ПРАВОВИЙ СТАТУС БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень.................................................................................3

ВСТУП...................................................................................................................... 4

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ.....................................................................................11
1.1. Поняття "біженець" у сучасному міжнародному праві та конституційному праві України.......................................................................... 11
1.2. Поняття і структура правового статусу біженців, його співвідношення з правовим статусом іноземців та осіб без громадянства.......................................................................................................... 37
1.3. Характеристика законодавства України про біженців та етапи його розвитку........................................................................................................ 60
Висновки до Розділу 1........................................................................................... 91

Розділ 2. НАБУТТЯ, РЕАЛІЗАЦІЯ І ПРИПИНЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ.............................................................. 95
2.1. Порядок набуття та припинення правового статусу біженців в Україні.................................................................................................................. 95
2.2. Заборона вислання біженців та юридична відповідальність як основні гарантії реалізації правового статусу біженців в Україні...........127
2.3. Проблеми і шляхи реалізації прав та виконання юридичних обов'язків біженців в Україні............................................................................ 144
Висновки до Розділу 2......................................................................................... 170

ВИСНОВКИ......................................................................................................... 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 181

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Серед усіх прав людини визначальним є право на життя. Це право гарантує недоторканність фізичного існування людини, оскільки життя розглядається як єдине і неподільне благо, яке не підлягає обмежувальній оцінці і не допускає розпорядження ним ззовні. Очевидним у цьому сенсі є те, що позбавлення особи її прав і свобод, перш за все права на недоторканність життя, або обмеження такого права з боку держави зводять нанівець соціальну цінність самої людини і спонукають її самостійно рятувати себе та своїх близьких від загрози фізичного знищення. Однією з форм такого порятунку стає втеча із зони небезпеки і, як наслідок – зміна країни проживання та пошук притулку за її межами. Саме таких людей законодавство більшості держав світу, в тому числі й України, визнає біженцями.
Прибуття біженців в Україну набуло характеру масового явища ще у перші роки незалежності України і зумовило необхідність розробки законодавства, яке б визначало їхній правовий статус. На цей час нормативно-правова база з цього питання в основному сформована. Разом з тим розвиток законодавства України про біженців відбувався безсистемно, значною мірою ситуативно. Реалізація закріплених у ньому прав і свобод біженців ускладнювалася перманентною реорганізацією державних органів, на які покладалося виконання законодавства у цій сфері. Після приєднання України у 2002 році до Конвенції ООН про статус біженців та проголошення курсу України на євроінтеграцію постало завдання привести законодавство України про біженців у відповідність з міжнародними стандартами.
В останні роки ускладнення політичної ситуації в деяких регіонах світу, географічна близкість України до кордонів об'єднаної Європи та "прозорість" східних кордонів України призвели до посилення міграційних процесів і загострення проблеми біженців в Україні, що й обумовило необхідність наукового дослідження цієї проблеми.

Значною мірою актуальність дослідження підтверджується інтересом до цієї проблематики зарубіжних і вітчизняних вчених. У різні часи, досліджуючи статус біженця у міжнародному праві, розробкою проблеми біженців займалися Л.Галенська, Г.Гудвін Гілл, В.Дєєв, Ж.Егер, О.Клінова, Д.Макнамара, К.Нгуєн, Д.Патрик, В.Потапов, А.Соколов, Д.Хорекенс. Останніми роками російські учені Є.Гончаренко, А.Жеребцов, Д.Іванов, Н.Каткова, І.Кисельова, М.Лебедєв, В.Радул, Т.Регент досліджували регулювання правового стаусу біженців у Російській Федерації. Білоруські учені Л.Васильєва, І.Фісенко досліджували правовий статус біженців у Республіці Білорусь.
Певне висвітлення проблема біженців знайшла у вітчизняній науковій літературі. Теоретичні та практичні питання правового статусу біженців в Україні досліджували В.Д.Андрієнко, Ю.М.Білуха, С.П.Бритченко, Ю.В.Бузницький, М.В.Буроменський, В.С.Гринчак, В.І.Євінтов, О.Л.Копиленко, В.С.Крисаченко, О.В.Кузьменко, О.А.Малиновська, В.О.Новік, О.І.Піскун, В.Ф.Погорілко, С.П.Ратушний, Ю.І.Римаренко, С.Г.Рубанов, Ю.М.Тодика, О.Ф.Фрицький, С.Б.Чехович, Ю.С.Шемшученко, В.В.Шепель, М.О.Шульга та інші. Віддаючи належне авторам досліджень, слід зазначити, що розглядаючи окремі аспекти проблеми правового статусу біженців, комплексно ця проблема не досліджувалася.
Найбільшу увагу проблемі правового статусу біженців в Україні приділено у наукових працях С.П.Бритченка, О.Л.Копиленка, О.А.Малиновської, Ю.М.Тодики, О.Ф.Фрицького, С.Б.Чеховича, рекомендації та висновки яких враховані у процесі цього дослідження. У той же час, у зв'язку з оновленням законодавства, деякі теоретичні положення цієї проблеми вимагають перегляду і подальшого дослідження, у зв'язку з чим обрана тема залишаєтьтся недостатньо розробленою у конституційному праві України. Викладене й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина планової науково-дослідної роботи відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України "Теоретичні проблеми реалізації Конституції України" (номер державної реєстрації 0196U012890).
Метою дослідження є виявлення загальнотеоретичних закономірностей і основних проблем правового регулювання статусу біженців в Україні, формулювання теоретичних положень і практичних висновків, спрямованих на розвиток і удосконалення законодавства про правовий статус біженців. Відповідно до мети дослідження основна увага у дисертації зосереджена на розв'язанні наступних завдань:
- з'ясувати ступінь наукової розробки обраної теми;
- сформулювати поняття "біженець" та "правовий статус біженця" в конституційному праві України, визначити їх зміст і структуру, виділити категорії осіб, які підпадають під поняття "біженець";
- розкрити співвідношення та взаємозв'язок між конституційно-правовим статусом біженців і конституційно-правовим статусом іноземців та осіб без громадянства в Україні;
- визначити відповідність норм національного законодавства України про біженців нормам міжнародного права у сфері прав біженців, охарактеризувати розвиток законодавства України про біженців;
- виділити основні етапи порядку набуття та припинення правового статусу біженців в Україні та запропонувати шляхи його удосконалення;
- розкрити специфічну правову природу прав біженців, запропонувати класифікацію цих прав;
- узагальнити та проаналізувати основні проблеми реалізації прав біженців в Україні та виконання ними своїх обов'язків, виробити пропозиції щодо посилення забезпечення прав біженців.
Об'єктом дисертаційного дослідження є конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні.
Предметом дисертаційного дослідження є проблеми теорії і практики правового статусу біженців в Україні.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сучасна концепція захисту прав людини, особливість якої полягає в єдності природно-правового та позитивно-правового підходу до розуміння сутності цих прав, використання на цій основі сукупності загальнотеоретичних та конкретнонаукових методів пізнання. Зокрема, метод історичного аналізу використовувався при дослідженні права біженців в його історичній динаміці; системний метод – при формуванні цілісної концепції правового статусу біженців, яка включає низку взаємопов'язаних понять; порівняльно-правовий метод – при дослідженні співвідношення норм міжнародного та національного права, які регулюють правовий статус біженців; формально-логічний метод – при тлумаченні норм міжнародного та національного права з питань регулювання правового статусу біженців, обгрунтуванні необхідності внесення змін до чинного законодавства України про біженців; соціологічний метод – при виявленні умов, необхідних для визнання особи біженцем, дослідженні проблем реалізації прав біженців і виконання ними своїх обов'язків.
Наукова новизна дисертаційного дослідження зумовлюється тим, що вперше після прийняття нової редакції Закону України "Про біженців" та приєднання України до Конвенції ООН про статус біженців здійснено комплексне наукове дослідження теоретичних і практичних проблем правового статусу біженців в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів знайшла свій прояв у наступних теоретичних положеннях і висновках дисертації:
1. Сформульовано авторську концепцію правового статусу біженців в Україні як спеціального (привілейованого) і тимчасового виду правового статусу іноземців, які позбавлені захисту держави у країні свого походження.
2. Дістало подальший розвиток дослідження поняття "біженець" у конституційному праві України та запропоновано авторське визначення цього поняття в розвиток нормативної дефініції: біженець в Україні – це особа, яка не є громадянином України і яка через переслідування з боку держави в країні походження (країні громадянської належності або країні постійного проживання) за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи, політичних переконань, або через обгрунтовані побоювання такого переслідування перебуває за межами країни походження і внаслідок цього не користується захистом держави.
3. Обгрунтовано положення про те, що особа є біженцем з того моменту, коли її фактичне становище відповідає визначенню поняття "біженець", та виділено категорії осіб, які підпадають під це визначення: особи, яким надано статус біженця в Україні через встановлений законодавством України порядок (визнані біженці), а також шукачі статусу біженця (потенційні біженці).
4. Аргументовано висновок про те, що правовий статус визнаних біженців в Україні є вужчим, ніж правовий статус громадян України, але ширшим за правовий статус інших категорій іноземців та осіб без громадянства, оскільки біженцям надаються спеціальні права, якими не користуються інші категорії іноземців та осіб без громадянства. При цьому правовий статус потенційних біженців є більш обмеженим, ніж правовий статус визнаних біженців.
5. Виділено пріоритетне право біженців, порушення якого унеможливлює набуття статусу біженця і його подальшу реалізацію – це право не бути примусово повернутим в обстановку переслідувань, яке полягає в забороні будь-якого примусового переміщення біженців за межі України до тих країн, де їм може загрожувати небезпека.
6. Виявлено зв'язок між правом біженців і правом притулку. Надаючи особі правовий статус біженця і гарантії особистої безпеки від повернення в обстановку переслідувань, Україна тим самим надає біженцям захист на своїй території від юрисдикції держави їхнього громадянства або постійного проживання, тобто надає територіальний притулок. У зв'язку з цим концепція надання притулку в Україні підлягає перегляду.
7. Обгрунтовано необхідність зосередити здійснення основних функцій держави щодо біженців в одному центральному органі виконавчої влади України.
Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в подальшому розвитку окремих теоретичних положень науки конституційного права, пов'язаних з інститутом захисту прав людини і біженців зокрема. Вони можуть мати як загальне, так і спеціально-галузеве значення для розвитку науки конституційного права України, оскільки розширюють і поглиблюють знання щодо правового статусу біженців. Зокрема, можна виділити такі сфери застосування результатів дисертації: а) науково-дослідну – в процесі формування нового напряму дослідження і навчальної дисципліни – теорії прав людини, складовою якої може стати міжгалузевий правовий інститут прав біженців; б) правотворчу – в процесі удосконалення чинного законодавства України про біженців; в) правозастосовчу – в процесі діяльності державних органів, які беруть безпосередню участь у вирішенні питань біженців; г) навчальну – в підготовці навчальних та методичних посібників з питань правового статусу біженців в Україні в учбовому процесі в юридичних вузах України.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, доповідались на зустрічі експертів з питань управління міграцією "Імміграційний контроль в Республіці Білорусь і в Україні: управління спільним кордоном" (м.Київ, 21-26 травня 2001 року); у виступах на міжнародному семінарі з питань свободи пересування та захисту шукачів притулку, біженців та внутрішньо переміщених осіб у країнах СНД (м.Москва, 15-19 жовтня 2001 року), обговорювалися на науково-практичній конференції "Правові проблеми реформування регіональної влади" (м.Харків, 12 квітня 2002 року – тези опубліковано), міжнародній конференції "Міграційний феномен України у розширеній Європі" (м.Київ, 26-27 вересня 2003 року), семінарі "Практичні питання організації діяльності органів міграційної служби (м.Київ, 25-26 січня 2005 року).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації викладено одноосібно автором у п'яти наукових публікаціях, з них чотири - у наукових фахових періодичних виданнях України з юридичних наук.
Структура та обсяг дисертації визначені предметом і логікою дослідження. Дисертація складається з вступу, двох розділів, що об'єднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 198 сторінок, із них основного тексту – 180 сторінок. Кількість використаних джерел – 185 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні загальнотеоретичних закономірностей правового регулювання статусу біженця в умовах розбудови засад правової, демократичної держави. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Проблема правового статусу біженців, з одного боку – це частина загальної проблеми правового статусу особи у сучасному світі, прав людини і громадянина. З іншого боку, цю проблему необхідно розглядати як складову проблеми правового статусу іноземців у країні їхнього тимчасового перебування. Проблема біженців продовжує існувати як правова, гуманітарна і політична.
2. Основною причиною, що обумовлює виникнення біженців і посилення цього явища у світі, є переслідування осіб з боку держав у вигляді незаконного обмеження свободи, дискримінації, насильства, загрози фізичного знищення, яке примушує особу не просто змінити місце свого проживання у межах країни, а залишити свою країну і шукати притулку за її межами. З цього погляду явище біженців є аномалією, правовим нонсенсом, який потребує наукового вивчення.
3. Визначення поняття біженця, яким користуються у міжнародному праві і яке адаптоване правовими системами більшості держав, в тому числі і України, є визначення Конвенції ООН про статус біженців 1951 року, яка є частиною національного законодавства. Встановлено, що це визначення включає в себе як позитівні критерії - ті, яким особа повинна задовольнити, щоб бути визнаною біженцем, так і негативні критерії – за яких статус біженця не надається. Але існуюче у міжнародному праві та конституційному праві України визначення біженця не розкриває зміст цього поняття повною мірою, оскільки не вказує, на якому рівні повинно відбуватися переслідування особи, а також не визначає агентів переслідування. У зв'язку з цим було запропоноване авторське визначення поняття біженця, яке конкретизує, уточнює це поняття і звужує можливості його розширеного тлумачення: біженець в Україні – це особа, яка не є громадянином України і яка через переслідування з боку держави в країні походження (країні громадянської належності або країні постійного проживання) за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи, політичних переконань, або через обгрунтовані побоювання такого переслідування перебуває за межами країни походження і внаслідок цього не користується захистом держави.
Запропоноване визначення дозволяє відокремити біженців від осіб, прибуття яких в Україну викликано не переслідуванням з боку власних держав, а іншими чинниками – економічними труднощами, екологічними катастрофами, військовими конфліктами тощо. Такі особи під визначення біженця не підпадають.
4. Проблема біженців розглядається як проблема співвідношення міжнародного права і внутрішнього права держави перебування біженця. Міжнародне право спричиняє загальну спрямовуючу дію, вказуючи державі міжнародний стандарт у сфері прав біженців і зобов'язує держави надавати біженцям щонайменше той самий обсяг прав і обов'язків, яким зазвичай користуються іноземці на території цієї держави. При цьому дія законів держави перебування стосовно біженців є головним і визначальним фактором при оцінюванні системи їхніх прав і обов'язків.
5. Законодавство України про біженців складають Конституція України, Закони України, Укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти, прийняті на основі та у відповідності до чинного законодавства України про біженців, міжнародні угоди у галузі прав і свобод людини та прав біженців. Приєднанням до міжнародних документів з питань біженців Україна продемонструвала визнання і повагу загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та взяла на себе зобов'язання щодо прийняття та захисту біженців на своїй території, визначення їхнього правового статусу та забезпеченя їм відповідних прав у відповідності з міжнародною практикою.
В цілому Україна сформувала своє законодавство про біженців у відповідності з міжнародними стандартами захисту прав біженців. Недоліком є те, що законодавчий процес у сфері врегулювання правового статусу біженців не був поступальним і мав безсистемний характер. Це призвело до наявності у законодавстві про біженців юридичних колізій, прогалин, неповної відповідності його вимогам Конституції України, міжнародних актів з прав людини.
Законодавство України розмежовує поняття "статус біженця" і "притулок", хоча у міжнародному праві ці поняття є тотожніми. В Україні можливість надання притулку передбачено в Конституції України, але законом не врегульовано. Автор дійшов висновку, що надаючи особі правовий статус біженця і гарантії особистої безпеки від повернення в обстановку переслідувань, Українська держава тим самим надає біженцям захист від юрисдикції держави громадянства (іноземцям) або постійного проживання (особам без громадянства) на своїй території, тобто надає територіальний притулок. Отже, між правом біженців і правом притулку існує певний зв'язок. Такий підхід відповідає й міжнародній практиці, адже у законодавстві більшості держав притулок надається через визнання особи біженцем. У зв'язку з цим концепція надання притулку в Україні підлягає перегляду, а законодавство України – приведенню у відповідність з міжнародними нормами у сфері захисту прав біженців. В роботі здійснено комплексний аналіз нормативно-правових актів, що визначають правовий статус біженців, і внесено пропозиції щодо удосконалення національного законодавства з цього питання.
6. Біженці не є громадянами України і з точки зору її права є іноземцями та особами без громадянства, які прибувають в Україну з метою отримання захисту від переслідування. Переслідування з боку власної держави, які зазнає особа, призводять не тільки до вимушеної зміни її місця (країни) проживання, а й до порушення правового статусу громадянина, руйнування відносин громадянства. В ситуації біженців відбувається розрив між фактичним і юридичним становищем особи, коли "де-юре" особа перебуває у громадянстві держави, яка її переслідує, а "де-факто" її становище наближено до становища осіб без громадянства. Внаслідок цього її наявний правовий статус стає обмеженим, недостатнім для забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Саме у зв'язку з цим виникає необхідність у додатковому врегулюванні свого правового статусу і у відновленні правового захисту під юрисдикцією іншої держави.
7. Україна самостійно визначає правовий статус біженців на своїй території. Сутність порядку надання правового статусу біженця в Україні полягає у встановленні щодо кожної особи, яка звернулася з клопотанням про надання їй статусу біженця, позитивних і негативних критеріїв поняття "біженець". Основоположною при застосуванні цього порядку є концепція третьої безпечної країни, поняття якої закріплено в Законі України "Про біженців". У той же час необхідна конкретизація деяких термінів цього поняття, зокрема "перебування" та "транзитний проїзд", встановлення мінімального терміну перебування особи у третій безпечній країні, після завершення якого її заяву про надання статусу біженця не може бути задоволено в Україні. Додатково необхідно передбачити норму щодо отримання згоди третьої безпечної країни на повернення до неї шукача статусу біженця або про інформування третьої безпечної країни, що клопотання про надання статусу біженця по суті не розглядалося. Подальшої розробки потребує проблема застосування концепції третьої безпечної країни і права біженця не бути висланим.
Позитивною рисою порядку надання правового статусу біженців в Україні є введення етапу попереднього розгляду заяв про надання статусу біженця, що дозволяє мінімізувати подання необгрунтованих клопотань щодо надання статусу біженця та зловживання статусом біженця. Основним недоліком в застосуванні порядку надання та припинення статусу біженця в Україні є тривала відсутність єдиної системи міграційних органів, які займалися питаннями правового статусу біженців.
Порядок набуття і припинення правового статусу біженців в Україні в основному узгоджується з міжнародними нормами щодо захисту прав біженців, але все ж він потребує удосконалення. З метою попередження використання інституту статусу біженця для незаконної міграції в Україну в роботі внесено пропозицію запровадити процедуру розгляду заяв шукачів статусу біженця в пунктах пропуску через державний кордон України, насамперед – в її міжнародних аеропортах. Подальшої розробки потребує механізм отримання інформації про ситуацію в країнах походження біженців. Здійснення всіх основних функцій держави стосовно біженців запропоновано зосередити в одному центральному органі виконавчої влади України.
8. Автор дійшов висновку, що особа стає біженцем не з моменту юридичного надання їй статусу біженця, а фактично вже є біженцем з того моменту, коли її правовий зв'язок з державою розірвано і її фактичне становище відповідає визначенню поняття "біженець". Тому під визначення біженця підпадають не лише особи, яким офіційно надано статус біженця в Україні згідно встановленого порядку (визнані біженці), а й шукачі статусу біженця (потенційні біженці), тобто особи, які заявили про себе як про біженців і знаходяться в процесі визначення свого стаусу, але рішення стосовно яких ще не прийнято.
9. Поняття правового статусу біженців визначено як сукупність взаємопов'язаних елементів, що складається з правосуб'єктності, прав і обов'язків біженців та гарантій їхньої реалізації, відповідних правових норм. Система прав і обов'язків біженців, визнаних і закріплених нормами міжнародного права та внутрішнім правом держави, є основним елементом правового статусу біженців.
10. Закон України "Про біженців" розмежовує правовий статус шукачів статусу біженця і біженців. Особи, яким надано статус біженця в Україні, перебувають в Україні на законних підставах і, відповідно до Конституції України і Закону України "Про біженців" користуються тими ж правами, а також виконують такі самі обов'язки, як і громадяни України - за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнароднимим договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус шукачів статусу біженця має свої особливості. Стосовно цієї категорії осіб закон не передбачає, що вони знаходяться на території України на законних підставах, отже, на них не поширюються положення статті 26 Конституції України. Шукачі статусу біженця користуться лише тими правами і виконують ті обов'язки, які передбачені статтею 18 Закону України "Про біженців". Їхній правовий статус більш обмежений.
11. Всі права, якими користуються біженці в Україні, поділяються на дві групи прав: якими біженці користуються нарівні з громадянами України з обмеженнями, встановленими для іноземців та осіб без громадянства, а також додаткові спеціальні права, які не поширюються на інші категорії іноземців та осіб без громадянства. Пріоритетним і основоположним правом біженця є право не бути примусово повернутим в обстановку переслідувань. Порушення цього права унеможливлює реалізацію біженцями всіх інших прав. Права біженців можуть бути реалізовані ними на території України в комплексному правовому режимі, який включає в себе поєднання національного та спеціального правових режимів.
12. Правовий статус біженців ширший за правовий статус інших іноземців та осіб без громадянства, які проживають на території України, оскільки біженці користуються додатковими спеціальними правами, які не поширюються на інші категорії іноземців та осіб без громадянства. Надання біженцям спеціальних прав випливає з їхнього особливого статусу, оскільки з правової точки зору біженці є найменш захищеними категоріями осіб і потребують гарантій безпеки з боку держави перебування. За результатами наукового дослідження в роботі сформульовано авторську концепцію правового статусу біженців як спеціального (привілейованого) і тимчасового виду правового статусу іноземців в Україні.
13. Правовий статус біженців не є повноцінним, досконалим, оскільки його реалізація майже повністю залежить від гарантування з боку держави перебування біженця. Гарантованість практичної реалізації прав біженців перебуває на низькому рівні. В законодавстві України відсутні або розпливчасто сформульовані юридичні гарантії відповідальності держави за порушення її посадовими особами прав людини, в тому числі й прав біженців. Відповідні положення відсутні в законах України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", "Про біженців", "Про громадянство". Аналіз проблем реалізації прав та виконання обов'язків біженцями в Україні свідчить, що в цілому механізму ефективної реалізації прав біженців і виконання ними своїх обов'язків в Україні ще не створено. Існує розрив між проголошеними правами біженців і реальними можливостями їх використання. Не в останню чергу це відбувається через те, що реалізація більшості соціально-економічних прав біженців в Україні потребує від держави значних матеріальних витрат. З іншого боку, у законодавстві України більш чітко врегульовано і гарантовано виконня біженцями своїх обов'язків, ніж реалізацію ними своїх прав. Реалізація проголошених прав біженців і виконання ними своїх обов'язків обмежується здебільшого легалізацією біженців на території України – можливістю законно перебувати на її території. При цьому легалізація біженців не супроводжується адекватними діями щодо їхньої інтеграції в українське суспільство.
14. Правовий статус біженців не є постійним і сам по собі не надає біженцям права на постійне проживання в Україні, оскільки він втрачається, коли відновлюються фактичні відносини громадянства між особою і її власною державою, або якщо особа набуде інше громадянство, наприклад, громадянство України.
15. Комплексно проаналізувавши проблеми теорії і практики правового статусу біженців в Україні і пов'язані з ними питання, автор дійшов висновку про необхідність вжиття заходів, спрямованих на попередження використання інституту правового статусу біженців для незаконної міграції в Україну. Адже принцип гуманізму, яким Україна керується стосовно біженців, не може суперечити реальним можливостям держави щодо його здійснення. Одним з шляхів цього є удосконалення порядку набуття і припинення правового статусу біженців в Україні. Такий підхід демонструють й інші європейські держави.
З іншого боку, необхідно ширше розвивати міжнародне співробітництво з метою усунення причин виникнення біженців та сприяти вільному виїзду біженців за межі України, поступовому і добровільному поверненню біженців у країни їхнього походження, що і є кінцевою метою усієї міжнародної системи захисту біженців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Український часопис прав людини. Видання Української Правничої Фундації / За ред. В.Євінтова. -К.: Право, 1997. - №1.- 248с.
2. Чехович С.Б. Інститут права притулку як конституційно-правова гарантія захисту прав людини // Право України. – 2000. - №4.- С.14-16.
3. Крисаченко В.С. Сучасні міграційні процеси, стан, виміри, тенденції розвитку в Україні // Політичний вісник. - 2002. - №12.- С.96-101.
4. Гудвин-Гилл Г.С. Статус беженца в международном праве / Под ред. М.И.Левиной. – М.: ЮНИТИ, 1997. – 647с.
5. Международное публичное право / Под ред. К.А.Бекяшева. – М.: Проспект, 1998. – 608с.
6. Сборник международно-правовых документов и национальных законодательных актов по вопросам беженцев // Сост. Ю.Л.Сарашевский, А.В.Селиванов. - Минск: Тесей, 2000.- 464с.
7. Кузьменко О.В. Адміністративно-правовий статус біженців в Україні. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – 108с.
8. Сборник международных правовых документов, регулирующих вопросы миграции.-М.: Международная организация по миграции, 1994.- 367с.
9. Конвенция ООН 1951 года о статусе беженцев и Протокол 1967 года о статусе беженцев // Действующее международное право. В 3-х томах / Сост.Ю.М.Колосов и Э.С.Кривчикова. Том 1.-М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1996.- С.283-302.
10. Фисенко И.В. Беженцы и вынужденные переселенцы в содружестве независимых государств: определение понятий // Московский журнал международного права.- 1997.- №4.- С.39-55.
11. Малиновська О.А. Біженці в Україні // Проблеми міграції. – 1998.- №2. – С.2-12.
12. Закон України "Про біженців" від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1994.- №16.- Ст.90.
13. Соколов А.В., Деев В.М. Беженцы. Краткий словарь-справочник.- М.: Институт проблем гуманизма и милосердия, 1992.- 90с.
14. Закон України "Про біженців" від 21 червня 2001р. // Відомості Верховної Ради України . –2001. - №47. - Ст.250.
15. Руководство по процедурам и критериям определения статуса беженцев. - Женева, УВКБ ООН.- 1979.- 97с.
16. Квашилава Т. Статус біженця в міжнародному праві (загальнотеоретичні аспекти) // Біженці та міграція: український часопис права і політики.- 1998.- №1.- С.26-33.
17. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К.Качуренко. – К.: Наукова думка, 1992.- 199с.
18. Хорекенс Д., Макнамара Д. Обзор проблем защиты беженцев в Западной Европе. Тенденции в области законодательства и позиция УВКБ. -К.: УВКБ ООН, 1994.- 87с.
19. Международные акты о правах человека. Сборник документов / Сост. проф. В.А.Карташкин. -М.: Издательская группа НОРМА-ИНФА, 1998.- 784с.
20. Права человека. Основные международные документы. Сб. документов.- М.: Международные отношения, 1990.- 160с.
21. Захист біженців: питання та відповіді // Інформаційне видання Представництва УВКБ ООН в Україні.-К.: УВКБ ООН, 1996.- 19с.
22. Права людини в Україні // Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини: Випуск 17.- К., 1996.- 187с.
23. Басик В.П. Эволюция понятия "правовой статус человека и гражданина" в российской правовой науке // Право и политика. - 2003. - №5. – С.10-17.
24. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: Курс вибраних лекцій.- К.: Юрінком Інтер, 1997.- 432с.
25. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією" // Офіційний вісник України. -2001.- №8.- Ст.312.
26. Кобец П.Н. Особенности правового статуса иностранных граждан и лиц без гражданства по законодательству некоторых зарубежных стран // Международное публичное и частное право. - 2004. - №.4 – С.59-63.
27. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина / Автор-укладач М.І.Хавронюк. -К.: Вид-во А.С.К., 2003. -384с.
28. Князев В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. - №12. - С.29-31.
29. Манолов К.И. Сущность международно-правового статуса иностранцев и особенности его видов. – Тверь: Палитра, 1993.- 46с.
30. Конституційне право України / За ред. проф. В.Ф.Погорілка. - К.: Наукова думка, 1999. - 735с.
31. Назаров Т.К. Организационно-правовые вопросы реализации законодательства о правовом статусе иностранцев в Украине: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02./ Нац. академия вн. дел Украины.- К., 1997.- 19с.
32. Васильева Л. Правовой статус беженцев в Республике Белорусь: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02./ Академия МВД Республики Беларусь.- Минск, 2002. -19с.
33. Піскун О.І. Основи міграційного права: порівняльний аналіз. - К.: МП Леся, 1998. – 360с.
34. Тодика Ю.Н., Ришняк Н.А. Правовой статус иностранцев и беженцев в Украине. - Х.: Факт, 1997.- 83с.
35. Тодика Ю.Н. Конституционно-правовой статус иностранцев и беженцев в Украине. - Х.: Факт, 1999. – 105с.
36. Правовая регламентация статуса беженцев и лиц, ищущих убежище / Под общ. ред. М.Ю.Черкеса.- Одесса: Латстар, 2002.- 164с.
37. Гончаренко Е.В., Гончаренко В.Д. Особенности правового статуса беженцев в Росийской Федерации. Сборник тезисов // Под ред. П.В.Анисимова.– Волгоград: ВА МВД России, 2001. - 122с.
38. Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001.- №9.- Ст.1.
39. Беженец Борис Березовский // Столичные новости. – 2004.- №32. – 16 сентября.
40. Иванов Д.В. Ближневосточное агентство ООН для помощи палестинским беженцам и организации работ (БАПОР): история создания, международно-правовые аспекты деятельности и перспективы // Московский журнал международного права. -2002. - №1(45). – С.39-51.
41. Нгуен К.Д., Патрик Д., Алэн П. Международное публичное право в 2-х т. Книга 1: формирование международного права. – К.: Сфера, 2000.- 468с.
42. Ковалишин І.Г. Правовий статус біженців в Україні як вид правового статусу іноземців // Право України. - 2001.- №2.- С.38-42.
43. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник.- Харьков: Консум, 2000.- 704с.
44. Ястребова А.Ю. Развитие международно-правовой системы защиты беженцев в современном мире // Советский ежегодник международного права: 1989-1991гг.- М.: Изд-во АН СССР, 1992.- 235с.
45. Копиленко О.Л. Закон України “Про біженців”: економічне підгрунтя правових дефініцій // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – №3. – С.16-25.
46. Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. -1994. – №23. – Ст.161.
47. Бритченко С. Стан законодавства України про біженців // Український часопис права і політики. – 1998. - № 3-4. – С.36-48.
48. Суботенко Г. Деякі аспекти сучасного стану законодавства України, що регулює правовий статус біженців // Проблеми міграції. – 2001. - № 31.- С.36-45.
49. Мозоль А. Характеристика і аналіз міграційного законодавства та міграційних процесів в Україні // Право України.- 2001.- №4. – С.118-122.
50. Бритченко С. Формування українського законодавства у сфері міграції // Український часопис права і політики.- 1999. - №2.- С.7-26.
51. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1990. - №31. – Ст.429.
52. Закон України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. –1991- № 14.- Ст.170.
53. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 - № 16.- Ст.200.
54. Закон України "Про реабілітацію жертв політичних репресій" від 17 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991 - № 14.- Ст. 262.
55. Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 - № 46.- Ст. 617.
56. Закон України "Про громадянство України" від 8 жовтня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 - № 50.- Ст. 701.
57. Закон України "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1992 - № 2.- Ст. 5.
58. Декларація прав національностей України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991 - № 53.- Ст. 799.
59. Закон України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1992. - № 36.- Ст. 529.
60. Указ Президента України "Про заходи щодо охорони державного кордону України з Республікою Молдова" від 17 березня 1992 р. № 158 // Урядовий кур'єр. – 1992. - № 42. - 25 березня.
61. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок визначення статусу біженців з Республіки Молдова і надання їм допомоги" № 378 від 8 липня 1992 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 1992.- №7.- Ст.177.
62. Алфред де Зайас. Права человека и беженцы // Материалы семинара "Миграция и миграционная политика". Международная организация по миграции. - Москва. – 13-17 июля 1992 года. – C.27-31.
63. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Міністерство України у справах національностей та міграції" № 478 від 26 червня 1993 р. // Зібрання постанов Уряду України.- 1993.- №11.- Ст.246.
64. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон // Збірник нормативних актів України з питань паспортної, реєстраційної та міграційної роботи.- К. - 1995. - С.113-117.
65. Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. –1994. - №18.- Ст.101.
66. Копиленко О. Закон України "Про біженців": проблеми удосконалення // Біженці та міграція: український часопис права і політики.- 1998.- №1. - С.7-16.
67. Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про біженців" № 3819-XII від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №16.- Ст.91.
68. Про затвердження Положення про порядок оформлення надання статусу біженця. Наказ Міністерства національностей і міграції України №2 від 11 квітня 1996 р. // Правовий захист біженців в Україні: збірка документів.-К.: Поліграф-СКВ, 1998.- С.50-79.
69. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" № 1074 від 29 грудня 1995 р. // Зібрання Постанов Уряду України.- 1996. - №4. - Ст.148.
70. Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення органів міграційної служби в Україні" № 428 від 22 червня 1994 р. // Урядовий кур'єр.- 1994.- №98.- 25 червня.
71. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про відділи міграції в областях, містах Києві та Севастополі" № 199 від 20 березня 1995 р. // Зібрання постанов Уряду України. –1995- №6.- Ст.144.
72. Наказ Міністра України у справах національностей, міграції та культів "Про затвердження Положення про регіональні пункти тимчасового розміщення біженців" №14 від 16 травня 1995 р. // Інформаційний бюлетень Міністерства України у справах національностей, міграції та культів. - 1995. - №3. – С.5-8.
73. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- №30.- Ст.141.
74. Коментар до Конституції України (друге видання) // За ред. В.Ф.Опришка.- К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998.- 411с.
75. Шаповал В., Крижанівський С. Інститут притулку в національному праві (конституційно-правовий аспект) // Проблеми міграції. – 1998.- № 1. – С.4-8.
76. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" // Офіційний вісник України. –1997.- число 29.- С.10-11.
77. Закон України "Про ратифікацію Рамкової кон¬венції Ради Європи про захист національних меншин" // Офіційний вісник України. –1997. - число 50.- С.39.
78. Закон України "Про ратифікацію Угоди про співпрацю держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у боротьбі з незаконною міграцією" // Офіційний вісник України. –1999. - № 17.- Ст.685.
79. Договір між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон від 18 липня 1997 р. // Офіційний вісник України. –1997. – число 29.- С.12.
80. Договір між Україною і Російською Федерацією про дружбу, співро¬бітництво і партнерство від 14 січня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. - №2. - Ст.43.
81. Угода між Урядом Ук¬раїни і Урядом Латвійської Республіки про передачу і приймання осіб від 10 лютого 1998 р. // Офіційний вісник України. –1998.- №6.- Ст.214.
82. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про приймання та передачу осіб через українсько-молдавський державний кордон від 11 вересня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1999. - №37. - Ст.1344.
83. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про організацію спільного кон¬тролю в пунктах пропуску через українсько-молдовський кордон від 11 вересня 1998 р. // Офіційний вісник України. –1998. - №37. - Ст.1345.
84. Постанова Кабінету Міністрів України "Про надання медичної допомоги іноземним громадянам" від 17 вересня 1996 р. №1146 // Зібрання постанов Уряду України. –1996. - №18. - Ст.504.
85. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги інозем¬ним громадянам, які тимчасово перебувають на території України" від 28 січня 1997 р. №79 // Офіційний вісник України. –1997. – число 5. – С.147.
86. Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку надання медичної допомоги іно¬земним громадянам, які тимчасово перебувають на території України" від 2 березня 1998 р. №252 // Офіційний вісник України. –1998. – №9. – Ст.336.
87. Постанова Кабінету Міністрів України "Про запровадження візової етикетки для оформлення іноземцям і особам без громадянства віз для в'їзду в Україну" від 8 вересня 1997 р. №983 // Офіційний вісник України. –1997. – число 37. - С.13-14.
88. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про посвідчення біженця" від 16 лютого 1998 р. № 153 // Офіційний вісник України. – 1998. - №7. - Ст.250.
89. Постанова Кабінету Міністрів України "Про прикордонний режим" від 27 липня 1998 р. №1147 // Офіційний вісник України. –1998.- №30.- Ст.1127.
90. Постанова Кабінету Міністрів України "Про запровадження но-вого порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну" від 20 лютого 1999 р. № 227 // Офіційний вісник України. –1999. - №8. - Ст.285.
91. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвер¬дження Порядку надання біженцям грошової допомоги та пенсії" від 6 липня 1998 р. № 1016 // Офіційний вісник України. –1998. - №27. - Ст.1001.
92. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих на¬вчальних закладів" від 5 серпня 1998 р. №1238 // Офіційний вісник України. –1998. - №31. - Ст.1186.
93. Наказ Голови Державного комітету України у справах національностей та міграції "Про порядок розгляду скарг у Державному комітеті України у справах національностей та міграції на рішення про надання і побавлення статусу біженця, що приймаються органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" від 18 листопада 1996 р. // Правовий захист біженців в Україні: збірка документів.-К.: Вид-во Поліграф-СКВ, 1998.- С.85-86.
94. Наказ Міністра праці України "Про внесення змін до Тимчасового положення про умови і порядок оформлення іноземним громадянам дозволів на пра¬цевлаштування в Україні" від 22 травня 1997 р. № 42 // Офіційний вісник України. –1997. - число 26.- С.64.
95. Наказ Міністра закордонних справ України "Про затвердження порядку оформлення в Державному між¬народному аеропорту "Бориспіль" дозволу для в'їзду в Україну" від 7 квітня 1999 р. № 62 // Офіційний вісник України. –1999. - №15. - Ст.629.
96. Спільний наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Міністерства внутрішніх справ України “ Про затвердження Інструкції про порядок передачі підрозділами Прикордонних військ України іноземних громадян та осіб без громадянства, що є порушниками законодавства України про державний кордон і правовий статус іноземців, прий¬мання зазначених осіб органами МВС України, їх утримання та видворення за межі держави" від 25 грудня 1997 р. №477 / 877 // Офіційний вісник України. –1998. – №2. – Ст.69.
97. Наказ Міністра транспорту України "Про проїзд іноземних гро¬мадян залізничним транспортом у внутрішньодержавному сполученні" від 11 травня 1998 р. № 182 // Офіційний вісник України. –1998.- №22.- Ст.818.
98. Указ Президента України "Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000рр." від 18 жовтня 1997 р. №1166 // Урядовий кур'єр.- 1997.- №202-203.
99. Постанова Верховної Ради України "Про Засади державної політики України в галузі прав людини" від 17 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999.- №35.- Ст. 303.
100. Закон України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України . –2001. - №41. - Ст.197.
101. Указ Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" від 27 березня 2001 р. №215 // Офіційний вісник України. - 2001. - №13. - Ст.533.
102. Указ Президента України "Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією" від 18 січня 2001 р. №22 // Офіційний вісник України. -2001. -№3. - Ст.59.
103. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання" від 15 червня 2001 р. №435 // Офіційний вісник України. -2001. -№25. - Ст.1107.
104. Указ Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про імміграцію" від 7 серпня 2001 р. №596 // Офіційний вісник України. -2001. -№32.- Ст.1465.
105. Указ Президента України "Про Державний комітет України у справах національностей та міграції"від 13 вересня 2001 р. №836 // Офіційний вісник України. -2001.- №38. – Ст.1724.
106. Указ Президента України "Про Положення про Державний комітет України у справах національностей та міграції" від 19 березня 2002 р. № 269 // Офіційний вісник України. -2002. -№12.- Ст.560.
107. Закон України "Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців та Протоколу про доповнення пункту 2 статті 4 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців" // Офіційний вісник України.- 1999. - № 43. - Ст.2132.
108. Проти незаконного ввезення мігрантів // Урядовий кур'єр. – 2001.- № 214.- 17 листопада.
109. Закон України "Про приєднання України до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу 1967 року щодо статусу біженців" від 10 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. - 2002. - №5. - Ст.178.
110. Буроменский М.В. Міжнародний захист прав людини та права біженців. – К., "Компанія ВАІТЕ", 2002. – 160с.
111. "PRO" и "CONTRA" присоединения Украины к Конвенции ООН о статусе беженцев // Зеркало недели.- 2001.- №44.- 10 ноября.
112. Новік В., Коник С. Система органів державної влади Української держави 1918 року по біженецьких справах: історико-державотворча розвідка першого досвіду України по роботі з біженцями. // Український часопис права і політики. - 1998. - №3-4. – C.107-129.
113. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" від 27 травня 2004 р. №700 // Офіційний вісник України. –2004.- №21.- Ст.1447.
114. Наказ Державного комітету України у справах національностей та міграції "Про затвердження Положення про управління (відділи) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі" від 27 липня 2004р. №36 // Офіційний вісник України. –2004. - №35.- Ст.2372.
115. Малиновська О. Основні засади міграційної політики України та майбутні сценарії розвитку // Проблеми міграції.- 2002.- том 7 (число1).- С.18-26.
116. Эгер Ж. Процедура приёма беженцев и лиц в поисках убежища. Общие правовые подходы // Московский журнал международного права.- 1998. - №1. – С.93-101.
117. Клинова Е.В. Правовое положение беженцев в странах Европейского Союза (Статус беженца, право на убежище). – М.: РАН. ИНИОН. – 2000. – 103с.
118. Наказ Державного комітету України у справах національностей та міграції "Про затвердження Тимчасової інструкції про оформлення документів, необхідних для вирішення питань про надання, втрату, позбавлення статусу біженця" від 29 квітня 2002 року №20 // Вісник Держкомнацміграції України. - 2002. - №2. – С.39-99.
119. Рубл Б., Малиновська О. "Нетрадиційні" іммігранти у Києві. – К.: Стилос, 2003.- 447с.
120. Наказ Державного комітету у справах охорони державного кордону України "Про затвердження Інструкції про порядок дій посадових осіб Прикордонних військ України при зверненні іноземців та осіб без громадянства із заявами про наданння статусу біженця" від 1 серпня 2000 р. №398 // Офіційний вісник України. -2000. - №34. -Ст.1473.
121. Report on Asylum Procedures // Secretariat of the Inter-Governmental Consultations on Asylum, Refugee and Migration Policies in Europe, North America and Australia, 1997.- 75с.
122. Борьба с нелегалами // Столичные новости.- 2004.- №1.- 13 января.
123. Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001 - № 30.- Ст. 142.
124. За что селекционеры любят беженцев? Вечерние вести.- 2001.- № 27.- 21 февраля.
125. Новік В. Державна політика і регулювання імміграційних процесів в Україні. К.: Компанія ВАІТЕ. - 1999. – 216с.
126. Психическое здоровье беженцев. Всемирная организация здравоохранения. - К.: Сфера, 1998.- 176с.
127. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про посвідчення біженця" від 11 жовтня 2002 р. №1527 // Урядовий кур'єр. - 2002. - 23 жовтня.
128. Плічко Д. Проблеми біженців в Україні // Крізь кордони. - Інформаційний бюлетень УВКБ ООН в Україні.- 2003.- №1.- C.15-18.
129. Иванов Д.В. Становление международной системы защиты беженцев // Московский журнал международного права.- 1998.- № 4.- С.141-159.
130. Великобритания ужесточила правила иммиграции для граждан ряда стран, в том числе и Украины // Факты. - 2003. – 19 июня.
131. Цифры недели // Сегодня.-