ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
  • Кол-во страниц:
  • 238
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    ВСТУП ………………………………………………………………….……. 3
    РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ В СИСТЕМІ
    КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ
    І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ………………………………...12
    1.1. Поняття економічних прав та свобод людини і громадянина…...……12
    1.2. Класифікація економічних права та свобод людини і громадянина….34
    1.3. Співвідношення економічних та інших прав та свобод людини
    і громадянина в Україні………………………………………….……...50
    Висновки до першого розділу…………………………………………..65
    РОЗДІЛ ІІ. СИСТЕМА ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ
    ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ…...69
    2.1. Право приватної власності людини і громадянина в Україні ………...69
    2.2. Право людини і громадянина на підприємницьку діяльність в
    Україні ……………………………………………………………………98
    2.3. Право користування об’єктами суспільної (публічної) власності......123
    Висновки до другого розділу………………………………………......139
    РОЗДІЛ III. ГАРАНТІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І
    ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ………………………………144
    3.1. Нормативно-правові гарантії економічних прав та свобод людини і
    громадянина в Україні………………………………………………….144
    3.2. Організаційно-правові гарантії економічних прав та свобод людини і
    громадянина в Україні…………………………………………………167
    Висновки до третього розділу…………………………………………199
    ВИСНОВКИ ………………………………………………………………....202
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …….………………………...212

    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. З проголошенням незалежності Україна вступила на шлях демократичних перетворень, формування демократичної, соціальної, правової держави. Одним з головних ціннісних орієнтирів у вирішенні цих проблем є права і свободи людини і громадянина. Чинна Конституція України закріпила у якості самостійного виду прав та свобод людини і громадянина систему економічних прав і свобод. Вона передбачила також якісно нову систему гарантування економічних прав і свобод.
    Але, незважаючи на визнання і проголошення в Україні широкого каталогу прав та свобод людини і громадянина, зокрема, економічних, означена група прав залишається малодослідженою. Незважаючи на сплеск наукових досліджень в сфері прав людини, у вітчизняній науці конституційного права фактично не існує комплексних наукових досліджень економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Відсутній їх загальновизнаний перелік, немає загального поняття таких прав, не існує єдності точок зору щодо галузевої приналежності економічних прав та свобод.
    Тривалий час основні економічні права та свободи людини і громадянина як у радянській, так і в сучасній науковій літературі розглядалися в значній мірі як складова соціально-економічних прав. Це обумовлювалось, поряд з іншими факторами, відсутністю фундаментальної теорії основних економічних прав та свобод людини і громадянина.
    До найбільш важливих напрямів наукових досліджень, які мають суттєве значення для подальшого розвитку та зміцнення зв’язку юридичної науки та конституційно-правової практики, слід віднести шляхи та засоби забезпечення повної та послідовної реалізації Конституції України, забезпечення чіткого дотримання конституційних положень у всій діяльності органів та посадових осіб державної влади та місцевого самоврядування та їх посадових осіб, політичних партій, громадських організацій та в поведінці громадян. В зв’язку з цим, дослідження економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні в контексті загальних проблем конституційно-правового статусу особи є одним з приоритетних завдань конституційно-правової науки та має важливе практичне значення.
    Заслуговують на увагу й зовнішні фактори, які підсилюють актуальність теми. Вступивши до Ради Європи, Україна поклала на себе обов’язок визнавати “принцип верховенства закону та принцип, в силу якого будь-яка особа, яка знаходиться під її юрисдикцією, користується правами людини та основними свободами” (ст.3 Статуту Ради Європи).
    Отже, актуальність дослідження теоретичних та практичних проблем основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні, обумовлена, по-перше, глобалізацією доктрини прав людини у сучасному світі; по-друге, необхідністю створення цілісної теорії системи основних економічних прав та свобод людини і громадянина як одного із приоритетних видів прав у загальній системі прав і свобод; по-третє, потребою вдосконалення чинного законодавства в галузі прав людини, приведення його у відповідність з принципами, проголошеними чинною Конституцією України; по-четверте, процесами інтеграції України у світове співтовариство; по-п’яте, необхідністю створення дієвих механізмів реалізації та охорони економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Саме тому дослідження теоретичних та практичних питань економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні є актуальним напрямком сучасної конституційно-правової науки. Сукупність означених факторів й зумовила вибір теми дослідження.
    В спеціальній літературі розгляд проблем прав та свобод людини і громадянина, зокрема, комплексний аналіз системи прав та свобод людини і громадянина, розгляд громадянських, політичних, соціальних, екологічних прав та свобод людини і громадянина, вивчення механізму реалізації та гарантій прав та свобод людини і громадянина в контексті загальних проблем теорії держави і права, конституційного (державного) права і радянського будівництва проводився у працях М.С. Бондаря, Л.Д. Воєводіна, М.В. Вітрука, Б.С. Ебзєєва, О.Ю. Кабалкіна, В.Ф. Котока, С.Л. Лисенкова, О.А. Лукашевої, Г.В. Мальцева, М.І. Матузова, В.В. Мриги, П.О. Недбайла, М.П. Орзіх, В.А. Патюліна, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, А.П. Таранова, О.Ф. Фрицького, В.М. Чхиквадзе та інших.
    Не заперечуючи позитивного потенціалу та відмічаючи значний внесок цих авторів у розробку концептуальних основ конституційно–правового статусу людини і громадянина та системи прав та свобод людини і громадянина в загальнотеоретичному аспекті, слід мати на увазі, що переважну більшість їх наукових праць видано за радянських часів, що зумовлює їх спрямованість на дослідження закріпленої у тогочасному законодавстві достатньо звуженої системи прав та свобод людини і громадянина, а також певну ідеологічну забарвленість у викладені матеріалу.
    З початку 90 років цій проблемі приділяли увагу В.Н. Денисов, В.І. Євінтов, Т.М. Заворотченко, Н.І. Карпачова, М.І. Козюбра, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, Ж.М. Пустовіт, П.М. Рабінович, М.І. Ставнійчук, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, Н.Г. Шукліна, І.О. Шумак та інші.
    На думку автора, при науковому досліджені окремих аспектів становлення і розвитку системи прав та свобод людини і громадянина в Україні доцільно використовувати досвід відомих дореволюційних вітчизняних та іноземних вчених-правників Л. Гумпловича, Л. Дюгі, Г. Єллінека, М.М. Коркунова, М.І. Лазаревського, П.І. Новгородцева, А. де Токвіля, Б.М. Чичеріна та інших.
    Дисертаційне дослідження спирається також на розробки провідних сучасних науковців Російської Федерації – М.В. Баглая, А.О. Безуглова, О.О. Кутафіна, О.А. Лукашевої, В.С. Нерсесянца, І.М. Степанова, В.Є. Чиркіна та інших країн – Е. Бредлі, М. Дженіса, Р. Кея та інших.
    Варто зазначити, що за останні роки в Україні захищені ряд дисертацій, що вміщують науковий аналіз окремих аспектів прав та свобод людини і громадянина. Однак, ці роботи не містять комплексного наукового аналізу економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні, тому дане дисертаційне дослідження органічно доповнює їх, а наявність означених праць не позбавляє його актуальності.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематики досліджень відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України з теми “Теоретичні проблеми реалізації Конституції України” (№ державної реєстрації 0196U012890).
    Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у створенні концепції основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні.
    Визначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних задач:
    проаналізувати вітчизняну і зарубіжну наукову думку щодо поняття, суті і змісту економічних прав та свобод людини і громадянина;
    з’ясувати місце основних економічних прав та свобод людини і громадянина в загальній системі прав та свобод людини і громадянина в Україні;
    здійснити класифікацію та надати видову характеристику основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні;
    розкрити елементи реалізації основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні;
    визначити систему гарантій основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні, розкрити суть, зміст та форми цих гарантій;
    проаналізувати законодавство України в галузі прав та свобод людини і громадянина та виробити пропозиції щодо його вдосконалення.
    Об’єктом дослідження є система основних прав та свобод людини і громадянина в Україні.
    Предметом дослідження є економічні права та свободи людини і громадянина в Україні.
    Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні і спеціальні методи наукового пізнання, принципи та підходи щодо визначення поняття економічних прав та свобод людини і громадянина, їх сутності, змісту та форми, місця в системі конституційних прав та свобод людини і громадянина. Зокрема, метод діалектичної логіки був використаний для розкриття еволюції економічних прав та свобод людини і громадянина, механізму їх реалізації. Також він дозволив виявити сталі закономірності та тенденції системи економічних прав та свобод людини і громадянина і її складових. Соціологічний метод використовувався при аналізі внутрішніх та зовнішніх чинників та суспільних процесів, які зумовили визнання та закріплення економічних прав та свобод людини і громадянина, як самостійної групи прав і свобод, а також аналізі сучасного стану їх реалізації; формально-логічний метод – для визначення основних понять юридичних конструкцій, правових засад вирішення колізій законодавства України, яке закріплює та розвиває конституційні положення щодо економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні; системно-функціональний – для здійснення класифікації економічних прав та свобод людини і громадянина, виявлення їх ознак, місця і ролі в конституційній системі прав та свобод; порівняльно-правовий метод – при аналізі та співвідношенні економічних прав та свобод людини і громадянина з іншими правами та свободами, а також при аналізі вітчизняного та зарубіжного досвіду у галузі прав людини. Серед філософських методів використовувався принцип об’єктивності (при систематизації наукових поглядів щодо правової природи економічних прав та свобод людини і громадянина). Також методологічну основу, враховуючи багатоаспектність предмета дослідження, складають такі загальнонаукові методи, як аналіз та синтез, узагальнення, моделювання та інші. Так, використання методів аналізу та синтезу дало можливість проаналізувати не лише систему економічних прав та свобод людини і громадянина, а й виявити спільні та відмінні риси окремих економічних прав та свобод людини і громадянина. Завдяки методам моделювання і прогнозування в дослідженні здійснювався пошук оптимальної моделі гарантій економічних прав та свобод людини і громадянина, вироблялась їх система. Використання методу тлумачення норм дало можливість з’ясовувати та роз’яснювати зміст правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з реалізацією економічних прав та свобод людини і громадянина, а статистичного методу – здійснити аналіз закономірностей здійснення економічних прав та свобод людини і громадянина у сучасній Україні. Застосування цих та інших методів наукового пізнання гарантувало об’єктивність і достовірність дослідження економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні, розв’язання поставлених перед дисертантом цілей та завдань.
    Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних учених з конституційного права, міжнародного публічного права, муніципального права. При підготовці дисертації автор також спирався на концептуальні положення в галузі теорії та історії держави і права.
    Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням, в ході якого здійсненна спроба з позицій конституційно-правової науки сформулювати концепцію основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні. У рамках проведеного дослідження одержані такі результати, що мають наукову новизну:
    – сформульовано авторське визначення поняття економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні як можливостей людини та громадянина володіти, користуватися та розпоряджатися економічними благами, а також набувати та захищати їх у порядку, межах, формах у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
    – сформульована концепція класифікації економічних прав і свобод з визначенням підстав: суб’єкти (носії) цих прав; об’єкти (сфери суспільного життя) в яких вони здійснюються; легальні форми закріплення, способи та засоби їхньої реалізації та захисту; предмет правового регулювання.
    – автором доведено, що за суб’єктами економічні права та свободи людини і громадянина в Україні доцільно поділяти в залежності від громадянського статусу особи в Україні на основні економічні права та свободи громадянина України, громадянина іноземної держави, особи без громадянства, особи, яка має статус біженця. В залежності від професійного статусу особи доцільно розрізняти основні економічні права та свободи підприємців, виробників, фермерів, депутатів, посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування тощо.
    – автором доведено, що за об’єктами економічні права та свободи людини й громадянина розрізняються на право приватної власності; право на підприємницьку діяльність; право громадян на користування об’єктами права власності Українського народу, держави і територіальної громади;
    – сформульовано авторське визначення конституційного права приватної власності людини і громадянина – як визнаної та гарантованої Конституцією та законами України можливості людини і громадянина самостійно володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном та результатами свої інтелектуальної, творчої діяльності з будь-якою метою, а також набувати та захищати їх у порядку, межах, формах і спосіб, передбачених Конституцією та законами України;
    – сформульовано авторське визначення конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність як визнаної та гарантованої Конституцією та законами України можливості людини і громадянина самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик діяти у сфері виробництва, розподілу, обміну, надання послуг, зайняття торгівлею та використання матеріальних благ з метою одержання прибутку;
    – сформульовано авторське визначення конституційного права користуватися об’єктами суспільної власності як можливості людини і громадянина безпосередньо або через суб’єктів публічної влади набувати, володіти та користуватися об’єктами власності Українського народу, держави або власності територіальних громад та захищати відповідні блага;
    – сформульована концепція гарантій економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні, за якою систему гарантій складають: нормативно-правові, організаційно-правові та міжнародно-правові гарантії, як найбільш розгалужені і досконалі в системі гарантій прав і свобод людини і громадянина.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
    – у науково-дослідній сфері висновки дисертаційного дослідження розвивають теорію конституційного права, а саме конституційно-правового статусу особи, системи прав та свобод людини і громадянина та проблем реалізації Конституції України. Теоретичні положення, пропозиції і висновки дисертації можуть стати базою для подальшого вдосконалення концепції економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні;
    – у сфері правотворчості – висновки, концептуальні підходи, що містяться у дисертації, можуть бути використаними в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування для вдосконалення нормативно-правової бази з питань закріплення, реалізації та захисту економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Матеріали дисертації можуть застосовуватися при розроблені проектів законів про комунальну власність в Україні, про приватну власність та, в перспективі, законів про права та свободи людини і громадянина в Україні.
    – у навчально-методичній роботі - матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використаними при підготовці навчальних посібників та підручників з конституційного права, а також при викладенні курсів теорії держави та права, конституційного права, спецкурсів, присвячених правам та свободам людини і громадянина тощо.
    Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні висновки і положення, які містяться у дисертації, розглядалися на засіданнях відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема, науково-практичній конференції з обговорення проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України” (м. Київ, 18 квітня 2003 р.); круглому столі “Проблеми реалізації прав людини у контексті міжнародних конвенцій” (м. Київ, 19 вересня 2003 р.), науково-практичній конференції в Бердянському інституті підприємництва на тему: “Правові акти України: соціальна обумовленість, якість, застосування та вдосконалення” (м. Бердянськ, 17 березня 2002 р.; на конференції, присвяченій тижню науки в Запорізькому гуманітарному університеті, “Запорізький інститут державного та муніципального управління” на тему: “Актуальні проблеми правознавства” секція “Правові проблеми власності на сучасному етапі в Україні” (м. Запоріжжя, 30-31 жовтня 2003 р.; міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів, магістрів, спеціалістів-практиків на тему: “Сучасна правова держава: теорія, практика, проблеми і перспективи розвитку”, (м. Мінськ, 12-13 грудня
    2003 р.). Окрім цього, результати дослідження використані в науково-педагогічній роботі на юридичному факультеті Бердянського інституту підприємництва.
    Публікації: Результати роботи відображені у чотирьох статтях, опублікованих автором роботах, у виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні – це самостійний вид прав та свобод в загальній системі прав та свобод людини і громадянина, під якими слід розуміти певні можливості людини та громадянина володіти, користувати та розпоряджатися основними економічними благами, а також набувати та захищати їх у порядку, межах, формах і спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
    За своєю суттю основні економічні права та свободи людини і громадянина являють собою передбачені Конституцією та законами України можливості певної поведінки в економічній сфері. За своїм змістом економічні права та свободи людини і громадянина – це певні економічні блага та права на ці блага, а саме: право на їхнє одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. За своєю формою економічні права та свободи людини і громадянина – це міра або образ, спосіб, форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей людини і громадянина.
    2. Центральним питання в розгляді економічних прав та свобод людини і громадянина є питання про їхню класифікацію (систематизацію, групування, поділ). Класифікація основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні можлива за умовою виявлення критеріїв поділу цієї групи прав та свобод на певні класи, підвиди за певними ознаками. Відправною точкою для диференціації основних економічних прав та свобод людини і громадянина є основні елементи цих прав та свобод: суб’єкти (носії) цих прав; об’єкти (сфери суспільного життя) в яких вони виникають; легальні форми закріплення, способи та засоби їхньої реалізації та захисту; предмет правового регулювання. Вони і повинні використовуватися в першу чергу у якості критеріїв класифікації основних економічних прав та свобод людини і громадянина.
    Так, за суб’єктною ознакою основні економічні прав та свобод людини і громадянина в Україні слід поділяти в залежності від громадянського становища особи в Україні на основні економічні права та свободи громадянина України, громадянина іноземної держави, особи без громадянства, особи, яка має статус біженця. В залежності від професійного статусу особи доцільно розрізняти основні економічні права та свободи підприємців, виробників, фермерів, депутатів, посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування тощо.
    Об’єктами основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні виступають різноманітні економічні блага. Такими об’єктами є власність, майно; духовні цінності, зокрема твори науки, літератури, мистецтва, інформація, тобто результати інтелектуальної, творчої діяльності особи; земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України тощо. Звідси за об’єктною ознакою слід виділяти наступні економічні права та свободи людини й громадянина: право приватної власності; право на підприємницьку діяльність; право громадян на користування об’єктами права публічної (суспільної) власності: загальнонародної, загальнодержавної та комунальної.
    В залежності від нормативних форм закріплення економічних прав та свобод, способів та засобів їхньої реалізації та захисту можна виділяти основні економічні права та свободи людини і громадянина які закріплені в Конституції України; в поточному законодавстві України; локальних нормативно–правових актах.
    В залежності від предмету правового регулювання основні економічні права та свободи людини і громадянина в Україні можна поділяти на права які встановлені Конституцією України, однак конкретизуються та переважно регулюються нормами інших галузей права: цивільного права (право власності); аграрного, земельного, екологічного (право власності на землю, право власності на природні ресурси); підприємницького, господарського, адміністративного права (право на підприємницьку діяльність) тощо.
    Система основних економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні не є сталою, вона постійно розвивається та потребує свого подальшого вдосконалення, як в напрямі розширення “каталогу” цих прав та свобод, так і шляхом покращення їхнього нормативного закріплення та процесуалізації відповідно до міжнародних стандартів прав та свобод людини і громадянина.
    3. Основні економічні права та свободи людини і громадянина в Україні мають певні спільні та відмінні риси з громадянськими, політичними, соціальними та культурними правами. Так, спільними рисами між громадянськими та основними економічними правами та свободами людини і громадянина в Україні є те, що вони закріплюють обов’язок держави захищати і гарантувати людині ці права, а також те, що суб’єктами цих прав є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, а основною їх відмінністю є те, що вони різні за походженням, оскільки громадянські права є природними та лише визнаними державою, а основні економічні права та свободи людини і громадянина в Україні надаються державою.
    Основні економічні права та свободи людини і громадянина в Україні мають певні спільності та відмінності по відношенню до політичних прав. Основною їх відмінністю є сфери застосування цих прав, а також те, що суб’єктами політичних прав та свобод можуть бути лише або переважно громадяни України, а суб’єктами основних економічних прав можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.
    Також основні економічні права та свободи людини і громадянина в Україні мають спільні та відмінні риси по відношенню до соціальних прав та свобод людини і громадянина. Відмічаючи їх взаємопохідний характер, слід зазначити, що спільним між ними є те, що їх поєднує матеріальна сфера, а також суб’єкти та об’єкти цих видів прав. Суб’єктами економічних і основних соціальних прав можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Об’єктами їх є власність (житло, одяг, харчування тощо). Порівнюючи ці права за суттю, змістом і формою можна зробити висновок, що вони повністю співпадають. Сутністю цих прав є створені державою можливості для їх використання. Змістом є створені державою умови для реалізації цих прав. Формою є те, що ці права здійснюються лише в установленому законом порядку.
    Основні економічні права та свободи людини і громадянина взаємопов’язані з системою культурних прав та свобод. Вони збігаються між собою за суттю, змістом і формою, але різні за сферами. Суттю цих прав є створені державою можливості для їх реалізації; змістом цих прав є умови для їх реалізації; формою цих прав є те, що вони здійснюються в установленому законом порядку. Основною відмінністю між економічними та культурними правами є те, що вони відрізняються одне від одного за сферами своєї реалізації.
    4. Право приватної власності людини і громадянина – це визнана та гарантована Конституцією та законами України можливість людини і громадянина самостійно володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном та результатами свої інтелектуальної, творчої діяльності з будь–якою метою, а також набувати та захищати їх у порядку, межах, формах і спосіб, передбачених Конституцією та законами України. Характерними та обов’язковими ознаками права приватної власності людини і громадянина є: 1) право набуття приватної власності; 2) право володіння об’єктами приватної власності; 3) право користування об’єктами приватної власності; 4) право розпорядження об’єктами приватної власності; 5) гарантованість приватної власності, яка має прояв у визнанні та захисті цього права законом, який визначає способи її набуття, володіння, користування, розпорядження, а також її межі з метою забезпечення її соціальної функції та доступності для усіх; 6) соціальне призначення приватної власності; 7) режим відчуження приватної власності, яке може здійснюватися виключно на підставі закону та у встановленому законом порядку, у встановлених необхідним чином суспільних інтересах та за справедливе та попереднє відшкодування.
    За своєю суттю право приватної власності людини і громадянина являє собою визнані та гарантовані Конституцією та законами України можливості людини і громадянина набувати, володіти, користуватися, розпоряджатися певним майном та результатами своє інтелектуальної, творчої діяльності та охороняти їх. За своїм змістом право приватної власності являє собою визнані та гарантовані державою правомочності з набуття, володіння, користування, розпорядження та захисту певного майна та результатами свої інтелектуальної, творчої діяльності. За своєю формою право приватної власності людини і громадянина – це міра або образ (спосіб, форма) поведінки, волевиявлення людини і громадянина щодо певного майна та результатів свої інтелектуальної, творчої діяльності .
    Суб’єктами права приватної власності можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Але будь–яка особа визнається суб’єктом права приватної власності лише за умови, якщо вона набула права приватної власності в порядку, визначеному законом. Об’єктом права приватної власності людини і громадянина може бути як будь–яке майно (речі, гроші, цінності), так і духовні цінності, зокрема, твори науки, літератури, мистецтва, інформації, тобто результати інтелектуальної, творчої діяльності особи, за винятками передбаченими Конституцією та законами України.
    Особливим об’єктом права приватної власності є земля. Право приватної власності на землю – це визнана та гарантована Конституцією та законами України можливість людини і громадянина самостійно на свій розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися належною йому земельною ділянкою, а також набувати права на неї та захищати їх у порядку, межах, формах і спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
    Право приватної власності має не абсолютний та всеосяжний характер. Використання приватної власності не повинно завдавати шкоди правам, свободам та гідності людини і громадянина, інтересам суспільства і держави, погіршувати екологічну ситуацію та якість землі. Право приватної власності людини і громадянина полягає в можливості робити з належним їй майном та результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності все, що не наносить шкоди іншому.
    6. Право людини і громадянина на підприємницьку діяльність – це передбачена та гарантована Конституцією та законами України можливість людини і громадянина самостійно, ініціативно, систематично, на власний ризик діяти у сфері виробництва, розподілу, обміну, надання послуг, зайняття торгівлею та використання матеріальних благ з метою одержання прибутку.
    Конституційно–правова категорія “суб’єкт права на підприємницьку діяльність” та цивільно–правова – “суб’єкт підприємницької діяльності” не є тотожними як за обсягом та змістом, так і за формою. Якщо суб’єктом підприємницької діяльності особа стає лише з моменту ї реєстрації у встановленому законом порядку, то правом на підприємницьку діяльність кожний суб’єкт потенційно наділяється з моменту народження, а інститут “реєстрації” є лише стадією реалізації даного права, яка і відбувається за наявності певних встановлених законом підстав.
    Коло потенційних носіїв права на підприємницьку діяльність достатньо широке. Діапазон таких осіб у конституційно–правовому розумінні (як носіїв права на підприємницьку діяльність) значно ширше ніж коло суб’єктів підприємницької діяльності у цивільно–правовому аспекті. Такими суб’єктами передусім є підприємці, а саме: громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності. Опосередковано через встановлене у законодавстві коло осіб реалізують своє право на підприємництво недієздатні, не повністю дієздатні та обмежено дієздатні особи.
    Як конституційне, так і галузеве законодавство України потребує свого оновлення та вдосконалення з метою більш комплексного та адекватного регулювання економічних відносин з участю різних за своїм статусом осіб – носіїв конституційного права на підприємницьку діяльність, а також більш чіткої регламентації механізму реалізації, гарантій даного конституційного права та юридичної відповідальності за його порушення.
    7. Публічна (суспільна) власність – це сукупність матеріальних благ які належать громадянському суспільству та суспільні відносини, які виникають з приводу цих благ. Під правом публічної (суспільної) власності слід розуміти можливість громадянського суспільства безпосередньо або через суб’єктів публічної влади набувати, володіти, користуватися, розпоряджатися та захищати певні майнові блага.
    Законодавство України встановлює три форми публічної (суспільної) власності: власність Українського народу (загальнонародна власність); власність Української держави (державна власність); комунальна власність (власність територіальних громад), розмежовує об’єкти цих форм власності, а також певною мірою окреслює механізм реалізації суб’єктами права суспільної (публічної) власності своїх прерогатив у відношенні цих об’єктів.
    Ефективних механізмів реалізації права користування громадянами України об’єктами права публічної (суспільної) власності, зокрема права власності Українського народу та комунальної власності на конституційному рівні не передбачається. У зв’язку з цим чинне законодавство про публічну (суспільну) власність та права користування громадянами України її об’єктами потребує ґрунтовного оновлення та вдосконалення у відповідності з європейськими стандартами у галузі економічних прав та свобод людини і громадянина.
    8. Нормативно–правові гарантії економічних прав і свобод людини і громадянина – це сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечується реалізація основних економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні, порядок їхньої охорони та захисту. Коло нормативно–правових гарантій захисту економічних прав і свобод людини і громадянина утворюють норми, які надають юридичні засоби для безпосереднього захисту вже порушених прав і свобод, які визначають порядок використання цих засобів, а також порядок поновлення таких прав та порядок застосування санкцій до винних у їхньому порушенні. За своїм функціональним призначенням вони поділяються на норми–принципи, юридичні обов’язки та юридичну відповідальність.
    Норми–принципи як гарантії економічних прав і свобод людини і громадянина – це незаперечні концептуальні вимоги загального характеру, керівні засади, ідеї, які закріплені у Конституції, законах України, підзаконних актах, міжнародно–правових договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та локальних нормативно–правових актах, які зумовлюються об’єктивними закономірностями існування і розвитку особистості у суспільстві та державі та визначають зміст та спрямованість конституційно–правового регулювання з метою забезпечення економічних прав та свобод людини і громадянина в Україні.
    Обов’язки як нормативно–правові гарантії економічних прав і свобод людини і громадянина – це визначена законом та об’єктивно обумовлена поведінка держави, її органів, суб’єктів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, спрямована на виконання і дотримання норм права з метою забезпечення оптимальної реалізації економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
    Важливим елементом нормативно–правового механізму гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні є юридична відповідальність. Видами юридичної відповідальності за порушення економічних прав і свобод людини і громадянина є конституційна, адміністративна, цивільно–правова, матеріальна та кримінальна відповідальність. Приоритетним видом юридичної відповідальності є конституційна відповідальність.
    Існуючий в Україні механізм нормативно–правових гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина потребує свого подальшого розвитку шляхом утворення оптимальних умов для реалізації норм–принципів, ефективного виконання покладених на відповідні суб’єкти обов’язків та вдосконалення усіх видів юридичної відповідальності за порушення економічних прав і свобод людини і громадянина.
    Організаційно–правові гарантії економічних прав і свобод – це систематична організаторська діяльність держави, її органів, посадових осіб, суб’єктів місцевого самоврядування, громадських організацій і політичних партій, засобів масової інформації, а також міжнародних правозахисних організацій у сфері правотворчості, правозастосування, правової охорони, спрямованої на створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми економічними правами та свободами.
    Систему організаційно–правових гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні складають Українська держава, її органи та посадові особи, а також організаційно–оформлені суб’єкти громадянського суспільства. Так, органи державної влади і місцевого самоврядування є основними організаційно–правовими гарантами прав і свобод людини і громадянина. Вони поділяються на органи загальної компетенції, до яких відносяться Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети та інші органи виконавчої влади, суди загальної юрисдикції, прокуратура, адвокатура, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та органи спеціальної компетенції: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Конституційний Суд України тощо. Від якості роботи вказаних органів правотворчого, правозастосовчого і правоохоронного характеру залежить рівень забезпечення гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина.
    Значна роль в забезпеченні гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина приділяється територіальним громадам, які в силу своїх функцій здійснюють плив на більшість сфер (галузей) місцевого життя. Ці органи є невід’ємним елементом громадянського суспільства, і саме на них полягає основний тягар роботи з питань забезпечення гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина. Тому їх діяльність повинна бути спрямована безпосередньо на створення умов для забезпечення гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина.
    Важливу роль у гарантуванні економічних прав і свобод людини і громадянина відіграють такі організаційно–оформлені суб’єкти громадянського суспільства як політичні партії, громадські об’єднання, засоби масової інформації тощо, а також міжнародні урядові та міжнародні неурядові організації, до компетенції яких входить захист прав і свобод людини і громадянина шляхом застосування міжнародно–правових гарантій.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Селиванов В. Права и свободы человека в демократическом, правовом государстве // Юридический вестник. – 1998. – № 4. – С.75–79.
    2. Токвіль, Алексіс де. Про демократію в Америці. – К.: Всесвіт, 1999. – 590 c.
    3. Орзіх М.П. Глобалізація доктрини прав людини і громадянина
    // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип.9. – К., 1998. – С.22-31.
    4. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
    5. Волинка К.Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2000. – 16 с.
    6. Грицкевич С.Г. Конституційні екологічні права людини і громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2002. – 24 с.
    7. Летнянчин Л.І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 20 с.
    8. Липачова Л.М. Реалізація конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського Суду з прав людини: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2002. – 20 с.
    9. Литвиненко І.Л. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2003. – 20 с.
    10. Наливайко О.І. Теоретико–правові проблеми захисту прав людини: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2002. – 18 с.
    11. Панкевич І.М. Здійснення прав людини: проблеми обмежування (загальнотеоретичні аспекти): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Львів, 2000. – 19 с.
    12. Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2001. – 16 с.
    13. Супрунюк Є.В. Конституційно–правові засади діяльності Верховної Ради України по забезпеченню основних прав і свобод громадян: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1997. – 17 с.
    14. Шумак І.О. Громадянські права і свободи людини за Конституцією України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2000. – 16 с.
    15. Габричидзе Б.Н., Елисеев Б.П., Чернявский А.Г. Конституционное право современной России. – М.: Дело и сервис, 2001. – 416 c.
    16. Батуров Г.В. Право личной собственности граждан на жилое строение: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Л., 1970. – 18 с.
    17. Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2001. – 19 с.
    18. Беленчук И.А. Права иностранцев, относящиеся к собственности и наследованию в Украинской ССР: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1965. – 18 с.
    19. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. –
    16 с.
    20. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні: Автореф. дис. … докт. юрид. наук. – К., 1996. – 47 с.
    21. Долбадзе Д.А. Право личной собственности граждан СССР на современном этапе развития социалистического общества (сущность, источники, объекты): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Тбилиси, 1988. –
    19 с.
    22. Дукальский Б.В. Пределы осуществления права личной собственности в СССР: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1972. – 20 с.
    23. Ерошенко А.А. Приобретение и осуществление права личной собственности в СССР: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Краснодар, 1963. – 20 с.
    24. Кузьмин В.Н. Право личной собствености на жилой дом в СССР (основные проблемы): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1975. – 27 с.
    25. Самойлова М.В. Право личной собственности граждан СССР. (Понятие, осуществление, основные средства защиты): Автореф. дис. … канд. .юрид. наук. – Л., 1965. – 18 с.
    26. Чанкін В.В. Право приватної власності громадян в цивільному законодавстві України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1995. – 20 с.
    27. Авакьян С.А. Библиография по конституционному и муниципальному праву России. – М.: Зерцало, 2002. – 446 c.
    28. Erh - Soon Tay A. Human Rights for Australia. – Canberra, 1986
    // Сравнительное конституционное право / Под ред. А.И. Ковлера, В.Е. Чиркина, Ю.А. Юдина. – М.: Манускрипт, 1996. – 727 c.
    29. Введение в политологию: Словарь–справочник / Сост. Г.Л. Купряшин, Т.П. Лебедева, Г.И. Марченко и др. Под ред. В.П. Пугачева. –
    М.: Аспект Пресс, 1996. – 264 c.
    30. Сравнительное конституционное право / Под ред. А.И. Ковлера, В.Е. Чиркина, Ю.А. Юдина. – М.: Манускрипт, 1996. – 727 c.
    31. Дмитриев Ю.А., Златопольский Д.Л. Гражданин и власть. – М.: Профобразование, 1994. – 300 c.
    32. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М.: Белые Альвы, 1996. – 396 c.
    33. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть. / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: БЕК, 1996. – 758 c.
    34. Чиркин В.Е. Конституционное право в Российской Федерации. – М.: Юристъ, 2001. – 480 c.
    35. Колюшин Е.И. Конституционное (государственное) право России. – М.: Из-во Московского ун-та, 1999. – 381 c.
    36. Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2000. –
    320 c.
    37. Конституційне право України: Підручн. / За ред Ю.М. Тодики та В.С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2002. – 544 c.
    38. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – Минск: Харвест , 2001. – 576 c.
    39. Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных стран: Восточной Европы и Азии. – М.: Зерцало, 1999. – 320 с.
    40. Советское государственное право / Под ред. С.С. Кравчука. – М.: Юрид. лит-ра, 1985. – 468 с.
    41. Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення. (Основи загальної теорії держави і права). Навч. посіб. – К.: Наукова думка, 1992. –
    100 с.
    42. Кузьменко П. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина за Конституцією України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 3. – С.96–97.
    43. Права человека: Учеб. пособие / Под общ. ред. А.Д. Гусева и
    Я.С. Яскевича. – Минск: Тетра Системс, 2002. – 304 c.
    44. Безуглов А.А., Солдатов С.А. Конституционное право России. В 3–х т. Т.1. – М.: Профоразование, 2001. – 800 c.
    45. Права человека. / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 573 c.
    46. Погорілко В.Ф. Правовий статус особи розвинутого соціалізму. – К.: Знання, 1977. – 48 c.
    47. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. – М. : Госюриздат, 1962. – 213 c.
    48. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М.: изд. Московський ун-т, 1972. – 300 c.
    49. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации. – М.: Инфра-М-Кодекс, 1996. – 512 c.
    50. Енгибарян Р.В., Тадевосян Э.В. Конституционное право. – М.: Юристъ, 2000. –492 c.
    51. Жеков В.І. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина
    // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – №1. – С.126-130.
    52. Мрига В.В. Демократія розвинутого соціалізму. – К.: Знання, 1977. – 48 c.
    53. Государственное право Российской Федерации / Под ред. О.Е. Кутафина. – М.: Юрид. лит-ра, 1996. – 584 c.
    54. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право России. – М.: Юристъ, 2001. – 520 c.
    55. Мигачев Ю.И., Семенов В.И. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 240 c.
    56. Морозова Л.А. Теорія государства и права. – М.: Юристъ, 2003. –
    414 c.
    57. Теория государства и права / Под ред. В.К. Бабаева. – М.: Юристъ, 1999. - 592 c.
    58. Права личности в социалистическом обществе / Авт. кол.; Отв. ред. В.Н. Кудрявцев, М.С. Строгович. – М.: Наука, 1981. – 271 c.
    59. Ковешников Е.М., Марченко М.Н., Стешенко Л.А. Конституционное право стран Содружества Независимых Государств. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 464 c.
    60. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / Под ред. А.С. Автономова. – М.: Юриспруденция , 2001. – 400 c.
    61. Тохян Ф.П. Становление и развитие института основных прав, свобод и обязанностей граждан СССР (на материалах Армянской ССР): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1985. – 22 c.
    62. Чхиквадзе В.М. Социалистический гуманизм и права человека. Ленинские идеи и современность. – М.: Наука, 1978. – 303 c.
    63. Кабалкин А.Ю. Социально–экономические права советских граждан (в отраслях цивилистического профиля). – М.: АН СССР Ин-т. государства и права, 1986. – 208 с.
    64. Бондарь Н.С. Самоуправление народа и социально–экономические права граждан СССР: Конституционный аспект. – Ростов/Дону, Из-во Ростовського ун-та, 1988. – 144 с.
    65. Каминский Б.Б. Индивидуальный правовой статус личности: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Свердловск, 1986. – 19 c.
    66. Кубко Е.Б. В соответствии с законом. Молодежи о Советском государстве, праве и законодательстве. – К.: Молодь, 1985. – 144 c.
    67. Курицин В.М. Развитие прав и свобод в Советском государстве. – М.: Юрид. лит-ра, 1983. – 191 c.
    68. Мурашин Г.А. Советское общенародное государство – воплощение идей Октября. – К.: Политиздат Укр., 1986. – 191 c.
    69. Сафронов В.М. Ты – гражданин Советского Союза. – М.: Юрид. лит-ра, 1978. – 127 c.
    70. Фарбер И.Е. Свобода и права человека в Советском государстве. – Саратов,: Изд-во Сарат. ун-та., 1974. – 189 c.
    71. Михалева Н.А. Конституционное право зарубежных стран СНГ. – М.: Юристъ, 1998. – 352 c.
    72. Колесова Н.С. Основные права и свободы гражданина во Франции: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1994. – 16 c.
    73. Григонис Э.П., Григонис В.П. Конституционное право России. – СПб., 2002. – С.73, 92. – 368 c.
    74. Григонис Э.П., Григонис В.П. Конституционное право зарубежных стран. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – С.35. – 416 c.
    75. Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали до вивчення. – К.: Либідь, 1997. – 160 c.
    76. Гарчева Л.П., Ярмыш А.Н. Конституционное право Украины. – Симферополь,: Доля, 2000. – 336 c.
    77. Топорнин Б.Н. Декларация прав человека: новые подходы // Права человека: проблемы и перспективы / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: ИГПАН, 1990. – 193 с.
    78. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционно–правовые аспекты. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 404 с.
    79. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2000. – С.336–340. – 552 c.
    80. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – Х.: Консум, 2001. – 464 c.
    81. Конституція незалежної України / За ред. В. Ф. Погорілка,
    Ю.С. Шемшученко, В.О. Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 428 c.
    82. Кравець Є.Я. Національна безпека України: права людини в умовах надзвичайного стану // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип.9. – К., 1998. – C.38-47.
    83. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін-юре, 1997. – 53 c.
    84. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Укр. Центр правових студій, 1999. – 376 c.
    85. Костюченко О.А. Основи конституційного права України. – К.: МАУП, 1999. – 56 c.
    86. Гладун З.С., Федчишин М.Г. Основи конституційного права України. – Тернопіль,: Астон, 2001. – С.63. – 463 c.
    87. Конституционное право Украины / Сост.: В.Д. Волков, Р.Ф. Гринюк, И.С. Щебетун и др. – Донецк,: ДонГУ, 2000. – 234 c.
    88. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К.:Ін юре, 2002. – 536 c.
    89. Краснов Ю.К. Государственное право России. История и современность. – М.: Юристъ , 2002. – 733 c.
    90. Чанышева Г. Конституционное закрепление прав и свобод человека и гражданина // Юридический вестник. – 1996. – №1. – С.52-53.
    91. Грицкевич С.Г. Конституційні екологічні права людини і громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2002. – 24 с.
    92. Кобецька Н.Р. Основні характеристики системи екологічних прав громадян України // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип.9. – К., 1998. – С.379–384.
    93. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 c.
    94. Коментар до Конституції України / За ред. В.Ф. Опришка, Л.Є. Горьового, М.І. Корнієнко та ін. – К.: Ін-т законодавства ВР України, 1996. – 376 c.
    95. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2000. – 616 c.
    96. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 336 c.
    97. Костаки Г.И. Проблемы демократизации правового статуса советских граждан в условиях обновления социализма: Автореф. дис. … доктр. юрид. наук. – К., 1990. – 39 c.
    98. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционно–правовые аспекты. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 404 c.
    99. Тузмухамедов Р.А. “Третье поколение прав человека” и права народов // Советское государство и право. – 1986. – №11. – C.106-113.
    100. Степанов И.М. Права человека в концепции конституционализма (российский опыт) // Права человека и политическое реформирование (юридические, этические, социально–психологические аспекты). / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: АН СССР Ин-т. государства и права, 1997. – С.63–80. 152с.
    101. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – ст.170.
    102. Лепешкин А.И. Курс советского государственного права. Т.1. – М.: Госюриздат, 1961. – 559 c.
    103. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права
    ім. В.М. Корецького НАН України. Вип.9. – К., 1998. – С. 3-11.
    104. Попков В.Д. Социальная политика Советского государства и право. – М.: Изд-во МГУ, 1979. – 137 c.
    105. Конституційно–правові засади становлення української державності / В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, О.Г. Данильян та ін.; За ред. В.Я. Тація та
    Ю.М. Тодики. – Х.: Право, 2003. – 328 c.
    106. Государственное право Германии./ Н.Ахтенберг, П.Бадура/ Сокр. перевод немецкого семитомного изд.: Т.2. – М.: РАН Ин-т государства и права, 1994. – 320 c.
    107. Андреева Г.Н., Кашкин С.Ю. Экономические права, свободы и обязанности // Конституционное право: Словарь / Отв. ред. В.В. Маклаков. – М.: Юристъ, 2001. – С.538.
    108. Погорілко В.Ф. Нова Конституція України: огляд, коментарі і текст Основного Закону. – К.: Наукова думка, 1997. – 156 c.
    109. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Ін Юре, 2000. – 730 c.
    110. Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. – 208 c.
    111. Конституционное право зарубежных стран / Под общ. ред.
    М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо и Л.М. Энтина. – М,: НОРМА-ИНФРА-М, 2000. – 832 c.
    112. Экономические права и свободы человека // Энциклопедический юридический словарь / Под общ. ред. В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1998. – С.362.
    113. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юриспруденция, 2001. – 640 c.
    114. Конституція України – Основний Закон суспільства, держави, людини: Науково–методичні рекомендації / Кол. авт.; Керівник авт. кол. – І.Ф. Надольний. – К.: УАДУП, 1998. – 222 c.
    115. Блинов В.М. Нет прав без обязанностей. – М.:Мол. гвардия, 1979. – 127 c.
    116. Тихонова Б.Ю. Субъективные права советских граждан, их охрана и защита: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1972. – 22 c.
    117. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). – Х.: Пріор, 1997. –
    64 c.
    118. Мухаев Р.Т. Теория государства и права. – М. : Юристъ, 2001. –
    464 c.
    119. Аграновская Е.В. Экономические права граждан и социальная справедливость // Права человека: проблемы и перспективы / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: АН СССР Ин-т. государства и права, 1990. – С.85–102.
    120. Погорілко В.Ф. Конституція України: проблеми теорії і практики
    // Правова держава: Щорічник наук. праць Інституту держави і прав
    ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 12. – К., 2001. – С.141-158.
    121. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р.
    // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – ст.168.
    122. Баймуратов М.О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення // Юридична освіта і правова держава (до 150-річчя юридичного інституту ОДУ): Зб. наук. праць / Відпов. ред. С.В. Ківалов. – Одеса, 1997. – С.96–101.
    123. Баймуратов М.О. Територіальна громада в політичній системі і системі місцевого самоврядування України / Муніципальне право України: Підручн. / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 c.
    124. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – 260 c.
    125. Гараджаев Д., Куранин В. Защита прав граждан как членов территориального коллектива // Юридический вестник. – 1995. – №2. –
    С.91–93.
    126. Литвиненко І.Л. Особливості муніципально–правового статусу людини і громадянина в Україні // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.8. – К., 2000. – С.175–182.
    127. Смирнова Т.С. Форми реалізації громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні за Конституцією України // Право України. – 1998. – №5. – С.21–24.
    128. Хоменець Р. Особливості правового статусу фізичних осіб як суб’єктів місцевого самоврядування // Право України. – 2001. – № 11. – С. 36 –38.
    129. Трачук П.А. Участь громадян України у місцевому самоврядуванні. – Ужгород, : Луч, 2003. – 216 c.
    130. Фарбер И.Е. Свобода и права человека в Советском государстве. – Саратов,: Изд-во Саратовского ун-та, 1974. – 189 c.
    131. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР. (Правовые аспекты взаимоотношений). – М.: Наука, 1974. – 246 c.
    132. Иванов А.П. Всеобщность конституционных прав и обязанностей советских граждан // Проблемы правового статуса субъектов права: Межвузовский сборник. – Калининград, 1976. – С. 56–74.
    133. Корешкова И.Н. Конституционные права и свободы советских граждан и их развитие в текущем законодательстве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1981. – 23 c.
    134. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. – М.: Инфра- М -Кодекс, 1998. – 519 c.
    135. Чхиквадзе В.М. Международные аспекты проблемы прав человека // Права человека: проблемы и перспективы / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М..: АН СССР Ин-т. государства и права, 1990. – С. 27-39.
    136. Панкевич О.З. Здійсненність прав людини “другого покоління” – визначальна риса соціальної держави // Права людини і Україна: Праці Львівської лабораторії прав людини АПрН України (Серія І. Дослідження і реферати. Вип.2) / Редкол.: П.М. Рабінович, (голов. ред.) та ін. – Львів: Світ, 1999. – С. 54–60.
    137. Воззва
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины