КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
  • Кол-во страниц:
  • 214
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ВСТУП…………………………………………………………………...........3-9


    РОЗДІЛ І. Теоретико-правові аспекти становлення джерел конституційного права України
    1.1. Поняття джерела конституційного права..............................................10-28
    1.2. Система джерел українського конституційного права........................29-65
    1.3. Конституція України як правовий фундамент системи джерел конституційного права України....................................................................66-92

    РОЗДІЛ ІІ. Формально-юридичні властивості Конституції України
    2.1. Конституція України – Основний Закон України..............................93-104
    2.2. Найвища юридична сила Конституції України як характерна її
    властивість............................................................................................105-117
    2.3. Пряма дія норм Конституції України.................................................118-129
    2.4. Конституція України - юридична база
    поточного законодавства.....................................................................130-142

    2.5. Зміст і структура Конституції та їх специфіка..................................143-165
    2.6. Особливий порядок прийняття і внесення змін до Конституції..................................................................................................166-186

    ВИСНОВКИ................................................................................................187-189


    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.................190-215

    ВСТУП


    Актуальність дослідження. У демократичному суспільстві Конституція має особливе значення, яке ще більше зростає в перехідні періоди, коли мова йде про конкретні як у політичній, так і економічній системі суспільства. З моменту проголошення незалежності в Україні відбувається процес розширення обсягу конституційно-правового регулювання, змінюється зміст норм та інститутів конституційного права, з’являються нові. Це призводить до утворення більш складної системи джерел цієї галузі права порівняно з тією, яка існувала в радянський період. Найбільш істотні зміни в ній відбувалися з прийняттям Конституції України 1996 року.
    На сьогодні існує чимало досліджень вітчизняних вчених, які тим чи іншим чином торкаються проблеми сутності конституції, проте методологічні і теоретичні проблеми Конституції України як основного джерела конституційного права досліджені не повною мірою. Переважна більшість праць з цієї теми була опублікована ще в радянський період.
    Окремі аспекти, запропоновані для дослідження автором, висвітлені в роботах вітчизняних та зарубіжних конституціоналістів, в яких розглядається поняття, сутність, види, юридичні властивості, функції, форма, особливості мови і стилю, проблеми дотримання й охорони Конституції України. Разом з цим далеко не всі аспекти Основного Закону України як джерела права національної правової системи були розкриті. У тому числі і в аспекті ролі Конституції для формування сучасної правової системи, її завдання і функції з точки зору становлення правової державності і громадянського суспільства. Роль Конституції України в системі нормативно-правових актів істотно підвищується, у тому числі з позиції впливу її норм на організацію і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування. Новими реаліями стає пряме застосування норм Конституції України. Конституція стає центром національної правової системи. У нормах Конституції знайшли втілення світові і європейські цінності конституціоналізму. Разом з цим проведення конституційної реформи свідчить, що є необхідність новелізації Основного Закону з точки зору вимог сьогодення. Важливо знайти шляхи посилення потенціалу конституційних норм. Усе це потребує свого наукового осмислення.
    Викладене вище обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, її структуру і зміст, науковий та інший матеріал, який було використано в процесі її написання.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою № 01 БФ 042-01 „Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні”.
    Мета і завдання дослідження. Мета полягає у здійсненні комплексного всебічного дослідження Конституції України як основного джерела конституційного права України, розв’язанні теоретичних проблем, що пов’язані з правовою природою, поняттям, властивостями Конституції України як джерела конституційного права України.
    Мета дослідження зумовила постановку і вирішення таких завдань:
    - проаналізувати й узагальнити наукові дослідження з обраної тематики і критично осмислити їх з позиції сьогодення;
    - розглянути розвиток наукових підходів до визначення категорії „джерело права” й уточнити у зв’язку з цим визначення поняття джерела конституційного права України;
    - дослідити систему джерел сучасного конституційного права України, а також особливості її елементів крізь призму зв’язків з Конституцією України;
    - проаналізувати існуючі в літературі підходи до визначення поняття конституції та запропонувати власне визначення поняття „Конституція України” як основного джерела конституційного права України;
    - обґрунтувати специфіку Конституції України як нормативно-правового акта;
    - визначити й охарактеризувати формально-юридичні властивості Конституції України як основного джерела конституційного права України;
    - виявити специфіку прямої дії норм Конституції України;
    - проаналізувати зміст і структуру Конституції України;
    - з’ясувати специфіку впливу Конституції України на чинне законодавство України;
    - уточнити поняття „найвища юридична сила” і „верховенство” Конституції, виявити їх відмінність та спорідненість;
    - виявити особливості правової природи законів про внесення змін до Конституції України.
    Об’єктом дослідження є Конституція України як нормативно-правовий акт.
    Предметом дослідження є поняття, правова природа, юридичні властивості Конституції України як основного джерела конституційного права України, її місце і роль у системі джерел конституційного права України.
    Методологічна основа дослідження. При написанні дисертації використано методи дослідження відповідно до поставленої мети і завдань, з урахуванням специфіки об’єкта та предмета дослідження. У роботі використано систему як загальнонаукових, так і спеціальних методів. Системно-структурний метод застосовувався при комплексному аналізі Конституції України як елемента системи джерел конституційного права України. Історичний метод дав можливість дослідити становлення і розвиток конституцій. На основі порівняльно-правового методу здійснено аналіз положень конституцій зарубіжних держав з метою виявлення їх позитивних рис та недоліків і врахування цього досвіду для новелізації вітчизняного конституційного законодавства. При формулюванні визначень, аналізі позицій дослідників та змісту правових норм були використані окремі прийоми формально-логічного методу наукового пізнання: опис, класифікація, аналіз та синтез, метод тлумачення правових норм.
    Науково-теоретичною основою дослідження стали положення, підходи та ідеї, які містяться в працях вчених-юристів із теорії держави і права, конституційного права, цивільного права та інших галузевих правових наук.
    У науковому дослідженні використовується досвід дореволюційних авторів Н. М. Коркунова, Л. І Петражицького, П. Ф. Шершеневича, Ф. Лассаля. У радянській період дослідженням даної проблеми займались такі вчені-юристи, як С.С. Алексєєв, С. Ф. Кечек’ян, О. І. Лепьошкін, Н. О. Михальова, Л. О. Морозова, І. С. Самощенко, Я. Н. Уманський, І. Є. Фарбер, О. Ф. Шебанов, Б. В. Щетинін. Теоретичну основу дисертації склали також праці сучасних українських вчених-конституціоналістів: А. З. Георгіци, В. В. Кравченка, М. І. Козюбри, В. Ф.Мелещенка, М. П. Орзіха, В. Ф. Погорілка, В. Я.Тація, Ю. М. Тодики, О. Ф. Скакун, П. Б. Стецюка, О. Ф. Фрицького, В. М. Шаповала, Н. Г. Шукліної, Л. П. Юзькова та інших авторів. У дисертаційному дослідженні враховано також розробки сучасних провідних науковців Російської Федерації – С. А. Авак’яна, М. В. Баглая, Б. С. Ебзєєва, К. І. Козлової, О. О. Кутафіна, В. Й. Лучина, М. М. Марченка, Ж. І. Овсепян, Б. М. Топорніна, В. Є. Чіркіна.
    Наукова новизна дослідження. Дисертація є однією з перших в Україні робіт, присвячених комплексному дослідженню Конституції України як основного джерела конституційного права України. Крім цього, новизна обумовлюється постановкою проблеми, необхідністю новелізації тексту Конституції, врахування нових ідей та тенденцій у розвитку державно-правових процесів в Україні.
    На захист виносяться такі основні положення і висновки, які відрізняються науковою новизною або містять її елементи:
    1) обґрунтовано і доведено, що система джерел конституційного права України характеризується такими рисами: провідною роллю Конституції України; багатоманітністю і видовим розмаїттям; ієрархічною побудовою; пріоритетом закону; динамічністю; інтегративністю; оптимізацією співвідношення міжнародного і національного права;
    2) системно досліджено та визначено поняття Конституції України як основного джерела конституційного права України. Зокрема вона визначається як єдиний нормативно-правовий акт, який є Основним Законом України, має найвищу юридичну силу, є юридичною базою законодавства України, приймається і змінюється в особливому порядку, має специфічний зміст і структуру і пряму дію на всій території України;
    3) доведено, що доцільно розмежовувати поняття „основні риси” і „формально-юридичні властивості” Конституції України. Основні риси характеризують зв’язок Конституції як політико-юридичного документа з суспільним розвитком, специфіку впливу суспільних відносин на її характер і навпаки, роль і вплив Конституції на політико-правові процеси в країні. Формально-юридичні властивості Конституції – це її ознаки як специфічного нормативно-правового акта і вони є складовою основних рис Конституції України. Автором проаналізовано зміст і значущість таких формально-юридичних властивостей Конституції України, як: Конституція – Основний Закон України; Конституція – юридична база поточного законодавства; її найвища юридична сила; особливий порядок прийняття і внесення змін до неї; особливий зміст і структура Конституції; пряма дія її норм.
    4) аргументовано, що Конституція України є самостійним особливим нормативно-правовим актом, який посідає найвище місце в їх ієрархії і має свою особливу специфіку, у тому числі і порівняно зі звичайними законами. Доводиться, що Конституції України притаманний ряд формально-юридичних властивостей, за яким вона відрізняється від інших законів, що класифікація законів в Україні офіційно не визначена і це ускладнює врахування специфіки окремих законів (і Конституції в тому числі) при їх прийнятті, внесенні до них змін і застосуванні;
    5) обґрунтовано доцільність розмежування понять „верховенство” і „найвища юридична сила” Конституції України, оскільки перше поняття є значно ширшим;
    6) досліджено особливості процедури внесення змін до Конституції України і запропоновано відмежовувати її від процедури внесення змін до законів України, оскільки порядок внесення змін до Конституції України визначений її ХІІІ розділом, є самостійною парламентською процедурою, яка має свою специфіку;
    7) наведена додаткова аргументація щодо прямої дії Конституції України, яка на думку автора, здійснюється у двох формах: безпосередній і опосередкованій. Віднесення опосередкованої дії Конституції України до різновиду прямої її дії дає змогу не ставити можливість застосування норм Конституції в залежність від того, деталізовані вони в чинному законодавстві чи ні; підвищує авторитет Конституції в правотворчій і правозастосовній діяльності.
    Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, довідників. Ряд положень дисертації може бути використано при викладенні нормативних курсів „Конституційне право України”, „Конституційне право зарубіжних країн”, спецкурсів з проблем конституційного права в юридичних закладах вищої освіти та інших навчальних закладах, у науково-дослідницькій роботі студентів, аспірантів, викладачів.
    Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформовані в дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел. Публікації, в яких викладені результати дослідження, підготовлені здобувачем особисто, без участі співавторів.
    Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, а також практичні рекомендації та пропозиції обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автор брала участь у науково-практичних конференціях у 2002, 2003 роках, а саме: у Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький інститут регіонального управління та права, 2002 р.); у Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів та студентів „Проблеми держави і права очима молодих дослідників” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 10 – 11 квітня 2003 р.); у Міжнародній науково-практичній конференції „Російський конституціоналізм і сучасні тенденції розвитку правової системи” (Білгородський державний університет, 24 – 25 квітня 2003 р.). Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 21 квітня 2004 р.
    Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в шести публікаціях (чотири з них – у фахових виданнях).
    Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається з вступу, двох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновку і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 214 сторінок, список використаних джерел складається з 325 найменування.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    У Висновках сформульовано основні теоретичні положення та пропозиції, які є результатом проведеного дослідження:
    Джерело конституційного права України визначено як зовнішню форму виразу правових норм, які містять правила поведінки, визначені, встановлені чи санкціоновані Українським народом, державою або суб’єктами місцевого самоврядування, характеризуються наявністю специфічних ознак і регулюють конституційно-правові відносини. Різні види джерел конституційного права України існують не ізольовано один від одного, а перебувають в певній співпорядкованості, утворюючи систему, якій притаманні такі риси: провідна роль Конституції України; багатоманітність і видове розмаїття; ієрархічна побудова; пріоритет закону; динамічність; інтегративність, оптимізація співвідношення міжнародного і національного права.
    Конституція України як основне джерело конституційного права України визначена як єдиний нормативно-правовий акт, який є Основним Законом України, має найвищу юридичну силу, є юридичною базою законодавства України, приймається і змінюється в особливому порядку, має специфічний зміст і структуру і прямо діє на всій території України.
    Основні риси Конституції України необхідно відрізняти від її формально-юридичних властивостей. Основні риси характеризують зв’язок Конституції як політико-юридичного документа з суспільним розвитком, специфіку впливу суспільних відносин на її характер і навпаки, роль Конституції в реальних процесах життя країни. Формально-юридичні властивості Конституції – це її ознаки як основного нормативно-правового акта держави, найбільш значущими серед яких є наступні: Конституція – Основний Закон України; Конституція – юридична база поточного законодавства; її найвища юридична сила; особливий порядок прийняття і внесення змін до неї; особливий зміст і структура Конституції; пряма дія її норм.
    Конституція України є самостійним особливим нормативно-правовим актом, який посідає найвище місце в їх ієрархії і має свою особливу специфіку, у тому числі і в порівняні зі звичайними законами. Доводиться, що Конституції України притаманний ряд формально-юридичних властивостей, за яким вона відрізняється від інших законів, що класифікація законів в Україні офіційно не визначена і це ускладнює врахування специфіки окремих законів (і Конституції в тому числі) при їх прийнятті, внесенні до них змін і застосуванні.
    Сутність верховенства Конституції обумовлюється не тільки її найвищою юридичною силою. Така властивість Конституції, разом з іншими, визначає її місце не лише у правовій системі, але і конституційну пріоритетність у суспільстві і державі, яка зорієнтована на повагу, визнання і дотримання положень Конституції всіма учасниками суспільних відносин. Що стосується найвищої юридичної сили, то вона показує місце Конституції у системі нормативно-правових актів. Зазначені поняття можна ототожнювати тільки у випадку, якщо розглядати „верховенство Конституції” у вузькому значенні. Тому для позначення місця Конституції в системі нормативно-правових актів доцільно використовувати термін „найвища юридична сила”.
    Юридична властивість Конституції України як бази поточного законодавства України полягає у впливі Основного Закону на поточне законодавство, який здійснюється в таких основних напрямках: а) визначає зміст нормативно-правових актів - поточне законодавство розвивається в рамках, визначених Конституцією; б) визначає види нормативно-правових актів; в) визначає ієрархію нормативно-правових актів.
    Конституція України характеризується широким предметом правового регулювання суспільних відносин і має особливу, порівняно з іншими законами структуру.
    Пряма дія Конституції України здійснюється у двох формах: безпосередній і опосередкованій. Віднесення опосередкованої дії Конституції України до різновиду прямої її дії дає змогу не ставити можливість застосування норм Конституції в залежність від того, деталізовані вони в чинному законодавстві чи ні; підвищує авторитет Конституції в правотворчій і правозастосовчій діяльності.
    Процедура внесення змін до Конституції України є самостійною парламентською процедурою і характеризується такими рисами: особливим суб’єктом права ініціативи конституційного перегляду; наявністю застережень щодо можливості внесення змін до Конституції України (застереження, які стосуються змісту положень Конституції; застереження, які стосуються часу внесення змін; застереження у зв’язку з організацією роботи парламенту; застереження щодо неприйнятих змін); наявністю попереднього конституційного контролю законопроектів про внесення змін; ускладненим порядком прийняття законопроектів про внесення змін; необхідністю промульгації і офіційного оприлюднення законів про внесення змін.



















    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

    1. Топорнин Б. Н. Система источников права: тенденции развития // Судебная практика как источник права. – М.: Юристъ. – 2000. – С. 9 – 45.
    2 Марченко М. Н. Источники права: понятие, содержание, система и соотношение с формой права // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 2002. – № 5. – С. 3-16.
    3. Теория государства и права // Под ред. Г. Н. Манова. – М.: БЕК, 1995. – 336 с.
    4. Муромцев Г. И. Источники права (теоретические аспекты проблемы) // Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 4-30.
    5. Александров Н. Г. Понятие источника права. Ученые труды ВИЮН. – М.: Юриздат. – 1946. – Вып.8. – C. 60-71.
    6. Кечекьян С. Ф. О понятии источника права // Ученые записки МГУ. – Вып.116. – Кн.2. – М.- 1946. – С. 3–12.
    7. Мицкевич А. В. Акты высших органов Советского государства. – М. – 1967. – 175 с.
    8. Пяткина С. А. О теории источников права в английской юриспруденции // Ученые записки ВНИИСз.– М. - 1969. - Вып.19. – С. 66-69.
    9. Смолярчук В. И. Источники советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1978. – 168 с.
    10. Зивс С. Л. Источники права. –М.: Наука, 1981. – 239 с.
    11. Лукьянова Е. А. Закон как источник советского государственного права. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 150 с.
    12. Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. — К. : Вища школа, 1995. — 264 с.
    13. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Ф. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // Право України. – 2002. – №3. – С. 8-15.
    14. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. 7-е издание. СПб. – 1907. – 112 c.
    15. Ренненкампф Н.К. Юридическая энциклопедия. – К. Высч.утв.Т-во печат.дела и торговля И.Н.Кушерев и К, в Москве, Киевск.отд., 1898. – 291с.
    16. Румянцев О. Г., Додонов В. Н. Юридический энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 384 с.
    17. Юридический энциклопедический словарь /Гл. ред. Сухарев А. Я.; Редкол. Богуславский М. М. и др. – 2-е изд., доп. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – 528 с.
    18. Рябко А. И., Василенко О. Н. Актуальные проблемы онтологии форм права // Философия права. – 2000. - №2. – С. 10 -14.
    19. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права. Вып. 1. – М. – 1910. – 520 с.
    20. Общая теория государства и права. Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало. – 1998. – 478 c.
    21. Явич С. Л. Право и общественные отношения. – Л. – 1976. – 287 c.
    22. Швеков Г. В. Преемственность в праве. – М. – 1983. – 87 c.
    23. Боботов Сергей Васильевич, Жигачев Игорь Юрьевич. Введение в правовую систему США. — М. : Норма, 1997. — 333 с.
    24. Венгеров А. Б. Теория государства и права: Часть ІІ. Теория права. – М.: Юристь, 1996. – 152 с.
    25. Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
    26. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підруч.. — К. : Юрінком Інтер, 2002. — 535 с.
    27. Конституційне право України: Хрестоматія: Навч. посіб. для студ. вузів/ Упоряд. В.С.Журавський, Ю.М.Тодика.- К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2004.- 884с.
    28. Байтинин М.И. Сущность права (современное нормативное правопонимание на грани двух веков). – Саратов, 2001. – 285 с.
    29. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. – М.: Зерцало-М, 2002. – 288 с.
    30. Музиченко П. Нове бачення проблеми джерел права // Юридичний вісник. – 1998. – №3. – С. 108-114.
    31. Калинин А.Ю., Комаров С.А. Форма (источник) права как категория в теории государства и права. // Правоведение. – 2000. - №6. – С. 3-10.
    32. Самощенко И.С. Некоторые вопросы учения о нормативных актах социалистического государства. // Правоведение. - 1969. - №3. – С. 29-31.
    33. Бошно С. В. Соотношение понятий источник и форма права // Юрист. – 2001. – №10. – С.15-22.
    34. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Из-во АН СССР. – 1963. – 900с.
    35. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. В 3т. М.- 1979. – Т.2.
    36. Философский энциклопедический словарь / Е.Ф. Губский (ред.-сост.). — М. : ИНФРА-М, 2003. — 576 с.
    37. Марченко М.Н. Проблемы правопонимания в святи с исследованием источников права // Вестник Московского университета. Серия 11, Право. – 2002. – №3. – С. 3-14.
    38. Марченко М.Н. Теория государства и права : Учеб.-метод.пособие / М.Н.Марченко. - М. : Зерцало-М, 2001. – 623 с.
    39. Гурова Т.В. Актуальные проблемы теории источников права: Автореф. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. - Саратов, 2000.– 19 с.
    40. Теория государства и права / Под ред. М.М.Рассолова, В.О.Лучина, Б.С.Эбзеева. – М., 2000. – 768 с.
    41. Бержель Жан-Луи. Общая теория права и государства. – М.: Nota Bene, 2000. – 496 с.
    42. Монтескье Ш. О духе законов // История политических и правовых учений: Хрестоматия. Белгород, 1999. – С. 269 - 280.
    43. Пархоменко Н.М. Стан і перспективи розвитку системи джерел права України // Правова держава. Щорічник наукових праць. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: Видавничий дім „Юридична книга. – 2000. – Вип. 11. - С.76-77.
    44. Марчук В. М., Ніколаєва Л. В. Нариси з теорії права: Навчальний посібник. – К.: Істина, 2004. – 304 с.
    45. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консул, 2001. – 656 с.
    46. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов. – 3-е изд., изм. и доп. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 800 с.
    47. Алексеев С. С. Философия права. – М.: Норма, 1997. – 336 с.
    48. Кутафин О. Е. Источники конституционного права Российской Федерации. – М.:Юристь. – 2002. – 348 с.
    49. Нешатаева Т.Н. К вопросу об источниках права – судебном прецеденте и доктрине // Судебная практика как источник права. – М.: Юристъ. – 2000. – С. 91 – 97.
    50. Конституционное право Российской Федерации : Учеб./ М.И.Кукушкин, А.А.Югов, В.Д.Перевалов и др.; Отв.ред.М.И.Кукушкин, В.Д.Перевалов. - Екатеринбург : Изд-во Урал. гос. юрид. акад., 1995. – 367 с.
    51. Конституционное право Украины: Учебное пособие / Сост. В.Д. Волков, Р.Ф. Гринюк, И.С. Щебетун и др. – Донецк: ДонГу, 2000. – 234 с.
    52. Грабыльников А.В. Конституционное право Украины как отрасль права и науки. Учебное пособие. – Днепропетровск, 1999. – 50 с.
    53. Резніченко С.В. Договір як джерело конституційного права України // Автореф. канд. дис.: 12.00.02. - Одеса, 1999. - 19 с.
    54. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право России. – М.: Юристъ. – 2003. - 585с.
    55. Молдаван В.В., Мелещенко В.Ф. Конституційне право: опорні конспекти: Навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Юмана, 1996. – 272 с.
    56. Погорілко В., Федоренко В. Джерела права України (загальна теорія джерел конституційного права). // Вісник Академії правових наук України. – 2002. - №1. – С. 46-59.
    57. Фарбер И.Е. Вопросы теории советского конституционного права. –Саратов. - 1967. – 91 с.
    58. Лучин В.О. Процессуальные нормы в советском государственном праве. – М. – 1976. – 168 с.
    59. Алексеев С.С. Право: Азбука. Теория. Философия: Опыт комплексного исследования. - М. : Статут, 1999. – 709 с.
    60. Колесников Е.В. Источники российского конституционного права. - Саратов : СГАП, 1998. – 193 с.
    61. Мелещенко В.Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій; для студентів юридичних вузів і факультетів. – К.: Вентурі, 1995. – 240 с.
    62. Резніченко С.В. Договір у системі джерел конституційного права України: Монографія. – Одеса: Астропинт, 1999. – 136 с.
    63. Конституційне право України // За ред. проф. В.Ф.Погорілка. – 3-те дооп. вид. – К.: Наукова думка, 2002. – 732 с.
    64. Шаповал В.М. Основні характеристики конституційного права //Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – №6. – С. 60-70.
    65. Фарбер И.Е. Вопросы теории советского конституционного права. –Саратов. - 1967. – 91 с.
    66. Лучин В.О. Источники советского государственного права. – Куйбышев, 1976. – 39 с.
    67. Сравнительное конституционное право / Отв ред. В.Е.Чиркин. – М.: Международные отношения, 2002. –– 448 с.
    68. Конституция Республики Албания // Конституции государств Европы: в 3 т. Т.1. / Под общ. ред. проф. Окунькова Л.А. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – С 125 - 201.
    69. Конституция Азербайджанской Республики // Конституции стран СНГ и Балтии: Учебное пособие / Сост. Андреева Г.Н. – М.: Юристъ, 1999. – С. 23 -82.
    70. Конституция Республики Казахстан //Конституции стран СНГ и Балтии: Учебное пособие / Сост. Андреева Г.Н. – М.: Юристъ, 1999. – С. 201 – 242.
    71. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.
    72. Гуревич Г.С. Некоторые вопросы советского государственного права // Советское государство и право. – 1957. - №10. – С. 104 – 108.
    73. Саликов М.С. Источники конституционного права // В кн.: Конституционное право России. Учебник / Отв. ред. А.Н.Кокотов, М.И.Кукушкин. – Екатеринбург, 2001. – С. 30-41.
    74. Основин В.С. Место и роль советского государственного права в системе права // Правоведение. – 1972. – №5. – С. 7-14.
    75. Овсепян Ж.И. Источники российского конституционного права. Часть 1 // Северо-Кавказский юридический вестник. – 2003. – №1. – 29-52 c.
    76. Явич С.Л. Общая теория права. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1976. – 288 с.
    77. Разумович Н.Н. Источники и форма права // Советское государство и право. – 1988. - №3. – С.20 -27.
    78. Закон України „Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 50. - ст. 540.
    79. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") вiд 09 липня 1998 № 12-рп/98 // Офіційний вісник України. - 1998 р. - № 32. - стор. 59.
    80. Рабінович П.М. Загальна концепція правової реформи в Україні: до характеристики вихідних засад// Вісник Академії правових наук. – 1991. - №1. – С. 8-12.
    81. Копнин П.В. Диалектика как логика и теория познания. – М.: Наука, 1973. – 324 c.
    82. Алексеев С.С. Проблемы теории права. – Т. 2. Нормативные юридические акты. Применение права. Юридическая наука /правоведение/. – Свердловск: Изд-во Свердл. Юрид. ин-та, 1973. – 399 с.
    83. Сравнительное конституционное право / Под ред. А.И. Ковлера, В.Е.Чиркина, Ю.А.Юдина. – М.: Манускрипт. – 1996. –– 683с.
    84. Теория права и государства: Учебник / Под ред. проф. В.В.Лазарева. 2-е перераб. и доп. Изд-е. – М.: Право и закон, 2001. – 576с.
    85. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – Тернопіль: Астон, 2003. – 432 с.
    86. Колесников Е.В. Источники российского конституционного права: вопросы теории и методологии. Автореф. дисс… докт. юрид. наук: 12.00.02. - Саратов, 2000. – 28 с.
    87. Тихомиров Ю.А. Общая теория государства и права / Под ред. М.Н. Марченко М.: Зерцало, - 1998. - Т.1. – 536 с.
    88. Основин В.С. Нормы советского государственного права. – М., 1963. – 135 с.
    89. Курс советского государственного права. – М., 1971. – 215 с.
    90. Коток В. Ф. О предмете и источниках конституционного права социалистических стран // Конституционное право социалистических стран. – М., 1963. - С.39-42.
    91. Тодика Ю. М. Сутність Конституції України в аспекті розвитку конституційного процесу // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право, 1997. - № 2 (9). – С. 29-38.
    92. Закон України „Про всеукраїнський та місцевий референдуми” від 3 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. - N 33. - ст. 443.
    93. Кривенко Л. Т. Актуальні проблеми всеукраїнського референдуму в контексті сучасного конституціоналізму // Матеріали наукової конференції „Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. 21-22 червня 2001 р., Харків” / Упор. Ю.М. Грошовий, М.І. Панов. – Х.: Право, 2001. - С.223-228.
    94. Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол.: Шемшученко Ю.С. (голова редкол.) та ін. – К.: Видавництво „Українська енциклопедія”, 1998. – Т.2.: Д –Й. – 1999. – 744 с.
    95. Процюк І.В. Закон і його місце у правовій системі України //Нова Конституція України і проблеми вдосконалення законодавства: Темат. зб. наук. Праць / Відповід. ред. М.І.Панов. – Х.: Нац. юрид. академ. України. – 1997. - С.3-7.
    96. Дутка Г. Предмет закону // Право України. – 2001. - №4. – С.98-101.
    97. Тихомиров Ю.А. Теория закона. – М.: Издательство «Наука», 1982. – 257с.
    98. Сравнительное конституционное право/ Б.Н.Топорнин, В.Е.Чиркин, Ю.А.Юдин и др. - М. : Манускрипт, 1996. – 728 с.
    99. Назаренко О.А. Закони як джерела конституційного права України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 16. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2002. - С.94-102.
    100. Юзьков Л. Конституційні закони: утвердження концепції і становлення практики// Радянське право. – 1991. - №5. – С.12 - 15.
    101. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. - № 35. – ст. 338.
    102. Конституція Російської Федерації / Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во „Право”, 1996. – С. 405-444.
    103. Закон України „Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №24. – ст. 170.
    104. Закон України „Про Конституційний Суд України” 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. - N 49. - ст. 272.
    105. Шаповал В.М. П"ять років Конституції: реалії і проблеми // Віче. – 2001. - №6. – С.13-23.
    106. Шаповал В.М. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. – 1999. – С.5-7.
    107. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20 квітня 1978 р. // Хрестоматія з історії держави і права України в 2-х томах. – Т. 2. – 1997. – С.648.
    108. Декларація про державний суверенітет Україні від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31. – ст. 429.
    109. Постанова ВРУ УРСР „Про проголошення незалежності” від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – ст. 502.
    110. Шаповал В.М. Конституційні акти України першої половини 90-х років ХХ ст. (питання кваліфікації) // Право України. – 2000. - №6. – С.6-9.
    111. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 53. – ст. 799.
    112. Мироненко О. М. Історія Конституції України / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К. : Ін Юре, 1997. — 58 с.
    113 Шемшученко Ю.С. Від Декларації – до Конституції //Правова держава. Щорічник наукових праць. Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України. –К. – 1997. - Вип.8. – С.3-11.
    114. Постанова ВРУ „Про вибори Президента Української РСР” від 21 червня 1991 р. № 1228-XII // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 31. - ст. 402.
    115. Конституція України: Науково-практичний коментар / Авер’янов В.Б, Батанов О.В., Баулін Ю.В. та ін.; Ред. кол. Тацій В.Я., Битяк Ю.П., Грошевой Ю.М. та ін. – Х.: Видавництво „Право”; Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.
    116. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України (справа щодо актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад від 27 березня 2002 р. № 7-рп/2002 // Вісник Конституційного суду України – 2002. - № 2. - С. 23.
    117. Государственное право Российской Федерации : Учеб.для студентов вузов,обучающихся по направлению и спец."Юриспруденция"/ Е.И.Козлова, О.Е.Кутафин, Н.А.Михалева, Ю.И.Скуратов; Под ред. О.Е.Кутафина. - М. : Юрид.лит., 1996. – 580 с.
    118. Указ Президента України „Про щорічні посилання Президента України до Верховної Ради України” від 09 квітня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. - № 16. – стор. 17.
    119. Указ Президента України „Про Адміністрацію Президента України” від 14 грудня 1996 р. № 1220/96 // Урядовий кур’єр від 19.12.1996 р.
    120. Указ Президента України „ Про заходи щодо вдосконалення діяльності Адміністрації Президента України” від 20 серпня 2000 р. № 729/2002 // Офіційний вісник України. - № 34. – стор. 17.
    121. Указ Президента „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 р. № 503/97 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 24. - стор. 11.
    122. Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства затверджене Указом Президента від 27 березня 2001 р. № 215 // Офіційний вісник України. – 2001. № 13. - стор. 19.
    123. Указ Президента „Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів” вiд 14 квітня 2004 р. № 434/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 15. – стор. 43.
    124. Постанова КМУ „Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” від 29 грудня 1995 р №1074. // Інтернет-сайт www. liga. net.
    125. Постанова КМУ „Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну” від 20 лютого 1999 р. № 227 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 8. – стор. 34.
    126. Постанова КМУ „Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян” 26 лютого 1993 р. №140 // Зібрання постанов Уряду України. - 1993. - N 7. - ст. 144.
    127. Постанова ЦВК України «Про Порядок розгляду скарг виборчими комісіями з виборів Президента України” від 22.09.2004 р. № 642. // Інтернет-сайт www. liga. net.
    128. Регламент Конституційного Суду України // Офіційний вісник України – 1997. - № 20. - стор. 87.
    129. Конституція Литовської Республіки //Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий – К.: Українська Правнича Фундація, 1996. – С. 49-86.
    130. Конституція Республіки Молдова // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во „Право”, 1996. – С. 191-232.
    131. Конституция Республики Таджикистан //Конституции стран СНГ и Балтии: Учебное пособие / Сост. Г.Н. Андреева. – М.: Юристъ, 1999. – С. 358 – 365.
    132. Конституція Естонської Республіки //Конституції нових держав Європи та Азії. – К.: Українська Правнича Фундація, 1996. – С. 1-38.
    133. Шаповал В. Основні характеристики конституційного права // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. - №1. - С.77-87.
    134. Ганжа Н.В. Теоретичні проблеми Регламенту Верховної Ради України. Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.01. – К. – 2004. – 19 с.
    135. Конституційний Договір між Президентом України та Верховною Радою України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р. – В кн. Погорілко В.Ф. Конституція України: проблеми теорії і практики // Правова держава. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України - Вип.12. – С.141-158.
    136. Стецюк П. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша: Посібник для студентів. – Львів: Астролябія, 2003. – 232 с.
    137. Спасибо-Фатеева И.В. Некоторые подходы к понятию источников права: в порядке постановки проблемы// Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий зібрник. – Харків, 2000. – Вип.42. – С.50 - 55.
    138. Тихий В.П. Правотлумачення Конституційним Судом України та правова природа його рішень //Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - №1. – С.62-71.
    139. Шаповал В.М. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції України // Право України. – 1997. - №6. – С. 3-7.
    140. Лилак Д.Д. “Квазізакони” в системі законодавства України // Вісник господарського судочинства. – 2001. - №2. – С. 144-147.
    141. Саликов М.С. Источники конституционного права: проблемы структуризации и внутрисистемные противоречия. // Проблемы науки конституционного права. – Екатеринбург, 1998. – С. 57-58.
    142. Митюков М.А. Акты Конституционного Суда РФ и конституционных (уставных) судов субъектов Федерации: общая характеристика и статистический анализ // Журнал российского права. – 2001. - №6. – С. 15 -24. 143. Тацій В., Тодика Ю. Межі тлумачення Конституційним Судом Конституції і законів України. // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. - №2. – С. 60-63.
    144. Євграфова Є. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства. // Право України. – 2001. – №10. – С.66-68.
    145. Смирнов Л.В. Деятельность судов Российской Федерации как источник права // Журнал российского права. – 2001. - №3. – С. 50-54.
    146. Стахів М. Зміна назви держави як досвід розвитку держави. Науковий збірник УВУ. – Т.5. – Мюнхен. – 1948. – С.184-192.
    147. Гай. Институции / Пер.с лат.Ф.Дадінского / Под ред. В.А. Савельєва. – М.: Юристь, 1997. - 368 с.
    148. Дністрянський С. Нові проекти українських конституцій // Воля. – Відень. – 1920. – Т.6. – Ч.5. - С. 234-239.
    149. Георгіца А.З. Поняття та сутність конституції в сучасній конституційній доктрині // Науковий Вісник Чернівецького державного університету. – 2000. – Вип.100. Правознавство. – Чернівці. – 2000. - С.56 -59.
    150. Шаповал В.М. Від Руської Правди до Декларації про державний суверенітет України. Історичні форми правового регулювання державно-владних відносин // Віче. – 2000. - №7. - С.15-25.
    151. Лассаль Ф. О сущности Конституции. – СПб, 1906. – 61 с.
    152. Чиркин В.Е. Конституция: российская модель. – М.: Юристь. – 2002. – 160 с.
    153. Конституційне право України / За ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 373 с.
    154. Чиркин В.Е. Конституционное право : Россия и зарубежний опит. - М. : Зерцало, 1998. - 441с.
    155. Конституционное право зарубежных стран. Под ред. В.О.Лучина, Г.А. Василевича, А.С.Прудникова. – М.: Юнити – Дана. Закон и право. – 2001. – 678с.
    156. Ленин В.И. Полн. собр. соч. – Т.17.
    157. Кампо В.М., Грінчак В.А., Заєць І.Я. Конституції країн парламентської демократії. – К.: НОК ВО, 1992. – 385 с.
    158. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: вопросы теории и практики. – Х.: Факт, 2000. – 608 с.
    159. Авакьян С.А. Конституция России: природа, эволюция, современность: 2-е изд. – М.:РЮИД, «Сашко», 2000. – 528 с.
    160. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – Тернопіль: Астон, 2003. – 432 с.
    161. Катков Д.Б., Корчиго Е.В. Конституционное право: Учебное пособие. – М.: Юриспрудеция. – 1999. – 287с.
    162. Стецюк Н. Конституція України як нормативно-правовий акт та політичний документ (до характеристики особливостей) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л.Решульський. – Львів. – 2000. - №1. – С. 263-267.
    163. Конституционное право: Учебник / Под. ред. д.ю.н. проф. В. В.Лазарева – М.:Юристъ. – 1999. – 592 с.
    164. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. – 10-е изд., испр. и доп. – М.: Юридический Дом „Юрисцинформ”, 2003. – 512 с.
    165. Коваленко А.И. Конституционное право Российской Федерации. – М.Артания. – 1995. – 191 с.
    166. Чиркин В.Е. Конституционное право Российской Федерации. – М.:Юристъ. – 2002. –631 с.
    167. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. — К. : Атіка, 2000. — 318 с.
    168. Овсепян Ж.И. Основные признаки конституции: формально-юридические и политико-правовые признаки. Предмет (пределы) конституционного регулирования // Северо-Кавказский юридический вестник. – 2001. - №1. – С. 2-16.
    169. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. – 10-е изд., испр. и доп. – М.: Юридический Дом „Юстицинформ”, 2003. – 512 с.
    170. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. – М. : Юристъ, 2000. – 600 с.
    171. Михалева Н.А. Социалистическая конституция. Проблемы теории. – М.: Юридическая литература. – 1981. – 151 с.
    172. Мартыненко П.Ф. К вопросу о применении некоторых философских категорий при изучении конституции. – В кн.: Методологические проблемы советской юридической науки. – К. – 1965. – С.111-115.
    173. Иванищева Н.П. Основные черты конституций зарубежных социалистических стран. – Саратов. -1973. – 201 с.
    174. Советское конституционное право.// Под ред. С.И.Русинова и В.А.Рянжина.– Л., - 1975. – 462 c.
    175. Мелещенко В.Ф. Конституція – Основний Закон держави / Конституційне право України. За ред. Погорілка В.Ф. – К.: Наукова думка, 2000. – 732 с.
    176. Маклаков В.В. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: в 2-х т./ Под ред. Б.А. Страшуна. – М.: БЕК. – 1996. – 778 с.
    178. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країни: Підручник / 4-е стереотипне видання. – К.: АртЕк, 2001. – 264 с.
    179. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. — К. : Атіка, 2000. — 318 с.
    180. Конституция Испании // Конституции государств Европы: в 3 т. Т. 2 / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – С. 50 -94.
    181. Конституция Японии // Конституции зарубежных государств. Соединенные Штаты Америки, Великобритания, Франция, Германия, Италия, Япония, Канада / Маклаков В.В. (сост.) – М.: БЕК. – 1996. – С. 291 – 306.
    182. Конституция Франции // Конституции зарубежных государств. Соединенные Штаты Америки, Великобритания, Франция, Германия, Италия, Япония, Канада / Маклаков В.В. (сост.) – М.: БЕК. – 1996. – С. 411 – 432.
    183. Шаповал В.М. Юридичний феномен конституції держави // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. - №4. – С.42-57.
    185. Конституция Итальянской Республики // Конституции зарубежных государств. Учебное пособие / Маклаков В.В. (сост.) 4 изд. перераб. и до. – М.: Вольтеру Клівер, 2003. – 594 с.
    186. Конституция Южно-Африканской Республики Конституции зарубежных государств / Состав. Маклаков В.В. – М., 1997. – 456 с.;
    187. Чиркин В.Е. Конституционное право в России. – М.: Юристъ. – 2003. – 447 с.
    188. Большой энциклопедический словарь / А.М. Прохоров (ред.). — 2.изд., перераб. и доп. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1997. — 1456 с.
    189. Шаповал В. М. Конституція України як нормативно-правовий акт (теоретичні проблеми кваліфікації)// Право України. – 1997. - №10.- С.3-7.
    190. Себайн Дж., Торсон Т. Історія політичної думки / Пер.з англ. – К.: Основи, 1997. – 838 с.
    191. Базилевич С.Е. Поняття та суть конституції // Степан Базилевич. Життя та науково-педагогічна діяльність. Спогади. Вибрані статті. – Львів, 1998. – С.22-28.
    192. Арановский Константин Викторович. Государственное право зарубежных стран: Учеб. пособие. — 3. изд., доп. и перераб. — М. : ИД "Форум", 2000. — 488с.
    193. Конституція Республіки Білорусь / Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во „Право”, 1996. – С. 87-118.
    194. Конституційний закон про відносини між законодавчою та виконавчою Владами Республіки Польща та про місцеве самоврядування від 17 жовтня 1992 р. // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во „Право”, 1996. – С. 233-264.
    195. Конституция Грузии // Конституции стран СНГ и Балтии: Учебное пособие / Сост. Андреева Г.Н. – М.: Юристъ, 1999. – С. 163-198.
    196. Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных стран: Восточной Европы и Азии. Учебник для вузов. – М.: Издательство «Зерцало», 1999. – 320 с.
    197. Топорнин Б.Н. Теоретические основы реализации Конституции // Теоретические вопросы реализации Конституции СССР. Сб.статей. – М. – 1982. – С. 5-13.
    198. Скомороха В. Проблеми понятійного апарату в дослідженні питань теорії і практики конституційної юрисдикції // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. - №3. – С. 52-64.
    199. Закон України „Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим” від 23 грудня 1998 року // Відомості Верховної Ради. – 1999. - N 5-6. - Ст. 43.
    200. Рішення Конституційного Суду України №1-рп/2003 від 16.01.2003 р. (справа про Конституцію Автономної Республіки Крим). // Офіційний вісник України. – 2003. - № 5. - стор. 92.
    201. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 р. за №4-зп // Офіційний вісник України – 1997. - № 42. - стор. 59.
    202. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. проф. В.Г. Стрекозова – М.: ДТД, 1995. – 384 с.
    203. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник. – 2-е изд. – М., 2002. – 640 с.
    204. Овчаренко І.М. Місце конституційних законів у системі законодавства України. // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. - №4. – С. 46-51.
    205. Тодыка Ю.Н., Супрунюк Е.В. Конституция Украины – основа стабильности конституционного строя и реформирования общества. – Сімферополь: Таврия, 1997. – 311 с..
    206. Речицький В. Конституційний процес в Україні як феномен демократії // Вісник Академії правових наук України. – 1995. - №4. – С.127-129.
    207. Конституція Республіки Молдова// Конституції нових держави Європи та Азії. – К.: Українська Правнича Фундація. – 1996. – С. 191-232.
    208. Шаповал В. Основний Закон держави. Соціальне призначення і нормативно-регулююча роль нової Конституції України // Віче. – 1996. - №6. – С.30-34.
    209. Конституція Республіки Македонія // Конституції нових держави Європи та Азії. – К.: Українська Правнича Фундація, 1996. – С. 157 – 190.
    210. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради. - 1999. - N 5-6. - Ст.43.
    211. Копиленко О. Конституція Автономної Республіки Крим: проблеми прийняття, затвердження, реалізації. – К.: Таксон, 2001. – 362 с.
    212. Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. – Х.: «Факт», 1999. – 319 с.
    213. Заєць А. Принцип верховенства права ( теоретично-методологічне обґрунтування)// Вісник Академії правових наук України. – 1998. - №1(12). – С.3-13.
    214. Козюбра М.І. Принципи верховенства права і верховенства Конституції України: співвідношення //Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 1-3 червня 2000 р. – Ужгород: „Закарпаття”, 2000. – С.27-34.
    215. Головатий С. „Верховенство закону” versus „верховенство права”: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2(33) – 3(34). – С.96 - 113.
    216. Коток В.Ф. Предмет конституционного права. – В кн.: Государственное право социалистических стран. – М. – 1963. – С.42-45.
    217. Морозова Л.А. Конституционное регулирование в СССР. – М. – 1985. – 143 с.
    218. Юзьков Л.П. Верховенство Конституції і конституційність законів // Правова система України: теорія і практика. Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. Київ, 7-8 жовтня 1993 року. – К., 1993. – С.17-20.
    219. Витрук Н.В. Общая теории государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. проф. Марченко М.Н. Том 2. Теория права. – М.: Издательство Зерцало, 1998. – 656 с.
    220. Витрук Николай Васильевич. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Учеб. пособие для студ. вузов. — М. : Закон и право, 1998. — 383 с.
    221. Скомороха В.Є. Проблеми понятійного апарату в дослідженні питань теорії і практики конституційної юрисдикції // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. - №4. - С.17-29.
    222. Морозова Л.А. Конституционные законы в советской правовой системе // Советское государство и право. – 1982. - №10. – С. 50-58
    223. Осипян С. Проблемы верховенства федеральной конституции в правовой системе России // Право и жизнь. – 1996. - №8. – С. 5 - 12.
    224. Морозова Л.А. Конституционное регулирование общественных отношений в СССР // Советское государство и право. – 1990. - №7. – С. 22-25.
    225. Конституція Болгарії / Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во „Право”, 1996. - С. 119-156.
    226. Конституция Республики Хорватия // Конституции государств Европы: в 3 т. Т.3. / Под общ. ред. проф. Окунькова Л.А. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – С. 446 – 490.
    227. Конституция. Закон. Подзаконный акт. – М.: Юридическая литература, 1994. – 136 с.
    228. Шаповал В.М. Системи національного та міжнародного права і конституційне регулювання // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – №2. – С. 61-80.
    229. Конституция республики Армения // Конституции стран СНГ и Балтии: Учебное пособие / Сост. Андреева Г.Н. – М.: Юристъ, 1999. – С. 85-114.
    230. Віденської конвенції про право міжнародних договорів // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – №17. - Ст. 343.
    231. Лазарев Б.М. О юридической силе норм Конституции и порядке ее принятия // Конституционные реформы в странах Содружества. – СПб. – 1993. – С. 77-85.
    232. Кривенко Л.Т. Конституційно-правові основи референдуму. Проблеми демократизації // Віче. – 2001. - №2 (107) – С.78-95.
    233. Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения: Учебное пособие для вузов. – М.: Закон и право. ЮНИТИ. – 1997. - 159 с.
    234. Шаповал В.М. Проблеми реалізації норм Конституції Украни в контексті їх прямої дії// Матеріали науково-практичної конференції "Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України. Проблеми. Досвід. Перспективи.” 25 червня 1997 р. – Київ: Право, 1998. – С. 88-110.
    235. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 687 с.
    236. Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный Суд. – М.: Юнити. – 1997. – 349 с.
    237. Шаповал В. Юридичний феномен конституції держави // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. - №5. – С. 96-112.
    238. Закон України „Про прийняття Конституції України і введення її в дію” від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - N 30. - ст. 142.
    239. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. - 1996. – 376 с.
    240. Братусь С.Н. Информа
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины