КОНСТИТУЦІЙНІ ОСОБИСТІ ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • КОНСТИТУЦІЙНІ ОСОБИСТІ ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
  • Кол-во страниц:
  • 225
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ


    На правах рукопису


    Хальота Андрій Іванович

    УДК 342.72/.73 + 351.741


    КОНСТИТУЦІЙНІ ОСОБИСТІ ПРАВА ТА СВОБОДИ
    ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
    ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ


    Спеціальність: 12.00.02 – конституційне право



    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук


    Науковий керівник
    Олійник Анатолій Юхимович,
    кандидат юридичних наук, доцент



    Київ – 2004



    ЗМІСТ
    Вступ….…………………………………………………………………………..4
    Розділ 1. Наукові дослідження та нормативно-правові засади закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в Україні…….14
    1.1. Наукові дослідження конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина……………………………………………………….….…………….14
    1.2. Нормативно-правове закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина………………………………………………….…........23
    Висновки до розділу……………………………………………………….…...44
    Розділ 2. Поняття, види та зміст конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина і механізм їх реалізації……………………………………47
    2.1. Конституційні особисті права і свободи в системі основних прав і сво-бод людини та громадянина…………………………………………….………........47
    2.2. Класифікація та зміст конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина………………………………………………………………………...65
    2.3. Механізм реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадяни-на………………………………………………………………………….105
    Висновки до розділу…………………………………………………………..138
    Розділ 3. Забезпечення органами внутрішніх справ конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина…………………………………............142
    3.1. Зміст діяльності та повноваження органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадяни-на…………………………………………………………………………...................142
    3.2. Форми і методи діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадяни-на………………164
    3.3. Шляхи удосконалення діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадяни-на…………………………………………………………………………...................183
    Висновки до розділу……………………………………………….………….196
    Висновки……………………………………………………………………….198
    Список використаних джерел……………………………………….………..203
    Додаток……………………………………………………………….………..220




























    ВСТУП

    Актуальність теми. У процесі побудови правової держави в Україні важливого наукового та практичного значення набувають питання, що стосуються прав і свобод людини та громадянина, їх законодавчого закріплення, охорони та ефективної реалізації. Задля людини, забезпечення її життя, здоров’я, інших прав і свобод існує Українська держава. Вона відповідає перед людиною за свою діяльність, а головним її обов'язком є постійне утвердження та забезпечення її прав і свобод, включаючи й конституційні особисті можливості.
    У системі прав людини та громадянина особливе місце посідають конституційні особисті права та свободи. З прийняттям Конституції України в 1996 році цей вид прав людини здобув нове закріплення, що виявляється в розширенні їх кількості та юридичного змісту. Проте, до останнього часу в науці конституційного права залишаються невизначеними теоретичні засади забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, майже немає наукових досліджень цієї проблеми, різними науковцями неоднозначно (переважно суперечливо) розглядаються їх поняття та зміст, а також місце аналізованих прав і свобод у Конституції України, що вимагає узагальнення цих позицій і глибшого дослідження даного виду конституційних можливостей людини і громадянина.
    Усе вищезазначене викликало необхідність наукового дослідження питань природи, поняття, змісту та системи конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, їх місця і ролі в системі основних прав людини і громадянина. Реальне існування та втілення людиною конституційних особистих прав і свобод залежить від різних факторів: а) їх нормативного закріплення; б) правової свідомості громадян; в) реальної допомоги держави у здійсненні людиною своїх прав і свобод.
    Реалізація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина характеризується втіленням громадянином у життя певних можливостей для задоволення особистих потреб та забезпечення цих можливостей державними органами. Процес забезпечення конституційних особистих прав людини та громадянина здійснюють ограни держави, в тім числі і органи внутрішніх справ. Серед названих органів саме органи міліції та досудового слідства відіграють значну роль у даному процесі.
    Місце і роль органів внутрішніх справ у сфері забезпечення прав людини стосовно громадянських, політичних, екологічних та деяких інших видів конституційних прав і свобод розглядалися в юридичній науці. Проте залишаються, на наш погляд, ще не достатньо дослідженими проблеми забезпечення органами внутрішніх справ конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. Не в повному обсязі також досліджувалися повноваження, форми та методи діяльності названих органів у цьому напрямку. Проблеми, пов'язані з діяльністю органів внутрішніх справ саме в цій сфері, потребують системного аналізу, формулювання теоретичних та практичних висновків і рекомендацій та шляхів удосконалення діяльності названих органів, що зумовлено постійними змінами у суспільно-політичному житті України. Недосконалість діяльності органів внутрішніх справ, які зобов’язані забезпечувати конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, виступає фактором, що знижує ефективність втілення в життя аналізованих можливостей. Необхідно зважати на те, що ця недосконалість виявляється в бездіяльності органів внутрішніх справ. Саме це несе підвищену соціальну небезпеку, оскільки не вживаються необхідні заходи щодо припинення правопорушень у зазначеній галузі. Адже загальновідомо, що безсилля влади, її бездіяльність тільки розбещує, провокує ескалацію злочинності та порушення належних людині прав і свобод. Отже, закріплення за органами внутрішніх справ повноважень у сфері охорони та захисту конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина зобов’язує кожного працівника названих органів забезпечувати їх у повному обсязі та на належному якісному рівні.
    Враховуючи вищенаведене, вважаємо необхідність дослідження конститу-ційних особистих прав і свобод людини та громадянина і їх забезпечення органами внутрішніх справ актуальною науковою проблемою. Вирішення відповідних теоретичних питань об’єктивно сприятиме розвитку системи основних прав людини загалом, конституційних особистих прав людини і громадянина зокрема, практичному вдосконаленню діяльності органів внутрішніх справ в реалізації їх головного обов’язку щодо забезпечення групи прав, що аналізується.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол №10 від 29 грудня 1998 року) і включена до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України. Дисертаційне дослідження підготовлене згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), у відповідності з планом наукових досліджень “Пріоритетні напрямки фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. ” згідно з п.п. 1.2.2. “Актуальні проблеми розвитку української держави і права” (Рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року № 4 КМ/2).
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теорії конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина і удосконалення практичного забезпечення їх органами внутрішніх справ.
    Досягненню поставленої дисертантом мети дослідження слугувало вирі-шення таких основних завдань:
    - аналіз генези теоретичних досліджень конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина;
    - дослідження стану нормативного закріплення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина як в Україні, так і в інших державах;
    - визначення місця та ролі конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в системі основних прав людини, з'ясування особливостей конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, що відрізняють їх від інших видів прав людини, а також формулювання визначення та з'ясування системи конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина;
    - формулювання критеріїв класифікації та поділу системи конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина на види, а також визначення особливостей закріплення змісту конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в національному законодавстві України;
    - дослідження механізму реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина;
    - аналіз змісту діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, а також комплексне вивчення повноважень органів внутрішніх справ у даній сфері;
    - визначення форм і методів діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина;
    - обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення норм чинного законодавства України, які регулюють питання діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина.
    Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації особою своїх конституційних прав і свобод.
    Предметом дослідження є поняття, ознаки, види, зміст та механізм реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, а також зміст діяльності, повноваження, форми та методи дяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення даного виду основних прав і свобод людини та громадянина.
    Методи дослідження. Методологічними засадами проведеного дослідження є фундаментальні положення теорії конституційного права, осмислення сучасних ідей та поглядів, що стосуються предмета дослідження, наукові праці вчених-юристів, Конституція та закони України, підзаконні нормативно-правові акти, емпіричний матеріал.
    У процесі дослідження використано загальнонаукові та спеціально-наукові методи, а саме: історичний - для дослідження нормативного регулювання конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в пам’ятках права України з доби Київської Русі до наших часів; системного аналізу - для дослідження діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина щодо повноважень, форм і методів їх діяльності в даному напрямку, цей метод використовувався також для класифікації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина на види; порівняльно-правовий - для порівняння норм національного права України з нормами законодавства США, Японії, Франції, Італії, Німеччини, що регулюють конституційні особисті права і свободи людини та громадянина; конкретно-соціологічний - для вивчення діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в результаті з’ясування думок працівників ОВС щодо предмета нашого дослідження шляхом проведення їх анкетування та ін.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в незалежній Україні монографічних досліджень конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, які розглядаються комплексно, через призму їх нормативно-правового регулювання та діяльності органів внутрішніх справ по їх забезпеченню. Це дало змогу дисертанту сформулювати та обґрунтувати основні положення, які відображають новизну дослідження та особистий внесок здобувача в опрацювання проблеми.
    У результаті проведеного дослідження сформульовано висновки та рекомендації, що виносяться на захист, а саме:
    - шляхом проведеного комплексного дослідження теоретичних розробок конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина вченими як України, так і іноземних держав дисертант дійшов висновку, що у вітчизняній юридичній науці майже немає ґрунтовних та системних розробок аналізованої проблеми. Досліджувалися окремі особисті права людини та громадянина радянською юридичною наукою та вченими в умовах незалежної України, але комплексного дослідження усієї групи особистих прав людини після прийняття Конституції України 1996 року ще не було. Дисертант пропонує певним чином заповнити дану прогалину в теорії конституційного права проведеним дисертаційним дослідженням;
    - порівнявши положення чинного законодавства України з нормами міжнародних договорів та конституційних законів передових країн світу, в яких закріплюються конституційні особисті права і свободи людини та громадянина, дисертант дійшов висновку, що українське законодавство не дає чіткого визначення змісту та гарантій реалізації вказаних прав людини. З метою вдосконалення змісту та гарантій реалізації особистих прав, що є предметом дисертаційного дослідження, дисертант пропонує: а) внести зміни до Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року; б) при розробці нового Кримінально-процесуального кодексу України врахувати положення ч. 1 ст. 63 Конституції України; в) внести зміни до Тимчасового статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо відповідності його положень ст. 60 Конституції України; г) прийняти Закон України “Про нормативно-правові акти”, в якому конкретизувати загальні положення введення в дію нормативно-правових актів;
    - досліджені дисертантом поняття, ознаки та система конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина дозволили дійти висновку про те, що під зазначеними правами доцільно вважати закріплений нормами Конституції України якісно новий, самостійний вид основних можливостей людини і громадянина. Автор вважає, що конституційні особисті права і свободи людини та громадянина – це закріплені в Конституції України невід’ємні вид та міра можливої поведінки людини та громадянина, що належать їм від народження, реалізація яких залежить від волі кожної людини, які гарантуються державою, та які є засобами здійснення будь-яких інших прав і свобод людини та громадянина. Дисертантом визначено ознаки та обґрунтовано систему конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина;
    - враховуючи спільні риси, що об’єднують їх в окремий вид прав людини, змістом конституційних особистих прав людини виступають можливості людини і громадянина, спрямовані на реалізацію власних потреб та інтересів у сфері захисту та відновлення інших конституційних прав людини у разі їх порушення. Проаналізувавши систему конституційних особистих прав людини, дисертант запропонував поділити їх на види, виділивши такі критерії їх класифікації: права людини з приводу захисту своїх прав; права людини протидіяти чиновницькому свавіллю; права людини на незалежний процес;
    - автором запропоновано механізм реалізації як усіх конституційних особистих прав, так і кожного окремого особистого права. Механізм реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, на думку автора, складається з таких стадій: гарантування реалізації особистих прав людини; безпосереднє здійснення особистих прав людини; їх охорона та захист; відновлення порушених особистих прав людини;
    - з’ясовано, що найактуальнішим завданням держави та її органів щодо реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина виступає підвищення ефективності законодавчої та правозабезпечувальної діяльності державних органів і, зокрема, органів внутрішніх справ, у галузі забезпечення даного виду основних прав. Дисертантом сформульовані основні напрямки діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, а саме: створення умов для реалізації громадянами своїх особистих прав і свобод; їх охорона; захист аналізованих прав і свобод людини та громадянина, їх відновлення в разі порушення; обґрунтовано висновок про те, що повноваження органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав необхідно чітко визначити в законодавстві України. Повноваження органів внутрішніх справ у даному напрямку реалізуються в сферах: охорони громадського порядку, громадської безпеки, дізнання, виконання судових рішень та постанов тощо. При забезпеченні аналізованих прав людини працівники органів внутрішніх справ повинні робити тільки те, що прямо передбачено законом;
    - комплексний аналіз форм і методів діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та гро-мадянина дозволяє поділити форми на два види: правові та організаційні. Дисертантом пропонується доповнити перелік організаційних форм ще й інформаційно-консультативною формою діяльності вказаних органів. До методів зазначеної діяльності запропоновано віднести способи, прийоми та засоби, які використовуються для досягнення поставленої мети і є змістом цієї діяльності (індивідуальна робота, інформування громадськості, навчання працівників органів внутрішніх справ та розповсюдження позитивного досвіду, своєчасне і обґрунтоване реагування на пропозиції, заяви і скарги громадян, вдосконалення керівництва);
    - автором внесено пропозиції щодо змін і доповнень до чинного зако-нодавства України, а також щодо прийняття нових нормативних актів, що суттєво вплине на ефективність діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. Запропоновано прийняти такі закони України: а) “Про муніципальну міліцію”; б) “Про органи внутрішніх справ”. Внести зміни і доповнення до: 1) законів: а) “Про міліцію”; б) “Про оперативно-розшукову діяльність”; 2) кодексів: а) сімейного; б) цивільного; в) кримінально-процесуального.
    Вищесформульовані пропозиції, на думку дисертанта, забезпечать більш повну й ефективну реалізацію конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина, а також діяльність органів внутрішніх справ по їх охороні, захисту та відновленню.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть сприяти процесові вдосконалення національного законодавства України в галузі регулювання конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина взагалі, а також удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у сфері їх забезпечення, зокрема.
    Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України.
    Сформульовані в дисертації висновки і пропозиції як теоретичні, так і практичні, можуть бути використані:
    - в науково-дослідницькій діяльності - для подальшої розробки та вдосконалення теорії конституційного статусу людини і громадянина, забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина органами державної влади, зокрема органами внутрішніх справ;
    - у законотворчій роботі — як теоретичний матеріал для вдосконалення системи нормативно-правових актів, що визначають зміст та гарантії конституційних особистих прав людини і регулюють діяльність правоохоронних органів, передусім, органів внутрішніх справ, у зазначеній сфері;
    - в навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з конституційного права України, з прав та свобод людини і громадянина, з теорії держави та права; при викладанні курсів з дисциплін “Конституційне право України”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні”, “Державне право зарубіжних країн”, “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина”, “Теорія держави і права”, а також у науково-дослідницькій роботі слухачів, курсантів, студентів, ад’юнктів, аспірантів та докторантів;
    - у просвітницькій роботі - для правового виховання та підвищення рівня правової культури населення, а також працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема, органів внутрішніх справ, а також усіх, хто цікавиться проблемами конституційно-правового розвитку України.
    Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних курсів “Конституційне право України”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні”, “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина”, “Теорія держави і права”, “Державне право зарубіжних країн”, в навчально-методичних посібниках для практичних занять та інших форм навчання.
    Апробація результатів дисертації здійснювалася на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, зокрема:
    - на міжнародній науковій конференції з нагоди 50-річчя прийняття і проголошення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної Декларації прав людини - “Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 10 грудня 1998 року);
    - на міжнародній науковій конференції з нагоди 290-річчя прийняття першої в світі Конституції – Конституції Пилипа Орлика - “Україна: поступ у майбутнє” (м. Київ, 5 квітня 2000 року);
    - на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України - “Парламентаризм в Україні: теорія та практика” (м. Київ, 26 червня 2001 року).
    Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в п’яти наукових публікаціях, надрукованих у фахових видан-нях.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Потреба вдосконалення системи основних прав людини, усвідомлення ролі в ній конституційних особистих прав та свобод, з’ясування їх змісту, особливостей та гарантій втілення в дійсність кожною людиною, а також необхідність подальшого підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина у світлі основних положень Конституції України щодо побудови незалежної, демократичної, правової держави обумовили проведення даного дисертаційного дослідження. Працюючи над визначеною проблемою, ми намагаємось діяти згідно з вимогами, які ставляться нині перед науковими розробками в галузі суспільних наук.
    З урахуванням цих вимог, в дисертації були досліджені генезис конститу-ційних особистих прав і свобод, теорія та практика забезпечення їх в діяльності органів внутрішніх справ. На цій основі ми зробили спробу сформулюти відповідні теоретичні висновки, на основі яких розробити практичні рекомендації та визначити на майбутнє основні напрямки роботи над досліджуваною проблемою.
    Основними висновками, отриманими в результаті проведеного дисертаційного дослідження, є такі:
    1. Теоретичною розробкою конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина займалося багато науковців. Але їх праці в більшості випадків присвячувались тільки окремим правам даного виду. Системного дослідження конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в науці конституційного права не проводилось. Не досліджувались і проблеми діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення даного виду основних прав людини.
    2. Генезис нормативного регулювання конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина в Україні виявляється в багатьох нормативних актах, які приймались, починаючи ще з доби Київської Русі і до теперішнього часу. Конституція України 1996 року найбільш повно, компактно та системно закріпила можливості людини на захист інших прав і свобод, що спонукало дисертанта виділити їх в окремий вид основних прав людини – конституційні особисті права і свободи людини та громадянина. Аналіз конституційних законів інших країн світу з питань регулювання даного виду прав людини дозволив дисертанту зробити певні висновки стосовно неврегульованості законодавством України окремих прав, що аналізуються, а також сформулювати пропозиції щодо їх урегулювання.
    3. Конституційні особисті права і свободи посідають одне з провідних місць у системі основних прав і свобод людини та громадянина тому, що вони є тими їх можливостями, без яких неможливо захистити та відновити порушене конституційне право чи свободу. Дисертант визначив основні риси даного виду основних прав і свобод людини та громадянина, зокрема вони:
    - є життєво необхідними та важливими для кожної окремо взятої людини та суспільства в цілому;
    - закріплюються в Конституції України (ст. ст. 55, 56, 57, 59, 60, 62, 63);
    - належать в рівній мірі будь-якій особистості;
    - реалізуються тільки за бажанням їх носія;
    - належать кожній людині від народження;
    - не набуваються та не відчужуються за бажанням носія;
    - виражені у формі можливості суб’єкта здійснювати певні дії, направлені на задоволення свої інтересів та потреб, тобто є суб’єктивними правами;
    - носять загальний характер, тобто їх обсяг є однаковий для кожної людини;
    - змістовно мають подвійний характер, тобто, виступають у вигляді певної можливості людини і у вигляді юридичної гарантії прав людини;
    - мають особливий механізм реалізації цих прав людини, який зумовлений специфікою їх змісту.
    Базуючись на специфічних рисах, конституційні особисті права і свободи людини та громадянина – це закріплені в Конституції України невід’ємні вид та міра можливої поведінки людини та громадянина, які належать їм від народження, реалізація яких залежить від волі кожної людини, які гарантуються з боку держави та є засобом здійснення будь-яких інших прав і свобод людини та громадянина.
    4. Даний вид основних прав людини налічує 12 конституційних особистих прав та свобод людини та громадянина, що закріплені в Конституції України (ст. ст. 55, 56, 57, 59, 60, 62, 63). Дисертант, беручи до уваги їх спільні риси, спробував класифікувати їх на види за такими критеріями:
    а) можливості людини з приводу захисту своїх прав: право кожного захищати свої права та свободи судом (ч. 1 ст. 55); право звертатися за захистом своїх прав до міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій (ч. 4 ст. 55); право кожного на самозахист (ч. 5 ст. 55);
    б) можливості людини протидіяти чиновницькому свавіллю: право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч. 3 ст. 55); право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55); право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державними органами, органами місцевого самоврядування, їх службовими і посадовими особами (ст. 56); право не виконувати явно злочинних наказів чи розпоряджень (ст. 60);
    в) можливості людини на незалежний процес: право на правову допомогу (ст. 59); право користуватися принципом презумпції невинуватості (ст. 62); право не нести відповідальності за відмову давати свідчення або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначене законом (ч. 1 ст. 63); право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист (ч. 2 ст. 63);
    г) право кожної особи знати свої права та обов’язки (ст. 57).
    Виходячи з цієї класифікації, дисертант зробив спробу визначити зміст кожного конституційного особистого права і свободи людини.
    5. Розкривши характерні особливості змісту кожного конституційного особистого права і свободи людини та громадянина, автор спробував з’ясувати те, як вони за бажанням особи перетворюються в реальну здатність задовольнити її індивідуальні потреби та інтереси. Цей процес у науці прийнято називати реалізацією прав і свобод людини та громадянина.
    Процес реалізації конституційних особистих прав і свобод людини та гро-мадянина складається з таких стадій: забезпечення їх; безпосередня реалізація; охорона, захист та відновлення порушених цих прав і свобод людини та громадянина.
    Базуючись на власному розумінні механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина, його елементах, враховуючи специфіку кожного конституційного особистого права людини, дисертант провів дослідження механізмів реалізації кожного конституційного особистого права та свободи окремо.
    6. Органи внутрішніх справ виступають найбільш дієвими органами державної влади, що реалізують свої повноваження в сфері забезпечення конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина. Зміст їх діяльності у цій сфері включає такі напрямки:
    - створення сприятливих умов для ефективної реалізації особистих прав і свобод людиною та громадянином;
    - охорона особистих прав і свобод людини та громадянина від правопорушень;
    - захист особистих прав і свобод людини та громадянина в момент порушення;
    - відновлення порушених особистих прав і свобод людини та громадянина.
    Повноваження органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина визначаються у відповідних сферах, куди належать: охорона громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, проведення дізнання та досудового слідства, виконання судових рішень та постанов.
    7. Всі форми діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина поділяються на правові та організаційні. В процесі дисертаційного дослідження визначено організаційну форму діяльності органів внутрішніх справ у зазначеній сфері - інформаційно-консультативну. Отже, форми діяльності органів внутрішніх справ складаються з таких форм: 1) правові: а) правоохоронна; б) нормотворча; в) правозастосовча; г) міжнародно-правова; 2) організаційні: а) регламентуюча; б) економічна; в) соціальна; г) виховна; д) інформаційно-консультативна.
    До методів зазначеної діяльності органів внутрішніх справ запропоновано віднести способи, прийоми та засоби, які використовуються для досягнення поставленої мети і становлять зміст цієї діяльності (індивідуальна робота, інформування громадськості, навчання працівників органів внутрішніх справ та розповсюдження позитивного досвіду, своєчасне і обґрунтоване реагування на пропозиції, заяви і скарги громадян, вдосконалення керівництва.
    8. Покращення діяльності органів внутрішніх справ та підвищення ефективності її роботи по забезпеченню конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина можливе при:
    - вдосконаленні законодавства України, що регулює конституційні особисті права і свободи людини та громадянина і діяльність органів внутрішніх справ у визначеній сфері;
    - вдосконаленні компетенції, форм, методів діяльності органів внутрі-шніх справ (підвищення рівня професіоналізму та матеріально-технічного забезпечення, підвищення іміджу працівників міліції та рівня їх правової свідомості).










    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Okudaira Y. Some Consideration on the constitution of Japan. - Tokio, 1988. - P. 2-3.
    2. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. – 263 с.
    3. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для юрид. вузов и фак. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 512 с.
    4. Бойцова В.В. Служба защиты прав человека и гражданина: Мировой опыт. – М.: БЕК, 1996. – 408 с.
    5. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації // Право України. – 2001. - №12. – С. 32-34.
    6. Ванеева Л.А. Реализация конституционного права граждан СССР на судебную защиту в гражданском судопроизводстве. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1988. – 151 с.
    7. Ветров Н.И. Профилактика правонарушений среди молодежи. - М.: Юрид. лит., 1980. - 182 с.
    8. Витрук Н.В. Система прав личности: Глава ІІІ. – В кн.: Права личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1981. – С. 86-113.
    9. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 300 с.
    10. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России: Учебн. пособ. – М.: Изд-во Моск. ун-та, Инфра*М-Норма, 1997. – 307 с.
    11. Воеводин Л.Д., Краснов М.А., Федотов М.А. Конституционные права, свободы и обязанности советских граждан как объект системного анализа // Правоведение. - 1982. - №2. - С. 16-23.
    12. Волошко А.И. Взаимосвязь норм внутригосударственного и международного права по обеспечению и защите личных и политических прав человека: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – М., 1992. – 22 с.
    13. Гамалій І.В. Діяльність міліції щодо забезпечення конституційних прав і свобод громадян // Держава та право: Зб. наук. пр. – К., 2000. – Вип. 5: Юридичні і політичні науки. – С. 105-111.
    14. Гамалій І.В. Теоретичні проблеми правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 2000. – 17 с.
    15. Гіда Є. О. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх реалізації в діяльності міліції : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.01). — К., 2000. — 16 с.
    16. Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.02). – К., 2000. – 16 с.
    17. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6. - Ст. 56.
    18. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами. – К.: Юстініан, 2002. – 544 с.
    19. Гриненко А.В., Кожевников Г.К., Шумилин С.Ф. Принцип презумпции невиновности и его реализация в досудебном уголовном процессе. - Х.: Консум, 1997. - 97 с.
    20. Грищук О.В. Право на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 20 с.
    21. Гук Г.Н. Теоретические и прикладные проблемы реализации конституционного права на обжалование действий (актов) государственных, общественных органов и должностных лиц: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук (12.00.02). – К., 1991. – 16 с.
    22. Гулиев В.Е., Рудинский Ф.М. Демократия и достоинство личности. – М.: Наука, 1983. – 167 с.
    23. Гулиев В.Е., Рудинский Ф.М. Социалистическая демократия и личные права. – М.: Юрид. лит., 1984. – 190 с.
    24. Гуренко М.М. Діяльність міліції по реалізації суб’єктивного права особи на виїзд із країни та в’їзд до неї (на матеріалах України): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.02). – К., 1994. – 17 с.
    25. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини та громадянина: Монографія. – К.: НАВСУ, 2001. - 218 с.
    26. Гусарєв С. Д. Конституційні основи формування в Україні правової держави та вдосконалення діяльності міліції: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12. 00. 02). - К., 1994. – 20 с.
    27. Державна програма боротьби зі злочинністю: Затверджена постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 року № 3325 // Голос України. –1993. - 30 липня.
    28. Довідник з прав людини / Українська правнича фундація. - К.: Право, 1995. - 138 с.
    29. Друзин Е. Обвиняемый пригласил защитника // Российская юстиция. – 1997. - №9. – С. 43-44.
    30. Дюрягин И.Я. Гражданин и закон. - 2-е изд., с изм. и доп. – М.: Юрид. лит., 1991. – 366 с.
    31. Журавлева О. Обжалование в суд незаконных действий и решений: как повысить его эффективность // Российская юстиция. – 1998. - №1. – С. 25-27.
    32. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 19 с.
    33. Загальна декларація прав людини 1948 року // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ: Укр.–Америк. бюро захисту прав людини, 1996. – С. 6-9.
    34. Загальна теорія держави та права: Підручник / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 428 с.
    35. Залюбовская И. Институт Уполномоченного по правам человека: мировая практика деятельности // Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. ст. / За ред. М. Головка, Н. Морзе, П. Біленчука. - К.: АПСВ, 1998. – Ч. 1. - С. 57-61.
    36. Заяць Н. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Право України. – 1999. – № 9. - С. 26–29.
    37. Заяць Н.В. Основні положення щодо механізму реалізації суб’єктивних прав громадян // Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. ст. / За ред. М. Головка, Н. Морзе, П. Біленчука. – К.: АПСВ, 1998. – Ч. 2. - С. 54-57.
    38. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – Сімферополь: Таврія, 1998. – 712 с.
    39. Івашкевич І. Реально забезпечити право на захист // Право України. – 1999. - №6. – С. 84-85.
    40. Ілларіонова Н.В. Теоретичні проблеми діяльності органів внутрішніх справ у реалізації конституційного права людини на охорону здоров’я: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2001. – 17 с.
    41. Історія держави і права України: Підручник / А.С. Чайковський (кер. авт. кол.), В.І. Батрименко, Л.О. Зайцев, О.Л. Копиленко та ін.; За ред. А.С. Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
    42. Карасева М.В. Конституционное право граждан СССР на обжалование: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (12.00.02). – Саратов, 1986. – 21 с.
    43. Карпунов В.С. Обеспечение и охрана прав граждан местными Советами депутатов трудящихся: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (12.00.01). - М., 1977. - 22 с.
    44. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) // Право України. – 2001. - №1. – С. 34-36.
    45. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. - № 11. – С. 29-31.
    46. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 червня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
    47. Козлова Е.И., Кутафин О. Е. Конституционное право России: [Учебник для юрид. фак. и ин-тов]. – М.: Юристъ, 1995. – 479 с.
    48. Козюбра М.І. Права і свободи людини і громадянина у новій Конституції України // Адвокат. - 1996. – № 2. - С. 3-6.
    49. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. –336 с.
    50. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций. - 2-е изд., доп. – М.: Манускрипт, 1996. – 314 с.
    51. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. - 376 с.
    52. Комментарий к Конституции Российской Федерации / А.И. Абрамова, А.Б. Агапов, Е.Г. Азарова и др.; Л.А. Окуньков (отв. ред.); Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. – 2. изд., доп. и перераб. – М.: БЕК, 1996. – 664 с.
    53. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ: Укр.–Америк. бюро захисту прав людини, 1996. – С. 212-229.
    54. Конин Н.М. Методы государственного хозяйственного управления // Правоведение. - 1975. - №5. - С. 26-33.
    55. Конституции буржуазных государств: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по спец. “Правоведение” / Отв. ред. П.К. Пантелеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – 407 с.
    56. Конституційне право України: Підручник для вузів / За ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 1999. – 734 с.
    57. Конституція (Основний Закон) УРСР: Прийнята Верховною Радою УРСР 20 квітня 1978 року. – К.: Політвидав України, 1978. – 46 с.
    58. Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права людини та громадянина: Навч. посібник. / Авт.-упор. М.І. Хавронюк. – К.: Парламент. вид-во, 1999. – 544 с.
    59. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
    60. Копейчиков В.В. Реализация субъективных прав граждан // Сов. государство и право. - 1984. - № 3. - С. 13-19.
    61. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. – 2-е вид., доп. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.
    62. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.
    63. Кримінально-процесуальний кодекс України від 12 січня 1961 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - № 2.
    64. Кузьмин-Караваев В.Д. Военно-уголовное право: Часть общая. - СПб., 1895. - 306 с.
    65. Кучеренко Ю. Міжнародний захист прав людини // Рад. право. – 1984. - №12. – С. 8-10.
    66. Кучинский В.А. Политико-правовой механизм реализации и охраны конституционных прав граждан // Актуальные теоретические проблемы развития государственного права и советского строительства. - М.: Ин-т государства и права, 1976. – С. 95-98.
    67. Кушніренко О., Барабаш Ю. Інститут євроомбудсмена: питання теорії і позитивної практики // Право України. – 2001. - № 6. – С. 44-47.
    68. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина: Навч. посібник. – Х.: Факт, 2001. – 440 с.
    69. Лаптун Г. Відшкодування моральної шкоди – конституційне право людини // Закон і бізнес. – 2001. - № 34. – С. 29.
    70. Ларин А.М. Процессуальные гарантии и функция уголовного преследования // Сов. государство и право. – 1975. - № 7. – С. 95-103.
    71. Левин С.С. Перспективы дальнейшей демократизации права обвиняемого на защиту в советском уголовном судопроизводстве // Проблемы права на защиту: Сб. ст. – Таллин: Валгус, 1988. – С. 48-65.
    72. Либус И.А. Презумпция невиновности в советском уголовном процессе. – Ташкент: Узбекистан, 1981. – 231 с.
    73. Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали до вивчення. – К.: Либідь, 1997. – 160 с.
    74. Лысенков С.Л. Гарантии прав и свобод личности в советском обществе: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (12.00.02). – К., 1976. – 23 с.
    75. Лысенков С.Л. Развитие правового статуса советских граждан в Конституции СССР 1977 года и задачи органов внутренних дел по обеспечению его реализации: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1980. – 54 с.
    76. Лысенков С.Л. Формы правового регулирования деятельности органов внутренних дел по обеспечению реализации конституционных прав и свобод советских граждан. – К.: КВШ МВД СССР, 1981. – 36 с.
    77. Лях С.М. Государственно-правовые аспекты свободы личности в СССР: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. - Одесса, 1979. – 23 с.
    78. Магновський І.Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико-правовий аспект): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 20 с.
    79. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством / Отв. ред. А.И. Масляев. – М.: Наука, 1985. – 165 с.
    80. Манов Б., Манов А., Москаленко К. Обращение в международно-правовые органы как средство защиты прав и свобод человека // Законность. – 1996. - №6. – С. 12-18.
    81. Масленников В.А. Конституционные права и обязанности граждан СССР. - М.: Моск. рабочий, 1979. – 128 с.
    82. Международные нормы, касающиеся прав человека в области поддержания правопорядка: Карманный справочник для сотрудников правоохранительных органов // ООН, Верховный комиссар ООН по правам человека. – 180 с.
    83. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан: Научно-практ. издание. - К.: Юринком Интер, 1999. - 448 с.
    84. Михайлов В.И. Нормативное регулирование исполнения приказа и некоторые вопросы уголовного права // Государство и право. – 1996. - №12. - С. 66-76.
    85. Михайлов В.И. Преступный приказ: вопросы и решения // Российская юстиция. – 1995. - №9. – С. 45-47.
    86. Михайлов П.М. Личные конституционные права и свободы советских граждан: деятельность милиции в сфере их реализации: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (12.00.02). – К., 1990. – 20 с.
    87. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Белые альвы, 1996. – 400 с.
    88. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ: Укр.–Америк. бюро захисту прав людини, 1996. – С. 9-19.
    89. Мінюков А. Забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина органами досудового слідства МВС України // Право України. – 2002. - №7. – С. 22-27.
    90. Мотовиловкер Я.О. О принципах объективной истины, презумпции невиновности и состязательности процесса: Учеб. пособие. – Ярославль: ЯрГУ, 1978. - 96 с.
    91. Мухачев И.В. Обеспечение реальности конституционных прав и свобод советских граждан: (Вопросы теории): Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (12.00.02). – М., 1986. – 22 с.
    92. Нагорський Ф.М. Деякі аспекти забезпечення права на захист особи, що підозрюється у вчиненні злочину // Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства. – К., 1993. – С. 144-149.
    93. Наказ МВС України № 1212 від 20 жовтня 2003 року “Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України”. – К., 2003. –32 с.
    94. Наказ МВС України № 130 від 26 лютого 1998 року “Про затвердження Тимчасової інструкції про порядок забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів та Порядку супроводження осіб, взятих під державний захист, під час забезпечення заходів особистої охорони”. – К., 1998. –18 с.
    95. Наказ МВС України № 1600 від 25 грудня 2003 року “Про організацію діяльності органів досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України”. – К., 2003. – 39 с.
    96. Научные основы государственного управления в СССР. - М.: Наука, 1968. – 439 с.
    97. Наши права и обязанности / [Сост. М.А. Казанцев]. – Л.: Лениздат, 1984. – 286 с.
    98. Никитин Ю.М. О роли милиции в обеспечении конституционных прав и свобод советских граждан // Правовые вопросы деятельности органов внутренних дел на современном этапе. – Ташкент, 1985. – С. 51-60.
    99. Никоненко М. Деякі питання презумпції невинуватості і права особи на захист в кримінальному процесі // Право України. – 1999. - № 4. – С. 39-40.
    100. Обеспечение и охрана советской милицией конституционных прав и свобод граждан: Учеб. Пособие / [ Богачева О.Г. и др.]: МВД СССР; Высш. юрид. заоч. школа. – М., 1988. – 72 с.
    101. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - Изд. испр. и доп. - М.: Госиздат, 1960. - 900 с.
    102. Олейник А.Е. Вопросы правового регулирования деятельности милиции по обеспечению права неприкосновенности личности // Роль и задачи органов внутренних дел по охране прав и интересов советских граждан. – К., 1985. – С. 159-164.
    103. Олійник А.Ю. Деякі питання забезпечення органами внутрішніх справ конституційного права на недоторканність особи громадян. – У кн.: Проблеми правознавства. – К., 1991. – Вип. 52. - С. 15-19.
    104. Олійник А.Ю. Механізм, форми, методи та особливості забезпечення органами внутрішніх справ реалізації прав людини та громадянина: Лекція. – Київ: НАВСУ, 1997. – 31 с.
    105. Основи держави та права: Навч. посібник / С.Д. Гусарєв, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник та ін. – К.: НАВСУ, 1997. – 188 с.
    106. Основи конституційного права України: Підручник / За ред. В.В. Копєйчикова. - Вид. друге, доп. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 287 с.
    107. Печников Г.А. Принцип презумпции невиновности и проблемы повышения качества предварительного следствия: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (12.00.09). – М., 1987. – 24 с.
    108. Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 341 // Офіційний вісник України. – 1997. - № 16. – С. 52.
    109. Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року № 510 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. - № 2. - Ст. 30.
    110. Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, затверджене спільним наказом міністра юстиції, Генерального прокурора і міністра фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5, 3, 41 // Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 758 – 768.
    111. Права личности в социалистическом обществе / [М.С. Строгович, В.А. Палютин, Н.В. Витрук и др.; Отв. ред. В.Н. Кудрявцев и М.С. Строгович]. - М.: Наука, 1981. – 272 с.
    112. Правознавство: Підручник / Авт. кол.: С.Е. Демський, В.С. Ковальський, А.М. Колодій (керівник авт. кол.) та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. – 5-е вид., перероб. та доп. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 736 с.
    113. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 9. – Ст. 62.
    114. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 23. – Ст. 243.
    115. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6. – Ст. 30.
    116. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 25. - Ст. 146.
    117. Про Всеукраїнський та місцевий референдуми: Закон України від 3 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 33. – Ст. 443.
    118. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст. 50.
    119. Про Єдиний державний реєстр нормативних актів: Указ Президента України від 27 червня 1996 року № 468 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 4 липня.
    120. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст. 51.
    121. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 47. – Ст. 256.
    122. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – Ст. 650.
    123. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 49. – Ст. 272.
    124. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 10. – Ст. 45.
    125. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 4. – Ст. 20.
    126. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст. 170.
    127. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383.
    128. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 22. – Ст. 303.
    129. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 14. – Ст. 78.
    130. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Голос України. – 1993. – 6 серпня.
    131. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 1. – Ст. 1.
    132. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10 червня 1997 року № 503/ 97 // Офіційний вісник України. – 1997. - № 24. – С. 11.
    133. Про посилення судового захисту прав і свобод людини та громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7 // Вісник Верховного Суду України. –1997. -№ 2. – С. 2-4.
    134. Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 р. № 13 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Х.: Одіссей, 2002 . – С. 309-315.
    135. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 53. – Ст. 793.
    136. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 40. – Ст. 263.
    137. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 20. – Ст. 99.
    138. Пучкова М.В. Обеспечение прав граждан органами управления союзной республики / Отв. ред. В.М. Лазарев.; АН СССР, Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1987. - 140 с.
    139. Пушкар Е.Г. Право на обращение в суд за судебной защитой: Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук (12.00.03). – К., 1984. – 36 с.
    140. Рабінович П. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід // Право України. – 2002. - №4. - С. 100-103.
    141. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник для студ. – 2-е вид., зі змін. і доп. – К.,1994. – 236 с.
    142. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень) / Акад. прав. наук України. - Х.: Право, 1997.- 63 с.
    143. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним звер-ненням громадян Проценко Р.М., Ярошенко П.П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. - № 1 (3). – С. 34-39.
    144. Ростовщиков И.В. Обеспечение прав и свобод личности в СССР: Вопросы теории. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1988. – 117 с.
    145. Ростовщиков И.В. Права и свободы личности в СССР и роль органов внутренних дел в их обеспечении: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (12.00.01). - М., 1984. – 20 с.
    146. Ростовщиков И.В. Правоприменительные акты органов внутренних дел, обеспечивающие права личности // Органы внутренних дел в механизме формирования правового государства. – Уфа, 1991. – С. 87 – 95.
    147. Сиренко В.Ф. Реальность прав советских граждан. – К.: Наук. думка, 1983. – 140 с.
    148. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. – К.: Атіка, 2002. – 80 с.
    149. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Знання, 1993. – 192 с.
    150. Смітієнко З.Д., Осауленко О.А. Презумпція невинуватості як елемент загальноправового статусу громадян // Уряду України … Т. 7. Проблеми боротьби з корупцією та організованою злочинністю. – К., 1998. – С. 259-262.
    151. Советское административное право: Методы и формы государственного управления. - М.: Юрид. лит., 1977. – 336 с.
    152. Современные зарубежные конституции: Сборник документов по конституционному праву зарубежных стран. – М., 1996. – 285 с.
    153. Сосніна О.В. До питання щодо юридичної захищеності прав людини / Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІІІ регіональної наукової конференції (лютий 1997 р.). – Львів, 1997. – С. 23.
    154. Сравнительное конституционное право / Б.Н. Торопнин, В.Е. Чиркин, Ю.А. Юдин и др.; В.Е. Чиркин и др. (отв. ред.); РАН, Институт государства и права. – М.: Изд. фирма “Манускрипт”, 1996. - 729 с.
    155. Стецковский Ю.И., Ларин А.М. Конституционный принцип обеспечения обвиняемому права на защиту / Отв. ред. В.П. Кашепов; АН СССР, Ин-т государство и права. – М: Наука, 1988. – 316 с.
    156. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности / Под ред. В.М. Савицкого. - М.: Наука, 1984. - 143 с.
    157. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / В.С. Ковальський (кер. авт. кол.), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.
    158. Теория государства и права: Курс лекций / М.Н. Марченко, А.В. Мицкевич, О.Э. Лейст и др.; М.Н. Марченко (ред.); Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. – 2. изд., перераб. и доп. – М.: Зерцало, ТЕИС, 1996. – 476 с.
    159. Тимчасове положення про порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативних актів, створення фонду і підтримки у контрольному стані нормативних актів та про порядок і умови користування даними цього Реєстру: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 року № 1504 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - № 21. – Ст. 586.
    160. Тимчасові статути Збройних Сил України. – К.: Вид-во “Варта”, 1993. – 416 с.
    161. Тиунова Л.В. Системные связи правовой действительности: Методология и теория. – СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1991. – 136 с.
    162. Толкачев К.Б. Место органов внутренних дел в механизме реализации личных конституционных прав и свобод граждан: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (12.00.07). – М., 1984. – 20 с.
    163. Толкачев К.Б. Обеспечение личных конституционных прав и свобод граждан в деятельности органов внутренних дел // Вопросы совершенствования работы милиции по укреплению законности и правопорядка: Межвузовский сборник научных трудов Московской высшей школы милиции МВД СССР. – М., 1984. – С. 23-31.
    164. Толкачев К.Б., Хабибулин А.Г. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан: Монография / М-во внутренних дел СССР, Уфимская высшая школа. – Уфа: Уфимская ВШ МВД СССР, 1991. – 168 с.
    165. Толкачев К.Б., Хабибулин А.Г. Особенности обеспечения реализации личных прав граждан в основных областях деятельности органов внутренних дел // Вопросы совершенствования нормативного регулирования деятельности органов внутренних дел: Сб. науч. трудов. – Уфа, 1991. – Ч. 1. – С. 104 – 111.
    166. Фарберов Н.П. Конституционные основы организации Советского общенародного государства. - М.: Наука, 1982. - 221 с.
    167. Философская энциклопедия: В 5 т. – М.: Советская энциклопедия, 1970. – Т. 5. – 740 с.
    168. Философский словарь / Под ред. М.М. Розенталя. - Изд. 3-е. – М.: Политиздат, 1972. – 496 с.
    169. Фиолевский Д.П. Конституционное право на защиту. – К.: Политиздат Украины, 1981. – 88 с.
    170. Хальота А.І. Презумпція невинуватості – одна з гарантій забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина // Вісник Ун-ту внутр. справ. – Харків, 2000. - Вип. 11. - С. 16-21.
    171. Хаманеева Н.Ю. Роль омбудсмена в охране прав граждан в сфере государственного управления // Сов. государство и право. – 1990. - № 9. – С. 138-147.
    172. Хрестоматія з історії держави та права України: Навч. посіб. / Упоряд.: А.С. Чайковський (кер.), О.Л. Копиленко, В.М. Кривоніс, В.В. Свистунов, Г.І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 656 с.
    173. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356.
    174. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 144 с.
    175. Чернєй В., Строков В. Конституційне забезпечення прав людини в Україні // Право України. – 1999. - № 10. – С. 93-94.
    176. Чиркин В.Е. Основы конституционного права: Учеб. пособие. – М.: Манускрипт, 1996. – 270 с.
    177. Чхиквадзе В.М. Социалистический гуманизм и права человека: Ленинские идеи и современность. – М.: Наука, 1978. – 303 с.
    178. Шаповал В.М. Конституційні системи зарубіжних країн: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1992. – 135 с.
    179. Шейнин Х. Новые аспекты судебной защиты прав и свобод граждан // Российская юстиция. - 1996. - №8. – С. 48-50.
    180. Шишкин В.И. Конституционное право на обжалование в суд действий должностных лиц. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 128 с.
    181. Шишкин В.И. Конституционное право советских граждан на обжалование действий должностных лиц, государственных и общественных органов: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук (12.00.02). – К., 1986. – 18 с.
    182. Шумак І. Поняття громадянських прав і свобод людини в Україні // Право України. – 1999. - № 10. – С. 14-16.
    183. Юридические гарантии конституционных прав и свобод личности в социалистическом обще
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины