КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ НОРМИ В УКРАЇНІ :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ НОРМИ В УКРАЇНІ
  • Кол-во страниц:
  • 204
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут держави і права ім. В. М. Корецького
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • Вступ 3
    Розділ I. Загальна характеристика конституційно-правових норм 10
    1. 1. Поняття конституційно-правових норм 9
    1. 2. Співвідношення конституційно-правових норм та інших видів правових норм 43
    Розділ II. Система і структура конституційно-правових норм 67
    2. 1. Критерії класифікації конституційно-правових норм 67
    2. 2. Види конституційно-правових норм 83
    2. 3. Структура конституційно-правових норм 122
    Розділ III. Проблеми розвитку і вдосконалення конституційно-правових норм 144
    3. 1. Основні чинники, що зумовлюють розвиток конституційно-правових норм на сучасному етапі 144
    3. 2. Головні тенденції розвитку і вдосконалення конституційно-правових норм у конституційному праві України 161
    Висновки 179
    Список використаних джерел: 184





    Вступ
    Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності України у державі відбулися значні зрушення у функціонуванні і розвитку безпосередньої і представницької демократії. Політичними і правовими реаліями стали референдуми, місцеве самоврядування та інші інститути демократії. Активними суб‘єктами державотворення і правотворення стали, насамперед, Український народ та суб‘єкти місцевого самоврядування. Поряд з органами державної влади, вони все частіше приймають якісно нові нормативно-правові акти. Проте, погляди на право, його систему і джерела залишаються за своєю суттю і змістом значною мірою незмінними. Це стосується й конституційного права.
    Наука конституційного права тривалий час залишалася і продовжує залишатися під впливом радянської правової доктрини, що розглядала норму права виключно як продукт діяльності держави, хоча в цей процес активно включився Український народ та суб‘єкти місцевого самоврядування.
    У свою чергу, зміна природи правових норм вплинула на розвиток права в цілому. Ці зміни найбільш рельєфно знаходять своє виявлення у Конституції України. Необхідність приведення правових норм та іншіх правових явищ у відповідність із реальністю конституційно-правового нормотворення і зумовила вибір теми цього дисертаційного дослідження.
    На думку дисертанта, конституційно-правові норми, як особливий вид правових норм, потребують самостійного дослідження. Проте, монографічні дослідження зазначеної проблематики відсутні.
    Для підготовки дисертації були використані окремі наукові положення про сутність та зміст конституційно-правових норм, що містяться в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців: С.С.Алєксєєва, М.В.Баглая, Л.Д.Воєводіна, А.З.Георгіци, Р.Давіда, К.Жофре-Спінози, Д.С.Златопольського, О.Е.Лейста, В.Й.Лучіна, Д.А.Кєрімова, А.М.Колодія, В.І.Копєйчикова, С.А.Комарова, В.О.Котюка, В.В.Кравченка, О.О.Кутафіна, М.Н.Марченко, В.Ф.Мелащенко, В.С.Нерсесянца, В.Ф.Погорілка, П.М.Рабіновича, О.В.Сінькевич, О.Ф.Скакун, П.Б. Стецюка, Ю.М.Тодики, Ю.О.Тихомірова, М.В.Цвіка, В.М.Шаповала, А.Шайо, Ю.С. Шемшученка, В.Л. Федоренка, О.Ф. Фрицького та інших.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі загальної теорії конституційного права. Проблема дослідження юридичної природи конституційно-правових норм в Україні входить до тематики наукових досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема, теми „Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика” (№ державної реєстрації 0101U005662). Ця проблематика також передбачена планами наукової роботи юридичного факультету Дніпропетровського національного університету.
    Метою дисертаційного дослідження є з‘ясування сутності та змісту конституційно-правих норм, їх класифікація та розкриття структури конституційно-правових норм і виявлення основних напрямків їх розвитку і вдосконалення.
    Для досягнення поставленої мети, дисертантом визначаються наступні завдання:
    • визначити поняття конституційно-правової норми та її основні ознаки;
    • з’ясувати співвідношення конституційно-правових норм з іншими правовими нормами;
    • класифікувати конституційно-правові норми та здійснити їх загальну характеристику;
    • визначити поняття структури конституційно-правової норми та виявити її основні складові елементи;
    • визначити систему конституційно-правових норм в Україні;
    • виявити основні чинники, що впливають на розвиток конституційно-правових норм;
    • встановити основні тенденції розвитку й вдосконалення норм конституційного права на сучасному етапі.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є система конституційного права України, як галузь національного права.
    Предметом дисертаційного дослідження є конституційно-правові норми України.
    Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети розв‘язання поставлених завдань при проведенні даного наукового дослідження, дисертант комплексно використовував принципи і засоби філософського та теоретико-правового підходів, виходив з принципу єдності соціально-правового та гносеологічного аналізу, об‘єктивності, конкретності, істини.
    Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий діалектичний метод наукового пізнання правових явищ і процесів, що дає змогу розглянути їх у розвитку і зв’язку між собою та суспільством, виявити основні закономірності та тенденції формування й розвитку конституційно-правових норм як основного елементу системи конституційного права України.
    Серед спеціальних правових методів пізнання можна виділити структурно-функціональний метод, з допомогою якого поняття конституційно-правової норми розкрито як явище з обов‘язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Особливе місце в системі застосованих методів займає формально-догматичний метод, що передбачає застосування таких прийомів, як опис і аналіз конституційно-правових норм, їх пояснення і тлумачення, класифікацію.
    Порівняльно-правовий метод пізнання використовувався як засіб розкриття особливостей конституційно-правових норм у їх співставленні з нормами інших галузей права. Шляхом узагальнення виявлено систему чинників, що впливають на розвиток конституційно-правових норм. Метод правового моделювання сприяв виявленню тенденцій і перспектив розвитку та вдосконалення конституційно-правових норм.
    Кожен із названих методів використовувався в органічному поєднанні з іншими, що дало змогу сформувати цілісну методологічну систему дослідження конституційно-правових норм.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що пропонована дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексної характеристики сутності та змісту конституційно-правової норми, її ролі та значення в національній системі права.
    Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями:
    визначено поняття конституційно-правової норми як формально визначеного загальнообов’язкового, встановленого або санкціонованого суспільством або державою правила поведінки та діяльності;
    визначено критерії класифікації конституційно-правових норм, а саме:
    предмет правового регулювання; метод правового регулювання; призначення у механізмі правового регулювання; юридична сила; ступінь конкретизації правового припису; характер диспозиції; суб’єкти нормотворення; походження (джерело); дія за колом суб’єктів; територія дії; час дії; гарантованість тощо;
    - здійснено класифікацію конституційно-правових норм відповідно до визначених критеріїв та охарактеризовано їх основні види;
    - зроблено висновок, що структура конституційно-правової норми – це логічно з’ясована її внутрішня побудова, що зумовлена об’єктивними чинниками конституційно-правового буття і представлена взаємопов’язаними й взаємозумовленими елементами (гіпотеза, санкція, диспозиція) у їх інваріативній модифікації. Під структурою конституційно-правової норми слід розуміти її внутрішній склад, взаємозв’язок трьох її елементів: гіпотези, диспозиції та санкції в їх трьох модифікаціях: “гіпотеза – диспозиція – санкція”, “гіпотеза – диспозиція”, “диспозиція”;
    визначено, що гіпотеза норми конституційного права – це елемент структури норми, що визначає умови поведінки, які виражаються в мірі дозволеної й належної поведінки суб’єктів конституційного права; диспозиція норми конституційного права – це елемент її структури, що визначає саму модель поведінки і містить правовий припис про дії суб’єктів конституційного права в умовах, що передбачені гіпотезою; санкція норми конституційного права – це елемент її структури, що містить правовий припис про міру конституційно-правової відповідальності суб’єктів конституційного права;
    сформульована концепція особливих факторів, що впливають на розвиток норм конституційного права України та визначено головні тенденції розвитку й удосконалення конституційно-правових норм (демократизація процесу нормотворчості; збереження національних традицій нормотворчості; адаптаційна тенденція розвитку і вдосконалення конституційно-правових норм; глобалізація та інтернаціоналізація норм конституційного права; розширення об’єкта конституційно-правового регулювання; соціологізація, політизація та ідеологізація (в органічному поєднанні з деідеологізацією) конституційно-правових норм; тенденція щодо раціональної асиміляції конституційно-правових норм у межах правових систем сучасності в рамках національної правової системи; універсалізація конституційно-правових норм; диверсифікація конституційно-правових норм; гуманізація конституційно-правових норм; муніципалізація конституційного життя та конституційно-правових норм; процесуалізація та кодифікація норм конституційного права; новелізація конституційно-правових норм.
    Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані при удосконаленні процесу конституційного нормотворення. Основні положення дисертації можуть бути використані також у навчальному процесі при викладенні навчальних курсів “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн” та спеціальних навчальних дисциплін у галузі конституційного права – “Загальна теорія конституційного права”, “Порівняльне конституційне право”, а також для науково-дослідної роботи студентів, слухачів, аспірантів вищих закладів освіти юридичного профілю III – IV рівнів акредитації.
    Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
    Результати дисертаційної роботи були оприлюднені автором на міжнародних науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах, а саме:
    Міжнародній науковій конференції “Проблеми прав на зламі тисячоліть”, м.Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 13-14 лютого 2001 р.; Міжнародній науковій конференції “Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія”, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 23-24 листопада 2001 р.; Науково-практичній конференції “Право і культура України в XXI столітті”, м. Київ, 2002 р.; Науково-практичній конференції “Митна політика України в контексті Європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення”, м.Дніпропетровськ, 21 листопада 2003 р. Тези всіх цих доповідей опубліковано.
    Публікації. Результати дисертаційної роботи знайшли відображення в 3 наукових статтях, у фахових юридичних виданнях.
    Структура дисертації визначається її цілями, завданнями, предметом та логікою дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 204 сторінки, в тому числі список використаних джерел (266 найменувань) на 20 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    У дисертації автором викладені найважливіші наукові теоретичні та практичні результати з формулюванням розв‘язаної наукової проблеми та значення її для науки і практики. Основні положення дисертації можуть бути застосовані при удосконаленні процесу конституційного нормотворення та в навчальному процесі.
    У дисертаційній роботі здійснено теоретичне дослідження, спрямоване на з‘ясування сутності та змісту конституційно-правових норм, їх ролі та місця в національній системі права. Підсумовуючи дослідження проблем визначення поняття конституційно-правової норми, класифікації конституційно-правових норм, структури конституційно-правових норм і перспектив їх подальшого розвитку і вдосконалення, дисертант дійшов до наступних висновків:
    1. Конституційно-правова норма – це формально визначене загальнообов‘язкове, встановлене чи санкціоноване суспільством або державою правило поведінки або діяльності. Відповідно, конституційне право можна визначити як систему встановлених або санкціонованих суспільством або державою правил поведінки або діяльності, що регулюють політичні та інші тісно зв‘язані з ними найважливіші суспільні відносини.
    2. Співвідношення норм конституційного права України з нормами інших галузей права характеризується наявністю в них як тих ознак (кваліфікації), що різнять їх з нормами інших галузей права, так і тих ознак, що є спільними (загальними) для всіх норм права, в тому числі й для норм конституційного права України, адже система права України є органічним поєднанням галузей, інститутів і норм права.
    3. Конституційно-правові норми, на відміну від інших видів норм права, мають такі спеціальні (кваліфікуючі) ознаки:
    1) є пріоритетними в системі національного права за характером вираженої (об‘єктивованої) в них волі;
    2) за своїм змістом наділені вищою юридичною силою, а деякі з них (норми Конституції України) і найвищою юридичною силою;
    3) за способом регулювання суспільних відносин у своїй переважній більшості мають імперативний, категоричний характер;
    4) за формою вираження представлені розгалуженою системою джерел конституційного права як на загальнодержавному, так і на місцевому (локальному) рівнях;
    5) мають нетипову структуру за якої санкції, за незначним виключенням, відсутні;
    6) мають інтегративний і системотворчий характер, оскільки їх зміст сприяє формуванню інших галузевих норм права;
    7) мають складне подвійне функціональне навантаження;
    8) є найбільш стабільними, що обумовлюється найбільш загальним і фундаментальним характером суспільних відносин, котрі є предметом конституційно-правового регулювання;
    9) наділені спеціальним механізмом правореалізації;
    10) забезпечені спеціальними юридичними механізмами захисту.
    4. Водночас, конституційно-правові норми мають спільні загальні ознаки, властиві всім галузям права, особливо публічним і, в силу свого інтегративного характеру, взаємодіють з іншими видами норм права в межах національної системи права. При цьому, найвищий ступінь інтеграції норм конституційного права з іншими галузевими нормами, найбільш рельєфно проявляється на прикладі міжгалузевих інститутів (інститут фінансування виборів та референдумів, інститут інформаційного забезпечення виборчої кампанії, інститут позасудового контролю за дотриманням виборчого законодавства тощо).
    5. Система конституційного права і, відповідно, система норм, також може бути репрезентована такими рівнями (зрізами) норми як публічне й приватне право, об‘єктивне і суб‘єктивне право, матеріальне і процесуальне право, національне і міжнародне право, загальнонаціональне і локальне (місцеве) право, природне і позитивне право тощо.
    6. Критерій класифікації конституційно-правових норм – це об‘єктивно обумовлене мірило визначення основних юридичних властивостей (кваліфікацій) конституційно-правових норм, що дозволяє їх умовно виокремлювати у самостійні групи й макрогрупи.
    7. Основними критеріями класифікації конституційно-правових норм є предмет правового регулювання; метод правового регулювання; призначення у механізмі правового регулювання; юридична сила; ступінь конкретизації правового припису; характер диспозиції; характер санкції; суб’єкти нормотворення; походження (джерело) норми; дія за колом суб’єктів; територія дії; час дії; гарантованість дії.
    8. Структура конституційно-правової норми – це логічно з’ясована її внутрішня побудова, що зумовлена об’єктивними чинниками конституційно-правового буття і представлена взаємопов’язаними й взаємозумовленими елементами (гіпотеза, санкція, диспозиція) у їх інваріативній модифікації. Під структурою конституційно-правової норми слід розуміти її внутрішній склад, взаємозв’язок трьох її елементів: гіпотези, диспозиції та санкції в їх трьох модифікаціях: “гіпотеза – диспозиція – санкція”, “гіпотеза – диспозиція”, “диспозиція”.
    9. Гіпотеза норми конституційного права – це елемент структури норми, що визначає умови правила поведінки, які виражаються в мірі дозволеної й належної поведінки суб’єктів конституційного права. Диспозиція норми конституційного права – це елемент її структури, що визначає саму модель правила поведінки і містить правовий припис про дії суб’єктів конституційного права в умовах, що передбачені гіпотезою. Санкція норми конституційного права – це елемент її структури, що містить правовий припис про міру конституційно-правової відповідальності суб’єктів конституційного права.
    10. Особливістю структури конституційно-правової норми є те, що: норма конституційного права має три модифікації: “гіпотеза – диспозиція – санкція”, “гіпотеза – диспозиція”, “диспозиція”, не кожна конституційно-правова норма може бути об’єктивно тричленною, а, насамперед, регулятивні й охоронні норми, тоді як більшість норм конституційного права мають установчий характер і не мають санкції або гіпотези; елементи конституційно-правової норми дуже важко вичленити в конкретно об’єктивізованій нормі права, оскільки гіпотеза та диспозиція переплітаються і “зливаються” в єдине ціле; санкціям конституційного права притаманне профілактичне, організуюче та виховне призначення, вони застосовуються як прямі, бланкетні та солідарні санкції; нормам конституційного права не завжди тотожні статті конституційного нормативно-правового акта: одна конституційна норма може бути об’єктивізованою в кількох статтях, тоді як одна стаття може вміщувати кілька конституційно-правових норм.
    11. Зміст і сутність конституційно-правових норм, а так само і їх розвиток, визначають такі об’єктивні й суб’єктивні чинники, як: вплив основних сфер суспільного та державного ладу України; вплив системи конституційного права та національної правової системи; вплив міжнародних і регіональних нормативно-правових актів; вплив механізму реалізації конституційно-правових норм; вплив науки і освіти у сфері конституційного права тощо.
    12. На розвиток конституційно-правових норм впливають: політична, економічна, соціальна, культурна (духовна), а також інформаційна та екологічна сфери суспільного і державного ладу; система конституційного права України та система національного права в цілому; міжнародні та регіональні нормативно-правові фактори; практика реалізації конституційно-правових норм; стан науки і освіти у сфері конституційного права України та інші чинники.
    13. Основні тенденції розвитку і вдосконалення норм конституційно-правових норм – це основні напрямки і види розвитку та вдосконалення норм конституційного права. Серед них слід виділити такі, як: збереження національної традиції нормотворчості; демократизацію нормотворчого процесу; адаптаційну тенденцію розвитку і вдосконалення конституційно-правових норм; глобалізацію та інтернаціоналізацію норм конституційного права; розширення об’єкта конституційно-правового регулювання; соціологізацію, політизацію та ідеологізацію (в органічному поєднанні з ідеологізацією) конституційно-правових норм; тенденцію щодо раціональної асиміляції конституційно-правових норм у межах правових систем сучасності в рамках національної правової системи; універсалізацію конституційно-правових норм; диверсифікацію конституційно-правових норм; гуманізацію конституційно-правових норм; муніципалізацію конституційного життя та конституційно-правових норм; процесуалізацію та кодифікацію норм конституційного права; новелізацію конституційно-правових норм.
    14. Визначений комплекс чинників, що впливають на розвиток і вдосконалення конституційно-правових норм і тенденцій їх подальшої генези, будуть стратегічно впливати на подальші якісні зміни національного конституційного права та нормативно забезпечувати реалізацію політики України щодо євроінтеграції.
    Запропоновані висновки й положення складають основи концепції норм конституційного права в Україні, яка включає авторське визначення поняття конституційно-правової норми та її основних ознак, її співвідношення з іншими галузевити нормами права, класифікацію конституційно-правових норм, концепцію системи і структури норм конституційного права та концепцію розвитку і вдосконалення конституційно-правових норм в Україні.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

    НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ УКРАЇНИ


    1. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
    2. Конституційний Договір між Верховною Радою України і Президентом України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 18. (нині втратив чинність).
    3. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 5-6. – Ст. 43.
    4. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 49. — Ст. 272.
    5. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170.
    6. Про надзвичайний стан: Закон України від 26 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 37. – Ст. 538.
    7. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 34. — Ст. 20.
    8. Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 23. — Ст. 118.
    9. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Голос України. — 2002. — 19 березня.
    10. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. //Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 20. — Ст. 20.
    11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 158 та ст. 159 Конституції України (справа щодо внесення змін до Конституції України). Справа № 1–26/98 від 9 червня 1998 р. // Вісник Конституційного Суду України. — 1998. — № 3. — С. 26–30.
    12. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України “Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою” (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою). Справа № 1–26/2000 від 27 березня 2000 р. // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — № 2. — С. 5–11.
    13. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верхового Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. // Право України. — 1996. — № 12. — С. 91–94.
    14. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 1997 р. // Право України. — 1997. — № 8. — С. 73–75.
    15. Застереження Верховної Ради України від 12 грудня 1991 р. до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 10 грудня 1991 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1994. — № 1. — С. 11–13.
    16. Угода про Співдружність Незалежних Держав від 10 грудня 1991 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1994. — № 1. — С. 10–11.









    МОНОГРАФІЇ, БРОШУРИ, СТАТТІ

    17. Абдулаев М. И., Комаров С. А. Проблемы теории государства и права. Проблемы методологии. Общество и государство. – СПб.: Питер, 2003. – 456 с.
    18. Авакьян С. А. Реализация норм советского государственного права // Советское государство и право. – 1984. - № 1. – С. 12-23.
    19. Автономов А. С. Правовая онтология политики: к построению системы категорий. – М.: Логос, 1999. – 423 с.
    20. Александров Н. Г. О месте трудового и колхозного права в системе советского социалистического права // Советское государство и право. – 1958. - № 5. – С. 118-122.
    21. Алексеев С. С. Восхождение к праву. Поиски и решения. — М.: Изд-во НОРМА, 2001. — 752 с.
    22. Алексеев С.С. О теоретических основах классификации отраслей советского права // Советское государство и право. – 1957. – № 7. – С. 99-107.
    23. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х томах. Т. I. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
    24. Алексеев С. С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
    25. Алексеев С. С. Общетеоретические принципы исследования структуры права // Советское государство и право. – 1971. - № 3. – С. 41-47.
    26.Алексеев С. С. Отрасли советского права: проблемы, исходные положения // Советское государство и право. – 1979. - № 9. – С. 15-23.
    27. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования. – М.: «Статус», 1992. – 712 с.
    28. Алексеев С. С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 272 с.
    29. Алексеев С. С. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов и факульт. / С. С. Алексеев, С.И. Архипов, В. М. Корельский и др. – М.: Изд-во ИНФРА*М-НОРМА, 1999. – 570 с.
    30. Антологія української юридичної думки. Том 4 Конституційне (державне) право/ За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К., 2004. - 599 с.
    31. Апт А. Ф., Кененов А. А. К вопросу об элиментах и структуре советского права // Вестник МУ. С. Право. – 1973. - № 3. – С. 39-46.
    32. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации. Учебник для юрид. вузов и факультетов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА*М, 1998. – 752 с.
    33. Баренбойм П. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера. — М.: Белые альвы, 1996. — 174 с.
    34. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. – 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ; Изд. группа ИНФРА*М – НОРМА, 1998. – 624 с.
    35. Бисага Ю. М. Мала юридична енциклопедія конституційного права: Словник – довідник / Ю. М. Бисага, М. М. Палінчак, Д. В. Бєлов. – Ужгород: Ліра, 2003. – 148 с.
    36. Бобровник С. В. Колізійні норми в системі засобів правового регулювання // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип. 12. – К., 2001. – С. 69-76.
    37. Богданова Н. А. Система науки конституционного права. – М.: Юристъ, 2001. – 256 с.
    38. Бойко В. Застосування конституційних норм судами загальної юрисдикції // Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Жовтень, 2000 р. / За ред. С. В. Ківалова, М. П. Орзіх. — Бібліотека журналу “Юридичний вісник”. — Одеса: Юридична література, 2001. — С. 47–54.
    39. Большой юридический словарь / Под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА*М, 2002. – 704 с.
    40. Братусь С. Н. Отрасль советского права: понятие, предмет, метод // Советское государство и право. – 1979. - № 11. – С. 23-37.
    41. Брауде И.Л. Некоторые вопросы системы советского права// Ученые записки Всесоюзного института юридических наук. Выпуск 4. – М., 1955. – С. 3-27.
    42. Брынцев В. Д., Чернухин В. Г. Судебный контроль /теория и практика/. – Х.: Ксилон, 2001. – 204 с.
    43. Венгеров А. Б. Теория государства и права. Ч. 2, т. 1: Теория права (ч. 2). – М.: Юристъ, 1996. – 166 с.
    44. Верховенство права: Сборник: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1992. — 213 с.
    45. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное правосудие и процесс. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. — 383 с.
    46. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права; Автореф. дисерт. … - К., 2000. – 17 с. та ін.
    47. Вышинский А. XVIII Сьезд ВКП (б) и задачи науки социалистического права // Советское государство и право. – 1939. - № 3. – С. 1-26.
    48. Габричидзе Б. Н., Елисеев Б. П., Чернявский А. Г. Конституционное право современной России: Учебник для вузов. – М.: Издательство “Дело и Сервис”, 2001. – 416 с.
    49. Галесник Л. С. О проблемах системы советского права // Советское государство и право. – 1957. - № 2. – С. 108-117.
    50. Гарчева Л. П., Ярмыш А. Н. Конституционное право Украины. – Симферополь: Доля, 2000. – 336 с.
    51. Георгіца А. З. Конституційно-правові інститути зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Чернівці: “Рута”, 2000. – 431 с.
    52. Годованець В. Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій / МАУП. – К., 2000. – 214 с.
    53. Голунский С. А., Строгович М. С. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов. – М.: Юридическое из-во НКЮ СССР, 1940. – 304 с.
    54. Грабыльников А. В. Конституционное право Украины как отрасль права и наука: Учебное пособие. – Днепропетровск, 1999. – 50 с.
    55. Градовский А. Д. Общее государственное право. – СПб., 1885. – 196 с.
    56. Гегель Г. В. Ф. Введение в «Философию права» // Гегель Г. В. Ф. Собрание сочинений. В 10 томах. – Т. 7. – М.: Наука, 1963. – 638 с.
    57. Григонис Э. П., Григонис В. П. Конституционное право зарубежных стран. Курс лекций. – СПб.: Питер, 2002. – 416 с.
    58. Гурвич Г.С. Некоторые вопросы советского государственного права // Советское государство и право. – 1957. – № 12. – С. 104-112.
    59. Гуренко М. Н. Основы конституционного права Украины: Учебное пособие. – К.: Логос, 2000. – 303 с.
    60. Гусарєв С. Д., Олійник А. Ю., Слюсаренко О. Л. Загальна теорія держави і права (терміни, визначення, елементи змісту): Навчальний посібник. — К.: НАВСУ, 1998. — 444 с.
    61. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В. А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
    62. Дамбо Л. И. О принципах построения системы права // Советское государство и право. – 1956. - № 8. – С. 88-99.
    63. Денисов А. И. Теория государства и права. – М.: Юрид. из-во Минюста СССР, 1948. – 367 с.
    64. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю. С. Шемшученка: Монографія. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. — 656 с.
    65. Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в пер. и с примечаниями И. С. Перетерского. – М.: Наука, 1984. - - 456 с.
    66. Енгибарян Р. В., Тадевосян Э. В. Конституционное право: Учебник. – М. Юристъ, 2000. – 492 с.
    67. Еременко Ю. П. Нормы советских конституций; Автореф. дисс. … к.ю.н. – Саратов, 1968. – 20 с.
    68. За повышение роли правовой науки в кодификации советского законодательства // Советское государство и право. – 1956. - № 1. – С. 3-12.
    69. Законодательная техника: Научно-практическое пособие / Под редакцией Ю. А. Тихомирова. - М.: Городец, 2000. – 272 с.
    70. Ивин А. А. Логика норм. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1973. – 122 с.
    71. Ильин И. А. О сущности правосознания / И. Н. Смрнов (сост.). – М.: Рарогъ, 1993. – 235 с.
    72. Иоффе О. С., Шаргородский м. Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
    73. Зелькина О. С. Система, элемент, структура: Учебное пособие. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1968. – 31 с.
    74. Каримова О. А., Гафаров З. М. Основы государства и права: Учебник для педагогических учебных завед. и вузов. – Ташкент: «Укитувачи», 1995. – 573 с.
    75. Карташев В. А. Система систем. Очерки общей теории и методологии. – М: «Прогресс-Академия», 1995. – 325 с.
    76. Кашанина Т. В., Кашанин А. В. Основы российского права. Учебник. – М.: Изд-ая группа ИНФРА * М – НОРМА, 1997. – 624 с.
    77. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами): Підручник. – К.: Кондор, 2002. – 353 с.
    78. Керимов Д. А. Кодификация и законодательная техника. – М.: Госюриздат, 1962. – 104 с.
    79. Керимов Д.А. Общая теория государства и права. Предмет. Структура. Функции. – М.: Юрид. лит., 1977. – 133 с.
    80. Керимов Д. А. Философские проблемы права. – М.: “Мысль”, 1972. – 472 с.
    81. Козлова Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право России: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
    82. Ким А. И., Основин В. с. Государственно-правовые процесуальные нормы и их особенности // Извст-я ВУЗов. Правоведение. – 1967. - № 4. – С. 62-74.
    83. Козлова Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Юристъ, 1995. – 480 с.
    84. Колодій А. М. Основи держави і права: Навч. посібник для юрид. вузів / С. Д. Гусарєв, Р. А. Калюжний та ін.. – К.: Либідь, 1997. – 207 с.
    85. Колюшин Е. И. Конституционное (государственное) право России: Курс лекций. – М.: Изд-во МГУ, 1999. – 381 с.
    86. Конституція незалежної України: Навчальний посібник. Кол. авт.; За ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. – 428 с.
    87. Конституции государств Европейского Союза. Под общей редакцией и со вступительной статьей Л. А. Окунькова. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 816 с.
    88. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. В 4-х томах. Тома 1-2. Отв. ред. Б. А. Страшун. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 778 с.
    89. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие _ Сост. В. В. Маклаков. – М.: Юристъ, 1999. – 576 с.
    90. Конституции стран СНГ и Балтии: Учебное пособие / Сост. Г. Н. Андреева. – М.: Юристъ, 1999. – 640 с.
    91. Конституционно-правовая реформа в Российской Федерации: Сб. статей / РАН ИНИОН. Центр социал. науч.-информ. исслед. Отд. политологии и правоведения; Отв. ред. Ю. С. Пивоваров. — М., 2000. — С. 11–26.
    92. Конституционное право: Учебник / Отв. ред. В. В. Лазарев. – М.: Юристъ, 1999. – 592 с.
    93. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Эриашвили М. И. и др. / Под ред. В. О. Лучина, Г. А. Василевича, А. С. Прудникова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 687 с.
    94. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. Посібник / В. О. Ріяка (керівник авт. кол.), В. С. Семенов, М. В. Цвік та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.
    95. Конституційне право України: Підручник для юридичних вузів / За ред проф. В. Ф. Погорілка. – 2-е вид., доповн. і переопр. – К.: Наукова думка, 2000. – 732 с.
    96. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
    97. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.
    98. Конституционное право Украины: Учебник / Сост. В. Д. Волков, Р. Ф. Гринюк, И.С. Щебетун. – Донецк, 2000. – 476 с.
    99. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001 / Відповід. редакт. П. Б. Євграфов. - Книга 1. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 512 с.
    100. Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001 / Відповід. редакт. П. Б. Євграфов. – Книга 2. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 504 с.
    101. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко; Упоряд. І. О. Кресіна. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. — 400 с.
    102. Конституція України. Конституція Автономної Республіки Крим. – К.: Юрінком, 1999. – 121 с.
    103. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права. Изд. третье, испр. и доп. – СПб., 1894. – 354 с.
    104. Конституція України. Науково-практичний коментар / В.Б Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та інші: Ред. колегія В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошовий та інші. – Х,: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 808 с.
    105. Корнеев С. М. Вопросы построения системы советского права // Изв-я ВУЗов. Правоведение. – 1963. - № 1. – С. 14-21.
    106. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій. Навч. посібник. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
    107. Кравченко В. В. Конституційне право України. Навчальний посібник. К.: Атіка, 2000. – 320 с.
    108. Кравчук М. В. Теорія держави і права: Навч.-метод. матеріал для студентів юрид. інституту. – Тернопіль, Юридичний інститут ТАНГ, 2002. – 102 с.
    109. Краснов Ю. К. Государственное право России. История и современность: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 2002. – 733 с.
    110. Курский Д. Ближайшие задачи изучения Советского права // Советское право. – 1922. - № 1. – С. 3-5.
    111. Кутафин О. Е. Источники конституционного права Российской Федерации. – М.: Юристъ, 2002. – 348 с.
    112. Кутафин О. Е. Предмет конституционного права. – М.: Юристъ, 2001. – 444 с.
    113. Ладиченко В. В. Теоретико-правові засади поділу влади: Автореф. дисерт. … к.ю.н. – К., 1999. – 18 с.
    114. Лазарев В. В. Теория права и государства: Учебн. для юрид. вузов. – М.: Право и закон, 1996. – 424 с.
    115. Лазаревский Н. И. Лекции по русскому государственному праву. – Т. 1. – СПб., 1910. – 243 с.
    116. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. – М.: ИКД «Зерцало», 2002. – 288 с.
    117. Лепешкин А. И. Курс советского государственного права: Учебник. В 2-х томах. – Т. 1. – М.: Изд-во юрид. литературы, 1961. – 559 с.
    118. Лукьянова Е. А. Закон как источник советского государственного права. – М.: Юрид. лит., 1988. – 294 с.
    119. Лунь З. І. Правова охорона Конституції України; Автореф. дисертації … к.ю.н. – К., 2003. – 16 с.
    120. Луць Л. Трансформація нормативної частини правової системи України // Право України. – 2003. - № 3. – С. 115-121.
    121. Лучин В. О. Конституционные институты / Современный конституционализм (по материалам советско-британского симпозиума). – М., 1990. – С. 28-38.
    122. Лучин В. О. Конституционные нормы и правоотношения. – М.: Изд-во МУ, 1997. – 183 с.
    123. Лучин В. О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М.: ЮНИТА-ДАНА, 2002. – 687 с.
    124. Лучин В. О. Процессуальные нормы в советском государственном праве. – М.: Юрид. лит., 1976. – 168 с.
    125. Мазуренко Ю. Система права переходного периода (опыт систематизации) – Х.: Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1925. – 45 с.
    126. Майданник О.О. Конституційно-правова відповідальність. - К., 2000. – 40 с.
    127. Макаренко Л. М. Деякі питання норм конституційного права України // Держава і право. Вип. 12. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – С. 196-201.
    128. Марченко М. Н. Правовые системы современного мира. Учебное пособие. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 400 с.
    129. Марченко М. Н. Теория права и государства: Учебник для студ. юрид. вузов и факульт. – М.: Юрид. литература, 1998. – 432 с.
    130. Матузов Н. И. Теория государства и права. – М.: Юрид. литература, 1997. – 512 с.
    131. Медушевский А. Конституционный переворот или конституционная реформа: поправки к Конституции 1993 г. как инструмент борьбы за власть // Конст. право: Восточноевропейское обозрение. — М., 1998. — № 3 (28). — С. 154–167.
    132. Медушевский А. Н. Сравнительное конституционное право и политические институты: Курс лекций. – М.: ГУ ВШЭ, 2002. – 512 с.
    133. Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій; для студентів юрид. вузів і факульт. – К.: Вентурі, 1995. – 240 с.
    134. Мишин А. А. Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 6-е изд. перераб. и дополн. – М.: Белые альвы, 1999. – 456.
    135. Михалева Н. А. Конституционное право зарубежных стран СНГ: Учебн. Пособие. – М.: Юристъ, 1999. – 352 с.
    136. Молдован В. В., Мелащенко В. Ф. Конституційне право: опорні конспекти: Навч. посібник для студентів юрид. закладів та факультетів. — К.: Юмана, 1996. — 272 с.
    137. Назаренко Г. В. Теория государства и права: учебник для юрид. вузов. – М.: Юрид. литер., 1998. – 396 с.
    138. Наливайко Л. Конституційний контроль та конституційно-правова відповідальність // Нова політика. — 1999. — № 5. — С. 48–51.
    139. Наливайко Л. Р. Конституційно-правова відповідальність: проблеми теорії і практики: Автореферат дисерт. … к.ю.н. – К., 2000. – 18 с.
    140. Науково-практичний коментар Закону України “Про громадянство України”. – К., 2002. – 251 с.
    141. Недбайло П.Е. Вопросы структуры советских правовых норм в связи с постепенным перерастаниемих в правила коммунистического общежития // Право и коммунизм. – М., 1965. – С. 128-134.
    142. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госюриздат, 1960. – 511 с.
    143. Недбайло П. О. Норми права (Конспект лекцій). – Х., 1996. – 20 с.
    144. Нова Конституція України. Текст Основного Закону. Огляд і коментарі / Автор огляду та коментарів В. Ф. Погорілко. — К.: Наукова думка, 1996. — 181 с.
    145. Нормы советского права. Пробелы теории // В. К. Бабаев и др. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 248 с.
    146. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Отв. ред. М. Н. Марченко. — Т. 1. Теория государства. — М.: “Зерцало”, 1998. — 416 с.
    147. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Отв. ред. М. Н. Марченко. — Т. 2. Теория права. – М.: “Зерцало”, 1998. — 656 с.
    148. Общая теория права / Под общ. ред. А. С. Пиголкина. — М.: Моск. ин-т экономики, политики и права. Юрид. учеб.-науч. центр МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1995. — 383 с.
    149. Ольховський Б. І. Конституційні принципи і питання поточної нормотворчості // Матеріали наукової конференції “Конституція України – основа модернізації держави та суспільства”. 21–22 червня 2001 р., Харків. Упорядники Ю. М. Грошевий, М. І. Панов. — Х.: Право, 2001. — С. 132–134.
    150. Оніщенко Н. М. Система права як юридична основа правової системи // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип. 13. – К., 2002. – С. 39-48.
    151. Опришко В. Конституція України — основа розвитку законодавства // Право України. — 1997. — № 8. — С. 14–17.
    152. Опришко В. Конституція України — основа системи національного законодавства // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — Вип. 11. — К., 2001. — С. 118–125.
    153. Органи державної влади України: Монографія / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. — 592 с.
    154. Орзих М. Ф. Конституционная реформа в Украине: Учебное пособие. — Одесса: Юридическая литература, 2003. — 128 с.
    155. О системе советского социалистического права. Материалы научной конференции // Советское государство и право. – 1958. - № 1. – С. 101-108.
    156. Основин В. С. Нормы советского государственного права. – М.: Госюриздат, 1963. – 110 с.
    157. Основин В. С. Особенности конституционных норм // Советское государство и право. – 1979. - № 4. – С. 9-15.
    158. Основи конституційного права України: Підручник. Вид. 2-е доповнене. / М. І. Козюбра, А. М. Колодій, В. В. Копейчиков та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 288 с.
    159. Основи конституційного права України: Підручник. Вид. 2-е доповнене. / За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 288 с.
    160. Основы права: Учебное пособие для юрид. вузов и факультетов / Под ред. Д. П. Котова. - М.: Центр, 1998. – 272 с.
    161. Основы права и государства. В вопросах и ответах / Под общей ред. А. С. Васильева. – Х., 2002. – 240 с.
    162. Основы права и государства: Учебн. Пособие / Д.П. Котов (ред). – М.: Центр, 1998. – 272 с.
    163. Основы правоведения: Учебн. пособие / А. М. Шульга, М. И. Марчук и др. П. И. Орлов (ред.). – Х: ООО «Прометей-Прес», 2004. - 212 с.
    164. Очерки конституционного права иностранных государств: Учебное и научно-практ. пособие / Отв. ред. Д. А. Ковачев. – М.: Спарк, 1999. – 304 с.
    165. Павлов И.В. Система советского социалистического права // Советское государство и право. – 1958. – № 11. – С. 3-18.
    166. Палиенко М. И. Учение о существе права и правовой связанности государства. – Х., 1908. – 476 с.
    167. Пашуканис Е. Общая теория права и марксизма (Опыт критики основных юридических понятий). – М., 1924. – 160 с.
    168. Поваляєва М. П. Класифікація інститутів конституційного права // Держава і право. Випуск 6. – К.: ІН-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – С. 136-142.
    169. Погорілко В. Ф. Конституція України: проблеми теорії і практики // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Вип. 12. – К., 2001. – С. 141-158.
    170. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України (загальна теорія джерел конституційного права) // Вісник Академії правових наук України. – 2002. - № 1. – С. 46-60.
    171. Погорілко В., Федоренко В. Конституційно-правова відповідальність// Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип. 13. – К, 2002. – С. 114-131.
    172. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм // Право України. – 2001. - № 11. – С. 9-15.
    173. Погорілко В.Ф, Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність/ За ред. академіка НАН України Ю.С. Шемшученка. Монографія. - К.: Ін-т держави і права НАН України, 2000. - 248 с.
    174. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Система конституційного права як галузі права, юридичної науки та навчальної дисципліни // Правова держва: Щорічне вид. наук. праць. Вип. 12.. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. - С. 196.- 209.
    175. Погорілко В., Федоренко В. Суб’єкти конституційно-правових відносин: поняття, ознаки, види // Право України. – 2002. – № 10. – С. 3-11.
    176. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Хто п’є із джерела влади // Віче. – 2002. - № 6. – С. 4-9.
    177. Погорілко В., Федоренко В. Юридична відповідальність за порушення конституційного законодавства України // Часопис Київського університету права. – 2001. - №. 1. – С. 30-39.
    178. Поленина С. В. Комплексные правовые институты и становление новых отраслей права // Изв-ие ВУЗов. Правоведение. – 1975. - № 3. – С. 71-79.
    179. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под общ. ред. член-корр. РАН В. С. Нерсесянца. – М.: Издат-ая группа НОРМА – ИНФРА*М, 1999. – 832 с.
    180. Проблеми реалізації Конституції україни: теорія і практика / Відп. ред. В. Ф. Погорілко: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: А.С.К., 2003. – 652 с.
    181. Проблемы теории государства и права: Учебное пособие / Под ред, М. Н. Марченко. – М.: Юристъ, 2002. – 656 с.
    182. Процессуальные нормы и отношения в советском праве (в "непроцессуальных" отраслях) (Научн. ред. И.А. Галаган). – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1987. – 208 с.
    183. Райхер В. К. О системе права // Изв-ие ВУЗов. Правоведение. – 1975. - № 3. – С. 60-69.
    184. Рассолова М. М. Теория государства и права. – М.: Юрид. литература, 2000. – 376 с.
    185. Речицкий В. В. Украинский конституционализм. Украинский опыт. — Х.: Фолио, 1998. — 160 с.
    186. Садовский В. Н., Юдин Э. Г. Задачи, методы и приложения общей теории систем // Исследования по общей теории систем. – М.: Наука, 1969. – 234 с.
    187. Саидов А. Х. Сравнительное правовединие (основные правовые системы современности): Учебник / Под ред. В. А. Туманова. – 448 с.
    188. Сандевуар П. Введение в право. – М.: Логос, 1996. – 240 с.
    189. Сімейне право України: Підручник / За ред.Ю. С. Червоного. – К.: Істина, 2004. – 400 с.
    190. Сінькевич О.В. Взаємодія конституційно-правових норм з нормами моралі // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – К. – 2001. – Випуск 47 – С. 46-58.
    191. Сінькевич О.В. Щодо особливостей норм конституційного права України // Право України. – 2002. – № 11. – С.14-22.
    192. Сінькевич О.В. Особливості структури норм конституційного права України. // Часопис Київського університету права. – К. – 2003. – № 1. – С. 10-13.
    193. Сінькевич О.В. Деякі питання класифікації конституційно-правових норм. // Держава і право: Зб. Наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 21. - К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2003.– С. 86-97.
    194. Система советского права и перспективы ее развития // Советское государство и право. – 1982. - № 6. – С. 80-110.
    195. Система советского права и перспективы ее развития // Советское государство и право. – 1982. - № 7. – С. 100-120.
    196. Система советского права и перспективы ее развития // Советское государство и право. – 1982. - № 8. – С. 49-70.
    197. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов и факультетов. – Х.: Консум, 200о. – 658 с.
    198. Словник іншомовних слів / За ред. академіка НАН УРСР О. С. Мельничука. – К., 1974. – 563 с.
    199. Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Історія української конституції. – К.: Т-во «Знання» України, 1993. – 192 с.
    200. Словник іншомовних слів / уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К.: Наукова думка, 2000. – 680 с.
    201. Советское государственное право: Учебник / Г. В. Барабашев, Р. Ф. Васильев, Л. Д. Воеводин и др.; С. С. Кравчук. С. С. Кравчук (отв. ред.). – М.: “Юридическая литература”, 1975. – 576 с.
    202. Советское государственное право: Учебник / Под. ред. А. Я. Вышинского. – М.: Госюриздат СССР, 1938. – 564 с.
    203. Советское государственное право: Учебник для средних юрид. школ / Отв. ред. С. С. Кравчука. – М.: Юрид. лит., 1980. – 311 с.
    204. Советское государственное право: Учебник / Под ред. И. П. Трайнина, И. Д. Левина. – М.: Госюриздат СССР, 1948. – 465 с.
    205. Советское государственное право: Учебник для юрид. институтов и факультетов / Под ред. проф. А. И. Лепешкина. – М.: “Юрид. лит”, 1971. - 614 с.
    206. Советское государственное право: Учебник / Под ред. И. Е. Фарбера. – Саратов: Из-во Сарат. ун-та, 1979. – 324 с.
    207. Советское право: Учебное пособие / Под ред. А. С. Пашкова, Л. С. Явича. – М.: Высш. школа, 1982. – 264 с.
    208. Соцуро Л. В. Неофициальное толкование норм права: Учебное пособие. – М.: “Профобразование”, 2000. – 112 с.
    209. Степанюк О. І. Норми конституційного права України: проблеми теорії: Автореф. дисертації … к.ю.н. – К., 1993. – 18 с.
    210. Стецюк П. Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша: Посібник для студентів. – Львів: Астролябія, 2003. – 232 с.
    211. Студенкин С. С. Военно-административные нормы и их особенности // Труды военно-юридической академии. Вып. IV. – М.Изд-во Военно-юридической академии, 1945. – С. 48-56.
    212. Студенкин С. О. О предмете и системе советского государственного права // Советское государственное право. – 1939. - № 3. – С. 102-111.
    213. Сумський Д. О. Основи держави і права: Навч. посібник. – К., 1999. – 287 с.
    214. Тадев
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины