КОНСТИТУЦІЙНІ ПРИНЦИПИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ :

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ І Поняття та система конституційних принципів місцевого самоврядування …………..……………………………………. 13
1.1. Поняття, ознаки та природа конституційних принципів місцевого самоврядування…………………………………….. 13
1.2. Становлення і розвиток принципів місцевого самоврядування в конституційному процесі України……….. 32
1.3. Втілення принципів Європейської хартії місцевого самоврядування у національному законодавстві…………….. 53
1.4. Значення конституційних принципів для нормотворчої діяльності суб’єктів місцевого самоврядування.………………………………………………... 73
1.5. Висновки до розділу…………………………………………… 93
РОЗДІЛ ІІ Реалізація конституційних принципів місцевого самоврядування в процесі функціонування його суб’єктів…. 98
2.1. Реалізація територіальними громадами конституційних принципів місцевого самоврядування………………………... 98
2.2. Конституційні принципи функціонування органів місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення……… 116
2.3. Конституційні принципи місцевого самоврядування в інноваційній діяльності органів місцевого самоврядування………………………………………………… 135
2.4. Державні гарантії здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування…………………………………….. 154
2.5. Висновки до розділу…………………………………………… 174
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….. 194
ДОДАТКИ……………………………………………………………………... 217

ВСТУП

Актуальність теми. Україна тримає курс на побудову суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, становлення громадянського суспільства. Для досягнення поставленої мети необхідне комплексне вирішення політичних, соціальних, правових, ідеологічних, економічних питань і системне реформування всіх сфер суспільного життя.
Одним з важливих елементів життєдіяльності та розвитку держави і суспільства є місцеве самоврядування, а реалізація на практиці конституційних принципів місцевого самоврядування - вагомий крок до становлення і розбудови правової держави і громадянського суспільства.
У Конституції України вперше за новітніх часів проголошено, що в країні визнається і гарантується місцеве самоврядування [1]. Основний Закон, виходячи з міжнародних стандартів, закріпив місцеве самоврядування в трьох аспектах: 1) елемента конституційного ладу; 2) засобу забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 3) права територіальної громади на місцеву автономію. Загальні засади конституційного ладу в Україні стосовно місцевого самоврядування проголошені в розділі ХІ Основного Закону.
Розвиток сучасного суспільства вимагає нового розуміння і трактування ролі та значення місцевого самоврядування як базової демократичної інституції. Ще більшої актуальності набуло це питання після визначеного в Посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір” стратегічного курсу України на вступ до Європейського Союзу [2].
Актуальність дослідження конституційних принципів місцевого самоврядування в Україні зумовлена також тим, що недостатньо тільки їх проголосити, необхідно створити реальні механізми їх реалізації відповідно до міжнародних стандартів. Сучасне місцеве самоврядування в Україні ґрунтується на принципах, сформованих та закріплених не тільки в Конституції України та Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” [3], а і в Європейській хартії місцевого самоврядування, де проголошені фундаментальні принципи організації і функціонування місцевого самоврядування, ратифікованій у повному обсязі Верховною Радою України, що зобов’язує Україну приєднатися до міжнародних стандартів муніципальної демократії.
Конституційні принципи місцевого самоврядування в Україні є орієнтирами правотворчої, правореалізаційної і правоохоронної діяльності держави у сфері місцевого самоврядування. Їх однозначне розуміння і дотримання у практичній діяльності має забезпечити необхідну динаміку розвитку і ефективне функціонування системи місцевого самоврядування, а нехтування ними, а тим більше порушення їх різними гілками влади унеможливлять стабільність правового інституту місцевого самоврядування.
Україна за роки незалежності зробила прогресивні та переконливі кроки на шляху становлення і розбудови правової бази місцевого самоврядування. Одним з важливих законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою України на розвиток Конституції, є Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року, в ст. 4 якого закріплені основні принципи місцевого самоврядування. Проте їх практичне застосування засвідчило наявність великих невикористаних можливостей, тому на законодавчому рівні продовжується активний пошук нових варіантів розвитку і реалізації положень Конституції та шляхів реального забезпечення дії конституційних принципів місцевого самоврядування в Україні відповідно до європейських стандартів.
У спеціальній літературі розгляд проблем функціонування публічної влади, зокрема взаємовідносини органів законодавчої, виконавчої, судової, з владою на місцях, дослідження окремих функцій цих суб’єктів на різних етапах становлення конституційних принципів місцевого самоврядування здійснювався у працях правознавців В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, С.С. Алексєєва, І.П. Бутка, Д.А.-А. Керімова, В.Н. Кудрявцева, Б.П. Курашвілі, В.В. Копєйчикова, Ю. Панейка, М.Ф. Селівона, Ю.О. Тихомирова, Л.П. Юзькова, Л.С. Явича та ін.
Констатуючи значний внесок цих авторів у розвиток концепцій і висвітлення закономірностей діяльності суб’єктів публічної влади як у загальнотеоретичному, так і в практичному аспекті, слід мати на увазі, що переважну більшість їх наукових праць видано не за часів незалежності України, що зумовлює їх спрямованість на дослідження, насамперед, державницьких за своєю природою явищ.
У роки перебудови у вітчизняній науці почалося формування сучасних європейських поглядів на інститут місцевого самоврядування. Вагомий внесок у цей процес зробили українські вчені, зокрема: М.О. Баймуратов, В.І. Борденюк, Р.К. Давидов, В.М. Кампо, М.І Козюбра, М.І. Корнієнко, В.В. Кравченко, В.І. Кравченко, В.С. Куйбіда, О.Г. Мурашин, Б.І. Ольховський, М.П. Орзіх, В. Пархоменко, М.В. Пітцик, В.Ф. Погорілко, М.О. Пухтинський, В.П. Рубцов, А.О. Селіванов, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, В.М. Шаповал та ін.
У дисертаційному дослідженні використано також розробки сучасних провідних іноземних науковців – В.І. Васильєва, І.В. Видріна, Я. Гонцяжа, О.Є Кутафіна, Карін Плоккер, Б.М. Свирського, Гай Холліса, О.І. Черкасова, В.Є. Чиркіна, В.А. Ясюнаса та ін.
Пошукачем досліджені нормативно-правові акти, статистичні дані, матеріали практики нормотворчої та правозастосовчої діяльності органів місцевого самоврядування, нагромаджені в Управлінні по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України.
Варто зазначити також, що дисертації, які захистили останнім часом українські правники О.В. Баймуратов, Ю.В. Делія, В.С. Куйбіда, О.М. Солоненко, містять науковий аналіз окремих аспектів місцевого самоврядування. Проте, ці дослідження не присвячені системному висвітленню конституційних принципів місцевого самоврядування. Тому дана праця, органічно доповнюючи їх, не втрачає своєї актуальності.
Таким чином, дослідження в даній дисертації конституційних принципів місцевого самоврядування в Україні має теоретичне і практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана з урахуванням Концепції адміністративної реформи в Україні, одним із завдань якої є: формування сучасної системи місцевого самоврядування; запровадження нової ідеології функціонування місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян. Тема обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), відповідно до програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки (Рішення колегії МВС України від 18 грудня 2000 року №9 КМ/1), обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол №1 від 30 січня 2001 року) та включена до науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 рік (Затверджено ректором НАВСУ 28 грудня 2001 року).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у формулюванні і трактуванні сучасної теорії конституційних принципів місцевого самоврядування в Україні та їх реалізації, а також у відпрацюванні практичних рекомендацій щодо приведення національного законодавства у відповідність з принципами, проголошеними Європейською хартією місцевого самоврядування. Визначена мета дослідження обумовила необхідність постановки і розв’язання таких завдань:
- формулювання понять та ознак конституційних принципів місцевого самоврядування;
- аналіз становлення і розвитку принципів місцевого самоврядування в конституційному процесі України;
- визначення рівня втілення принципів Європейської хартії місцевого самоврядування в національному законодавстві;
- обґрунтування значення конституційних принципів для нормотворчої діяльності суб’єктів права місцевого самоврядування;
- аналіз практики реалізації територіальними громадами конституційних принципів місцевого самоврядування;
- узагальнення досвіду реалізації конституційних принципів місцевого самоврядування в процесі функціонування його суб’єктів;
- з’ясування ролі і місця конституційних принципів місцевого самоврядування в інноваційній діяльності органів місцевого самоврядування;
- розкриття державних гарантій здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система загальносоціальних закономірностей виникнення та розвитку конституційних принципів місцевого самоврядування, їх правового закріплення та проблеми реалізації цих принципів у процесі функціонування його суб’єктів.
Предметом дисертаційного дослідження є правові відносини, що мають місце в процесі виникнення та функціонування конституційних принципів місцевого самоврядування в Україні, їх практичної реалізації в діяльності суб’єктів місцевого самоврядування.
Методи дослідження. При підготовці дисертації автор застосував філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання. Теоретико-методологічна основа дослідження - комплекс методів збору, аналізу та обробки фактологічної інформації, зокрема: методи порівняльно-правового та конкретно-історичного аналізу і синтезу зарубіжних і вітчизняних джерел, вивчення документальної інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування; методи моделювання, прогнозування, спостереження та інші методи наукового пізнання. Так, застосування системного та структурного методів дозволило дослідити співвідношення теорії і практики місцевого самоврядування, класифікувати його принципи, а також розкрити зміст кожного з принципів окремо і проаналізувати відтворення конституційних принципів місцевого самоврядування в діяльності його суб’єктів, запропонувати рекомендації щодо вдосконалення їх практичного втілення; порівняльно-правовий метод застосовано при дослідженні відповідності Конституції та законодавства України положенням міжнародних правових актів, обов’язкових для виконання Україною; конкретно-історичний метод застосовано при дослідженні становлення принципів місцевого самоврядування в конституційному процесі; методи збору, аналізу і синтезу використано при вивченні документів, спостережень автора за роботою органів місцевого самоврядування; метод узагальнення застосовано при підготовці висновків; методи багатофакторності, моделювання і прогнозування використано при розробці пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України з питань місцевого самоврядування.
Наукова новизна одержаних результатів. Полягає в тому, що в дисертації вперше у вітчизняній науці проведено комплексне наукове дослідження теоретичних проблем конституційних принципів місцевого самоврядування та їх реалізації в Україні.
Новизну дослідження відображають основні науково-теоретичні положення:
1. Авторське визначення поняття “конституційні принципи місцевого самоврядування”, згідно з яким це - обумовлена природою місцевого самоврядування система основоположних витоків та ідей, які закріплені чи випливають зі змісту Конституції та законів України і визначають організацію та діяльність громади, органів, що формуються громадянами та самостійно управляють місцевими справами в інтересах територіальної громади.
2. Особиста систематизація на основі аналізу принципів, закріплених в Європейській хартії місцевого самоврядування, проблемних питань реалізації її положень у внутрішньому законодавстві і практичній діяльності органів місцевого самоврядування та пропозиції щодо шляхів подолання колізій, озвучених, зокрема, на Конгресі місцевих і регіональних влад Європи відносно України.
3. Конкретизація і розкриття значення конституційних принципів місцевого самоврядування для нормотворчої діяльності суб’єктів місцевого самоврядування. Наведено переконливі приклади, визначено окремі неузгоджені питання і запропоновано компромісне їх вирішення.
4. Новим науковим результатом є положення про необхідність подальшого розвитку конституційних принципів місцевого самоврядування в Україні. Для цього сформульовано і аргументовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування, зокрема запропоновано доповнити діюче законодавство з питань місцевого самоврядування принципами субсидіарності і повсюдності, унітаризму та регіоналізму.
5. Автором особисто проаналізовано механізм взаємодії конституційних принципів місцевого самоврядування, їх значення для становлення і подальшого розвитку правової держави і громадянського суспільства, а також розроблено пропозиції щодо вдосконалення реалізації конституційних принципів в інноваційній діяльності органів місцевого самоврядування в Україні.
6. Визначено та розкрито нові підходи щодо державних гарантій здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування в Україні. Акцент зроблено на встановлення чітких механізмів і прозорих процедур судового захисту прав та законних інтересів територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Практичне значення отриманих результатів у поєднанні з іншими науковими розробками цього напрямку сприятимуть формуванню сучасного відношення різних гілок влади до місцевого самоврядування в Україні.
Одержані результати дослідження можуть використовуватись:
- у правотворенні – висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть служити методологічною і теоретичною основою розробки й удосконалення законодавчих актів, спрямованих на розробку і впровадження конституційних принципів місцевого самоврядування у практичній діяльності суб’єктів місцевого самоврядування в Україні. Ряд положень дисертації можна використати в процесі підготовки змін до Основного Закону, проектів законів про програму державної підтримки місцевого самоврядування, про територіальні громади в Україні, а в перспективі - і в Кодексі про місцеве самоврядування в Україні;
- у науково-дослідній сфері – окреслено напрямки перспективних досліджень, передусім, щодо вдосконалення та реалізації конституційних принципів місцевого самоврядування; діяльність державних органів стосовно гарантій здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані при написанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій, а також при читанні курсів конституційного, муніципального, адміністративного права тощо.
Окремі результати дослідження знайшли практичне втілення при прийнятті рішень Солом’янською районною радою в м. Києві (Довідка від 10 лютого 2003 р. №54) (Додаток А).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру з удосконалення діяльності суб’єктів місцевого самоврядування, що містяться в дисертації, були обговорені в Управлінні по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування Апарату Верховної Ради України і частина з них використана в діяльності цього Управління (Довідка від 22 травня 2003 року №08/189) (Додаток Б); доповідалися також на засіданнях кафедри конституційного права Національної академії внутрішніх справ України; були апробовані у виступах автора на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних, науково-теоретичних конференціях та семінарах, зокрема на:
1. Науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (Донецьк, квітень, 2001 р., тези опубліковані);
2. Всеукраїнській науковій конференції “Україна між минулим і майбутнім (до 10-ї річниці незалежності України)” (Івано-Франківськ, квітень, 2001 р.);
3. Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Українська національна ідея – проблема відповідальності” (Львів, травень, 2002 р.);
4. Науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (Харків, грудень, 2001 р., тези опубліковані);
5. Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Молода українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної правової держави Україна” (Львів, травень, 2001 р.);
6. Міжнародній науковій конференції “Україна в ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи” (Київ, квітень, 2001 р., тези опубліковані);
7. Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький, квітень, 2002 р., тези опубліковані);
8. Конференції “Законодавче забезпечення місцевого та регіонального розвитку: підсумки роботи Верховної Ради України 3-го скликання та законодавчі орієнтири на майбутнє” (Київ, березень, 2002 р.).
9. Всеукраїнських муніципальних слуханнях “Ресурси місцевого і регіонального розвитку: національний та міжнародний аспекти” (Судак, Автономна Республіка Крим, липень-серпень, 2002 р.)
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у дев’яти наукових статтях, з яких чотири опубліковані у фахових юридичних виданнях:
1. Державні гарантії і правозахисна роль державних органів щодо здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування // Право України. – 2002. - №10. – С. 29-32.
2. Забезпечення органами місцевого самоврядування прав людини: проблеми теорії і практики // Науковий вісник НАВСУ. – 2001. -№3. – С. 136-142.
3. Місцеве самоврядування в Україні: інноваційні підходи до розв’язання проблем у законодавстві // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №8. - С. 97-98.
4. Роль місцевого самоврядування в розбудові демократичної України // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів, 2002. - Вип.12. - С. 137-141.
5. Господар міста – кожен із нас // Віче. – 2001. - №5. – С. 132-139.
6. Місцеве самоврядування в Конституції України: проблеми і перспективи розвитку // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2002. - Спецвипуск №1. – С. 49-50.
7. Становлення принципів місцевого самоврядування за стандартами Ради Європи. – У кн.: Україна в ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи. – Київ: МІЛП, Український Центр духовної культури, 2001. – С. 384-389.
8. Діяльність органів місцевого самоврядування по захисту прав людини. - У кн.: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. Донецьк, 27 квітня 2001 року / Гол. ред. І.Г. Кириченко. – Донецьк: ДІВС, 2001. – С. 197-204.
9. Територіальна громада: інноваційні підходи до вирішення проблем у законодавстві України. – У кн.: Проблеми правового регулювання місцевого самоврядування: Матеріали наук.-практ. конф. Харків, 4-5 грудня 2001 р. / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 151-154.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Принципи місцевого самоврядування є соціальним явищем як за джерелом виникнення, так і за змістом: їх виникнення зумовлюється потребами суспільного розвитку, і тому в них відображаються закономірності суспільного життя. Головними джерелами принципів місцевого самоврядування є політика, економіка, мораль, ідеологія, соціальне життя.
На природу конституційних принципів місцевого самоврядування вплинули теорії місцевого самоврядування: так, у Конституції України спостерігається компроміс державницької та громадівської теорій місцевого самоврядування, що відповідає сучасній світовій практиці.
Дисертант виділяє такі ознаки конституційних принципів місцевого самоврядування в Україні: демократичність, об’єктивну обумовленість, нормативно-регулятивний характер, системність (цілісність), обов’язковість та загальний характер конституційних принципів місцевого самоврядування. Враховуючи вищеназвані ознаки, пошукач пропонує таке визначення конституційних принципів місцевого самоврядування: це обумовлена природою місцевого самоврядування система основоположних витоків та ідей, які закріплені чи випливають зі змісту Конституції та законів України і визначають організацію та діяльність населення, органів, що формуються громадянами та самостійно управляють місцевими справами в інтересах територіальної громади.
З нашої точки зору, конституційні принципи місцевого самоврядування перебувають нині у стані становлення і пошуку, вони формуються як складний синтез опосередкування і осмислення багатьох проблем, пов’язаних з політичними, економічними, духовними та іншими процесами і відображають рух суспільства до формування громадянського суспільства і правової держави.
Місцеве самоврядування - один з основоположних принципів конституційного ладу - у свою чергу, має власну систему принципів, через призму яких ще повніше розкривається зміст цього важливого соціально-політичного явища, його місце і роль у суспільстві і державі. Виражаючи природу, сутність і закономірності розвитку місцевої влади, конституційні принципи місцевого самоврядування характеризуються цілісністю і складають єдину систему.
2. Аналізуючи становлення конституційних принципів місцевого самоврядування в конституційному процесі сучасної України, ми не обминули багатий і повчальний історичний досвід нашої держави, передусім часи існування держави і права Руси-України, Галицько-Волинського князівства, Української гетьманської держави, Української Народної Республіки та Директорії. Дано також характеристику періоду, коли місцеву владу уособлювала “радянська вертикаль”.
При розробці Конституції України було важко знайти оптимальну модель вітчизняного місцевого самоврядування. При цьому важливо було сприйняти і використати міжнародні стандарти організації муніципальної влади. На той час в Європі принципи місцевого самоврядування знайшли своє закріплення у Всесвітній Декларації місцевого самоврядування та Європейській хартії місцевого самоврядування.
Сучасний етап розробки і становлення конституційних принципів місцевого самоврядування в Україні розпочався з проголошенням Декларації про державний суверенітет України та прийняття Акта проголошення незалежності України. Це дало можливість українському парламенту самостійно визначати основні напрями законодавчої політики, виходячи з національних інтересів України.
Робота по розвитку законодавства про місцеве самоврядування проводилася паралельно з розробкою нової Конституції. Окреме місце в процесі становлення конституційних принципів місцевого самоврядування посідає Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року, який розпочав останній етап конституційного процесу в Україні і не залишив поза увагою засади місцевого самоврядування.
Конституція України остаточно закріпила принцип, за яким в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Питання правового регулювання статусу місцевого самоврядування займало одне з найважливіших місць у процесі розробки і становлення принципів місцевого самоврядування в Україні. На різних етапах конституційного процесу висловлювалися різні думки, формувалися позиції щодо конституційного закріплення принципів місцевого самоврядування, на які впливала політична кон’юнктура, теоретичні уявлення моделей місцевого самоврядування, можливі форми державного правління та територіального устрою. Невипадково, що на різних етапах і в різних проектах ідея місцевого самоврядування займала досить невизначене місце і роль у системі демократичних інститутів влади, і, як наслідок, розділ, що стосується місцевого самоврядування, практично в усіх проектах був найнедосконалішим. І це не дивно, адже в теоретичному плані в Україні питання місцевого самоврядування потребують подальшого наукового дослідження та розробки.
Важливо зазначити, що місцеве самоврядування – це багатогранне соціально-політичне явище, подальший розвиток якого, на нашу думку, повинен розвиватися в межах унітарної української держави, і ця вимога унітарності є принциповою. Без реалізації принципу унітарності та регіоналізму буде важко розв’язати проблему формування єдиної української політичної нації, яка, за положеннями Конституції України, має об’єднувати громадян України незалежно від їх етнічного походження.
В Україні в основному закріплені конституційні принципи місцевого самоврядування, які відповідають демократичним стандартам. Проте залишається актуальним створення механізму реалізації основних принципів, а також систематичного вдосконалення та наповнення їх реальним змістом, інакше вони залишаться декларативними.
3. Європейська хартія місцевого самоврядування є основним міжнародним документом для країн - членів Ради Європи, який містить стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування. Україна ратифікувала Хартію в повному обсязі, а отже її принципи є складовою частиною національного законодавства України.
Конституція України певною мірою конкретизує частину принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, які відповідають особливостям нашої держави. Так, визнання місцевого самоврядування як засади організації публічної влади на місцях знайшло своє втілення, як того вимагає Хартія, в Конституції України. Згідно з цим принципом взаємовідносини центральних і місцевих органів влади мають будуватися вже не на основі жорсткої централізації, а на конституційних принципах правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності місцевого самоврядування.
В Європейській хартії місцевого самоврядування сформульовані загальні положення, що вказують на необхідність конституційних і правових основ місцевого самоврядування, в них формулюються принципи, які визначають характер та об’єм компетенції місцевого самоврядування, захист кордонів самоврядних територій, забезпечення організаційної автономії місцевої влади.
Зважаючи на стан реалізації принципів Хартії Україною, необхідно зазначити, що національне законодавство потребує уточнення і доопрацювання. Особливо важливим залишається внесення змін до Конституції України та прийняття законів на виконання Резолюцій та Рекомендацій Конгресу місцевих та регіональних влад Європи від 1998 року та 2001 року, які прийняті з метою сприяння імплементації та більш ретельному дотриманню Україною положень Хартії. Принципове ставлення до положень Резолюції Конгресу, на нашу думку, матиме важливе значення для України, особливо, якщо взяти до уваги намір нашої держави увійти до складу Європейського Союзу. На нашу думку, підвищеної уваги потребує механізм реалізації принципів Європейської хартії місцевого самоврядування у практичній роботі суб’єктів місцевого самоврядування в Україні.
Результати дисертаційного дослідження показали, що ряд важливих принципів Європейської хартії, незважаючи на її ратифікацію Україною в повному обсязі, все ще не отримав належного відтворення в чинному законодавстві та в суспільній практиці.
4. Досліджуючи значення конституційних принципів місцевого самоврядування для нормотворчої та інших форм діяльності його суб’єктів, автор дійшов висновку, що в Європейській хартії місцевого самоврядування акцентується увага на реальній спроможності місцевих властей самостійно приймати рішення з питань місцевого значення. Поняття спроможності є важливим у тому сенсі, що право управляти місцевими справами обов’язково повинно супроводжуватися реальними засобами (фінансовими, матеріальними, кадровими та іншими ресурсами), які має у своєму розпорядженні місцева влада. Такий підхід надзвичайно важливий, оскільки дозволяє з’ясувати, коли конституційні принципи місцевого самоврядування реально функціонують, а коли вони залишаються лише декларованими.
Одним з основних конституційних принципів, у відповідності з яким має здійснюватися нормотворча діяльність суб’єктів права місцевого самоврядування, є принцип правової автономії. Конституційний принцип правової самостійності є засобом саморегуляції системи місцевого самоврядування та прямо передбачений Конституцією України (ст. 144).
Під актами місцевого самоврядування слід розуміти владний припис уповноваженого суб’єкта місцевого самоврядування, який, відповідно до закону, регулює відносини в сфері місцевого самоврядування шляхом встановлення, зміни чи відміни правових норм.
Аналіз конституційних положень щодо самостійності та незалежності місцевого самоврядування дозволяє зробити висновок про пріоритет актів місцевого самоврядування, що видаються в межах компетенції відповідного органу місцевого самоврядування над актами будь-якого органу виконавчої влади. Адже, згідно з Конституцією України, рішення органів місцевого самоврядування зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду лише з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України (ст. 144).
Важливим актом місцевого самоврядування, прийняття якого передбачено чинним законодавством, є статути територіальної громади села, селища, міста. Статут територіальної громади має такий статус: місцевий нормативно-правовий акт, яким територіальна громада визнає себе суб’єктом права і визначає свій правовий статус; місцевий нормативно-правовий акт вищої юридичної сили; угода між територіальною громадою і органами самоврядування громади, оскільки він визначає правила і процедури взаємодії громадян з органами самоврядування територіальної громади, права і обов’язки членів громади та органів самоврядування громади; акт державного визнання територіальної громади як особливої юридичної особи (після реєстрації в органах Міністерства юстиції) зі всіма правовими наслідками, що випливають для таких осіб із законодавства України.
Ми вважаємо, що предметом регулювання статуту, на тимчасовій основі, до прийняття відповідних законів, насамперед, могли б стати “правові прогалини”, що є в Законі “Про місцеве самоврядування в Україні”. Беручи до уваги, що Закон містить статті, які мають характер правових намірів, а також формулювання типу “відповідно до закону”, “в порядку, встановленому законом” тощо, а ці “межі” й “порядок” часто ще жодним законом не визначені, то статут територіальної громади міг би певною мірою заповнити правовий вакуум, конкретизувати й деталізувати порядок реалізації норм чинного законодавства.
Дисертант переконаний, що з розвитком і закріпленням правової бази місцевого самоврядування муніципально-правові норми набувають все більшого значення для розвитку територіальної громади. Предметом локальної нормотворчості можуть бути, наприклад, питання організації роботи органів та посадових осіб місцевого самоврядування, організації місцевих референдумів, проведення зборів громадян за місцем проживання, порядок колективних та індивідуальних звернень громадян до органів і посадових осіб місцевого самоврядування, порядок проведення громадських (публічних) слухань, а також питання формування та функціонування системи місцевого самоврядування, взаємовідносин її елементів, їх участі у формуванні муніципальної політики та здійсненні функцій місцевого самоврядування.
Нормотворча діяльність суб’єктів права місцевого самоврядування в Україні відбувається паралельно зі становленням конституційних принципів місцевого самоврядування, і саме реалізація цих принципів у практиці місцевого самоврядування має принципове значення для розвитку місцевої нормотворчості.
5. Конституція України закріплює систему місцевого самоврядування, в якій роль системоформуючого фактора і базового елемента відіграє територіальна громада, що складається шляхом природного розселення громадян.
Безперечно, для сьогоднішньої України першочергового значення набуває проблема розвитку територіальних громад на принципах, записаних в Конституції і Законі “Про місцеве самоврядування в Україні”. Вирішення цієї проблеми визначатиме перспективи місцевого самоврядування в Україні, перехід від декларування до реального втілення в життя децентралізованої демократичної системи територіальної організації влади.
Конституція України та базовий Закон, визначивши поняття місцевого самоврядування, вказують, що воно здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територій різних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2). Зміст зазначеної статті, як і ст. 5 цього Закону, дає підставу стверджувати про множинність суб’єктів, які втілюють в життя конституційні принципи місцевого самоврядування.
Як фундаментальний конституційний принцип місцеве самоврядування визнає та гарантує управлінську самостійність територіальних громад, їх правотворчу, правозастосовчу та правореалізаційну діяльність, спрямовану на здійснення цього принципу. Місцеве самоврядування як політико-правова категорія є органічним поєднанням форм безпосередньої і представницької демократії, а відтак у систему самоврядування входять як форми прямого волевиявлення населення територіальної громади, так і утворені населенням представницькі органи - місцеві ради, органи самоорганізації населення. Метою цієї системи є реалізація конституційних принципів місцевого самоврядування для задоволення інтересів членів громади. Реалізуючи спільні завдання територіальної громади, кожний елемент системи місцевого самоврядування виконує свою специфічну функцію.
Для ефективної реалізації конституційних принципів місцевого самоврядування необхідне комплексне втілення функцій територіальної громади, які зумовлені цілями і завданнями муніципальної демократії та спрямовані на вирішення питань місцевого значення. Слід одразу підкреслити, що територіальні громади не можуть існувати ізольовано одна від одної, вони мають постійно контактувати між собою, повинні мати певні господарські, соціально-культурні зв’язки, спільні інтереси в інших галузях місцевого життя. Цього можна досягти, поєднуючи як внутрішні, так і зовнішні аспекти діяльності, що виявляються у зв’язках між територіальними громадами в межах держави, між територіальними громадами і державними органами та між територіальною громадою й інституціями іноземних держав.
Конституційні засади щодо територіальної громади ще не знайшли законодавчого розвитку. Базовий Закон про місцеве самоврядування досить фрагментарно висвітлює її природу. Водночас практика реалізації конституційних принципів місцевого самоврядування засвідчує неможливість їх подальшого поступу. Вирішення цієї проблеми набуває важливості в контексті здійснення політичної та адміністративної реформ, регіональної політики та вдосконалення адміністративно-територіального устрою.
6. З моменту законодавчого закріплення місцевого самоврядування в Україні виявились труднощі у практичному засвоєнні цих норм багатьма територіальними громадами. В результаті утворився розрив між чинними конституційно-законодавчими нормами і повсякденною практикою. Без цілеспрямованої роботи по впровадженню конституційних принципів місцевого самоврядування в життя вони мають ризик перетворитись у правові декларації. Адже якщо не працює закон, то встановлюється беззаконня й сваволя. Саме тому необхідно вести цілеспрямовану роботу по створенню умов для використання можливостей і реалізації прав, проголошених у законодавстві України.
Конституція України закріплює деякі колективні форми реалізації громадянами права на участь в місцевому самоврядуванні. Так, за ініціативою жителів сіл, селищ і міст відповідні сільські, селищні і міські ради можуть дозволити їм створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення. Метою діяльності таких органів є підтримка зусиль органів місцевого самоврядування, реалізація актів місцевих референдумів, здійснення громадських ініціатив тощо.
У процесі реалізації конституційних принципів місцевого самоврядування його суб’єктами принцип підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами органів та посадових осіб місцевого самоврядування ще не повністю знайшов своє втілення в практиці місцевого самоврядування, тому вважаємо, що для ефективнішого втілення конституційних принципів місцевого самоврядування в процесі функціонування його суб’єктів необхідно посилити відповідальність посадових осіб перед територіальними громадами, а відтак і перед кожним членом громади.
Принцип відповідальності місцевих органів самоврядування означає, що вони перебирають на себе права і обов’язки по задоволенню соціальних та інших потреб населення. На органи місцевого самоврядування покладена відповідальність за господарське і культурне будівництво на підлеглій території, а також за законність і наслідки ухвалених рішень.
Конституційний принцип законності в діяльності суб’єктів місцевого самоврядування особливо важливий з урахуванням процесів децентралізації, регіоналізації та інших процесів, які супроводжуються перерозподілом і збільшенням повноважень місцевого самоврядування в рамках унітарної держави.
Одним з провідних принципів місцевого самоврядування є принцип виборності місцевих територіальних органів влади. Цей принцип посилює загальнодемократичні засади формування і функціонування влади, її підзвітність населенню території. Практичне втілення цього принципу є чинником мобілізації населення в здійсненні влади, а отже, є засобом подолання відчуження між владою і народом.
Ради як органи місцевого самоврядування за своєю природою і функціональним призначенням найближче стоять до інтересів населення певної території, тісно зв’язані з ним у своїй роботі. Разом з тим, вони взаємодіють з мережею громадських організацій, органів самоорганізації населення, за допомогою яких населення бере участь у здійсненні певних функцій самоврядування. Саме аспект широкого представництва соціальних інтересів різних груп населення територіальної громади дозволяє комплексно втілювати конституційні принципи місцевого самоврядування.
Узагальнюючи досвід реалізації конституційних принципів місцевого самоврядування в процесі функціонування його суб’єктів в територіальних громадах Бердянська, Івано-Франківська, Макіївки, Перечина, Славутича, Судака, Тернополя та інших, слід відмітити, що в залежності від конкретної місцевості, традицій, врешті-решт від ступеня розвитку громади та громадських відносин, уявляється можливим застосовувати найрізноманітніші моделі співпраці та діалогу органів місцевого самоврядування з іншими суб’єктами певної території, безпосередньо населенням з метою ефективного втілення конституційних принципів місцевого самоврядування.
Конституційні принципи місцевого самоврядування переживають період становлення, запровадження принципів Європейської хартії місцевого самоврядування, а отже, на думку пошукача, врахування національних традицій і сучасних здобутків органів місцевого самоврядування України, а також світового досвіду та розумне поєднання цих складових є передумовою успішного розвитку і становлення конституційних принципів функціонування суб’єктів місцевого самоврядування.
7. Інноваційна діяльність місцевого самоврядування базується на законодавчому закріпленні основних методів регулювання процесами створення, впровадження у практику місцевого самоврядування наукових розробок, нових форм організації праці та управління з метою втілення конституційних принципів в практичній діяльності суб’єктів місцевого самоврядування.
Україна переживає етап інновацій в місцевому самоврядування, це пов’язано з розробкою сучасних концептуальних підходів до здійснення адміністративної реформи, регіональної політики, трансформації адміністративно-територіального устрою, підключення до процесів муніципального розвитку міжнародних інституцій тощо.
Україна має приклади інноваційних проектів по реалізації конституційних принципів місцевого самоврядування в діяльності органів місцевого самоврядування. Так, заслуговує на увагу досвід діяльності територіальних громад міст Бердянська, Івано-Франківська, Києва, Комсомольська, Луганська, Львова, Славутича, Тернополя, Харкова та інших, де мають місце інноваційні підходи до розв’язання проблем життєдіяльності територіальних громад для покращення добробуту людей.
Позитивний досвід перетворень країн Європейського Союзу та країн - кандидатів до цієї поважної міжнародної організації свідчить про необхідність саме комплексного підходу до вирішення питань розвитку місцевого і регіонального самоврядування. Вважаємо, що реформування має відбуватися із створенням самодостатньої територіальної громади, паралельно і послідовно слід іти шляхом трансформації адміністративно-територіального устрою, зокрема, запровадження принципу “повсюдності” місцевого самоврядування, реалізація якого вимагає зміни територіальної основи місцевого самоврядування – воно має здійснюватися не лише в межах адміністративних кордонів населених пунктів, а й на прилеглих до населених пунктів територіях (наприклад, сільські округи, міські округи тощо).
Для розвитку інноваційної діяльності в органах місцевого самоврядування повинні бути адаптовані системи моніторингу громадської думки, зв’язків з громадськістю, інформаційного забезпечення. Метою функціонування таких структур передусім має стати формування довіри громадян до діяльності органу місцевої влади та акумулювання місцевих ініціатив, інноваційних пропозицій.
Враховуючи загальноєвропейський вибір України‚ концептуальні основи місцевої політики доцільно запроваджувати на апробованих у країнах Євросоюзу принципах: субсидіарності‚ децентралізації‚ стратегічного планування‚ партнерства. Безумовно, застосовувати їх потрібно на українському‚ національному ґрунті‚ одночасно адаптуючи законодавство до європейських правових стандартів.
Органи місцевого самоврядування повинні створити сприятливі умови для вивчення та поширення досвіду вдалих муніципальних практик міст, сіл, селищ. Для цього слід адаптувати досвід муніципалітетів у розвинених країнах світу стосовно створення місцевих агенцій розвитку та підтримки науки, підприємництва та інноваційного бізнесу. На нинішньому етапі впровадження інновацій в діяльність суб’єктів місцевого самоврядування вважаємо корисним створити банк даних перспективних ідей та проектів місцевого самоврядування, що сприятиме їх ефективному обговоренню, розповсюдженню і реалізації.
8. На сучасному етапі становлення конституційних принципів місцевого самоврядування Україні слід чітко визначитися з державними гарантіями їх реального здійснення.
На нашу думку, система державних гарантій місцевого самоврядування має діяти таким чином, щоб, по-перше, унеможливити втручання виконавчої влади у вирішення місцевих справ; по-друге, сприяти органам місцевого самоврядування задіяти такий правовий механізм, який дозволяв би самостійно, оперативно і кваліфіковано вирішувати всі місцеві питання.
Дисертант визначив загальні та спеціальні гарантії здійснення конституційних засад місцевого самоврядування. До загальних гарантій місцевого самоврядування він відносить досягнутий рівень розвитку країни, тобто економічні, політичні, організаційні, виховні, духовні відношення, які склалися в суспільстві.
Спеціальні (правові) гарантії - це правові засоби, які забезпечують нормальну організацію та функціонування всіх елементів системи місцевого самоврядування. Вони встановлені в Конституції та законах України, в нормативних актах, рішеннях, положеннях, регламентах, статутах, хартіях, що регулюють їх діяльність. До правових засад державних гарантій здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування можна віднести: конституційні, законодавчі, судово-правові, адміністративні.
Концептуальні підходи до захисту прав місцевого самоврядування закладено в Конституції України, які дістали подальший розвиток у законах “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування”, “Про статус депутатів місцевих рад” та інших.
Пошукач пропонує конкретизувати в галузевому законодавстві положення ч. 2 ст. 121 Конституції України щодо представництва прокуратурою інтересів громадянина та держави в суді у випадках, передбачених законом. У діючому законодавстві прямо не вирішено питання можливості представництва прокурором в суді інтересів місцевого самоврядування. Вважаємо, що права місцевого самоврядування можуть захищатися в судовому порядку і за заявою прокурора в порядку прокурорсько-судового представництва.
Зміцнення правових гарантій прав територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування можливе при законодавчому визначенні процедури звернення до суду з метою захисту прав та законних інтересів суб’єктів місцевого самоврядування. Для цього вважаємо за необхідне прискорити процес формування в Україні системи адміністративної юстиції, зокрема, адміністративних судів.
Особлива правозахисна роль щодо здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування належить Президенту України. Відносини Президента України і судової влади у сфері місцевого самоврядування мають конкурентний характер. Якщо від Президента України особисто залежить ініціатива захисту цих прав та інтересів, то суд цього робити не може, аж поки до нього не звернуться з питань судового захисту.
У відносинах між виконавчою владою і органами місцевого самоврядування виникає значно більше проблем, ніж з Верховною Радою. Для виконавчої влади - – Кабінету Міністрів України, міністерств і державних комітетів, місцевої державної адміністрації – органи місцевого самоврядування є переважно інструментами в процесі реалізації законів та інших правових актів виконавчої влади.
Однією з маловивчених гарантій місцевого самоврядування є діяльність Конституційного Суду України. Він приділив достатню увагу гарантіям місцевого самоврядування, про що свідчить той факт, що серед розглянутих ним справ 9 торкаються питань місцевого самоврядування.
Для ефективного забезпечення державних гарантій здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування необхідно наповнити змістом діяльність новоутвореного загальноукраїнського представника місцевого самоврядування, Конгрес місцевих та регіональних влад України, основною метою якого є представництво і захист загальних інтересів органів місцевого самоврядування всіх рівнів.
Сучасна ситуація в Україні сприяє вдосконаленню законодавства, а тому вважаємо необхідним провести інвентаризацію підзаконних актів і проаналізувати через Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” сфери повноважень і функції місцевого самоврядування, а держава має забезпечити їх ресурсами, інакше вони залишаться декларативними.
Необхідність муніципальної реформи набула ще більшої актуальності в контексті реформи політичної системи. Адже забезпечення сталого розвитку конституційних принципів місцевого самоврядування можливе лише на основі кардинальної зміни вектора державотворення, переходу від концентрації влади, повноважень та ресурсів у центрі до їх перерозподілу на користь територіальних громад відповідно до принципів Конституції України та Європейської хартії місцевого самоврядування.
Цільове призначення державних гарантій здійснення конституційних принципів місцевого самоврядування полягає в тому, щоб забезпечити організаційну та матеріально-фінансову самостійність органів місцевого самоврядування в розв’язанні питань місцевого значення; захист прав місцевого самоврядування та створення сприятливих умов для їх якнайповнішої реалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141.
2. Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір”. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002. – 26 с.
3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №24. – Ст.170.
4. Андресюк Б.П Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи. – К.: Стилос, 1997. – 223 с.
5. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання). - К., 1998. – С. 93-94.
6. Штимпфл Г., Шоллер Х. Местное самоуправление: Сборник международных терминов из области права и управления: Пер на рус. О.Н. Рыбковской. – Мюнхен-Бонн: Баварская школа управления и Федеральная академия государственного управления при Министерстве внутренних дел ФРГ, 1995. – 210 с.
7. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. – Мюнхен, 1963. – С. 17.
8. Велихов Л.А. Основы городского хозяйства. – М., 1996. – С. 236.
9. Основи муніципального права України: Навчальний посібник / За ред. М.І. Корнієнка. – К., 2000. - С. 31.
10. Михайловский А.Г. Реформа городского самоуправления России. – М., 1908. – С. 40.
11. Пережняк Б.К. Муніципальне право як наука і навчальна дисципліна. – У кн.: Муніципальне право України / За ред. професорів В.П. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 27-85.
12. Орзіх М. Самоврядні території в системі державного устрою України // Місцеве та регіональне самоврядування України. – 1993. – №1-2. – С. 64.
13. Кравченко В.В., Пітцик М.В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципального права): Навчальний посібник. - К.: Арарат Центр, 2001. – 176 с.
14. Баймуратов М.О. Міжнародне співробітництво органів місцевого самоврядування України: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук (12.00.02) / Одеський держ. ун-т ім. І.І. Мечникова. – Одеса, 1996. – 54 с.
15. Бутко І.П., Шемшученко Ю.С. Місцеві Ради і забезпечення законності. – К.: Наукова думка, 1973. – 232 с.
16. Куйбіда В.С. Конституційно-правові основи самоврядування в містах обласного значення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (12.00.02) / Нац. юрид. акад. – Харків, 2001. – 20 с.
17. Копейчиков В.В. Правовые акты местных органов государственной власти и управления. – М.: Госюриздат, 1956. – 110 с.
18. Корнієнко М.І. Пошук варіантів місцевого самоврядування ще продовжується // Місцеве та регіональне самоврядування України. – К., 1994. - Вип. 4(9). – С. 17-21.
19. Медведчук В. Конституційний процес в Україні: організація державної влади і місцевого самоврядування: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.02) / УАВС. – К., 1996. – 24 с.
20. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук / Київ. Нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2001. – 34 с.
21. Нижник Н.Р. Проблеми централізації і децентралізації у сфері державного управління. – У кн.: Державно-правова реформа в Україні. – К., 1997. –С. 109-116.
22. Муніципальне право України: Підручник / МО України / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 350 с.
23. Пухтинський М. Вибори і влада в Україні. – У кн.: Місцеве самоврядування в Україні. Історія. Проблеми. Пропозиції. – К.: Фонд сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального самоврядування України, 1994. – С. 34-40.
24. Селіванов АО. Здійснення радянського народовладдя. – К.: Політвидав України, 1983. – 95 с.
25. Свирский Б.М. Государственное строительство и местное самоуправление в Украине: Учебное пособие. – Харьков: ЭСПАДА, - 2001. – 490 с.
26. Тодика Ю.М. Конституційні засади місцевого самоврядування в аспекті становлення конституціоналізму в Україні / Проблеми правового регулювання місцевого самоврядування: Матеріали наук.-практ. конф. Харків, 4-5 грудня 2001 р. / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 11-14.
27. Шаповал В. Сутнісні характеристики місцевого самоврядування // Право України. – 2002. - №3. – С. 48-54.
28. Ради – органи справжнього народовладдя / Л.П. Юзьков, М.І. Корнієнко, В.Ф. Погорілко. – К.: Наукова думка, 1983. – 144 с.
29. Чиркин В.Е. Конституционное право: Россия и зарубежный опыт. - М.: Зеркало, 1998. – С. 421.
30. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров; редкол.: А.А. Гусев и др. – Изд. 4-е. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – 1600 с.
31. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
32. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. - М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 360 с.
33. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. – К.: Вентурі, 1995. – С. 25.
34. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2 т. - Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. - Т.1. – 396 с.
35. Лукашова Е.А. Право. Мораль. Личность / Под ред. В.М. Чхиквадзе; АН СССР, ин-т государства и права. - М.: Наука, 1986. – 216 с.
36. Лившиц Р.З., Никитский В.И. Принципы советского трудового права // Советское государство и право. - 1974. - №8. - С. 32.
37. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы. - М.: Юрид. лит., 1978. – 223 с.
38. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Посібник для студентів спеціальності “Правознавство”. - Вид. 2-е, зі змін. і доп. - К., 1994. – 236 с.
39. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
40. Дагель П.С. Рецензия на монографию П.Я. Фефелова “Понятие и система принципов советского уголовного права” // Cов. гос-во и право. - 1972. - №3. - С. 33-43.
41. Кудрявцев В.Н., Келина С.Г. О принципах советского уголовного права. – В кн.: Проблемы советской уголовной политики. – Владивосток: Из-во Дальневосточного ун-та, 1985. – С. 4-12.
42. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. - М.: Юрид. лит., 1982. – 150 с.
43. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання): Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.02. - К., 1998. – 391 с.
44. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975. - 260 с.
45. Карлов А.А. Формирование института местного самоуправления. – К.: Вища школа, 1993. - С. 45.
46. Копєйчиков В.В. Проблема самоврядування і її розв’язання в західних демократіях і в Україні: Лекція. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 32 с.
47. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування (23-26 вересня 1985 року, Ріо-де-Жанейро) // Місцеве та регіональне самоврядування. – 1997. - №1-2. – С. 95-97.
48. Європейська хартія місцевого самоврядування (офіційний переклад) // Самостійність місцевих влад та розподіл повноважень між ними: організація місцевого самоврядування відповідно до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування: Матеріали міжнар. конф., м. Київ, 11-12 черв. 2002 р. / Упоряд.: В. Кравченко, М. Пухтинський. – К.: Логос, 2002. – С. 246-254.
49. Грицяк І. Місцеве самоврядування України в історії та сучасності // Вісник УАДУ при Президентові України. – 1996. - №1. – С. 53-67.
50. Кузьминець О., Калиновський В., Дігтяр П. Історія держави і права України. – К.: Україна, 2000. – 429 с.
51. Страхов М.М. Міське самоврядування на засадах магдебурзького права в Україні у ХІV-ХVІІ ст.. – У кн.: Проблеми правового регулювання місцевого самоврядування: Матеріали наук.-практ. конф., Харків, 4-5 грудня 2001 р. / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 23-24.
52. Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького, від 5 квітня 1710 р.. - У к