НОРМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................3

Розділ 1. Конституційно-правові норми – основа системи конституційного права України………………………………………...13
1.1. Поняття норми конституційного права України...............................13
1.2. Співвідношення конституційно-правових норм з іншими правовими нормами......................................................................................46
1.3. Норми конституційного права України та інші соціальні норми....64
Висновки до Розділу 1..................................................................................80

Розділ 2. Системно-структурна характеристика конституційно-правових норм..............................................................................................85
2.1. Класифікація норм конституційного права України..........................85
2.2. Структура конституційно-правових норм.........................................111
Висновки до Розділу 2................................................................................125

Розділ 3.Функції норм конституційного права України...................127
3.1. Поняття функцій норм конституційного права України та їх класифікація.................................................................................................127
3.2. Здійснення функцій конституційно-правових норм.........................143
Висновки до Розділу 3................................................................................156

Загальні висновки.....................................................................................158
Список посилань.......................................................................................164
Список використаних джерел................................................................180
Вступ
Актуальність теми дисертаційного дослідження.
Із здобуттям незалежності України та прийняттям чинної Конституції в Україні почала складатися якісно нова система права. З’явилось ряд нових галузей і інститутів права, зазнали істотних змін традиційні галузі – конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне та інші. Ці зміни прямо чи опосередковано вплинули і на клітину права – правову норму: її суть, зміст, структуру, порядок прийняття , реалізацію тощо.
Проте правова норма взагалі і конституційно-правова норма зокрема до останнього часу мало привертали увагу вчених і відповідно не була предметом фундаментальних наукових досліджень. До того ж продовжують застосовуватися підходи до дослідження норми конституційного права України, що були розроблені ще радянською юридичною наукою. Об’єктивно існуючі методологічні підходи до аналізу норм права не задовольняють потреби вітчизняної науки конституційного права і практики конституційного будівництва в незалежній Україні.
Автором зроблена спроба, спираючись на досягнення вітчизняної наукової думки з конституційного права в дореволюційний, радянський і пострадянський періоди, дати своє бачення з теоретичних проблем норм конституційного права України з урахуванням тих змін, що відбуваються в системі конституційного права і системі права України в цілому. Актуальність обраної теми дослідження підтверджується також тим, що всебічне визначення категорії “норма конституційного права” має виключне значення як для науки конституційного права України, так і для повсякденної державно-правової діяльності.
Автор вважає за доцільне проведення фундаментального дослідження із проблеми норм конституційного права України. Розв’язання відповідних теоретичних питань об’єктивно сприятиме вдосконаленню механізму втілення конституційних норм у життя, позитивно вплине на подальший розвиток конституційного права як галузі, як науки і як учбової дисципліни.
Із багатьох проблем, що розглядаються конституційним правом України, однією з особливо значущих є виявлення сутності конституційної норми. Правильне трактування сутності норм стосується практичних дій великої кількості організацій, посадових осіб і громадян.
З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України виникла гостра необхідність у новому науково обґрунтованому і юридично значущому дослідженні конституційно-правової норми.
За умов розпочатої в Україні правової реформи постало надзвичайно важливе питання про підвищення ефективності дії норм, без чого здійснення політичних, економічних та інших реформ, формування правової держави і громадянського суспільства є вельми проблематичним.
Слід мати на увазі, що ефективність всієї правової системи залежить зрешта від ефективності правових категорій нижчого рівня, тобто системи законодавства, правових інститутів і конкретних норм права.
Питання про правову норму має велике практичне значення. Від правильного вирішення цього питання доволі часто залежить, який закон буде застосований до конкретних відносин, яким чином будуть здійснюватися його приписи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Робота виконана згідно з комплексною державною програмою науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою “Розбудова державності України у 1996-2005 рр.” № 97128, в тому числі тема узгоджується з науковими планами кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету. Ця тема також цілком відповідає науково-дослідній проблематиці ряду провідних вузів України та науково-дослідницьких установ.
Ступінь наукової розробки теми. Теоретичні питання норм конституційного права України після прийняття 28 червня 1996 року Конституції України не були предметом комплексного дисертаційного дослідження. І тому відчувається гостра необхідність такого дослідження, адже проблема вивчення категорії “норма права” була і залишається актуальною.
У науковому дослідженні використовувався досвід дореволюційних авторів А.Алексєєва, І.Анреєвського, А.Градовського, Н.Гредескула, А.Есмена, Ф.Кокошкіна, Н.Коркунова, Н.Лазаревського, Г.Шершеневича. Брались до уваги роботи зарубіжних науковців-конституціоналістів: Л.Дюгі, М.Прело, К.Хессе, Ф.Уейда.
У радянський період дослідженням даної проблеми займались такі вчені-юристи, як С.С.Алексєєв, В.К.Бабаєв, М.І.Байтін, Г.В.Барабашев, Н.А.Боброва, А.Н.Горшенева, А.И.Денисов, О.С. Іоффе, В.Ф.Коток, А.І.Лепьошкін, В.Й.Лучін, П.О.Недбайло, В.С.Основін, А.С.Піголкін, В.А.Ржевський, І.С.Самощенко, Ю.Г.Ткаченко, Я.Н.Уманський, І.Є.Фабер, М.Д.Шаргородський, А.Ф.Шебанов, Б.В.Щетинін.
Проблемам норм конституційного (державного) права приділялось надзвичайно багато уваги за часів радянського будівництва. Різними авторами були здійснені вагомі теоретичні розробки, досліджувалися місце і роль конституційно-правових норм в системі правових норм. Свідченням тому є значна кількість дисертацій, монографічних робіт, написаних на теренах Радянського Союзу, присвячених проблемам правових норм. Серед комплексних досліджень виділяється робота В.С.Основіна “Нормы советского государственного права” (1963), в якій автор дослідив норми радянського державного права. В роботі аналізуються особливості й характерні риси таких норм, їх взаємозв’язок з нормами інших галузей права і між собою, а також особливості їх дії. В цілому робота носить характер системного, досить повного дослідження, проте, з огляду на зміни, що відбулися протягом часу з моменту її написання, вимагає критичного підходу, деякі її положення можуть бути застосовані з певними застереженнями.
Характеристиці теоретичних проблем реалізації конституційних норм присвячена докторська дисертаційна робота В.Й.Лучіна (1993 р.), в якій розглянуті конституційні норми й правовідносини і досліджені три блоки проблем: поняття, особливості і види конституційних норм та основні соціальні і правові характеристики конституційних правовідносин. Зазначимо, що дисертантом в представленій роботі було використано цілий ряд положень, досліджених В.Й.Лучіним.
Дисертаційне дослідження опирається також на розробки сучасних провідних науковців Російської Федерації – С.А.Авак’яна, М.В.Баглая, Е.І.Козлової, Е.І.Колюшина, Ю.К.Краснова, О.О.Кутафіна – та інших зарубіжних країн: Бєларусі – М.Ф.Чудакова, Узбекистана – О.А. Карімова й З.М. Гафарова.
Теоретичною основою дисертації є праці провідних вітчизняних вчених, які заклали основи розуміння правової норми, провели ґрунтовні розробки природи правової норми, її поняття, особливостей, тощо. Зокрема, мова йде про використані праці таких вчених-юристів, як В.Н.Денисов, М.С.Кельман, М.І.Козюбра, А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, В.О.Котюк, О.Г.Мурашин, П.М.Рабінович, О.Ф.Скакун та інші.
Нове бачення норм конституційного права як невід’ємного елемента системи конституційного права України подане у працях сучасних українських вчених-конституціоналістів А.З.Георгіци, В.В.Кравченка, П.Ф.Мартиненка, В.Ф.Мелащенка, В.Ф.Погорілка, В.Я.Тація, Ю.М.Тодики, О.Ф.Фрицького, В.М.Шаповала та інших авторів.
У 1993 році побачила світ кандидатська дисертація О.І.Степанюка, присвячена проблемам теорії норм конституційного права України, у якій міститься науковий аналіз окремих аспектів зазначеної проблеми.
Наявність значної кількості авторів, які в тій чи іншій мірі торкались проблем норми права, свідчить про безперечну теоретичну актуальність і велике практичне значення дослідження проблем норми. Наше дисертаційне дослідження доповнює згадані праці, а тому їх наявність не знижує актуальність обраної теми.
Нормативну базу наукової роботи складають, насамперед, Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, а також поточне законодавство України.
Мета дослідження полягає у проведенні комплексного теоретико-правового аналізу категорії “норма конституційного права України”, узагальненні теоретичних проблем, що пов’язані з правовою природою, поняттям, особливостями, структурою і функціями конституційно-правових норм, узагальненні вже існуючих положень з цієї проблеми і на цій основі систематизації основних даних, що дозволять отримати необхідне уявлення про конституційне право України як галузь права.
Об’єктом дослідження є система конституційного права як галузі національного права України.
Предметом дослідження є поняття, основні властивості й риси, структура і класифікація норм, функції конституційно-правових норм України.
Завдання дослідження обумовлені його метою і полягають у тому, щоб:
- проаналізувати і узагальнити наукові дослідження з даної тематики і критично осмислити їх з позицій сьогодення;
- визначити поняття конституційно-правової норми, розкрити її сутність, особливості, властивості;
- порівняти конституційно-правову норму з іншими правовими нормами та визначити її місце і особливості серед інших соціальних норм;
- проаналізувати внутрішню будову норми, розкрити всі її елементи;
- дати визначення системи норм, охарактеризувати види конституційно- правових норм;
- сформулювати поняття функцій конституційно-правової норми, визначити критерії їх класифікації, дати характеристику кожній з функцій, що притаманні нормам конституційного права України.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнофілософські категорії (сутність і явище, конкретне і абстрактне, форма і зміст, ціле і частина, структура та елемент, причина і наслідок), а також система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів, які було використано.
Головним серед них є діалектичний метод дослідження, який передбачає розгляд усіх явищ у їх взаємозв”язку та єдності, розвитку і взаємному впливі. Він дозволив здобувачеві дослідити юридичну природу конституційно-правових норм, їх місце серед інших правових норм та визначальну роль серед соціальних норм.
Вивчення внутрішньої будови конституційно-правової норми, аналіз її окремих елементів здійснювалися за допомогою методу системно-структурного аналізу.
Крім цього, в процесі дослідження було використано ретроспективно-порівняльний, логіко-історичний, застосування яких обумовлено дослідженням конституційно-правової норми в якості окремого елемента правової системи України. Крім того застосовувалися спеціальні методи: формально-юридичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, які були задіяні при формулюванні визначень, наукових тез, аналізі позицій дослідників, змісту юридичних норм.
Комплексне використання всіх цих загально-наукових та юридично-галузевих методів дало можливість для повного та об’єктивного дослідження проблем, пов’язаних з теорією конституційно-правової норми, дозволило вирішити ряд теоретичних та практичних задач, що виникали в ході дослідження.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що що дисертація є одним з перших комплексних монографічних досліджень сутності норм конституційного права України як одного з елементів системи конституційного права України, їх місця і ролі в системі правових норм. Крім цього, новизна обумовлюється сучасною постановкою проблеми, використанням нових ідей та тенденцій державотворення при її вирішенні.
Елементи наукової новизни виявляються в тому, що:
• в дисертації вперше запропоноване наукове визначення конституційно-правової норми, зроблене на основі сучасних тенденцій наукової думки,
• на підставі існуючих доробок науки конституційного права визначені характерні риси і особливості норм конституційного права України,
• з метою більш глибоко пізнання юридичної природи конституційно-правових норм дисертант провів класифікацію останніх,
• усвідомлюючи, що розуміння юридичної природи норм неможливо і без їх систематизації, автор запропонував визначення системи конституційно-правових норм,
• для виявлення юридичних властивостей норми, дисертант вивчив і дослідив структуру та особливості складових елементів норми конституційного права – гіпотези, диспозиції та санкції,
• враховуючи, що особливості конституційних норм проявляються в характері функцій, які вони виконують, автор вважав за необхідне розглянути питання про функції норм.
Автор запропонував ряд теоретичних положень та висновків, які відрізняються певною новизною у досліджуваній сфері, що дозволяє сформулювати та винести на захист наступні положення:
1. Авторське визначення норми конституційного права України як формально визначеного, встановленого або санкціонованого Українським народом, державою або суб’єктами місцевого самоврядування правила поведінки, яке регулює конституційно-правові відносини і забезпечується системою заходів державного впливу, передбачених чинним законодавством.
2. Обгрунтування характерних особливостей норм конституційного права України, серед яких - публічний характер, пріоритетне місце в національній системі права, політичний, імперативний, інтегративний та прямий характер, найвища юридична сила, найбільша стабільність, особлива система гарантій, специфіка структури.
3. Висновок про особливе місце і визначальну роль норм конституційного права України в системі соціальних норм, які обгрунтовуються специфічним змістом, сутністю, формою вираження, джерелами походження, структурою і гарантіями.
4. Наукова класифікація конституційно-правових норм на підставі застосування наступних критеріїв: предмет правового регулювання, метод правового регулювання, призначення у механізмі правового регулювання, юридична сила, ступінь конкретизації правового припису, характер диспозиції, характер санкції, суб”єкти нормотворення, територія дії, час дії.
5. Авторське визначення системи норм конституційного права України як сукупності різнорівневих, взаємопов’язаних і взаємозумовлених конституційно-правових норм, що об”єднані між собою структурно-функціональними зв’язками з метою регулювання конституційно-правових відносин.
6. Висновок про особливості структури конституційно-правової норми, основними з яких є те, що не кожна норма представлена гіпотезою, диспозицією та санкцією одночасно.
7. Визначення функцій конституційно-правової норми як напрямків, видів і форм їх впливу на суспільні відносини, що є предметом конституційного права. Наукова класифікація функцій норм конституційного права України здійснюється автором за такими критеріями: за сферами суспільних відносин(політична, економічна, екологічна, соціальна, культурна функції); за інститутами конституційного права (функції норм інституту основ конституційного ладу; інституту громадянства; інституту прав, свобод і обов”язків людини й громадянина; інституту форм безпосереднього народовладдя; інституту державної влади; інституту територіального устрою; інституту місцевого самоврядування); за способом впливу на суспільні відносини (програмна, установча, регулююча, охоронна, інформаційна функції); за призначенням в механізмі правового регулювання (функції матеріальних і процесуальних норм).
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів поляє в тому, що сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
• в науково-дослідницьких цілях – для подальших розробок теорії конституційного права України і зарубіжних країн,
• в законотворчій роботі – як теоретичний матеріал для вдосконалення існуючої системи нормативно-правових актів України та розробки нових норм,
• в навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з теорії держави і права, конституційного права України, з предмету “Державне будівництво та місцеве самоврядування”, у викладенні спецкурсу “Теоретичні проблеми конституційного права”, в науково-дослідницькій роботі студентів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, першим за часів прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року комплексним дослідженням сутності норми конституційного права України як галузі права, її основних властивостей, структури і класифікації, функцій. Окремі питання дисертації представлені як науковий матеріал вперше, деякі розглянуті по-новому, додатково обґрунтовані. Публікації, в яких викладені результати дослідження, підготовлені здобувачем особисто, без участі співавторів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація підготовлена і обговорена на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сформульовані автором положення і висновки доповідались і позитивно обговорювались:
• на науково-практичній конференції “Проблеми держави та права очима молодих дослідників”, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, 5-6 квітня 2001 року;
• на науково-практичній конференції для молодих вчених “Становлення і розвиток правової системи України”, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, м. Київ, 21 березня 2002 року. За результатами конференції опубліковано тези доповіді на тему “Поняття конституційно-правової норми”;
• на міжнародній науково-практичній конференції “Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення”, що проводилася Центральною виборчою комісією за сприяння проекту Агентства США з міжнародного розвитку “Вибори та політичні процеси в Україні”, м.Київ, 13-15 листопада 2002 року.
• Теоретичні положення дисертації використовувалися автором у процесі викладання навчального курсу “Конституційне право України”, “Конституційне процесуальне право”, “Конституційне право зарубіжних країн”.
Публікації.
Основні положення проведеного дослідження викладено в чотирьох наукових статтях у фахових виданнях :
1. Сінькевич О.В. Взаємодія конституційно-правових норм з нормами моралі. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – К. – 2001. – випуск 47 – С.179-182.
2. Сінькевич О.В. Щодо особливостей норм конституційного права України. // Право України. – 2002. – № 11. – С.15-18.
3. Сінькевич О.В. Особливості структури норм конституційного права України. // Часопис Київського університету права. – К. – 2003. – № 1. – С.10-13.
4. Сінькевич О.В. Деякі питання класифікації конституційно-правових норм. // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2003. – Вип.21. – С.175-180.
Структура дисертаційного дослідження. Структура роботи обумовлена завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які, відповідно, містять сім підрозділів, висновків, списку посилань, списку використаної літератури, загальний обсяг роботи – 207 сторінки.

Список литературы

Загальні висновки

На основі проведеного дисертаційного дослідження можна зробити наступні висновки й положення:
1. Норма конституційного права – це формально визначене, встановлене чи санкціоноване Українським народом, державою або суб¢єктами місцевого самоврядування правило поведінки, яке регулює конституційно-правові відносини і забезпечується системою заходів державного впливу, передбачених чинним законодавством.
2. Конституційно-правовим нормам властиві як загальні видові ознаки норми права, так і спеціальні родові ознаки, які властиві виключно нормі конституційного права. До загальних видових ознак конституційно-правових норм слід віднести такі, як: 1) загальнообов’язковий характер конституційно-правових норм, тобто норма є обов’язковою для всіх суб’єктів конституційного права без виключення; 2) норми конституційного права є регулятивними нормами, оскільки ці норми встановлюють чи санкціонують правило поведінки, що регулює суспільні відносини, а також визначають діяльнісні характеристики суб’єктів конституційного права; 3) норма конституційного права має формально-визначений характер, тобто норма як здійснений Українським народом, державою, чи суб¢єктами місцевого самоврядування конкретний припис, має письмову, документальну форму; 4) норма конституційного права має загальний характер і регулює відносини не з окремого випадку, відносин чи особи, а щодо того чи іншого виду дій, відносин чи осіб, тобто норма конституційного права поширюється на всіх суб’єктів, що стають учасниками правовідносин, передбачених цією нормою. Норма конституційного права не припиняє свого існування в разі її використання в кожному окремо взятому випадку; 5) норми конституційного права на відміну від інших соціальних норм охороняються державою від порушень, а в разі правопорушення держава має виключну компетенцію застосовувати передбачені чинним законодавством заходи заохочення та примусу. До спеціальних ознак конституційно-правових норм слід віднести наступні: 1) публічний характер норм конституційного права. Норми конституційного права в силу того, що конституційне право як галузь традиційно відноситься до публічного права, є нормами публічного права, оскільки норми конституційного права, в першу чергу, регулюють державно-владні відносини публічного характеру; 2) пріоритетне значення норм конституційного права в національній системі права в силу того, що ці норми регулюють найважливіші суспільні відносини, пов’язані, в першу чергу, із здійсненням державно-владних повноважень політичного характеру, і таких, що виникають, здійснюються й припиняються в сфері функціонування держави і є основою предмету конституційно-правового регулювання, в силу чого нормам конституційного права властивий політичний характер; 3) імперативний характер конституційно-правових норм, який пояснюється впливом імперативного методу правового регулювання, що властивий конституційному праву як галузі національного права, з огляду на характер приписів, що містяться в нормах конституційного права. Норми конституційного права містять чітко визначене правило поведінки; 4) інтегративний характер норм конституційного права, оскільки вони є визначальними і системоутворюючими для інших галузевих норм права. Приписи, що містяться в нормах конституційного права, отримують своє логічне продовження в нормах цивільного, кримінального, адміністративного, сімейного, трудового, фінансового та інших галузевих нормах права; 5) багатоманітність норм конституційного права. Галузь конституційного права містить у своєму складі багато різновидів правових норм. Фактично, конституційно-правові норми представлені всіма можливими для правових норм конструкціями (моделями); 6) прямий характер дії норм конституційного права. Будучи об’єктивізованими, в першу чергу, в Конституції України, конституційні норми мають особливий порядок дії. Це означає, що на виконання норм Конституції України видаються інші закони, прямо передбачені конституційними положеннями, а в правозастосовчому значенні пряма дія норм Конституції України означає, що всі суб’єкти конституційного права керуються у своїй діяльності, в першу чергу, нормами чинної Конституції; 7) норми конституційного права є нормами вищої юридичної сили. Будучи об’єктивізованими в системі джерел конституційного права (Конституція України, акти всеукраїнських референдумів, закони України та інші конституційні нормативно-правові акти) мають вищу юридичну силу по відношенню до іншого національного галузевого законодавства; 8) нормам конституційного права притаманна особлива система гарантій, оскільки на них поширюється все коло загальних і спеціальних гарантій, що існує в державі для забезпечення дії національного права; 9) норми конституційного права мають особливі характер структури та властивості структурних елементів.
3. Конституційно-правовим нормам відводиться провідна роль у системі норм права України в цілому, оскільки саме ці норми як основа галузі конституційного права формують національну правову систему і її є основою, одним із найбільш важливих засобів забезпечення повновладдя Українського народу в усіх сферах суспільного та державного життя.
4. Співвідношення норм конституційного права України з нормами інших галузей права характеризується наявністю в них як тих ознак, що різнять їх із нормами інших галузей права, так і тих ознак, що є спільними для всіх норм права, в тому числі й для норм конституційного права України.
5. Конституційно-правові норми є різновидом соціальних норм, оскільки предметом їх регулювання є суспільні відносини. Вони перебувають в постійному органічно нерозривному системному взаємозв’язку з іншими соціальними нормами – моральними, релігійними, звичаєвими, корпоративними та іншими. Вони відрізняються від інших соціальних норм за змістом, сутністю, формою вираження, джерелами походження, структурою і гарантіями, що дозволяє стверджувати про їх особливі, визначальні роль і місце в системі соціальних норм.
6. Конституційно-правові норми об’єктивно не існують і не можуть існувати обособлено, вони утворюють певні структурні групи, об’єднані функціональними зв’язками - інститути конституційного права. Під інститутами конституційного права слід розуміти функціональну систему конституційно-правових норм, що регулюють якісно однорідні та взаємопов’язані суспільні відносини, які складають відносно самостійну групу. Інститути конституційного права утоворюють систему конституційно-правових норм, тобто сукупність різнорівневих, взаємопов’язаних і взаємозумовлених конституційно-правових норм, що об’єднані між собою структурно-функціональними зв’язками з метою регулювання конституційно-правових відносин.
7. Основними критеріями класифікації норм конституційного права є: предмет правового регулювання (розподіл конституційно-правових норм за основними інститутами конституційного права); метод правового регулювання (імперативні та диспозитивні конституційно-правові норми); призначення у механізмі правового регулювання (матеріальні та процесуальні конституційно-правові норми); юридична сила (норми Конституції України; законів України; нормативних актів Верховної Ради України, Президента України, органів виконавчої влади, Конституційного Суду України, органів судової влади; суб’єктів місцевого самоврядування); ступінь конкретизації правового припису (конституційно-правові норми загального та конкретного змісту); характер диспозиції (уповноважуючі, установчі, зобов’язуючі конституційно-правові норми); характер санкції (конституційно-правові норми, що містять прямі, бланкетні та солідарні санкції); суб¢єкти нормотворення (конституційно-правові норми, прийняті Українським народом, державою та суб’єктами місцевого самоврядування); територія дії (загальнодержавні та місцеві конституційно-правові норми); час дії (постійні, тимчасові, виключні конституційно-правові норми);
8. Структура конституційно-правової норми – це її внутрішній склад, взаємозв’язок трьох її основних елементів: конституційної гіпотези, конституційної диспозиції та конституційної санкції. Гіпотеза норми конституційного права – це елемент структури норми, що визначає зміст правила поведінки, яке виражається в мірі дозволеної й належної поведінки суб’єктів конституційного права. Диспозиція норми конституційного права – це елемент її структури, що визначає саму модель правила поведінки і містить правовий припис про дії суб’єктів конституційного права в умовах, що передбачені гіпотезою. Санкція норми конституційного права – це елемент її структури, що містить правовий припис про міру конституційно-правової відповідальності суб’єктів конституційного права.
9. Особливістю структури конституційно-правової норми є те, що: норма конституційного права не завжди представлена гіпотезою, диспозицією та санкцією одночасно; не кожна конституційно-правова норма може бути об’єктивно тричленною, а насамперед регулятивні й охоронні норми, тоді як більшість норм конституційного права мають установчий характер і не мають санкції чи гіпотези; елементи конституційно-правової норми дуже важко вичленити в конкретно об’єктивізованій нормі права, оскільки гіпотеза та диспозиція переплітаються і “зливаються” в єдине ціле; санкціям конституційного права властиве профілактичне, організуюче та виховне призначення, вони застосовуються як прямі, бланкетні та солідарні санкції; нормам конституційного права не завжди тотожна статті конституційного нормативно-правового акта: одна конституційна норма може бути об’єктивізованою в декількох статтях, тоді як одна стаття може вміщувати декілька конституційно-правових норм.
10. Функції конституційно-правових норм (від латинської о functio – виконання, здійснення) – це напрямки, види і форми їх впливу на суспільні відносини, що є предметом конституційного права.
11. Функції конституційно-правових норм слід класифікувати за такими критеріями, як сфери суспільних відносин (політична, економічна, екологічна, соціальна, культурна функції); інститути конституційного права (функції норм інституту основ конституційного ладу; інституту громадянства; інституту прав, свобод і обов’язків людини й громадянина; інституту форм безпосереднього народовладдя; інституту державної влади; інституту територіального устрою; інституту місцевого самоврядування), спосіб впливу на суспільні відносини (програмна, установча, регулююча, охоронна, інформаційна функції) та призначення в механізмі правового регулювання (функціїї матеріальних норм та функції процесуальних норм) тощо.
12. Цінність і зміст норм конституційного права України проявляється в тому, як вони діють, через вплив на суспільні відносини. Адже без належного здійснення функцій конституційно-правових норм, без втілення у життя правових приписів норми втрачають своє соціальне призначення.
13. Реалізація конституційно-правових норм є цілісним, єдиним процесом, який одночасно може бути виділеним в окремі, взаємопов”язані частини, стадії.
14. Основними напрямками здійснення функцій норм конституційного права України є їх реалізація, формами якої є дотримання, виконання, використання й застосування норм конституційного права.

Список посилань

1. Безуглов А.А., Солдатов С.А. Конституционное право России. В трех томах. Том 1. – М., 2001. – С. 17.
2. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права. – М., 2003. – С. 317.
3. Єрмоленко А. Норма // Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002. – С. 433.
4. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М., 1998. – С. 432.
5. Див.: Основин В.С. Нормы советского государственного права. – М., 1963.; Ким А.И., Основин В.С. Государственно-правовые процессуальные нормы и их особенности // Правоведение. – 1967. – № 4. ; Еременко Ю.П. Нормы советских конституций; Автореф. дис. ... к.ю.н. – Саратов, 1968. та інші.
6. Напр.: Советское государственное право/ Под ред. А.Я. Вышинского. – М., 1938.; Советское государственное право/ Под ред. И.П. Трайнина и И.Д. Левина. – М., 1948.; Уманский Я.Н. Советское государственное право. – М., 1960. та інші.
7. Александров Н.Г. О месте трудового и колхозного права в системе советского социалистического права// Сов. гос. и право. – 1958. – № 5. – С. 120.
8. Шебанов А.Ф. Нормы советского социалистического права. – М., 1956. – С. 35.
9. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М., 1960. – С. 37.
10. Иоффе О.С., Шаргордский М.Д. Вопросы теории права. – М., 1961. – С. 132.
11. Основин В.С. Нормы советского государственного права. – М., 1963. – С. 42.
12. Марченко М.Н. Общая теория права и государства. – М., 1998. – С. 213.
13. Там само. – С. 217.
14. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М., 1998. – С. 431.
15. Матузов Н.И. Теория государства и права. – М., 1997. – С. 313-316.
16. Теория государства и права/ Под. ред. профессоров Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М., 2001. – С. 357.
17. Теория государства и права/ Под. ред. профессоров Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М., 2001. – С. 360.
18. Теория государства и права/ Под. ред. профессоров Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М., 2001. – С. 358-360.
19. Алексеев С.С. Теория государства и права. – М., 1999. – С. 208.
20. Алексеев С.С. Теория государства и права. – М., 1998. – С. 272.
21. Проблемы теории права и государства/ Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М., 1999. – С. 250.
22. Рассолова М.М. Теория государства и права. – М., 2000. – С. 228.
23. Там само. – С. 229.
24. Лазарев В.В. Теория права и государства. – М., 2001. – С. 190.
25. Каримова О.А., Гафаров З.М. Основы государства и права. – Ташкент, 1995. – С. 43.
26. Котюк В.О. Теорія права. – К., 1996. – С. 45.
27. Колодій А.М. Основи держави і права. – К. 1997. – С. 31.
28. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., 2000. – С. 297-298.
29. Основы права и государства в вопросах и ответах / Под общей редакцией А.С. Васильева. – Х., 2002. – С. 62.
30. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – К., 2002. – С. 42.
31. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – К., 2002. – С. 43-45.
32. Рабінович П.М. Норма права// Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редколегія: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – Т. 4. – К., 2002. – С. 189.
33. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 17.
34. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 41.
35. Конституционное (государственное) право зарубежных стран/ Под ред. Б.А. Страшуна. – М., 1996. – С. 7.
36. Конституционное право/ Под ред. В.В. Лазарева. – М., 1999. – С. 16-17.
37. Енгибарян Р.В., Тадевосян Э.В. Конституционное право. – М., 2000. – С. 21.
38. Енгибарян Р.В., Тадевосян Э.В. Конституционное право. – М., 2000. – С. 22.
39. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. – М., 2001. – С. 71-73.
40. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 17.
41. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 16.
42. Авакьян С.А. Реализация норм советского государственного права// Советское государство и право. – 1984. – № 1. – С. 15.
43. Краснов Ю.К. Государственное право России. – М., 2002. – С. 30-31.
44. Степанюк О.І. Норми конституційного права України: проблеми теорії; Автореф. дис. ... к.ю.н. – К., 1993. – С. 11.
45. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. – К., 1995. – С. 31.; Конституційне право України/ За ред. проф. В.Ф. Погорілка; 2-е доопр. видання. – К., 2000. – С. 27.
46. Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина. – Х., 1998. – С. 24-25.
47. Конституційне право України/ За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – Х., 1999. – С. 12.
48. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. 2-е вид. – К., 2000. – С. 13.
49. Кравченко В.В. Конституційне право України. – К., 2000. – С. 9.
50. Конституційне право України/ За ред. проф. В.Ф. Погорілка; 2-е доопр. видання. – К., 2000. – С. 29.
51. Копейчиков В.В. Основи конституційного права України. – К., 1998. – С. 11.
52. Назаренко Г.В. Теория государства и права. – М., 1998. – С. 76.
53. Сумський Д.О. Основи держави і права. – К., 1999. – С. 22.
54. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн. – Чернівці, 2000. – С. 16.
55. Гарчева Л.П. Конституционное право Украины. – Симферополь, 2000. – С. 15.
56. Годованець В.Ф. Конституційне право України. – К., 2000. – С. 11.
57. Кравчук М.В. Теоія держави і права. – Тернопіль, 2002. – С. 123-124.
58. Погорілко В.Ф. Конституційні норми// Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редколегія: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – Т. 3. – К., 2001. – С. 284
59. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К., 2002. – С. 16-17.
60. Макаренко Л.М. Деякі питання норм конституційного права України// Держава і право. Вип. 12. – К., 2001. – С. 197.
61. Макаренко Л.М. Деякі питання норм конституційного права України// Держава і право. Вип. 12. – К., 2001. – С. 199, 200.
62. Сінькевич О. Щодо особливостей норм конституційного права України// Право України. – 2002. – № 11. – С. 15.
63. Основин В.С. Нормы советского государственного права. – М., 1963. – С. 12.
64. Сінькевич О. Щодо особливостей норм конституційного права України// Право України. – 2002. – № 11. – С. 18.
65. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
66. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм// Право України. – 2001. – № 11. – С. 9-15.
67. Погорілко В., Федоренко В. Суб’єкти конституційно-правових відносин: поняття, ознаки, види// Право України. – 2002. – № 10. – С. 3-11.; Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Хто п’є із джерела влади// Віче. – 2002. – № 6. – С. 4-9. та ін.
68. Проблемы общей теории права и государства/ Под. общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М., 1999. – С. 250.
69. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., 2000. – С. 297-298.
70. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права; Автореф. дис. ... к.ю.н. – К., 2000. та інші.
71. Погорілко В.Л., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія таа сучасність. – К., 2001. – С. 22.
72. Погорілко В.Л., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. – К., 2001. – С. 220-240.
73. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие/ Сост. В.В. Маклаков. – М., 1999. – С. 15.
74. В ряді країн норми конституційного права мають неформалізований характер. Наприклад – у Великій Британії, Новій Зеландії.
75. Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в пер. и с примеч. И.С. Перетерского. – М., Из-во “Наука”, 1984. – С. 23.
76. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Х., 2000. – С. 26.
77. Колпаков В.К. Адміністративне право України. – К., 1999. – С. 62.
78. Фінансове право/ Під ред. професора Воронової Л.К. – К., 1998. – С. 28.
79. Напр.: Кримінальне право України. Загальна частина/ За ред. Проф. П.С. Матишевського, доцентів П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко. – К., 1999. – 512 с.; Тимченко Л.Д. Международное право. – Х., 1999. – 528 с.
80. Основин В.С. Особенности конституционных норм// Советское государство и право. – 1979. – № 4. – С. 13.
81. Тихомиров Ю.А. Теоретические основы Советской Конституции. – М., 1981. – С. 129.
82. Конституционное право/ Под ред. В.В. Лазарэва. – М., 1999. – С. 17, 17-20.
83. Безуглов А.А., Солдатов С.А. Конституционное право России. Том. 1. – М., 2002. – С. 17.
84. Основин В.С. Особенности конституционных норм// Советское государство и право. – 1979. – № 4. – С. 12-13.
85. Система советского права и перспективы ее развития// Советское государство и право. – 1982. – № 6. – С. 80-110.; Система советского права и перспективы ее развития// Советское государство и право. – 1982. – № 7. – С. 100-120.; Система советского права и перспективы ее развития// Советское государство и право. – 1982. – № 8. – С. 49-70.
86. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 20.
87. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 22.
88. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. – К., 1995. – С. 32-33.
89. Конституційне право України/ За ред. професора В.Ф. Погорілка. – К., 1999. – С. 28-29. та подальші перевидання цього підручника.
90. Конституційне право України/ За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К., 1999. – С.13.
91.Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Х., 2000. – С. 26.
92. Копейчиков В.В. Основи конституційного права України. – К., 1998. – С. 11.
93. Кравченко В.В. Конституційне право України. – К., 2000. – С. 10.
94. Годованець В.Ф. Конституційне право України. – К., 2000. – С. 11-12.
95. Макаренко Л.А. Деякі питання теорії конституційного права України// Держава і право. Вип. 12. – К., 2001. – С. 197.
96. Сінькевич О. Щодо особливостей норм конституційного права України// Право України. – 2002. – № 11. – С. 15.
97. Конституційне право України/ За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К., 1999. – С.13.
98. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К., 2002. – С. 16-17.
99. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 21.
100. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система// Право України. – 2002. – № 3. – С. 12.
101. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. – М., 2001. – С. 169.
102. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 63.
103. Урядовий кур’єр. – 2003. – 7 березня.
104. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
105. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – К., 2002. – С. 43-44.
106. Котюк В.О. Теорія права. – К., 1996. – С. 44-45.; Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., 2002. – С. 298-299.; Основы теории права и государства/ Под ред. А.С. Васильева. – К., 2002. – С. 58.;.Матузов Н.И. Теория государства и права. – М., 1997. – С. 313-316.; Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М., 1998. – С. 431-438.; Алексеев С.С. Теория государства и права. – М., 1998. – С. 272-273.; Марченко М.Н. Общая теория государства и права. – М., 1998. – С. 215-218.; Проблемы общей теории права и государства/ Под общей ред. В.С. Нерсесянца. – М., 1999. – С. 246-252.; Рассолова М.М. Теория государства и права. – М., 2000. – С. 235-238.; Лазарев В.В. Теория права и государства. – М., 2001. – С. 190-191.
107. Поваляєва М.П. Класифікація інститутів конституційного права// Держава і право. Випуск 6. – К., 2000. – С. 136-137.
108. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х, 2000. – С. 283.
109. Лейст О.Е. Сущность права. – М., 2002. –153.
110. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – К., 2002. – С. 39.
111. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х, 2000. – С. 284.
112. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – К., 2002. – С. 40-41.
113. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права. – М., 2003. – С. 265.
114. Лейст О.Е. Сущность права. – М., 2002. – С. 157.
115. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права. – М., 2003. – С. 266.
116. Сінькевич О.В. Взаємодія конституційно-правових норм з нормами моралі // Вісник Київ. нац.універ. ім.Т.Шевченка. Юр.науки. – К. – 2001.- Вип. 47. – 179-182 с.
117. Лейст О.Е. Сущность права. – М., 2002. – С.159.
118. Берман Гарольд Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. – М., 1998.
119. Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный суд. – М., 1997. – С. 12.; Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Х., 2000. – С. 11.
120. The Story of the Piligrim Fathers, 1606-1623; as Told by Themselves Their Friends and Their Enemies/ Ed by E Arber. – L., 1897. – P. 278-280. (Цит. за Калашніков В.М. Генеза конституційного права США// Правова держава. Вип. 12. – К., 2001. – С. 552).
121 Скакун О.Ф., Подберезский Н.К. Теория права и государства: Учебник. – Х., 1997. – С.291.
122. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права. – М., 2003. – С.234.
123. Там само, - С.274.
124. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., 2000. – С.295.
125. Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002. – С. 494.
126. Лейст О.Е. Сущность права. – М., 2002. – С.161.
127. Сінькевич О.В. Особливості структури норм конституційного права України // Часопис Київ. університету права. –К. –2003. –№ 1. –С.11.
128. Лунь З.І. Правова охорона Конституції України; Автореферат дисертації .... к.ю.н. – К., 2003. – С. 8-12.
129. Конституція України, 28 червня 1996 року.
130. Ефимочкин В.П. К вопросу о принципах построения системы права// Советское государство и право. – 1957. – № 3. – С. 86.
131. Алексеев С.С. Право: Азбука – Теория – Философия. Опыт комплексного исследования. – М., 1999. – С.63.
132. Лучин В.О. Конституционные нормы ы правоотношения, М., «Закон и право», 1997. – С.73.
133. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. –М., Юрист. – 2001. – С.83.
134. Котюк В.О. Теорія права. – К., 1996. – С. 49.
135. Проблемы Общей теории права и государства/ Под ред. В.С. Нерсесянца. – М., 1999. – С. 261-264.
136. Основин В.С. Нормы советского государственного права. – М., 1963. – С. 49.
137. Советское государственное право. – М., 1975. – С. 27-28.
138. Лучин В.О. Процессуальные нормы в советском государственном праве. – М., 1976. – С. 148-165.
139. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 46.; Конституционное право/ Под ред. В.В. Лазарева. – М., 1999. – С. 22.
140. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право России. – М., 2001. – С. 11-15.
141. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. – М., 2001. – С. 85-92.
142. Колюшин Е.И. Конституционное (государственное) право России. – М., 1999. – С. 8.
143. Краснов Ю.К. Государственное право России. – М., 2002. – С. 32-33.
144. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. – М., 1998. – С. 14.
145. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. Выпуск третий. Том 1. – М., 1912. – С. 513.
146. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – Минск, 2001. – С.17.
147. Степанюк О.І. Норми конституційного права України: проблеми теорії; Автореф. дис. ... к.ю.н. – К., 1993. – С. 17-18.
148. Копейчиков В.В. Основи конституційного права України. – К., 1998. – С. 9-13.
149. Конституційне право України/ За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – Х., 1999. – С. 12-15.
150. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм// Право України. – 2001. – № 11. – С. 9-15.
151. Конституційне право України; Підручник/ За ред. В.Ф.Погорілка. 2-е доопр. вид. – К.: Наукова думка, 2000. – С.26.
152. Тодика Ю.М. Конституційне право України як галузь права; Конспект лекцій. – Х., 1995. – С.14.; Конституційне право України / За ред. Ю.С.Шешученка, В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики. – Х., 1999. – С. 16.
153. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. 2-е вид. – К., 2000. – С. 12.
154. Грабыльников А.В. Конституционное право Украины как отрасль права и наука. Учебное пособие. – Днепропетровск, 1999. – С.18.
155. Основи конституційного права України; Підручник/ За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 1998. – С.9.
156. Шебанов А.Ф. Форма советского права. – М., 1968. – С. 23.
157. Якушев В.С. Понятие правового института // Правоведение. – 1970. – № 6. – С. 67.
158. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – Т. 1. – М., 1981. – С. 166.
159. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х., 2000. – С. 300.
160. Степанюк О.І. Норми конституційного права України: проблеми теорії; Автореф. дис. ... к.ю.н. – К., 1993. – С 18.
161. Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 18.- Ст.276.
162. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Система конституційного права як галузі права, юридичної науки та навчальної дисципліни// Правова держава. Випуск дванадцятий. – К., 2001. – С. 121.
163. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М., 1999. – С. 391.; Проблемы общей теории права и государства / Под ред. В.С. Нерсесянца. – М., 1999. – С. 255.
164. Нормы советского права. Проблемы теории// Под ред. М.И. Байтина и В.К. Бабаева. – Саратов, 1987.
165. Котюк В.О. Теорія права. – К., 1996. – С.51.
166. Котюк В.О. Теорія права. – К., 1996. – С. 45-49.
167. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – К., 2000. – С. 312-314.
168. За повышение роли правовой науки в кодификации советского законодательства// Советское государство и право. – 1956. – № 1.
169. Брауде И.Л. Некоторые вопросы системы советского права// Ученые записки Всесоюзного института юридических наук. Выпуск 4. – М., 1955. – С. 3-27.
170. Алексеев С.С. О теоретических основах классификации отраслей советского права// Советское государство и право. – 1957. – № 7. – С. 99-107.
171. Павлов И.В. Система советского социалистического права// Советское государство и право. – 1958. – № 11. – С. 3-18.
172. Гурвич Г.С. Некоторые вопросы советского государственного права// Советское государство и право. – 1957. – № 12. – С. 104-112.
173. Шаргородский М.Д., Иоффе О.С. О системе советского права// Советское государство и право. – 1957. – № 6. – С. 101-110.
174. Шейндлин Б.В. Норма права и правоотношение// Вопросы общей теории советского права. – М., 1960. – С. 123-138.
175. Недбайло П.Е. Вопросы структуры советских правовых норм в связи с постепенным перерастанием их в правила коммунистического общежития// Право и коммунизм. – М., 1965. – С. 128-134.
176. Алексеев С.С. Структура советского права. – М., 1975. – 264 с.
177. Корнеев С.М. Вопросы построения системы советского права// Правоведение. – 1963. – № 1. – С. 14-25.
178. Апт А.Ф., Кенонов А.А. К вопросу об элементах и структуре советского права// Вестник Московского университета. – 1973. – № 3. – С. 51.
179. Зелькина О.С. Системно-структурный анализ категорий диалектики. – Саратов, 1970. – С. 40.
180. Недбайло П.Е. Вопросы структуры советских правовых норм в связи с постепенным перерастаниемих в правила коммунистического общежития// Право и коммунизм. – М., 1965. – С. 131-132.
181. Краснов Ю.К. Государственное право России. – М., 2002. – С. 35.
182. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. – М., 1998. – С. 13.
183. Шаргородский М.Д., Иоффе О.С. О системе советского права// Советское государство и право. – 1957. – № 6. – С. 107.
184. Габричидзе Б.Н., Елисеев Б.П., Чернявский А.Г. Конституционное право современной России. – М., 2001. – С. 39-40.
185. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право России. – М., 2001. – С. 10.
186. Конституционное право/ Под ред. В.В. Лазарева. – М., 1999. – С. 21.
187. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – Минск, 2001. – С. 16-17.
188. Каримов О.А., Гафаров З.М. Основы государства и права. – Ташкент, 1995. – М. С. 576.
189. Мелащенко О.Ф. Основи конституційного права України. – К., 1995.- С.34.
190. Степанюк О.І. Норми конституційного права України: проблеми теорії. Автореферат дисертації ... к.ю.н. – Львів, 1994. – С. 11.
191. Конституційне право України/ За ред. В.Ф. Погорілка. – К., 2000. – С. 30.
192. Годованець В.Ф. Конституційне право України. – К., 2000. – С. 12.
193. Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К., 2002. – С. 19-20.
194. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційно-правова відповідальність// Правова держава. Випуск тринадцятий. – К., 2002. – С. 114-131.
195. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Юридична відповідальність за порушення конституційного законодавства України// Часопис Київського університету права. – 2001. – № 1. – С. 30-38.
196. Наливайко Л.Р. Конституційно-правова відповідальність: проблеми теорії і практики. Автореферат дисерт. ... к.ю.н. – К., 2000.
197. Майданник О.О. Конституційно-правова відповідальність. – К., 2000. – 40 с.
198. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційно-правова відповідальність// Правова держава. Випуск тринадцятий. – К., 2002. – С. 115.
199. Алексеев С.С. Структура советского права. – М., 1975. – С. 23, 33.
200. Апт А.Ф., Кененов А.А. К вопросу об элементах и структуре советского права// Вестник Мос-го ун-та. с. Право. – 1973. – № 3. – С. 52.
201. Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 37. – Ст. 538.
202. Недбайло П.Е. Вопросы структуры советских правовых норм в связи с постепенным перерастанием их в правила коммунистического общежития// Право и коммунизм: Сб. – М., 1965. – С. 131-132.
203. Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы. – Львов, 1959. – С. 36.
204. Апт А.Ф., Кененов А.А. К вопросу об элементах и структуре советского права// Вестник Мос-го ун-та. с. Право. – 1973. – № 3. – С. 51.
205. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційно-правова відповідальність// Правова держава. Випуск тринадцятий. – К., 2002. – С. 128.
206. Конституційне право України/ За ред. проф. В.Ф. Погорілка; 2-е доопр. видання. – К., 2000. – С. 30.
207. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 33-45.
208. Радько Т.Н. Функции права// Общая теория права. – Новгород., 1993. – С. 266-281.
209. Степанов И.М. Конституция развитого социализма: социальная ценность и основные функции// Советское государство и право. – 1978. – № 12. – С. 3-10.
210. Лучин В.О. Функциональные аспекты действия Конституции// Советское государство и право. – 1983. – № 3. – С. 12-18.
211. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Х., 2000. – С. 70.
212. Безуглов А.А., С.А. Солдатов. Конституционное право России. Том. 1. – М., 2001. – С. 25.
213. Советское государственное право. – М., 1983. – С. 46.
214. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. – К., 1996. – С. 12-17.
215. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Х., 2000. – С. 70-80.
216. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 33-45.
217. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
218. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Х., 2000. – С. 73.
219. Урядовий кур’єр. – 2003. – № 44-45.
220. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 40.
221. Конституции государств Европейского Союза. – М., 1999. – 816 с.; Конституции зарубежных государств/ Сост. В.В. Маклаков. – М., 1999. – 584 с.; Конституции зарубежных стран/ Сост. В.Н. Дубровин. – М., 2001. – 448 с.
222. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
223. Науково-практичний коментар Закону України “Про громадянство України”. – К., 2002. – С. 156-245.
224. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
225. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 654.
226. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 49. – Ст. 259.
227. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28. – Ст. 230.
228. Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 32. – Ст. 215.
229. Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 46. – Ст. 393.
230. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
231. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
232. Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 5. – Ст. 17.
233. Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №3-4. – Ст. 15.
234. Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №6-7. – Ст. 24.
235. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 81.
236. Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 51-52. – Ст. 265.
237. Федоренко В.Л. Парламентська реформа як предмет всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р.// Парламентаризм в Україні: теорія та практика. – К., 2001. – С. 347-351.
238. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
239. Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 35. – Ст. 338.
240. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 227.
241. Конституційне законодавство України (законодавчі акти, коментар, офіційне тлумачення). – К., 2000. – С. 638-666.
242. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система// Право України. – 2002. – № 3. – С. 8-16.
243. Закон України “Про судоустрій України”. – К., 2002. – 88 с.
244. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
245. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 79.
246. Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 24. – Ст. 180.
247. Румянцев О.Г. Основы конституционного строя России. – М., 1994. – С. 204.
248. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 34-35.
249. Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный Суд. – М., 1997. – С. 40-87.
250. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. – М., 2001. – С. 111-136.
251. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – 687 с.
252. Конституційне право України. За ред. Тація В.Я., Погорілка В.Ф., Тодики Ю.М.. – Український центр правничих студій, Київ, 1999., С.52.
253. Пертцик В.А., Шмайлова Л.П. Реализация конституционных норм// Советское государство и право. – 1979. – № 5. – С. 3-10.
254. Кабышев В.Т. О механизме реализации Конституции СССР// Конституция СССР и проблемы укрепления правовой государственной и общественной жизни. – Свердловск, 1980.
255. Лукьянов А.И. Конституция действует, живет, работает// Советское государство и право. – 1982. – № 10. – С. 3-13.
256. Авакьян С.А. Реализация норм советского государственного права// Советское государство и право. – 1984. – № 1. – С. 15-22.
257. Боброва Н.А. Гарантии реализации государственно-правовых норм. – Воронеж, 1984.
258. Стумбина Э.Я., Кузнецов А.В., Эглитис В.В. Механизм реализации Конституции. – Рига, 1984.
259. Государственно-правовые проблемы реализации Советской Конституции. – Свердловск, 1987.
260. Зражевская Т.Д. Реализация конституционного законодательства. Проблемы теории и практики; Автореферат дисс. … д.ю.н. – Саратов, 2000.
261. Конституційне право України/ За редакцією В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К., 1999. – С. 53.
262. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 59.
263. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. – М., 2001. – С. 111.
264. Бориславський Л. Форми реалізації конституційно-правових норм// Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 31. – Л., 2000. – С. 177.
265. Проблемы теории государства и права/ Под общ. ред В.СЧ. Нерсесянца. – М., 1999. – С. 416.
266. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – К., К., 2002. – С. 151-152.
267. Авакьян С.А. Реализация норм советского государственного права// Советское государство и право. – 1984. – № 1. – С. 15-23.
268. Бориславський Л. Форми реалізації конституційно-правових норм// Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 31. – Л., 2000. – С. 176.
269. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации. – М., 2002. – С. 89.
270. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – К, 2002. – С. 155.
271. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 1995. –