КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СУДДІВ СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ :

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП .......................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції
1.1. Поняття конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції .....................................................................................................
11
1.2. Становлення та розвиток конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції ..........................................................................
29
Висновки до Розділу 1 ................................................................................. 64

РОЗДІЛ 2. Структура конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції
2.1. Правосуб’єктність суддів судів загальної юрисдикції ...................... 66
2.2. Права і обов’язки суддів судів загальної юрисдикції ........................ 75
2.3. Принципи діяльності суддів судів загальної юрисдикції .................. 114
Висновки до Розділу 2 ................................................................................. 128

РОЗДІЛ 3. Гарантії діяльності суддів судів загальної юрисдикції
3.1. Поняття гарантій діяльності суддів судів загальної
юрисдикції ....................................................................................................
130
3.2. Організаційно-правові гарантії суддів судів загальної
юрисдикції ....................................................................................................
147
3.3. Нормативно-правові гарантії суддів судів загальної
юрисдикції ....................................................................................................
171
Висновки до Розділу 3 ................................................................................. 186

ВИСНОВКИ ................................................................................................ 192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................... 197

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності України суди загальної юрисдикції почали набувати важливого значення у суспільстві та державі як органи державної влади, що здійснювали правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. Ефективність їх діяльності залежить від незалежності судів і суддів судів загальної юрисдикції при здійсненні ними своїх повноважень.
У 1992 р. був прийнятий Закон України “Про статус суддів”, який закріпив конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції та сприяв утвердженню незалежності судової влади в Україні.
Якісно новий період розвитку і вдосконалення судів загальної юрисдикції був започаткований з прийняттям Закону України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. та проведенням у державі судово-правової реформи. Реформа законодавчо закріпила якісно новий конституційно-правовий статус судів у новому Законі України “Про статус суддів”, перебачивши належне теоретико-методологічне забезпечення, зокрема напрацювання принципово нової концепції конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції в Україні.
Одним з основних завдань судово-правової реформи є реалізація демократичних ідей правосуддя, вироблених світовою практикою і наукою. У цьому зв’язку особливого значення набуває розробка концептуальних основ конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції України. Особливо ці питання актуалізуються сьогодні, в період становлення та розвитку правової держави.
Незважаючи на те, що окремі проблеми конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції вже були предметом дослідження деяких учених, комплексного наукового дослідження основ конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції в Україні не провадилося, як немає й фундаментальних досліджень його юридичної природи.
Вирішальним кроком до становлення дійсно незалежної судової влади, здатної забезпечити надійний захист прав і основних свобод людини і громадянина потребує належне законодавче визначення конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції. Саме тому дослідження теоретичних та практичних проблем конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції є актуальним напрямом сучасної конституційно-правової науки.
Сукупність означених факторів й зумовили вибір даної теми дисертаційного дослідження.
Теоретичну основу дисертації становлять наукові праці в галузі судоустрою, загальної теорії права, конституційного, адміністративного, кримінально-процесуального, цивільного процесуального, господарського процесуального права, які є у працях вітчизняних і зарубіжних вчених-правознавців: П. Арчера, В. Ф. Бойка, Ю. М. Грошевого, М. Делла, П. Ф. Карпечкіна, Р. Коллінсона, А. Коні, Г. Крефта, В. М. Лебедєва, В. Т. Маляренка, І. Є. Марочкіна, О. В. Марцеляка, Л. М. Москвич, Г. О. Мурашина, В. Ф. Опришка, О. В. Петришина, С. В. Прилуцького, Д. М. Притики, В. Ф. Погорілка, С. В. Подкопаєва, А. О. Селіванова, В.С. Смородинського, Ю. І. Стецовського, Д. С. Сусло, Ю. М. Тодики, Р. Уолкера, В. Л. Федоренко, Т. І. Француз, О. Ф. Фрицького, Дж. Н. Хезарда, М. В. Цвіка, А. Шайо, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки конституційного права. Проблема дослідження конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції в Україні входить до тематики наукових досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, зокрема, теми “Джерела конституційного права України” (номер державної реєстрації РК 0104U007592).
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні поняття і структури конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції в Україні, юридичних властивостей основних елементів конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції та формуванні нової концепції конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції України.
Визначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
узагальнити чинне законодавство про статус суддів судів загальної юрисдикції та здійснити порівняльно-правовий аналіз;
дати визначення поняття конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції;
виявити основні етапи становлення та розвитку конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції в Україні;
розкрити структуру конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції та визначити її основні складові елементи;
охарактеризувати правосуб’єктність, права та обов’язки суддів судів загальної юрисдикції;
встановити систему та зміст принципів діяльності суддів судів загальної юрисдикції;
здійснити класифікацію гарантій діяльності суддів судів загальної юрисдикції.
Об’єктом дослідження є конституційно-правові засади судоустрою і судочинства в Україні.
Предметом дослідження є конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції в Україні та юридичні властивості його складових елементів.
Методи дослідження. Для досягнення зазначеної мети та розв’язання поставлених завдань при проведенні даного наукового дослідження дисертант комплексно використовував принципи і засоби філософського та теоретико-правового підходів, виходив із принципів єдності соціально-правового та гносеологічного аналізу, об’єктивності, конкретної істини.
Методологічну основу дослідження становить сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів пізнання. Діалектичний метод наукового пізнання дає змогу розглянути конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції у розвитку й зв’язку між собою та суспільством, виявити основні закономірності та тенденції становлення, розвитку та вдосконалення суддів судів загальної юрисдикції як основного елемента національної системи судів загальної юрисдикції.
Використання методів аналізу і синтезу уможливив аналіз ознак статусу суддів судів загальної юрисдикції як самостійного статусу у системі суддів судів загальної юрисдикції, дослідження його місця у цій системі, вияв спільних й відмінних рис цього статусу з іншими статусами. Соціальний метод знайшов своє застосування при аналізі внутрішніх і зовнішніх чинників суспільних процесів, що зумовили виникнення, еволюцію та конституційне закріплення статусу суддів судів загальної юрисдикції, а також при аналізі сучасного стану розвитку законодавства про статус суддів судів загальної юрисдикції. Формально-логічний метод використовувався для визначення основних понять, правових основ вирішення юридичних колізій конституційного та законодавчого регулювання конституційно-правових відносин, у межах яких реалізуються та забезпечуються права та обов’язки суддів судів загальної юрисдикції. Структурно-функціональний метод – під час дослідження складових елементів конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції. Порівняльно-правовий метод – при аналізі та співвідношенні вітчизняного та зарубіжного досвіду.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням монографічного характеру, в якому з позиції конституційно-правової науки сформульовано концепцію конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції України.
Наукову новизну становлять наступні висновки, положення, які визначають особистий внесок автора:
Вперше:
сформульовано авторське визначення поняття конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції згідно якого конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції – це система загальних, основоположних засад, за допомогою яких у Конституції та інших законах України визначається фактичне становище судді у державі та суспільстві;
визначена структура конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції, що є внутрішньою побудовою правового статусу судді загальної юрисдикції, до структурних елементів якої належать: 1) правосуб’єктність; 2) права і обов’язки суддів; 3) принципи діяльності суддів судів загальної юрисдикції; 4) гарантії діяльності суддів судів загальної юрисдикції;
сформульовано дефініцію поняття правосуб’єктності суддів судів загальної юрисдикції, під яким необхідно розуміти здатність особи у встановленому законодавством порядку набувати правового статусу судді суду загальної юрисдикції, тобто виступати носієм суб’єктивних прав та юридичних обов’язків професійного судді.
Дістало подальший розвиток:
класифікація службових прав суддів судів загальної юрисдикції, за якою службові права за змістом поділяються на ті: а) що вказують на винятковість конституційно-правового статусу суддів; б) що сприяють безпосередньому виконанню службових функцій; в) що містять можливість використовувати додаткові соціальні привілеї;
положення про службові обов’язки суддів судів загальної юрисдикції та принципи діяльності суддів судів загальної юрисдикції;
гарантії діяльності суддів судів загальної юрисдикції як сукупність об’єктивних та суб’єктивних чинників, спрямованих на практичну реалізацію їх прав та обов’язків, на усунення можливих перешкод їх належного здійснення.
Обґрунтовано:
нову редакцію щодо розробки і прийняття нового Закону України про статус суддів, який би повною мірою відображав сутність і зміст конституційно-правового статусу суддів та визначив систему гарантій їх ефективної діяльності;
доцільність закріплення у ст. 15 Закону України «Про статус суддів» такі підстави припинення повноважень судді, зокрема: виїзд судді за межі України на постійне проживання; винесення рішення суду про обмеження його дієздатності; визнання його недієздатним; винесення постанови за згодою судді про закриття проти нього кримінальної справи з нереабілітуючих підстав;
авторські пропозиції щодо законодавчого закріплення положення, згідно з яким гарантії незалежності суддів, котрі закріплені в Конституції України та інших законах, не можуть бути скасовані або зменшені державою.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні узагальнення, положення, висновки і пропозиції можуть бути використані при реалізації судової реформи в Україні з метою вдосконалення конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції. Деякі положення можуть бути врахувати в процесі оновлення Законів України “Про статус суддів” та “Про судоустрій України”, які створюють конституційно-правову основу статусу суддів судів загальної юрисдикції у контексті судової реформи в Україні.
Основні положення дисертації можуть бути використані як теоретико-методологічне підґрунтя для проведення подальших наукових досліджень проблем національного судоустрою й судочинства, а також у продовжені підготовки фахівців у галузі конституційного права та державного управління, конституційно-процесуального права.
Положення і висновки дисертації також можуть використовуватися у навчальному процесі при викладанні навчальних курсів “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”, “Судові та правоохоронні органи України” та низки спеціальних навчальних дисциплін, таких, як “Порівняльне конституційне право”, “Історія судових і правоохоронних органів України” та при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення, висновки і пропозиції, викладені в роботі, доповідалися і обговорювалися на засіданнях відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.
Результати дослідження оприлюднювалися автором на міжнародних та інших науково-практичних конференціях, круглих столах, наукових семінарах, зокрема: на Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 5–6 листопада 2004 р.); VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 28–29 квітня 2005 р., тези опубліковано); Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 р., тези опубліковано); Науково-практичній конференції “Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики” (до 10-річчя Конституції України і 15-ї річниці незалежності України) (м. Київ, 26 червня 2006 р., тези опубліковано).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 4 наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та у 3 тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена метою, завданнями, предметом та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів (восьми підрозділів), висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з них 26 сторінок – список використаних джерел (293 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У Висновках формулюються найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, що зумовили самостійність та значимість роботи; наводяться теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці теоретичних та практичних рекомендацій щодо концепції конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції.
Конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції – це система загальних, основоположних засад за допомогою якої у Конституції та інших законах визначається фактичне становище судді у державі та суспільстві.
Зміст конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції визначається метою і завданнями їх професійної діяльності і являє собою сукупність правових можливостей, певну міру свободи поведінки суддів судів загальної юрисдикції в суспільному житті і службовій діяльності.
Професійна діяльність суддів судів загальної юрисдикції передбачає обмеження свободи вибору поведінки суддів судів загальної юрисдикції, призначенням яких є запобігання можливому протиправному використанню свого посадового становища з метою захисту й охорони інтересів інших суб’єктів чи суспільних інтересів.
Конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції не є конституційно-правовим статусом суддівської посади, а конституційно-правовим статусом людини, яка обіймає посаду представника судової влади.
Елементами конституційно-правового становища судді є: 1) правосуб’єктність суддів судів загальної юрисдикції; 2) права і обов’язки суддів судів загальної юрисдикції; 3) принципи діяльності суддів судів загальної юрисдикції; 4) гарантії діяльності суддів судів загальної юрисдикції.
Слід розрізняти наступні етапи становлення та розвитку конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції:
Перший етап – із VІ ст. – до створення Конституції Пилипа Орлика 1710 р.;
Другий етап – з 1710 р. – до здійснення судової реформи 1864 р.;
Третій етап – з 1864 р. – до формування радянської системи правосуддя у 1919 р.;
Четвертий етап становлення і розвиток суддів судів загальної юрисдикції – з 1919 р. до 1991 р.;
П’ятий етап становлення і розвиток конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції в незалежній Україні – у 1991–2002 рр.;
Шостий етап – із початку проведення судової реформи 2002 р. – до сьогодення.
В основу визначення структури поняття “конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції в Україні” повинні бути покладені такі аспекти: по-перше, воно є цілісною правовою категорією, що має самостійну структуру і зміст; по-друге, критерієм, що дозволяє визначити дійсну структуру конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції, є професійна діяльність судді. Тобто до змісту досліджуваного конституційно-правового поняття варто включити ті інститути, що визначають міру правових можливостей судді при безпосередньому здійсненні службових функцій; по-третє, всі структурні елементи даного явища повинні бути логічно взаємопов’язані; по-четверте, кожний із структурних елементів статусу суддів судів загальної юрисдикції повинен мати точну конкретність і визначеність.
Елементами, що складають структуру конституційно-правового статусу суддів судів загальної юрисдикції, слід визнати: 1) правосуб’єктність; 2) права і обов’язки суддів; 3) принципи діяльності суддів судів загальної юрисдикції; 4) гарантії.
Правосуб’єктність суддів судів загальної юрисдикції – це здатність особи у встановленому законодавством порядку набувати правового статусу судді суду загальної юрисдикції, тобто виступати носієм суб’єктивних прав та юридичних обов’язків професійного судді.
Службові права суддів судів загальної юрисдикції – це вид і міра конкретно визначеної поведінки суб’єкта, наділеного статусом професійного судді.
Службовим правам судді притаманні такі характерні ознаки: 1) вони належать конкретному суб’єкту – судді; 2) ґрунтуються на нормах позитивного права – Конституції України, Законі Україні “Про статус суддів” та ін.; 3) являють собою забезпечену державою і правом можливість певної поведінки, спрямованої на досягнення того чи іншого соціального блага; 4) їх виникнення обумовлюється конкретним юридичним фактом – набранням юридичної сили акта про призначення (обрання) на посаду судді; 5) зміст і обсяг службових прав зумовлюється сутністю конституційно-правового статусу судді; 6) вони в основному реалізуються в особистих інтересах судді; 7) забезпечуються загальними (економічними, політичними, ідеологічними, організаційними) і спеціальними (юридичними) гарантіями; 8) захищаються в судовому, адміністративному та іншому встановленому законом порядку.
Класифікація службових прав суддів судів загальної юрисдикції, за якою службові права за змістом поділяються на ті: а) що вказують на винятковість конституційно-правового статусу суддів; б) що сприяють безпосередньому виконанню службових функцій; в) що містять можливість використовувати додаткові соціальні привілеї.
Службові обов’язки суддів судів загальної юрисдикції складаються як з урегульованих нормами права вимог щодо необхідної поведінки судді, тобто юридичних обов’язків; так і з моральних обов’язків, що зумовлюються вимогами професійного обов’язку й совісті судді. Зміст службової поведінки судді становить його волевиявлення у формі прийнятих рішень, дій чи бездіяльності в період володіння статусом носія судової влади.
Основні вимоги щодо необхідної поведінки суддів судів загальної юрисдикції можна звести до: а) дотримання законодавства України при здійсненні професійної діяльності; б) дотримання етичних основ діяльності; в) сумлінного і професійного виконання своїх службових функцій.
Визначені основні принципи діяльності суддів судів загальної юрисдикції України:
а) принцип самостійності;
б) принцип незалежності;
в) принцип недоторканності;
г) принцип доступу до суду.
Гарантіями діяльності суддів судів загальної юрисдикції є сукупність об’єктивних та суб’єктивних чинників, спрямованих на практичну реалізацію їх прав та обов’язків, на усунення можливих перешкод їх належного здійснення.
До організаційно-правових гарантій діяльності суддів судів загальної юрисдикції належать: побудова судової системи на засадах автономності; конкурсна процедура формування суддівського корпусу; вичерпний перелік підстав припинення повноважень суддів, який базується на принципі їх незмінюваності; рівність правового статусу суддів; право суддів на відставку; їх недоторканність; особливий порядок фінансування судів; створення необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів; матеріальне та соціальне забезпечення суддів; система органів суддівського самоврядування.
У законодавстві необхідно закріпити положення, згідно з яким гарантії незалежності суддів, котрі закріплені в Конституції України та інших законах, не можуть бути скасовані або зменшені державою. У державі не можуть прийматися закони та інші правові акти, які скасовують чи зменшують незалежність суддів.
Нормативно-правові гарантії суддів судів загальної юрисдикції є сукупність, передбачених нормами права, юридичних засобів забезпечення реалізації, охорони і захисту прав та свобод суддів. До нормативно-правових гарантій належать норми-принципи, юридична відповідальність та юридичні обов’язки, передбачені Основним Законом держави, кодексами, законами, та підзаконними актами і міжнародно-правовими договорами.
Норми-принципи – це незаперечні вимоги загального характеру, керівні засади, що прямо закріплені в Конституції України та іншими законами, які зумовлюються активними закономірностями існування і розвитку особистості в суспільстві і визначають зміст та спрямованість державного правового регулювання з забезпеченням гарантій діяльності суддів судів загальної юрисдикції.
На сьогодні для успішної і повної реалізації судово-правової реформи в Україні, започаткованої з прийняттям Закону України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. необхідно розробити і прийняти новий Закон України “Про статус суддів”, який би повною мірою відображав сутність і зміст конституційно-правового статусу суддів та визначив систему гарантій їх ефективної діяльності. Зазначені теоретичні положення було б доцільно закріпити в новій редакції Закону України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р., з метою повного і всебічного розвитку положень ст. 126 та 129 Конституції України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абросимова Е. Б. Судебная власть в Российской Федерации: система и принципы / Абросимова Е. Б. – М. : Ин-т права и публ. политики, 2002. – 160 с.
2. Агеева Г. Н. Законодательство о судоустройстве в СРСР / Агеева Г. Н. – М. : Изд-во МГУ, 1985. – 248 с.
3. Академічна юридична думка / [укладачі: І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : Ін Юре, 1998. – 503 с.
4. Актуальні проблеми судово-правової реформи в Україні : методологічний семінар (19.10.1999 р.). – К. : Юрид. книга, 1999. – 40 с.
5. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Александров Н. Г. – М. : Госюриздат, 1955. – 174 с.
6. Алексеев В. Б. Конституционные принципы организации и функционирования прокурорского надзора / Вопросы теории управления в органах прокуратуры : сб. науч. трудов. – М. : НИИ Ген. прокуратура Рос. Федерации, 1997. – С. 13–21.
7. Аленин Ю. П. К вопросу о введении суда присяжных в Украине / Ю. П. Аленин // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 10. – Одеса, 1998. – С. 125–132.
8. Американские судьи / [Рауль Дж., Ашман А. и др.]. – Нью-Йорк : Б.и., 1988. – 248 c.
9. Аналіз роботи суддів загальної юрисдикції у 2002 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 2. – С. 20–25.
10. Апарова Т. В. Статус судей в Великобританки / Т. В. Апарова // Журнал российского права. – 1999. – № 7–8. – С. 114–125.
11. Апарова Т. В. Суды и судебный процесс Великобритании: Англия, Уэльс, Шотландия / Апарова Т. В. – М. : Ин-т международного права и экономики; изд-во “Триада, Лтд”, 1996. – 157 с.
12. Аристотель. Политика / Аристотель. – М. : Изд-во МГУ, 1993. – 253 с.
13. Байдуков В. А. Обеспечение судебной власти в деятельности районного суда: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Байдуков В. А. – Екатеринбург, 1998. – 215 с.
14. Боботов С. В. Правосудие во Франции / С. В. Болотов. – М.: Наука, 1994. – 302 с.
15. Богданова Н. А. Система науки конституционного права / Богданова Н. А. – М. : Наука, 2001. – 256 с.
16. Бойко В. Решение КС отбросило реформирование судебной системы к самому началу / В. Бойко // Зеркало недели. – 2003. – № 49 (747). – С. 5–8.
17. Бойко В. Ф. Про стан правосуддя та реформування судової системи в Україні : [підсумки V з’їзду суддів України] / Бойко В. Ф. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5(33). – С. 7–13.
18. Бойко В. Ф. Суддя як центральна фігура в судовій реформі / Бойко В. Ф. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 2–5.
19. Бойко В. Ф. Судова система: проблеми реформування та розвитку / Бойко В. Ф. // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6(22). – С. 2–5.
20. Бойков А. Д. Третья власть в России : кн. 2-я : Продолжение реформ / А.Д. Бойков. – М. : Наука, 2002. – 367 с.
21. Бойков А. Д. Третья власть в России. Очерки о правосудии, законности и судебной реформе 1990–1996 гг. / Бойко В. Ф. – М. : Изд-во НИИСЗ, 1997. – 264 с.
22. Бородин С. В. О судебной власти в России / С. В. Бородин, В. М. Кудрявцев // Государство и право. – 2001. – № 10. – С. 21–27.
23. Бринцев В. Шляхи підвищення ефективності професійної підготовки суддів і апарату судів / В. Бринцев // Право України. – 2001. – № 1. – С. 55–60.
24. Бринцев В. Д. Організаційно-правове забезпечення судової влади (нормативна база) / Бринцев В. Д., Садовський К. С., Цицора Т. Р. – Харків : Ксилол, 2000. – 408 с.
25. Брылев А. Третейские суды Украины / А. Брылев // Юридическая практика. – 2001. – № 1. – С. 4.
26. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 8. – С. 169–175.
27. Ветрова О. Н. Участие народных представителей в правосудии по уголовным делам / Ветрова О. Н. // Вестник Московского университета. – 2001. – № 3. – С. 57–75. – (Серия 11. Право).
28. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс : [учеб. пособ. для вузов] / Витрук Н. В. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 456 с.
29. Відкритий лист судді Вищого господарського суду України В. Чупруна // Юридичний журнал. – 2003. – № 10 (16). – С. 126–127.
30. Влада судова : розмова з секретарем Ради суддів України Д. Лилаком // Урядовий кур’єр. – 1999. – 15 грудня.
31. Власов И. Как происходит назначение на судейскую должность в различных странах / И. Власов // Советская юстиция. – 1993. – № 14. – С. 13–14.
32. Вовк Ю. Організація військових судів у період Гетьманату / Ю. Вовк // Вісник Львівського ун-ту. – Вип. 35. – Львів, 2000. – С. 101–104. – (Серія юридична).
33. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России / Л. Д. Воеводин. – М. : Наука, 1997. – 287 с.
34. Воробъев А. А. Арбитражный суд. Сравнительно-правовое исследование /А. А. Воробьев, А. Б. Воробьев. – М. : Наука, 2000. – 304 с.
35. Головатий С. В. Конституція України 1996 р. в системі європейського конституціоналізму / С. В. Головатий // Право України. – 1997. – № 8. – С. 3–6.
36. Голяков И. Т. Советский суд / И. Т. Голяков. – М. : Госюриздат, 1958. – 264 с.
37. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Г. Гроций ; [пер. с лат.]. – М. : Госюриздат, 1956. – 868 с.
38. Грошевой Ю. Проблеми соціальної психології в кримінальному судочинстві / Ю. Грошевой // Радянське право. – 1972. – № 8. – С. 78–82.
39. Грошевой Ю. М. Роль профессионального опыта судьи в формировании его убеждения по уголовному делу / Ю. М. Грошевой // Проблемы социалистической законности. – Харьков : Вища школа, 1976. – Вып. 1. – С. 124–131.
40. Даль В. И. Толковый словарь русского язика : [современная версия] / В. И. Даль. – М. : ЗАО Изд-во ЭКСМО – Пресс, 2000. – 736 с.
41. Дані Державної судової адміністрації України (на запит № 1-9088/07 від 02.04.2007 р.).
42. Декларация прав человека и гражданина от 26 августа 1789 г. // Конституции зарубежных государств : [учебн. пособие] / сост. В. В. Маклаков. – [2-е изд., доп.]. – М. : Изд-во БЕК, 1999. – 237 с.
43. Деятельность органов военной юстиции в годы Великой Отечественной войны : круглый стол // Государство и право. – 1995. – № 8. – С. 82–107.
44. Драгоманов М. П. Проєктъ основаній устава украинского общества “Вольный союзъ” – “Вільна спілка”. Історія української конституції / Драгоманов М. П., Слісаренко А. Г., Томенко М. В. – К. : Т-во “Знання” України, 1993. – С. 15–19.
45. Дрыга М. Д. Отчет о ходе исполнения решений ІІ и ІІІ внеочередного съезда судей Украины / М. Д. Дрыга // Вестник Верховного Суда Украины. – 2000. – № 1. – С. 8–9.
46. Дулов А. В. Судебная психология : [учебн. пособие для юрид. ин-тов и фак-тов] / А. В. Дулов. – [2-е изд., испр. и доп.]. – Минск : Вышэйшая школа, 1975. – 464 с.
47. Европейская хартия о статусе судей // Российская юстиция. – 1999. – № 7. – С. 2–4.
48. Европейская хартия о статусе судей // Российская юстиция. – 1999. – № 8. – С. 2–4.
49. Европейская хартия о статусе судей // Российская юстиция. – 1999. – № 9. – С. 5–6.
50. Євдокимов В. Судова влада і корупція / В. Євдокимов // Юридичний вісник України. – 1999. – № 15(199). – 15–21 квітня. – С. 23–25.
51. Європейська хартія про статус суддів / Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 4. – С. 9–11.
52. Забара Ю. Высший совет юстиции – самый демократичный конституционный орган / Ю. Забара // Криминал-ИНФО плюс. – 2001. – № 7. – С. 10–14.
53. Закон “Про організацію військово-судових інстанцій та їх компетенцію”/ Державний Вістник. – 1918. – № 5.
54. Закон “Про судові палати і апеляційні суди” / Державний Вістник. – 1918. – № 25.
55. Закон “Про судоустрій Української РСР” / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981 – № 24. – Ст. 357.
56. Закон “Про тимчасовий державний устрій України” / Державний Вістник. – 1918. – № 1.
57. Закон о судьях от 8 сентября 1961 г. // Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательные акты. – М. : Наука, 1991. – 344 с.
58. Закон України “Про державну службу” / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490 (зі змінами і доповненнями).
59. Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
60. Закон України “Про судоустрій України” / Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27–28. – Ст. 180.
61. Закон України Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. № 3018 “/ Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. – Ст. 54416.
62. Закон УРСР “Про судоустрій Української РСР” / Відомості Верховної Ради УРСР. – 1960. – № 23. – Ст. 176.
63. Землянська В. Про судове законодавство гетьмана Скоропадського / В. Землянська // Вісник Львівського ун-ту. – Львів, 2000. – С. 95–100. (Серія юридична, вип. 35).
64. Италия. Конституция и законодательные акты / В. А. Туманов [и др.] ; пер. с исп. ; ред. кол. – М. : Прогресс, 1988. – 392 с.
65. Історія держави і права України. Ч. 1 / [за ред. А. Й. Рогожина, М. М. Страхова, В. Д. Гончаренка]. – К. : Ін Юре, 1996. – 368 с.
66. Кистяковский А. О задачахъ и целяхъ нашихъ юридическихъ обществ и отношеніи ихъ къ судебной реформе / А. О. Кистяковский // Журнал гражданского и уголовного права. – 1881. – Кн. 1. – С. 1–18.
67. Ковлер А. И. Сравнительное конституционное право. РАН / Ковлер А. И., Чиркин В. Е., Юдин Ю. А. – М. : Наука, 1996. – 301 с.
68. Кодекс професійної етики судді : затверджено V з’їздом суддів України 24 жовтня 2002 р. / Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5 (33). – С. 23–27.
69. Кожевников М. В. История советского суда (1917–1956 годы) / М. В. Кожевников. – М. : Госюризда, 1957. – 383 с.
70. Колбая Г. Н. Конституционное положение о самостоятельности органов законодательной, исполнительной и судебной власти незыблемо / Г. Н. Колбая // Журнал российского права. – 1999. – № 5/6. – С. 21–25.
71. Коліушко І. “Мала судова реформа” – перший крок до побудови нової системи правосуддя / І. Коліушко, Р. Куйбіда // Адвокат. – 2001. – № 3. – С. 17–20.
72. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 286 с.
73. Кононенко В. І. Неупередженість суддів / В. І. Кононенко // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 56–59.
74. Конституции государств Европейского Союза / [под общ. ред. Л. А. Окунькова]. – М. : Изд. группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 816 с.
75. Конституции зарубежных государств : [учебн. пособие / сост. В. В. Маклаков]. – [3-е изд., перераб. и доп]. – М. : БЕК, 2000. – 592 с.
76. Конституции зарубежных государств. Соединенные Штаты Америки, Великобритания, Франция, Германия, Италия, Япония, Канада / [В. В. Маклаков (сост.)]. – М. : БЕК, 1996. – 548 с.
77. Конституционные основы правосудия в СССР / [Ларин А. И., Мельников А. А., Петрухин И. Л. и др.] ; под ред. В. М. Савицкого. – М. : Наука, 1982. – 360 с.
78. Конституция Российской Федерации : научн.-практ. комментарий / [Афанасьева В. С., Бабаев В. К., Божьев В. П. и др.]. – [2-е изд.]. – М. : Спарк, 2001. – 670 с.
79. Конституция Российской Федерации. – М. : Юрид. лит., 1995. – 64 с.
80. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
81. Конституції нових держав Європи та Азії / [упоряд. С. Головатий]. – К. : Укр. правнича фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.
82. Конституційне право України / [за ред. В. Ф. Погорілка]. – К. : Наукова думка, 1999. – 436 с.
83. Конституційне право України / [за ред. В. Ф. Погорілка]. – К. : Наукова думка, 2000. – 503 с.
84. Конституційне право України : [навч. підручник для студ. вищих навч. закладів / за ред. Ю. М. Тодики і В. С. Журавського]. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 882 с.
85. Конституційне право України : [навч. посібник / Кравченко В. В.]. – К. : Атіка, 2002. – 192 с.
86. Конституційний договір / Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18.
87. Конституція незалежної України : [навч. посібник / кол. авт.; за ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокимова]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. – 428 с.
88. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К. : Преса України, 1996. – 80 с.
89. Конституція УСРР: Основний Закон. – Офіц. вид. – Х. : НКЮ УСРР, 1929. – 35 с.
90. Концепция судебной реформы в Российской Федерации. – М. : Республика, 1992. – 112 с.
91. Концепція судово-правової реформи в Україні від 28 квітня 1992 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 426.
92. Корнуков В. М. Теоретические и правовые основы положення личности в уголовном судопроизводстве: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.09 / Корнуков В. М. – Харків, 1998. – 198 с.
93. Короткий словник української мови / [за ред. Д. Г. Гринчишина]. – К. : “Радянська школа”, 1988. – 724 с.
94. Костюков А. Н. Должностное лицо: административно-правовой статус / А. Н. Костюков // Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 20–26.
95. Костюченко О. А. Основи конституційного права України : [конспект лекцій] / А. О. Костюченко. – К. : МАУП, 1999. – 224 с.
96. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. – К. : Атіка, 2001. – 160 с.
97. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. [зі змінами та доповненнями] // Кодекси України. – 2003. – № 3. – 283 с.
98. Крип’якевич І. П. Богдан Хмельницький / І. П. Крип’якевич. – К. : Либідь, 1961. – 206 с.
99. Кряжков В. А. Конституционная юстиция в Российской Федерации : [учебн. пособие] / В. А. Кряжков, В. В. Лазарев. – М. : БЕК, 1998. – 462 с.
100. Кряжков В. О. Конституционное правосудие в субъектах Российской Федерации (правовые основы и практика) / В. О. Кряжков. – М. : Формула права, 1999. – 768 с.
101. Кузнецова Н. В. А судьи кто? / Н. В. Кузнєцов // Государство и право. – 1994. – № 8–9. – С. 128–135.
102. Кульчицький В. Система судових органів Галичини у складі Австро-Угорщини / В. Кульчицький, І. Бойко // Право України. – 2001. – № 11. – С. 137–139.
103. Кульчицький В. Встановлення радянських органів влади в Західній Україні у 1939–1941 роках / В. Кульчицький, С. Кондратюк // Вісник Львівського ун-ту. – Львів, 2001. – С. 137–141. (Серія юридична, вип. 36).
104. Курбатов А. Ще раз про суд присяжних / А. Курбатов // Право України. – 1997. – № 12. – С. 98.
105. Курский Д. И. XV Съезд ВКП(б) и органы юстиции / Д. И. Курский // Избранные статьи и речи. – М. : Юридиздат, 1958. – 197 с.
106. Курский Д. И. О едином народном суде / Д. И. Курский // Избранные статьи и речи. – М. : Юриздат, 1948. – 330 с.
107. Курский Д. И. Отчет отдела судоустройства Народного комиссарита юстиции за апрель-июнь 1918 г. / Д. И. Курский // Избранные статьи и речи. – М. : Юриздат, 1948. – 197 с.
108. Курский Д. И. Роль и значение советской юстиции в связи с Новой экономической политикой / Д. И. Курский // Избранные статьи и речи. – М. : Юриздат, 1948. – 197 с.
109. Лавринович О. В. Про стан організаційного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення судів і суддів у 2002 р. та підготовки проекту Державної програми розвитку судової системи на 2003–2005 роки : [підсумки V з’їзду суддів України] / О. В. Лаврінович // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 5(33). – С. 26–27.
110. Ларін М. Вища рада юстиції стане більш “прозорою” / М. Ларін // Юридичний вісник України. – 2001. – 16–22 червня.
111. Лебедев В. М. Судебная власть в современной России: проблемы становления и развития / В. М. Лебедев. – СПб. : Лань, 2001. – 384 с.
112. Ленин В. И. Полное собрание сочинений / В. И. Ленин. – М. : Политиздат, 1975. – Т. 27. – 236 с.
113. Лившиц Р. З. Судебная практика как источник права / Р. З. Ливши // Судебная практика как источник права. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 1997. – С. 3–16.
114. Лопатина С. Н. Совершенствование государственной судебной власти в Российской Федерации / С. Н. Лопатина, Ю. А. Рябцов // Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 108–119.
115. Лукас А. Л. Культура правосудия / А. Л. Лукас. – М. : Юрид. лит., 1990. – 176 с.
116. Лучин В. О. Конституционные нормы и правоотношения / В. О. Лучин. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 1998. – 264 с.
117. Макаренко Г. Наша держава опинилася у ситуації правового колапсу / Г. Макаренко // Юридичний вісник України. – 2002. – № 4. – С. 2–3.
118. Маляренко В. Позитиви і негативи суду присяжних / В. Маляренко // Право України. – 2000. – № 3. – С. 3–12.
119. Маляренко В. Т. Статус суддів : Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол.: Шемшученко Ю. С. (гол. ред.) та ін.]. – К. : Вид-во “Українська енциклипедія” імені М. П. Бажана, 1998–2004. – Т. 5. П–С. – 2003. – 733 с.
120. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Енгельс. – М. : Госиздат, 1961. – 149 с.
121. Марочкин И. Е. Природа судебной власти / И. Е. Марочкин // Актуальные проблемы государства и права. – Одеса : ОЮА, 1996. – С. 16–25.
122. Марочкін І. Є. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації : матеріали наук.-практ. конференції [“Судова реформа в Україні. Проблеми та перспективи”], (м. Харків, 18–19 квітня 2002 р.). – К.; Х. : Юрінком Інтер, 2002. – 288 с.
123. Марцеляк О. В. Конституційно-правовий статус інституту омбудсм ана: світойи досвід та українська модель : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.02 " Конституційе право" / О. В. Марцеляк. – Одеса, 2004. – 35 с.
124. Матеріали розширеного засідання президії ВСУ та Ради суддів України 20 січня 1999 р. // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 1(11). – С. 10–12.
125. Матузов Н. И. Правовая система и личность / Н. И. Матузов. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1987. – 293 с.
126. Мельник М. І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність : навч. посібник / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. – К. : Атака, 2000. – 307 с.
127. Мельник Н. Приватизация правосудия. Процесс пошел? / Н. Мельник // Зеркало недели. – 2003. – 11 октября. – № 39 (464).
128. Миланко О. Суд – захисний, а не каральний орган / О. Миланко // Юридичний вісник України. – 2002. – № 6. – С. 15–18.
129. Мідор Д. Дж. Суди в Сполучених Штатах / Дж. Д. Мінор [пер. з англ.]. – Сент-Пол, Мінне сота : Вест Паблішинг Ко, 1991. – 85 с.
130. Молдован В. В. Судоустрій України : [опорні конспекти] / В. В. Молдован. – К. : Юмана, 1998. – 160 с.
131. Моніторинг незалежності суддів в Україні / [за заг. ред. А. Алексєєва]. – К. : Юридична думка, 2007. – 96 с.
132. Монтескье Ш. Избранные произведения / Ш. Монтескье. – М. : Гос. изд-во полит. лит-ры, 1955. – 310 с.
133. Морщакова Т. Г. Социологические аспекты изучения эффективности правосудия / Т. Г. Морщакова, И. Л. Петрухин // Право и социология. – М. : Наука, 1973. – С. 253–290.
134. Морщакова Т. Г., Петрухин И. Л. Статус суддів: питання теорії та практики : монографія / Т. Г. Морщакова, И. Л. Петрухин. – Х. : ВД “ІНЖЕК”, 2004. – 360 с.
135. Москвич Л. М. Деякі проблеми добору кандидатів на посаду судді / Л. М. Москвич // Держава і право : зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 15. – С. 156–161.
136. Москвич Л. М. Деякі проблеми формування професійного суддівського корпусу / Л. М. Москвич // Проблеми законності : респуб. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків : Нац. юрид. академія України, 2002. – Вип. 54. – С. 194–2003.
137. Москвич Л. М. До питання про підготовку професійних суддів / Л. М. Москвич // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: тези доповідей та наукових повідомлень учасників наукової конф. молодих учених (м. Харків, 20–21 грудня 2001 р.) / за ред. М. І. Панова. – Харків : Нац. юрид. академія України, 2002. – С. 189–192.
138. Москвич Л. М. Організаційно-правові проблеми статусу суддів: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Москвич Л. М. – Х., 2003. – 224 с.
139. Москвич Л. М. Правовий статус судді / Л. М. Москвич // Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України : тези доповідей та наукових повідомлень учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 30 червня 2001 р.) / за ред. М. І. Панова. – Харків : Нац. юрид. академія України, 2001. – С. 155–157.
140. Москвич Л. М. Правовий статус судді: поняття та зміст / Л. М. Москвич // Вісник Запорізького юридичного ін-ту. – 2000. – № 4. – С. 223–229.
141. Москвич Л. М. Правосуб’єктність судді: сутність та зміст / Л. М. Москвич // Держава і право : зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 17. – С. 122–127.
142. Москвич Л. М. Проблеми підбору суддівських кадрів в Україні / Л. М. Москвич // Актуальні проблеми держави та права : зб. наукових праць. – Одеса : ОНЮА, 2001. – Вип. 10. – С. 275–283.
143. Москвич Л. М. Проблеми статусу судді України / Л. М. Москвич // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи : матеріали наук.-практ. конференції (м. Харків, 18–19 квітня 2002 р.) / редкол.: В. В. Сташис (гол. ред.) та ін. – К.; Х. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 178–180.
144. Москвич Л. М. Статус суддів: питання теорії та практики : монографія / Москвич Л. М., Подкопаєв С. В., Прилуцький С. В. – Харків : ВД «ІНЖЕК», 2004. – 360 с.
145. Москвич Л. М. Суддя: яким він повинен бути? / Л. М. Москвич // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод) : тези доповідей та наукових повідомлень Всеукраїнської наук.-практ. конференції молодих учених / за ред. М. І. Панова. – Харків : Нац. юрид. академія України, 2000. – С. 187–189.
146. Москвич Л. Н. Служебные права судей / Л. М. Москвич // Проблеми історії та сучасного стану науки Української держави. – Миколаїв; Одеса : ТОВ ВіД, 2002. – С. 186–192.
147. Настасяк І. Організація і діяльність судових органів у Галичині (1772–1848 рр.) / І. Настася // Вісник Львівського ун-ту. Серія юридична. – Вип. 35. – 2000. – С. 88–89.
148. Немецкий закон о судьях : материалы по вопросам политики и общества в Федеративной Республике Германия. – Бонн : Унтер_Национес, 1993. – 72 с.
149. Никеров Г. И. Судебная власть в правовом государстве (опыт сравнительного исследования) / Г. И. Никеров // Государство и право. – 2001. – № 3. – С. 16–20.
150. Нор В. Т. Судова реформа в Україні: надбання, прорахунки / В. Т. Нор // Правова система України: теорія і практика : тези доповідей і наукових повідомлень наук.-практ. конфенції (7–8 жовтня 1993 р.). – К., 1993. – С. 423–425.
151. О порядке выбора въ Кіевской, Черниговской и Новгородской-Северской Губерниіхъ, в Дворянскіе Заседатели, Предводители и въ Уездные Судьи от 29.10.1781 г. // Полное собраніе Законовъ Россійской Имперіи. – Т. XXI. – № 15.265. – С. 295–297.
152. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 70 000 слов / С. И. Ожегов [под ред. Н. Ю. Шведовой]. – [23-е изд, испр.]. – М. : Русский язык, 1991. – 917 с.
153. Омельяненко Г. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні / Г. Омельяненко // Право України. – 1998. – № 1. – С. 73–78.
154. Омельяненко Г. М. Проблеми формування органів судової системи за новою Конституцією України / Г. М. Омельяненко // Ідеологія державотворення в Україні: історія та сучасність : матеріали наук.-прак. конференції (22–23 листопада 1996 р.). – К., 1997. – С. 23–25.
155. Оніщук М. Судово-правова реформа: чи буде дано відповіді на виклики часу / М. Оніщук // Голос України. – 2003. – 27 березня.
156. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормативного змісту Закону України “Про судоустрій України” / [Селиванов А. О. (кер. авт. кол.), Фесенко Є. В., Рудюк Н. С. та ін.] ; за наук. ред. А. О. Селіванова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 112 с.
157. Падох Я. Боротьба України-Гетьманщини за незалежне судівництво / Я. Падох // Правничий вісник. – Нью-Йорк, 1955. – Кн. 1. – С. 11–14.
158. Пакти і Конституції законів та вільностей Війська Запорізького // Історія української конституції [А. Г. Слісаренко, М. В. Томенко]. – К. : Т-во “Знання” України, 1993. – С. 25–37.
159. Палій В. М. Про співвідношення компетенції найвищого і вищих судових органів / В. М. Палій // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С. 150–152.
160. Пейсиков В. Обучение судей: международный опыт и российские перспективы / В. Пейсиков // Российская юстиция. – 2001. – № 5. – С. 59–62.
161. Перелік психічних захворювань (розладів), які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці і за наявності яких громадянинові допуск до державної таємниці не надається : затверджений наказом МОЗ та СБУ від 13 травня 2002 р. № 174/136 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 22. – Ст. 1085.
162. Пертцик В. А. Реализация конституционных норм / В. А. Пертцик, Л. П. Шмайлова // Советское государство и право. – 1979. – № 5. – С. 3–10.
163. Петришин А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки: сравнительно-правовой и логико-понятийный аналіз / А. В. Петришин. – Харьков : Факт, 1998. – 168 с.
164. Петришин А. В. Правовой режим государственной службы: вопросы общей теории : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / Петришин А. В. – Харьков, 1998. – 383 с.
165. Петрухин И. Л. Правовое государство и правосудие / И. Л. Петрухин // Советское государство и право. – 1991. – № 1. – С. 19–29.
166. Петрухин И. Л. Правосудие: время реформ / И. Л. Петрухин. – М. : Наука, 1991. – 208 с.
167. Петрухин И. Л. Суд присяжных: проблемы и перспективы / И. Л. Петрухин // Государство и право. – 2001. – № 3. – С. 3–15.
168. Питер Г. Соломон. Судебная реформа Путина не только независимость, но и подотчетность судей / Соломон Г. Питер // Конституционное право Восточноевропейское Обозрение. – 2002. – № 2. – С. 21–25.
169. Поговорим о результатах // Юридическая практика. – 2002. – № 11 (221). – С. 8–10.
170. Погорілко В. Ф. Конституційне право України / В. Ф. Погорілко. – К. : Наукова думка, 2000. – 731 с.
171. Погорілко В. Ф. Конституційне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко ; за заг. ред. В. Ф. Погорілко. – К. : Наукова думка; Прецидент, 2006. – 344 с.
172. Погорілко В. Ф. Функції судів загаьної юрисдикції / В. Ф. Погорілко // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2005. – № 1. – С. 86–89. – (Юридичний науково-практичний журнал).
173. Позачергова п’ята сесія Верховної Ради СРСР (31 жовтня – 2 листопада 1939 р.) : стенограма. – М. : Наука, 1939. – 101 с.
174. Положення “Про революційні трибунали” від 23 січня 1918 р. / ЗУ УРСР. – 1919. – № 1. – Ст. 8.
175. Постанова “Про тимчасове розповсюдження Української державної влади” // Державний Вістник. – 1918. – № 8.
176. Постанова Верховної Ради України “Про Концепцію судово-правової реформи в Україні” / Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 426.
177. Постанова Кабінету Міністрів України “Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів загальної юрисдикції” від 4 вересня 2003 р. № 1393 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 36. – Ст. 1948.
178. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду i правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві” від 18 червня 1999 р. № 10 // 3аконодавство України про судову правоохоронну діяльність : зб. нормативних актів. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – С. 176–180.
179. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів” від 12 квітня 1996 р. № 4 // Законодавство України про судову i правоохоронну діяльність : зб. нормативних актів. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – С. 160–168.
180. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина” від 30 травня 1997 р. № 7 // Право України. – 1997. – № 8. – С. 73–75.
181. Пошковский Н. И., Гуртиева Л. Н. Суд присяжных: теория и перспективы развития / Н. И. Пошковский, Л. Н. Гуртиева // Актуальні проблеми держави і права. – Вип. 5. – Одеса, 1998. – С. 125–132.
182. Права человека и судопроизводство : сб. международных документов. – Вена; Варшава : Б.и., 1996. – 462 с.
183. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. Пам’ятки політико-правової культури України / [ред. колегія О. М. Мироненко (голова), К. А. Вислобоков (відп. секретар), І. Б. Усенко, В. В. Цвєтков, Ю. С. Шемшученко]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1997. – 547 с.
184. Практика застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду i правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 6. – С. 19–29.
185. Председатель Высшего арбитражного суда Российской Федерации В. Ф. Яковлев отвечает на вопросы журнала “Государство и право” // Государство и право. – 2003. – № 6. – С. 5–12.
186. Притика Д. Деякі аспекти організації діяльності та структури судової системи США / Д. Притика // Зб. рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. – 1995. – № 1. – С. 156–164.
187. Притика Д. М. Організаційно-правові засади становлення і діяльності господарських судів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук. : спец. 12.00.10 “Судоустрій; прокуратура та адвокатура” / Притика Д. М. – Х., 2003. – 36 с.
188. Притика Д. М. Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шляхи їх удосконалення / Д. М. Притика. – К. : Ін Юре, 2003. – 326 с.
189. Притика Д. М. Специфічні принципи арбітражного процесу / Д. М. Притика // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 1994. – Вип. 9. – С. 94–102.
190. Про внесення змін до Конституції України : проект закону України // Урядовий кур’єр. – 2003. – 21 червня.
191. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика : монографія / [відп. ред. В. Ф. Погорілко]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 652 с.
192. Проект Кодексу судової влади України / [автори М. І. Хандурін, М. Д. Катеринчук]. – К. : Ін Юре, 2004. – 176 с.
193. Пунанов Г. Судей обяжут проходить тест на интеллект / Г. Пунанов, Л. Новиков // Известия. – 2002. – 11 июня. – С. 4.
194. Пусторослев П. П. Пятидесятилетию несменяемости судей в Российской Империи / П. П. Пусторослев. – Юрьев : Б.и., 1915. – 102 с.
195. Рабінович П. М. Вільність і рівноправність людини у Конституції України / П. М. Рабінович // Юридич