ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТСТВА В УКРАЇНІ :



  • Название:
  • ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТСТВА В УКРАЇНІ
  • Кол-во страниц:
  • 180
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ
    ВСТУП
    РОЗДІЛ 1. ІНСТИТУТ ПРЕЗИДЕНТСТВА ЯК ФОРМА ІНСТИТУТУ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ
    1.1. Поняття та особливості інституту президентства як форми глави держави в зарубіжних країнах
    1.2. Правові основи інституту президенства в незалежній Україні
    РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНСТВА В МЕХАНІЗМІ ДЕРЖАВИ
    2.1. Місце Президента України в механізмі реалізації державної влади
    2.2. Функції і повноваження Президента України та їх співвідношення з іншими функціями і повноваженнями вищих органів державної влади
    РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ І ВДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
    3.1. Чинники, що зумовлюють розвиток інституту президентства
    3.2. Розвиток і вдосконалення функції нормотворчості Президента України
    3.3. Теоретичні проблеми розвитку і вдосконалення установчої функції Президента України
    3.4. Теоретичні проблеми розвитку і вдосконалення інших функцій Президента України
    ВИСНОВКИ
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    3



    11
    31


    70

    83


    98
    110
    125

    135

    163
    166






    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження зумовлюється відсутністю цілісної теорії інституту президентства в Україні, єдиних наукових підходів щодо ряду питань, пов’язаних з його функціонуванням, та порівняно незначною кількістю фундаментальних наукових досліджень у даному напрямі. Адже теоретичні проблеми інституту президентства в Україні ще не стали об’єктом спеціальної уваги дослідників, відсутні спроби здійснити комплексний і системний аналіз наукових розробок вітчизняних і зарубіжних вчених цього питання.
    Впровадження в систему органів державної влади України поста Президента України з одного боку засвідчило готовність України не лише сприймати, а й втілювати в життя передовий досвід правових інститутів розвинених демократичних країн, а з іншого значно посилило увагу в нашому суспільстві до інституту президентства взагалі і, водночас, створило розмаїття поглядів серед науковців, політиків й широкої громадськості загалом. Серед вітчизняних дослідників помітною є відмінність у підходах до характеристики цього інституту й, особливо, його місця в конституційно визначеному механізмі держави та функціонального спрямування. Разом з тим, слід зазначити, що нерідко критичні відгуки з’являються без проведення глибокого й всебічного аналізу політико-правової системи нашої держави, а отже й чинників, які впливають на її функціонування.
    Водночас, навіть при наявності певної кількості наукових публікацій, які тією чи іншою мірою стосуються даної теми, спостерігається помітне відставання теоретичного пошуку від практики розвитку інституту президентства в Україні. Певною мірою це можна пояснити тим, що політична чутливість теми зумовлює більшу увагу науковців до формальної сторони даного інституту.
    Нині в Україні відбувається політико-правова реформа, яка передбачає перерозподіл ряду функцій і повноважень законодавчої і виконавчої гілок державної влади, а також Президента України, що об’єктивно передбачає створення фундаментальних теоретичних основ подальшого функціонування інституту президентства. Адже визначення статусу Президента України, його повноважень значною мірою залежить від наукових досліджень цього інституту. Це також зумовлює актуальність обраної теми.
    Переосмислення ролі і місця зазначеного інституту в системі вищих органів державної влади, необхідно зрештою у контексті становлення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.
    У зв’язку з цим виникає гостра необхідність визначити особливості інституту президентства як форми інституту глави держави, місце Президента України в механізмі держави, дослідити проблеми функцій і повноважень Президента України, а також чинники, які зумовлюють розвиток інституту президентства в Україні тощо.
    Науково-теоретичною базою дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених з теоретичних проблем президентства.
    Окремим питанням теоретичних проблем інституту президентства в Україні на сучасному етапі були присвячені дослідження в галузі теорії держави і права, конституційного права та в інших галузевих юридичних науках. Ці питання розглядались, зокрема, у працях В. Авер’янова, С. Агафонова, C. Алексеєва, Ф. Бурчака, Ю. Коломійця, В. Копєйчикова, В. Котюка, Л. Кривенко, О. Крупчана, С. Лисенкова, В. Мелащенка, В. Мельниченка, Н. Мяловицької, Н. Нижник, В. Опришка, Н. Плахотнюк, В. Погорілка, С. Серьогіної, М. Ставнійчук, Ю. Тодики, О. Фрицького, П. Чалого, В. Шаповала, Ю. Шемшученка, В. Яворського та інших.
    Проблеми інституту президентства вивчали також зарубіжні вчені Г. Атаманчук, М. Баглай, В. Вєрін, Є. Глушко, Ш. Дебаш, М. Дюверже, О. Дюамель, Девід П. Каррі, М. Крутоголов, А. Мішин, Л. Окуньков, М. Сахаров, Ю. Скуратов, П. Страшун, Ю. Тихомиров, В.Чиркін, Ф. Шовен та інші провідні вчені.
    У дослідженні використовувалися як вітчизняні, так і іноземні нормативно-правові акти, а саме Конституція України, закони України, укази та розпорядження Президента України та інші нормативно-правові акти. В роботі також було використано його Послання до Верховної Ради України, Конституції Іспанії, Франції, Італії, Швеції тощо.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
    Наукове дослідження виконане згідно з планами наукових досліджень кафедри правознавства Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, узгоджується з напрямом „Дослідження проблем гуманітарних наук”, затвердженим планом науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету (протокол №5 засідання Вченої ради університету від 25 грудня 1994 року), а також згідно з Концепцією розвитку законодавства України на період 1996-2005рр. і охоплюється навчальними програмами та планами.
    Мета і задачі дослідження.
    Метою дисертаційного дослідження є аналіз і вирішення найбільш актуальних теоретичних напрямів проблем інституту президентства в Україні та внесення на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення конституційно-правового статусу інституту президентства в Україні.
    Реалізація зазначеної мети передбачає вирішення таких завдань:
    виходячи з наукових підходів до поняття інституту президентства та авторського розуміння його суті сформулювати поняття інституту президентства в Україні;
    здійснити аналіз концепцій інституту президентства як форми інституту глави держави;
    з’ясувати аналіз теоретичних направлень щодо місця Президента України в механізмі держави;
    розглянути конституційно-правові основи інституту президентства в Україні та їх аналіз у наукових дослідженнях;
    з’ясувати наукові підходи до аналізу функцій Президента України і на цій основі формулювання власного погляду щодо класифікацій функцій Президента України;
    розкрити зміст чинників, що зумовлюють розвиток інституту президентства в Україні;
    сформулювати пропозиції, на основі аналізу теоретичних проблем інституту президентства, щодо удосконалення норм цього інституту в чинному законодавстві України.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є сукупність правових норм, інститутів і відносин у сфері публічної влади.
    Предметом дослідження є особливості виникнення, функціонування та розвитку інституту президентства в Україні.
    Методи дослідження. В дисертаційній роботі широко застосовувалися загальні принципи наукового пізнання: об’єктивність (при систематизації та класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановленні вірогідності та повноти інформації), єдність історичного і логічного, комплексний підхід до висвітлення наукових проблем. У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи – функціональний (який дозволив розглянути місце Президента України в механізмі держави та проаналізувати правову думку щодо інституту президентства як форми інституту глави держави), сходження від абстрактного до конкретного, формально-логічні процедури (аналіз, синтез) та методи конкретно-наукових досліджень, які застосовуються в юридичній науці: історико-юридичний, формально-юридичний та порівняльно-правовий. Застосування даних методів дало можливість внести пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує інститут президентства в Україні.
    Комплексний підхід до використання наукових методів дозволив всебічно розглянути теоретичні проблеми інституту президентства в Україні.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є одним з перших в Україні досліджень, в ході якого сформульована авторська концепція інституту президентства в Україні.
    Наукова новизна дослідження найбільш виразно характеризується в наступних теоретичних положеннях та висновках дисертації:
    на основі теоретичних досліджень сформульоване авторське визначення поняття глави держави, як одноособового органу державної влади, який займає центральне місце в системі органів державної влади та наділений функціями і повноваженнями, визначеними конституціями та окремими законами;
    авторське визначення поняття глави держави України як одноособового органу державної влади, який займає центральне місце в системі органів державної влади та наділений функціями і повноваженнями, визначеними Конституцією України;
    наведено авторське визначення нормативно-правового інституту президентства в Україні, як системи норм, які регулюють порядок виборів Президента України, визначають функції та повноваження Президента України, термін його повноважень і порядок їх припинення, його конституційно-правову відповідальність, а також норми, що регламентують діяльність допоміжних органів і служб при Президентові України;
    отримало подальший розвиток теоретичне положення про те, що діяльність Президента опосередковує собою здійснення самостійного виду державної влади – президентської влади, оскільки Президент України самостійно видає нормативні акти (укази), здійснює функції і повноваження, властиві лише йому і не може їх делегувати та має підпорядковані йому органи і служби;
    сформульована думка, що діяльність Президента України як глави держави здійснює вплив на всі владні структури держави і розвиток суспільства в цілому;
    здійснена авторська класифікація функцій Президента України за такими критеріями: за об’єктами пропонується розрізняти політичну, економічну, соціальну та культурну функцію Президента України; за способами діяльності Президента України пропонується розрізняти представницьку функцію, функцію гарантування Конституції і конституційного ладу України, гарантування безпеки і оборони, установчу і контрольну функції; за засобами діяльності доцільно виділяти установчу, інформаційну та інші функції;
    сформульоване авторське визначення установчої функції як виду діяльності дворівневого характеру: 1) формування органів державної влади та їх структурних підрозділів; 2) підбір, підготовка та розстановка кадрів, наділених владними повноваженнями;
    запропоновано авторська концепція системи чинників, які впливають на становлення, функціонування і розвиток інституту президентства в Україні, яку слід розглядати як в широкому, так і у вузькому розумінні. Система чинників в широкому розумінні включає в себе об’єктивні чинники, пріоритетними серед яких є політичні, економічні, соціальні та культурні. Система чинників у вузькому розумінні включає суб’єктивні чинники, до яких слід віднести суспільну свідомість, правову культуру та гарантії діяльності Президента України;
    внесено авторські пропозиції щодо змін до Конституції України в контексті конституційної реформи та прийняття Закону України „Про Президента України”.
    Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі подальших досліджень загальнотеоретичних проблем системи прав і свобод людини і громадянина та загальнотеоретичних проблем реалізації Конституції України.
    Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані у законопроектній роботі, в процесі викладання навчальних курсів „Конституційне право України”, „Конституційне право зарубіжних країн”, „Теорія держави і права”, „Порівняльне конституційне право” та ряду інших дисциплін та відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах, а також науково-дослідницькій роботі студентів, слухачів та аспірантів вищих закладів освіти юридичного профілю.
    Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні положення, які містяться в дисертації, неодноразово розглядалися на засіданнях кафедри правознавства Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова та кафедри права Київського національного лінгвістичного університету.
    Результати досліджень, що включені до дисертації, доповідалися, зокрема: на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України. - Київ, Інститут законодавства Верховної Ради України, 26 червня 2001р. - (тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції „Українська Центральна Рада: поступ націєтворення та державобудівництва” - Київ, 20 березня 2002р. - (доповідь опубліковано); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 10-ій річниці відновлення дипломатичних взаємин між Україною і Туреччиною „Україна - Туреччина: минуле, сучасне та майбутнє”, - Київ, 14 - 15 травня 2002р. - (доповідь опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції „Конституционный процесс и развитие политической системы общества”, - Минск, Белорусский государственный университет, 17 - 18 жовтня 2002р. - (тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів (Київ, 28 - 29 квітня 2004р.) - (доповідь опубліковано).
    Публікації. Основні положення дисертації викладено у 13 наукових статтях, з них у 3 фахових виданнях та монографії.
    Структура дисертації визначена метою та завданням дослідження. Вона містить вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел, який нараховує 165 позицій і займає 10 сторінок. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    В результаті проведеного дослідження ми дійшли наступних в и с н о в к і в:
    1. Глава держави – це одноособовий орган державної влади, який займає центральне місце в системі органів державної влади та наділений функціями і повноваженнями, визначеними конституціями та окремими органічними законами.
    2. Кожній формі державного правління відповідає певний тип глави держави (монарха чи президента), який характеризується властивою йому системою функцій (рольових функцій).
    3. Інститут глави держави у кожній державі залежно від форми її правління може мати форму інституту президента або монарха, що і дає можливість у конституційному праві розрізняти інститут президентства, інститут монархії та колегіального глави держави.
    4. Запровадження інституту президентства в Україні має велике значення для політико-правового розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної та правової держави, оскільки закріплення на законодавчому рівні посади Президента України свідчить про врахування Україною світового досвіду державного будівництва і бехпосередньо і досвіду функціонування посади президента як одноособового глави держави з республіканською формою правління.
    5. Президент України як глава держави є лише одним з вищих органів державної влади (поряд з парламентом, урядом, Верховним Судом України, Конституційним Судом України та ін.).
    6. На теоретичному рівні категорія поняття глави держави розглядається як одноособовий орган державної влади, що займає центральне місце в системі органів державної влади та наділений функціями і повноваженнями, визначеними конституціями та окремими законами, спрямованими на реалізацію функцій держави. Статус глави держави (монарх чи президент), який характеризується притаманною йому системою функцій є одним з основних чинників, що визначає форму державного правління. Інститут глави держави залежно від форми її правління може набувати форми інституту президентства або інститут монарха.
    7. Інститут президентства в Україні, як нормативно-правова категорія, являє собою систему норм, які регулюють порядок виборів Президента України, визначають функції і повноваження Президента України, термін його повноважень і порядок їх припинення, його конституційно-правову відповідальність, а також норми, що регламентують діяльність допоміжних органів і служб при Президентові України.
    8. Конституційно-правова ідея президентства в Україні пройшла декілька етапів розвитку. Перший - до 1917 року, другий 1917-1920 роки, третій - 1921-1990 роки, четвертий - 1990-1996 роки, п’ятий - 1996-2004 роки, коли поставлено завдання переходу України від президентсько-парламентської форми правління до парламентсько-президентської. Характеризуючи етапи становлення ідей інституту президентства в Україні, слід відзначити, що на першому етапі характерною рисою була ідея перетворення Російської імперії з монархічної на республіканську форму правління, основним елементом якої мав стати глава держави – президент.
    На другому етапі були характерні ознаки президентства, як консолідуючого чинника у процесі формування національної державності України.
    Третьому етапові було характерно те, що за радянських часів існував інститут колегіального глави держави (колегіального президента – Президії Верховної Ради СРСР) і заперечувався інститут президентства як одноособового глави держави майже до кінця існування Радянського Союзу.
    В основі четвертого етапу була ідея президента як глави держави і як глави виконавчої влади.
    П’ятому етапові характерне конституційне закріплення статусу та повноважень Президента України як глави держави, а також вироблення шляхів їх розвитку як в напрямі посилення функцій глави Української держави, та перетворення України з президентсько-парламентської на президентську республіку, так і звуження ролі Президента України у формуванні уряду – перехід до парламентсько-президентської республіки. Ці ідеї в останні роки отримали перевагу, що знайшло своє втілення в Законі України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року.
    9. Положення про те, що до проблем інституту президентства слід віднести проблему статусу Президента України та класифікацію його функцій. Діяльність і функції Президента, на думку автора дисертації, опосередковують здійснення самостійного виду державної влади - президентської. Для такого твердження є відповідні підстави, зокрема, те, що Президент видає самостійні нормативні акти (укази), а також виконує функції і повноваження, властиві лише йому і які не можна делегувати, наділений допоміжними органами та службами.
    10. Теоретично функції Президента України доцільно класифікувати за такими ознаками: за об’єктами слід виділяти політичну, економічну, соціальну та культурну функцію Президента України; за способами діяльності Президента України слід розрізняти представницьку функцію, функцію гарантування Конституції і конституційного ладу України, функцію гарантування безпеки і оборони, нормотворчу, установчу і контрольну функції; за засобами діяльності потрібно виділяти охоронну, установчу, інформаційну та інші функції. Згідно з Конституцією України, Президент України, насамперед, представляє державу у міжнародних зносинах і є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
    11. Автором було висловлено обгрунтоване положення про те, що діяльність і повноваження Президента опосередковують собою здійснення самостійного виду державної влади. І для такого твердження є відповідні підстави, зокрема, те, що Президент видає самостійні нормативні акти (укази), наділений певним апаратом, а також виконує функції і повноваження властиві лише йому і які не можна делегувати.
    12. Автор обґрунтовує доцільність виділення в якості самостійної - президентську функцію, як пріоритетної функції.
    13. Функції Президента України – це основні напрями впливу Президента України на суспільні відносини.
    14. За Конституцією України Президент України, насамперед, представляє державу у міжнародних зносинах і є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, тобто здійснює представницьку функцію і функцію гарантування Конституції і конституційного ладу України.
    15. На становлення, функціонування і розвиток інституту президентства в Україні впливає система факторів, яку слід розглядати як в широкому та і в вузькому розумінні. Система факторів в широкому розумінні включає в себе об‘єктивні фактори, пріоритетними серед яких політичні, економічні, соціальні та культурні фактори. Система факторів у вузькому розумінні включає суб‘єктивні, до яких слід віднести суспільну свідомість, правову культуру та гарантованість діяльності Президента України. Істотний вплив на розвиток інституту президентства в Україні здійснюють як позитивні та і негативні фактори. Так, політичні позитивні знаходять свій вияв у багатопартійності, законодавчому закріпленню демократичних форм народовладдя (виборів, референдумів), досягненні міжнаціональної згоди на основі демократичних цінностей та демократизація політичної системи українського суспільства. Серед негативних факторів, на нашу думку, слід вбачати істотну поляризацію політичних сил, а також невизначеність та постійні конфронтації та непорозуміння між ними в парламенті; відсутність згоди Президента України з представниками законодавчої та виконавчої влади; відсутність злагоди між політичними силами країни щодо розвитку України в майбутньому та їх політичні амбіції, через які не реалізуються ідеї щодо розвитку українського суспільства зафіксовані в їх програмних документах; наявність суперечок між центром і місцями, особливо в питанні бюджетних коштів, інвестицій; недостатнє відображення регіональних інтересів в державній політиці.
    16. Нормативна діяльність Президента України має самостійний та змішаний характер. Президент видає укази і розпорядження на основі та на виконання Конституції і законів України, що свідчить про самостійний характер нормотворчої діяльності глави держави, оскільки вони мають створюватись на основі Конституції України і законів України, а також відповідати їм і спрямовуватись на виконання їх положень. Президент також підписує міжнародні договори та інші акти.Разом з тим Президент України бере участь в законодавчому процесі перш за все, через право законодавчої ініціативи, промульгаційну прерогативу (право підписувати закони) і право вето на уже прийняті парламентом закони.
    17. Установча (державотворча) діяльність має дворівневий характер, який полягає у тому, що поряд з повноваженнями щодо формування органів держави, їх структурних підрозділів і посадових осіб (установча діяльність у “вузькому” розумінні) передбачається і здійснення повноважень з підбору, підготовки та розстановки кадрів, наділених владними повноваженнями (номінаційна діяльність).
    18. На становлення, функціонування і розвиток інституту президентства в Україні впливає система чинників. На нашу думку їх слід розглядати як в широкому, так і у вузькому розумінні. Система чинників в широкому розумінні включає об’єктивні чинники, пріоритетними серед яких є політичні, економічні, соціальні та культурні. Система чинників у вузькому розумінні включає суб’єктивні чинники, до яких слід віднести суспільну свідомість, правову культуру та гарантії діяльності Президента України.
    19. У процесі роботи над дисертацією було сформульовано пропозицію щодо внесення змін до Конституції України та прийняття Закону України „Про Президента України”, який би визначав і правовий статус Президента України.



















    СПИСОК ВИКОРИСТАН ДЖЕРЕЛ

    1. Энгельс Ф. Анти-дюринг// Маркс К., Энгельс Ф. - Соч.-2-е изд. - Т.20.
    2. Сравнительное конституционное право/ Ред. кол.: А.И.Ковлер, В.Е.Чиркин (отв. ред.), Ю.А.Юдин. - М.: Манускрипт, 1996. - 689.
    3. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. - М.; Юристь, 1997. – 566 с.
    4. Васильев А.М. Правовые категории //Методологические аспекты разработки системы категорий права. - М., 1976.
    5. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов/ Под общ. ред. чл.-кор. РАН, проф. М.В.Баглая, д.ю.н., проф. Ю.И.Лейбо, проф. Энтина.- М.: Издательство НОРМА, 2003. – 832 с.
    6. Конституционное (государственное) право зарубежных стран.Учебник. В 4-х томах. Тома 1-2. Отв. Ред. Б.А. Страшун.-М.: Издательство БЕК, 1995.-778 с.
    7. Конституционное право: Учебник под ред. проф. В.В. Лазарева.-М.: Новый Юрист, 1998. - с.360.
    8. Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади зарубіжних країн. Автореферат дис-ції на здоб. наук. ступ. к.ю.н. - Х., - 1999. -20 с.
    9. Мигачев Ю.И., Семенов В.И. Конституционное право зарубежных стран М.: ООО Издательство „Юрлитинформ”, 2002. – 240 с.
    10. Politics in Western Europe. Stanford, 1991, P.301.
    11. В.Е.Чиркин. Основы конституционного права. М.: „Манускрипт”., 1996. - 270с.
    12. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб. Пособие/ М.Ф. Чудаков - Мн.: Новое знание, 2001. - 576 с.
    13. Алексеев А.С. Монархический принцип в конституционном государстве//Юридические записки. - Ярославль, 1908.- Вип.1.-128 с.
    14. Теория государства и права/ Под ред. А.И. Денисова.- М.: Юрид. Лит-ра, 1980. - 342.
    15. Богданова Н.А. Категория статуса в конституционном праве.-Вестник Московского Университета-серия11. - 1998. - № 3.
    16. Правовой статус Президента Российской Федерации. - М., 1997. - С.11-2. и энциклопедический словарь. - Философский энциклопедический словарь. - М., 1983. -209 с.
    17. Нижник Н.Р. Проблеми президентської влади в Україні// Президент України: законодавче забезпечення діяльності. - К., 1999. - №8. – 416 с.
    18. Иванов Р.Ф. Президентство в США. - М: Знание, 1991. - 64 с.
    19. Алексеев А.С. Теоретическое обоснование доктрины монархического принципа// Юридические записки. - Ярославль, 1909.- Вып.ІІІ. - 363 с.
    20. Государственное право буржуазных и развивающихся стран./ Под ред. Топорина. - М., 1989. - 314 с.
    21. Faton R. Liberal Democracy in Africa // political Science Quarterly. Vol. `15. N.Y. 1990/ №3. P.455.
    22. Государственное право Германии.Т.1. -М.,1994. – 310 с.
    23. Соколов К.Н. Этюды о парламентаризме// Вестник права. Журнал юридического общества при Императорском С. - Петербургском ун-те. - Спб, 1906. - Кн.3. - С.17-42.
    24. Палиенко Н.И. Новая доктрина народного суверенитета во французском государствоведении // Журнал Министерства юстиции. - 1913. - №2. - С. 14-27.
    25. Duverger M.A. New Political System Mode/ European Journal of Political Research. Vol.8 Dordrecht, 1980/№2. Р.165-168.
    26. Крутоголов М.А. Президент Французской республики: Правовое положение. - М.: Наука, 1980. – 325 с.
    27. Конституция Испании// Конституции государств Европейского союза. - М.: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997.
    28. Конституция Италии// Конституции государств Европейского союза.- М.: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997.
    29. Конституция Швеции// Конституции государств Европейского союза. - М.: Издательская группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. - С.701-728.
    30. Конституции зарубежных государств. Американский континент. - Ереван: Мхитар Гош, 1998.
    31. Кучма Л.Д. Україна-не Росія. Повернення в історію. - М.: Время, 2004. - 128 с.
    32. Кирило-Мефодієвське товариство. - К., 1990. - Т.2. - 570 с.
    33. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української Конституції.// Драгоманов М. Проект оснований устава украинского общества „Вольный союз” - „Вільна спілка” Т-во „Знання” України, - К., 1993. - 192 с.
    34. Мала енциклопедія державознавства. - К, 1996. - С. 187.
    35. Багатопартійна українська держава на початку ХХ ст.: програмні документи перших українських політичних партій. - К., 1992.
    36. Христю П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917-1920 рр.-Т.2 - Прага, 1921. - 204 с.
    37. Шаповал В., Головатенко В. Інститут глави держави в українському конституціоналізмі кінця ХІХ –початку ХХ ст.// Вісник Акад. Правових наук України. - 1997. - №2(9). - С. 49.
    38. Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. - Л., 1999. - 232 с.
    39. Конституційне право України. Підр. за заг. ред. В.Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка. - 2000 р. - 731 с.
    40. Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - №33. - Ст. 445, 446, 448.
    41. Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад// Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №1 (16).
    42. Елисеев Б.П. Институт Президента Российской Федерации: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - М., 1992. – 20 с.
    43. Плахотнюк Н.Г. Інститут президентства в Україні: конституційно-правовий аспект: Автореф. дис. канд. юрид. наук: - Харків, 1999. - 20 с.
    44. Сперанский М.М. Проекты и записки / Под. ред. С.Н. Валка. - Л., 1961. - 244 с.
    45. Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади й управління зарубіжних країн. - Харків, 1998. - 245 с.
    46. Серьогіна С.Г. Функції Президента України // Проблеми законності. - Респ. міжвід. наук. збірн. - Харків: Нац. Юрид. Акад.України. - 1998. - №34.
    47. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К: Вікар, 1997. - 64 с.
    48. М.І. Ставнійчук „Вдосконалення законодавства про вибори Президента України”// Право України, 2003, №12.
    49. Ткачук Марко. Чи потрібен Україні партійний Президент?// htpp:www. Pravda. сom.ua./18.07.2003.
    50. Закон України про внесення змін до Закону України „Про вибори Президента України” від 18 березня 2004р.// http/ www.rada.kiev.ua
    51. Проект Закону України „Про внесення змін до Конституції України”. - К., 2003. - 75 с.
    52. Н. Сахаров Институт президентства в современном мире. - Москва: Юридическая литература, 1994.
    53. Девід П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх/ пер. з англ. О.М. Мокровольського. - К.: Веселка, 1993.
    54. Le systeme politique francais. Droit constitutionnel et systemes politiques. Maurice Duverger. - Paris: Presses Universitaires de France., 1990.
    55. Основы государства и права. Под ред. В.В. Комарова.- Учебное пособие.- Харьков: Национальная юрид.акад. Украины.
    56. Національний інститут стратегічних досліджень. - Київ, 1994 рік, випуск 28.
    57. Крутоголов М.А. Президент французской республики. Правовое положение. -М.: Наука, 1980. - 330с.
    58. Положення про Адміністрацію Президента України, затверджене Указом Президента України від 19.02.1997 р. №159/97// Офіційний вісник України. -1997. - №8.
    59. Указ Президента України „Про Державну Думу України” від 25.02.1992 року. - Право України.-1992.-№6.
    60. Долежан В.В. Дія системи стримань і противаг у відносинах між законодавчою і президентською владами в Україні // Парламентаризм в Україні: теорія і практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці з дня проголошення Незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України. - К.: Інститут законодавства верховної Ради України, 2001. - 234 с.
    61. Серьогіна С.Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні. Монографія. - Х: Ксілон, 2001. - 278 с.
    62. Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. - М.: Юрид. Лит-ра, 1994. - 176 с.
    63. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: Ін Юре, 1997. - 48 с.
    64. Тодика Ю.М., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. Монография. - Харьков: Факт, 1999. - 256 с.
    65. Румянцев О.Г., Додонов В.Н. Юридический энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М., 1997. - 384с.
    66. Конституційне право України./ Підр. за заг. ред. д.юр.н., проф. В.Ф. Погорілка. - К.: Наукова думка.1999. - 733с.
    67. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відпов. ред.) та ін. - К.: „Укр. Енцикл.”, 2003. - Т5: П-С.- 733 c.
    68. Коментар Конституції України/ Ред. кол.: В.Ф. Опришко та ін. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. - 733 с.
    69. Плахотнюк Н.Г. Інститут президентства в Україні: конституційно-правовий аспект // Автореферат дис. на здоб. наук. ступ. к.ю.н. - К., 1999.
    70. Бурчак Ф.Г., Погорілко В.Ф. Конституційно-правовий статус Президента України// Конституційне право України/ За ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики. - К.: Український центр правничих студій, 1999. - С. 222.
    71. Чиркин В.Е. Президентская власть// Сов. гос. и. право. - 1987. - №5. - С. 20.
    72. Баглай Б.Н., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской федерації. - М., 1996. – 678 с.
    73. Президент України. - К.: Ін Юре, 1997. - 24с.
    74. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні/ За заг. ред. Тодики Ю.М. Навч. Посібник. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 672 с..
    75. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О., Тихомиров О.Д. Теорія держави і права. - К.: Юрінформ, 1995. – 185 с.
    76. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні/ За заг. ред. Тодики Ю.М. Навч. посібник. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 672 с.
    77. Серьогіна С.Г. Функції Президента України// Проблеми законності: Респ. міжн. наук. зб. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. - №34. - С.57-58.
    78. Кривенко Л.Т. Президент України: конституційно-правовий статус// Віче.-1994. - №12.
    79. Окуньков Л.А. Президент Российской Федерации. Конституция и политическая практика. - Москва: ИНФРА-Норма, 1996. – 240с.
    80. Коваленко А.И Конституционное право Российской Федерации: схемы и комментарии. - М.: Право и закон, 1996. – 80 с.
    81. Le systeme politique francais. Droit constitutionnel et systemes politiques. Maurice Duverger.,- Paris- Presses Universitaires de France, 1991.
    82. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. - К.: „Програма Л.”, 1995. - 136 с.
    83. Н. Плахотнюк Повноваження Президента України як основний елемент інституту президентства в Україні //Вісник УАДУ при Президентові України. - 1998. -№1.
    84. Послання Президента України за 2000рік „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році” /http/ www.rada.kiev.ua
    85. Послання Президента України за 2002 рік „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році” /http/ www.rada.kiev.ua
    86. Послання Президента України до Верховної Ради 2004 року „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році” /http/ www.rada.kiev.ua
    87. Указ Президента України „Про заходи щодо створення спеціальної економічної зони „Рені” від 29.12.1998 р. 3 1387/98
    88. Указ Президента України „Про деякі питання створення промислово-фінансових груп” /http/www.rada.kiev.ua
    89. Указ Президента України „Про заходи щодо фінансового оздоровлення суб’єктів підприємницької діяльності”від17.05.1999 р. / http/www.rada.kiev.ua
    90. Указ Президента України „Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва” від 28.05.1999 р. № 591/99 /http/ www.rada.kiev.ua
    91. Указ Президента України „Про стратегію реформування системи державної служби в Україні” від 14.04. 2000 № 616. /http/ www.rada.kiev.ua
    92. Указ Президента України „Про присвоєння почесного звання „Заслужений лікар України” медичним працівникам міністерства внутрішніх справ України” від 19.06.1998р. №661/98 /http/ www.rada.kiev.ua
    93. Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій” від 31.08.1998р. № 957/98 /http/ www.rada.kiev.ua
    94. Указ Президента України „Про Програму профілактики та лікування стоматологічних захворювань на 2002-2007 роки” від 21.05.2002 № 476/2002. /http/ www.rada.kiev.ua
    95. Указ Президента України „Про Всеукраїнський огляд народної творчості” від 29.12.1998р № 1386/98 /http/ www.rada.kiev.ua
    96. Указ Президента України „Про нагородження працівників Одеської кіностудії художніх фільмів” від19.05.2004 рок № 563/2004.
    97. Кудряченко А. Институт президентства в Украине: Правовой коментарий// Подтекст. - 1996. - №14.
    98. Конституція України-Основний Закон суспільства, держави, людини (науково-методологічні рекоменддації). - Київ: Вид-во УАДУ при Президентові України, 1997.
    99. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку. - К.: Парламент. Вид-во. 1998. - С. 106.
    100. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика/ Відп. ред. В.Ф. Погорілко: Монографія. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: А.С.К., 2003. – 648 с.
    101. Указ Президента України „Про щорічні послання Президента України до Верховної Ради України” №314/97 від 98.04.97 р.
    102. Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні. //Автореферат десерт. на здоб. наук. ступ. к.ю.н. - К. - 2001. - 16 с.
    103. Тихомиров Ю.А. Курс адміністративного права і процесу. - М., 1998.
    104. Дульщиков Ю.С.Экономика муниципального хозяйства: сущность, проблемы, перспективы// Муниципальный мир. - 1998. №1.
    105. Синюкова Т.В. Правовая культура// Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Матузова Н.И. и Малько А.В. - Саратов, 1995. с. 473.
    106. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник для юридических вузов и факультетов. - М.: Издательство НОРМА, 2001. – 552 с.
    107. Ресино Р.К. Правосознание и правовая культура // Теория государства и права: Учебник для вузов / под редакцией В.М.Корельского и В.Д.Перевалова. - М., 1997. - 254 c.
    108. Указ Президента України №1625/99 від 29 грудня 1999 р.
    109. Президент в Україні: Законодавче забезпечення діяльності// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999. - №8.
    110. Правовые системы стран мира. Энциклопед. справочник/ ред. Сухарев Е.А. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2001. – 840 с.
    111. Новые Конституции стран СНГ и Балтии./ Отв. ред. д-р. юрид. наук проф. Н.М. Михалева. - М.: Манускрипт, 1997. – 672 с.
    112. Кіс Теофіль. Інститут президентства в Україні// Нова політика.-№1/2000.-С.23-31.
    113. Колюшин Е.Н. Конституционное (государственное право России. - М.: Изд-во Моск. университета, 1999. - 381 с.
    114. Хесе Конрад. Основи Конституційного права ФРН. - М.: Юрид. лит., 1981. - 368 с.
    115. Окуньков Л. Президент Российской Федерации. Конституция и политическая практика. - М., 1996. - 109 с.
    116. Чиркин В. Президентская власть// Государство и право. - 1997. - №5.
    117. Козюбра М. „Нова диктатура” чи цивілізована влада?// Віче. - 1992. - №2.
    118. Коментар до Конституції./ За заг. ред. Опришко В.Ф. - К., 1996. - 376 с.
    119. Назаренко Є. До питання про конституційну реформу державної влади України// Право України. - 1996. - №10.
    120. Государственное право Российской Федерации. - М., 1996.
    121. Дмитриев Ю., Журавлев А. Указы Президента в система законодательства/ Президент. Парламент. Правительство. - 1998. - №1.
    122. Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції.// Право України, 2004, №3.
    123. Коментар до Конституції України //Ін-т законодавства Верховної Ради України, - За ред Опришко В.Ф. - К., 1998. - 410 с.
    124. Регламент Верховної Ради України із змінами та доповненнями від 3 грудня 1998 року. - Ст.6.2.
    125. Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. - Х.: „ФАКТ”, 1999.
    126. Головатенко В.І. Вето Президента як важіль забезпечення державно-правової реформи в Україні// Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практ. конф. - листопад 1997. - К, 1997.
    127. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частини другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України №11-рп/98 від 7 липня 1998 р.
    128. Розпорядження Президента України №221/97-рп від 30 травня 1997 р. „Про порядок проведення експертизи і підготовки на підпис Президенту України законів України”// Офіційний вісник України. - 1998. - №27, ст. 1009.
    129. Крутоголов М.А. Президент Французской Республики: Правовое положение. -М.: Наука, 1980. – 325 с.
    130. Кривенко Л. Розподіл влади і конституційні права парламенту// Віче. – 1998 -№3.
    131. Кривенко Л. Суверенітет парламенту: Теорія і практика// Віче. - 1998. - №4.
    132. Кучма Л.: поступ у ХХ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки: послання Президента України до Верховної Ради України.2000 рік// Уряд. Кур’єр. - 2000. -25 лютого.
    133. Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України// Віче. - 7/2000.-С. 34-38.
    134. Ф. Веніславський Роль Президента України в механізмі забезпечення взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади// Нова політика. - 1/98. - С. 7-11.
    135. Авакьян С.А. Президент Российской Федерации: эволюция конституционного проавового статуса// Вестник Моск. Ун-та. Научн. журнал. Сер.11. Право. - 1998/1. - С. 8-40.
    136. Кривенко Л.Т.: Верховна Рада України/ НАН України; Ін-т держави і права ім В.М. Корецького. - К., 1997. - 47 с.
    137. Сіренко В.Ф. Законність чи доцільність?// Голос України. – 1998, 30 верес. -С.4.
    138. Правовые формы деятельности в общенародном государстве/ Под общей ред. В.М. Горшнева. - Харьков: Юридический інститут, 1985. – 83 с.
    139. Положення про Адміністрацію Президента України, затв. Указом Президента України від 19.02.97. № 150/97 // Урядовий кур’єр. - 1997. - №36037. - 27 лютого.
    140. Указ Президента України „Про підвищення ефективності системи державної служби” від 11.02.00 № 208/2000. Офіційний вісник України. - 2000. - №7. - 03.03.00.
    141. Указ Президента України „Про координаційну раду з питань державної служби при Президентові України” від 21.03.00 № 473/2000// Офіційний вісник України. - 2000. - №12. - 07.04.00.
    142. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 року. – ВВР - 1994. - №35 - ст. 338.
    143. Рішення Конституційного Суду України №7-зп від 23.12.97 року у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України Закону України „Про Рахункову палату Верховної Ради України”. - Вісник Конституційного Суду України. - 1998. - №1(3). - с.13-28
    144. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України постанови Верховної ради України від 1.10.1996 року „Про тлумачення ст.98 Конституції України”. Вісник Конституційного Суду України. - 1997. - №2 (2). - с. 23-27.
    145. Медведчук В.В. Конституційний процес в Україні і організація державної влади та місцевого самоврядування. - К.: Україна, 1996.
    146. Le systeme politique francais. Droit constitutionnel et systemes politiques. Maurise Duverger. - Paris: 1990. - 638 c.
    147. Указ Президента України „Питання підготовки закордонних візитів Президента України та реалізація досягнутих під час візитів домовленостей” №681/95 від 2.08.95 р. - УК від 31.08.1995 р.
    148. Жан Тускоз. Міжнародне право: підручник. Пер. з фр. - К.: „АртЕк”, 1998. – 416 с.
    149. Конституція України - основний Закон суспільства, держави, людини: Науково-методичні рекомендації - Кол. авт. Кер. авт. кол. - проф. І.Ф. Надольний. - К.: Вид-во УАДУ - 1998. - 224 с.
    150. Закон України „Про оборону України” від 06.12.1991 р. № 1932-ІІІ (в ред. Закону від 05.10.2000 р.) // ВВР. - 2000. - №49. - Ст.420.
    151. Закон України „Про державну таємницю” в редакції Закону від 21.09.1999 р. №1079-ХІУ // ВВР. - 1999. - № 49. - Ст. 428.
    152. Закон України „Про міжнародні договори України” від 22.12.1993 р. №37б7-ХІІ (із змінами, внесеними згідно з рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/2000 від 12.07.2000 р.) // ВВР. -1994. - №10. - Ст.45.
    153. Захаров В. Еще раз о главном// Президентский контроль. - 1997. - №6.
    154. Бурцев В. Государственный финансовый контроль: методология и организация. - М., 2000. - С.245. - Автореф. дисс. на соискание уч. ст. доктора юрид. наук.
    155. Система государственного финансового контроля. - М, 2001. – 24 с.
    156. А.М.Тарасов. Типовый порядок президентского контроля за правоохранительной деятельностью как форма повышения его эффективности// Государство и право, 2003. – 310 с. С.71-76.
    157. Укази Президента України. Т.1.1991-1994. - К.: Право, 1997.
    158. Правовые формы деятельности в общенародном государстве/ Под. общ. ред. В.М. Горшнева. - Харьков, 1985.
    159. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (Опыт системного исследования). - М., 1973.
    160. Указ від 29 березня 2000 р. №549/2000 „Про заходи щодо вдосконалення організації контролю за виконанням актів та доручень Президента України”.
    161. Указ від 29 березня 2000 р. №549/2000 „Про заходи щодо вдосконалення організації контролю за виконанням актів та доручень Президента України”.// Урядовий кур’єр. - 2000. - №71. - 18 квітня.
    162. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управлення (Проблемы надведомственного коптроля). - М., 1974.
    163. Вопленко Н.Н. Праворазъяснение в системе правовьх форм государственной деятельности// Юридическая деятельность: сущность, структура, виды. - Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 1989.
    164. Указ Президента України „Про щорічні послання Президента України до Верховної Ради України” від 09.04.97 № 314/97// Офіційний вісник України. - 1997. - №16.
    165. Указ Президента України „Про Статус та організаційну структуру Національного інституту стратегічних досліджень” від 02.08.1993р. № 296/93// Офіційно не опублікований.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины