КОНСТИТУЦІЙНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ЛЮДИНИ Й ГРОМАДЯНИНА ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Краткое описание

КОНСТИТУЦІЙНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ЛЮДИНИ Й ГРОМАДЯНИНА
ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ
ПРАВ І НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 15
1.1. Екологічні права в системі конституційних прав
людини і громадянина 15
1.2. Зміст конституційних екологічних прав
людини і громадянина 31
1.3. Нормативно-правове регулювання забезпечення
органами внутрішніх справ конституційних
екологічних прав людини і громадянина 54
1.4. Висновки і рекомендації до розділу 85
РОЗДІЛ 2. КОМПЕТЕНЦІЯ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ
ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРАВ 89
2.1. Поняття компетенції, форм і методів діяльності
органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини і громадянина 89
2.2. Повноваження органів внутрішніх справ
по забезпеченню конституційних екологічних прав 100
2.3. Форми і методи діяльності органів внутрішніх справ
по забезпеченню конституційних екологічних прав 124
2.4. Шляхи удосконалення діяльності органів внутрішніх справ
по забезпеченню конституційних екологічних прав 152
2.5. Висновки і рекомендації до розділу 170
ВИСНОВКИ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ 179
ДОДАТКИ 197

ВСТУП
Актуальність дослідження. В умовах подолання наслідків існування тоталітарної держави, перспективи створення в Україні правової держави і громадянського суспільства важливого наукового та практичного значення набуває проблема прав людини і громадянина, їх законодавчого закріплення, охорони та умов здійснення. Серед визначених Конституцією України політичних, економічних, соціальних, культурних прав людини екологічні права посідають особливе місце.
Проте, якщо в законодавстві ряду зарубіжних країн екологічні права людини і громадянина були закріплені ще в 70-х роках ХХ ст., то для громадян України вони досі залишаються новим різновидом конституційних прав і свобод.
Екологічна функція держави в умовах сьогодення має неперевершене значення, оскільки від неї залежать здоров’я і життя людини. Настав час значно посилити авторитарний характер екологічної функції Української держави. Тому актуальним залишається завдання активізації діяльності у зазначеному напрямку правоохоронних органів, і зокрема органів внутрішніх справ.
Органи внутрішніх справ можна віднести до функціональних спеціально уповноважених органів держави по охороні навколишнього природного середовища. Прийнято вважати також, що органи внутрішніх справ у зазначеній сфері наділено надвідомчою компетенцією.
На думку пошукача, надвідомчість компетенції органів внутрішніх справ пояснюється їх універсальністю по відношенню до найрізноманітніших завдань, які доводиться вирішувати останнім. Це повною мірою стосується і забезпечення конституційних екологічних прав і свобод людини та громадянина.
Хоча в Україні існує конституційне регулювання екологічних прав і свобод людини та громадянина, проте воно не досконале, а ряд важливих питань не врегульовано взагалі. Практика застосування відповідних норм фактично тільки починає формуватися.
Проблеми, пов’язані з діяльністю органів внутрішніх справ саме по забезпеченню конституційних екологічних прав і свобод людини та громадянина в Україні, потребують систематичного дослідження та вдосконалення, що зумовлено постійними змінами у суспільно-політичному житті. Розглядаючи практичну бездіяльність органів внутрішніх справ, які повинні забезпечувати реалізацію конституційних екологічних прав людини і громадянина, як фактор, що знижує ефективність охорони останніх, слід пам’ятати, що зазначена бездіяльність характеризується підвищеною соціальною небезпекою, оскільки при цьому не вживаються необхідні заходи щодо припинення правопорушень у зазначеній галузі. Адже загальновідомо, що безсилля влади, її бездіяльність тільки розбещує, провокує ескалацію злочинності.
Тому закріплені за органами внутрішніх справ повноваження в галузі забезпечення конституційних екологічних прав є не лише правами останніх, але одночасно виступають і обов’язком забезпечувати реалізацію зазначених прав у повному обсязі та на належному якісному рівні.
Існуючий стан справ і зумовив актуальність обраної теми дослідження. Зокрема, потребують наукового обґрунтування питання реалізації конституційних екологічних прав і свобод шляхом підвищення ефективності законодавчої та правореалізаційної діяльності державних правоохоронних органів (зокрема органів внутрішніх справ) по забезпеченню зазначеного виду прав. Серед них слід назвати такі проблеми: максимальне пристосування конституційного екологічного законодавства до практичного використання шляхом усунення дублювання нормативно-правових актів, відмінностей в розумінні термінології стосовно опису тих самих фактів і явищ; усунення невідповідності значної частини нормативно-правових актів (перш за все відомчих), що суперечать вимогам Конституції, сприяння більшому рівню їх доступності; усунення абстрактного, декларативного характеру правових норм, по можливості заміна їх нормами прямої дії; надання процесу законотворчості плановості, обґрунтованості, доцільності та послідовності, усунення відомчого впливу.
Необхідно підвищити рівень ефективності конституційних екологічних прав шляхом орієнтації їх на реалізацію основної мети – безпосередньої охорони людини, її права на життя та здоров’я в цілому. Слід також розробити і прийняти ряд важливих правових актів – про екологічну інформацію, екологічну безпеку, про відшкодування екологічної шкоди, прийняти базовий законодавчий акт прямої дії – Екологічний кодекс; удосконалити правову базу діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина в Україні шляхом видання відповідного наказу Міністерством внутрішніх справ, внесення відповідних змін до Закону України “ Про міліцію”, прийняття Законів “Про органи внутрішніх справ ”, “Про екологічну міліцію”, “Про діяльність органів внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій”.
Ось далеко не повний перелік причин, що зумовили вивчення та вирішення організаційних і правових проблем діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини і громадянина, які і є предметом дисертаційного дослідження.
Стан наукової розробки проблеми. Питанню конституційних екологічних прав, зокрема певним проблемам інституту екологічних прав громадян, загальній характеристиці окремих з них, забезпеченню їх органами внутрішніх справ присвячені наукові праці В.І.Андрейцева, І.А.Дмитренка, Н.Р.Кобецької, М.В.Костицького, С.М.Кравченко, М.В.Краснової, Н.Р.Малишева, Б.Г.Розовського, Ю.С.Шемшученка та ін.
Але в більшості згаданих праць тема екологічних прав громадян висвітлюється в контексті аналізу загальних питань охорони довкілля.
Зважаючи на роль та значення наукових розробок вітчизняних вчених, слід відзначити, що комплексні спеціальні дослідження питань конституційних екологічних прав людини й громадянина та їх забезпечення органами внутрішніх справ в сучасних умовах становлення і розвитку української державності не проводились.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до науково-дослідної програми кафедри конституційного права Національної академії внутрішніх справ України, плану науково-дослідних робіт та тематичних планів і тем Національної академії внутрішніх справ України на 1996-2000 рр., плану наукових досліджень “Пріоритетні напрямки фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. згідно з п.п.1.2.2. “Актуальні проблеми розвитку української держави і права” (Рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 р. №4 КМ/2).
Мета й основні завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження: з’ясування місця і ролі органів внутрішніх справ у сфері забезпечення конституційних екологічних прав людини і громадянина; визначення свого уявлення зазначеної проблеми та пропозицій щодо її вирішення шляхом розробки поняття конституційних екологічних прав людини і громадянина в Україні, критеріїв їх відмінності від інших видів конституційних прав, відповідності їх міжнародно-правовим нормам, комплексний аналіз нормативної вітчизняної та зарубіжної правової бази, наукового матеріалу, досвіду діяльності державних органів в галузі забезпечення реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина, теоретичне їх осмислення, заповнення прогалин, що мають місце в науці із зазначеної проблеми, пошук та опрацювання конкретних пропозицій щодо вдосконалення зазначеної діяльності органів внутрішніх справ.
Завдання дисертаційного дослідження:
1. Аналіз генези конституційних екологічних прав людини і громадянина, з’ясування їх відмінностей від інших конституційних прав і свобод.
2. Формулювання визначення та з’ясування системи конституційних екологічних прав людини і громадянина, юридичних гарантій їх забезпечення.
3. Визначення особливостей відображення змісту конституційних екологічних прав людини і громадянина у міжнародних правових актах, розкриття можливості їх імплементації до національного законодавства України.
4. Дослідження та аналіз системи нормативно-правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ (зокрема міліції) по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина.
5. Проведення комплексного аналізу компетенції, форм та методів діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини і громадянина у світлі сучасних теоретичних та практичних вимог на підставі ознайомлення з формами та методами діяльності поліцейських (міліцейських) структур в інших країнах.
6. Розробка конкретних пропозицій щодо вдосконалення норм чинного законодавства, яке регулює питання діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є загальні закономірності суспільних відносин, які виникають у процесі реалізації суб’єктами своїх повноважень у сфері забезпечення конституційних екологічних прав.
Предметом дослідження є відповідні конституційні, нормативно-правові, міжнародні норми, які становлять зміст конституційних екологічних прав людини і громадянина, організаційно-правові форми і методи, які використовуються в діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню досліджуваної групи конституційних прав в Україні.
Методологічна основа дисертаційного дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до використання методів, зокрема: системного, історико-правового, порівняльно-правового, структурно-функціонального, формально-юридичного, соціологічного, політологічного та ін. Основні теоретичні висновки та вироблені практичні рекомендації базуються на вивченні чинного законодавства України, визнаних міжнародних угод, практичних матеріалів, аналізі підходу до вивчення зазначених питань в зарубіжних країнах.
У ході дисертаційного дослідження використано теоретичні положення, розроблені в теорії держави і права, конституційному, кримінальному, цивільному, екологічному та адміністративному праві.
Теоретичною основою дисертації стали праці сучасних українських дослідників-правознавців: В.І.Андрейцева, І.А.Дмитренка, Б.Г.Розовського, М.В.Краснової, В.В Копєйчикова, А.М Колодія, В.В. Костицького, Н. Р. Кобецької, С.Л.Лисенкова, Н.Р.Малишева, А.Ю.Олійника, В.Ф.Опришко, В.Ф.Погорілка, О.Ф.Фрицького, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученка та інших; вчених близького зарубіжжя: С.С.Алексєєва, Р.Д.Боголєпова, М.М.Брінчука, М.В.Вітрука, Л.В.Воєводіна, Б.В.Єрофеєва, В.О.Карташкіна, О.С.Колбасова, В.В.Лазарева, М.І.Матузова, В.В.Петрова, Ф.М.Рудинського, К.Б.Толкачова та ін.
Нормативною базою наукової праці є норми Конституції України, Законів України “Про міліцію”, “Про правовий режим надзвичайного стану”, “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, Земельного і Лісового кодексів, Кримінального кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення, Указу Президента України “Про утворення місцевої міліції”, “Про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні”, інших нормативно-правових актів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в незалежній Україні монографічних досліджень функціонування конституційних екологічних прав, що розглядаються комплексно, через призму їх нормативно-правового регулювання та діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації зазначених прав.
Це дає змогу автору сформулювати та обґрунтувати основні положення, які відображають новизну дослідження та особистий внесок здобувача в опрацювання проблеми.
У результаті проведеної дослідницької роботи сформульовано комплекс положень та висновків, що виносяться на захист, а саме:
– дослідження дисертантом системи конституційних екологічних прав дозволило дійти висновку про те, що зазначеними правами доцільно вважати закріплену нормами Конституції якісно нову, самостійну групу можливостей, спрямовану на задоволення екологічних (а не політичних, матеріальних, духовних або інших) потреб та інтересів. Виходячи з цього, зміст конституційних прав становить собою можливості людини і громадянина проживати в безпечному для життя і здоров’я довкіллі та відшкодовування завданої порушенням цього права шкоди, вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, право на поширення зазначеної інформації та заборону її засекречення;
- обґрунтовано думку про те, що зазначена система прав не є сталою та незмінною. Автор вважає можливим її розширення з урахуванням міжнародно-правових стандартів прав людини, доповнення існуючих новими видами екологічних прав та свобод, з метою забезпечення нормального існування людини, як біосоціального організму. Відмічено, що екологічні права досі не мають справжнього закріплення у міжнародному праві і залишаються в стані правової вимоги;
– зазначивши, що концепцію права людини і громадянина на безпечне навколишнє середовище більш ґрунтовно відображено в українському законодавстві, ніж у міжнародному праві (Ю.С.Шемшученко), а це, в свою чергу, об’єктивно стримує процес закріплення зазначеного права за умов орієнтації на загальносвітові цінності, зумовлює невиправдане різночитання стосовно його розуміння та тлумачення, дослідник звертає увагу на необхідності приведення екологічного законодавства України у відповідність до близько 300 законодавчих актів Європейського союзу та міжнародних документів ;
– найбільш актуальним завданням, яке повинно сприяти реалізації конституційних екологічних прав, дисертант визначає підвищення ефективності законодавчої та правореалізаційної діяльності державних органів і, зокрема, органів внутрішніх справ у галузі забезпечення зазначеного виду прав;
 відповідний авторський аналіз дозволив виділити в системі нормативно-правового забезпечення органів внутрішніх справ конституційних екологічних прав людини і громадянина положення, які: а) розкривають зміст конституційних екологічних прав; б) стосуються особливостей діяльності зазначених органів; в) встановлюють види відповідальності за порушення згаданої категорії прав;
 обґрунтовано висновок про те, що особливостями діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав є такі: діяльність зазначених органів, що визначається компетенцією всіх їх функціональних підрозділів, повинна бути чітко сформульована та визначена законодавством; вказана компетенція визначається у відповідних сферах, серед яких розрізняють сферу охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, дізнання, виконання судових рішень та постанов тощо;
 основними напрямками розвитку компетенції органів внутрішніх справ, як частини юридичних гарантій реалізації конституційних екологічних прав та свобод, автор вважає: створення умов для дійсної реалізації громадянами своїх прав та свобод; забезпечення їх безпосередньої реалізації; профілактика правопорушень, що посягають на екологічні права та свободи громадян; охорону (захист) зазначених прав та свобод людини і громадянина та їх відтворення у випадку порушення;
 комплексний аналіз форм і методів діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав, характеристика їх змісту, дозволяє поділити форми на правові (нормотворчу, правореалізаційну, правоохоронну) та неправові (організаційну, виховну і профілактичну); доповнити існуючі форми діяльності міжнародно-правовою та інформаційно-правовою; до методів зазначеної діяльності запропоновано віднести способи, прийоми та засоби, які використовуються для досягнення поставленої мети і становлять зміст цієї діяльності ( правова пропаганда, інформування, стимулювання ініціативи громадськості по сприянню, поширення позитивного досвіду, профілактичні заходи, заохочення громадян);
– дослідження аналізу форм та методів діяльності зарубіжних правоохоронних структур дозволило дійти висновку про практику покладення обов’язку боротьби з порушеннями природоохоронного законодавства на спеціалізовані підрозділи, що наділені широкими повноваженнями, працівники слідства яких проходять регулярну підготовку та тренування з навичок розслідування екологічних злочинів. Зазначаючи, що структурно підрозділи спеціальної екологічної поліції підпорядковуються системі природоохоронних відомств або загальним поліцейським службам, автор робить висновок, що кваліфіковано виявляти та розслідувати екологічні правопорушення здатні лише спеціально підготовлені працівники органів внутрішніх справ, не обтяжені завданням попередження та боротьби з іншими видами правопорушень;
– обґрунтовується пропозиція створення підрозділів екологічної міліції в системі місцевої міліції, яка може утворюватись органами місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погодженим з Міністерством внутрішніх справ України, на базі підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції, патрульно-постової служби та служби дільничних інспекторів міліції. Підрозділи місцевої міліції запропоновано підпорядковувати відповідним управлінням ( відділам) внутрішніх справ. Адже, на думку автора, діюче законодавство та рівень фінансових можливостей правоохоронних органів на сьогодні не дозволяють предметно обговорювати ідею створення екологічної поліції, як самостійного органу;
– пропонується, з метою координації та взаємодії органів внутрішніх справ, створити спеціальний механізм, а саме: у складі Міністерства внутрішніх справ, управлінь в областях створити структурні підрозділи по забезпеченню конституційних екологічних прав та екологічні комісії, рішення яких матимуть значення рекомендацій; під час планування державної програми з екологічної безпеки розширити поле діяльності органів внутрішніх справ, вивести її за межі суто природоохоронної, організувати її на підставі комплексного підходу до забезпечення екологічної безпеки, як складової конституційних екологічних прав; удосконалити спеціально-освітній рівень підготовки працівників органів внутрішніх справ шляхом викладання у відомчих навчальних закладах нормативно-правових засад забезпечення конституційних екологічних прав, введення до програм профілюючих предметів вивчення особливостей діяльності зазначених органів по забезпеченню прав, про які йдеться;
- автором внесено й інші конкретні пропозиції щодо змін і доповнень до чинного законодавства України, а також щодо прийняття нових нормативних актів, які забезпечать повнішу й ефективнішу реалізацію конституційних екологічних прав людини й громадянина та забезпечення їх діяльністю органів внутрішніх справ, зокрема: прийняття Закону “Про органи внутрішніх справ”, в якому мають бути чітко визначені правова база, права та обов’язки, компетенція, форми і методи діяльності всіх структурних підрозділів по забезпеченню зазначених прав, Законів “Забезпечення конституційних екологічних прав і свобод людини та громадянина в діяльності правоохоронних органів”, “Про екологічну міліцію”, Екологічного кодексу тощо.
Наукове і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть сприяти процесу вдосконалення Основного Закону та національного законодавства в галузі регулювання конституційних екологічних прав людини і громадянина взагалі, а також удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у зазначеній сфері правовідносин.
Крім того, сформульовані в дисертації висновки і пропозиції як теоретичні, так і практичні, можуть бути використані:
- в науково-дослідницькій діяльності – для подальшої розробки та вдосконалення теорії конституційного статусу людини і громадянина, забезпечення реалізації конституційних екологічних прав;
- у законотворчій роботі – як теоретичний матеріал для вдосконалення системи нормативно-правових актів, що регулюють діяльність правоохоронних органів, і передусім органів внутрішніх справ у зазначеній галузі;
- в навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з конституційного права; при викладанні курсів з дисциплін “Конституційне право”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування”, “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, “Екологічне право”, в науково-дослідницькій роботі слухачів, курсантів і студентів ;
- у просвітницькій роботі – для правового виховання населення, підняття рівня правової культури населення, працівників органів влади, органів внутрішніх справ, усіх, хто цікавиться проблемами конституційно-правового розвитку України.
Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних курсів “Конституційне право ”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування”, “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, “Юридична деонтологія”, “Екологічне право”, “Трудове право”, “Теорія держави і права”, в навчально-методичних посібниках для практичних занять та інших форм навчальної роботи.
Особистий внесок здобувача. Для отримання науково-теоретичного результату автором проаналізовано певний обсяг нормативно-правових актів та доктринальних джерел, що дало можливість обґрунтувати теоретичні положення і сформулювати практичні пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав людини і громадянина, а також удосконалення нормативно-правового регулювання останніх. Реалізуючи мету і поставлені завдання, було отримано результати, які характеризують новизну роботи. Це дає змогу характеризувати досягнуті здобувачем висновки й пропозиції як певний внесок у науку: а) в конституційне право; б) в екологічне право.
Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалась на міжнародній та республіканських конференціях, зокрема:
- на міжнародній науковій конференції пам’яті П.І.Новгородцева “Ідея правової держави: історія та сучасність” (Луганськ, 23-24 листопада 2000 р.);
- на Всеукраїнській науковій конференції Національної академії внутрішніх справ України “ Україна між минулим і майбутнім” ( Прикарпатська філія, м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2001 р.);
- на регіональній міжвузівській науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Прикарпатський університет, юридичний факультет, м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2001 р.);
- на міжвузівській науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (Донецьк, 27 квітня 2001 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в п’яти наукових публікаціях автора у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації визначені метою та завданням дослідження, логікою викладу. Дисертація складається із: вступу, двох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (204 найменування) та додатку. Обсяг рукопису - 178 сторінок друкованого тексту. Повний обсяг дисертації - 214 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Вимоги підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ, їх діяльності по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина, з урахуванням основних положень Конституції України щодо побудови незалежної, демократичної, правової держави обумовили проведення даного дисертаційного дослідження. Працюючи над визначеною проблемою, дисертант намагався діяти у відповідності з вимогами, які в сучасний період стосуються наукових розробок в галузі суспільних наук.
З урахуванням зазначених вимог в дисертації було досліджено генезу конституційних екологічних прав та свобод, теорію та практику забезпечення їх реалізації в діяльності органів внутрішніх справ.
На цій основі було зроблено спробу сформувати відповідні теоретичні висновки. На їх підставі було розроблено практичні рекомендації та визначено на майбутнє основні напрямки роботи над проблемою, що досліджується.
До основних висновків, які отримані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, можливо віднести наступні.
1. Конституційні екологічні права та свободи, що досліджуються, розглядаються в аспекті їх зв’язку із самою сутністю людини як фізичної особи. Під ними розуміють закріплену нормами Конституції України якісно нову, самостійну групу можливостей, спрямованих на задоволення індивідуальних екологічних (а не політичних, матеріальних, духовних, естетичних чи етичних та інших) потреб і інтересів. Початковим і вихідним моментом названих інтересів і потреб є можливості користуватись незабрудненим довкіллям, проживати в екологічно збалансованому природному середовищі, одержувати екологічно чисті продукти та предмети користування і споживання, достовірну інформацію про них та стан довкілля, матеріальне і моральне відшкодування втрат, спричинених здоров’ю і майну екологічними правопорушеннями.
2. Конституційні екологічні права і свободи людини і громадянина, які аналізувались, є різновидом та однією із складових частин суб’єктивних прав громадян, під якими розуміють обумовлені відповідним рівнем розвитку суспільства та гарантовані державою у рівній мірі певні можливості людини, реалізація яких задовольняє матеріальні та духовні потреби людини, які необхідні для нормального фізичного та морального існування і перш за все спрямовані на реалізацію права на життя.
Їх своєрідність, значущість та обраність в якості предмету дослідження обумовлені тим, що:
- в основі формування системи конституційних екологічних прав людини і громадянина лежать корінні, доленосні, загальнолюдські природні права людини;
- центральною ланкою системи конституційних екологічних прав є право громадян на безпечне довкілля, воно є метою реалізації останніх;
- конституційні екологічні права спрямовані на задоволення екологічних потреб і забезпечують реалізацію екологічних інтересів.
3. Систему конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина складають права:
- на безпечне для життя і здоров’я довкілля;
- вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена;
- на відшкодування шкоди, завданої громадянам порушенням зазначених прав.
З цими конституційними екологічними правами межує ряд інших прав, які лише частково можна віднести до екологічних, проте вони є дуже важливими для людини і громадянина, оскільки розкривають деякі сторони основних екологічних прав. Умовно їх запропоновано поділити на три групи, що відповідають трьом власне екологічним правам.
1) До групи прав, які доповнюють право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, входять право на життя і здоров’я, на особисту гідність, на належні безпечні і здорові умови праці; право кожного користуватися природними об’єктами власності народу України відповідно до закону;
2) До групи прав, які доповнюють право на вільний доступ до інформації про стан довкілля, входять право на ознайомлення з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею в органах державної влади, місцевого самоврядування, установах та організаціях та вільний збір, зберігання, використання і поширення екологічної інформації;
3) До групи прав, що доповнюють право на відшкодування шкоди, завданої громадянам порушенням зазначених прав, входять право на соціальний захист стосовно екологічно обумовлених захворювань та на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, а також право захищатися від екологічних правопорушень будь-якими незабороненими законом засобами та відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами при здійсненні останніми своїх повноважень у випадках, пов’язаних з дією екологічних факторів.
Ми пропонуємо у зв’язку із важливістю та актуальність існування екологічних прав, вважати доцільним існування окремої групи конституційних екологічних прав, а не відносити їх до соціально-економічних, як це практикується сьогодні.
Вказана система прав та свобод не є сталою, незмінною. Враховуючи пріоритетність міжнародно-правових стандартів прав людини в Україні, можливим є її розширення, доповнення новими видами конституційних екологічних прав та свобод, що забезпечують нормальне існування людини, як біосоціального організму.
4. Існуюча система нормативно-правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина в Україні в основному дозволяє досягати мети цієї діяльності зазначеним органам. Разом із тим вона потребує негайного удосконалення в наступних напрямках:
- з метою конкретного визначення повноважень та усунення дублювання функцій центральних органів виконавчої влади доцільно прийняти Закон ”Про Міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади”;
- посилення правової регламентації діяльності зазначених органів по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина в Україні, а саме:
- прийняття Закону України “Про органи внутрішніх справ”, в якому повинно бути чітко визначено правову базу, права та обов’язки, компетенцію, форми та методи діяльності всіх структурних підрозділів по забезпеченню конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина в Україні; Закону “Про діяльність органів внутрішніх справ за умов надзвичайних ситуацій”;
- внесення змін та доповнень до Закону України “Про міліцію”, в якому слід конкретизувати права та обов’язки працівників міліції по забезпеченню конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина в Україні;
- внесення змін до Закону України “ Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”, в яких передбачити умови взаємодії зазначених органів з громадськістю та іншими державними органами по здійсненню зазначених функцій;
Потребують нормативно-правового визначення такі напрямки діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина в Україні, як:
- визначення змісту діяльності органів внутрішніх справ у зазначеній галузі;
- з’ясування місця та ролі Міністерства внутрішніх справ у системі державних органів, які здійснюють діяльність у зазначеній сфері, та особливості виконання зазначених функцій;
- з’ясування місця та ролі органів міліції в системі органів внутрішніх справ та способи виконання її службами зазначених функцій;
- визначення специфіки виконання зазначеної функції працівниками адміністративної служби міліції (зокрема, дільничними інспекторами міліції, що обслуговують сільську місцевість) з висвітленням організаційних та правових аспектів їх діяльності;
- здається доцільним доповнення обов’язків підрозділів і органів внутрішніх справ, зокрема, тих, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність (ст. 7 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”), слідуючим: “збирання інформації про події або дії, що створюють загрозу державній, військовій, економічній або екологічній безпеці України”;
- внесення зазначених змін та доповнень до Статуту патрульно-постової служби міліції України, Інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції, Положення про державну автомобільну інспекцію тощо;
- необхідним є прийняття Закону України “Забезпечення конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина в Україні в діяльності правоохоронних органів”, що повинен бути побудований на комплексному підході до регламентації прав та обов’язків всіх правоохоронних органів держави (в тому числі і органів внутрішніх справ), повно та ефективно деталізувати компетенцію зазначених органів та гарантувати надійний рівень здійснення ними своїх повноважень у зазначеній галузі, виключати випадки дублювання функцій правоохоронних органів;
- прийняти Закон України “Про екологічну міліцію”, на підставі якого розпочати формування підрозділів місцевої екологічної міліції;
- внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими розширити повноваження працівників органів внутрішніх справ стосовно притягнення до адміністративної відповідальності у випадку скоєння адміністративних правопорушень в зазначеній галузі.
5. Діяльність органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина проявляється у наступних напрямках:
- створення умов для реалізації громадянами своїх конституційних екологічних прав;
- забезпечення безпосередньої реалізації зазначених прав людини і громадянина;
- охорона та захист зазначених прав людини і громадянина, а також заходи по їх відновленню у випадку порушення.
6. Всі форми діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав людини і громадянина поділяються на правові (правоохоронна, нормотворча, правозастосовча) та неправові (організаційна, виховна, профілактична). В процесі дисертаційного дослідження було запропоновано визначити ще дві форми діяльності органів внутрішніх справ у зазначеній сфері – міжнародно-правову та інформаційну.
7. Удосконалення діяльності органів внутрішніх справ та підвищення ефективності їх роботи по забезпеченню реалізації конституційних екологічних прав та свобод людини і громадянина складається з наступних напрямків:
- удосконалення законодавства (як міжнародного, так і національного), що регулює діяльність органів внутрішніх справ у зазначеній сфері;
- удосконалення компетенції, форм та методів зазначеної діяльності;
- розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення діяльності органів внутрішніх справ та ін.

1. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
І. Нормативні акти

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком, 1996.- 80 с.
2. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №20. – Ст. 249.
3. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: 3акон України від 8 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 5.
4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 6 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 27. – Ст. 213.
5. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №16. – Ст.93.
6. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня І993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст.338.
7. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: 3акон України від 16 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст.1.
8. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
9. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: 3акон України від 8 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 337.
10. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: 3акон України від 13 липня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42. – Ст. 348.
11. Про інформацію: 3акон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верхов-ної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
12. Про міліцію: 3акон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст.20.
13. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
14. Основи законодавства України про охорону здоров’я: 3акон України від 19 листопада 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 6.
15. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.
16. Про участь громадян в охороні громадського порядку і дер¬жавного кордону: Закон України від 22 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338.
17. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка, 2000. – І76 с.
18. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Голос України. – 2001. – № 217-218. -¬- 20 листопада. – С. 8-18.
19. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року – К.: Атіка, 2001. – І60 с.
20. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. І8.
21. Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини: Постанова Верховної Ради України від 23 березня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 24. – Ст. 193.
22. Державна програма боротьби із злочинністю: Постанова Верховної Ради України від 25 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. -1993. – № 35. – Ст. 358.
23. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України: Постанова Верховної Ради України від 16 січня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 10. – Ст. 85.
24. Основні напрями державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248.
25. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999. – 17 грудня.
26. Про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні: Указ Президента України від 22 березня 2001 року // Урядовий кур'єр. – 2001. – №55. – 28 березня.
27. Положення про Міністерство внутріш¬ніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000 року // Іменем Закону. – 2000. – № 51. – 15 грудня.
28. Про утворення місцевої міліції: Указ Президента України від 22 січня 2001 року // Кримінальна хроніка. – 2001. – №1 (І8). – 24 січня. - 2 с.¬¬¬
29. Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року // Зібрання Постанов Кабінету Міністрів України. – 1993. – № 12. – Ст. 269.
30. Загальні вимоги до здійснення переробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001 року // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 55. – 28 березня.
31. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища: Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02—5/744 від 27 червня 2001 р. // Юридичний вісник України. – 2001. -- №29. – 21—27 липня. – С. 15—21.
32. Статут патрульно-постової служби міліції України: Наказ Міністра внутріш-ніх справ України від 28 липня 1994 року № 404. – К., 1995. – 155 с.
33. Інструкція з організації роботи дільничного інспектора міліції: Наказ Міністра внутрішніх справ України від 14 жовтня І999р. № 802. – Ч.1.
34. Конвенция о доступе к информации, участии общественности в процессе принятия решений и доступе к правосудию по вопросам, касающимся окружающей среды : ООН. Экономический и социальный совет. Европейская экономическая комиссия .- Орхус, 23 – 25 июля 1998 г.
35. Про свободу оценки информации об окружающей среде: Директи¬ва Совета Министров Европейского Экономического сообщества от 7 июня 1990 года (/ 90/ЗІЗ/ЕЭС ) // Управление окружающей средой :Информ. Бюл.- 1998.- № 8.- С.92-106.
36. Рекомендации для правительств стран ЕЭК с переходной экономикой по использованию экономических инструментов в целях повышения эффективности экологизации секторальной политики (ООН. Экономический и социальный совет. Европейская экономическая комиссия. Комитет по экологической политике ). Орхус, 23 - 25 июля 1998 г // Экос- информ.- 1998.- № 10 – 12. – С. 4 – 9.
37. Об информатизации, информации и защите информации: Закон Российской Федерации от 20 февраля 1995 года // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – № 8. – Ст. 1187.
38. Гражданский кодекс УССР: Научно-практический комментарий. Пер. с укр. / И.Г. Агапов, М.Н. Бард, И.А. Биленчук и др. – К.: Политиздат Украины, 1981. – 639 с.
39. Гражданский кодекс Российской Федерации. Части первая и вторая. 15-е изд. с изм. и доп. по сост. на 15 октября 1999 г.- М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 560 с.
40. Про усунення порушень законодавства про охорону лісів: Подання прокуратури Івано-Франківської області голові Івано-Франківської облдержадміністрації, начальнику Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, начальнику Івано-Франківського обласного управління лісового господарства від 16 жовтня 1995 року /№36-28/ 31-4. –29/ 3; 5.
41. Довідка про рух кримінальних справ, порушених міськрайпрокурорами Івано-Франківської області в порядку нагляду за додержанням чинного законодавства, яке регламентує охорону навколишнього природного середовища, за одинадцять місяців 2000 року.
42. Звіти по кримінальній статистиці відділу оперативної інформації Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області за1997-1999 рр.
43. Звіт Державної екологічної інспекції в Івано – Франківській області за 1999 р.

ІІ. Статті, монографії
44. Абулгазин С.Б. О субъективных правах граждан в сфере охраны общественного порядка. Права и свободы советских граждан и роль милиции в их обеспечении: Сборник научных трудов Московской высшей школы милиции МВД СССР. – М., 1981. – 44 с.
45. Агаджанян Н.А., Баевский Р.М. Экология человека и проблемы здоровья // Вестник Академии медицинских наук СССР. – 1989. – № 9. – С. 64-69.
46. Алексеев С.С. Философия права. – М.: Издательство НОРМА, 1998. – 336 с.
47. Андрейцев В. І. Право громадян на екологічну безпеку: Проблеми конституційно-правового забезпечення // Право України. – 2001. – № 4. – С. 8-10.
48. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник . – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
49. Андрейцев В.І. Проблеми кодифікації земельного законодавства (концептуальні підходи щодо підготовки проекту кодексу законів України про землю // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 64 –71.
50. Ануфрієв М.І. Систематизація нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України та вдосконалення його правотворчої діяльності // Систематизація законодавства в Україні: Проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С.71-75.
51. Баб'як О.С., Біленчук П.Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000. – 216 с.
52. Бантышев А.Ф. Преступления против мира, безопасности человечества и международного правопорядка в проекте Криминального кодекса Украины / Проблемы законности. Вып. 36. / Отв. ред. В.Ф. Таций. – Харьков: Нац. юрид. академия Украины, 1998. – С.153-159.
53. Басай В.Д. Відповідальність за лісопорушення: Навч. посібник. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет, 1996. – 22 с.
54. Басай В.Д.Відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями: Навч. посібник.- Івано – Франківськ: Прикарпатський університет, 1995. - 27 с.
55. Боголепов Р.Д. Правовые основы деятельности милиции по охране природы: Лекция. – М.: Высшая школа МООП СССР, 1967. – 36 с.
56. Боголепов Р.Д. Профилактика нарушений природоохранительного законодательства в местах массового отдыха трудящихся (Права и свободы советских граждан и роль милиции в их обеспечении): Сб. научных трудов Московской высшей школы милиции МВД СССР. – М., 1981. – С.113-119.
57. Боголюбов С.А. Защита экологических прав. – М.: Изд–во Центра экологической политики России, 1996.- 100 с.
58. Боголюбов С.А. Экологическое право: Учебник для вузов. - М.: Издательская группа НОРМА –ИНФРА ,1999. – 448 с.
59. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації // Право України. – 2001.—№ 12.- С. 32- 34.
60. Брецко В.Ф. Основи держави і права: Навч. посібник. У двох кн. – Ужгород: Закарпаття , 1998. – Т.1. – 660 с.
61. Бринчук М.М. Охранять окружающую среду или обеспечивать экологическую безопасность? // Государство и право. – 1994. – № 8-9. – С.119-121
62. Бринчук М.М. Правовая охрана окружающей среды от загрязнения токсичными веществами: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.06. - М.,1991.– 20 с.
63. Бринчук М.М. Экологические права граждан: условия и гарантии реализации // Социальное государство и защита прав человека / Отв. ред. Е.А.Лукашева. – М.: ИТП РАН, 1994. – С. 101-103.
64. Бринчук М.М. Экологическое право(Право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений.- М. : Юристъ, 1999. –688с.
65. Бринчук М.М., Боголюбов С.А., Дубовик О.Л., Супатаева О.А. Проблемы развития системы российского экологического законодательства // Государство и право. – 1995. – № 2. – С. 54-57.
66. Васильева М.И.Судебная защита экологических прав. – М. :Изд – во Центра экологической политики России, 1996. – 220 с.
67. Вейн Р. Отт, Джон В. Робертс. Повсякденний контакт із токсичними забруднювачами // Світ науки. – 1998. - № 2. – С. 66 – 71.
68. Виленская Э.В., Дидоренко Э.А., Розовский Б.Г. Правовая охрана человека в окружающей среде: Монография. – Луганск: РИО ЛИВД, 1999. – 285 с.
69. Винокуров А.Ю. Формирование здорового экологического мировоззрения к благоприятной природной среде. – М., 1998. – 43 с.
70. Витрук Н.В. Система прав личности // Права личности в социалистическом обществе. – М.: Наука, 1981. – С. 107-111.
71. Волков В.И. Участие милиции в охране объектов природы // Права и свободы советских граждан и роль милиции в их обеспечении. Сб. научных трудов Московской высшей школы милиции МВД СССР. – 1981. – С. 119-125.
72. Гетьман А. П. Еколого – процесуальна правова теорія. Проблеми становлення і розвитку: Автореф. дис… д--ра. юрид. наук : 12.00.06 / Національна юридична академія України. – Харків, 1995.- 31 с.
73. Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі) // Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київ. нац. універ – т. – К. , 2000. – 20 с.
74. Государственно-правовое управление качеством окружающей среды / /Аракелян М.Р., Белый И.Л., Долгополова Л.Д. / Под ред. А.В. Сурилова - Киев-Одесса: Вища школа,1983. – 192 с.
75. Гусарєв С.Д. Конституційні основи формування в Україні правової держави та вдосконалення діяльності міліції: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02. / Київ. держ. універ – т. – К., 1994. – 20 с.
76. Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави і права. – К., 1996. – 100 с.
77. Гусарєв С.Д.,Олійник А.Ю.,Слюсаренко О.Л. Загальна теорія держави і права (терміни, визначення, елементи змісту). – К., 1998. – 120 с.
78. Данилов-Данильян В.И. Деятельность Минприроды России по обеспечению государственного экологического контроля и пресечению экологических правонарушений / Экологическая безопасность России. Вып. 3. Материалы Всероссийского совещания по борьбе с экологическими правонарушениями (26-27 мая 1996 г.) – М.: Юрид. лит., 1997. – С. 20 - 21.
79. Денисов А.И. Общая система социалистической демократии. – М.: Наука, 1975. – 150 с.
80. Державне управління: Теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б. Авер’янова – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
81. Дмитренко І.А. Механізм реалізації екологічного права // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1998. – № 2. – С. 164-177.
82. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
83. Дмитриев А.Е. Роль органов внутренних дел в охране окружающей среды: Учебное пособие. Хабаровск. высшая школа МВД СССР.- Хабаровск, 1984. – 36 с.
84. Экологическая информация и принципы работы с ней / Под ред. В. Н. Виниченко. –М. :Эколайн, 1998. – 241 с.
85. Екологічні права громадян : як їх захистити за допомогою закону: Навч. посібник /Автор. кол. – К.: Інформаційне агентство “ Эхо – Восток “,1997. – 159 с.
86. Еропкин М.И. Управление в области охраны общественного порядка. – М.: Юрид. лит., 1995. – 153 с.
87. Жевлаков Э. История развития уголовного законодательства об охране природной среды в России советского и постсоветского периодов // Хозяйственное право. – 1997. – № 6 (3). – С. 115-121.
88. Закалюк А.П. Концепція створення місцевої міліції в Україні : історія та сучасні підходи // Наукові розробки академії – вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ ( за результатами науково – дослідних робіт у 1993 р. ) : Матеріали науково – практичної конференції. – К.; Українська академія внутрішніх справ. – 1994. – С. 20 – 26.
89. Заржицький О. Екологічна безпека та безпека праці у системі механізму національної безпеки // Право України. – 1999. – №9. – С. 66 – 68.
90. Зарубицкая Т.К., Скляров И.А., Черников В.В. Методы и формы управленческой деятельности органов внутренних дел области. – Горький, 1980. – 257 с.
91. Заява групи українських вчених -- біотехнологів з приводу Європейської конвенції “Про захист прав людини і її гідності при застосуванні досягнень біології і медицини” і Резолюція Ради Європи щодо клонування тварин // Голос України. – 1997. – 7 серпня.
92. Зубко М. Маски, я вас знаю // Галичина. – 1995. – 28 червня. – С. 4.
93. Карпатським лісам – надійний правовий захист: Методичний збірник. З досвіду організації здійснення прокурорської перевірки додержання чинного законодавства про охорону лісів. – Коломия: ВТП “Вік”, 1999. – 259 с.
94. Карпунов В.С. Обеспечение и охрана прав граждан местными советами депутатов трудящихся: Автореф. дис…. Канд. юрид. наук. – М., 1977. – 20 с.
95. Каракаш І. Право поділеної власності на природні ресурси у законодавстві України // Право України. – 2001. - №.- С. 82 – 84.
96. Карташкин В.А. Права человека и идеологическая борьба на международной арене // Советское государство и право. – 1987. – № 1. – С. 125-127.
97. Каталог – справочник. Безопасность и предупреждение чрезвычайных ситуаций.Региональные проблемы безопасности и привлечение инвестиций в мероприятия по повышению безопасности и предупреждению чрезвычайных ситуаций.Кн. 2 / Институт Риска и Безопасности. – М.; 1998. – 281 с.
98. Келлер А., Кувакин В. На пороге третьего тысячелетия. Экология человека // Экос-информ. – 1998. – № 10-12. – С. 39-48.
99. Кобецька Н.Р. Екологічні права громадян України: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна академія наук України, інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 1998. – 16 с.
100. Коваль Н.В., Сидоренко Н.И. Работа участкового инспектора милиции в сельской местности. -- К.: РИО МВД Украины, 1994. – 95 с.
101. Ковальчук Т. Екологічна безпека продуктів харчування : поняття та зміст // Право України. – 1997. - № 5. – С. 22 – 25.
102. Козлов Ю.М. Управление народным хозяйством СССР. – М., 1969. – 257 с.
103. Колодій А.М. Використання розроблених в СНД модельних законів як засіб вдосконалення законодавства України // Законодавство України та міжнародне право ( проблеми гармонізації): Збірник наукових праць. Вип. 4.– К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – С. 72-77.
104. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
105. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посібник. – К., Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.
106. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
107. Коментар до Конституції України / За ред. В.Ф.Опришко. – 2-е вид. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1988. – 412 с.
108. Конституція України: Офіц.текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібник /Авт.--упоряд. М.І.Хавронюк. – К.: Парламент. вид-во, 1999. – 544 с.
109. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. – Изд. 3-е, изм. и доп. / Под общей ред. Ген.прокурора Российской Федерации проф. Ю.И.Скуратова и Председателя Верхового Суда Российской Федерации В.М.Лебедева. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 896 с.
110. Кононенко Л.М. Адміністративна діяльність державної автомобільної інспекції: Навч. посібник. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 132 с.
111. Конституционное право: Учебник / Под ред. проф. В.В.Лазарева. – М.: Новый юристъ, 1998. – 544 с.
112. Конституция СССР: проблемы государствоведения и советского строительства. – М.: ИГП АН, 1980. – 189 с.
113. Конституційне право України: Підручник для вузів / За ред. доктора юридичних наук, професора В.Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 736 с.
114. Копейчиков В.В., Сущук З.И. Реальный социализм: демократия, личность, права человека. – К.: Вища школа, 1982. – 151 с.
115. Корж В.П. Деякі проблеми систематизації законодавства про боротьбу з організованою злочинною діяльністю // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 311-315.
116. Костицький В.М. Економіко-правові проблеми охорони і використання лісів Українських Карпат. – Івано-Франківськ, 1993. – 30 с.
117. Костицький В.М. Соціально-економічні права людини // Право України. – 1996. – № 6. – С. 15-18.
118. Котелевець А. В. Актуальні питання правозастосовчої діяльності районних рад в галузі екології :Автореф. дис… канд. юрид. наук : 12.00.06 / Національна юрид. акад. України. – Харків, 2000. – 20 с.
119. Краснова И.О. Экологическое право США: исследование теории и практики развития. Международная Академия информатизации “Отделение прав человека”. – М., 1996. – 254 с.
120. Краснова М. Право громадян на екологічну інформацію: проблеми, гарантії реалізації та захисту // Право України. – 1997. – № 3. – С. 46-48.
121. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1982. – 287 с.
122. Кузніченко С.О. Органи внутрішніх справ в Єдиній державній системі запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру: організаційно-правові питання // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків, 2000. – Вип. 11. – С. 102-106.
123. Куян І. Проблеми кваліфікації екологічних правопорушень // Право України. – 1999. -- № 8. -- С.71 – 76.
124. Ладжун І., Пумпинець В. Екзамен для закарпатських правоохоронців // Богомольця, 10. – 2001. – № 11. – 16 березня. – С. 1-2.
125. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления.- М., 1972. – 109 с.
126. Лазаренко Я.І. Організаційно-правова діяльність міліції у галузі охорони навколишнього природного середовища (адміністративно-правовий аспект) // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1998. – № 2. – С. 176-180.
127. Лесик А. Екологія – це життя //Юридичний вісник України. – 2001. -- № 19 –12. --18 травня. -- С. 3.
128. Ліпкан В. Екотероризм // Іменем Закону. – 2001. – № 11. – 16 березня. – С. 3.
129. Лысенков С.Л. Формы правового регулирования деятельности ОВД по обеспечению реализации конституционных прав и свобод советских граждан. Киев. высшая школа МВД СССР. – К., 1981. – 36 с.
130. Малишко М. Конституційні основи екологічно – правової системи України // Право України . -- 2001. -- № 12. – С. 58 – 61.
131. Мальцев Г.В. Права личности: юридические нормы и социальная действительность // Конституция СССР и правовое положение личности. – М.: Юрид. лит., 1979. – С. 53-60.
132. Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1987. – 293 с.
133. Марциновський А. Брюсель турбує наша екологія // Голос України. – 2002. - № 12. – 19 січня. – С.10.
134. Михайлов П.М. Конституционные права и свободы советских граждан: деятельность милиции в сфере их реализации: Дис… канд. юрид. наук : 12.00.02 / Киев. высшая школа МВД СССР. – К., 1990. – 22 с.
135. Мотовиловкер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1990. – 136 с.
136. Непийвода В. Правові підходи Европейського Союзу до вирішення проблем охорони та раціонального використання лісів // Право України. – 1999.- № 10. – С. 51 – 53.
137. Низьку екологічну правосвідомість обумовлює правовий нігілізм // Юридичний вісник України. – 2001. – № 20. – 19-25 травня. – С. 2.
138. О законодательном обеспечении экологической безопасности // Государство и право. – 1995. – № 2. – С. 122-125.
139. Олейник А.Е. Совершенствование деятельности милиции по обеспечению конституционных прав неприкосновенности личности, жилища советских граждан и охраны их личной жизни: Автореф. дис…. Канд. юрид. наук: 12.00.02 / Киев: высшая школа МВД СССР. – К., 1986. – 22 с.
140. Олейник А.Е., Заяц В.С. Реализация прав советских граждан в условиях формирования социалистического правового государства // Актуальные проблеми формирования правового государства. – Харьков, 1990. – С. 19-22.
141. Олійник А.Ю. Механізм, форми, методи та особливості забезпечення органами внутрішніх справ реалізації прав людини і громадянина: Лекції. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1997. – 32 с.
142. Олійник А.Ю., Пастухов В.П., Слюсаренко О.Л. Правознавство: Навч. посібник. – К.: Український державний педагогічний університет, 1997. – 152 с.
143. Опришко В. Основні положення проекту Концепції розвитку законодавства України до 2005 року / Доповідь на науково-практичній конференції “Концепції розвитку законодавства України до 2005 року” (23-24 травня 1996 р., Київ) // Право України. – 1996. – № 7. – С. 7-9.
144. Опришко В.І. Систематизація законодавства як один із напрямків удосконалення правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України // Систематизація законодавства в Україні: Проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 348-352.
145. Опришко В.Ф. Систематизація законодавства України – новий етап його вдосконалення (теоретичні та практичні проблеми) // Конституція України та проблеми систематизації законодавства: Збірник наукових праць. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. 1999. Вип. 5. – С. 5-21.
146. Основи конституційного права України / За ред. академіка АПрН України, проф. В.В.Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 208 с.
147. Пахолок Л.І. Кодифікація законодавства про судоустрій: засади впровадження спеціалізованих судів // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С.70-71.
148. Петров В.В. Экологическое право. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 557 с.
149. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – Суми: Університетська книга, 2000. – 301 с.
150. Плешаков А.М. Экологические преступления против мира и безопасности человечества // Государство и право. – 1994. – № 7. – С. 81-82.
151. Плотникова О. Еколого-правові норми в соціальних системах // Право України. – 1999. – № 1. – С. 70-72.
152. Податковій міліції роботи вистачає // Західний кур”єр. – 2000. – 15 грудня. – С. 4.
153. Постатейный комментарий к Закону Российской Федерации «Про охрану окружающей среды» / Под ред. В.П.Ворфоломеева и В.В.Петрова -- М.: Редакционно-Издательский отдел Верховного Совета Российской Федерации, 1993. – 200 с.
154. Правовая охрана окружающей природной среды в странах Восточной Европы: Учеб.пособие для вузов / Т.Лялев, М.Шювегешь и др. / Под ред. В.В.Петрова. – М.: Высшая школа, 1990. – 368 с.
155. Правовое обеспечение экологической безопасности в Российской Федерации (Материалы “ круглого стола “) // Государство и право. – 1998.- № 6. – С.104 – 117.
156. Правознавство: Навч. посібник / А.М.Колодій, І.В.Опришко (керівники авт. кол.), С.Е Демський та ін.; За ред. В.В.Копейчикова – 3-е вид., перероб. та доп. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.
157. Правознавство: Навч.посібник / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій (керівник авторського колективу) та ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998 . – 480 с.
158. Праця і зарплата. – 1999. – № 8. – квітень.