РОЛЬ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ДЕРЖАВИ І РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ГАРАНТУВАННІ СВОБОДИ ВІРОСПОВІДАННЯ В УКРАЇНІ :

Краткое описание

З М І С Т
ВСТУП…………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1
ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ДЕРЖАВИ І РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ …. 10

1.1. Теоретичні і методологічні аспекти аналізу проблеми …….….…………. 10
1.2. Становлення конституційно-правового регулювання відносин держави і релігійних організацій в Україні ……………………………………………….. 27
1.3. Загальна характеристика сучасного періода конституційно-правового регулювання відносин держави і релігійних організацій в Україні …………. 45

РОЗДІЛ 2
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ ВІДНОСИН ДЕРЖАВИ
І РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ ……………………………….. 68

2.1. Принцип гарантування свободи віросповідання ………………………….. 68
2.1.1. Заборона неконституційного обмеження свободи сповідувати релігію.. 78
2.2. Принцип відокремлення держави і релігійних організацій ………..…… 100
2.3. Принцип відокремлення державних, комунальних навчальних закладів і релігійних організацій ………………………………………………………….. 111
2.4. Принцип рівності релігійних організацій перед законом…………..…… 124
2.5. Принцип заборони дискримінації релігійних організацій………………. 133

РОЗДІЛ 3
РЕЛІГІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ І УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ЯК СУБ’ЄКТИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН ІЗ РЕАЛІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАННЯМИ ВІРУЮЧИХ СВОБОДИ ВІРОСПОВІДАННЯ…….. 146

3.1. Релігійні організації як суб’єкти конституційно-правових відносин із реалізації свободи віросповідання …………………..………………………… 146
3.2. Українська держава як суб’єкт конституційно-правових відносин із реалізації об’єднаннями віруючих свободи віросповідання ………….….….. 163
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………… 179 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………… 182
В С Т У П

Актуальність теми. В умовах формування громадянського суспільства, проголошення курсу на розбудову в Україні правової, демократичної держави особливого значення набуває питання повного і ефективного гарантування прав людини, в тому числі свободи віросповідання.
Стан забезпечення вказаного фундаментального права, серед іншого, значно залежить від характеру відносин держави і релігійних організацій, моделі і становлення таких взаємозв’язків, їх правового регулювання. При цьому вихідна роль як у гарантуванні свободи віросповідання, так і їх юридичній регламентації, належить Конституції і конституційному законодавству України. Отже, дослідження ролі конституційно-правового регулювання відносин Української держави і об’єднань віруючих у забезпеченні правомірної реалізації і охороні свободи віросповідання необхідно для наукової розробки цілісного механізму гарантування цього права.
З іншої сторони, якомога повне висвітлення зазначеного питання є умовою всебічної характеристики конституційно-правового регулювання відносин Української держави і релігійних організацій, належного виконання Українською державою зобов’язання забезпечити правомірну реалізацію і охорону свободи віросповідання, в тому числі з точки зору міжнародних і регіональних угод з прав людини. Дослідження ролі конституційно-правового регулювання відносин держави і релігійних організацій у гарантуванні свободи віросповідання є також необхідним для вдосконалення відповідного національного законодавства. Адже внесення змін і доповнень до цього законодавства з метою приведення його у відповідність до Конституції України, вказаних угод з прав людини, реалій сьогоденної релігійної ситуації в державі, впровадження дієвих механізмів забезпечення об’єднанням віруючих свободи віросповідання повинно здійснюватися на розробленій теоретичній базі.
Наведене свідчить про перспективність обраної теми дослідження та її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах і відповідно до цільової комплексної програми “Права людини і проблеми організації функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування” № 0186.0.070865.
Мета і задачі дослідження полягають у вирішенні низки теоретичних і практичних питань конституційно-правового регулювання відносин Української держави і релігійних організацій; формулюванні науково обгрунтованих висновків щодо ролі такої юридичної регламентації в механізмі гарантування права вказаних груп на свободу віросповідання; заповненні прогалин в науці конституційного права з цієї тематики; опрацюванні пропозицій щодо вдосконалення законодавства України з метою повного й ефективного забезпечення об’єднанням віруючих свободи релігії, приведенні його у відповідність із Конституцією України, міжнародними і регіональними угодами з прав людини.
Для цього необхідно:
- визначити теоретичні і методологічні засади дослідження зазначеної проблематики;
- проаналізувати конституційно-правове регулювання відносин Української держави і релігійних організацій, його можливості і відмінності в забезпеченні правомірної реалізації і охороні свободи віросповідання в різні періоди свого становлення, в тому числі на сучасному етапі;
- дослідити конституційно-правові принципи відносин Української держави і об’єднань віруючих, роль цих положень у гарантуванні свободи віросповідання;
- розглянути правосуб’єктність учасників правовідносин по реалізації об’єднаннями віруючих свободи віросповідання, конституційно-правовий статус релігійних організацій і засади компетенції органів державної влади у відносинах з цими групами;
- сформулювати пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавства України, яке регулює відносини держави і релігійних організацій.
Об’єктом дослідження є юридична регламентація взаємозв’язків Української держави і об’єднань віруючих, забезпечення правомірної реалізації і охорони свободи релігії.
Предметом дослідження є роль конституційно-правового регулювання відносин Української держави і релігійних організацій у гарантуванні свободи віросповідання в умовах формування громадянського суспільства, розбудови України як правової демократичної держави.
Методи дослідження. В основу роботи покладено діалектичний метод, на підставі якого, виходячи з демократичних цінностей свободи релігії, досліджуються вплив конституційно-правових норм на взаємозв’язки держави і об’єднань віруючих і вимоги до цієї регламентації, зобов’язання Української держави гарантувати вказане право, принципи відносин держави і релігійних організацій, конституційно-правовий статус цих груп в Україні, засади компетенції органів державної влади, їх посадових осіб у таких взаємозв’язках. Із спеціальних методів наукового пізнання застосовано:
системний метод – при аналізі провідної ролі конституційно-правового регулювання в регламентації відносин держави і релігійних організацій, при розкритті комплексного інституту свободи віросповідання, механізма гарантування цього права;
порівняльно-правовий метод – при дослідженні конституційного законодавства України та інших держав, а також практики захисту свободи релігії міжнародними та регіональними контрольними механізмами додержання прав людини;
історично-правовий метод – при аналізі періодів і етапів становлення конституційно-правового регулювання відносин Української держави і об’єднань віруючих, виявлення в їх межах особливостей і відмінностей такої регламентації;
метод конкретно-соціологічних досліджень – для вивчення умов і чинників, які впливають на забезпечення свободи віросповідання у взаємозв’язках Української держави і релігійних організацій, опрацювання пропозицій щодо подальшого розвитку конституційно-правового регулювання таких відносин, удосконалення відповідного законодавства України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першою спробою комплексного монографічного дослідження конституційно-правового регулювання відносин держави і релігійних організацій та його ролі у гарантуванні цим об’єднанням свободи віросповідання.
Найбільш вагомі результати роботи, які відображають внесок автора в вивчення зазначеної проблематики і містять елементи наукової новизни, зводяться до такого:
1. Вперше обгрунтовується висновок про неприпустимість з боку держави будь-яких визначень релігії як передумов або підстав гарантування та реалізації об’єднаннями віруючих свободи віросповідання.
2. Сфера конституційно-правового регулювання відносин держави і релігійних організацій вперше досліджується і визначається виходячи з внутрішнього і зовнішнього аспектів свободи віросповідання, світського характеру Української держави, соціальної автономії об’єднань віруючих.
3. Вперше в сфері свободи віросповідання, взаємозв’язків держави і релігійних організацій вирізняються ті суспільні відносини, які через свою важливість за будь-яких обставин повинні бути врегульовані саме конституційно-правовими нормами. Вперше аргументується теза про визначення предмета конституційно-правового регулювання взаємозв’язків Української держави і об’єднань віруючих виключно законами України. Обгрунтовується висновок про неоднорідність за змістом суспільних відносин, які складають зазначений предмет, і конституційно-правових норм, що їх регулюють, обумовлену цим відмінність способів нормативного впливу на взаємозв’язки Української держави і релігійних організацій.
4. Дістало подальшого розвитку дослідження питань нейтральності зазначених норм права, невичерпності юридичної регламентації реалізації об’єднаннями віруючих своїх прав, можливості регулювати нерегламентовані законодавством відносини Української держави і релігійних організацій шляхом домовленостей між учасниками таких взаємозв’язків. Водночас конституційно-правове регулювання зазначених відносин здійснюється не хаотично, а відповідно до їх принципів.
5. Більш широко тлумачиться принцип гарантування свободи віросповідання, тобто як сукупність взаємопов’язаних правових засобів, що охоплюють два збалансованих аспекта: правомірну реалізацію об’єднаннями віруючих свободи релігії та її охорону. Вперше зазначається, що цим принципом обумовлюється і визначення основних вимог до обмеження Українською державою свободи сповідувати релігію.
6. З позицій ліберального підходу до свободи віросповідання дістало подальшого розвитку дослідження відокремлення Української держави, державних, комунальних навчальних закладів і релігійних організацій, співпраці цих інституцій у соціально значущих сферах. На сьогодні зазначені конституційно-правові принципи означають нейтралітет Української держави, в тому числі названих установ освіти, в питаннях світогляду і віросповідання, обопільну незалежність держави і об’єднань віруючих, їх внутрішню автономію. Принципи відокремлення Української держави, державних, комунальних навчальних закладів і релігійних організацій не заперечують співпрацю цих інституцій в межах Конституції і законодавства України, права об’єднань віруючих надавати дітям і дорослим, їх групам релігійну освіту.
7. Дістало подальшого розвитку дослідження принципу рівності релігійних організацій перед законом. Підкреслюється, що на даний час його дія охоплює всі об’єднання віруючих незалежно від розсуду держави. Визначено роль цього принципу в гарантуванні таким групам свободи віросповідання, яка полягає в імперативному, без виключень, закріпленні в законодавстві за всіма релігійними організаціями незалежно від будь-яких ознак їх рівного правового статусу, єдиного порядку його набуття і припинення, рівного ступеня свободи релігії.
8. Дістало подальшого розвитку дослідження заборони дискримінації релігійних організацій, визначено обумовлену цим принципом систему заходів, які мають бути здійснені Українською державою в необхідних випадках.
9. Додатково обгрунтовується положення, що в законодавстві України метою утворення релігійних організацій слід визнати спільну реалізацію віруючими права на свободу віросповідання.
10. Дістали подальшого дослідження вимоги щодо використовуваних у конституційно-правовому регулюванні відносин Української держави і релігійних організацій термінів і основних понять та їх застосування.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть використовуватися:
- в науково-дослідницьких цілях – для подальшого розвитку науки конституційного права України, поглиблення знань про юридичну регламентацію взаємозв’язків держави і релігійних організацій, механізм гарантування свободи віросповідання;
- в правотворчій роботі – як теоретичне підгрунтя при розробці законопроектів, внесенні змін і доповнень до законодавства України в сфері свободи релігії, відносин держави і об’єднань віруючих;
- у правозастосуванні - для оптимізації форм діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які представляють Українську державу в її відносинах з релігійними організаціями;
- в навчальному процесі - при викладанні курсів конституційного права України, релігієзнавства, при пiдготовцi вiдповiдних пiдручникiв та навчальних посiбникiв, їх роздiлiв, у науково-дослідницькій роботi студентiв;
- у правовиховній роботі - дисертація може слугувати підвищенню освітнього рівня і правової культури посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадян України, іноземців та осіб без громадянства.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження доповідалися на:
- Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (м.Харків, 2000 р.);
- Х Харківських політологічних читаннях (м.Харків, 2000 р.);
- “круглому столі” “Право і релігія” (м.Київ, 2000 р.);
- науково-практичній конференції молодих учених “Актуальні проблеми юридичної науки” (м.Харків, 2000 р.);
- ХІ Харківських політологічних читаннях (м.Харків, 2001 р.), обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у вісьмох публікаціях (п’ять з них – у фахових виданнях).
Структура дисертації обумовлена задачами і предметом дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, які містять відповідно три, п’ять, два підрозділи, одного пункту, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 181 сторінка, списку використаних джерел – 28 сторінок (250 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі ролі конституційно-правового регулювання відносин Української держави і релігійних організацій у механізмі гарантування їх права на свободу віросповідання. Висвітлено низку теоретичних і практичних питань зазначеної юридичної регламентації, сформульовано науково обгрунтовані висновки стосовно її значення в механізмі гарантування свободи релігії, опрацьовано пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства в цій сфері. Дослідження значення конституційно-правового регулювання відносин Української держави і об’єднань віруючих у правомірній реалізації і охороні свободи віросповідання необхідно для всебічної характеристики такої регламентації і розроблення цілісного механізму гарантування названого права, теоретичного забезпечення розвитку відповідного законодавства України. Головні наукові і практичні результати роботи автор вбачає в наступному:
2. Конституційно-правове регулювання відносин Української держави і релігійних організацій відіграє значну роль у гарантуванні таким групам свободи віросповідання. Передусім це пояснюється залежністю правового захисту свободи релігії від характеру вказаних взаємозв’язків, їх становлення, моделі і юридичної регламентації, причому вихідна роль у регулюванні відносин держави і об’єднань віруючих, забезпеченні правомірної реалізації і охороні зазначеного фундаментального права належить Конституції і конституційному законодавству України в цілому.
3. Значення вказаного конституційно-правового регулювання в гарантуванні свободи релігії обумовлено і його предметом, який охоплює основоположні суспільні відносини в сфері свободи віросповідання, взаємозв’язків Української держави і релігійних організацій, у тому числі модель цих відносин.
4. Для правомірної реалізації і охорони свободи релігії має значення й те, що норми Конституції і конституційного законодавства України переважно базуються на ліберальному підході до свободи віросповідання, що забезпечує гарантування цього права більшою мірою.
5. У гарантуванні свободи релігії свою роль відіграють і конституційно-правові принципи відносин Української держави і об’єднань віруючих: гарантування свободи віросповідання, відокремлення держави, державних, комунальних навчальних закладів і релігійних організацій, їх рівність перед законом, заборона дискримінації груп віруючих.
6. Значна роль конституційно-правового регулювання відносин Української держави і релігійних організацій у гарантуванні свободи віросповідання покладає на таку юридичну регламентацію, відповідне законодавство і правозастосовчу діяльність низку вимог. Одними з них є нейтралітет Української держави в питаннях світогляду і віросповідання, неприпустимість з боку держави будь-яких визначень релігії як передумов або підстав гарантування та реалізації об’єднаннями віруючих свободи віросповідання.
7. Ці засадничі вимоги і зобов’язання Української держави гарантувати свободу релігії обумовлюють нейтральність конституційно-правових норм, які регулюють відносини держави і об’єднань віруючих, гнучкість і чутливість таких приписів до релігійних потреб цих груп, єдину для всіх них нормативну базу, заборону встановлення юридичних приписів на підставі уявлень законодавця про певну релігійну організацію.
8. В конституційно-правовому регулюванні взаємозв’язків Української держави і об’єднань віруючих слід також ураховувати неоднорідність за змістом суспільних відносин, які складають його предмет, і відповідних норм права. Це обумовлює різні способи нормативного впливу на зазначені взаємозв’язки, відмінність підходів вказаної юридичної регламентації, з однієї сторони, до засад компетенції органів державної влади, їх посадових осіб, а з іншої, до прав релігійних організацій. З наведеного випливає і вимога невичерпності регламентації реалізації цими групами своїх прав та можливість регулювати нерегламентовані законодавством взаємозв’язки держави і об’єднань віруючих домовленостями між учасниками таких відносин.
9. Широкі можливості зазначеної юридичної регламентації в гарантуванні свободи віросповідання висувають вимоги і до конституційно-правового статусу релігійних організацій в Україні. Так, вказаний статус повинен надавати цим групам можливість здійснювати весь спектр законної діяльності, пов’язаної з їх переконаннями.
10. Термінологія і дефініції основних понять, використовувані в конституційно-правовому регулюванні відносин Української держави і об’єднань віруючих, мають спрямовуватися на гарантування свободи віросповідання, вільну діяльність релігійних організацій, чітке визначення повноважень органів державної влади, їх посадових осіб. Зазначені формулювання повинні відповідати Конституції України, бути науковими, нейтральними, не мати дискримінаційного або зневажливого характеру щодо віруючих та їх об’єднань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративний Кодекс У.С.Р.Р. Текст та поартикульний коментар / За ред. С.Канарського та Ю.Мазуренка. - Харків: Юридичне видавництво Наркомюсту УСРР, 1929. - 400 с.
2. Амор А. Візит до Сполучених Штатів Америки (Фрагменти звіту Спеціального Доповідача Комісії з прав людини відповідно до резолюції 1998/18 Генеральної Асамблеї ООН) //Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти. У 2 т. - Т.2. - Львів: Свічадо, 2001. - С.353 - 361.
3. Андрусишин Б.І. Церква в Українській державі 1917-1920 рр. (доба Директорії УНР): Навч. посібник. - К.: Либідь, 1997. - 176 с.
4. Атеистический словарь / Абдусамедов А.И., Алейник Р.М., Алиева Б.А. и др.: Под общ. ред. М.П.Новикова. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат, 1986. - 512 с.
5. Бабій М. Правові аспекти місіонерської діяльності в Україні //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. – С.111 – 115.
6. Беніто Е. Ліквідація всіх форм нетерпимості й дискримінації на підставі релігії та переконань. Дослідження сучасних аспектів проблем нетерпимості й дискримінації на підставі релігії та переконань (Фрагменти звіту Спеціального Доповідача Підкомісії ООН у справах запобігання дискримінації й захисту меншин) //Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти. У 2 т. - Т.2. - Львів: Свічадо, 2001. - С.288 - 352.
7. Бондаренко В. Релігійна ситуація в Україні і перспективи її розвитку //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.73 - 76.
8. Бондаренко В. Релігійне життя в сучасній Україні: стан, тенденції та проблеми розвитку //Людина і світ. – 2003. - № 12. – С.36 – 39.
9. Бондаренко В.Д. та ін. Релігійне життя в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації. - / Бондаренко В.Д., Єленський В.Є., Журавський В.С. - К.: Лотос, 1996. - 37 с.
10. Борисов К.Г. Международное право религиозных конфессий мирового сообщества: Учеб. пособие. – М.: Изд-во РУДН, 2001. – 155 с.
11. Бузби Ли. Нарушение прав человека государством. Дискриминация и неравноправие религиозных организаций //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. А. Колодного і В. Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.6 - 8.
12. Бучма О. Правовий аспект функціонування релігійних відносин //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.51 - 58.
13. Вайг Б. Ставлення до сект та “нових релігій”. Досвід Німеччини //Національна безпека і оборона. - 2000. - № 10. - С.73 - 77.
14. Васьковський В. Духовна освіта в Україні: проблеми й напрямки розвитку //Людина і світ. - 1998. - № 10. - С.26 - 29.
15. Гаджиев Г. Новые грани конституционного принципа разделения властей //Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 2004. - № 2. – С.50 - 52.
16. Гаевая Н.П. Советское законодательство о свободе совести / Отв. ред. И.А.Тимченко, АН УССР, Ин-т государства и права. - К.: Наукова думка, - 1988. - 144 с.
17. Ганн Д. Судовий захист права на свободу сумління на основі Європейської Конвенції з прав людини //Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти. У 2 т. - Т.2. - Львів: Свічадо, 2001. - С.179 - 207.
18. Гануліч П. “Не зашкодь!”. Про один з проектів закону “Про свободу совісті та релігійні організації” //Людина і світ. - 2001. - № 11-12. - С.12 - 15.
19. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. - М.: МНИМП, 1998. - 600 с.
20. Григорьева Л.И. Свобода совести и актуальные проблемы государственно-правового регулирования деятельности новейших нетрадиционных религиозных объединений. - Красноярск: РИО КГПУ, 1999. - 408 с.
21. Декларація прав національностей України від 01.11.91 //Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст.799.
22. Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на підставі релігії або переконань: проголошена 25.09.81 Резолюцією 36/55 Генеральної Асамблеї ООН //Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини: Випуск 15. - Київ-Харків, 1996. - С.81 - 84.
23. Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин: проголошена 18.12.92 Резолюцією 47/135 Генеральної Асамблеї ООН //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.137 - 139.
24. Де Пьюіг Л. Пояснювальний меморандум до Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи 1396 (1999) з релігії та демократії //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.160 - 166.
25. Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна (історико-політичний аналіз): Монографія / С.В.Сьомін, Ю.Г.Кальниш, В.М.Петрик, В.В.Остроухов. За ред. І.І.Тимошенка. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 136 с.
26. Добрянський С. Застосування Конвенції про захист прав та основних свобод людини як вияв діалектики загального й одиничного у праворозумінні //Право України. - 2000. - № 11. - С.38 - 40.
27. Дудар Н.П., Филипович Л.О. Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади). – К.: Наук. думка, 2000. – 132 с.
28. Дудар Н., Шангіна Л. Релігія і віра в житті українців //Національна безпека і оборона. - 2000. - № 10. – С.83 – 98.
29. Дьюрем К. Перспективи щодо релігійної свободи: порівняльна структура //Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти. У 2 т. - Т.2. - Львів: Свічадо, 2001. - С.23 - 76.
30. Дьюрем К. Свобода религии: модель США //Религиозная свобода: модели церковно-государственных отношений стран Западной Европы и США. - Научный ежегодник. / Отв. ред. д.филос.н. Колодный А.Н. - К.: Институт философии им. Г.С. Сковороды НАН Украины, 1996. - С.131 – 147.
31. Дэвис Д. Религиозные инициативы нового президента США: реакция общества и перспектива //Религия и право. - 2001. - № 3. – С.7 - 13.
32. Еленский В. Модели церковно-государственных отношений США и Западной Европы и проблемы посткоммунистических обществ //Религиозная свобода: модели церковно-государственных отношений стран Западной Европы и США. - Научный ежегодник. / Отв. ред. д.филос.н. Колодный А.Н. - К.: Институт философии им. Г.С.Сковороды НАН Украины, 1996. - С.4 - 9.
33. Єленський В. Духовний супровід у Збройних Силах України: дискусії і перспективи //Людина і світ. - 2001. - № 11-12. - С.2 - 8.
34. Єленський В. Конституцію прийнято. Що далі? Про напрями розвитку української системи церковно-державних відносин //Людина і світ. - 1996. - № 9. - С.9 - 13.
35. Єленський В. Новітні релігії в дзеркалі вітчизняних мас-медіа //Релігійна свобода: історичне підгрунтя, правові основи і реалії сьогодення. Науковий збірник. За заг. ред. проф. А.Колодного. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1998. - С.122 - 127.
36. Єленський В. Перспективи розвитку української системи церковно-державних відносин //Релігійна свобода: історичне підгрунтя, правові основи і реалії сьогодення. Науковий збірник. За заг. ред. проф. А.Колодного. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1998. - С.60 - 64.
37. Єленський В. Прозелітизм //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.121 - 124.
38. Єленський В. Релігійна свобода: українська реальність і світовий досвід //Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти. У 2 т. - Т.2. - Львів: Свічадо, 2001. - С.7 - 22.
39. Єленський В. Релігійно-суспільні зміни в посткомуністичній Європі //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.40 - 45.
40. Єленський В. Релігія і право //Людина і світ. - 2001. - № 9. - С.32 - 34.
41. Єленський В. Релігія і школа //Людина і світ. - 2001. - № 11-12. - С.32 - 36.
42. Заключение Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации о проверке соответствия Федерального Закона Российской Федерации “О свободе совести и о религиозных объединениях” международно-правовым обязательствам Российской Федерации //Российская газета. - 22.04.1999. - № 77. – С.11.
43. Закович М. Про духовність і освіту //Людина і світ. - 2001. - № 9. - С.42 - 44.
44. Закович М., Колодний А. Релігійна та релігієзнавча освіта в Україні //Релігійна свобода: історичне підгрунтя, правові основи і реалії сьогодення. Науковий збірник. За заг. ред. проф. А.Колодного. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1998. - С.82 - 86.
45. Здіорук С. Церковно-державні відносини як об’єкт дослідження і як навчальна дисципліна //Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф., Київ, 28-30 верес. 1994 р. - К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996 . - С.111 - 119.
46. Здіорук С., Здіорук О. Конституційні і законодавчі основи захисту свободи совісті та віросповідань в Україні (порівняльний аналіз з міжнародним правом і практикою) //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.66 - 73.
47. Игумен Вениамин (Новик). Идентичность против прав? //Религия и право. - 2001. - № 3. – С.21 - 22.
48. “Идея, которую мы пронесли через столетия, сегодня стала реальностью” (релиз Пресс-службы Президента Грузии) //Свободная Грузия. – 2002. - № 220. – С.1, 3.
49. Информация о деятельности на территории России представителей нетрадиционных религиозных объединений: Приложение к Письму Министерства образования Российской Федерации от 12.07.2000 //Официальные документы в образовании. - 2000. - № 16. – С.15 - 17.
50. Інтровігне М. Свобода релігій в Європі //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.9 - 12.
51. Історія релігії в Україні: Навчальний посібник / А.М.Колодний, П.Л.Яроцький, Б.О.Лобовик та ін.; За ред. А.М.Колодного, П.Л.Яроцького. - К.: Знання, 1999. - 735 с.
52. Кальниш Ю. Перспективи розвитку системи державно-церковних відносин в Україні: регіональний рівень //Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - Випуск 2. - Частина І. - С.97 - 100.
53. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. - К.: Наукова книга, 2000 - 378 с.
54. Климов В. Законодавчі ініціативи Держкомрелігій: проекти й реалії //Людина і світ. - 1998. - № 2. - C.28 - 30.
55. Климов В. Формування і реалізація української моделі державно-церковних відносин //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.79 - 84.
56. Клочков В.В. Закон и религия (От государственной религии в России к свободе совести в СССР). - М.: Юрид. лит., 1982. - 160 с.
57. Клочков В. Советское законодательство о религиозных культах //Социалистическая законность. - 1982. - № 1.- С.20 - 23.
58. Ковальова Г. Вплив конституційно-правових норм на релігійні конфлікти в Україні //Конфлікти в суспільствах, що трансформуються: Зб. наук. ст. (За матеріалами ХІ Харківських політологічних читань) / Упоряд.: А.П.Гетьман, О.В.Ставицька. - Харків: Право, 2001. - С.145 - 146.
59. Ковальова Г. До питання конституційної відповідальності релігійних організацій в Україні //Проблеми законності. Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип.46. - С.64 - 69.
60. Ковальова Г. Конституційно-правове регулювання державно-конфесійних відносин в Україні //Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. - С.79 - 87.
61. Ковальова Г. Окремі аспекти правового регулювання впливу релігійного чинника на національну політику в Україні //Формування суспільної політики: теоретичний, практичний та правовий аспекти: Зб. наук. ст. (За матеріалами Х Харківських політологічних читань). - Харків: Ксилон, 2000. - С.70 - 71.
62. Ковальова Г. Розвиток правового регулювання державно-конфесійних відносин в Україні //Проблеми законності: Респ. міжвідомч. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип.44. - С.49 - 52.
63. Ковальова Г. Свобода совісті як основоположний принцип державно-конфесійних відносин //Проблеми законності. Вип.37: Респ. міжвідомч. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. - С.57 - 61.
64. Кодекс законів про працю України: Закон Української РСР від 10.12.71 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради УРСР. - 1971. - додаток до № 50. - Ст.375.
65. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон Української РСР від 07.12.84 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - додаток до № 51. - Ст.1122.
66. Колодный А. Плюрализм религиозной жизни в Украине: опыт и проблемы //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.76 – 79.
67. Компаниец И.Н. Административно-правовое регулирование свободы совести: Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук: Специальность 12.00.07 / Науч. руководитель – канд. юр. наук, проф. Ю.П. Битяк. – Харьков, 1996. – 179 с.
68. Конституционное соглашение между Грузинским государством и Грузинской Апостольской Автокефальной Православной церковью //Свободная Грузия. – 2002. - № 220. – С.1.
69. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. - 400 с.
70. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. - К.: Право, 1996. – 544 с.
71. Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України. - К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. - 272 с.
72. Конституція (Основний Закон) Української РСР (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. - № 18. – Ст.268.
73. Конституція України //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.
74. Концепция национальной безопасности Российской Федерации: утверждена Указом Президента Российской Федерации от 10.01.2000 № 24 //Собрание законодательства Российской Федерации. – 2000. - № 2. – Ст.170.
75. Коул Ч. Пропозиції стосовно відокремлення церкви від держави з погляду розвитку демократичного суспільства //Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф., Київ, 28-30 верес. 1994 р. - К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. - С.83 - 87.
76. Кочан Н. Відокремлення школи від церкви в координатах відкритого суспільства //Людина і світ. - 2000. - № 9. - С.39 - 49.
77. Красиков А. Конституционный Суд и свобода совести в России //Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. - 2000. - № 1. - С.234 - 237.
78. Кримінальний Кодекс України: Закон Української РСР від 28.12.60 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - № 2. - Ст.14.
79. Кримінальний Кодекс України: Закон України від 05.04.2001 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25 - 26. - Ст.131.
80. Крішнасвамі А. Дослідження фактів дискримінації у сфері релігійних прав і звичаїв (Фрагменти звіту Спеціального Доповідача Підкомісії ООН у справах запобігання дискримінації й захисту меншин) //Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти. У 2 т. - Т.2. - Львів: Свічадо, 2001. - С.208 - 287.
81. Куроедов В.А. Религия и церковь в Советском государстве / В. А. Куроедов. - М.: Политиздат, 1982. - 263 с.
82. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини і громадянина: Навчальний посібник. - Харків: Факт, 2001. - 440 с.
83. Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М.: Спарк, 1998. - 448 с.
84. Лернер Н. Релігійні права людини на основі документів ООН //Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти. У 2 т. - Т.2. - Львів: Свічадо, 2001. - С.117 - 178.
85. Литвиненко О. Національна безпека України: контекст церковно-релігійного життя //Релігійна свобода: історичне підгрунтя, правові основи і реалії сьогодення. Науковий збірник. За заг. ред. проф. А.Колодного. – К: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1998. - С.38 - 42.
86. Літтл Д. Вивчення “релігійних прав людини”: методологічні засади //Релігійна свобода і права людини: Правничі аспекти. У 2 т. - Т.2. - Львів: Свічадо, 2001. - С.77 - 116.
87. Лубська М. Реалізація та захист конституційного права на свободу світогляду та віросповідання в Україні //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 1999. - С.88 – 92.
88. Лупарев Г.П. Понятие и виды религиозных организаций в СССР //Советское государство и право. - 1991. - №5. - С.35 - 42.
89. Лупарев Г.П. Правовое регулирование деятельности религиозных организаций на территории СНГ (Теория и практика). Автор. диссерт. на соиск. учен. степ. докт. юрид. наук. - М., 1992. - 34 с.
90. Лупарев Г.П. Социальное назначение религиозных организаций как основа их правового статуса //Государство и право. - 1995. - № 11. - С.22 - 30.
91. Маринович М. До проблеми релігійної свободи в Україні: місцеві церкви і закордонні місіонери //Сучасність. - 1997. - № 12. - С.64 - 69.
92. Маринович М. Окреслювати неокреслюване //Людина і світ. - 1998. - № 8. - С.37 - 39.
93. Мартинез-Торрон Х., Наварро-Валлс Р. Защита религиозной свободы в системе Европейской Конвенции по правам человека //Релігійна свобода: природа, правові і державні гарантії: Науковий щорічник. За заг. ред. д.філос.н. А.Колодного і к.філос.н. В.Єленського. – К.: Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, 1999. - С.15 - 24.
94. Методические рекомендации по осуществлению органами юстиции контрольных функций в отношении религиозных организаций: Письмо Министерства юстиции Российской Федерации от 24.12.97 //Бюллетень Министерства юстиции Российской Федерации - 1998. - № 7. – С.25 – 32.
95. Миронов А.В., Бабинов Ю.А. Основы религиоведения. Государственно-церковные отношения //Социально-гуманитарные знания. - 1999. - № 3. - С.106 - 124.
96. Моран Г. Испанская система отношений церкви и государства //Религиозная свобода: модели церковно-государственных отношений стран Западной Европы и США. - Научный ежегодник. / Отв. ред. д.филос.н. Колодный А.Н. - К.: Институт философии им. Г.С. Сковороды НАН Украины, 1996. - С.44 - 53.
97. Морозова Л.А. Проблемы современной российской государственности: Учебн. пособие. - М.: Юрид. лит., 1998. - 256 с.
98. Научный атеизм: Учебник для вузов. Изд. 2-е. - М.: Политиздат, 1974. - 288 с.
99. Новий тлумачний словник української мови. У 4 т. Т.4. - РОБ-Я. - К.: Аконіт, 1998. – 944 с.
100. Об изменении порядка открытия молитвенных зданий: Постановление Совета Министров СССР от 17.02.55 № 259 //Бюллетень текущего законодательства. - 1955. - № 2. - С.24 - 25.
101. Об образовании: Федеральный Закон Российской Федерации от 10.07.92 (с изм. и доп.) //Собрание законодательства Российской Федерации. - 1996. - № 3. - Ст.150.
102. Обращение Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации “К Президенту Российской Федерации об опасных последствиях воздействия некоторых религиозных организаций на здоровье общества, семьи, граждан России”: принято Постановлением Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации от 15.12.96 //Собрание законодательства Российской Федерации. - 1997. - № 1. - Ст.52.
103. Об утверждении Положения о Комиссии по вопросам религиозных объединений при Правительстве Российской Федерации и ее персонального состава: Постановление Правительства Российской Федерации от 09.07.94 (с изм. и доп.) //Собрание законодательства Российской Федерации. – 1994. - № 12. - Ст.1402.
104. Об утверждении Положения о Совете по взаимодействию с религиозными объединениями при Президенте Российской Федерации и его состава: Распоряжение Президента Российской Федерации от 02.08.95 (с изм. и доп.) //Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. - № 32. - Ст.3294.
105. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева, - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 1996. - 472 с.
106. Обязательства ОБСЕ в области человеческого измерения. Справочное пособие. - Варшава: LeGraph, 2001 - 372 с.
107. О взаимодействии Президента Российской Федерации с религиозными объединениями: Распоряжение Президента Российской Федерации от 24.04.95 (с изм. и доп.) //Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. - № 18. - Ст.1644.
108. О Департаменте по связям с Федеральным Собранием, общественными организациями и религиозными объединениями Аппарата Правительства Российской Федерации: Распоряжение Правительства Российской Федерации от 27.04.99 //Собрание законодательства Российской Федерации. - 1999. - № 19. - Ст.2373.
109. Одинцов М.И. Путь длиною в семь десятилетий: от конфронтации к сотрудничеству (государственно-церковные отношения в истории советского общества) //На пути к свободе совести / Сост. и общ. ред. Фурмана Д.Е. и о.Марка (Смирнова). - М.: Прогресс, 1989. – С.29 - 71.
110. О народном образовании: Закон Украинской ССР от 28.06.74 //Ведомости Верховного Совета УССР. – 1974. - № 28. – Ст.233.
111. О порядке организации, деятельности, отчетности и ликвидации религиозных обществ и системе учета административными органами состава религиозных обществ и служителей культа: Инструкция Секретариата Президиума ВУЦВК от 23.06.32 //СЗ УССР. - 1932. - № 22-23. - Ст.139.
112. Определение Конституционного Суда Российской Федерации от 07.02.2002 № 7-О по жалобе религиозного объединения “Московское отделение Армии Спасения” на нарушение конституционных прав и свобод пунктом 4 статьи 27 Федерального Закона “О свободе совести и о религиозных объединениях” //Собрание законодательства Российской Федерации. - 2002. - № 9. - Ст.963.
113. Определение Конституционного Суда Российской Федерации от 13.04.2000 № 46-О по жалобе религиозного объединения “Независимый российский регион Общества Иисуса” на нарушение конституционных прав и свобод пунктами 3, 4 и 5 статьи 8, статьями 9 и 13, пунктами 3 и 4 статьи 27 Федерального Закона “О свободе совести и о религиозных объединениях” //Собрание законодательства Российской Федерации. - 2000. - № 19. - Ст.2101.
114. О предоставлении религиозным организациям возможности обучать детей религии вне рамок образовательных программ в помещениях государственных и муниципальных образовательных учреждений: Письмо Министерства образования Российской Федерации от 04.06.99 //Официальные документы в образовании. – 1999. - № 24. – С.22 - 24.
115. О преобразовании Совета по делам русской православной церкви при Совете Министров СССР и Совета по делам религиозных культов при Совете Министров СССР в Совет по делам религий при Совете Министров СССР: Постановление Совета Министров СССР от 08.12.65 № 1043 //СП СССР. - 1965. - № 25. - Ст.221.
116. О свободе вероисповеданий: Закон РСФСР от 25.10.90 //Ведомости СНГ и ВС РСФСР. - 1990. - № 21. - Ст.240.
117. О свободе совести и о религиозных объединениях: Федеральный Закон Российской Федерации от 26.09.97 (с изм. и доп.) //Собрание законодательства Российской Федерации. - 1997. - № 39. - Ст.4465.
118. О свободе совести и религиозных организациях: Закон СССР от 01.10.90 //Ведомости Верховного Совета СССР. - 1990. - № 41 - Ст.812.
119. Основи законодавства України про культуру від 14.02.92 //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. - Ст.294.
120. О Федеральной целевой программе по усилению борьбы с преступностью на 1996 – 1997 годы: Постановление Правительства Российской Федерации от 17.05.96 № 600 //Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. - № 22. – Ст.2696.
121. Парахонський Б.О., Сьомін С.В. Нетрадиційні релігійні культи як питання національної безпеки України //Стратегічна панорама. - 2000. - № 1 - 2. - С.200 - 212.
122. Пащенко В. Богоборча політика Компартії та примусова атеїзація населення у контексті здійснення свободи совісті у 1920 - 30-х рр. //Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф., Київ, 28-30 верес. 1994 р. - К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. - С.36 - 40.
123. Персиц М.М. Отделение церкви от государства и школы от церкви в СССР. – М.: Издательство АН СССР, 1958. – 200 с.
124. Петрів М.Й. Наукові праці українських правників в галузі права і Чехо -Словацькій республіці в 1921-1940 рр.: бібліографічний покажчик. Київ: Українська Видавнича Спілка, 1998. - 64 с.
125. Плохій С. Долаючи минуле: перспективи відокремлення церкви від держави в Україні //Свобода віровизнання. Церква і держава в Україні. Матеріали міжнар. наук. конф., Київ, 28-30 верес. 1994 р. - К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996 . - С.41 - 52.
126. Подопригора Р. Религиозные объединения в Казахстане: проблемы и перспективы //Религия и право. - 2001. - № 1. – С.6 – 12.
127. Положення про Міжвідомчу комісію з проблем “нацистського золота” та компенсаційних виплат жертвам нацизму: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.98 № 988 //Офіційний вісник України. – 1998. - № 26. - Ст.950.
128. Положення про Міжвідомчу комісію з розв'язання проблем жертв нацизму: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 № 876 //Офіційний вісник України. - 2003. - № 23. - Ст.1081.
129. Положення про релігійні об'єднання в Українській РСР: затв. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 01.11.76 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради УРСР. - 1976. - № 46 - Ст. 420.
130. Понкин И.В. Признаки светского характера образования в государственных и муниципальных образовательных учреждениях в Российской Федерации //Религия, образование и право / Институт государственно-конфессиональных отношений и права. - М., 2002. - С.37 - 43.
131. Порядок проведения государственной религиоведческой экспертизы: утвержден Постановлением Правительства Российской Федерации от 03.06.98 //Собрание законодательства Российской Федерации. - 1998. - № 23. - Ст.2560.
132. Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р.”. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2001. – 404 с.
133. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 23.11.99 № 16-П по делу о проверке конституционности абзацев третьего и четвертого пункта 3 статьи 27 Федерального Закона Российской Федерации “О свободе совести и о религиозных объединениях” в связи с жалобами религиозного общества Свидетелей Иеговы в городе Ярославле и представителей религиозного объединения “Христианская церковь Прославления” //Собрание законодательства Российской Федерации. - 1999. - № 51. - Ст.6363.
134. Права личности в социалистическом обществе / Строгович М.С., Патюлин В.А., Витрук Н.В. и др. - М.: Наука, 1981. - 272 с.
135. Право і релігія (збірник матеріалів та нормативно-правових актів) / Під ред. В.В. Костицького. - Івано-Франківськ: ЛІК, 2000. - 116 с.
136. Проблема новітніх релігійних рухів в Європарламенті //Людина і світ. - 1998. - № 8. - С.30 - 32.
137. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим: Закон України від 12.02.98 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 6 - 7. - Ст.24.
138. Про вибори Президента України: Закон України від 05.03.99 в ред. від 18.03.2004 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 20 - 21. - Ст.291.
139. Про видавничу справу: Закон України від 05.06.97 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради. - 1997. - № 32. - Ст.206.
140. Про вищу освіту: Закон України від 17.01.2002 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради. – 2002. - № 20. - Ст.134.
141. Про відзначення в Україні Міжнародного дня людей похилого віку: Розпорядження Президента України від 24.09.92 № 148 //Урядовий кур’єр. – 02.10.92. - № 40 - 41. – С.13.
142. Про відзначення Міжнародного дня інвалідів в Україні: Розпорядження Президента України від 28.11.92 № 185 //Урядовий кур’єр. – 04.12.92. - № 59. – С.4.
143. Про внесення змін до Положення про релігійні об'єднання в Українській РСР: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 26.09.90 № 320-XII //Відомості Верховної Ради УРСР. - 1990. - № 42. - Ст.582.
144. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні”: Закон України від 15.05.92 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 32. - Ст.457.
145. Програма реалізації положень Варшавської конференції щодо спільної боротьби проти тероризму: затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2001 № 1694 //Офіційний вісник України. - 2001. - № 51. - Ст.2299.
146. Про гуманітарну допомогу: Закон України від 22.10.99 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради. – 1999. - № 51. - Ст.451.
147. Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”: Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/109 від 29.02.96 (із зм. і доп.). //Збірник рішень та арбітражної практики Вищого Арбітражного Суду України. – 1996. – № 2. – С.95 – 101.
148. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10.12.91 //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 10. - Ст.137.
149. Про дошкільну освіту: Закон України від 11.07.2001 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 49. - Ст.259.
150. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.92 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 1. - Ст.1.
151. Про загальний військовий обов'язок і військову службу: Закон України від 25.03.92 в ред. від 18.06.99 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 33. - Ст.270.
152. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.99 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 28. - Ст.230.
153. Про закон, конфлікти, тенденції та експансію. Офіційний вісник Державного комітету України у справах релігій //Людина і світ. – 2001. - № 10. – С.43 - 49.
154. Про заходи щодо врегулювання діяльності в сфері народної і нетрадиційної медицини: Указ Президента України від 31.07.98 № 823 //Урядовий кур’єр. – 13.08.98. - № 154 - 155. – С.3 вкладишу.
155. Про інформацію: Закон України від 02.10.92 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст.650.
156. Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 № 989 //Офіційний вісник України. – 2000. - № 25. – Ст.1056.
157. Про Міжнародний день інвалідів в Україні: Указ Президента України від 27.11.93 № 566 //Урядовий кур’єр. – 30.11.93. - № 172. – С.1.
158. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.99 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст.190.
159. Про національні меншини в Україні: Закон України від 25.06.92 //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 36. - Ст.529.
160. Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій: Указ Президента України від 21.03.2002 № 279 //Офіційний вісник України. - 2002. - № 12. - Ст.563.
161. Про об'єднання громадян: Закон України від 16.06.92 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст.504.
162. Про організацію дитячих новорічних та різдвяних свят: Постанова Верховної Ради України від 01.12.94 //Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 9. - Ст.435.
163. Про освіту: Закон України від 23.05.91 в ред. від 23.03.96 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 21. - Ст.84.
164. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 //Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. – Ст.351.
165. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 (із зм. і доп.) //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 30. - Ст.142.
166. Про підсумки парлам