ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД :

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1
Історія становлення і розвитку правового статусу
депутатів представницьких органів місцевого самоврядування та його поняття ……………………..…………………….………………………………... 14
1.1. Історія становлення і розвитку законодавства про правовий статус депутатів представницьких органів місцевого самоврядування………………... 14
1.2. Поняття правового статусу депутатів місцевих рад України………………. 40
Розділ 2
Форми і методи діяльності депутатів місцевих рад…………………………... 72
2.1. Поняття форм і методів діяльності депутатів місцевих рад …………... 72
2.2. Форми і методи роботи депутатів місцевих рад у територіальній громаді, виборчому окрузі та в процесі їх взаємодії з органами самоорганізації населення………………….………………………………………………………... 81
2.3. Діяльність депутатів у раді, її органах та об’єднаннях депутатів………….. 98
2.4. Форми і методи контрольної діяльності депутатів місцевих рад.…………. 126
Розділ 3
Гарантії і відповідальність депутатів місцевих рад ………………………… 135
3.1. Поняття і система гарантій депутатів місцевих рад……………………….... 135
3.2. Юридична відповідальність депутатів місцевих рад та її види…………….. 142
Висновки…………………………………………………………………………… 166
Список використаних джерел…………………………………………………... 171

ВСТУП

Актуальність теми. Як відомо, Україна до часу проголошення незалежності не мала власного закону про статус депутатів місцевих рад, оскільки на протязі майже 20 років діяв союзний закон „Про статус народного депутата СССР”. У 1994 році Верховна Рада України прийняла Закон „Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів”, який діяв більш як 8 років, проте, багато в чому він мав положення, притаманні періоду існування радянської системи місцевих рад.
З прийняттям Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” в 1997 році на підставі нової Конституції України, багато положень Закону 1994 року не відповідали згаданому Закону, незважаючи на те, що згідно із статтею 49 Закону „Про місцеве самоврядування” мав бути прийнятий новий закон про статус депутатів рад місцевого самоврядування.
Тому з прийняттям нового Закону „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 року дослідження питань щодо змісту статусу депутата ради місцевого самоврядування є досить актуальним завданням, а також з того, що дисертаційних робіт з цього питання за роки існування незалежної України не було.
Між тим, такі питання як з’ясування змісту депутатського мандату у порівнянні з вільним мандатом народного депутата не з’ясовано. Не досить повно вирішені питання щодо взаємовідносин депутата з територіальною громадою, виконавчими органами ради і головами місцевих державних адміністрацій, з органами самоорганізації населення. Не з’ясовано проблеми щодо порядку відкликання депутата ради місцевого самоврядування, тощо.
Крім того, проведення на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування в Україні муніципальної реформи, основними напрямками якої є передача певної частини повноважень місцевих органів державної виконавчої влади місцевому самоврядуванню, а звідси, вирішення основних повноважень на місцях територіальною громадою, з нормативним закріпленням їх у статутах громади, об’єктивно вимагає значної активізації діяльності всіх елементів системи місцевого самоврядування, перш за все, місцевих рад, їх виконавчих комітетів, голів сіл, селищ і міст.
Проте, активізація можлива лише при умові прийняття пакету нормативно-правових актів, в яких визначалися б обов’язки, права і відповідальність перелічених органів і посадових осіб місцевого самоврядування.
Така законодавча робота за останні роки активізувалася. Перш за все - це закони, які визначають статус службовців в органах місцевого самоврядування, визначають правовий статус органів самоорганізації населення. Продовжується плідна робота над новою редакцією профільного закону “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Між тим, при цьому акцентується увага на визначенні правових основ, перш за все, саме органів місцевого самоврядування, що пояснюється, на наш погляд, не усунутою досі негативною практикою радянської доби, коли вважалися вирішальними, перш за все, органи, а не людина з її правами та свободами.
Це, в певній мірі, суперечить самій сутності місцевого самоврядування, яке інтегровано в загальну систему управління справами суспільства і держави, при чому держава, її органи, в тому числі і на місцях в системі самоврядування згідно зі статтею 3 Конституції України підпорядковані людині і громадянину.
Тобто місцеве самоврядування – є формою самоорганізації населення, перш за все, у формі територіальної громади для вирішення наданих їм законом функцій і повноважень, тобто формою публічної влади, влади населення, яке проживає на певній території. Зв’язуючою ланкою між територіальною громадою і органами місцевого самоврядування та посадовою особою – є депутати місцевих рад.
Тому великого значення набуває Закон „Про статус депутатів місцевих рад”, в якому визначені обов’язки, права і відповідальність депутатів. Саме активізація їх діяльності, в сучасний період проведення муніципальної реформи, може бути одним з вирішальних факторів поліпшення не лише діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а перш за все, продуктивної роботи депутатів місцевих рад.
Усі вище зазначені обставини підтверджують актуальність теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (Пріоритетні напрямки наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 роки” від 5 квітня 2001 року). Тема обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), відповідно до програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки (Рішення колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9 КМ/1), обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 1 від 30 січня 2001 року) та включена до науково-дослідних та конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 рік (Затверджено ректором НАВСУ 28 грудня 2001 року).
Ступень наукової розробки теми дисертації. Теоретичні і практичні питання статусу депутатів представницьких органів місцевого самоврядування, на жаль, в силу об’єктивних та суб’єктивних чинників, на протязі всього періоду законодавчого закріплення засад і практичної діяльності місцевого самоврядування, починаючи з реформи середини ХІХ сторіччя і до останнього часу, ґрунтовно не піддавалися серйозному науковому дослідженню.
Вивчення і аналіз нормативно-правових джерел з цієї проблеми свідчить, що в них, як правило перш за все, визначався статус органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а не їх депутатів, підставою чого була правова доктрина часів колишніх Російської імперії та СРСР, яка завжди зводилася до первинності державного апарату в особі їх органів, а також органів місцевого самоврядування, і вторинності підпорядкованості ним представників народу в особі депутатів. Це, зокрема, безпосередньо відображалося і на законодавстві того періоду.
Так, всі нормативно-правові акти часів реформи місцевого самоврядування 1861 року в Російській імперії, до складу якої в той час входила й Україна, містили в собі положення щодо статусу сільської громади, її голови, повітових органів управління, тощо.
В процесі вивчення дії цього законодавства в Україні вдалося знайти лише окремі приклади, коли на місцях, зокрема, в Одесі, на Волині, у Києві, тощо, в певній мірі згадується про виборних представників до органів місцевого самоврядування.
На протязі з 1919 по 1937 роки в Положеннях про місцеві органи державної влади не йшлося про депутатів, а про делегатів, які обиралися на містах на з`їзди повітових, обласних, губернських, робітничих, селянських Рад та їх виконкомів.
Після прийняття Конституції 1937 року і до середини 60-тих років ХХ століття взагалі не існувало законодавства про місцеві Ради депутатів трудящих, і лише, в період 60-80 років були прийняті в УРСР закони про сільські, селищні, районні, міські, районні в місті, обласні Ради, спочатку депутатів трудящих, а з кінця 70 років про народних депутатів, в яких в окремих розділах дуже стисло йшлося про повноваження депутатів цих Рад.
Певне значення для визначення статусу депутатів місцевих Рад мав Закон “Про статус народних депутатів СРСР” (1979 р.). Проте, окремо про депутатів місцевих Рад в ньому не йшлося в силу існуючої в той час марксистсько-ленінської ідеології про єдність системи Рад всіх рівнів в силу поєднання в них нормо творчості і управління.
Проте, слід відзначити, що в той час в Україні були прийняті окремі закони і положення, які в певній мірі сприяли визначенню окремих питань діяльності депутатів місцевих Рад. До них, зокрема слід віднест и Положення: “Про організацію роботи з наказами виборців в УРСР” (1981 р.), “Про депутатські групи і пости в УРСР” (1982 р.); Закон “Про порядок відкликання депутатів місцевих Рад” (1987 р.), тощо.
Після проголошення України незалежною державою і початку роботи над поступовим переходом від радянської моделі системи Рад до місцевого самоврядування, властивого демократичним країнам світу, важливого значення для визначення статусу депутатів місцевих рад мав Закон “Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів” від 1994 року, в якому вперше були закладені засади майбутнього Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, 2002 року.
У свою чергу в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року основам загального статусу депутатів місцевих рад була присвячена стаття 49 “Депутат ради”.
На підставі цих законодавчих актів був прийнятий Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 року, положення якого і підлягають науковому дослідженню в дисертації.
В процесі роботи над відповідними питаннями теми дисертаційного дослідження піддаються вивченню наукові праці дореволюційних авторів А. Алексеєва, В. Безобразова, А. Васильчикова, А. Градовського, М. Коркунова, М. Лазаревського, В. Лєшкова, А. Михайловського та інших.
У радянський період в певній мірі дослідженням даної проблеми займалися такі вчені-юристи, як О. Аскеров, Г. Барабаашов, С. Берцинський, О. Безуглов, Ф. Коток, В. Кузнецова, О. Кутафін, К. Мокичев, Р. Павловський, В. Тернецький, Я. Уманський, К. Шеремет.
Проте, слід відзначити, що поряд багатьох проблем колишньої науки радянського будівництва, ґрунтовно досліджених в численних монографіях, дисертаціях, наукових статтях, на жаль проблемам правового статусу депутата місцевої Ради були присвячені лише окремі розділи підручника “Радянське будівництво” за загальною редакцією О. Фрицького, виданого у 1974 році, підручниках Г. Барабашова і К. Шеремета, О. Безуглова, виданих в період 1964-1989, 90 років, а також в монографії О. Безуглова, безпосередньо присвяченій цій проблемі (1972 р.) та брошурі В. Кузнецової, яка розкривала основні положення Закону “Про статус народних депутатів СРСР” (1980 р.).
Після розпаду СРСР окремі аспекти проблеми статусу депутата місцевої ради були у полі наукових інтересів таких вчених, як: Г. Барабашов, М. Баглай, М. Баймуратов, І. Бутко, Б. Габричидзе, В. Григорь’єв, В. Кравченко, О. Кутафін, М. Корнієнко, В. Маклакова, М. Мєдвєдєв, М. Орзіх, В. Погорілко, М. Пухтинський, Я. Слива, В. Фадєєв, О. Фрицький та інших.
Які знайшли розв’язання в працях українських і зарубіжних вчених в межах певних історичних періодів, зокрема М.О. Баймуратова, Л.В.Бориславського, В.Є. Бражнікова, І.П. Бутка, М.П. Воронова, В.М. Кампа, С.В. Ківалова, А.М. Колодія, М.І. Корнієнка, В.В. Кравченка, В.Ф. Опришка, М.П. Орзіха, Б.А. Пережняка, В.Ф. Погорілка, Н.О. Пухтинського, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, Н.Г. Шукліної, В.Д. Яворського та інших вчених країн СНД, зокрема, С.А. Авак’яна, Г.В. Атаманчука, Г.В. Барабашова, А.А. Безуглова, В.І. Васильєва, В.А. Вишнякова, Б.Н. Габричидзе, Ю.М. Козлова, О.Е. Кутафіна, Б.М. Лазарєва, В.С. Основіна, Р.С. Павловського, Ю.О. Тихомірова, В.В. Цвєткова, К.Ф. Шеремета та інших.
В процесі роботи над темою були також проаналізовані наукові праці зарубіжних вчених: Д. Гарнера, К. Лаціни, М. Фаркаша, С. Цапкова, С. Кулікова, І. Тодоровскі та деяких інших авторів.
Наявність значної кількості вчених-юристів, які тією чи іншою мірою торкалися проблеми статусу депутатів місцевих рад, свідчить про безперечну теоретичну актуальність і велике значення дослідження цієї проблеми. Проте, комплексного, системного дослідження на підставі нового Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” та нових наукових праць українських та зарубіжних вчених поки що зроблено не було. Тому дана дисертаційна робота є певною мірою однією з перших спроб на підставі глибокого аналізу нового законодавства з даної вкрай актуальної проблеми в період проведення політичної реформи, частиною якої є і муніципальна реформа, комплексно дослідити цю важливу для науки і практики місцевого самоврядування проблему.
Теоретичні засади дослідження складають наукові положення, перш за все, з конституційного і муніципального права України. Поряд з ними, як основоположними, використовуються наукові положення загальної теорії держави і права, адміністративного права, державного права зарубіжних країн щодо сутності статусу депутатів місцевих рад, їх повноважень, діяльності, відповідальності.
Нормативно-правову базу дисертації становлять Конституція України, Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р., Закон України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р., Закон України „Про органи самоорганізації населення” від 1 серпня 2001 р., інші нормативні акти України та зарубіжних країн, акти місцевих рад, зокрема, регламенти відповідних місцевих рад, положення про їх постійні комісії, емпірична база практики діяльності окремих сільських, міських, районних у місті рад, зокрема, Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Одеської областей.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є монографічний комплексний аналіз правових і організаційних аспектів діяльності депутатів місцевих рад.
Відповідно до зазначеної мети у дисертації зроблено спробу розв’язати наступні завдання:
- проаналізувати основні етапи історії виникнення, становлення і розвитку правового статусу депутатів місцевих рад;
- визначити авторське поняття “статус депутатів місцевих рад”, проаналізувати специфіку кожного з елементів цього статусу та охарактеризувати їх;
- розкрити сутність і специфіку форм і методів діяльності депутатів місцевих рад в процесі їх сесійної і міжсесійної діяльності;
- проаналізувати обов’язки і права депутатів місцевих рад в процесі їх діяльності у виборчому окрузі і територіальній громаді;
- розкрити зміст депутатської діяльності у сесіях рад, її органах та в депутатських об’єднаннях, починаючи з набуття, на підставі виборів, депутатського мандату, його реалізації і закінчуючи припиненням дії мандату;
- провести комплексний аналіз контрольної діяльності депутатів місцевих рад;
- розкрити зміст і особливості гарантій депутатської діяльності;
- визначити основні види відповідальності депутатів.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі діяльності депутатів місцевих рад.
Предметом дисертаційного дослідження є норми законодавства про місцеве самоврядування в Україні та про правовий статус депутатів місцевих рад.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають принципи, закони і категорії діалектики, комплексний підхід до аналізу діяльності депутатів місцевих рад. Які передбачають розгляд явищ у їх взаємозв’язку і єдності, розвитку і взаємному впливі.
За допомогою діалектичного методу дослідження для формулювання понятійного апарату застосовуються методи сходження від загального до конкретного, виявлення співвідношення загального та особливого.
Системний та структурний методи дозволили класифікувати групи повноважень депутатів, рад, посадових осіб ради, органів самоорганізації населення.
Завдяки методу тлумачення норм конституційного права з’ясовується зміст конкретних норм діяльності депутатів.
Крім того, в процесі дослідження були використані ретроспективно-порівняльний та логіко-історичний методи, застосування яких обумовлено необхідністю вивчення норм законодавства про місцеве самоврядування в Україні та норм законодавства про статус депутатів місцевих рад.
Застосовувалися також спеціальні методи дослідження: формально-юридичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системний, функціональний, структурний, які були задіяні при формуванні визначень та аналізі наукових позицій дослідників.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вперше у вітчизняній юриспруденції, зокрема, в галузі конституційного права і місцевого самоврядування, піддано комплексному розгорнутому аналізу зміст правового статусу депутатів місцевих рад, зокрема, їх обов’язків і прав, форм і методів діяльності, особливості контрольної діяльності, гарантії депутатів та їх відповідальності.
На підставі проведеного дослідження цю новизну конкретизують наступні положення, висновки і пропозиції:
1. На підставі дослідження історії становлення і розвитку законодавства про правовий статус депутатів місцевих рад, робиться висновок про необхідність врахування позитивних положень відповідних нормативних актів минулого в сучасний період, як об’єктивна вимога наступності в науці і практиці.
2. Вперше комплексно характеризується зміст правового статусу депутата місцевої ради, який включає в себе на рівні місцевого самоврядування, обумовлене функціями і компетенцією місцевих рад з’ясування політико-правової природи депутатського мандату, його особливостей, змісту та завдань; визначення строку його виникнення, дії та припинення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, в якій утворюється рада; повноважень (обов’язків і прав); видів його відповідальності, а також гарантій законності.
3. По-новому, на підставі нового законодавства і практики роботи депутатів вперше пропонується авторське поняття правового статусу депутатів місцевих рад, основою якого є функції і повноваження місцевих рад, на підставі яких депутат є безпосереднім представником територіальної громади, виборців свого територіального округу, рівноправним членом місцевої ради, завдяки чому визначається політико-правова природа депутатського мандату, його особливості і зміст; строк його виникнення, дії та припинення; повноваження (обов’язки та права); види відповідальності а також гарантії депутатської діяльності.
4. З урахуванням нового законодавства аналізується діяльність депутатів місцевих рад у виборчому окрузі, територіальній громаді, а також в процесі їх взаємодії з органами самоорганізації населення, на підставі якого робиться висновок, що в Законі України “Про статус депутатів місцевих рад” не досить повно прописані всі можливі варіанти зв’язку депутатів з територіальною громадою; не визначено співвідношення положень закону зі статутами громад; не з’ясовано взаємозв’язок повноважень депутатів і суміжних прав і обов’язків територіальних громад в їх статутах; а також з повноваженнями сільських, селищних, міських голів.
5. Конкретно характеризуються форми і методи діяльності депутатів в процесі їх роботи в раді, постійних комісіях, депутатських групах, фракціях, виявляються їх особливості, а також визначаються шляхи їх подальшого вдосконалення; при цьому робиться висновок, що законодавство, нажаль, не визначає правових наслідків застосування депутатських запитів, відповідальності органів і посадових осіб за їх невиконання.
6. Аналізуючи гарантії діяльності депутатів місцевих рад, прописаних в Законі „Про статус депутатів місцевих рад”, робиться їх класифікація, на підставі чого визначається, що законодавець визначив механізм реалізації депутатських гарантій, але не деталізував, хто саме і яку відповідальність несуть відповідні органи і посадові особи в разі порушення депутатських гарантій.
7. Вперше обґрунтовується положення про те, що особливістю відповідальності депутатів місцевих рад є те, що поряд з загальною існує конституційно-правова відповідальність, яка до останнього часу вважалася властивою лише посадовим особам вищих і центральних органів державної влади.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні позиції, висновки і рекомендації можуть бути використані в законотворчій роботі з проблематики місцевого самоврядування, у науково-дослідницькій роботі для подальших теоретичних розробок вдосконалення діяльності депутатів місцевих рад; в навчальному процесі, при проведенні лекцій і семінарських занять з курсів „Конституційне право України”, „Муніципальне право України”, „Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні”, підготовці відповідних наукових статей, підрозділів підручників та навчальних посібників, учбових і методичних матеріалів, в науково-дослідницькій роботі ад’юнктів, магістрів та студентів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації були обговорені на засіданнях кафедри конституційного права Юридичної академії МВС України, а також знайшли своє відображення у наукових публікаціях, виступах на науково-практичних конференціях: “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Одеса, травень 2003 року, тези опубліковані); “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (Одеса, листопад 2003, тези опубліковані).
Публікації. Сформульовані в дослідженні основні положення, висновки та пропозиції, викладені дисертантом у п’яти наукових статтях, а саме:
1. Взаємодія депутатів місцевих рад із сільським, селищним, міським головою: деякі питання // Право України. №11, 2003. – С. 23.
2. Поняття правового статусу депутатів місцевих рад // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. – К.: Ін-т держави і права ім. В. Корецького НАН України, 2003. – С. 160.
3. Правовий статус депутатів місцевих рад // Вісник Юридичної академії МВС.- Дніпропетровськ, 2003. - №1. – С. 38.
4. Відповідальність депутата місцевої ради // Вісник Юридичної академії МВС.- Дніпропетровськ, 2003. - №3. – С. 152.
5. Співвідношення конституційно-правовї відповідальності з адміністративною відповідальністю // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Випуск 19. – Одеса. – 2003. – С. 43.

Список литературы

Висновки

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки.
Вивчення історичного досвіду виникнення і становлення інституту правового статусу депутатів місцевих рад свідчить про те, що на протязі існування місцевого самоврядування відбувався поступовий перехід від традиційного визначення в законодавстві про місцеве самоврядування перш за все повноважень його органів та посадових осіб, а не депутатів до законодавчого визнання вирішальної ролі саме депутатів, які в найбільшій мірі безпосередньо пов’язані з територіальною громадою, виборцями, органами самоорганізації населення і відображають їх інтереси при вирішенні всіх питань місцевого значення в раді.
Не можна нехтувати позитивного досвіду прагнення законодавчо закріпити статус депутатів в окремому законодавчому акті, як це було зроблено в 70 – 80 роках минулого століття, оскільки такі акти заклали підвалини для використання всього позитивного, що було закладено в них, при розробці і прийнятті Законів про статус депутатів місцевого самоврядування у 1994 і 2002 роках.
При визначенні загального поняття статусу депутатів місцевих рад вперше було обґрунтовано положення, що основою цього статусу є функції і компетенція представницьких органів місцевого самоврядування, які обумовлюють комплексне визначення всіх елементів, які в сукупності визначають зміст цього статусу, а не зводити його лише до сукупності прав і обов’язків депутатів, як це спостерігалося в багатьох наукових дослідженнях.
При розгляді питання про формування депутатського корпусу шляхом виборів були зроблені висновки, які стосуються оновленого законодавства про вибори депутатів місцевих рад і голів сіл, селищ і міст. Зокрема, була обґрунтована необхідність збереження існуючої мажоритарної виборчої системи місцевих виборів.
Був зроблений висновок про те, що в майбутньому законі про місцеві вибори доцільно:
- переглянути віковий ценз для реалізації пасивного виборчого права на місцевих виборах на підставі рамочних показників: голів базового рівня – досягнення 21-річного віку на день виборів, для голів районного рівня – досягнення 23 років, і для голів міст загальнодержавного значення – 25 років.
Новий Закон „Про статус депутатів місцевих рад” містить в собі багато важливих положень, які доцільно враховувати в новому Законі „Про місцеве самоврядування в Україні”, та в майбутньому Законі “Про територіальні громади”, положення якого стануть підставою статутів територіальних громад базового і регіонального рівнів, з урахуванням їх специфіки.
Ці нормативно-правові акти у порівнянні з Законом „Про статус депутатів Рад народних депутатів” 1994 року, в значній мірі посилять постійні зв’язки депутатів з виборцями та територіальними громадами і, одночасно, закріплять відповідальність депутатів у виборчому окрузі, оскільки закон на перше місце ставить обов’язки депутатів у цій сфері його діяльності.
Нажаль, органи місцевого самоврядування та й депутати, в певній мірі, у своїй більшості успадкували від колишнього радянського апарату його негативні риси, а територіальні громади не мають досвіду самостійно виконувати надані їм функції і повноваження. Ці недоліки можливо усунути шляхом правового врегулювання цих проблем, оскільки в Законі “Про статус депутатів місцевих рад” не повністю прописані всі можливі варіанти зв’язків депутатів з громадою і не визначено співвідношення повноважень, визначених в цьому Законі з повноваженнями територіальних громад, закладеними в їх статутах.
Крім того, доцільно визначити можливі зв’язки територіальної громади з депутатами при вирішенні сільських завдань, зокрема, при утворенні контролюючих органів громади за діяльністю як ради, так і голови громади.
Тому важливим уявляється вирішення проблеми ув’язки положень нового Закону зі змістом статутів територіальних громад, які набувають в період проведення муніципальної реформи вирішального значення, з регламентами місцевих рад, а також з Законом “Про органи самоорганізації населення”.
Посилення ролі депутатів, як зв’язуючої ланки між радою і членами громади, бачиться в безпосередній участі депутатів у реалізації разом з громадою її спільних повноважень, особливо у сфері здійснення контролю за діяльністю ради, виконавчого комітету та голови села, селища, міста.
В процесі роботи над проектами статей конкретного статуту громади доцільно взаємно кореспондувати обов’язки і права громад з одного боку, і депутатів рад – з другого, у сферах, які є спільними в їх діяльності (контроль за виконанням бюджету, за вирішення земельних відносин, тощо).
У цьому зв’язку, варто в статутах територіальних громад визначити виключні повноваження громади, які вона здійснюватиме одноосібно, спільні повноваження, які повинні здійснюватися громадою спільно з радою, з її депутатами, і повноваження, які передаються громадою для реалізації їх відповідною радою одноособово.
Одночасно, в процесі діяльності депутатів у раді особливого значення набуває внутрісистемна координація, яка полягає у налагодженні зв’язків у процесі вирішення спільних завдань між депутатами і головою, депутатами і виконавчим комітетом, депутатами місцевої ради і народними депутатами (в процесі діяльності останніх в своїх виборчих округах), між депутатами і членами депутатських груп і фракцій, між депутатами і органами самоорганізації населення, нарешті, між депутатами місцевих рад і головами районних і обласних адміністрацій.
Нормативне закріплення цих взаємозв’язків можливе в статутах територіальних громад, регламентах відповідних місцевих рад.
Характеризуючи організацію і діяльність депутатських груп і фракцій, впадає в очі, що статус цих об’єднань депутатів в раді не визначений. Тому уявляється доцільним у регламентах місцевих рад передбачити окремий розділ, а також прийняти окремі положення, в яких визначався б статус груп і фракцій.
Закон „Про статус депутатів місцевих рад” досить детально визначив обов’язки депутатів в міжсесійний період, особливо в процесі проведення звітів перед виборцями і територіальною громадою. На жаль законодавство не дає відповіді на співвідношення всіх форм контрольної діяльності депутатів.
Проте, відповідальність депутатів за свою діяльність, якщо звіти вважаються виборцями незадовільними, на жаль, в законі не визначена, як і не визначена процедура їх звітування.
Не з’ясовані і правові наслідки цих форм, особливо депутатських запитів. Зокрема, це стосується відповідальності органів і посадових осіб, на адресу яких поступив запит. І які не прийняли відповідних заходів до усунення недоліків, про які йшлося в запиті. Тому доцільно було б розв’язати цю проблему у регламентах відповідних рад.
Взагалі, питання відповідності осіб, які порушують статус депутатів, в законі не здобули свого належного закріплення. Це, зокрема, стосується відповідальності за порушення гарантій депутатської діяльності, механізм реалізації яких в Законі не визначений.
Доцільно було б деталізувати хто саме, і яку відповідальність несуть відповідні посадові особи, оскільки в Законі не конкретизовано про яких посадових осіб іде мова.
В роботі вперше обґрунтовано положення про те, що основним видом відповідальності депутатів є на рівні місцевого самоврядування, перш за все конституційно-правова відповідальність.
Закон детально, у зв’язку з цим визначає підстави і процедуру відкликання депутата, проте, не з’ясовує, при наявності яких підстав може бути, саме за ініціативою депутатів, відкликаний голова села, селища, міста.
Це пояснюється невизначеністю в законодавстві його статусу. Адже, за законодавством про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів він в якості депутата не обирається, на нього розповсюджується принцип несумісності посад, тобто його статус є несумісним зі статусом депутатів.
У зв’язку з цим виникає закономірне питання.
По-перше, згідно з п. 3 ст. 12 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” голова сільської, селищної, міської ради не є головою відповідної ради, а може лише головувати на її засіданнях, тобто керувати депутатами, статус яких йому не притаманний.
По-друге, голова, як головна посадова особа територіальної громади села, селища, міста здійснює свої повноваження на постійній основі, одночасно очолює виконавчий комітет ради, порушуючи принцип несумісності посад (ч. 2 ст. 12 Закону).
По-третє, згідно з п. 4 цієї статті, сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток.
Нарешті, згідно з п. 5 ст. 13 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”, на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, що суперечить Закону „Про статус депутатів місцевих рад”.
Згадані протиріччя у визначені статусу голів сільських, селищних, міських рад повинні бути розв’язані у новому Законі „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Проте, вже в 1999 році Конституційний Суд України визнав, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою відповідної територіальної громади з представницьким мандатом.
Але реалізувати набутий мандат обраний голова може тільки в одному з органів – або в раді, або в якості голови територіальної громади [219].
Проте, на жаль, голови зазначених рад по суті не виконують це рішення, оскільки реалізують цей мандат не в одному а в трьох органах і як голова громади, ради, та її виконкому.

Список використаних джерел

1. Словарь иностранных слов. – М., 1954. – С. 215.
2. Українська Радянська енциклопедія. Том 3. – К., 1979. – С. 297.
3. Советский энциклопедический словарь. – М., 1980. – С. 381.
4. С.И. Ожегов Словарь русского языка. – М., 1986. – С. 138.
5. В.М. Бабій, В.В. Цвєтков Юридичний словник. – К., 1974. – С. 171-172.
6. В.М. Бабій, Ф.Г. Бурчак, В.М. Корецький, В.В. Цвєтков Юридичний словник – К., 1983. – С. 167.
7. Энциклопедический юридический словарь. – М., 1997. – С. 73.
8. Юридична енциклопедія – К, видавництво “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана. Том 2. – К., 1999. – С. 76
9. Юридична енциклопедія – К, видавництво “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана. Том 2. – К., 1999. – С. 77
10. Общее положение о крестьянах, вышедших из крепостной зависимости от 19 февраля 1861 г. Российское законодательство Х – ХХ веков. Документы крестьянской реформы. Том 7. – М., 1989. – С. 89-92.
11. В.М. Лешков Опыт теории земств и его земских учреждений по Положению 1864 года – М., 1865, - С. 29-134.
12. А.И. Васильчиков О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений, СПб, 1869-1871г.г., Том 1-3., С. 156-234.
13. Н.И. Лазаревский Лекции по русскому государственному праву, СПб, 1910,С. 51-75, 130-176.
14. А.С. Градовский Системы местного управления на Западе Европы и в России. Сборник государственных знаний, СПб, 1878, С. 286-311
15. В.П. Безобразов Земские учреждения и самоуправление. М., 1874, С. 64-115.
16. Н.М. Коркунов Русское государственное право. Том 2. часть особенная, СПб, 1903, С. 310, 489
17. Г. Эллинек Общее учение о государстве, СПб, 1903, С. 34, 232
18. Л.Е. Лаптев Земские учреждения в России, М., 1993, С. 9-11
19. Б.Н. Чичерин Бюрократия и земство. Вопросы политики. – М., 1905, С. 87-101
20. М.И. Свешников Основы и пределы самоуправления, СПб, 1901, С. 13-27
21. Н.М. Коркунов Русское государственное право. Том 2. Часть особенная. – Спб., 1903, - С. 489
22. В.М. Лешков Опыт теории земства и его земских учреждений по Положенню 1864 года. – М., 1865, С. 134
23. А.И. Васильчиков О самоуправлении: сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений. – Спб., 1869-1871, С. 234
24. А.Д. Градовский Начала русского государственного права. – Спб., 1904, С. 30
25. В.П. Безобразов Земские учреждения «самоуправления». – М., - 1874, - С. 38
26. Б.Н. Чичерин Бюрократия и земство. Вопросы политики. – М., - 1874, - С. 38
27. Б.Н. Чичерин О народном представительстве. – Спб. – 1866, - С. 39-40
28. Муніципальне право України. За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фризького. – К.: Юрінком Інтер, 2001, С. 67-68
29. М.С. Грушевський Історія України – Русі в 11 томах., К.: 1894, том 5, С.233
30. О.Ф. Фрицький Конституційне право України. К.: Юрінком Інтер, 2003, С. 62
31. И. Камакин Последние годы самоуправления Киева по магдебургскому праву. Киевская старина. К.: 1868; Материалы по истории Киевской городской общины. Университетские известия. К.: 1892; Новые данные для истории Киевского городского самоуправления в ХVII веке
32. С.М. Стременовський Місцеве самоврядування м. Одеси в середині ХІХ століття: історико-правове дослідження. Автореферат кандидатської дисертації. Одеса, 2002, С. 13-14
33. О.Ф. Мельничук Адміністративний апарат та органи самоврядування на Поділлі у другій половині ХІХ століття. Автореферат кандидатської дисертації. К., 2000, С. 10-11.
34. О.О. Христюк Замітки і матеріали до історії революції 1917 – 1920 років. Прага. – 1921. – С. 174-180; Дорошенко Д. Доба Центральної Ради. Історія України 1917-1923 років. Прага, Том 2. – 1932. – С. 56-57.
35. Сборник Узаконений. 1917. - № 3. – С. 49.
36. Сборник Узаконений. 1917. - № 12. - С. 179. Інструкція НКВС „Про права і обов’язки Рад” від 6 січня 1918 року (24 грудня 1917 р.). 1917. – С. 180.
37. Збірник Узаконень України. 1919. - № 19. – С. 204.
38. Конституція Союзу ССР і союзних республік. Розділ третій „Про виборчі права” (ст.ст. 66, 67). 1932. – С. 40.
39. Збірник Узаконень УСРР. 1923. - № 20-21. – С. 317.
40. Збірник Узаконень УСРР. 1923. - № 20-21. – С. 319.
41. Збірник Узаконень УСРР. 1923. - № 28. – С. 418.
42. Збірник Узаконень УСРР. 1925. - № 44. – С. 295.
43. Збірник Узаконень УСРР. 1927. - № 58. – С. 487.
44. Збірник Узаконень УСРР. 1927. - № 51-52. – С. 214.
45. Збірник Узаконень УСРР. 1927. - № 49-50. – С. 213.
46. Збірник Узаконень УСРР. 1931. - № 81. – С. 242.
47. Сборник Законов СССР. 1930. - № 52. – С. 545.
48. Ведомости Верховного Совета СССР. 1968. - № 16. – С. 131.
49. Ведомости Верховного Совета СССР. 1971. - № 12. – С. 133.
50. Відомості Верховної Ради УРСР. 1979. - Додаток № 52.
51. Відомості Верховної Ради УРСР. 1982. - № 25. С. 384
52. Відомості Верховної Ради УРСР. 1986. – № 28. - С. 564.
53. Відомості Верховної Ради України. 1980. – Додаток № 46. - С. 896;
54. Відомості Верховної Ради України. 1982. - № 25. – С. 384
55. Відомості Верховної Ради України. 1986. - № 28. - С. 564.
56. Конституция и законы Союза ССР. – М., 1983. – С. 102-148.
57. Відомості Верховної Ради УРСР. 1981. - № 12. – С. 151.
58. Відомості Верховної Ради УРСР. 1982. - № 25. – С. 203.
59. Закон СССР “О статусе депутатов Советов депутатов трудящихся СССР” от 20 сентября 1972 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1972. - № 19. – С. 347.
60. Закон СССР “О статусе народних депутатов в СССР” от 13 апреля 1979 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1979.- № 17. – С. 277.
61. Советское строительство. Под ред. О.Ф. Фрицкого и В.Ф. Кузнецовой. К.: 1988, - С. 116
62. Положення про громадські, селищні, сільські, вуличні, квартальні, дільничні, домові комітети і УРСР: Затв. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 17 жовтня 1975 р. зі змінами і доповненнями від 7 січня 1981 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. - № 44. – С. 479.
63. Ведомости Верховного Совета СССР. - 1980. - № 19. – С. 201.
64. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984.- № 21.- С. 673
65. Український парламентаризм: минуле і сучасне. – К., Парламентське видавництво, 1999. – С. 161-169.
66. В. Цвєтков, К.П. Юзьков, О.Ф. Фрицький Наука управління і місцеві Ради., К., Видавництво “Вища школа”, 1970, С. 140-153, 299-421
67. О.Ф. Фрицький Радянське будівництво. Підручник для студентів юридичних інститутів і факультетів. Видавниче об’єднання “Вища школа”, Головне видавництво, К., 1974, С. 210-241
68. О.Ф. Фрицкий, В.Ф. Кузнєцова Советское строительство. Учебное пособие для студентов юридических институтов и факультетов.,Головное издательство издательского об’єдинения “Вища школа”, К., 1988, С.77-136
69. В.Е. Бражников, И.Ф. Бутко, О.Ф. Фрицкий Советы народных депутатов: правовые вопросы организации деятельности., К., «Наукова думка», 1981, С. 58-73, 142-160
70. Н.И. Корниенко, Н.Ф. Селивон Нормативное регулирование деятельности местных Советов., К., «Наукова думка», 1982, С. 141-193
71. О.Ф. Фрицкий Местные Советы и управление (организационно-правовые проблемы). Дисертация на соискание ученой степени доктора юридических наук., К., 1978
72. И.Ф. Бутко Исполнительный комитет местного Совета народных депутатов. К., «Наукова думка», 1980, С. 212-232
73. О.Ф. Фрицкий Местные Советы народных депутатов и управление. К., Изд-во при Киевском государственном университете издательского объединения «Вища школа», 1977, С. 6-25, 145-158
74. В.Ф. Погорілко Господарсько-організаторська діяльність місцевих Рад. К.: “Наукова думка”. 1972. – С. 36-51
75. Р.С. Павловский Конституционные основы деятельности местних Советов народных депутатов. Харьков, 1979. – С. 48-71
76. Відомості Верховної Ради України. – 1990.- № 35.- С. 286.
77. Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 15. – С. 61.
78. Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 13. – С. 121.
79. Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 31. – С. 252.
80. О.Ф. Фрицький Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінокм Інтер, 2002. – С. 517-518.
81. Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 12. – С. 76.
82. Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 25. – С. 315.
83. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад”. Голос України від 7 серпня 2002 року.
84. Н.П. Медведен Местное самоуправление в зарубежных странах. М., “Юридическая литература”., 1994
85. Структура местных коллективов во Франции. М., 1993; Франція – проблеми місцевого самоврядування. Місцеве та регіональне самоврядування., Вид-во Фонду сприяння розвитку місцевого і регіонального самоврядування., К., 3 (8), 1994; Фрицький О.Ф. Порівняльний аналіз досвіду становлення і розвитку місцевого самоврядування у Франції і в Україні., Вісник Академії правових наук України., Харків, 3, 1995
86. К. Лацина Основные сведения об органах местного самоуправления в Чешской Республике. Прага, 1994.
87. М. Фаркаш Основные сведения об органах местного самоуправления в Румынии., Бухарест-Будапешт, 1994.
88. С. Цапкова Основные сведения об органах местного самоуправления в Словакии., Братислава, 1994.
89. Г. Трпин Основные сведения об органах местного самоуправления в Словении.- Любляна, 1994.
90. С. Кучуков Основные сведения об органах местного самоуправления в Венгрии. Будапешт, 1994.
91. Т.М. Хорват Основные сведения об органах местного самоуправления в Венгрии.
92. И. Тодоровский Основные сведения об органах местного самоуправления в Македонии Скопье, 1994.
93. Polskie praw konstutytucyjne. Red W. Skrudlo, Lublin, 19998, cc. 364-377. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі / За заг. ред. Януша Гонцяжа.- К, 2001, сс. 22, 42, 80, 87, 91.
94. М.А. Плешова Демократия в Индии. Проблемы местного самоуправления. – М.: Наука, 1992.
95. С.И. Ожегов Словарь русского языка. – М., 1986. – С. 664.
96. Советский энциклопедический словарь. – М., 1980. – С. 1279.
97. Юридичний словник. – К., 1974. – С. 742.
98. Юридичний словник. – К., 1983. – С. 770.
99. Юридичний словник. – К., 1974. – С. 742.
100. Юридичний словник. – К., 1983. – С. 770.
101. Юридический энциклопедический словарь. – М., 1984. – С. 355; Энциклопедический юридический словарь. – М., 1997. – С. 296.
102. Муніципальне право України. За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. К.: Юрінком Інтер. – С. 172-174
103. І.В. Дробуш Функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні. Автореф. канд. дис. К.: 2002, - С. 6-9
104. В.В. Кравченко, М.В. Пітник Муніципальне право України. К.: Атака. 2003. – С. 266
105. Н.В. Постовой Муниципальное право России. М.: 1998. – С. 274
106. П.М. Любченко Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації. Автореф. канд. дис. Харьків. 1998.- С. 4, 7-8
107. Муніципальне право України. За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. К.: Юрінком Інтер. 2001, - С. 174
108. Н.Н. Безуглов Советский депутат: Государственно-правовой статус. – М., 1971. – С. 25.
109. В.Ф. Кузнєцова Правовой статус депутата. – К., 1978. – С. 4.
110. Энциклопедический юридический словарь. – М., 1997. – С. 167.
111. В.Ф. Коток Наказы избирателей в социалистическом государстве. – М., 1967.
112. Закон України „Про статус народного депутата України” від 4 липня 2002р. Ст. 24 п.п. 11-13 // Голос України. – 2002.- 7 серпня 2002.
113. Закон України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р. Розділ V ст. 6. // Голос України. – 2002. – 7 серпня 2002.
114. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком Інтер, 2001.– С. 153.
115. Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 14 січня 1998 року. “Відомості Верховної Ради України” – 1998, № 3-4
116. О.Ф. Фрицький Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінокм Інтер, 2002. – С.505-509.
117. Закон України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002. Стаття 7 // Голос України. – 2002. – 1 серпня 2002.
118. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 року Статті 2-4 // Урядовий кур’єр. – 2004 – 10 квітня 2004.
119. П.А. Трачук Участь громадян України у місцевому самоврядуванні. Автореферат кандидатської дисертації. – К., 2003. – С. 13
120. Закон України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002. Стаття 7 // Голос України. – 2002. – 1 серпня 2002.
121. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 року Статті 14-16 // Урядовий кур’єр. – 2004 – 10 квітня 2004.
122. Н.А. Куфакова Местное управление в буржуазных странах и странах, освободившихся от колониальной зависимости. М.: - 1969. – С. 49
123. Структура местных коллективов во Франции. М.: - 1993. – С. 17-18
124. Муниципальные органы. Законодательство зарубежных государств. М.: - 1993. – С. 10
125. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 року Статті 73-74, 77-78 // Урядовий кур’єр. – 2004 – 10 квітня 2004.
126. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 // Голос України від 7 серпня 2002 р.
127. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 // Відомості Верховної Ради. – 1997. - № 24.
128. О.Б. Ковальчук Виборчий процес в Україні: конституційно-правові аспекти. Автореферат канд. дис. – Одеса, 2003.-С. 11-14
129. О.В. Лаврінович Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення. Автореферат канд. дис. – Київ, 2001.-С. 6-8;
130. Т.В. Стешенко Виборчі комітети: правовий статус і організація роботи. Автореферат канд. дис. – Харків, 2000.-С. 9-11.
131. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 // Відомості Верховної Ради. – 1997. - № 24.
132. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 року Статті 75 // Урядовий кур’єр. – 2004 – 10 квітня 2004.
133. І.В. Дробуш Функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні. Автореферат канд. дис. – Київ, 2000.
134. О.В. Батанов Функції територіальних громад як суб’єктів місцевого самоврядування в Україні. Автореферат канд. дис. – Київ, 2000; Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком Інтер, 2001.- С. 173-174.
135. В.В. Кравченко, М.В. Пітцик. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні. – К., 2001. - С. 21-25
136. Європейська Хартія місцевого самоврядування // Віче. – 2000. - № 3.
137. О.В. Батанов Територіальна громада – основа місцевого самоврядування. – К., 2001.- С. 47-80
138. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком Інтер, 2001.- С. 115-150; Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.В. Кравченко, М.В. Пітцик – К.: Атіка, 2003.- С. 184-187.
139. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 // Голос України від 7 серпня 2002 р.
140. П.М. Любченко Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації: Автореферат канд. дис. – Харків, 2001; Ю.В. Делія Правові основи місцевого самоврядування в Україні: Автореферат канд. дис. – Київ, 2003.
141. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” ” від 11 липня 2002 року. Розділ V // Голос України. - 2002.
142. А.А. Аскеров Очерки советского строительства. – М., 1953.- С. С. 11, 16-17.
143. Г.В. Барабашев, К.Ф. Шеремет Советское строительство: Учебник. – М., 1974. – С. С. 224-312, 313-349; А.А. Безуглов Советское строительство. – М., 1979. – С. С. 287-325, 326-354; А.А. Безуглов Советское строительство. – М., 1985. – С. 311-349; О.Ф. Фрицький Функції, методи і форми управлінської діяльності місцевих рад. – К.: Вид-во Київського університету, 1971; Радянське будівництво. – К., 1974. – С.С. 70-84; Местные советы народных депутатов и управления. – К., 1977. – С. 74-100; Советское строительство: Учеб. пособие / Под ред. О.Ф. Фрицкого, В.Ф. Кузнецовой.- К.: Вища школа, 1988.- С.С. 54, 56; Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком Інтер, 2001.- С. 186-209.
144. В.В. Цвєтков, Л.П. Юзьков, О.Ф. Фрицький Наука управління і місцеві Ради. – К., 1970. – С. 299-421; Советское строительство: Учеб. пособие / Под ред. О.Ф. Фрицкого, В.Ф. Кузнецовой.– К.: Вища школа, 1988. – С. 54-65; Исполнительный комитет местного Совета народных депутатов. – К., 1980. – С. 212-232; Советы народных депутатов: правовые вопросы организации и деятельности. – К., 1981. – С. 142-204.
145. Советское строительство: Учебник / Под ред. А.А. Безуглова. – М.: 1979. – С. 355-373.
146. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком теорії Інтер, 2001.- С. 186-188
147. П.М. Рабинович Основи загальної теорії права і держави. – К., 1995. – С. 123; К.Є. Соляник Організація та діяльність виконавчих органів місцевих рад в Україні: Автореферат канд. дис. – Х..: - 2003. – С. 12-13
148. С.В. Болдарев Організаційно-правові питання місцевого самоврядування в Україні: Автореферат канд. дис. – Х.: - 2003.
149. Конституція СРСР. Стаття 59. – К., 1977 ; Конституція УРСР. Стаття 57. – К., 1978.
150. О.В. Батанов Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні. – К., 2001. – С. 82; Конституційно- правовий статус територіальних громад в Україні. К.: - 2003. – С. 199-238
151. В.В. Кравченко Судовий захист прав та інтересів місцевого самоврядування. – К., 2002. – С. 8.
152. М.П. Орзих Суверенитет республики и местное самоуправление (Развитие национальной государственности союзной республики на современном этапе). К.: - 1990. – С. 24-27
153. Проект Закону України “Про державну владу і місцеве самоврядування”. 1994 р.
154. Конституційний Договір між Верховною Радою України і Президентом України “Про основні засади організації і функціонуванні державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період прийняття Конституції України”// Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 18. – С. 133
155. В.В. Медведчук Місцеве самоврядування і як його доцільно організувати в Україні. // Урядовий кур’єр. 28 грудня 1995
156. В.І. Кравченко Місцеві фінанси України. К.: 1999. – С. 77, 82
157. О.В. Батанов Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні. К.: 2003. – С. 65-79
158. М.А. Баймуратов, В.А. Григорьев Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине. Одесса, 2003. – С. 118-119
159. Державна стратегія управління місцевим і регіональним розвитком (проект). 2003. – С. 8
160. Проект Закону України “Про територіальну громаду”. Державна стратегія управління місцевим і регіональним розвитком. С. 22-32
161. Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 11 липня 2001 р. // Голос України від 15 серпня 2001 р., № 145 (2645).
162. О.В. Батанов Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. К.: - 2002. – С. 114
163. О.Е. Кутафин, В.И. Фадеев Муниципальное право Российской Федерации. М.: - 2001. – С. 135-184
164. Ю.Д. Казанцев, А.Н. Писарев Муниципальное право России. М.: - 1998. – С. 106
165. Муниципальное право России. Учебник под ред. Ю.А. Дмитриева. М.: - 2000. – С. 269
166. П.А. Трачук Участь громадян України у місцевому самоврядуванні. К.: - 2003. – С. 115-139
167. Європейська Хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, ратифікована Законом України 15 липня 1997 року
168. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року
169. І.В. Дробуш Функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні. Автореферат канд. дис. К.: - 2002. – С. 7-8
170. Регламент Днепропетровского городского совета ХХIV созыва, принят на ІІ сессии ХХIV созыва 21 июня 2002 года
171. Регламент Одеської міської ради, прийнятий ІІ сесією ХХІV скликання Одеською міською радою 18 вересня 2002 року
172. Регламент роботи Мелітопольської районної ради ХХІV скликання, затверджений рішенням Мелітопольської районної ради 26 квітня 2002 року
173. Регламент роботи Мелітопольської міської ради ХХІV скликання, затверджений рішенням Мелітопольської міської ради 26 червня 2002 року
174. Регламент роботи Вознесенської сільської ради, затверджений рішенням Вознесенської сільської ради 16 квітня 2002 року
175. Регламент роботи Амур-Нижньодніпровської районної ради, затверджений рішенням ради 22 червня 2002 року
176. Положение о постоянных комиссиях Днепропетровского городского совета, ХХIV созыва, принято на ІІ сессии в июне 2002 года
177. Положення про постійні комісії Мелітопольської районної ради ХХIV скликання, прийнято 26 квітня 2002 року
178. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997. Стаття 46 // Відомості Верховної Ради. – 1997. - №24.
179. Регламент роботи Кіровоградської обласної ради, затверджений рішенням сесії 21 червня 2002 року
180. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком Інтер, 2001.- С. 192-199; Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” Науково-практичний коментар. – С. 266-271.
181. Положення про постійні комісії Кіровоградської міської ради, затверджене 6 червня 2002 року
182. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997. Стаття 47 // Відомості Верховної Ради. – 1997. - №24.
183. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1982. - № 31. – С. 462; Ведомости Верховного Совета СССР. – 1986. - № 52. – С. 1048.
184. И.А. Азовкин, Д.Н. Никитина, К.Ф. Шеремет Советы народних депутатов (конституционные основы организации и деятельности). – М., 1980. - С. 288-303
185. Р.С. Павловский Конституционные основы деятельности местных Советов народних депутатов. – Харьков, 1979. – С. 83-86
186. Комментарий к законодательству о районных Советах народных депутатов. – М., 1985. – С. 715-804
187. Советское строительство: Учеб. пособие / Под ред. О.Ф. Фрицкого, В.Ф. Кузнецовой.– К.: Вища школа, 1988. - С. 121-125.
188. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 року. Ст. ст. 25-28 // Голос України. - 2002.
189. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького – К.: Юрінком Інтер, 2001.– С. 207-209.
190. Комментарий к законодательству о районных Советах народных депутатов. – М., 1977.- С. 777-783; Советское строительство: Учеб. пособие / Под ред. О.Ф. Фрицкого, В.Ф. Кузнецовой.– К.: Вища школа, 1988. – С. 119-121
191. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” від 19 лютого 2004 року. Голос України. – лютий 2004 року
192. В.С. Основин Право запроса депутатов местных Советов. – М., 1957
193. Д.Н. Бахрах Право запроса депутатов местных Советов. – М., 1980
194. А.А. Безуглов, А.Т. Лейзеров Право депутатского запроса в СССР. – М., 1977
195. В.Є. Бражников Статус радянського депутата. – К., 1973
196. Г. Кульчицкий Авторитет депутатского запроса. // Советы депутатов трудящихся. – 1968. - № 7. – С. 34; В.О. Лучин Процессуальные формы депутатского запроса в книге “Юридические гарантии применения права”. – Ярославль, 1977. – С. 43
197. О.Ф. Фрицький Местные советы народных депутатов и управления. – К., 1977. – С. 156-158.
198. Р.К. Давыдов Право депутатского запроса в Советском общенародном государстве. – К., 1981.
199. Советское строительство: Учебник / Под ред. А.А. Безуглова. – С. 110-111.
200. Муніципальне право Російської Федерації. – М., 1997. – С. 110.
201. Т.С. Смирнова Теоретичні засади місцевого самоврядування в Україні: Автореферат канд. дис. – К.. 1998.- С. 15-16.
202. Местное самоуправление. Учебное и научно-практическое пособие. – М., 1999. – С. 425.
203. Энциклопедический юридический словарь. – М., 1997.- С. 354-355.
204. П.М. Рабінович Основи загальної теорії права та держави. – К., 2001.- С. 146-151.
205. Закон України “Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів” від 4 лютого 1994 року. Ст. 29 // Голос України. - 1994.
206. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997. Пункт 5 статті 49 // Відомості Верховної Ради. – 1997. - №24.
207. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”” від 20 листопада 2003 року. // Голос України. - 2003.
208. Словарь иностранных слов. – М., 1994. – С. 608; Советский энциклопедический словарь. – М., 1987. – С.С. 87, 1034.
209. О.В. Мельник Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади: Автореферат канд. дис. - К., 2000
210. Л.Р. Наливайко Конституційно-правова відповідальність: питання теорії та практики. – К., 2000.
211. О.Ф. Фрицький Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінокм Інтер, 2002. – С. 31-35.
212. Конституція України. Розділ XI, стаття 140 // Відомості Верховної Ради. – 1996. - №30. - Ст.141; Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997. Стаття 6 // Відомості Верховної Ради. – 1997. - №24.
213. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 року. Розділ V // Голос України. – 2002; Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997. Стаття 49 // Відомості Верховної Ради. – 1997. - №24.
214. Є.С. Герасименко Питання реформування інституту адміністративної відповідальності. Автореферат канд. дис. – К.. 2000.- С. 10-11.
215. О.Ф. Фрицький, Л.Л. Лабенська Співвідношення конституційно-правової відповідальності з адміністративною відповідальністю // Матеріали національно-теоритичної конференції “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування”. – Одеса, 2003.
216. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”” від 20 листопада 2003 року. Пункт 4 статті 1 // Голос України. – 2003.
217. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 року. // Голос України. – 2002.
218. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”” від 20 листопада 2003 року. // Голос України. – 2003.
219. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданням 49 народних депутатів України виконавчого комітету Вінницької міської Ради щодо офіційного тлумачення положень статей 38, 78 Конституції України, статей 1, 10, 12, частини 2 статті 49 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (право про сумісництво посад народного депутата України і міського голови) від 6 липня 1999 р. № 7-рп / 99 / 1999. – Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення): Збірник нормативних актів / Автори упорядники: С.В. Линецький, М.І. Мельник, А.М. Ришелюк. – К.: Атіка, 2000. – С. 837-850.