Конституційно-правова регламентація об\'єктного складу місцевого самоврядування в Україні :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………..………………………….……… 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМАТИВНО-
ПРАВОВОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ОБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ
МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ ………. 14
1. 1. Поняття суб’єктно-об’єктного складу місцевого самоврядування в
Україні ………………….………………………...………………..…….... 14
1. 2. Теоретико-гносеологічні підходи до генезису об’єктного складу
місцевого самоврядування ……………………………………...…...… 33
1. 3. Нормативно-правова регламентація об’єктного складу місцевого
самоврядування ……………………………………........................……. 53
Висновки до розділу 1 ………………………………………………….. 69

РОЗДІЛ 2. РОЛЬ КОМПЕТЕНЦІЇ В СТАНОВЛЕННІ ОБ’ЄКТНОГО
СКЛАДУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
В УКРАЇНІ .............................................................................. 73
2.1. Поняття компетенції місцевого самоврядування й органу
місцевого самоврядування ………………..……………………..………. 73
2. 2. Конституційно-правова регламентація компетенції органів
місцевого самоврядування …………………………………...………… 87
2. 3. Значення міжнародно-правових стандартів у становленні
компетенції місцевого самоврядування …………………..…….…….. 108
Висновки до розділу 2 ………………………………………………. 135

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ МІСЦЕВОГО ГОСПОДАРСТВА В НОРМАТИВНО-ПРАВОВІЙ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ОБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ……………………………………………………… 138
3.1. Поняття, елементний склад місцевого господарства й стан його
нормативно-правової регламентації ………………………………….. 138
3.2 Вплив місцевого господарства на формування об’єктного складу
місцевого самоврядування ……………………………………………. 159
Висновки до розділу 3 ………………………………………………… 181

ВИСНОВКИ ..………………………………………………………………… 186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………… 194

ВСТУП

Актуальність і ступінь розробки теми дисертаційного дослідження. Розвиток правової, демократичної державності в Україні нерозривно пов'язаний зі становленням і розвитком місцевого самоврядування. Конституційне правоположення про те, що «в Україні визнається й гарантується місцеве самоврядування» (ст. 7) [1], стало нормативною й методологічною базою для конституювання й правової ідентифікації цього найважливішого соціально-правового інституту, що виступає в якості однієї з найважливіших основ конституційного ладу.
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена сучасним підходом до конституювання місцевого самоврядування, що пов'язаний з низкою факторів: по-перше, із широкою демократизацією державного й громадського життя, з розвитком в Україні громадянського суспільства й правової держави, що привело до самообмеження державної влади й визнання, легалізації державою інших, недержавних інтересів, які продукують локальні співтовариства. Ці глибинні процеси привели до модифікації й корінної перебудови відносин у системі координат «держава – громадянин», при якій починає змінюватися домінуюча роль держави, звужується сфера її впливу на визначення й формування поведінкових установок членів локального співтовариства, розширюються можливості вибору останніми свого поводження в умовах правосвободного простору, утвореного громадянським суспільством. Як відзначив у своєму виступі 23 січня 2005 р. в день інавгурації Президент України В.А. Ющенко, «ми будемо нацією самоврядних громад» [2], визначивши тим самим стратегічний курс розвитку місцевого самоврядування. Найбільш яскраво ця тенденція виявляється при конституюванні об'єктного складу місцевого самоврядування в процесі інституціоналізації й функціонування його системи; по-друге, з досить складними процесами становлення місцевого самоврядування й суперечливим відношенням до нього держави, що носить амбівалентний характер: з одного боку, спостерігається позитивне відношення - визнання, легалізація, нормативна регламентація й гарантування місцевого самоврядування (ст. 7, Розділ XI Конституції України, профільне законодавство, міжнародні договори), з іншого боку - має місце «варіабельність централістських тенденцій» [3], що не тільки утруднює продуктивні процеси розвитку системи місцевого самоврядування, але й блокує становлення територіальної громади як його первинного суб'єкта, формування компетенційної бази суб'єктів місцевого самоврядування, і, насамперед, нормативне визначення й закріплення його об'єктного складу; по-третє, з об'єктивною необхідністю проведення адміністративно-територіальної реформи, одним з найважливіших напрямків якої, є реальне наближення й надання послуг населенню, розширення їхнього переліку й підвищення якості. У зв'язку із цим особливого значення набуває розробка теоретичних основ становлення й розвитку об'єктного складу місцевого самоврядування, що виступає в якості основної телеологічної установки локальної демократії, що повинно стати вихідним для галузевих науково-юридичних досліджень цієї проблематики.
Заслуговує на увагу й зовнішньополітичний аспект актуальності теми. Входження України в Раду Європи - найбільшу міжнародну міжурядову організацію, що об’єднує 46 держав континенту, обумовила узяття нею під час підписання міжнародних договорів рамкового характеру, розроблених державами-членами цієї організації, і наступної реалізації системокомплексу зобов'язань, узятих, у тому числі й у сфері становлення й розвитку місцевого самоврядування на своїй території, визначення й розвитку його компетенційної бази. Найважливіші з них, що мають характер міжнародних стандартів, що закріплюють фундаментальні принципи організації й функціонування місцевого самоврядування, знайшли своє закріплення в Європейській Хартії про місцеве самоврядування 1985 р. Ратифікація 15 липня 1997 р. Верховною Радою України Європейської Хартії про місцеве самоврядування стала не тільки фактом визнання таких стандартів, але й наклала обов'язок на нашу державу по їх практичній реалізації, тим більше, що згідно ст. 9 Конституції України, Хартія стала частиною її національного законодавства, набувши чинність поточного законодавчого акту. Сукупність зазначених причин і обумовила вибір теми дослідження.
У спеціальній літературі розгляд концептуальних основ становлення й розвитку об'єктної бази місцевого самоврядування, зокрема, у радянський період здійснювалося в розрізі дослідження компетенції місцевих Рад народних депутатів і їх виконавчих органів, а також у контексті загальних проблем народовладдя в сфері теорії держави й права, конституційного права й радянського будівництва, адміністративного права й ін. у роботах В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, М.І. Байтина, І.П. Бутка, М.І. Корнієнка, Б.П. Курашвілі, В.В. Копейчикова, Б.М. Лазарєва, А.І. Лук'янова, В.Ф. Погорілка, В.Ф. Сиренка, Ю.О. Тихомирова, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького й інших дослідників. Відзначаючи значний внесок зазначених авторів у розробку теоретичних основ становлення й здійснення компетенції місцевих Рад народних депутатів і їх виконавчих органів, слід зазначити, що вони в основному розглядали її як соціально-правовий феномен, появу якого обумовлено й нерозривно пов'язано винятково з діяльністю держави.
Після здобуття Україною незалежності й становлення в юридичній науці національної школи муніципального права, почався процес формування сучасних поглядів на муніципально-правову проблематику, зокрема, становлення об'єктного складу місцевого самоврядування і його особливу роль у процесі формування локальної демократії. Ця проблематика знайшла особливе місце в працях Б.П. Андресюка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, В.І. Борденюка, М.П. Воронова, В.А. Григор'єва, Р.К. Давидова, В.М. Кампа, О.О. Карлова, О.А. Коваленка, М.І. Корнієнка, В.В. Кравченка, В.В. Медведчука, М.П. Орзіха, Б.А. Пережняка, В.Ф. Погорілка, О.В. Приєшкіної, М.А. Пухтинського й інших учених.
При науковому дослідженні окремих аспектів становлення й розвитку об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні використовувалися праці відомих дореволюційних і сучасних вітчизняних і іноземних учених-правознавців - С.А. Авак’яна, Х. Адріана, М.В. Баглая, М. Вебера, Ж. Веделя, І.В. Видріна, Дж. Гудмена, Е. Гурселя, Л. Гумиловича, Б. Гурне, Р. Дарендорфа, С.Н. Іванова, Р. Коллінза, М.М. Коркунова, М.О. Краснова, О.О. Кутафіна, М.І. Лазаревського, Ю. Панейко, К. Плоккера, Б.О. Страшуна, А. де Токвіля, В.І. Фадєєва, Ю. Хабермаса, К.-Х. Хартвіга, Г. Холліса, Л. Ембрі, О.О. Югова.
Слід зазначити, що в останні роки в Україні захищено ряд дисертацій, що містять науковий аналіз окремих аспектів місцевого самоврядування. Але ці роботи не містять комплексний науковий аналіз становлення й розвитку об'єктного складу місцевого самоврядування, тому дане дослідження органічне доповнює їх, а наявність зазначених робіт не позбавляють його актуальності.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки конституційного права. Дисертація виконана як складова частина тематики досліджень, проведених в Маріупольському державному гуманітарному університеті по комплексній програмі „Розбудова державності в Україні” № 97128.
Мета й завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає в створенні науково-теоретичної моделі об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні в контексті розвитку стратегічної парадигми локальної демократії, а також у розробці практичних рекомендацій з удосконалювання законодавства про місцеве самоврядування.
Зазначена мета дослідження обумовила постановку й вирішення таких завдань:
- проаналізувати процеси становлення й розвитку місцевого самоврядування, які обумовлюють і супроводжують нормативно-правову регламентацію його об'єктного складу;
- провести дослідження концептуально-конституційних основ становлення об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні;
- виходячи з конституювання місцевого самоврядування в Україні, проаналізувати основні ідентифікаційні ознаки й особливості питань місцевого значення, що лежать в основі об'єктного складу місцевого самоврядування;
- визначити роль об'єктного складу місцевого самоврядування в становленні, розвитку й функціонуванні територіальних громад і інших суб'єктів, що входять у систему місцевого самоврядування в Україні;
- провести системний аналіз суб’єктно-об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні в контексті виявлення ролі й значення питань місцевого значення;
- визначити місце територіальної громади як первинного суб'єкта в системі місцевого самоврядування і її роль у продукуванні й вирішенні питань місцевого значення;
- проаналізувати процес інституціоналізації питань місцевого значення, їхнє значення й специфіку як субстрату конституювання територіальної громади й основного об'єкта місцевого самоврядування;
- проаналізувати процес і особливості нормативно-правової регламентації об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні;
- визначити роль і значення міжнародно-правових стандартів локальної демократії для становлення й формування компетенції й об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні;
- визначити роль і вплив місцевого господарства на формування об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні;
- проаналізувати законодавство України про місцеве самоврядування й внести рекомендації й пропозиції, спрямовані на вдосконалювання його нормативної бази з метою підвищення ефективності правового регулювання об'єктного складу місцевого самоврядування.
Об'єкт дослідження – становлення й розвиток об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні як невід'ємного структурного елемента місцевого самоврядування, що виступає в якості основної цільової домінанти локальної демократії.
Предметом дисертаційного дослідження – виступають теоретичні й практичні питання, що виникають у процесі конституювання й інституціоналізації об'єктного складу місцевого самоврядування в Україні.
Методологічною основою дисертації є наукові методи, які базуються на вимогах об'єктивного й всебічного аналізу суспільних явищ соціального й правового характеру, до яких належить місцеве самоврядування і його об'єктний склад. В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні принципи й підходи по визначенню конституювання й інституціоналізації об'єктного складу місцевого самоврядування. Із цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу й синтезу, індукції й дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування й інші. У процесі розробки проблеми використовувалися соціологічний, формально-логічний, метод системного підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий (компаративний), історичний і інший методи дослідження. Так, при аналізі суб’єктно-об'єктного складу місцевого самоврядування, досліджені компетенції органів місцевого самоврядування використовувався метод системного підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний і соціологічний методи дослідження; при визначенні ролі міжнародних стандартів у становленні об'єктного складу місцевого самоврядування, а також при визначенні ідентифікаційних ознак місцевого співтовариства й місцевого господарства - історичний й порівняльно-правовий (компаративний) методи; при створенні нормативно-правової моделі об'єктного складу місцевого самоврядування - методи моделювання й абстрагування.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням, присвяченим теоретичним і практичним проблемам становлення й розвитку об'єктного складу місцевого самоврядування. Новизну дослідження відображають такі найважливіші науково-теоретичні положення:
- висновок про те, що в умовах становлення й розвитку демократичної, правової державності спостерігається процес становлення й розвитку місцевого самоврядування, що характеризується позитивною підтримкою держави, що знаходить своє вираження у відповідній конституційно-правовій і нормативно-правовій регламентації, у тому числі й суб’єктно-об'єктного складу місцевого самоврядування;
- висновок про важливу роль місцевого самоврядування в сфері захисту прав і свобод людини й громадянина, у рамках якого йдуть і активізуються процеси становлення й розвитку громадянської й особистісної активності й самодіяльності жителів певних територій - членів територіальних громад, формується, структурується й діє локальна система безпеки людини, що має вихід на всі групи й рівні прав, свобод і обов'язків людини й громадянина, основною метою якої є забезпечення реалізації кожним жителем повсякденних потреб існування;
- визначення й розкриття основних ознак і особливостей суб’єктно-об'єктного складу місцевого самоврядування в їхньому взаємозв'язку й взаємозалежності, зокрема, генетико-онтологічному зв'язку між основним суб'єктом місцевого самоврядування і його об'єктом, що виступає в якості основної телеологічної домінанти локальної демократії;
- висновок про те, що саме в територіальному колективі, що діє на локальному рівні соціуму відбувається зародження мотивації й об'єктивізація потреби в наявності й споживанні певних ресурсів (послуг), причому таке споживання для всіх членів співтовариства повинно бути рівним, або, принаймні, повинен бути рівним доступ до таких ресурсів (послуг);
- аналіз природи місцевого самоврядування дозволяє виявити взаємозв'язок його генезису з реалізацією системи колективних і індивідуальних інтересів членів територіальної громади, що виникають у процесі їхнього загального співіснування й спрямованих на формування й вирішення питань місцевого значення;
- висновок про те, що питання місцевого значення лежать в основі й становлять компетенцію місцевого самоврядування, його суб'єктів і органів, причому інституціоналізація власної компетенції місцевого самоврядування прямо пов'язана із процесами децентралізації й деконцентрації державної влади;
- системний аналіз структурних елементів компетенції місцевого самоврядування, зокрема, предметів ведення місцевого самоврядування як сфери місцевого життя, у межах яких діє передбачений законом, а звідси й компетентний у них орган, дозволяє виявити їх глибокий екзистенціальний зв'язок з виникаючими в цих сферах питаннями місцевого значення, предметами ведення й об'єктним складом місцевого самоврядування, а звідси компетенції й телеологічного призначення локальної демократії;
- висновок про те, що стратегічним напрямком законопроектних робіт у сфері місцевого самоврядування в Україні повинно стати розширення прав територіальних громад, як первинних суб'єктів місцевого самоврядування, за допомогою більш детального підходу до регламентації їхньої правосуб'єктності шляхом розширення кола самоуправлінських повноважень;
- висновок про реальне зростання ролі міжнародно-правових стандартів місцевого самоврядування та їх вплив на процес становлення його об'єктного складу, що знаходить своє вираження в компетенції його суб'єктів, що формується й закріплюється у національному законодавстві України;
- висновок про те, що виникнення, розвиток і структуризація місцевого господарства, що виступає функціональною основою вирішення питань місцевого значення, генетично пов'язані із процесами конституювання, інституціоналізації й функціонування місцевого співтовариства, з формуванням і реалізацією його інтересів у сфері вирішення питань місцевого значення;
- границі місцевого господарства територіально збігаються з межами муніципального управління й відповідають загальним тенденціям відповідності управлінських систем певним циклам і системам господарства;
- нормативно-правовий і соціально-економічний аналіз об'єктного складу місцевого самоврядування дають можливість синергізувати категорії «місцеве господарство», «муніципальне господарство» з такими категоріями, як «місцеве співтовариство», «комунальна власність», «самоуправлінська влада»; по вертикалі вони співвідносяться з такими поняттями, як «державне господарство», «державна власність», «державна влада», а по горизонталі - «приватне господарство», «приватна власність»;
- місцеве господарство, що є економічною основою існування місцевого самоврядування, стає природним і єдиним простором, у рамках якого об'єктивується можливість розробки й реалізації загальнодержавних стандартів (мінімуму благ, які вправі одержувати й вимагати громадяни даної держави), що обумовлює необхідність підвищення правового статусу комунальної власності як елементного складу місцевого господарства і її захисту, а також розширення компетенційних повноважень територіальної громади й формованих нею органів місцевого самоврядування (далі: ОМСУ);
- висновок про те, що конституційне закріплення питань місцевого значення, що виступають як об'єктний склад місцевого самоврядування, несе в собі позитивний потенціал, тому що дозволяє розмежувати функції різних рівнів місцевого самоврядування, разом з тим, для вироблення алгоритмового підходу до диференціації сфер і областей соціального життя, актуалізується необхідність визначення в законодавчому порядку дефініції "питання місцевого значення";
- пропозиції по вдосконалюванню законодавчої бази місцевого самоврядування, які спрямовані на оптимізацію процесів регламентації його об'єктного складу.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані в подальших дослідженнях загальнотеоретичних проблем, пов'язаних зі становленням і розвитком місцевого самоврядування, його суб'єктного й об'єктного складів, функціонуванням інституту місцевого самоврядування в демократичній правовій державі. Висновки, концептуальні підходи, які містяться в дисертації, можуть бути використані в законотворчій роботі Верховної Ради України, роботі органів і посадових осіб місцевого самоврядування в процесі локальної правотворчості. Ряд положень дисертації може бути використаний у законопроектній роботі, зокрема, при розробці проектів законодавчих актів, що доповнюють і конкретизують профільний Закон України про місцеве самоврядування від 21 травня 1997 р., а також при розробці комплексного законодавчого акту - Муніципального Кодексу України.
Матеріали дисертації також можуть бути використані в навчальному процесі, включаючи систему підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації (магістратура) державних і муніципальних службовців, а саме - при викладанні курсів конституційного, муніципального права, конституційного права зарубіжних країн, спеціальних дисциплін компаративістської спрямованості.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на кафедрах права Європейського Союзу й порівняльного правознавства Одеської національної юридичної академії и правознавства Маріупольського державного гуманітарного університету, а результати обговорювались автором у виступах на декількох науково-практичних заходах, зокрема на міжнародній науково-практичній конференції на тему „Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку”, яка проходила в Одеському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ (червень 2005 р., м. Одеса) та на 6-й і 7-й звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (квітень 2003 р., квітень 2004 р., м. Одеса).
Публікації. Основні положення, результати й висновки дисертації викладені в трьох наукових статтях, які розміщені в наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України.
Публікації. Основні положення, результати й висновки дисертації викладені в трьох наукових статтях, які розміщені в наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань, затвердженого ВАК України.
Структура й обсяг дисертації обумовлені метою й завданнями дослідження. Структура складається із вступу, трьох розділів, які розділені на вісім підрозділів, висновку й списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 193 сторінки, список використаних джерел 21 сторінка (307 джерел).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження можна прийти до наступних висновків:
- важливість місцевого самоврядування як одного з істотних елементів конституційного ладу демократичної держави обґрунтовується тим, що воно, функціонуючи як специфічний рівень публічної (самоуправлінської) муніципальної влади, виступає у подвійній якості, реалізуючи, з одного боку, завдання й функції держави на локальному рівні управління, а з іншого боку - систему особливих специфічних інтересів, що виникають у жителів певних територіальних одиниць, у результаті їхнього спільного проживання, що гармонізує багатобічні відносини між ними й державою, одночасно підсилюючи стабільність і стабільність самої держави;
- становлення сучасної моделі місцевого самоврядування в Україні прямо пов'язане з розвитком і посиленням процесів децентралізації й деконцентрації державної влади;
- конституційна регламентація місцевого самоврядування стала найважливішим фактором у становленні основ демократичної й правової держави в Україні;
- важлива роль місцевого самоврядування в сфері захисту прав і свобод людини й громадянина полягає в тому, що в його рамках на локальному рівні йдуть і активізуються процеси становлення й розвитку громадської й особистісної активності й самодіяльності жителів певних територій - членів територіальних громад, формується, структурується й функціонує їхній світогляд. У цих же рамках формується й діє локальна система безпеки людини, що має вихід на всі групи й рівні прав, свобод і обов'язків людини й громадянина, основною метою якої є забезпечення реалізації кожним жителем повсякденних потреб існування;
- дослідження динаміки місцевого самоврядування в історичному й нормативно-правовому аспектах дає можливість прийти до системного розуміння й осмислення суб’єктно-об'єктного складу локальної демократії, виявити ініціюючу роль і значення територіальної громади й формованих нею органів у сприянні об'єктивному формуванню системи питань місцевого значення, що лежать в основі об'єктної основи місцевого самоврядування. Крім того, це дозволяє виявити генетико-онтологічний зв'язок між основним суб'єктом місцевого самоврядування і його об'єктом, що виступає в якості основної телеологічної домінанти локальної демократії;
- у контексті проведеного дослідження можна констатувати, що місцеве самоврядування виступає не як самоціль, а є ефективним засобом поліпшення якості життя населення, що утворює місцеве співтовариство, його телеологічною домінантою виступає вирішення питань місцевого значення;
- системний аналіз і дослідження генетичних зв'язків місцевого співтовариства з питаннями місцевого значення дозволяє дати теоретико-гносеологічну характеристику процесів становлення об'єктного складу місцевого самоврядування;
- дослідження місцевого співтовариства з позицій соціологічної науки стосовно до фундаментальних положень теорії суспільства дозволяє дійти висновку про те, що суспільство є сукупністю структурованих (тобто чинених по встановленим, хоча й постійно обновлюваним зразкам) взаємодій, а сам феномен такого співтовариства має яскраво пофарбовану соціологічну основу, тому що він виникає в суспільстві, у ньому функціонує, еволюціонуючи разом з макросоціумом, складовою елементною частиною якого є;
- застосування до досліджуваних об'єктів доктринальних підходів різних соціологічних шкіл дозволяє виявити високий методологічний і аксиологічний потенціал такого підходу, тому що в результаті формується розуміння того, що саме в територіальному колективі, що діє на локальному рівні соціуму відбувається зародження мотивації й об'єктивізація потреби в наявності й споживанні певних ресурсів (послуг), причому таке споживання для всіх членів співтовариства повинно бути рівним, або, принаймні, повинен бути рівним доступ до таких ресурсів (послуг);
- у рамках аналізу теоретичних підходів феноменологічної соціології виявляється розуміння людської стратегії поводження в складному світі, що визначається обмеженою раціональністю, заснованою на щільності взаємодії в рамках локального співтовариства, солідарності його членів і почутті конформізму кожного з них;
- застосування теорії комунікативної дії (Ю. Хабермас), що спирається на функціоналізм, дозволяє дійти висновку про те, що децентралізоване розуміння соціального миру (розуміння на рівні локального співтовариства), лежить в основі орієнтованого на взаєморозуміння дії, що на практиці приводить до структурування потреб у користуванні певним набором соціальних послуг;
- застосування теорії повсякденності, що є чи не найбільшою й універсальною частиною змісту філософії, дає можливість виявити продуктивний підхід в інституціоналізації питань місцевого значення, обумовлений сукупністю характерних індивідуальних і колективних феноменів, що виступають як фундаментальні елементи способу життя й свідомості місцевого співтовариства;
- важливе місце у виявленні генезису питань місцевого значення, об'єктивній необхідності й обумовленості зародження об'єктного складу місцевого самоврядування займає психологічна наука, що дозволяє виділити як основу формування територіального колективу, як соціальної спільності людей, об'єднаних спільними інтересами і функціонуючих на локальному рівні соціуму, спілкування (комунікативна взаємодія) – складний, багатоплановий процес установлення й розвитку контактів між людьми, породжувана потребами в спільній діяльності;
- аналіз історичних і доктринальних підходів до виявлення природи місцевого самоврядування дозволяє досить точно виявити взаємозв'язок генезису цього інституту з реалізацією системи колективних і індивідуальних інтересів членів територіальної громади, що виникають у процесі їхнього загального співіснування й спрямованих на формування й вирішення питань місцевого значення;
- питання місцевого значення лежать в основі й становлять компетенцію місцевого самоврядування, його суб'єктів і органів;
- інституціоналізація власної компетенції місцевого самоврядування прямо пов'язана із процесами децентралізації й деконцентрації державної влади;
- системний аналіз структурних елементів компетенції місцевого самоврядування, зокрема, предметів ведення місцевого самоврядування як сфери місцевого життя, у межах яких діє передбачений законом, а звідси й компетентний у них орган, дозволяє виявити їх глибокий екзистенціальний зв'язок з виникаючими в цих сферах питаннями місцевого значення, предметів ведення й об'єктного складу місцевого самоврядування, компетенції й телеологічного призначення локальної демократії;
- телеологічне тлумачення термінів «компетенція», «компетенція органа держави», і «компетенція органа місцевого самоврядування» дозволило дійти висновку про те, що доктринальний підхід відповідно до якого «компетенція органа держави» аналогічна «компетенції органа місцевого самоврядування» може бути сприйнятий у загальнотеоретичному контексті, але характеризується цілим рядом внутрішніх протиріч, викликаних, насамперед, різними цільовими настановами зазначених органів, природою їхнього виникнення й суб'єктним складом;
- у результаті системного аналізу термінів «компетенція місцевого самоврядування» і «компетенція органа місцевого самоврядування» можна виявити, що ці два поняття співвідносяться як «загальне» і «частка», що досить чітко виявляється в процесі їх доктринальної або нормативної характеристики, що містить загальні критерії й риси;
- основні принципи формування власної й делегованої компетенції місцевого самоврядування знайшли своє закріплення в ст. 4 Європейської Хартії про місцеве самоврядування 1985 р., ратифікованою Україною, а також у наслідку в її діючому національному законодавстві про місцеве самоврядування й на рівні законопроектних робіт;
- аналіз національного законодавства про місцеве самоврядування багатьох сучасних держав і України дозволив виявити загальні методологічні підходи до формування предметів ведення місцевого самоврядування, до яких відносяться: а) питання місцевого значення (власна компетенція місцевого самоврядування); б) питання, які не вважаються безпосередньо місцевими й право вирішення яких делегується відповідно до закону органам місцевого самоврядування (делеговані повноваження);
- стратегічним напрямком законопроектних робіт у сфері місцевого самоврядування в Україні повинно стати розширення прав територіальних громад, як первинних суб'єктів місцевого самоврядування за допомогою більш детального підходу до регламентації їхньої правосуб'єктності шляхом розширення кола самоуправлінських повноважень;
- у сфері формування предметів ведення органів місцевого самоврядування різного рівня український законодавець у сфері законопроектних робіт обрав диференційований підхід, в основі якого лежать реальна економічна й фінансова можливості цих органів.
- зарубіжний досвід по створенню законодавчого середовища для розвитку місцевого самоврядування свідчить, що для розробки компетенції територіальних громад і формованих ними органів, необхідно створити й мати в наявності ряд конкретних умов, до яких відносяться економічні, ідеологічні передумови, організаційні можливості й правові умови, спрямовані в підсумку на створення юридичної бази, що закріплює економіко-фінансові основи, права й гарантії місцевого самоврядування.
- зростання ролі міжнародно-правових стандартів місцевого самоврядування на процес становлення його компетенції, що формується й закріплюється у національному законодавстві України, обумовлено цілим рядом факторів об'єктивної й суб'єктивної властивості, до яких можна віднести наступні:
а) об'єктивні процеси посилення ролі міжнародного права і його впливу на внутрішній правопорядок держав-членів міжнародного співтовариства;
б) посилення почуття єдності й спільності народів і держав перед загрозами людської цивілізації – глобальними проблемами її існування й виживання, а також новими загрозами, що зазіхають на самі основи вже існуючого світоустрою;
в) активізацію системної інтеграційної складової регіонального й міжнародного співробітництва держав, у якому місцевому самоврядуванню відведена істотна роль, як одному з найважливіших напрямків можливого, уже існуючого й перспективного міждержавного співробітництва на міжнародній арені й однієї з найважливіших сфер демократизації соціального й державного життя;
Проведене дослідження дає підставу для наступних висновків:
- виникнення, розвиток і структуризація місцевого господарства генетично пов'язані із процесами конституювання, інституціоналізації й функціонування місцевого співтовариства, з формуванням і реалізацією його інтересів у сфері вирішення питань місцевого значення;
- соціальне середовище місцевого господарства виникає й функціонує завдяки населенню й для задоволення його потреб і запитів, які проявляються зовні у вигляді питань місцевого значення, реалізованих за допомогою цілеспрямованої діяльності членів співтовариства, ОМСУ, формованих самим співтовариством, і виконавчих органів ОМСУ;
- сутність місцевого господарства розкривається через його економічну складову місцевого співтовариства, в основі якої лежить економічна взаємодія його членів, кожний з яких з метою реалізації потреб і задоволення своїх інтересів виконує ряд рольових установок (житель села, селища або міста, пасажир у громадському транспорті або водій приватного або індивідуального транспорту, працівник на підприємстві, покупець товарів у магазині, споживач комунально-побутових і інших соціальних послуг і т.п.) об'єктивно вступаючи в певні взаємодії з іншими людьми й визначаючи тим самим границі такого спілкування, детерміновані потребами;
- визначенні границь місцевого господарства, синергізує їх з межами муніципального управління, причому, поряд із загальною тенденцією відповідності управлінських систем певним циклам і системам господарства, що існує в рамках конкретного даного циклу, буде мати місце вплив ряду факторів, які впливають на формування управлінських систем і процес функціонування муніципального господарства: а) природні умови, які роблять досить сильний вплив даної території; б) вплив на формування систем господарського життя й спосіб життя населення внутрішніх і зовнішніх умов;
- варіабельності тенденцій, що обумовлюють і впливають на формування місцевого господарства й системи управління ним приводить до висновку, що в методологічному аспекті аналіз цих процесів повинен спиратися не тільки на загальні характеристики економічного циклу, але й на особливості проходження даного циклу в конкретній країні, регіоні країни, що враховують швидкість розвитку економічних відносин, природні умови, що визначають особливості господарювання й ін.;
- місцеве господарство в сучасній науковій літературі, законодавстві й законопроектних роботах переважно трактується в структурному й функціональному аспектах, як сукупність підприємств і установ (певної їхньої частини або всіх), які діють на території місцевого співтовариства й надають соціальні послуги його членам;
- такий підхід хоча й має досить вузьку базу для практичного використання, тому що основний акцент тут робиться на тому, що підприємства й установи виступають об'єктом управління з боку ОМСУ у визначених законом формах, - у ньому є й раціональна складова, що володіє системоутворюючими властивостями: завдяки їй, категорії «місцеве господарство», «муніципальне господарство» синергізуються з такими категоріями, як «місцеве співтовариство», «комунальна власність», «самоуправлінська влада». Причому по вертикалі ця категорія співвідноситься з такими поняттями, як «державне господарство», «державна власність», «державна влада», а по горизонталі - «приватне господарство», «приватна власність»;
- рефлексія уваги на питанні досягнення такого співвідношення відповідальності й повноважень по вертикалі, що дозволить ОМСУ ефективно вирішувати завдання, пов'язані із задоволенням потреб членів територіальної громади, приводить до того, що категорія «місцеве господарство» вписується не тільки в загальний контекст локальної демократії, але й у систему координат «людина - житель - громада» і «комунально-побутові послуги - соціальні послуги - питання місцевого значення»;
- вплив місцевого господарства на формування об'єктного складу місцевого самоврядування повною мірою розкривається через призму використання інноваційного методу в місцевому самоврядуванні: результатом його впровадження буде створення системного комплексу нововведень, що дозволить раціоналізувати й оптимізувати локально-регіональне управління, визначити його вузлові функції, виявити, сформулювати, розподілити і юридизувати їх, направивши на задоволення насущних потреб і інтересів територіальної громади;
- конституційне закріплення питань місцевого значення несе в собі позитивний потенціал, тому що дозволяє розмежувати функції різних рівнів місцевого самоврядування, разом з тим, для вироблення алгоритмічного підходу до диференціації сфер і областей соціального життя, актуалізується необхідність визначення в законодавчому порядку дефініції "питань місцевого значення";
- визначення й гарантування загальнодержавних стандартів (мінімуму благ, які вправі одержувати й вимагати громадяни даної держави), їхня доступність, загальність, адресність і реалізованість на тлі підтримки систем забезпечення життєдіяльності населених пунктів, спрямовано на створення умов, що забезпечують гідне життя й вільний розвиток людини;
- закріплення в законодавстві в загальному виді загальнодержавних стандартів функціонування конкретного жителя, які опосередковані "середнім" рівнем їхнього розвитку на місцях плюс "надбавка" на їхній прогресивний розвиток у майбутньому, виходячи з результатів економічного розвитку всієї держави, реально обумовлює необхідність виникнення, існування й функціонування місцевого господарства;
- місцеве господарство, що є економічною основою існування місцевого самоврядування, стає природним і єдиним простором, у рамках якого об'єктивується, проявляється необхідність і є можливість розробки й реалізації загальнодержавних стандартів, що обумовлює необхідність підвищення правового статусу комунальної власності як елементного складу місцевого господарства і її захисту, а також розширення компетенційних повноважень територіальної громади й формованих нею ОМСУ, причому не тільки в сфері формування й забезпечення діяльності місцевого самоврядування, але й у сфері широкого розуміння компетенції місцевого самоврядування. Перспективні аспекти по репродукуванню, становленню й розвитку нових соціальних стандартів тільки підсилюють зазначені тенденції, демонструючи їхню реальність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. – Ст.141.
2. Див.: Ми будемо нацією самоврядних громад. З виступу В. Ющенка на Майдані Незалежності в Києві 23 січня 2005 р. в день інавгурації Президента України // Воля-регіон. січень. - №1 (35). - 2005. – С. 1.
3. Див.: Баймуратов М.А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины //Дисс… д.ю.н. – Одесса, 1996. – С. 73.
4. Баймуратов М.А., Григорьев В.А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине. – Одесса:Юрид. літерат., 2003. – С. 27.
5. Україна є. Україна - буде! Доповiдь Президента України Леонiда Кучми на урочистих зборах з нагоди 5-ї рiчницi незалежностї України 23 серпня 1996 р.// Урядовий кур'єр. - 1996. - 29 серпня.
6. Див.: Ми будемо нацією самоврядних громад. З виступу В. Ющенка на Майдані Незалежності в Києві 23 січня 2005 р. в день інавгурації Президента України // Воля-регіон. січень. - №1 (35). - 2005. – С. 1.
7. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. – Ст.141.
8. Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст. 170.
9. Коваленко А. Мiсцеве самоврядування: природа, ознаки, межi // Право України. - 1997. – № 2. - C. 3.
10. Сиренко В.Ф. Интересы - власть - управление. - К.: Наукова думка, 1991. - С. 6.
11. Панейко Ю. Теоретичнi основи самоврядування. - Мюнхен, 1963. - С. 132.
12. Баймуратов М.А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины // Дисс. ... д.ю.н. - Одесса, 1996. - С. 28.
13. Див.: Баймуратов М.О. Локальна система захисту прав людини в Україні: сутність та становлення // Юридична освіта і правова держава (до 150-річчя юридичного інституту ОДУ): Збірник наукових праць. – Одеса, 1997. – С. 96 – 101.
14. Местное самоуправление. Сборник международных терминов из области права и управления. – Бонн - Мюнхен, 1995. – С. 35.
15. Баймуратов М.А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины // Дисс… д-ра юрид. наук. – Одесса, 1996. – С. 18.
16. Европейская хартия местного самоуправления 1985 г. – Страсбург, 1990. – С. 2.
17. Холлис Г., Плоккер К. На пути к демократической децентрализации: пере¬стройка региональных и местных органов власти в новой Европе. - М.: Вагрис, 1995. - С. 293, 295, 297.
18. Местная администрация: полномочия, структура, отношения с другими органами власти в соответствии с Конституцией США. Американская Ассоци¬ация адвокатов. - Вашингтон, 1993. – C. 23.
19. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
20. Конституция Российской Федерации. – М., 1993. – С. 23.
21. «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации»: Федеральный Закон от 28 августа 1995 г. № 154-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. - 1996. - № 17.
22. Див.: Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 115.
23. Див., напр.: Политическая система зарубежных стран социализма / Под ред. Ильинского И.П. -М., 1981; ГДР: основы государственного строя / Под ред. Б.Н.Топорнина. - М.,1971; Страшун Б.А. Социализм и демократия. - М., 1976; Бойцов В. Система субъектов советского государственного права. - Уфа, 1972; Иванов С.Н., Югов А.А. Территориальные коллективы в системе социалистического самоуправления советского народа. - Свердловск, 1988.)
24. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации. – М., 1996. – С. 460.
25. Муниципальное право Российской Федерации / Под ред. Ю.А.Дмитриева. – М., 2000. - С. 25.
26. Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядуван-ня в Україні (муніципальне право). - К., 2000. - С. 26.
27. Баранчиков В.А. Муниципальное право. – М., 2000. - С. 47, 48 - 50.
28. Конституция Республики Беларусь 1994 года (с изменениями и дополнениями): Принята на республиканском референдуме 24 ноября 1997 года. - Мінск: “Беларусь”, 1997. – С. 86.
29. Об общих принципах организации местного самоуправления в Россий¬ской Федерации: Закон от 28 августа 1995 г. № 154-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. - 1996. - № 17.
30. Конституция Республики Польша от 2 апреля 1997 года. - Варшава: Изд-во Сейма, 1997. – С. 67.
31. Баймуратов М.А., Григорьев В.А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине. – Одесса: «Юридична література», 2003. – С. 112.
32. Див.: Орзих М. Суверенитет республики и местное самоуправление // Развитие национальной государственности союзной республики на современном этапе. - К., 1990. - С. 24 - 27.
33. Проект Конституции Украины от 26 октября 1993 г. //Юридический вестник. - 1994. - № 1. - С. 5 - 57.
34. О местных Советах народных депутатов: проект Закона Украины. Принят Верховным Советом Украины в первом чтении 17 июля 1994 г. // Юридический вестник. - 1995. - № 1. - C. 26 - 58.
35. Див.: Баймуратов М.А. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов // Юридический вестник. - 1996. - № 1. - С. 97.
36. О государственной власти и местном самоуправлении: проект Закона Украины (1994 г.). – Верховный Совет Украины, 1994. – 25 с.
37. Вiдомостi Верховної Ради України. - 1995. - № 18. - Cт. 133.
38. Див., напр.: Баймуратов М.А. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов // Юридический вестник. - 1996. - № 1. - С. 97.
39. Краснов М.А. Введение в муниципальное право. – М., 1993. - С. 7.
40. Фадеев В.И. Муниципальное право России. – М., 1994. - С. 32.
41. Тихомиров Ю.А. Публичное право. - М., 1995. - С.118.
42. Корнiєнко М. Пошук варiантiв мiсцевого самоврядування ще продовжується // Мiсцеве та регiональне самоврядування України. - 1994. -№ 4. - C.17.
43. Cтрашун Б.А. Социализм и демократия. - М., 1976. - С. 24.
44. Бойцов В.Я. Система субъектов советского государственного права. - Уфа, 1972. - С.135.
45. Кравченко В. Місцеві фінанси України. – К.: Знання, 1999. – С. 75.
46. Иванов С.Н., Югов А.А. Территориальные коллективы в системе социалистического самосознания советского народа. -Свердловск, 1988. - С. 94.
47. Бутко I. Деякi проблеми становлення i розвитку територiального самоврядування в Українi // Мiсцеве та регiональне самоiврядування України. - 1992. - № 3. - C. 8.
48. Медведчук В. Мiсцеве самоврядування i як його доцiльно органiзувати в Українi // Урядовий кур"єр. - 1995. - 28 грудня.
49. Див.: Володова Е., Касперович А. О социокультурной специфике субъектности территориальной общины: организационный аспект // Социология: теория, методы, маркетинг. - № 1. – 2004. – С. 108.
50. Див.: Семигіна Т. Робота в громаді: практика й політика. – К.: Видавн. дім «КМ Академія», 2004. – С. 34.
51. Там же. – С. 36.
52. Баймуратов М.А. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов. // Юридический вестник. - 1996. - № 1.- С.97.
53. Баймуратов М.О. Територіальна громада в політичній системі і системі місцевого самоврядування в України // Муніципальне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 119.
54. Выдрин И.В. Территориальный коллектив как субъект местного самоуправления (государственно-правовые аспекты) // Правоведение. Известия высших учебных заведений. - 1992. – № 4. - C.86.
55. Батанов О.В. Функції територіальних громад як суб`єктів місцевого самоврядування в Україні // Дис…. к.ю.н. – К., 2000. – С. 26.
56. Орзiх М. Концепцiя правового статусу самоврядних територiй i органiв мiсцевого самоврядування // Мiсцеве та регiональне самоврядування України. - 1995. – № 1. - C. 67.
57. Баймуратов М.А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины // Дисс... д.ю.н. – Одесса, 1996. – С. 45.
58. Муніципальне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 122 – 123.
59. Баймуратов М.А., Коссей В.С. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины: концептуальные основы, инновационная деятельность. – Одесса: Астропринт, 1998. – С. 35-36; Баймуратов М.А. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине. – Х.: Одиссей, 2000. – С. 11.
60. Баймуратов М.А., Григорьев В.А. Муниципальная власть: актуальные про-блемы становления и развития в Украине. –Одесса: Юрид. літерат., 2003. – 123.
61. Адміністративно-територіальна реформа в Україні. Матеріали. – К.: Кабінет Міністрів України, 2005. – С. 12.
62. Филиппов А. Теоретическая социология // Теория общества. Фундаментальные проблемы. Сборник. – М.: Канон-пресс-Ц, 1999. – С. 13.
63. Коллинз Р. Социология: наука или антинаука ? // Теория общества. Фундаментальные проблемы. Сборник. – М.: Канон-пресс-Ц, 1999. – С. 39.
64. Asch S.E. Effects of group pressure upon the modification and distortion of jugements // Groups, leadership and man/ Ed/ by H. Gaetzkew. Pittsburg: Carnegie Press, 1951.
65. Коллинз Р. Социология: наука или антинаука? //Теория общества. Фундаментальные проблемы. Сборник. – М.: Канон-пресс-Ц, 1999. – С. 40.
66. Саймон Г. Рациональность как процесс и продукт мышления// THESIS, 1993. – Т.1. – Вып. 3. – С. 16 – 39.
67. Эмбри Л. Рефлексивный анализ. Первоначальное введение в феноменологию. – М.: Три квадрата, 2005. – С. 111.
68. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. – Спб.: Наука, 2000. – С. 197, 200.
69. Хабермас Ю. Вовлечение другого. Очерки политической теории. – Спб.: Наука, 2001. – С. 53 - 54.
70. Рорти Р. Случайность, ирония, солидарность. – М.: Канон-пресс-Ц, 1996. – С. 90.
71. Касавин И.Т., Щавелев С.П. Анализ повседневности. – М.: Канон+, 2004. – С. 10.
72. Див.: Марков Б.В. Понятие повседневности в гносеологии и антро¬пологии // Научная рациональность и структуры повседневно¬сти.- Спб, 1999. - С. 14 - 15.
73. Витгенштейн Л. Философские работы. – Ч. 1–2. – М.: Наука, 1994. – С. 37.
74. Касавин И.Т., Щавелев С.П. Анализ повседневности. – М.: Канон+, 2004. – С. 12 - 13.
75. Weber M. Die Wissensformen und die Gesellschaft. Leipzig, 1926. – P. 232.
76. Див.: Касавин И.Т., Щавелев С.П. Анализ повседневности. – М.: Канон+,2004. – С. 12 - 13.
77. Касавин И.Т., Щавелев С.П. Анализ повседневности. – М.: Канон+, 2004. – С. 17 - 18.
78. Див.: Краткий психологический словарь/ Под общ. ред. А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – С. 256.
79. Див.: Ефимова Н.С. Психология взаимопонимания. Психологический практикум. – Спб.: Питер, 2004. – С. 13.
80. Психологический словарь / Под общ. ред. Ю.Л. Неймера. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – С. 340.
81. Шютц А. Смысловая структура повседневного мира: очерки феноменоло-гической социологии. – М.: Ин-т Фонда «Общественное мнение», 2003. – С. 264 – 265.
82. Большая Советская Энциклопедия. – Т. 10. – М.: Сов. Энциклопедия, 1972. – С. 945.
83. Гегель Г. Феноменология духа //Соч., Т. 3. – М. - Л., 1935. – С. 20.
84. Див.: Тихомиров Ю.А. Управление делами общества. – М.: Мысль, 1984. – С. 198-199.
85. Баймуратов М.А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины - С. 24-25.
86. Гурне Бернар. Державне управління. – К.: Основи, 1993. – С. 88.
87. Токвиль А. Демократия в Америке. – М., 1992. – С. 80-84.
88. Кант Э. Критика чистого разума. – М.:Наука, 1993. – С. 132.
89. Барабашев Г. В. Местное самоуправление. - М.: Изд. МГУ, 1996. – С. 6.
90. Коркунов Н.М. Русское государственное право. -СПб., 1909. -Т.2. - С. 489.
91. Лешков В. Н. Опыт теории земства и его земских учреждений по положению 1864 года января 1. - М., 1865. – C. 34.
92. Васильчиков А. И. О самоуправлении. - СПб., 1869-1871. -Т.1-3. – С. 123.
93. Муниципальная наука: теория, методология, практика /Под общ. ред. В.Н. Иванова – М.: Муниципальный мир, 2003. – С. 57.
94. Лазаревский Н.И. Лекции по государственному праву. – Т. XI. – Спб., 1910. – С. 45.
95. Кравчук Л.М. Управління територіями в умовах розбудови демократичної правової держави / У кн.: Актуальні питання управління територіями в Україні. – К., 1993. – С. 11.
96. Див.: Корнієнко М.І. Муніципальне право України. Концептуальні та організаційно-правові питання. – К.: Алерта, 2005. – С. 21.
97. Ганс Г. Социология в Америке: наука и общество // Социологические исследования. - 1999. - № 5. - С. 131.
98. Бреннан Дж., Бьюкенен Дж. Причина правил. Конституционная политическая экономия. – Вып. 9 серии «Этическая экономия: исследования по этике, культуре и философии хозяйства» - Спб.: Экономическая школа, 2005. - С. 84.
99. Див.: Малько А.В., Субочев В.В. Законные интересы как правовая категория. – Спб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – С. 22.
100. Див.: Малько А.В., Субочев В.В. Законные интересы как правовая категория. – Спб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – С. 22 – 23.
101. Григорьев В.А. Становление публичной самоуправленческой (муниципальной) власти в Украине // Дисс... к.ю.н. – Одесса, 2001. – С. 145.
102. Маритен Ж. Человек и государство, М.: Идея-Пресс, 2000. – С. 16.
103. Маритен Ж. Человек и государство, М.: Идея-Пресс, 2000. – С. 21.
104. Мизес фон Л. Индивид, рынок и правовое государство. – Спб.: «Пневма», 1999. – С. 131.
105. Мизес фон Л. Индивид, рынок и правовое государство. – Спб.: «Пневма», 1999. – С. 109.
106. Муниципальная наука: теория, методология, практика /Под общ. ред. В.Н. Иванова. – М.: Муниципальный мир, 2003. – С. 135.
107. Муниципальная наука: теория, методология, практика /Под общ. ред. В.Н. Иванова. – М.: Муниципальный мир, 2003. – С. 135.
108. Див.: Баймуратов М.А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины // Дисс... д.ю.н. – Одесса, 1996. – С. 305 - 320.
109. Див. докладніше: Анисимов О.С. Методология: функции, сущность, становление. - М, 1996. - C. 23; Иванов В.Н., Иванов А.В., Доронин А.О. Управленческая парадигма XXI века. - Т.1. - М., 2002.– С. 13.
110. Аверьянов В.Б. Повышение качества правовой регламентации распределения функций в аппарате государственного управления (конституционный аспект) / Под общей ред. В.В. Цветкова. – К.: Наукова думка, 1982. – С. 192.
111. Юридический вестник. – 1994. - №1. – С. 5 - 7.
112. Урядовий кур'єр. – 1996. – 21 березня.
113. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30. – Ст. 141.
114. Нова регіональна політика. Витяг із Звернення Президента України Л.Д. Кучми до Верховної Ради України 4 квітня 1995 року // Місцеве та регіональне самоврядування. – 1995. – Вип. 1-2 (10-11). – С. 8.
115. Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 2. – Ст. 5.
116. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 28. – Ст. 387.
117. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. -№ 30. – Ст. 141.
118. Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст. 170.
119. Баймуратов М.А., Коссей В.С. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины: концептуальные основы, инновационная деятельность. – Одесса: Астропринт, 1998. – С. 24.
120. Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 47. – Ст. 514.
121. Европейская Хартия о Местном Самоуправлении. Русская версия. Страсбург, Совет Европы, Отдел изданий и документов. 1SВ №92-871-0804-8. Май 1990.
122. Про ратифікацію Європейської Хартії місцевого самоврядування: Закон України від 15.07.97 р. // Урядовий кур'єр. – 1997. – 24 липня.
123. Концепція адміністративної реформи в Україні: затверджена Указом Президента України від 22 липня 1998 р. – К., 1998. – С. 10.
124. Концепція державної регіональної політики: затвердждена Указом Президента України від 25 травня 2001 р. – К., 2001. – 12 с.
125. Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування: Указ Президента України від 30 серпня 2001 р. – К., 2001. – 2 с.
126. Концептуальні основи Національної програми місцевого та регіонального розвитку: Проект, розроблений експертами Фонду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні, Асоціації міст України, Товариства учених по сприянню муніципальній реформі. – К., 2001.
127. Пронкин С.В., Петрунина О.Е. Государственное управление зарубежных стран. – М.:Аспект Пресс, 2001. – С. 70.
128. Цит. по: Политико-правовые ценности: история и современность/ Отв. ред. В.С. Нерсесянц. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – С. 208.
129. Там само.
130. Гурне Бернар. Державне управління. – К.: Основи, 1993. – С. 88.
131. Ведель Ж. Структура и функции местных коллективов во Франции // Российско-французская серия. Информационные и учебные материалы. – 1993. - №14. – С. 7.
132. Див.: Конституционное право развивающихся стран. – М., 1992. – С. 271.
133. Ведель Ж. Административное право Франции. – М.:Наука, 1995. – С. 45.
134. Практика организации местного управления и местного самоуправления в зарубежных странах. – М., 1992. – С. 18.
135. Цит. по: Местное самоуправление и местное управление: теоретические проблемы становления и развития. Сб. науч. трудов. – М.: ИГП РАН, 1993. – С. 35.
136. Там само.
137. Див., наприклад: Кузнецов И.Н. Компетенция высших орга¬нов власти и управления СССР. - М.: Юрид. лит., 1969; Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. - М.: Юрид. лит., 1972; Авакьян С.А. Правовое регулирование деятельности Советов. -М.: Юрид. лит., 1980; Кутафин О.Е., Шеремет К.Ф. Компетенция местных Советов. - М.: Юрид. лит., 1986.).
138. Краткая Российская энциклопедия. – В 3-х т. – Т. 2. – М.: Зерцало, 2004. – С. 133.
139. Новейший словарь иностранных слов. – М.: Из-во АСТ, 2001. – С. 419.
140. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1997. – С. 293.
141. Конституционное право: Энциклопедический словарь. – Ответ ред. С.А. Авакьян. – М.: Из-во «Норма», 2000. – С. 303.
142. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. О.Е. Кутафин. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2003. – С. 218.
143. Популярный юридический энциклопедический словарь / Редкол.: О.Е. Кутафин, В.А. Туманов, И.В. Шмаров и др. – М.: Большая Российская энциклопедия, «Рипол Классик», 2001. – С. 325.
144. Словарь административного права / И.Л. Бачило, Н.Г. Салищева, Н.Ю. Хаманева и др. – М.: Фонд «Правовая культура», 1999. – С. 169.
145. Фадеев В.И. Муниципальное право России. - М.: Юристъ, 1994. - С. 87.
146. Конституционное (государственное) право: Справочник / Под ред. В.И. Лафитского. – М.: Юристъ, 1995. - С. 63 - 64.
147. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. - Бородянка, 1993. - C. 38.
148. Кутафин О.Е., Шеремет К.Ф. Компетенция местных Советов. – М.: Юрид. лит., 1986. - С. 31.
149. Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. – Х., 1999. – С. 92, 94.
150. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М.: Юрид. лит., 1972. - С. 11, 12.
151. Тихомиров Ю.А. Основные черты компетенции предста¬вительных органов власти / В сб. «Вопросы развития и совершенствования органов народного представительства в СССР». Труды ВЮЗИ, т.VII. - М., 1966. - С. 7.
152. Лазарев Б.М. Указ. соч., С. 45.
153. Авакьян С.А. Правовое регулирование деятельности местных Советов. - М.: Юрид. лит., 1974. – С. 20.
154. Манохин В.М. Советское административное право. Курс лекций. Часть особенная. - Саратов, 1968. – С. 56.
155. Кутафин О.Е., Шеремет К.Ф. Компетенция местных Советов. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 31.
156. Див.: Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Вид. дім «Ін Юре», 2002. – С. 308 – 309.
157. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. – М.:Русск. язык, 1993. - С. 571.
158. Кутафин О.Е., Шеремет К.Ф. Компетенция местных Советов. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 35.
159. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 174 – 175.
160. Цит. по: Вюртенбергер Т. Європейська ідея субсидіарності як основа регіоналізації, децентралізації та де концентрації // Організація регіональної і місцевої влади: досвід держав-членів Європейського Союзу та вибір України. – К., 2000. – С. 6.
161. Див.: Определение и пределы принципа субсидиарности. Доклад Координационного Комитета по местным и региональным властям (CDLR) // Коммуны и регионы Европы. Вып. 55. – Страсбург: Совет Европы, 1994. – С. 3 -12.
162. Из вступительного слова Ж. Делора на коллоквиуме «Subsidiarity: the challeng of change»// Subsidiarity: the challeng of change. - Маастрихт, 21 – 22 марта 1991 г. – СЕ, 1991. – С. 3.)
163. Закон України «Про місцеве самоврядування» (нова редакція): проект від 18.04.2001 р. Розроблено експертами Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України, Асоціації міст України, Української асоціації місцевих та регіональних влад, Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України при Президентові України, Кабінету Міністрів У