Конституційно–правові основи туризму в Україні :

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНО–
ПРАВОВИХ ОСНОВ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
12

1.1. Поняття туризму і його конституційно–правових основ
12

1.2. Становлення і розвиток законодавства про туризм
39

1.3. Місце і роль законодавства про туризм в системі
джерел конституційного права
73

РОЗДІЛ ІІ. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
ПРО ТУРИЗМ

92

2.1. Конституція України – правова основа функціонування
й розвитку туризму

98

2.2. Законодавство України про туризм загальної дії
115

2.3. Спеціальне законодавство України про туризм
129

2.4. Міжнародно-правові акти в сфері туризму
169

ВИСНОВКИ

193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200

ВСТУП

Актуальність теми. Упродовж останньої чверті ХХ ст. туризм стрімко увійшов до повсякденного життя сотень мільйонів людей. Його потенційний вплив на соціально-економічний розвиток світу, людей і довкілля набуває таких масштабів, що можна говорити про “туристичну революцію”. Гаазька декларація з туризму стверджує: “Це революція, що надає всім громадянам світу можливість подорожувати…” [1]. У цьому зв`язку особливої актуальності набуває дотримання взятих державою згідно з новою Конституцією України зобов`язань щодо права людини на свободу пересування, права вільно залишати територію держави та повертатися до неї, а також інших суміжних прав і свобод, що забезпечуються всебічним розвитком туризму. Як засвідчує досвід багатьох розвинених демократичних країн світу, в Україні в умовах розбудови державності туризм може і повинен стати засобом загальнодоступного й повноцінного відпочинку, відновлення життєдіяльних сил людини, однією з форм раціонального використання вільного часу, важливою складовою культурного та духовного виховання громадян.
Успішний розвиток цих процесів в Україні зумовлюється рядом чинників, серед яких основним є створення ефективної системи законодавства, здатної забезпечити регулювання суспільних відносин у сфері туризму. Важливою передумовою створення правової основи туризму стало прийняття 1995 року Закону України “Про туризм”, який окреслив стратегічну лінію й конкретні завдання його розвитку в державі. Однак, туризм в Україні не посів належного йому місця в економічній і соціальній структурі суспільства, що не в останню чергу спричинено недосконалістю його нормативно-правової бази.
Подолання суттєвих недоліків національного законодавства про туризм і досягнення єдиної концептуальної спрямованості норм вимагає створення його наукової основи, що й спричинило вибір цієї теми дисертаційної роботи. Важливість даної проблематики зумовлена й специфікою туризму як особливої форми реалізації основоположних прав і свобод людини й громадянина в Україні: права на свободу пересування, відпочинок та інших суміжних прав.
Водночас, слід зауважити, що проблеми конституційно-правових основ туризму в Україні досі залишилися зовсім не дослідженими, що також свідчить про актуальність обраної теми дисертаційної роботи.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планової теми відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України “Система органів державної влади України” (№ держ. реєстрації 0101U001009).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є розкриття теоретичних і практичних аспектів сутності, змісту, особливостей конституційно-правових основ туризму в Україні.
Об`єктом дослідження виступають правові відносини, що виникають у сфері туризму.
Предметом дослідження є конституційно-правові основи туризму в Україні.
Відповідно до поставленої мети у дисертаційному дослідженні автором зроблена спроба вирішити такі основні наукові завдання:
дати авторське визначення поняття “туризм” у конституційно-правовому аспекті; розкрити юридичну природу туризму як особливої форми забезпечення реалізації гарантованих Конституцією України основних прав і свобод людини й громадянина;
сформулювати дефініцію права на туризм, визначивши його за суттю, змістом і формою;
визначити поняття конституційно-правових основ туризму в Україні;
здійснити визначення конституційних правовідносин у сфері туризму, їх суб`єктів і об`єктів;
проаналізувати законодавство України, що регламентує відносини в сфері туризму, дати наукове визначення системи законодавства про туризм та запропонувати його концепцію;
окреслити напрями вдосконалення вітчизняного законодавства, норми якого спрямовані на врегулювання відносин з питань туризму.
Методи дослідження. Комплексність даного дисертаційного дослідження обумовила необхідність застосування методологічного апарату науки конституційного права з використанням прийомів і методів наукового пізнання; цілісності та єдності дослідження; поєднання методів історизму та порівняльного правознавства. Досягнення мети дисертаційного дослідження реалізується шляхом використання філософії права, яка розглядає феномен права у суспільстві через систему законів філософського пізнання, категорій понять та окремих системних принципів. Зокрема, застосовується раціоналізм, соціологія права. Для аналізу особливостей явища туризм як об`єкта конституційно-правового регулювання використовувалися засоби правової антропології, метод єдності логічного та історичного, методи аналізу й синтезу (розділи І та ІІ). За допомогою історично-правового методу досліджувалися проблеми функціонування окремих суб`єктів туристичних відносин (підрозділи 2.2. і 2.3.). Застосування логічно-семантичного методу дало можливість поглибити понятійний апарат (підрозділи 1.1. і 2.3.), а використовуючи метод формальної юридичної логіки розкриваються основні поняття, юридичні конструкції, нормативно-правова основа провадження туризму в Україні (розділи І і ІІ). Використовуючи історичний метод, досліджено еволюцію становлення й розвитку поняття туризм, його конституційно-правових основ в Україні (розділ І). Визначення конституційних правовідносин у сфері туризму здійснено на основі системного підходу та методів порівняння, абстрагування, аналізу й синтезу (підрозділ 1.3.).
За допомогою структурно-логічного та порівняльно-правового методів здійснено аналіз правових норм, що регулюють туризм (підрозділи 1.3., 2.1., 2.2., 2.3. і 2.4.). Методи класифікації, групування, структурно-логічний застосовані для виділення окремих груп суб`єктів туристичних відносин (підрозділ 2.3.). Компаративний метод і документальний аналіз використовувалися для вирішення проблем і внесення пропозицій щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання відносин у сфері туризму. При застосуванні соціологічного методу досліджено місце і роль громадянина у системі суспільства як носія прав і обов`язків при реалізації законодавства України в галузі туризму та здійсненні туристичних подорожей (розділ І).
Комплексний підхід до використання вищезазначених наукових методів дозволив всебічно розглянути актуальні проблеми конституційно-правових основ туризму в Україні.
Науково-теоретичну й практичну основу дисертаційного дослідження складає сучасна соціальна філософія визнання пріоритетності інтересів людини, забезпечення її прав і свобод як головного обов`язку держави. Дисертаційна робота ґрунтується на працях і висновках юристів-теоретиків у галузі конституційного права України, конституційного права зарубіжних країн, міжнародного публічного права. Досліджуючи окремі аспекти становлення і розвитку правового регулювання туризму в Україні, автор враховував досягнення відомих вчених: М. А. Анан`єва, А. Б. Бідненка, К. Г. Борисова, Л. М. Гурвіча, В. Е. Іванова, А. П. Іванова, Д. К. Ісмаєва, В. М. Кривошеєва, В. М. Мікадзе, П. Г. Олдака, Ю. М. Соколова, Л. Б. Шейніна, В. Хунцикера, К. Крапфа, П. Бернеккера, Х. Юбеля та багатьох інших відомих вчених Росії та далекого зарубіжжя. Серед українських правознавців окремі аспекти цієї проблеми розглядалися у працях М. О. Баймуратова, А. Г. Бобкової, В. Ф. Погорілка, П. М. Рабіновича, О. Ю. Серьогіна, С. Б. Чеховича, Я. М. Шевченко та деяких інших дослідників.
Вивченню проблеми сприяли також опубліковані праці відомчих вчених в галузях права, історії, туризмознавства, філософії, соціології, економіки й географії, а також враховано західну наукову думку в досліджувальній сфері.
Нормативно-правовою основою дослідження є Конституція та законодавство України про туризм, норми міжнародного туристичного права та міжнародно-правові стандарти в сфері прав людини і громадянина, законодавство зарубіжних країн з питань туризму, що використовувалося з метою порівняльного аналізу. Емпіричну базу дослідження складає узагальнення довідкових матеріалів щодо туризму в Україні, публікації в періодичних виданнях, відповідні теоретичні й практичні матеріали ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, Всесвітньої туристичної організації, Туристичної асоціацї України, а також практика діяльності урядових органів у галузі туризму деяких зарубіжних країн (Англія, Іспанія, Італія, США, ФРН, Японія, Росія, Молдова, Грузія, Узбекистан тощо).
Наукова новизна одержаних результатів. Дана дисертаційна робота є першим у науці конституційного права монографічним дослідженням, що присвячене теоретичним і практичним проблемам конституційно-правових основ туризму в Україні. Теоретичні висновки, що містяться у дисертації, складають авторську концепцію конституційно-правових основ туризму в Україні, а також є основою практичних пропозицій і рекомендацій. Новизну дослідження відбивають такі найважливіші результати, що виносяться на захист:
запропоновано авторське визначення поняття туризм як тимчасового подорожування людини за межі місця проживання з метою пізнання, відпочинку, оздоровлення або з іншою метою, яка не передбачає зайняття оплачуваною діяльністю в місці чи країні тимчасового перебування, шляхом вільного обрання форм і напрямів пересування;
визначено поняття право на туризм як можливості людини вільно подорожувати з метою пізнання, відпочинку, оздоровлення тощо;
з`ясовано, що право на туризм, свободу туристичних подорожей є складовим елементом конституційного права на свободу пересування, права вільно залишати територію України й повертатися до неї. Юридична природа цього права полягає в тому, що туризм є одночасно основою і наслідком реалізації конституційних прав і свобод людини й громадянина;
здійснено авторське визначення конституційно-правових основ туризму в Україні як системи конституційно-правових норм, що утворюють самостійний субінститут конституційного права “туристичне право”;
запропоновано авторське бачення системи законодавства України про туризм як системи джерел, що складають Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти. Цю систему формують й окремі норми актів адміністративного, цивільного, господарського, міжнародного та інших галузей права, що регулюють відносини в сфері туризму. Сформульовано концепцію системи законодавства України про туризм, яка полягає в його поділі на окремі групи;
подано авторську періодизацію становлення й розвитку законодавства про туризм в Україні;
сформульовано визначення конституційних правовідносин у сфері туризму як відносин, що виникають під час реалізації туристом гарантованих конституційних прав на свободу пересування, відпочинок та інших суміжних прав і свобод людини й громадянина, та здійснення туристичної діяльності підприємствами для задоволення різноманітних потреб туристів (рекреаційних, культурних тощо). Окреслено коло суб`єктів цих відносин та об`єкти конституційних правовідносин у сфері туризму;
визначено критерії авторської класифікації суб`єктів туристичної діяльності та надано їх видову характеристику, виходячи з специфіки провадження ними туризму, залежно від місця й ролі в туристичних правовідносинах і функцій, які вони виконують в процесі здійснення туристичної діяльності;
вносяться пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регламентує правовідносини у сфері туризму, зокрема шляхом створення кодифікованого акту – Туристичного кодексу України.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони спрямовані на розвиток наукових знань у сфері правових основ туризму, можуть бути корисними у подальших дослідженнях загальнотеоретичних проблем реалізації прав і свобод людини й громадянина у сфері туризму, а також проблем конституційно-правового регулювання туризму в Україні. Сформульовані пропозиції та висновки, концептуальні підходи можуть застосовуватися в нормотворчій діяльності з питань туризму. Ряд положень дисертації доцільно врахувати при вдосконаленні законодавства України про туризм у контексті його кодифікації, а також у правозастосовчій практиці - для покращення форм і методів діяльності суб`єктів туристичного підприємництва, підвищення їх відповідальності перед туристами й державою, забезпечення реалізації прав і свобод людини під час здійснення туристичних подорожей та їх всебічний захист. Матеріали дисертації також можуть бути використаними в навчальному процесі, включаючи систему підготовки фахівців у галузі права, туризму, а також при перепідготовці й підвищенні кваліфікації працівників сфери туризму тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорені у відділі конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Деякі аспекти, що стосувалися дисертаційного дослідження, оприлюднені в доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Туристичний феномен: економічні, соціальні, екологічні та культурно-історичні передумови і наслідки” - Святогорськ, 2002 (тези опубліковані); “Другі осінні юридичні читання” - Хмельницький, 2003 (тези опубліковані); під час роботи круглого столу “Проблеми реалізації прав людини у контексті міжнародних конвенцій” – К., 2003, а також на громадських слуханнях “Про стан законодавчого забезпечення в галузі туризму: проблеми та шляхи вирішення” – К., 2002, де дисертантка виступила з доповіддю щодо перспектив вдосконалення туристичного законодавства в Україні.
Автор безпосередньо брала участь у розробці проектів:
законів України з питань туризму: Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 07.06.2001 р.; Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20.03.2003 р.;
указів Президента України “Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року” від 10.08.1999 р. № 973/99, “Про підтримку розвитку туризму в Україні” від 02.03.2001 р. № 127/2001, “Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання” від 15.06.2001 р. № 435/2001;
постанов Кабінету Міністрів України “Про утворення структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій з питань туризму та затвердження Типового положення про управління з питань туризму обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації” від 25.11.1999 р. № 2142; “Про внесення змін до переліку органів ліцензування та переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності” від 04.03.2004 р. № 267; “Про внесення доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336” від 24.07.2003 р. № 1164; “Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.1999 р. № 228 (щодо спрощення порядку в`їзду в Україну іноземних туристів) від 28.07.2003 р. № 1168.
Дослідник також брала безпосередню участь у здійсненні науково-правової експертизи ряду законопроектів, а також відомчих нормативно-правових актів з питань туризму.
Публікації. Основні положення дисертації та результати дослідження викладені у 8 публікаціях:
1. Формування та розвиток туристичного законодавства в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 16. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 115-120.
2. Правове регулювання туристичної галузі в Україні: його стан та необхідність вдосконалення // Вісник ДІТБ: щорічний науковий журнал. Випуск 6. – Донецьк: Донецький інститут туристичного бізнесу, 2002. – С. 57-61.
3. Право Європейського Союзу і національне туристичне законодавство // Український часопис міжнародного права: науково-практичний журнал. – К. - 2002. – № 4. - С. 33-44.
4. Про проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм” // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 181-188.
5. Право людини на свободу пересування як суб`єктивне право на туризм // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. - № 12. – С. 102-111.
6. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр.енцикл., 2004. – Т.6. – С. 662-664 (у співавторстві з Вихристенком Б.І.).
7. Місце туристичного законодавства в правовій системі України // Туристичний феномен: економічні, соціальні, екологічні та культурно-історичні передумови і наслідки: Матеріали ІУ-ої міжнародної науково-практичної конференції 14-16 травня 2002 р. – Святогорськ, 2002. – С. 80-83.
8. Проблеми кодифікації туристичного законодавства України на сучасному етапі // Другі осінні юридичні читання: Матеріали наукової конференції молодих вчених 14-16 листопада 2003 р. – Хмельницький, - 2003. – С. 56-58.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів (об`єднують 7 підрозділів), висновків і списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 218 сторінок, в т. ч. список використаних джерел - 19 сторінок (всього 227 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результатом проведеного дослідження є теоретичні положення і практичні рекомендації щодо конституційно-правових основ туризму в Україні та суб`єктивного права на туризм (права на свободу пересування, відпочинок, охорону здоров`я, безпечне для життя і здоров`я довкілля, задоволення духовних потреб, участі у культурному житті, а також право на доступ до культурних цінностей тощо) на сучасному етапі.
Проведений аналіз дає підстави для таких узагальнень і висновків.
1. Дисертаційне дослідження свідчить про появу в суспільному житті такого феномену як туризм, що тісно пов`язаний сьогодні з політичною, соціально- економічною, культурною й іншими сферами життя людини та забезпечується низкою гарантованих як національним законодавством, так і міжнародними актами, прав і свобод людини й громадянина. Туризм і право на туризм асоціюються, насамперед, із свободою пересування з метою пізнання, відпочинку, оздоровлення, дозвілля, долучення до культури, культурного та духовного виховання людей.
В концептуальному значенні туризм, право на туризм або свобода туристичних подорожей є найціннішою свободою та найціннішим і невід`ємним правом кожного, яким рівною мірою наділені всі жителі планети, та є основою і водночас наслідком більшості прав і свобод людини.
2. Розглядаючи в дисертаційній роботі своєрідне і багатоаспектне явище туризм, досліджуючи проблеми, пов`язані з правами людини і громадянина як гарантії реалізації права на туризм, враховуючи вимоги Конституції України та чинного законодавства з питань туризму, поняття туризм розглядається в широкому і вузькому значеннях. Отже, туризм – це тимчасове подорожування людини за межі місця проживання з метою пізнання, відпочинку, оздоровлення або з іншою метою, яка не передбачає зайняття оплачуваною діяльністю в місці чи країні тимчасового перебування, шляхом вільного обрання форм і напрямків пересування.
При характеристиці поняття право на туризм його можна розглядати в двох значеннях: в суб`єктивному та об`єктивному (нормативному). В суб`єктивному значенні право на туризм означає право, що належить людині (суб`єкту) відповідних суспільних відносин. Тобто право на туризм - це можливості людини вільно подорожувати з метою пізнання, відпочинку, оздоровлення тощо. Сутністю права на туризм є можливість вільного подорожування й перебування людини (відпочинку, оздоровлення тощо) в місцях туристичного призначення. Змістом цього права є поновлення і відтворення фізичних, моральних і духовних сил людини, а також задоволення її соціальних, культурних та інших благ і інтересів під час подорожування. Формою права на туризм є прояв особистої свободи людини, її право на певний спосіб використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля шляхом обрання видів і напрямків подорожування. Юридична природа цього права полягає в тому, що туризм є одночасно основою і наслідком реалізації конституційних прав і свобод людини й громадянина на свободу пересування, відпочинок, охорону здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, задоволення духовних потреб, участь у культурному житті, на інформацію та інших.
В об`єктивному (нормативному) - право на туризм означає сукупність правових норм, що регулюють відповідні суспільні відносини.
3. Право на туризм, свободу туристичних подорожей є складовим елементом конституційного права на свободу пересування, права вільно залишати територію України й повертатися до неї. Дане право має в цілому відносно самостійний характер як вид соціальних прав (є пріоритетним засобом організації й проведення відпусток, відпочинку, ефективна форма зміцнення здоров`я, відтворення трудових, фізичних і моральних сил людини). Але водночас містить риси природних прав (пов`язане з особистою свободою людини, вільним вибором напрямків, форм і видів свого подорожування), культурних (в контексті сприяння розвиткові людської особистості, підвищення культурного рівня людини й суспільства в цілому), екологічних (базується значною мірою на природно-кліматичних ресурсах, залежить від екологічного стану в місці чи країні перебування тощо) і політичних (пов`язане з перетином державного кордону).
4. Здійснено авторське визначення конституційно-правових основ туризму в Україні як системи конституційно-правових норм, що утворюють самостійний субінститут конституційного права “туристичне право”.
Аналіз законодавства про туризм з урахуванням положень Конституції України 1996 року та міжнародних зобов`язань України, зумовлених вступом до Ради Європи та обраним Україною курсом на євроатлантичну інтеграцію, потребують приведення у відповідність норм чинного законодавства України з питань туризму до міжнародно-правових норм і стандартів. В дисертаційній роботі автором сформульовані предметні пропозиції до окремих законодавчих актів України, зокрема до Конституції України та Закону України “Про туризм”.
5. На підставі аналізу відносин, що виникають під час здійснення туризму, сформульовано поняття конституційних правовідносин у сфері туризму як відносин, що виникають під час реалізації туристом гарантованих конституційних прав на свободу пересування, відпочинок та інших суміжних прав і свобод людини й громадянина, та здійснення туристичної діяльності підприємствами для задоволення різноманітних потреб туристів (рекреаційних, культурних тощо).
Суб`єктами конституційних правовідносин у сфері туризму є їх учасники – фізичні та юридичні особи, які наділені правами та обов`язками у сфері туризму, передбаченими відповідними правовими нормами. Об`єктами конституційних правовідносин у сфері туризму є певні дії, матеріальні, духовні, особисті немайнові, соціальні або інші блага, які безпосередньо задовольняють інтереси й потреби суб`єктів даних відносин і з приводу яких їх учасники вступають у ці відносини та здійснюють свої суб`єктивні права й обов`язки.
6. Проведений аналіз виникнення, розбудови й становлення туризму на території України з найдавніших часів до сьогодення дозволив зробити наступний узагальнюючий висновок: явище туризм з`явилося з давніх часів існування людства, виникнення держави і права. Тобто туризм і право на туризм в їх нематеріальному значенні (неписане) існували з давніх-давен і були пов`язані, перш за все, з розвитком цивілізації, прагненням до пізнання світу, географічних відкриттів, розширенням торгової діяльності й завоювань, що потім знайшло своє відображення у правових актах, а з часом – і в конституціях.
На підставі висловлених в історичній і туристичній літературі різних точок зору щодо розвитку туризму, автором запропонована власна умовна періодизація розвитку законодавства про туризм в Україні: просвітницький (до 90-х р. ХVІІІ ст.); організований (1890-1917 рр.); централізований (1917-1950 рр.); нормативний (1950-1980 рр.); перехідний (1980-1991 рр.); сучасний (1991-2004 рр.).
7. Сьогодні створена певна нормативно-правова база, яка передбачає впорядкування складного й багатоаспектного явища туризм: Конституція України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закони України “Про туризм”, “Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України”, “Про правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства”, “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, “Про страхування”, інше поточне законодавство нашої держави, а також міжнародно-правові акти в сфері туризму. У цьому зв`язку відпрацьовано концепцію законодавства України про туризм. Автором виділено певну систему законодавства України про туризм і запропоновано його класифікацію шляхом поділу на чотири групи: Конституція України, законодавство України про туризм загальної дії, спеціальне законодавство України про туризм. В окрему (четверту) групу віднесено міжнародно-правові акти в сфері туризму.
З огляду на подану систему в роботі сформульовано авторське визначення системи законодавства України про туризм як системи джерел, що складають Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти. Цю систему формують й окремі норми актів адміністративного, цивільного, господарського, міжнародного та інших галузей права, що регулюють відносини в сфері туризму.
Однак, щоб законодавство ефективно регулювало відносини в окресленій сфері, у ньому визначальною формою має стати законодавчий кодифікований акт. Одним із дієвих елементів виконання вже напрацьованих законодавчих актів і тих, котрі можуть з`явитися у майбутньому, - це систематизація законодавства про туризм шляхом кодифікації: створення системоутворюючого кодексу.
8. Вивчення питань, пов`язаних із реалізацією прав людини під час здійснення туризму, свідчить про те, що вони, насамперед, реалізуються в діяльності суб`єктів туристичного підприємництва. Проведений аналіз поняття, видів, порядку формування та правового статусу туристичних підприємств дозволив виявити ряд актуальних питань, що потребують свого теоретичного обговорення й практичного вирішення.
Автором подається класифікація суб`єктів туристичної діяльності з урахуванням положень Закону України “Про туризм”, специфіки провадження ними туристичної діяльності, в залежності від їх місця на ринку турпослуг і функцій, які вони виконують в процесі здійснення туристичної діяльності, за наступними критеріями: характером наданих послуг у сфері туризму; в залежності від видів туризму, якими займаються суб`єкти туристичної діяльності в Україні; змістом діяльності; за своїм функціональним призначенням на ринку турпослуг.
З`ясування й аналіз змісту діяльності суб`єктів туристичного підприємництва, насамперед, туроператорів і турагентів, їх функцій, ролі й місця в туристичних правовідносинах, на підставі загальнотеоретичних досліджень та виходячи з положень законодавства України про туризм, дозволяє виділити наступні особливості, юридичні ознаки й критерії цих суб`єктів:
- суб`єкти туристичної діяльності відносно споживачів турпослуг можуть виступати в ролі туроператорів, турагентів й самостійних господарюючих суб`єктів. Причому в якій якості турпідприємство буде виступати на ринку турпослуг, воно визначає самостійно в кожному конкретному випадку шляхом укладення партнерських договорів (агентських, комісії, доручення);
- туроператор є організатором туристичної подорожі, тобто формує туристичний продукт і пропонує його споживачам - туристам безпосередньо або через мережу агентів (турагентів); турагент є посередником, який пропонує споживачу – туристу сформований туроператором туристичний продукт.
З метою створення правових основ забезпечення реалізації суб`єктивного права на туризм в дисертаційній роботі теоретично обґрунтовані й сформульовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань правового статусу суб`єктів туристичного підприємництва:
по-перше, звернуто увагу на неприпустимість законодавчого визнання туристичної діяльності виключним видом підприємництва, оскільки дана норма обмежує конституційне право кожного на підприємницьку діяльність, гарантоване ст. 42 Конституції України;
по-друге, необхідність дотримання міжнародних зобов`язань України щодо недискримінації зарубіжних підприємств, створення рівних можливостей провадження туристичної діяльності в Україні та недопущення обмеження діяльності зарубіжних туристичних компаній на українському ринку турпослуг;
по-третє, враховуючи специфіку провадження туристичної діяльності суб`єктами господарювання та міжнародну практику, обґрунтовано, що туроператор і турагент є лише основними традиційними різновидами туристичних підприємств, статус яких визначається договором (агентським, комісії чи доручення) або встановлюється залежно від виконуваних ними функцій на ринку турпослуг стосовно споживачів, а не видами туристичної діяльності як передбачено в Законі України “Про туризм”, що потребує свого законодавчого врегулювання.
З метою запровадження додаткових важелів захисту прав туристів автором запропоновано також:
а) доповнити статтю 21 Закону України “Про туризм” положенням щодо можливості заміни одного туриста іншим шляхом передачі підписаного договору (контракту) третій особі;
б) передбачити право туриста на альтернативні варіанти (скористатися іншим турпакетом аналогічної якості або, якщо такий відсутній, більш високої якості без сплати різниці в ціні чи нижчої якості з відшкодуванням різниці в ціні) у разі відмови від послуг за умови підвищення ціни турпідприємством більше ніж на 5 відсотків або істотних змін пакета;
в) внести зміни до законодавства України про туризм та про страхування щодо запровадження таких видів страхування як страхування цивільної відповідальності туриста перед турпідприємством за завдані збитки у разі відмови від подорожі (наприклад, страхування відповідальності за договором) та страхування підприємницького ризику у разі відмови туриста від подорожі; страхування цивільної відповідальності суб’єкта туристичної діяльності перед третіми особами або страхування на випадок банкрутства тощо.
Врахування запропонованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства про туризм, на думку автора, дозволить підвищити відповідальність суб`єктів туристичної діяльності перед туристами, покращити їх роботу та значно мінімізувати порушення прав туристів, розширити кількість турпідприємств, що забезпечить жорстку конкуренцію.
На підставі проведеного дисертаційного дослідження проблем конституційно-правових основ туризму в Україні автор дійшов висновку щодо актуальності, важливості й нагальності розгляду й розробки теоретичних положень і практичних рекомендацій, а також удосконалення нормативно-правової бази регламентування відносин у сфері туризму як гарантій реалізації людиною й громадянином основоположних прав і свобод в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гаагская декларация по туризму // Уваров В.Д., Борисов К.Г. Международные туристские организации: Справочник. – М.: Международные отношения, 1990. – С.231.
2. Аристотель. Сочинения: В 4 т. (пер. с древнегреч.). – М., 1975-1984.
3. Винничук Л. Люди, нравы и обычаи Древней Греции и Рима. / Пер. с польск. Ронина В.К. – М.: Высш. шк., 1998. – 496 с.
4. Виппер Р.Ю. Лекции по истории Греции. Очерки истории Римской империи (начало). – Ростов на Дону, 1995. – Т.1.
5. Гурвич Л.М. Социалистическое строительство и пролетарский туризм. – М., 1931.
6. Гурвич Л.М. Туризм и экскурсии. – М., 1931.
7. Кривошеев В.М., Фадеев Б.Г. Туризм в СССР // БСЭ. – 3-е изд. – М., 1988. – Т.26. – С.333-334.
8. Менеджмент туризма. Туризм как вид деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 288 с.
9. Квартальнов В.А. Туризм. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 320 с.
10. League of Nations, Economic Committee. Survey of tourist traffic considered as an international economic factor. - Geneva, 1937. - P.8.
11. Гезгала Я. Туризм в народном хозяйстве. – М.: Прогресс, 1974. – С.10.
12. Бюллетень туристской информации. – 1992. - № 1. – С.17.
13. Манильская декларация по мировому туризму (основные положения) // Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т. – Ужгород: ІВА, 2000. - Т.5.
14. Матеріали Всесвітньої конференції по туризму (Мадрид, 1981р.). [Електр.ресурс] / Всесвітня туристична організація. - [К., 2002]. – Режим доступу: http://www.world-tourism.org./ruso/wto_events/htm.
15. Гаагская декларация по туризму // Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т. – Ужгород: ІВА, 2000. - Т.5.
16. Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України №1282-IV від 18.11.2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №31. - Ст.241.
17. О туризме: Закон Республики Молдова от 11 февраля 2000г. № 798-ХIV // Monitorul Oficial al Republicii Moldova. – 2000. - № 54-56.
18. Bernecker P. Fundamentals of tourism. - Geneva, 1964. - 230 р.
19. Piatier A., Durant M. Sondages et enguetes ou service du tourisme. - Geneva. International Travel Research institute, 1956. - P.6.
20. Азар В.И. Экономика и организация туризма. – М.: Экономика, 1972. – С.7.
21. Азар В.И. Экономика и организация международного туризма. Методологические вопросы. – М.: Экономика, 1984. – С.8.
22. Олдак П.Г. Проблемы развития индустрии туризма. – Новосибирск, 1970. – 255 с.
23. Олдак П.Г. Индустрия туризма – одно из ведущих направлений развития современной экономики // Проблемы развития индустрии туризма. – Новосибирск, 1970.
24. Anolik A. Travel, Tourism and Hospitality Law. USA, Backspace Ink, 1995. - P.VIII.
25. Jafar Jafari. “Paratourism and Its Contributions to the Hospitality Industry” in The Practice of Hospitality Management, Pizam, et.al.ed.s. - P.427, Westpost, CT: AVI Publishing.
26. Jafar Jafari. “Anatomy of the Travel Industry”. Cornell H.R.A. Quarterly, XXXIV (1), 1983: 73.
27. Леонард Л. Николс. Управление туризмом // Основы управления в индустрии гостеприимства. - М., 1995. - С.318-321.
28. Mieczkowski, Zbignew Ted. “Some Notes of the Geography of Tourism: A.Comment”. Canadian Geographer, XXV (2), 1981: 189-190.
29. Поточний архів Туристичної асоціації України. Матеріали переписки з міністерствами, відомствами та неурядовими громадськими організаціями по туризму іноземних держав. – 2000. – 160 с.
30. Квартальнов В.А. Туризм. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 320 с.
31. Гаагская декларация по туризму // Уваров В.Д., Борисов К.Г. Международные туристские организации: Справочник. – М.: Международные отношения, 1990. – С.231.
32. Матеріали Всесвітньої конференції по туризму (Мадрид, 1981р.). [Електр.ресурс] / Всесвітня туристична організація. - [К., 2004]. – Режим доступу: http://www.world-tourism.org./ruso/wto_events/htm.
33. Кривошеев В.М., Фадеев Б.Г. Туризм в СССР // БСЭ. – 3-е изд. – М., 1988. – Т.26. – С.333-334.
34. Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2001.
35. Байназаров Ю.К. Статистические методы оценки деятельности туристских предприятий (объединений) и повышение их роли в условиях полного хозяйственного расчета. – М.: Турист, 1989. – С.15.
36. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь. Общество и государство. Правители и полководцы. Народы и страны. – М.: Изд-во Эксмо, 2003. – 832 с., илл.
37. Глобальный этический кодекс туризма // Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т.– Ужгород: ІВА, 2000. - Т.5.
38. Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства, № 11, 06 марта 1922 года.
39. Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства Украины, № 55, 24 января 1923 года.
40. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и закон: Очерк теории. - М.: Юрид. лит-ра, 1976. – 214 с.
41. Магазинер Я.Н. Общая теория права на основе советского законодательства // Известия вузов: Правоведение. – 1999. - № 1. – С.133.
42. Чхиквадзе В.М. Государство, демократия, законность. - М.: Юрид. лит-ра, 1967. – С.339.
43. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия // Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов, 1972.
44. Опанасюк Н.А. Право людини на свободу пересування як суб`єктивне право на туризм // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. - № 12. – С. 102-111.
45. Загальна декларація прав людини. – К.: Укр. Правнича Фундація. Вид-во Право, 1995. – 12 с.
46. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К.Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – 200 с.
47. Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 96 с.
48. Хлобустов О. и др. Права человека и интересы национальной безопасности. - М., 1999. - С.33.
49. Новые конституции стран СНГ и Балтии. - М., 1997. – 672 с.
50. Конституции государств Европейского Союза / Под общей ред. Л.А. Окунькова. - М.: Издательская группа ИНФРА.М-Норма, 1997. – 816 с.
51. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. – М., 1977. С.19.
52. Конституція (Основний Закон) УРСР від 20 квітня 1978 р. – К.: Політіздат України, 1982. – 48 с.
53. Бедненко А.Б. Административно-правовые вопросы организации иностранного туризма в социалистических странах: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03. – Иркутск, 1972.
54. Бедненко А.Б. Правовые и организационные вопросы участия общественности в организации туризма в СССР. – Труды Иркутского ун-та, 1971, Т.81. Серия юридическая. Вып. 12, ч. 2. - С.237-257.
55. Конституции государств Европейского Союза / Под общей ред. Л.А. Окунькова. - М.: Издательская группа ИНФРА.М-Норма, 1997. – 816 с.
56. Маринин М.М. Туризм и проблемы вступления России в ГАТТ/ВТО // Туристические фирмы. - СПб., 1998. - С. 39.
57. Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України №1282-IV від 18.11.2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №31. - Ст.241.
58. Про туризм: Закон України від 15.09.1995 р. // Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т.– Ужгород: ІВА, 1999. - Т. 1.
59. Жилинский С.Э. Предпринимательское право (правовые основы предпринимательской деятельности): Учебник для вузов. – 3-е изд. - М.: Издательство Норма, 2001. - С. 43.
60. Шевченко Я.М. Туризм і право // Матеріали ІІ-ої міжнародної науково-практичної конференції “Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості”. – К.: Знання України, 2002. – 560 с.
61. Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 96 с.
62. Сакун Л.В. Історичні корені та етапи розвитку туризму в Західній Європі // Проблеми міжнародного туризму: Збірник наукових статей. – К.: ТОВ “ЧАС ПІК”, 1997. – С. 83-89.
63. Серьогін О.Ю. Правове регулювання міжнародних туристичних відносин: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.03 / Київський нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2002. – 21 с.
64. Сергеев В.С. История Древней Греции / Под ред. проф. Н.А. Машкина, проф. А.В. Мишулина. – М.: Красный пролетарий, 1948. – 552 с.
65. Квартальнов В.А. Туризм. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 320 с.
66. Сакун Л.В. Історичні корені та етапи розвитку туризму в Західній Європі // Проблеми міжнародного туризму: Збірник наукових статей. – К.: ТОВ “ЧАС ПІК”, 1997. – С.83-89.
67. Серьогін О.Ю. Правове регулювання міжнародних туристичних відносин: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.03 / Київський нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2002. – 21 с.
68. Виппер Р.Ю. Лекции по истории Греции. Очерки истории Римской империи (начало). – Ростов на Дону, 1995. – Т.1.
69. Историки античности: В 2 т. Пер. с лат. / Сост. и прим. Томашевской М. – М.: Правда, 1989. – 640 с. - Т. 2: Древний Рим.
70. Герасименко В.Г. Основы туристического бизнеса: Учебное пособие для вузов. – Одесса: Черноморье, 1997. – 160 с.
71. Алексеев С.С. Право: азбука, теория, философия: опыт комплексного исследования. - М., 1999. - С. 217.
72. Раянов Ф.М. К вопросу о понятии частного и публичного права. Материалы конференции “Публичное и частное право: проблемы развития и воздействия, законодательные выражения и юридическая практика“. – Екатеринбург, 1999. - С. 54-55.
73. Шаповал Г.Ф. История туризма: Пособие. – Мн.: Экоперспектива, 1999. – 303 с.
74. Долженко Г.П. История туризма в дореволюционной России и СССР. – Ростов: Изд-во Ростовского университета, 1988.
75. Моргунов Б.П. Туризм. – М., 1978.
76. Афанасий Никитин. Хождение за три моря. – Л.: Наука, 1986. – 213 с.
77. Квартальнов В.А. Туризм как вид деятельности. – М., 2001.
78. Полный свод законов Российской Империи. В 2-х книгах. Под ред. А.А. Добровольского. Сост. А.Л. Саатчиан. - СПб., Изд. юрид. кн. магазина И.И. Зубкова под фирмою «Законоведение», 1911.
79. Комсомольская правда, 1926, 17 декабря.
80. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. - Т. 31. - С. 454.
81. Гурвич Л.М. Социалистическое строительство и пролетарский туризм. – М., 1931.
82. Гурвич Л.М. Туризм и экскурсии. – М., 1931.
83. Шаповал Г.Ф. История туризма: Пособие. – Мн.: Экоперспектива, 1999. – 303 с.
84. Сборник нормативных актов по вопросам иностранного туризма в СССР под редакцией В.Е. Иванова. - М.: Междунар. отношения, 1969.
85. Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства, № 11, 06 марта 1922 года.
86. Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства Украины, № 55, 24 января 1923 года.
87. Первый Всесоюзный съезд Общества пролетарского туризма и экскурсий (ОПТЭ) в вопросах и ответах. Резолюции. – М.-Л., Физкультура и туризм, 1932. – 32 с.
88. Сборник нормативных актов по вопросам иностранного туризма в СССР под редакцией В.Е. Иванова. - М.: Междунар. отношения, 1969.
89. Микадзе В.М. Правовые проблемы внутреннего туризма в СССР. – Тезисы докладов научн. конф., посвященной проблемам развития туризма. – Сухуми, 1972. - С. 30-31.
90. Микадзе В.М. Правовое регулирование вопросов туризма. – В кн.: Вопросы развития туризма. – Сухуми: “Алашара”, 1973. - С. 15-20.
91. Бедненко А.Б. Правовые и организационные вопросы участия общественности в организации туризма в СССР. – Труды Иркутского ун-та, 1971, Т.81. Серия юридическая. Вып. 12, ч. 2. - С. 237-257.
92. Шейнин Л.Б. О необходимости законодательной регламентации массового туризма // Известия ВУЗов. Правоведение, 1969. - №6. - С.125-126.
93. Ананьев М.А. Основные проблемы развития международных туристических связей европейских социалистических стран: Автореф. дис. …д-ра эконом.наук. – М., 1976.
94. Ананьев М.А. Международный туризм и его развитие после второй мировой войны. – М., 1966.
95. Ананьев М.А. Международный туризм. – М., ИМО, 1968.
96. Ананьев М.А. “Невидимый экспорт” и международные отношения. – М., ИМО, 1971.
97. Ананьев М.А. Международный туризм и его развитие после второй мировой войны. – М., ИМО, 1966.
98. Борисов К.Г. Международный туризм и право: Учебное пособие. – М.: Изд-во «НИМП», 1999. – 352 с.
99. Соколов Ю.Н. Международный туризм и его правовое регулирование: Учебное пособие. Университет дружбы народов им.П.Лумумбы. – М., 1969. – 300 с.
100. Иванов В.Е. Правовое регулирование иностранного туризма в СССР: Учебное пособие. – М., 1972.
101. Иванов В.Е. Регулирование международного туризма. “Советское государство и право”, 1969. - № 12.
102. Бедненко А.Б. Административно-правовые вопросы организации иностранного туризма в социалистических странах: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.03. – Иркутск, 1972.
103. Бедненко А.Б. Правовые и организационные вопросы участия общественности в организации туризма в СССР. – Труды Иркутского ун-та, 1971, Т.81. Серия юридическая. Вып. 12, ч. 2. - С.237-257.
104. Исмаев Д.К. Проблемы ценообразования и политики цен Интуриста на рынках капиталистических стран. – М., 1972.
105. Исмаев Д.К. Основы коммерческой деятельности Интуриста на туристических рынках капиталистических и развивающихся стран. – М., Высшие курсы Главинтуриста, 1971.
106. Иванов А.П. Правовое регулирование международных туристических отношений: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.03. – М., 1974.
107. Иванов А.П. Правовые нормы образования туристских фирм в некоторых странах. Административно-правовые вопросы в зарубежном туризме. (Сборник № 1). - М., 1971.
108. Ананьев М.А. Международный туризм. – М., ИМО, 1968.
109. Бедненко А.Б. Административно-правовые вопросы организации иностранного туризма в социалистических странах: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.03. – Иркутск, 1972.
110. Комаров К.А. Программа Организации Объединенных Наций в области международного туризма: Автореф. дис. …канд.юрид.наук. – М., 1978.
111. Щенникова Л.В. Гражданское правовое регулирование туризма в СССР: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.03. – М., 1983.
112. Тархова Г.И. Правовое регулирование туризма и личных услуг по гражданскому законодательству ГДР: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.03. – Саратов, 1984.
113. Борисов К.Г. Международный туризм и право: Учебное пособие. – М.: Изд-во «НИМП», 1999. – 352 с.
114. Нарышкина Р.Л. Правовые вопросы в деятельности ВАО “Интурист” // Правовое регулирование внешней торговли. – М., “Юридическая литература”, 1961.
115. Уусталь А. Правовые аспекты международного туризма. «Советское право» (Бюллетень юридической комиссии при Совете Министров Эстонской ССР). – Таллинн, 1970. - № 4 (22).
116. Кабалкин А.Ю. Законодательство в сфере обслуживания населения. – М., 1988.
117. Маринин М.М. Туризм и проблемы вступления России в ГАТТ/ВТО // Туристические фирмы. - СПб., 1998. - С. 39.
118. Попондопуло В.Ф. Проблемы правового режима предпринимательства. Автореф. дис. …д-ра юрид. наук: 12.00.04. - СПб., 1994. - С. 9.
119. Бедненко А.Б. Правовые и организационные вопросы участия общественности в организации туризма в СССР. – Труды Иркутского ун-та, 1971, Т.81. Серия юридическая. Вып. 12, ч. 2. - С.237-257.
120. Кабалкин А.Ю. Законодательство в сфере обслуживания населения. – М., 1988.
121. Приложение к Гаагской декларации по туризму // Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т.– Ужгород: ІВА, 2000. - Т. 5.
122. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и паталогия. – М., 1982.
123. Newsletter of committee Y (Travel, Tourism and Hospitality Law) of the International Bar Association Section Business Law. – London. – 3, December 1998.
124. Anolik A. Travel, Tourism, and Hospitality Law. USA, Backspace Ink, 1995. - P.VIII.
125. Jack P. Jefferies. Understanding hospitality law. Educational Institute of the American Hotel and Motel Association, 1995. - P.3.
126. Pim WH de Vos. Principles of Travel Law // European Travel Law. Chichester, John Wiley&Sons Ltd. - P.115.
127. Парций Я.Е. Научно-практический комментарий Федерального Закона «Об основах туристской деятельности в Российской Федерации». – М., 1998. - С.13.
128. Макаров О.А. Перспективы развития российского законодательства о предпринимателях. – М., 1998. - С.88.
129. Терещенко А. О некоторых недостатках в договорных отношениях туристских фирм с туристами // Туристский бизнес. - 1999. - № 1. - С. 30.
130. Загальна декларація прав людини. – К.: Укр. Правнича Фундація. Вид-во Право, 1995. – 12 с.
131. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К.Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – 200 с.
132. Глобальный этический кодекс туризма // Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т.– Ужгород: ІВА, 2000. - Т.5.
133. Чехович С.Б. Систематизація міграційного законодавства як засіб забезпечення реалізації Конституції України // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К., 1999. - С. 387-389.
134. Аносєнков А. Адміністративно-правове забезпечення права на свободу пересування потребує удосконалення // Право України. – 2003. - № 6. - С.71-74.
135. Желудкова Т.И., Хоботов А.Н. Из истории паспортной системы в СССР (1917-1974 р.р.): Учебное пособие. - М., 1992.
136. Кусков Г.С. Основные этапы развития паспортной системы // Труды ВШ МВД СССР. - 1968. - Вып. 20.
137. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1995. – 320 с.
138. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. – М., 1977. - С. 19.
139. Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України №1282-IV від 18.11.2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №31. - Ст.241.
140. Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 96 с.
141. Международный туризм: правовые акты // Сост. Н.И. Волошин. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 400 с.
142. Борисов К.Г. Международный туризм и право. – М.: НИМП. – 1999. – 352 с.
143. Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України №1282-IV від 18.11.2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №31. - Ст.241.
144. Опанасюк Н.А. Формування та розвиток туристичного законодавства в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць, Юридичні і політичні науки. Випуск 16. – К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2002. – С.115-120.
145. Конституція України // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - Ст.141.
146. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№40-44. - Ст.356.
147. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст.144.
148. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т. - Ужгород: ІВА, 1999. – 280 с. - Т. 1-2.
149. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т. - Ужгород: ІВА, 1999. – 280 с. - Т. 2-3.
150. Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України №1282-IV від 18.11.2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №31. - Ст.241.
151. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т. - Ужгород: ІВА, 1999. – 280 с. - Т. 2-3.
152. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т. - Ужгород: ІВА, 2000. – 280 с. - Т. 5.
153. Опанасюк Н.А. Формування та розвиток туристичного законодавства в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць, Юридичні і політичні науки. Випуск 16. – К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2002. – С. 115-120.
154. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности / НАН Украины. Институт экономико-правовых исследований, Донецкий гос. ун-т. – Донецк: Юго-Восток, 2000. – 308 с.
155. Павлик В., Тесленко В. Права людини: міжнародні договори ООН та Ради Європи / Комітет виборців України. – К.: Факт, 2001. – 151 с.
156. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. - К.: Наукова думка, 2000. – 732 с.
157. Права і свободи людини і громадянина в Україні / В.Ф.Погорілко, В.В.Головченко, М.І.Сірий. – К., 1997. – С.24-25; 12-38.
158. Конституційне право України: Підручник / за ред. П.Я.Тація, В.Ф.Погорілка, Ю.М. Тодики. – К., 1999. – С.126-137.
159. Чехович С.Б. Стан законодавчого забезпечення реалізації та захисту права на свободу пересування: Аналітична доповідь. – К.: Фонд “Правова ініціатива”, 2003. – 99 с.
160. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. – К., 2003. – С.111-165.
161. Шевченко Я.М. Туризм і право на туризм //Матеріали ІІ-ої Міжнародної науково-практичної конференції “Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості”. – К.: Знання України, 2002. – 560 с.
162. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
163. Гаагская декларация по туризму // Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т.– Ужгород: ІВА, 2000. – 280 с. - Т. 5.
164. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. – К., 2003. – С.146.
165. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов и ф-тов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М., 1998.
166. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. - К.: Наукова думка, 2000. – 732 с.
167. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. – К., 2003. – С.111.
168. Глобальный этический кодекс туризма // Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т.– Ужгород: ІВА, 2000. – 280 с. - Т. 5.
169. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. – К., 2003. – С.111-165.
170. Крусс В.И. Право на предпринимательскую деятельность – конституционное полномочие личности / Отв. Ред. С.А. Авакьян. Монография. М.: Юристъ, 2003. – 672 с.
171. Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2002р. № 583 // Офіційний Вісник України. – 2002. - № 18.
172. Опанасюк Н.А. Формування та розвиток туристичного законодавства в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць, Юридичні і політичні науки. Випуск 16. – К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2002. – С.115-120.
173. Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України №1282-IV від 18.11.2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №31. - Ст.241.
174. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст.356.
175. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України №1775-ІІІ від 01.06.2000р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст.299.
176. Поточний архів Туристичної асоціації України. Матеріали переписки з міністерствами, відомствами та неурядовими громадськими організаціями по туризму іноземних держав. – 2000. – 160 с.
177. Про страхування: Закон України № 85/96-ВР від 07.03.1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 18. - Ст.78.
178. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т. – Ужгород: ІВА, 2000. – 280 с. - Т. 3.
179. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України № 3929-ХІІ від 04.02.1994 // Відомості Верховної Ради України. - 1994. – № 23. - Ст.161.
180. Про правила в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.1995 № 1074 [Електр.ресурс] / Верховна Рада України. - [К., 2004]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
181. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т. – Ужгород: ІВА, 2000. – 280 с. - Т. 3.
182. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т.– Ужгород: ІВА, 2000. – 280 с. - Т. 5.
183. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік: проект Закону України від 03.03.2004р. реєстр. №4000-1 [Електр.ресурс] / Верховна Рада України. - [К., 2004]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.-http://195.230.149.70:7777/pls/zweb/webproc4_1?id=&pf3511= 16083.
184. Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість": проект Закону України від 16.03.2004р. реєстр. №5258 [Електр.ресурс] / Верховна Рада України. - [К., 2004]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua. – http://195.230.149.70:7777/pls/zweb/ webproc4_2?id=&pf3516 =5258&skl=5.
185. Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів: В 5 т. – Ужгород: ІВА, 2000. – 280 с. - Т. 2.
186. Про внесення змін до Закону України “Про туризм”: Закон України №1282-IV від 18.11.2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №31. - Ст.241.
187. Опанасюк Н.А. Про проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про туризм” // Держава і право: Збірник наукових праць, Юридичні і політичні науки. Випуск 20. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С.181-188.
188. Поточний архів Туристичної асоціації України. Матеріали переписки з міністерствами, відомствами та неурядовими громадськими організаціями по ту