КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗОВНІШНІХ ВІДНОСИН КАНАДИ :



  • Название:
  • КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗОВНІШНІХ ВІДНОСИН КАНАДИ
  • Кол-во страниц:
  • 171
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В.М. КОРЕЦЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    ВСТУП.

    Розділ 1 ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

    Розділ 2 МЕХАНІЗМ ЗОВНІШНІХ ВІДНОСИН КАНАДИ:
    КОНСТИТУЦІЙНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ І
    ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

    2.1. Поняття механізму зовнішніх відносин держави
    2.2. Загальна характеристика механізму зовнішніх відносин Канади
    2.3. Конституційне оформлення системи зовнішніх відносин
    держави в Канаді
    Висновки до розділу 2

    Розділ 3 КОМПЕТЕНЦІЯ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ І ПАРЛАМЕНТУ У СФЕРІ ЗОВНІШНІХ ВІДНОСИН КАНАДИ
    3.1.Зовнiшньополiтичнi прерогативи глави держави в Канаді
    3.2. Повноваження Парламенту Канади в механізмі зовнішніх відносин
    Висновки до розділу 3

    Розділ 4 ПОВНОВАЖЕННЯ ФЕДЕРАЛЬНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОМУ МЕХАНІЗМІ ЗОВНІШНІХ ВІДНОСИН КАНАДИ
    4.1. Компетенція федерального уряду і Прем’єр-Міністра у формуванні
    і реалізації зовнішньої політики Канади
    4.2. Статус Мiнiстерства закордонних справ i мiжнародної торгiвлi Канади як спецiалiзованого зовнішньополітичного органу виконавчої влади
    Висновки до розділу 4

    Розділ 5 ВЗАЄМОДІЯ ФЕДЕРАЛЬНОГО “ЦЕНТРУ” І СУБ’ЄКТІВ
    ФЕДЕРАЦІЇ У СФЕРІ ЗОВНІШНІХ ВІДНОСИН КАНАДИ
    5.1. Загальна характеристика участі суб’єктів федерації у зовнішніх
    відносинах Канади
    5.2. Специфіка зовнішньополітичної активності провінцій
    Квебек і Альберта
    Висновки до розділу 5

    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ














    ВСТУП

    Серед широкого і багатоманітного спектру проблем, пов’язаних із міжнародною правосуб’єктністю держави, одне з чільних місць посідає проблема конституційно-правового механізму формування і реалізації національної зовнішньої політики. На сьогоднішній день у світлі виникнення якісно нових реалій глобального розвитку, що виникли на рубежі ХХ-ХХІ століть, значення вищезгаданої проблеми істотно зростає.
    В Україні на етапі розбудови демократичної правової держави якісно нові вимоги, порівняно з умовами радянських часів, пред’являються до всього зовнішньополітичного процесу – зокрема стосовно прийняття рішень на найвищому рівні, договірно-правової практики держави тощо. В цих умовах особливого значення набуває розроблення й подальше вдосконалення наукових принципів зовнішньополітичної діяльності України, створення теоретичних і практичних засад усієї системи її зовнішніх відносин.
    У цьому контексті заслуговує на увагу досвід зовнішньополітичної діяльності Канади – однієї з провідних держав світу, яка нагромадила за свою історію багатий досвід формування і функціонування демократичної політичної системи і в її рамках – функціонування системи формування й реалізації національної зовнішньої політики.
    Дисертація являє собою політико-правове дослідження конституційно-правового механізму зовнішніх відносин держави в Канаді з елементами порівняння згаданого механізму з аналогічними механізмами у Великобританії та в деяких інших державах-членах Співдружності, між якими відзначається цілий ряд спільних характеристик.
    Актуальність теми. Дослідження нормативних засад і функціональних особливостей конституційно-правового механізму зовнішніх відносин (інша назва – “зовнішньополітичний механізм”) сучасної держави має важливе науково-теоретичне і політико-практичне значення. З огляду на актуальність проблем формування і розвитку в Україні механізму зовнішніх відносин, так само як і механізму правової держави загалом, суттєвий інтерес представляє відповідний досвід Канади – країни, яка має давнi й усталені традиції демократії, і яка є одним із найперспективніших зовнішньополітичних партнерів України з огляду на україно-канадську Угоду про дружбу і співробітництво від 24 жовтня 1994 р.
    Практичний досвід розвинутих країн у побудові і функціонуванні національного зовнішньополітичного механізму значною мірою знайшов своє відображення як у Конституції України, так і в ряді законодавчих актів – у Законі України “Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 р., “Основних напрямах зовнішньої політики України”, схвалених Верховною Радою України 2 липня 1993 р., а також у “Положенні про дипломатичне представництво України за кордоном”, затвердженому розпорядженням Президента України 22 жовтня 1992 р., в “Положенні про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні”, затвердженому Указом Президента України від 10 червня 1993 р. і в “Положенні про торгівельне представництво України за кордоном”, затвердженому Указом Президента України від 17 вересня 1993 р. Oднак сучасні конституційно-правові засади зовнішньополітичної діяльності України все ще мають достатньо можливостей подальшого вдосконалення – як у власне нормативній, так і в практичній, імплементаційній частині.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідній роботі відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Сучасні тенденції розвитку міжнародного права та їх вплив на міжнародно-правову доктрину і практику України” (номер державної реєстрації 0102U007076).
    Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є виявлення закономірностей та особливостей правового регулювання реалізації зовнішніх функцій сучасної розвинутої держави, формування і функціонування конституційно-правового механізму її зовнішніх відносин, на прикладі Канади. Наведена мета дисертаційного дослідження зумовлює постановку і вирішення таких наукових завдань:
    визначення загальних організаційних засад механізму зовнішніх відносин держави в Канаді;
    оцінка процесу становлення в Канаді власного зовнішньополітичного механізму в ретроспективі;
    виявлення тенденцій, пов’язаних із формуванням і реалізацією зовнішньополітичних рішень Канади, що виявлялися в період після Другої світової війни;
    визначення ролі звичаєвого фактора у функціонуванні зовнішньополітичного механізму Канади і можливостей впливу в цьому відношенні з боку Великобританії і/або інших держав;
    оцінка діяльності основних структурних ланок зовнішньополітичного механізму Канади: королівської влади (Генерал-Губернатор і в певному контексті – британський монарх), законодавчої влади (Парламент), виконавчої влади (Прем’єр-Міністр, Кабінет, Міністерство закордонних справі міжнародної торгівлі, інші органи виконавчої влади, що мають компетенцію в даній сфері);
    з’ясування специфічних функціональних рис зовнішньополітичного механізму, що зумовлюються федеративним державним устроєм Канади: впливу доктринальних концепцій федералізму на функціонування зовнішньополітичного механізму Канади, співвідношення компетенції федеральних і провінційних органів влади й управління у сфері відносин з іноземними державами, практичних підходів у процесі гармонізації зовнішньополітичних інтересів центру і суб’єктів федерації.
    Об’єктом даного дисертаційного дослідження є система конституційно-правових відносин з приводу здійснення зовнішніх функцій держави. Предметом дослідження є норми конституційного права, що регулюють функціонування системи відносин Канади з іноземними державами.
    Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено сукупність загальнотеоретичних принципів та сучасних засобів і методів наукового пізнання. Так, при визначенні структури, мети і завдання дисертаційного дослідження, автор спирався на універсальний діалектичний метод пізнання та гносеологічний підхід. Для з’ясування загальних закономірностей побудови і функціонування механізму зовнішніх відносин сучасної держави застосовувались метод аналізу та синтезу, а також системний, структурний та функціональний методи. Останній також було активно використано при дослідженні функціональної ролі відповідних органів державної влади в конституційно-правовому механізмі зовнішніх відносин Канади. Автор застосував історико-оглядовий метод при дослідженні процесу становлення і розвитку механізму зовнішніх відносин Канади. Порівняльно-правовий метод було використано при дослідженні законодавчої регламентації різноманітних аспектів зовнішньополітичної діяльності Канади – в тому числі у порівнянні з відповідною законодавчою регламентацією в Україні та інших державах. Формально-юридичний метод застосовано при дослідженні проблем співвідношення норм права і політико-правових звичаїв у механізмі зовнішніх відносин Канади, а також проблем рецепції політико-правових звичаїв у законодавство.
    Наукова новизна даної дисертації полягає в тому, що на основі дослідження проблем формування і здійснення зовнішньополітичного курсу конкретної держави – Канади – вперше в Україні сформульовано принципово нову концепцію конституційно-правового механізму зовнішніх відносин (зовнішньополітичного механізму) держави загалом, який (механізм) розглядається як система правовідносин між органами державної влади з приводу виконання зовнішніх функцій держави. Крім того, автором запропоновано нові тлумачення ролі Парламенту Канади як активного учасника зовнішньополітичного процесу з огляду на імплементацію міжнародних договорів і угод у законодавство Канади і на трансформацію правових і політичних звичаїв у норми права, а також ролі суб’єктів канадської федерації – провінцій – у зовнішньополітичному процесі, в контексті сучасних концепцій і нині діючих функціональних алгоритмів канадського федералізму.
    Загалом, представлений у дисертації аналіз дає підставу авторові сформулювати та обгрунтувати нижченаведені теоретичні узагальнення:
    1. Конституційно-правовий механізм зовнішніх відносин (зовнішньополітичний механізм) Канади є однією з найважливіших складових частин механізму держави загалом. Будучи невід’ємною складовою політичної системи суспільства, зовнішньополітичний механізм рівним чином є детермінованим у рамках механізму держави і займає проміжну позицію між сферою зовнішньої політики держави та системою її законодавства.
    2. Однією з характерних особливостей зовнішньополітичного механізму Канади є порівняно невеликий обсяг його регламентації. Дана ситуація спричинюється особливостями правової системи, основу якої, поряд з актами законодавства, складають не зафіксовані письмово політико-правові звичаї – так звані конституційні конвенції.
    3. Компетенція королівської влади, в особі монарха Великобританії як формального глави канадської держави і Генерал-Губернатора Канади як представника британського монарха в Канаді, в процесі формулювання і реалізації зовнішньополітичних рішень є суто номінальною. Разом із тим, королівська влада, з огляду на існування так званих “сплячих”, “резервних” прерогатив, є досить важливою складовою частиною зовнішньополітичного механізму Канади.
    4. Функціональна роль законодавчої влади в зовнішньополітичному механізмі Канади поступово зростає. Федеральними законодавчими актами, прийнятими впродовж останніх років, було здійснено трансформацію ряду конституційних конвенцій, пов’язаних із зовнішньополітичною діяльністю держави, а також імплементовано норми міжнародних договорів і угод Канади з іноземними державами – як двосторонніх, так і багатосторонніх.
    5. Федеральна виконавча влада Канади має de facto досить широкі зовнішньополітичні повноваження. З таких важливих питань, як оголошення війни й укладення миру, підписання і подекуди – затвердження міжнародних договорів, визнання нових держав тощо, виконавча влада в особі федерального уряду (Кабінету) має змогу приймати остаточні рішення цілком самостійно. Однак у випадках, коли ті чи інші положення підписаної міжнародної угоди спричинюють необхідність певних змін у законодавстві, федеральний уряд завжди звертається за ратифікацією такої угоди до Парламенту Канади.
    6. Серед органів федерального уряду провідну роль у зовнішньополітичному механізмі Канади відіграє Міністерство закордонних справ і міжнародної торгівлі, яке являє собою спеціалізований щодо сфери зовнішніх зносин орган виконавчої влади. Водночас, даний урядовий орган, як видно з його назви, також має у своїй компетенції питання зовнішньоекономічних зв’язків. Однією з важливих функцій Міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади є координація діяльності інших органів федерального уряду (Міністерство національної оборони, Мміністерство фінансів, Міністерство юстиції тощо), а також провінційних владних структур у питаннях міжнародних відносин.
    7. Суди Канади, як правило, не розглядають справи, які безпосередньо стосуються конкретних зовнішньополітичних дій держави. Єдина справа такого роду – Attorney General for Canada v. Attorney General for Ontario (1937) – розглядалася в Судовому Комітеті Королівської Таємної Ради Великобританії, який на той час був вищою судовою інстанцією Співдружності. Разом із тим, вирішення питань виконання канадських судових рішень на території іноземних держав (там, де така можливість обумовлена відповідними міждержавними угодами), а також судочинство у справах, де “фігурантами” виступають іноземні держави (у передбачених законодавством Канади випадках відсутності судового імунітету іноземних держав на її території), спричинюють необхідність функціональної взаємодії відповідних судів Канади з Міністерством закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади як спеціалізованим зовнішньополітичним органом.
    8. Федеративний державний устрій Канади також зумовлює ряд функціональних особливостей зовнішньополітичного механізму цієї держави, найважливішою з яких є проблема розподілу зовнішньополітичної компетенції між федеральними органами і відповідними владними структурами суб’єктів федерації – провінцій. Відсутність конституційно регламентованого права суб’єктів федерації на сецесію дає підстави кваліфікувати їх лише як державні утворення, які не мають можливості проводити повністю незалежну від федерального “центру” зовнішню політику. Разом із тим, характер канадської федерації загалом і деякі положення її законодавства зокрема створюють певні передумови для самостійної зовнішньополітичної активності суб'єктів федерації.
    Практичне значення дисертаційного дослідження. Матеріали даної дисертації дадуть змогу сформувати більш повну уяву про специфіку зовнішньополітичного механізму в розвинутих країнах. Фактичний матеріал, що міститься в дисертації, її основні оцінки й висновки створюють можливість більш грунтовного аналізу зовнішньої політики розвинутих країн, виявлення причинно-наслідкових зв’язків в їхніх відповідних рішеннях. Систематизовані й узагальнені в даному дослідженні матеріали юридичного, загальнополітичного та історичного характеру можуть стати в пригоді при вивченні й висвітленні спільних і особливих характеристик, притаманних зовнішньополітичному механізмові в розвинутих країнах, що, в свою чергу, сприятиме вдосконаленню механізму зовнішніх відносин держави в Україні, відпрацюванню взаємодії між різними “гілками” влади у процесі вироблення, прийняття та реалізації зовнішньополітичних рішень.
    Дисертація може мати практичне значення для навчального процесу при підготовці й підвищенні кваліфікації спеціалістів у царині конституційного права, міжнародного права і міжнародних відносин. Основні теоретичні положення, фактичний матеріал та деякі висновки можуть використовуватися у викладанні навчальних курсів: “Конституційне право зарубіжних країн”, “Право зовнішніх відносин”, “Сучасна зовнішня політика зарубіжних держав”, “Теорія міжнародних відносин”.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення і практичні висновки дисертаційного дослідження були апробовані у формі доповідей на науково-практичних конференціях “Становлення і розвиток правової системи України” в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, “Актуальні проблеми міжнародних відносин” у Київському Національному Університеті ім. Тараса Шевченка, а також у ході наукових стажувань дисертанта в університетах Канади – в 2000 р. в Карлтонському університеті (м.Оттава) і в 2002 р. в Квебекському університеті (м. Монреаль) в якості стипендіата програми “Partnerships for Tomorrow”, адміністрованої Канадською Агенцією міжнародного розвитку.
    Основні положення, теоретичні і практичні висновки дисертації відображено в нижченаведених публікаціях:

    1. Черченко І.Л. Роль федерального уряду в державному механізмі зовнішніх стосунків Канади. // Вісник Київського Університету. Міжнародні відносини. – Вип.7 (ч.2). – К.: Київський Університет, 1997. – С. 134-141.
    2. Черченко І.Л. Структурні та функціональні особливості міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади. // Держава і право. Щорічник праць молодих вчених Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – Вип. 2. – К.: Ін Юре, 1998-1999. – С. 433-440.
    3. Черченко І.Л. Конституційно-правове оформлення зовнішньополітичного механізму Канади. // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – Вип. 2. – К.: Дипломатична академія України, 1999. – С. 206-214.
    4. Черченко І.Л. Засоби парламентського впливу на зовнішню політику Канади. // Право України. – 1999. – №10. – C. 101-104.
    5. Черченко І.Л. Особливості участі суб’єктів федерації в механізмі зовнішніх відносин Канади. // Право України. – 2003. – №10. – C. 160-163.
    6. Черченко І.Л. Поняття конституційно-правового механізму зовнішніх відносин держави. // Право України. – 2004. – №5. – C. 163-167.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ

    Наведений у даній дисертації аналіз конституційно-правового механізму зовнішніх відносин (зовнішньополітичного механізму) Канади дає змогу виділити ряд закономірностей і специфічних рис, притаманних згаданому механізмові. В результаті дослідження юридичної регламентації і практичного функціонування зовнішньополітичного механізму Канади автор дисертації дійшов нижченаведених висновків.

    1. Конституційно-правовий механізм зовнішніх відносин (зовнішньополітичний механізм) Канади являє собою багатокомпонентну систему конституційно-правових відносин між різними органами влади з приводу виконання зовнішніх функцій держави.

    2. Організація і порядок функціонування зовнішньополітичного механізму Канади визначається письмово зафіксованими законодавчими нормами, а також апробованими протягом багатьох років звичаями – так званими конституційними конвенціями. Такого роду становище склалося, головним чином, внаслідок запозичення Канадою конституційно-правових традицій колишньої колоніальної метрополії – Великобританії – , у правовій системі якої звичаєва, конвенційна складова відіграє суттєву роль, і де (так само, як і в Канаді) часто-густо саме звичаї фактично є чи не єдиним засобом регулювання ряду важливих питань. При цьому обсяг власне конституційної регламентації зовнішньополітичної діяльності Канади є порівняно невеликим. Однак, незважаючи на дану обставину, зовнішньополітичний механізм Канади в сучасних умовах характеризується функціональною стабільністю та оперативністю.

    3. Однією із складових частин зовнішньополітичного механізму Канади є королівська влада – головним чином, в особі Генерал-Губернатора як повноважного представника останньої. Проте, в силу конституційно-правових і політичних умов, що склалися в Канаді в теперішній час, королівська влада de facto делегувала здійснення своїх зовнішньополітичних повноважень федеральному урядові (Кабінетові), який, у свою чергу, часто-густо офіційно оформлює свої зовнішньополітичні демарші у вигляді “Наказів Генерал-Губернатора в Раді”. У своїй особистій якості Генерал-Губернатор виконує в зовнішньополітичній царині, головним чином, церемоніально-протокольні функції і реально майже не впливає на формування і здійснення зовнішньої політики держави. Що ж до номінального глави канадської держави – британського монарха –, то він практично ніяким чином не виявляє себе як учасник зовнішньополітичного процессу за участю Канади.

    4. Останнім часом відзначається істотне посилення функціональної ролі Парламенту Канади в зовнішньополітичному механізмі держави. Ця роль на сьогоднішній день полягає у прийнятті необхідних законодавчих актів із питань, які прямо чи опосередковано пов’язані зі сферою зовнішніх відносин держави: порядок діяльності федерального уряду в сфері зовнішньої політики, імплементація міжнародних договорів і угод у канадському законодавстві, застосування канадських судових рішень в іноземних державах і/або іноземних судових рішень у Канаді. Водночас у контексті законотворчої діяльності з зовнішньополітичних питань Парламент Канади здійснює трансформацію відповідних конституційних конвенцій у правові норми. Шляхом таких законодавчих дій Парламент Канади встановлює єдиний порядок регулювання правовідносин у відповідній сфері. На думку автора, в майбутньому (особливо за умови зміцнення “централістських” засад у державі) тенденція до трансформації конвенційних норм, в тому числі стосовно зовнішньополітичного механізму держави, у законодавство Канади може отримати подальший розвиток.

    5. В сучасних умовах відзначається функціонально домінуюча роль федеральної виконавчої влади Канади у зовнішньополітичному процесі. За існуючими конституційними конвенціями федеральний уряд Канади – Кабінет – перебрав на себе переважну більшість необхідних повноважень для практичного здійснення зовнішньополітичних функцій держави. При цьому Кабінет має цілком достатні функціональні можливості для адекватної оцінки зовнішньополітичної інформації, оперативного прийняття ефективних рішень, вживання конкретних заходів щодо їхньої реалізації.
    Кабінет також відіграє провідну роль в укладенні і введенні в дію з боку Канади тих міжнародних договорів за участю цієї держави, в оформленні яких не брав участі Парламент. У таких випадках має місце de facto позапарламентська ратифікація даного договору Канадою, що юридично оформлюється у вигляді “Наказу Генерал-Губернатора в Раді”, а на практиці являє собою постанову самого ж федерального Кабінету, чий представник (Прем’єр-Міністр або ж Міністр закордонних справ) перед цим здійснив підписання даного договору.

    6. Принципово нової якості набула діяльність Міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади. Проведена відповідно до Акта про Міністерство закордонних справ і міжнародної торгівлі 1985 р. реорганізація данного органу федеральної виконавчої влади, розширення його функцій в частині зовнішньоекономічних зв’язків і програм допомоги Канади іноземним країнам переконливо свідчать про зростання взаємозалежності зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних інтересів держави. Гармонізація цих інтересів являє собою один із основних напрямів діяльності Міністерства закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади в сучасних умовах.
    В ситуації, коли до зовнішньополітичного механізму Канади залучене досить широке коло державних органів, Міністерство закордонних справ і міжнародної торгівлі перебирає на себе функції координатора міжнародних контактів згаданих органів. Врахування й ефективне узгодження різноманітних по суті відомчих інтересів і підходів у царині міжнародних відносин є однією з найважливіших функцій зовнішньополітичного органу федеральної виконавчої влади. На думку автора, значення цієї функції в майбутньому постійно зростатиме.

    7. Істотний вплив на діяльність зовнішньополітичного механізму Канади справляє федеративний устрій держави. Основною особливістю канадського зовнішньополітичного процесу в даному контексті є безпосередня участь суб’єктів федерації – провінцій – у різноманітних контактах з іноземними країнами. Дана обставина зумовлена, насамперед, значним обсягом конституційно регламентованих питань виключної провінційної або ж “конкуруючої” федерально-провінційної компетенції, які в ряді випадків можуть ставати предметами міжнародно-договірних відносин.
    Найбільшою активністю, з-поміж інших суб’єктів канадської федерації, в даній царині вирізняються провінції Квебек і Альберта. Для цих двох суб’єктів федерації в теперішній час є характерним досить високий ступінь інституціоналізації системи провінційних міжнародних контактів (функціонування спеціалізованих органів провінцій із питань міжнародних відносин, а також власних закордонних представництв; укладення прямих угод з інопартнерами, в тому числі з урядами іноземних держав із питань провінційної або ж “конкуруючої” компетенції; практика легіслатур провінцій щодо імплементації згаданих угод). При цьому згадані дві провінції Канади (так само, як і решта суб’єктів федерації) у своїх міжнародних контактах чітко дотримуються меж своєї компетенції, визначених Конституційним Актом 1867 р.
    На думку автора, вищенаведену специфіку міжнародних контактів окремих провінцій Канади слід трактувати як таку, що випливає з особливостей канадського федералізму загалом, оскільки, по-перше, дана специфіка не суперечить чинній Конституції Канади, яка визначає досить широку компетенцію суб’єктів федерації і, водночас, не містить чіткої регламентації зовнішньополітичної компетенції держави. Крім того, згадана специфіка є властивою для суб’єктів канадської федерації як із “сувереністськими”, так і з “федералістськими” домінуючими тенденціями політичної практики.

    Таким чином, аналіз конституційно-правового механізму зовнішніх відносин (зовнішньополітичного механізму) Канади свідчить, що згаданий механізм детермінований конституційним ладом держави, організаційними та функціональними особливостями державного механізму загалом. Дана обставина зумовлює стабільність і наступництво у функціонуванні зовнішньополітичного механізму Канади, тісний взаємозв’язок зовнішньополітичного процесу з вирішенням актуальних внутрішньодержавних проблем.










    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    Книги та публікації українською і російською мовами
    Доктринальні джерела

    1. Александренко Г.В. Буржуазный федерализм. – К.: Изд-во АН УССР, 1962. – 356 с.
    2. Амеллер М. Парламенты: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1967. – 512 с.
    3. Бромхэд П. Эволюция британской конституции: Пер. с англ. – М.: Юридическая литература, 1978. – 333 с.
    4. Буржуазная конституция на современном этапе. (Под ред. Туманова В.А.). – М.: Юридическая литература, 1983 – 215 с.
    5. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с франц. – М.: Международные отношения, 2003. – 400 с.
    6. Данилов С.Ю. Действия Канады по урегулированию конституционного кризиса (1976-1992 гг.). //США: экономика, политика, идеология. – 1993. – №10. – С. 55-75.
    7. Данилов С.Ю., Шило В.Е. Политико-государственная система современной Канады– М.: Наука, 1991. – 136 с.
    8. Деев А.С. Современная Франция: механизм формирования внешней политики. – М.: Международные отношения, 1985. – 208 с.
    9. Діке Ученна К. Міжнародні договори у конституціях федеративних держав. – Автореф.. дис. на здобут. вчен. ступ. канд. юрид. наук. – К., 1998. – 16 с.
    10. Качанов В.А. Кризис канадского федерализма (Франко-канадская проблема в канадской федерации). Дисс. на соиск. уч. степ. канд. юрид. наук. – М., 1977. – 198 с.
    11. Кожемяков А.С. Структура и механизм взаимосвязи и взаимовлияния внутренней и внешней политики. //Взаимосвязь и взаимовлияния внутренней и внешней политики. – М.: Наука, 1982. – С. 25-34.
    12. Крылова Н.С. Английское государство. – М.: Наука, 1981. – 301 с.
    13.Лейбо Ю.И. Внешнеполитический механизм буржуазных стран Центральной Европы: Австрия, ФРГ, Швейцария. – М.: Международные отношения, 1984. – 158 с.
    14. Лидин А.И. Государственный строй Канады. – М.: Юридическая литература, 1960. – 69 с.
    15. Мазуркова Т.В. Центральные органы государственной власти Канады. – Автореф. дисс. на соиск. уч. степ. канд. юрид. наук. – М., 1985. – 26 с.
    16. Марисюк К.Зародження канадського парламентаризму і створення єдиного Парламенту Канади. //Право України. – 1999. – №3. – С. 96-98.
    17. Марисюк К. Парламент Канади. //Право України. – 1999. – №9. – С. 132-135.
    18. Марисюк К. Законодавчий процес в Парламенті Канади. //Право України. – 2000. – №1. – С.133-136.
    19. Моргачев В.Н. Формы и методы территориального управления в США и Канаде. – М.: 1987. – 145 с.
    20. Осавелюк А.М. Конституция Канады: основные положения, особенности и эволюция. Автореф. дисс. на соиск. уч. степ. канд. юрид. наук. – М., 1985. – 26 с.
    21.Процесс формирования и осуществления внешней политики капиталистических государств. (Под ред. Гантмана В.И.). – М.: Наука, 1981. – 488 с.
    22. Райерсон С. Неравный союз: История Канады, 1815-1873: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1970. – 398 с.
    23. Современная внутренняя политика Канады. (Под ред. Молочкова С.Ф.) – М.: Наука, 1986. – 236 с.
    24. Современный буржуазный федерализм. – М.: Наука, 1978. – 288 с.
    25. Тишков В.А., Кошелев Л.В. История Канады. – М.: Мысль, 1982. – 268 с.
    26. Тищик Б., Кочур В. Історія утворення канадської конфедерації (1864-1867 рр.). //Право України. – 1997. – № 10. – С. 65-67.
    27. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К.: Програма Л, 1995. – 136 с.
    28. Шаповал В.М. Сучасний стан британської конституційної концепції “Корони”. //Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки. – Вип.2. – К.: Либідь, 1991. – С. 107-111.
    29. Шаповал В.Н. Британская конституция. Политико-правовой анализ. – К.: Лыбидь, 1991. – 135 с.
    30. Шило В.Е. Канадский федерализм и международные отношения. – М.: Наука, 1985. – 193 с.
    31. Шило В.Е. Роль провинций во внешнеполитической деятельности канадской конфедерации. Автореф. дисс. на соиск. уч. степ. канд. ист. наук. – М., 1980. – 27 с.
    32. Шишкін В.І. Судова система Канади. //Право України. – 1995. – № 8. – С. 37-39.

    Законодавча та міжнародно-договірна практика України

    33. Конституція України. – К.: Офіційне видання Верховної Ради України, 1996. – 50 с.
    34. Закон України “Про міжнародні договори України”. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст.45. – С. 264-271.
    35. Угода про дружбу і співробітництво між Україною і Канадою. //Політика і час. – 1994. – №12. – С. 82-84.
    36. Закон України “Про ратифікацію Угоди про дружбу і співробітництво між Україною і Канадою”. //Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №7. – Ст. 48. – С.133.
    37. Основні напрями зовнішньої політики України. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №37. – Ст. 379. – С. 935-948.
    38. Указ Президента України “Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні”. //Політика і час. – 1993. – №8. – С. 93-96.
    39. Указ Президента України “Про Положення про торгівельне представництво України за кордоном”. //Політика і час. – 1993. – №10. – С. 93-94.
    40. Положення про дипломатичне представництво України за кордоном (затверджене розпорядженням Президента України від 22 жовтня 1992 р.). //Політика і час. – 1992. – №11-12. – С. 14-15.
    41. Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України та Урядом Канади в галузі освіти від 28 січня 1999 р. – К.: Офіційне видання Кабінету Міністрів України, 1999. – 7 с.
    42. Протокол про наміри співробітництва в галузі освіти між Міністерством освіти України та Міністерством освіти провінції Альберта (Канада) від 29 січня 1999 р. – К.: Офіційне видання Міністерства освіти України, 1999. – 5 с.

    Книги та публікації англійською і французькою мовами
    Доктринальні джерела

    43. Albinski H. Canadian and Australian Politics in Comparative Perspective. – N.Y.: Free Press, 1973. – 440 p.
    44. Amery L. Thoughts on the Constitution. – L.: Oxford University Press, 1948. – 166 p.
    45. Anson W. The Law and Custom of the Constitution. - Oxford: Oxford University Press, 1922. – 322 p.
    46. Apex of Power. (Ed. by Hockin J.) – Toronto: University of Toronto Press, 1977. – 317 p.
    47. Bagehot W. The English Constitution. – L.: Fontana, 1964. – 359 p.
    48. Balthazar L., Bélanger L., Mace G. Trente ans de politique exterieure du Québec. – Québec: Presse de l’Université Laval, 1993. – 412 p.
    49. Bergeron G. La pratique de l’État au Québec. – Montréal: Québec-Amérique, 1984. – 442 p.
    50. Bernard A. La vie politique au Québec et au Canada. – Québec: Presse de l’Université du Québec, 1996. – 616 p.
    51. Bernier I. International Legal Aspects of Federalism. – L.: Longman, 1973. – 306 p.
    52. Bernier L. De Paris à Washington: la politique internationale du Québec. – Québec: Presse de l’Université du Québec, 1996. – 192 p.
    53. Birch A. Representative and Responsible Government. – L.: Allen and Unwin, 1964. – 271 p.
    54. Bishop D. The Administration of British Foreign Relations. – Connecticut: Greenwood Press, 1974. – 410 p.
    55. Black E. Divided Loyalties: Canadian Concepts of Federalism. – Montreal: McGill – Queen’s University Press, 1975. – 272 p.
    56. Blix H. Treaty-Making Power. – L., N.Y.: Praeger Publishers, 1960. – 414 p.
    57. Boardman R., Groom A. The Management of British External Relations. – N.Y.: Barnes & Noble, 1973. – 362 p.
    58. Brown G.P. The Judicial Committee and the British North America Act: An Analysis of the Interpretative Scheme for the Distribution of Legislative Powers – Toronto: University of Toronto Press, 1967. – 246 p.
    59. Cairns A. Charter versus Federalism: The Dilemmas of Constitutional Reform. – Montreal: McGill – Queen’s University Press, 1992. – 150 p.
    60.Cairns A., Williams D. Reconfigurations: Canadian Citizenship and Constitutional Change. – Toronto: McClelland & Stewart, 1995. – 431 p.
    61. Cameron M. Democratization of Foreign Policy: The Ottawa Process as a Model. //Canadian Foreign Policy. – 1998. – Vol.5. – No.3. – P. 147-166.
    62. Cano C., Morton D., Gwyn R., Cruickshank J. National Unity and Canadian Foreign Policy. //Canadian Foreign Policy. – 1996. – Vol.4. – No.1. – P. 145-152.
    63. Chevrier M. Canadian Federalism and the Autonomy of Québec: A Historical Viewpoint. – Québec: Office of Information and Publicity of the Government of Québec, 1996. – 42 p.
    64. Chevrier M. Québec’s Political and Constitutional Status: An Overview . – Québec: Gouvernement du Québec, 1999. – 44 p.
    65. Crête J., Imbeau l., Lachapelle G. Politiques provinciales comparées. – Québec: Presse de l’Université Laval, 1994. – 343 p.
    66. Croisat M. Le fédéralisme canadien et la question du Québec. – Paris: Antropos, 1979. – 397 p.
    67. Dawson R., Dawson W. Democratic Government in Canada. – Toronto: University of Toronto Press, 1971. – 185 p.
    68. Dawson R. The Government in Canada. – Toronto: University of Toronto Press, 1979. – 569 p.
    69. Dicey A. Introduction to the Study of the Law of the Constitution. – L.: MacMillan, 1959. – 535 p.
    70. Dion L. Le duel constitutionnel: Québec-Canada. – Montréal: Boréal, 1995. – 376 p.
    71. Dobell W. Interdepartmental Management in External Affairs //Canadian Public Administration. – 1978. – Vol.21. – No.1. – P. 88-103.
    72. Doern A. Structure of Policy-Making in Canada. – Toronto: St. Martin’s Press, 1979. – 294 p.
    73. Farrell R. The Making of Canadian Foreign Policy. – Toronto: University of Toronto Press, 1969. – 211 p.
    74. Federalism and International Relations. White Paper. – Ottawa: Government of Canada, 1968. – 56 p.
    75. Federalism for the Future. A Statement of Policy by the Government of Canada. The Constitutional Conference. - Ottawa: Government of Canada, 1968. – 49 p.
    76. Federalism in the United States, Canada and Australia. (Ed. by Vile M.). – L.: HMSO CCRP, 1978. – 48 p.
    77. Foreign Policy for Canadians. White Paper. – Ottawa: Government of Canada, 1970. – 36 p.
    78. Forsey E. How Canadians Govern Themselves. – Ottawa: Government of Canada, 1991. – 54 p.
    79. Frankel J. The Making of Foreign Policy. An Analysis of Decision-Making. – L.: Oxford University Press, 1963. – 231 p.
    80. Franks C. The Parliament of Canada. – Toronto: University of Toronto Press, 1987. – 305 p.
    81. Fry E. Canadian Government and Politics in Comparative Perspective. – Lanham: Lanham University Press, 1984. – 273 p.
    82. Glasenbrook G. A History of Canadian External Relations. – Toronto: McClelland & Stewart, 1972. – 438 p.
    83. Gordon-Walker P. The Cabinet: Political Authority in Britain. – N.Y.: Basic Books, 1971. – 190 p.
    84. Granatstein J. Peacekeeping. //Canadian Encyclopedia. – Toronto: McClelland & Stewart, 2000 – P.1775-1776.
    85. Groom A., Taylor P. The Commonwealth in the 1980th: Challenges and Opportunities. – L.: Macmillan, 1984. – 372 p.
    86. Hennessy P. Cabinet. – N.Y.: Blackwell, 1986. – 230 p.
    87. Herman C. New Directions in the Study of Foreign Policy. – L.: Allen & Unwin, 1987. – 538 p.
    88. Hermann V. Parliaments of the World: A Reference Compendium. – East Kibbridge, Scotland: MacMillan, 1976. – 985 p.
    89. Hockin T. Government in Canada. – Toronto: Mc Graw-Hill & Ryerson, 1976. – 252 p.
    90. Hogg P. Constitutional Law of Canada. – Toronto: Carswell, 1999. – 1261 p.
    91. Hood Phillips O. Constitutional and Administrative Law. – L.: Sweet & Maxwell, 1973. – 489 p.
    92. Jackson R., Atkinson M. The Canadian Legislative System: Politicians and Policy-Making. – Toronto: Gage Publishers, 1980. – 216 p.
    93. Jacomy-Milette A.-M. Les activités internationales des provinces canadiennes. //De Mackenzie King à Pierre Trudeau: quarante ans de diplomatie canadienne. (Dir. par Painchaud P.). – Québec: Presse de l’Université Laval, 1989. – P. 81-104.
    94. Jennings W. Cabinet Government. – Cambridge: Cambridge University Press, 1936. – 277 p.
    95. Jennings W. The Law and the Constitution. – L.: University of London Press, 1954. – 322 p.
    96. Jennings W. The Queen’s Government. – L.: Penguin Books, 1969. – 158 p.
    97. Keith A. The British Cabinet System. – Westport: Greenwood Press, 1978. – 466 p.
    98. Kindred H. International Law Chiefly As Interpreted And Applied in Canada. – Toronto: Montgomery, 1993. – 957 p.
    99. Kymlicka W., Raviot J.-R. Living Together: International Aspects of Federal Systems. //Canadian Foreign Policy. – 1997. – Vol.5. – No.1. – P. 1-50.
    100. Laselva S. The Moral Foundations of Canadian Federalism: Paradoxes, Achievements and Tragedies of Nationhood. – Montreal: McGill – Queen’s University Press, 1996. – 264 p.
    101. Laskin B. Canadian Constitutional Law: Cases, Text and Notes on Distribution of Legislative Power. – Toronto: Carswell, 1960. – 1061 p.
    102. Leeson H., Vanderlist W. External Affairs and Canadian Federalism: the History of a Dilemma. – Toronto: University of Toronto Press, 1973. – 137 p.
    103. MacDonald R. International Treaty Law and the Domestic Law of Canada. //Dal Law Journal. – 1975. – No.2. – P. 304--311.
    104. Mackintosh J. The British Cabinet. – L.: Methuen, 1968. – 651 p.
    105. Magnet J. Constitutional Law of Canada. – Toronto: Carswell, 1985. – 1597 p.
    106. Mallory J. The Structure of Canadian Government. – Toronto: Gage Publishers, 1981. – 422 p.
    107. Mandel M. The Charter of Rights and the Legalization of Politics in Canada. – Toronto: Thompson Educational Publishers, 1994. – 365 p.
    108. McFeer W. Parliament: Canada’s Democracy and How It Works. – Toronto: Random House, 1987. – 104 p.
    109. McWhinney E. Canada and the Constitution: 1979-1982. – Toronto: University of Toronto Press, 1982. – 227 p.
    110. McWhinney E. Comparative Federalism: State’s Rights and National Power. – Toronto: University of Toronto Press, 1962. – 103 p.
    111. McWhinney E. Constitution-Making: Principles, Process, Practice. – Toronto: University of Toronto Press, 1972. – 231 p.
    112. Milne D. The New Canadian Constitution. – Toronto: Lorimer, 1982. – 240 p.
    113. Morin J.-Y., Woerling J. Les constitutions du Canada et du Québec du régime français à nos jours – Montréal: Les Thémis, 1994. – 656 p.
    114. Nash M. A Constitutional Monarchy. //Contemporary Review. – 1989. – Vol.254. – No.1479. – P. 205-212.
    115. Nossal K. An Ambassador by Any Other Name?: Provincial Representatives Abroad. //Diplomatic Missions: The Ambassador in Canadian Foreign Policy. (Ed.by Wolfe R.). – Kingston: Queen’s University School of Policy Studies, 1998. – P. 161-173.
    116. Nossal K. Anything But Provincial: The Provinces and Foreign Affairs //Provinces: The Canadian Provincial Politics. ( Ed. by Dunn C.). – Toronto: Broadview Press, 1996. – P. 503-518.
    117. Nossal K. The Impact of Provincial Governments on Canadian Foreign Policy. //States and Provinces in the International Economy. (Ed. by Brown D. and Fry E.). – Berkeley: University of California Press, 1993. – P. 233-243.
    118. Nossal K. The Politics of Canadian Foreign Policy. – Scarborough: Prentice Hall Canada, 1997. – 358 p.
    119. Oliver M. The Colonial and Imperial Conferences from 1887 to 1937. – Ottawa: MacMillan, 1954. – Vol. 3. – 491 p.
    120. Painchaud P. Fédéralisme et théories de politique étrangère. //Études internationales. – 1974. – Vol.5. – P. 25-44.
    121. Painchaud P. The Epicenter of Québec’s International Relations. //Perforated Sovereignities and International Relations: Trans-Sovereign Contacts of Subnational Governments. (Ed. by Duchacek I.). – Westport: Greenwood Press, 1988. – P.91-97.
    122. Palmer J. Unbridged Power: An Interpretation of New Zealand’s Constitution and Government. – Wellington: Oxford University Press, 1987. – 185 p.
    123. Parliamentary Control over Foreign Policy. (Ed. by Cassese A.) – Germantown, Maryland: Sijthoff & Mordhoff, 1980. – 206 p.
    124. Ponsonby A Democracy and Diplomacy: A Plea for Popular Control of Foreign Policy. – L.: Methuen, 1915. – 279 p.
    125. Provincial and Territorial Legislatures in Canada. (Ed. by Levy G., White G.). – Toronto: University of Toronto Press, 1989. – 245 p.
    126. Québec’s Political and Constitutional Status: An Overview. – Québec: Gouvernement du Québec, 1999. – 44 p.
    127. Quick J., Garran R. Annotated Constitution of Australian Commonwealth. – Melbourne: Methuen, 1901. – 1321 p.
    128. Rousseau Ch. Le droit international publique. – Paris: Recueil Sirey, 1953. – 752 p.
    129. Russel P. Consittutional Odyssey: Can Canadians Become a Sovereign People? – Toronto: University of Toronto Press, 1993. – 317 p.
    130. Sabourin L. Canadian Federalism and International Organizations: A Focus on Quebec. – Ottawa: McClelland & Stewart, 1971. – 191 p.
    131. Sawyer G. Modern Federalism. – L.: Watts, 1969. – 204 p.
    132. Simeon R. Intergovernmental Relations. – Toronto: University of Toronto Press, 1985. – 263 p.
    133. Smiley D. Canada in Question: Federalism in the 80th. – Toronto: McGraw-Hill & Ryerson, 1980. – 347 p.
    134. Smiley D. The Canadian Provinces and External Affairs: The Decline of the Centralized Federal Order. – Ottawa: McGraw-Hill & Ryerson, 1975. – 310 p.
    135. Smiley D. The Federal Condition in Canada. – Toronto: McGraw-Hill & Ryerson, 1987. – 202 p.
    136. Smiley D., Watts R. Intrastate Federalism in Canada. – Toronto: University of Toronto Press, 1985. – 170 p.
    137. Soldatos P. Les relations internationales du Québec: une paradiplomatie à géométrie variable. //L’année politique au Québec 1988-1989. (Dir. par Monière D.) – Montréal: Québec/Amérique, 1990. – P. 77-84.
    138. Stewart J. The Canadian House of Commons: Procedure and Reform. – Montreal: McGill-Queen’s University Press, 1977. – 337 p.
    139. Swinton K. The Supreme Court and the Canadian Federalism. – Toronto: Carswell, 1990. – 256 p.
    140. The Canadian Reference Guide to the United Nations. – Ottawa: Government of Canada, 1999. – 92 p.
    141. The Government of Québec and the Constitution. – Québec: Office of Information and Publicity of the Government of Québec, 1968. – 155 p.
    142. Thomson D., Swanson R. Canadian Foreign Policy: Options and Perspectives. – Toronto: McGraw-Hill & Ryerson, 1971. – 170 p.
    143. Trudeau P. Federalism and the French Canadians. – Toronto: MacMillan of Canada, 1968. – 212 p.
    144. Trudeau P., Head I. The Canadian Way: Shaping Canada’s Foreign Policy. – Toronto: McClelland & Stewart, 1995. – 361 p.
    145. Verney D. Three Civilizations, Two Cultures, One State: Canada’s Political Traditions. – Durham, N.C.: Duke University Press, 1986. – 454 p.
    146. Wade E., Phillips G. Constitutional and Administrative Law. – L.: Longman, 1977. – 686 p.
    147. Wallace W. Foreign Policy and the Political Process. – L.: MacMillan, 1971. – 80 p.
    148. Wallace W. The Foreign Policy Process in Britain. – L.: Royal Institute of International Affairs, 1975. – 320 p.
    149. Watts R. New Federations: Experiments in the Commonwealth. – Oxford: Claredon Press, 1966. – 417 p.
    150. Webber J. Reimaging Canada: Language, Culture, Community and the Canadian Constitution. – Montreal: McGill – Queen’s University Press, 1994. – 373 p.
    151. Wheare K. Federal Government. – L.: MacMillan, 1963. – 266 p.
    152. Whitaker R. Federalism and Democratic Theory. – Kingston: Queen’s University Press, 1983. – 417 p.
    153. Wood D. The New Zealand People of War. – Wellington: Smith & Co., 1958. – 117 p.
    154. Wright P. British Constitution and Government. – L.: Macdonald & Evans, 1975. – 173 p.
    155. Working Paper on Foreign Relations. White Paper. – Québec: Office of Information and Publicity of the Government of Québec, 1969. – 38 p.

    Законодавча, міжнародно-договірна, адміністративна і судова практика Канади
    а) міжнародні договори за участю Канади

    156. Версальский мирный договор 1919 г. //Итоги империалистической войны. Серия мирных договоров. (Под ред. Ю.Ключникова и А.Сабанина): Пер. с франц. – М.: Литиздат НКИД СССР, 1925. – Т.1. – 197 с.
    157. Устав ООН. Статут Международного Суда. – Нью-Йорк: ООН. Департамент общественной информации, 2000. – 112 с.
    158. Convention for the Suppression of Unlawful Seizure of Aircraft. Signed at The Hague on 16 December 1970. No.12325. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1980. – Vol.860. – P. 105-157.
    159. Convention for the Suppression of Unlawful Acts Against the Safety of Civil Aviation (with final act). Signed at Montreal on 23 September 1971. No.14118. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1983. – Vol.974. – P. 177-248.
    160. Convention on long-range transboundary air pollution. Concluded at Geneva on 13 November 1979. No.21623. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1992. – Vol.1302. – P. 217-245.
    161. Convention on the Civil Aspects of International Child Abduction. Concluded at The Hague on 25 October 1980. No.22514. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1992. – Vol.1343. – P. 89-112.
    162. Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women. Adopted by the General Assembly of the United Nations on 18 December 1979. No.20378. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1990. – Vol.1249. – P. 13-142.
    163. Convention on the prohibition of the use, stockpiling, production and transfer of anti-personnel mines and on their destruction. Signed at Ottawa on 18 September 1997. No. 35597. – Geneva: United Nations, 1999. – 22 p.
    164. Convention on the rights of the child. Adopted by the General Assembly of the United Nations on 20 November 1989. No.27531. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1999. – Vol.1577. – P. 3-177.
    165. Convention on the service abroad of judicial and extrajudicial documents in civil and commercial matters (with annex). Opened for signature at The Hague on 15 November 1965. No.9432. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1971. – Vol.658. – P. 163-195.
    166. Convention Relating to the Status of Refugees. Signed at Geneva on 28 July 1951. No.2545. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1954. – Vol.189. – P. 150-221.
    167. International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination. Opened for signature at New York on 7 March 1966. No.9464. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1971. – Vol.660. – P. 195-318.
    168. International Covenant on Civil and Political Rights (with optional protocol). Adopted by the General Assembly of the United Nations on 19 December 1966. No.14668. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1983. – Vol.999. – P. 171-346.
    169. International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights. Adopted by the General Assembly of the United Nations on 16 December 1966. No.14531. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1983. – Vol.993. – P. 3-106.
    170. Protocol Relating to the Status of Refugees. Done at New York on 31 January 1967. No.8791. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1970. – Vol.606. – P. 267-292.
    171. Treaty of Peace with Rumania. Signed at Paris on 10 February 1947. No.645. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1951. – Vol.42. – P. 3-124.
    172. Treaty of Peace with Finland. Signed at Paris on 10 February 1947. No.746. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1951. – Vol.48. – P. 203-304.
    173. Treaty of Peace with Japan. Signed at San Francisco on 8 September 1951. No.1832. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1955. – Vol.136. – P. 45-164.
    174. United Nations Framework Convention on Climate Change (with annexes). Concluded at New York on 9 May 1992. No.30822. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 2000. – Vol.1771. – P. 107-321.
    175. United Nations Convention on contracts for the international sale of goods. Concluded at Vienna on 11 April 1980. No.25567. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1996. – Vol.1489. – P. 3-180.
    176. Vienna Convention on Consular Relations. Done at Vienna on 24 April 1963. No.8638. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1969. – Vol.596. – P. 261-467.
    177. Vienna Convention on Diplomatic Relations. Done at Vienna on 18 April 1961. No.7310. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1965. – Vol.500. – P. 95-265.
    178. Vienna Convention on the Law of Treaties. Done at Vienna on 23 May 1969. No.18232. //United Nations Treaty Series. – N.Y.: United Nations, 1987. – Vol.1155. – P. 331-512.

    б) конституційне законодавство Канади

    179. Constitution of Canada. //Consitutions of the Countries of the World. – N.Y.: Oceana Publications, 1991. – Vol.IV. – P. 45-226.
    180. Constitutional Amendments, R.S., 1996, c. 1.
    181. Clarity Act, R.S., 2000, c. 26.
    182. Governor General’s Act, R.S., 1985, c. G-9.
    183. Letters-Patent Constituting the Office of Governor-General of Canada. R.S., 1947, c. 2.
    184. Official Languages Act, R.S. 1985, c. 31.
    185. Parliament of Canada Act, R.S.C., 1985, c. S-8.
    186. Referendum Act, R.S.C., 1992, c. 30.
    187. Representation Act, R.S.C., 1985, c. 8.
    188. Statute of Westminster 1931. //Constitutions of the Countries of the World. – N.Y.: Oceana Publications, 1991. – Vol.XX. – P. 111-114.

    в) інші законодавчі акти Канади

    189. Act to amend the Department of External Affairs Act and to make related amendments to other Acts, R.S., 1995, c. C-47.
    190. Anti-Personnel Mines Convention Implementation Act, R.S., 1997, c.33.
    191. Asia-Pacific Foundation of Canada Act, R.S. 1985, c. A-13.
    192. Bretton Woods and Related Agreements Act, R.S. 1985, c. B-7.
    193. Canada-Chile Free Trade Agreement Implementation Act, S.C., 1997, c.14.
    194. Canada-Israel Free Trade Agreement Implementation Act, S.C., 1996, c.33.
    195. Canada-United Kingdom Civil and Commercial Judgements Convention Act, R.S., 1985, c. C-30.
    196. Canada-United States Free Trade Agreement Implementation Act, S.C., 1988, c. 65.
    197. Civil International Space Station Agreement Implementation Act, R.S., 1999, c.35.
    198. Department of Foreign Affairs and International Trade Act, R.S.C., 1985, с. Е-22.
    199. European Bank for Reconstruction and Development Agreement Act, 1991, c. 12.
    200. Food and Agriculture Organization of the United Nations Act, R.S. 1985, c. F-26.
    201. Foreign Extraterritorial Measures Act, R.S.C., 1985, c. F-29.
    202. Foreign Missions and International Organizations Act, S.C., 1991, c .41.
    203. Income Tax Conventions Implementation Act, S.C., 1995, c. 37.
    204. Income Tax Conventions Implementation Act, S.C., 1996, c. 27.
    205. Income Tax Conventions Implementation Act, S.C., 1997, c. 38.
    206. Income Tax Conventions Implementation Act, S.C., 1998, c. 33.
    207. Income Tax Conventions Implementation Act, S.C., 1999, c. 11.
    208. Income Tax Conventions Interpretation Act, R.S., 1985, c. I-4.
    209. International Boundary Commission Act, R.S.C., 1985, c. I-16.
    210. International Boundary Waters Treaty Act, R.S.C., 1985, c. I-17
    211. International Centre for Human Rights and Democratic Development Act, R.S.C., 1985, c.54.
    212. International Development (Financial Institutions) Assistance Act, R.S.C., 1985, c. I-18.
    213. International Development Research Centre Act, R.S.C., 1985, c. I-19.
    214. International Sale of Goods Contracts Convention Act, R.S.C., 1991, c. 13.
    215. Mutual Legal Assistance in Criminal Matters Act, R.S.C., 1985, c. 30.
    216. North American Free Trade Agreement Implementation Act, S.C., 1993, c. 44.
    217. Oceans Act, S.C., 1996, c. 31
    218. Priveleges and Immunities (NATO) Act, R.S.C., 1985, c. P-24.
    219. Prohibition of International Air Services Act, R.S.C., 1985, c. P-25.
    220. Special Economic Measures Act, S.C., 1992, c. 17.
    221. State Immunity Act, R.S.C., 1985, c. S-18.
    222. The Geneva Conventions Act, R.S.C., 1985, c. G-3.
    223. United Nations Act, R.S. 1985, c. U-2.
    224. United Nations Foreign Arbitral Awards Convention Act, R.S. 1985, c. 16.
    225. Visiting Forces Act, R.S. 1985, c. V-2.
    226. World Trade Organization Agreement Implementation Act, S.C., 1994, c. 47.

    г) офіційні акти комітетів Парламенту Канади

    227. Canada and the Future of the World Trade Organization: Advancing a Millenium Agenda in the Public Interest. Report of the Standing Committee on Foreign Affairs and International Trade. – Ottawa: House of Commons, 1999. – 370 p.
    228. Canada and the Nuclear Challenge: Reducing the Political Value of Nuclear Weapons for the Twenty-First Century. Report of the Standing Committee on Foreign Affairs and International Trade. – Ottawa: House of Commons, 1998. – 268 p.
    229. Canada’s Foreign Policy: Principles and Priorities for the Future. Report of the Special Joint Committee of the Senate and the House of Commons Reviewing Canada’s Foreign Policy. – Ottawa: Public Works and Government Services Canada, 1994. – 212 p.

    д) офіційні акти федеральної виконавчої влади

    230. Government Response to the Recommendations of the Special Joint Parliamentary Committee Reviewing Canadian Foreign Policy. – Ottawa: Government of Canada, 1995. – 204 p.
    231. Department of Foreign Affairs and International Trade: 2000-2001. Estimates. Report on Plans and Priorities. – Ottawa: DFAIT, 2000. – 108 p.

    е) судова практика, пов`язана з Канадою

    232. Attorney General for Canada v. Attorney General for Ontario (1937). A.C. 326. – 481 p.
    233. Bitter v. Secretary of State of Canada (1944). //Dominion Law Reports [1944]. 3 D.L.R. – P. 482-505.

    ж) офіційні акти суб’єктів канадської федерації
    – провінції Альберта

    234. Alberta Bill of Rights, 1972. c. A-16.
    235. Constitution of Alberta Amendment Act, 1990. c. C-22.2.
    236. Constitutional Referendum Act, 1992. c. C-22.25.
    237. Government Organization Act, 1994. c. G-8.5.
    238. International Child Abduction Act, 1986. c. I-6.5.
    239. International Commercial Arbitration Act, 1986. c. I-6.6.
    240. International Conventions Implementation Act, 1992. c. I-6.8.
    241. International Trade and Investment Agreement Implementation Act, 1996. c. I-6.9.
    242. Department of International and Intergovernmental Relations of Alberta. The 28th Annual Report: 2000-2001. – Edmonton: Government of Alberta, 2001. – 65 p.
    243. Framework for Alberta’s International Strategies. – Edmonton: Government of Alberta, 2000. – 12 p.

    – провінції Квебек

    244. Charte des droits et libertes de la personne du Québec, 1997. L.R.Q., c. C-12.
    245. Charte de la langue française en Québec, 1998. L.R.Q., c. C-11.
    246. Loi assurant l’application de l’Entente sur l’entraide judiciaire entre la France et le Québec, 1982. L.R.Q., c. A-20.1.
    247. Loi concernant des jugements rendus par la Cour supreme du Canada sur la langue des lois et d’autres actes de nature legislative, 1982. L.R.Q., c. J-1.1.
    248. Loi concernant la Convention des Nations Unies sur le contrats de vente internationale de marchandise, 1991. L.R.Q., c. C.67-01.
    249. Loi concernant la Loi constitutionnelle de 1982, 1982. L.R.Q., c. L-4.2.
    250. Loi concernant la mise en oeuvre des accords de commerce international, 1999. L.R.Q., c. M-35-2.
    251. Loi d’interprétation, 1999. L.R.Q., c. I-16.
    252. Loi sur l’Assemblée nationale, 1999. L.R.Q., c. A-23-1.
    253. Loi sur l’exécutif, 1999. L.R.Q., c. E-18.
    254. Loi sur l’office franco-québecois pour la jeunesse, 1996. L.R.Q., c. O-5.
    255. Loi sur la consultation populaire, 1999. L.R.Q., c. C-64.1.
    256. Loi sur la fonction publique, 1984. L.R.Q., c. F-3.1.
    257. Loi sur la refonte des lois et des règlements, 1986. L.R.Q., c. R-3.
    257. Loi sur le Conseil des relations interculturelles, 1997. L.R.Q., c. C-57-2.
    259. Loi sur le Ministère des Relations avec les citoyens et de l’immigration, 1997. L.R.Q., c. M-25.01.
    260. Loi sur le Ministère des Relations internationales, 1988. L.R.Q., c. M-25.1.1.
    261. Loi sur le Ministère du Conseil exécutif, 1998. L.R.Q., c. M-30.
    262. Loi sur les adoptions d’enfants domicilies en République populaire du Chine, 1992. L.R.Q., c. A-7.01.
    263. Loi sur les règlements, 1995. L.R.Q., c. R-18.1.
    264. Ministère des Relations internationales du Québec. Rapport annuel: 1999-2000. – Québec: Les Publications du Québec, 2000. – 59 p.
    265. Québec dans un ensemble international en mutation. Plan stratégique: 2001-2004. – Québec: Ministère des Relations internationales, 2001. – 84 p.
    266. Répertoire des Ententes internationales du Québec. 1964-2000. – Québec: Ministère des Relations internationales, 2001. – 323 p

    Законодавство інших іноземних держав

    267. Constitution Coordonnée de la Belgique. //Consitutions of the Countries of the World. – N.Y.: Oceana Publications, 1995. – Vol.II. – P. 49-293.
    268. Constitución de la Nación Argentina. //Consitutions of the Countries of the World. – N.Y.: Oceana Publications, 1991. – Vol.I. – P. 3-60.
    269. Constitution de la République Française. //Consitutions of the Countries of the World. – N.Y.: Oceana Publications, 1991. – Vol.VII. – P. 21-71.
    270. Constitución Española. //Consitutions of the Countries of the World. – N.Y.: Oceana Publications, 1991. – Vol.XVIII. – P. 41-122.
    271. Constitution Fédérale de la Confédération Suisse. – Berne: Le Conseil Fédéral Suisse, 2000 – 74 p.
    272. Constitution of the United States of America. //Consitutions of the Countries of the World. – N.Y.: Oceana Publications, 1991. – Vol.XX. – P. 1-23.
    273.Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland. //Consitutions of the Countries of the World. – N.Y.: Oceana Publications, 1994. – Vol.VII. – P. 1-178.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины