УТВЕРДЖЕННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ Й ГРОМАДЯНИНА В ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ

Краткое описание

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ….…………….…….…….…..…….....3
ВСТУП ……..…………………………………………….…………………….…4

РОЗДІЛ І. Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина як головний обов’язок держави .…………...……...…12
1.1. Поняття утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина як головного обов’язку держави …....……...…..…........…12
1.2. Структура утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина ………………………………………………………….…....36
1.3. Нормативне закріплення утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина ………………………………………….………………....…58
1.4. Висновки до розділу ……………………………………………………..…97

РОЗДІЛ ІІ. Зміст і спрямованість діяльності міліції щодо утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадяни-на…......101
2.1. Місце міліції в системі органів виконавчої влади по утвердженню і за-безпеченню конституційних прав та свобод людини й громадянина……….....101
2.2. Нормативно-правове регулювання діяльності міліції щодо утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина …....…….127
2.3. Напрями реформування органів міліції і вдосконалення їх діяльності щодо утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина …………………………………………………………………….…...149
2.4. Висновки до розділу ………………………....…..………………........… 158

ВИСНОВОК ………………………………………..………………………….162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………..…………………….……168
ДОДАТКИ…….……………………………………..…………………….…...213

В С Т У П

Актуальність теми. Закріплене в Конституції України (ст. 1) положення про те, що Українська держава є демократичною, соціальною, правовою на сьогодні ще не повною мірою відповідає дійсності. Водночас слід зауважити, що названі вище якісні ознаки держави є основними конституційними напрямами розвитку України, національним ідеалом, до якого прагнули ті, хто стояв біля джерел її державності. Тому досягнення вищенаведеного потребує часу і колосальних зусиль держави, її органів та кожного з нас. Невід’ємним складовим елементом цього процесу є дослідження комплексу питань, пов’язаних з утвердженням і забезпеченням конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Ефективне виконання цієї роботи сприятиме становленню України саме як демократичної і соціальної‚ правової і економічно розвиненої держави, де права людини і громадянина будуть не проголошеними деклараціями, а реальністю, де людина дійсно стане найбільшою соціальною цінністю. Причому оскільки ця цінність буде “найвищою”, то жодне інше явище не зможе бути оцінене державою і суспіль-ством вище, аніж людина, не зможе перевершити цінність людини.
Саме тому ст. 3 Конституції України містить положення – утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Передумовою втілення вищенаведеного в життя є спільна злагоджена праця в цьому напрямку всіх органів державної влади, і зокрема органів міліції, які входять до системи державних органів виконавчої влади.
Слід зазначити, що міліція України нині перебуває на шляху перебудови‚ реформування‚ вдосконалення своєї діяльності щодо утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина. Адже саме перед міліцією стоять завдання: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів; захист власності від злочинних посягань; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів та розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам; сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам та організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків тощо (ст. 2 Закону України “Про міліцію”).
Таким чином, виходячи з основних завдань міліції, які тісно переплітаються з конституційним обов'язком держави (ч. 2 ст. 3 Конституції), вона покликана захищати людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Тому утвердження і забезпечення прав і свобод людини, що є головним обов’язком держави, безпосередньо пов’язане з практичною діяльністю органів міліції у вищезгаданій сфері.
Ефективне досягнення цілей і виконання завдань міліцією, що випливають з конституційних положень, можливе при відповідному науково-методичному забезпеченні. А його, на жаль, в повному обсязі на сьогодні немає.
Більшість науковців у своїх працях досліджували окремі питання утвер-дження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина. Проте ці дослі-дження в основному стосувалися правового статусу людини, її прав та свобод, міжнародних стандартів прав людини, їх історичного розвитку тощо. Так, наведене вище було предметом праць О.Г. Бережнова, М.В. Вітрука, Л.Д. Воєводіна, В.В. Головчека, В.М. Горшенєва, В.Є. Гулієва, В.Н. Денисова, І.Я. Дюрягіна, Л.Н. Завадської, В.К. Забігайла, Л.П. Зломанова, Р.А. Калюжного, В.А. Карташкіна, Д.А. Керімова, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, В.В. Кравченка, В.А. Кучинського, С.Л. Лисенкова, Г.В. Мальцева, О.П. Мартиненка, М.І. Матузова, В.В. Медведчука, Р.А. Мюллерсона, В.С. Нерсесянца, А.А. Опалевої, М.Ф. Орзіха, В.С. Основіна, В.А. Патюліна, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, І.В.Ростовщікова, Ф.М. Рудінського, В.Ф. Сіренка, М.І. Сірого, А.П. Таранова, Є.А. Тихонової, Ю.М. Тодики, Л.А. Уманського, І.Є. Фарбера, О.Ф. Фрицького, М.В. Цвіка, В.М. Чхиквадзе, Н.Г. Шукліної та ін.
Слід зазначити, що більшість вищенаведених досліджень щодо прав і свобод людини здійснювались у так званий радянський період. Як наслідок, у сьогоднішньому науковому вивченні питання про утвердження та забезпечення прав і свобод людини й громадянина є певні прогалини, місця, що потребують уточнення і додаткового дослідження. Насамперед це стосується утвердження і забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина в практичній діяльності такого правоохоронного органу як міліція.
Хоча окремі питання щодо утвердження і забезпечення прав та свобод людини в діяльності міліції розглядалися такими вченими: І.П. Голосніченком, О.П. Коренєвим, С.Л. Лисенковим, А.С. Ловинюковим, А.Ю. Олійником, А.А. Опалевою, В.М. Плішкіним, І.В. Ростовщіковим, К.Б. Толкачовим, А.Г. Хабібуліним, В.А. Шамраєм, В.М. Шаповалом, проте сьогодні ще існує потреба в цілісному, комплексному, науково-теоретичному дослідженні й обґрунтуванні практичної діяльності міліції в сфері утвердження і забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина.
Крім того, політичне, економічне та соціальне оновлення суспільства в процесі побудови демократичної, правової держави зумовлює потребу приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування органів міліції у відповідність з сучасними умовами їх діяльності та розвитку.
Водночас зростання злочинності до рівня реальної загрози національній безпеці України висуває перед міліцією нові завдання, зумовлює необхідність перегляду стратегічних напрямів її діяльності, пошук нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, захисту і відновлення порушених конституційних прав та свобод людини і громадянина, які б відповідали сучасній обстановці та тенденціям її розвитку.
Таким чином, наукова та практична значущість цієї проблеми, а також її недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, як актуальної.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (державно-правова реформа в Україні), а також відповідно до: 1) концепції адміністративної реформи в Україні; 2) концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України; 3) програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття; 4) комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції; 5) програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням; 6) плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2000 рік.
Тема дисертації “Утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції” обговорена та схвалена кафедрою конституційного права НАВСУ (протокол № 7 від 28.05.1999 р.) та затверджена вченою радою НАВСУ (протокол № 13 від 29.12.1999 р.).
Мета і задачі дослідження випливають з сукупності актуальних теорети-ко-прикладних аспектів дисертаційної теми, зосередженої на розробку рекомендацій щодо поліпшення виконання головного обов’язку держави – утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина, зокрема, в сфері діяльності органів міліції.
Зазначена загально-цільова установка конкретизована у таких основних завданнях:
1) сформулювати поняття утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина як головного обов’язку держави;
2) розробити науково-теоретичну структуру утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина. На основі проведеної роботи визначити, які структурні елементи утвердження і забезпечення прав та свобод людини в Україні потребують удосконалення. Окреслити шляхи їх зміцнення в сучасних умовах;
3) провести аналіз нормативного закріплення утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина в Україні. Виявити недоліки в правовому регулюванні утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина, зокрема, в діяльності міліції. Визначити шляхи їх подолання;
4) визначити місце міліції в системі органів виконавчої влади щодо утвер-дження і забезпечення прав та свобод людини в Україні. Запропонувати конкретні пропозиції щодо покращання роботи органів виконавчої влади та, зокрема, міліції, які позитивно вплинуть на рівень утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина в Україні;
5) здійснити аналіз нормативно-правового регулювання діяльності міліції щодо утвердження і забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина. Визначити рекомендації щодо його вдосконалення;
6) розробити основні напрями реформування органів міліції і вдосконалення їх практичної діяльності щодо утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина в Україні.
Під час дослідження приділено особливу увагу розгляду тих аспектів, які мають найбільш важливе значення для науки конституційного права і практики діяльності органів міліції.
Об’єктом дослідження є особливості суспільного розвитку, що виникають під час практичної діяльності органів міліції в сфері утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина в нашій державі.
Предметом дослідження є відповідні конституційно-правові та міжнародні норми, організаційно-правові форми і методи діяльності міліції у досліджуваній сфері.
Методи дослідження. Методологічними засадами дисертації є принципи, методи і засоби, які забезпечують достовірність знання та вирішення поставлених перед дослідником завдань і цілей. Виходячи з вищенаведеного, автором застосовувалися методи, по-перше, загальнонаукові – системний, структурно-функціональний, порівняльно-історичний, конкретно-історичний, формально-логічний, а також методи моделювання, прогнозування; по-друге, ряд загальнофілософських методів, зокрема, діалектичний, матеріалістичний та ідеалістичний; по-третє, спеціальні – формально-юридичний, порівняльно-правовий, правового моделювання, політологічний, статистичний та інші.
Наукова новизна даного дослідження полягає в тому, що дисертація є першою в Україні монографічною працею теоретико-прикладного характеру, присвяченою питанням утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції.
Базуючись на узагальненнях як попередніх досліджень, так і власних, автором на захист виносяться:
- теоретичні положення про сутність утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина як головного обов’язку держави;
- науково-теоретичну структуру діяльності держави з утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина;
- пропозиції щодо зміцнення слабких структурних елементів утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина в Україні;
- дослідження щодо нормативного закріплення утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина в Конституції, законах України, підзаконних нормативно-правових актах;
- власні пропозиції щодо усунення недоліків у правовому регулюванні утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина в Україні;
- теоретичні положення, що розкривають місце та роль міліції в системі органів виконавчої влади щодо утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина;
- рекомендації, спрямовані на поліпшення діяльності органів виконавчої влади щодо підвищення рівня утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина в Україні;
- дослідження щодо нормативно-правового регулювання діяльності міліції по утвердженню і забезпеченню конституційних прав та свобод людини й громадянина;
- напрями реформування органів міліції і вдосконалення їх діяльності щодо утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина.
Практичне значення одержаних результатів вбачається:
а) у науково-дослідній діяльності - матеріали можуть бути використані для подальших розробок проблематики утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина в Україні, зокрема, в діяльності такого правоохоронного органу як міліція;
б) у правотворчій діяльності – результати дослідження можуть бути використані при підготовці проектів законів, нормативно-правових актів, спрямованих на покращання утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина в Україні;
в) у навчальному процесі – положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з конституційного права України; при викладанні навчальних дисциплін: “Конституційне право”, “Права, свободи та обов'язки людини й громадянина”, “Адміністративна діяльність міліції”, “Оперативно-розшукова діяльність міліції” та деяких інших, а також у науково-дослідній роботі слухачів і студентів юридичних вузів та факультетів.
г) у просвітницькій роботі – для правового виховання населення, підвищення рівня правової культури працівників органів міліції, усіх, хто цікавиться проблематикою прав та свобод людини й громадянина.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, першим в Україні комплексним монографічним дослідженням утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції на основі Конституції України, Закону України “Про міліцію”, інших нормативно-правових актів, з органічним поєднанням практики діяльності міліції в сфері утвердження та забезпечення прав і свобод людини й громадянина. Сформульовані в ній положення і результати мають наукове і практичне значення, оскільки вони обґрунтовані на базі особистого вивчення і критичного аналізу певних наукових і нормативних джерел. Автор викладає теоретичні положення і дає рекомендації щодо поліпшення утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в Україні, зокрема, в практичній діяльності органів міліції. Окремі питання досліджуються вперше, деякі розг-лянуті під кутом нового чинного законодавства України.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України.
Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях і семінарах, зокрема на:
1) міжнародному науково-практичному семінарі “Забезпечення захисту прав людини в правоохоронній діяльності” (Київ, 21-25 лютого 2000 р.);
2) міжнародному науково-практичному семінарі “Розслідування вбивств” (Київ, 17-21 квітня 2000 р.);
3) міжнародній молодіжній науково-практичній конференції “Християнство на межі тисячоліть (економічні, правові, історичні та культурні аспекти)” (Київ, 15-16 березня 2001 р.);
4) міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 22-23 березня 2001 р.);
5) всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової держави Україна” (Львів, 4-5 травня 2001 р.).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в шести публікаціях у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Згідно з метою, завданнями і предметом дослідження, дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновку, списку використаної літератури (453 найменування), двох додатків. Обсяг рукопису – 167 сторінок друкованого тексту. Повний обсяг дисертації складає 222 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснене дисертаційне дослідження щодо утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції підтверджує актуальність обраної теми і дозволяє зробити такі висновки:
1) утвердження прав і свобод людини, з точки зору головного обов’язку України (ч.2 ст.3 Конституції), — це діяльність держави, спрямована на визнання певних можливостей людини, необхідних для її нормального існування й розвитку у конкретно-історичних умовах, об’єктивно зумовлених досягнутим рівнем розвитку суспільства;
2) забезпечення прав і свобод людини, як головний обов’язок України (ч.2 ст.3 Конституції), являє собою діяльність держави, що має за завдання сприяння в реалізації прав і свобод людини через позитивний вплив на формування загальносоціальних і спеціальних юридичних гарантій, які передбачають охорону і захист прав та свобод людини;
3) структурними елементами утвердження прав і свобод людини й громадянина є:
а) організаційні елементи:
— внутрішня діяльність системи державних органів;
— активна зовнішньополітична діяльність:
• вступ до міжнародних правозахисних організацій (наприклад, ООН, Рада Європи та ін.);
• цілеспрямована робота в цих правозахисних організаціях, сутність якої складає:
• участь у підготовці міжнародних документів, спрямованих на утвердження прав і свобод людини;
• прийняття цих документів;
• приєднання до міжнародних документів з прав людини;
• ратифікація міжнародних документів з прав людини;
б) правові елементи, що полягають у закріпленні прав і свобод людини та громадянина в деклараціях, заявах, Конституції держави, законах, інших підзаконних нормативно-правових актах;
4) структурними елементами забезпечення прав і свобод людини є:
а) сприяння реалізації прав і свобод людини шляхом позитивного впливу на формування:
 загальносоціальних гарантій (політичних, духовно-ідеологічних, економічних гарантій);
 юридичних гарантій;
б) охорона прав і свобод людини, що здійснюється шляхом вжиття заходів, спрямованих на:
 профілактику порушень прав і свобод людини (загальну та індивідуальну профілактику);
 захист прав і свобод людини (відновлення порушеного правомірного стану, притягнення винних до юридичної відповідальності);
5) на підставі проведеної роботи можна стверджувати, що якщо діяльність Української держави з утвердження прав та свобод людини можна в цілому оцінити позитивно, то забезпечення прав і свобод ще викликає багато нарікань. Зокрема, потребують зміцнення загальносоціальні гарантії забезпечення прав людини (духовно-ідеологічні, політичні, економічні). Життя засвідчило, що останні – економічні гарантії, потребують найбільшого на сьогодні розвитку в Україні, порівняно з іншими гарантіями забезпечення прав і свобод людини;
6) особливу увагу викликають юридичні гарантії забезпечення прав та свобод людини. Під ними розуміють встановлені державою юридичні норми, спеціально спрямовані на забезпечення прав і свобод людини, а та-кож практичну діяльність по їх засто¬суванню й правозастосувальні акти відповідних органів держави [409, C.47]. Крім того, Конституція України передбачає низку юридичних гарантій прав і свобод людини. Проте здійснений нами аналіз свідчить, що на практиці існуюча система судової влади, керуючись цими гарантіями, не спроможна ефективно здійснити захист прав і свобод людини. Тому це обумовлює необхідність активізації проведення судово-правової реформи [314];
7) аналіз нормативного закріплення утвердження і забезпечення прав та свобод людини показав, що більшість прав та свобод людини, передбачених міжнародними документами в цій галузі, мають місце в Конституції України. Але, на жаль, чимало конституційних положень щодо прав і свобод людини досі очікують прийняття впроваджувального законодавства. До цього часу відсутня система у формуванні всього масиву національного права, здійсненні кодифікації законів. Як наслідок, забезпечення прав людини часто не відповідає конституційним вимогам. Деякі суспільні відносини досі регламентуються “радянськими” законами, що, незважаючи на внесення в них певних змін і доповнень, не відповідають вимогам сьогодення. Прикладом може слугувати – Кодекс законів про адміністративні правопорушення, Кодекс законів про працю, Цивільний процесуальний, Кримінально-процесуальний, Житловий кодекси. Окрім прийняття вищенаведених нормативних актів, проведене дослідження надало змогу дійти висновку, що належне утвердження і забезпечення відповідних конституційних прав та свобод людини й громадянина потребує прийняття Виборчого та Екологічного кодексів України. Вони б вирішили питання узгодження і вдосконалення чинного законодавства, націлювали б органи державної влади на розв’язання першочергових проблем у цих сферах;
8) аналіз державного управління щодо утвердження і забезпечення прав та свобод людини свідчить про те, що існуюча система виконавчої влади потребує вдосконалення. Це вдосконалення можливе шляхом активізації в проведенні адміністративної реформи. Її метою є наближення системи органів виконавчої влади до потреб і запитів людей, поетапне створення такого державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої, європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії;
9) аналіз нормативно-правового регулювання діяльності міліції щодо утвердження і забезпечення прав та свобод людини показав, що цьому правоохоронному органу належить пріоритет в питаннях утвердження та забезпечення:
 принципів системи прав і свобод людини (наприклад, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними тощо);
 особистих прав і свобод людини (наприклад, право на життя, право на свободу і особисту недоторканність, право на недоторканність житла, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу пересування тощо);
 економічних прав і свобод людини (наприклад, захист права кожного на володіння, користування і розпорядження власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності тощо).
В інших питаннях міліція: а) разом з іншими органами виконавчої влади здійснює утвердження і забезпечення певних конституційних прав та свобод людини й громадянина (наприклад, право на громадянство – МВС України і МЗС України) або б) вживає заходів щодо недопущення порушень прав і свобод людини при реалізації певними групами чи окремими особами своїх прав і свобод (наприклад, при реалізації учасниками зборів, мітингів, демонстрацій свого політичного права на проведення цих заходів на міліцію покладається завдання щодо охорони громадського порядку і захисту прав і свобод інших громадян);
10) дослідження нормативно-правового регулювання діяльності міліції по утвердженню і забезпеченню конституційних прав та свобод людини й громадянина дозволило нам зробити висновок про те, що діяльність міліції з означеного питання досить детально регламентована нормативно-правовими актами України. Особлива роль в утвердженні та забезпеченні прав і свобод людини в діяльності міліції відіграють відомчі нормативні акти. Без відомчого врегулювання діяльності міліції неможливе належне виконання завдань, що стоять перед цим правоохоронним органом;
Проте правова база діяльності органів міліції ще не зовсім відповідає вимогам демократичної правової держави і в багатьох питаннях не до кінця адаптована до потреб належного утвердження та забезпечення прав і свобод людини в правоохоронній сфері. Насамперед, з цього блоку вимагають удосконалення нормативні акти, що регулюють питання організації діяльності служб та підрозділів органів міліції, проходження служби, фінансового та матеріально-технічного забезпечення, соціального захисту працівників міліції, обов’язкового державного особистого страхування, забезпечення прозорості і гласності, посилення контролю громадськості та впровадження в практику нових форм звітування органів міліції перед населенням про виконану роботу;
11) аналіз діяльності міліції дозволив виділити такі основні напрями реформування органів міліції:
а) нормативно-правовий – удосконалення правової бази діяльності органів міліції з позицій покращання утвердження та забезпечення прав і свобод людини в діяльності цього правоохоронного органу;
б) підвищення авторитету міліції та посилення взаємодії з населенням (головною ідеєю при цьому є гуманізація діяльності органів міліції, надання їх роботі прозорості і гласності);
в) управлінський (удосконалення управління органами міліції, що покликано надати роботі системності, скоординованості, усунути відставання від динаміки злочинності);
г) кадровий (удосконалення роботи з кадрами; удосконалення існуючої багатопрофільної системи підготовки кадрів);
д) фінансовий (вирішення комплексу питань, пов’язаних з достатнім фінансуванням та матеріально-технічним забезпеченням органів міліції);
12) автором у матеріалах дисертаційного дослідження запропоновані як конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень у чинне законодавство України, так і щодо прийняття нових нормативних актів, які забезпечать більш повне й ефективне утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в Україні та, зокрема, в діяльності такого правоохоронного органу як міліція.
Проведене дисертаційне дослідження, по суті, є одним з перших в Україні комплексним монографічним дослідженням утвердження і забезпечення конституційних прав та свобод людини й громадянина в діяльності міліції на основі Конституції України, Закону України “Про міліцію”, інших нормативно-правових актів, з органічним поєднанням практики діяльності міліції в сфері утвердження та забезпечення прав і свобод людини й громадянина. Проте досягнуті результати в дисертаційному дослідженні не є остаточними і вичерпними. За своїм обсягом не можуть з об'єктивних причин бути розкриті всі організаційно-правові питання і пов'язані з ними проблеми утвердження і забезпечення прав та свобод людини й громадянина в Україні, а отже, природно, залишаються дискусійні питання цієї складної проблеми. Тому, насамперед, потрібні подальші наукові розробки такої багатогранної проблематики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990. — № 31. – Ст. 429.
3. Акт проголошення незалежності України: Прийнятий 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. – Ст. 502.
4. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 року №1771-ХІІ // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – №53. – Ст. 799.
5. Конвенція про захист прав і основних свобод людини // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 270.
6. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України “Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України” від 8 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133. (Втратив чинність згідно з Законом № 254/96-ВР від 28 червня 1996 року) // Урядовий кур'єр. – 1996. – 16 липня.)
7. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341 // Голос України. – 2001. – 19 червня.
8. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Інкомп, 1996.
9. Цивільний кодекс України // Право України. – 1993. – № 11-12. – С. 1-67.
10. Цивільний процесуальний кодекс України // Право України. – 1993. – № 11-12. – С. 67-145.
11. Кодекс України про адміністративні правопорушення (станом на 1 січня 2001 р.). – К.: Юрінком Інтер, 2001. –1086 с.
12. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 20 – Ст. 99.
13. Закон України “Про попереднє ув’язнення” від 30 червня 1993 року № 3352-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360.
14. Закон України “Про приєднання України до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, 1949 р., та Протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, 1952 р.” від 1 жовтня 1996 року № 391/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 46. – Ст. 250.
15. Закон України “Про приєднання України до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік” від 22 вересня 1995 року № 335/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст. 246.
16. Закон України “Про приєднання України до Європейської конвенції про нагляд за умовно засудженими або умовно звільненими правопорушниками, 1964 рік” від 22 вересня 1995 року № 336/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст. 247.
17. Закон України “Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік” від 22 вересня 1995 року № 337/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст. 248.
18. Закон Верховної Ради України “Про ратифікацію Протоколу №6 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, який стосується скасування смертної кари, 1983 року” від 22 січня 2000 року № 1484–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 13. – Ст. 111.
19. Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 14 лютого 1998 року № 14/98-ВР // Офіційний вісник України. – 1998. – № 3. – Ст. 84.
20. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні” від 3 грудня 1999 року № 1273-XIV // Голос України. – 1999. – 14 грудня.
21. Закон України "Про біженців” від 21 червня 2001 року № 2557-ІII // Голос України. – 2001. – 31 липня.
22. Закон України “Про об’єднання громадян України” від 16 червня 1992 року № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
23. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 року № 2365-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 17. – ст. 728.
24. Закон України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 1 грудня 1998 року № 284-XIV // Голос України. – 1998. – 22 грудня.
25. Закон України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” від 26 березня 1992 року № 2235-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
26. Закон України “Основи законодавства України про культуру” від 14 лютого 1992 року № 2117-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 294.
27. Закон України “Про народні художні промисли” від 21 червня 2001 року № 2547-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. – 18 липня.
28. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” від 19 листопада 1992 року № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
29. Закон України “Про авторське право і суміжні права” в редакції від 11 липня 2001 року № 2627-ІII // Голос України. – 2001. – 16 серпня.
30. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 49 – Ст. 272.
31. Закон України “Про судоустрій” в редакції від 21 червня 2001 року № 2531-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2001. – № 25. – Ст. 1141.
32. Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року № 2887–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
33. Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
34. Закон України “Про альтернативну (невійськову) службу" в редакції від 18 лютого 1999 року № 437-XIV // Голос України. – 1999. – 16 березня.
35. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 року № 3659-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 472.
36. Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про Антимонопольний комітет України” від 13 липня 2000 року № 1907-III // Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – Ст. 1395.
37. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
38. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 19 березня 1998 року № 118/98-ВР // Офіційний вісник України. – 1998. – № 5. – Ст. 169.
39. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 24 вересня 1997 року № 541/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 43. – Ст. 280.
40. Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 року № 474-XIV // Голос України. – 1999. – 25 березня.
41. Закон України “Про власність” від 7 грудня 1991 року № 697-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249. (Із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 7 липня 1992 року № 2544-XII, від 14 жовтня 1992 року № 2690-XII, від 5 травня 1993 року № 3180-XII, від 22 грудня 1994 року № 318/94-ВР, від 28 лютого 1995 року № 75/95-ВР).
42. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року № 887-XII (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 24. – Ст. 272.
43. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
44. Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14 лютого 1992 року № 2114-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
45. Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” від 20 грудня 1991 року № 2009-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 14. – Ст.186.
46. Закон України “Про приватизацію державного майна” від 4 березня 1992 року № 2163-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
47. Закон України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” від 6 березня 1992 року № 2171-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 350.
48. Закон України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 10 липня 1996 року № 290/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 41. – Ст. 188.
49. Закон України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46-47. – Ст. 280.
50. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 року № 1286-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
51. Закон України “Про громадянство” від 18 січня 2001 року № 2235-ІII // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 39. – 1 березня.
52. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року № 3781-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
53. Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 5. – Ст. 21.
54. Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” від 21 червня 2001 року № 2558-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. – 1 серпня.
55. Закон України “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 року № 3855-XII // Голос України. – 1994. – 10 березня.
56. Закон України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 року № 3353-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
57. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 року № 3782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
58. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року № 4004-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
59. Закон України “Про дошкільну освіту” від 11 липня 2001 року № 2628-ІІІ // Голос України. – 2001. – 2 серпня.
60. Закон України “Про загальну середню освіту” від 13 травня 1999 року № 651-XIV // Голос України. – 1999. – 23 червня.
61. Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року № 803-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
62. Закон України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 р. № 2210 – ІІІ // Голос України. – 2001. – № 37. – 27 лютого.
63. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року № 1023-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 грудня 1993 року № 3682-XII, від 2 березня 1995 року № 82/95-ВР, від 20 червня 1995 року № 230/95-ВР, від 18 червня 1997 року № 365/97-ВР, від 30 червня 1999 року № 783-XIV, від 24 травня 2001 року № 2438-III).
64. Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62.
65. Закон України “Про збір на обов'язкове соціальне страхування” від 26 червня 1997 року № 402/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 37. – Ст. 238.
66. Закон України “Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 року № 1934-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 108.
67. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
68. Закон України “Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування” від 21 травня 1999 року № 700-XIV // Голос України. – 1999. – 9 червня.
69. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
70. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 року № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
71. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
72. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року № 565-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 19 червня 1992 року № 2484-XII, від 26 січня 1993 року № 2932-XII, від 28 червня 1994 року № 62/94-ВР, від 14 березня 1995 року № 101/95-ВР, від 11 грудня 1998 року № 312-XIV, від 13 січня 2000 року № 1381-XIV, від 6 квітня 2000 року № 1642-III, від 21 грудня 2000 року № 2181-III, від 21 червня 2001 року № 2537-III).
73. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 року № 586-XIV // Голос України. – 1999. – 12 травня.
74. Закон України “Про надзвичайний стан” від 26 червня 1992 року № 2501-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 538.
75. Закон України “Про науково-технічну інформацію” від 25 червня 1993 року № 3322-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33. – Ст. 345.
76. Закон України “Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення” від 23 вересня 1997 року № 538/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
77. Закон України “Про нотаріат” від 2 вересня 1993 року № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
78. Закон України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів” в редакції від 8 червня 1999 року // Голос України. – 1999. – 17 серпня.
79. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18 лютого 1992 року № 2132-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 296.
80. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року № 2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
81. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
82. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
83. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” від 30 червня 1993 року № 3341-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 358.
84. Закон України “Про освіту” від 23 травня 1991 року № 1060-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 34. – Ст. 451. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 5 травня 1993 року № 3180-XII, від 30 червня 1994 року № 69/94-ВР, від 23 вересня 1994 року № 183/94-ВР, від 13 жовтня 1994 року № 200/94-ВР, від 22 грудня 1995 року № 498/95-ВР, від 22 березня 1996 року № 96/96-ВР,від 23 березня 1996 року № 100/96-ВР,від 17 грудня 1996 року № 608/96-ВР, від 14 жовтня 1998 року № 178-XIV, від 7 грудня 2000 року № 2120-III).
85. Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16 грудня 1993 року № 3721-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст. 18.
86. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15 грудня 1993 року № 3687-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 32.
87. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 року № 3688-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 34.
88. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 21 квітня 1993 року № 3116-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 21. – Ст. 218.
89. Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
90. Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 травня 1992 року № 2356-XII, від 22 квітня 1993 року № 3128-XII, від 17 червня 1993 року № 3284-XII, від 4 лютого 1994 року № 3948-XII, від 14 листопада 1995 року № 428/95-ВР, від 16 травня 1996 року № 198/96-ВР, від 4 червня 1997 року № 307/97-ВР, від 11 лютого 1998 року № 112/98-ВР, від 17 листопада 1999 року № 1222-XIV, від 17 лютого 2000 року № 1461-III).
91. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року № 698-ХII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 14. – Ст. 168. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 12 січня 1999 року № 381-XIV, від 30 червня 1999 року № 784-XIV, від 8 липня 1999 року № 863-XIV, від 14 липня 1999 року № 969-XIV, від 6 жовтня 1999 року № 1121-XIV, від 14 грудня 1999 року № 1288-XIV, від 21 грудня 1999 року № 1328-XIV, від 22 лютого 2000 року № 1481-III, від 11 травня 2000 року № 1708-III, від 1 червня 2000 року № 1770-III, від 1 червня 2000 року № 1775-III та ін.).
92. Закон України “Про підтвердження відповідності” від 17 травня 2001 року № 2406-ІІІ // Голос України. – 2001. – 26 червня.
93. Закон України “Про племінну справу у тваринництві” від 15 грудня 1993 року № 3691-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2. – Ст. 7.
94. Закон України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України ” від 21 січня 1994 року № 3857-XII // Голос України. – 1994. – 1 квітня.
95. Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.
96. Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року № 3929-XII // Голос України. – 1994. – 30 березня.
97. Закон України “Про імміграцію” від 7 червня 2001 року № 2491-ІІІ // Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 липня.
98. Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19 червня 1992 року № 2482-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 524.
99. Закон України “Про приєднання України до Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік” від 22 вересня 1995 року № 338/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст. 249.
100. Закон України “Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 рік” від 22 вересня 1995 року № 339/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст. 250.
101. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV // Голос України. – 1999. – 5 жовтня.
102. Закон України “Про професійно-технічну освіту” від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 32. – Ст. 215.
103. Закон України “Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції” від 16 січня 1998 року № 44/98-ВР // Голос України. – 1998. – 27 січня.
104. Закон України “Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції” від 16 січня 1998 року № 43/98-ВР // Голос України. – 1998. – 27 січня.
105. Закон України “Про ратифікацію Європейської конвенції про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню” від 24 січня 1997р. № 33/97-ВР // Голос України. – 1997. – 4 лютого.
106. Закон України “Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування” від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР // Голос України. – 1997. – 19 липня.
107. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 рік” від 17 грудня 1997 року № 738/97-ВР // Урядовий кур'єр. – 1998. – 1 січня.
108. Закон України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
109. Закон України “Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин” від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР // Урядовий кур'єр. – 1997. – 18 грудня.
110. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” (станом на 1 грудня 1999 р.): Офіційне видання / Верховна Рада України. - К.: Парламентське вид-во, 1999. – 20 с.
111. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року № 2229-XII // Голос України. – 1992. – 13 травня.
112. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793. (Із змінами і доповненнями внесеними Законами України від 22 квітня 1993 р. № 3130-XII, від 26 листопада 1993 р. № 3662-XII, від 21 березня 1995 р. № 103/95-ВР, від 5 жовтня 1995 р. № 358/95-ВР, від 21 грудня 2000 р. № 2171-III, від 12 липня 2001 р. № 2663-III).
113. Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 року № 2998-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16. – Ст. 167.
114. Закон України “Про стандартизацію” від 17 травня 2001 року № 2408-ІІІ // Голос України. – 2001. – 20 червня.
115. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 16. – Ст. 200. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 25 березня 1999 року № 563-XIV, від 17 лютого 2000 року № 1458-III, від 7 грудня 2000 року № 2120-III, від 26 квітня 2001 року № 2399-III, від 26 квітня 2001 року № 2400-III та ін.)
116. Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року № 2862-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 2 лютого 1994 року № 3913-XII, від 24 лютого 1994 року № 4015-XII, від 5 жовтня 1995 року № 358/95-ВР, від 8 жовтня 1999 року № 1145-XIV, від 13 січня 2000 року № 1381-XIV, від 17 лютого 2000 року № 1459-III, від 6 липня 2000 року № 1857-III, від 21 червня 2001 року № 2534-III).
117. Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 року № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
118. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” від 24 грудня 1993 року № 3808-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 14. – Ст. 80.
119. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 17 січня 1997 року № 733/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 5. – Ст. 17.
120. Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 року № 1201-XII // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 38. – Ст. 508. (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 14 жовтня 1992 року № 2680-XII, від 2 березня 1995 року № 82/95-ВР, від 14 березня 1995 року № 90/95-ВР, від 9 липня 1996 року № 283/96-ВР, від 10 вересня 1997 року № 523/97-ВР, від 5 травня 1999 року № 622-XIV, від 3 червня 1999 року № 719-XIV).
121. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 року № 2939-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
122. Постанова Верховної Ради України “Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав та свобод людини” від 23 березня 2000 року № 1592-ІІІ // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 596.
123. Постанова Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження" від 2 вересня 1993 року № 3423-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 40. – Ст. 385.
124. Постанова Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження" від 26 червня 1992 року № 2503-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 545.
125. Постанова Верховної Ради України “Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України” від 7 липня 1992 року № 2558-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №39. – Ст. 581.
126. Постанова Верховної Ради України “Про Концепцію державної житлової політики” від 30 червня 1995 року № 254/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 200.
127. Постанова Верховної Ради України “Про приєднання України до Додаткового протоколу до Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року” від 14 липня 1993 року № 3386-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 372.
128. Постанова Верховної Ради України “Про приєднання України до Європейської Конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року від 14 лип¬ня 1993 р. №3384-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 370.
129. Постанова Верховної Ради України “Про участь України в Європейській культурній конвенції 1954 року” від 24 лютого 1994 р. № 4030-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 230.
130. Постанова Верховної Ради України “Про участь України в Європейській конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства 1968 року” від 14 липня 1993 року № 3385-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 371.
131. Указ Президента “Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки” від 25 грудня 2000 року № 1376/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2258.
132. Указ Президента України “Про Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України “ від 25 липня 2000 року № 919/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1257.
133. Указ Президента України “Питання Державної митної служби України” від 24 серпня 2000 року № 1022/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – Ст. 1477.
134. Указ Президента України “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України” від 27 березня 2001 року № 215/2001 // Президентський вісник. – 2001. – № 14. – Ст. 11.
135. Указ Президента України “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 14 лютого 1997 року № 142/97 // Урядовий кур’єр. – 1997. – 20 лютого.
136. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку” 16 червня 1999 року № 650/99 // Урядовий кур’єр. – 1999. – 15 липня.
137. Указ Президента України “Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві” від 18 березня 1998 року № 200/98 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 26 березня.
138. Указ Президента України “Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України” від 30 грудня 1997 року № 1396/97 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2.
139. Указ Президента України “Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України” від 21 серпня 1997 року № 888/97 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 35. – Ст. 2.
140. Указ Президента України “Про Положення про Державний комітет у справах охорони державного кордону України” від 14 вересня 2000 року № 1071/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – №38. – Ст. 1615.
141. Указ Президента України “Про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи” в редакції від 3 квітня 2000 року № 553/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 14. – Ст. 557.
142. Указ Президента України “Про Положення про Міністерство фінансів України” від 26 серпня 1999 року № 1081/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – №35. – Ст. 1785.
143. Указ Президента України “Про затвердження Цільової комплексної програми “Фізичне виховання – здоров'я нації” від 1 вересня 1998 року № 963/98 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 8 вересня.
144. Указ Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 року № 810/98 // Офіційний вісник України. – 1999.