ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ У СФЕРІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ :

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ У СФЕРІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
  • Кол-во страниц:
  • 232
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ
    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ У СФЕРІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ 13
    1.1 Поняття та сутність функцій держави у сфері місцевого самоврядування 13
    1.2 Місце функцій держави у сфері місцевого самоврядування у системі функцій Української держави 36
    1.3 Проблеми становлення державної політики у сфері місцевого самоврядування в Україні 59
    Висновки до першого розділу 86
    РОЗДІЛ 2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ У СФЕРІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ 94
    2.1 Поняття та структура конституційно-правового механізму реалізації функцій держави у сфері місцевого самоврядування в Україні 94
    2.2 Нормативно-правові основи реалізації функцій держави у сфері місцевого самоврядування в Україні 109
    2.3 Організаційно-правові основи реалізації функцій держави у сфері місцевого самоврядування в Україні 130
    2.4 Шляхи вдосконалення конституційно-правового механізму реалізації функцій держави у сфері місцевого самоврядування 148
    Висновки до другого розділу 171
    ВИСНОВКИ 177
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191

    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Кожна держава зацікавлена у таких засобах формування та діяльності місцевої влади, які відповідали б її політиці та підтримувалися населенням. Світова практика свідчить, що Україна зможе перейти до системи дієвої, народної, відповідальної влади лише через доповнення державної влади ефективним місцевим самоврядуванням. Це дасть змогу повернути народові роль первинного суб’єкта в системі організації влади.
    Спільна взаємодія державної влади та місцевого самоврядування у процесі конституційного будівництва сприятиме створенню умов розвитку громадянського суспільства та соціально відповідального бізнесу. Без реального місцевого самоврядування подальший розвиток України як демократичної, соціально-правової держави з комфортним проживанням та безпекою її громадян неможливий. Саме місцеве самоврядування покликане забезпечити досягнення цих цілей. Адже визнання місцевого самоврядування – не абстрактний факт, не умоглядне твердження, а офіційна акція, яка знаходить своє підтвердження у основних функціях держави, її політичному курсі та правовій політиці, публічних заявах посадових осіб щодо прихильності до відповідної ідеології.
    Проголошення як головних пріоритетів Української держави вільної людини, її розвитку і гідності, духовності і свободи, рівності і солідарності, громадянського суспільства та демократії, міжнаціональної і міжконфесійної злагоди, взаємної поваги і толерантності, справедливості і добра мають безпосередній вихід на локальний рівень, а відповідні завдання найоптимальніше та найефективніше можуть реалізуватися саме у межах місцевого самоврядування, у територіальних громадах, тобто там, де реально проживають люди. Адже у правовій, демократичній та соціальній державі означеним пріоритетам має відповідати й місцеве самоврядування. Саме воно фіксує у собі політичні, економічні, духовно-моральні цінності та соціальні досягнення людства в будь-якій галузі суспільного розвитку. Водночас місцеве самоврядування дозволить побудувати в Україні таку державу.
    Новий етап розвитку вимагає нової якості публічної влади: вдосконаленої моделі державного управління, наповнення місцевого самоврядування реальним змістом, яке б відповідало сучасним вимогам. Як зазначалося у резолюції Всеукраїнських зборів представників місцевого самоврядування, які відбулися 26 квітня 2005 року, у процесі реформування інститутів публічної влади необхідно вдосконалити конституційні основи статусу Верховної Ради України як представницького органу українського народу, створити в Україні дієздатну, доступну для громадянина судову владу, необхідно перерозподілити та чітко розмежувати повноваження між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на користь останніх, забезпечити при виборі моделі адміністративно-територіального устрою умови для формування повноцінних територіальних громад. По суті, йдеться про вдосконалення системи функцій органів державної влади та держави у цілому.
    Слід зазначити, що безпосередньо проблема функцій держави у сфері місцевого самоврядування ще не була предметом комплексного наукового дослідження. Теоретичну основу дисертації становлять здобутки вітчизняних та зарубіжних дослідників у галузі конституційного права, теорії держави і права, адміністративного та муніципального права, які безпосередньо або частково торкаються окремих питань місцевого самоврядування.
    У спеціальній літературі розгляд проблем місцевого самоврядування, у тому числі аналізу ролі держави у сфері місцевого і регіонального розвитку, державної муніципальної політики, проводився у працях М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, В.І. Борденюка, І.П. Бутка, М.П. Воронова, Р.К. Давидова, І.В. Дробуш, В.М. Кампа, А.А. Коваленка, М.І. Корнієнка, В.В. Кравченка, М.П. Орзіха, О.М. Пастернак, В.Ф. Погорілка, М.О. Пухтинського, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.М. Шаповала та інших дослідників.
    Правові відносини у сфері місцевого самоврядування у зарубіжній науці досліджували М.С. Бондар, В.І. Васильєв, І.В. Видрін, А.Р. Єрьомін, Ю.Д. Казанчев, Є.М. Ковешніков, М.О. Краснов, О.О. Кутафін, Л.О. Нудненко, М.В. Постовий, Ю.О. Тихомиров, В.І. Фадєєв, О.І. Черкасов, В.Є. Чиркін, К.С. Шугрина та ін.
    Питання функцій держави за радянських часів досліджувалися у працях М.Г. Александрова, М.Й. Байтіна, Ф.М. Бурлацького, А.П. Глєбова, А.І. Денисова, Л.І. Загайнова, Л.І. Каска, Б.І. Кучера, Г.М. Манова, А.А. Нормантаса, І.М. Разнатовського, І.С. Самощенка, С.А. Сосни, В.Г. Тюленєва, Є.В. Фомицького, Р.О. Халфіної, М.В. Чорноголовкіна, В.М. Чхиквадзе та ін. Серед сучасних дослідників функцій держави варто назвати А.Є. Кадомцева, С.В. Калашнікова, М.А. Лапіну, М.М. Меркулова, Л.А. Морозову, В.Ф. Погорілка та інших учених.
    Однак у дослідженнях згаданих науковців питання функцій держави у сфері місцевого самоврядування практично не порушувалося. Тому, зважаючи на відсутність відповідних досліджень у вітчизняній науці, вважаємо за необхідне розкрити основні конституційно-правові проблеми становлення і розвитку функції Української держави у сфері місцевого самоврядування, приділивши основну увагу питанням щодо сучасного розуміння функцій держави, місця і ролі функції держави у сфері місцевого самоврядування у системі функцій держави, механізму реалізації цих функції тощо.
    Варто зазначити, що за останні роки в Україні захищено декілька дисертацій, що передбачають науковий аналіз статусу окремих суб’єктів правових відносин у сфері місцевого самоврядування, їх функцій і повноважень, зокрема праці О.В. Батанова, І.В. Дробуш, Ю.Ю. Бальція та інших учених, присвячені статусу територіальних громад, представницьких органів місцевого самоврядування, міських голів, асоціацій місцевих рад тощо. Однак ці праці не містять комплексного наукового аналізу функцій держави у сфері місцевого самоврядування, тому дане дисертаційне дослідження органічно доповнює їх, а наявність зазначених праць не позбавляє його актуальності.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі науки конституційного права. Дисертація виконана як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, зокрема програми „Стратегія розвитку законодавства України” (державний реєстраційний №0103U007975).
    Мета та основні завдання дослідження. Дана робота має на меті найбільше повно і комплексно, з позицій системного підходу дослідити та охарактеризувати зміст функцій держави у сфері місцевого самоврядування, визначити її місце і значення в системі інших функцій держави, виявити основні проблеми їх становлення та окреслити тенденції й перспективи розвитку, а також розробити науково обґрунтовані рекомендації з удосконалення конституційного законодавства у сфері місцевого самоврядування.
    Досягнення поставленої мети припускає вирішення наступних завдань:
    – вивчення, узагальнення й аналіз наявного теоретичного й емпіричного матеріалу із даної проблеми з урахуванням тенденцій розвитку українського суспільства і держави;
    – переосмислення традиційного вчення про функції держави, вироблення загальнотеоретичного визначення функцій держави та їх класифікації з позиції конституційного права;
    – визначення поняття функцій держави у сфері місцевого самоврядування і розкриття їх змісту в сучасний період;
    – дослідження змістовного та еволюційного аспекту державної політики у сфері місцевого самоврядування, а також окреслення перспектив її розвитку;
    – визначення місця і значення функцій держави у сфері місцевого самоврядування серед інших основних напрямків і видів діяльності держави шляхом висвітлення основних критеріїв класифікації функцій держави;
    – дослідження конституційно-правового механізму здійснення функцій держави у сфері місцевого самоврядування;
    – вивчення основних напрямів і видів діяльності органів державної влади в Україні у сфері місцевого самоврядування;
    – аналіз сучасного законодавства України у сфері місцевого самоврядування з погляду його повноти, відповідності потребам реформування держави.
    Об’єктом дослідження є система функцій Української держави на сучасному етапі їх розвитку та конституційно-правові засади їх реалізації.
    Предметом дослідження виступають функції держави у сфері місцевого самоврядування, а також конституційні основи регулювання муніципально-правових відносин в Україні.
    Методи дослідження. В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні і спеціальні методи наукового пізнання, принципи і підходи щодо визначення поняття функцій держави у сфері місцевого самоврядування, їх сутності, змісту і форми, місця у системі функцій Української держави на сучасному етапі. Зокрема, метод діалектичної логіки використовувався для розкриття еволюції функцій держави у сфері місцевого самоврядування, механізму їх реалізації. Також він дозволив виявити сформовані закономірності і тенденції розвитку системи функцій Української держави. Соціологічний метод знайшов своє застосування під час аналізу внутрішніх і зовнішніх чинників і суспільних процесів, що зумовили виникнення, еволюцію і відносно самостійне конституційне оформлення функцій держави у сфері місцевого самоврядування в загальній системі її функцій, а також при аналізі сучасного стану їх здійснення в Україні. Формально-логічний метод залучався до роботи для визначення основних понять юридичних конструкцій, правових основ вирішення колізій законодавства України, що закріплює і розкриває конституційні положення щодо функцій держави у сфері місцевого самоврядування; системно-функціональний – для здійснення класифікації функцій Української держави, а також основних напрямів і видів її діяльності у сфері місцевого самоврядування, виявлення ознак функцій держави у сфері місцевого самоврядування, їх місця і ролі в системі функцій держави; порівняльно-правовий метод – при аналізі і співвідношенні функцій держави у сфері місцевого самоврядування з іншими функціями Української держави. Методологічну основу, з огляду на багатоаспектність предмета дослідження, становлять такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, узагальнення, моделювання тощо. Так, використання методів аналізу і синтезу дало можливість проаналізувати не тільки систему функцій Української держави, основні напрями і види її діяльності у сфері місцевого самоврядування, а й виявити спільні і відмінні риси окремих функцій держави, визначити “точки дотику” між ними. Завдяки методам моделювання і прогнозування в дослідженні здійснювався пошук оптимальної моделі конституційно-правового механізму реалізації функцій держави у сфері місцевого самоврядування. Використання методу тлумачення норм дало змогу з’ясувати сутність і розкрити зміст правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з реалізацією функцій держави у сфері місцевого самоврядування, а статистичний метод допоміг провести аналіз закономірностей здійснення функцій держави у сфері місцевого самоврядування на сучасному етапі. Застосування цих та інших методів наукового пізнання гарантувало об’єктивність і достовірність дослідження конституційних основ функцій держави у сфері місцевого самоврядування, розкриття поставлених цілей і завдань.
    Наукова новизна дисертації визначається як вибором теми, так і підходом до її дослідження з урахуванням ступеня розробки окремих аспектів. Запропонована робота є першим в Україні дослідженням монографічного характеру, присвяченим аналізу конституційно-правових основ функцій держави у сфері місцевого самоврядування.
    З огляду на це наукова новизна одержаних дисертантом результатів полягає у тому, що в даній роботі вперше:
    зроблено висновок про те, що перманентне зростання обсягів і можливостей державного впливу на місцеве самоврядування та розвиток регіонів у сучасній Україні, дає змогу у системі внутрішніх функцій держави, поряд із об’єктними (політичними, економічними, соціальними та ін.), владними (законодавчими (правотворчими), управлінськими, правоохоронними, інформаційними) тощо, виділяти її напрями і види діяльності у сфері місцевого самоврядування та кваліфікувати їх як її відносно самостійні функції – функції у сфері місцевого самоврядування;
    сформульовано визначення поняття функцій держави у сфері місцевого самоврядування як основних, однорідних, постійних напрямів і видів (сторін) діяльності держави у сфері місцевого і регіонального розвитку та суміжних із нею сферах (політичній, економічній, соціальній, культурній та інших), зумовлених об’єктивними потребами формування в Україні демократичної, соціально-правової державності та громадянського суспільства, з точки зору її (держави) внутрішніх і зовнішніх завдань, у яких виражаються і конкретизуються її сутність і призначення;
    зроблено висновок що функції держави у сфері місцевого самоврядування реалізуються в наступних основних формах: здійснення державно-правового регулювання; проведення державної політики у сфері місцевого самоврядування; здійснення державної підтримки місцевого самоврядування; встановлення державного захисту і гарантій місцевого самоврядування; здійснення державного контролю і нагляду за дотриманням законності в діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування; встановлення юридичної відповідальності органів і виборних посадових осіб місцевого самоврядування тощо;
    доведено, що труднощі становлення місцевого самоврядування в Україні на перших етапах об’єктивно віддзеркалюються на функціях держави у цій сфері, так само як і діяльність держави у сфері місцевого самоврядування суттєво впливає на ці процеси. У процесі досягнення стану реальності місцевого самоврядування та дієздатності територіальних громад, ефективності їх діяльності, функціональні впливи держави у цій сфері за певними напрямами згортатимуться (наприклад, сфера надання соціальних послуг, фінансування певних програм), або набуватимуть інших форм і змісту (наприклад, перехід від тотальної адміністративної опіки до контролю за дотриманням законності у місцевому самоврядуванні);
    доведено, що з метою виведення місцевого самоврядування в Україні з існуючої системної кризи, державна політика у сфері місцевого самоврядування має набути комплексного характеру, охопивши всі сфери й напрями людської життєдіяльності (політичні, економічні, соціальні, екологічні, інформаційні та інші); спрямовуючись на подолання кризи, вона повинна ґрунтуватися на принципах та закономірностях системної трансформації суспільства, бути чітко визначена за пріоритетами, що мають дедалі більше розкривати саме соціальний характер усієї державної політики;
    визначено, що загальною тенденцією розвитку функцій держави у сфері місцевого самоврядування за сучасних умов має стати всебічна модернізація усього державного механізму, розгортання муніципальної реформи в усіх напрямах: політичному, економічному, соціальному, інформаційному та інших, а також підвищення ролі людського фактору в управлінні державними і місцевими справами тощо.
    Крім того у дисертації дістали подальшого розвитку:
    положення про те, що зміст функцій держави у сфері місцевого самоврядування значною мірою детермінований державною політикою у сфері місцевого самоврядування, яку слід розуміти як відносно стабільну, системну, організовану й цілеспрямовану дію (бездіяльність) державних інституцій у галузі місцевого і регіонального розвитку, яка містить не окремі, абстрактні, а конкретні рішення щодо вирішення відповідних проблем або сукупності проблем і є відповіддю на суспільно-політичні вимоги, має „віддзеркалювати” всебічні інтереси у системі координат „людина” – „територіальна громада” – „суспільство” – „держава”;
    висновок, що галуззю національного права, яка регулює суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування та значною мірою „обслуговує” функцію держави у сфері місцевого самоврядування є муніципальне право, в основі якого знаходяться об’єктивні політичні, соціально-економічні, духовні, психологічні та інші передумови і закономірності виникнення, становлення, розвитку й функціонування місцевого самоврядування та інші чинники, пов’язані насамперед із наявністю самостійного для законодавства у сфері місцевого самоврядування предмета правового регулювання як особливої сфери суспільних відносин, які виникають на базі тієї системи самоорганізації людей, що визнається та функціонує за місцем їх проживання;
    визначення поняття механізму реалізації функцій держави та запропоновано розглядати конституційно-правовий механізм реалізації функцій держави у сфері місцевого самоврядування як комплексне системне утворення, що характеризується єдністю організаційних (інституціональних), нормативно-регулятивних, матеріально-технічних, бюджетно-фінансових, ідеологічних і соціально-культурних способів і засобів матеріалізації публічної політичної державної влади і політики держави у сфері місцевого самоврядування, що зумовлює її демократичний і правовий характер, соціально-орієнтовану визначеність і предметність;
    узагальнення, що еволюція і сучасний стан функцій держави у сфері місцевого самоврядування залежить від зрілості громадянського суспільства, розмаїтості стійких груп інтересів, інтенсивності розвитку місцевого самоврядування та ринкових відносин. Чим різноманітнішими стають інтереси і потреби населення, тим більше ускладнюються і диференціюються функції держави у сфері місцевого самоврядування, більш складною повинна бути і конфігурація конституційно-правового механізму здійснення її функцій у сфері місцевого самоврядування.
    Окрім того, основні результати дисертаційного дослідження дали змогу автору внести пропозицію щодо необхідності розробки Національної стратегії розвитку місцевого самоврядування в Україні, схвалення її на рівні закону та на її засадах проведення кардинального реформування організаційних, нормативно-регулятивних, матеріально-технічних, бюджетно-фінансових та інших основ місцевого самоврядування.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки дисертації можуть бути використані у подальших дослідженнях загальнотеоретичних питань та конституційно-правових проблем функціонування Української держави, конституційного устрою та організації державної влади, становлення громадянського суспільства і місцевого самоврядування в Україні. Праця містить ряд принципово нових підходів та рішень, які ґрунтуються на розгорнутій аргументації та є кроком уперед, порівняно з поглядами, які існують у науковій літературі з даної проблематики.
    Результати дисертаційного дослідження можуть бути методологічними, теоретичними посиланнями для галузевих досліджень у юридичній науці. Основні положення і висновки дисертації можуть використовуватися у науково-дослідній роботі при аналізі актуальних проблем функціонування держави; при підготовці лекцій, підручників, навчальних посібників та іншої навчально-методичної літератури із деяких розділів теорії держави і права, конституційного права, політології, адміністративного і муніципального права, державного будівництва і місцевого самоврядування; у практичній діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.
    Практичне значення роботи також полягає в тому, що вона сприяє удосконаленню конституційно-правового механізму регулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування і вирішенню питань щодо оптимізації державної муніципальної і регіональної політики. Проведене дослідження дало можливість внести ряд пропозицій щодо удосконалення законодавства України про місцеве самоврядування.
    Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертаційній роботі положення і наукові результати обґрунтовані на базі особистих досліджень автора і мають теоретичне і практичне значення. Опубліковані за результатами дослідження матеріали підготовлені дисертантом самостійно і написані без співавторів.
    Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, „круглих столах”: “Місцеве самоврядування в контексті конституційних та демократичних реформ в Україні” (14 квітня 2005 р., м. Київ); “Моделі реформування територіального устрою і місцевого самоврядування: реалістичні оцінки і прогнози” (8 червня 2005 р., м. Київ); “Актуальні питання децентралізації державного управління та розвитку місцевого самоврядування” (31 серпня 2005 р., м. Київ); “Реформування територіальної організації влади: національний та міжнародний досвід” (20-21 жовтня 2005 р., м. Київ).
    Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення у 3 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
    Структура дисертаційної роботи визначається її метою та завданнями. Робота складається із вступу, двох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (всього – 441 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Тема „Функції держави у сфері місцевого самоврядування в Україні” велика і багатогранна. У будь-якій одній дисертації, у тому числі й у даній, неможливо, звичайно, дослідити всі напрямки (сторони) і види діяльності нашої держави у сфері місцевого самоврядування та регіонального розвитку, розкрити особливості, цілі, завдання, принципи та форми реалізації державної муніципальної політики. Демократичні перетворення в Україні детермінували визнання місцевого самоврядування та активізацію діяльності Української держави у цьому напрямі, а муніципальний розвиток та саме місцеве життя переконують у необхідності постійної кропіткої праці над цією актуальною науковою проблемою, причому на основі об’єднаних зусиль представників різних напрямів у науці, у тому юриспруденції, політології, економічної теорії, соціології та інших наукових напрямів. Однак, насамперед, ця проблематика має стати предметним полем досліджень вчених, які спеціалізуються на конституційно-правових і загальнотеоретичних державознавчих дисциплінах.
    Автор зосередив свої зусилля на основних, на його думку, найбільш важливих, вузлових конституційно-теоретичних проблемах, пов’язаних зі становленням і розвитком функцій Української держави у сфері місцевого самоврядування на сучасному етапі, приділивши основну увагу питанням сучасного розуміння функцій держави, сутності і змісту державної політики у сфері місцевого і регіонального розвитку, щодо місця і ролі функцій держави у сфері місцевого самоврядування в системі функцій держави, конституційно-правового механізму реалізації функцій держави у сфері місцевого самоврядування та ін.
    Проведене у дисертаційній роботі дослідження функцій Української держави у сфері місцевого самоврядування, дозволило нам зробити наступні висновки, узагальнення та внести відповідні пропозиції, серед яких ми виділимо найбільш важливі.
    Сучасний етап розвитку вітчизняного державознавства, під впливом ряду чинників, характеризується суттєвими змінами у використанні функціонального підходу до держави. Так, по-перше, значно розширюється і поглиблюється розуміння соціального призначення держави, по-друге, відкидається проголошуваний раніше жорсткий зв’язок між змінами класових характеристик держави і відповідно її функцій. У даний час не викликає сумнівів необхідність проведення більш детального аналізу проблем, безпосередньо пов’язаних з поняттям і змістом усієї системи функцій держави у світлі трансформації їхньої природи, у зв’язку з визнанням місцевого самоврядування, проголошенням ідей субсидіарності, демілітаризації, деконцентрації державно-владних структур і методів за збереження ідеї правової держави і народженні нової теорії сервісної й ефективної держави, покликаної задовольняти потреби суспільства і кожного окремо його члена на принципі публічних послуг. У багатьох державах, як відомо, система публічних послуг є детермінантою діяльності держави.
    З позицій сьогоднішнього дня найбільш прийнятним, на наш погляд, може бути визначення функцій держави у сфері місцевого самоврядування як основних, однорідних, постійних напрямків і видів (сторін) діяльності держави у сфері місцевого і регіонального розвитку та суміжних з нею сферах (політичній, економічній, соціальній, культурній та інших), обумовлених об’єктивними потребами формування в Україні демократичної, соціально-правової державності та громадянського суспільства з точки зору її (держави) внутрішніх і зовнішніх завдань, у яких виражаються і конкретизуються її сутність і призначення.
    Таке формулювання оптимально та всебічно відображає основоположні моменти в розумінні функцій держави загалом та, зокрема, функцій держави у сфері місцевого самоврядування на сучасному етапі. По-перше, воно орієнтує даний суб’єкт на досягнення головної мети сучасної держави – забезпечення прав і свобод особи, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, визнання та гарантування інститутів місцевого самоврядування, вирішення найважливіших питань життєдіяльності людини та її асоціацій (територіальних громад) та інституціоналізації громадянського суспільства в умовах глобальних суспільно-політичних трансформацій. По-друге, розкриває зміст діяльності держави і її динамічну спрямованість. По-третє, відображає місце держави в політичній системі як первинного суб’єкта, від волевиявлення, діяльності/бездіяльності якого залежить інтенсивність тих чи інших реформаторських дій, однак, вторинної, субсидіарної стосовно особи та суспільства інституції.
    У контексті дослідження функцій держави, зокрема її функцій у сфері місцевого самоврядування, необхідно враховувати, що на певному етапі свого розвитку держава як офіційний представник суспільства через ті чи інші обставини, змушена була брати на себе деякі функції управління (іноді – встановлювала державну монополію) певними сферами громадського життя. Однак це не змінювало сутності і призначення держави. Держава ніколи, навіть у самих тоталітарних формах свого існування, не перебирала на себе усіх функцій суспільства і не здатна була монополізувати їхнє здійснення. Коло функцій, здійснюваних суспільством, значно ширше, багатіше, змістовніше і є принципово іншим за своєю сутністю і призначенням, ніж коло функцій держави. Функції держави є субсидіарними (вторинними) щодо функцій суспільства.
    Формування громадянського суспільства в демократичних державах, особливо становлення в них інститутів місцевого самоврядування, об’єктивно припускає рішення все більш складних і багатогранних політичних, економічних, соціальних, культурних і інших завдань, однак обсяг державного втручання в їхнє рішення і роль держави усе більш знижується (самообмежується). Здійснюючи виважену та цілеспрямовану політику у сфері місцевого самоврядування, держава визначально готує “ґрунт” для такого самообмеження свого функціонального впливу на суспільні процеси. Розвинуте місцеве самоврядування закономірно перебирає на себе більшість завдань, які турбують пересічного жителя, розвантажуючи державу від виконання невластивих її природі справ – питань місцевого значення.
    Ця концептуальна позиція дозволяє нам стверджувати, що:
    - фактичний стан розвитку місцевого самоврядування у державі є основним критерієм, який визначає сутність, зміст, обсяги впливу, форми та інші параметральні характеристики функцій держави у сфері місцевого самоврядування;
    - відсутність інститутів місцевого самоврядування у суспільстві внаслідок його невизнання, заперечення, заборони тощо, зводить відповідні функції держави до нульової позначки або робить їх своєрідними анті-функціями реакційного (забороняючого, стримуючого) характеру;
    - поява інститутів місцевого самоврядування внаслідок його визнання, запровадження, розвитку тощо логічно викликає виникнення або своєрідну реанімацію напрямів і видів діяльності держави у сфері місцевого і регіонального розвитку;
    - труднощі становлення місцевого самоврядування на перших етапах об’єктивно віддзеркалюються на функціях держави у цій сфері, так само як і діяльність держави у сфері місцевого самоврядування суттєво впливає на ці процеси;
    - по мірі досягнення стану реальності місцевого самоврядування та дієздатності територіальних громад, ефективності їх діяльності, функціональні впливи держави у цій сфері у певних напрямах згортатимуться (наприклад, сфера надання соціальних послуг, фінансування певних програм), або набуватимуть інших форм і змісту (наприклад, перехід від тотальної адміністративної опіки до контролю за дотриманням законності у місцевому самоврядуванні).
    Держава як суспільно-політичний феномен є багатофункціональним явищем системного характеру. Функції сучасної держави мають не лінійний характер, а є ієрархізованою динамічною системою, системоутворюючими чинниками якої найчастіше виступають потреби людей. Система функцій держави включає в себе низку функцій (політичних, економічних, соціальних, культурних, екологічних та ін.) і кожна з них займає певне місце у процесі вирішення державних та суспільних справ, обумовлене їх характером, суттю, змістом чи формою. Основні напрями і види діяльності держави у сфері місцевого самоврядування є лише складовою частиною, ланкою системи функцій Української держави, що, природно, вимагає їх розгляду в органічній єдності та взаємозв’язку з іншими функціями.
    Враховуючи, що загальною функціональною цінністю сучасної держави є її необхідність і служіння громадянському суспільству, то її (держави) найважливіше функціональне призначення – каталізація процесів формування й удосконалювання інститутів громадянського суспільства. Тому, загальною тенденцією розвитку системи функцій держави виступає те, що держава і державна влада повинні формуватися як публічно-сервісний владний системокомплекс, який має „орієнтуватися” у всьому діапазоні проблем громадянського суспільства, у тому числі й у сфері місцевого самоврядування. Визнання державою місцевого самоврядування, здійснення нею політики у сфері місцевого та регіонального розвитку, а також проголошення основних прав людини і громадянина у сфері місцевого самоврядування накладає певний обов’язок на державу та детермінує виникнення в неї нових повноважень, що по суті „новелізує” каталог її традиційних функцій, зокрема у вигляді виникнення функцій у сфері місцевого самоврядування.
    Усі функції держави знаходяться в постійній взаємодії, що здійснюється в рамках її єдиного функціонального призначення, як у „традиційних” сферах громадського життя: політичній, економічній, соціальній, культурній, так і в „новоявлених” галузях, обумовлених глобальними проблемами сучасності: демографічній, екологічній, сировинній, космічній сферах, в галузі використання ядерної енергії, використання інформаційних технологій, захисту прав і свобод людини й в інших сферах державної діяльності, у тому числі й у сфері місцевого і регіонального розвитку.
    У ході реалізації різноманітних функцій держави: політичних, економічних, соціальних, зовнішніх та інших (серед її об’єктних функцій), законодавчих, виконавчо-розпорядчих, судових, інформаційних та інших (серед її владних, технологічних функцій), доволі рельєфно простежуються окремі напрями і види її діяльності у сфері місцевого самоврядування. Водночас чітка предметна спрямованість цих державних дій свідчить про існування самостійних функцій держави у сфері місцевого самоврядування.
    Ключовим питанням для розуміння ролі і місця функцій держави у сфері місцевого самоврядування у загальній системі її функцій є проблема її комплексного, багатовимірного характеру. Чинником, який детермінує самостійність функцій держави у сфері місцевого самоврядування у загальній системі її функцій знаходиться кореляція системи функцій держави із відповідними галузями національного права. В основі такої кореляції формула: „функція держави” – „сфера суспільних відносин” – „галузь права”.
    Галуззю національного права, яка регулює суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування та значною мірою „обслуговує” функцію держави у сфері місцевого самоврядування є муніципальне право, в основі формування якого знаходяться об’єктивні політичні, соціально-економічні, духовні, психологічні та інші передумови та закономірності виникнення, становлення, розвитку та функціонування місцевого самоврядування та інші чинники, які пов’язані насамперед з наявністю самостійного для муніципального законодавства предмета правового регулювання як особливої сфери суспільних відносин, які виникають на базі тієї системи самоорганізації людей, яка визнається та функціонує за місцем їх проживання.
    Виникнення муніципального права як комплексної галузі права об’єктивно детерміновано наявністю специфічної системи суспільних відносин: політичних, економічних, соціальних, культурних, організаційно-управлінських, інформаційних тощо, які пов’язані із визнанням, організацією, здійсненням та гарантуванням місцевого самоврядування, а також виникненням на певному історичному етапі у системі функцій держави специфічних функцій – функцій у сфері місцевого самоврядування. Комплексний характер суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування детермінує комплексний характер напрямів і видів діяльності держави у сфері місцевого і регіонального розвитку та формування відповідних її комплексних функцій.
    Демократична держава, визнавши місцеве самоврядування, не дистанціюється від територіальних громад, а здійснює постійну, цілеспрямовану політику в сфері місцевого самоврядування. Повноваженнями в даній сфері наділяються органи, належні до усіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової). Безумовно, що від ефективної на узгодженої діяльності цих органів значною мірою залежить подальший розвиток місцевого самоврядування в Україні.
    Сучасний розвиток місцевого самоврядування та державної політики у цій сфері свідчать про суперечливий, проте загалом висхідний процес політико-правового та соціально-економічного поступу, що зазвичай притаманно кожній історично перехідній добі, коли відбувається кардинальна зміна парадигми суспільно-політичного розвитку країни. Прискорений рух до побудови демократичної, правової та соціальної держави, в основі якої верховенство прав і свобод людини і громадянина, розвинуте місцеве самоврядування, ліберальна модель ринкової економіки виявився ілюзією.
    Слід констатувати багаторічну непослідовність вітчизняної державної політики у сфері муніципального будівництва: організація місцевого самоврядування, реформаторські ініціативи у сфері місцевого і регіонального розвитку та адміністративно-територіального устрою здійснювалися, найчастіше, без урахування об’єктивно назрілих суспільних потреб і інтересів територіальних громад та підтримки з боку широких верств населення, а лише в угоду державним, регіональним і місцевим елітам.
    Сьогодні, коли тривають конституційна, адміністративна та судова реформи, започатковано реформу адміністративно-територіального устрою та дано старт реформі місцевого самоврядування, відчувається гострий дефіцит досліджень щодо концептуалізації конституційно-правових та організаційно-управлінських засад державної політики у сфері місцевого самоврядування. Дотепер не існує національної доктрини муніципального розвитку та розгорнутої теоретичної моделі державної політики у сфері місцевого самоврядування, не повною мірою визначено її змістовні, структурні та функціональні особливості, не розроблено концептуальний механізм її формування та здійснення в Україні. Це значно ускладнює проведення реформаційних суспільних перетворень у сфері місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою, актуалізує проблему надання їм чіткішої соціальної спрямованості, динамізму й ефективності.
    Становлення та розвиток демократії в Україні, формування громадянського суспільства не мислимі без інститутів місцевого самоврядування та ефективних механізмів муніципальної демократії. Вважаємо, що фундаментальні та прикладні дослідження місцевого самоврядування, становлення вітчизняної муніципально-правової теорії мають відіграти основоположну роль у процесах формування державної політики у сфері місцевого самоврядування.
    Системна криза місцевого самоврядування об’єктивно вимагає поетапного здійснення цілеспрямованої, науково обґрунтованої програми виходу з неї, суть якої полягає в поєднанні регулюючого впливу органів державної влади на суспільно-політичні та економічні процеси на місцевому та регіональному рівні з паралельним всебічним поглибленням соціального змісту ринкових відносин. Державна політика у сфері місцевого самоврядування не може зараз повною мірою базуватися виключно на канонах Західної муніципальної демократії, оскільки Україна поки що знаходиться на етапі пошуку власного шляху розвитку і завершення формування фундаменту соціально-правової держави та зробила лише перші кроки до утвердження громадянського суспільства.
    В умовах розбудови незалежної демократичної України змістовні та структурно-функціональні характеристики державної політики у сфері місцевого самоврядування визначаються всією державною стратегією соціально-політичного вибору, масштабами суспільних перетворень. Оскільки будь-яка політика (економічна, інформаційна, воєнна, житлова тощо) формується під впливом основних потреб та інтересів суспільства, що в соціальному вимірі мають складну структуру, то й специфіка державної політики у сфері місцевого самоврядування в цілому відбиває багатоаспектність їх (цих потреб та інтересів) існування та розвитку.
    Державна політика у сфері місцевого самоврядування має бути комплексною, охоплюючи всі сфери й напрями людської життєдіяльності (політичні, економічні, соціальні, екологічні, інформаційні та інші). Тому така політика, спрямована на подолання кризи, повинна спиратися на принципи та закономірності системної трансформації суспільства, бути чітко визначена за пріоритетами, що мають дедалі більше розкривати саме соціальний характер усієї державної політики. Успішна реалізація державної політики сфері місцевого самоврядування в Україні має привести до створення ефективного механізму взаємодії та взаєморозуміння у системі координат „людина” – „територіальна громада” – „суспільство” – „держава”. Налагоджене функціонування цього механізму стане не лише свідченням легітимності державної політики у сфері місцевого самоврядування, а й дозволить забезпечити поліпшення умов життя населення в кожному населеному пункті, формування у громадян навичок демократичної взаємодії зі сформованими ними органами місцевого самоврядування, а також навичок громадського контролю за ефективністю їхньої діяльності та стійкий самостійний розвиток територіальних громад.
    Визнання місцевого самоврядування та кардинальні зміни в організації державної влади, що відбулися в Україні після проголошення її державної незалежності, розвиток начал парламентаризму, запровадження нових інституціональних інновацій, формування системи „стримувань і противаг” істотно трансформувало і збагатило конституційно-правовий механізм реалізації функцій держави, у тому числі функцій у сфері місцевого самоврядування, і в цілому створило інституціональні політичні, економічні, соціальні й інші передумови незворотності реформи державної влади і твердження публічно-владної суверенності держави.
    Сучасні наукові дослідження показують на необхідність відходу від розповсюдженого в юридичній літературі традиційного підходу до механізму реалізації функцій держави як сукупності органів державної влади, державних організацій і установ. Тенденції розвитку сучасної держави дозволяють „розширити” елементний склад механізму реалізації його функцій за рахунок включення в нього не тільки інституціонально оформлених структур (органів державної влади, установ, організацій), а інших основ – нормативно-правових, економічних, соціальних, духовних і т.п., зокрема системи законодавства, інститутів державної та комунальної власності, державного бюджету, національної валюти, державної мови, державної символіки й ін.
    У контексті дослідження, представляється доцільним розглядати конституційно-правовий механізм реалізації функцій держави у сфері місцевого самоврядування як комплексне системне утворення, що характеризується єдністю організаційних (інституціональних), нормативно-регулятивних, матеріально-технічних, бюджетно-фінансових, ідеологічних і соціально-культурних способів і засобів матеріалізації публічної політичної державної влади і політики держави у сфері місцевого самоврядування, що обумовлює її демократичний і правовий характер, соціально-орієнтовану визначеність і предметність.
    Форми організації і структура конституційного механізму здійснення функцій держави детерміновані сутністю і змістом тих функцій, що вони виконують. У зв’язку з цим, саме сутність і зміст функцій держави у сфері місцевого самоврядування детермінують конкретну конфігурацію механізму її здійснення, елементний склад і принципи взаємодії між цими елементами. У свою чергу, виникнення, еволюція і сучасний „стан” функцій держави у сфері місцевого самоврядування залежить від зрілості громадянського суспільства, розмаїтості стійких груп інтересів, інтенсивності розвитку місцевого самоврядування та ринкових відносин. Чим різноманітнішими стають інтереси і потреби населення, тим більше ускладнюються і диференціюються функції держави у сфері місцевого самоврядування, більш складною повинна бути і конфігурація механізму держави і механізму здійснення її функцій у сфері місцевого самоврядування. Це дозволяє суспільству не тільки краще адаптуватися до перманентних змін потреб і умов свого існування, але і створити умови для передачі державою певних повноважень по реалізації своїх функцій різноманітним суб’єктам громадянського суспільства.
    Система нормативно-правових основ функцій держави у сфері місцевого самоврядування є однією з найбільших розгалужених, що значною мірою зумовило порівняно швидке становлення цих функцій з часу визнання в нашій країни місцевого самоврядування. Основними видами нормативних джерел функцій держави у сфері місцевого самоврядування є Конституція України; закони України; підзаконні нормативно-правові акти органів державної влади в галузі місцевого самоврядування; міжнародно-правові акти в галузі місцевого самоврядування; нормативно-правові договори тощо.
    Пріоритетним джерелом публічного права і нормативно-правової основи функцій держави у сфері місцевого самоврядування є Конституція України, яка не лише визначає (встановлює) всю систему конституційного ладу, насамперед державний і суспільний лад України, статус людини і громадянина та систему місцевого самоврядування, створюючи правову основу безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування як форм політичної (публічної) влади, а й визначає основні напрями державної політики у сфері місцевого самоврядування і регіонального розвитку.
    Сучасна нормативно-правова основа функцій держави у сфері місцевого самоврядування в Україні сформувалася в ході глибоких соціально-політичних і економічних перетворень, найважливішими завданням яких були децентралізація публічної влади і посилення її демократичних начал. Процес переходу від системи місцевої державної влади до відповідаючого вимогам європейських стандартів місцевого самоврядування був і залишається багато в чому непослідовним і суперечливим. І хоча окремі політико-правові інститути, запозичені з західних моделей організації місцевого самоврядування, часом штучно виглядають на вітчизняному ґрунті, проте, сьогодні можна говорити про місцеве самоврядування в Україні як реально існуючий соціальний інститут, а про муніципальне право як самостійну, комплексну галузь права.
    Автор робить висновок, що завдання законодавчого регулювання місцевого самоврядування не можна зводити лише до закріплення галузевих принципів права без їхньої деталізації нормами, що встановлюють конкретні права, обов’язки і заборони для різних суб’єктів, що діють у цій сфері. Законодавець вправі сам визначати обсяг закріпленого в Конституції України поняття „основи місцевого самоврядування”, виходячи з реальних потреб практики. Однак, законом повинні встановлюватися жорсткі правила діяльності органів та посадових осіб державної влади та правила загального характеру, що поширюються на заздалегідь невизначене коло суб’єктів місцевого самоврядування: територіальних громад, органів та посадових осіб тощо, що мають принципове значення для запровадження різноманітних організаційних форм місцевого самоврядування.
    Звертаючи увагу на наявність в сучасній нормативно-правовій моделі місцевого самоврядування та державної політики у сфері місцевого і регіонального розвитку проблеми розумного балансу законодавчої, підзаконної регуляції і саморегуляції, автор вважає, що закон має не тільки закріпити основні гарантії самостійності територіальних громад, але й захистити права місцевого населення на гідну і ефективну місцеву владу, що служить його інтересам. Питання про якість чинного законодавства, у якому зустрічаються відхилення від конституційної громадівської доктрини місцевого самоврядування, не повинні підміняти собою питання про необхідність чіткого і детального законодавчого регулювання місцевого самоврядування як такого. Розумні обмеження, що вводяться законом, для місцевого самоврядування часто не заперечують права громадян на здійснення місцевого самоврядування, а служать меті їхнього захисту. Якісне підвищення ролі закону в регулюванні суспільних відносин у нашій країні дозволяє сподіватися, що процес удосконалення нормативно-правої основи функції держави у сфері місцевого самоврядування надалі буде більш послідовним і науково обґрунтованим.
    Аналізуючи вплив інститутів і норм міжнародних організацій і міждержавних інститутів на державний механізм та компетенційні відносини у ньому, варто вказати на значну зміну обсягу функцій держави у зв’язку з передачею ними ряду повноважень ззовні та набуттям ними нових прав у зв’язку вирішенням спільних завдань. До того ж доводиться вирішувати питання про збереження зобов’язань за раніш укладеними міжнародними договорами та порядку їх виконання при входженні до міждержавного об’єднання.
    Підтримуючи необхідність приєднання Української держави до міжнародних організацій і міждержавних організацій, а також до міжнародно-правових стандартів місцевого самоврядування та локальної демократії, автор вважає, що ратифікація такого роду документів та рецепція закріплених у них доктринальних положень, має відповідати як концептуально-конституційним основам місцевого самоврядування в Україні, так і вітчизняним демократичним традиціям. Імплементація норм міжнародного права у сфері місцевого самоврядування без будь-яких застережень не лише негативно впливає на зовнішньополітичний імідж Української держави, а й детермінує виникнення суттєвих колізій у нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування та призводить до суперечливості внутрішньої політики держави у сфері місцевого і регіонального розвитку.
    В силу багатогранності проявів та варіабельності організаційних форм інституту місцевого самоврядування, а також враховуючи відсутність сталих традицій муніципальної демократії у сучасному українському суспільстві, держава у своїй діяльності зобов’язана сприяти становленню дієздатних територіальних громад та розвиткові місцевого самоврядування в Україні. Тому органи державної влади наділяються певними повноважень у сфері місцевого самоврядування. У сукупності усі органи та посадові особи державної влади утворюють організаційно-правові основи реалізації функцій держави у сфері місцевого самоврядування та здійснення державної політики щодо місцевого та регіонального розвитку.
    Від характеру та обсягу функцій і повноважень органів державної влади в сфері місцевого самоврядування багато в чому залежить ефективність здійснення не лише муніципальної та регіональної, а й державної політики. Адже завдяки цій політиці на місцевому рівні створюються організаційні, політичні, економічні, соціальні та інші умови для вирішення питань соціального обслуговування населення, соціально-економічних, політичних та гуманітарних проблем.
    Враховуючи, що політика у сфері місцевого самоврядування є важливим елементом внутрішньої політики держави, головним суб’єктом, який визначає пріоритети цієї політики є парламент – Верховна Рада України. Муніципальна політика Верховної Ради України знаходить своє вираження, з одного боку, в законодавстві – як про місцеве самоврядування, так і про інші галузі і сфери суспільного життя, які мають відношення до місцевого самоврядування, так, з іншого боку, в утворенні спеціалізованих, у тому числі консультативно-дорадчих, органів які мають певні функції та повноваження щодо місцевого самоврядування.
    Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина тощо при здійсненні своїх повноважень у сфері державної регіональної і муніципальної політики діє як безпосередньо, так і спирається на три види структур, які розрізняються змістом завдань щодо забезпечення його діяльності та політико-правовою природою.
    В умовах реалізації національної стратегії щодо європейського вибору України необхідно змінювати підходи до формування консультативно-дорадчих органів у сфері місцевого самоврядування при різних органах державної влади, особливо при Президентові України. У структурному відношенні ідеальним було б встановлення в цих органах трипартизму, тобто рівного представництва трьох частин цих органів: від урядовців, органів місцевого самоврядування та громадськості, фахівців науковців, причому різних наукових шкіл та напрямів. Це було б гарантією від надмірної формалізації в їх діяльності, а також гарантією пошуку інноваційних рішень, підходів тощо, яких так бракує сьогодні. Водночас, уявляється за необхідне утворення спеціального профільного центрального органу виконавчої влади, який би опікувався питаннями місцевого і регіонального розвитку – Міністерства з питань місцевого самоврядування України.
    Визнаючи в цілому прогресивний характер концепції місцевого самоврядування, що закріплена Конституцією України, необхідно на базі науково-обґрунтованих пропозицій і рекомендацій розробити Національну стратегію розвитку місцевого самоврядування в Україні та на її засадах провести суттєве реформування організаційних, нормативно-регулятивних, матеріально-технічних, бюджетно-фінансових та інших основ місцевого самоврядування, що має забезпечити формування дієздатних територіальних громад та оптимальне функціонування місцевого самоврядування в Україні відповідно до міжнародних стандартів локальної демократії.
    Майбутнє покаже, яка модель місцевого самоврядування у кінцевому випадку сформується у нашій країні. Але вже сьогодні зрозуміло, що вона має увібрати у себе як демократичні цінності, вироблені людством за багато століть організації влади на місцях, так і багатонаціональний колорит України, її історичні, культурні та релігійні традиції. Важливу роль у процесі вибору громадянським суспільством свого особливого вектору муніципального руху відіграє та відіграватиме держава, здійснюючи активну політику що місцевого і регіонального розвитку та реалізуючи функції у сфері місцевого самоврядування.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
    2. Ковешников Е.М. Государство и местное самоуправление в России: теоретико-правовые основы взаимодействия. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – С.203.
    3. Тодика О. Правова політика держави щодо органів місцевого самоврядування в аспекті реалізації народовладдя // Правничий часопис Донецького університету. – 2004. – №1. – С.9-15.
    4. Дегтярьова І.О. Домінанти державної політики розвитку місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис. ... канд. наук з держ. управ. – Х., 2005. – 19 с.
    5. Кампо В. Що таке державна муніципальна політика? // Міжнаціональний конгрес „Злагода”. – 2002.– №5(13). – жовтень.
    6. Кампо В.М. Конституційно-правові проблеми державної муніципальної політики в Україні: теорія і практика // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць / Голов. ред. С.В. Ківалов. – О., 2003. – Вип.16. – С.175-186.
    7. Батанов О.В. Повноваження органів державної влади у сфері місцевого самоврядування: система та загальна характеристика // Часопис Київського університету права. – 2002. – №1. – С.44–53.
    8. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 512 с.
    9. Богданова Н.А. Система науки конституционного права. – М., 2001. – С.141.
    10. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М., 1995. – С.85.
    11. Шемшученко Ю.С., Бабкін В.Д. Юридична наука на сучасному етапі // Правова держава. Випуск 16. – К., 2005. – С.5-9.
    12. Власов В.И. Теория государства и права: Учеб. – Ростов н/Д, 2002. – С.86.
    13. Байрамов Ф.Д., Аббасов Ф.Н. К вопросу о понятии «функции государства» // История государства и права. – 2003. – №5. – С.8–11.
    14. Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства. – Саратов, 1979. – С.190–191.
    15. Глебов А.П. Понятие и структура функций социалистического государства. – Воронеж, 1974. – С.34.
    16. Наливайко Л.Р., Бєляєва М.В. Визначення поняття функцій сучасної української держави // Вісник Запорізького державного університету. – 2004. – №2. – С.73-77.
    17. Погорелко В.Ф. Функции Советского общенародного государства. – К., 1980. – 64 с.
    18. Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства. – М., 1970. – С.7.
    19. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства. – М., 1908. – С.55–58, 195–362.
    20. Еллинек Г. Общее учение о государстве. – СПб., 2004. – С.567–595.
    21. Амархуу О. Охрана окружающей среды в системе функций социалистического государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1976. – 20 с.
    22. Аракелян М.Р. Диалектика формы и содержания природоохранительной функции социалистического государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Киев, 1982. – 20 с.
    23. Гордиенко Т.Г. Природоохранительная деятельность государства в условиях научно–технической революции: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1978. – 17 с.
    24. Камилов К.К. Проблемы участия общественных организаций в осуществлении функций Советского государства: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – Ташкент, 1973. – 40 с.
    25. Кирилов Н.Н. Функции Советского государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1951. – 16 с.
    26. Коженевский В.Б. Регулирование меры труда и меры потребления как функция Советского общенародного государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Саратов, 1986. – 20 с.
    27. Кравченко Ю.Б. Охрана окружающей природной среды как функция Советского государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1978. – 18 с.
    28. Кучер Б.И. Роль международного права в осуществлении экономической функции социалистического государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Киев, 1979. – 15 с.
    29. Литовченко Л.Г. Внешние функции народно-демократической республики и государственно–правовые формы их осуществления: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Алма-Ата, 1965. – 24 с.
    30. Нормантас А.А. Общенародное государство: становление, сущность и функции: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1982. – 20 с.
    31. Погорелко В.Ф. Осуществление местными Советами народных депутатов функций Советского общенародного государства: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – К., 1988. – 44 с.
    32. Рогачев А.А. Внешние функции Советского государства. (Вопросы теории): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1981. – 24 с.
    33. Тюленев В.Г. Правовые формы осуществления хозяйственно-организаторской функции Советского общенародного государства на современном этапе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1983. – 24 с.
    34. Форнель Е.Р. Функция Советского общенародного государства по оказанию социальных услуг: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1983 – 19 с.
    35. Кадомцева А.Е. Развитие экологической функции современного Российского государства и правовые формы ее осуществления: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Саратов, 1999. – 26 с.
    36. Калентьева Т.А. Правовые формы реализации экономической функции Российского государства в условиях перехода к рыночным отношениям: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Самара, 2000. – 24 с.
    37. Клепцова Т.Н. Функции и аппарат Российского государства в рыночной экономике. – М., 1992. – 190 с.
    38. Купцова О.Б. Экономическая функция современного Российского государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Нижний Новгород, 2002. – 26 с.
    39. Лапина М.А. Теоретические и организационно-правовые основы реализации экологической функции государства органами внутренних дел: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – М., 2002. – 48 с.
    40. Мазаева Е.С. Социальная функция современного российского гос
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины