ПРАВО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА ДОСТАТНІЙ ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ :

Краткое описание

З М І С Т
Вступ....................................................................................................................... 3
Розділ 1
Конституційно-правове регулювання основних прав і свобод людини і громадянина в аспекті побудови в Україні соціальної держави................

13
1.1. Поняття соціальної держави та конституційні засади її формування в Україні...........................................................................................................
13
1.2. Тенденції конституційно-правового регулювання основних прав і свобод людини і громадянина в аспекті побудови в Україні соціальної держави..........................................................................................................

31
1.3. Право громадян України на достатній життєвий рівень в системі основних прав і свобод людини і громадянина.........................................
46
1.4. Міжнародно-правові стандарти права людини на достатній життєвий рівень та їх вплив на соціальну політику української держави...............
65
Висновки до Розділу 1................................................................................. 83
Розділ 2
Конституційно-правовий механізм забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень...........................................................

85
2.1. Механізм забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень: загальний та конституційно-правовий аспекти……...
85
2.2. Нормативний блок правового механізму забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень.......................................................
101
2.3. Органи державної влади в інституційному блоці механізму забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень...
122
2.4. Органи місцевого самоврядування в інституційному блоці механізму забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень...
158
Висновки до Розділу 2................................................................................. 172
Висновки .............................................................................................................. 175
Список використаної літератури ..................................................................... 179

В С Т У П
Актуальність теми дослідження. Проголошення Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю, значне розширення кола основних прав і свобод та визнання їх сенсом діяльності держави обумовили необхідність теоретичного переосмислення як уявлень про державу і право, так і про особливості конституційного закріплення основ правового статусу людини і громадянина, про пріоритети у системі взаємовідносин “людина – суспільство – держава”. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах здійснення системних реформ в усіх сферах суспільного життя. А зважаючи на різке соціальне розшарування українського суспільства, особливої уваги потребує проблема забезпечення права кожної людини на достатній життєвий рівень в аспекті побудови в Україні соціальної держави.
Закріплення на конституційному рівні соціального характеру Української держави, визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю в Україні, встановлення широкого переліку основних соціальних прав та свобод обумовили актуальність проблеми теоретичної розробки нових підходів до визначення держави, як особливої організації публічної влади, до її функціонального призначення, до права, як особливого соціального феномену та універсального регулятора суспільних відносин. На відміну від попередніх уявлень, особливістю сучасного етапу розвитку громадянського суспільства є все більш широке усвідомлення важливості розширення та удосконалення форм та способів реалізації соціальної функції держави.
Визнаючи людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, Конституція України зобов’язує як саму державу, так і усю систему державних органів та органів місцевого самоврядування а також їх посадовців, в своїй практичній діяльності виходити з пріоритету прав людини, визначати зміст і спрямованість цієї діяльності саме в такому контексті. Не людина існує для держави, а держава відповідає перед людиною за свою діяльність з огляду на те, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (стаття 3 Конституції України).
Важливість та пріоритетність саме соціальних прав та свобод в системі основних прав та свобод людини зумовлена тим, що усі інші права та свободи (особисті, політичні, культурні, економічні, екологічні тощо) набувають для особи сенсу та ціннісного значення лише за умови, коли вона має достатні засоби та ресурси для свого фізичного існування. Адже коли особа не має можливості забезпечити елементарні умови свого існування, коли якість її харчування не забезпечує простого відтворення фізичних сил, коли вона не має будь-якого житла та одягу, тоді усі інші права просто втрачають своє соціальне значення. Як наслідок потерпає не лише конкретна людина, але й усе суспільство, яке, з одного боку, втрачає свідомого, активного члена громадянського суспільства і всі важливі проблеми будуть вирішуватися без його участі, а з другого боку, суспільство не може байдуже споглядати на зубожіння та певну деградацію цієї категорії осіб та змушене перейматися проблемою подолання бідності.
Актуальність та своєчасність теми дисертаційного дослідження зумовлена й зовнішньополітичними інтеграційними процесами, активним учасником яких вже сьогодні стає Україна, оскільки одним з головних критеріїв набуття членства практично в усіх міжнародних утвореннях є здатність держави забезпечити належний рівень життя для своїх громадян. Адже сучасна Українська держава ще не відповідає головним критеріям та загальновизнаним ознакам соціальної держави. Саме тому важливо всебічно дослідити природу соціальної держави в аспекті забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї.
Особливістю дисертаційного дослідження, насамперед, є те, що у ньому, на відміну від наукових робіт інших авторів, які розглядають окремі аспекти державної соціальної політики, становлення та розвитку соціальної держави, а також соціальні права громадян, ці явища досліджуються комплексно, системно та в тісному взаємозв’язку. При цьому право на достатній життєвий рівень аналізується не лише як одне з соціальних прав, а саме як інтегруюче та узагальнююче щодо усієї системи соціальних прав, яке, з одного боку, об’єднує усі соціальні права громадян, а з другого – виступає одним з визначальних критеріїв соціального характеру Української держави в цілому.
З метою вирішення цієї важливої наукової задачі у дисертаційному дослідженні проводиться співставлення понять “соціальна держава”, “соціальна політика”, “соціальні права”, досліджено теоретичні засади побудови в Україні соціальної держави, її поняття та зміст, питання забезпечення права людини на достатній життєвий рівень, поняття та структура конституційно-правового механізму забезпечення права на достатній життєвий рівень, проаналізовано вплив міжнародно-правових стандартів права людини на достатній життєвий рівень на соціальну політику української держави.
Ця наукова проблема ще не стала предметом ретельного дослідження, що свідчить про її наукову та практичну значущість, актуальність своєчасність.
Теоретична база дисертаційного дослідження ґрунтується на працях і висновках юристів – теоретиків у галузі конституційного права, а також представників інших галузей права, перш за все загальної теорії держави і права, конституційного права зарубіжних країн, міжнародного права, історії держави і права України та зарубіжних країн, зокрема, провідних вчених – теоретиків: Б. Н. Габричидзе, М. В. Баглая, В. Вітрука, Л. Д. Воєводіна, А. З. Георгіци, В. Є. А. М. Колодія, І. І. О. А. Лукашевої, І. І. Лукашука, Л. С. Мамута, Н. Р. Нижник, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики, В. М. Шаповала, та багатьох інших. Всебічно вивчались також роботи зарубіжних вчених.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане в межах цільової комплексної програми Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і кафедри конституційного права України “Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства ” № 0106и002285.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці та обґрунтуванні правового механізму реалізації права людини на достатній життєвий рівень в умовах побудови в Україні соціальної держави, визначенні шляхів удосконалення конституціно-правового регулювання права людини на достатній життєвий рівень у системі соціальних прав.
Відповідно до поставленої мети передбачено вирішити наступні наукові задачі, що визначають зміст дисертаційного дослідження:
1. Запропонувати наукове визначення поняття “соціальна держава” та розкрити його зміст.
2. Визначити і дослідити головні теоретичні та практичні проблеми реалізації права громадян на достатній життєвий рівень в умовах формування в Україні демократичної, правової, соціальної держави і на цій основі обґрунтувати необхідність та напрямки удосконалення правового регулювання цієї сфери.
3. Встановити тенденції конституційно-правового регулювання основних прав і свобод людини і громадянина в аспекті побудови в Україні соціальної держави.
4. Визначити місце права громадян України на достатній життєвий рівень в системі основних прав і свобод людини і громадянина.
5. З’ясувати вплив міжнародно-правових стандартів на конституційне право людини на достатній життєвий рівень та на соціальну політику української держави.
6. Розробити поняття та структуру правового механізму забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень.
7. Встановити роль органів державної влади та органів місцевого самоврядування в правовому механізмі забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень.
8. Сформулювати пропозиції і рекомендації по удосконаленню конституційного законодавства щодо реалізації права громадян України на достатній життєвий рівень.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері забезпечення в Україні конституційного права людини і громадянина на достатній життєвий рівень.
Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання права людини на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї.
Методи дослідження. В процесі роботи автор використовував широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: метод діалектики, відповідно до якого різноманітні аспекти права на достатній життєвий рівень та феномену “соціальна держава” розглядалися у їх розвитку, взаємозв’язку та взаємодії, метод абстрагування, сучасні методи пізнання, засновані на філософії загальнолюдських цінностей. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовані історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний, структурно-функціональний, статистичний, метод моделювання, прогнозування та інші.
Наукова новизна одержаних результатів. Конституція України, проголошуючи людину найвищою соціальною цінністю, закріплюючи пріоритет її прав та свобод як один з основоположних принципів правової держави, одночасно встановлює засади правового регулювання права людини на достатній життєвий рівень. Наукова новизна дисертації полягає як у самій постановці теми дослідження, так і в запропонованих шляхах вирішення конкретних аспектів дослідженої проблеми. Вона є першим в українській правовій науці цілісним і комплексним монографічним дослідженням конституційно-правового регулювання права людини на достатній життєвий рівень. Особливу увагу приділено розробці конституційно-правового механізму забезпечення права людини на достатній життєвий рівень в умовах побудови в Україні соціальної держави.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд положень, узагальнень, висновків, які виносяться на захист:
– по-новому визначено соціальну сутність держави, яка полягає у здатності держави забезпечувати – у процесі свого функціонування і розвитку – задоволення основних потреб усього суспільства, а також створювати умови для можливого, за наявних конкретно-історичних обставин, забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень, задоволення потреб та інтересів як окремих індивідів, так і їхніх спільнот;
– доведено, що центральною ідеєю правового регулювання, яка повинна братися за основу в практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні у сфері соціальної політики, є концепція захисту соціальних прав і соціальної спрямованості державно-владної діяльності, змістом якої є допомога і турбота, у тому разі, коли людина самостійно не може достатньою мірою забезпечувати себе; обґрунтовано висновок про те, що від створення всебічних умов для реалізації цього права кожною людиною залежить ефективність соціальної політики держави в цілому;
– вперше зроблено висновок, що право людини на достатній життєвий рівень є інтегруючим соціальним правом, яке об’єднує собою не лише усі інші соціальні права в одну цілісну систему, але зумовлює сутність та зміст правового регулювання більшості громадянських та політичних прав. З іншого боку його реалізація також суттєвою мірою залежить від реалізації цілої низки інших конституційних прав та свобод;
– вперше визначено поняття конституційно-правового механізму забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень під яким розуміється система правових норм, які встановлюють правові основи та порядок досягнення усіма верствами населення та його окремими категоріями достатнього життєвого рівня, а також сукупність державних і недержавних інституцій, на які покладається створення належних умов для досягнення населенням достатнього життєвого рівня, забезпечення такого рівня для непрацездатних та унеможливлення зниження життєвого рівня громадян нижче достатнього, при здійсненні постійного та систематичного контролю як за діяльністю відповідних інституцій, так і за досягнутим життєвим рівнем різних категорій осіб. Зроблено висновок про те, що цей механізм складається з двох блоків – нормативно-правового та організаційно-інституційного;
– обґрунтовано висновок, що основними складовими елементами конституційно-правового механізму забезпечення права на достатній життєвий рівень є: 1) система законодавчих актів, які закріплюють соціальні права громадян і, насамперед, право на достатній життєвий рівень; 2) система міжнародно-правових документів, що встановлюють міжнародні стандарти права на достатній життєвий рівень, які підписані і ратифіковані Україною; 3) правові акти державних органів виконавчої влади, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня людини в Україні; 4) спеціальні державні органи та установи, які безпосередньо займаються проблемами забезпечення права на достатній життєвий рівень; 5) система громадських організацій і рухів, покликаних сприяти задоволенню соціальних потреб громадян; 6) цільові програми соціально-економічного розвитку; 7) спеціальні соціальні фонди, що створюються шляхом кооперування матеріальних і фінансових ресурсів державних органів, громадських організацій і рухів, окремих громадян;
– вперше визначено загальні гарантії реалізації права на достатній життєвий рівень, як сукупність взаємоузгоджених політичних, економічних та соціально-культурних чинників, які створюють необхідні умови для гідного людини життя, а також правових засобів, спрямованих на забезпечення їх фактичного використання та захисту;
– обгрунтовано визначення правових гарантій реалізації права на достатній життєвий рівень як сукупності законодавчо встановлених засобів, які визначають порядок реалізації (використання), а в разі необхідності – охорони та відновлення цього права; встановлено визначення інституційних (організаційних) гарантій реалізації права на достатній життєвий рівень як системи інституцій, державних установ та недержавних організацій, які покликані сприяти забезпеченню гідних умов життя як кожної людини, так і суспільства в цілому, забезпечувати їх захист та поновлення;
– запропоновано законодавчо встановити співвідношення (пропорції) між розміром прожиткового мінімуму, мінімальною зарплатою, мінімальною пенсією, мінімальною стипендією, мінімальним розміром державної соціальної допомоги та максимальною зарплатою і максимальною пенсією, яку можуть отримувати державні службовці. На думку здобувача, рівень мінімальної зарплати, мінімальної пенсії, мінімальної стипендії, мінімального розміру державної соціальної допомоги не повинен бути нижче прожиткового мінімуму;
– з метою узгодження та координації політики у сфері забезпечення права громадян на достатній життєвий рівень запропоновано створити Погоджувальну робочу групу, до якої на паритетних засадах увійшли б народні депутати, які є членами Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, і відповідальні співробітники Міністерства праці та соціальної політики України (за посадою не нижче заступника міністра). Засідання такої групи мають стати регулярними;
– запропоновано утворити виконкоми районних та обласних рад й одночасно ліквідувати районні державні адміністрації, передавши їх функції відповідним виконкомам і усунувши, таким чином, джерело протистояння на місцевому рівні. На думку здобувача, це має стати одним з важливих практичних кроків, які мають кардинальним чином змінити ситуацію, що склалася в регіонах, відновити керованість районів та повернути віру населення у спроможність місцевої влади впливати на розвиток населених пунктів, а отже, й сприяти збільшенню можливостей місцевого самоврядування в аспекті забезпечення умов для реалізації права кожного на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що вона спрямована на подальший розвиток теорії соціальної держави, науки конституційного права України, доводить необхідність удосконалення конституційно-правового регулювання соціальної сфери. Висновки дисертації можуть бути використані у практиці конституційно-правового регулювання суспільних відносин в Україні.
Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки також можуть бути використані:
– у науково-дослідних цілях – для подальшої розробки теорії соціальної держави та системи соціальних прав громадян України, визначення спрямованості конституційно-правового регулювання в Україні;
– у правотворчій роботі вони можуть бути враховані як теоретичний матеріал при розробці та ухваленні законів України, що регулюють соціальні права людини і громадянина;
– у правозастосуванні – для оптимізації форм і методів реалізації на практиці принципів соціальної держави;
– у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з конституційного права України, у викладанні курсу конституційного права України, у науково-дослідній роботі студентів;
– у правовиховній роботі серед населення – дисертація може слугувати теоретичним підґрунтям популяризації ідеї подолання бідності в Україні, підвищення соціальної захищеності широких верств населення і тим самим сприяти підвищенню рівня правової культури.
Особистий внесок здобувача. Деякі результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в наукових публікаціях, що опубліковані в співавторстві. Висновки, зроблені в спільно підготовлених наукових роботах щодо забезпечення права на достатній життєвий рівень в
Україні, аналіз інституційного блоку механізму реалізації цього права
належить саме здобувачу.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Основні положення і висновки роботи доповідалися на науково – практичних конференціях :
“Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення” . “Круглий стіл “ організований і проведений науково-дослідним інститутом державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України з нагоди 10-ї річниці прийняття Конституції України. м. Харків, 21 червня 2006 р.;
ХІХ Харківські політологічні читання “Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України” (м.Харків, 7 червня 2007 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що були сформульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у трьох наукових статтях, три з яких містяться у фахових виданнях, а також у двох тезах наукових повідомлень на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг дисертації обумовлені метою, завданнями та предметом дослідження. Структура складається зі вступу, двох розділів, що поділені на вісім підрозділів, загальних висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 178 с., список використаної літератури – 18 с. (198 джерел).

Список литературы

В И С Н О В К И

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в удосконаленні конституційно-правового регулювання права людини на достатній життєвий рівень як одного з визначальних елементів побудови в Україні соціальної держави. Головними теоретичними і практичними результатами дисертаційного дослідження є наступні узагальнення, висновки та пропозиції:
1. Соціальною є така держава, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соціальної захищеності, співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі приблизно однакових життєвих шансів, можливостей для самореалізації особистості.
2. Соціальна сутність держави полягає у здатності держави забезпечувати – у процесі свого функціонування і розвитку – задоволення основних потреб усього суспільства, а також створювати умови для можливого, за наявних конкретно-історичних обставин, задоволення потреб й інтересів окремих груп індивідів та їхніх спільнот.
3. Центральною ідеєю правового регулювання, яка повинна братися за основу в практичній діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні, має стати концепція захисту соціальних прав і соціальної спрямованості державно-владної діяльності, змістом якої є допомога і турбота, у тому разі, коли людина самостійно не може достатньою мірою забезпечувати себе. Від створення всебічних умов для реалізації цього права кожною людиною залежить ефективність соціальної політики держави в цілому.
4. Право людини на достатній життєвий рівень є інтегруючим соціальним правом, яке об’єднує собою не лише усі інші соціальні права в одну цілісну систему, але зумовлює сутність та зміст правового регулювання більшості громадянських та політичних прав. З іншого боку його реалізація також в суттєвій мірі залежить від реалізації цілої низки інших конституційних прав та свобод.
5. Під конституційно-правовим механізмом забезпечення права громадян України на достатній життєвий рівень слід розуміти систему правових норм, які встановлюють правові основи та порядок досягнення усіма верствами населення та його окремими категоріями достатнього життєвого рівня, а також сукупність державних і недержавних інституцій, на які покладається створення належних умов для досягнення населенням достатнього життєвого рівня, забезпечення такого рівня для непрацездатних та унеможливлення зниження життєвого рівня громадян нижче достатнього, при здійсненні постійного та систематичного контролю як за діяльністю відповідних інституцій, так і за досягнутим життєвим рівнем різних категорій осіб. Зазначений механізм складається з двох блоків – нормативно-правового та організаційно-інституційного.
6. Основними складовими елементами конституційно-правового механізму забезпечення права на достатній життєвий рівень є: 1) система законодавчих актів, які закріплюють соціальні права громадян і, насамперед, право на достатній життєвий рівень; 2) система міжнародно-правових документів що встановлюють міжнародні стандарти права на достатній життєвий рівень, які підписаних і ратифікованих Україною; 3) правові акти державних органів виконавчої влади, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня людини в Україні; 4) спеціальні державні органи та установи, які безпосередньо займаються проблемами забезпечення права на достатній життєвий рівень; 5) система громадських організацій і рухів, покликаних сприяти задоволенню соціальних потреб громадян; 6) цільові програми соціально-економічного розвитку; 7) спеціальні соціальні фонди, що створюються шляхом кооперування матеріальних і фінансових ресурсів державних органів, громадських організацій і рухів, окремих громадян;
7. Загальні гарантії реалізації права на достатній життєвий рівень визначаються, як сукупність взаємоузгоджених політичних, економічних та соціально-культурних чинників, які створюють необхідні умови для гідного людини життя, а також правових засобів, спрямованих на забезпечення їх фактичного використання та захисту. Під правовими гарантіями реалізації права на достатній життєвий рівень розуміється сукупність законодавчо встановлених засобів, які визначають порядок реалізації (використання), а в разі необхідності – охорони та відновлення цього права. Інституційними (організаційними) гарантіями реалізації права на достатній життєвий рівень є система інституцій, державних установ та недержавних організацій, які покликані сприяти забезпеченню гідних умов життя як кожної людини, так і суспільства в цілому, забезпечити їх захист та поновлення.
8. На підставі теоретичного дослідження розроблені наступні практичні пропозиції:
а) законодавчо встановити співвідношення (пропорції) між розміром прожиткового мінімуму, мінімальною зарплатою, мінімальною пенсією, мінімальною стипендією, мінімальним розміром державної соціальної допомоги та максимальною зарплатою і максимальною пенсією, яку можуть отримувати державні службовці. На думку здобувача, рівень мінімальної зарплати, мінімальної пенсії, мінімальної стипендії, мінімального розміру державної соціальної допомоги не повинен бути нижче прожиткового мінімуму;
б) з метою узгодження та координації політики у сфері забезпечення права громадян на достатній життєвий рівень запропоновано створити Погоджувальну робочу грубу, до якої на паритетних засадах увійшли б народні депутати, які є членами Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, і відповідальні співробітники Міністерства праці та соціальної політики України (за посадою не нижче заступника міністра). Засідання такої групи мають стати регулярними;
в) утворити виконкоми районних та обласних рад й одночасно ліквідувати районні державні адміністрації, передавши їх функції відповідним виконкомам і усунувши таким чином джерело протистояння на місцевому рівні. На думку здобувача, це має стати одним з важливих практичних кроків, які мають кардинальним чином змінити ситуацію, що склалася в регіонах, відновити керованість районів та повернути віру населення у спроможність місцевої влади впливати на розвиток населених пунктів, а отже, й сприяти збільшенню можливостей місцевого самоврядування в аспекті забезпечення умов для реалізації права кожного на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї.

Список використаної літератури
1. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования. – М.: Статут,1999.– 709 с.
2. Аннерс Э. История европейского права.–М.: Наука, 1994.– 397 с.
3. Антология мировой политической мысли / Национальный обществ. фонд Академии полит. наук; Руковод. проекта Г. Ю. Семигин и др.: В 5 т. Полит. документы. - М.: Мысль, 1997. - Т. V.– 425с.
4. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран. М.: ПРИОР,1999.– 240 с.
5. Бабкін В.Д. Соціальний потенціал Української держави // Персонал.-2000.-№1. - С.19-21.
6. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации. – М.: НОРМА – ИНФРА М, 1998. – 752 С.
7. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. - М.: НОРМА, 2002.- 684 c.
8. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации: учебник для вузов.- М.:ИНФРА∙М, 1996.- 499 с.
9. Бахин С.В. Всеобщая Декларация 1948: от каталога прав человека к унификации правового статуса личности // Правоведение.– 1998.-№4.-С. 3-11.
10. Борги як соціальна традиція. У 16 регіонах України не платять зарплату // Голос України. 2005. – 2 листопада (№ 207).
11. Василюк С. Спірні питання тлумачення Конституційним Судом України Конституції та законів України // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - № 1. – С. 45-55.

12. Галянтич М. Розвиток житлового законодавства України: цивільно-правові проблеми забезпечення житлових прав людини // Право України.- 2004.-№ 11.-С. 98-103.
13. Геріх В. Зіпсований закон // Голос України. – 2005. – 4 листопада (№ 209).
14. Гладких В.И. Социальные права граждан Украины: Конституционно-правовой аспект: Монография.– Х.:Факт, 2005.– 368 c.
15. Гладкіх В. Соціальні права громадян в аспекті формування України як соціальної, правової держави // Право України.-2005.-№10. - С. 57-60.
16. Головатий М. Ф. Трансформації нової соціальної політики в сучасній Україні: концептуальні засади // Соціальна робота в Україні: теорії і практики. – 2002. - № 1. – С.19-22.
17. Голос України. – 2005. – 25 жовтня (№ 201).
18. Голос України. – 2005. – 8 листопада (№ 211).
19. Гончар И. Все льготы – в один кодекс! Что должен регулировать Социальный кодекс? // Юридическая практика. – 2005. – 12 июля (№ 28) – С. 6.
20. Горбунова О. Громаді – реальну владу і гроші // Голос України. – 2005. – 14 жовтня (№ 194).
21. Горбунова-Рубан С. А. Условия обеспечения качества жизни граждан через социальную политику государства // Формування суспільної політики: теоретичний, практичний та правовий аспекти: Збірник наукових статей (за матеріалами Десятих Харківських політологічних читань). - Харків: НЮАУ, 2000. – С.48-51.
22. Государственное право Российской Федерации / Под ред. Кутафина О. Е. –М.: Юрид. лит.1996.– 584 с.
23. Гуцул О. Хто в домі господар? // Голос України. – 2005. – 3 листопада (№ 206).
24. Давидова М. Соціально-економічні права як критерій аналізу і класифікації сучасних демократичних держав// Право України.-2001. - №8.- С.32-35.
25. Декларация ООН о праве на розвитие // Резолюция 41/128 Генеральной Ассамблеи ООН от 4 декабря 1986 г. // Международное сотрудничество в области прав человека: Документы и материалы. - М.,1996. - 440 с.
26. Декларация тысячелетия Организации Объединенных наций/ Генеральная Ассамблея. Рез. 55/2 от 8.09.2000 г. // http: //www.un.org/russian/documen/declarat/summitdecl.htm.
27. Денисов А.И. Общая система социалистической демократии. - М.: Юрид. лит., 1975. – 248 с
28. Діти вмирають від голоду й авітамінозу // Голос України. – 2005. – 20 жовтня (№ 198).
29. Дмитриев Ю.А. Право человека на достойную жизнь как конституционно-правовая категория // Конституционный строй России / Отв. ред. А.Е.Козлов. Выпуск ІІІ.-М.,1996. - С. 54-62.
30. Єрмоловська О. Ю. Соціальний захист як фактор стабілізації життєвого рівня населення в умовах трансформаційної економіки // Автореф. дис...канд. економ. наук. – Харків., 1996. – 23 с.
31. Загальнодержавна програма розвитку малих міст: Затверджена Законом України від 4 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 24. - Ст. 332.
32. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду.–К.: Парламентське видавництво, 1999. – 247 с.
33. Иваненко В. А., Иваненко В. С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правовые аспекты. – СПб.:Юридический центр Пресс, 2003. – 404 с.
34. Івашко О. Попрацювали на “трійку” // Голос України. – 2005. – 29 жовтня (№ 205).
35. Калиновська С. За зарплатою шості, за тарифами – останні // Голос України. – 2005. – 15 листопада (№ 216).
36. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – 2-е вид. – Х.: Консум, 2001. – С. 464 с.
37. Карташкин В. А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М.: ИГП РАН, 1995. – 135 с.
38. Карташкин В.А. Международная защита прав человека.- М.: Межд. отношения, 1976.- 221 с.
39. Карташкин В.А. Международное право и защита прав человека в условиях перехода к рынку // Социальное государство и защита прав человека. - М.: ИГП РАН, 1994. 45-51.
40. Катков Д.Б., Корчиго Е.В. Конституционное право.–М.: Юриспруденция, 1999.– 288 с.
41. Кириленко В., Яценко Н. Мовчати я не буду, адже соціальні проблеми – це проблеми не одного, двох, трьох міністрів, а десятків мільйонів наших співвітчизників // Дзеркало тижня. – 2005. – 12 листопада (№ 44).
42. Кіндратець О. Сутнісні ознаки соціальної держави // Людина і політика. – 2003. - № 6. – С. 138-144.
43. Ковешников Е.М. Конституционное право Российской Федерации.–М.: БЕК, 1998. – 376 с.
44. Козак І. Між злиднями і розкішшю // Голос України. – 2005. – 15 вересня (№ 173).
45. Козлов А.Е. Социальная политика: конституционно-правовые проблемы. -М.: Наука, 1990.- 160 с.
46. Комплексна програма забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності: затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2001р. № 1712 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 52. - Ст.2339.
47. Кондратьєв Р. Соціальна держава в теоретико-правових і філософських дослідженнях // Право України.-2005.-№2.- С.81-84.
48. Конституционное (государственное) право: Справочник.–М.: Юристъ, 1995.– 191 с.
49. Конституционное право Российской Федерации/ Отв. ред. М.И.Кукушкин, В.Д.Перевалов. – Екатеринбург,1995. – 253 с.
50. Конституционное право/ Отв. ред. В.В.Лазарев.–М.,1999.– 364 с.
51. Конституция Российской Федерации: Проблемный комментарий / Отв. ред. В.А.Четвернин. – М.: Центр конст. иссл., 1997. – 702 с.
52. Конституційний Суд України. Рішення. Висновки. 1997-2001: У 2 кн. / Відповід. ред. канд. юрид. наук П. Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 1. – 512 с.
53. Конституційний Суд України. Рішення. Висновки. 1997-2001: У 2 кн. / Відповід. ред. канд. юрид. наук П. Б. Євграфов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 2. – 504 с.
54. Конституційно-правові засади становлення української державності /В.Я.Тацій, Ю.М.Тодика, О.Г.Данилян та ін.; За ред. акад. НАН В.Я.Тація, акад. АПрН України Ю.М.Тодики.- Х.:Право, 2003.- 328 с.
55. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
56. Конституція України. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник / Авт.-упорядник. М.І. Хавронюк. – К.: Парламент. вид-во, 1999. – 544 с.
57. Конституція України: Науково-практичний коментар. – Харків, Київ: Право, Ін-Юре, 2003. – 808 с.
58. Корнієнко В. Реалізація ідеалу соціально-правової держави в українському суспільстві // Право України.-2001.-№ 2.-С.47-52.
59. Кравченко В. В., Пітцик М. В. Муніципальне право України. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2003. – 672 с.
60. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права // Право України. – 2004. – №8.- С. 25-29.
61. Кузнецов В.И. Пакт об экономических, социальных и культурных правах // Московский журнал международного права.-1998.-Спецвыпуск.-С.72-77.
62. Кушніренко О. Г., Слинько Т. М. Права і свободи людини та громадянина. Навчальний посібник. - Х.: Факт, 2001. – 440 с.
63. Лавренюк С. Прогнози не дуже оптимістичні // Голос України. – 2005. – 10 листопада (№ 213). – С. 1-2.
64. Ледях И.А. Социальное государство и права человека (из опыта западных стран) // Социальное государство и защита прав человека. – М.: Ин-т государства и права РАН, 1994. – 279 с.
65. Лехан В., Глуховський В., Гук А. Доступність медичної допомоги в Україні: камо грядеші?//Український журнал про права людини.-2005.- №2. - С. 66–72.
66. Литвин В. Державний бюджет як дзеркало національної економіки // Голос України. – 2006. – 1 листопада (№ 206). – С. 3.
67. Лихолат О. Пенсіонери органів внутрішніх справ // Голос України. – 2005. – 11 жовтня (№ 191).
68. Лобов М. Защита социальных прав в рамках Конвенции о защите прав человека и основных свобод (практика Европейского суда по правам человека) // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 2003. - № 1. - С. 67-71.
69. Лукашева Е.А. Права человека: Учебник для вузов/ Отв. ред. Е.А.Лукашева.–М.: НОРМА-ИНФРА М, 1999.– 573 с.
70. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть. М.: БЕК, 1997.- 410 с.
71. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации.-М.:ЮНИТА-ДАНА,2002.- 687 с.
72. Любченко П. М. Компетенція суб’єктів місцевого самоврядування. – Х.: Модель всесвіту, 2001. – 224 с.
73. Любченко П. М. Поняття функцій місцевого самоврядування та їх розвиток в умовах становлення правової державності та їх класифікація // Місцеве самоврядування в Україні в умовах становлення правової держави: Монографія / За редакцію Ю. М. Тодики і В. А. Шумілкіна. – Х.: Одіссей, 2004. – С. 306-322.
74. Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов. Т.2.– СПб.,1887.– 482 с.
75. Медведчук В. Принцип справедливості і сучасна соціал-демократія: об’єктивна перспектива чи політична утопія? // Право України.-2001.-№6.-С.22-27.
76. Международная защита прав человека. Документы и комментарии. – Харьков: Синтекс ЛТД, 1998. – 298 с.
77. Международные акты о правах человека: Сб. документов / Сост. В. А. Карташкин. – М.: НОРМА, 2002. –789 с.
78. Місцеве самоврядування в Україні в умовах становлення правової держави: Монографія / За редакцію Ю. М. Тодики і В. А. Шумілкіна. – Х.: Одіссей, 2004. – 392 с.
79. Муниципальное право Российской Федерации: Учебник / Под ред. Ю. А. Дмитриева. – М.: Профобразование, 2000. – 572 с.
80. Надель С. Рыночная экономика и экономическая демократия // МЭ и МО.- 2000.-№1.-С.45-46.
81. Не “Криворіжсталь” кіт у мішку, а гроші // Голос України. – 2005. – 25 жовтня (№ 201).
82. Новикова О. Концепція соціальної політики України: проблеми і шляхи розв’язання // Соціальна політика і соціальна робота. – 1998. - № 1-2. – С. 5-14.
83. Общая теория прав человека / Отв. ред. Е.А.Лукашева.-М.: НОРМА, 1996.- 520 с.
84. Организация Объединенных Наций в фактах и цифрах (краткий справочник). – М.: Международные отношения, 1965. – 627с.
85. Оруэл Дж. Писатели и Лефиан/ Скотный двор. Эссе, статьи, рецензии.–М.: Прогресс, 1989. – 384 с.
86. Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 4. -Ст. 19.
87. Ось такі розрахунки //Голос України. – 2005. – 8 листопада (№ 211).
88. Офіційний вісник України. – 2004. - № 31. – Ст. 2060.
89. Панцир С. Європейська соціальна хартія (переглянута): нові підходи до забезпечення соціальних прав громадян і перспективи для України // Український журнал про права людини. – 2005. - № 3-4. – С. 5-25.
90. Петрушенко М. Гармонізувати цінову політику із соціальною ситуацією //Урядовий кур’єр. – 2003. – 2 вересня.
91. Петрушенко М. Доходи не повинні бути нижчими прожиткового мінімуму // Урядовий кур’єр. – 2005. – 31 березня.
92. Пилипенко П. Право соціального забезпечення у системі соціального права // Право України.– 2004. - № 10. - С.97-100.
93. Положення про Державний комітет у справах ветеранів: Затверджено Указом Президента України від 22 червня 2000 року за № 11/2000 // Офіційний вісник України. – 2000 . - № 25. - Ст. 1042.
94. Положення про міністерство охорони здоров’я України: Затверджено Указом Президента України від 24 липня 2000 року № 918/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 30. - Ст.1256.
95. Положення про Міністерство праці та соціальної політики України: затверджено Указом Президента України від 30 серпня 2000 року № 1035/2000// Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – Ст. 1482.
96. Положення про Міністерство праці та соціальної політики України: постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. N 1543 // Офіційний вісник України - 2006 р. - № 45. – Ст. 3001.
97. Положення про Міністерство України у справах молоді та спорту: Указу Президента України № 381/2005 від 26 лютого 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. - № 9. - Ст. 467.
98. Потрібні “проривні” заходи // Голос України. – 2005. – 28 жовтня (№ 211).
99. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю. К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1992. – 200 с.
100. Права человека как фактор стратегии устойчивого развития/ Отв. ред. Е.А.Лукашева.- М.: НОРМА, 2000.– 320 с.
101. Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997-2003). – К.: Атіка, 2003. – 336 с.
102. Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги: Постанова Кабінет Міністрів України № 1146 від 17 серпня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - № 34. - Ст. 1584.
103. Про внесення змін до деяких законів України щодо розмірів допомоги: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2005.- № 11.- Ст.203.
104. Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 17. – №18-19.– Ст. 267.
105. Про внесення змін до Закону України “Про ціни і ціноутворення”: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 210.
106. Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо збільшення розміру аліментів на дітей: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 1. – Ст.2.
107. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 25.- Ст.195.
108. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 48. – Ст. 409.
109. Про Державну комісію з питань стратегії економічного та соціального розвитку: Указ Президента України від 5 грудня 2001 р. № 1191 зі змінами відповідно до Указу від 11 березня 2003 р. № 206/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11. - Ст. 470.
110. Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 1.– Ст.2.
111. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 35. - Ст. 290.
112. Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004.- № 33-34.- Ст. 404.
113. Про деякі питання фінансування соціальних виплат та пов’язаних з ними адміністративних витрат: Закон України // Відомості Верховної Ради України. –2005.- № 2.- Ст.32.
114. Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 2005.- № 38-39.- Ст. 450.
115. Про додаткові заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 № 1215 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 30.- Том 1.- Ст. 2008.

116. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. -№ 49. - Ст. 376.
117. Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002.- № 31.- Ст.215
118. Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004.- № 24.- Ст. 332.
119. Про затвердження Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2001 р. № 1712 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 52. – Ст. 2339.
120. Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2002 .-№ 6.-Ст. 42.
121. Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 29.- Ст. 228.
122. Про заходи Кабінету Міністрів України щодо реалізації Стратегії подолання бідності в Україні: Постанова Верховної Ради України від 26 вересня 2002 № 168-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 45. - Ст.334.
123. Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1783 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 47. – Ст. 2431.
124. Про здійснення контролю за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове соціальне страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999.- № 31.- Ст.249.
125. Про індексацію грошових доходів населення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. –1991.- № 42.- Ст.551.
126. Про межу малозабезпеченості: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 42. - Ст. 382.
127. Про мінімальний споживчий бюджет: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 42 - Ст. 553.
128. Про місцеві державні адміністрації: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 20. – Ст. 190.
129. Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 36. - Ст. 1699.
130. Про оплату праці: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1995.- № 17.- Ст.121.
131. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2005.- № 26.- Ст.354.
132. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991.– № 21.- Ст.252.
133. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 4.- Ст.18.
134. Про Основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки: Указ Президента України від 18.10.1997 № 1166/97 // Урядовий кур’єр. - 1997. – 30 жовтня.
135. Про охорону дитинства: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 30. - Ст. 142.
136. Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992.- № 29. - Ст.399.
137. Про підвищення рівня пенсійного забезпечення: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.09.2004 № 1215 // Урядовий кур’єр. – 2004. – 20 вересня (№ 177).
138. Про прожитковий мінімум на 2003 рік: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. - Ст.21.
139. Про прожитковий мінімум: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 38. – Ст. 348.
140. Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Болгарія про соціальне забезпечення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003.- № 3.- Ст.14.
141. Про ратифікацію Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 3. - Ст.13.
142. Про роботу місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіонів: Указ Президент України від 29 серпня 2003 р // Урядовий кур’єр. – 2003. – 2 вересня.
143. Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001.- № 11.- Ст.47.
144. Про соціальний захист дітей війни: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2005.- № 4.- Ст.94.
145. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992.- № 15.- Ст.190.
146. Про соціальні послуги: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003.- № 45.- Ст.358.
147. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001.– № 42.- Ст.213.

148. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1993. - № 16. - Ст.167.
149. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993.- № 45.- Ст.425.
150. Про створення належних умов для обслуговування громадян на підприємствах, в установах та організаціях сфери управління Міністерства праці та соціальної політики України: наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 14 травня 2005 р. № 168 // Праця і зарплата. – 2005. - №19 (травень).
151. Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов / Под общ. ред. В.С.Нерсесянца. - М.: Норма. -2001.- 832с.
152. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию.– М.:Аспект Пресс, 1999.-477 c.
153. Пустовойтенко В. Забезпеченість житлом визначає ступінь свободи і якість життя // Голос України. – 2004. – 7 грудня (№ 231).
154. Путило Н. Основы правового регулирования социальных прав. Автореф. дис...канд. юрид. наук. –М.-1999.– 20 c.
155. Пферсманн О. Значение социальных принципов в сравнительном конституционном праве // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. 2003. № 1. С. 45-51.
156. Рабінович П. Потребовий дослідницький підхід – інструмент з’ясування соціальної сутності прав людини // Право України. – 2005. - № 7. – С. 94-97.
157. Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади дослідження // Право України.-2001.-№8-С.41-44.
158. Рабінович П.М. Соціальна держава // Мала енциклопедія етнодержавознавства/ НАНУ, ІДП.– К.:Генеза,1996.-942с.

159. Распределение бюджетных средств // Пятница. – 2005. – 10 ноября (№45).
160. Ревенко А. Чому України опинилася на 78-му місці в світовому індексі людського розвитку // Дзеркало тижня. – 2005. – 24 вересня (№ 37).
161. Ревенко А. Як ми живемо: самооцінка населення // Дзеркало тижня. – 2005. – 3 вересня (№ 34). – С. 7.
162. Рішення Європейського суду з прав людини. Справа “Дубенка“ // Право України. – 2005. - № 8. – С. 136.
163. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 5, частини третьої статті 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" і розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ціни і ціноутворення" (справа про ціни і тарифи на житлово-комунальні та інші послуги) від 10 лютого 2000 р. Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - № 1. – С. 26-39.
164. Российское государство и правовая система: Современное развитие, проблемы, перспективы/Под. ред. Ю.Н.Старилова.– Воронеж.:Изд-во Воронежского ун-та, 1999.–704 с.
165. Сано Ханс-Отто. Право на розвиток і права людини: обов’язкова, але часткова інтеграція // Український журнал про права людини. – 2005. - № 3-4. – С. 26-41
166. Санстейн К.Р. Против позитивных прав // Российский бюллетень по правам человека. – 1995.- Вып. 6.- С. 17-22.
167. Святоцький О., Чушенко В. Питання теорії і практики конституціоналізму в Україні // Право України.-1998.-.№2.-С.17-20.
168. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. – К.:Вид. Дім “ІнЮре”, 2002.– 724 с.
169. Семигіна Т. Традиційні моделі соціальної політики в умовах глобалізації // Людина і політика. – 2004. - №1. – С. 134-143.
170. Сіленко А.О. Соціальна держава: еволюція ідеї, сутність та перспективи становлення в сучасній Україні: Автореф. дис... д-ра політ. – К., 2000. - 38 с.
171. Скрипник В. Чи стануть горбаті багатими // Голос України. – 2005. – 19 жовтня (№ 197).
172. Слобідський край. – 2005. – 22 жовтня.
173. Служити лише закону. Парламентська хроніка // Голос України. – 2005. – 4 листопада (№ 209).
174. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Iсторiя української конституцiї. – К.: Знання України, 1993. – 192 с.
175. Соколовська М. Спробуй прожити на два долари в день // Голос України. – 2005. – 21 жовтня (№ 199).
176. Соляник К. Є. Виконавчі органи місцевих рад в Україні: правовий статус і організація роботи. – Х.: Крок, 2004. – 255 с.
177. Стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном // Голос України. – 2003. – 15 квітня (№ 72).
178. Сташків Б. Зміст соціально забезпечувальних правовідносин // Право України.-2003.-№6.-С.66-70.
179. Сташків Б. Соціальне обслуговування у системі соціального забезпечення: правові питання // Право України. – 2005. - № 1. – С. 76-79.
180. Сташків Б. Функції права соціального забезпечення // Право України.-2001.-№7.-С.66-69.
181. Стоян О. Прожитковий мінімум як далека зірка // Голос України. – 2001. – 27 лютого (№ 37).
182. Тараненко М. Безпритульних під захист // Слобідський край. – 2005. – 22 жовтня.
183. Тесленко М. Право як інструмент соціальної справедливості // Право України.-2004.-№7.- С.40-43
184. Тиунов О.И. Международное гуманитарное право: Учебник.-М.: Норма-Инфра-М,1999.-328 с.
185. Тихий В. П. Право тлумачення Конституційним Судом України та правова природа його рішень // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - № 1. – С. 62-71;
186. Тихомиров Ю.М. Публичное право: Учеб.–М.:БЕК,1995.– 496 с.
187. Тодыка Ю. Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. Монография. – Х.: Факт, 2000. – 608 с.
188. Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины.–Х.: Факт, 1999.-320 с.
189. Философия Канта и современность. Под общ. ред. Т. И. Ойзермана. – М.: Мысль, 1974. – 469 с.
190. Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода. Нове викладання широких принципів справедливості та політичної економії: В 3 т. / Т.2. Міраж соціальної справедливості.– К.: Сфера, 1999.-200 с.
191. Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода. Нове викладання широких принципів справедливості та політичної економії: В 3 т. / Т1. Правила та порядок.- К.:Сфера,1999.-196 с.
192. Хара В. Запровадження Єдиної тарифної сітки – передумова диференційованого підвищення оплати праці // Голос України. – 2005. – 11 листопада (№ 214).
193. Шаров І. Україна потребує розвитку // Голос України. – 2005. – 5 листопада (№ 210).
194. Шварц Г. Экономические и социальные права // Российский бюллетень по правам человека. – 1995.- Вып.6.- С. 23-26.
195. Щодо стану та перспективи депресивних регіонів, міст та селищ України: Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 265.
196. Яковюк І. В. Соціальна і правова держава: співвідношення понять // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – 2001. – Вип. 1. – С. 99-105.
197. Яковюк І.В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення: Автореф. дис. канд. юрид. наук.-Харків, 2000. - 19 с.
198. Schwartz H. Do economic and social rights belong in a Constitution // The American University Journal of International Law and Policy. Vol. 10. № 4. Summer, 1995. P. 1234.