ФУНКЦІЇ СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 3
Розділ 1. Функції судів загальної юрисдикції в системі функцій правосуддя 10
1. 1. Поняття функцій судів загальної юрисдикції 10
1. 2. Становлення і розвиток функцій судів загальної юрисдикції 27
Розділ 2. Класифікація функцій судів загальної юрисдикції 57
2.1. Критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції 57
2.2. Система функцій судів загальної юрисдикції 73
Розділ 3. Механізм здійснення функцій судів загальної юрисдикції 110
3.1. Система судів загальної юрисдикції 110
3.2. Конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції 128
3.3. Органи, що забезпечують функціонування судів загальної юрисдикції 152
ВИСНОВКИ 183
Список використаних джерел 188

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності України у державі відбулися значні зміни, пов’язані з кардинальним переосмисленням сутності та змісту механізму держави та всіх її складових елементів, зокрема, органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Відбулася зміна їхнього призначення в суспільстві та державі. Внаслідок цього поступово зростає реальний авторитет судової влади. Сьогодні суди все більше виступають надійним гарантом захисту законних прав і свобод людини та громадянина, здійснюючи правосуддя у формі конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. При цьому значно підвищується авторитет суддів судів загальної юрисдикції, котрі розглядають все більшу кількість справ, що виникають у суспільстві та державі.
Суди загальної юрисдикції зазнають значних змін їхнього правового статусу, структури, функцій. Проголошення судової реформи в Україні та закріплення її пріоритетних напрямків у Законі України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року створило об’єктивні передумови для підвищення ефективності функціонування судів загальної юрисдикції. Водночас, проблема теоретико-методологічного забезпечення вдосконалення здійснення функцій вищезазначених судів залишається відкритою для правової науки і потребує свого вирішення.
Таким чином, проблеми функцій судів загальної юрисдикції в Україні, як особливого виду функцій судової влади, потребують самостійного дослідження. Проте монографічні дослідження цієї проблематики відсутні в українській і зарубіжній юридичній науці.
Для підготовки дисертації були використані окремі наукові положення про сутність та зміст функцій судів загальної юрисдикції, які містяться у роботах вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців: М. В. Баглая, І. Т. Голянова, О. В. Городецького, Ю. М. Грошового, М. Калласа, В. М. Лебедєва, І. Є. Марочкіна, В. Т. Маляренка, М. І. Мельника, Л. М. Москвича, В. Ф. Погорілка, С. В. Подкопаєва, М. Д. Савенка, В. С. Скоморохи, В. С. Смородинського, Ю. І. Стецовського, Д. С. Сусло, Ф. Г. Тарасенка, Р. Уолкера, Т. І. Француз, О. Ф. Фрицького, Дж. Н. Хезарда, М. В. Цвіка, А. Шайо, В. М. Шаповала, С. Г. Штогуна та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки конституційного права. Проблема дослідження сутності та змісту функцій судів загальної юрисдикції в Україні входить до тематики наукових досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, зокрема, теми “Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика” (№ державної реєстрації 0101U005662).
Метою дисертаційного дослідження є з’ясування сутності та змісту функцій судів загальної юрисдикції в Україні, їхня класифікація та розкриття правового статусу основних елементів механізму здійснення функцій судів загальної юрисдикції в Україні.
Для досягнення поставленої мети дисертантом визначаються такі завдання:
- визначити поняття функцій судів загальної юрисдикції та їхні основні ознаки;
- виявити основні періоди становлення і розвитку функцій судів загальної юрисдикції в Україні;
- з’ясувати співвідношення функцій судів загальної юрисдикції й Конституційного Суду України;
- визначити критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції та здійснити їхню класифікацію;
- здійснити загальну характеристику основних функцій судів загальної юрисдикції;
- визначити правовий статус основних суб’єктів механізму здійснення функцій судів загальної юрисдикції;
- встановити юридичні особливості системи судів загальної юрисдикції України як складового елемента механізму здійснення функцій судів загальної юрисдикції;
- виявити роль і місце суддів судів загальної юрисдикції у механізмі здійснення функцій судів загальної юрисдикції;
- здійснити правовий аналіз системи органів, які забезпечують функціонування судів загальної юрисдикції.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система судів загальної юрисдикції в Україні.
Предметом дисертаційного дослідження є функції судів загальної юрисдикції в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення зазначеної мети та розв’язання поставлених завдань при проведенні наукового дослідження комплексно використано принципи і засоби філософського та теоретико-правового підходів, принципи єдності соціально-правового та гносеологічного аналізу, об’єктивності, конкретної істини.
Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглянути функції судів загальної юрисдикції у розвитку й зв’язку між собою та суспільством, виявити основні закономірності та тенденції становлення, розвитку та вдосконалення функцій судів загальної юрисдикції як основного елемента національної системи судів загальної юрисдикції.
Серед спеціальних правових методів пізнання, що використовувалися у роботі, необхідно виділити структурно-функціональний метод, за допомогою якого поняття функцій судів загальної юрисдикції розкривається як правове явище з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Належне місце в дослідженні займає й формально-догматичний метод, що передбачає застосування таких прийомів як опис і аналіз функцій судів загальної юрисдикції, пояснення їхньої сутності та змісту, класифікації та механізму здійснення.
У роботі використано порівняльно-правовий метод, який передбачає застосування такого прийому як засіб розкриття особливостей функцій судів загальної юрисдикції України у їх зіставленні з функціями Конституційного Суду України та функціями судів загальної юрисдикції зарубіжних країн. Шляхом узагальнення чинників, що впливають на формування, розвиток і вдосконалення функцій судів загальної юрисдикції, виявлено систему цих чинників. Метод правового моделювання дозволив виявити стан і перспективи розвитку функцій судів загальної юрисдикції у майбутньому.
Кожен із зазначених методів застосовано в органічному поєднанні з іншими, що дало змогу сформувати цілісну й завершену методологічну систему дослідження функцій судів загальної юрисдикції в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, у межах якого здійснена спроба комплексної завершеної характеристики сутності та змісту функцій судів загальної юрисдикції в Україні, їхньої ролі та значення в системі функцій судової влади і сформульовано концепцію функцій судів загальної юрисдикції в Україні.
Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими найбільш важливими висновками та положеннями:
- сформульовано авторське визначення поняття функцій судів загальної юрисдикції як основних напрямів та видів діяльності судів загальної юрисдикції з метою розгляду і вирішення справ у сфері цивільного, господарського, адміністративного та кримінального правосуддя, що здійснюється виключно судами на підставах, у межах та порядку, які передбачені Конституцією та законами України;
- виявлено основні періоди історичного розвитку функцій судів загальної юрисдикції в Україні та визначено їхні хронологічні межі: із найдавніших часів до прийняття Конституції Пилипа Орлика 1710 р.; з 1710 р. до здійснення судової реформи 1864 р.; з 1864 р. до формування радянської системи правосуддя в 1919 р.; становлення і розвиток функцій радянських судів загальної юрисдикції з 1919 до 1991 р.; формування системи судів загальної юрисдикції в незалежній Україні в 1991 - 2002 р. р.; з початку проведення судової реформи 2002 р. – донині;
- сформульовано концепцію ролі та місця функцій судів загальної юрисдикції в системі функцій судової влади України шляхом їх зіставлення з функціями Конституційного Суду України, що полягає в тому, що суди загальної юрисдикції здійснюють систему функцій правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, а Конституційний Суд України – єдину основну функцію – функцію конституційного правосуддя;
- визначено основні критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції, якими є суб’єкти, об’єкти, способи, форми здійснення судочинства, умови здійснення судочинства (час і територія здійснення судочинства) та ін.;
- визначено поняття системи основних функцій судів загальної юрисдикції, як нормативно упорядкованої та структурованої системи функцій місцевих, апеляційних, спеціалізованих судів та Верховного Суду України, що формується на засадах територіальності й спеціалізації і забезпечує здійснення правосуддя в Україні;
- виявлено, що система функцій судів загальної юрисдикції складається із наступних груп функцій: за суб’єктами: функції Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України та апеляційних судів, місцевих судів; за об’єктами: функція цивільного правосуддя, функція господарського правосуддя, функція адміністративного правосуддя, функція кримінального правосуддя; за способами: правозастосовча функція, нормотворча функція, правозахисна функція, представницька функція та функції організаційного, кадрового, фінансового і матеріально-технічного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції; за формами: функція кримінального судочинства, функція цивільного судочинства, функції спеціалізованого судочинства; за умовами дії: постійні функції, тимчасові функції; загальнодержавні функції та місцеві функції та ін.;
- встановлено, що механізм здійснення функцій судів загальної юрисдикції складається з трьох основних елементів: системи судів загальної юрисдикції; суддівського корпусу; системи органів, що забезпечують діяльність судів загальної юрисдикції;
- сформульовано концепцію ролі та місця суддів судів загальної юрисдикції як особливої категорії державних службовців у механізмі забезпечення функціонування системи судів загальної юрисдикції та визначено їхній конституційно-правовий статус;
- внесено пропозиції стосовно вдосконалення чинного судового законодавства України, що визначає систему органів, які забезпечують діяльність судів загальної юрисдикції та їх функції з метою оптимізації їхньої діяльності.
Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення, положення, висновки і пропозиції можуть бути використані при реалізації судової реформи в Україні з метою вдосконалення функцій судів загальної юрисдикції. Основні положення дисертації можуть бути використані студентами, слухачами та аспірантами в якості теоретико-методологічного підґрунтя для проведення подальших наукових досліджень проблем конституційного права у сфері судової влади.
Положення і висновки дисертації також можуть використовуватися у навчальному процесі при викладанні навчальних курсів “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”, “Судові та правоохоронні органи України” та ряду спеціальних навчальних дисциплін, таких як “Порівняльне конституційне право”, “Історія судових і правоохоронних органів України” тощо.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення, висновки і пропозиції, викладені в роботі, доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
Результати дисертації оприлюднювалися автором на міжнародних та інших науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції “Вибори Президента України – 2004: проблеми забезпечення та захисту виборчих прав громадян України” (м. Київ, 2005 р.), Міжнародному науково-практичному семінарі “Етичні та правові проблеми забезпечення незалежності суддів” (м. Харків, 2005 р.), Науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації цивільного і господарського права” (м. Київ, 2005 р.), Науковій конференції “Сучасні правові проблеми українського державотворення” (м. Біла Церква, 2005 р.). Тези всіх цих доповідей опубліковані.
Публікації. Результати дисертаційної роботи висвітлено у 8 наукових статтях у фахових юридичних виданнях.
Структура дисертації визначається її цілями, завданнями, предметом і логікою дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновку та списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації становить 212 сторінок, у тому числі список використаних джерел (296 позицій) на 24 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне дослідження, спрямоване на з’ясування сутності та змісту функцій судів загальної юрисдикції в Україні. Підсумовуючи дослідження проблем визначення поняття функцій судів загальної юрисдикції, їхньої класифікації, механізму здійснення цих функцій та перспектив їхнього розвитку і вдосконалення, дисертант прийшов до таких висновків:
1. Сутність і зміст судової влади найбільш повно проявляються в її функціях. Функції судової влади – це напрями і види здійснення правосуддя судами у межах і порядку, передбачених Конституцією, законами та іншими нормативно-правовими актами України.
2. Функції судів загальної юрисдикції – це основні напрями та види діяльності судів загальної юрисдикції з метою розгляду й вирішення справ у сфері цивільного, господарського, адміністративного та кримінального правосуддя, що здійснюється виключно судами на підставах, у межах та порядку, які передбачені Конституцією та законами України. Цим функціям властиві загальні та спеціальні ознаки (дієвий характер цих функцій; вираження в них сутності та змісту судової влади загалом; системний характер зазначених функцій; нормативна визначеність цих функцій і форм їх здійснення; наявність системи гарантій реалізації вказаних функцій тощо).
3. Функції судів загальної юрисдикції є головною складовою системи функцій судової влади в цілому. Суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя з цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справ, тоді як Конституційний Суд України є єдиним органом конституційного правосуддя в Україні. Його функціонування поширюється на вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також на офіційне тлумачення Конституції і законів України.
4. Функції Конституційного Суду України і судів загальної юрисдикції слід розглядати не в їхньому протиставленні, а в органічному і гармонійному поєднанні та взаємодоповненні. У взаємопоєднанні вони створюють єдину цілісну систему – систему функцій правосуддя в Україні.
5. Становлення та розвиток функцій судів загальної юрисдикції в Україні подолали складний, часто неоднозначний історичний шлях, що умовно поділяється на шість періодів. Перший період (до розроблення Конституції Пилипа Орлика) визначається хронологічними межами VI ст. – 1710 р. Його характерною ознакою був значний вплив на функції судів загальної юрисдикції різноманітних судових систем античних держав-полісів, татаро-монгольської орди, Речі Посполитої. Другий період охоплює час з 1710 р. до проведення судової реформи 1864 р., що сприяла впорядкуванню й уніфікації судів загальної юрисдикції на всіх землях, що входили до складу Російської імперії. Третій період тривав з 1864 р. до 1919 р., коли функції судів України розвивалися під впливом судових доктрин Польщі, Росії, Австро-Угорщини, Румунії, Німеччини та інших держав, у складі яких перебувала Україна. Четвертий період (1918 - 1991 рр.) характеризувався розвитком функцій судів загальної юрисдикції під впливом радянської судової доктрини та подальшою уніфікацією цих функцій із загальносоюзними функціями судів загальної юрисдикції. П’ятий період (1991 - 2002 рр.) ознаменувався становленням та розвитком функцій судів загальної юрисдикції в незалежній Україні. Шостий період (2002 р. - донині) характеризується подальшим розвитком і вдосконаленням функцій судів загальної юрисдикції у зв’язку із проведенням судової реформи в Україні.
6. Кожен період історії становлення та розвитку судів загальної юрисдикції в Україні охарактеризувався формуванням національної моделі функціонування судів загальної юрисдикції, що ґрунтується на національних традиціях судоустрою та судочинства й запозиченому досвіді функціонування судів загальної юрисдикції зарубіжних країн. Подальший розвиток і вдосконалення функцій судів загальної юрисдикції в Україні пов’язаний із завершенням судової реформи в Україні, реалізацією Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р., удосконаленням процесуального судового законодавства та інтегруванням національного судового законодавства до законодавства Європейського Союзу у сфері здійснення правосуддя.
7. Функції судів загальної юрисдикції не є однорідними. Їх можна класифікувати на основі певних критеріїв, беручи до уваги, що критерій класифікації функцій судів загальної юрисдикції – це мірило для визначення, оцінки функцій судів загальної юрисдикції, взяте за основу їхньої класифікації. Функції судів загальної юрисдикції можна класифікувати за такими критеріями, як: суб’єкти, об’єкти, способи, форма здійснення судочинства, час здійснення судочинства, територія здійснення судочинства тощо.
8. Функції судів загальної юрисдикції різняться за сутністю та змістом. Вони утворюють систему, що має комплексний системний характер. Система функцій судів загальної юрисдикції є упорядкованою та структурованою системою взаємозумовлених і взаємопов’язаних напрямів і видів діяльності судів загальної юрисдикції з метою вирішення справ у сфері цивільного, господарського, адміністративного та кримінального правосуддя.
9. Функції судів загальної юрисдикції можна класифікувати відповідно до таких критеріїв, як: 1) за суб’єктами здійснення правосуддя: функції Верховного Суду України, функції вищих спеціалізованих судів, функції Апеляційного суду України та апеляційних судів, функції місцевих судів; 2) за об’єктами правосуддя: функція цивільного правосуддя, функція господарського правосуддя, функція адміністративного правосуддя, функція кримінального правосуддя; 3) за способами правосуддя: правозастосовча функція, нормотворча функція, правозахисна функція, представницька функція та функції організаційного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного та соціального забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції; 4) за формою здійснення судочинства: функція кримінального судочинства, функція цивільного судочинства, функція спеціалізованого судочинства; 5) за терміном (часом) здійснення функцій: постійні функції, тимчасові функції; 6) за територією здійснення функції: загальнодержавні функції та місцеві функції тощо.
10. Функції судів загальної юрисдикції реалізуються через механізм здійснення цих функцій. Його основу складають: система судів загальної юрисдикції, судді судів загальної юрисдикції (суддівський корпус) та система органів, що забезпечують функціонування судів загальної юрисдикції та здійснення судочинства в Україні.
11. Система судів загальної юрисдикції України – це нормативно впорядкована та структурована сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених місцевих, апеляційних, спеціалізованих судів та Верховного Суду України, що будується на засадах територіальності й спеціалізації і забезпечує здійснення правосуддя в Україні. Із метою вдосконалення ефективності роботи системи судів загальної юрисдикції України було б доцільно створити ряд спеціалізованих судів, а саме: виборчі суди, суди з питань трудового права (трудові суди), суди з соціальних питань (соціальні суди) тощо.
12. Судді судів загальної юрисдикції є ключовою ланкою механізму реалізації системи функцій судів загальної юрисдикції. Їхній конституційно-правовий статус – це вид суспільних відносин, передбачений Конституцією і законами України, між особою та органами судової влади, суддею суду загальної юрисдикції й державою та суспільством. Правовий статус судді суду загальної юрисдикції визначається сукупністю нормативно визначених юридичних елементів (правосуб’єктність судді, його права та обов’язки, функції, відповідальність і гарантії діяльності судді суду загальної юрисдикції), що визначають сутність і зміст діяльності судді суду загальної юрисдикції.
13. Система забезпечення функціонування судів загальної юрисдикції – це структурована сукупність нормативно визначених органів судової влади (кваліфікаційні комісії суддів та Вища кваліфікаційна комісія суддів України; Вища рада юстиції; суддівське самоврядування) та інших органів державної влади (Державна судова адміністрація України, Державна виконавча служба і Державний департамент України з питань виконання покарань, Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Президент України, Верховна Рада України та інші) й органів місцевого самоврядування, що здійснюють позасудову діяльність у сфері організаційного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного, інформаційно-аналітичного й іншого забезпечення функціонування судів загальної юрисдикції.
14. Із метою вдосконалення механізму здійснення функцій судів загальної юрисдикції в Україні необхідно розробити чи взяти за основу існуючі проекти Судового кодексу України, та прийняти відповідний кодифікований акт, який би нормативно визначив механізм здійснення функцій судів загальної юрисдикції, правовий статус його основних елементів і гарантії діяльності суддів і судів загальної юрисдикції та органів, що забезпечують функціонування судів загальної юрисдикції в Україні.

Список використаних джерел

1. Абросимова Е. Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы. – М.: Институт права и публичной политики, 2002. – 242 с.
2. Агеева Г. Н. Законодательство о судопроизводстве в СССР: Учебное пособие. – М.: ВЮЗИ, 1985. – 52 с.
3. Актуальні проблеми конституційної юрисдикції: сучасність і перспективи розвитку. Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 5-й річниці Конституційного Суду України. М. Київ. 18-19 жовтня 2001 р. / Упоряд. Г. Сурначова, І. Шевляк. – К.: “Юрінком Інтер”, 2002. – 272 с.
4. Актуальные вопросы развития и совершенствования законодательства о судоустройстве, судопроизводстве и прокурорском надзоре: Сб. науч. трудов. – М.: ВЮЗИ, 1981. – 156 с.
5. Аристотель. Политика / Наука об управлении государством; Сборник. Платон. Аристотель. – М.: Эксмо, СПб.; Terra Fantastica, 2003. – 860 с.
6. Аншелис И. И. Устройство советского суда. – М.: Госуд. из-во тип. “Красный Пролетарий”, 1925. – 34 с.
7. Анашкин Г. З. Актуальные проблемы правосудия в СССР. – М.: “Знание”, 1969. – 48 с.
8. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации. Учебник для юридических вузов и факультетов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М, 1998. – 752 с.
9. Баренбойм П. Д. 3 000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера: Учебное пособие. – М.: Белые альвы, 1996. – 175 с.
10. Без належного фінансування українське правосуддя не стане вільним // Закон і бізнес. – 2004. - № 45 (669). – С. 8.
11. Безуглов А. А., Солдатов С. А. Конституционное право России: Учебник. В трех томах. Т. 3. – М., 2001. – 751 с.
12. Бессмертный А. К. Судебные и правоохранительные органы Украины: Пособие. – Х.: Эспада, 2002. – 96 с.
13. Бойко В. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення // Право України. – 2002. – № 3. – С. 3-10.
14. Бойко В. Ф. Судова реформа в Україні: стан і перспективи: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2004. – 173 с.
15. Болдырев В. А. Советский суд. – М.: “Юрид. лит.”, 1966. – 110 с.
16. Балакірєва Р. С. Конституційне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 210 с.
17. Большой юридический словарь / Под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 704 с.
18. Бондаренко І. Судова система України та її реформування у сучасних умовах // Право України. – 2002. - № 8. – С. 39-44.
19. Бородин С. В., Добровольская Т. Н. Верховный суд союзной республики (Устройство суда и организация работы). – М.: Госюриздат, 1960. – 112 с.
20. Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. –672 с.
21. Бошно С. В. Влияние судебной практики на законодательство // Государство и право. – 2004. - № 8. – С. 14-22.
22. Бринцев В. Д. Організаційне забезпечення діяльності судів на регіональному рівні. Нормативна база, проблеми та шляхи їх вирішення на регіональному рівні. - К.: ЮСТІНІАН, 2003. – 394 с.
23. Брынцев В. Д., Чернухин В. Г. Судебный контроль (теория и практика). – Х: Ксилон, 2001. – 204 с.
24. Бурлака М. В таких умовах практично неможливо здійснювати правосуддя // Закон і бізнес. – 2004. - № 48 (672). – С. 4.
25. Венгеров А. Б. Роль судебной практики в развитии советского права. Дисс. на соискание уч. ст. к. ю. н. – М., 1965. – 308 с.
26. Виноградова Л. Є. Юридична відповідальність суддів загальних судів України: Автореф. дисерт. … к. ю. н. – О., 2004. – 16 с.
27. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Учебное пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 456 с.
28. Вища рада юстиції зняла догани з двох суддів // Закон і Бізнес. – 2004. - № 39 – С. 8.
29. Вовк Ю. Організація військових судів у період Гетьманату // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 35. – Л., 2000. – С. 98-107.
30. Врядування у Сполучених Штатах. Нарис. – б.м.: Інформаційне агенство Сполучених Штатів, 1989. – 189 с.
31. Вышинский А. Я. Суд и карательная система советской власти. – Л.: Прибой, 1925. – 77 с.
32. Вышинский А. Я. Судоустройство в СССР. Учебное пособие для юридических вузов. – М., 1940. – 344 с.
33. Володарский П. Г. Национальная политика и суд. – М.: Советское законодательство, 15 типография треста “Полиграфкнига”, 1932. – 40 с.
34. Гарчева Л. П., Ярмыш А. Н. Конституционное право Украины: Учебное пособие. - Симферополь: Доля, 2000. - 336 с.
35. Гель А. П., Цвігун Д. П. Судова система України; Короткий конспект лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 50 с.
36. Георгіца А. З. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2000. – 431 с.
37. Голунский С. А. Лекции по судоустройству (Ч. 1). – М., 1939. – 208 с.
38. Голунский С. А., Карев Д. С. Судоустройство СССР: Учебник для юрид. вузов. М.: Юрид. изд. тип. им. Евг. Соколовой в Лгр., 1946. – 195 с.
39. Голяков И. Т. Советский суд. – М.: Госюриздат, 1958. – 183 с.
40. Горшенін К. П. Радянський суд. – К.: Держполітвидав УРСР, 1951. – 80 с.
41. Государственное право буржуазных стран и стран, освободившихся от колониальной зависимости / Под ред. И. П. Ильинского и М. А. Крутоголова. – М.: “Юридическая литература”, 1979. – 455 с.
42. Григонис Э. П., Григонис В. П. Конституционное право зарубежных стран: Курс лекций. – СПб.: Питер, 2002. - 416 с.
43. Грицаєнко Л. Деякі аспекти судово-правової реформи в Україні: реальність та перспективи // Право України, - 2004. – № 5. – С. 32-37.
44. Грошовий Ю. М., Марочкін І. Є. Органи судової влади в Україні. – К., 1997. – С. 12-14.
45. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В. А. Туманова. – М.: Международные отношения, 1999. – 400 с.
46. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – Т. 3. - М.: Наука, 1980. –736 с.
47. Декларація Генерального Секретаріату // Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. – К., 1996. – Т. 1. – С. 152-160.
48. Денисов А. И. Теория государства и права. – М.: Юридическое издательство МЮ СССР, 1948. – 469 с.
49. Енгибарян Р. В., Тадевосян Э. В. Конституционное право: Учебник. – М., 2001. - С. 492.
50. Зайчук В. Г. 50 років радянського правосуддя. – К., 1967. – 47 с.
51. Закон “Про організацію військово-судових інстанцій та їх компетенцію”// Державний Вісник. – 1918. - № 5. – С. 4-10.
52. Закон о судоустройстве Украинской СССР. Принят 30 июня 1960 года. С изменениями и дополнениями на 15 февраля 1975 года. – К.: Политиздат Украины, 1975. – 20 с.
53. Закон Украинской Советской Социалистической Республики о судоустройстве Украинской СССР. Принят на третьей сессии Верховного Совета УССР десятого созыва 5 июня 1981 года. – К.: “Политиздат”, 1987. – 30 с.
54. Закон “Про судові палати і апеляційні суди”// Державний Вісник. – 1918. - № 25. – С. 2-7.
55. Закон “Про тимчасовий державний устрій України” // Державний Вісник. – 1918. - № 1.
56. Запорожець М. Система органів організаційного забезпечення діяльності судів України // Право України. – 2004. - № 2. – С. 72-79.
57. Захаров М. І. Радянський суд (Принципи організації й діяльності судових органів). – К.: Політвидав України, 1970. – 83 с.
58. В. Землянська. Судове законодавство гетьмана Скоропадського // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 35. – Л., 2000. – С. 96-102.
59. Златопольский Д. Л. Государственное право зарубежных стран: Восточной Европы и Азии. Учебник для вузов. – М.: Издательство “Зерцало”, 1999. – 320 с.
60. Ильинский И. П., Щетинин Б. В. Конституционный контроль и охрана конституционной законности в социалистических странах // Советское государство и право. – 1969. – № 9. – С. 40-47.
61. Ільчук О. С. Роль громадськості в здійсненні радянського правосуддя. – К.: Держполітвидав УРСР, 1960. – 38 с.
62. Инструкция по введению в действие Положения о судоустройстве УССР. – Х.: Тип. Книгоспілка, 1923. – 8 с.
63. Історія держави і права України: Підручник. Частина 1 / За ред. А. Й. Рогожина, М. М. Страхова, В. Д. Гончаренка та ін. – К.: Основа, 1996. – 432 с.
64. Карев Д. С. Советское судоустройство. Учебник для юридических вузов. – М.: Юриздат, 1951. – 312 с.
65. Карпечкін П. Ф. Критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 3. – С. 40-43.
66. Карпечкін П. Ф. Основні функції органів судової влади // Вісник прокуратури. – 2003. - № 1. – С. 87-90.
67. Карпечкін П. Ф. Судова влада на сучасному етапі. Проблеми теорії та практики становлення функцій органів судової влади // Вісник прокуратури. – 2003. - № 5. – С. 56-59.
68. Карпечкін П. Ф. Співвідношення функцій судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України // Вісник Верховного Суду України. – 2003. - № 6. – С. 41-43.
69. Карпечкін П. Ф. Судова реформа в Україні: проблеми систематизації судового законодавства та формування судового права // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. - № 8. – С. 5-12.
70. Карпечкін П. Ф. Функції судів загальної юрисдикції: поняття та види // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - № 4. – С. 66-77.
71. Кельман М. Н., Мурашин О. Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, текстами): Підручник. – К.: Кондор, 2002. – 418 с.
72. Керимов Д. А. Источники советского социалистического права: Дисс. на соиск. … к. ю. н. – СПб, 1950. – 398 с.
73. Керимова О. А., Гафаров З. М. Основы государства и права. Учебник. – Ташкент: “Укитувчи”, 1995. – 543 с.
74. Кечекьян С. Ф. Советское социалистическое право и его источники // Труды юбилейной сессии Академии общественных наук. – М., 1948. – С. 177-185.
75. Кириченко В. Суди, судові системи і судова влада у країнах Латинської Америки і Карибського басейну // Право України. – 2004. - № 1. – С. 154-157.
76. Кириченко М. П. Конституционные основы судебной системы в СССР. – М.: Юрид. лит., 1979. – 142 с.
77. Ківалов С. Захисники прав людини потребують захисту // Голос України. – 2004. – 5 жовтня. – С. 7.
78. Ключинская Л. А. Советский суд в период развернутого строительства коммунизма. – Рига: Латгосиздат, 1960. – 60 с.
79. Кожевников М. В. История советского суда. 1917-1956 г.г. – М.: Госюриздат, 1957. – 383 с.
80. Козлова Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право России: Учебник. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
81. Кокарев Л. Д., Панюшкин В. А. Суд и правосуди в СССР: Учебное пособие. – Воронеж: Из-во Воронеж. ун-та, 1987. – 183 с.
82. Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 816 с.
83. Конституции зарубежных стран. Сборник / Сост. Дубровин В. Н. – М.: ООО Издательство “Юрлитинформ”, 2001. – 448 с.
84. Колюшин Е. И. Конституционное (государственное) право России: Курс лекций. – М.: Изд-во МГУ, 1999. – 381 с.
85. Конституции стран СНГ и Балтии: Учебное пособие / Сост. Г. Н. Андреева. – М.: Юристъ, 1999. – 640 с.
86. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В. О. Ріяка (керівник авт. кол.), В. С. Семенов, М. В. Цвік та ін.; За заг. ред. В. О. Ріяки. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 512 с.
87. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. В 4-х томах. Том 3. Отв. ред. Б. А. Страшун. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 764 с.
88. Конституционное право: Учебник / Отв. ред. В. В. Лазарев. – М.: Юристъ, 1999. – 592 с.
89. Конституционное право. Энциклопедический словарь. / Ответственный редактор С. А. Авакьян. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА*М), 2001. – 688 с.
90. Конституционное право зарубежных стран: Учебное пособие / Под. ред. С. Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2001. – 417 с.
91. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Эриашвили М. И. и др. / Под ред. В. О. Лучина, Г. А. Василевича, А. С. Прудникова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 687 с.
92. Конституционное право Украины: Учебное пособие / В. Д. Волков, Р. Ф. Гринюк, И. С. Шебутин и др. – Донецк: ДонГУ, 2000. – 239 с.
93. Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии: Дайджест официальных материалов и публикаций периодической печати. – 2004. - № 15 (Ч. 1). – 134 с.
94. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. – К., 2001. – 465 с.
95. Конституційне право України: Підручник / За ред. проф. В.Ф. Погорілка. Вид. друге. – К.: Наукова думка, 2000. – 732 с.
96. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К.: Український центр правничих функцій, 1999. – 376 с.
97. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.
98. Конституційне судочинство. Законодавство та практика застосування: Навчальний посібник. – Х.: Консум, 2002. – 832 с.
99. Конституційний Суд України. Висновки. 1997-2001 / Відповід. редактор П. Б. Євграфов. Т. 1. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 512 с.
100. Конституційний Суд України. Висновки. 1997-2001 / Відповід. редактор П. Б. Євграфов. Т. 2. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 504 с.
101. Конституція Західно-Української народної Республіки // П. Стецюк. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. – Львів, 1999. – С. 183-200.
102. Конституція незалежної України: Навчальний посібник. Кол. авт.; За ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокімова. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. – 428 с.
103. Конституция Российской Федерации. Научно-практический комментарий / Под ред. акад. Б. Н. Топорнина. – М.: Юристъ, 1997. – С. 598.
104. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
105. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права. – С.-Пб., 1907. – 243 с.
106. Коркунов Н. М. Русское государственное право. – С.-Пб., 1909. – Т. 1. – 478 с.
107. Костюков А. Н. Должностное лицо: административно-правовой статус // Изв. ВУЗов. Правоведение. – 1987. - № 2. – С. 21-31.
108. Кравченко В. В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 1998. – 286 с.
109. Кравченко В. В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
110. Кравченко В. В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.: Університет “Україна”, 2004. – 528 с.
111. Краснов Ю. К. Государственное право России. История и современность: Учебн. пособие. – М.: Юристъ, 2002. – 733 с.
112. Кряжков В. А. Конституционное правосудие в субъектах Российской Федерации (правовые основы и практика). – М.: Формула права, 1999. – 159 с.
113. Куйбіда Р. О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи / Центр політико-правових реформ. – К., Атіка, 2004. – 288 с.
114. Кульчицький С. Три Переяслави // Дзеркало тижня. – 2002. - № 33. – С. 1, 19.
115. Кульчицький В., Бойко І. Система судових органів Галичини у складі Аавстро-Угорщини // Право України. – 2001. – № 11. – С. 137-139.
116. Кульчицький В., Кондратюк С. Встановлення радянських органів влади в Західній Україні у 1939-1941 роках // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 36. – Л., 2001. – С. 134-142.
117. Курский Д. И. Избранные статьи и речи. – М.: Юрид. изд. тип. “Красный пролетарий”, 1948. – 199 с.
118. Курский Д. И. Роль и значение советской юстиции в связи с Новой экономической политикой // Курский Д. И. Избранные статьи и речи. – М.: Юрид. изд. тип. “Красный пролетарий”, 1948. –С. 68-76.
119. Курский Д.И. О едином народном суде / Курский Д.И. Избранные статьи и речи. – М.: Юрид. изд. тип. “Красный пролетарий”, 1948. – С. 43-44.
120. Курский Д. И. Отчет отдела судоустройства Народного комиссарита юстиции за апрель-июнь 1918 г. / Курский Д.И. Избранные статьи и речи. – М.: Юрид. изд. тип. “Красный пролетарий”, 1948. – С. 21-30.
121. Кутафин О. Е. Предмет конституционного права. – М.: Юристъ, 2001. – 444 с.
122. Лебедев В. М. Судебная власть в современной России: проблемы становления и развития. – СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 2001: Издательство “Лань”, 2001. – 384 с.
123. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права. – М.: ИКД “Зерцало-М”, 2002. – 288 с.
124. Лунгу Л., Сурилов А. Советский суд. – Кишенев: “Картя молдовеняску”, 1961. – 52 с.
125. Лучин В. О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 687 с.
126. Маляренко В. Про рівень правосуддя в державі // Голос України. – 2004. - № 202. – С. 7.
127. Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 318 с.
128. Маляренко В. Про рівень правосуддя в державі та повагу до суду // Право України. – 2004. - № 1. – С. 4-10.
129. Маляренко В. Слухи о тотальной коррупции в судах несколько преувеличены // Зеркало недели. – 2005. - № 22. – С. 7.
130. Марченко М. Н. Правовые системы современного мира. Учебное пособие. – М.: ИКД “Зерцало-М”, 2001. – 400 с.
131. Медведчук В., Костицький В. Судова влада: світовий досвід і принципи судової реформи в Україні // Суди в Україні (Збірник матеріалів та нормативно-правових актів до семінару з питань створення і повноважень спеціалізованих судів / Під редакцією В. В. Медведчука та В. В. Костицького. – Івано-Франківськ: ЛІК, 1999. – С. 3-16.
132. Медушевский А. Н. Сравнительное конституционное право и политические институты: Курс лекций. – М.: ГУ ВШЭ, 2002. – 512 с.
133. Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. – К.: Вентурі, 1995. – 240 с.
134. Мельник М. І., Хавронюк М. І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: Навчальний посібник / Автори і упорядники: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2000. – 634 с.
135. Мельник П. В., Цимбал П. В. Судова система України: Навчальний посібник. – Ірпінь, 2002. – 320 с.
136. Методичні рекомендації та орієнтовні питання з юридичних дисциплін для підготовки кандидатів на посаду судді, що призначаються вперше, і перевірки їх професійних знань у Вищій раді юстиції / А. О. Селіванов та ін. (упоряд.). – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 23 с.
137. Михайленко П. П. Перший декрет про народный суд в УРСР. – Л., 1957. – 58 с.
138. Михалева Н. А. Конституционное право зарубежных стран СНГ: Учебное пособие. – М.: Юристъ, 1999. – 352 с.
139. Молдаван В. В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН.: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2003. – 256 с.
140. Морозова Л. А. Современное состояние росийского законодательства и его систематизация. Круглый стол журнала Государство и право // Государство и право. – 1999. - № 2. – С. 27.
141. Москвич Л. М. Організаційно-правові проблеми статусу суддів: Автореф. дисерт. … к. ю. н. – Х., 2003. – 20 с.
142. Москвич Л. М., Подкопаєв С. В., Прилуцький С. В. Статус суддів: питання теорії та практики: Монографія. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2004. – 360 с.
143. Настасяк І. Організація і діяльність судових органів у Галичині (1772-1848 р.р.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 35. – Л., 2000. – С. 86-98.
144. Нашиц А., Федор Н. Роль судебной практики в формировании и совершенствовании норм социалистического права // Советское государство и право. – 1964. - № 5. – С. 26 -35.
145. О введении в Украинской Советской Армии особых Воинских Трибуналов (Декрет и положение) от 11 декабря 1918 г. // Сборник Постановлений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. – 1919. – № 1. – Ст. 9.
146. О некоторых вопросах организации и деятельности военных судов и органов военной юстиции: Федеральный Закон от 3 декабря 1994 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1994. - № 32. – Ст. 3305.
147. Об отмене всех доныне изданных циркуляров о Революционных Требуналах: Постановление Народного Комиссариата Юстиции от 4 мая 1918 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства. – 1918. – № 44. – Ст. 533.
148. Об охране имущества государственных предприятий, колхозов и кооперации и укрепления общественной (социалистической) собственности: Постановление Центрального исполнительного комитета и Совета народных комиссаров // Собрание Законов и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР. – 1932. – № 62. – Отвод первый. – Ст. 360.
149. Овсепян Ж. И. Правовая защита конституций. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах. – Ростов-на-Дону, 1992. – С. 75-76.
150. Омельяненко Г. М. Проблеми формування органів судової системи за новою Конституцією України // Ідеологія державотворення в Україні: історія та сучасність. Матеріали науково-практичної конференції 22 – 23 листопада 1996 року. – К., 1997. – С. 221-224.
151. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України “Про судоустрій України” / А. О. Селіванов (кер. авт. кол.), Є. В. Фесенко, Н. С. Рудюк та ін.; За наук. ред. А. О. Селіванова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 112 с.
152. Органи державної влади України / За ред. В. Ф. Погорілка: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 592 с.
153. Организация суда и прокуратуры в СССР: Учебное пособие / Отв. ред. В. П. Радьков и Г. Н. Агеева. – М., 1965. – 350 с.
154. Орзих М. Ф. Конституционная реформа в Украине: Учебное пособие. – О.: Юридична література, 2003. – 123 с.
155. Очерки Конституционного права иностранных государств: Учебное и научно-практическое пособие / Отв. ред. Д. А. Ковачев. – М.: Спарк, 1999. – 304 с.
156. Падок Я. Суди і судовий процес старої України: Нарис історії. – Нью - Йорк, 1990. – 128 с.
157. Перлов И. Д. Организация работы советского суда. – М.: Госюриздат, 1953. – 256 с.
158. Петрухин И. Л. Теоретические основы эффективности правосудия / И. Л. Петрухин, Г. П. Батуров, Т. Г. Морщанов. – М.: Наука, 1979. – 392 с.
159. Пилипчук П. П. Належне фінансування судової влади як одна з гарантій самостійності судів і незалежності суддів // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 1. – С. 4-8.
160. Погорілко В. Функції Українського парламенту. Від номінального до реального // Віче. – 2002. - № 2. – С. 14-21.
161. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Система конституційного права як галузі права, юридичної науки та навчальної дисципліни // Правова держава. Випуск дванадцятий. – К.: Вид-во Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – С. 198 - 216.
162. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Юридична відповідальність за порушення конституційного законодавства України // Часопис Київського університету права. – 2001. - № 1. – С. 30-38.
163. Подкопаєв С. В. Дисциплінарна відповідальність суддів: сутність, механізм реалізації. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003. – 191 с.
164. Позачергова п’ята сесія Верховної Ради СРСР. 31 жовтня – 2 листопада 1939 р. Стенограма. – М., 1939. – 121 с.
165. Позачергова третя сесія Верховної Ради Української РСР. Стенограма. – К., 1939. – 68 с.
166. Полешко А. Концепція розвитку системи правосуддя в Україні: з науково-практичного семінару // Право України. – 2004. - № 4. – С. 156.
167. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
168. Положение о судоустройстве УССР, утвержденное II сессией ВУЦИК’а IX созыва 23 октября 1925 года. Издание официальное. – Х.: Из-во НКЮ УССР, 1925. – 79.
169. Положення про народний суд від 26 жовтня 1920 р. // Збірник Постанов та Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1920. – № 25. – Ст. 536.
170. Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України: Затверджено Постановою Президії Верховного Суду України від 14 січня 2003 р. № 3 // Вісник Верховного Суду України. – 2003. - № 1. – С. 44.
171. Положення про судовий устрій УСРР від 16 грудня 1922 р. // Збірник Постанов та Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1922. – Ч. 54. – додаток до ст. 779.
172. Положення про судоустрій УСРР від 23 жовтня 1925 р. // Збірник Постанов та Розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1925. – Ч.Ч. 92-93. – Ст. 521.
173. Полянський А. Г. Конституційні засади реалізації судовою владою функцій правосуддя в процесі судово-правової реформи в Україні // Держава і право. Вип. 14. – К., 2002. – С. 169-177.
174. Полянський Ю. Є. Судові та правоохоронні органи України: Навч.-методичний посібник. – О.: Астропринт, 1998. – 32 с.
175. Порівняльне судове право: Підручник / М. М. Михеєнко, В. В. Молдаван, Л. К. Радзієвська. – К.: Либідь, 1993. – 328 с.
176. Постанова “Про тимчасове розповсюдження Української державної влади” // Державний Вістник. – 1918. - № 8. – 24 с.
177. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004 р.р.): У 2-х томах / М. П. Селіванов та ін. (упорядн.); В. Ф. Бойко (заг. ред.). – Офіційне видання. – К.:А. С. К., 2000. – Т. 1. – 327 с.
178. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972-2004 р.р.): У 2-х томах / П. П. Пилипчук та ін. (упорядн.); В. Т. Маляренко (заг. ред.). – Офіційне видання. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – Т. 2. – 318 с.
179. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник / Отв. ред. д.ю.н. А. Я. Сухарев. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – С. 956.
180. Прийдак М. М. Удосконалення державного управління в галузі юстиції (організаційно-правові питання): Автореферат дис. … к. ю. н. – О., 1996. – 26 с.
181. Прилуцький С. В. Формування корпусу професійних суддів України: Автореф. дисерт. … к. ю. н. – К, 2003. – 19 с.
182. Притика Д. М. Організаційно-правові засади становлення і діяльності господарських судів в Україні: Автореф. дисерт. … к. ю. н. – Х., 2003. – 36 с.
183. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. - № 236. – С. 5-6.
184. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 25. – Ст. 146.
185. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст. 50.
186. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 36-37. – Ст. 243.
187. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. – Ст. 490.
188. Про Державну судову адміністрацію України: Указ Президента України № 780/2002 від 29 серпня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - № 36. – Ст. 1674.
189. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. – Ст. 51.
190. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 12 від 3 грудня 1997 р.): Постанова Пленуму Верховного Суду № 4 від 12 квітня 1996 р.
191. Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві: Постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 18 червня 1999 р.
192. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду № 9 від 1 листопада 1996 р. // Право України. – 1996. - № 12. – С. 91-94.
193. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст. 170.
194. Про надзвичайний стан: Закон України від 26 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 37. – Ст. 538.
195. Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України: Закон України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 25. – Ст. 354.
196. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду № 7 від 30 травня 1997 р. // Право України. – 1997. - № 8. – С. 73-75.
197. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 27-28. – Ст. 180.
198. Про стан здійснення судочинства у 2004 р. і завдання на 2005 р.: Постанова спільного розширеного засідання Президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України та колегії Державної судової адміністрації України від 18 лютого 2005 р. № 2. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 3. – С. 14-16.
199. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 8. – Ст. 56.
200. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина: Постанова Пленуму Верховного Суду № 7 від 30 травня 1997 р. // Право України. – 1997. - № 8. – С. 73-75.
201. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 20. – Ст. 99.
202. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под общей ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М, 1999. – 832 с.
203. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В. Ф. Погорілко. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. –