КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СТОЛИЦІ УКРАЇНИ – МІСТА КИЄВА :

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП……………………………....…………………………………...............…..3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва

1.1. Поняття та особливості конституційно-правового статусу
столиці України – міста Києва...........................................................................…..12
1.2. Функції столиці України – міста Києва...........................................…..55
Висновки до Розділу 1................................................................................…85

РОЗДІЛ 2. Нормативно-правові основи статусу столиці України –
міста Києва

2.1. Конституційні-правові основи, що закріплюють статус
міста Києва...........................................................................................................…..87
2.2. Локальні нормативні акти, що регулюють суспільні відносини, пов’язані із реалізацією статусу столиці України – міста Києва..................…..113
Висновки до Розділу 2...........................................................................…...130

РОЗДІЛ 3. Система місцевого самоврядування у столиці України –
місті Києві

3.1. Територіальна громада міста Києва в системі місцевого самоврядування столиці....................................................................................…..132
3.2. Київська міська рада в системі органів місцевого
самоврядування столиці....................................................................................…..144
3.3. Київський міський голова та особливості його правового статусу................................................................................................................…..157
3.4. Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві....................................................................................................................….168
Висновки до Розділу 3...........................................................................…...179

ВИСНОВКИ......................................................................................................…..181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................…. 186

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Столиця незалежної України – місто Київ, відіграє провідну роль в усіх сферах суспільного життя. У порівнянні з іншими містами його правовий статус має чимало особливостей. Але цей статус не є достатньо нормативно визначеним і науково дослідженим. Саме цим і обумовлюється актуальність обраної теми даної дисертаційної роботи.
Особливість правового статусу столиці України – міста Києва обумовлена додатковими повноваженнями відповідних органів, у зв’язку з виконанням містом функцій, покладених на нього законодавством України.
Прийнятий на виконання Конституції України, Закон України “Про столицю України - місто-герой Київ”, недостатньо повно визначив спеціальний статус міста Києва, фрагментально закріпив особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті, не в повній мірі врегулював порядок здійснення функцій столиці.
Практика реалізації Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ”, рішення, прийняті Конституційним Судом України, щодо застосування окремих норм цього Закону, свідчать про необхідність його удосконалення.
Крім того, в Україні відбувається активний процес модифікації й удосконалення вітчизняної конституційної моделі місцевого самоврядування, наближення її до європейських стандартів локальної демократії. Подальше впровадження конституційної реформи в Україні передбачає для міста Києва новий порядок організації виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Саме тому важливе значення має проведення наукових досліджень щодо теоретичного обґрунтування конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, що сприятиме оновленню нормативно-правової бази, яка визначає статус столиці.
В Україні конституційно-правовий статус столиці України не був предметом спеціального наукового дослідження. В загальних рисах досліджувалися лише особливості здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в місті Києві. Зважаючи на це, в дисертації зосереджено увагу на: обґрунтуванні поняття та структури конституційно-правового статусу міста Києва; системі столичних функцій міста Києва та їх класифікації; особливостях здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади у місті Києві; дослідженні системи гарантій реалізації функцій та повноважень відповідних органів і посадових осіб місцевого самоврядування й органів та посадових осіб виконавчої влади у місті Києві; відповідній нормативно-правовій базі; аналізі практичних проблем, що виникають під час виконання спеціального Закону про столицю.
Отже, актуальність дослідження теоретичних і практичних проблем конституційно-правового статусу столиці України міста – Києва зумовлена, з одного боку, необхідністю наукового обґрунтування особливого конституційно-правового статусу столиці, а з іншого – потребою удосконалення чинного законодавства України про столицю з урахуванням міжнародних стандартів місцевого самоврядування, зокрема Європейської Хартії місцевого самоврядування та Європейської Хартії міст.
Сукупність зазначених факторів зумовила вибір даної теми дисертаційного дослідження.
Частково питання конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва знайшли відображення у працях вітчизняних науковців: М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, В.І. Борденюка, Р.К. Давидова, Б.М. Данилишина, І.В. Дробуш, І.Я. Зайця, В.М. Кампа, А.А. Коваленка, М.І. Корнієнка, В.В. Кравченка, І.О. Кресіної, В.С. Куйбіди, Р.М. Молибоги, О.М. Невелєва, М.П. Орзіха, Є.В. Перегуди, В.Ф. Погорілка, М.О. Пухтинського, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.Ф. Опришка, Ю.С. Шемшученка, В.М. Шкабаро та інших правознавців.
Аналізові певних аспектів правового регулювання місцевого самоврядування у містах із столичним статусом, присвячені наукові розробки таких російських вчених, як: І.В. Бабічева, М.С. Бондаря, В.І. Васильєва, І.В. Видріна, В.В. Єремяна, А.Р. Єрьоміна, Ю.Д. Казанчева, А.В. Корнєва, А.М. Костюкова, М.О. Краснова, О.О. Кутафіна, В.С. Мокрого, Л.О. Нудненко, М.В. Постового, В.В. Таболіна, В.І. Фадєєва, О.І. Черкасова, К.С. Шугриної та ін.
Останнім часом навколо проблеми конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва точаться гострі дискусії не тільки у колі науковців, а й практиків. Внесено чимало пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення цього статусу. Це також свідчить про доцільність комплексного аналізу конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, обґрунтування наукових пропозицій у цій сфері, що має особливе значення в умовах конституційної реформи в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина тематики досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України з теми „Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України” (номер державної реєстрації 0196U012890).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі теоретичних засад правового статусу столиці України – міста Києва, практики реалізації чинного законодавства у цій сфері, а також в обґрунтуванні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, яким регулюється правовий статус столиці України та підвищення ефективності його застосування.
У контексті цієї мети вирішуються наступні завдання:
сформулювати поняття конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва;
визначити місце столиці України – міста Києва у конституційному механізмі Української держави;
проаналізувати основні елементи конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, що відрізняють його від конституційно-правового статусу інших міст;
проаналізувати систему функцій столиці України – міста Києва і здійснити їхню класифікацію;
визначити основні гарантії реалізації функцій столиці України – міста Києва;
проаналізувати нормативно-правову основу статусу столиці України – міста Києва;
дослідити систему органів місцевого самоврядування у столиці України – місті Києві;
встановити суперечності та прогалини в чинному законодавстві, про правовий статус столиці України – міста Києва, внести пропозиції щодо удосконалення цього законодавства і практики його застосування.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі реалізації містом Києвом його конституційно-правового статусу як столиці України.
Предметом дисертаційного дослідження є конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових та конкретно-наукових методів пізнання.
Метод філософської діалектики дозволив розглянути столицю України – місто Київ як територіально-просторові межі функціонування територіальної громади міста Києва, яка має право самостійно вирішувати питання місцевого та державного значення. Використання історичного методу дало змогу з’ясувати еволюцію правового статусу столиці України та виявити причинно-наслідковий зв’язок між його історичним розвитком і сьогоденним статусом. Застосування системно-функціонального методу надало можливість простежити взаємодію української держави і столиці як комплексного явища, визначити поняття столиці – міста Києва, виявити його місце в системі адміністративно-територіального устрою держави, показати відмінності столиці від інших адміністративно-територіальних одиниць, та інше.
Конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва, розглядається також з урахуванням формально-юридичного методу і методу порівняльного правознавства. Зокрема, застосування формально-юридичного методу надало можливість з’ясувати зміст нормативного матеріалу, який вивчався й аналізувався у процесі дисертаційного дослідження. Метод порівняльного правознавства був використаний під час проведення аналізу нормативно-правової бази зарубіжних країн щодо їх столиць (Москва, Париж, Рига, Лондон, Будапешт), надав можливість розглянути досвід цих держав у визначенні правового статусу міст, насамперед статусу столиць, дав змогу дійти висновків та внести пропозиції стосовно вдосконалення чинного законодавства про місцеве самоврядування та законодавства, що визначає спеціальний статус столиці.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним і практичним проблемам конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва.
В результаті проведеного дослідження автором сформульовані теоретичні положення, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції, а саме:
запропоновано авторське визначення поняття столиці України – міста Києва як міста, яке, відповідно до Конституції України, наділене спеціальним статусом столиці України, є її політичним та адміністративним центром, прирівняним, за значенням, до символу незалежної держави, наділене додатковими функціями, що зумовлює додаткові повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
розроблена авторська концепція конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, у контексті якої, під конституційно-правовим статусом столиці України – міста Києва, розуміється конституційно закріплена система структуроутворюючих елементів, що дають можливість визначати правове становище столиці України, особливості організації та функціонування у ній місцевого самоврядування і виконавчої влади, а також гарантії, які забезпечують вирішення питань місцевого та державного значення;
обґрунтовано висновок, згідно з яким, конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва, може реалізуватися виключно в результаті конституційно-правових відносин, що виникають між містом Києвом і державою, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та органами і посадовими особами державної влади, міжнародних зв’язків між українською державою та світовим співтовариством;
доведено, що функції столиці України – міста Києва, це основні напрями та види діяльності територіальної громади міста Києва, органів місцевого самоврядування й органів державної влади, що діють на території міста, які втілюються в їх повноваженнях, визначених Конституцією та Законами України, обумовлюються об’єктивними потребами державного та суспільного розвитку з огляду на внутрішні й зовнішні завдання держави, в яких відображаються і конкретизуються сутність, соціальне призначення та роль Києва як столиці України;
доведено, що столиця України – місто Київ є багатофункціональним суб’єктом конституційно-правових відносин, здійснює як властиві всім містам функції, зокрема політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну так і специфічні столичні функції, що зумовлені статусом міста Києва, як столиці України, які розширюють та доповнюють каталог загальних функцій міста у політичній, економічній, культурній, екологічній, зовнішній та інших сферах міського життя;
обґрунтовано необхідність визначення на законодавчому рівні чіткого переліку функцій столиці України – міста Києва, виконання яких має фінансуватися з Державного Бюджету України, та запропоновано визначати обсяги їх фінансування в окремих угодах між Київською міською радою і Кабінетом Міністрів України;
сформульовано висновки і пропозиції щодо необхідності прийняття нової редакції Закону України „Про столицю України – місто-герой Київ”, який має містити наступні основні елементи: визначення спеціального статусу столиці України – міста Києва, відповідно до ст. 133 Конституції України; вичерпний перелік функцій міста Києва, у тому числі визначати функції, що пов’язані із статусом столиці, виконання яких має фінансуватися з державного бюджету; чітку регламентацію статусу Київської міської ради, її виконавчого органу та Київського міського голови, механізм взаємодії між ними та систему їх функцій і повноважень; порядок організації та діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у районах міста Києва, форми їхньої взаємодії з Київською міською радою та її виконавчим органом, а також Київським міським головою;
запропонована авторська класифікація локальних правових актів у місті Києві, в основу якої покладені наступні критерії: залежно від виду представницького органу - на акти міської влади та акти районної влади; за підставами прийняття - на акти, які прийняті на підставі нормативно-правових актів, в межах повноважень наданих законом та акти політичного характеру, які відображають ставлення міської влади до подій в державі та чинного законодавства, як правило містять норму про обов’язкове їх опублікування в засобах масової інформації, але не впливають на життєдіяльність територіальної громади міста Києва; залежно від завдань, які висвітлюються - на акти, що приймають на підставі виконання столичних функцій, передбачених Законом України “Про столицю України – місто-герой Київ” та акти, що приймаються на підставі повноважень, передбачених чинним законодавством, що регулює питання місцевого самоврядування;
запропонована авторська класифікація рішень Київської міської ради за змістом правовідносин - на процедурні, організаційні, на виконання повноважень наданих законодавством; за дією на коло суб’єктів - на загальні, спеціальні, виняткові; за сферою правового регулювання - на економічні, соціальні, майнові, земельні, екологічні, освітні, культурні, тощо; за видом повноважень - на загальні та спеціальні; за підставами прийняття - на рішення, прийняті на підставі законодавства та політичні рішення;
визначено, що правовий статус Київського міського голови обумовлюється сукупністю повноважень, визначених Законами України “Про столицю України – місто-герой Київ”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, які реалізуються на підставі конституційних норм, що визначають особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування у місті Києві. Водночас правовий статус Київського міського голови нерозривно пов’язаний із правовим статусом виконавчого органу Київської міської ради – Київської міської державної адміністрації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у процесі подальших досліджень загальнотеоретичних проблем адміністративно-територіального устрою України, процесів становлення та функціонування столиці України – міста Києва. Теоретичні висновки і концептуальні підходи можуть застосовуватися в законотворчій роботі Верховної Ради України, правотворчій роботі органів місцевого самоврядування.
Основні положення та висновки дисертації можуть використовуватися в навчальному процесі, зокрема при викладанні конституційного права України, адміністративного права України, конституційного права зарубіжних країн, теорії держави і права, відповідних спецкурсів тощо, а також у подальших наукових дослідженнях конституційно-правових проблем адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на всеукраїнських конференціях, зокрема “Молодь у юридичній науці” (м. Хмельницький, жовтень 2005 р.; тези опубліковано), “Правові та фінансові механізми муніципального управління” (м. Київ, лютий 2007 р.; тези опубліковано).
Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти наукових публікаціях (фахові видання).

Структура дисертаційної роботи визначена метою й завданням дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 214 сторінок, у тому числі список використаних джерел – 29 сторінок (всього – 275 джерел).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У Висновках формулюються найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, наведені основні теоретико-правові та практичні положення розв’язання проблем конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва:
1. Столиця України – місто Київ - це місто, яке, відповідно до Конституції України, наділене спеціальним статусом столиці України, є її політичним та адміністративним центром, прирівняним, за значенням, до символу незалежної держави, наділене додатковими функціями, що зумовлює додаткові повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
2. Під конституційно-правовим статусом столиці України – міста Києва, розуміється конституційно закріплена система структуроутворюючих елементів, що дають можливість визначати правове становище столиці України, особливості організації та функціонування у ній місцевого самоврядування і виконавчої влади, а також гарантії, які забезпечують вирішення питань місцевого та державного значення.
3. За своїм змістом конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва являє собою систему, яка складається з цілого комплексу публічно-правових елементів та атрибутів, ускладнених приватноправовими началами. Зокрема до публічно-правових елементів та атрибутів правового статусу столиці України – міста Києва відносяться: його конституційне визначення у якості столиці України, офіційне найменування, символіка, територія, адміністративні кордони, організаційно-правові особливості моделі апарату міської влади, насамперед системи органів місцевого самоврядування (статичний компонент), предмети відання, функції та повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, система нормативних правових актів, які приймаються з питань місцевого значення (функціональний компонент), відповідальність органів і посадових осіб міського самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у місті, контроль та нагляд за їх діяльністю (юрисдикційний компонент).
До приватноправового елементу правового статусу столиці України – міста Києва можуть бути віднесені: майно, яке знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва та територіальних громад районів у місті Києві, майнові права цих територіальних громад, їх органів та посадових осіб (статичний компонент), а також правові можливості цих суб’єктів своїми діями набувати та здійснювати майнові та особисті немайнові права і обов’язки, в тому числі: можливість розпорядження майном, яке знаходиться у комунальній власності тощо (динамічний компонент).
4. Запропонована концепція конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, яка дозволяє розглядати конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва з позицій системно-структурного та функціонального підходів; робити висновки та узагальнення, які засновані як на загальній, однаковій для всіх міст, структурі правового статусу, так і враховувати особливості статусу міста Києва як столиці України; синтезувати публічно-правові та приватноправові начала в конституційно-правовій природі та функціях міста Києва як столиці України; враховувати місце та роль столиці України у системі конституційно-правових відносин; прогнозувати розвиток нормативно-правових та організаційно-правових основ конституційно-правового статусу столиці України.
5. Концептуальне осмислення особливостей конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва дозволило зробити висновок, що даний статус може реалізуватися виключно в результаті конституційно-правових відносин, що виникають між містом Києвом і державою, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та органами і посадовими особами державної влади, міжнародних зв’язків між українською державою та світовим співтовариством.
6. Конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва включає в себе: 1) правосуб’єктність міста, 2) його розширені, порівняно з іншими містами, функції та додаткові повноваження органів місцевого самоврядування, 3) гарантії реалізації додаткових повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, 4) нормативно-правові основи про статус столиці, 5) механізм здійснення функцій і повноважень – система органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Правосуб’єктність міста Києва знаходить своє виявлення в інших елементах конституційно-правового статусу, що і визначають його особливість для міста Києва.
7. Доведено, що столиця України – місто Київ, як центр політичного життя України, є невід’ємною частиною конституційного механізму української держави, однією з її політичних основ, на яку покладається частина функцій держави.
8. Доведено, також те, що функції столиці України – міста Києва – це основні напрями та види діяльності територіальної громади міста Києва, органів місцевого самоврядування й органів державної влади, що діють на території міста, які втілюються в їх повноваженнях, визначених Конституцією та Законами України, обумовлюються об’єктивними потребами державного та суспільного розвитку з огляду на внутрішні і зовнішні завдання держави, в яких відображаються і конкретизуються сутність, соціальне призначення та роль Києва як столиці України.
9. Доведено, що столиця України – місто Київ є багатофункціональним суб’єктом конституційно-правових відносин та зроблено висновок, що воно здійснює як властиві усім містам функції, зокрема політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну та інші, так і специфічні столичні функції, що зумовлені статусом міста Києва як столиці України, які розширюють та доповнюють каталог загальних функцій міста в політичній, економічній, культурній, екологічній, зовнішній та інших сферах міського життя.
10. Обґрунтовано необхідність визначення на законодавчому рівні чіткого переліку функцій столиці України – міста Києва, виконання яких має фінансуватися з Державного Бюджету України та запропоновано визначати обсяги їх фінансування в окремих угодах між Київською міською радою і Кабінетом Міністрів України.
11. Зроблено висновок про необхідність прийняття нової редакції Закону України „Про столицю України – місто-герой Київ”, який має містити наступні основні елементи: визначення спеціального статусу столиці України – міста Києва, відповідно до ст. 133 Конституції України; вичерпний перелік функцій міста Києва, у тому числі визначати функції, що пов’язані із статусом столиці, виконання яких має фінансуватися з державного бюджету; чітку регламентацію статусу Київської міської ради, її виконавчого органу та Київського міського голови, механізм взаємодії між ними та систему їх функцій та повноважень; порядок організації та діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у районах міста Києва, форми їх взаємодії з Київською міською радою та її виконавчим органом, а також Київським міським головою.
12. Наведено авторську класифікацію локальних правових актів, згідно із відповідними критеріями, зокрема, залежно від виду представницького органу - на акти міської влади та акти районної влади; за підставами прийняття - на акти, які прийняті на підставі нормативно-правових актів, в межах повноважень наданих законом та акти політичного характеру, які відображають ставлення міської влади до подій в державі та чинного законодавства, як правило містять норму про обов’язкове їх опублікування в засобах масової інформації, але не впливають на життєдіяльність територіальної громади міста Києва; залежно від завдань, які висвітлюються - на акти, що приймають на підставі виконання столичних функцій, передбачених Законом України “Про столицю України – місто-герой Київ” та акти, що приймаються на підставі повноважень, передбачених загальним законодавством, що регулює питання місцевого самоврядування.
13. Запропоновано авторську класифікацію рішень Київської міської ради: за змістом правовідносин - на процедурні, організаційні, на виконання повноважень наданих законодавством; за дією на коло суб’єктів - на загальні, спеціальні, виняткові; за сферою правового регулювання - на економічні, соціальні, майнові, земельні, екологічні, освітні, культурні, тощо; за видом повноважень - на загальні та спеціальні; за підставами прийняття - на рішення, прийняті на підставі законодавства та політичні рішення.
14. Запропоновано законодавчо визначити чіткий порядок впровадження різних форм безпосередньої демократії у столиці з урахуванням статусу міста, його адміністративного поділу, важливості питань, регламентувати підстави для реалізації кожного з них. Обґрунтовано, що Статут територіальної громади міста Києва повинен містити певні процедурні питання скликання, проведення загальних зборів громадян, місцевих ініціатив, громадських слухань, впровадження в життя їх рішень, контроль за їх виконанням.
15. Вироблені пропозиції щодо необхідності внесення змін до чинного законодавства у частині, що регламентує повноваження районних у місті Києві рад.
16. Визначено, що правовий статус Київського міського голови обумовлюється сукупністю повноважень, визначених Законами України “Про столицю України – місто-герой Київ”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, які реалізуються на підставі конституційних норм щодо особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування у місті Києві. При цьому правовий статус Київського міського голови нерозривно пов’язаний із правовим статусом виконавчого органу Київської міської ради – Київської міської державної адміністрації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакьян С.А. Состояние, проблемы и перспективы местного самоуправления. – М.: Инфра-М, 1994. – 186 с.
2. Андресюк Б.П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи. – К.: Стилос, 1997. – 223 с.
3. Архів Верховної Ради України. – Справа № 06-2/3. – Т. 5. – Арк. 195.
4. Бабаєв В.М. Підвищення ефективності управління великим містом у структурі державного управління: Автореф. дис. ... док. наук з державного управління / Національна Академія державного управління при Президентові України. – К., 2004. – 36 с.
5. Баймуратов М.А. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине. – Харьков: Одиссей, 2000. – 80 с.
6. Баймуратов М.О. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування // Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 337–339.
7. Баймуратов М.О. Європейська типова конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади // Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 339–345.
8. Баймуратов М.О. Європейська Хартія місцевого самоврядування // Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – С. 324–337.
9. Баймуратов М.О., Григор’єв В.А. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні. – Одеса: АО БАХВА, 2003. – 192 с.
10. Баранник В.М. Політико-територіальна організація України: проблеми конституційно-правової теорії та практики: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський університет ім. Т. Шевченка. – К., 1997. – 18 с.
11. Батанов О.В. Статут територіальної громади – основний нормативний акт місцевого самоврядування // Право України. – 2004. – № 7. – С. 30–34
12. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія / За заг. ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 512 с.
13. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
14. Батанов О.В. Територіальні громади як первинні суб’єкти місцевого самоврядування в Україні: проблеми класифікації // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Одеса: Юридична література, 2002. – Т. 1. – С. 143.
15. Беленчук П., Кравченко В. Система місцевого самоврядування: деякі питання теорії та розвитку // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: Збірник матеріалів конференції (21–22 грудня 1998 р.). – К.: Науково-аналітичний центр “Перспектива”, 1999. – С. 9–14.
16. Берлінський М.Ф. Історія міста Києва. – К.: Наукова думка, 1991. – 317 с.
17. Білоус Н.О. Київський магістрат ХVІ – першої половини ХVІІ ст.: організація та юрисдикція: Автореф. дис. канд. історичних наук. – К., 2003. – 16 с.
18. Богданова Н.А. Категория статуса в конституционном праве // Вестник Московского университета. – Серия II. Право. – 1998. – № 3. – С. 3–20.
19. Борденюк В. Конституційно-правові аспекти вдосконалення організації виконавчої влади та місцевого самоврядування у містах Києві та Севастополі // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 28–35.
20. Борщевский М.В. Успенский С.В., Шкаратан О.И. Город: Методологические проблемы комплексного социального и экономического планирования. – М.: Наука, 1975. – 204 с.
21. Брайчевський М.Ю. Коли і як виник Київ. – К.: Вид-во академії наук Української РСР, 1963. – 152 с.
22. Бюджетний кодекс України від 21.06.2002 р. № 2542 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37–38. – С. 189.
23. Вакуленко В.М. Стратегічне планування економічного розвитку великого міста як інструмент підвищення ефективності його управління: Автореф. дис. канд. наук з державного управління. – К., 2003. – 20 с.
24. Висновок Конституційного Суду України у справі 31-16/2005 від 7 вересня 2005 р. (у справі про внесення змін до статей 85, 118, 119, 133, 140, 141, 142, 143 Конституції України) // Голос України. – 2005. – 20 вересня.
25. Волков В.Д. Город как субъект советского государственного права. – М.: Юрид. лит-ра, 1984. – 146 с.
26. Волков В.Д. Конституционно-правовой статус города // Проблеми управління сучасним містом: Тези доповідей та виступів на міжнародній науково-практичній конференції (м. Київ, 28–29 вересня 1995 р.). – К., 1995. – С. 111–112.
27. Город: Проблемы социального развития / Под ред. А.В. Дмитриева, М.Н. Межевича. – Ленинград.: Наука, 1982. – 177 с.
28. Граньє Луі. Дослідження по темі управління столичними містами. Париж. Відповіді на опитувальник організації комітету Конгресу регіональних і місцевих влад Європи // Рада Європи, Генеральний секретаріат: Матеріали доповіді 20 листопада 2000 р. – Париж, 2000. – С. 2–31.
29. Данилишин Б. Чи буде в Україні столичний регіон? // Людина і влада. – 2001. – № 1–2. – С. 17–20.
30. Данількевич М., Величко Ю. Статут територіальної громади міста – нове явище у праві України // Право України. – 2002. – № 4.- С.27-29.
31. Делія Ю. В. Правові основи місцевого самоврядування в Україні: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2003. – 17 с.
32. Денисов В. Н. Статус міжнародних договорів в Конституції України // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 1. – С. 29–36.
33. Дробишевська Т. Зарубіжний досвід міської політики // Економіка України. – 1996. – № 2. – С. 79–83.
34. Евдокимов В.Е., Старцев Я.Ю. Местные органы власти зарубежных стран. Правовые аспекты. – М.: Спарк, 2001. – 189 с.
35. Еремьева Е. Кіевъ и его городовое положеніе. – К., 1874. – 77 с.
36. Європейська Декларація міських прав від 18 березня 1992 р. // Місцеве самоврядування в Україні / За ред. О.М. Невелєва. – К.: Науково-дослідний інститут соціально-економічних проблем міста (НДІСЕП), 2000. – С. 235–237.
37. Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади (ратифікована Україною 14 липня 1993 р.): Постанова Верховної Ради України від 14.07.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 370.
38. Заяць І.Я. Область: становлення сучасної регіональної політики в Україні // Право України. – 1997. – № 6. – С. 20–35.
39. Заяць І.Я. Правовий статус області в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2000. – 18 с.
40. Заяць І.Я. Правовий статус області в Україні: Дис. канд. юрид. наук / юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. – Львів, 2000. – 205 с.
41. Зеленчук П., Кравченко В. Система місцевого самоврядування: деякі питання теорії та розвитку // Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування: Зб. матеріалів конференції (м. Київ, 21–22 грудня 1998 р.). – Науково-аналітичний центр “Перспектива”, 1999. – С. 81.
42. История Киева / Глав. ред. Ю.Ю. Кондуфор; ред. кол.: И.И. Артеменко и др. – К.: Наукова думка, 1983. – Т. 1. – 383 с.
43. История Киева: В 3-х т., 4-х кн. / Глав. ред. Ю.Ю. Кондуфор; ред. кол.: И.И. Артеменко и др. – К.: Наукова думка, 1983.
44. Іваненко В.В. Кавун М.Е. Катеринослав – Дніпропетровськ: віхи історичного поступу // Грані. – 2001. – № 1. – С. 3–9.
45. Кампо В. До питання про ще одну концепцію законопроекту про столицю // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1995. – № 3–4. – С. 115–117.
46. Карчева Г. Управління та самоврядування в м. Києві // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1995. – № 3–4. – С. 106–111.
47. Київ у XXI столітті: стратегія розвитку / Київська міська державна адміністрація, Національна академія наук України / Під. ред. Б.М. Данилишина, О. М. Тевелєва: Доповіді науково-практичної конференції. (м. Київ, 26 січня 2001 р). – К.: Обереги, 2001. – 280 с.
48. Кириченко Л. Народовладдя і місцеве самоврядування в Україні // Право України. – 2001. – № 6. – С. 99–101.
49. Кічун В.І. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади і Автономної Республіку Крим: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2001. – 20 с.
50. Колбай Г. Ненужная затея // РФ сегодня. – 2004. № 17 // www.russia-today.ru
51. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекцій. – Изд. 2-е испр. и доп. – М.: Юрайт, 1995. – 417 с.
52. Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів конференцій і пленумів ЦК. – К.: Політвидав України, 1976. – Т. 1. – 769 с.
53. Конституция Республики Беларусь от 24 ноября 1996 г. // Вестник Межпарламентской ассамблеи. – 1997. – № 3(17).
54. Конституция Российской Федерации от 12.12.1993 г. // Российская газета. – 1993. – 25 декабря.
55. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 08.06.1995 р. № 1к/95-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 318. – С. 133.
56. Конституція Республіки Албанія від 21.10.1998 р. // Gazeta Zyrtare. – 1998. – № 11 / Пер. з албанської В. С. Модестова // Конституции государств Европы. – Т. 1. – С. 181–218.
57. Конституція Республіки Вірменія від 05.06.1995 р. // Конституции государств Европы. – Т. 1. – С. 262–284.
58. Конституція Угорської Республіки від 18.08.1949 р. // Magyar Koziony, 1993. – № 186; 1994. – № 91, № 117 / Пер. з угорської А. Т. Лесенчука // Конституции государств Европы. – Т. 1. – С. 538–564.
59. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.
60. Копиленко О.П. Автономна Республіка Крим: проблеми правового статусу. – К.: Таксон, 2002. – 342 с.
61. Корецький Л.М. Українська Радянська Енциклопедія. – К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. – Т. 6. – 552 с.
62. Корнієнко М.І. Поняття територіального устрою України // Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2002. – С. 603–607.
63. Корнієнко М.І. Система, органи та посадові особи місцевого самоврядування // Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2002. – С. 636–649.
64. Косаківський Л.Г. Конституційний статус столиці України м. Києва: Тези доповідей та виступів на міжнародній науково-практичній конференції (28–29 вересня 1995 р.). – К., 28-29 вересня, 1995. – С. 40–43.
65. Коссей В. Европейские стандарты местного самоуправления // Юридический вестник. – 1997. – № 2. – С. 90–98.
66. Котляр М. Енциклопедичне видання Київ / Гол. ред. В.А. Смолій. – К.: Альтернативи, 2001. – 618 с.
67. Кравченко В., Линник Н. Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування // Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування: Навч. посібник. – К.: Книга-почтой, 1999. – 164 с.
68. Краснов М.А. Введение в муниципальное право. – М.: ИГПАН, 1993. – 15 с.
69. Куйбіда В. Функції місцевого самоврядування в Україні: аналіз і прогноз // Вісник Української Академії державного управління. – 2000. – № 1. – С. 294–298.
70. Куйбіда В.С. Конституційно-правові основи самоврядування в містах обласного значення: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 21 с.
71. Куйбіда В.С. Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні. – Львів: Літопис, 2001. – 376 с.
72. Куліченко І., Сурмін Ю., Наврузов Ю. Концептуальні засади розробки Статуту територіальної громади міста Дніпропетровська // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наукових праць. – Дніпропетровськ: ДФ УАДУ, 2001. – Вип. 1(4). – С. 189–200.
73. Кульчицький С.В., Кизченко В.И., Сидоренко Е.Ф. Основные периоды истории Киева. – К.: Общество “Знание” Украинской РСР, 1980. – 39 с.
74. Кушниренко А.Г. Национально-государственное и административно-территориальное устройство Украинской СРР: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / Харковский ордена Трудового красного знамени юридический інститут им. Ф.Э. Дзержинского. – Х., 1987. – 23 с.
75. Кушнір О. Правова база місцевого самоврядування // Вісник Програми сприяння парламентові України. – 1998. – № 4(35). – С. 5.
76. Листенгурт Ф.М. Большая Советская Энциклопедия. – М.: Издательство “Советская энциклопедия”, 1974. – Т. 15. – 631 с.
77. Максакова Р.М. Статут територіальної громади як важіль вирішення проблем реформування управління місцевими справами // Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 11–12 квітня 2003 р.). – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2003. – С. 120–123.
78. Мелащенко В.Ф. Інститут конституційного права // Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілко. – К.: Наукова думка, 2002. – С. 26–27.
79. Місцеве та регіональне самоврядування. – К., 1992. – № 2. – С. 19.
80. Нагорний О. Від територіальної громади – до регіону // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали науково-практичної конференції (м. Львів, 24–25 червня 1999 р.). – Львів: Доброчинний громадський Фонд ім. Князя Осмомисла, 1999. – С. 178–180.
81. О статусе столицы Республики Бєларусь: Закон Республики Бєларусь от 12.07.2000 г. № 410-3 // Национальный реестр правовых актов Республики Бєларусь. – 2000. – № 116,2/225.
82. О статусе столицы Российской Федерации: Закон Росийской Федерации от 15.04.1993 г. № 4802-1 // Ведомости Верховного Совета РСФСР. – 1993. – № 21. – С. 748.
83. Об нагрождении города Киева орденом Ленина: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 21.06.1961 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961. – № 28. – С. 272.
84. Об учреждении медали “За оборону Києва”: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 21.06.1961 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961. – № 28. – С. 271.
85. Обґрунтування обсягів видатків м. Києва в 2004 році на виконання столичних функцій // Комунальне підприємство “Науково-дослідний інститут соціально-економічних проблем міста”. – К., 2003. – 58 с.
86. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 20-е изд., стереотипное. – М.: Русский язык, 1988. – 750 с.
87. Олійник А.Ю., Гусарев С.Д., Слісаренко О.Л. Теорія держави і права: Навч. посібник – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
88. Омельченко О.О. Міста – локомотиви цивілізації // Столичний регіон. – 2004, вересень-жовтень. – № 5(7). – С. 7–12.
89. Онищук Г.І. Міський комплекс України: теорія та практика розвитку: Автореф. дис. доктора економ. наук. – К., 2002. – 38 с.
90. Павлов П.Н. Статус столицы Российской Федерации и недвижимое имущество // Недвижимость и инвестиции. Правовое регулирование. – 2001. – № 4(9). – С. 26–35.
91. Падалка В. Муніципальні запозичення: досвід і проблеми// Столичний регіон. – 2004, вересень-жовтень. – № 5(7). – С. 45–48.
92. Пітцик М., Кравченко В., Моньйо Е., Фонтен Б., Черніков В. та ін. Принципи Європейської Хартії місцевого самоврядування: Навч. посібник. – К., 2000. – 135 с.
93. Погорелко В.Ф. Местные советы в механизме осуществления функций Советского общенародного государства. – К.: Наукова думка, 1986. – 234 с.
94. Погорілко В.Ф. Статут столичного міста як юридична основа його самоврядування // Роль столиці у процесах державотворення, історичний та сучасний аспекти: Матеріали науково-практичної конференції (м. Київ, 28 лютого 1996 р.). – К., 1996. – С. 79–83.
95. Погорілко В.Ф. Механізм Української держави // Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілко. – К.: Наукова думка, 2002. – С. 152–160.
96. Погорілко В.Ф. Місто, спрямоване в майбутнє. Про конституційно-правові аспекти столичного регіону // Столичний регіон. – 2003, листопад-грудень. – № 2. – С. 59–62.
97. Положення про Апарат Верховної Ради України: Розпорядження Голови Верховної Ради України від 31 травня 2000 р. № 459 // Архів Верховної Ради України. – Системний номер 459/00-РГ-С.183.
98. Про адміністративно-територіальний устрій в Україні: Проект Закону України. Розроблений Міжвідомчою радою, утвореною Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.12.2002 р. № 703-р (протоколом № 2 засідання ради від 18.03.2003 р. схвалений і направлений на розгляд Комісії з питань адміністративно-територіального устрою при Президентові України).
99. Про адміністративно-територіальний устрій в Україні: Проект Закону України, внесений народними депутатами Р. Безсмертним, І. Юхновським та В. Стретовичем (реєстраційний № 1024/новий 0907).
100. Про адміністративно-територіальний устрій в Україні: Проект Закону України. Автор народний депутат України Р.П. Безсмертний. Головний комітет: Тимчасова спеціальна комісія з питань опрацювання проектів законодавчих актів у сфері політико-правової та адміністративної реформи в Україні (утворена Постановою Верховної Ради України від 08.02.2001 р. № 2258; Редакція запропонована Тимчасовою спеціальною комісією 10.07.2001 р.).
101. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 06.04.2004 р. № 1667-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 30–31. – С. 382.
102. Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України: Указ Президента України від 05.03.2002 р. № 218/2002 // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 62.
103. Про визначення загального складу Київської міської ради V скликання: Рішення Київради від 08.12.2005 р. № 587/3048 // Хрещатик. – 2005. – № 193.
104. Про визначення порядку організації та проведення у Києві недержавних масових громадських заходів політичного, культурного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру: Рішення Київради від 24.06.1999 р. № 317/418 // Хрещатик. – 1999. – № 58.
105. Про виконавчий орган Київської міської ради: Рішення Київради від 11.03.1999 р. № 161/262 // Хрещатик. – 1999. – № 21.
106. Про внесення змін до деяких законів України (щодо розмежування функцій і повноважень Київського міського голови та голови Київської міської державної адміністрації): Проект Закону України від 20.10.2006 р. № 2403, внесений народним депутатом М.В. Кравченком.
107. Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів верховної ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад: Закон України від 12.01.2007 р. № 602-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 13. – С. 134.
108. Про внесення змін до Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ”: Проект Закону України від 05.06.2000 р., внесений народним депутатом України Л.Г. Косаківським, № 223.
109. Про внесення змін до Статуту територіальної громади міста Києва: Рішення Київради від 19.12.2002 р. № 154/314 // Хрещатик. – 2003. – № 2.
110. Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ”: Проект Закону України від 15.10.2003 р. № 4265, поданий народними депутатами України В. Лебедівським, В. Бондаренком.
111. Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ”: Проект Закону України від 07.06.2005 р. № 7617, поданий народними депутатами України В. Бондаренком, Б. Безпалим, Ю. Горобцем.
112. Про внесення змін та доповнень до Статуту територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 р. № 371/1805: Рішення Київради від 27.02.2003 р. № 263/423 // Хрещатик. – 2003. – № 6.
113. Про вручення місту-герою Києву медалі “Золота Зірка”: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 08.05.1965 р. № 3563 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1965. – № 21. – С. 7.
114. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 03.07.1991 р. № 1286-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. –№ 33. – Ст. 443.
115. Про Генеральну схему планування території України: Закон України від 07.02.2002 р. № 3059-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 30. – С. 204.
116. Про делегування виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації) деяких повноважень на міжсесійний період: Рішення Київради від 19.06.2005 р. № 809/3384 // Хрещатик. – 2005. – № 125.
117. Про делегування Київському міському голові деяких повноважень на міжсесійний період: Рішення Київради від 11.07.2002 р. № 88/88 // Хрещатик. – 2002. – № 133.
118. Про Державний бюджет України на 2004 рік: Закон України від 27.11.2003 р. № 1344-V // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 17–18. – С. 250.
119. Про Державний бюджет України на 2007 рік: Закон України від 19.12.2006 р. № 489-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 7–8. – С. 66.
120. Про державну підтримку розвитку місцевого самоврядування в Україні: Указ Президента України від 30 серпня 2001 р. № 749/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 158.
121. Про деякі заходи для забезпечення виконання містом Києвом функцій столиці України: Указ Президента України від 18 березня 1994 р. № 99/94 // Урядовий кур’єр. – 1994. – № 45.
122. Про деякі питання діяльності Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації: Рішення голови Київської міської державної адміністрації від 5 червня 2002 р. № 1111 // Сектор Архівного діловодства апарату Київської міської державної адміністрації. – Фонд Р 1. – Том 23. – Арк. 45–49.
123. Про дозвіл на проведення мітингів та маніфестацій: Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 23.08.1991 р. № 517 // Державний архів міста Києва. – Р 1. – Опис 8. – Справа 3860. – Арк. 16.
124. Про дозвіл на створення органів самоорганізації населення – будинкових комітетів: Рішення Київради від 19.06.2005 р. № 799/3374 // Хрещатик. – 2005. – № 125.
125. Про доповнення функцій відділів апарату міської державної адміністрації: Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.12.1999 р. № 2035 // Сектор Архівного діловодства апарату Київської міської державної адміністрації. – Фонд Р 1. – Том 41. – Арк. 161.
126. Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України: Указ Президента України від 02.04.2007 р. № 264/2007 // Офіційний вісник Президента України. – 2007. – № 1.
127. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 24.06.2004 р. № 1875-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 47. – С. 514.
128. Про забезпечення діяльності виконавчих органів міста: Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 10.01.2000 р. № 17 // Сектор Архівного діловодства апарату Київської міської державної адміністрації. – Фонд Р 1. – Том 1. – Арк. 64.
129. Про забезпечення санітарного стану та надання медичної допомоги студентам, які об’явили голодівку на площі Жовтневої революції: Розпорядження виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.10.1990 р. № 365-р // Державний архів міста Києва. – Р. 1. – Опис 8. – Справа 3794. – Арк. 51.
130. Про загальну структуру представницьких та виконавчих органів влади в місті Києві: Рішення Київради від 17.06.1999 р. № 274/375 // http:1/searsh.liga.net//doc2/nsf
131. Про загострення суспільно-політичної ситуації в місті Києві, яка склалася після проголошення Центральною виборчою комісією результатів повторного голосування по виборах Президента України: Рішення Київради від 25.10.2004 р. № 733/2143 // Хрещатик. – 2004. – № 176.
132. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.2003 р. № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – С. 79.
133. Про затвердження Генерального плану розвитку міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року: Рішення Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 370/1804 // Хрещатик. – 2002. – № 7.
134. Про затвердження Київської міської програми “Екологія транспорту”: Рішення Київської міської ради від 29.11.2001 р. № 157/1591 // Хрещатик. – 2002. – № 4.
135. Про затвердження міської комплексної програми “Турбота” на 2001–2005 роки: Рішення Київської міської ради від 30.01.2001 р. № 161/1138 // Хрещатик. – 2001. – № 32.
136. Про затвердження міської міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я киян” на 2003–2011 роки: Рішення Київради від 28.11.2002 р. № 132/292 // Хрещик. – 2003. – № 58.
137. Про затвердження переліку та складу постійних комісій Київської міської ради V скликання: Рішення Київської міської ради від 14.06.2006 р. № 13/13 // Хрещатик. – 2006. – № 93.
138. Про затвердження Положення про Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації: Рішення голови Київської міської державної адміністрації від 7 червня 2002 р. № 1137 // Сектор Архівного діловодства апарату Київської міської державної адміністрації. – Фонд Р 1. – Том 23. – Арк. 143–149.
139. Про затвердження Положення про громадську приймальню депутата Київської міської ради: Рішення Київради від 22.02.2007 р. № 172/833 // Хрещатик. – 2007. – № 44.
140. Про затвердження Положення про помічника-консультанта депутата Київської міської ради: Рішення Київської міської ради від 13.07.2006 р. № 28/28 // Хрещатик. – 2006. – № 136.
141. Про затвердження Положення про Колегію виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): Розпорядження Київського міського голови від 15.12.2003 р. № 365 // http:1/searsh.liga.net//doc2/nsf
142. Про затвердження Положення про постійні комісії: Рішення Київської міської ради від 27.03.2003 р. № 325/485 // Хрещатик. – 2003. – № 86.
143. Про затвердження Положення про почесне звання “Місто-герой”: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 08.05.1965 р. № 3566 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1965. – № 21. – С. 7.
144. Про затвердження Положення про Президію Київської міської ради V скликання: Рішення Київради від 13.07.2006 р. № 27/27 // Хрещатик. – 2006. – № 136.
145. Про затвердження Положення про секретаріат Київської міської ради: Розпорядження Київського міського голови від 26.06.2006 р. № 112/299 // Відділ редагування документів та випуску розпоряджень управління документального забезпечення апарату виконавчого органу Київради. – Справа № 112.
146. Про затвердження розпоряджень Київського міського голови з делегованих повноважень на міжсесійний період: Рішення Київради від 26.09.2002 р. № 4/164 // Хрещатик. – 2002. – № 157.
147. Про затвердження Тимчасового порядку розмежування земель права державної і комунальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2002 р. № 1100 // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 153.
148. Про затвердження Типового регламенту місцевої держаної адміністрації: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. № 2263 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – С. 2456.
149. Про затвердження Формули розподілу обсягу між бюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним бюджетом та місцевими бюджетами: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. № 1195 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 38. – С. 1729.
150. Про захист трудових прав депутатів місцевих рад та вдосконалення законодавства в частині відкликання депутатів місцевих рад: Рішення Київради від 26.09.2002 р. № 16/176 // Хрещатик. – 2002. – № 190.
151. Про Заходи з реалізації резолюцій громадських слухань щодо збереження історичної забудови, природно-заповідних територій та упорядкування територій зелених насаджень загального користування м. Києва: Рішення Київради від 06.10.2005 р. № 28/3492 // Хрещатик. – 2005. – № 181.
152. Про заходи щодо забезпечення громадського порядку в столиці Україні – місті-герої Києві: Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.11.2004 р. № 2131 // Хрещатик. – 2004. – № 175.
153. Про заходи щодо забезпечення реалізації повноважень Київради у здійсненні держаної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Рішення Київської міської ради від 18.03.2004 р. № 83/1293 // Хрещатик. – 2004. – № 6.
154. Про заходи щодо підтримки соціально-економічного розвитку міста Севастополя: Указ Президента України від 16 червня 1998 р. № 640/98 // Урядовий кур’