Парламентський контроль в Україні: проблеми теорії та практики :

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП .............................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ .........
11
1.1. Поняття парламентського контролю: правова природа та інституціональний механізм ..................................................................
11
1.2. Парламентський контроль в системі функцій Верховної Ради України на сучасному етапі державотворення ....................................
37
1.3. Функції парламентського контролю в умовах становлення правової державності .............................................................................................
44
1.4. Принципи парламентського контролю ................................................. 55
1.5. Види, форми та стадії парламентського контролю ............................. 67
1.6. Правовідносини в сфері парламентського контролю: їх сутність та складові елементи ...................................................................................
77
Висновки до першого Розділу ............................................................... 83

РОЗДІЛ 2
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ І ФОРМ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ .................

86
2.1. Парламентські слухання як одна з провідних форм контрольної діяльності Верховної Ради України та її комітетів ..............................
86
2.2. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України: порядок формування і практика діяльності ........................................................ 100
2.3. Контрольна діяльність народного депутата України та шляхи її вдосконалення .........................................................................................
123
2.4. Внутрішній парламентський контроль: його юридична природа, специфіка, напрямки реалізації і вдосконалення .................................
140
2.5. Імпічмент Президента України та оголошення недовіри Кабінету Міністрів України в системі форм парламентського контролю ..................................................................................................

152
2.6. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в механізмі реалізації Верховною Радою України парламентського контролю ..................................................................................................

162
2.7. Рахункова палата в механізмі реалізації Верховною Радою України парламентського контролю ....................................................................
166
Висновки до другого Розділу ................................................................. 170

ВИСНОВКИ......................................................................................................

175
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................ 179

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. В умовах становлення демократичної, правової державності особливу актуальність набуває питання створення ефективної системи контролю за діяльністю усього державного механізму, і, в першу чергу, за діяльністю органів державного управління, інших суб’єктів права. Практика країн з усталеними демократичними традиціями свідчить про те, що важливе місце при здійсненні контролю належить саме контрольній діяльності вищого представницького органу держави – парламенту. Такий напрямок діяльності отримав назву „парламентський контроль”.
Реформи, що проводяться останній час в Україні, свідчать про намагання впорядкувати взаємовідносини між гілками державної влади на основі принципу поділу влад. Конституція України 1996 р. проголосила Україну державою з республіканською формою правління. У свою чергу механізм стримувань і противаг, що є однією з гарантій існування республіки, як слід не спрацьовує. Це стосується також і парламентського контролю. Унаслідок цього виникають численні конфлікти та непорозуміння між гілками державної влади.
Останнім часом в науці конституційного права велика увага приділяється діяльності Верховної Ради України, питанню розвитку конституціоналізму та парламентаризму, активно досліджується законодавча робота парламенту, статус народних депутатів України, взаємодія гілок державної влади.
Разом з тим, ціла низка питань, що стосуються контрольних повноважень Верховної Ради України, залишається дискусійною. Проблеми парламентського контролю частково висвітлюються у роботах, присвячених механізму стримувань і противаг, конституційно – правовій відповідальності вищих органів держави, взаємовідносинам виконавчої і законодавчої гілок влади тощо. На сьогодні відсутнє комплексне конституційно-правове дослідження питання парламентського контролю на монографічному рівні. Саме цим і обумовлено вибір теми дисертації як об’єкта наукового аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах та відповідно до цільової комплексної програми “Права людини і проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування” № 0186.0.070865.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукова розробка і системний аналіз парламентського контролю в Україні; обґрунтування необхідності вдосконалення конституційно-правової регламентації парламентського контролю; заповнення теоретичних прогалин, що мають місце в конституційно-правовій теорії з цієї проблематики.
Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлено такі завдання:
 визначити сутність і зміст парламентського контролю та його інституціонального механізму;
 дослідити сутність і місце контрольної функції в системі основних напрямків діяльності Верховної Ради України;
 здійснити аналіз функцій і принципів парламентського контролю на сучасному етапі державотворення в Україні;
 висвітлити види та форми парламентського контролю, сутність та специфіку правовідносин у цій сфері;
 з’ясувати стан використання парламентських слухань і парламентського розслідування як провідних форм контрольної функції Верховної Ради України;
 сформулювати пропозиції i рекомендації щодо вдосконалення контрольної діяльності народних депутатів України;
 обґрунтувати існування внутрішнього парламентського контролю та проаналізувати його основні напрямки;
 показати місце і значення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в реалізації парламентського контролю;
 дослідити роль і можливості Рахункової палати у здійсненні парламентського контролю.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в сфері парламентського контролю в Україні.
Предметом дослідження є законодавство в сфері парламентського контролю, питання його реалізації та вдосконалення.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати інститут парламентського контролю у динаміці його становлення і розвитку. Використання системного методу дозволило визначити роль і місце контрольної функції парламенту в системі державного та громадського контролю; системно-структурного і формально-логічного - виділити та дослідити чинники, які впливають на становлення і розвиток законодавства у сфері парламентського контролю та його реалізацію; порівняльно-правового - порівняти нормативно-правове регулювання парламентського контролю в зарубіжних країнах; історичного - проаналізувати етапи розвитку законодавства у сфері контрольного напрямку діяльності Верховної Ради України та подати його загальну характеристику; соціологічного – визначити тенденції використання органами, посадовими особами парламенту та народними депутатами України можливостей парламентського контролю як засобу забезпечення законності в державному управлінні; статистичного – рівень активності суб’єктів парламентського контролю у використанні наданих ним повноважень; методу тлумачення норм парламентського права – з’ясувати та роз’яснити зміст правових норм, що регулюють парламентський контроль в Україні.
Теоретична і практична основа дисертаційного дослідження. Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці українських учених – юристів: О. Андрійко, В. Гаращука, А. Ґеорґіци, В. Горшеньова, В. Журавського, І. Залюбовської, С. Ківалова, А. Колодія, Л. Кривенко, О. Кузьменко, О. Майданника, В. Опришка, М. Орзіха, В. Погорілка, Л. Савченко, М. Селівона, В. Серьогіна, С. Серьогіної, Ю. Тодики, В. Шаповала, І. Шахова, Ю. Шемшученка, В. Шестака; російських дослідників: С. Авак’яна, В. Бойцової, І. Гранкіна, М. Ісаєва, А. Керімова, А. Корнілаєвої, О. Коврякової, А. Мишина, М. Могунової, І. Ракітської, Т. Хабрієвої, Н. Хаманьової, В. Чиркіна, К. Шоріної; західних учених – М. Амеллера, У. Брауна, К. Зонтхаймера, Р. Пйортовські, Т. Сінклера, К. Хессе; дореволюційних дослідників – О. Градовського, М. Лазаревського, Дж.Ст. Мілля та ін.
Емпіричною основою дослідження є стенограми засідань Верховної Ради України, аналітичні матеріали дослідницьких служб українського та зарубіжних парламентів, проекти нормативно-правових актів у сфері парламентського контролю; нормативною - Регламенти Верховної Ради України та парламентів зарубіжних країн, нормативно-правові акти парламенту України у цій сфері та ін.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження. У дисертації обґрунтовано низку концептуальних понять, теоретичних положень і висновків, практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства, до яких належать:
1. По-новому розглянуто поняття парламентського контролю в Україні, що характеризується як важлива функція Верховної Ради України, яка здійснюється парламентом як безпосередньо, так і його органами, посадовими особами, народними депутатами України, та спеціалізованими допоміжними інституціями – Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Рахунковою палатою, - і спрямована на перевірку діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, та підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, з точки зору відповідності цієї діяльності вимогам законності, ефективності та доцільності;
2. Уперше наведено аргументи, що інституціональний механізм парламентського контролю становить собою дволанкову систему суб’єктів. Перша ланка включає в себе безпосередньо парламент – Верховну Раду України як орган, що уповноважений приймати рішення про притягнення винних осіб до конституційно-правової відповідальності. До другої ланки входять посадові особи, органи парламенту та народні депутати України. Окрему групу в цій ланці складають спеціалізовані допоміжні парламентські інституції - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та Рахункова палата, які, порівняно з першою групою суб’єктів, наділені досить широкою незалежністю та самостійністю у здійсненні контролю;
3. Уперше виділено функції парламентського контролю, серед них - управлінська, корегуюча, правоохоронна, інформаційна та превентивна;
4. По-новому розглянуто систему принципів, на яких базується в Україні парламентський контроль;
5. По-новому визначено роль комітетів Верховної Ради України в організації та проведенні парламентських слухань, а також окреслено основні підходи до більш широкого залучення громадськості та засобів масової інформації до проведення цієї форми парламентського контролю;
6. Уперше в Україні комплексно досліджено інститут парламентського розслідування: проаналізовано умови та порядок створення тимчасових слідчих комісій Верховної Ради, їх повноваження та тривалість функціонування, можливість проведення розслідування іншими робочими органами парламенту.
7. Одержало подальший розвиток положення про необхідність та умови запровадження процедури „години запитань” у Верховній Раді України, подано конкретні пропозиції щодо вдосконалення таких форм контрольної діяльності народних депутатів України як депутатський запит і звернення.
8. Уперше робиться висновок, що в сфері внутрішнього парламентського контролю можна виділити три основні напрямки: контроль за діяльністю народних депутатів України, контроль за роботою посадових осіб Верховної Ради та контроль за діяльністю апарату Верховної Ради. Автором висловлюються пропозиції щодо підвищення ефективності контролю з кожного із вказаних напрямків внутрішнього контролю.
9. Обґрунтовано положення про доцільність встановлення нової підстави імпічменту Президента України – порушення Президентом України присяги.
10. Стверджується, що для вдосконалення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в тому числі у сфері контролю, слід утворити посади заступників Уповноваженого, що будуть здійснювати парламентський контроль за дотриманням прав людини в окремих сферах державного та суспільного життя.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції i висновки можуть бути використані:
- у науково - дослідницьких цілях - для подальших розробок теорії парламентського контролю в Україні;
- у правотворчій роботі вони можуть бути враховані як теоретичний матеріал при розробці i прийнятті законів України, що визначають конституційно-правові засади парламентського контролю;
- у правозастосуванні - для оптимізації форм i методів діяльності суб’єктів парламентського контролю;
- у навчальному процесi - при пiдготовцi вiдповiдних роздiлiв пiдручникiв і навчальних посiбникiв з конституцiйного права України, у викладаннi курсу конституцiйного права України, у науково - дослідницькій роботi студентiв;
- у правовиховній роботі серед населення дисертація може слугувати підвищенню правової культури народних депутатів України, посадових осіб виконавчої влади та громадян України, формування в них демократичного світогляду в політико-правовій сфері відносин.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним, цілісним та завершеним науковим дослідженням парламентського контролю в Україні. Сформульовані в роботі положення й наукові висновки є результатом особистих досліджень та обґрунтувань, що зроблені автором на основі критичного аналізу більше двохсот наукових і нормативних джерел, а також аналізу практики використання основних форм парламентського контролю в Україні. У дисертаційному дослідженні окремі питання розглядаються вперше, інші – аналізуються по-новому, додатково обґрунтовуються.
Апробація результатів дослідження. Основні положення i висновки роботи доповідалися на: міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів „Актуальні проблеми розвитку правової системи сучасного суспільства” (Білоруський державний університет, м. Мінськ, 29-30 жовтня 2002 р.); науково-практичній конференції „Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства” (Харківський регіональний інститут Української академії державного управління при Президентові України, 18 квітня 2003 р.), а також обговорювалися на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що були сформульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення в п’яти наукових працях: чотирьох статтях у фахових виданнях та одних тезах доповіді на науковій конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки. В умовах становлення правової державності своєї актуальності набуває питання створення системи ефективного контролю за діяльністю органів державної влади. Безперечно, одне з провідних місць в цій системі повинен зайняти парламентський контроль, оскільки парламент є вищим представницьким органом державної влади і має виключне право виступати від імені українського народу.
Контрольна функція посідає одне з провідних місць серед напрямків діяльності Верховної Ради України. Специфіка цієї функції полягає в тому, що контрольні повноваження „присутні” в усіх інших функціях Верховної Ради України. Більш вживаним відносно контрольного напрямку діяльності парламенту є термін „парламентський контроль”.
Іншим визначальним моментом при з’ясуванні сутності парламентського контролю є те, що він, на відміну від інших функцій Верховної Ради України, здійснюється парламентом як безпосередньо, так і його органами, посадовими особами, народними депутатами України, та спеціалізованими допоміжними інституціями – Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Рахунковою палатою. Основний „тягар” із збору та аналізу інформації покладається саме на другу ланку суб’єктів, які після формування відповідних висновків за конкретною контрольною справою звертаються до Верховної Ради України з пропозицією прийняти остаточне юридичне рішення з цього питання.
Здійснення парламентського контролю повинно будуватися на таких принципах, як законність, демократизм, гуманізм, гласність, об’єктивність, політична коректність, професіоналізм, системність, плановість.
Більшому усвідомленню значення парламентського контролю в державному механізмі сприяє детальний розгляд його функцій, тобто основних напрямів впливу парламентського контролю на державні та суспільні процеси. Серед них виділяємо управлінську, корегуючу, правоохоронну, інформаційну та превентивну.
Однією з головних причин неефективності більшості контрольних дій Верховної Ради України є відсутність належного рівня поваги до парламентських рішень з боку вищих посадових осіб. Виправленню ситуації сприятиме встановлення конституційно-правової відповідальності за „неповагу до парламенту”. Як свідчить зарубіжна практика, звинувачення посадової особи в неповазі до парламенту, навіть за умов відсутності реальних юридичних санкцій, означає для цієї особи кінець політичної кар’єри.
Аналіз таких провідних форм парламентського контролю, в першу чергу таких, як парламентські слухання та парламентське розслідування, свідчить, що відсутність належної нормативно-правової бази з цих питань не дозволяє повноцінно використати потенціал вказаних контрольних заходів.
При формуванні законодавства в сфері парламентського контролю слід врахувати такі визначальні моменти:
– основним суб’єктом проведення парламентських слухань повинні бути комітети Верховної Ради України. Такі слухання потрібно проводити за типом „обговорення”. Слід також завчасно публікувати оголошення про проведення слухань, запрошувати заінтересованих осіб на слухання, широко висвітлювати хід та результати слухань в парламентських комітетах по телебаченню та радіо;
– доцільним є створення контрольних підкомітетів в складі комітетів Верховної Ради України. Ці суб’єкти зможуть більш оперативно та професійно проводити перевірки та розслідування;
– право ініціювати створення тимчасових слідчих комісій повинні мати крім народних депутатів України також Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та Рахункова палата. При цьому не слід включати до складу комісій парламентаріїв, що мають відношення до розслідуваних подій. Комісіям необхідно надати право викликати для дачі пояснень осіб, проводити експертизи, витребувати документи, необхідні для парламентського розслідування, проводити парламентські слухання та перевірки на місцях, звертатись до суду для отримання рішення про примусовий привід свідка;
– потрібно зняти обмеження щодо необхідності виносити депутатський запит на пленарне засідання парламенту і підтримки його однією п’ятою від конституційного складу парламенту; в Законі України „Про статус народного депутата України” слід закріпити таке положення: „депутатський запит не може стосуватися питань, пов’язаних із здійсненням функцій кримінального переслідування”;
– необхідно запровадити процедуру „години запитань”. При цьому врахувати такі моменти: проводити „годину запитань” в день проведення засідання Уряду чи в день наступний після нього; тематику „години запитань” визначати за галузевим принципом з урахуванням побажань парламентаріїв; посилити відповідальність міністрів у сфері співпраці з парламентом; за наслідками „години запитань” приймати відповідну постанову, де слід вказувати на недоліки в державному управлінні та конкретні шляхи їх усунення; створити механізм передачі інформації про проведені „години запитань” до місцевих засобів масової інформації;
– потрібно підвищити роль комітету з питань Регламенту та депутатської етики як основного органу, уповноваженого перевіряти діяльність парламентаріїв. Депутату при цьому слід надати право оскаржувати до колегіального органу застосовані до нього дисциплінарні заходи;
– звітування посадових осіб парламенту повинно стати обов’язковою практикою в сфері контролю за їх роботою. Треба також більш ширше залучати профільні комітети за відповідними підрозділами апарату Верховної Ради України.
– слід запровадити нову підставу імпічменту Президента України – „порушення Президентом України присяги”; при цьому спростити саму процедуру імпічменту, виключивши з переліку учасників цієї процедури Верховний Суд України;
– назріла необхідність запровадження процедури вотуму довіри Кабінету Міністрів України у зв’язку із розглядом конкретного законопроекту;
– для вдосконалення діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини потрібно запровадити посади спеціалізованих заступників;
– Рахункова палата повинна мати право звертатись до господарських судів із заявою про призупинення усіх видів платіжних і розрахункових операцій за рахунками державних установ в разі виявлення фактів нецільового використання ними коштів державного бюджету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авакьян С.А. Федеральное Собрание: переспективы совершенствования и организации // Вестник МГУ. Серия 11. Право.- 2002.-№ 2.- С. 3-16.
2. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії та Албанії: Пер. з фр. Л. А. Пашко, Л. А. Хомічак. - К.: Вид-во УАДУ, 1999. - 234 с.
3. Адреси парламентської пошти // Голос України.- 2003.- 22 липня.
4. Андреев В.К. Правовые проблемы финансового контроля (о финансовом праве и полномочиях Счетной палаты Российской Федерации) // Право и политика.- 2001.- № 3.- С. 89-96.
5. Андрийко О.Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции. — К. : Наукова думка, 1994.- 115 с.
6. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 1999. — 38с.
7. Анохін О.М. Постійні комісії (комітети) Верховної Ради України: правові питання організації та діяльності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 1997. — 23с.
8. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (опыт системного исследования): Изд. 2-е, допол.-М.: Политиздат, 1973.- 297 с.
9. Афанасьева И.А. Импичмент в конституционном механизме США: Автореф. дис. ...канд.юрид.наук 12.00.02 / МГУ им. М.В.Ломоносова. юрид.фак. - М., 1982. - 15с.
10. Барабаш О. Контроль законодавчої влади // Матеріали ПСП 1994 - 1999: Англ. та укр. версії./ Програма Сприяння Парламентові України = Parliamentary Development Project for Ukraine; За фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. - [K.]: Neon Limited, 2000. – 1 CD.
11. Барабаш Ю. Механізм парламентського контролю в Україні : інституціональний аспект // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. ст. Вип. 10 / Прикарп. ун-т ім. В.Стефаника / Ред.: В.В. Луць. — Івано-Франківськ: Плай, 2002.- С. 25-32;
12. Барабаш Ю.Г. Актуальні питання нормативного закріплення контрольної функції парламенту України // Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства: Матеріали науково-практичної конференції. - Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ „Магістр”, 2003.- С.42 – 45.
13. Барабаш Ю.Г. Завдання та функції парламентського контролю на сучасному етапі державотворення // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 180: Правознавство. - Чернівці: Рута, 2003.- С. 42 – 46
14. Барабаш Ю.Г. Контрольна функція вищого представницького органу України // Вісник прокуратури. – 2003. - №3.- С. 39-43;
15. Барабаш Ю.Г. Принципи парламентського контролю// Підприємництво, господарство і право. - 2003.- № 7.- С. 82-85;
16. Башилов М. С. Институт омбудсмена (уполномоченного по правам человека и гражданина) в Российской Федерации и за рубежом . — М.: МГАДИ, 1997. — 142 с.
17. Безуглов А.А., Лейзеров А.Т. Депутатский запрос.- М.: Юрид.лит., 1980.- 56с.
18. Бессарабов В.Г. Парламентский контроль в Российской Федерации и прокуратура. // Право и политика.- 2001.- № 5.-С. 17-27.
19. Біттнер О. Без строку давності // Урядовий кур’єр.-2003.-13 лютого.
20. Бойко Р. І. Питання вдосконалення парламентського контролю через Рахункову палату Верховної Ради України // Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практичної конференції. Листопад 1997 р. / Голова ред. кол. В.Ф. Опришко. - К.: Інститут зак-ва ВРУ, 1997. - С. 130-133.
21. Бойцова В.В. Правовой институт омбудсмана в системе взаимодействия государства и гражданского общества: Автореф. дис… д-ра.юрид.наук.: 12.00.02 / Ин-т законодательства и сравнит. правоведения при правительстве РФ– М., 1995- 40с.
22. Браун У. Процедура парламентського розслідування порушення етичних норм спікером Палати Представників Конгресу США Н.Гінгрічом // Матеріали ПСП 1994-2003: Англ. та укр. версії/ Програма Сприяння Парламентові України = Parliamentary Development Project for Ukraine. - Kyiv, 2003. – 1 CD.
23. Булаков О.Н. Парламентское право: Учеб. Пособие /Под ред. Ю.А. Дмитриева. - М.: Юриспруденция, 2002.- 128 с.
24. Бурлев П. Депутатский запрос // Социалистическая законность. - 1986. - № 1. - С. 26-27.
25. Бурцев В.В.Организация системы государственного финансового контроля в Российской Федерации: теория и практика.- М.: Дашков и Ко, 2002.- 496 с.
26. Бюджетний кодекс України // Урядовий кур’єр. – 2001.- 25 липня.
27. Бюлетень № 36 ( засідання від 24 квітня 2001р.) // Електронний інформаційний бюлетень: Бібліотека баз даних / Верховна Рада України. Управління комп’ютеризованих систем та мереж. - К., 2002.-1 CD.
28. Бюлетень № 89 ( засідання від 16 січня 1998р.) // Електронний інформаційний бюлетень: Бібліотека баз даних / Верховна Рада України. Управління комп’ютеризованих систем та мереж. - К., 2002.-1 CD.
29. Бюлетень № 93 ( засідання від 15 липня 1999р.) // Електронний інформаційний бюлетень: Бібліотека баз даних / Верховна Рада України. Управління комп’ютеризованих систем та мереж. - К., 2002.-1 CD.
30. Ващенко К., Кордун О., Павленко Р. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні. — К.: МАУП, 2000. — 248 с.;
31. Верховна Рада України: Інформаційний довідник / Авт.-упор.: М. Ярош (кер. кол.), А. Пивовар, А. Погорєлова. — Вип. 2. — К.: Парламентське вид. - 2002.- 160 с.
32. Висновок Конституційного Суду України від 14 берез. 2001 р. № 1-в / 2001 (справа про внесення змін до статей 84, 85 та інших Конституції України) // Офіційний вісник України.-2001.- № 12.- ст. 39.
33. Висновок Конституційного Суду України вiд 16 жовт. 2002р. № 1-в/2002 (справа щодо внесення змін до статей 81, 82, 85, 87, 89, 90, 94, 97, 98, 106, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 118, 122 Конституції України та доповнення її статтею 89-1) // Офіційний вісник України.-2002.- № 42.- ст. 1958
34. Висовень О.В. Систематизація законодавства щодо інституту контрольних функцій парламенту України // Конституція України та проблеми систематизації законодавства: Збірник наукових праць. Вип.5-К.: Інстит. зак-ва ВРУ, 1999.- С. 185-191.
35. Відкрите депутатське звернення народного депутата України Ю.Кармазіна Президентові України „Про вжиття термінових заходів для недопущення спричинення збитків державі Україна на суму майже 500 млн. гривень та негайне скасування збиткових для держави додаткових умов конкурсу з продажу контрольного пакета акцій ВАТ „Нікопольський завод феросплавів” // Україна молода. - 2003.- 4 березня.
36. Власов В.А. Советский госсударственный аппарат – М.: Горюриздат, 1959.- 434с.
37. Высшие представительные органы власти в СССР – М.: Юрид. литер. , 1984.- 224с.
38. Гавриш С. Парламентаризм на чолі суспільного прогресу // Віче.- 2001.- №7 (12).- С.3-18.
39. Гавриш С. Угода між Урядом і парламентом – шлях до політичного консенсусу в державі. // Парламентар.-2001.-№ 3.-С.2-3.
40. Гаращук В. Контроль та нагляд у державному управлінні: Монографія. - Х.: Фоліо, 2002.- 176 с.
41. Гаращук В.М. Контроль законодавчої влади // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук.зб./ Відп.ред.В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002.- Вип. 57.- С. 94-100.
42. Гарник М. Роль прокуратури у судовому захисті прав людини // Вісник прокуратури.- 2002.-№ 1.-С. 8-12.
43. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм : проблеми теорії та практики.- Чернівці:”Рута”, 1998.- 484с.
44. Глазунова Н.И. Система государственного управления: Учебник для вузов.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.- 551 с.
45. Гойман В. Прламентский контроль за реализацией закона // Советская юстиция.- 1991.- № 9.- С.1.
46. Горбунова О. Рішення Верховної Ради обов’язкові для всіх. Для телевізійників також // Голос України. - 2003.- 4 жовтня.
47. Горобец В.Д. Система комитетов и комиссий палат Федерального Собрания // Государство и право. – 1998. - № 8.- С. 33-38.
48. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности.- М.: Юрид. литер.,1987.- 175с.
49. Государственное право Германии: Сокр. пер. нем. семитомного издания / Под. ред. Б.Н. Топорнина. В 2-х т.— М.: Институт государства и права РАН, 1994. — Т.1.- 320с.
50. Градовский А.Д. Государственное право важнейших европейских держав.-С-Пб.: Тип. М.М. Стасюлевич, 1902.- 561с.
51. Гранкин И.В. Парламент России./Изд. второе, допол. – М.: Из-во гуманит. лит-ры, 2001.- 368 с.
52. Депутат парламента в зарубежных государствах — М. : Юрид. лит., 1995. — 112 с.
53. Депутатская проверка // Народный депутат.- 1991. - № 11.- С. 94-97.
54. Депутатский запрос, вопрос и предложения // Народный депутат. – 1991. - № 7. - С. 100-108.
55. Депутатський запит. // Голос України. - 2003. - 7 серпня.
56. Дмитренко І. Як можна відчужити державне підприємство // Голос України. – 2003.- 2 жовтня.
57. Дмитричева О. Георгий Крючков: „Я напрочь лишён лидерских амбиций” // Зеркало недели. – 2003.- 15 февраля
58. Ембрі Шері. Головна контрольна служба США: короткий огляд. / ПСПУ. -К., 1999. – 14 с.
59. Журавський В.С. Парламентський контроль в Україні: проблеми нормативно-правового регулювання // Вісник Запорізького юридичного ін-ту. - 2001. - Вип. 1 (14). - С. 11-20.
60. Журавський В.С. Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01;12.00.02 / Одеська національна юридична академія . — Одеса, 2001. — 36с.
61. З досвіду спілкування менеджера Лі Якокка з Конґресом США // Матеріали ПСП 1994 - 1999: Англ. та укр. версії./ Програма Сприяння Парламентові України = Parliamentary Development Project for Ukraine; За фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. - [K.]: Neon Limited, 2000. – 1 CD.
62. Загоруйко Ю. В Банке Англии – новый председатель // Зеркало недели.- 2003.- 12 июля.
63. Закоморна К.О. Інститут Омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно- правовий аналіз): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2000. — 16с.
64. Закон Молдовы «О парламентских адвокатах»// http://www.omineurope.info/ru/index_r.html
65. Закон о Государственной счетной палате Венгрии // Контроллинг.-1991.-№3.-С. 124-130.
66. Закон Республики Узбекистан «Об Уполномоченном Олий Мажлиса по правам человека (омбудсмене)»// http://www.humanrights.gov.uz/html/databases.files/omb.html
67. Законність, прозорість, гласність. // Голос України.- 2003. – 27 серпня.
68. Залюбовська І.К. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади як засіб забезпечення законності у сфері державного управління: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. — Одеса, 2002. — 181с.
69. Засідання № 61// http://www.rada.gov.ua/zakon/skl4/3session/STENOGR/18060303_61
70. Заява народних депутатів України – членів фракцій та депутатських груп парламентської більшості. // Голос України. - 2003.- 25 вересня.
71. Зеленцов А.Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах-М.: Изд-во РУДН, 2002 – 190с.
72. Зонтхаймер К. Федеративная республика Германии сегодня. Основные черты политической системы.- М.: Памятники исторической мысли, 1996.- 320 с.
73. Зуйко А. Нужна ли Украине новая Конституция. // Зеркало недели.- 2003.- 22 февраля.
74. Ильинский И.П. Парламент Австрии // Парламенты мира: Сборник.-М.: Высш.шк., Интерпракс,1991.-С.7- 63.
75. Исаев М.А. Основы конституционного строя Норвегии.-М.:Муравей, 2001.- 213 с..
76. Испания: Конституция и законодательные акты. - М.: Прогрес,1982.- 352 с.
77. История политических и правовых учений. Хрестоматия / Сост. и общ. ред. Г.Г. Демиденко.- Х.: Факт, 1999.- 1080 с.
78. Иткин Ю.М. Контроль и рынок // Бухгалтерский учет.- 1992.- № 4. – С. 12-13.
79. І права народних депутатів України порушуються // Юридична України. – 2003.- № 3.- С.6.
80. Іжик П. Багато знань, мало наслідків: Рахункова палата прагне розширення повноважень // День. - 2003. -10 червня.
81. Карасева М.В. Финансовые правоотношения.- Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1997.- 304 с.
82. Карпачова Н. Народний правозахисник завжди в опозиції до влади // Голос України.-1998.- 26 вересня.
83. Карпачова Н.І. Уповноважений з прав людини в системі конституційних механізмів захисту прав і свобод людини в Україні // Конституція України –основа модернізації держави і суспільства: Матеріали наукової конференції, черв. 2001р.- Х.: Право, 2001.- С. 23-30.
84. Керимов А.Д. Контрольные функции парламента Франции: Стеногр. лекции. — М. : Правл. Всесоюз. о-ва "Знание". Консультац. центр, 1990.- 50с.
85. Керимов А.Д. Французский парламентаризм: Конституционно-правовое исследование: Автореф. дис... д-ра.юрид.наук.:12.00.02 / Рос. акад. гос. службы при Президенте Рос. Федерации. - М., 1999. - 53 с.
86. Кириченко М.Г. Высшие органы власти РСФСР. – М.: Советская Россия, 1968.- 242 с.
87. Кислий П. Процедури слухань посадових осіб виконавчої влади у постіних комісіях (комітетах) Верховної Ради України // Матеріали ПСП 1994 - 1999: Англ. та укр. версії./ Програма Сприяння Парламентові України = Parliamentary Development Project for Ukraine; За фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. - [K.]: Neon Limited, 2000. – 1 CD.
88. Кислий П.С., Рахімкулов Е.Р. Народний депутат України: представник влади народу.- К.:К.І.С., 2002.- 98 с.
89. Ківалов С., Орзіх М. Парламентський контроль в умовах державно-правової реформи в Україні // Юридический вестник. – 1999.-№ 4. – С. 66-71;
90. Классики теории государственного управления: американская школа / Под ред. Дж. Шафритца, А.Хайда – М.: Из-во МГУ, 2003. – 800 с.
91. Климко М.Й. Контроль в системе советского государственного управления: Автореф. дис. …канд. юрид.нак.: 12.00.02. / Академия общественных наук при ЦК КПСС.- М., 1985.- 20 с.
92. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій. - К.: „Вентурі”, 1998- 208 с.
93. Коврякова Е.В. Парламентский контроль в зарубежных странах: Дис.… канд. юрид. наук: 12.00.02.- М., 2002.- 216с.
94. Козлова Е. И., Кутафин О.Е. Конституционное право России: Учебник.-2-е изд., перераб. и доп.-М.:Юристъ, 1999.- 520 с.
95. Колибаб А.П. Контрольные полномочия итальянского парламента // Материалы по иностранному законодательству и международному частному праву. Труды 44. –М.: Всесоюз. НИИ советс. госуд. строит. и зак-ва, 1989.- С. 62-75.
96. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 208 с.
97. Колосова Н.М. Конституционная ответственность в РФ: Монография - М.: Городец, 2000.- 192 с.
98. Коментар до Конституції України — К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998.- 376с.
99. Комітети-основа діяльності законодавчих органів влади: Посібник./ П. Кислий, Т. Сінклер, Т. Браун та ін.; ПСПУ.- К.: Заповіт, 1997.- 98с.
100. Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. - М.: ИНФРА•М-НОРМА, 1997.- 816 с.
101. Конституции стран СНГ и Балтии: Учебное пособие / Сост. Г.Н. Андреева.- М.: Юристъ, 1999.- 640 с.
102. Конституционное (государственное) право зарубежных стран.: в 4т. / Отв. ред. Б.А. Страшун.- М.: БЕК, 2000.- Тома 1-2. Часть общая.- 784 с.
103. Конституционное (государственное) право зарубежных стран.: в 4т. / Отв. ред. Б.А. Страшун.- М.: БЕК, 1998.- Том 3. - 764 с.
104. Конституционное право: Учебник./ Отв. ред. А.Е. Козлов.-М.: Из-во БЕК,1996.-464 с.
105. Конституцинное право: Учебник /Отв. ред. В.В. Лазарев.-М.: Юристъ, 1999.- 592 с.
106. Конституционное право: Энциклопедический словарь./Отв. ред. С.А. Авакьян.- М.: НОРМА, 2001.- 688 с.
107. Конституция Российской Федерации // Российская газета. -1993.-25 декабря.
108. Конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо неконституційності ст. 7, 8 Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України” // Вісник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.-2000.-№.2.-С.6-9
109. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф Погорілка, Ю.М. Тодики.- К.: Український центр правничих студій, 1999.- 376 с.
110. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Ю.М. Тодики і В.С. Журавського. – К.: „Ін Юре”, 2002.- 544 с.
111. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 30.- ст. 141.
112. Конституція УРСР від 20 квітня 1978 р.- К.: Політвидав України, 1978.- 62 с.
113. Контрольні функції парламенту: Вісник ПСП від 09.06.1999 // Матеріали ПСП 1994 - 1999: Англ. та укр. версії./ Програма Сприяння Парламентові України = Parliamentary Development Project for Ukraine; За фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку. - [K.]: Neon Limited, 2000. – 1 CD.
114. Контролирующие органы и организации России: Компетенция и полномочия: Учебник для высш. и сред. юрид. учеб. зав. / Под ред. А.П. Гуляева.- М.: МАЭП, 2000.- 208 с.
115. Копейчиков В.В. Гуманізм // Юридична енциклопедія.- К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1998.- Т.1. - С. 660.
116. Корицкая Л. Между молотом и наковальней. // Новости Ньюс.- 1997.- 24-31 октября.
117. Корнеев А.П., Волеводз А.Г., Горелик В.Я. Проблемы развития правового статуса Счётной палаты Российской Федерации. // Юрист.- 2000.- № 7.-С. 3-14
118. Корнилаева А. А. Теория парламентского контроля в контексте принципа разделения властей: Дис. …канд. юрид. наук.: 12.00.01. -Уфа, 2002.-194 с.
119. Король В. Утаємничені боржники або Як повернути кошти банку ”Україна”. // Голос України.- 2003.- 24 липня.
120. Косинський В. Депутатський запит: правові основи та практичні аспекти // Радянське право.-1991.-№ 10.-С. 10-12.
121. Кочерин Е.А. Основы государственного и управленческого контроля.-М.: Филинъ, 2000.- 384 с.
122. Кривенко Л. Конституційна відповідальність глави держави // Віче.-2001.- № 1.-С.3-19.
123. Кривенко Л.Т. Постоянные комиссии Верховных советов союзных республик. – М.: Из-во Моск. ун-та, 1970. – 143с.
124. Крутевич М. Рахункова палата як орган парламентського контролю // Право України.- 2001.-№ 11.-С. 144-148.
125. Крутоголов М.А. Парламент Франции: организационные и правовые аспекты деятельности.-М.: Наука, 1988.- 238 с.
126. Крутоголов М.А. Президент Французской Республики: правовое положение. - М.: Наука, 1980.- 336 с.
127. Крылова Н.С. Парламент Великобритании // Парламенты мира: Сборник. - М.: Высш. школа, Интерпракс.1991.- С. 63-122.
128. Кузнецов С. Парламентский запрос // Народный депутат.- 1990.- № 5.-С. 24.
129. Кузьменко О.А. Контроль за виконанням державного бюджету України як функція управління: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2002. — 21с.
130. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права: Монография - М.: ЮРИСТЪ, 2001.- 444 с.
131. Лазаревский Н.И. Лекции по русскому государственному праву. Т.1. Конституционное право.- СПб., 1910.-276с.
132. Латифов А. Парламентский контроль в Узбекистане. // Право и политика.- 2002.-№ 5.-С. 31-36.
133. Левина М.И. Парламетское право Великобритании XVII - начала XIX в.: Монография - М.: Зерцало, 2000.- 170 с.
134. Лейбо Ю.И. Парламент Швейцарии // Парламенты мира: Сборник. - М.: Высш.шк., Интерпракс.1991.- С. 441-483.
135. Лейбо Ю.И., Толстопятенко Г.П., Экштайн К.А. Научно-практичесский комментарий к Главе 2 Конституции Российской Федерации «Права и свободы человека и гражданина»/ Под ред. К.А. Экштайна.-М.: Из-во ЭКСМО, 2000.- 448 с.
136. Ленк Т. Западно-восточная языковая путаница: заметки наблюдателя из Германии // Зеркало недели. -2003.- 5 июля.
137. Лист Уповноваженого з прав людини Голові Верховного Суду України В.Ф. Бойко „Про вирішення спірних питань, що виникають у сфері інформаційних відносин” // Вісник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.-2000.-№.2.-С.24-26
138. Лінецький С.В. Метаморфози державного режиму України (політико-правовий аналіз).- К.: Атака, 2003.- 168 с.
139. Ломовский В.Д. Прокурорско-надзорные правоотношения.-Ростов-на-Дону: Из-во Ростов. ун-та, 1987.- 160 с.
140. Лосиця І.О. Деякі загальнотеоретичні аспекти функціонування інституту омбудсмана // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук.зб./ Відп.ред.В.Я.Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 48 –С.11-17.
141. Любимов А.П. Деятельность постоянных комиссий и комитетов Верховных Советов союзных республик : (По материалам РСФСР): Автореф. дис. ...канд.юрид.наук: 12.00.02 / МГУ им. М.В.Ломоносова. юрид.фак. - М., 1990. - 24 с.
142. Майданник О. Деякі проблеми законодавчого забезпечення контрольної функції парламенту // Право України.- 2001-№ 12.- С.128-130.
143. Майданник О. Організаційно-правові форми здійснення парламентського контролю в Україні //Право України.-2003.- № 7.- С.9-14.
144. Маклаков В.В. Парламент Франции // Парламенты мира: Сборник.- М.: Высш. школа, Интерпракс,1991.- С. 385-441.
145. Манчуленко Г., Філіпчук В. Народний депутат України: конституційно-правовий статус // Віче.- 1998.-№ 1.- С.3-11.
146. Мартын В. Выборы мэра в Мукачево – чей админресурс сильнее? // Зеркало недели - 2003. - 28 июня.
147. Марцеляк О. Міжнародний досвід функціонування деяких спеціалізованих омбудсманів // Право України.-№ 4.- С.123-128.
148. Марченко М. Этика парламентария // Народный депутат.- 1990. - № 7.- С. 121-127.
149. Матузов Н.И. Право в политическом измерении // Российская правовая политика: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько.-М.: Из-во НОРМА, 2003.-С. 48-74
150. Мельник О. Імпічмент Президента. Можливість і доцільність // Віче.– 2000. - № 2.-С.150-155.
151. Мельник О.В. Конституційно- правова відповідальність вищих органів державної влади: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. — К., 2000. — 17с.
152. Мескон М.Х, Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.-М.:«Дело», 1992.-702 с.
153. Милль Дж. Стюарт. Представительное правление: публицистические очерки./ Пер. с англ. под ред. Р.И. Сементковского- С-Пб.:Изд. Ф. Павленкова, 1897.- 194с.
154. Мицкевич Л.А. Понятие государственного управления в административном праве Германии // Государство и право. – 2002.- № 6.- С. 85-90.
155. Мишин А.А. Принцип разделения властей в конституционном механизме США.- М.: Наука, 1984.- 180 с.
156. Млинчак В. У депутатов голод. Информационный // Сегодня. – 1998.- 29 сентября.
157. Могунова М.А. Парламент Швеции // Парламенты мира: Сборник.- М.: Высш. школа, Интерпракс, 1991.-С. 483-531.
158. Могунова М.А. Скандинавский парламентаризм. Теория и практика.-М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 2001.-350с.
159. Наливайко Л.Р. Конституційно- правова відповідальність: питання теорії та практики: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний ун- т ім. Т. Шевченка. — К., 2000. — 16с.
160. Научно-практический комментарий к Конституции Российской Федерации: / Отв. ред. В.В. Лазарев., 2-е изд., доп. и перераб. - М.: Спарк, 2001. – 670 с.
161. Неизвестный В.А. О парламентских и государственных контрольно-ревизионных органах ФРГ. // Контроллинг.- 1991.- № 2. –С. 56-69.
162. Никанорова О. Мова, політика, держава // Урядовий кур’єр.-2003.- 14 березня.
163. О счетной палате Российской Федерации: Федеральный закон от 11 января 1995 года № 4-ФЗ // Российская газета.- 1995.-14 января
164. Об Уполномоченном по правам человека в Российской Федерации: Федеральный конституционный закон от 26 февраля 1997 года № 1-ФКЗ // Собр. зак-ва РФ. - 1997.- № 9.-Ст. 10-11.
165. Обзор конституционных новостей (зима-весна 2002) // Конституционное право: восточноевропейское обозрение.-2002.-№2(39).-С. 184-215.
166. Омелько І. Парламентський апарат.-К.: Програма сприяння парламенту України, 2002.-17 с.
167. Онищук Н. Импичмент с правовым лицом // Зеркало недели.- 2002.- 5 октября.
168. Органи державної влади України / За ред. В.Ф. Погорілка: Монографія,-К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002.- 592с.
169. Опришко В. Актуальні проблеми парламентської реформи // Право України – 2001.- № 8.- С.21-25.
170. Опришко В.Ф. Проблеми парламентського реформування як складової державно-правової реформи в Україні // Парламентська реформа: теорія та практика: Збірник наук. праць. Вип. 6 / Голова ред. кол. Опришко В.Ф.- К: Верховна Рада України. Ін-т законодавства, 2001.- С. 50-75.
171. Очерки конституционного права иностранных государств: Учеб. и науч.-практ. пособие - М.: Спарк, 1999.- 303 с.
172. Павленко Р.М. Парламентська відповідальність уряду: світовий та український досвід: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2001. — 16с.
173. Парламент вийде у прямий телеефір. // Голос України.- 2003.- 30 липня.
174. Парламентский порядок под надзором полиции // Киевские ведомости.- 2002.- 20 декабря.
175. Парламентское право: Учебное пособие / Под ред. И.М. Степанова, Т.Я. Хабриевой. - М.: Юристъ, 1999.- 392 с.
176. Парламенты. Сравнительное исследование структуры и деятельности представительных учреждений 55 стран мира. / Под ред. Амеллер М. - М.:”Прогресс”, 1967- 512 с.
177. Пашков М., Чалый В. « Мы так близки, что слов не надо» или заметки к несостоявшимся парламентским слушаниям по проблемам украино-российского сотрудничества. // Зеркало недели. – 2003. – 21 июня.
178. Пйортовскі Р. Організація та функції сейму. Контрольна функція Сейму/ ПСПУ. -К.,1999 .-10 с.
179. Погорєлова І. Президент не погодився з розширенням повноважень Рахункової палати. Чому?: Перша поправка не пройшла // Україна-Business. - 2002. - 22 лютого.
180. Погорілко В.Ф. Ставнійчук М.І., Федоренко Г.О. Український парламентаризм // Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / За ред. Ю.С. Шемшученко — К., 2001.-С.86-113.
181. Полінець О. Контроль у сфері державного управління в умовах адміністративної реформи // Збірник наукових праць Української Академії державного управління.-2000.-№ 1.- С. 85-92.
182. Положення про „День Уряду України” у Верховній Раді України: Затверд. Постановою Верховної Ради України від 1 лют. 1996 р. № 23/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996.- № 6. - ст. 24
183. Приходько С.Г. Вдосконалення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина // Парламентська реформа: теорія та практика: Збірник наук. праць. Вип. 6 /Голова ред. кол. Опришко В.Ф..- К: Верховна Рада України. Ін-т законодавства, 2001.- С. 224-241.
184. Про виконання посадовими особами і працівниками правоохоронних органів вимог Конституції України та Закону України „Про статус народного депутата України” щодо забезпечення умов для здійснення народними депутатами України своїх повноважень: Постанова Верховної Ради України від 6 берез. 2003 р. № 608-IV // Відомості Верховної Ради України.- 2003.- № 26.- ст.202.
185. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення: Закон України від 11 липня 2003 р. № 1128 – ІV // Офіційний вісник України.-2003.- № 33.- ст. 1782.
186. Про внесення змін до Конституції України (проект внесено народними депутатами України) // Право України.- 2003.-№ 8.- С. 10-17.
187. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від 19 червня 2003 р. № 975 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003.- № 46.- ст.366.
188. Про заходи щодо вдосконалення взаємодії органів виконавчої влади з Верховною Радою України: Указ Президента України від 25.03.03 № 267/2003 // Урядовий кур’єр -2003.-1 квітня.
189. Про звіт Кабінету Міністрів України про роботу в 1994 році: Постанова Верховної Ради України від 4 квіт. 1995 р. № 114/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995.- № 15.- ст.109.
190. Про звіт Президії Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 7 квіт. 1995 р. № 129 /95 – ВР // Голос України. – 1995. – 8 квітня.
191. Про звіт Рахункової палати за 1997 рік: Постанова Верховної Ради України від 12 лют. 1998 р. № 116/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 26.- ст.172.
192. Про інформацію робочої групи Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією про результати вивчення конфлікту, пов'язаного зі звільненням та призначенням голови правління відкритого акціонерного товариства "Миколаївський глиноземний завод" та зверненням трудового колективу Миколаївського глиноземного заводу: Постанова Верховної Ради України від 2 лип. 1999 р. № 810-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999.- № 35.- ст.305.
193. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. № 116 / 95 – ВР // Відомості Верховної Ради України.- 1995.- № 24.- ст.348.
194. Про Контрольну комісію Верховної Ради України з питань приватизації: Постанова Верховної Ради України від 24 черв. 1993 р. № 3317-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 30.- ст.333.
195. Про надання прав Тимчасової спеціальної слідчої комісії по розслідуванню зловживань, допущених при виконанні Міжурядової угоди щодо виплати компенсації громадянам України за примусові роботи в Німеччині, постійній Комісії Верховної Ради України з питань законності і правопорядку: Постанова Верховної Ради України 4 лют. 1997 р. № 35 /97-ВР // Офіційний вісник України. - 1997.- № 9.- ст. 7.
196. Про надання Спеціальній контрольній комісії Верховної Ради України з питань приватизації повноважень тимчасової слідчої комісії з питання проведення розслідування обставин створення та діяльності акціонерної компанії "Держінвест України", державного підприємства "Фінпром" та видання Указу Президента України від 27 березня 1998 року № 233: Постанова Верховної Ради України від 15 верес. 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998.- № 46-47. - ст.283
197. Про першу щорічну доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Постанова Верховної Ради України від 7 груд. 2000 р. № 2127-III // Електронний інформаційний бюлетень: Бібліотека баз даних / Верховна Рада України. Управління комп’ютеризованих систем та мереж. - К., 2002.- 1CD.
198. Про приватизацію державного майна: Закон України від 4 берез. 1992 р. № 2163-XII // Відомості Верховної Ради України.- 1996.- № 43.- ст.212.
199. Про проект нової Конституції України: Постанова Верховної Ради України № 2525-ХІІ від 1 лип. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України України.- 1992.- № 37.-ст. 550.
200. Про Рахункову палату: Закон України від 11 липня 1996 р. № 315 / 96-ВР // Відомості Верховної Ради України.- 1996.- № 43.- ст.212.
201. Про рекомендації парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування: Постанова Верховної Ради України від 5 черв. 2003 р. // Голос України. – 2003.- 4 липня.
202. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листоп. 1992 р. № 2790 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- № 3.- ст.12. Про внесення змін до Закону України „Про статус народного депутата України”: Закон України від 22 берез. 2001 р. № 2328 – ХІІІ // Відомості Верховної Ради України.- 2001.- № 42.- ст.212.
203. Про створення Контрольної палати Верховної Ради України та проект Закону України про Контрольну палату Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 22 листоп. 1995 р. № 445/ 95-ВР // Голос України.-1995.-1 грудня.
204. Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України: Проект Закону України № 2100.-К., 1999.- 6 с.
205. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 груд. 1997 р. № 776 /97 –ВР // Відомості Верховної Ради України.- 1998.- № 20.- ст.99.
206. Про утворення Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації: Постанови Верховної Ради України від 15 лип. 1998 р. № 44-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1998.- № 42.- ст.264.
207. Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для перевірки додержання процедури призначення частини суддів Конституційного Суду України: Постанови Верховної Ради України № 31/98-ВР від 16.01.1998р. // Відомості Верховної Ради України.- 1998.- № 20.- ст.107.
208. Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань вивчення ситуації у зв'язку з проведенням у червні 2003 року позачергових виборів міського голови м. Мукачеве Закарпатської області та забезпечення конституційних прав громадян під час в