Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина

Краткое описание

Зміст.
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА 18
Підрозділ 1.1. Місце та роль органів місцевого самоврядування в юридичному механізмі забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина 18
Підрозділ 1.2. Повноваженя органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина та особливості їх реалізації.46

Висновки до розділу 1.......................................................................................................69
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА 72
Підрозділ 2.1. Забезпечення громадянських, соціальних, економічних та культурних прав та свобод людини і громадянина органами місцевого самоврядування 72
Підрозділ 2.2. Реалізація політичних прав та свобод людини і громадянина в системі місцевого самоврядування 107

Висновки до розділу 2.....................................................................................................123
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА 126
Підрозділ 3.1. Забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина у сесійній діяльності представницьких органів місцевого самоврядування.................126

Підрозділ 3.2. Діяльність постійних комісій місцевих рад у сфері забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина..............................................141

Підрозділ 3.3. Роль депутата місцевих рад у забезпеченні конституційних прав та свобод людини і громадянина........................................................................................151
Підрозділ 3.4. Організаційна діяльність виконавчих органів рад та сільських, селищних, міських голів по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина.....................................................................................................................160

Висновки до розділу 3.....................................................................................................173
Загальні висновки............................................................................................................175
Список посилань..............................................................................................................183
Список використаних джерел.........................................................................................210

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сучасний стан демократичних перетворень в Україні обумовлює необхідність пошуку оптимальних варіантів поєднання інтересів людини і держави. Здобуття Україною незалежності надало поштовх формуванню громадянського суспільства і розбудові правової держави, в якій людина визнається найвищою соціальною цінністю, її права і свободи складають зміст і спрямованість діяльності як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування. В Конституції України від 28 червня 1996 року зазначається, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст.3). В зв’язку з цим відбуваються значні зміни в українській державно-правовій науці - йде переорієнтація досліджуваної наукової проблематики під кутом всебічного утвердження і забезпечення прав та свобод людини і громадянина шляхом гармонійного поєднання конституційних засад самоцінності людської особистості, не відчужуваності її прав та індивідуальності з ідеями колективного, общинного самоврядування.
Основою чинного законодавства України стає філософія пріоритету прав та свобод людини і громадянина, публічні інститути реформуються з орієнтацією на їх забезпечення. Оптимальне правове регулювання компетенції органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод має суттєве значення для їх впливу на суспільні відносини, насамперед, на зростання добробуту населення, яке мешкає на відповідній території, що є головною метою і завданням діяльності цих органів.
Ефективне виконання органами місцевого самоврядування покладених на них Конституцією України і Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” функцій щодо забезпечення прав і свобод громадян гальмується недосконалістю законодавства, недостатністю теоретичного обґрунтування місця і ролі органів місцевого самоврядування в механізмі забезпечення прав людини. Оскільки подальше підвищення ролі органів місцевого самоврядування не може бути досягнуто лише організаційними заходами, всебічна теоретична розробка питань визначення їх компетенції в сфері забезпечення прав громадян і підготовка конкретних рекомендацій в цьому напрямку є необхідною умовою розвитку сучасної правової науки.
Проте, зазначена проблема не отримала свого комплексного наукового дослідження, тому відпрацювання ефективних механізмів впливу органів місцевого самоврядування на процес забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина залишається актуальним.
Відповідно, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, по-перше, необхідністю розробки науково обґрунтованих прикладних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавства України про місцеве самоврядування, по-друге, потребою у ґрунтовному теоретичному дослідженні існуючих законодавчо визначених форм і методів забезпечення прав та свобод людини і громадянина органами місцевого самоврядування, з’ясування місця і ролі місцевого самоврядування в юридичному механізмі забезпечення прав і свобод людини. По-третє, в зв’язку з орієнтацією України на інтеграцію у світове співтовариство необхідним є осмислення змісту діяльності органів місцевого самоврядування в якості надання послуг місцевому населенню, як це практикується у більшості зарубіжних країнах.
Названі проблеми знаходяться на початковій стадії розробки, рівень наукового опрацювання питань діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав людини є недостатнім і потребує ґрунтовного дослідження по самому широкому колу проблем.
Питанням забезпечення прав громадян органами державної влади на місцях приділялось надзвичайно багато уваги за часів радянського державного будівництва. Різними авторами були здійснені вагомі теоретичні розробки, обґрунтовувалось значення і роль Рад народних депутатів у сфері охорони прав громадян. Свідченням тому є значна кількість дисертацій, монографічних робіт, написаних на теренах Радянського Союзу, присвячених проблемам забезпечення і охорони прав і свобод громадян місцевими Радами народних депутатів. Серед комплексних досліджень виділяється робота І.І.Ушацкого (1970р.)[1], який дослідив діяльність місцевих Рад депутатів трудящихся по забезпеченню і охороні прав і законних інтересів громадян з організаційно-правової точки зору. В роботі аналізуються питання діяльності різних елементів структури місцевих Рад: постійних комісій, депутатів, виконкомів. Особливістю роботи є те, що дослідження проведено за матеріалами Білоруської РСР, що відбивається у матеріалах практики, статистичних даних, які використовуються в роботі.
Характеристиці діяльності місцевих Рад щодо забезпечення і охорони прав громадян присвячена ґрунтовна робота В.С. Карпунова (1977р.)[2]. Автор намагався виявити закономірності і тенденції в роботі місцевих Рад по створенню умов для безперешкодної реалізації прав людини, специфіку, взаємозв’язок механізми координації різних боків цієї діяльності, виділити види, зміст і методи діяльності місцевих Рад по забезпеченню і охороні прав громадян в залежності від різних стадій здійснення суб’єктивних прав. В цілому робота носить характер системного, досить повного дослідження, проте, з огляду на зміни, що відбулися протягом часу з моменту її написання, вимагає критичного підходу, деякі її положення можуть бути застосовані лише з певними застереженнями. Актуальним лишається твердження, що всебічне, найбільш повне здійснення прав і свобод залежить від цілого ряду факторів економічного, політичного, матеріально-технічного характеру, професійності службовців, історичних традицій, стану законодавчої бази. З певною обережністю слід підходити до висновків щодо впливу ідеологічних факторів на забезпечення прав людини. Проте, цілий ряд положень дослідження Карпунова В.С. можуть бути використані в представленій роботі.
Окремий блок досліджень представляють роботи, присвячені визначенню ролі органів місцевих рад у забезпеченні окремих сфер життєдіяльності населення. Зокрема, у сфері соціального забезпечення: З.Б.Агаєв (1975р.)[3], А.Е.Козлов (1972р.)[4], у сфері охорони здоров’я: А.Н.Сагіндикова (1986р.)[5], у сфері забезпечення права на житло: І.К.Садвакасова (1990р.)[6], В.А.Арбузов (1983р.)[7], у сфері фізкультури і спорту: І.Е.Ватніков (1980р.)[8], побутового обслуговування населення: Б.М.Лазарев (1969р.)[9], Д.І.Казанцев (1975р.)[10], у сфері розгляду звернень громадян: В.В.Кондаєв (1983р.)[11], А.С.Загребельний (1984р.)[12]. З огляду на специфіку представленого дослідження особливий інтерес викликають роботи, присвячені забезпеченню прав громадян місцевими Радами у сфері охорони законності, громадського порядку: А.Кличов (1979р.)[13], Н.А.Мяловицька (1986р.)[14], І.Ф.Бутко (1970р.)[15] тощо. Проте, названі роботи охоплюють окремі боки діяльності органів місцевого самоврядування і не претендують на всебічний аналіз взаємозв’язків прав людини і органів місцевого самоврядуваня.
Найбільш повним дослідженням співвідношення прав людини і місцевого самоврядування протягом останніх років є робота російського науковця Н.С.Бондаря[16]. Хоча робота написана на матеріалах теорії і практики Російської Федерації, проте, деякі вихідні положення і теоретичні узагальнення можуть бути використанні при дослідження аналогічних відносин в Україні. Цікавими знахідками є пропозиції науковця про запровадження і використання категорії муніципальних прав громадян, поділ прав, що реалізуються в системі місцевого самоврядування на індивідуальні та колективні, визначення і обґрунтування поняття рівності громадян в залежності від територіальних факторів та інші, які в тій чи іншій мірі будуть використані в роботі. Проте, відповідні відносини і Україні носять ярко виражений індивідуальний характер і це вимагає специфічного підходу з посиланням на національний досвід і традиції.
На жаль, сучасна українська державно-правова наука не представлена такою кількістю наукових досліджень у сфері забезпечення окремих видів конституційних прав і свобод громадян органами місцевого самоврядування. Певний інтерес представляє дослідження проблем реалізації повноважень органами місцевого самоврядування такого автора, як І.А. Грицяк (1993р.)[17], вихідні положення якого можуть бути використані при визначенні загального поняття повноважень органів місцевого самоврядування, та стадій їх реалізації з подальшим переходом від загальної до конкретної характеристики повноважень у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Відповідно, цікавість представляє і робота П.М.Любенко (1998р.) [18] щодо визначення і характеристики компетенції органів місцевого самоврядування, як вихідні положення для аналізу компетенції у визначеній, більш вузький сфері.
Не дивлячись на значний інтерес до проблеми місцевого самоврядування з одного боку, та проблем прав людини, з іншого, в якості предмета спеціального дослідження діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню прав та свобод людини і громадянина за часів розбудови незалежної, правової, соціальної української держави буде розглядатися вперше.
Крім того, теоретичною основою дисертації є праці провідних вітчизняних вчених, які заклали початок формуванню сучасних поглядів на інститут місцевого самоврядування як елемент громадянського суспільства, форму організації місцевої влади недержавного походження, провели ґрунтовні розробки проблем політико-правової природи, системи, функцій і повноважень органів місцевого самоврядування. Зокрема, в роботі використовуються дослідження таких науковців, як М.О.Баймуратов, який дослідив проблеми конституційно-правової регламентації місцевого самоврядування, локальних систем захисту прав людини. В.І.Борденюк піднімав проблеми співвідношення державного управління та місцевого самоврядування. І.П.Бутко досліджував компетенцію і форми діяльності місцевих рад. Р.К.Давидов в своїх дослідженнях зупинявся на проблемах визначення політико-правових засад децентралізації влади і розвитку місцевого самоврядування. М.П.Воронов зупинявся на природі актів місцевих рад. М.І.Корнієнко приділяв значну увагу характеристиці теорій місцевого самоврядування та правовому становищу органів місцевого самоврядування. В.М.Кампо зупинявся на правових засадах організації місцевого самоврядування в Україні. О.О.Карлов в своїх наукових дослідженнях охарактеризував правове положення депутатів місцевих рад. Наукові інтереси А.А.Коваленко стосуються конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування. В.В.Кравченко в своїх дослідженнх торкался проблем реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні. Окремі питання конституційно-правового статусу органів місцевого самоврядування досліджували В.Ф.Кузнецова, М.А.Краснов, П.М.Любенко, В.В.Медведчук, В.Ф.Мелащенко, В.Ф.Опришко, М.П.Орзіх, В.Ф.Погорілко, М.О.Пухтинський, А.О.Селіванов, Ю.М.Тодика, А.Ф.Ткачук, О.Ф.Фрицький, В.І.Чушенко, В.М.Шаповал, Л.П.Юзьков. В роботі використовуються окремі положення ґрунтовного і комплексного дослідженням теоретичних засад місцевого самоврядування Т.С.Смирновой.
Дисертаційне дослідження спирається також на розробки провідних науковців Російської Федерації - С.А.Авакьяна, С.С.Алексеева, А.О.Безуглова, Н.С.Бондаря, І.В.Видріна, Г.В.Барабашева, Ю.Д.Казанчева, В.С. Карпунова, О.Є. Кутафіна, К.Ф.Шеремета та інших зарубіжних країн - Ю.Панейка, Б.Гурне.
У науковому дослідженні використовується досвід дореволюційних авторів – В.Безобразова, В.Винниченко, М.Грушевського, М.Драгоманова, Б.Чичеріна, М.Коркунова, П.Орлика, А.Ященка.
Широко в сучасній науковій літературі досліджуються і проблеми теорії прав людини, зокрема такими авторами, як П.М.Рабінович, Г.Г.Шмельова, М.І.Козюбра, Б.І. Ольховский, Ю.С. Шемшученко, П.О. Недбайло, В.В.Копейчиков, В.О.Котюк.
Наявність значної кількості авторів, які в тій чи іншій мірі торкались проблем свободи особистості, прав людини, а також місцевого самоврядування, свідчить про безперечну актуальність, велике практичне значення названих проблем. Але і в вітчизняній, і в зарубіжній літературі права людини і місцеве самоврядування розглядаються лише як самостійні проблеми. Між тим сама природа цих інститутів сучасної демократії, їх нормативно-правовий зміст, функціональне призначення, механізми реалізації і гарантування свідчать про їх взаємозалежність і взаємодоповнення.
Нормативну базу наукової роботи складають чинне законодавство України, порівняльний аналіз законодавства інших країн, правові акти органів місцевого самоврядування.
Зв’язок з науковими програмами, планами. Робота виконана згідно з науковими планами кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Хмельницького інституту регіонального управління і права та програмою TASIC “Інституційне вдосконалення органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування”.
Обрана для дисертації тема посідає чільне місце у підготовленій Інститутом законодавства Верховної Ради України Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. Ця тема також цілком відповідає науково-дослідній проблематиці ряду провідних вузів України та науково-дослідницьких установ, в тому числі узгоджується з комплексною державною програмою науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою “Розбудова державності України у 1996-2005 рр.” №97128.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою роботи є пошук та комплексний аналіз внутрішніх взаємозв’язків і взаємозалежностей між інститутами прав людини і місцевого самоврядування шляхом теоретичного узагальнення практичної діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Виявлення основних тенденцій і закономірностей в роботі органів місцевого самоврядування по створенню необхідних умов та механізмів для безперешкодної реалізації прав громадян, способів координації різних боків цієї діяльності, окреслення окремих видів, змісту та методів такої діяльності по відношенню до конкретних суб’єктивних прав людини та в залежності від специфіки функціонування окремих структурних ланок місцевого самоврядування.
Розглядаючи названі проблеми автор намагався поєднати виклад теоретичних розробок з представленої тематики з аналітичним оглядом нормативних актів в цій сфері, при цьому привести ряд нових аргументів на користь ряду вже відомих положень, окреслити окремі питання в інших аспектах, ніж вони викладались в літературі раніше, запропонувати своє вирішення деяких проблем.
Мета наукового дослідження зумовила такі завдання наукового пошуку:
- проаналізувати місце та роль органів місцевого самоврядування в юридичному механізмі забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина;
- дати характеристику повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина;
- розкрити зміст основних напрямків діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню конкретних видів конституційних прав та свобод людини і громадянина;
- узагальнити організаційно-правові форми і методи діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина;
- розробити рекомендації щодо вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина, законодавства про місцеве самоврядування та практики його застосування.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правові норми, що визначають місце і роль місцевого самоврядування в системі органів, діяльність яких спрямована на забезпечення прав та свобод людини і громадянина, їх повноваження в сфері забезпечення цих прав, форми і методи конкретної діяльності.
Предметом дисертаційного дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації органами місцевого самоврядування компетенції щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають сучасні методи пізнання, включаючи як загальнонаукові (діалектико-матеріалістичний, системний, соціологічний), так і спеціальні (порівняльно-правовий, нормативно-юридичний, структурно-функціональний, статистичний, формально-логічний). При розробці конкретних рекомендацій щодо вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування застосовується також метод прогнозування.
За рівнем загальності система методів, що застосовується в роботі поділяється на кілька категорій. Найзагальнішим виступає філософсько-світоглядний підхід, який являє собою спосіб теоретичного опанування матеріалу і базується на діалектико-матеріалістичній основі. Тому в роботі широко використовується категоріальний апарат, що базується на законах, принципах та категоріях діалектики. Зокрема, деякі висновки роботи спираються на співставленні категорій загального, особливого і одиничного (характеристика повноважень органів місцевого самоврядування в загальному вигляді, з точки зору їх термінологічного визначення, потім, як повноважень в окремих сферах, зокрема, в сфері забезпечення прав і свобод людини, і далі аналіз повноважень щодо забезпечення окремих прав: на освіту, культуру, охорону здоров’я). Категорії змісту і форми є методологічною базою для визначення організаційних форм діяльності органів місцевого самоврядування. Крім того, в роботі використовуються категорії причини та наслідків, частини та цілого тощо.
Пізнання особливостей забезпечення прав та свобод людини і громадянина відбувається як на емпіричному, так і на теоретичному рівні. Емпіричне дослідження дозволяє провести спостереження за практичною роботою органів місцевого самоврядування, зафіксувати конкретні факти такої практичної діяльності. Особливу роль відіграє метод узагальнення – метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки, властивості та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального на основі аналізу та синтезу. Наприклад, аналіз особливостей забезпечення окремих видів соціально-економічних прав: права на охорону здоров’я, на соціальне забезпечення дає можливість зробити певні узагальнення і висновки щодо закономірностей забезпечення соціально-економічних прав в цілому.
Безперечно, основну роль при дослідженні поставленої проблеми відіграє теоретичний рівень, який є базою створення системи знань і в якому розкриваються загальні та необхідні зв’язки.
Найзначнішу роль у вивчені правової реальності відіграють логічні методи, що дозволяють будувати висновки на законах правильного мислення. Досягнення нового, істинного вивідного знання, вірних і обґрунтованих висновків будується на основі формальної логіки, зокрема, закону несуперечності, логічних способах тлумачення юридичних норм. Велике значення при дослідженні проблеми відіграє історичний метод, який дозволяє вивчити проблему в її історичному розвитку. Зокрема, це має значення для встановлення хронологічної послідовності становлення інституту місцевого самоврядування в Україні, аналізу процесу трансформації функції і повноважень органів місцевого самоврядування, виявлення тенденцій у зміні законодавства в цій сфері.
Доцільним є використання також системного методу, оскільки місцеве самоврядування є складної системою взаємопов’язаних органів, це вимагає окремого розгляду специфіки їх діяльності з метою побудови цілісної моделі правовідносин. Це актуально і щодо системи прав людини, при вивчені яких є необхідним відповідний підхід.
Проте, за всієї значущості загальнонаукових методів, першочергову роль у встановленні справжньої картини правової реальності відіграють власні спеціальні методи юридичної науки. Зокрема, в роботі застосовується порівняльно-правовий метод, який дозволяє порівняти різні аспекти діяльності, виявити найбільш ефективні моделі конституційно-правового регулювання, загальні закономірності забезпечення прав та свобод людини і громадянина. На основі порівняння точок зору різних науковців формуються власні висновки і пропозиції.
Нормативно-юридичний метод, або метод формально-юридичного аналізу дозволяє з’ясувати зміст нормативного матеріалу, що досліджується. Безумовно, робота базується на існуючій законодавчій базі, яка визначає напрямки і сфери діяльності органів місцевого самоврядування і виходить з аналізу відповідних норм як національних, так і міжнародних джерел права. Це дозволяє не тільки констатувати наявність або відсутність тих чи інших норм, але і зробити пропозиції щодо необхідності вдосконалення чинної нормативної бази з метою підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування в сфері забезпечення прав і свобод людини.
Структурно-функціональний метод дозволяє визначити місце і роль кожного з органів місцевого самоврядування в юридичному механізмі забезпечення прав людини, проаналізувати наскільки теорія відповідає практиці і зробити відповідні висновки.
Певне значення при вивчені поставленої проблеми відіграє статистичний метод. Особливо це має значення, при аналізі кількості звернень громадян до органів місцевого самоврядування, даних про наявність закладів охорони здоров’я, стану з закладами соціального та культурного призначення. Соціологічний метод дозволяє вивчити суспільну думку з приводу ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
Результатом детального вивчення проблеми є застосування методу прогнозування, який дозволяє виявити тенденції і напрямки роботи, запропонувати конкретні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності цих органів у сфері забезпечення прав людини і громадянина, що базується на аналізі інформаційного масиву даних, які приведені в певну систему наукових висновкив.
Наукова новизна дисертаційного дослідження :
1. Доведено, що кінцевою метою реформування місцевого самоврядування і головним критерієм того, наскільки вдало це реформування відбувається, є всебічне забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
2. Як виявило дослідження, сучасна спрямованість демократичних перетворень в Україні на подальшу децентралізацію влади на рівні територіальних одиниць вимагає визнання і законодавчого закріплення пріоритетним принципом діяльності системи органів місцевого самоврядування принципу гуманізму - всебічного забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.
3. Обґрунтовується доцільність застосування при визначенні характеру діяльності органів місцевого самоврядування щодо прав громадян терміну “забезпечення”, як більш загального, що охоплює собою поняття захисту, охорони, реалізації.
4. Доводиться, що діяльність органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення конституційних прав і свобод громадян здійснюється в рамках реалізації повноважень місцевого самоврядування і цей вид діяльності відбувається у таких основних формах, як використання прав, виконання обов’язків, дотримання правових заборон та правозастосування.
5. Запропоновано критерій оцінки ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод людини, яким виступає рівень задоволеності конкретної людини соціальними умовами життя (виходячи із суб’єктивного сприйняття ступеня цієї задоволеності).
6. Інтегруючись в систему місцевого самоврядування, конституційні права та свободи людини і громадянина отримують свій подальший розвиток, що відображає складний процес їх реалізації на місцевому рівні і це вимагає впровадження і застосування в державно-правовій науці категорії муніципальних прав та свобод людини і громадянина. Це такі права, які надають реальні можливості кожному члену територіальної громади приймати участь у вирішенні всіх питань місцевого значення, а також користуватися матеріальними і духовними благами, які надаються за територіальним принципом.
7. Доведена доречність в системі місцевого самоврядування вести мову про дворівневу систему первинних суб’єктів: територіальна громада як первинна соціально-територіальна група і особистість як суб’єкт індивідуальних прав на здійснення місцевого самоврядування.
8. Визначається і обґрунтовується доцільність визначення характеру діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню прав та свобод людини і громадянина в якості надання певних послуг з метою задоволення їх потреб.
9. Аналізуються і уточнюються основні напрямки підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина, якими виступають: розвиток правової бази, достатнє фінансування, інформаційне забезпечення, залучення громадськості до найактивнішої участі у здійсненні самоврядування.
10. Для більш ефективної реалізації повноважень органів місцевого самоврядування щодо забезпечення прав і свобод людини пропонується використовувати найрізноманітніші організаційно-правові форми, засоби, методи повсякденної роботи, регламентовані правовими нормами різної юридичної сили, порядку, особливих правил здійснення реалізуючих дій.
11. Доведена залежність між окремими видами конституційних прав та свобод людини і громадянина, відповідно, громадянських, соціальних, економічних, політичних та культурних прав та засобами і методами роботи, що застосовуються органами місцевого самоврядування.
12. Внесені рекомендації щодо змін чинного законодавство України з метою переорієнтації на всебічне залучення громадян до вирішення питань місцевого значення та, відповідно, на розширення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання положень дисертації у науково-дослідницький діяльності. Дисертант всебічно аналізує практику виконання новітнього законодавства, яке регулює діяльність органів місцевого самоврядування, що дозволяє використати результати дослідження у подальшій розробці комплексних науково-практичних проблем, пов’язаних з функціонуванням в Україні місцевого самоврядування як однієї з найважливіших ланок в механізмі забезпечення прав людини. Окремі наукові висновки, положення, пропозиції можуть скласти основу для подальших наукових пошуків стосовно місцевого самоврядування. Отримані результати орієнтовані на розв’язання актуальних проблем вдосконалення правової бази місцевого самоврядування, на підвищення ефективності функціонування його окремих інститутів.
Дисертація включає певний обсяг систематизованих знань щодо реалізації повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод громадян, які можуть бути використані в навчальному процесі, включаючи систему підготовки і підвищення кваліфікації державних і муніципальних службовців, а саме -при викладанні курсів конституційного, державно-процесуального, муніципального права (за умови введення такого курсу в програму навчальних закладів юридичного профілю) та ряду спеціальних курсів. Висновки, концептуальні підходи, що містяться в дисертації, можуть бути використані в правотворчій роботі органів місцевого самоврядування.
Результати дослідження мають також важливе значення для відтворення в повсякденній організаційно-правовій діяльності органів місцевого самоврядування конституційного принципу про те, що права і свободи повинні визначати зміст і спрямованість діяльності як державних органів влади, так і органів місцевого самоврядування, тому особливе практичне значення має комплекс запропонованих методів і засобів роботи, які можуть використовувати в своїй роботі ці органи.
Особиста участь автора в одержанні наукових результатів, викладених у дисертації. Для отримання певного наукового результату автором проаналізовано і критично осмислено широке коло нормативних актів та наукових досліджень, обґрунтовано теоретичні положення та сформульовано практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню прав та свобод людини і громадянина, а також норм права, що регулюють цю діяльність.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення і практичні рекомендації містяться в опублікованих автором роботах, обговорювались на кафедрі конституційного і адміністративного права Київського національного університету ім.Тараса Шевченка,та на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Хмельницького інституту регіонального управління і права. Доповідались на щорічній конференції Львівського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України (березень 2000р., м. Хмельницький), на круглому столі “Державна політика щодо жінок на теренах незалежності” (серпень 2000р., м.Хмельницький), на науково-практичних семінарах за програмою TACIS “Проблеми реформування місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування” (січень, березень, червень 1999р.,м.Київ; вересень1999р.,м.Харків; березень 2000р., м.Хмельницький), на щорічних звітних науково-практичних конференціях Хмельницького інституту регіонального управління і права: (квітень 1998р., березень 1999р., квітень 2000р., березень 2001р.), на всеукраїнський конференції “Проблеми громадянської освіти і викладання прав людини в Україні” (березень 2000р., м.Хмельницький) та на міжнародній науково-практичній конференції “Державна регіональна політика в умовах адміністративної реформи” (жовтень 2000р.,м.Хмільницький).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в п’яти наукових статтях, двох тезах наукових доповідей та повідомлень та монографії “Державне управління, державна служба та місцеве самоврядування” (за співавторством, особистий внесок – Глава 14, обсягом 2 д.а.).
Структура дисертації. У відповідності до мети, предмету і логіки дослідження дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Список литературы

Загальні висновки
Дослідження проблем забезпечення органами місцевого самоврядування конституційних прав та свобод людини і громадянина показало, що розглянуті питання є не лише надзвичайно актуальними, але й досить складними. Комплексний підхід до вивчення як загальних положень про реалізацію повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод людини, так і конкретних аспектів застосування організаційно-правових форм і методів такої діяльності дав змогу всебічно дослідити проблему забезпечення прав людини на місцевому рівні. Робота над даною проблемою укорінила позицію автора про особливу роль органів місцевого самоврядування в реалізації соціальної політики, забезпеченні і охороні громадянських, соціальних, економічних та політичних прав та свобод людини і громадянина.
Особливе місце органів місцевого самоврядування серед інших органів, діяльність яких спрямована на забезпечення прав та свобод людини і громадянина обумовлюється специфікою їх формування, принципами і метою функціонування, характером загальної спрямованості їх діяльності. Тому слід вважати обґрунтованими твердження про те, що:
1. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню прав та свобод людини і громадянина носить всеохоплюючий характер і розповсюджується на всі види прав і свобод та відбувається в межах їх гарантування, тобто створення системи умов, які забезпечують задоволення інтересів людини. При цьому такі гарантії носять обмежену сферу дії на певну адміністративно-територіальну одиницю.
2. Повинен знайти своє нормативне закріплення серед основних принципів місцевого самоврядування (законності, демократизму, відповідальності органів місцевого самоврядування, їх фінансово-матеріальної незалежності) принцип гуманізму – спрямування діяльності цих органів на забезпечення прав та свобод людини і громадянина, який є визначальним в системі принципів, що обумовлюють роль і значення місцевого самоврядування.
3. Роль органів місцевого самоврядування окреслюється також в процесі визначення його основних функцій, зокрема, функції задоволення потреб населення у соціально-культурних, комунально-побутових та інших життєво важливих послугах і проявляється в кінцевому підсумку в якості головної їх цілевої спрямованості.
4. Забезпечення прав та свобод людини і громадянина, таким чином, слід розглядати в якості обов’язку органів місцевого самоврядування, якій складає зміст їх діяльності і включає в себе такі елементи:
- забезпечення умов (економічних, політичних, юридичних) для здійснення громадянами фактичної можливості використання своїх прав;
- прийняття актів, які розвивають і конкретизують вказані права і свободи, та рішень, спрямованих на відновлення порушених прав;
- проведення профілактичної роботи з метою виключення порушень прав людини;
- співпраця з органами державної влади у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
5. Органи місцевого самоврядування займають важливе місце в системі юридичного механізму забезпечення прав людини і громадянина, якій включає в себе засоби реалізації прав, їх охорони та захисту.
6. Процес забезпечення прав та свобод людини і громадянина відбувається шляхом реалізації компетенції органів місцевого самоврядування, яка складається з предметів відання та прав і обов’язків (повноважень) органів місцевого самоврядування.
7. Для більш ефективного забезпечення прав та свобод людини і громадянина вимагається чітке нормативне розмежування повноважень місцевих органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з метою усунення дублювання цих повноважень і відповідно попередження зайвих матеріально-фінансових витрат.
8. Делеговані повноваження органів виконавчої влади у сфері забезпечення прав і свобод громадян повинні обов’язково бути компенсовані додатковими фінансовими ресурсами.
9. Для більш чіткого розуміння проблем забезпечення прав і свобод громадян доцільно розрізняти нормативні, процесуальні та охороні засоби реалізації повноважень органів місцевого самоврядування в цій сфері.
10. Організаційно-правові форми безпосередньої реалізації повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина полягають у використані ними своїх прав, виконанні юридичних обов’язків, дотриманні встановлених законом заборон та застосуванні правових норм.
11. Правовий статус людини і громадянина тісно пов’язаний з загальним конституційним статусом особи і ці категорії співвідносяться між собою як загальне і особливе з відповідними юридичними наслідками.
12. В системи місцевого самоврядування доречно вести мову про дворівневу систему первинних суб’єктів: територіальна громада як первинна соціально-територіальна група і особистість як суб’єкт індивідуальних прав на здійснення місцевого самоврядування.
13. Дослідження проблем правового положення людини в системі місцевого самоврядування ставить питання про забезпечення рівності громадян, а саме – рівних економічних можливостей, вирівнювання відмінностей між різними соціально-демографічними групами, особливо між чоловіками і жінками, різними національними групами і, безперечно, територіальної рівності. тобто унеможливлення впливу територіальних відмінностей на обсяг основних прав та свобод людини і громадянина і процес їх забезпечення.
14. Вбачається доцільним запровадження терміну “муніципальні права і свободи” як правової категорії, що характеризує особливий статус особи як мешканця територіальної громади.
15. Особливої актуальності набуває визначення характеру діяльності органів місцевого самоврядування в якості надання населенню певних послуг з метою задоволення їх потреб.
Розглянуті основні напрямки діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню громадянських, соціально-економічних, культурних, екологічних, політичних прав та свобод людини і громадянина звичайно не можна вважати такими, що повністю вичерпують весь зміст роботи цих органів, і які, відповідно, не можуть змінюватись в залежності від появи нових потреб громадян і нових можливостей з боку органів місцевого самоврядування. Проте, проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню окремих видів конституційних прав і свобод людини і громадянина має важливе значення і конкретизується в залежності від характеру і особливостей таких прав, а саме:
Першооснову правового статусу людини, як мешканця територіальної громади складають громадянськи права і свободи. Відповідно, органи місцевого самоврядування повинні будувати свою діяльність на засадах вільного розвитку людиною своєї особистості та гарантування невід’ємного права особи на життя.
Вимагає нормативного закріплення обов’язок органів місцевого самоврядування не розповсюджувати конфіденційну інформацію про громадян з встановленням відповідальності за порушення цієї норми.
Залишається не розв’язаним питання створення законодавчої бази, яка б регулювала діяльність місцевої міліції, нагальною є потреба активізації громадських формувань охорони правопорядку та всебічної допомоги дільничним інспекторам.
Необхідним є постійне вдосконалення територіального розташування об’єктів соціальної інфраструктури, поступового вирівнювання досягнутого рівня їх розвитку в різних територіальних одиницях (село – місто, мікрорайони в місті).
Першочергового значення набуває створення умов для розвитку підприємницької ініціативи, надання громадянам можливості самостійно дбати про свій добробут, використовуючи право на працю та підприємницьку діяльність, що з боку органів місцевого самоврядування повинно забезпечуватись шляхом створення гарантій майнової самостійності, рівності учасників ринкових відносин, всіх форм власності.
Важливим заходом є перерозподіл коштів в межах територіальних утворень на користь найменш соціально захищеної та малозабезпеченої частини населення, створення системи місцевих пільг як засобу вирівнювання соціального становища членів територіальної громади на основі їх адресності.
Доцільним є найширше залучення позабюджетних коштів, створення нових форм діяльності освітніх, культурних закладів та установ охорони здоров’я з різними формами власності, з врахуванням інтересів малозабезпечених громадян.
Необхідним є запровадження і дія муніципального банку з метою пільгового кредитування членів територіальної громади на розвиток малого і середнього бізнесу, сільського господарства.
Вимагає значно більшої уваги з боку органів місцевого самоврядування забезпечення екологічних прав і свобод громадян, зокрема, на безпечне навколишнє природне середовище, шляхом проведення комплексних природоохоронних робіт, розробки і впровадження місцевих екологічних програм, співпраці з державними галузевими органами управління, та відповідними громадянськими об’єднаннями громадян.
Вдосконалення механізмів реалізації політичних прав і свобод громадян в системі місцевого самоврядування вимагає залучення громадян до прийняття найважливіших рішень, більш широкого їх доступу до участі в засіданнях виконкомів, пленарних засіданнях рад, на яких розглядаються питання, що стосуються прав і свобод громадян.
Необхідним є вдосконалення правової бази, що регулює питання застосування таких форм місцевого самоврядування, як загальні збори громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання, роз’яснення громадянам їх прав на участь у місцевому самоврядуванні.
Особливого значення набуває необхідність підвищення якості кадрового складу, його інтелектуального рівня шляхом вдосконалення механізмів добору кадрів на службу в органи місцевого самоврядування з врахуванням освітніх та культурних характеристик претендентів, заміна конкурсного добору кадрів на основі співбесіди на незалежне тестування, розробка і запровадження професійно-кваліфікаційних характеристик на кожну посаду відповідного органу місцевого самоврядування.
Відокремлений розгляд індивідуальних і колективних форм здійснення права на місцеве самоврядування дозволяє більш повно використати можливості реалізації прав і свобод громадян у системі місцевого самоврядування.
Визначені законом форми реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні не є вичерпними, їх розширення і доповнення можливо провести на місцевому рівні шляхом локального нормотворення.
Вдосконалення організаційно-правових форм і методів діяльності органів місцевого самоврядування спроможне підвищити ефективність діяльності всієї системи органів місцевого самоврядування в цілому, і в сфері забезпечення прав і свобод, зокрема. Подолання бюрократизму, недбайливого, неуважного ставлення до людей, оптимізація визначених законодавством форм і методів роботи, впровадження нових ідей і технологій в процес реалізації прав і свобод громадян на рівні територіальної громади виступає основними завданнями на сучасному етапі державотворення.
Всебічний аналіз існуючих форм і методів діяльності органів місцевого самоврядування, їх функціональних особливостей і труднощів в процесі застосування, дозволив зробити деякі висновки:
1. Діяльність органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод громадян проходить в рамках організаційно-правових форм і методів специфічного типу управління – муніципального управління, яке має свої особливості і відмінності від традиційних форм і методів державного управління територіями.
2. Форми і методи повсякденної діяльності органів місцевого самоврядування повинні базуватися на принципах законності, відповідати компетенції конкретного органу, змісту і характеру питань, що вирішуються, принципам гуманізму (дотримання прав та свобод людини і громадянина) та доцільності їх використання.
3. Застосування конкретних методів діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню прав і свобод громадян базується на особливостях взаємозв’язків учасників правових відносин в межах однієї територіальної громади, відповідно до яких громадяни (населення) виступають і суб’єктом реалізації права на місцеве самоврядування, і “об’єктом” управлінського впливу цих органів, які правомочні в межах своєї компетенції видавати загальнообов’язкові правила поведінки.
4. Подальше покращення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав громадян залежить від підвищення ролі і значення представницьких органів місцевого самоврядування, які є основними носіями самоврядних повноважень. Це можливо за умови проведення чіткого розподілу повноважень між радою і її виконавчими органами, визначення найбільш оптимальної структури виконавчих органів шляхом її закріплення в Статуті територіальної громади.
5. Необхідною умовою успішної роботи виконавчих органів у сфері забезпечення прав громадян є планування їх роботи, що не втрачає своєї актуальності, з обов’язковою умовою - передбачення в цих планах конкретних заходів спрямованих на підвищення ефективності механізмів реалізації прав і свобод громадян, які повинні базуватись на принципах оперативності, оптимального досягнення найвищого результату.
6. Реалізуючи повноваження у сфері забезпечення прав громадян, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи впливають на учасників суспільних відносин шляхом прийняття актів першочергового та індивідуального (правозастосовчого) характеру, при цьому необхідно всебічно враховувати всі об’єктивні і суб’єктивні фактори, що обумовлюють необхідність прийняття рішення їх своєчасність, актуальність, передбачити можливі негативні наслідки. Тому доцільно за порадою звертатися до тих, на кого це рішення буде розраховане, а також постійно підтримувати зворотній зв’язок в процесі його виконання, використовувати досвід громадян, наприклад, через спеціальні групи або громадські контрольні загони.
7. Рішення, які приймаються на сесіях рад, повинні базуватись на ретельній їх підготовці в постійних комісіях, з залученням фахівців, громадськості, в необхідних випадках доцільним є використання опитування населення, анкетування з послідуючим врахуванням громадської думки.
8. Позитивним вбачається створення сприятливих умов для безпосередньої участі громадян у засіданнях виконавчих комітетів ради в тих випадках, коли це стосується їх конституційних прав і свобод.
9. Депутати, постійні комісії, рада в цілому на пленарних засіданнях ширше мають використовувати свої контрольні повноваження, шляхом проведення предметних слухань, скасування актів виконавчих органів, які порушують права громадян, проведення депутатських розслідувань.
10. Оскільки подальше вдосконалення форм і методів діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав громадян напряму залежить від депутатів місцевих рад, необхідно звернути увагу на покращення якісного складу депутатського корпусу шляхом проведення навчання депутатів, введення практики проведення регулярних звітів депутатів перед виборцями. Вимагає свого спрощення і відповідно підвищення ефективності процедура відкликання депутата, як дієвого механізму контролю за його діяльністю.
Аналіз практики роботи органів місцевого самоврядування показує, що подальше підвищення їх ролі в справі більш повного забезпечення прав і свобод громадян повинно здійснюватись одночасно з підвищенням ролі і значення виконавчих органів місцевих рад. Впровадження запропонованих організаційно-правових форм і методів діяльності органів місцевого самоврядування, більш ефективне використання їх традиційних видів спроможне реально вплинути на процес забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина, що в цілому не є вузькою проблемою розвитку місцевого самоврядування, а перш за все, виступає засобом подальшої розбудови демократичної, соціальної, правової української держави.

Список посилань

1. Ушацкий И.И. Организационно-правовая деятельность местных Советов депутатов трудящихся по обеспечению и охране прав и законных интересов граждан (По материалам БССР).: Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-Минск,1970.-269с.
2. Карпунов В.С. Обеспечение и охрана прав граждан местными Советами депутатов трудящихся.: Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-М.,1977.-191с.
3. Агаев З.Б. Деятельность местных Советов депутатов трудящихся Азербайжанской ССР в области социального обеспечения.:Дис... канд.юрид.наук:12.00.02.-Баку, 1975.-187с.
4. Козлов А.Е. Основные направления и формы деятельности местных Советов депутатов трудящихся в области социального обеспечения.:Дис... канд.юрид.наук:12.00.02.-М.,1972.-164с.
5. Сагиндыкова А.Н. Компетенция и деятельность местних Советов народных депутатов в области здравоохранения (по материалам Казахской ССР.:Дис... канд.юрид.наук:12.00.02.-Алма-Ата,1986.-253с.
6. Садвакасова И.К. Деятельность местных Советов народных депутатов по обеспечению права граждан на жилище.:Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-М.,1990.-198с.
7. Арбузов В.А. Роль местных Советов в обеспечении конституционного права на жилище.: Дис... канд.юрид.наук: 12.00.02.-Л.,1983.-172с.
8. Ватников И.Е. Руководство местными Советами народных депутатов делом физической культуры и спорта.:Дис...канд.юрид.наук: 12.00.02.-М.,1980.-197с.
9. Лазарев Б.М. Деятельность сельского и поселкового Совета в области торговли и бытового обслуживания населения.-М..1969.-38с.
10. Казанцев Д.И. Деятельность городских Советов депутатов трудящихся в области бытового обслуживания населения.:Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-Томск,1975.-179с.
11. Кондаев В.В. Деятельность местных Советов народных депутатов по рассмотрению обращений граждан.:Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-М.,1983.-154с.
12. Загребельний А.С. Правовые и организационные вопросы деятельности местных Советов народных депутатов по рассмотрению предложений, заявлений и жалоб граждан.:Дис...канд.юрид.наук: 12.00.02.-М.,1984.-206с.
13. Клычев А. Функции и формы деятельности обласного Совета народных депутатов по обеспечению соблюдения законов, охраны общественного порядка и прав граждан.:Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-Ашхабад,1979.-204с.
14. Мяловицкая Н.А. Деятельность местных Советов народных депутатов по обеспечению социалистической законности, охрани государственного и общественного порядка и прав граждан.: Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-Киев.1986.-213с.
15. Бутко И.Ф. Компетенция и формы деятельности местных Советов депутатов трудящихся УССР по обеспечению социалистической законности.: Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-К.,1970.-281с.
16. Бондарь Н.С. Права человека и местное самоуправление в Российской Федерации.: Дис...доктора.юрид.наук:12.00.02.-Ростов-на-Дону,1997.-370с.
17. Грицяк І.А. Правові та організаційні проблеми реалізації повноважень органів місцевого самоврядування.:Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-К.,1993.–217с.
18. Любенко П.М. Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації.:Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-Харків,1998.-165с.
19. Воронкова В. Місцеве самоврядування - щоб гідно жити, а не виживати//Віче.-1996.-№5.-С.55-64.
20. Давидов Р. Політико-правові засади децентралізації влади і розвитку місцевого самоврядування в Україні//Вісник УАДУ.-1996.-№1.-С.91.
21. Куйбіда В., Чушенко В. Система місцевого самоврядування України//Вісник УАДУ.-1998.-№2.-С.188.
22. Карпунов В.С. Обеспечение и охрана прав граждан местными Советами депутатов трудящихся.: Автореф.дис...канд. юрид. наук:12.00.02/ Академ.общ.наук при ЦК КПСС.-М.,1977.-С.2.;
23. Кампо В.М. Місцеве самоврядування в Україні. - К.: Ін Юре, 1997. -С.14.
24. Пухтинський М. Система місцевого самоврядування в Україні//Вісник УАДУ.-1996.-№1.-С.74.
25. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” Науково-практичний коментар.-К.,1999.-С.5-6.
26. Любенко П.М. Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації:Автореф.дис...канд.юрид.наук:12.00.02/Нац. юрид. академія імені Ярослава Мудрого.-Харків,1998.-С.9.
27. Чайка І. Залучення громадськості до участі в процесі надання комунальних послуг//Збірник матеріалів конференції “Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування” (21-22.12.98р. м.Київ).-К.,1999.-С.45.
28. Санжаровський І. Залучення громадськості до управління містом: вдосконалення надання публічних послуг//Вісник УАДУ.-1999.-№4.-С.332-337.
29. Мерія і громадянин: довіра через співпрацю/Укл.В.Прошко та В.Пархоменко/Ін-т демократії ім. Пилипа Орлика.-К., 1997.;
30. Stimpfl Hans. Kommunale Seldstverwaltung. Handbuch der internationalen Rechts und verwaltungssprache. Deutsh-Ukrainisch/-Reihe U-Band 2/-Munchen,Bonn,1998.-38-39s.;
31. Die Kommunale Seldstverwaltung in Deutschland (dargestellt am beispiel der gemeindeordnung fuer Baden-Wuerttemberg) mit einer Einfuhruhgvon Claus-Wilhelm Hoffmann.-Moskau.:Verlag “De-jure”, 1996/-77-80s.
32. Статут територіальної громади міста Хмельницького.-Хмельницький, 1997.-Ст.71, 72, 76, 80.
33. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Ст.25,30,32,34,38 та інші, Глава 5, зокрема Ст.59,73)//Відомості Верховної Ради України-1997.-№24.-Ст.170.
34. Грицяк І.А. Форми реалізації повноважень місцевих рад//Правова держава. Міжвідомчий збірник наукових праць.-К.:Наукова думка, 1992.-Випуск 2-3.-С.57-63.
35. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” Ст16.-РозділІІІ// Відомості Верховної Ради України-1997.-№24.-Ст.170.
36. Гошко А. Цільовий підхід до оцінки діяльності місцевих органів самоврядування. -К.: Вид-во УАДУ,1998.-С.7.;
37. Білик В. Звернення громадян: законодавча регламентація//Командор.-1997.-№3/4.-С.21-22.
38. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування. - Мюнхен, 1963. -С.8.
39. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97.//Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24. -Ст.170.
40. Кравченко Б.О. Місцеве самоврядування в Європі// Актуальні проблеми управління територіями в Україні. Матеріали науково-практичної конференції,26-27 листопада 1992р.-Київ.-1993р.-С.55.
41. Концепція адміністративної реформи в Україні//Офіційний вісник України.-1999.-№21.-С.35.
42. Хартія українських міст. - К., 1998. -С.2.
43. Європейська хартія місцевого самоврядування. Всесвітня декларація місцевого самоврядування//Місцеве і регіональне самоврядування в Україні.-1995. -№1-2.
44. Пахомов І. Централізація і децентралізація виконавчої влади в сучасній Україні// Право України. - 1997. - №2. -С.18.
45. Ясюнас В. Местное самоуправление. - М.,1997.-С.10.
46. Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні.-Київ: Ін Юре,1997.-С.4-5;
47. Онищук М., Кампо В. Правові засади місцевого самоврядування в Україні.-К.,98.-С.11-12.
48. Коваленко А. Місцеве самоврядування: природа, ознаки, межі//Право України.-1997.-№2.-с.3-4.
49. Закон України “Про місцеві Ради народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування” //Відомості Верховної Ради України. -1992. - №28. -Ст.387.
50. Головченко В., Корпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування//Право України.-1998.-№3.-С.14.
51. Смирнова Т.С. Теоретичні засади місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис...канд.юрид.наук:12.00.02/Київський університет ім. Тараса Шевченка.-К.,1998.-С.13.
52. Перспективи муніципальної реформи в Україні//Збірник матеріалів. Фонд сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України. -К.,1997.-С.29-34.
53. Перспективи муніципальної реформи в Україні//Збірник матеріалів. Фонд сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України. -К.,1997. - С.30.
54. Рабінович П.М. Загальне поняття основних прав людини//Український часопис прав людини.-К.:Право,1995.-№1.-С.15-17.
55. Рабінович П.М. Права людини і громадянина//Правознавство за ред. М.Настюка. -Львів:Світ,1995.-С.147-149.
56. Ольховський Б.І. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України. – Харків: УкрЮА.,1994. -С.5.
57. Академічна юридична думка /Укладачі: І.Б.Усенко, Т.І.Бондарук; За заг.ред.Ю.С.Шемшученка. - К.:Ін юре,1998. -С.401.
58. Малеин Н.С. Повышение роли закона в охране личных и имущественних прав граждан//Советское государство и право.-1974. -№6. -С.41.
59. Пустовіт Ж. Поняття соціальних гарантій прав і свобод людини і громадянина України//Право України.-2000.-№3.-С.28.
60. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. -К.:Ін юре,1997.-С.40.
61. Борденюк В. Муніципальна реформа: що, як і задля чого//Віче.-1998.-№7.-С.68-69.
62. Кутафін О.Е., Фадеїв В.И. Муниципальное право Российской Федерации.-М.,1997.-С.112.
63. Казанчев Ю.Д., Писарев В.И. Муниципальное право Российской Федерации.-М.,1997.-С.243.
64. Батанов О. Функції територіальних громад як специфічних суб’єктів конституційного права//Право України. -1998.-№8.-С.22.
65. Куйбіда В., Чушенко В. Система місцевого самоврядування України//Вісник УАДУ.-1998.-№2.-С.189-190
66. . Куйбіда В. Функції місцевого самоврядування в Україні: аналіз і прогноз//Вісник УАДУ.-2000.-№1.-С.296-297.
67. Борденюк В. Муніципальна реформа: що, як і задля чого//Віче.-1998.-№7.-С.69.
68. Чайка І. Залучення громадськості до участі в процесі надання комунальних послуг//Розвиток місцевої демократії: забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування. Збірник матеріалів конференції.-Київ.-21-22.12.1998.-С.45.
69. Санжаровський І. Залучення громадськості до управління містом: вдосконалення надання публічних послуг//Вісник УАДУ.-1999.-№4.-С.332.
70. Местное самоуправление в Германии (на примере Положення земли Баден-Вюртемберг). Перевод с немец /За заг.ред. Т.Ф.Яковлевой. -М.:Де-юре,1996.-С.29-30;
71. Комунальне самоврядування. Довідник з міжнародної термінології права та управління. Німецько-український текст. -Серія У. Том 2.-Бонн,1998.-С.38-39.
72. Мерія і громадянин-довіра через співпрацю /Укл. В.Прошко та В.Пархоменко (Ін-т демократії ім.. Пилипа Орлика).-К.,1997.-С.14.
73. Шмельова Г.Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика)//Право України. -1994.-№10.-С.49-50.
74. Сосніна О.В. Удосконалення юридичного механізму захисту прав людини//Матеріали ІІ регіональної науково-практичної конференції.-Львів,1996.-С.41-44.
75. Загальна теорія держави і права/За заг.ред. В.В.Копейчикова.-К.:Юрінком,1998.-С.64-65.
76. Комаров С.А., Мальков А.В. Теорія государства и права. Учебно-методическое пособие. -М.: ИНФРА-М., 1999.-С.341.
77. Галушко Ю. Важливий інститут захисту прав громадян//Право України.-1996.-№5.-С.23-25.
78. Права человека. Учебник для вузов. /Отв. ред. Е.А.Лукашева. -М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999.-С.305.
79. Селиванов В. Приватно-правові засади концепції державної політики захисту прав і свобод людини в Україні//Право України.-1997.-№10.-С.9.
80. Кононов А.М. Роль и место органов местного самоуправления в осуществлении охраны общественного порядка//Государство и право.-1997.-№12.-С.33-36.
81. Шмельова Г.Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична характеристика)//Право України. -1994.-№10.-С.49.
82. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. -К., 1994. -С.49.
83. Академічна юридична думка /Укладачі: І.Б.Усенко, Т.І.Бондарук; За заг.ред. Ю.С.Шемшученка. - К.: Ін Юре, 1998 .-С.401.
84. Галушко Ю. Важливий інститут захисту прав громадян//Право України.-1996.-№5.-С.24.
85. Большой юридический словарь/Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. -М.:ИНФРА-М, 1999. -С.222.
86. Котюк В.О. Теорія права: курс лекцій. -К.: Вентурі, 1996. -С.141.
87. Теорія государства и права: Курс лекцій /Под ред. М.Н.Марченко. - М.: Зерцало, 1997. - С.417.
88. Нечепурнов А.В. Юридическая квалификация в структуре правоприменительного процесса//Вопросы теории государства и права.-Саратов,1991.-С.34.
89. Кравченко В. Деякі аспекти реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні//Розвиток місцевої демократії і забезпечення прав громадян на здійснення місцевого самоврядування. Збірник матеріалів конференції 21-22.12.1998р.-Київ,1999.-С.62-66;
90. Смирнова Т.С. Форми реалізації громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні за Конституцією України//Право України.-1998.-№5.-С.23;
91. Литвиненко І.Л. Особливості муніципально-правового статусу людини і громадянина в Україні//Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 7.-К.:Ін-т держави і права ім..В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000.-№8.-С.175-182.
92. Батанов О. Функції територіальних громад як специфічних суб’єктів конституційного права//Право України.-1998.-№8.-С.21-24;
93. Доценко А.І. Шляхи удосконалення територіальної організації розселення//Актуальні проблеми управління територіями в Україні. Матеріали науково-практичної конференції 26-27.11.1992.-Київ,1993.-С.68-73;
94. Выдрин И.В. Территориальный коллектив как субъект местного самоуправления (государственно-правовые аспекты)//Правоведение.-1992.-№2.-С.84-90.
95. Никитюк В.О. Про реалізацію прав національних меншин в світлі реформи територіально-державного устрою України//Актуальні проблеми управління територіями в Україні. Матеріали науково-практичної конференції 26-27.11.1992.-Київ,1993.-С.82-84.
96. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе.-М,1979;
97. Конституційне право України /За ред. проф. В.Ф. Погорілка.-К.,1999.-С.199-237.
98. Оболенський А.В. Человек в государственном управлении.-М.,1987;
99. Дмитриев Ю.А., Златопольский А.А. Гражданин и власть.-М.,1991;
100. Бондар Н.С. Личность в системе социалистического самоуправления: конституционный аспект//Правовединее.-1987.-№6.-С.5-6.
101. Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 14.01.98//Відомості Верховної Ради України.-19898.-№3-4.-Ст.15.
102. Закон України “Про національні меншини” від 25.06.92//Відомості Верховної Ради України.-1992.-336.-Ст.529.
103. Закон України “Про мови в Україні” від 28.10.89//Відомості Верховної Ради УРСР.-1989.-№45.-Ст.631.
104. Бондарь Н.С. Права человека и местное самоуправление в Российской Федерации:Дис....доктора.юрид.наук:12.00.02.-Ростов-наДону,1997.-С.263-264.
105. Смирнова Т. С. Форми реалізації громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні за Конституцією України//Право України.-1998.-№5.-С.23;
106. Бондарь Н.С. Права человека и местное самоуправление в Российской Федерации.:Дис...доктора юрид.наук:12.00.02.-Ростов-на-Дону, 1997. -С.179.
107. Рабинович П.М. Права людини та їх юридичне забезпечення//Основи загальної теорії права та держави:Навч.посібник.-К.,1992.-С.7.
108. Лукашева Е.А. Социальное государство и защита прав граждан в условиях рыночних отношений//Социальное государство и защита прав человека.-М.,1994.-С.5-6.
109. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” від 19.12.91р. з змінами і доповненнями//Відомості Верховної Ради України.-1992.-№13.-Ст.178; Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16.12.93//Відомості Верховної Ради України. - 1994. -№4. -Ст.18.
110. Основи законодавства про охорону здоров’я від 19.11.92//Відомості Верховної Ради України.-1993.-№4.-Ст.19.
111. Козюк М.Н. Правовое равенство: Автореф.дис...канд..юрид.наук.-СПб,1996.
112. Бондарь Н.С. Социальное и правовое равенство советских граждан (конституционный аспект)//Советское государство и право.-1984.-№12.-С.130.
113. Короткий тлумачний словник української мови.-Київ,1988.-С.244.
114. Теорія держави і права/За заг. ред. В.В.Копейчікова. - К.:Юрінформ,1995. - С.130.
115. Теория государства и права: Курс лекций/Под ред. М.Н.Марченко.-М:Зерцало,1997,-С.416.
116. Філософський словник. Видання друге. - Київ, 1986. -С.552.
117. Грицяк І.А. Правові та організаційні проблеми реалізації повноважень органів місцевого самоврядування:Дис...канд.юрид.наук:12.00.02.-Київ,1993.-С.33.
118. Лазарев В.В. Правоприменительные акты и их эффективность в условиях развитого социалистического общества:Автореф. дис...докт.юрид.наук.–М.,1977.-С.5.
119. Советский энциклопедический словарь.-М.,1986.-С.614.
120. Кузнецов И.Н. Компетенция высших органов власти и управления.-М.,1969.-С.16.
121. Мелащенко В.Ф. Полномочия местных Советов народных депутатов: государственно-правовая природа, виды, механизмы реализации.:Автореф.дис...канд.юрид.наук.-Томск,1981.
122. Крусян А.Р. Взаємодія місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в Україні:Автореф.дис...канд.юрид.наук.-Одесса,1999.-С.3.
123. Пахомов І.І. Централізація і децентралізація виконавчої влади в сучасній Україні//Право України.-1997.-№12.-С.18-19.
124. Закон України “Про місцеві державні адміністрації”від 9.04.99//Відомості Верховної Ради.-1999.-№20-21.-Ст.190.
125. Юридичний словник термінів по теорії держави і права.-Харків.-1993.-С.92.
126. Смирнова Т. Форми реалізації громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні за Конституцією України//Право України.-1998.-№5.-С.21-24.
127. Давидов Р. Політико-правові засади децентралізації влади і розвитку місцевого самоврядування в Україні//Вісник УАДУ.-1996.-№1.-С.90.
128. Шевчук С. Делегирование государственных полномочий как реализация компетенции государственного органа//Юрид. практика.-1997.-№7.-С.7.
129. Місцеве самоврядування: джерела, принципи, структура, компетенція//Місцеве самоврядування: Монографія. Кн..1. Організація роботи сільського, селищного голови /За ред. А.О.Чемериса. -Львів: Ліга-Прес, 1999.-С.27.
130. Агранофф Р., Светова С. Сфери повноважень регіональних та місцевих рад. Порівняння повноважень на прикладах Франції, Нідерландів, Іспанії//Голос України.-1996.-№2.-С.43-47.
131. Федеральный закон “Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации” от 28.08.95//Собрание законодательства Российской Федерации.-1995.-№35.-Ст.3506.; 1996.-№17. -Ст.1917.
132. Грицяк І. А. Форми реалізації повноважень місцевих рад //Правова держава. Міжвідомчий збірник наукових праць. -К.:Наукова думка,1992.-Випуск 2-3. -С.57-63.
133. Мелащенко В.Ф. Полномочия местных Советов народных депутатов: государственная природа, виды, механизм реализации:Автореф,дис... канд.юрид.наук-Томск,1981.-С.5.
134. Грицяк І.А. Правові та оргарнізаційні проблеми реалізації повноважень органів місцевого самоврядування: Автореф.дис...канд.юрид.наук :12.00.02/Академія наук України; Інститут держави і права ім.В.М.Корецького. -Київ,1993.-С.13.
135. Перцик В.А. Реализация законодательства местными Советами. -М.,1985.
136. Щекочихин П.Г. Механизм реализации компетенции в системе местных Советов народных депутатов: понятие и структура//Вопросы теории советского государственного (конституционного) права. -Свердловск, 1986. –С.126-138.
137. Любченко П.М. Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації:Автореф.дис... канд.юрид.наук:12.00.02/Нац. юрид. академія імені Ярослава Мудрого.-Харков, 1993.-С.16.
138. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие. -М: Юрист, 1995. -С.63-65.
139. Алексеев С.С. Проблемы теории государства и права. -М.,1987.-С.235-239.
140. Теория государства и права/Отв. ред. В.М.Корельский и В.Д.Перевалов. -М.,1997.
141. Общая теория права /Под.ред.А.С.Пиголкина. -2-е изд. -М., 1995;
142. Лившиц Р.З. Теория права. -М., 1994;
143. Гусарєв С.Д. Теорія держави та права. Альбом схем,-К.,1997.
144. Нормы советского права. Проблемы теории /Под.ред. М.И. Байтина и В.К.Бабаева. - Саратов, 1987.
145. Рыбушкин Н.Н. Запрещающие нормы в советском праве. - Казань, 1990.
146. Цивільний кодекс. Цивільно-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах /Відп.ред.П.І.Шевчук. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С.465-471.
147. Закон України “Про звернення громадян”//Відомості Верховної Ради України. – 1996. -№47. -Ст.256.
148. Цивільно-процесуальний кодекс України. Глава 31-А //Кодекси України в 2-х томах /за ред. Ф.Г. Бурчака. – Том 2. - К.: Ін Юре, 1997.
149. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. - С.141-146.
150. Теорія держави і права/За ред. В.В.Копейчикова.-К.:Юрінком,1995.-С.130-131.
151. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права і держави. -К.,1999.-С.89.
152. Алексеев С.С. Право: опыт комплексного исследования.-М.:1999.-С.114-115.
153. Теория государства и права: Курс лекций /Под ред. М.Н.Марченко.-М.:Зерцало,1997.-С.416-421.
154. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие /Под.ред.проф.. В.Г.Стрекозова. - М., 1993.-С.193.
155. Алеексеев С.С. Теория права. -Харьков, 1994. -С.178-180.
156. Рабинович П.М. Основы общей теории права и государства. - М., 1994. -С.110.
157. Общая теория права и государства. Учебник/Под ред. В.В.Лазарева. - М., 1994. -С.174-176.
158. Котюк О.В. Теорія права: Курс лекцій. -К.:Вентурі, 1996.-С.141-146.
159. Грицяк І.А. Правові і організаційні проблеми реалізації повноважень органів місцевого самоврядування:Дис...канд.юрид.наук:12.00.02-Київ,1993.-С.126.
160. Гошко А. Кардинальний шлях справжньої демократизації самоврядування в Україні//Вісник УАДУ.-1998.-№2.-С.194-201.
161. Гошко А. Цільовий підхід до оцінки діяльності місцевих органів самоврядування. - К.: УАДУ, 1998.
162. Борденюк В. Муніципальна реформа: що, як і задля чого//Віче.-1998.-№7.-С.71.
163. Пухтинський М. Система місцевого самоврядування в Україні// Вісник УАДУ.-1996.-№1.-С.85.
164. Некрич А. Важка ти, ноша самоврядування//Віче.-1997.-№5.-С.41.
165. Концепція адміністративної реформи. ГлаваУІІ ”Термінологічний словник”// Офіційний вісник України.-1999.-№21.-С.71.
166. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення державного управління та місцевого самоврядування в контексті реформи адміністративного пр