КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ПОДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ ТА ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ :

Краткое описание

ВСТУП
Актуальність теми. Сьогодні конституційний розвиток держави неможливий без урахування фундаментальних правових учень, що становлять основу сучасної демократичної держави. До них відносяться права людини, правова держава, верховенство права, парламентаризм, розподіл влади та ін. Вони складають своєрідну серцевину конституції.
В умовах розвитку України як демократичної держави особливого значення набуває проблема поділу державної влади. Правильне правове закріплення основних засад поділу державної влади сприяє злагодженій діяльності гілок влади, що забезпечує ефективну реалізацію функцій держави.
Актуальність дослідження зумовлюється тим, що після проведення конституційної реформи 2004 року в Україні було значно реформовано організацію державної влади. Тому необхідною є потреба в теоретичному осмисленні конституційних засад поділу державної влади в сучасному законодавстві України, а також урахування закономірностей зарубіжного досвіду їх закріплення.
Реалізація принципу поділу влади перебуває у тісному зв’язку із європейською інтеграцією України, засвоєнням та використанням європейських політичних і правових цінностей. Важливим у цьому відношенні є вивчення досвіду країн Європейського Союзу, зокрема Чеської Республіки.
Після утворення незалежної Чеської Республіки в цій державі було значно реформовано організацію державної влади. Однак у вітчизняній юридичній науці є мало дослідженим сучасний стан механізму державної влади Чехії.
Крім того, сучасна модель державної влади Чехії є подібною до тієї, що була впроваджена конституційною реформою в Україні. Це зумовлює необхідність здійснення аналізу конституційного законодавства Чеської Республіки з метою виявлення позитивного досвіду цієї держави у закріпленні принципу поділу влади, що надасть змогу запропонувати подальші шляхи вдосконалення конституційного законодавства України.
Для вітчизняною юридичної науки розробка проблем поділу державної влади у порівняльно-правовому аспекті є значною мірою новим науковим пошуком. Конституційні засади поділу державної влади в Україні та Чеській Республіці потребують самостійного дослідження. Проте монографічні дослідження зазначеної проблеми відсутні. Тому для підготовки дисертації були використані окремі наукові положення щодо організації державної влади в Україні та Чеській Республіці, що містяться у працях вітчизняних вчених-правознавців К. Бабенка, Н. Жук, А. Зайця, М. Козюбри, В. Ладиченка, В.Лемака, В. Опришка, В. Погорілка, П. Рабіновича, В. Селіванова, В. Скрипнюка, В. Тація, Ю. Тодики, М. Цвіка, В. Шаповала, російських вчених С. Алексєєва, Г. Єллінека, Л. Ентіна, Ф. Кокошкіна, В. Нерсесянца, Т. Радька, М. Рассолова, В. Чиркіна, Т. Хабрієвої, а також чеських науковців В. Адамуса, Я. Філіпа, А. Герлоха, Й. Гронського, Д. Генріха, Я. Гржебейка, К Кліми, В. Клокочки, В. Кнаппа, Я. Коцоурека, З. Коуделки, Є. Матрасової, В Сладечка та ін.
Цим і обумовлюється актуальність теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із державною науковою програмою “Правові засади розбудови державності”, планом науково-дослідної роботи “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи” кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету на 2001–2007 рр. Тема дослідження пов’язана із комплексною темою “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.”, яка розробляється науковцями Ужгородського національного університету та зареєстрована у державному реєстрі за № 0198U007793, одним з виконавців якої був дисертант.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний науковий аналіз загальних засад поділу державної влади, закріплення, організації та здійснення державної влади в Україні та Чеській Республіці, вивчення системи та видів органів державної влади, визначення основних форм механізму реалізації принципу поділу державної влади, визначення перспектив удосконалення конституційних засад поділу державної влади в Україні.
Поставлена мета досягається в ході вирішення таких завдань:
– визначити поняття конституційних засад поділу державної влади, їх ознаки та зміст;
– періодизувати етапи розвитку принципу поділу державної влади в Україні та Чеській Республіці;
– виявити систему органів державної влади у відповідності із функціональним розподілом влади в Україні та Чеській Республіці;
– визначити місце інституту Президента в системі державної влади України та Чеської Республіки, висвітлити обсяг повноважень глави держави та форми взаємодії з іншими органами влади, зокрема із законодавчою владою, його роль у системі органів виконавчої влади;
– встановити особливості правового статусу парламентів України та Чеської Республіки;
– дослідити організацію виконавчої та судової системи України та Чеської Республіки;
– з’ясувати поняття механізму реалізації принципу поділу державної влади, його систему;
– виявити проблемні питання механізмів реалізації принципу поділу державної влади в Україні та встановити перспективи їх удосконалення з урахуванням досвіду Чеської Республіки;
– сформулювати та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства з питань конституційних засад поділу державної влади.
Об’єктом дослідження є конституційно-правові засади організації державної влади в Україні та Чеській Республіці.
Предметом дослідження є конституційні засади поділу державної влади в Україні та Чеській Республіці.
Методи дослідження. При підготовці дисертації автор застосовував загальнонаукові та спеціальнонаукові методи пізнання, використання яких забезпечило достовірність знань і вирішення поставлених перед дисертантом цілей і завдань.
Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати конституційні засади поділу державної влади в Україні та Чеській Республіці в динаміці їх становлення та розвитку. Із застосуванням системного методу розглядається роль і місце, функції вищих органів державної влади в Україні та Чеській Республіці, історико-правового – процес становлення принципу поділу державної влади у вказаних країнах; системно-структурного й формально-логічного –аналізуються механізми реалізації принципу поділу державної влади; порівняльно-правового – порівнюється процес взаємодії системи органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Метод узагальнення застосовано при підготовці висновків.
Наукова новизна одержаних результатів насамперед визначається тим, що на основі сукупності теоретичних та практичних узагальнень, зроблених у результаті аналізу теоретичного матеріалу та нормативної бази щодо організації державної влади в Україні та Чеській Республіці, вперше в юридичній науці здійснено комплексне порівняльно-правове наукове дослідження, яке розкриває сутність конституційних засад поділу державної влади в Україні та Чеській Республіці.
До основних наукових результатів дослідження належать такі:
– вперше одержано:
1) визначення поняття конституційних засад поділу державної влади як системи норм-принципів, які спрямовані на забезпечення єдності державної влади та її організаційно-функціонального розподілу між конституційно визначеною системою органів державної влади, що мають визначену сферу компетенції та врівноважені за допомогою механізмів взаємостримування та противаг;
2) визначення поняття механізму реалізації принципу поділу державної влади як сукупності взаємопов’язаних нормативно-правових і організаційно-правових (інституційних) елементів, що забезпечують практичний вплив конституційних норм на забезпечення врівноваженого функціонального розподілу державної влади;
3) вперше періодизовано в порівняльно-правовому аспекті становлення та розвиток конституційних засад поділу державної влади в Україні та Чеській Республіці;
– набули подальшого розвитку:
1) систематизація механізмів реалізації принципу поділу державної влади. Встановлено, що їх доцільно поділяти на нормативно-правові та організаційно-правові. Визначено систему нормативно-правових механізмів реалізації принципу поділу влади в Україні та Чеській Республіці, до яких віднесено: право Президента на “розпуск парламенту”, право відправити у відставку Уряд або його члена, право контрасигнації актів Президента Урядом, право вето Президента, імпічмент Президента, право на депутатське звернення до органів виконавчої влади та обов’язок членів Уряду надати відповідь на такий запит, гарантії незалежності представників системи вищих органів державної влади. До організаційно-правових механізмів реалізації принципу поділу державної влади автором віднесено такі: Президента, Конституційний Суд, Рахункову палату в Україні та Верховну контрольну адміністрацію в Чеській Республіці, інститут омбудсмана, Раду національної безпеки і оборони України, інститути державного управління судами та суддівського самоврядування, інститут участі народу у здійсненні правосуддя;
2) використання позитивного досвіду закріплення та реалізації принципу поділу державної влади Чеської Республіки у вітчизняній конституційно-правовій науці. Зокрема, використано досвід Чеської Республіки у сфері взаємовідносин законодавчої та виконавчої гілок влади, у сфері визначення місця та ролі окремих контрольних органів влади, правового статусу Парламенту, Президента, Уряду;
– вдосконалено конституційні засади поділу державної влади в Україні, які виражаються у такому:
1) вдосконалено змістове формулювання принципу поділу державної влади, яке закріплене в ст.6 Конституції України;
2) запропоновано вдосконалення правового статусу Верховної Ради України з точки зору підвищення ролі опозиції;
3) здійснено вдосконалення конституційно-правового статусу Президента, спрямоване на реальну можливість здійснення ним основних його функцій у сфері зовнішньої політики та національної безпеки;
4) запропоновано додаткові механізми врівноваження влади коаліції з опозицією;
5) запропоновано вдосконалення конституційного законодавства щодо підвищення ролі судової влади у механізмі реалізації принципу поділу влади.
Зазначене свідчить, що автором уперше у вітчизняній конституційно-правовій науці проведене спеціальне порівняльно-аналітичне дослідження конституційних засад поділу державної влади в Україні та Чеській Республіці. Дана робота має важливе теоретичне та практичне значення, оскільки дає можливість вирішити важливу наукову проблему – виробити теоретичні знання щодо вдосконалення механізму реалізації принципу поділу державної влади в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає у збільшенні наукових знань щодо закономірностей закріплення конституційних засад поділу державної влади в Україні та можливості використання позитивного досвіду Чеської Республіки у питанні реалізації принципу поділу влади у конституційному законодавстві України.
Одержані результати дослідження можуть використовуватися:
– у науково-дослідній сфері – для подальшого теоретичного дослідження в юридичній науці актуальних питань закріплення та реалізації принципу поділу державної влади в Україні та зарубіжних країнах;
– у правотворенні – процесі розробки і вдосконалення законодавчих актів України щодо закріплення та реалізації конституційних засад поділу державної влади, організації державної влади, визначення правового статусу вищих органів державної влади, механізмів урівноваження гілок влади. Окремі положення дисертаційного дослідження можуть бути покладені в основу змін до Основного Закону України;
– у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін із конституційного права України, конституційного права зарубіжних країн, порівняльного правознавства, історії держави і права зарубіжних країн та інших;
– у виховній роботі – у правовому вихованні, підвищенні рівня правової свідомості та правової культури громадян, органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, результатом власних досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на кафедрі конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету, Міжнародному круглому столі представників наукових та ділових кіл “Україна – ЄС: досвід центральноєвропейських країн щодо євроінтеграційних процесів” (м. Ужгород, 11 травня 2005 р.), наукових конференціях: підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу юридичного факультету Ужгородського національного університету (м. Ужгород, 25 лютого 2005 р., 22 лютого 2006 р.); науково-практичній конференції “Механізм реалізації та захисту прав та свобод людини: міжнародний досвід та Україна” (м. Ужгород, 14 грудня 2005 р.), тези доповіді опубліковані; міжнародній науково-практичній конференції “Ціна свободи й незалежності: трансформація політичних систем в країнах Центральної та Південно-Східної Європи до та після 1989-1991 рр.” (м. Ужгород, 2-3 листопада 2006 р.); міжнародній науковій конференції “Європейська наука XXI століття – 2007” (м. Дніпропетровськ, 22 травня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Регіональне врядування: зарубіжний досвід та українські реалії” (м. Ужгород, 18 червня 2007 року); круглому столі присвяченому дню Конституції України (м. Ужгород, 18 травня 2007 р.), тези доповіді опубліковані.
Результати дослідження використовувалися дисертантом при розробці навчальних програм та методичних рекомендацій, проведенні семінарських занять з курсу “Конституційне право України” в Ужгородському національному університеті.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шести наукових статтях у фахових юридичних виданнях та двох тезах доповідей у збірниках матеріалів конференцій:
1. Митровка Я. В. Взаємовідносини Президента Чеської Республіки із парламентом, урядом та судовою владою // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – 2005. – № 4. – С. 82-87.
2. Митровка Я.В. Конституційно-правовий статус депутата (сенатора) Чеської Республіки // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – 2005. – № 5. – С. 108-112.
3. Митровка Я. В. Організація законодавчої та виконавчої державної влади в Чеській Республіці // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 30. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – С. 230-237.
4. Митровка Я.В. Особливості організації судів загальної юрисдикції Чеської Республіки // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – 2007. – № 7. – С. 155-159.
5. Митровка Я.В. Поняття принципу поділу державної влади // Юридична Україна. – 2007. – № 7. – С. 20-24.
6. Митровка Я.В. Дострокове припинення повноважень парламентів України та Чеської Республіки // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 2. – С. 74-78.
7. Митровка Я.В. Інститут омбудсмана в Україні та Чеській Республіці: порівняльна характеристика // Механізм реалізації та захисту прав та свобод людини: міжнародний досвід та Україна: Збірник матеріалів науково-практичної конференції 14 грудня 2005 р. – Ужгород, 2005. – С. 11-14.
8. Митровка Я.В. Удосконалення механізму реалізації принципу поділу державної влади в Україні: досвід Чеської Республіки // Збірник матеріалів круглого столу присвяченого дню Конституції України 18 травня 2007 р. – Ужгород, 2007. – С. 56-58.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дана дисертаційна робота вирішує актуальну наукову проблему, яка полягає у необхідності дослідження конституційних засад поділу влади, особливостей реалізації принципу поділу державної влади в Україні та Чеській Республіці, можливості застосування досвіду конституційно-правового регулювання поділу державної влади в Чеській Республіці в законодавстві України.
Враховуючи стан вітчизняної науково-теоретичної думки, а також аналізу багатоаспектної теоретичної бази з предмета дослідження можна вивести такі основні висновки та пропозиції:
1. На основі теоретичного аналізу наукового матеріалу подано таке авторське визначення конституційних засад поділу державної влади: це система норм-принципів, які спрямовані на забезпечення єдності державної влади та її організаційно-функціонального розподілу між конституційно визначеною системою органів державної влади, які мають окреслену сферу компетенції та врівноважені за допомогою механізмів взаємостримування та противаг.
З’ясовано характерні ознаки принципу поділу державної влади, до яких автором віднесено такі: 1) відображає узагальнене вираження однієї із найвищих духовних цінностей щодо недопущення концентрації влади; 2) об’єктивізується в конституційно-правових нормах, основними з яких є норми-принципи; 3) тісно взаємопов’язаний із суверенітетом народу; 4) виражається у розподілі функцій державної влади; 5) передбачає самостійність та незалежність окремих гілок влади у здійсненні своїх функцій; 6) реалізується за допомогою механізму стримування та противаг, який може мати три моделі застосування; 7) його зміст складають три елементи: єдність державної влади, поділ функцій державної влади, незалежність та рівновага гілок влади.
2. Визначено поняття механізму реалізації принципу поділу державної влади, під яким пропонується розуміти сукупність взаємопов’язаних нормативно-правових і організаційно-правових (інституційних) елементів, що забезпечують практичний вплив конституційних норм на забезпечення врівноваженого функціонального розподілу державної влади.
Встановлено, що нормативно-правові механізми реалізації принципу поділу державної влади об’єктивізуються в системі конституційно-правових норм, які визначають правовий статус його суб’єктів, порядок здійснення прав та обов’язків учасників конституційно-правових відносин, гарантії їх поведінки та діяльності. До нормативно-правових механізмів реалізації принципу поділу влади запропоновано відносити такі: право Президента на “розпуск” парламенту, право відправити у відставку Уряд або його члена, право контрасигнації актів Президента Урядом, право відкладального вето Президента, імпічмент Президента, право на депутатське звернення до органів виконавчої влади та обов’язок членів Уряду надати відповідь на такий запит, гарантії незалежності представників системи центральних органів державної влади.
Під інституційними механізмами реалізації принципу поділу влади запропоновано вважати систему державних органів, які мають повноваження, пов’язані із функцією забезпечення врівноваження гілок влади. До інституційних механізмів реалізації принципу поділу державної влади автором віднесено такі: Президента, Конституційний Суд, Рахункову палату України та Верховну контрольну адміністрацію Чеської Республіки, Раду національної безпеки і оборони України, інститути державного управління судами та суддівського самоврядування, інститут участі народу у здійсненні правосуддя.
3. Подано теоретичне узагальнення основних етапів становлення та розвитку принципу поділу державної влади в Україні.
З’ясовано, що вперше ідеї розподілу влади в Україні на сучасному етапі почали втілюватися в добу відродження української національної державності 1917-1920 рр.
Уперше на конституційному рівні підвалини розподілу влад було закладено Конституцією Української Народної Республіки. Разом з тим не було визначено дієвих механізмів взаємодії між законодавчою та виконавчою владами. З проведеного аналізу випливає, що Українська Народна Республіка моделювалась її засновниками як класична парламентська республіка. Водночас у Конституції взагалі не передбачалась посада Президента, що було притаманно для тогочасної форми парламентської моделі розподілу влади.
Проаналізувавши нормативні акти доби Гетьманату, з’ясовано, що в цей період ні формального, ні фактичного розподілу влад не було.
Встановлено, що в останній період існування Директорії запроваджувалися елементи розподілу державної влади, характерні для змішаної форми республіканського правління. Вперше це був не просто функціональний розподіл влади, а розподіл влади із певними врівноважуючими механізмами між гілками влади.
Обґрунтовано, що в радянський період теорія та практика державно-правового регулювання відкидала ідею розподілу влади і оголошувала її “буржуазною”. У цей період вся повнота влади належала радам.
З’ясовано, що після прийняття Конституції 1996 року у системі виконавчої влади спостерігається своєрідний дуалізм: виконавчою гілкою влади управляє, з одного боку, глава виконавчої влади – Прем’єр-міністр України, а з іншого – Президент України.
4. Подано теоретичне узагальнення основних етапів становлення та розвитку принципу поділу державної влади в Чеській Республіці.
Після розпаду Австро-Угорської імперії і утворення незалежної Чехословацької Республіки починається формування інститутів влади на демократичних принципах, які закріплювались Законом про тимчасовий устрій. З’ясовано, що в період з 1918-1920 рр. у Чехословаччині лише формально було закріплено принцип поділу влади. Фактично більшість владних функцій належала Національним Зборам. Більше того, цим законом ніяк не було закріплено статус судової влади.
Встановлено, що вперше реальне забезпечення реалізації принципу поділу влади було здійснено після прийняття Конституції 1920 року. Була встановлена модель парламентської республіки за класичним розподілом влади на три гілки. Досліджено роль та місце Президента в цій системі. З’ясовано, що Президент відігравав центральне місце в механізмі врівноваження компетенцій між вищими органами влади.
Досліджено, що з 1938 до 1945 року у Чехословацькій Республіці спостерігається конституційна криза, пов'язана із ліквідацією конституційних інститутів, а зокрема, й інституту поділу влади в системі організації влади
З’ясовано, що в період з 1948 до 1960 року відбуваються зміни в політичній системі Чехословаччини, зокрема закріплення ідей соціалістичної форми влади. Хоча формально принцип поділу влади був зафіксований у Конституції 1948 року, але фактично влада належала комуністичній партії, яка намагалася підкорити всю владу своїй основній лінії розвитку держави і запровадження соціалістичного управління, типового для Радянського Союзу.
У 1989 році після політичних трансформацій та змін у конституційному законодавстві Чехословаччини відроджується реалізація принципу поділу влади.
5. Особливості системи поділу державної влади в Україні та Чеській Республіці можна звести до таких положень.
У повноваженнях по керівництву безпекою та обороною Президент України фактично обмежений згодою Прем’єр-міністра, що обмежує його конституційні права. Це може призводити до конфлікту інтересів, що негативно впливає на врівноваження влади.
Функції Президента України суттєво обмежують функцію Уряду щодо реалізації виконавчої влади на місцях, що не співвідноситься із визначеною Конституцією роллю Президента України в системі розподілу влади.
Хоча Президент Чеської Республіки формально і відноситься до виконавчої влади та здійснює призначення Голови Уряду та його членів, але фактично не має повноважень щодо її здійснення, що виражається у необхідності контрасигнації з Урядом більшості повноважень. З іншого боку, Президент Чехії не має права ініціювати відставку Уряду, що суттєво послаблює його роль у системі виконавчої влади.
Уряд України одержує підтримку від свого партійного представництва у парламенті – парламентської коаліції. У системі ж органів парламенту Чеської Республіки не передбачено парламентської коаліції та опозиції.
У Чехії функція місцевої державної виконавчої влади делегована органам місцевого самоврядування, які відповідальні за її здійснення перед Урядом. Це суттєво підвищує роль місцевого самоврядування, а з іншого боку, послаблює централізованість державного управління.
Недосконалість механізмів взаємодії між Президентом України та Прем’єр-міністром України призводить до багатьох політичних та правових конфліктів у конституційній практиці України. У Чехії уникнення конфлікту функцій Президента та Голови Уряду досягається механізмом повної контрасигнації повноважень, що пов’язані із здійсненням виконавчої функції Президента, із Урядом.
У Чеській Республіці вимоги щодо несумісності посади члена Уряду значно відрізняються. Член Уряду може бути одночасно й депутатом парламенту. Для посилення недоторканності міністра та зменшення домінантної ролі Прем’єр-міністра в Уряді України пропонується запровадити подібний механізм в Україні.
6. Враховуючи практичне значення отриманих результатів дослідження, сформулюємо пропозиції щодо вдосконалення конституційних засад поділу державної влади в Україні, а зокрема, пропонуємо внести такі доповнення та зміни до Конституції та законів:
Доповнити Конституцію окремою статтею, в якій систематизовано викласти засади організації та здійснення державної влади в Україні.
Доповнити ст. 6 Конституції України частиною третьою такого змісту: “Президент України забезпечує рівновагу між органами законодавчої, виконавчої та судової влади при здійсненні ними своїх повноважень”.
У правовому регулюванні функцій Верховної Ради України:
– детально закріпити в Конституції України положення щодо утворення та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій;
– ч.2 ст. 90 Конституції України доповнити частиною четвертою такого змісту: “протягом 30 днів до складу Верховної Ради України входило менше 2/3 депутатів від її конституційного складу”;
– виключити із п.12 ч.1 ст. 85 Конституції України положення щодо вирішення Верховною Радою України питання індивідуальної відповідальності членів Уряду;
– доповнити Конституцію розділом про незалежний орган контролю за використанням коштів державного бюджету органами державної влади. Сформулювати, що такий орган формується парламентом та Президентом і є відповідальним перед парламентом. Рішення про його відповідальність приймається 2/3 від загального складу Верховної Ради України;
– внести положення до законів, що до складу Рахункової палати Президент пропонує 9 осіб та вона складається із 3 колегій: з нагляду за використанням коштів відповідно парламентом, Урядом та Президентом, судовою владою. До кожної із колегій входить по 3 члени палати;
– закріпити нормативне положення про те, що Голова Верховної Ради не має реалізовувати право вето законів під час заміщення посади Президента України;
– внести положення, що кандидатури на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини мають пропонуватись коаліцією депутатських фракцій, опозицією та Президентом;
– внести положення, що обрання та звільнення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повинно здійснюватись 2/3 голосів від загального складу Верховної Ради України.
У правовому регулюванні функцій Президента України:
– внести положення до Конституції України, згідно з яким надати можливість Президенту України звертатися до Конституційного Суду України із питанням про встановлення конституційності процедури формування коаліції та обрання нею кандидата на посаду Прем’єр-міністра України з обов’язком суду розглянути таке подання в строк не більше 15 днів;
– зазначити в Конституції, що Президент України має право пропонувати кандидатури на посади Міністра оборони та Міністра закордонних справ не більше двох разів поспіль. При цьому у разі відхилення кандидатури одна й та сама особа не може пропонуватися вдруге;
– внести положення в Конституцію, що у разі відхилення кандидатур, внесених Президентом на посаду Міністрів оборони та закордонних справ два рази поспіль, право вносити ці кандидатури набуває Прем’єр-міністр, причому рішення щодо їх прийняття повинно бути прийняте 2/3 голосів від складу Верховної Ради України. Якщо Верховна Рада України і в такому разі не приймає рішення, Президент має право достроково припинити її повноваження;
– внести зміни до Конституції, якими відмінити необхідність контрасигнації актів Президента, пов’язаних із головуванням у Раді національної безпеки і оборони та при призначенні та звільненні з посад глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, при прийнятті вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав;
– визначити в Конституції, що Президент України не може накладати вето на закони про внесення змін до Конституції України;
– запровадити в Конституції поняття зрада батьківщини Президента України, під яким розуміти політико-правові дії, спрямовані на порушення демократичних цінностей у державі. Визначити, що наявність у діях Президента ознак зради батьківщини повинна бути встановлена Конституційним Судом України;
– закріпити в ст. 111 Конституції України, що у випадку усунення Президента з поста в порядку імпічменту така особа не має права в майбутньому балотуватися на цю посаду.
У правовому регулюванні функцій Уряду України:
– внести положення до Конституції України, згідно яких член Уряду України може бути одночасно й народним депутатом України;
– внести зміни до Конституції, в яких зазначити, що голови місцевих державних адміністрацій призначаються та звільняються з посади Прем’єр-міністром України;
– повноваження, пов’язані із реалізацією виконавчих функцій Президента при заміщенні посади Президента України повинні здійснюватись Прем’єр-міністром України;
– внести положення до Конституції, що окремі члени Кабінету Міністрів України відповідальні перед Президентом України;
– п.2. ч.2 ст. 90 Конституції України викласти так: “протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України або складення повноважень Кабінетом Міністрів України перед новообраною Верховною Радою України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України”.
У правовому регулюванні функцій судової влади:
– запровадити в Конституції положення про те, що питання про наявність порушення присяги Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повинно вирішуватись Конституційним Судом України;
– внести положення до Конституції України про спеціально уповноважений орган в системі правосуддя, що здійснює виконання рішень судів загальної юрисдикції.
7. Зміст даного дослідження зумовлює подальші наукові розробки. Автор пропонує звернути увагу на такі проблеми: статус та місце прокуратури у системі державної влади України, правове регулювання участі народу у здійсненні правосуддя, правовий статус парламентської коаліції та опозиції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономов А.С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учеб. – М.: Проспект, 2005. – 552 с.
2. Агафонов С.А. Інститут президента в системі державної влади України: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.02 / Київ. нац. унів. ім. Т.Шевченка. – К., 2003. – 16 с.
3. Агафонов С.А. Правовий статус Президента України // Право України. – 2000. – № 9. – С. 24-26.
4. Бабенко К.А. Принцип поділу державної влади та сучасні проблеми його реалізації в Україні (конституційно-правовий аналіз): Дис … канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 2004. – 212 с.
5. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. Учебник для юрид. вузов и факультетов. Изд. 2-е, изм. и доп. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА . М, 1999. – 776 с.
6. Баглай М.В., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 519 с.
7. Бєлов Д.М., Бисага Ю.М. Конституційно-правове регулювання інституту президента в Україні та Франції. – Ужгород: Ліра, 2007. – 216 с.
8. Бойко О.В. Інститут президентства в Україні і США (порівняльно-правовий аналіз): Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.02 / Київ. нац. унів. ім. Т.Шевченка. – К., 2004. – 20 с.
9. Бородін І. Судова влада у теорії поділу влад // Право України. – 2002. – № 10. – С. 11-14.
10. Бульба О. Деякі аспекти реформування моделі поділу влади в Україні // Право України. – 2004. – № 4. – С. 27-29.
11. Бульба О. До питання поділу влади в Україні: пошук оптимальних варіантів // Право України. – 2003. – № 4. – С. 8-11.
12. Бульба О. Європейська інтеграція України та питання реалізації принципу поділу влади // Право України. – 2004. – № 12. – С. 8-11.
13. Бульба О. Законодавча влада як один з елементів принципу розподілу влади // Право України. – 2002. – № 6. – С. 113-117.
14. Василюк С. Теорія поділу влади і судова влада в Україні // Право України. – 2002. – № 5. – С. 8-11.
15. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник. 2-е изд. – М.: Омега-Л, 2005. – 608 с.
16. Веніславський Ф. Взаємодія гілок державної влади як принцип основ конституційного ладу України // Право України. – 1998. – №1. – С. 34-38.
17. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – 240 с.
18. Воронов І. Поділ влади у сучасній Україні з огляду на історичний досвід // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Зб. наук. статей. – Ч., 2002. – Т. 9. – С. 169-178.
19. Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Конституционное право России: Учебник для вузов. – М.: Изд. Дашков и Ко, 2004. – 1124 с.
20. Гарчева Л.П., Ярмыш А.Н. Конституционное право Украины. Учебное пособие. – Симферополь: Доля, 2002. – 300 с.
21. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2005. – 360 с.
22. Головатенко В. Окремі аспекти конституційно-правового статусу Президента України // Право України. – 1999. – № 5. – С. 30-33.
23. Гончаренко В.Д., Рогожин А.Й., Святоцький О.Д. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. – К.: Ін Юре, 1997. – Т. 2: Лютий 1917 р. – 1996 р. – 800 с.
24. Дахова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України (конституційний аспект) // Право України. – 2002. – № 12. – С. 23-27.
25. Жук Н.А. Стримування і противаги в системі поділу влади в Україні (загальнотеоретичні проблеми): Дис. …канд.юрид.наук: 12.00.01. – Х., 2006. – 218 с.
26. Журавльова Г. Поділ влади в сучасній Україні (проблеми теорії та практики) // Право України. – 1998. – № 11. – С. 23-25.
27. Заєць А. Принцип розподілу влад в новітній українській конституційно-правовій практиці // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 2 (13). – С. 40-50.
28. Закоморна К.О. Інститут Омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз): Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.02 / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2000. – 16 с.
29. Еллинек Г. Общее учение о государстве. – СПб.: Изд. “Юридический центр Пресс”, 2004. – 752 с.
30. Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современных государств. – М.: Юрид. лит., 1995. – 176 с.
31. Єрмолін В.П. Конституційні засади виконавчої влади в Україні (проблеми теорії і практики): Дис. …канд.юрид.наук: 12.00.02. – К., 2002. – 200 с.
32. Історія держави і права України: Підручник: У 2 т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – Т 2. – 580 с.
33. Історія держави і права України: Підручник / В.І.Батрименко, Л.О.Зайцев, О.Л.Копиленко та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
34. Каневський О.С. Розподіл влади в США: історія і сучасність. – Севастополь: Вид-во Сев ДТУ, 1999. – 28 с.
35. Карпечкін П.Ф. Функції судів загальної юрисдикції в Україні: проблеми теорії та практики: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 2005. – 212 с.
36. Кафарський В. Кабінет Міністрів України: проблеми формування в нових політико-правових умовах // Право України. – 2006. – № 8. – С. 3-7.
37. Кафарський В. Правові засади функціонування Кабінету Міністрів України // Право України. – 2006. – № 6. – С. 8-13.
38. Коваль А. Конституцієтворчий процес: соціально-філософський аспект проблеми розподілу влад // Нова політика. – 1996. – № 3. – С. 43-45.
39. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Юристъ, 1995. – 480 с.
40. Кокошкин Ф.Ф. Лекции по общему государственному праву. – М.: Изд. “Зерцало”, 2004. – 312 с.
41. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання): Автореф. …дис. д-ра. юрид. наук: 12.00.01; 12.00.02 / Київ. ун-т. ім. Т.Шевченка. – К., 1999. – 36 с.
42. Конституція України (із змінами і доп.). – К.: Атіка, 2006. – 64 с.
43. Конституція України. Текст основного закону з офіційними тлумаченнями Конституційного Суду. Огляд і коментарі В.Ф.Погорілка та В.Л.Федоренка. – К.: Наукова думка, 2006. – 210 с.
44. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
45. Кримінально-процесуальний кодекс України: Кодекс від 28 грудня 1960 р., № 1001-05 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – С. 15.
46. Ладиченко В.В. Поділ влади: теорія і практика. – К.: Україна, 1998. – 32 с.
47. Лемак В. Правова реформа в Чехії і Словаччині в умовах постсоціалістичної модернізації: теоретичні і практичні проблеми: Дис. ...докт. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2003. – 415 с.
48. Лемак В. Президент і Уряд у нетиповій моделі змішаної республіки в Україні: теоретичні і порівняльно-правові аспекти // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2007. – № 2. – С. 33-39.
49. Марцеляк О. В. Конституційно-правовий статус інституту омбудсмана: світовий досвід та українська модель: Автореф. дис. ...д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Одес. нац. юрид. акад. – Одеса, 2004. – 35 с.
50. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институты: Курс лекций. – М.: ГУ ВШЭ, 2002. – 512 с.
51. Мельник О.В. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади: Дис. …канд.юрид.наук: 12.00.02. – К., 2000. – 175 с.
52. Митровка Я.В. Дострокове припинення повноважень парламентів України та Чеської Республіки // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 2. – С. 74-78.
53. Митровка Я. В. Взаємовідносини Президента Чеської Республіки із парламентом, урядом та судовою владою // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – 2005. – № 4. – С. 82-87.
54. Митровка Я.В. Інститут омбудсмана в Україні та Чеській Республіці: порівняльна характеристика // Механізм реалізації та захисту прав та свобод людини: міжнародний досвід та Україна: Збірник матеріалів науково-практичної конференції 14 грудня 2005 р. – Ужгород, 2005. – С. 11-14.
55. Митровка Я.В. Конституційно-правовий статус депутата (сенатора) Чеської Республіки // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – 2005. – № 5. – С. 108-112.
56. Митровка Я. В. Організація законодавчої та виконавчої державної влади в Чеській Республіці // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 30. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. – С. 230-237.
57. Митровка Я.В. Особливості організації судів загальної юрисдикції Чеської Республіки // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. – 2007. – № 7. – С. 155-159.
58. Митровка Я.В. Поняття принципу поділу державної влади // Юридична Україна. – 2007. – № 7. – С. 20-24.
59. Митровка Я.В. Удосконалення механізму реалізації принципу поділу державної влади в Україні: досвід Чеської Республіки // Збірник матеріалів круглого столу присвяченого дню Конституції України 18 травня 2007 р. – Ужгород, 2007. – С. 56-58.
60. Михеєнко Р. Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України // Право України. – 2000. – № 8. – С. 24-28.
61. Музыченко П.П., Пищевский А.Л. История государства и права Украины в вопросах и ответах: В 2 ч. – Х.: “Одиссей”, 2002. – Ч. 2. – 352 с.
62. Олеськів І. Про сутність політичної реформи в Україні // Юридична Україна. – 2005. – № 10. – С. 10-18.
63. Олійник А. Значення принципу розподілу влад у забезпеченні конституційних свобод людини і громадянина в Україні // Юридична Україна. – 2004. – № 4. – С. 4-8.
64. Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу // Право України. – 2003. – № 5. – С.15 – 18.
65. Переш І.Є. Інститут конституційного контролю в Чехословаччині, Чехії і Словаччині: історико-правове дослідження (1918-2000): Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.01 / Львів. нац. унів. ім. І.Франка. – Л., 2004. – 19 с.
66. Плахотнюк Н.Г. Інститут президентства в Україні: конституційно-правовий аспект: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.02 / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 1999. – 20 с.
67. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. – К.: ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2006. – Т. 1. – 544 с.
68. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: Підручник. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2006. – 344 с.
69. Правительство Российской Федерации / Е.Г.Азарова, Л.В. Андриченко, С.А.Боголюбов и др. – М.: Издательство Норма, 2005. – 608 с.
70. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25 березня 2004 р., № 1665-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № № 27-28. – Ст. 336.
71. Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р., № 474-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 81.
72. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р., № 22/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.
73. Про внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) України: Закон України від 14 лютого 1992 р., № 2113-XI // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 271.
74. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 21 грудня 2006 р., № 514-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 11. – Ст. 94.
75. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р., № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
76. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р., № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – Ст. 190.
77. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5 березня 1998 р., № 183/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.
78. Про Рахункову палату: Закон України від 11 липня 1996 р., № 315/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 24. – Ст. 137.
79. Про Регламент Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 16 березня 2006 р., № 3547-IV // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 35. – Ст. 338.
80. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 р., № 2790-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
81. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р., № 3018-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28. – Ст. 180.
82. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р., № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
83. Процюк І. Поділ влади – фундаментальний принцип демократичної правової державності // Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні. – Х., 2005. – Вип.9. – С.14-24.
84. Радько Т.Н. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Академический Проект, 2005. – 816 с.
85. Рассолов М.М. Проблемы теории государства и права. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2007. – 431 с.
86. Рішення Конституційного Суду України у справі № 01/34-97 (справа про Рахункову палату) від 23 грудня 1997 р., № 7 – зп // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – № 1. – С. 13-18.
87. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/99 (справа про запити народних депутатів України) від 19 травня 1999 р., № 4-рп/99 // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 3. – С. 12-16.
88. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-15/99 (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р., № 9-рп/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 44. – С. 71-75.
89. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-19/2000 (справа про запити народних депутатів України до прокуратури) від 11 квітня 2000 р., № 4-рп/2000 // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 2. – С. 17-21.
90. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-11/2002 (справа про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) від 20 березня 2002 р., № 4-рп/2002 // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 6-9.
91. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-15/2003 (справа про гарантії депутатської недоторканності) від 26 червня 2003 р., № 12-рп/2003 // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 3. – С. 16-22.
92. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-21/2003 (справа про направлення запиту до Президента України) від 14 жовтня 2003 р., № 16-рп/2003 // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 5. – С. 5-10.
93. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-17/2003 (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України) від 10 грудня 2003 р., № 19-рп/2003 // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 5-7.
94. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-6/2007 (справа про звільнення судді з адміністративної посади) від 16 травня 2007 р., № 1-рп/2007 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 40. – С. 71-73.
95. Северенчук О. Запровадження принципу розподілу влади в політико-правовому просторі України // Юридична Україна. – 2004. – № 9. – С. 4-9.
96. Селіванов А. Реформування конституційних засад організації судової влади в Україні // Право України. – 2003. – № 7. – С. 14 – 15.
97. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник: Пер. з рос. – 2-е вид. – Х.: Консум, 2005. – 656 с.
98. Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 52-67.
99. Скрипнюк В. Політико-правові принципи організації та функціонування державної влади в Україні // Право України. – 2002. – № 5. – С. 3-8.
100. Смоленский М.Б. Конституционное право Российской Федерации: Учебное пособие. – Ростов-н/Д.: Феникс, 2005. – 253 с.
101. Стецюк Н.В. Конституціоналізм в українській політичній та правовій думці (середина XIX ст. – кінець 80-х років XX ст.): Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київ. нац. унів. ім.Т.Шевченка. – К., 2003. – 20 с.
102. Стецюк П.Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму: Посібник для студентів. – Львів: Астролябія, 2003. – Ч. 1. – 232 с.
103. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2005. – 536 с.
104. Тертишник В. Верховенство права й гармонізація влади // Вісник державної служби України. – 2005. – № 4. – С. 15-19.
105. Тертишник В. Концептуальні проблеми розподілу влади: до становлення сучасної моделі правової держави в контексті політичної реформи в Україні // Юридична Україна. – 2003. – №3. – С. 13-16.
106. Толковый словарь конституционных терминов и понятий / Сост.: М.А. Краснов, В.А. Кряжков. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 418 с.
107. Трофимова З.В. Теорія держави і права. – Д.: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 176 с.
108. Федоренко Г.О. Законодавча влада в системі розподілу державної влади в Україні: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.02 / Ін-т. держ. і права ім. В.М. Корецького. – К., 2000. – 18 с.
109. Федоренко Г. Розподіл влади та її єдність: місце законодавчої гілки влади на етапі державно-правової реформи // Право України. – 1998. – № 7. – С. 7-8.
110. Фоков А. Судебная власть в системе разделения властей (Научно-правовые, философские и исторические аспекты) // Государства и право. – 2000. – № 10. – С. 51-56.
111. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 510 с.
112. Хабриева Т.Я., Чиркин В.Е. Теория современной конституции. – М.: Норма, 2005. – 320 с.
113. Чиналиев У.К. Реализация принципа разделения властей в современном Кыргызстане. – К.: “Довіра”, 1998. – 73 с.
114. Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебник. – М.:Юристъ, 1999. – 400 с.
115. Чиркин В.Е. Конституционное право России: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2004. – 463 с.
116. Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт. – М.: Изд. “Зерцало”, 1998. – 448 с.
117. Чиркин В.Е. Основы конституционного права. – М.: Манускрипт, 1996. – 271 с.
118. Шайо А. Самоограничение власти (краткий курс конституционализма): Пер. с венг. – М.: Юристъ, 2001. – 292 с.
119. Шаповал В. Поділ влади: що це таке? // Місцеве та регіональне самоврядування України. – К., 1994. – Вип.3 (8). – С. 28-32.
120. Шатіло В.А. Теоретичні проблеми інституту президентства в Україні: Автореф. дис. …канд.юрид.наук: 12.00.02 / Ін-т. держ. і права ім. В.М. Корецького. – К., 2005. – 18 с.
121. Шатіло В. Місце Президента України в системі органів державної влади // Право України. – 2003. – № 5. – С. 24-26.
122. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 2003. – Т. 5: П-С. – 736 с.
123. Ющик О. Юридичні пустощі навколо повноважності Верховної Ради України // Голос України. – 2007. – № 104. – С. 4-5.
124. Adamus V. Jednacн шбd Poslaneckй snмmovny a prбvo poslancщ na inforace (jakoћ i kontrolovat vlбdu) // Sprбvnн prбvo. – № 9. – S. 370-379.
125. Adamus V. O promulgaci, vetu, podpisu a vyhlбљenн zбkonщ // Sprбvnн prбvo. – 1995. – № 2. – S. 81-91.
126. Adamus V. O jmenovбnн, demisi a odvolбnн vlбdэ a jejнch иlenщ // Sprбvnн prбvo. –1996. – № 2. – S. 73-80.
127. Fenyk J. Veшejnб ћaloba. Dнl prvnн. – Praha: Institut Ministerstva spravedlivosti ИR, 2001. – 160 s.
128. Filip J., Hollдnder P., Љimниek V. Zбkon o Ъstavnнm soudu. Komentбш. – Praha: C.H.Beck, 2001. – 518 s.
129. Filip J. Ъstavnн prбvo Иeskй republiky. 1. dнl. – Brno: Doplnмk, 2003. – 556 s.
130. Filip J. Ъstavnн prбvo Иeskй republiky. 1. dнl. Zбkladnн pojmy a instituty. Ъstavnн zбklady ИR. – Brno: Masarykova univerzita, 1997. – 393 s.
131. Filip J. Ъstavnн stнћnost podle иl. 87 odst. 1 pнsm. c) Ъstavн ИR // Иasopis pro prбvnн vмdu a praxi. – 1995. – № 3. – S. 19-26.
132. Filip J. Vybranй kapitoly ke studiu ъstavnнho prбva. 2. vydбnн. – Brno: Masarykova univerzita, 2001. – 458 s.
133. Filip J. Zбkonodбrnб moc v Ъstavм ИR a prбvnн status Parlamentu. – Brno: Masarykova univerzita, 1993. – 64 s.
134. Gerloch A., Hшebejk J., Zoubek V. Ъstavnн systйm Иeskй republiky. Zбklady иeskйho ъstavnнho prбva. – Praha: Prospektrum, 2002. – 564 s.
135. Gerloch A. Шнzenн pшed Ъstavnнm soudem. – Praha: Prospektrum, 1996. – 128 s.
136. Gerloch A. Senбt Иeskй republiky v evropskйm kontextu // Evropskй a mezinбrodnн prбvo. – 1998. – № 6. – S. 11-18.
137. Gronskэ J., Hшebejk J. Dokumenty k ъstavnнmu vэvoji Иeskoslovenska. I. (1918-1945). – Praha: Karolinum, 2002. – 244 s.
138. Hendrych D. Sprбvnн prбvo. Obecnн ибst. 5., rozљншenй vydбnн. – Praha: C.H.Beck, 2003. – 804 s.
139. Hendrych D. Sprбvnн vмda. Teorie veшejnй sprбvy. – Praha: ASPI Publishing, 2003. – 195 s.
140. Hendrych D., Svoboda C. Ъstava Иeskй republiky. Komentбш. – Praha: C.H.Beck, 1997. – 242 s.
141. Hlouљek V., Љimниek V. Dмlba soudnн moci v Иeskй republice. – Brno: Masarykova univerzita, 2004. – 287 s.
142. Jiинnskэ Z. Ъstavnмprбvnн a politickй problйmy Иeskй republiky. – Praha: Viktoria publishing, 1995. – 284 s.
143. Kadeиka S. Prбvo obcн a krajщ v Иeskй republice. 1. vydбnн. – Praha: C.H.Beck, 2003. – 425 s.
144. Klнma K. Teorie veшejnй moci (vlбdnutн). – Praha: Aspi, 2003. – 311 s.
145. Klнma K. Ъstavnн prбvo. 2., rozљiшenй vydбnн. – Plzeт: Vydavatelstvн a nakladatelstvн Aleљ Иenйk, s.r.o., 2004. – 824 s.
146. Klнma K. Ъstavnн prбvo. – Praha: Bohemia juris kapital, 1999. – 484 s.
147. Klнma K. Ъstavnн soudnictvн. – Praha: Universe, 1993. – 47 s.
148. Klokoиka. V. Ъstavnн systйmy evropskэch stбtщ. – Praha: Linde, 1996. – 416 s.
149. Knapp V., Grospiи J., Љнn Z. Ъstavnн zбklady tvorby prбva. – Praha, 1990. – 458 s.
150. Kocourek J., Zбruba J. Zбkon o soudech a soudcнch. Zбkon o stбtnнm zastupitelstvн. Komentбш. 2., doplnмnй a pшepracovanй vydбnн. – Praha: C.H.Beck, 2004. – 621 s.
151. Kolбш Petr, Pechбиek Љtмpбn, Syllovб Jindшiљka. Parlament Иeskй republiky 1993-2001. – Praha: Linde Praha, a.s., 2002. – 296 s.
152. Kopeckэ M. Prбvnн postavenн obcн. Zбklady obecnнho prбva. – Praha: Codex Bohemia, 1998. – 267 s.
153. Koudelka Z. K ъstavnн charakteristice samosprбvy // Parlamentnн zpravodaj. – 2000. – № 1. – S. 9.
154. Koudelka Z., Ondruљ R., Prщcha P. Zбkon o obcнch ( obecnн zшнzenн). Komentбш. – Praha: Linde, 2005. – 447 s.
155. Koudelka Z. Prщvodce ъzemnн samosprбvou. – Praha: Linde, 2003. – 237 s.
156. Koufal P. Stбtnн zastupitelstvн po tшech letech // Tresnн prбvo. – 1997. – № 2. – S. 3.
157. Kuchta J., Schelle K. Historie a souиasnost stбtnнho zastupitelstvн. – Brno: Masarykova univerzita, 1994. – 348 s.
158. Kysela J. Dvoukomorovй systйmy. Teorie, historie a srovnбnн dvoukomorovэch parlamentщ. – Praha: Eurolex bohemia, 2004. – 630 s.
159. Matrasovб E., Љlauf V. Zбkon o obcнch (obecnн zшнzenн) vиetnм provбdмcнch pшedpisщ s komentбшem. 2.aktualizovanн a doplnмnй vydбnн. – Praha: Polygon, 2003. – 312 s.
160. Mazanec M. Nejvyљљн sprбvnн soud a sprбvnн soudnictvн // Prбvnн praxe . – 1993. – № 7. – S. 416-423.
161. Mazanec M. Sprбvnн soudnictvн. – Praha: Linde, 1996. – 451 s.
162. Mikule V., Slбdeиek V. Ъstavnн soudnictvн a lidskб prбva – pшedpisy, dokumenty, komentбшe, poznбmky. – Praha: Codex, 1994. – 337 s.
163. Mikule V., Slбdeиek V. Zбkon o Ъstavnнm soudu-komentбш a judikatura k Ъstavм ИR a Listinм zбkladnнch prбv a svobod. – Praha: Eurolex bohemia, 2001. – 460 s.
164. Musil J., Kratochvнl V., Љбmal P. a kol. Kurs trestnнho prбva. Trestnн prбvo procesnн. 2. pшepracovanй vydбnн. – Praha: C.H.Beck, 2003. – 1124 s.
165. Obce. 2005 / Meritum. – Praha: ASPI, 2005. – 864 s.
166. Obиanskэ soudnн шбd. Text zбkona. – Praha: С.H.Beck, 2003. – 146 c.
167. Pavlниek V. Ъstavnн prбvo a stбtovмda. 1. Dнl. Obecnб stбtovмda. – Praha: Linde Praha a.s., 1998. – 365 s.
168. Pavlниek V., Hшebejk J. Ъstava a ъstavnн шбd Иeskй republiky. Komentбш. 1. dнl. Ъstavnн systйm. – Praha: Linde, 1998. – 772 s.
169. Pipek J. Oficiбlnн nebo dalekosбhle privatizovanй trestnн шнzenн // Prбvnнk. – 2000. – № 12. – S. 1144-1181.
170. Pomahaи R., Vidlбkovб O. Veшejnб sprбva. – Praha: C.H.Beck, 2002. – 278 s.
171. Prщcha P. Sprбvnн prбvo. Obecnб ибst. 6. doplnмnй a aktualizovanй vydбnн. – Brno: Doplnмk, 2004. – 356 s.
172. Rцschovб A., Benda M. Poslaneckб snмmovna a jednacн шбd // Parlament. – 1994. – № 1. – S. 16-17.
173. Schelle K., Vмtrovec V. a kol. Stбtnн zastupitelstvн: historie, souиasnost a perspektivy. – Praha: Eurolex bohemia, 2002. – 519 s.
174. Schelleovб I. Soudy a soudnн prбvo. – Zlнn: Ћiva, 1994. – 250 s.
175. Slбdeиek V. Obecnй sprбvnн prбvo. – Praha: ASPI, 2004. – 379 s.
176. Svoboda K., Grospiи J., Vedral J. Zбkon o ъzemnн samosprбvм (texty zбkonщ s vэkladem). – Praha: Eurounion, 2003. – 507 s.
177. Љimka K., Antonyovб D. Dokumenty ke studiu ъstavnнho a sprбvnнho prбva. 1. vydбnн. – Dobrб Voda u Pelhшimova: Aleљ Иenмk, 2000. – 571 s.
178. Љнn Z. Projevy a poselstvн prezidenta republiky a jejich ъstavnмprбvnн vэznam // Prбvnн rбdce. – 1995. – № 7. – S. 7-9.
179. Љнn Z. Prezident republiky a zбkonodбrstvн // Prбvnн rбdce. – 1995. – № 2. – S. 7-9.
180. Љнn Z. Jmenovacн a povмшovacн oprбvnмnн prezidenta republiky podle Ъstavy Иeskй republiky ( 1. ибst) // P