КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОГО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

З М І С Т

В с т у п . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3
Розділ І. Конституційні засади здійснення правосуддя
військовими судами в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
10
1.1. Військове правосуддя у системі судової влади . . . . . . . . . . . 10
1.2. Конституційні основи функціонування
військових судів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
33
1.3. Забезпечення конституційних гарантій
незалежності військового правосуддя . . . . . . . . . . . . . . . . . .
42

Розділ ІІ. Питання правового статусу, організації та діяльності
військових судів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

51
2.1. Військове правосуддя і спеціалізація
судів загальної юрисдикції. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
51
2.2. Проблеми визначення юрисдикції військових судів . . . . . . . 64
2.3. Порядок та особливості утворення військових судів . . . . . . 77
2.4. Реалізація військовими судами завдань
військового правосуддя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
97

Розділ ІІІ. Удосконалення діяльності військових судів
в умовах здійснення судово-правової реформи
в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

106
3.1. Судово-правова реформа і військове правосуддя в Україні . 106
3.2. Загальні передумови реформування
військового правосуддя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
125
3.3. Напрями вдосконалення діяльності військових судів . . . . . 135

В и с н о в к и . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
162

С п и с о к в и к о р и с т а н и х д ж е р е л . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
167

В С Т У П
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Організація право-суддя набуває особливого значення у зв’язку з конституційним визначенням України як демократичної, соціальної і правової держави. Чіткого усвідом-лення потребують такі проблеми як роль і місце судової влади в суспільстві, її співвідношення з законодавчою та виконавчою владами, гарантії та меха-нізми забезпечення незалежності суду, раціональна побудова судової систе-ми, вироблення відповідних судових процедур, з метою забезпечення досту-пного, оперативного, неупередженого і якісного розгляду судових справ. Го-стрі дискусії, пов’язані із вирішенням зазначених проблем стримують запро-вадження необхідних змін, що в кінцевому підсумку відповідним чином від-бивається на забезпеченні державою прав і свобод громадян.
Питання про місце військового правосуддя в системі державної влади і, зокрема, судової на сьогодні зберігає свою актуальність. Недослідженою є і проблема забезпечення незалежності військового правосуддя, яка існує в контексті проблеми незалежності правосуддя взагалі і набуває надзвичайно важливого значення в умовах побудови демократичної, правової держави. Специфіка військової сфери об’єктивно зумовлює відповідні особливості її правового забезпечення, а всебічне дослідження і вирішення проблем війсь-кової юстиції дасть можливість значно підвищити рівень військового право-суддя, зробити його надійним інститутом гарантування конституційних прав і свобод громадян.
Як свідчить практика проведення судово-правової реформи в Україні, поки що не мають задовільного концептуального вирішення чимало теоре-тичних аспектів інституту судової влади, не згадуючи про практичне вирі-шення існуючих проблем функціонування як правосуддя в цілому, так і вій-ськових судів, зокрема. В зв’язку з цим існує потреба у додаткових теорети-чних дослідженнях цілого ряду конституційно-правових проблем функціо-нування судової системи.
Таким чином, теоретичне вирішення загальних проблем функціонуван-ня держави, ролі та місця у державі важливих правових інститутів, необхід-ності здійснення повноцінної судово-правової реформи, орієнтованої на вдо-сконалення матеріального законодавства, процесуальних форм судочинства, реалізацію конституційних гарантій незалежності правосуддя стає надзви-чайно актуальним завданням.
Як показує практика здійснення судово-правової реформи в Україні, після прийняття нової Конституції України, однією з дискусійних проблем виявилась проблема визначення принципу спеціалізації як одного з осново-положних організаційних принципів побудови судової системи.. Теоретична невирішеність вказаної проблеми породжує гострі дискусії при виробленні загальної моделі судоустрою України. З цією проблемою значною мірою пов’язано питання існування в Україні військових судів, їх місця в судовій системі, їх завдань, статусу, тощо. Не було вирішено дану проблему повною мірою і в ході так званої “малої судової реформи” у червні 2001 року.
Актуальність проблеми пов’язана також із її недослідженістю. Про-блемі військової юстиції, як свідчать результати ознайомлення із науковою літературою, приділяється незначна увага, що є, очевидно, однією з причин досить схоластичних дискусій навколо військових судів в Україні. У зв’язку з цим, не може не представляти певного теоретичного інтересу порівняльне дослідження практики судоустрою та статусу військових судів у різних краї-нах.
Взагалі, питання ролі судової влади в суспільстві, її сутності, організа-ції функціонування досліджуються в науковій літературі давно і ґрунтовно. Різні аспекти цих проблем висвітлюються в багатьох наукових працях, зок-рема, в працях відомих вчених Шемшученка Ю.С., Сіренка В.Ф., Опришка В.Ф., Тодики Ю.М., Козюбри М.І., Михеєнка М.М., Бойка В.Ф., Кириленка В.І., Ківалова С.В., Маляренка В.Т., Німченка В.І., Шишкіна В.І., Оме-льяненко Г.М., Палій В.М., Стефанюка В.С., Ющика О.І., Афоніна Е.А., Тихомирова Ю.О., Пєтухова М.І., Єршова В.В., Фокова А.П., Кудашкіна В.А., Абової Т.Є., Кузнєцова М.І., Шумилова В.М. та інших.
Проте, аналізу специфіки військової юстиції увага приділяється лише в окремих випадках і лише в деяких аспектах, причому в контексті інших са-мостійних проблем, а комплексного теоретичного дослідження даної про-блеми, наскільки відомо автору, досі не проводилось. До того ж, специфіка військового правосуддя практично не розглядається в його зв’язку з війсь-ковою справою, з особливостями сфери військового управління, що, звичай-но, ускладнює системне бачення такого предмета дослідження, яким є війсь-кова юстиція. Спеціальне комплексне дослідження сприятиме виробленню системного бачення військової юстиції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Нау-кове дослідження виконано в Інституті законодавства Верховної Ради Украї-ни, відповідно до розроблених Інститутом Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки та Загальної концепції державно-правової рефо-рми в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою, яку переслідував автор, є фор-мування теоретичного уявлення про роль і місце військового правосуддя в державному механізмі взагалі і, зокрема, у системі правосуддя України, та вироблення пропозицій щодо удосконалення діяльності військових судів в умовах судово-правової реформи в державі.
Визначена мета дослідження зумовила його наступні завдання:
- з’ясувати особливості військової сфери та визначити роль військового правосуддя в забезпеченні в ній законності;
- проаналізувати конституційні засади функціонування військових су-дів в Україні, законодавче закріплення та особливості їх статусу в си-стемі судоустрою;
- визначити загальні проблеми реформування судової системи та шля-хи її удосконалення;
- сформулювати конкретні пропозиції до законодавства щодо вдоско-налення організації та діяльності військових судів.
Об’єктом дослідження є військове правосуддя в умовах незалежної України, питання реформування військових судів.
Предметом дослідження є система правовідносин, що складається в процесі організації та діяльності військових судів в Україні, правовий статус та організація діяльності військових судів і суддів, законодавство та інші но-рмативно-правові акти, що регулюють цю ланку судової влади.
Методи дослідження. Дисертаційна робота виконана з використан-ням загальнонаукових і спеціальних методів наукового дослідження. Мето-дологічну основу дослідження становить діалектико-матеріалістичний метод, що дає змогу знайти комплексний системний підхід до теоретичного пізнання досліджуваного об’єкта. У процесі дослідження використано також такі за-гальнонаукові та спеціальні методи як: метод системно-структурного аналізу, порівняльно-правовий, історичний, а також статистичний методи, за допомо-гою яких піддано аналізу та систематизовано різні аспекти об’єкта дослі-дження і дано наукове обґрунтування питань, що виносяться на захист.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першою в нашій країні та країнах СНД роботою, присвяченою ком-плексному дослідженню інституту військової юстиції, визначенню його функ-ціонування в системі правосуддя в органічному зв’язку з особливостями ор-ганізації військового управління.
В роботі також вперше здійснено спробу порівняльно-правового ана-лізу статусу військових судів у різних країнах світу.
Наукову новизну становлять і запропоновані в роботі нові підходи до визначення принципу спеціалізації як одного з основоположних організацій-них принципів судоустрою.
Зокрема, результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні теоретичні узагальнення:
- доведено, що функціонування військових судів в Україні ґрунтується на правових засадах, єдиних для всієї системи судів загальної юрис-дикції;
- визначено, що конституційні гарантії незалежності військового право-суддя забезпечуються однаковою мірою з гарантіями діяльності усіх судів загальної юрисдикції;
- обґрунтовано, що військові суди діють виключно на підставі Консти-туції України як Основного закону української держави, чинного за-конодавства та у відповідності з юридичними процедурами порядку розгляду справ передбаченими для інших загальних судів;
- зроблено висновок, що юрисдикція військових судів визначається не лише статусом суб’єкта правовідносин (військовослужбовця), але й специфікою об’єкта злочину (державної безпеки, порядку несення або проходження військової служби).
- сформульований висновок, що необхідність наукової концепції судо-во-правової реформи обумовлюється не лише потребою загального бачення основних напрямів та перспективи реформування судової влади, але й відсутністю у Конституції України чіткого визначення судової системи;
- пропонується внести зміни до чинного законодавства, де передбачити порядок проходження військової служби офіцерами юстиції (військо-вими суддями, військовими прокурорами та слідчими) і правове ре-гулювання діяльності військових судів у відповідності з Конституцією України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що за-пропоновано конкретні рекомендації стосовно невідкладного удосконалення чинного законодавства у сфері судоустрою, статусу суддів і судочинства, які можуть бути враховані законодавцем при прийнятті відповідних норматив-но-правових актів та в процесі побудови нової системи судоустрою. Виснов-ки і пропозиції дисертаційного дослідження спрямовані також на гармоніза-цію національного законодавства у сфері судоустрою з міжнародною, на-самперед, європейською практикою у цій сфері, що сприятиме підвищенню міжнародного авторитету нашої держави як члена міжнародного співтовари-ства.
Положення та висновки дисертації можуть бути використані у науко-во-дослідній роботі, а також у навчальному процесі, включаючи систему під-готовки та підвищення кваліфікації суддів, працівників правоохоронних ор-ганів.
Особистий внесок здобувача. Наукові статті, в яких відображено зміст дисертації, написані без співавторства.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослі-дження знайшли відображення у виступі на міжнародній науково-практичній конференції “Парламентаризм в Україні: проблеми теорії та практики” у до-повіді “Проблеми вдосконалення законодавства про військові суди в Украї-ні”. Основні положення дисертаційної роботи були опубліковані у фахових юридичних виданнях, зокрема, збірниках наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького та Інституту законодавства Верховної Ради України:
1. Становлення військового правосуддя в судовій системі України //Держава і право. Збірник наукових праць Інституту держави та права НАН України ім. В.М. Корецького. - Вип.6.- К.: Видавничий дім “Юридична кни-га”, 2000.- С.150-156.
2. Конституційні гарантії незалежності військового правосуддя //Держава і право. Збірник наукових праць Інституту держави та права НАН України ім. В.М. Корецького.- Вип.7.- К.: Видавничий дім “Юридична кни-га”, 2000.- С.160-165.
3. Розбудова військової юстиції в Україні та зарубіжний досвід зако-нодавчого врегулювання діяльності спеціалізованих судів // Парламентська реформа: теорія та практика. Збірник наукових праць. - Вип.6. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001.- С.276-287.
4. Проблеми вдосконалення законодавства про військові суди в Укра-їні //Парламентаризм в Україні: теорія і практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Інститут законодавства Верховної Ра-ди України, 2001.- С.640-644.
5. Проблеми визначення юрисдикції військових судів // Правове регу-лювання економіки. Збірник наукових праць. - Вип.3. – К.: КНЕУ, 2002.- С.213-222.
Конкретні рекомендації щодо необхідності збереження в системі судів загальної юрисдикції військових судів, визначення їх статусу та юрисдикції, що випливають з даної роботи і були запропоновані автором, враховано при підготовці ряду законопроектів, зокрема, прийнятого Верховною Радою України Закону України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року. Окремі рекомендації щодо удосконалення діяльності військових судів про-понувалися до уваги органів суддівського самоврядування різних рівнів.
Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження. Робота включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 176 сторінок, з них список використа-них джерел - 10 сторінок.

Список литературы

В И С Н О В К И

Проведене дисертаційне дослідження проблем функціонування військових судів у системі судоустрою України дає змогу дійти таких висновків.
1. Існування у переважній більшості сучасних держав збройних сил та істотна специфіка військової сфери об’єктивно обумовлює необхідність в ній правового регулювання відповідних суспільних відносин, що включає певні особливості юридичного забезпечення даної сфери, в тому числі передбачає функціонування у системі державної влади такого інституту як військова юстиція.
2. В залежності від соціально-економічних та політичних умов, а також інших факторів (історичних, національних, культурних, правових традицій тощо) військове правосуддя в різних державах організовується і здійснюється по-різному, однак існують деякі загальні його закономірності. Так, правовий статус військових судів регламентується окремими законами, які визначають своєрідну (спеціальну) юрисдикцію військових судів; військові суди утворюються з числа військовослужбовців, а статус суддів цих судів порівняно із статусом суддів загальних судів визначається окремими законами; територіальна побудова системи військових судів враховує територіальну організацію військового управління, а структура цих судів інколи враховує його галузевість; процедура розгляду справ військової юрисдикції характеризується певними процесуальними особливостями в різних країнах, тощо. Ці закономірності та особливості так чи інакше враховувалися при формуванні військової юстиції в Україні після проголошення її незалежності та знаходять виявлення і враховуються при розробці та здійсненні судово-правової реформи в нашій державі.
3. Розуміння місця і ролі військової юстиції набуває особливого значення у зв’язку з конституційним визначенням України як демократичної, соціальної і правової держави, утвердження у ній принципу верховенства права. Конституція України, безпосередньо визначаючи особливу сферу відносин, пов’язаних з військовою справою, дає достатні підстави для висновку щодо необхідності збереження в Україні і надалі військової юстиції. При цьому функціонування військових судів повинно ґрунтуватися на єдиних конституційних засадах організації правосуддя для всієї системи судів загальної юрисдикції, зокрема, додержанні конституційних гарантій незалежності правосуддя. Досвід функціонування військових судів свідчить про те, що гарантії їх незалежності забезпечуються в Україні однаковою мірою з названими гарантіями діяльності усіх судів загальної юрисдикції.
4. Наявність в Конституції України положення про спеціалізовані суди в системі судів загальної юрисдикції та вказівки на інші, поряд із загальними, засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій вимагають теоретичного осмислення спеціалізації судів як одного з основоположних принципів судоустрою в Україні. Порівняльний аналіз судових систем різних країн, логічне узагальнення практики застосування відповідної термінології у міжнародно-правових актах та в національному законодавстві дають підстави вважати, що спеціалізація у правосудді визначається трьома рів-нями: загальна спеціалізація судів, окрема (вторинна) спеціалізація судів і внутрішня спеціалізація суду (спеціалізація суддів). Конституційне визначення принципу спеціалізації в Україні поки що не є повним і послідовним. Недостатньою визначеністю цього принципу обумовлюються суттєво відмінні уявлення про судоустрій України, і зокрема, місце і статус військових судів.
5. Аналіз відповідних положень Конституції України та законодавства, яке визначало організацію правосуддя в Україні з перших років її незалежності, а також змісту нещодавно прийнятого нового Закону України “Про судоустрій України” показують, що військові суди визнаються в Україні необхідною і специфічною ланкою загальних судів у системі судів загальної юрисдикції. Враховуючи, що військові суди в Україні не віднесені законом до категорії спеціалізованих судів, а визначені як загальні суди, що розглядають кримінальні, цивільні та інші справи в установленому для традиційних загальних судів порядку судочинства. Лише у специфічній сфері військового управління, вказаним місцем військових судів у системі судів загальної юрисдикції зумовлюються підходи до їх реформування в процесі здійснення судово-правової реформи.
6. Названа вище специфіка військових судів знаходить ви-явлення у визначенні їх юрисдикції як окремої специфічної юрисдикції в межах судової юрисдикції загальних судів, що підтверджується світовою практикою. Разом з тим, конкретне ви-значення вказаної юрисдикції в Україні має враховувати усю сукупність потреб правосуддя, практики та умов його здійснення в нашій країні.
7. Дослідження практики функціонування військових судів в Україні показує, що в основному вони забезпечують реалізацію завдань військового правосуддя. Разом з тим, наявні недоліки в організації військового правосуддя є спільними для усіх судів загальної юрисдикції. Основні з них - недосконалість матеріального законодавства, застарілі процесуальні форми судочинства, низький рівень забезпечення суддів та гарантування їх статусу, і особливо незадовільний стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів.
8. Удосконалення діяльності військових судів об’єктивно має відбуватися в умовах широкомасштабної судово-правової реформи, на основі певної загальної концепції цієї реформи, підпорядковуючись її основній ідеї, конкретним завданням та етапам здійснення. Однак фактичне реформування військового правосуддя відбувається за відсутності вказаної концепції, що пояснюється, зокрема, недостатнім теоретичним визначенням сутності та ролі судової влади в сучасному суспільстві, її місця та завдань у системі поділу державної влади, механізмів забезпечення незалежності правосуддя. Ця обставина відбилася в недосконалому конституційному визначенні судоустрою України, в численних дискусіях щодо системи судів, ролі інституту присяжних, народних засідателів тощо. Головною проблемою реформи залишається запровадження нових засад судочинства на основі реформування системи судоустрою, в тому числі запровадження адміністративної юстиції.
9. Визначаючи загальні передумови реформування військового правосуддя, необхідно враховувати загальні тенденції у розвитку військової юстиції, та конкретні умови її функціонування в Україні. Загальною тенденцією, що спостерігається в розвитку військової юстиції в різних країнах, в тому числі в Україні та інших країнах СНД, є послідовна демократизація військового правосуддя, пов’язана з процесами демократизації суспільства і його збройних сил, з посиленням громадського контролю за останніми. Виходячи з цього, стає нагальною потреба в усе більшій уніфікації діяльності військових і традиційних загальних судів. Тому удосконалення організації та діяльності військових судів повинно здійс-нюватися з урахуванням як специфічних умов їх функціонування, так і вказаної загальної тенденції демократизації військового правосуддя і пра-восуддя взагалі. Разом з тим, вказана обставина дозволяє більш широко визначати юрисдикцію військових судів, поширюючи її не лише на військовослужбовців Збройних Сил України та військовослужбовців інших військових формувань, але й на окремі види державних службовців інших органів держави, що відповідно до закону застосовують специфічні методи здійснення своїх повноважень (так звані “силові структури”), а також надавати військовим судам повноваження адміністративної юрисдикції у сфері військового управління.
Враховуючи це, є надуманою пропозиція про ліквідацію військових судів, яка висловлюється окремими авторами, оскільки вона не лише не враховує вказаних вище об’єктивних тенденцій світового розвитку військової юстиції, але й абстрагується від конкретних умов розвитку нашої держави, від тих нових соціально-економічних, юридичних та морально-психологічних проблем, що набули поширення в останні роки в Україні.
10. За роки існування незалежної України діяльність військових судів набуває усе більш чіткого правозахисного характеру, що відповідає загальним засадам конституційного ладу в Україні. Виходячи з цього, удосконалення військового правосуддя в рамках загальної судово-правової реформи передбачає суттєві зміни у процесуальному законодавстві, а також істотне поліпшення законодавчої бази правосуддя взагалі. Принциповими напрямками тут слід вважати забезпечення доступності військового правосуддя для громадян, оперативності та законності прийняття судових рішень, а також законодавче забезпечення конституційних гарантій незалежності суду, підтримання високого статусу судді як носія судової влади.
Крім процесуальних гарантій незалежності військового правосуддя чинне законодавство передбачає різні організаційно-правові, фінансові та кадрові заходи, що гарантують незалежність правосуддя взагалі і зокрема, військового правосуддя, особливо щодо незалежності військових суддів від військового командування. Реалізація визначених законом гарантій незалежності судів та статусу військових суддів дасть можливість значно підвищити рівень військового правосуддя, зробити його надійним інститутом забезпечення конституційних прав і свобод громадян України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Военное право. Учебник для военно-учебных заведений / Под ред. академика Н.И.Кузнецова.- М: Всеармейский издательский центр гуманитарной учебной литературы, 1996.- С.27.
2. Лопата А. Цивільний контроль над воєнною організацією України є вимогою часу // Національна безпека і оборона.- 2000.- №11.- С.71.
3. Там само . - С. 71-72.
4. Там само.
5. Там само . - С. 72-73.
6. Военное право. Учебник для военно-учебных заведений...- С. 28-29.
7. Там само . - С. 29-32.
8. Федоров Г.С. Воинская часть в экономической системе Вооруженных Сил // Военная мысль .- 2001.- №4.- С. 60.
9. Там само . - С. 61- 62.
10. Німченко В., Чумак В. Про визначення місця правових норм, які регулюють суспільні відносини у військовій сфері // Право України .- 2000.- №10.- С.84.
11. Молдован В.В. Судоустрій України. - К.: “Юмана”, 1997.- С. 101.
12. Петухов Н.А. Военные суды в судебной системе // Закон и право. - 1998. - № 5. - С. 9 - 10
13. Рум’янцев В. Судова система в Українській державі гетьмана П. Скоропадського // Вісник Академії правових наук України .- 2001.- № 2.- С. 86-87.
14. Петухов Н.А. Военные суды в судебной системе.- С. 10.
15. Відомості Верховної Ради України .- 1992.- № 17.- Ст.219.
16. Конституции государств Европейского Союза / Общ. ред. Л.А. Окуньков.- М.: Изд. группа ИНФРА М - НОРМА“, 1997.- С.134.
17. Там само. - С. 280-282.
18. Там само. - С. 349.
19. Там само. - С. 397.
20. Там само .- С. 440.
21. Там само .- С. 465.
22. Там само .- С.476, 494.
23. Там само .- С.577-578.
24. Петухов Н.А. Военные суды в судебной системе // Закон и право.- 1998.- №4.- С.16.
25. Там само.
26. Конституции государств - участников СНГ.- М.: “Норма-Инфра”, 1999.
27. Відомості Верховної Ради України .- 1992.- №30.- Ст.426.
28. Петухов Н.А. Военные суды в судебной системе // Закон и право.- 1998.- №4.- С. 16.
29. Шемшученко Ю.С., Мурашин Г.О. Конституційний Суд України.- К., 1997.- С.3.
30. Шишкін В. Організація судоустрою у світлі вимог ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини // Право України .- 2000.- № 9. - С. 23.
31. Лазарева В.А. Судебная власть и уголовное судопроизводство // Государство и право. - 2001.- №5.- С. 49-51.
32. Там само.
33. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. - К.: “Сфера”, 1999.- С. 30.
34. Ершов В.В. Суд в системе органов государственной власти // Государство и право. - 1992.- №8.- С.35.
35. Ющик О. Про юридичну техніку конституційного визначення судоустрою України // Право України .- 2001.- №3.- С. 89.
36. Абова Т.Е. Арбитражный суд в судебной системе России // Государство и право. - 2000.- № 9.- С. 5- 6.
37. Шумилов В.М. Введение в правовую систему ФРГ.- М., ООО ИКК “ДеКА” .- 2001.- С. 30-31.
38. Барабаш Б. Судова система штатів США та її функціонування // Право України .- 2001.- №8.- С. 118.
39. Абова Т.Е. Арбитражный суд в судебной системе России .- С. 6.
40. Доступ к правосудию (сборник документов (резолюций и рекомендаций) Комитета министров Совета Европы ) // Российская юстиция. - 1997.- №6.- С.2.
41. Зоммерманн К.-П., Старилов Ю.Н. Административное судопроизводство (юстиция) в Германии: история развития и основные черты // Государство и право. - 1999.- №7.- С.70..
42. Козюбра М.І. Конституційний Суд в системі органів державної влади // Державно-правова реформа в Україні. Збірн. наук. праць.- К., 1997.- С. 20-23.
43. Бородин С.В., Кудрявцев В.Н. О судебной власти в России // Государство и право. - 2001.- №10.- С.22.
44. Прело М. Конституционное право Франции. - М., Изд. иностранной литературы. - 1957.- С.130, 196.
45. Зоммерманн К.-П., Старилов Ю.Н. Административное судопроизводство (юстиция) в Германии… - С.71.
46. Шишкін В.І. Організація судоустрою у світлі вимог ст.6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини.- С.22.
47. Юридичний вісник України .- 2000.- 21-27 вересня .- С.7.
48. Барабаш Б. Судова система штатів США та її функціонування .- С. 118.
49. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / Ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка .- К., 2001.- С. 266-270.
50. Там само. - С. 976 - 980.
51. Закони України .- К., 1996.- Т.3.- С. 188.
52. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року. - С. 685- 686, 978.
53. Урядовий кур’єр .- 30 квітня 1998 року.
54. Урядовий кур’єр .- 13 серпня 1998 року.
55. Урядовий кур’єр .- 16 березня 1999 року.
56. Офіційний вісник України .- 1999.- № 25.- Ст.1153.
57. Офіційний вісник України .- 1999.- №16.- Ст.661.
58. Шишкін В.І. Судові системи країн світу: Навч. посібник: У 3 кн.- К.: Юрінком Інтер, 2001.- Кн.1.- С. 207- 208.
59. Німченко В., Чумак В. Про визначення місця правових норм, які регулюють суспільні відносини у військовій сфері .- С. 83.
60. Ищенко А. Справедлив ли уголовный закон к военнослужащим ? // Российская юстиция .- 2001.- № 8.- С. 67.
61. Трумпель К.Б. Уполномоченный Бундестага ФРГ по обороне как пример деятельности военного омбудсмена // Правоведение. - 1998.- № 4.- С. 36-42.
62. Кудашкин В.А. Военная служба как особый вид государственной службы Российской Федерации // Государство и право. - 2000.- №3.- С.12-19; Білоусов Ю. Суб’єкти військової управлінської діяльності, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до суду // Право України .- 1999.- № 3.- С. 65-67.
63. Відомості Верховної Ради України .- 1992.- №35.- Ст. 506.
64. Відомості Верховної Ради України .- 1993.- № 15.- Ст.135.
65. Офіційний вісник України. - 1998.- №22.- Ст.798.
66. Вісник Верховного Суду України. - 1998.- № 4 (10).- С.9-11.
67. Там само.
68. Там само.
69. Там само.
70. Там само.
71. Відомості Верховної Ради України .- 1994.- № 22.- Ст.140.
72. Відомості Верховної Ради України .- 1998.- № 25.- Ст.146.
73. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 1999 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. - 2000.- №2 (18).- С.24.
74. Вісник Верховного Суду України. - 2000.- №2 (18).- С. 24.
75. Петухов Н. Военная юстиция: новые решения старых проблем // Российская юстиция. - 2000.- №11.- С.16.
76. Там само. - С.17.
77. Кириленко В.І. Військова юстиція в судово-правовій реформі. Матеріали науково-практичної конференції “Державно-правова реформа в Україні”. - К., 1997.- С.290.
78. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- С.10-11.
79. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы : Учебник для юридических вузов и факультетов.- М., 1997.- С.130.
80. Відомості Верховної Ради України. - 1993.- № 49.- Ст.465.
81. Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 14.- Ст.66.
82. Офіційний вісник України. - 1999.- № 31.- Ст.1600.
83. Офіційний вісник України. - 2000.- № 27.- Ст.1118.
84. Офіційний вісник України. - 2000.- № 26.- Ст.1087.
85. Блищенко И.П., Фисенко И.В. Международный уголовный суд. - М., 1998.
86. Аль Захарна Салім Мухаммед Сааді. Міжнародний кримінальний суд: важливий інструмент у боротьбі з міжнародною злочинністю // Право України. - 2000.- №10.- С.120.
87. Там само. - С. 121-123.
88. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. - С.11-17.
89. Офіційний вісник України. – 2000.- №37.- Ст.1576.
90. Шихата Ибрахим. Теория и практика правовой и судебной реформы // Российская юстиция.- 1997.- №10.- С.5.
91. Там само.
92. Там само.
93. Там само .- С.7.
94. Ершов В.В. Суд в системе органов государственной власти // Государство и право.- 1992.- № 8.- С.31; Фоков А.П. Судебная власть в системе разделения властей (Научно-правовые, философские и исторические аспекты) // Государство и право. - 2000.- № 10. - С. 51.
95. Фоков А.П. Судебная власть в системе разделения властей. - С. 52-53.
96. Там само; Сиренко В.Ф. Интересы - власть - управление. - К., 1991.- С. 38.
97. Ющик О.І. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні - С. 23.
98. Ржевский В., Чепурнова Н. Судебная власть в конституционной системе разделения властей // Российская юстиция. - 1997.-№7.- С.3.
99. Там само.
100. Там само.
101. Там само .- С.4.
102. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. - К.: Парламентське видавництво, 1999.- С. 226.
103. Бородин С.В., Кудрявцев В.Н. О судебной власти в России // Государство и право. - 2001.- №10.- С.22.
104. Терехин В.А. Самостоятельность судебной власти и независимость судей как гарантия прав граждан // Государство и право.- 2001.- №8.- С.42.
105. Ковалев М.А. Судебная власть - начало пути // Советское государство и право. - 1991.- №10.- С.139.
106. Там само .- С. 140.
107. Ющик О.І. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні.- С. 21-22.
108. Ершов В.В. Суд в системе органов государственной власти.- С. 31.
109. Тодика Ю. Конституція і правова доктрина // Вісник Академії правових наук України. - 2000.- №1 (20).- С.43-44.
110. Там само. - С. 45-50.
111. Журнал российского права. - 2000.- № 5/6.- С.227-230.
112. Бабкин В.Д., Селиванов В.Н. Народ и власть. Опыт системного исследования воззрений М.Е. Салтыкова-Щедрина.- К., 1996.- С. 161-163.
113. Там само.- С. 163-164.
114. Опришко В.Ф. Державно-правова реформа: основи загальної концепції. Матеріали науково-практичної конференції “Державно-правова реформа в Україні”. - С.3.
115. Омельяненко Г. Судово-правова реформа: концептуальні питання. - Віче.- 1998.- №4.- С.23.
116. Омельяненко Г.М. Концептуальні питання судово-правової реформи в Україні // Проблеми державно-правової реформи в Україні: Зб. наук. праць - К., 1997.- С. 139.
117. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. - С. 230.
118. Омельяненко Г. Судово-правова реформа: концептуальні питання. - С. 21-22.
119. Омельяненко Г. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні // Право України. - 1998.- №1.- С. 73.
120. Офіційний вісник України. - 1999.- №29.- Ст.1468.
121. “Голос України”. - 1999, 7 грудня. - С. 9-10.
122. Ківалов С. Деякі питання судово-правової реформи // Вісник прокуратури. - 2000.- №1.- С.25; Харута О. Проблеми судової реформи // Право України. - 1997.- №3.- С.33
123. Бойко В. Нова Конституція і судова влада. - Право України. - 1997.- №1.- С.16.
124. Закон України “Про судоустрій” (проект).- Вісник Верховного Суду України. - 1997.- №1(3).- С.52; “Голос України”. - 1999, 7 грудня. - С. 9-10.
125. Вісник Верховного Суду України. - 1997.- №1(3).- С. 47-49.
126. Євдокимов В. Судоустрій: пошуки оптимального варіанту. - Право України. - 1999.- №9.- С. 4.
127. Бойко В. Нова Конституція і судова влада. - С.18.
128. Омельяненко Г. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні // Право України. - 1998.- №1.- С. 73.
129. Сірий М.І. Актуальні проблеми реформування системи правосуддя в Україні // Державно-правова реформа в Україні: Збірн. наук. праць - С. 345-346.
130. Доступ к правосудию (сборник документов (резолюций и рекомендаций) Комитета министров Совета Европы ). - С.2.
131. Там само.
132. Там само.
133. Пальчук М.М. Досвід будівництва та розвитку Збройних Сил України. Погляди Міністерства оборони України на перспективу // Збірник: Рефор-мування Збройних Сил України: пріоритети, передумови та перспективи: За матеріалами міжнародних семінарів “Реформування Збройних Сил України. Потреба у змінах”, Київ, 14-15 лютого 2000 р. та “Відносини між збройними силами, суспільством і державою”, Київ, 22-23 червня 2000 р. - К., 2001.- С. 20.
134. Там само. - С. 21.
135. Там само. - С. 22-23.
136. Армия и общество / Cост. и общ. ред. Чалдымова Н.А. и Черкасенко А.И. - М., 1990.- С. 78.
137. Там само. - С. 78-79.
138. Там само.
139. Там само. - С. 322.
140. Там само. - С.329-335.
141. Афонін Е.А. Становлення Збройних сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми.- К.: Інтерграфік, 1994.- С. 9.
142. Там само. - С. 19-23.
143. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы : Учебник для юридических вузов и факультетов. - М., 1997.- С.125-128.
144. Сірий М.І. Актуальні проблеми реформування системи правосуддя в Україні.- С. 347.; Кириленко В.І. Військова юстиція в судово-правовій ре-формі. - С. 288-291.
145. Омельяненко Г.М. Деякі концептуальні питання судово-правової реформи в Україні. - С. 327-328.
146. Палій В.М. Поняття та місце спеціалізованих судів у судовій системі України. - С. 332.
147. Там само. - С. 333-334.
148. Репешко П. Судова влада Республіки Болгарії // Право України. - 1998.- №12.- С. 124-125.
149. Ле Ван Кам. Судебная система Вьетнама // Российская юстиция. - 1996.- №12.- С. 47.
150. Соловьева А.К. Материально-правовой аспект административной юстиции // Правоведение. - 1998.- №4.- С. 52.
151. Ющик О.І. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні. - С. 17-18.
152. Вісник Верховного Суду України. - 2000.- №2.- С. 30-31.
153. Там само. - С. 29.
154. Соловьева А.К. Материально-правовой аспект административной юсти-ции. - С. 54-55.
155. Тихомиров Ю. Административное судопроизводство в России: перспективы развития // Российская юстиция. - 1998.- №8. - С. 36.
156. Соловьева А.К. Материально-правовой аспект административной юсти-ции. - С. 56-57.
157. Маляренко В. Актуальні проблеми становлення судової влади в Україні // Право України. - 1996.- №1.- С. 32.
158. Система судов общей юрисдикции: настоящее и будущее // Российская юстиция. - 1998.- №10.- С.7; Риков В.В. Створення судової адміністративної юстиції в Україні // Державно-правова реформа: Збірн.наук.праць - С. 254-256.
159. Харута О. Проблеми судової реформи // Право України. - 1997.- №3.- С.34; Булошников М.Я. Тема кандидатской диссертации - судебная реформа в России.- С. 228.
160. Маляренко В. Актуальні проблеми становлення судової влади в Україні. - С. 32-33.
161. Круть О.В., Надгорний Г.М., Ісакович Б.М. Питання удосконалення процесуальної регламентації судової еспертизи // Державно-правова реформа: Збірн.наук.праць. - С. 304-306.
162. Харута О. Проблеми судової реформи. - С.34.
163. Апелляционные и кассационные суды капиталистических государств.- М., 1975; Міхеєнко М., Шишкін В. Апеляційне провадження як резерв змагальності в судах другої інстанції // Право України.-1995.- №1; Маляренко В. Актуальні проблеми становлення судової влади в Україні; Притика Д. Конституційні засади правосуддя і напрями вдосконалення господарського судочинства // Право України. - 1997.- №1.- С. 21; Ковтун Н.Н., Александров А.С. Апелляционное производство в уголовном процессе России: проблемы и решения // Государство и право. - 2001.- №3.- С.38-45; Победкин А.В. Апелляционное производство в уголовном процессе России: проблемы становления // Государство и право. - 2001.- №3.- С.46-50., та інші.
164. Котляр В. Суд присяжних не для України // Право України. - 1998. - №9. - С. 72.
165. Там само.
166. Омельяненко Г. Правове регулювання та законодавче забезпечення судово-правової реформи в Україні. - С.76-77.
167. Ефремова Н.Н. Судебные реформы в России: традиции, новации, проблемы // Государство и право. - 1996.- №11.- С. 88-89.
168. Российская юстиция. - 1997.- №6.- С. 5.
169. Демичев А.А. Периодизация истории суда присяжных в России // Журнал российского права. - 2001.- №7.- С.139.
170. Там само.
171. Там само. - С.147-148.
172. Клеандров М.И. Статус арбитражных, народных, присяжных заседателей.- М., 2000.
173. Там само. - С. 8-9.
174. Там само. - С. 64-65.
175. Лазарева В.А. Судебная власть и уголовное судопроизводство.- С.53.
176. Ківалов С. Деякі питання судово-правової реформи. - С.27.