Євенко Дмитро Володимирович. Конституційно-правове забезпечення оборонної функції України : Евенко Дмитрий Владимирович. Конституционно-правовое обеспечение оборонной функции Украине

Краткое описание

Євенко Дмитро Володимирович. Конституційно-правове забезпечення оборонної функції України.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.02, Маріуп. держ. ун-т. - Маріуполь, 2014.- 212 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЄВЕНКО ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 342.5

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОБОРОННОЇ ФУНКЦІЇ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: Сліденко І.Д.,
доктор юридичних наук, професор

Маріуполь – 2014

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП………………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОННОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ……………………………………………………….. 13
1.1. Феноменологія функції оборони держави……………………………… 13
1.2. Воєнна організація суспільства як онтологічна основа оборонної функції держави: історико-правові аспекти…………………………………………... 23
1.3. Конституційно-правове забезпечення оборонної функції держави: до визначення гносеологічних та аксіологічних параметрів………………….. 41
Висновки до розділу I…………………………………………………………56
РОЗДІЛ II. НОРМАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОННОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ Україна…………………………………………… 61
2.1. Процеси нормативізації в сфері військового будівництва в Україні як основа конституційно-правового забезпечення її оборонної функції ……. 61
2.2. Законодавче забезпечення оборонної функції України та перспективи її модернізації……………………………………………………………………. 80
2.3. Структурно-інституційне забезпечення оборонної функції України та перспективи її модернізації………………………………………………… 103
Висновки до розділу II………………………………………………………... 121
РОЗДІЛ III. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОННОЇ ФУНКЦІЇ УКРАЇНИ………………………………………………………… 128
3.1. Роль міжнародних стандартів в сфері безпеки і оборони у вдосконалені конституційно-правового забезпечення оборонної функції України……... 128
3.2. Конституційно-правові проблеми модернізації воєнної організації України як засіб вдосконалення конституційно-правового забезпечення її оборонної функції……………………………………………………………. 170
Висновки до розділу III……………………………………………………… 187
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………... 194

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасна Конституція України – це правовий акт, який за своєю нормативною роллю є верховним інструментом правового регулювання. Цим документом регулюється широке коло найважливіших суспільних відносин, на яких будуються схеми взаємодії держави, суспільства та особистості. В цьому контексті він також закріплює й функції держави, що повинні здійснюватись нею та її органами задля стабільного функціонування феномену державності в ординарних або екстраординарних умовах реалізації останньої. Таке конституційне закріплення має свої організаційно-правові наслідки: воно формує механізм конституційно-правового забезпечення функцій держави, що є запорукою їх належної реалізації та здійснення.
В останній час актуалізується і зростає роль та значення оборонної функції України, що обумовлено низкою об’єктивних та суб’єктивних факторів. До першої групи факторів відносяться: а) глобальна зовнішня загроза для існування української державності з боку Російської Федерації (далі – РФ); б) фактична анексія території суверенної Української держави (Автономна Республіка Крим); в) збройний конфлікт на Сході України, що має всі ознаки агресії сусідньої держави; г) виникнення екстремальної ситуації щодо функціонування державно-правових інститутів на вказаних територіях, що пов’язано із захопленням органів влади і місцевого самоврядування, об’єктивною неможливістю виконувати завдання держави на захопленій території, масовим переміщенням населення з зони конфлікту за кордони держави та в межах її території; ґ) неготовність Збройних Сил України (далі – ЗСУ) до відбиття нападу з боку військ агресора, які підтримуються незаконними збройними формуваннями (далі – НЗФ) тощо. До другої групи факторів відносяться: а) ведення РФ на території України нового типу війни – «атепічної, гібридної, асиметричної війни», що супроводжується використанням НЗФ та їх прямою підтримкою з боку іноземної держави, прямою участю регулярних збройних формувань РФ, в тому числі й малих диверсійних груп, на території України, веденням агресивної інформаційної війни; б) пряме порушення РФ загальновизнаних принципів і норм міжнародного публічного права та своїх міжнародно-правових зобов’язань щодо гарантування безпеки, в тому числі територіальної цілісності та недоторканності України (Будапештський меморандум від 5 грудня 2014 р., саміт ОБСЄ); в) намір України відмовитися від позаблокового статусу та у перспективі увійти до Організації Північноатлантичного договору (НАТО) тощо.
Тому дослідження конституційно-правового забезпечення оборонної функції держави стає одним із центральних питань вітчизняної науки конституційного права. Зважаючи на те, що сучасний етап розвитку конституційно-правового забезпечення оборонної функції розпочався лише із здобуттям незалежності України і його становлення відбувалось у вкрай складний період розбудови держави, такий феномен не позбавлений суттєвих недоліків, зокрема: відсутність чіткого розмежування повноважень між вищими органами держави у сфері оборонної політики; недосконалість і недієвість законодавчих і підзаконних нормативно-правових конструкцій, покликаних регулювати відносини в сфері оборони в умовах війни; наявність суттєвих недоліків в компетенційному забезпеченні суб’єктів, що реалізують та залучаються до реалізації оборонної функції держави, особливо в період її екстраординарного існування.
Окреслені проблеми ставлять перед українською юридичною наукою низку складних завдань не лише щодо визначення ролі конституційно-правового забезпечення оборонної функції держави, а й щодо вироблення необхідних та можливих шляхів його вдосконалення.
Стан дослідження проблеми. Систематичний аналіз літератури з питань дослідження оборонної функції держави дає підстави для висновків, що всі існуючі наукові дослідження в цій сфері мають переважно функціонально-прикладний характер і спрямовані на дослідження зазначеної функції у різних аспектах. Разом з тим, в умовах становлення та розвитку нового статусу України як самостійного суб’єкта міжнародного права, а також, враховуючи військовий конфлікт між Україною та РФ, виникає нагальна потреба в дослідженні статусного стану конституційно-правового забезпечення найважливішої зовнішньої / внутрішньої функції держави – оборони від нападу ззовні та підготовки до відбиття такого нападу зсередини. Наявність нового змісту оборонної діяльності як системи заходів, закріплених у Законі України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 року та інших нормативно-правових актах, а також механізм її реалізації в сучасних умовах, показали низький рівень правової та організаційної ефективності та об’єктивно потребують свого вдосконалення, особливо в умовах ведення пропагандистської та інших форм так званої «гібридної», або асиметричної, атепічної війни.
І хоча вітчизняною, в тому числі й радянською суспільною наукою, в останні роки був створений відповідний потенціал ідей, концепцій, підходів, на основі яких відбувалося поступове доктринальне освоєння проблем оборонної діяльності держави, сучасні військово-політичні реалії, що відбуваються на пострадянському просторі, поставили їх під великий сумнів. Разом з тим, у цьому аспекті не можна не згадати наукові дослідження, що присвячені загальним проблемам зовнішньої безпеки та геополітики, авторами яких є Г. А. Арбатов, В. А. Волков, Ю. І. Дерюгін, М. М. Єфімов, А. С. Кінайський, М. П. Клекіт, В. І. Ковальов, М. В. Лазарєв, І. В. Радик, В. В. Серебрянников, О. С. Скворцов, Ю. А. Токарєв та інші. Значно раніше зовнішні функції держави, в тому числі з аналізом стану досліджуваної функції, розглядалися вітчизняними та російськими вченими-правознавцями: М. І. Байтіним, І. П. Блищенком, Ю. А. Дмитрієвим, І. П. Ільїнським, А. І. Канівським, А. І. Каски, Г. М. Мановим, Л. А. Морозовою, В. Ф. Погорілком, І. М. Сенякіним, Ю. М. Тодикою, М. П. Фарберовим, О. Ф. Фрицьким, В. М. Хропанюком, М. В. Чорноголовкіним і деякими іншими.
Але в умовах активного розвитку незалежної української державності та виникнення нових погроз міжнародній, регіональній та національній безпеці зазначена проблематика об’єктивується, актуалізується та потребує свого подальшого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного університету «Формування правового механізму забезпечення європейських стандартів в умовах міждержавної інтеграції України» (державний реєстраційний номер 0111U010449).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний науково-практичний аналіз феномену конституційно-правового забезпечення оборонної функції України, а також формування на цій основі висновків і пропозицій щодо його удосконалення.
Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:
- проаналізувати науково-теоретичні розробки поняття «оборонна функція держави» та відмежувати його від суміжних понять, таких як «воєнна організація держави», «військове будівництво», «воєнна глобалізація»;
- визначити дефінітиви функції держави і оборонної функції держави;
- визначити роль і значення воєнної організації держави в становленні та розвитку її оборонної функції;
- дослідити поняття, значення та роль феномену конституційно-правового забезпечення в реалізації функцій держави і зокрема оборонної функції держави;
- дослідити теоретичні аспекти процесів нормативізації в сфері військового будівництва в Україні як основи конституційно-правового забезпечення її оборонної функції;
- проаналізувати стан законодавчого забезпечення оборонної функції України та перспективи її модернізації;
- дослідити структурно-інституційне забезпечення оборонної функції України та перспективи її модернізації;
- визначити актуальні аспекти вдосконалення конституційно-правового забезпечення оборонної функції України;
- дослідити поняття, роль і значення міжнародних (в тому числі регіональних) стандартів в сфері безпеки і оборони в процесі вдосконалення конституційно-правового забезпечення оборонної функції України;
- проаналізувати конституційно-правові проблеми модернізації воєнної організації України як засіб вдосконалення конституційно-правового забезпечення її оборонної функції.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі конституційно-правового забезпечення оборонної функції України.
Предметом дослідження є оборонна функція України в феноменологічному вимірюванні її конституційно-правового забезпечення.
Методи дисертаційного дослідження. Під час дослідження використовувалися як загальнонаукові, так і спеціально-юридичні методи. Серед загальнонаукових методів необхідно назвати діалектичний, прогностичний, формально-логічний, системно-структурний, структурно-функціональний методи, а також метод моделювання.
У рамках діалектичного методу досліджувались феномени функцій держави, зокрема оборонної функції держави, і феномен їх конституційно-правового забезпечення. Використання прогностичного методу дозволило розробити пропозиції щодо модернізації конституційно-правового забезпечення оборонної функції України. Завдяки використанню формально-логічних методів (аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстракції) встановлено ознаки та визначено поняття «оборонна функція держави», «воєнна організація держави», «військове будівництво», «воєнна глобалізація», а також їх вплив на формування конституційно-правового забезпечення оборонної функції України. За допомогою системно-структурного та структурно-функціонального методів було досліджено питання структури законодавства держави відносно регламентації та регулювання її оборонної функції, складу, організації діяльності органів держави та інших інституцій, що приймають участь у реалізації такої функції, визначено коло суб’єктів інституційного механізму, що приймають участь у конституційно-правовому забезпеченні оборонної функції України. Метод моделювання, використаний у роботі, полягає в уявному створенні моделей нормативної і структурної організації відносно конституційно-правового забезпечення оборонної функції України.
Крім загальнонаукових методів, під час дослідження широко використовуються і спеціально-юридичні методи, зокрема історико-правовий, порівняльно-правовий та формально-юридичний. За допомогою історико-правового методу досліджено еволюцію воєнної організації держави. Порівняльно-правовий метод сприяє вивченню та визначенню перспектив запозичення досвіду інших держав у галузі організації та здійснення оборонної функції держави. Під час застосування формально-юридичного методу здійснюється дослідження нормативно-правової основи організації конституційно-правового забезпечення оборонної функції України.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дана дисертація є першим комплексним науковим дослідженням, яке присвячено конституційно-правовому забезпеченню оборонної функції України.
У межах здійсненого дослідження сформульовано низку теоретичних положень і висновків, зокрема вперше:
- визначений діалектичний зв’язок між воєнною організацією держави, її військовим будівництвом і оборонною функцією держави;
- наведено авторське поняття «конституційно-правове забезпечення оборонної функції України» та виокремлено його нормативний, інституційний, а також організаційний елементи;
- наведено авторське поняття «міжнародні стандарти в сфері безпеки і оборони», визначено їх значення для становлення конституційно-правового забезпечення оборонної функції України;
- доведено, що система координат, в якій «зав’язані» різні рівні інтересу і феномен існування та реалізації державності в контексті її охорони та захисту, гарантованості та легалізації, за допомогою оборонної функції держави дають потужний синергетичний ефект, що володіє суттєвим екзистенційним потенціалом як по відношенню до індивідуумів і їх груп, що функціонують на території конкретної держави, так і до інститутів державності.
Удосконалено:
- твердження про об’єктивізацію ролі та екзистенційну важливість реалізації оборонної функції держави в умовах ординарного і особливо екстраординарного функціонування державності;
- положення про те, що систематичне тлумачення нормативного формулювання воєнної організації держави свідчить про її більш широке і глибоке змістовне наповнення, бо тут: а) істотно акцентується увага на нормативному аспекті військової організації держави – конституюванні сукупності органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України; б) вводиться новий демократичний інститут цивільного контролю з боку суспільства за діяльністю зазначених структур; в) вперше закріплюються її телеологічні домінанти – захист національних інтересів України від зовнішніх і внутрішніх загроз; г) проявляється її системність – вона являє собою цілісну, збалансовану і раціональну систему, що складається з елементів, які знаходяться в глибокому та органічному взаємозв’язку і взаємозалежності.
Набули подальшого розвитку:
- наукові розробки інституту функцій держави взагалі та оборонної функції держави зокрема;
- теоретичні розробки вдосконалення феномену конституційно-правового забезпечення оборонної функції України;
- дослідження конституційно-правового забезпечення оборонної функції України в контексті воєнної глобалізації;
- теоретичні позиції щодо використання систематичного підходу до розуміння воєнної організації держави, що дає змогу зробити висновок про її телеологічну домінанту, якою виступає забезпечення національної безпеки, що включає в себе: а) докорінну модернізацію правової політики держави в сфері оборони; б) побудову ефективно функціонуючої воєнної організації держави; в) мілітаризацію суспільства; г) нову якість конституційно-правового регулювання профільними процесами, що забезпечить і високий рівень конституційно-правового забезпечення оборонної функції держави.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані: у науково-дослідних цілях – для подальшої розробки проблематики конституційно-правового забезпечення оборонної функції держави; у нормопроектній, правотворчій роботі – як теоретико-методологічна основа розробки Воєнної доктрини України, проектів законів, нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення конституційно-правового забезпечення оборонної функції держави; у правозастосовній діяльності – для оптимізації форм, методів і засобів діяльності органів держави та всіх суб’єктів, що залучені до конституційно-правового забезпечення оборонної функції держави; у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з конституційного права, конституційно-процесуального права, мілітарного права України, у викладанні курсів зазначених навчальних дисциплін та міжнародного публічного права, під час підготовки навчально-методичних матеріалів, у науково-дослідницькій роботі студентів; в процесі підготовки і перепідготовки державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування – для підготовки фахівців з оборонної роботи та широкого загалу службовців з проблем мілітарного права; в системі юридичного всеобучу населення – для воєнної підготовки широких верств населення в умовах мілітаризації суспільства і держави.
Апробація результатів дисертації відбувалась у процесі обговорення концепції, основних положень та висновків дисертації на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного університету. Окремі аспекти дослідження були оприлюднені шляхом публікації тез і участі в роботі науково-практичних конференцій: ІІІ Всеукраїнської конференції студентів, аспірантів і молодих учених (м. Маріуполь, 2011 р.); II Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Сучасний розвиток державотворення і правотворення: проблеми теорії та практики» (м. Маріуполь, 2013 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, у т. ч. 2 – у виданні, що включено до міжнародних наукометричних баз даних «Index Copernicus International», Польща, та «Российский индекс научного цитирования» (РИНЦ), Росія, а також у тезах 2 доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків до дисертації, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 212 сторінок, з них основного тексту – 193 сторінки. Список літератури містить 209 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідивши різні аспекти конституційно-правового забезпечення оборонної функції України, необхідно дійти наступних висновків:
1. Оборонна функція держави є системним явищем, в якому об’єднуються зусилля широкого кола уповноважених суб’єктів держави, діяльність яких спрямована на досягнення важливого соціального та нормативно-правового результату, під яким розуміється незалежність та територіальна цілісність держави, що мають безпосередній вихід на феномен державного суверенітету.
2. Оборонна функція виникає та формується завдяки та на базі воєнної організації суспільства і держави.
3. Систематичне тлумачення нормативного формулювання воєнної організації держави свідчить про її більш широке і глибоке змістовне наповнення, бо тут: а) істотно акцентується увага на нормативному аспекті військової організації держави – конституюванні сукупності органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України; б) вводиться новий демократичний інститут цивільного контролю з боку суспільства за діяльністю зазначених структур; в) вперше закріплюються її телеологічні домінанти – захист національних інтересів України від зовнішніх і внутрішніх загроз; г) проявляється її системність – вона являє собою цілісну, збалансовану і раціональну систему, що складається з елементів, що знаходяться в глибокому та органічному взаємозв’язку і взаємозалежності.
4. Конституційно-правове забезпечення оборонної функції держави – це цілеспрямована, телеологічно обґрунтована діяльність компетентних органів держави, що здійснюється ними на основі Конституції України та її законодавства у відповідних організаційно-правових формах з метою забезпечення обороноздатності та воєнної безпеки держави у мирний та воєнний час.
5. У системі координат «оборонна функція держави» виникає етапно-стадійний ланцюжок, виражений в залежності «військове будівництво» – «військова організація держави» по горизонталі (абсциса) і «військова організація держави» – «оборонна функція держави» по вертикалі (ордината). Таким же чином здійснюється нормування та нормативізація (нормоформування і нормотворчість) в даній важливій сфері державного управління – в рамках військового будівництва за допомогою структуризації військової організації держави і творення її оборонної функції при належному їх конституційно-правовому забезпеченні і супроводі, заснованому на нормативному регулюванні та управлінському впливі через профільні організаційно-інституціональні структури (державні органи профільного характеру).
6. У процесі нормативізації військового будівництва відбувається формалізація цілей організаційного, економічного та правового розвитку у вигляді аналітично заданої функції – оборонної функції держави і формалізації цілей економічного розвитку у вигляді аналітично заданої функції військового будівництва – для досягнення певного рівня безпеки держави.
7. Законодавче забезпечення оборонної функції держави забезпечується за допомогою складного та багатоаспектного конгломерату законодавчих актів, які об’єднуються у відповідний системний комплекс на засадах нормативної регламентації та регулювання суспільних відносин, що виникають в процесі формування, функціонування та реалізації оборонної функції держави, а також документів, що не є нормативно-правовими актами, а мають планово-проспективний та теоретико-прикладний характер і фактично визначають напрямки розробки профільного законодавства.
8. Структурно-інституційне забезпечення оборонної функції України відбувається за рахунок її регулювання великою кількістю законодавчих та підзаконних актів, що об’єктивно, по-перше, створює солідну нормативно-правову базу для існування та реалізації такої функції держави, але й одночасно ускладнює її реалізацію за рахунок внутрішніх протиріч між правовими нормами, вважаючи на їх велику кількість, бюрократичних припонів у процесі прийняття управлінських рішень та можливостей виникнення «корупційного обтяження» відповідних компетенційних повноважень.
9. Міжнародні правові стандарти в сфері безпеки і оборони мають характерні ознаки, бо вони: а) виникають у сфері екзистенційного управління, тобто у сфері управлінських відносин, що мають життєво важливий характер для існування та функціонування держав; б) застосовуються переважно або в якості превентивного регулювання (в умовах мирного часу) або в умовах екстраординарного функціонування державності (в умовах загрози збройного конфлікту, його виникнення або війни); в) їх ідеологія та акмеологія є найважливішими культурними елементами, що пов’язані з національним та міжнародним правом, є свідоцтвом їх гармонійної взаємодії та детермінованості; г) виходячи з їх особливої важливості для існування та функціонування соціуму та державності, вони закріплюються переважно на рівні багатосторонніх міжнародних договорів, що розробляються та укладаються державами-учасниками в межах ММУО; ґ) мають переважно рамковий характер; д) виконання положень міжнародних угод, що містять профільні стандарти, підпадає під контроль конвенційного механізму, що закріплений як в самих міжнародних договорах (звіти, огляди, контроль держав-учасниць тощо), так і під контроль міжнародних організацій під егідою яких було укладено такі договори.
10. Використання систематичного підходу до розуміння воєнної організації держави в контексті її модернізації дає змогу зробити висновок про те, що її телеологічною домінантою виступає забезпечення національної безпеки, що включає в себе: а) докорінну модернізацію правової політики держави в сфері оборони; б) побудову ефективно функціонуючої воєнної організації держави; в) мілітаризацію суспільства; г) нову якість конституційно-правового регулювання профільними процесами, що забезпечить і високий рівень конституційно-правового забезпечення оборонної функції держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Серегин А.В. Общее учение о государстве и праве: Учебник/ А. В. Серегин. – Ростов-на-Дону, 2012. – С. 44.
2. Рабинович П.М. Основы общей теории права и государства: Учебное пособ./ П. М. Рабинович. – Х.: Консум, 2005. – С. 78.
3. Функция// Российский энциклопедический словарь: В 2 кн. – /Гл. ред. А. М. Прохоров. – Кн. 2. Н – Я. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2001. – С. 1704.
4. Булыко А.Н. Большой словарь иностранных слов/ А.Н. Булыко. – М.: «Мартин», 2008. – С. 635
5. Функция// Российский энциклопедический словарь: В 2 кн. – /Гл. ред. А. М. Прохоров. – Кн. 2. Н – Я. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2001. – С. 1704.
6. Гойман-Червонюк В.И. Очерки теории государства и права: В 2 ч./ В. И. Гойман-Червонюк. – М.: Росредагентство, 1996. – С. 43.
7. Теория государства и права /Под ред. Корельского В.М., Перевалова В.Д. – М.: Норма, 2002. – С. 146.
8. Див.: Теорія права і держави: Підручник /За аг. Ред.. докт. Юрид. наук А.С. Васильєва. – К.: КНТ, 2009. – С. 89.
9. Протасов В.Н. Лекции по общей теории права и теории государства/ В. Н. Протасов, Н. В. Протасова. – М.: Изд. Дом «Городец», 2010. – С. 646.