Бондаренко Ольга Володимирівна Конституційна модернізація: онтологічне розуміння, аксіологічна значущість, компаративна цінність : Бондаренко Ольга Владимировна Конституционная модернизация: онтологическое понимание, аксиологическая значимость, компаративная ценность Bondarenko Olga Vladimirovna Constitutional modernization: ontological understanding, axiological significance, comparative value

Краткое описание

Бондаренко Ольга Володимирівна, аспірантка кафедри конституційного права, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Конституційна модернізація: онтологічне розуміння, аксіологічна значущість, компаративна цінність». Шифр та назва спеціальності 12.00.02 конституційне право; муніципальне право. Спецрада Д 26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
БОНДАРЕНКО ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 342.4:34.047](477)(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
КОНСТИТУЦІЙНА МОДЕРНІЗАЦІЯ: ОНТОЛОГІЧНЕ РОЗУМІННЯ,
АКСІОЛОГІЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ, КОМПАРАТИВНА ЦІННІСТЬ
Спеціальність 12.00.02 – конституційне право;
муніципальне право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________________Бондаренко О. В.
Науковий керівник ВАСИЛЬЧЕНКО Оксана Петрівна,
доктор юридичних наук, професор,
професор кафедри конституційного права
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................... 10
РО ДІЛ 1. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ МОДЕРНІ АЦІЇ В
СУЧАСНИХ УМОВАХ........................................................................................ 21
1.1 Поняття «конституційна модернізація» в умовах державотворення та його
співвідношення з суміжними категоріями ......................................................... 21
1. 2 Політико-правові причини та організаційно-правові передумови
конституційної модернізації ................................................................................ 42
1.3 Основоположні засади (принципи) здійснення конституційної
модернізації............................................................................................................ 62
Висновки до розділу 1 .......................................................................................... 76
РО ДІЛ 2. ДОКТРИНАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО РО УМІННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОЇ МОДЕРНІ АЦІЇ ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНОГО
МЕХАНІ МУ......................................................................................................... 78
2.1. Визначення конституційної модернізації як процесуального механізму 78
2.2.Конституційна модернізація як результат здійснення безпосередньої
демократії............................................................................................................... 92
2.3. Установчі збори як спосіб проведення конституційної модернізації .... 105
2.4. Конституційна модернізація як результат реалізації установчої влади
парламенту ........................................................................................................... 117
Висновки до розділу 2 ........................................................................................ 132
РО ДІЛ 3. КОМПАРАТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСНОВНИХ МОДЕЛЕЙ
КОНСТИТУЦІЙНОЇ МОДЕРНІ АЦІЇ ............................................................. 135
3.1. Ідентифікаційні ознаки американської моделі конституційної
модернізації.......................................................................................................... 135
3.2. Французька модель конституційної модернізації та її нормативнопроцесуальні особливості................................................................................... 149
3.3. Нормативно-процесуальні особливості британської моделі
конституційної модернізації .............................................................................. 161
9
3.4. Особливості сучасних моделей конституційної модернізації в
новоутворених державах .................................................................................... 177
3.5. Конституційна модернізація в Україні в контексті зарубіжного досвіду
……………..……..……………………………………………………………..191
Висновки до розділу 3 …………………………………………………………204
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………......213
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...253

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукового завдання, що полягає у системному науково-теоретичному аналізі
207
феноменології конституційної модернізації, визначені доктринальнотеоретичні підходи до розуміння конституційної модернізації як
процесуального механізму та проведено компаративне дослідження основних
моделей конституційної модернізації, а також обґрунтовано науковотеоретичні рекомендації та пропозиції щодо удосконалення конституційного
законодавства України.
Резюмуючи викладене вище, можна дійти наступних висновків:
1. Поняття «конституційна модернізація» повинно розумітися та
розглядатися у широкому і вузькому значенні: у широкому значенні –
відображається динамічний аспект буття конституції, який проявляється в її
удосконаленні; у вузькому значенні – функціональні характеристики
забезпечення конституційного реформування, що має за мету створення
оптимальної моделі конституції, яка відповідає вимогам і викликам, які
стоять перед національною правовою системою (системою права і системою
законодавства), державою і соціумом для їх належного функціонування та
адаптації до змін у майбутньому.
2. Такі поняття як «конституційна модернізація», «конституційна
трансформація», «конституційна реформа», «конституційна еволюція»,
«конституційна революція» схожі за своїм значенням та іноді доповнюють
один одного, але кожне з вищенаведених понять має свої характерні
особливості, які дозволяють відмежовувати їх один від одного та розрізняти.
3. В процесуальному контексті «конституційна реформа» є одним із
видів юридичного процесу, але вона одночасно є складовим елементом
конституційної модернізації.
4. Незважаючи на можливі варіанти розрізнення форм перетворення
конституції в конституційній доктрині, залежно від їх обсягу (масштабності і
глибини), подібні процеси завжди реалізуються як реформи, – це дає
підстави характеризувати динаміку трансформації основних законів
узагальнюючим поняттям «конституційний реформаційний процес».
208
5. В контексті історичної ретроспективи конституційна реформа в
Україні почалася невдовзі після прийняття Конституції держави 1996 року та
триває і до нині.
6. Політико-правовими причинами конституційної модернізації в
Україні є кризовий стан держави, невідповідність конституційного
законодавства суспільним реаліям, що склалися в країні, розбалансованість
різних гілок державної влади, перманентні зміни (ліквідація, реорганізація) в
структурі органів публічної влади, двозначність тлумачення багатьох
конституційних норм і, як наслідок цього, їх суперечливість, прогалини в
конституційному законодавстві, а також зміна територіального устрою
України внаслідок анексії РФ півострову Криму і воєнних дій на Донбасі.
7. Принципи проведення конституційної модернізації – це
основоположні, керівні ідеї, які закріплені в нормах права та знаходять своє
відображення в його окремих нормах та інститутах, що визначають сутність,
зміст, спрямованість і форми проведення конституційно-правової реформи в
державі.
8. Конституційна модернізація є складним конкретно-історичним
явищем, що має об’єктивно притаманні їй ознаки: а) вона здійснюються в
певних темпоральних межах, тобто має історичні рамки (хронологічний
критерій); б) конституційні перетворення поширюються на певну територію
(територіальний критерій); в) невід’ємним елементом конституційної
модернізації вважаються кризові явища в найважливіших сферах держави та
суспільного життя (турбулентний критерій). Наведені ознаки впливають на
сутність, зміст, типологію, масштаби конституційної модернізації, їх
функціональну характеристику та історичне значення.
9. Поняття конституційної модернізації, як процесуального механізму,
можна охарактеризувати і конкретизувати за допомогою форм їх здійснення,
тобто за допомогою зовнішнього відображення змін у різних сферах
функціонування держави. Форми конституційної модернізації поділяються
на матеріальні та процесуальні. Матеріальна форма конституційної
209
модернізації характеризує закріплення конституційних змін у джерелах
конституційного права. До них можна віднести наступні форми модернізації:
а) прийняття нових конституцій або актів, що тимчасово замінюють
основний закон б) внесення змін і доповнень до чинних конституцій в)
прийняття інших конституційно-правових актів (органічних, конституційних,
звичайних законів, регламентів, положень, декретів і т. ін.); г) прийняття (або
зміна, скасування) судом рішень, що мають характер конституційного
прецеденту д) створення або зміна конституційного звичаю.
10. Практика прийняття конституції через конституанту (установчі
збори, конституційні збори, конституційну асамблею) є досить поширеною, –
її функціональна ідея полягає в тому, що вона скликається у разі необхідності
прийняття конституції чи її ревізії. Варто вказати, що у ряді держав установчі
збори набули характеру традиційного способу конституційної
нормотворчості (Болгарія, більшість держав Латинської Америки), але не в
усіх державах установчі збори формувалися шляхом виборів, – бувають такі
установчі збори, які формуються шляхом делегування або призначення їх
членів. Це, зазвичай відбувається у тих державах, де процес розробки та
прийняття Конституції відбувається під керівництвом військової влади
(Нігерія 1978 р., Гана 1978 р., Туреччина 1982 р., Уганда 1994 р., Бірма 1994
р.). Установчі збори формувалися в цих випадках на корпоративній основі з
представників різних груп населення, а частково – військовою владою.
Конституції можуть прийматися і просто парламентами, без створення
установчих зборів (Китай 1982 р., Грузія 1995 р., Україна 1996 р., Фінляндія
1999 р.), хоча в деяких країнах для прийняття Конституції парламенти
оголошували себе установчими зборами (Шрі-Ланка 1972 р., Танзанія 1977
р., Нідерланди 1983 р., Бразилія 1988 р., Естонія 1992 р.).
11. Важливим питанням у процесі дослідження конституційної
модернізації є роль парламенту, а саме те, які функції виконує цей
представницький, колегіальний виборний орган державної влади в
конституційному механізмі держави. Узагальнюючи доктринальні позиції
210
вчених, вважаємо, що варто структурувати зміст установчої функції
Верховної Ради України, розглядаючи її реалізацію шляхом поділу на кілька
груп повноважень: 1) державотворчі 2) номінаційні 3) організаційні.
Враховуючи те, що Парламент справляє значний вплив на організацію,
функціонування та реалізацію повноважень усіх гілок державної влади і
відіграє важливу роль у механізмі «стримувань і противаг», але цим не
вичерпуються його повноваження, – вважаємо, що варто окремо виділяти
повноваження, які пов’язані із конституційною модернізацією, як
результатом реалізації установчої влади парламенту.
12. Успішність процесу конституційної модернізації як результату
реалізації установчої влади парламенту в Україні прямо пропорційна його
відповідності низці умов, а саме: концептуальній обґрунтованості
системності врахуванню національних особливостей конституційноправового розвитку та формування конституційної традиції відповідності
формальним процедурним вимогам (легальності) суспільному визнанню та
підтримці конституційних перетворень (легітимності) врахуванню
внутрішніх і зовнішніх чинників політичного та соціально-економічного
характеру для мінімізації їх впливу на конституційно-правові процеси.
13. Ще одним можливим способом проведення конституційної
модернізації шляхом затвердження нового тексту Конституції виступає
референдум, – але, на наше переконання, він не відповідає підходам
європейського конституціоналізму, який передбачає внесення змін до
Основного акону виключно в тому порядку, який прописано в самій
Конституції.
14. Наразі вкрай актуалізованим ресурсом конституційної модернізації в
умовах розвитку деліберативної демократії стає пряма участь громадян в
управлінні державними справами. Шляхом різних форм безпосередньої
демократії громадяни все частіше («знизу») оперативно доносять до держави
характеристики суспільних процесів, що оновилися, а, відтак, потребують
належного, адекватного, оновленого конституційного забезпечення.
211
15. На сьогоднішній день в науковій літературі чітко не сформовані
моделі (види) проведення конституційних реформ та модернізаційних
процесів, тому в дослідженні, що проводилось, запропонована класифікація
таких моделей за критерієм особливостей внесення змін до конституції
держави і, отже, виділено чотири моделі проведення конституційних реформ:
американська (модернізація насамперед шляхом зміни тлумачення норм
Конституції Верховним Судом, без формального внесення змін до
Конституції), французька (модернізація шляхом внесення змін безпосередньо
в текст Конституції), британська (модернізація шляхом зміни
конституційних звичаїв та конституційної практики), а також конституційна
модель реформи, як наслідок мирних переговорів ( імбабве 1979 р., Боснія,
Камбоджа 1993 р). Виокремлення вищезазначених моделей не є вичерпним,
зважаючи на швидкоплинність модернізаційних процесів у світі. Як приклад,
були обрані для порівняння деякі держави Африки, вропи та Азії, серед
яких є як унітарні держави, так і федеративні як монархії, так і республіки.
16. Проведення компаративного дослідження наведених моделей
проведення конституційних реформ дало можливість виявити та визначити їх
характерні особливості, що пов’язані з історичною ретроспективою
становлення та розвитку окремих держав, їх конституційного устрою, рівнем
демократизації державного і суспільного життя, а також порядком внесення
змін та доповнень до тексту конституції, здійсненням судового контролю за
цим процесом, процесуально-процедурними формами його супроводження і
забезпечення.
17. На думку автора існують три шляхи проведення конституційної
модернізації в Україні: перший – внесення змін до Конституції відповідно до
Розділу XIIІ Конституції України, – проте, необхідно враховувати
негативний досвід всіх політико-нормативних маніпуляцій, які були
здійснені з Конституцією України, починаючи з 2004 року; другий –
скасування всіх змін, які вносились в Конституцію України, починаючи з
2004 року, і повернення її легітимного тексту, прийнятому в 1996 році. Для
212
цього потрібно щонайменше перезавантажити КСУ, можливо взагалі змінити
принцип його формування та посилити гарантії незалежності даної судової
інстанції, – це, своєю чергою, вимагає політичної волі та, знов таки, внесення
змін в текст чинної Конституції. Далі необхідно подати до оновленого
(реформованого) КСУ конституційне подання щодо оцінки відповідності
Конституції України дій Парламенту у 2014 році, коли відбулось повернення
до Конституції зразка 2004 року; третій – напрацювання нової Конституції
України органом установчої влади українського народу з остаточним
ухваленням її на національному референдумі, – для реалізації такого шляху
необхідним є прийняття нового закону про всеукраїнський референдум з
врахуванням позиції КСУ щодо попереднього закону. Для того, щоб
прийняття нової конституції взагалі не викликало жодних сумнівів, варто
було б ввести відповідні зміни в XIIІ розділ Конституції України, де
прописати можливість прийняття нової Конституції.