ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ :

Краткое описание

ЗМІСТ
Стор.
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ
В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД
1.1. Правовий статус та діяльність органів територіальної
самоорганізації населення в період 1917-1977 років 11
1.2. Органи самоорганізації населення у відповідності до
Конституції СРСР 1977 року та їх подальший розвиток
у республіках Радянського Союзу 30
Висновки до розділу 58
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ
2.1. Законодавче забезпечення діяльності органів
самоорганізації населення в Україні 60
2.2. Регламентація діяльності органів самоорганізації населення на
локальному рівні 90
Висновки до розділу 115
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ
3.1. Стратегічні напрямки розв’язання проблем законодавчого
забезпечення діяльності органів самоорганізації населення 117
3.2. Питання, пов’язанні з діяльністю органів самоорганізації
населення в проектах статутів територіальних громад 172
Висновки до розділу 193
ВИСНОВКИ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 201
ДОДАТКИ 227
ВСТУП
Актуальність теми. Розбудова української держави набула нового змісту з прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України. Це стало наріжним каменем процесу демократизації у нашій державі. Реалізація положень Конституції через нормативно-правові акти загальнодержавного та локального рівнів у практику – запорука дотримання прав людини та міцний засіб запобігання відродження тоталітаризму в Україні. Саме тому осмислення, теоретична розробка, обґрунтування процесів становлення та розвитку конституційних інститутів, що виступають формотворчими елементами громадянського суспільства, є вельми актуальним завданням науки конституційного права.
Це безпосередньо стосується інституту органів самоорганізації населення як форми локальної демократії, який знайшов своє відображення у ч. 6 ст. 140 Конституції України та низці нормативних положень Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про органи самоорганізації населення” тощо.
Проблемами, пов’язаними з цим інститутом, займалися А.А. Аскеров, В.С. Кашо, А.І. Коваленко, О.К. Конєв, В.В. Лазарєв, О.В. Орлова, В.О. Прокошин, Н.П. Фарберов, Д.В. Шутько, А.І. Щиглик, Л.П. Юзьков, Ц.А. Ямпольська та ін.
Вагомий внесок у його розробку в умовах незалежної України внесли М.О. Баймуратов, О.В. Батанов, Р.П. Безсмертний, В.Д. Бондаренко, Н.П. Гаєва, О.В. Городецький, В.М. Кампо, С.В. Ківалов, М.І. Корнієнко, В.В. Кравченко, В.С. Куйбіда, М.В. Лінник, О.Г. Мучник, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, В.П. Рубцов, С.Є. Саханенко, О.Ф. Фрицький, А.О. Чемерис, О.П. Якубовський та ін.
Слід зазначити, що за останні роки в Україні захищена низка дисертацій, теми яких стосуються окремих аспектів місцевого самоврядування. Однак у цих роботах практично не приділяється уваги комплексному дослідженню теоретичних та практичних засад створення та діяльності органів самоорганізації населення. Неоднозначність розуміння природи органів самоорганізації населення, їх завдань та функцій, нагальні потреби практичного застосування нормативних положень, можливості порівняльного аналізу законодавчих актів та актів локального регулювання різних історичних періодів в Україні та інших державах потребують нових підходів до цих питань.
Мова йде, зокрема, про недоцільність регулювання статусу органів самоорганізації населення на рівні окремого Закону; про обмеження втручання держави в деталізацію процесів створення та діяльності органів самоорганізації населення, що здійснюються на локальному рівні відповідними місцевими радами, які й надають дозвіл на створення цих органів, виходячи із специфіки місцевих умов. Необхідно також чітко визначити органи самоорганізації населення як самостійний суб’єкт системи місцевого самоврядування, а не специфічний різновид громадської організації, з визначенням їх як таких, що не підпорядковані місцевим радам та їхнім виконавчим органам. Вельми суперечливим є питання про існування в органів самоорганізації населення можливості створювати підприємства, установи, організації, завдяки діяльності яких ці органи зможуть найбільш ефективно реалізовувати як власні, так і делеговані повноваження. Крім того, потребує визначення статус фінансів та майна органів самоорганізації населення, які не були отримані від органів місцевого самоврядування на реалізацію делегованих ними повноважень, як спільної власності мешканців відповідної території, в межах якої діє цей орган самоорганізації населення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок досліджень знаходиться у безпосередньому зв’язку з планом науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на 2001–2005 рр. “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета і задачі дослідження. Дисертаційне дослідження спрямоване на визначення поняття, природи, функцій органів самоорганізації населення, їх місця серед суб’єктів системи місцевого самоврядування, громадських формувань, а також на обґрунтування пропозицій щодо удосконалення норм чинного законодавства з метою найбільш ефективного закріплення у них інституту органів самоорганізації населення.
З урахуванням цього, поставлені такі задачі:
здійснити аналіз розвитку і сучасного стану регламентації статусу органів самоорганізації населення;
розмежувати поняття “орган самоорганізації населення” і “громадська організація”;
довести необхідність концептуального підходу до розуміння органів самоорганізації населення як самостійного суб’єкту системи місцевого самоврядування України;
довести доцільність мінімізації державної регламентації статусу органів самоорганізації населення з наданням переваги локальному регулюванню;
визначити основні напрямки удосконалення нормативного регулювання статусу органів самоорганізації населення.
Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері інституціоналізації та функціонування органів самоорганізації населення.
Предметом дослідження є інститут органів самоорганізації населення та його нормативно-правове забезпечення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектичні закони і категорії, основні логіко-гносеологічні принципи та прийоми. Застосовувалися і такі окремі наукові методи, як: логічний, порівняльно- правовий – при з’ясуванні змісту поняття органів самоорганізації населення та їх визначення; метод системного аналізу – при визначенні співвідношення органів самоорганізації населення з системою місцевого самоврядування; історико-правовий – при визначенні тенденцій розвитку законодавства України щодо органів самоорганізації населення; формально-догматичний – при дослідженні питань нормативної регламентації статусу органів самоорганізації населення.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали праці з загальної теорії держави і права, історії держави і права України та зарубіжних держав, конституційного, муніципального права. Конкретні проблеми розглядалися з урахуванням положень, викладених у роботах вітчизняних та зарубіжних юристів, присвячених як загальним проблемам конституційного та муніципального права, так і питанням системи місцевого самоврядування, локальної демократії, громадських формувань.
Нормативну базу роботи склали Конституція України, чинне законодавство у сфері місцевого самоврядування, акти Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади. В роботі наведені положення нормативних актів СРСР, союзних республік, чинні нормативні положення інших держав. Широко висвітлені законопроектні роботи у цій галузі. Значна увага приділена нормативним актам локального регулювання міст України.
Емпіричну базу роботи складають судова практика, статистичні дані щодо кількості органів самоорганізації населення в СРСР за різних часів, а також щодо кількості населення, яке було залучене до діяльності цих органів; приклади з практики діяльності органів самоорганізації населення, а також результати опитування керівників органів самоорганізації населення, депутатів міських рад Одеси та Миколаєва, а також працівників виконавчих органів цих рад.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в українській науці конституційного права на концептуальному рівні представлено інститут органів самоорганізації населення із запропонуванням нормативних варіантів його удосконалення на загальнодержавному і на локальному рівнях.
На захист виносяться положення, які мають значення для розвитку науки і практики:
уперше ставиться питання про недоцільність існування окремого Закону України “Про органи самоорганізації населення” та про необхідність передачі регулювання діяльності органів самоорганізації населення на локальний рівень – рівень територіальної громади;
доводиться перевага локального регулювання статусу органів самоорганізації населення, перш за все, шляхом прийняття статутів територіальних громад, а також шляхом прийняття окремих положень, які регламентують відповідні питання у конкретному населеному пункті;
обґрунтовується авторська позиція щодо розмежування органів самоорганізації населення та громадських організацій;
пропонується застосування однакової термінології щодо характеристики цього інституту у нормативно-правових актах;
доводиться неприпустимість втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у діяльність органів самоорганізації населення, окрім питань щодо виконання делегованих повноважень та використання переданих відповідних ресурсів та майна, а також випадків, коли чинне законодавство прямо вказує на можливість здійснення контрольних, наглядових та інших повноважень з боку органів державної влади і місцевого самоврядування щодо цих органів;
обґрунтовується недоцільність наділення районних у місті рад повноваженнями щодо надання згоди на створення органів самоорганізації населення та регулювання їх діяльності;
доводиться необхідність підвищення рівня активності органів самоорганізації населення у вирішенні питань місцевого значення за рахунок підвищення індивідуальної активності членів територіальної громади;
обґрунтовується необхідність надання певної фінансової незалежності органам самоорганізації населення, а також зміни статусу їхнього майна.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції можуть бути використані:
у формотворчій сфері – в ході кодифікації муніципального законодавства України, удосконалення діючого законодавства; при підготовці проектів нормативних актів загальнодержавного та локального рівнів, а також проектів рішень Конституційного Суду України та постанов Пленуму Верховного Суду України;
у науковій сфері – для наступних наукових досліджень системи місцевого самоврядування; при підготовці науково-практичних посібників, методичних рекомендацій;
у навчальному процесі – при викладанні курсів “Конституційне право України” та “Муніципальне право України”;
у практичній діяльності – в процесі застосування органами місцевого самоврядування та органами самоорганізації населення чинного законодавства.
Впровадження у практику результатів дисертаційного дослідження було здійснено шляхом підготовки проектів рішень Одеської міської ради № 188-ХХІІІ від 14.09.1999 р. “Про затвердження Положення про органи самоорганізації населення міста Одеси” та № 3374-ХХІІІ від 14.01.2002 р. “Про органи самоорганізації населення в місті Одесі”. На підставі цих рішень протягом 2000–2004 рр. Одеською міською радою було надано згоду на створення тридцяти п’яти органів самоорганізації населення.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації висвітлюються в наукових публікаціях, які надруковані у фахових виданнях. Висновки та рекомендації, що містяться в дисертації, доповідалися на засіданнях кафедри конституційного права ОНЮА, а також на наступних науково-практичних конференціях та міжнародних семінарах:
- міжнародній конференції “Роль та завдання місцевої влади в підвищенні якості та ефективності надання громадських послуг” (квітень 2000 р., м. Харків);
- 3-й щорічній науково-практичній конференції викладачів та слухачів Одеського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України за міжнародною участю “Державна регіональна політика: теоретичні засади формування і механізм реалізації” (травень 2000 р., м. Одеса);
- міжнародному семінарі “Управління містом” (травень 2000 р., м. Одеса);
- міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція” (жовтень 2000 р., м. Одеса);
- міжнародному науково-практичному семінарі “Науково-методичні засади проведення досліджень в галузі регіонального управління та місцевого самоврядування” (березень 2001 р., м. Львів);
- 4-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (березень 2001 р., м. Одеса);
- 3-й Міжнародній науково-практичній конференції з нових соціальних технологій (жовтень 2001 р., м. Одеса);
- семінарі-тренінгу “Органи самоорганізації населення – важлива складова місцевого самоврядування” (листопад 2001 р., м. Херсон);
- семінарі “Правові аспекти взаємодії органів самоорганізації населення з органами місцевого самоврядування” (листопад 2002 р., м. Миколаїв);
- семінарі “Провідний досвід роботи депутатів місцевих рад Харківської, Чернігівської, Одеської та Житомирської областей” (грудень 2002 р., м. Харків);
- семінарі-тренінгу “Органи самоорганізації населення – важлива складова місцевого самоврядування” (січень 2003 р., м. Херсон);
- міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні стратегії розвитку мегаполісів та великих міст” (жовтень 2003 р., м. Мінськ).
Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертації викладені у шести наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у методичних рекомендаціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження всього комплексу теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із визначенням статусу органів самоорганізації населення, дозволяє при підсумовуванні результатів даного дослідження сформулювати як загальні, так й окремі теоретичні та практичні положення.
Запропоновані положення, на наш погляд, більш детально підходять до розв’язання деяких питань, які регламентуються нормативно-правовими актами та стосуються органів самоорганізації населення. За нашою думкою, узгодження окремих законодавчих положень із Конституцією України, встановлення рамкових правових норм із їх максимальною деталізацією на рівні локальних нормативно-правових актів сприятиме не тільки окресленню правового статусу органів самоорганізації населення серед інших інститутів місцевого самоврядування, а й надасть змогу виділити окремі, характерні лише для цієї форми представницької демократії властивості з метою одноманітного розуміння питань створення, діяльності та припинення повноважень органів самоорганізації населення в Україні.
Що стосується доповнення конституційно-правових положень, то пропонується:
1. Доповнити перелік форм здійснення територіальною громадою місцевого самоврядування, визначених Конституцією України, шляхом віднесення органів самоорганізації населення до однієї з них, підкреслюючи, що органи самоорганізації населення є окремою складовою системи місцевого самоврядування. У зв’язку з цим пропонується викласти ч. 3 ст. 140 Конституції України у такій редакції:
“Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, безпосередньо, через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через органи самоорганізації населення”.
2. Привести всі чинні нормативно-правові акти України у відповідність із Конституцією України шляхом вживання в них єдиного терміну – “органи самоорганізації населення” – щодо визначення даної форми представницької демократії. Крім того, в науці, законодавстві та правозастосуванні органи самоорганізації населення доцільно розуміти саме як самостійну складову поняття “громадські формування” поряд із громадськими організаціями, політичними партіями тощо.
3. У зв’язку з доцільністю обмеження кола осіб, які мають право утворювати органи самоорганізації населення, викласти абз. 12 ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” в новій редакції (див. Додаток Г).
4. Скасувати Закон України “Про органи самоорганізації населення”, надавши сільським, селищним та міським радам право врегульовувати окремі питання організації та діяльності органів самоорганізації населення шляхом прийняття статутів територіальних громад та (або) Положень про органи самоорганізації населення у відповідному населеному пункті на підставі Конституції України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Ці локальні нормативні акти мають регулювати загальні питання створення та діяльності органів самоорганізації населення. Це надасть змогу враховувати особливості, які притаманні для окремого села, селища чи міста. Крім того, доцільно визначити території, у межах яких створювати органи самоорганізації населення неприпустимо. В зв’язку з цим ст. 14 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” викласти в новій редакції (див. Додаток Г).
5. Встановити, що органи самоорганізації населення можуть створюватись лише за територіальною, як це випливає з аналізу ч. 6 ст. 140 Конституції України, а не за функціональною ознакою. В зв’язку з цим доповнити ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” новим п. 19-1 (див. Додаток Г).
6. Враховуючи похідний характер районних у місті рад, видається доцільним позбавити районі у місті ради права надавати згоду на створення органів самоорганізації населення, делегування власних повноважень, а також права припиняти діяльність органів самоорганізації населення. Таке положення випливає із ч. 6 ст. 140 Конституції України. Враховуючи це, доповнити ст. 41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” новою частиною (див. Додаток Г).
7. Потребує уточнення положення ч. 8 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, яке передбачає можливість передачі органам самоорганізації населення окремих повноважень сільською, селищною чи міською радою. При цьому наділення повноваженнями сільською, селищною чи міською радою повинно здійснюватись на підставі окремої угоди, а також можливість визначення відповідною радою кола питань, рішення по яких не можуть бути прийняті без урахування позиції жителів відповідної території, висловленої в їх інтересах органом самоорганізації населення. Виходячи зі змісту ст. 26 цього Закону, органам самоорганізації населення не можуть бути делеговані повноваження, які відносяться до виключної компетенції відповідної місцевої ради. Враховуючи це, ч. 8 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” доцільно викласти новій редакції (див. Додаток Г).
8. Оскільки ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, яка встановлює виключну компетенцію місцевої ради, не передбачила, що до такої відноситься здійснення контролю за виконанням делегованих повноважень органом самоорганізації населення, за використанням коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, переданих радою, та в положеннях цієї статті застосовуються різні терміни для визначення органів самоорганізації населення, пропонується п.п. 20 та 47 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” викласти в новій редакції (див. Додаток Г).
9. Пропонується окреслити коло актів, які можуть бути прийняті органами самоорганізації населення, а також уточнити порядок набрання ними чинності. В зв’язку з цим Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” доповнити новою статтею 59-1 (див. Додаток Г).
10. Уточнити назву розділу ІV Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та доповнити Закон статтями 71-1, 73-1 та 77-1, в яких передбачити гарантії діяльності органів самоорганізації населення, визначити статус їх актів, а також характер відповідальності за свої дії, виклавши назву та вказані статті в новій редакції (див. Додаток Г).
11. Необхідно уточнити окремі питання щодо дострокового припинення повноважень органів самоорганізації населення з огляду на п. 47 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, яка закріплює це право за відповідною місцевою радою, що надала згоду на створення органу самоорганізації населення. В зв’язку з цим, пропонується викласти ст. 80 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” в новій редакції (див. Додаток Г).
12. Пропонується на законодавчому рівні більш чітко та детально встановити принципи взаємодії між органами самоорганізації населення, сільськими, селищними, міськими радами, їх виконавчими органами та депутатами відповідних місцевих рад.
На відповідні органи місцевого самоврядування повинні бути покладені повноваження щодо створення умов для ефективної реалізації органами самоорганізації населення своїх повноважень. Органи самоорганізації населення повинні бути наділені правом брати участь у роботі пленарних засідань сесій місцевих рад, постійних комісій, у роботі виконавчого комітету, вносити свої пропозиції до порядку денного їх засідань, тісно співпрацювати із виконавчими органами місцевої ради. З метою посилення взаємодії між органами самоорганізації населення та органами місцевого самоврядування, доцільно створити окремий виконавчий орган ради, головним завданням якого було б надання необхідної організаційно-методичної, правової та інших видів допомоги органам самоорганізації населення, організація конференцій, навчання, семінарів для представників цих органів, узагальнення та поширення кращого досвіду роботи тощо.
13. Пропонується передбачити необхідність створення у кожній сільській, селищній, міській раді постійної комісії ради зі сприяння розвитку місцевого самоврядування, а питання взаємодії органів самоорганізації населення із органами місцевого самоврядування регулярно розглядати на пленарних засіданнях ради та виконавчого комітету.
Доцільно наділити органи самоорганізації населення правом вимагати від депутата відповідної ради звітувати про свою діяльність у раді та окрузі, а також встановити обов’язок, за яким ці органи повинні всіляко сприяти депутатам у їх роботі при виконанні своїх повноважень.
14. Доцільно наділити органи самоорганізації населення додатковими повноваженнями в процесі організації та проведенні місцевих референдумів та виборів депутатів сільських, селищних, міських рад, сільського, селищного та міського голів: правом висувати кандидатів на посаду сільського, селищного чи міського голови, а також в депутати місцевих рад; правом висувати своїх представників до складу дільничних комісій по таких виборах та по проведенню місцевого референдуму.
15. Уточнити положення діючого законодавства щодо матеріально-фінансової складової діяльності органів самоорганізації населення. Виходячи з положень ч. 6 ст. 140 Конституції України, всі органи самоорганізації населення повинні мати статус юридичної особи з відповідним обсягом прав та обов’язків. До числа доходів органів самоорганізації населення повинні бути віднесені кошти бюджету, прибуток від діяльності власних підприємств, установ, організацій, добровільні пожертвування, а також інші кошти, отримані у межах діючого законодавства.
Для виконання органами самоорганізації населення делегованих радами повноважень майно передається їм у користування, а у випадку дострокового припинення повноважень органів самоорганізації населення підлягає поверненню відповідній сільській, селищній чи міській раді. Майно, придбане органами самоорганізації населення з рахунок власних коштів, передане їм фізичними та юридичними особами у дар тощо, повинно бути визначено як спільна власність мешканців, які проживають на території діяльності цих органів. Відносно такого майна органи самоорганізації населення можуть вчинювати будь-які дії, в тому числі розпоряджатися ним в інтересах мешканців. У випадку дострокового припинення повноважень органів самоорганізації населення подальша доля такого майна повинна бути визначена загальними зборами мешканців відповідної території.
16. Пропонується внести відповідні зміни до постанов Пленуму Верховного Суду України № 13 від 3 грудня 1997 р. “Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян” в частині виключення органів самоорганізації населення із числа органів місцевого самоврядування, а також № 2 від 12.04.1985 р. (із змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України № 2 від 10.03.1989 р. та № 13 від 25.12.1992 р.) “Про деякі питання, що виникали в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР” в частині обов’язковості застосування заходів громадського впливу разом із заходами попередження, які повинні передувати виселенню із житла, а не тільки одного з них, як це витікає із цієї постанови.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аваркьян С. Утверждать лучшее, образцовое // Советы депутатов трудящихся. – 1976. – № 10. – С. 14-23.
2. Активисты Советов // Советы депутатов трудящихся. – 1972. – № 8. – С. 3-6.
3. Амелькин В. Депутат и самодеятельные организации населения // Советы депутатов трудящихся. – 1961. – № 11. – С. 91-93.
4. Аскеров А.А. Очерки советского строительства. – М.: изд-во МГУ, 1953. – 341 с.
5. Баймуратов М. Про Хартію міста Одеси // Вступ. ст. до книги: Мучнік О.Г. Хартія міста Одеси. Проект. – О., 1999. – С. 1-4.
6. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
7. Безумный Н. Исполком направляет силы общественников // Советы депутатов трудящихся. – 1958. – № 10. – С. 70-76.
8. Белявская А. Сельские комитеты // Советы депутатов трудящихся. – 1971. – № 12. – С. 93-96.
9. Богданов А. В управлении участвуют тысячи // Советы депутатов трудящихся. – 1963. – № 10. – С. 21-24.
10. Большая советская энциклопедия / Под ред. А.М.Прохорова. – М.: Советская энциклопедия, 1974. – 3-е изд. – Т.18. – 631 с.
11. Бычковский Е. Авторитет селькомов // Советы депутатов трудящихся. – 1977. – № 9. – С. 87-88.
12. Висновок постійної комісії Одеської міської ради з удосконалення структури управління містом від 15 червня 1999 р. // Додаток до книги: Мучник О.Г. Хартія міста Одеси. Проект. – О., 1999. – С. 46-47.
13. Волотова М. Активные помощники Советов // Советы депутатов трудящихся. – 1961. – № 1. – С. 87-88.
14. В Политбюро ЦК КПСС // Правда. – 1986. – 24 октября.
15. Гаєва Н.П. Проблеми правового забезпечення діяльності громадських організацій // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Вип. 11. – К.: Вид. Дім «Юридична книга», 2000. – С. 146-154.
16. Гамидова М. Плюс самодеятельные организации… // Советы депутатов трудящихся. – 1969. – № 8. – С. 35-41.
17. Герасимова Т. Все мы – чьи-то соседи // Слово. – 1999. – 24 декабря.
18. Давыдов Р. Самоуправление: украинский вариант // Народный депутат. – 1991. – № 4. – С. 29-34.
19. Добровольные общества при социализме. – М.: Наука, 1976. – 373 с.
20. Дом, в котором мы живем. – Николаев. – 1998. – 8 с.
21. Доста А. Домам – долгий век // Советы депутатов трудящихся. – 1973. – № 6. – С. 56-59.
22. Друганов С. Российский вариант // Народный депутат. – 1990. – № 17. – С. 58-60.
23. Жилищный кодекс Украинской ССР: Научн.-практ. коммент. / М.А.Голодный, П.Н.Дятлов, В.И.Жуков и др. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 542 с.
24. Жилищный кодекс Украины. Проект // Голос Украины. – 2001. – 7 апреля.
25. Житловий кодекс Української РСР № 5464-Х від 30.06.1983 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст.574.
26. Загидулин В. Что за цифрой? // Советы народных депутатов. – 1986. – № 10. – С. 73-77.
27. Закон про місцеве самоврядування в Україні. Науково-практичний коментар. – К.: Вид-во Інституту законодавства Верховної Ради України, 1999. – 397 с.
28. Заславский Л. “СОН” в осеннюю ночь // Юг. – 1999. – 30 сентября.
29. Заславский Л. Управляемая демократия // Юг. – 2001. – 19 апреля.
30. Заяц Р.В. Устав – основа городского развития // Устав города – основа местного самоуправления: Материалы научно-практической конференции. – Николаев. – 1999. – С. 26-30.
31. Згуровец А. Совет домовых комитетов // Советы депутатов трудящихся. – 1961. – № 10. – С. 45-46.
32. Злобін С., Гель А. Місце Статуту територіальної громади в системі нормативно-правових актів України // Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування. Навчальний посібник. – К.: Книга-почтой, 1999. – С. 71-74.
33. Злобін С., Пітцик М. Органи самоорганізації населення – як механізм вдосконалення системи територіальної організації публічної влади // Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування. Навчальний посібник. – К.: Книга-почтой, 1999. – С. 89-96.
34. Исаев А. Сельский Совет и самодеятельные организации // Советы депутатов трудящихся. – 1976. – № 8. – С. 68-74.
35. Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 36 с.
36. Карпович М. Под крышами Клайпеды // Советы депутатов трудящихся. – 1964. – № 11. – С. 64-68.
37. Кашо В.С. Законодательство об органах территориального общественного самоуправления: состояние и перспективы // Правоведение. – 1991. – № 5. – С. 77-81.
38. Кашо В. Формула партнерства // Народный депутат. – 1991. – № 18. – С. 48-51.
39. Кобляковский А. Общественность и управление городскими делами // Советы депутатов трудящихся. – 1961. – № 5. – С. 25-31.
40. Коваленко А. Місцеве самоврядування: природа, ознаки, межи // Право України. – 1997. – № 2. – С. 3-4.
41. Кодекс законів про місцеве самоврядування в Україні (Муніципальний кодекс України). Проект. – К., 2000. – 648 с.
42. Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – № 51. – Ст.1122.
43. Комисаренко С. Уверенные шаги самоуправления // Одесские известия. – 1999. – 5 июня.
44. Комментарий к Федеральному закону «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации» – М.: НОРМА, 2000. – 460 с.
45. Конев А.К. Местные Советы и общественные самодеятельные организации. – М.: Юрид. лит., 1968. – 95 с.
46. Конституційне право України: Підручник / В.Ф.Погорілко, О.Ф.Фрицький, О.В.Городецький та ін.; За ред. В.Ф.Погорілка). – К.: Наукова думка, 1999. – 734 с.
47. Конституция в действии // Советы народных депутатов. – 1982. – № 10. – С. 3-6.
48. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик: Принята на внеочередной сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7.10.1977 г. – М.: Юридическая лит-ра, 1986. – 45 с.
49. Конституция (Основной Закон) Украинской Советской Социалистической Республики: Принята на внеочередной сессии Верховного Совета УССР девятого созыва 20.04.1978 г. – К.: Политиздат Украины, 1983. – 48 с.
50. Конституция Республики Беларусь. – Минск, 1994. – 48 с.
51. Конституция Республики Польша. – Варшава: Изд-во Сейма, 1997. – С. 67.
52. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
53. Концепція Кодексу про вибори, референдуми в Україні (Виборчий кодекс України). Проект. – К.: Факт, 2000. – 54 с.
54. Концепция Устава города Одессы. Проект / Под ред. С.В. Кивалова – Одесса, 1995. – 16 с.
55. Корнеев В. Чтобы дома не старели // Советы депутатов трудящихся. – 1968. – № 7. – С. 62-65.
56. Кравченко В.В., Линник Н.В. Методичні рекомендації з підготовки проекту статуту територіальної громади міста. – К., 1998. – 9 с.
57. Кравченко В., Линник Н. Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування // Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування. Навчальний посібник. – К.: Книга-почтой, 1999. – С. 58-70.
58. Кравченко В.В. Устав территориальной общины. Проблемы, разработки, принятия, внедрения в практику // Устав города – основа местного самоуправления: Материалы научно-практической конференции. – Николаев, 1999. – С. 9-19.
59. Кравченко В. Передмова // Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування. Навчальний посібник. – К.: Книга-почтой, 1999. – С. 4-5.
60. Кузнецов С. Конев А. Объединять и направлять силы актива // Советы депутатов трудящихся. – 1963. – № 1. – С. 70-73.
61. Куйбіда В.С. Конституційно-правові проблеми міського самоврядування в Україні. – Львів: Літопис, 2001. – 376 с.
62. Мазаев М. Новые помощники // Советы депутатов трудящихся. – 1958. – № 7. – С. 63-64.
63. Майгер Б. Місцеве самоврядування Польщі та України. Вибрані юридичні проблеми (правовий стан на 1.Х.1999 р.). – Варшава, 1999. – 39 с.
64. Мартюшин В. Порядок в своем доме // Народный депутат. – 1991. – № 6. – С. 25-28.
65. Местные Советы и общественность // Советы депутатов трудящихся. – 1962. – № 2. – С. 104.
66. Місцеве самоврядування: Монографія. – Кн. 1. Організація роботи сільського, селищного голови / А.О. Чемерис, П.І. Шевчук, П.Ф. Гураль, А.Й. Серант, А.В. Ліпенцев, Г.В. Смолин, І.Ю. Посипанко; за заг. ред. А.О. Чемериса. – Львів: Ліга-Прес, 1999. – 320 с.
67. Модельний статут територіальної громади міста // Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування. Навчальний посібник. – К.: Книга-почтой, 1999. – С. 118-155.
68. Модестова А. Чумаченко А. В ответе за квартиру, за весь дом // Советы депутатов трудящихся.- 1969. – № 12. – С. 53-56.
69. Муниципальная реформа: вопросы и ответы / Сер. «Библиотечка горожанина». – Николаев, 1998. – 20 с.
70. Муниципальное право Российской Федерации: Учебник / 2-е изд. Под ред. Ю.А.Дмитриева. – М.: Профобразование, 2000. – 800 с.
71. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юринком Інтер, 2001. – 352 с.
72. Муниципальное право: Учебник / Под ред. А.И.Коваленко. – М.: Новый Юрист, 1997. – 432 с.
73. Мучник О.Г. Хартія міста Одеси. Проект. – Одеса, 1999. – 48 с.
74. Мягченко М. Загальнотеоретичні засади діяльності органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування в Україні // Право України. – 2000. – № 7. – С. 18-20.
75. Мягченко М. Про визначення поняття «органи самоорганізації населення» // Право України. – 2002. – № 6. – С. 46-48.
76. Научно-практический комментарий к Конституции Российской Федерации / Отв. ред. В.В. Лазарев. 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Спарк, 2001. – 670 с.
77. Некоторые вопросы организационной работы местных Советов народных депутатов в 1985 году. / (Статистический сборник). Отдел по вопросам работы Советов Президиума Верховного Совета СССР. – М. Известия, 1986. – 53 с.
78. Никитин В. Исполкомы и самодеятельные организации населения // Советы депутатов трудящихся. – 1961. – № 12. – С. 67-72.
79. Об изменениях и дополнениях Конституции (Основного Закона) СССР в связи с совершенствованием системы государственного управления // Советская Россия. – 1990. – 28 декабря.
80. Об образовании рабочей группы по разработке Устава города Одессы. Распоряжение председателя Одесского городского Совета № 17-а от 29.17.1996 г.
81. Об общих началах местного самоуправления и местного хозяйства в СССР: Закон Союза ССР // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. – № 16. – Ст. 267.
82. Об органах самоорганизации населения в городе Одессе. Решение Одесского городского совета № 3374–ХХШ от 14 января 2002 г. // Информационный бюллетень № 16 Одесского городского совета ХХШ созыва. – Одесса, 2002. – Т.2. – С. 724-741.
83. Об органах самоорганизации населения города Одессы. Проект решения Одесского городского совета. – О., 1999. – 5 с.
84. Об организации разработки, обсуждения и принятия Устава города. Решение Одесского городского Совета народных депутатов № 94-ХХП от 19.09.1996 г.
85. Об основных полномочиях краевых, областных Советов народных депутатов, Советов народных депутатов автономных областей и автономных округов: Закон Союза ССР // Советы народных депутатов. – 1980. – № 8. – С. 8-25.
86. Об основных правах и обязанностях городских и районных в городе Советов депутатов трудящихся: Указ Президиума Верховного Совета Союза ССР // Советы депутатов трудящихся. – 1971. – № 4. – С. 23-29.
87. Об основных правах и обязанностях районных Советов депутатов трудящихся: Указ Президиума Верховного Совета Союза ССР // Советы депутатов трудящихся. – 1971. – № 4. – С. 16-22.
88. Об основных правах и обязанностях сельских и поселковых Советов депутатов трудящихся: Указ Президиума Верховного Совета Союза ССР // Советы депутатов трудящихся. – 1968. – № 5. – С. 7-12.
89. Об утверждении Положения об органах самоорганизации населения города Одессы. Решение Одесского городского совета № 188-ХХІІІ от 14 сентября 1999 г. // Информационный бюллетень № 5 Одесского городского совета ХХІІІ созыва. – Одесса, 1999. – С. 40-52.
90. Об утверждении Положения о совете самоорганизации населения по месту жительства. Решение Алуштинского городского совета Автономной Республики Крым № 1/22 от 5 мая 1998 г.
91. Общественные организации в политической системе. – М.: Наука, 1984. – 272 с.
92. Общественные организации, право и личность / Под ред. Ц.А. Ямпольской и А.И. Щиглика – М.: Наука, 1981. – 367 с.
93. О внесении изменений и дополнений в Положение о социальном заказе в городе Одессе, утвержденного решением Одесского городского совета № 1440-ХХШ от 10.08.2000 г. «О социальном заказе в городе Одессе». Решение Одесского городского совета № 467-ХХIV от 15 октября 2002 г. // Информационный бюллетень № 3 Одесского городского совета ХХIV созыва. – Одесса, 2002. – Т.1 – С. 299-305.
94. О городском самоуправлении: Закон Латвийской ССР // Советская Латвия. – 1990. – 3 марта.
95. О даче разрешения на создание по инициативе жителей комитета самоуправления микрорайона «Южный В, Г, Д» в городе Одессе. Решение Одесского городского совета № 1962–ХХШ от 26 января 2001 г. // Информационный бюллетень № 12 Одесского городского совета ХХШ созыва. – Одесса, 2001. – С. 172.
96. О даче разрешения на создание по инициативе жителей совета самоуправления микрорайона «Лузановский» в городе Одессе. Решение Одесского городского совета № 1438–ХХШ от 31 октября 2000 г. // Информационный бюллетень № 11 Одесского городского совета ХХШ созыва. – Одесса, 2000. – Т.1. – С. 170.
97. О даче разрешения на создание по инициативе жителей совета самоуправления микрорайона «Школьный» в городе Одессе. Решение Одесского городского совета № 1438–ХХШ от 10 августа 2000 г. // Информационный бюллетень № 10 Одесского городского совета ХХШ созыва. – Одесса, 2000. – С. 145.
98. О задачах Советов народных депутатов вытекающих из решений ХХVII съезда КПСС: Постановление Президиума Верховного Совета Союза ССР // Советы народных депутатов. – 1986. – № 5. – С. 7-10.
99. О задачах Советов народных депутатов по обеспечению выполнения планов строительства жилых домов и социально-бытовых объектов: Постановление Президиума Верховного Совета Союза ССР // Советы народных депутатов. – 1983. – № 4. – С. 12-14.
100. О мерах по улучшению эксплуатации и сохранению государственного жилищного фонда: Постановление Совета Министров СССР // Собрание Постановлений Правительства СССР. – 1959. – № 6. – Ст. 39.
101. О мероприятиях по оказанию помощи советам, содействию избирательным комиссиям в осуществлении ими своих полномочий, обеспечению реализации прав граждан по выборам Президента Украины 31 октября 1999 // Сборник нормативно-правовых актов Автономной Республики Крым. – 1999. – № 6. – Ст. 611.
102. О местном управлении и самоуправлении в Республике Беларусь. Закон Республики Беларусь № 617-ХП от 20.02.1991 г. – Минск, 2001. – 32 с.
103. Оніщук М., Кампо В. Правові засади місцевого самоврядування в Україні. – К.: Освіта і культура, 1998. – 58 с.
104. О практике руководства Советами народных депутатов Грузинской ССР работой депутатских групп, постов и органов общественной самодеятельности в свете требований ХХVII съезда КПСС: Постановление Президиума Верховного Совета Союза ССР // Советы народных депутатов. – 1986. – № 9. – С. 14-15.
105. О проведении смотра-конкурса среди советов общественного территориального самоуправления микрорайонов. Распоряжение исполнительного комитета Киевского районного Совета народных депутатов г.Одессы № 119-р от 19.06.1996 г. // К пятилетию создания Советов общественного территориального самоуправления в Киевском районе г.Одессы. – О., 1996. – 44 с.
106. Оптимизация структуры управления городом. Материалы рабочей группы. – О., 2002. – 70 с.
107. О работе Советов народных депутатов Башкирской АССР среди населения по месту жительства: Постановление Президиума Верховного Совета Союза ССР // Советы народных депутатов. – 1983. – № 6. – С. 10-12.
108. О работе Советов народных депутатов Новосибирской области по исполнению жилищного законодательства: Постановление Президиума Верховного Совета Союза ССР // Советы народных депутатов. – 1983. – № 10. – С. 13-15.
109. О работе Советов народных депутатов Татарской АССР по совершенствованию стиля и методов своей деятельности в свете решений ХХVП съезда КПСС: Постановление Президиума Верховного Совета Союза ССР // Советы народных депутатов. – 1987. – № 2. – С. 7-10.
110. О работе Советов народных депутатов Украинской ССР по контролю за деятельностью подотчетных органов: Постановление Президиума Верховного Совета Украинской ССР // Советы народных депутатов. – 1983. – № 4. – С. 9-11.
111. О районном самоуправлении: Закон Латвийской ССР // Советская Латвия. – 1990. – 28 февраля.
112. Органы общественной самодеятельности как форма социалистической демократии. Опыт СССР и ГДР. – М.: Наука, 1988. – 240 с.
113. Орзих М.Ф. Конституционное право Украины: Учебно-методическое пособие. Часть Ш. Выпуск 1: Проект Устава территориальной громады города Одессы. – О.: Астропринт, 1999. – 52 с.
114. Орлова О.В., Шутько Д.В. Общественные объединения в СССР. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Право в нашей жизни»; №12). – М.: Знание, 1991. – 64 с.
115. Орловский А. Конституционное регулирование статуса органов самоорганизации населения в Украине // Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Жовтень, 2000 / За редакцією С.В. Ківалова, М.П. Орзіх. – Бібліотека журналу «Юридичний вісник». – Одеса: Юрид. л–ра, 2001. – С. 200-203.
116. Орловский А.С. Органы самоорганизации населения и общественные организации: общее и отличное // Актуальні проблеми політики. – 2000. – № 8. – С. 295-298.
117. Орловський О. Проблеми регламентації статусу органів самоорганізації населення в проектах статуту територіальної громади міста Одеси // Актуальні проблеми держави і права. – 2001. – № 12. – С. 258-263.
118. Орловський О.С. Органи самоорганізації населення на території колишнього СРСР // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 3. – С. 171-177.
119. Орловський О.С. Проблеми легалізації органів самоорганізації населення на локальному рівні (на прикладі міста Одеси) // Актуальні проблеми держави і права. – 2001. – № 11. – С. 171-175.
120. Орловський О.С. Регламентація правового статусу органів самоорганізації населення на локальному рівні // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 2. – С. 131-137.
121. О санитарной культуре // Советы депутатов трудящихся. – 1958. – № 5. – С. 46-47.
122. О социальном заказе в г. Одессе. Решение Одесского городского совета № 1440–ХХШ от 10 августа 2000 г. // Информационный бюллетень № 10 Одесского городского совета ХХШ созыва. – Одесса, 2000. – С. 147-191.
123. О статусе депутатов Советов депутатов трудящихся в СССР: Закон Союза ССР // Советы депутатов трудящихся. – 1972. – № 10. – С. 3-12.
124. О структуре Устава города Одессы. Решение Одесского городского Совета народных депутатов № 59-ХХП от 12 мая 1995 г.
125. О территориальном общественном самоуправлении г. Сочи. Решение Городского Собрания Сочи № 180 от 15.12.1998 г.
126. О ходе выполнения Постановления Президиума Верховного Совета Союза ССР от 12 августа 1985 года «О работе Советов народных депутатов и хозяйственных органов Иркутской области по соблюдению законодательства об обеспечении сохранности жилищного фонда и улучшения жилищных условий граждан: Постановление Президиума Верховного Совета Союза ССР // Советы народных депутатов. – 1986. – № 11. – С. 9-11.
127. Пархоменко В. Проблеми місцевого самоврядування в Україні 1990-х років. – К.: Українська книга, 1999. – 252 с.
128. Петухов Б. Викторов В. Комитеты улиц – новая форма пролетарской демократии // Советское строительство. – 1935. – № 6. – С. 105-112.
129. Плужник Е. Итоги «круглого стола» // Бриз. – 1999. – 10 июня.
130. Погодин Н. Областные Советы и самодеятельные организации // Советы депутатов трудящихся. – 1977. – № 4. – С. 83-89.
131. Подобед Л. Вступне слово директора проекту «Модельний статут територіальної громади міста» // Статут територіальної громади: проблеми розробки, прийняття та впровадження в практику місцевого самоврядування. Навчальний посібник. – К.: Книга-почтой, 1999. – С. 6-8.
132. По докладам председателей уличных комитетов городов Калинина, Молотово, Мичуринска и Прокопьевска и содокладу Орготдела Президиума ВЦИК: Постановление ВЦИК от 1.11.1934 г. // Собрание Узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского Правительства РСФСР. – 1934. – № 41. – Ст.254.
133. Положение об общественных поселковых, сельских, аульных, участковых, уличных, квартальных и домовых комитетах в Казахской ССР, утвержденное Президиумом Верховного Совета Казахской ССР 29 декабря 1982 г. // Ведомости Верховного Совета Казахской ССР. – 1983. – № 2. – Ст. 11.
134. Положение об общественных сельских, уличных, квартальных комитетах в населенных пунктах РСФСР: Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 3.09.1985 г. // Ведомости Верховного Совета РСФСР. – 1985. – № 37. – Ст. 1308.
135. Положение о территориальном общественном самоуправлении населения в РСФСР. Проект // Народный депутат. – 1990. – № 17. – С. 60-64.
136. Полубинский В. Много хлопот у домкома // Советы депутатов трудящихся. – 1964. – № 12. – С. 63-65.
137. Правила пользования жилыми помещениями, содержания жилого дома и придомовой территории в РСФСР, утвержденные постановлением Совета Министров РСФСР от 25 сентября 1985 г. // СП РСФСР. – 1986. – № 2. – Ст. 10.
138. Правові позиції, висловлені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв’язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році від 1.12.1997 р. // Інформаційно-довідковий бюлетень. – 1997. – № 2/12.
139. Пригожин А.И. Социология организаций. – М.: Наука, 1980. – 257 с.
140. Примерное положение об общественном самоуправлении на территории районных Советов народных депутатов города Москвы // Московская правда. – 1990. – 1 августа.
141. Пріешкіна О.В. Територіальна самоорганізація населення як інститут безпосередньої демократії в системі місцевого самоврядування // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 1. – С. 160-163.
142. Притыцкий С. Школа общественного самоуправления // Советы депутатов трудящихся. – 1961. – № 10. – С. 19-23.
143. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16.09.1997 г. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст. 292.
144. Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України № 14/98-ВР від 14.01.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 3-4. – Ст. 15.
145. Про вибори народних депутатів України: Закон України № 541/97-ВР від 24.09.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 43. – Ст. 280.
146. Про вибори Президента України: Закон України № 474-ХIV від 5.03.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 81.
147. Про власність: Закон Української РСР № 697-12 від 7.02.1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
148. Про внесення доповнень до розпорядження міського голови № 714-01р від 29.06.99 р. «Про робочу групу з розробки Статуту територіальної громади міста Одеси». Розпорядження Одеського міського голови № 813-01р від 22.07.1999 р.
149. Про внесення змін до Закону Української РСР “Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування”: Закон України № 2234-ХП від 26.03.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 28. – Ст. 387.
150. Про внесення змін до статті 14 Закону України “Про вибори Президента України”: Закон України № 740-ХIV від 16.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28. – Ст. 237.
151. Про внесення змін та доповнень до Виправно-трудового Кодексу Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 2278-11 від 27.05.1986 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – № 23. – Ст.458.
152. Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Проект Закону України. Внесений народними депутатом України В. Бондаренко. – Сектор реєстрації законопроектів Верховної Ради України. – № 1257-5. – 1999. – 21 вересня.
153. Про внесення змін та доповнень до Положення про громадські селищні, сільські, вуличні, квартальні, дільничні комітети в Українській РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1981. – № 3. – Ст.36.
154. Про внесення змін та доповнень до рішення міськвиконкому від 16.01.02 № 5. Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 65 від 25 січня 2002 р.
155. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 1996 році. Послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 1997.
156. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон Української РСР від 3.07.1991 р. – Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
157. Про гмінне самоврядування. Закон Республіки Польща від 8.03.1990 р. // Розвиток потенціалу державного сектору для прискорення реформ в Україні. – К., 2000. – С. 67-91.
158. Программа Коммунистической партии Советского Союза. – М.: Госполитиздат, 1961. – 144 с.
159. Про делегування повноважень державної виконавчої влади головам та очолюваним ними виконавчим комітетам сільських, селищних, міських Рад: Указ Президента України № 1194/95 від 30 грудня 1995 р. // Голос України. – 1996. – 10 січня.
160. Про Державну програму розвитку законодавства України до 2002 року: Постанова Верховної Ради України № 976-ХIV від 15.07.1999 р. із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2171-III від 21.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 9. – Ст.38.
161. Про деякі питання, що виникали в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР: Постанова Пленуму Верховного Суду Української РСР № 2 від 12.04.1985 р. (із змінами, внесеними постановами Пленуму № 2 від 10.03.1989 р. та № 13 від 25.12.1992 р.) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – № 1. – С. 340-349.
162. Проект Статуту територіальної громади міста Київ – К.: АТ «ВІПОЛ», 2000. – 91 с.
163. Про затвердження бюджету міста Одеси на 2001 рік. Рішення О