Конституційне право громадян України на участь в управлінні державними справами :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП .................................................................................................................... 4

РОЗДІЛ 1
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ СПРАВАМИ ..........................................................................14

1.1. Історико-правові передумови конституційної регламентації прав і
свобод громадян України в політико-правовій сфері ...............................14
1.2. Поняття участі громадян в управлінні державними справами: конституційно-правовий аспект ..................................................................33
1.3. Конституційно-правові засади участі громадян України в управлінні державними справами в умовах формування правової державності ......50
1.4. Міжнародно-правові стандарти права громадян на участь в управлінні державними справами та досвід їх закріплення в конституціях
зарубіжних країн ...........................................................................................69
Висновки до першого Розділу .....................................................................87

РОЗДІЛ 2
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ТА ГАРАНТІЇ
РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НА УЧАСТЬ
В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ СПРАВАМИ ...........................................91

2.1. Поняття і структура конституційно-правового механізму реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами ...........91
2.2. Форми реалізації права громадян України на участь в управлінні
державними справами ................................................................................115
2.3. Вибори та референдуми як основоположні форми участі громадян
України у політичному процесі .................................................................136
2.4. Поняття і система конституційно-правових гарантій права громадян
України на участь в управлінні державними справами ..........................159
Висновки до другого Розділу ....................................................................180

ВИСНОВКИ .......................................................................................................183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................188

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Конституція України 1996 р. закріпила істотні державні перетворення, проголосила народ сувереном, єдиним джерелом влади у державі. Для того щоб таке проголошення не залишалося декларацією, повинні існувати реальні процедури виявлення і здійснення волі народу, перетворення народовладдя з формального атрибуту держави на реальний політико-правовий інститут і механізм.
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена як її недостатньою теоретичною розробленістю на сучасному етапі, так і практичною значущістю цих проблем та їх вирішення. За радянських часів у науці державного права приділялася увага дослідженню участі громадян в управлінні державними і громадськими справами. Але сьогодні таке дослідження є необхідним з урахуванням нових чинників, політико-правових реалій, обумовлених тим, що Україна стала незалежною суверенною державою. Новими є і конституційне законодавство, і суспільно-політичний лад держави. Висновки ж сучасних теоретичних досліджень з цього питання не безперечні, далеко не всі аспекти розглядуваної проблеми висвітлені. Актуальним є переосмислення ідеї участі громадян в управлінні державними справами з урахуванням сучасних соціальних, економічних, політичних, геополітичних, історичних, національних, інституційних передумов такої участі, рівня політичної культури громадян та їх загального культурно-освітнього рівня, розвитку громадської думки.
У науці конституційного права питання про конституційні права і свободи особи, їх розвиток, систему тощо досліджені значно повніше, ніж проблема механізму їх практичної реалізації, не говорячи вже про розробку механізму реалізації кожного конкретного суб`єктивного права. Вважаємо, що акценти в конституційно-правових дослідженнях прав і свобод громадян на сучасному етапі об`єктивно мають бути спрямовані на пошук шляхів їх реалізації та механізму їх здійснення в сучасних умовах державотворення.
Конституція України піднесла на якісно новий рівень систему юридичних гарантій прав і свобод особи. Але сучасний стан їх наукового осмислення не охоплює всіх аспектів даної проблеми. У зв`язку з цим виникає потреба не тільки в формулюванні загальної теорії правових гарантій, а й у розробці теорії конституційних гарантій (їх поняття, видів, системи й ролі) відносно окремих конституційних суб’єктивних прав у політичній сфері, і, зокрема, щодо гарантування основоположного політичного права громадян – брати участь в управлінні державними справами. Вирішення відповідних теоретичних питань має об`єктивно сприяти вдосконаленню механізму втілення цього права в життя.
Вивчення права громадян України на участь в управлінні державними справами обумовлено необхідністю критично переосмислити діючі в цій сфері законодавчі акти України, практику їх застосування, для того щоб виробити рекомендації щодо їх удосконалення, забезпечення цього права громадян у системі відповідних конституційних правовідносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах та відповідно до цільової комплексної програми “Права людини і проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування” № 0186.0.070865.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науковій розробці, узагальненні та системному аналізі конституційно-правових засад права громадян України на участь в управлінні державними справами; обґрунтуванні необхідності та розробці конкретних практичних пропозицій щодо вдосконалення конституційно-правового механізму та гарантій його реалізації; заповненні теоретичних прогалин, які мають місце в конституційно-правовій теорії з цієї проблематики.
Для досягнення наміченої мети в дисертації поставлено такі завдання:
- визначити історико-правові передумови конституційної регламентації прав громадян України у політичній сфері, насамперед права на участь в управлінні державними справами;
- проаналізувати розвиток ідеї участі громадян в управлінні державними справами у правовій науці за радянських часів та у науці конституційного права на сучасному етапі;
- визначити зміст та сформулювати поняття участі громадян України в управлінні державними справами;
- з'ясувати особливості конституційно-правового регулювання права громадян на участь в управлінні державними справами в Україні та правомочностей, що входять до його складу;
- проаналізувати міжнародно-правові стандарти права громадян на участь в управлінні державними справами та досвід їх втілення у конституціях зарубіжних (здебільшого європейських) країн;
- визначити поняття і структуру конституційно-правового механізму реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами, виявити недоліки механізму реалізації, а також чинники, що впливають на його здійснення в сучасних умовах;
- розмежувати форми реалізації права громадян на участь в управлінні державними справами за різними критеріями, проаналізувати конкретні форми такої участі;
- визначити систему конституційно-правових гарантій права громадян України на участь в управлінні державними справами;
- сформулювати пропозиції щодо подальшого вдосконалення конституційно-правового механізму реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері реалізації громадянами України права на участь в управлінні державними справами.
Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання права громадян України на участь в управлінні державними справами, подальше вдосконалення законодавства в цій сфері правовідносин.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати проблеми участі громадян в управлінні державними справами у взаємозв’язку і взаємозалежності, цілісності та всебічності, динаміці розвитку. Із спеціальних методів дослідження в роботі використовувалися: історико-правовий – для аналізу історичних передумов конституційно-правової регламентації прав громадян України у політичній сфері; порівняльно-правовий – для аналізу та порівняння міжнародно-правових стандартів права громадян на участь в управлінні державними справами, досвіду їх втілення у конституціях зарубіжних країн та України; формально-логічний – для розмежування і формулювання понять та визначень (участь в управлінні державними справами, конституційно-правовий механізм її реалізації, конституційно-правові гарантії такої участі тощо); системно-структурний – для класифікації та визначення системи форм реалізації права громадян на участь в управлінні державними справами, його конституційно-правових гарантій; статистичний та соціологічний – для з’ясування кількості звернень громадян до державних органів, висвітлення рівня політичної активності громадян України на виборах, референдумах, під час реалізації інших форм народовладдя.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких радянських учених-юристів як: М.В. Вітрук, Л.Д. Воєводін, В.М. Горшеньов, В.Є. Гулієв, Ю.М. Козлов, В.В. Копєйчиков, В.Ф. Коток, Б.П. Курашвілі, В.О. Кучинський, Б.М. Лазарєв, О.І. Лєпьошкін, В.І. Новосьолов, О.В. Оболонський, В.С. Основін, В.А. Патюлін, Ф.М. Рудинський, В.В. Смірнов, І.М. Степанов, А.П. Таранов, Ю.О. Тихомиров, М.П. Чудаков, В.М. Чхіквадзе, Г.Х. Шахназаров, В.С. Шевцов; сучасних українських учених: Ю.П. Битяк, А.З. Георгіца, Л.Т. Кривенко, С.Л. Лисенков, О.Г. Мурашин, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, В.В. Речицький, В.С. Семенов, В.Є. Скомороха, В.І. Співак, М.І. Ставнійчук, Ю.М. Тодика, О.Ю. Тодика, В.Л. Федоренко, М.І. Хавронюк, М.В. Цвік, В.Д. Яворський; російських дослідників: С.С. Алексєєв, М.В. Баглай, Н.В. Варламова, Б.С. Ебзеєв, А.І. Ковлер, К.І. Козлова, С.О. Кондратьєв, О.О. Кутафін, О.А. Лукашева, М.І. Матузов, В.Є. Чиркін; західних учених – С. Бартоліні, Б. Гурне, Р. Далтон, М. Дюверже, Ж.-П. Жакке, Ф. Люшер, Г. Ханай; дореволюційних дослідників – М. Драгоманов, В. Гессен, М. Грушевський, П. Логінов, М. Міхновський, Б. Чичерін та ін.
Емпіричну базу дослідження складають: практика участі громадян України в управлінні державними справами, Конституція України, міжнародно-правові акти з прав людини, що стосуються політичних прав громадян, конституції зарубіжних країн, поточне законодавство України, законопроекти, спрямовані на регламентацію суспільних відносин у розглядуваній сфері, підзаконні нормативно-правові акти, рішення Конституційного Суду України, а також вітчизняне законодавство, яке регулювало відносини щодо участі громадян в управлінні державними справами.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Дисертаційна робота є першим в Україні на сучасному етапі комплексним науковим дослідженням конституційного права громадян України на участь в управлінні державними справами, в якому сформульовано низку понять, концептуальних теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо вдосконалення реалізації громадянами цього права:
1. У дисертації проаналізовано конституційно-правові, історичні, міжнародно-правові аспекти забезпечення права громадян України на участь в управлінні державними справами, що раніше не були предметом аналізу у вітчизняній правовій науці або вивчалися недостатньо. По-новому досліджено зміст і особливості конституційно-правової регламентації цього права шляхом порівняння сучасного українського конституційного законодавства з міжнародно-правовими актами у сфері політичних прав та свобод людини і громадянина, а також з конституціями зарубіжних країн.
2. Уперше визначені основні риси та сформульоване поняття участі громадян України в управлінні державними справами як активної, публічної, добровільної, цілеспрямованої, законної діяльності громадян України у галузі здійснення державної влади, що гарантована закріпленням у Конституції України відповідного суб’єктивного права, і яка має на меті формування та контроль за діяльністю державних органів усіх гілок державної влади, вплив на прийняття, виконання та контроль за реалізацією державних рішень для втілення громадянами своїх суспільно значущих інтересів і забезпечення стабільного розвитку та соціального порядку в державі.
3. Запропоновано нове визначення конституційно-правового механізму реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами як системи конституційно-правових засобів нормативного (матеріального і процесуально-процедурного) та інституційного характеру, що забезпечує здійснення цього права громадян у сфері політичних правовідносин.
4. Обґрунтовано необхідність удосконалення інституційного елемента механізму реалізації права громадян на участь в управлінні державними справами, а отже, його інституційних гарантій, шляхом створення при Центральній виборчій комісії України або при одному з провідних юридичних навчальних закладів Українського центру навчання виборчим технологіям, завданням якого стала б науково-дослідна робота щодо вдосконалення конституційного законодавства в аспекті участі громадян в управлінні державними справами, а також підготовка фахівців для проведення виборчих і референдумних кампаній на професійному рівні.
5. У сукупності форм участі громадян України в управлінні державними справами по-новому виділяються окремі їх види за різними ознаками: 1) за суб’єктним складом (організаційні форми участі в управлінні): індивідуальна і колективна; 2) за процесуальною ознакою: ініціативні та процедурні; 3) за механізмом реалізації: конкретні форми участі громадян України в управлінні державними справами, які втілюються через правомочності політичного характеру, що входять до складу цього комплексного суб’єктивного права (право обирати і бути обраним, брати участь у всеукраїнському референдумі, рівного доступу до державної служби, на звернення, право брати участь у відправленні правосуддя); визначені ознаки і зміст цих правомочностей.
6. Уперше викладається цілісна система форм участі громадян України у виборчому та референдумному процесі. Громадяни можуть бути активними учасниками виборів як: власне виборці; члени виборчих комісій; кандидати на виборну посаду; особи, які здійснюють громадський контроль за проведенням виборів (офіційні спостерігачі; уповноважені особи, представники політичних партій (блоків) – суб'єктів виборчого процесу). Визначаються такі форми участі громадян України у референдумах: ініціювання збирання підписів під вимогою проведення всеукраїнського чи місцевого референдумів; організація і проведення відповідних зборів громадян; збирання підписів громадян під вимогою проведення референдуму; ведення агітації “за” або “проти” пропозиції про оголошення референдуму; робота в комісіях з референдуму; присутність у день проведення референдуму в приміщеннях для голосування або на засіданнях комісій з референдуму при підрахунку голосів і визначенні результатів голосування тощо.
7. Пропонується при реалізації рівного права доступу громадян України до державної служби використовувати переважно конкурсний відбір як найбільш об'єктивну процедуру зарахування на державну службу, що усуває можливість заняття відповідальних посад нефахівцями і забезпечує високий професіоналізм, демократичність і результативність управління.
8. Звернення громадян, залежно від їх предмета, по-новому поділяються на звернення: а) зі суспільно значущих, публічних питань, що є вирішальними з точки зору участі громадян в управлінні державними справами; б) з особистих питань. Акцентується увага на необхідності визначення у конституційному законодавстві України вимог до колективних письмових звернень. Пропонується забезпечити доступність інтерактивного спілкування громадян України з представниками державної влади за допомогою комп'ютерних технологій.
9. Уперше заперечується конституційна обґрунтованість положень Закону “Про судоустрій України” щодо обов’язку громадян України брати участь у відправленні правосуддя як народних засідателів і присяжних, оскільки в Основному Законі України цей конституційний обов`язок не закріплений. Така участь є суб'єктивним правом, яке громадяни можуть реалізувати за власним бажанням, з урахуванням досвіду, вільного часу, зацікавленості у питаннях здійснення правосуддя.
10. Уперше конституційно-правові гарантії права громадян України брати участь в управлінні державними справами висвітлені у вигляді багатоступеневої системи, до якої входять: 1) загальні конституційні гарантії всіх прав та свобод людини і громадянина, що поширюються й на право участі в управлінні державними справами; 2) окремі (особливі) конституційні гарантії групи політичних прав і свобод, основоположним серед яких є право на участь в управлінні державними справами; 3) спеціальні гарантії реалізації права громадян брати участь в управлінні державними справами; 4) специфічні гарантії прав, які входять до комплексного права політичної участі (виборчих прав, рівного права доступу до державної служби, права на звернення тощо).
Дисертація є самостійно виконаним, цілісним та завершеним науковим дослідженням конституційного права громадян України на участь в управлінні державними справами. Сформульовані в роботі положення й наукові висновки є результатом особистих досліджень та обґрунтувань, що зроблені автором на основі критичного аналізу понад двохсот наукових і нормативних джерел, а також аналізу практики використання конституційних норм щодо участі громадян України в управлінні державними справами. У дисертаційному дослідженні окремі питання розглядаються вперше, інші – аналізуються по-новому або додатково обґрунтовуються.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теорії участі громадян в управлінні державними справами, проблем народовладдя, розвитку політичних прав громадян;
- у сфері правотворчості можуть бути враховані як теоретичний матеріал при розробці й прийнятті законів України та інших нормативно-правових актів, що визначають механізм реалізації громадянами права на участь в управлінні державними справами;
- у правозастосовній діяльності – для оптимізації форм і методів участі громадян України в управлінні державними справами;
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, навчально-методичних рекомендацій з конституційного права України, у викладанні курсу конституційного права України, у науково-дослідній роботі студентів;
- у правовиховній роботі серед населення дисертація може служити підвищенню правової культури посадових осіб та громадян України, подоланню відчуження громадян від влади, вкоріненню в масову свідомість переконання про необхідність залучення до управління державними справами та роз’ясненню можливих форм такої участі і тим самим сприяти формуванню у громадян демократичної політико-правової культури.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дослідження доповідалися на: “круглому столі” “Конституція України – гарант розвитку творчих здібностей молоді” (Харківський регіональний інститут Української академії державного управління при Президентові України, 27 червня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення” (м. Київ, 13-15 листопада 2002 р.); науковій конференції молодих учених “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 25-26 грудня 2002 р.); ХІV Харківських політологічних читаннях “Особистість в умовах сучасних політичних відносин” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 20 червня 2003 р.); науковій конференції молодих учених та здобувачів “Нове законодавство України та питання його застосування” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 26-27 грудня 2003 р.); викладалися у трьох наукових роботах, представлених на Всеукраїнські конкурси на кращу наукову роботу серед аспірантів вищих навчальних закладів з питань виборів та референдумів в Україні, що проводилися Міністерством освіти і науки України та Центральною виборчою комісією України у 2002, 2003, 2004 роках, за результатами яких автор дисертації отримав дипломи переможців; а також обговорювалися на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що сформульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у дев`яти наукових працях: п’яти статтях у фахових виданнях та чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях, політологічних читаннях, “круглому столі”.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки.
Основні ознаки демократичної правової держави у концентрованому вигляді виражені у праві брати участь в управлінні державними справами, яке закріплене на найвищому – конституційному – рівні (ч. 1 ст. 38 Конституції України), що свідчить про його виняткову значущість та підвищену стабільність. Адресатами цього суб`єктивного права є тільки громадяни України.
Право участі в управлінні державними справами розвиває та поглиблює положення Конституції України про народовладдя, що має відправний, узагальнений характер. Воно є комплексним і об`єднує майже всі інші політичні права і свободи – право громадян брати участь у всеукраїнському референдумі, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади, рівне право доступу до державної служби, право на звернення, а також право брати участь у відправленні правосуддя. Конституційні норми про участь в управлінні в основному закріплені у ІІ розділі Конституції України (ст. 36 – 40), конкретизуються в поточному конституційному законодавстві.
Участь громадян України в управлінні державними справами – це активна, публічна, добровільна, цілеспрямована, законна діяльність громадян України у сфері здійснення державної влади, що гарантована закріпленням у Конституції України відповідного суб’єктивного права, і яка має на меті формування та контроль за діяльністю державних органів усіх гілок державної влади, вплив на прийняття, виконання та контроль за реалізацією державних рішень для втілення громадянами своїх суспільно значущих інтересів і забезпечення нормального функціонування, стабільного розвитку та соціального порядку в державі. Юридично участь громадян в управлінні державними справами є їх правом, але з точки зору політики і моралі – деякою мірою і обов`язком.
Україна досягла певного рівня відповідності законодавства щодо політичної участі громадян в управлінні державними справами міжнародним стандартам. Але це лише початок шляху, необхідне подальше його вдосконалення і втілення у суспільно-політичне життя. При цьому доцільно користуватися як міжнародними загальновизнаними актами з прав людини у політичній сфері, так і вивчати, а деколи й виважено запозичувати позитивний конституційно-правовий досвід інших демократичних країн, особливо з подібними політико-правовими умовами державотворення.
Конституційно-правовий механізм реалізації права громадян брати участь в управлінні державними справами необхідно розглядати у двох площинах: а) як сукупність нормативних та інституційних елементів (статичний аспект); б) як процес, тобто сукупність конкретних форм його здійснення у фактичній діяльності громадян України (динамічний аспект).
Реалізація права громадян України брати участь в управлінні державними справами – це процес (а зрештою, і результат) втілення конституційно-правових норм про зазначене право у практичну діяльність. Конституційно-правовий механізм реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами – це система конституційно-правових засобів нормативного (матеріального і процесуально-процедурного) й інституційного характеру, що забезпечує здійснення цього права громадян у сфері політичних правовідносин.
Є необхідність створити Український центр навчання виборчим технологіям при Центральній виборчій комісії або при одному з провідних юридичних навчальних закладів України, завданням якого стала б науково-дослідна робота із вдосконалення конституційного законодавства, що стосується участі громадян в управлінні, а також навчання фахівців для проведення виборчих кампаній на належному професійному рівні.
Право брати участь в управлінні державними справами не є абсолютним і необмеженим, його межі встановлюються у конституційному законодавстві. Показниками (критеріями) ефективності механізму реалізації права громадян на участь в управлінні є політична злагода у суспільстві, вдосконалення методів державного управління, зміцнення державної влади, розвиток демократичних традицій участі громадян в управлінні державними справами.
У сукупності форм участі громадян України в управлінні державними справами можна визначити такі їх види: 1) за суб’єктним складом (організаційні форми участі в управлінні): індивідуальна і колективна; 2) за процесуальною ознакою: ініціативні та процедурно-правові; 3) за механізмом реалізації: конкретні форми участі громадян України в управлінні державними справами, які втілюються через правомочності політичного характеру, що входять до складу цього комплексного узагальнюючого суб’єктивного права. До них відносяться:
- участь громадян України в управлінні державними справами під час виборів та референдумів, яка не обмежується лише голосуванням, оскільки конституційним законодавством України передбачена ціла низка форм участі громадян у виборчому та референдумному процесах на різних їх стадіях;
- при реалізації рівного права доступу громадян України до державної служби конкурсний відбір є найбільш об'єктивною процедурою, яка усуває можливість заняття відповідальних посад нефахівцями, забезпечує високий професіоналізм, демократичність і результативність управління;
- звернення громадян, залежно від їх предмета, можна умовно поділити на звернення: а) зі суспільно значущих, публічних питань; б) з особистих питань. З точки зору участі громадян в управлінні державними справами, вирішальними є звернення, що мають суспільне значення чи принаймні претендують на таке. Право громадян на звернення може бути реалізоване тільки в ініціативному порядку, його реалізація передбачає прояв особистої зацікавленості громадян при вирішенні питань державницького характеру. У деяких конституціях європейських держав встановлено, що з колективними петиціями можуть звертатися тільки “законно створені організації” або їх “установчі органи” (Австрія, Бельгія, Румунія тощо). Законодавство України не висуває такої вимоги, тому невизначеною залишається процедура складання і підписання колективних письмових звернень. Для того, щоб забезпечити її результативність, пропонується на законодавчому рівні закріпити вимоги до колективного звернення;
- у реалізації норми щодо участі народу у здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних, яка введена в Україні з метою демократизації судочинства, виникло чимало труднощів. Викликає сумнів конституційна обґрунтованість положень Закону “Про судоустрій України” щодо обов’язку громадян брати участь у відправленні правосуддя як народних засідателів і присяжних, оскільки в Основному Законі України цей конституційний обов`язок не закріплений. Така участь є суб'єктивним правом, яке громадяни можуть реалізувати за власним бажанням, з урахуванням досвіду, вільного часу, зацікавленості у питаннях здійснення правосуддя.
Конституційно-правові гарантії права громадян України на участь в управлінні державними справами – це система найважливіших приписів, закріплених у Конституції України та конституційному законодавстві, що забезпечують практичну реалізацію закладених у ньому правомочностей. Вона має комплексний характер і виявляється в чотирьох взаємопов`язаних рівнях гарантування: 1) загальні конституційні гарантії всіх прав та свобод людини і громадянина, що поширюються й на право участі в управлінні державними справами; 2) окремі (особливі) конституційні гарантії групи політичних прав і свобод, основоположним серед яких є право на участь в управлінні державними справами; 3) спеціальні гарантії права брати участь в управлінні державними справами; 4) специфічні гарантії прав, які входять до комплексного права політичної участі.
Категорії “гарантії” та “механізм реалізації” права громадян брати участь в управлінні державними справами перебувають у діалектичному взаємозв`язку. Наявність конституційних політичних прав, які включає до свого складу право громадян України на участь в управлінні державними справами (право на об`єднання, звернення, участь у референдумі, виборчі права, рівне право доступу до державної служби), з одного боку, є гарантією здійснення цього об`єднуючого політичного права, а з іншого – це правомочності, які входять у комплексне право політичної участі, а тому виступають формами його реалізації. У свою чергу, конституційний механізм реалізації цього суб`єктивного права є запорукою його реальності, а отже, конституційно-правовою гарантією його здійснення.
Для практичної реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами важливо не тільки записати його в Конституції, підкріпити системою реальних конституційно-правових гарантій, але й сприяти тому, щоб громадяни засвоїли цю норму. У зв`язку з цим необхідна розробка і видання навчальної, просвітницької й наукової літератури у вигляді підручників і монографій, брошур, навчальних посібників, таких як: “Пам’ятка виборцю”, “Звернення громадян: правила і процедури”, “Об’єднання громадян: перелік і напрямки діяльності”, “Передвиборна агітація: погляд зсередини”, “Кандидат і його команда”, “У допомогу офіційному спостерігачу: питання і відповіді”, “Фінансування виборів: право і практика”, “Юридична відповідальність за порушення законодавства про вибори і референдуми України” та ін.
На реалізацію прав та свобод людини і громадянина можуть впливати як позитивні, так і негативні фактори, але лише позитивні чинники можуть служити гарантіями їх реалізації. Для нормального функціонування інституту політичної участі громадян в Україні не створене поки що належне соціальне середовище. Через це багато форм участі в управлінні державними справами у теперішній час не використовуються належним чином. Тому в ході демократичних перетворень необхідно наповнити перераховані в Конституції України політичні й інші права життєвим змістом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер`янов В.Б. Державне управління // Юридична енциклопедія: У 6 т. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.2. – 1999. – С.119-120.
2. Авер`янов В.Б. Державний апарат // Юридична енциклопедія: У 6 т. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 2. – 1999. – С. 121.
3. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
4. Александров В.М. Государственно-правовые гарантии основных социально-экономических прав советских граждан: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ленинград. гос. ун-т. – Л., 1989. – 16 с.
5. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с.
6. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
7. Аленин Ю.П. К проблеме введения суда присяжных в Украине // Акт. проблеми політики: Зб. наук. праць / Голов. ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – Вип. 13-14. – С. 235-244.
8. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. – К.: Вид. дім “KM Academia”, 2000. – 262 с.
9. Астрахань А.А. Гарантии и пределы осуществления конституционных прав и свобод советских граждан: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Юрид. ф-т МГУ им. М.В. Ломоносова. – М., 1986. – 25 с.
10. Афанасьев В.Г. Человек в управлении обществом. – М.: Политиздат, 1977. – 382 с.
11. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов. – 3-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2002. – 800 с.
12. Баймуратов М.А. Международное право. – Харьков: Одиссей, 2000. – 736 с.
13. Баранов О. Електронний Уряд в Україні? Буде! Коли? // Дзеркало тижня. – 2002. – 18 січня.
14. Батурин Ф.А. Социальная активность трудящихся: сущность и управление. – Новосибирск: Наука, 1984. – 176 с.
15. Белкин А.А. Механизм конституционного воздействия на акты государственно-правового законодательства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ленинград. гос. ун-т. – Л., 1983. – 19 с.
16. Белов Г.А. Общественно-политическая активность как проявление политической культуры // Сов. гос-во и право. – 1984. – № 6. – С.3-10.
17. Битяк Ю.П. Гарантії прав громадян України на державну службу // Акт. проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод: Матер. міжнар. наук.-практ. конф.: У 2 ч. – Ч.1. – Х.: НЮАУ, 2000. – С. 183-186.
18. Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. – 163 с.
19. Бобровник С.В. Правова система, правова надбудова та механізм правового регулювання: співвідношення понять // Правова держава: Щорічник наук. праць ІДП ім. В.М.Корецького НАН України. – К.: Вид. дім “Юридична книга”, 2002. – Вип. 13. – С. 48-54.
20. Бобылев А.И. Общество, гражданское общество, личность, государство, право. Их взаимодействие на современном этапе // Право и политика. – 2001. – № 3. – С.70-79.
21. Бойко І.В. Правовий статус громадян у сфері виконавчої влади: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2000. – 19 с.
22. Букач В.В. Поняття конституційних політичних прав та свобод // Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 10. – С.187-192.
23. Буроменський М. Міжнародно-правові стандарти внутрішньодержавної демократії // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 2 (9). – С. 12-21.
24. Варламова Н.В. Некоторые аспекты политического участия при социализме // Сов. гос-во и право. – 1990. – № 2. – С. 128-133.
25. Варламова Н.В. Политико-правовое сознание и развитие самоуправления: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / ИГПАН СССР. – М., 1991. – 25 с.
26. Вибори до Верховної Ради України 2002 року: Інформ.-довід. вид. / Ред. кол.: М.М.Рябець (голова) та ін. – К.: Центр. вибор. ком., 2002. – 676 с.
27. Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. / Ред. кол.: М.М. Рябець (голова) та ін. – К.: Центр. вибор. ком., 2001. – 360 с.
28. Винников А. Евроконвенция и право Украины (Право на свободу объединения) // Юрид. практика. – 2002. – № 51. – С. 1, 10.
29. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. – М.: Юрид. лит., 1985. – 176 с.
30. Витрук Н.В. Совершенствование процессуальных форм реализации и охраны конституционных прав и свобод граждан // Конституционный статус личности в СССР / Ред. кол.: Н.В. Витрук, В.А. Масленников, Б.Н. Топорнин. – М.: Юрид. лит., 1980. – С. 220-235.
31. Витрук Н.В. Социально-правовой механизм реализации конституционных прав и свобод граждан // Конституционный статус личности в СССР / Ред. кол. Н.В. Витрук, В.А. Масленников, Б.Н. Топорнин. – М.: Юрид. лит., 1980. – С. 195-210.
32. Витченко А.М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1974. – 160 с.
33. Віктор Медведчук вручив посвідчення держслужбовців переможцям конкурсу на заміщення вакантних посад в Адміністрації Президента // http://www.medvedchuk.org.ua/news/3E0C3FA9/
34. Власенко Н.А. Личность и социалистическое правовое государство: принципы взаимоотношений // Сов. гос-во и право. – 1990. – № 12. – С. 11-18.
35. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 300 с.
36. Воеводин Л.Д. Система конституционных прав и свобод советских граждан. Юридические условия и средства их обеспечения и охраны // Юридические гарантии конституционных прав и свобод личности в социалистическом обществе / Под ред. Л.Д. Воеводина. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – С. 5-59.
37. Волинка К.Г. Проблеми становлення єдиного механізму забезпечення прав і свобод особи // Вісник Запорізького юрид. ін-ту: Наук.-практ. зб. – 2000. – № 3 (12). – С. 38-48.
38. Волянська Г.М. Народний суверенітет та форми його реалізації в Україні: конституційно-правові аспекти: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1995. – 23 с.
39. Гараджаєв Д.Я. Конституційні права і свободи людини та громадянина в країнах Співдружності Незалежних Держав і міжнародно-правові стандарти: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Одеська держ. юрид. акад. – Одеса, 1998. – 17 с.
40. Гаращук В.М. Загальні риси громадського контролю в державному управлінні // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 56. – С.88-93.
41. Георгіца А.3. Міжнародне публічне право. Загальна частина. – Чернівці: Рута, 1995. – 232 с.
42. Гессен В.М. Основы конституционного права. – Петроград: Издание Юридического книжного склада «Право», 1918. – 437 с.
43. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – 600 с.
44. Горлачев Р.Ю. Конституционно-правовые гарантии непосредственной демократии в Российской Федерации: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 2003. – 176 с.
45. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. –256 с.
46. Гражданское общество: истоки и современность / Науч. ред. И.И. Кальной, И.Н. Лопушанский. – 2-е изд., доп. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 296 с.
47. Гулиев В.Е., Рудинский Ф.М. Социалистическая демократия и личные права. – М.: Юрид. лит., 1984. – 192 с.
48. Гурне Б. Державне управління: Пер. з франц. В. Шовкуна. – К.: Основи, 1993. – 165 с.
49. Даниленко Г.М. Международная защита прав человека. Вводный курс: Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 2000. – 256 с.
50. Декларация и программа воспитания граждан в духе демократии, основанного на осознании ими своих прав и обязанностей, принята на 104-й сессии Комитета министров Совета Европы 6-7 мая 1999 г., г. Будапешт // Закон & Бізнес. – 1999. – № 46. – 13 листопада.
51. Декларация о праве на развитие от 4 декабря 1986 г., провозглашена Резолюцией 41/128 Генеральной Ассамблеи ООН // СССР и международное сотрудничество в области прав человека: Документы и материалы. – М.: Междунар. отношения, 1989. – С. 545-549.
52. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 30. – Ст. 429.
53. Дмитриев Ю.А., Златопольский А.А. Гражданин и власть. – М.: Манускрипт, 1994. – 161 с.
54. Дмитриев Ю.А. Концепция народовластия в современной России (государственно-правовые проблемы теории и практики): Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.02 / НИИ проблем укрепления законности и правопорядка при Ген. прокуратуре РФ. – М., 1994. – 68 с.
55. Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право: Навч. посіб. / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко, Л.В. Губернський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.
56. Дюверже М. Политические партии: Пер. с франц. Л.А. Зиминой. – М.: Академический Проект, 2002. – 560 с.
57. Еремина С.Н. Социально-правовой механизм реализации полномочий трудового коллектива в сфере управления государственным предприятием: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Всесоюз. НИИ сов. гос. строит-ва и зак-ва. – М., 1991. – 23 с.
58. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты: Учеб. пособие: Пер. с франц. В.В. Маклакова. – М.: Юристъ, 2002. – 365 с.
59. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / ІДП ім. В.М. Корецького. – К., 2002. – 19 с.
60. Заворотченко Т.М. Поняття конституційно-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина в Україні // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: ІДП НАН України, 2001. – Вип. 13. – С. 94-99.
61. Заєць А.П. Правова держава в Україні: концепція і механізм реалізації: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1999. – 36 с.
62. Збірник виборчих законів країн Центральної та Східної Європи / За ред. С.Б. Нікса. – К.: Міжнар. фундація виборчих систем (IFES), 1995. – 390 с.
63. Златопольский А.А. Политические права и свободы граждан и механизм их реализации в Российской Федерации: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1993. – 250 с.
64. Зростає довіра людей // Урядовий кур’єр. – 2004. – 20 травня.
65. Иваненко В.С. Конституции государств – участников СНГ и международное право: некоторые проблемные вопросы их соотношения // Известия вузов. Правоведение. – 2002. – № 1. – С. 159-173.
66. Історія держави і права України: У 2 ч. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін. / За ред. А.Й. Рогожина. – К.: Ін Юре. – 1996. – Ч. 2. – 448 с.
67. Історія українського права / За ред. О.О. Шевченка. – К.: Орлан, 2001. – 214 с.
68. Історія української Конституції / Упоряд. А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К.: Право, 1997. – 464 с.
69. Кабышев В.Т. Правовые институты и конституционные гарантии непосредственного социалистического народовластия в советском государстве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 711 / Сарат. юрид. ин-т. – Саратов, 1969. – 24 с.
70. Калашников С.В. Система конституционных гарантий обеспечения прав и свобод граждан в условиях формирования в России гражданского общества // Государство и право. – 2002. – № 10. – С.17-25.
71. Капыш В.П. Конституционные гарантии обеспечения экономических прав и свобод человека и гражданина в Российской Федерации: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ. – М., 2002. – 24 с.
72. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – 2-е вид. – Х.: Консум, 2001. – 464 с.
73. Касумов Фаррух Закир оглы. Процессуальный механизм реализации Конституции СССР: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / ИГПАН СССР. – М., 1985. – 19 с.
74. Клюев А.В. Особенности развития политической активности граждан при социализме // Политические институты и процессы: Ежегодник. – 1985 / Гл. ред. Д.А. Керимов. – М.: Наука, 1986. – 247 с. – С.121-129.
75. Клюева О. Чиновничий аппарат становится электронным // http://www.podrobnosti.com.ua/podrobnosti/2004/04/13/113843.html
76. Князєв В. Конституційні гарантії прав, свобод та обов`язків людини і громадянина в Україні // Право України. – 1998. – № 11. – С. 29-31.
77. Коваленко Г. З нагоди першого випуску Школи громадських представників у судах України // Право України. – 2001. – № 10. – С.115.
78. Ковлер А.И. Антропология права: Учебник для вузов. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2002. – 480 с.
79. Ковлер А.И. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт. – М.: ИГП РАН, 1995. – 115 с.
80. Ковлер А.И. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории. – М.: Наука, 1990. – 256 с.
81. Ковлер А.И., Смирнов В.В. Демократия и участие в политике: Критические очерки истории и теории. – М.: Наука, 1986. – 192 с.
82. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 80731-Х // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
83. Козлова Е.И., Кутафин О.Е Конституционное право России: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 520 с.
84. Козлов М.Ю. Правовой статус личности: гарантии реализации: Историко-теоретический аспект: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – СПб., 2000. – 21 с.
85. Козлов Ю.М. Ленинский принцип участия трудящихся в советском государственном управлении. – М.: Изд-во МГУ, 1962. – 275 с.
86. Козлов Ю.М. Соотношение государственного и общественного управления в СССР. – М.: Юрид. лит., 1966. – 215 с.
87. Козюбра М.І. Реалізація Конституції України // Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Укр. центр правн. студій, 1999. – С. 52-62.
88. Колісник В.П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти. – Х.: Фоліо, 2003. – 240 с.
89. Коментар до Конституції України. – К.: Ін-т зак-ва Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
90. Коментар Закону України “Про вибори народних депутатів України” / За ред. М.І. Ставнійчук, М.І. Мельника. – К.: Атіка, 2002. – 384 с.
91. Кондратьев С.А. Конституционное право граждан на участие в управлении государственными делами в условиях формирования правового демократического государства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Моск. юрид. ин-т МВД России. – М., 1999. – 21 с.
92. Кондратьев С.А. Конституционное право граждан на участие в управлении государственными делами в условиях формирования правового демократического государства: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1999. – 143 с.
93. Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – Т. 1. – 824 с.
94. Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – Т. 2. – 840 с.
95. Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – Т. 3. – 792 с.
96. Конституции зарубежных стран / Сост. В.Н. Дубровин. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 448 с.
97. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність (До 10-ї річниці незалежності України і 5-ї річниці Конституції України): Зб. / Від. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
98. Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2002. – 544 с.
99. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
100. Конституционные основы народовластия в СССР / Под ред. Б.И. Кожохина, Ю.К. Толстого. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. – 383 с.
101. Конституционные основы советской социалистической демократии / Под ред. В.Ф. Маслова, Р.С. Павловского. – Х.: Вища школа, Изд-во при Харьк. гос. ун-те, 1982. – 167 с.
102. Конституционный статус личности в СССР / Ред. кол. Н.В. Витрук, В.А. Масленников, Б.Н. Топорнин. – М.: Юрид. лит., 1980. – 256 с.
103. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. Конституции (Основные Законы) Союзных Советских Социалистических Республик. – М.: Юрид. лит., 1978. – 576 с.
104. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20 квітня 1978 р. – К.: Політвидав України, 1979. – 69 с.
105. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки із змінами і доповненнями, прийнятими на ІІІ і ІV сесіях Верховної Ради Української РСР четвертого скликання. – К.: Вид. Верхов. Ради УРСР, 1957. – 59 с.
106. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 г. // Собрание кодексов Российской Федерации. Официальные тексты: В 2 т. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – Т.1. – С.1-47.
107. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
108. Конституція України: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник / Авт.-уклад. М.І. Хавронюк. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Вид-во А.С.К., 2003. – 384 с.
109. Конституція України: Наук.-практ. коментар / Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Х.: Право; К.: Ін Юре, 2003. – 808 с.
110. Конституція України: проект, винесений Верховною Радою України на всенародне обговорення (в ред. від 1 липня 1992 р.) // Конституція незалежної України: У 3 кн. / Під заг. ред. С. Головатого. – К.: Право. УПФ, 1995. – Кн. І: Документи, коментарі, статті. – С. 121-194.
111. Конституція України: проект, внесений Комісією Верховної Ради України по розробці нової Конституції України (в ред. від 27 травня 1993 р.) // Конституція незалежної України: У 3 кн. / Під заг. ред. С. Головатого. – К.: Право. УПФ, 1995. – Кн. І: Документи, коментарі, статті. – С. 195-264.
112. Копейчиков В.В. Механизм советского государства. – М.: Юрид. лит., 1968. – 215 с.
113. Копейчиков В.В. Народовластие и личность. – К.: Україна, 1991. – 280 с.
114. Копейчиков В.В. Права человека: мифы и реальность. – К.: Вища школа, 1987. – 87 с.
115. Королько В.Г. Паблик рілейшнз. Наукові основи, методика, практика: Підручник. – К.: Вид. дім “Скарби”, 2001. – 400 с.
116. Коток В.Ф. Референдум в системе социалистической демократии. – М.: Наука, 1964. – 190 с.
117. Кривенко Л.Т. Право громадян України брати участь у всеукраїнському референдумі: теоретичні та конституційні проблеми // Акт. проблеми формування правової держави в Україні. До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод: Матер. міжнар. наук.-практ. конф.: У 2 ч. – Ч.1. – Х.: НЮАУ, 2000. – С. 170-175.
118. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2003 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
119. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. № 1001-V // Відомості Верховної Ради – 1961. – № 2. – Ст. 15.
120. Кузьменко Б. Правління права, політична демократія, громадянське суспільство: перспективи інтегративної ідеології // Право України. – 1999. – № 11. – С. 20-23.
121. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления. – М.: Наука, 1987. – 294 с.
122. Курильски-Ожвэн Ш. Правовое государство и гражданин: сравнительный анализ индивидуальных представлений во Франции, России и Венгрии // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 1997. – № 3/4. – С.43-49.
123. Кучинский В.А. Личность, свобода, право.– М.: Юрид. лит., 1978.– 207 с.
124. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина: Навч. посібник. – Х.: Факт, 2001. – 440 с.
125. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. – М.: Юрид. лит., 1988. – 320 с.
126. Лебедев В.А. Конституционные юридические гарантии социалистической законности: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / МГУ им. М.В. Ломоносова. – М., 1983. – 23 с.
127. Лепешкин А.И. Правовое положение советских граждан. М.: Мысль, 1966. – 56 с.
128. Летнянчин Л.І. До питання про механізм реалізації конституційних обов`язків людини і громадянина в Україні // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 46.– С. 44-48.
129. Летнянчин Л.І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2002. – 20 с.
130. Листи до влади. Про роботу із зверненнями громадян, що надійшли до Кабінету Міністрів України у 2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2004 – 12 березня.
131. Личность, общество, государство / Отв. ред. В.Ф. Коток, В.С. Тадевосян. – М.: Наука, 1966. – 248 с.
132. Логинов П. Краткий повторительный курс русского государственного права, применительно к программе для испытаний в комиссии юридической: Учебник. – Казань: Типография Н.А. Ильяшенко, 1890. – 188 с.
133. Лукашева Е.А. Право, мораль, личность / Отв. ред. В.М. Чхиквадзе. – М.: Наука, 1986. – 262 с.
134. Лукашева Е.А. Социалистическое право и личность. – М.: Наука, 1987. – 155 с.
135. Лунь З.І. Правова охорона Конституції України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / ІДП ім. В.М.Корецького НАН України. – К., 2003. – 16 с.
136. Лысенков С.Л. Гарантии прав и свобод личности в советском обществе: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / ИГПАН Украинской ССР. – К., 1976. – 23 с.
137. Люблинский П.И. Конституционная или административная гарантия? – Ярославль: Типография Губернского Правления, 1913. – 116 с.
138. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности: Пер. с франц. С.В. Боботова, Д.И. Васильева. – М.: Изд. группа «Прогресс» - «Универс», 1993. – 384 с.
139. Мазаев В.Д. Реализация конституционных норм: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Саратов. юрид. ин-т. – Саратов. – 1982. – 16 с.
140. Маляренко В.Т. Про участь народу у здійсненні правосуддя // Правова держава: Щорічник наук. праць ІДП ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: Вид. дім “Юридична книга”, 2002. – Вип. 13. – С. 290-302.
141. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1972. – 292 с.
142. Матузов Н.И. Общерегулятивные отношения и их специфика // Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – С. 498-510.
143. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институты: Курс лекций. – М.: ГУ ВШЭ, 2002. – 512 с.
144. Международная защита прав человека: Документы и комментарии / Сост. и авт. коммент. М.В. Буроменский.– Х.: Синтекс, 1998.– 298 с.
145. Международное право: Учебник для вузов. — 2-е изд., изм. и доп. / Отв. ред. Г.В. Игнатенко, О.И. Тиунов.– М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2002. – 592 с.
146. Михалева Н.А. Конституционное право зарубежных стран СНГ: Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 1999. – 352 с.
147. Мицкевич А.В. О гарантиях прав и свобод советских граждан в общенародном социалистическом государстве // Сов. гос-во и право. – 1963. – № 8. – С. 24-33.
148. Мурашин А.Г. Непосредственная демократия в социалистическом обществе: функции и механизм действия: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Киев. гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. – К., 1985. – 17 с.
149. Мурашин А.Г. Непосредственное народовластие в системе социалистического самоуправления народа. – К.: Вища школа, 1989. – 199 с.
150. Мурашин О. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання // Право України. – 2000. – № 9. – С. 18-20.
151. Мучник А.Г. Комментарий к Конституции Украины. – К.: Парламентское изд-во, 2000. – Кн. 1. – 254 с.
152. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
153. На адресу Президента України // Урядовий кур’єр. – 2004. – 30 квітня.
154. Народ в реформу пока не вписывается // Зеркало недели. – 2003. – 18 апреля.
155. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2 ч. / Під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – Ч. 2: Особлива частина. – 942 с.
156. Научно-практический комментарий к Конституции Российской Федерации / Отв. ред. В.В. Лазарев. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Спарк, 2001. – 670 с.
157. Нестеренко А.В. Демократия: проблема субъекта // Общественные науки и современность. – 2002. – № 4. – С.49-54.
158. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Укладачі: В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 2000.–Т.3: О-Р. – 927 с.
159. Новоселов В.И. Участие граждан в управлении государственными и общественными делами. – М.: Знание, 1985. – 64 с.
160. Оболонский А.В. Социально-психологический аспект участия граждан в политике и управлении // Сов. гос-во и право. – 1989. – №9. – С.19-26.
161. Оболонский А.В. Человек и государственное управление. – М.: Наука, 1987. – 254 с.
162. Общественно-политическая активность трудящихся (Проблемы методологии, методики и техники социологического исследования) / Отв. ред. Л.Н. Коган. – Свердловск: Уральский филиал АН СССР, 1970. – 232 с.
163. Орзіх М.П. Судова влада в механізмі захисту прав людини: доктрина і практика // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць / Голов. ред. С.В. Ківалов. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – Вип. 13-14. – С. 70-82.
164. Основи демократії: Навч. посібник / За заг. ред. А. Колодій. – К.: Ай Бі, 2002. – 684 с.
165. Парламент України: вибори – 98: Інформ.-аналіт. вид. / Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. – К.: Ценр. вибор. ком., 1998. – Ч.1. – 616 с.
166. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР (Правовые аспекты взаимоотношений). – М.: Наука, 1974. – 246 с.
167. Пашков М., Чалий В. Неурядові аналітичні центри: пропонування на тлі відкладеного попиту // Дзеркало тижня. – 2004. – 16 січня.
168. Петришин А.В. Право граждан на участие в управлении государством в системе институтов демократии // Проблеми провадження правових реформ в Україні: Зб. наук. праць НЮАУ. – Х., 1996. – С. 7-11.
169. Пехов В.Н. Деятельность милиции в механизме реализации прав и свобод граждан: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одесский гос. ун-т. – Одесса. – 1992. – 20 с.
170. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. – № 8. – С. 26-32.
171. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 52 с.
172. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. – К.: ІДП ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 248 с.
173. Политология: Учебник / Под ред. М.А. Василика. – М.: Юристъ, 2001. – 592 с.
174. Политология: Учеб. пособие / Сост. и ред. Н.И. Сазонова. – Харьков: Фолио, 2001. – 831 с.
175. Права личности в социалистическом обществе / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев, М.С. Строгович. – М.: Наука, 1981. – 272 с.
176. Права человека: итоги века, тенденции, перспективы / Под общ. ред. Е.А. Лукашевой. – М.: Норма, 2002. – 448 с.
177. Права человека: Учебник для вузов / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2001. – 573 с.
178. Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву (По матер. «круглого стола») / Подгот. Л.А. Морозова // Государство и право. – 1998. – № 7. – С. 20-42.
179. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 18 жовтня 2001 р. № 2766-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 51-52. – Ст. 265.
180. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25 березня 2004 р. № 1665-IV // Урядовий кур'єр. – 2004. – 6 квітня.
181. Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р. № 474-XIV в ред. Закону від 18 березня 2004 р. № 1630-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.
182. Про відповідальність за порушення встановленого порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 3 серпня 1988 р. № 6347-ХІ // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1988. – № 33. – Ст. 808.
183. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України від 3 липня 1991 р. № 1286-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
184. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
185. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 р. № 1953-XII // Відомості Вер