КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ОСВІТУ ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ОСВІТУ ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
  • Кол-во страниц:
  • 207
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    Вступ 3 - 11
    РОЗДІЛ І. Наукові та нормативно-правові засади дослідження і регулювання конституційного права людини і громадянина на освіту 12- 57
    1.1. Стан та методологія наукових досліджень конституційного права людини і громадянина на освіту 12 - 30
    1.2. Нормативно-правове регулювання конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні 31 - 57
    Висновки до розділу 58 - 61
    РОЗДІЛ ІІ. Поняття та зміст конституційного права людини і громадянина на освіту 62 - 108
    2.1. Поняття конституційного права людини і громадянина на освіту 62 - 75
    2.2. Зміст конституційного права людини і громадянина на освіту 76 - 108
    Висновки до розділу 109 - 112

    РОЗДІЛ ІІІ. Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту 113 - 180
    3.1. Поняття та складові державно-правового механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту 113 -133
    3.2 Забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту органами законодавчої, виконавчої і судової влади 134 - 150
    3.3. Роль правоохоронних та контрольно-наглядових органів України в забезпеченні конституційного права людини і громадянина на освіту 151 - 177
    Висновки до розділу 178 - 179
    Висновок 180 - 184
    Список використаних джерел 185 - 207


    ВСТУП



    Актуальність теми. Глибокі політичні зміни, що відбуваються в нашій державі, обумовлені інтеграцією країни в русло загальних демократичних процесів світового розвитку. Проблеми людини, її права та свободи виступають головними складовими цих перетворень, бо зміни в економічній, політичній, соціальній, духовній сферах життя суспільства пов’язані з благополуччям кожного. Конституційне визнання людини та її прав найвищою цінністю в державі вимагає створення в державі умов, які забезпечать безперешкодну реалізацію суб’єктивних прав кожним. Ефективність і повнота використання людиною і громадянином гарантованих можливостей потребують підвищення якості законодавства, формування високого рівня правової культури, вдосконалення діяльності державного апарату, органів місцевого самоврядування, їхніх службових та посадових осіб, громадських організацій, що законом покликані забезпечувати реалізацію конституційних прав і свобод людини.
    Важливим елементом системи конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні є культурні права, основу яких складає право на освіту. Освіта в сучасному світі – важливий чинник культурного розвитку особистості, формування громадянського суспільства, економічної могутності та політичної незалежності держави, які виступають фундаментом її національної безпеки. Право на освіту дістало своє закріплення в конституціях більшості розвинутих держав, посідає чільне місце в структурі конституційно-правового статусу людини, є необхідним фактором розвитку не тільки особистості, її інтелектуального потенціалу, але й політичної та економічної системи суспільства. Рівень розвитку будь-якої держави визначають саме освічені люди. Це актуалізує забезпечення права людини і громадянина на освіту як засобу адаптації до перехідного стану, на якому знаходиться українська держава, та до засвоєння демократичних цінностей, норм життєдіяльності, суспільних відносин.
    Норма права, викладена в ч.1 ст. 53 Конституції України, що закріплює аналізоване суб’єктивне право, адресована в нашій державі кожному. Всебічний та гармонійний розвиток людини вимагає належного забезпечення відповідної можливості з боку держави, оскільки освіта є необхідною передумовою та ефективним засобом реалізації інших прав і свобод людини. Здобуття необхідного рівня освіти є запорукою реалізації багатьох прав, а саме: права на працю, на підприємницьку діяльність, на участь в управлінні державними справами, на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості тощо. В останні роки українське суспільство стало усвідомлювати, що саме освіта може стати тим могутнім стрижнем, який дозволить Україні подолати труднощі перехідного періоду та поповнити лави сучасних високоіндустріальних держав.
    За сучасних умов всебічного розвитку українського суспільства, залучення його до передових досягнень світової науки першочерговими постають питання створення належних умов для реалізації конституційного права людини і громадянина на освіту.
    Вищевикладене, а також виняткове значення освіти для формування громадянського суспільства та його інтеграції в Європейську спільноту, необхідність побудови в Україні демократичної, соціальної, правової держави свідчать про актуальність теми даного дослідження, зумовлюють його не тільки наукову, але й практичну значущість, зокрема, для вдосконалення законодавства України у сфері освіти. Актуальності дослідженню також надає розробка комплексу наукових висновків і рекомендацій, спрямованих на реалізацію аналізованого конституційного права, визначення шляхів удосконалення форм та методів його забезпечення.
    Сучасні юридичні наука та практика свідчать про нагальну потребу дослідження механізму забезпечення конституційного права кожного на освіту в системі основних прав та свобод людини і громадянина. У національній юридичній науці ця проблема в повній мірі не розроблена, залишається невирішеною і потребує свого всебічного дослідження.
    Необхідність визначення поняття конституційного права на освіту, його змісту та забезпечення реалізації пов’язані з: а) конституційним закріпленням права людини і громадянина на освіту та ряду інших прав, пов’язаних з освітою, а також обов’язку держави утверджувати і забезпечувати означене право, що випливає із положення, закріпленого в ч.2 ст. 3 Конституції України; б) станом української економіки, що є матеріальною базою для розвитку освіти; в) суттєвим розширенням прав та свобод людини і громадянина у сфері освіти; г) недосконалістю правової основи освіти, неурегульованістю ряду суспільних відносин в освітянській сфері; д) економізацією та комерціалізацією сучасної української освіти; е) курсом України на євроінтеграцію; є) потребою в захисті загальносоціального блага – освіти.
    Дане дослідження є своєрідним узагальненням кількох напрямів: закріплення права на освіту у відповідних нормативно-правових актах у різні часи, вивчення проблеми забезпечення права людини і громадянина на освіту; забезпечення означеного права законодавчим, виконавчими, судовими та контрольно-наглядовими органами, визначення перспектив його розвитку.
    Проблема забезпечення прав та свобод людини і громадянина завжди була в центрі уваги юридичної науки, а багатоаспектний характер теми дослідження визначає необхідність звернення до різних галузей наукових знань: філософії, загальної теорії держави та права, теорії прав людини, педагогіки. Основою дисертації є як праці вчених-юристів, які досліджували суб’єктивне юридичне право на загальнотеоретичному рівні (С. Алєксєєв, М. Вітрук, С. Гусарєв, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Малько, М. Матузов, О. Скакун, О. Тихомиров), так і праці тих науковців, які досліджували конституційні права та свободи людини і громадянина, зокрема суб’єктивне право на освіту (О. Бандурка, К. Волинка, І. Голосніченко, М. Гуренко, Л. Дольникова, В. Кравченко, С. Лисенков, О. Лукашова, О. Марцеляк, О. Негодченко, А. Олійник, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Сіренко, Ю. Тодика, К. Толкачов, А. Хабібулін, М. Хавронюк, О. Фрицький та ін.). Підґрунтям дослідження стали роботи вітчизняних та російських філософів, педагогів, політологів: Д. Керимова, К. Корсака, В. Кременя, С. Ніколаєнка, Ю. Осічнюка, В. Сухомлинського, П. Толочка, В. Шкатулли.
    В Україні, незважаючи на наявність значного масиву наукових праць з проблематики прав та свобод людини і громадянина, відсутнє комплексне дослідження конституційного права людини і громадянина на освіту, а також механізму його забезпечення. Вищевикладене зумовило вибір теми дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова робота повністю відповідає проголошеному Конституцією України курсу на побудову демократичної, соціальної і правової держави, основним обов’язком якої є утвердження та забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Тема дисертації обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2001–2005 рр. (Рішення колегії МВС України від 18 грудня 2000 №9 КМ/1), обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради НАВСУ (протокол № 1 від 29.01.2002 р.) та включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2003 р.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення державно-правового механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту.
    Відповідно до мети дослідження у дисертації зосереджено увагу на вирішенні таких завдань:
    – дослідити генезу права на освіту, а також його документальне закріплення у різних джерелах, у тому числі правових, на історичних етапах становлення української державності;
    – здійснити огляд наукових праць, які стосуються конституційного права на освіту, визначивши питання, що залишилися поза увагою вчених та потребують свого вирішення;
    – проаналізувати нормативно-правові акти, що регламентують конституційне право людини і громадянина на освіту в Україні;
    – сформулювати дефініцію “конституційне право людини і громадянина на освіту” та з’ясувати його суттєві ознаки;
    – розкрити сутність та зміст конституційного права кожного на освіту;
    – дати поняття “механізм забезпечення конституційного права на освіту”;
    – охарактеризувати структурні елементи механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту та визначити роль органів державної влади України в забезпеченні означеного суб’єктивного юридичного права;
    – розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства та практики правореалізації у сфері забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту.
    Об’єктом дослідження є правовідносини, в межах яких забезпечуються конституційні культурні права людини і громадянина.
    Предметом дослідження є конституційне право людини і громадянина на освіту та механізм його забезпечення в Україні.
    Методи дослідження. Дисертантом використовувалися загальнофілософський, загальнотеоретичний та спеціальні юридичні методи дослідження. На основі діалектичного методу пізнання розкрито динаміку розвитку конституційного права кожного на освіту, що перебуває в органічному зв’язку з нормами національного й міжнародного права, а також з державою, яка виступає гарантом його реалізації, охорони та захисту (підрозділи 1.1, 1.2). Формально-логічний метод використано для формулювання дефініції досліджуваного конституційного права людини і громадянина на освіту та визначення його суттєвих ознак (підрозділ 2.1). За допомогою історичного методу було досліджено розвиток законодавства, що регламентувало право на освіту за радянських часів та в умовах розбудови незалежної Української держави, а також розвиток механізму його забезпечення (1.2, 3.1). Системно-функціональний метод дозволив визначити зміст суб’єктивного права людини і громадянина на освіту й дослідити механізм забезпечення конституційного права кожного на освіту як цілісну динамічну систему, складовими якої є механізм реалізації, механізм охорони та механізм захисту (підрозділи 2.2, 3.1). Порівняльно-правовий метод надав можливість запропонувати позитивний досвід конституційно-правового регулювання права на освіту окремих розвинених європейських країн, особливості механізму його забезпечення для врахування у державно-правовій практиці України (підрозділи 1.2., 3.2, 3.3).
    Наукова новизна дослідження обумовлена поставленими завданнями та засобами їх розв’язання і полягає в тому, що в роботі вперше комплексно та системно опрацьовано ряд питань, які торкаються конституційного права людини і громадянина на освіту та механізму його забезпечення в Україні.
    Наукову новизну дисертації складає особистий внесок автора в дослідження проблеми та формулювання таких висновків, положень і рекомендацій:
    – досліджено генезу конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні, що дозволило автору визначити періоди процесу розвитку наукової думки й нормативно-правової регламентації суб’єктивного права людини на освіту в Україні;
    – сформульовано дефініцію “конституційного права людини і громадянина на освіту” як передбачену Конституцією, нормами міжнародного та національного права міру можливої поведінки суб’єкта правовідносин, реалізація, охорона та захист якої гарантовані державою через діючу систему органів державної влади, місцевого самоврядування, мережу освітніх закладів різних форм власності та наукових установ і яка спрямована на здобуття теоретичних знань, практичних навичок, виховання особистості, залучення людини до національної й світової культурної спадщини з метою гармонійного та прогресивного розвитку як кожної особистості окремо, так і суспільства в цілому;
    – на основі загальнотеоретичного уявлення про зміст суб’єктивного юридичного права доведено, що зміст конституційного права людини і громадянина на освіту включає чотири можливості уповноваженого суб’єкта;
    – комплексно проаналізовано складові державно-правового механізму забезпечення конституційного права кожного на освіту в Україні;
    – встановлено, що інституційний механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту законодавчим, виконавчими, судовими, правоохоронними та контрольно-наглядовими органами являє собою систему державних органів, які в межах своєї компетенції створюють умови для реалізації досліджуваного права кожним, а у разі порушення цього права вживають заходів щодо його відновлення та відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди;
    – сформульовано пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні та внесення відповідних змін до освітянського законодавства.
    Додатково обґрунтовано, що:
    – у структурі законодавства України освітянське законодавство утворює самостійну комплексну галузь;
    – конституційне право кожного на освіту є складовим елементом культурних прав, що, як різновид, посідає самостійне місце у системі прав та свобод людини і громадянина;
    – процес забезпечення аналізованого права органами державної влади та місцевого самоврядування повинен здійснюватись із урахуванням досягнень вітчизняної та світової юридичної думки, специфіки конституційно-правового регулювання суспільних відносин у сфері реалізації права людини і громадянина на освіту, позитивного зарубіжного досвіду в означеній сфері.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх:
    – у правотворчій діяльності для вдосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту;
    – як теоретичної бази для подальших наукових досліджень із проблематики забезпечення державою конституційного права кожного на освіту та інших культурних прав;
    – у навчальному процесі при викладанні: а) курсів теорії держави і права, конституційного права України, конституційного (державного) права зарубіжних країн; права, свободи та обов’язки людини і громадянина; юридичної деонтології; б) навчальної дисципліни “Основи освітянського законодавства” у вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку педагогічних працівників;
    – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів, предметом розгляду яких є право на освіту та механізм його забезпечення;
    – при вдосконаленні діяльності законодавчого, виконавчих, судових, правоохоронних та контрольно-наглядових органів України щодо забезпечення права на освіту;
    – у процесі правового виховання населення з метою підвищення рівня його правосвідомості та правової культури.
    Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася по розділах та у цілому на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України. Окремі положення дослідження були апробовані на таких наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Громадянське суспільство і місцева влада: контури взаємодії” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, 21- 22 лютого 2002 р.); обласній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми правової освіти та виховання” (м. Дніпропетровськ, Юридична академія МВС України, 25 вересня 2002 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток правової освіти – необхідна умова побудови правової держави” (м. Харків, 9 - 10 січня 2003 р.); Міжнародній науковій конференції “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 18-19 лютого 2003 р.).
    Публікації. Основні теоретичні положення дослідження знайшли своє відображення у п’ятьох наукових публікаціях у фахових виданнях.
    Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок, з яких 184 – основний зміст.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    Розглянувши поняття, зміст конституційного права людини і громадянина на освіту, механізм його забезпечення на основі аналізу нормативної бази, емпіричного матеріалу та положень конституційного, кримінального, цивільного та адміністративного права, які стосуються права, що досліджується, автором зроблено наступні основні висновки та пропозиції.
    1. Закладене науковцями теоретичне і практичне підґрунтя права кожного на освіту висвітлює лише окремі аспекти становлення, нормативно-правового закріплення та реалізації аналізованого конституційного права. Комплексного ж фундаментального дослідження означеного суб’єктивного права та механізму його забезпечення в Україні не проводилось, а відтак дисертація є одним із перших ґрунтовних та системних досліджень з цієї теми.
    2. Процес розвитку наукової думки й нормативно-правової регламентації права людини на освіту на теренах України пройшов такі періоди, які, починаючи з другого, збігаються: а) перший період – з часів Київської Русі до експансії України Польщею та Росією, коли право на освіту знаходить епізодичне відображення у працях філософів, мислителів, учених, однак при цьому не відображене в письмових джерелах права; б) другий – з часу втрати Україною залишків автономії в ХVІІ – ХVІІІ століттях до Лютневої 1917 року буржуазно-демократичної революції в Росії – право на освіту не мало концептуального значення, а норми, що його закріплювали, не носили комплексного системного характеру; в) третій період – від Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року до встановлення радянської влади на території України. Незважаючи на незначний проміжок часу та напругу політичної боротьби, праву людини на освіту приділяється підвищена увага в актах Центральної Ради та гетьмана П. Скоропадського, Конституції УНР 1918 року; г) четвертий період – радянський, який характеризувався постійним розширенням змісту досліджуваного суб’єктивного права; д) п’ятий, сучасний період – з моменту здобуття незалежності України і до сьогодення, коли фактично сформовані правові засади діяльності органів державної влади щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту.
    3. Конституційне право людини і громадянина на освіту являє собою передбачену Конституцією, нормами міжнародного та національного права міру можливої поведінки суб’єкта правовідносин, реалізація, охорона та захист якої гарантовані державою через діючу систему органів державної влади, місцевого самоврядування, мережу освітніх закладів різних форм власності та наукових установ і яка спрямована на здобуття теоретичних знань, практичних навичок, виховання особистості, залучення людини до національної й світової культурної спадщини з метою гармонійного та прогресивного розвитку як кожної особистості окремо, так і суспільства в цілому.
    4. Сутність конституційного права кожного на освіту полягає в тому, що воно, будучи провідним у системі культурних прав людини і громадянина, є засобом задоволення їх інтересів в економічній, політичній та духовній сферах життєдіяльності.
    5. Зміст конституційного права кожного на освіту окреслюється щонайменше чотиричленною структурою і включає в себе чотири можливості: можливість певної поведінки уповноваженої сторони правовідносин (право на власні дії), якій кореспондує необхідність зобов’язаної сторони в особі органів державної влади, які здійснюють управління у сфері освіти, навчальних закладів державної, комунальної, приватної форм власності та наукових установ, окремих осіб як вчиняти активні дії в інтересах уповноваженої сторони, так і не заважати поведінці останньої щодо самоосвіти чи здобуття певного освітнього рівня; можливість уповноваженої сторони правовідносин вимагати належної поведінки від зобов’язаної сторони (право на чужі дії), якій кореспондує необхідність їх зобов’язаної сторони в особі органів державної влади, що здійснюють управління у сфері освіти, навчальних закладів державної, комунальної, приватної форм власності та наукових установ, окремих осіб відреагувати на зауваження уповноваженої сторони щодо порушення її конституційного права на освіту; можливість уповноваженої сторони правовідносин у разі порушення її конституційного права на освіту звертатися за захистом до держави в особі судових і правоохоронних органів (право на захист). Цій можливості кореспондує обов’язок зобов’язаної сторони правовідносин в особі компетентних державних органів вжити заходів щодо відновлення порушеного конституційного права людини і громадянина на освіту та притягти винних до юридичної відповідальності. У разі ж порушення аналізованого суб’єктивного права з боку держави та вичерпання усіх національних засобів правового захисту носій зазначеного суб’єктивного права має гарантовану можливість звернутися за захистом до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна; можливість уповноваженої сторони правовідносин користуватись відомим соціальним благом. Цій можливості кореспондує необхідність їх зобов’язаної сторони, якою потенційно можуть виступати всі суб’єкти правовідносин, не заважати уповноваженій стороні користуватись відомим соціальним благом, яким є результат освіти, а саме здобуті теоретичні знання та практичні навички.
    6. Механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту являє собою систему засобів і чинників, за допомогою яких здійснюється реалізація зазначеного суб’єктивного права та його охорона відповідними зобов’язаними суб’єктами, а у разі порушення – захист та відновлення.
    7. Зміст поняття “забезпечення органами державної влади конституційного права людини і громадянина на освіту” становить діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади, Конституційного Суду України та системи судів загальної юрисдикції, правоохоронних, контрольно-наглядових органів, їхніх службових і посадових осіб щодо здійснення своїх функцій з використанням наданих їм законом повноважень з метою створення оптимальних умов для найбільш повної реалізації зазначеного суб’єктивного права, а у разі порушення – його відновлення та притягнення винних до юридичної відповідальності.
    8. Вагомими факторами підвищення ефективності функціонування механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту мають бути:
    – удосконалення нормативно-правової бази освіти та нормативно-правової бази, що регламентує діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, їхніх службових і посадових осіб щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту. Зокрема, пропонується: а) у проект закону “Про Кабінет Міністрів України” включити положення, яке б серед напрямків його діяльності передбачало зміцнення взаємозв’язку освіти, науки і виробництва, системи освіти і ринку праці; б) у Законі України “Про освіту” визнати освіту однією із галузей господарського комплексу, вирішальною сферою соціального буття та трансформаційних процесів, передбачивши повний перелік державних гарантій пріоритетності освіти; в преамбулі уточнити поняття “освіта”, використовуючи при цьому відповідні формулювання в „Національній доктрині розвитку освіти”; в) шляхом першочергового адресного фінансування надати вичерпні можливості для реорганізації і розвитку системи загальної середньої освіти; г) статтю 121 Конституції України доповнити п’ятим пунктом, яким закріпити за прокуратурою нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, що засвідчить пріоритетність прав і свобод людини та громадянина, включно і права, що досліджується, серед інших суспільних інтересів; у новій редакції Закону України “Про прокуратуру” передбачити досудовий захист прав громадян із застосуванням елементів прокурорського нагляду;
    – об’єднання чинних нормативно-правових актів, що діють в освітянській сфері, в єдиний консолідований акт – “Звід законів про освіту”, що усуне значну множинність нормативних актів та їх неузгодженість між собою;
    – налагодження чіткої взаємодії системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення конституційного права кожного на освіту.
    Доведено, що суттєву роль у механізмі забезпечення досліджуваного права відіграють правоохоронні та контрольно-наглядові органи. Діяльність цих органів визначено як основу механізму охорони і захисту аналізованого суб’єктивного права та відзначено їх важливу роль у механізмі реалізації конституційного права громадян через мережу відомчих освітніх закладів.
    Основними напрямками діяльності органів внутрішніх справ, СБУ та прокуратури у забезпеченні конституційного права людини і громадянина на освіту є: боротьба з хабарництвом та корупцією серед посадових і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері освіти, а також професорсько-викладацького складу навчальних закладів усіх форм власності, який забезпечує навчальний процес; надання консультативно-правової допомоги населенню; забезпечення громадської безпеки та громадського порядку; запобігання безпритульності та бездоглядності дітей, виявлення неповнолітніх, які не приступили до занять, повернення їх до навчальних закладів, притягнення до відповідальності батьків, осіб, що їх замінюють та посадових осіб, які негативно впливають на виховання підростаючого покоління.

    Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований. – М.: Мысль, 1986. – 330 с.
    Алексеев С.С. Философия права. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – 336 с.
    Ануфрієв М.І., Бандурка О.М., Ярмиш О.Н. Вищий заклад освіти МВС України: Науково-практичний посібник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. – 369 с.
    Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. чл. - корр. РАН, д.ю.н. Е.А. Лукашева. – М.: Издательство НОРМА (издательская группа НОРМА –ИНФРА М), 2002. – 573 с.
    Крестовская Н.Н., Цвиркун А.Ф. История политических и правовых учений: Курс лекций. – Х.: ООО «Одиссей», 2002. – 448 с.
    Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина: Монографія. / МВС України. НАВСУ – Київ, 2001. – 218 с.
    Філософія права: Навч. посіб./ О.О. Бандура, С.А. Бублик, М.Л. Заінчковський та ін.; за заг. ред. М.В. Костецького, Б.Ф. Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
    История политических и правовых учений / Под общ. ред. академика РАН, д.ю.н., проф. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2002. – 352 с.
    Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 304 с.
    Володимир Мономах. Поучення // Літопис Руський за Іпатським списком. Переклав Леонід Махновець. – К.: Дніпро, 1989. – С.454 – 562.
    Гуренко М.М. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико–правовій думці: Монографія. – Київ, 2000. – 167 с.
    Клименко В. Київський митрополит Петро (Могила) та його духовна спадщина // Іменем Закону. – 2002. – № 21 (5305). – 24 травня. – С. 7.
    Слюсаренко А.Г, Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Т-во “Знання” України, 1993. – 192 с.
    Сабо И. Идеологическая борьба и права человека: [Пер. с венг.] / [Вступ. статья В.Н. Кудрявцева]. – М.: Юр. лит., 1981. – 136 с.
    Красняков Є. Законодавство у сфері освіти – галузь самостійна // Віче. – 2003. – № 9(138). – С. 60 – 62.
    Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теорет. проблемы субъективного права. – Саратов, Изд-во Сарат. ун – та, 1972. – 292 с.
    Сиренко В.Ф. Реальность прав советских граждан. – Киев. – Наукова думка, 1983. – 139 с.
    Курицын В.М. Развитие прав и свобод в советском государстве. – М.: Юрид. лит., 1983. – 191 с.
    Копейчиков В.В., Сущук З.И. Реальный социализм: демократия, личность, права человека. – Киев: Издательство при Киевском государственном универсистете издательского обьеденения «Вища школа», 1983. – 151 с.
    Копейчиков В.В. Гуманизм советской демократии. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 156 с.
    Лысенков С.Л. Гарантии прав и свобод личности в советском обществе: Автореф. дис... канд. юрид наук: 12.00.02 – К.: Ин-т государства и права АН УССР. – К., 1976. – 24 с.
    Лысенков С.Л. Развитие прав и свобод граждан в советском обществе. – Киев: – Вища шк. , 1985. – 64 с.
    Лысенков С.Л. Социально-культурные права и свободы граждан СССР, как одно из средств профилактики антисоциального поведения личности // Роль органов внутренних дел в преодолении антиобщественных проявлений: Межвузовский сборник научных трудов. – К: НИ и РИО КВШ МВД СРСР им. Ф.Э. Дзержинского, 1988. – С. 73 – 80.
    Лисенков С.Л. Соціальна та особистісна цінність культурних прав і свобод громадян. Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників органів внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – С. 62 – 66.
    Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. – М.: Юрид. лит., 1985. – 175 с.
    Дорохова Г.А. Законодательство о народном образовании. Теоретические проблемы совершенствования. – М.: Наука, 1985. – 157 с.
    Дольникова Л.А. Конституционное право на образование советских граждан. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. – Саратов, 1984. – 15 с.
    Орловский Ю.П. Конституционные гарантии права на образование в СССР. – М.: Наука, 1986. – 176 с.
    Эбзеев Б.С. Конституционные проблемы прав и обязанностей человека в советском обществе. Автореф. диссерт. на соиск. научной степени доктора юридических наук. – Свердловск, 1989. – 34 с.
    Рабінович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення: / Основи загальної теорії права і держави / Навч. посібник для юрид. вузів і фак. / Львів. держ. ун-т. – К., 1992. – 100 с.
    Рабінович П. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції // Український часопис прав людини. – 1995. – №1. – С. 14 – 22.
    Тодика Ю. Конституційні засади формування громадянського суспільства в Україні. Збірник наукових праць // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №1 (32). – С. 34 – 44.
    Тодыка Ю. Н, Супрунюк Е.В. Конституция Украины – основа стабильности конституционного строя и реформирования общества / Отв. ред. Цвик М.В. – Симферополь: Таврия, 1997. – 312 с.
    Конституція України: Офіц. Текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник / Авт. - упоряд. М.І. Хавронюк. – К.: Парламент. вид-во, 1999. – 544 с.
    Конституція України: Офіц. Текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посіб. /Авт-уклад. М.І. Хавронюк. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 384 с.
    Права людини. Підручник для 10-11 класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій / Ред. колегія Буроменський М., Євінтов В., Заблоцька Л., Рабінович П., Семенов В. – Київ. – Видавництво "Право". – 1997. – 225 с.
    Конституційне право України. За ред доктора юридичних наук, професора В.Ф. Погорілка. Видання 2-ге доопрацьоване. – Київ: Наукова думка, 2000. –732 с.
    Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
    Фрицький О.Ф. Вплив нової Конституції України на розвиток і удосконалення правоохоронної діяльності держави / Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. –1997. – випуск 1. – С. 7 – 15.
    Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина: Навчальний посібник. – Х.: Факт, 2001. – 440 с.
    Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
    Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
    Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер. – 1998. – 208 с.
    Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА – Р, 1999. – 506 с.
    Волинка К. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії та практики. Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук.:12.00.01. – К., 2000. – 16 с.
    Мінюков А. Система органів державної влади, що забезпечують конституційні права і свободи людини та громадянина: їх повноваження // Право України.– 2002. – №4. – С. 61 – 65.
    Марцеляк О.В. Контрольно-наглядові органи в конституційно-правовому
    механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України. Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юрид. наук. – Харків. – 1997. – 22 с.
    Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ, Юридична академія МВС України, 2002. – 416 с.
    Негодченко О.В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: Монографія. – Д.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. – 448 с.
    Бородін І.Л. Адміністративно-правові способи захисту прав і свобод людини і громадянина: Монографія. – Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. – 220 с.
    Домаранський О. Правове забезпечення освіти // Освіта України. – 2003. –
    № 40 - 41. – 3 червня. – С. 7.
    Соколенко Ю.М. Конституційні права громадян України на вищу освіту // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – №1 (22). – С. 13 – 21.
    Соколенко Ю. Гарантії культурних прав і свобод громадян України // Право України. – 2004. – №2. – С. 34 – 38.
    Соколенко Ю. Поняття культурних прав і свобод людини та громадянина // Право України. – 2005. – №2. – С.27 – 32.
    Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина: курс лекцій, навчально-методичні та довідкові матеріали до них / За заг. ред. Заслуженого юриста України , доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2004. – 352 с.
    Толкачев К.Б., Хабибулин А.Г. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан: Монография / – М – во внутр. дел РСФСР, Уфим. высш. шк. МВД РСФСР, 1991. – 168 с.
    Шкатулла В.И. Образовательное право: учебник для вузов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА М.), 2001. – 688с.
    Перший Універсал Української Центральної Ради. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. – К.: ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
    Зайчук В. Нормативно-правове забезпечення освіти в Україні // Вища школа. – 2002. – № 2-3. – С. 3 – 19.
    Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. – К.: ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
    История. Учебное посбие для абитуриентов и школьников. Часть І. История Украины. – Харьков: Харьковский государственный университет, 1999. – 172 с.
    Заруба В.М., Васковський Р.Ю., Талдикін О.В., Каюк Д.Г. Історія (Історія України. Всесвітня історія ХХ ст..): Навч. посіб. для абітурієнтів / За ред.. канд. істор. наук В.М. Заруби. – Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ, 2003. – 244 с.
    Корсак К. Перспективи успіху реформи середньої школи в Україні // Освіта і управління. – т. 4 .– № 1-2. – 2000 - 2001. – С. 7 – 16.
    Клепко С.Ф. Атестація науково-педагогічних кадрів як дзеркало демократії в Україні // Розвиток демократії та демократична освіта в Україні: Матеріали ІІ міжнародної наукової конференції (Одеса, 24 –26 травня 2002 р.) / Укладач Л. Марголіна; Канад.-укр. проект “Демократична освіта”, М-во освіти і науки, Ін-т вищої освіти АПН України, Одеська Національна юридична академія. – К.: Ай Бі, 2003. – С. 626 – 640.
    Закон Союза Советских Социалистических Республик от 19 июля 1973 г. “Об утверждении Основ законодательства Союза ССР и союзных республик о народном образовании”// Ведомости Верховного Совета ССР. – 1973. – № 30. – Ст.392
    Конституция (Основной Закон) Украинской Советской Социалистической республики: принята внеочередной седьмой сессией Верховного Совета Украинской ССР девятого созыва 20 апреля 1978 г. – К.: Политиздат Украины, 1979. – 47с.
    Декларация прав человека и гражданина 1789 г. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2000. – 784 c.
    Всеобщая Декларация прав человека. Международные документы по правам человека. – Харьков: РИФ «Арсис, ЛТД», 2000. – 288 с.
    Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах. Международные документы по правам человека. – Харьков: РИФ «Арсис, ЛТД», 2000. – 288с.
    Конвенция о правах ребенка. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2000. – 784 с.
    Нестеренко О. Деякі проблеми відповідності законодавства України вимогам конвенції ООН про права дитини // Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності. Матеріали Х науково-практичної конференції курсантів та слухачів. – Національний університет внутрішніх справ: Харків, 2003. – С. 303 – 305.
    Конвенция о борьбе с дискриминацией в области образования. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2000. – 784 с.
    Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2000. – 784 с.
    Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України № 435 / 97 – ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
    Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод. Протокол №1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2000. – 784 с.
    Европейская Социальная Хартия. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2000. – 784 с.
    Європейську Хартію регіональних мов або мов меншин (1992 р). Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА М), 2000. – 784 с.
    Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України від 17 лютого 2004 року № 199 / 2004 // Офіційний вісник України. – №7. – 2004. – Ст.392.
    История государства и права зарубежных стран. Часть 2. Учебник для вузов. 2-е изд., стер. под общ. ред. проф. Крашенинниковой Н.А. и проф. Жидкова О.А. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА М, 1999. – 712 с.
    Конституция Французской Республики. Конституции зарубежных стран / Сост. Дубровин В.Н. – М.: ООО издательство «Юрлитинформ», 2001. – 448с.
    Constituzione della Repabblica Italiana. – II Sole 24 ORE S.p.A., – Milano, 2001. – 79 p.
    Основной закон Федеративной Республики Германии. Конституции зарубежных стран / Сост. Дубровин В.Н. – М.: ООО Издательство «Юрлитинформ», 2001. – 448 с.
    Конституционное (государственное право) зарубежных стран: В 4 т. Тома 1 – 2. Часть общая: Учебник / Отв. ред. проф. Б.А. Страшун – 3-е изд., обновл. и дораб. – М.: Издательство БЕК, 1999. – 784 с.
    Юридична енциклопедія / За ред Ю.С. Шемшученка та ін. Т.1 – К. : “Українська енциклопедія”, 1998. – 249 с.
    Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консул, 2001. – 656 с.
    Бажанов Н.Н. „Образовательное право” и некоторые проблемы законодательства об образовании // Юридическое образование и наука. – 2004. – №1. – С. 2 – 3.
    Закон Российской Федерации об образовании. – М.: Издательство ПРИОР. – 2002. – 48 с.
    Про вищу освіту: Закон України № 2984 –ІІІ від 17.01.2002 року // Відомості Верховної Ради. – 2002. – №20. – Ст.
    Національна доктрина розвитку освіти: Указ Президента України від 17 квітня 2002 року № 347/2002 // Офіційний вісник. – 2002. – №16. – Ст.859, 860.
    Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – Українська правнича фундація. – К.: Офіційне видання Верховної Ради України, 1996. – 52 с.
    Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної республіки. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. – К.: ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
    Грачева Т.В. Право человека на образование и его развитие в условиях глобализации // Закон и право. – 2004. – №3. – С. 49 – 51.
    Акуленко В. Культурні права людини, громадянина і народу // Пам’ятки України. – 2003. – №3. – С.????
    Маркс К., Энгельс Ф. – Соч. 2-е изд. – Т. 23. – 907 с.
    Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 519 с.
    Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. – М.: Книжный мир, 2002. – 720 с.
    Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5 т. – К., 1976. – Т.1. – 654 с.
    Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. – К., 1998. – 219 с.
    Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 293 с.
    Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
    Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 року в редакції від 23 березня 1996 року №100/96 – ВР // Відомості Верховної Ради – 1996. – №21. – Ст.84.
    Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Офіційний вісник України. – 2001. – №1. – Ст.920.
    Філософія. Навчальний посібник / За заг. ред. Ю.В. Осічнюка. – К.: Атака, 2003. – 464 с.
    Липачова Л. Зміст конституційного права людини та громадянина на звернення за захистом своїх прав і свобод до Європейського суду з прав людини // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2002. – Вип.1. – С. 133 – 142.
    Про дошкільну освіту: Закон України № 2628 –ІІІ від 11.07.2001 // Відомості Верховної Ради . – 2001. – № 49. – Ст. 259.
    Про загальну середню освіту: Закон України № 651 – ХІV від13.05.99 // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 28. – Ст. 230.
    Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів: Наказ Міністерства освіти і науки України № 365 від 06.05.2001 року // Освіта України. – № 20 (248). – 16 травня 2001 року.
    Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 964 // Офіційний вісник України. –2000. – № 24. – Ст. 1016.
    Державний стандарт базової і повної середньої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року № 24 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – Ст.48.
    Кодекс законів про працю України. Офіційне видання. – К.: Атіка, 2003. – 120 с.
    Про позашкільну освіту: Закон України № 1841 – ІІІ від 22.06.2000 // Відомості Верховної Ради. – 2000. – №46. – Ст. 393.
    Наука і освіта: разом до майбутнього // Голос України. – 2002. – № 113 (2864). – 22 червня. – С.11.
    Про професійно-технічну освіту: Закон України № 103/98 від 10.12.98 року // Відомості Верховної Ради. – 1998. – №32. – Ст.215.
    Закон України “Про вищу освіту”. Науково-практичний коментар. За загальною редакцією Кременя В.Г. – К., 2002. – 323 с.
    Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 Конституції України “ держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах” (справа про доступність і безоплатність освіти) // Офіційний вісник України. – 2004. – №11. – Ст. 674.
    Косий М. Освіта – як гроші, її потрібно мати багато, інакше все одно виглядатимеш бідно // Голос України. – 2005. – №31(3531). – 18 лютого. – С.13.
    Кремень В. Болонский процесс: сближение, а не унификация // Зеркало недели. – 2003. – № 48 (473). – 13 декабря. – С.15.
    Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. №309 // Офіційний вісник України. – 1999. – №9. – Ст.345.
    Романенко М. Чи зможуть сільські діти конкурувати з міськими? // Зоря. – 2002. – № 89 (19928). – 10 серпня. – С. 2.
    Громовый В. Образовательный апартеид // Зеркало недели. – 2003. – № 39 (464). – 1 октября. – С. 14.
    Цена престижных специальностей в некоторых вузах // Аргументы и факты в Украине. – 2002. – № 22 (356). – С. 15.
    Урок капитализма // Аргументы и факты в Украине. – 2002. – № 43 (377). – С.5.
    Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 1 грудня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 50. – Ст.1830
    Ніколаєнко С. Тягар освіти – на батьківських плечах // Голос України. –2004. – № 101 (3351). – 4 червня. – С. 10.
    Макаренко Г. “Кайдани” освітніх проблем спроможна розбити лише держава // Юридичний вісник України. – 2004. – № 22 (446). – 29 - 4 червня. – С. 5.
    Пазюра Н. Механізми фінансового регулювання освіти в Китаї // Професійно-технічна освіта . – 2002. – № 3. – С. 48 – 51.
    Свєтлова В. Петро Толочко: „Наука ще здатна себе регенерувати” // Голос України. – 2003. – № 142 (3142). – 1 серпня. – С.11.
    Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 р. № 916 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 25. – Ст.1202, 1203.
    Хрусталев А. Образование в кредит: пока в мечтах! // Комсомольская правда в Украине. – 2004. – № 51/12 (1838/23238). – 19 - 26 марта. – С. 9.
    Стрельцов Є. Сфера підвищеної уваги // Юридичний вісник України. – 2003. – № 50 (442). – 13 – 19 грудня. – С. 9.
    Андиева М.С. Конституционно- правовые особенности образования как объекта управления // Право и образование. – 2003. –№ 5. – С. 57 – 75.
    Про Конституційний Суд України: Закон України № 422 / 96 – ВР від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 49. – Ст.272.
    Кармазін В. Нашого магістра бакалавром звуть // Голос України. – 2003. – № 211 (3211). – 7 листопада. – С. 8.
    Желєзнова В.І. 1188 вакансій... // Зоря. – 2002. – № 89 (19928). – 10 серпня. – С. 2.
    Про Національну програму “Діти України”: Указ Президента України від 18 січня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – 25 січня.
    Мельник Н., Бень А. Хочешь учиться, а с тебя требуют “баксы” // Голос Украины. – 2002. – № 8 (2759). – 15 января. – С. 4.
    Гусейнов Л.Г. Відповідальність держав за порушення міжнародних зобов’язань у галузі прав людини: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук (12.00.11) / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2000. – С. 21.
    Корюненко М., Марченко Л., Подолян І. Психологічні проблеми модернізації освіти в Україні // Освіта України. – 2004. – №100. – 24 грудня. – С. 4 – 6.
    Корюненко М., Красовська С. Василь Кремень: у 2004 році “Шкільний автобус” фінансуватиметься з центрального бюджету // Освіта України. – 2004. – № 6. – 23 січня. – С. 1 – 2.
    Жовта І. Напередодні Нового року члени колегії МОН обговорили проблеми вищої школи // Освіта України. – 2004. – № 101. – 28 грудня. – С.2.
    Срібна О. Науки щит тримайте гідно! // Голос України. – 2003. – №218 (3218). – 18 листопада. – С.1, 4.
    Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. – Том 1. Теория государства. – М.: Издательство «Зерцало», 2000. – 416 с.
    Тиунова Л.В. Системные связи правовой действительности: Методология и теория / С.-Петербург. гос. ун-т. – СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1991. – 136 с.
    Алексеев С.С. Структура советского права. – М., “Юрид. лит.”, 1975. – 263 с.
    Амельчаков И.Ф., Прудникова С.А. Соотношение правовых категорий “охрана”, “обеспечение”, “защита” // Закон и право. – 2001. – № 5. – С. 16 –18.
    Олейник А.Е., Заяц В.С. Реализация прав советских граждан в условиях формирования социалистического правового государства // Актуальные проблемы формирования правового государства: Краткие тезисы докладов и научных сообщений республиканской научной конференции 24 – 26 октября 1990 г. – Харьков: Юридический институт, 1990. – С. 20 – 21.
    Основи правознавства: Навчальний посібник / Кер. авт. кол. – проф., Засл. юрист України О.В. Негодченко. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ, 2003. – 292 с.
    Загальна теорія держави і права [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д.Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
    Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно- методическое пособие. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 300с.
    Воробйов Ю. Руйнуючи освіту, ми руйнуємо майбутнє країни, розбудовуючи освіту, ми створюємо наше майбутнє відомість // Вища школа. – 2002. – №1. – С. 3 – 25.
    Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. Вид. 3 –тє, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2004. – 512 с.
    Куров С.В. Защита права в образовании // Право и образование. – 2002. – № 5. – С. 116 – 139.
    Горностай К. Захист, охорона, гарантії прав і свобод людини і громадянина: співвідношення понять // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. – К:. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 51 – 55.
    Куров С.В. Правовая ответственность и правовая защита в образовании: особенности применения // Право и образование . – 2002, № 6. – С. 70 – 89.
    Конституція України. Конституція Автономної Республіки Крим: Зб. нормат. актів. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 96 с.
    Корюненко М. Станіслав Ніколаєнко: наше завдання – збільшити доступ до навчання талановитої молоді // Освіта України. – 2005. – №6(603). – 21 січня. – С.1, 3.
    Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України № 776/97 – ВР від 23 грудня 1997 року // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
    Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – Київ, 2000. – 377 с.
    Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2002. – 409 с.
    Про статус народного депутата України: Закон України № 2790 – ХІІ від 17 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 3. – Ст.17.
    Грішнова О. Розвиток вищої освіти в Україні: тенденції, проблеми та шляхи їх вирішення // Вища школа. – 2001. – № 2 - 3. – С. 22 – 33.
    Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства освіти України”Про затвердження Інструкції про порядок плати за користування підручниками в загальноосвітніх школах” від 27.01.97 № 28: Наказ Міністерства освіти і науки № 23 від 16 січня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – 6. – Ст. 249.
    Про Міністерство освіти і науки України: Указ Президента України від 7 червня 2000р. № 773/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 23. – Ст.934.
    Станіслав Ніколаєнко: “Стосунки між міністерством і громадськістю – це відкритість і діалог” // Освіта. – 2005. – 7(5137). – 9 – 16 лютого. – С.1-2.
    Про Положення про Вищу атестаційну комісію України: Указ Президента України від 25 лютого 1999 р. № 216/ 99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 9. – Ст. 324.
    У справі за конституційним поданням 93 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу другого пункту 2 про визначення стажу науково роботи “з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання” Постанови Кабінету Міністрів України “Про перелік посад наукових працівників державних наукових установ, організацій та посад науково-педагогічних працівників державних вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на одержання пенсії та грошової допомоги при виході на пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” від 27 травня 1999 року (справа щодо стажу наукової роботи)Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997 – 2001 / Відповід. редакт. канд. юрид. наук П.Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 504 с.
    У справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень постанов Кабінету Міністрів України „Про встановлення плати за користування підручниками в загальноосвітніх школах”, „Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 р. № 1031” та пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України „Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. №1128” (справа про безоплатне користування шкільними підручниками): Рішення Конституційного Суду України від 12 листопада 2002 року №18-рп / 2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 48. – Ст.2189.
    Закон України: Про судоустрій України : Офіційне видання. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 88 с.
    Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму від 1 листопада 1996 р. №9. –Україна. Верховний Суд. Пленум. Постанови Пленуму Верховного суду України 1972 – 2002: Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 560 с.
    Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина. Постанова Пленуму від 30 травня 1997 р. №7. –Україна. Верховний Суд. Пленум. Постанови Пленуму Верховного суду України 1972 – 2002: Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 560 с.
    Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю від 30 червня 1993 року N 3341-XII //Відомості Верховної Ради Укр
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины