КОНСТИТУЦІЙНО–ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРЕЗИДЕНТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА :



  • Название:
  • КОНСТИТУЦІЙНО–ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРЕЗИДЕНТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА
  • Кол-во страниц:
  • 206
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • З М І С Т

    ВСТУП.....................................................................................................….............3

    РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТА У ПОЛЬСЬКОМУ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМІ.......................................................10
    1.1. Виникнення інституту президента в конституціях Польщі.......................10
    1.2. Еволюція статусу президента Польщі..........................................................41
    РОЗДІЛ 2. СТАТУС ПРЕЗИДЕНТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ВІДПОВІДНО ДО КОНСТИТУЦІЙ РП……………………………………………………..…..55
    2.1. Розподіл повноважень між президентом РП і Радою Міністрів................55
    2.2. Президент і парламент у законотворчому процесі......................................88
    2.3. Повноваження президента Польщі стосовно органів судової влади......106
    2.4. Повноваження президента Польщі, що безпосередньо не пов’язані з діяльністю сейму, сенату , Ради Міністрів та органів судової влади......…...116
    2.5. Конституційні засоби обмеження влади президента РП..........................131
    РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК СТАТУСУ ПРЕЗИДЕНТА РП В СУЧАСНИХ УМОВАХ……………………………………………………………………….158
    3.1. Основні тенденції розвитку статусу президента Республіки Польща..................................................................................................................158
    3.2. Вплив вступу Республіки Польща до Європейського Союзу на правовий статус президента................................................................................................167

    ВИСНОВКИ.........................................................................................................187

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................190


    ВСТУП

    Актуальність теми дисертаційного дослідження. Масштабні перетворення, які почалися в державах Центральної та Східної Європи після розпаду Радянського Союзу, прагнення народів цих країн до демократизації суспільного життя, до системи цінностей, які прийнято вважати європейськими, почалися з перебудови планової економіки в більш ефективну ринкову, масштабної трансформації основних державно–правових інститутів, перехід від диктату однопартійної системи до плюралізму думок, реального народовладдя. У цих перетвореннях надзвичайно важливою була роль вождя нації, глави держави, яким у більшості європейських демократій є президент.
    Правовий статус президента, як найвищої посадової особи держави, є завжди одним із ключових питань конституції. До визначення цього статусу держави завжди йшли власним шляхом, зважаючи на велику кількість різних факторів.Тому повторити шлях кожної окремої держави неможливо. Проте і нехтувати цим досвідом було б помилково. Тим більше, що менш ніж двадцятирічна українська історія вже знає епоху президента з дуже великими повноваженнями, конституційну реформу, що ці повноваження обмежила, не виключена наступна переробка Основного Закону України.
    В умовах прагнення України до європейської системи цінностей, досвід конституційного будівництва в європейських державах, передусім побудови системи вищих органів державної влади, набуває особливого значення. Таким є, зокрема, досвід Республіки Польща (РП), що значно раніше від України запровадила посаду президента та успішно завершила посткомуністичні трансформації. На цей час Українська конституційно–правова наука не приділяла уваги цим питанням. Отже, актуальність цього дослідження обумовлена, зокрема, наступними чинниками:
    по–перше, відсутністю в Україні дослідження майже дев’яносторічного досвіду РП в справі запровадження поста президента держави та визначення кола його конституційних повноважень, а також сучасних тенденцій, що характеризують розвиток цієї гілки влади;
    по–друге, необхідністю дослідження унікальної практики конституційно–правового забезпечення в посткомуністичній РП, антиавторитарних гарантій, що водночас не позбавляють президента РП можливості активного впливу на внутрішню та зовнішню політику держави (принцип ’’активної президентури’’);
    по–третє, необхідністю дослідити та оцінити зміни у розподілі повноважень між президентом РП і Радою Міністрів та парламентом на етапі посткомуністичних трансформацій наприкінці 1980 – початку 2000 років;
    по–четверте, необхідністю оцінити роль президента РП та еволюцію його повноважень на етапі входження Польщі до Європейського Союзу та НАТО та перших років членства у цих організаціях, а також практику відстоювання президентом Польщі національних інтересів держави в умовах демократичного по своїй суті об’єднання країн, яким є Європейський Союз;
    по–п’яте, важливістю оцінки можливості та доцільності використання польського досвіду запровадження посади президента держави з урахуванням українських культурних та правових традицій.
    Вищевказані чинники визначають актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та її важливість з точки зору науки конституційного права зарубіжних країн.
    Теми формування повноважень та визначення межі відповідальності президентів Польщі так чи інакше торкалися, передусім, польські конституціоналісти Є.Чапала, Р.Баліцкі, В.Скшидло, П.Сарнецкі, Я.Гальстер, Р.Мояк, С.Гебетнер, М.Даллас, М.Гжибовскі, Я.Дрозд, К.Дзядоха, А.Відьковська, М.Жарин, Я.Жарин, В.Комарніцкі, М.Крук, Р.Тулея, та ін. Окремі питання розподілу повноважень вищих органів державної влади РП досліджував російський юрист Б.А.Страшун. Серед українських конституціоналістів ця тема знаходила відображення в роботах М.О.Баймуратова, В.М.Шаповала, В.Ф.Котка, А.Г.Мазохіної, О.Їжака.
    Однак з огляду на важливість піднятої проблеми, а також масштаби перетворень у Центральній і Східній Європі тема вимагає глибшого наукового аналізу. З цією метою до нормативної бази дисертації були залучені конституції Республіки Польща та Польської Народної Республіки з 1921 по 1997 рік, інші законодавчі акти, які в той чи інший спосіб торкалися повноважень президента, документи з обмеженим публічним доступом (бюлетені сейму, сенату, канцелярії президента РП, структурних підрозділів, що діяли в межах цих інститутів). Використовувалися публікації у періодичних виданнях Польщі та інших європейських країн. Це дозволило показати роль президентів Польщі в різні історичні періоди в поступальному русі своєї держави по шляху реформ і євроінтеграції, дало змогу найбільш повно розглянути досвід побудови системи влади та розподілу владних повноважень однієї з найбільших країн Центральної Європи.
    Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дане дисертаційне дослідження проводилося згідно з планом науково–дослідницьких робіт кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної комплексної цільової програми “Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права’’ (державна реєстрація № 0106 u 002284).
    Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу законодавства Республіки Польща визначити правові передумови запровадження в цій країні посади президента, трансформації її конституційно–правового статусу, їх причини та наслідки. Відповідно до цієї мети основне місце в дисертації відводиться розв’язанню таких завдань:
    1. Встановити правові передумови виникнення інституту президента РП.
    2. Визначити обсяг та розкрити зміст повноважень глави польської держави в залежності від історичних передумов, особливо на етапі посткомуністичних трансформацій.
    3. З’ясувати, як на зміст конституційних повноважень президента РП впливали політичні трансформації та світові катаклізми, які пережила країна, зокрема Друга світова війна.
    4. Виявити, яким чином статус президента Республіки Польща наповнюється реальним змістом залежно від особистості глави держави та його уміння знайти своє, достойне місце в процесі державотворення.
    5. Надати правову оцінку ролі президента Польщі у процесі інтеграції країни до Європейського Союзу та НАТО.
    6. Показати, яким чином трансформувалися повноваження президента РП після вступу країни в ЄС, його законодавчі можливості у відстоюванні національних інтересів своєї країни в межах Європейського Союзу.
    Об’єктом дослідження є комплекс суспільних та політико–правових відносин, які привели до запровадження в Польщі після Першої світової війни посади президента, а також вплив цього інституту на забезпечення прав і свобод громадян країни, на її поступальний суспільний і економічний розвиток.
    Предметом дослідження є конституційно–правовий статус президента Республіки Польща, теоретичні, правові та політико–правові засади діяльності цього інституту.
    Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх використання відзначається системним підходом, що дає можливість досліджувати тему в єдності її соціального, історичного та політичного змісту та правової форми, здійснити комплексний аналіз форм та методів діяльності інституту президента РП в різні періоди його існування. У роботі використано діалектичний, структурно–функціональний, історико–правовий та інші наукові методи. Так, діалектичний метод дозволив розглянути особливості адміністративної, законотворчої, політичної та інших форм діяльності президентів Республіки Польща в сучасних умовах та принципи їх реалізації. При дослідженні виникнення і становлення інституту президента в Польщі застосовувався історико–правовий метод. Структурно–функціональний метод використовувався для аналізу способу виконання президентом Республіки Польща своїх типових повноважень. Такий комплексний підхід до аналізу досліджуваних питань і використання вказаних методів дозволили всебічно розкрити поставлене питаня.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є завершеною, самостійною працею, першим в Україні та Польщі комплексним дослідженням, присвяченим становленню конституційно–правового статусу президента Республіки Польща в різні історичні періоди. У результаті проведеного дослідження в дисертації сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, а саме:
    1. Уперше на прикладі Польщі досліджено вплив на державний устрій та повноваження різних гілок влади новоствореної країни менталітету різних прошарків її населення, що були громадянами різних державних утворень та їх національного складу, що має особливе значення для України та інших пост–радянських держав.
    2. Дістав подальшого розвитку висновок по важливість інституту президента Республіки Польща в період становлення державної незалежності країни та під час національних потрясінь, в тому числі роль президента в екзилі.
    3. Уперше виявлено правові, політичні та особистісні фактори, що впливали на ефективність повноважень президента Польщі в різні історичні періди.
    4. Уперше на прикладі Республіки Польщі розкрито правові та політичні передумови трансформації центральноєвропейської тоталітарної країни у демократичну правову державу з парламентсько–президентською формою правління та з сильним главою держави.
    5. Удосконалено висновок по залежність об’єму, наповнення та наслідків реалізації президентами Республіки Польща принципу ’’активної президентури’’ від особистості президента.
    6. Дістав подальшого розвитку висновок про те, що ефективне функціонуваня президентської гілки влади значною мірою залежить від спадкоємності влади загалом.
    7. Дістав подальшого розвитку висновок про необхідність часткової трансфрмації повноважень президента держави, як особи, що представляє державу в умовах часткової втрати країною суверенітету внаслідок вступу до Європейського Союзу.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як загальнотеоретичне, так і практичне значення для науки конституційного права зарубіжних країн:
    – у сфері науково–дослідницької діяльності – основні висновки дослідження можуть бути використані для подальшого дослідження конституційного права Республіки Польща, як країни з парламентсько–президентською системою правління з водночас сильною, “активною” позицією президента;
    – у правотворчості – результати дослідження можуть бути використані для розробки правових актів, в тому числі змін до Основного Закону України, враховуючи багаторічну апробацію та досвід використання таких законів у Республіці Польща;
    – у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані при викладанні дисципліни “конституційне право зарубіжних країн”, а також для підготовки методичних і навчальних посібників і відповідних розділів підручників для вищих навчальних закладів.
    Апробація результатів дисертації. Зміст, висновки і основні положення дисертаційного дослідження регулярно обговорювалися на кафедрі міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
    Основні положення дисертації доповідалися на таких конференціях:
    20-26 лютого 2006р.– “Сучасні наукові дослідження –2006: Матеріали ІІ міжнародної науково–практичної конференції (м.Дніпропетровськ, тези опубліковані);
    24 квітня 2008р.– “Від громадянського суспільства до правової держави” (м.Харків, тези опубліковані).
    Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертації знайшли відображення в трьох наукових статтях, опублікованих у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України , а також у двох тезах доповідей на наукових конференціях.
    Структура та обсяг роботи. Відповідно до мети, завдань, предмета і логіки дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел, який нараховує 224 позиції і займає 15 сторінок. Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок.
  • Список литературы:
  • В И С Н О В К И

    Дане дисертаційне дослідження дозволило виділити, систематизувати та піддати аналізу правові передумови запровадження поста президента у Республіці Польща, особливості трансформації його конституційно– правового статусу, їх причини та наслідки. Це дозволило сформулювати наступні висновки, що мають як теоретичне, так і практично–прикладне значення.
    1. Створення нової держави, формування її владних структур, включно з інститутом президента, обов’язково передбачає врахування світогляду всіх прошарків населення, що до того мали громадянство різних держав, або є представниками різних за рівнем економічного розвитку, національним складом регіонів. Ігнорування цих особливостей відразу викликає суттєві проблеми, що можуть вплинути на становлення конституційного ладу в державі (прикладом, наведеним в роботі, може служити ’’українське питання’’ в Польщі в тридцятих роках минулого століття, а також електоральні відмінності між українським Сходом та Заходом тощо).
    2. Роль президента, як це показує досліджений досвід Польщі, є надзвичайно важливою у період становлення державної незалежності країни. При цьому дуже важливо, щоб повноваження глави держави були ретельно виписані в основному законі і не містили двозначностей. У зв’язку з цим характерним є приклад Польщі: конституційна норма, яка допускала призначення президентом свого наступника під час війни, дозволила створити легітимну президентуру та уряд країни в екзилі. Це мало дуже велике значення як для польського народу, що проживав на окупованій фашистською Німеччиною території, так і для світової спільноти.
    3. Аналіз діяльності кількох польських президентів дозволяє зробити висновок, що статус глави держави з перехідною економікою за умови стабільної конституції та належним чином збалансованих повноважень значною мірою залежить також від: уміння президента сформулювати загальнодержавні завдання, які об’єднують суспільство; від здатності об’єднати навколо себе ’’команду’’ з числа висококваліфікованих працівників президентського апарату; від намагання бути президентом ’’для всіх’’, а не лише для політичної сили, яка привела його до влади; від особистих рис президента, як людини, рівня його політичної культури, світогляду.
    4. Аналіз факторів, що мали вирішальний вплив на ефективність діяльності президента Польщі під час трансформації країни авторитарної у демократичну засвідчує вирішальне значення дотримання всіма гілками влади положень основного закону Республіки Польща. При цьому слід враховувати, що лише прийняття чинної конституції країни вимагало вісім років напруженої праці всього польського політикуму. Саме узгодження позицій всіх політичних сил дозволило нашим сусідам в останні роки уникнути особливо гострих проявів характерної для молодих демократій, включаючи й Україну, ’’війни за повноваження’’.
    5. Роль президента в країнах з перехідною економікою та ’’молодою демократією’’ на відміну від країн ’’демократії старої’’ не може обмежуватися лише функціями ’’найвищого нотаріуса’’. Абсолютна більшість громадян цих країн хочуть мати главу держави з повноваженнями, що дозволяють йому вести активну політику. Водночас як політики, так і широкий загал в цих країнах не бажають допустити концентрації влади в одних руках, як це було під час соціалізму.
    6. Ефективність функціонування президентської гілки влади значною мірою залежить від спадкоємності влади загалом. Так гідну поваги стабільність польське законодавство демонструє стосовно такого важливого інституту, як Національний банк Польщі: три поспіль конституції країни підтверджують повноваження президента РП призначати голову Національного банку та його заступників. Це робить банк самостійним у своїх рішеннях, унезалежнюючи його монетарну політику від фінансової політики уряду та парламентської більшості, що його створила.
    Водночас деякі повноваження президента, такі, зокрема, як право вето, право на законодавчу ініціативу, право оголошення загальнонаціонального референдуму повинні використовуватися умотивовано, з юридично бездоганно виписаною аргументацією, щоб уникнути зайвих політичних збурень.
    7. Аналіз результатів вступу та перших кроків перебування в Європейському союзі Польщі та інших країн Центральної Європи приводить до висновку, що вступ до ЄС не призвів до значного зменшення, ’’розмивання’’ суверенітету цих держав. Навпаки, вони отримали додаткові важелі впливу на більш економічно розвинених сусідів і на політику Євросоюзу в цілому. Можна також стверджувати, що в такому міжнародному добровільному об’єднанні й надалі великого значення набуватимуть особисті якості лідера конкретної держави, вміння знайти собі союзників для створення ситуативного союзу і досягнення при цьому конкретної економічної вигоди. Система голосування в ЄС дозволяє передбачити, що такі ситуативні союзи будуть виникати досить часто.
    Приклад Польщі наочно демонструє, що, з одного боку, в умовах демократичного по своїй суті об’єднання країн, кожна держава, навіть не володіючи великим економічним потенціалом, може відстояти свої інтереси. З іншого боку слід розуміти, що в такому об’єднанні країна може набути справжнього авторитету, стати лідером, лише коли її прагнення до лідерства буде підтверджуватися вагомими економічними досягненнями, рівнем добробуту її громадян.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Анисимов В.В. Польская Народная Республика. Справочник. / В. В. Анисимов – М.: Политиздат, 1974. – 110 с.
    2. Баймуратов М. А. Международное публичное право. / М. А. Баймуратов –Х. : ’’Одиссей’’, 2003. – С. 193–195.
    3. Бурковський Л., Стецюк Б.П. Витоки польського конституціоналізму / Л. Бурковський, Б. П. Стецюк // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 306. Правознавство. –Чернівці: Рута, 2005. – С. 24–29.
    4. Гарлицкий Л. Институт президентства в новой конституции Польши / Л. Гарлицкий // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 1997. – №3 (20) / №4 / (21). – С. 67–74.
    5. Григорьев М. Польша и ЕС, или национальные интересы малых государств / М. Григорьев // Взгляд. – 29.06.2007.
    6. Екгардт К. Процес прийняття та основні характеристики Конституції Польської Республіки від 2 квітня 1997 року / К. Екгардт // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 40. – Л. : ЛДУ, 2004. – С. 167–173.
    7. Зайцев О. Ю. Представники українських політичних партій в парламенті Польщі (1922–1939 рр.) / О. Ю. Зайцев // Український історичний журнал. – 1993. – №1. – С. 72–77.
    8. Їжак Олексій. Конституція Європейського Союзу: проблеми та перспективи для України (за досвідом Республіки Польща) / О. Їжак // Доповідь на міжнародній конференції “Досвід країн вишеградської четвірки на шляху до ЄС: можливості для України // www. db.niss.gov.ua – 03.01.2007.
    9. История Польши с древнейших времён до наших дней [ под общ. ред. Алиции Видоковской, Малгожаты Жарын, Яна Жарына]. Варшава:
    Научное издательство ПВН. – С. 216–350. 10. Коток В.Ф., Мазохина А.Г. Развитие основных институтов права Польской Народной Республики / В. Ф. Коток, А. Г. Мазохина. – М. : Издательство Академии Наук СССР, 1955. – 272 с.
    11. Конституционное право зарубежных стран [отв. ред. Б.А.Страшун]. – М.: Изд–во БЕК 1988. – С. 479–548.
    12. Комар В. Л. ’’Українське питання’’ в політиці урядів Польщі (1926 – 1939 рр.) / В. Л. Комар // Український історичний журнал. – 2001. – №5. – 121 с.
    13. Ларін М. Польща в ЄС: перший досвід / М. Ларін // Юридичний вісник України. –2005. – 2 – 8 квітня (№13). – 11 с.
    14. Муази Доминик. Проблема Польши / Д. Муази // Тижневик Postimees (Естонія). – 26.07.2007 .
    15. Новиков О.В. Еволюція статусу Президента Республіки Польща / О. В. Новиков // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп.ред. В.Я. Тацій. –Х. : Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 84. – С. 226–232.
    16. Новиков О.В. Законодавче вето Президента Республіки Польща в політичній практиці країни / О.В. Новиков // Пробл. законності: Респ.міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 87. – С. 156–160.
    17. Новиков О.В. Роль президента Польщі в системі вищих органів влади під час і після вступу країни в ЄС / О. В. Новиков // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. / Харків, 2007. – Вип.37. – С. 84–91.
    18. Осташевська Христина. Європейська перспектива для України – Польща пішла в наступ / Х. Осташевська // Німецька хвиля. – 09.03.2006.
    19. Пановкин Д. Евроконституция под польским соусом / Д. Пановкин // Информационное агентство ’’Росбалт” 23.06.2007.
    20. Полторацький О. С. Особливий випадок співпраці. Євроантлантичний вимір стратегічного партнерства Україна – Польща: досвід, проблеми, перспективи / О. С. Полторацький // Політика і час. – 2005. – №1. – С. 7–16.
    21. Пушкар Олег. Лагерний триптих / О. Пушкар. – Варшава.: Український архів, 1994. С. 34–38.
    22. Словник іншомовних слів [за ред. О. С. Мельничука]. – Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1977. – 357 с.
    23. Спивак П. Борьба за конституцию (Польша) / П.Спивак // Конституцион–ное право: Восточноевропейское обозрение: №3 (20)1997 г., №4 (21) 1997 г. – М. : Центр конституционных исследований Моск. науч. фонда, 1997. – С. 74–81.
    24. Страшун Б. А. Конституционное (гоcударственное) право зарубежных стран [отв. ред. Б. А. Страшун]. – М. : Издательство БЕК, 1998. – 764 с.
    25. Тимофеев А. Польша испытывает ЕС на прочность / А. Тимофеев // Информационное агентство ’’Росбалт’’. – 25.06.2007.
    26. Українсько–польський Polsko–ukraiсski словник [під. ред В. Бусела]. –Київ, Ірпінь, 2007. – 564 с.
    27. Черемушкин П. Заметки о примирении на фоне президентських виборов в Польще / П. Черемушкин // Новая Польша. – 2005. – №11. – 16 с.
    28. Шаповал В. М. Конституційні системи зарубіжних країн / В. М. Шаповал
    . – К.: ’’Вища школа’’, 1992. – С. 116–132.
    29. Шаповал В. Державний лад країн світу / В. Шаповал. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – С. 181–188.
    30. Шаповал В. Конституції нових держав Європи та Азії / В. Шаповал. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – С. 233–264.
    31.Штатський М. Юзеф Пілсудський. Факти і міфи / М.Штатський //. Український історичнимй журнал.–1992.–№4.–С.64–76.
    32. Щегельська Ю. Національний брендінг та практика позиціонування Польщі на міжнародній арені в період підготовки до вступу в ЄС / Ю. Щегельська // Пам’ять століть. – 2006. – №5. – С. 215–218.
    33. Эльстер Я. Торг вокруг президентства /Я.Эльстер // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 1993/1994. – С. 1–2.
    34. Энтин М. М. Нелёгкий переходной этап. Конституционно–правовые проблемы вступления в ЕС новых членов / М. М. Энтин. // Журнал Европейского Союза № 45, декабрь 2004. – 8 с.
    35. Юридичний словник [за ред. Б.М. Бабія, Ф.Г. Бурчака, В.М. Крецького, В.В. Цвєткова]. – 2-е вид., перероб. і доп. – Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1983. – 35 с.
    36. Alberski R. Wybory prezydenckie w Polsce w latach 1989–1990 i ich funkcje polityczne // Przegl№d Sejmowy. – 2002. – №6. – 23.
    37. Ajenkiel A. Spуr o model parlamentaryzmu polskiego do roku 1926. –Warszawa. – 1972. – 12 s.
    38. Ajenkiel A. Parlamentaryzm II Rzeczypospolitej. – Warszawa, 1976. – S. 9– 14.
    39. Balicki R. Udziaі Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej w postкpowaniu ustawodawczym. – Wrocіaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocіawskiego, 2001. – S. 52–72.
    40. Balicki R. Weto prezydenckie jako element postкpowania ligislacyjnego // Przegl№d Sejmowy. 1999. №3. – S. 42–45.
    41. Baczyсski J., Koџmiсski J. Balcerowicz – szok kontrolowany. –Warszawa, 1992 – 13 s.
    42. Baczyсski J. Samotnoњж Pana Prezydenta // Polityka. – 02.03.1991.
    43. Banaszcak B. Prawo konstytucyjne w RP. – Warszawa, 1998. – S. 139–140. 44. Banaszczak B. Weto Prezydenta, podpisanie i ogіaszenie ustawy. –Warszawa, 1994 .– S. 245–247.
    45. Banaszczak B. Prezydenckie prawo іaski w Polsce // Przegl№d Sejmowy. –2002. – №50. – S. 31–38.
    46. Banasiсski C., Oniszczuk J. Komentarz do Konstytucji – Trybunaіu Konstytucyjnego. – Warszawa, 1998. – S. 94–96.
    47. Bardach J., Leњnodorski B., Pietrzak M. Historia paсstwa i prawa polskiego. –Warszawa, 1987. – S. 476–478.
    48. Barszcz J. Stosowanie prawa spуlnot zachodnioeuropejskich w paсstwach czіonkowskich (problemy konstytucyjno–prawne). – Warszawa, 1997 . – 7 s.
    49. Barszcz J. Czіonkowstwo Polski we Wspolnocie Europejskiej a nowa konstytucja // Paсstwo i Prawo. – 1997. – S. 3–5.
    50. Bкdkowski. Ludzie Prezydenta // Przegl№d tygodniowy. – 2.02.1996. – S. 5–8.
    51. Boїyk S. Wybory prezydenckie. – Biaіystok, 1995. – 6 s.
    52. Boc J. Komentarz do Konstytucji RP z 1997 r. – Wrocіaw, 1998. – 330 s.
    53. Bosacki Martin. Niech drzwi dla Ukrainy bкd№ otwarte // Gazeta Wyborcza. –30.05.2007.
    54. Brodziсski W. System parlamentarno–gabinetowy – wykorzystanie modelu rz№dуw parlamentarno–gabinetowych w projekcie konstytucji Rzeczypospolitj Polskiej. – Warszawa, 1996. – S. 3–6.
    55. Burak A. Instytucja Rady Paсstwa w Konstytucji PRL: Rozprawa doktorska. –Lublin, 1971. – S. 2–4.
    56. Car S. Z zagadnieс konstytucionalnych Polski. Istota і zakres wіadzy Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa, 1924. – 8 s.
    57. Cat–Mackiewicz S. Historia Polski od 11 listopada 1918 r. do 17 wrzeњnia 1939 r. – Warszawa, 1990. – S. 215–220.
    58. Chor№їewska A. Prezydent jako czynnik rуwnowagi. Arbitraї przydencki // Przegl№d Sejmowy. – 2006. – № 5(78). – S. 59–61; 63–66.
    59. Chruњciak R., Osiadyсski W. Tworzenie Konstytucji w Polsce w latach 1989 –1997. – Warszawa, 2001. – S. 301–303.
    60. Chynczewka–Hennel Tereza. Њwiadomoњж szlachty ukraiсskiej i kozaczyzny od schyіku XVI do poіowy XVII w. – Warszawa, 1993. – S. 86 – 91. 61. Chmurski A. Nowa Konstytucja. – Warszawa, 1935. – 70 s.
    62.Ciapaіa J. Prezydent w systemie ustrojowym Polski (1989 – 1997) – Warszawa, 1990. – S. 131–136; 142–144; 159–164.
    63. Ciapaіa J. Przydaіa by siк kropka nad “i”. Miкdzy Prezydentem i rz№dem. // Rzeczpospolita. – 1998. – №109.
    64. Ciemniewski J. Rozdziaі wіadz w Maіej Konstuytucji. – Warszawa, 1993. –S. 10–12.
    65. Cybichowski Z. Polskie prawo paсstwowe: na tle uwag z dziedziny nauki o paсstwie i porуwnawczego prawa paсstwowego. – Warszawa, 1929, – 84 s.
    66. Domagaіa M. Instytucja Prezydenta w њwietle Maіej Konstytucji. –Warszawa, 1993 . – 11 s.
    67. Drozd J., Mrozek J. Polityka bezpieczeсstwa Wspуlnot Europejskich – w poszukiwaniu nowego wymiaru // Studia i Materiaіy. – 2006. – № 59. S. 1–5.
    68. Dzieje Poznania. / Red. Jerzego Topolskiego. – Warszawa – Poznaс.: Paсstwowe Wydawnictwo Naukowe. – 1988. – T. 2. – S. 849–861.
    69. Dawidson R., Oleszek W. Kongres i kongresmeni. – Warszawa, 2001. – S. 282–283.
    70. Dziadocha K., Trzciсski J. Zagadnienie obowi№zywania Konstytucji marcowej w Polsce Ludowej. – Wrocіaw, 1977. – S. 12–15.
    71. Dziemidok B. Spor o instytucje prezydenta w okresie transformacji ustrojowej // Przegl№d Tygodniowy. – 2004. – №54. – S. 12–16.
    72. Dzierїyсski B. Analiza rozporz№dzeс wykonawczych Prezydenta RP wydanych na podstawie Konstytucji z 2 kwietnia 1997 r. // Pregl№d Legislacyjny. –2004. – №3. – S. 1–5.
    73. Elster J. Tworzenie Konstytucji w Europie Њriodkowej, czyli przebudowa іodzi na peіnym morzu. – Warszawa, 1994. – 4 s.
    74. Frankiewicz A. Kontrasygnata aktуw urzкdowych Prezydenta RP. –Krakуw, 2004. – S. 67–71.
    75. Faіandysz L. Iniciatywy ustawodawcze Prezydenta RP Lecha Walкsy (1991 –1995) // Pregl№d Sejmowy, 2001. – №4. – S. 17–19; 21–24.
    76. Garewicz J. O urzкdzie prezydenta // Przegl№d Sejmowy. – 1995. – №№ 4/5. –S. 67–72; 74–78.
    77. Garlicki A. Od maja do Brzeњcia. – Warszawa, 1981. – S. 300 – 307, 312, 316–321.
    78. Garlicki L. Opinia w sprawie skutkуw zakoсczenia kadencji Sejmu dla postкpowania ustawodawczego // Przegl№d Sejmowy. – 1993. №3 .– 113 s.
    79. Garlicki L. Zasada dyskontynuacji prac parlamentalnych//Studia Juridica. –1955. №28. – S. 45–55.
    80. Garlicki L. Polskie prawo konstytucyjne. – Warszawa.: LIBER, 2004. – 458 s.
    81. G№ska M. Konstytucyjne uprawnienia Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej. –Warszawa. – 1999, 13 s.
    82. Garlicki L. Klasyczne modele prezydentury a koncepcja polskiego prezydenta. – Warszawa, 1995. – S. 6–9.
    83. Gdulewicz E. Geneza i zasady naczelne Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej z 23 kwietnia 1935 roku // Rozprawa doktorska. – Lublin, 1973. – S. 34–36, 42–44.
    84. Gdulewicz E. Zasada jednolitej i niepodzielnej wіady Prezydenta w Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej z 23 kwietnia 1935 roku // Annales UMCS. – Lublin, 1979. – S. 2–4.
    85. Gebethner S. Przeobraїenie w systemie politycznym Polski lat osiemdziei№tych. – Wrocіaw, 1990. – S. 7 – 8; 12–14.
    86. Gebethner S. Reformy polityczne w procesie negocjacji przy “Okr№gіym stole”. Przeobraїenie systemu politycznego w Polsce lat 1980 – ch . –Warszawa, 1990. – S. 5–7; 9–12.
    87. Gуrecki D. Pozycja ustrojowo–prawna Prezydenta Rzeczypospolitej i rz№du w ustawie konstytucyjnej z 23 kwietnia 1935 r. – Јуdџ.: Wydawnictwo Uniwersytetu Јуdskiego, 1992. – S. 34–38.
    88. Groblewski K., Lentowicz Z., Pilczyсski J. Belwederski pucz // Rzeczpospolita. – 19.04.1994
    89. Grzybowski K. Ustrуj Polski wspуіczesnej 1944 – 1948. – Warszawa, 1948. –19 s.
    90. Grzybowski M. Role ustrojowe Prezydenta RP w kontekњcie czіonkowstwa w Unii Europejskiej. Warszawa, 2004. – S. 12–14.
    91. Gwiїdї A. Organizacja, tryb przygotowania i tryb uchwalenia Konstytucji Rzeczypospolitej Ludowej // Praca zbirowa pod red.M.Rybickiego. – Wrocіaw –Warszawa – Krakуw – Gdaсsk, 1947. – S. 12–14.
    92. Gwiїdї A. Burїuazyjno–obszarnicza Konstytucja z 1921 r. w praktyce. –Warszawa, 1956. – 210 s.
    93. Gdaсskie studia prawnicze: Wybrane zagadnienia nowej Konstytucji / red. A.Szmuta, wydawnictwo Uniwersytetu Gdaсskiego, 1998. –T.III. – S. 179–183.
    94. Gdulewicz E. Niektуre koncepcje ustroju politycznego w Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej z 23 kwietnia 1935 r. // Paсstwo i Prawo. – 1975. –№3. – S. 10–16.
    95. Gуrka M. Relacje miкdzy prawem wspуlnotowym a prawem krajowym w prawie i praktyce s№dowej paсstw czіonkowskich Unii Europejskiej. – Warszawa, 2004. – S. 104–107.
    96. Gulczyсski M. Wspуіczesne problemy legimityzacji wіadzy prezydenta i parlamentu Rzeczypospolitej Polskiej. – Warszawa, 1996. – S. 7–10.
    97. Giertych Maciej. Merkel Sprytniejsza od Hitlera // Їycie Warszawy –18.07.2007.
    98. Integracja europejska na pocz№tku XXI wieku: wybrane problemy / Red. Fidler Radosіaw. – Poznaс.: Wydawnictwo Naukowe INPiD UAM, 2004. – S. 71 – 75.
    99. Izdebski Hubert, Kulesza Michaі. Administracja publiczna: Zagadnienia ogуlne. – Warszawa.: LIBER, 1999. – S. 302–304.
    100. Jarosz Z., Zawadski S. Prawo konstytucyjne. – Warszawa, 1987. – 12 s. 101. Jaworski W. Konstytucja z dnia 17 marca 1921 r.Prawo polityczne od 2 paџdziernika 1919 dp 4 lipca 1921 // Prawa paсstwa polskiego. Krakуw, 1921. – T 2. – 808 s.
    102. Kallas M. Konstytucje Polski / Studia monograficzne z dziejуw polskiego konstytucionalizmu. Praca zbiorowa pod redakcj№ Mariana Kallasa. Warszawa, Paсstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1990. – S. 290–310; 492–510.
    103. Kaczmarek Z. Trzej prezydenci II Rzeczypospolitej. – Warszawa, 1988.
    104. Kaczmarek Z., Witecka M. Pozycja Gіowy Paсstwa w њwietle polskich Konstytucji. – Czкstochowa, 2003. – S. 13–15.
    105. Kasiсska–Metryka A. Prezydenci Rzeczypospolitej Polskiej 1989 – 1999. Kielce, 2004. – S. 22–23.
    106. Kersten K. Narodziny systemu wіadzy, Polska 1943 – 1948. – Poznaс, 1990. – S. 17–19.
    107. Kieronczyk P. Regulacja instytucji Prezydenta w nowej Konstytucji. –Gdaсsk, 1998. – 167 s.
    108. Kola A. Ziemia oskarїa. – Warszawa.: Rada ochrony pamiкci walk i mкczкstwa, 1996. – 105 s.
    109. Кomarnicki W. Polskie prawo polityczne. – Warszawa, 2000. – 438 s.
    110. Komarnicki W. Ustrуj paсstwowy Polski wspуіczesnej. – Wilno, 1937. – 11 s.
    111. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej. – Wrocіaw, 1997, ZP – W “ Pozkal”.
    112. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 17 marca 1921. Dziennik Ustaw RP. – 1921, – №44 S. 1–6.
    113. Ustawa Konstytucyjna z dnia 23 kwietnia 1935 roku // Dziennik Ustaw RP. –1935. – № 30 . – S. 2–5, 7–10.
    114. Konstytucja Stanуw Zjednoczonych Ameryki, wstкp i tіumaczenie Krуl –Bogomilska. – Warszawa, 1992. – S. 13–15.
    115. Konstytucyjne systemy rz№dуw / Pod red. M.Domagaіy. – Warszawa, 1997. –S. 35–55.
    116. Krassowska M. Wybrane problemy postкpowania uіaskawieniowego: Materiaі powielony. – Warszawa.: Biuro Prawne Kancelarii Prezydenta RP 2002. – S. 6–9.
    117. Kruk–Jarosz M. Maіa Konstytucja z 17 paџdziernik 1992: Komentarz. –Warszawa, 1992. – S.2–8; 11–14; 17–18.
    118. Kulesza W. Koncepcje ideowo–polityczne oborzu rz№dz№cego w Polsce w latach 1926–1935. – Warszawa 1985. – S. 4–6.
    119. Kulig A. Zagadnienie podstawowe formowania rz№du RP. – Warszawa 1996. – 5s.
    120. Kruk M. Kontrowesje wokуі instytucji kontrasygnaty. – Warszawa, 1999. –S. 3–6.
    121. Kruk M. O prawie Prezydenta RP do odmowy podpisania ustawy. Warszawa,1996. S. 3–7. 122. Kumaniecki K. Odbudowa paсstwowoњci polskiej. Najwaїniejsze dokumenty.1912 – styczeс 1924. – Warszawa – Krakуw, 1924, S. 130–132.
    123. Kudel M. Instytucji polskiego prawa parkamentalnego. – Warszawa, 1999. –134 s.
    124. Keese Christoph. Die Qadratwunel ist gestorben (Квадратний корінь умер) / Die Welt am Sonntag. 24.06.07.
    125. Kraszewski Stefan. Lech Kaczyсski. Warto umieraж za pierwiastek // Rzeczpospolita. – 09.06.2007 .
    126. Kruk M. Mala Konstytucja w procesie przemian ustrojowych w Polsce. –Warszawa, 1993. – S. 128–130.
    127. Krukowski S. Geneza Konstytucji z 17 marca 1921 r. – Warszawa, 1977. –S. 60–66.
    128. Krukowski S. Polska odrodzona czy paсstwo nowe? // Czasopismo Prawno-Historyczne. – Warszawa, 1977. – S. 105–115.
    129. Kwaњniewski A. Weto w sprawie ustawy o zasadach realizacji programu powszechnego uwіaszczenia obywateli // Jurysta. – 2000. – №10. – S. 9–12.
    130. Kwaњniewski A. Dlaczego prezydent odmowiі podpisania zmiany ustawy o podatku dochodowego od osob fizycznych. Uzasadnienie wniosku // Rzeczpospolita, 1999. – №279. – S. 2–3. 131. Kwiecieс R. Prawo miкdzynarodowe a prawo wewnкtszne w њwietle proektu Konstytucji RP // Przegl№d Sejmowy. – 1997, №1. – S. 18–20.
    132. Majchrowski J. Ustrуj konstytucyjny Rzeczypospolitej Polskiej z tekstem Konstytucji z 2.04.1997r. – Warszawa, 1998. – S. 138–145.
    133. Prezydencka spуіodpowiedzialnoњж (dotyczy udziaіu w procesie legislacyjnym) // Rzeczpospolita. – 2004. – № 30. – S. 16–20.
    134. Mycielski A. Polskie prawo polityczne na drodze nowej Konstytucji. Krakуw,1948. – 180 s.
    135. Mejsztowicz Walerian. Poszіo z dymem. Londyn.: Polska Fundacja Kulturalna, 1973. S. 96–99.
    136. Mojak R. Polskie prawo konstytucyjne. – Lublin, 1989. – 304 s.
    137. Mojak R. Ewolucja koncepcji і charakteru prawno–ustrojowego prezydentury w polskim systemie ustrojowym w latach 1944–1989 // Instytucja Prezydenta RP w okresie przeksztaіceс ustrojowych. – Lublin.: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie – Skіodowskiej, 1955. – Wydanie II. – S. 13–35.
    138. Mol W. Jaki prezydent jest potrzrebny Polsce? – Krakуw.: Artech, 1995. –S. 41–42.
    139. Mojak R. Geneza i ksztaіtowanie siк koncepcji instytucji Prezydenta w procesie reform ustrojowych w 1989 roku // Instytucja Prezydenta RP w okresie przeksztaіceс ustrojowych. – Lublin.: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie – Skіodowskiej, 1955. – Wydanie II. – S. 67–68.
    140. Mojak R. Ogуlna charakterystyka konstytucyjnego stanowiska Prezydenta w њwietle noweli kwietniowej z 1989 roku // Instytucja Prezydenta RP w okresie przeksztaіceс ustrojowych. – Lublin.: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie –Skіodowskiej, 1955. – Wydanie II. – S. 92–106.
    141. Mojak R. Zakres i klasyfikacja kompetencji Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej (do uchwalenia Maіej konstytucji 17.X.1992 roku) // Instytucja Prezydenta RP w okresie przeksztaіceс ustrojowych. – Lublin.: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie–Skіodowskiej, 1955. – Wydanie II. – S. 204–231.
    142. Mojak R. Koncepcje ustrojowe prezydentury w nowej Кonstytucji Rzeczypospolitej Polskiej // Instytucja Prezydenta RP w okresie przeksztaіceс ustrojowych. –Lublin.: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie – Skіodowskiej, 1995. –Wydanie II. – S. 329–332.
    143. Mordwiіko J. Polityczne przesіanki uchwalenia Konstytucji PRL z 1952 // Paсstwo i prawo, 1988. – № 12. – S. 9–14.
    144. Mordwiіko J. Opinie prawa Prezydenta RP do wycofania weta wobec ustawy w swietle art. 18. ust. 3 Maіej Konstytucji // Przegl№d Sejmowy. – 1996. – №4. –S. 74–78.
    145. Muszyсski J. Prezydentura w Polsce. – Wrocіaw.: Alta 2, 2002. – S. 201–204.
    146. Nowak K. Odrzucenie systemu palamentarno–gabinetowego w okresie Krajowej Rady Narodowej // Prace Prawnicze t.II. – Katowice, 1972. – 13 s. 147. Nowakowski A. Rada Gabinetowa w Konstytucji Rzeczypospolitej Poilskiej z 1997 roku. Czкstochowa.: Zeszyty Naukowe Wyrzszej Szkoіy Zarz№dzania, 2001. – №4. – S. 43–49.
    148. Neef C., Neukirch R., Puhl J., Steinvorth D. Die ungeliebten Nachbarn. Wie die Polen Europa nerven (Нелюбі сусіди.Як поляки нервують Європу) // Der Spiegel. – 25/2007.
    149. Nadworska M. Pozycja prawna Naczelnika Paсstwa w latach 1918–1922. –Warszawa, 1979. – 15s.
    150. Odezwa deputowanych “Platformy obywatelskiej”, PiS i Polskiej Partii Chіopskiej. – Gazeta Wyborcza, 11.03.2004 r. – 5s.
    151. Paradowska J. Wojna na gуrze // Polityka. – 1995. – 11.02.
    152. Patyra S. Prawnoustrojowy status Prezesa Rady Ministrуw w њwietle Konstytucji z 2 kwietnia 1997r. Warszawa, 2002. – 8s.
    153. Podziaі wіadzy w praktyce / Pod red.Ryszarda Kalisza. – Warszawa, 2006r. –S. 126–128; 176–180; 181–183.
    154. Polsko–Angielsko–Francuzko–Niemiecko–Rosyjski Sіownik
    policyjnoprawniczy / Pod red. G. Popіawskiej Sostek i G. Ojcewicza.– Szczytno: – Wydawnictwo Wyїszwj Szkoіy Policji, 1997. – 52 s.
    155. Popіawska E. Instytucja Prezydenta w systemie politycznym V Republiki Francuskiej. – Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 1995. – S. 43–52.
    156. Pietrzak M. Rz№dy parlamentalne. – 50 s. 157. Prawo konstytucyjne / Red. Galster J., Witkowski Z., Szyszkowski W., W№sik Z. – Toruс, 1996 – S. 214–218; 220–223.
    158. Prawo konstytucyjne Rzeczypospolitej Polskiej / Red. P. Sarneckiego. –Warszawa.: Wydawnictwo C.H. Bek, 2005. – S. 341–347.
    159. Prawo konstytucyjne / Pod red. Z. Witkowskogo. – Toruс, 1998. – S. 34–37.
    160. Prezydenci Polski: Praca zbiorowa pod red. A. Ajnenkiela. Warszawa.: Wydawnictwo Sejmowe, 1991. – S. 2–5.
    161. Postкpowanie ustawodawcze / Red. E. Zwierzchowskiego. Warszawa, 1998. – 6 s.
    162. Prуchnik A. Pierwsze piкtnaњciolecie Polski niepodіegіej (1918–1933): Zarys dziejуw polinyznych. – Warszawa, 1983. S. 41–45.
    163. Peretiatkowicz A. Okres wіadzy Prezydenta Rzeczypospolitej.Warszawa, 1997. – S. 15–17.
    164. Rechowicz H. Bolesіaw Bierut 1892–1956. Warszawa, 1974. – 17s. 165. Rudnicki S. Dzialalnoњж polityczna polskich konserwatystуw 1918–1926. –Wrocіaw1981. – 94 s.
    166. Sances Juan. Precio de conformaciуn (Ціна порозуміння) // El Pais. –18.06.2007.
    167. Sarnecki P. Prezydent Rzeczypospolitej Polskiej: Komentarz do przepisуw. –Zakamycze, 2000. – S.23–28; 52–61; 62–65; 112–114.
    168. Sarnecki P. Weto ustawodawcze Prezydenta wobec ustaw konstytucyjnych // Studia nad prawem konstytucyjnym. – Wrocіaw.: Wydawnictwo uniwersytetu Wrocіawskiego, 1997. – 351 s.
    169. Sarnecki P. Prezydent jako organ czuwaj№cy nad przestrzeganiem Konstytucji // Paсstwo i prawo, 1990, №12. – S. 18–22.
    170. Sejm stawodawczy Rzeczypospolitej Polskiej 1947–1952 / Pod red. M.Rybickiego. – Wrocіaw, 1977. – 214 s.
    171. Skubiszewski K. Przyszіa Konstytucja RP a miejsce prawa miкdzynarodowego w krajowym porz№dku prawnym // Paсstwo i Prawo. – 1994. – S. 2–4.
    172. Skrzydіo W. Rada Paсstwa PRL // Paсstwo i Prawo, 1983. – №3. – 12 s.
    173. Skszydіo W. Instytucja Rady Gabinetowej w Polsce // Paсstwo Prawa. –2004. – №6. – S. 145–153.
    174. Sіomka T. Style prezydentury. Analiza porуwnawcza // Przegl№d Sejmowy. –2005. – № 6 (71). – S. 45–47; 48–50.
    175. Smoliсski T. Dyktatura w њwietle Konstytucji marcowej w latach 1926 –1930 // Parlament, Przezydent, Rz№d. – Poznaс, 1970. – S. 23–30.
    176. Sokolewicz W. Korzystanie z obcych wzorуw przy proektowaniu Konstytucji: koniecznoњж czy moїliwoњж. – Gdaсsk 1995. – 4 s.
    177. Stepan A., Skach S. Modele konstytucyjne a umocnienie demokracji // Paсstwo i Prawo, 1994 № 4 – S. 27–28.
    178. Swaniewicz S. W cieniu Katynia. – Warszawa.: Czytelnik, 1990. – S. 63–80.
    179. Swieboda P. Aktywnoњж Prezydenta RP w sferze polityki zagranicznej // Przegl№d Sejmowy. – 2005. – №7. 15 s.
    180. Sokolewicz W. Konstytucja wobec ewolucyjnej zmianie ustroju: od dyktatury proletariatu do demokracji parlamentarnej // Studia Konstytucyjne. – T.VIII. –Warszawa, 1990 – S. 17–19.
    181. Sokolewicz W. Instytucja Prezydenta Rzeczypospolitej w њwietle projektуw nowej Konstytucji. – Warszawa, 1995. – 17 s.
    182. Stachura Z. Podpis Prezydenta // Wprost. – 1997. – 29.06. 183. Strembowicz J., Szymczak T. Gіowa paсstwa w systemie socialistycznym (Naczelne organy typu prezydialnego і Prezydent Republiki) // Rucz Prawniczy, Ekonomiczny I Socjologiczny, 1966, №1.
    184. Strembowicz J. Rz№d w systemie parlamentarnym. – Warszawa, 1995. – 4 s.
    185. Szaniecki M. Powszechna historia paсstwa i prawa. T.II. – Warszawa, 1970. –s. 104.
    186. Szmyt A. Elementy praktyki ustrojowej pod rz№dami Maіej Konstytucji. –Koszalin, 1998. – 220 s.
    187. Szmyt A. Uwagi w sprawie weta Prezydenta // Biuro Studiуw i Ekspertyz Kancelarii Sejmu, Biuletyn 1995. – №3.
    188. Szmyt A. Opinia w sprawie prezydenckiego prawa іaski // Przegl№d Sejmowy. – 2000. – № 6. S. 73–74.
    189. Schwarz Peter, Heuser Marius. Polniszes Prдsident Katscinskij in Berlin (Польський президент Качиньський в Берлінi) World Socialist Web Site. – 15.03.2006.
    190. Szumiіo–Kulczycka D. Odpowiedzialnoњж Prezydenta // Przegl№d Sejmowy. – 2006.–№5 (83). – S. 96–98.
    191. Szymczak T. Ewoluja instytucji prezydenta w socialistycznym prawie paсstwowym. – Јуdџ, 1976. – S. 4–11.
    192. Szymczak T. Instytucja Prezydenta RP wedіug noweli kwietniowej i w praktyce. // Paсstwo i Prawo, 1990. – №10.
    193. Tereza Toraсska. Oni. Agencja OMNIPRESS. – 1990. – S. 26–28.
    194. Tuleja P. Dopuszczalnoњж cofniкcia weta zloїonego przez prezydenta na podstawie art. 18 ust. 3 Maіej Konstytucji // Przegl№d Sejmowy. – 1997. №1. – S. 25–35. 195. Turska A. Jak daleko od demokratycznego paсstwa prawnego? // Rzeczpospolita. – 1996. – 30.01.
    196. Ustawa z dnia 27 wrzeњnia 1990 r. o wyborze Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej.
    197. Walenciak Robert. Dyplоmacia czwartej Rzeczypospolitej // “Przegl№d”. –23.05.2007.
    198. Waldkopfer Norbert. EU ohne Polen? (Європейський Союз без Польщі?) //Die Zeit. – 22.06.2007.
    199. Wiatr J. Prezydent w systemie demokratycznym. – Koszalin.: Miscellanea, 2004. – 55 s.
    200. Wilga W. Powstanie і ewolucja instytucji kontrasygnaty // Przegl№d Sejmowy. –1996. – №4. – S. 62–68.
    201. Wielki sіownik polsko–rosyjski / Pod. red. D. Hessen, R. Stypuіa. –Warszawa – Moskwa, Wiedza Powszechna – Русский язык, 1988. – 198 s.
    202. Wiсczorek P. Џrуdіa prawa w projekcie konstytucji Komisji Konstytucyjnej Zgromadzenie Narodowego // Przegl№d Legislacyjny. – 1996. – №4. – S. 1–3; 4–8; 12–14.
    203. Wieckowska A. Wykonanie iniciatywy ustawodawczej przez Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej po wejњciu w їycie Konstytucji z 1997r // Przegl№d Sejmowy. – 2004. – №4. – S. 77–82.
    204. Wierzbicki Piotr. Bitwa o Waікsк. – Warszawa.: Wydawnictwo Tygodnika Solidarnoњж, 1990. – S. 46–51.
    205. Witkowski Z. Prezydent Rzeczypospolitej Polskiej. – Toruс, 1991. – 23 s.
    206. Wiwskowska A. Weto Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej w praktyce politycznej // Przegl№d Sejmowy №6 (59), 2003. – S. 35–54.
    207. Wiсczorek P. Komentarz do Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej. –Warszawa.: LIBER, 2000. – 190 s.
    208. Witkowski Z. Prezydent Rzeczypospolitej (1921–1935). – Warszawa –Toruс, 1987. – 260 s.
    209. Wizimirska B. Dziaіalnoњж prezydenta Lecha Waікsy w sferze polityki zagranicznej (rok 1995, bilans 1991 – 1995) // Rocznik polskiej polityki zagranicznej. – 1996. – S. 179–186.
    210. Wіadyka W. Prezydent chce wіady // Polityka. – 16.05.1993. – S. 1–4.
    211. Woіуwski K. Arbitraї prezydencki w konstytucji Republiki Francuskiej // Zeszyty Naukowe UMK. – 1971. – S. 12–14.
    212. Woіpiuk W. Naczelnik Paсstwa 1918–1922. Przedprezydencka forma wіadzy paсstwowej // Przegl№d Sejmowy. – 2005. – №6 (71). – S. 17–19.
    213. Woіpiuk W. Uprawnienia Prezydenta RP z art.28 Maіej Konstytucji. –Warszawa, 1996. – S. 2–5.
    214. Wnioski do Trybunaіu Konstytucyjnego weta ustawodawcze // Materiaі powielony Biura Prawnego Kancelarii Prezydenta RP. – Warszawa, 1997. – S. 1–3.
    215. Zalesny J. Odpowiedzialnoњж konstytucyjna Prezydenta. – Warszawa, 2004. –S. 12–14.
    216. Zalesny J. Partycypacja gіowy paсstwa w ostatnich etapach procesu legislacyjnego – Warszawa, 1999. – 126 s.
    217. Zastrow Volker. Der polnischer Patiйnt (Польський пацієнт) // Frankfurter Algemeine Sontagszeituhg. – 24.06.2007.
    218. Zarys prawa konstytucyjnego / Red. W.Skrzydіy. – Rzeszуw, 1995. –S. 1–4.
    219. Zakrewski A. Od niepodіegіoњci do normalnoњci // Wiкї. – №1. 7 s.
    220. Zbiуr kompetencji Przezydenta Rzeczypospolitej Polskiej: zebranie orzeczeс i uchwaі prawnych (stan na 15.XI.1996r.) // Materiaі powielony Biura Prawno–Ustrojowego Kancelarii Prezydenta RP. – Warszawa, 1996. – S. 1–8; 10–12; 14–15; 18–26; 29–33; 38–41.
    221. Ziкba – Zaіucka H., Kaczmarczyk K., Kijowski M. System organуw
    paсstwowych w Konstytucji Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa.: – Wydawnictwo – Prawnicze LRXIS NEXIS, 2005. – S. 12–17.
    222. Ziembiсski Z. Teoria prawa. – Warszawa – Poznaс, 1992. – S. 2–5.
    223. Zieliсski T. Zaufanie obywateli do paсstwa prawa // Rzeczpospolita. –02.05.1995.
    224. Jaskiernia J. Prezydent a rz№d // Przegl№dSejmowy. – 1993. – №5. – 81 s.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины