КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

Краткое описание

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................4
Розділ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ.................................................................................... 18

1.1. Політичні партії як об’єкт дослідження конституційно-правової науки.. 19
1.2. Методологічні підходи у сучасній зарубіжній і вітчизняній науці до проблеми конституційно-правового визначення поняття «політична партія..39
1.3. Особливості правової інституціоналізації політичних партій в Україні...57
Висновки до першого розділу............................................................................74
Розділ 2. КОНСТИТУІЦЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ............................................................................................78
2.1. Політичні партії у політичній системі України ...........................................80
2.2. Основні правові принципи організації та діяльності політичних партій...93
2.3. Функції, права та обов’язки політичних партій..........................................106
Висновки до другого розділу.............................................................................125
Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ......................................................................................... 128
3.1. Конституційно-правове регулювання створення політичних партій.......128
3.2. Правове регулювання внутрішньопартійної діяльності політичних партій.....................................................................................................................146
3.3. Правові засади ідеологічної діяльності політичних партій .....................161
3.4. Особливості правової регламентації фінансування політичних партій..171
3.5. Правові підстави і порядок припинення діяльності політичних партій..196
Висновки до третього розділу..........................................................................209
Розділ 4. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТИ ВИБОРЧОГО ПРАВА.................................................................................................................214
4.1. Конституційно-правове регулювання участі політичних партій у виборах до Верховної Ради України ...............................................................................215
4.2. Форми участі політичних партій у виборах до органів місцевого самоврядування.....................................................................................................240
Висновки до четвертого розділу......................................................................260
Розділ 5. ПРАВОВІДНОСИНИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ УКРАЇНИ З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНАМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ........263
5.1. Конституційно-правове регулювання участі політичних партій у діяльності Верховної Ради України....................................................................265
5.2. Правове регулювання взаємодії політичних партій з Президентом України..................................................................................................................287
5.3. Організаційно-правові форми взаємовідносин політичних партій з центральними органами виконавчої влади........................................................297
5.4. Форми участі політичних партій у діяльності органів місцевого самоврядування ...................................................................................................311
5.5. Правове регулювання взаємодії політичних партій з громадськими організаціями........................................................................................................321
Висновки до п’ятого розділу............................................................................336
Розділ 6. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ .................................................................................339
6.1. Поняття, ознаки, види конституційно-правової відповідальності політичних партій................................................................................................340
6.2. Механізм регулювання конституційно-правової відповідальності політичних партій Висновки до шостого розділу…………………………….352
Висновки до шостого розділу…………………………………………………366
ВИСНОВКИ.........................................................................................................369
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………376

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Конституційно-правова регламентація діяльності політичних партій у період інституціоналізації державної влади є відносно новим явищем, яке набуває особливого значення в контексті зміни парадигми праворозуміння та захисту прав і свобод людини. По-перше, регулювання правовідносин опосередковано минулим досвідом діяльності суб’єктів конституційно-правових відносин та новими підходами до структурних суспільних змін, основою яких є правові конструкції, що успішно діють в умовах стабільних демократичних систем. По-друге, організація публічної влади значною мірою залежить від політичних партій, які у період становлення державності формують взаємовідносини та регламентують діяльність суб’єктів політики, визначають загальнообов’язкові норми і розробляють основні правила прийняття політичних рішень. По-третє, політичні партії як суб’єкти конституційної відповідальності мають дворівневий правовий статус. З одного боку, вони є повноважними представниками держави, домінуючим інститутом у транзитних політичних системах, а з іншого – виступають суб’єктами політики, репрезентують інтереси певної частини суспільства.
Із запровадженням пропорційної системи виборів роль політичних партій у виборчому процесі України стала провідною. Посилився їхній вплив на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що неоднозначно позначається на їх політичній і правовій інституціоналізації. Дослідження українських і зарубіжних учених дають підстави стверджувати, що співвідношення правової і політичної інституціоналізації підпорядковане закономірностям суспільних і правових відносин, які у перехідний період можуть і не мати нормативного виміру. Комплексний аналіз проблем правової інституціоналізації і конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій дасть можливість усунути чимало суперечностей між партіями, державою та громадянським суспільством, а відтак вирішити низку питань подальшого розвитку конституційного ладу. З прийняттям Закону України «Про політичні партії в Україні» потреба у дослідженні конституційно-правового рег4улювання організації і діяльності політичних партій не тільки не зменшилася, а навпаки, зросла. В юридичній науці недостатньо осмислені питання конституційно-правового статусу політичних партій, нормативного регулювання їх організаційного становлення, основних форм взаємовідносин з органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Потребують всебічного аналізу правові засади організаційної будови партій, їх коаліційно-блокової політики та участі у виборах на національному і місцевому рівнях. Лише частково вивчені найважливіші організаційні аспекти взаємодії парламентських партій з фракціями та народними депутатами.
Питання становлення та розвитку політичних партій, їх впливу на державнополітичні відносини дістали відображення у дослідженнях зарубіжних учених. Становленню та розвитку політичних партій присвячені теоретичні розробки Б. Барбера [893], Е. Берка [724], М. Вебера [86],
В. Гессена [130], Т. Гоббса [134], Р. Даля [161; 162], Л. Дюгі [900],
Г. Еллінека [202], Г. Кельзена [909], Б. Лі [911], Р. Міхельса [859], Р. Моля [44], Д. Моргана, [915], М. Острогорського [513], Т. Парсонса [529],
Б. Чичеріна [849], Н. Шварца [920] та ін. Значний внесок у розробку сучасних уявлень про політичні партії, правове регулювання їх діяльності зробили П. Бек [894], А. Бентлі [895], І. Блюнчлі [44], Ф. Боррелль [222], М. Вайнер [222], Дж. Дербишайр [169], Я. Дербишайр [169], К. Джанда [175], М. Дюверже [194], К-Ф. Зайферт [222], Дж. Зесснер [905], Р. Каспер [85], Р. Катц [859],
Д. Ламберт [406], А. Лейпхарт [407], Е. Лейкман [406], А. Лейсерсен [910],
К. Лоунсон [858], Д. Мак Свіні [914], З. Нейман [859], Ж. Ла Палабара [859], А. Патшалек [916], Дж. Ді Пелма [899], Дж. Сарторі [722], М. Соболевський [921], Ф. Сорауф [922], Р. Таагепера [774], М. Уоллерстайн [805], Т. Філменд [904], Дж. Фінн [905], М. Дж. Хеллер [908], Х. Хессе [826], Ж. Шарло [859], Б. Шльоер [384; 869], М. Шугарт [774].
Осмислення конституційно-правових відносин, суб’єктами яких виступають політичні партії, було предметом досліджень українських учених, зокрема В. Авер’янова [3; 4], М. Баймуратова [30], Ю. Грошевого [453], О. Данильяна [164], Є. Євграфової [200], О. Зайчука [216], А. Зайця [215], Є. Захарова [223], А. Колодія [330], І. Кресіної [385-387], В. Лемака [409], С. Максимова [429], Н. Оніщенко [501], В. Опришка [505], М. Панова [526], В. Погорілка [542-545; 665], О. Пушкіної [675], П. Рабіновича [676; 677], В. Ріяки [344], В. Селіванова [731], В. Сіренка [736], О. Скакун [737],
О. Скрипнюка [740; 741], В. Тація [777-780], А. Тимченка [791], В. Тихого [880], Ю. Тодики [796-798], О. Фрицького [462; 820], М. Цвіка [214; 573],
В. Шаповала [852; 854], Ю. Шемшученка [861], О. Ющика [882; 883] та ін.
На окрему увагу заслуговують дослідження Ю. Битяка [48], В. Бичека [268], Н. Гаєвої [118], В. Горбатенка [141; 142], В. Головатенко [136],
Д. Горшкова [561], О. Дергачова [171], О. Долженкова [185], О. Єржова [203], В. Журавського [210; 211], В. Зімніуса [219, 220], А. Захарова [223],
С. Здіорука [228; 229], В. Кампо [252, 253], М. Кармазіної [254], П. Кислого [307], А. Коваленка [312], Д. Ковриженка, [315; 316], М. Козюбри [325],
І. Коліушка [327, 328], В. Колпакова [336], О. Копиленка [370], Л. Кормич [472], Л. Кривенко [390], Є. Кубка [635], Г. Мурашина [624], О. Олійника [498], М. Оніщука [502; 503], В. Опришка [505], Р. Павленка [516; 517],
В. Паламарчука [523], Є. Перегуди [386; 387], Є. Петренко [561],
О. Петришина [214], М. Примуша [577-581], М. Рагозіна [679], П. Рудика [707], Ф. Рудича [549], М. Савчина [715], В. Фесенка [810; 811], В. Шатіла [857], Д. Шелеста [372], Л. Юрженко [874], Д. Яковлєва [107], в яких осмислюються політичні й правові аспекти українського державотворення. Історичні передумови становлення політичних партій та формування партійної системи вивчали О. Бойко [64], Ф. Кирилюк [271], В. Литвин [413-415], М. Михальченко [455; 456], А. Павко [515], Ю. Римаренко [430],
А. Романюк [704], Ю. Шведа [704; 858], О. Шумельда [704], Д. Яневський [887].
Правові аспекти створення і діяльності політичних партій порівнювалися з науковими висновками російських учених С. Авакьяна [2], А. Автономова [5; 6], Т. Анчуткіної [222], М. Баглая [350], Т. Бекназар-Юзбашева [44; 45], Н. Бєляєвої [222], Р. Биктагірова [542], І. Борисова [73], В. Васильєва [287], М. Вітрука [106], В. Даниленко [163], Є. Дубровіної [191], Ю. Ентіна [190], С. Заславського [222], О. Застрожної [222] О. Іванченко [240], А. Ковлера [314], В. Лапаєвої [403], В. Лисенко [411], М. Луговської [420], Д. Малого [431], Г. Мальцева [434], М. Марченка [440], А. Постнікова [557], Ю. Тихомирова [788, 789], В. Туманова [717], М. Фарукшина [718], Т. Хабрієвої [824], В. Чиркіна [848], Д. Шутько [287], Ю. Юдіна [873], І. Яценко [287] та ін.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, в Україні поки що бракує комплексних наукових досліджень конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій. Це і зумовило вибір теми та логіку даного дисертаційного дослідження.
Основні положення дисертації та її висновки ґрунтуються на широкій джерельній і нормативно-правовій базі, зокрема Конституції України, Законі України «Про політичні партії в Україні», Законі України «Про об’єднання громадян», виборчому законодавстві, указах Президента України і постановах Кабінету Міністрів України, рішеннях Конституційного Суду України, програмах і статутах політичних партій – як українських, так і зарубіжних.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планових тем відділу правових проблем політології Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Теоретико-методологічні проблеми співвідношення політики, права і влади» (РК 0102 U 007073) та «Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії» (PK 0108 U 0103354) і завершена в повному обсязі.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз змісту, форм і механізмів конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні. Для досягнення мети визначені такі дослідницькі завдання:
– систематизувати наукові підходи до дослідження конституційно-правового статусу політичних партій в Україні;
– провести комплексний правовий аналіз порядку створення, державної реєстрації, забезпечення державного контролю за діяльністю політичних партій, підстав і процедур їх ліквідації;
– здійснити конституційно-правовий аналіз внутрішньої будови політичних партій, структури їх керівних органів та способи забезпечення внутрішньопартійної демократії;
– дослідити конституційно-правові механізми взаємодії політичних партій з органами державної влади і органами місцевого самоврядування;
– здійснити комплексне дослідження нормативно-правової бази діяльності місцевих партійних організацій;
– дослідити механізм регулювання конституційно-правової відповідальності політичних партій;
– виробити рекомендації щодо вдосконалення конституційно-правового регулювання діяльності політичних партій.
Об’єкт дослідження. Діяльність політичних партій в Україні як суб’єктів суспільних, зокрема конституційно-правових, відносин.
Предмет дослідження. Конституційно-правове регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних юридичних методів. Діалектичний метод дав змогу розкрити єдність та суперечливість діяльності політичних партій. Системний аналіз, який базується на принципах єдності логічного й історичного, дав змогу дійти висновку про те, що практика застосування законодавства про політичні партії значно випереджає концептуальне осмислення основних теоретичних положень. Це зумовило необхідність розширення і поглиблення методологічної бази дослідження, зокрема використання системно-структурного (партії як складові політичної системи, а правові норми, що регулюють їх діяльність, – елементи правової системи) та функціонального (дослідження функцій елементів у системах) методів аналізу взаємодії політичних партій з основними елементами політичної системи. Структурно-функціональний та формально-юридичний методи дослідження дали змогу визначити ключові елементи правової системи, їх вплив на формування і функціонування норм конституційного права, суб’єктами якого є політичні партії.
Предмет даного дослідження знаходиться на стику національного та міжнародного права, тому неодмінною умовою в пошуках відповіді на поставлені завдання став порівняльний метод, який сприяє запозиченню прогресивного досвіду інших країн. До дослідження правового регулювання діяльності політичних партій було застосовано прогностичний метод, зо¬крема щодо прогнозів подальших структурних змін політичної системи в контексті змін до Конституції України, правового регулювання участі політичних партій у виборах до парламенту та органів місцевого самоврядування, взаємодії політичної партії з урядом та іншими інститутами влади.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній науці конституційного права здійснено комплексне, системне спеціальне дослідження сутності та особливостей конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні в контексті прогресивного зарубіжного досвіду, в ході якого сформульовано низку теоретичних висновків та практичних рекомендацій, зокрема:
уперше:
– визначено особливості конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій в Україні, які у період становлення державності та громадянського суспільства перебирають на себе владні функції та розглядають суспільство як об’єкт свого впливу, що посилюється пропорційною системою виборів та неконтрольованим громадськістю законодавчим процесом; домінування політичних партій за рахунок ослаблення політичної системи негативно впливає на конституційно-правове регулювання їх діяльності, порушує зв’язок між інститутами політичної системи, за таких умов політичні партії, які у транзитних політичних системах функціонально включені в систему державно-політичних відносин, визначають правила прийняття політичних рішень, закладають основи механізму поділу владних ресурсів і відтак видозмінюють політичну і правову системи;
– здійснено структурно-функціональний та формально-юридичний аналіз політичної і правової інституціоналізації політичних партій, визначені етапи правової інституціоналізації політичних партій в Україні, спільні риси та відмінності правової і політичної інституціоналізації, доведено, що правова інституціоналізація політичних партій визначається їх політичною інституціоналізацією (організаційною структурою, ідеологічним впливом, місцем у політичній системі), здатністю держави і суспільства конституційними засобами визначати межі їх діяльності у системі державно-політичних відносин, що правова інституціоналізація політичних партій в Україні здійснюється державою в ініціативному порядку, випереджаючи реальні процеси їх політико-організаційного становлення;
– визначено зміст та структуру правового статусу політичних партій в Україні, які мають власний набір персоніфікованих статусних характеристик і як носії загального статусу – властиві їм права і обов’язки перед суспільством; встановлено, що зміст правового статусу партії (комплекс норм, які регулюють її правовий стан) динамічний, а структура правового статусу (її правова конструкція, принципи організації і діяльності, права і обов’язки, які визначають її конституційно-правову і цивільно-правову правосуб’єктність, юридична відповідальність, а також правовідносини загального (статусного) типу), навпаки, певною мірою статична і може бути описана через сукупність елементів у їх системній цілісності та взаємозв’язку, до яких, зокрема, належать конституційні принципи взаємодії держави і політичних партій та гарантії їх суб’єктивних прав;
– окреслено межі правового регулювання ідеологічної діяльності політичних партій; виділено ідеологічний елемент у механізмі реалізації їх конституційно-правової відповідальності, який включає осмислене ставлення політичних партій та їх членів до реалізації своїх прав, виконання обов’язків, дотримання заборон, здійснення своїх завдань і функцій щодо інших суб’єктів конституційних відносин, готовність нести відповідальність за вчинення конституційно-правових деліктів; конкретизовані статутні норми внутрішньопартійного контролю за дотриманням проголошеної партією ідеології;
– здійснено комплексний аналіз законодавчої регламентації фінансування політичних партій, визначені основні складові (розкриття, звітність, моніторинг, примусове здійснення) законодавчого забезпечення прозорості політичного фінансування; доведено, що відсутність ліміту надходжень з приватних організацій і підприємств спричиняє встановлення монопольного впливу приватних структур на партію, а можливість однієї особи фінансувати кілька партій може негативно впливати на діяльність партій (блокування, конфронтація з іншими партіями); пропонується на законодавчому рівні визначити граничну суму пожертвувань з одного джерела, заборонити фінансування однієї партії іншою і таким чином запобігти утворенню «партій-сателітів», ввести додаткове фінансування парламентських опозиційних партій;
– розкрито ефективність національної системи правового регулювання організації та діяльності політичних партій, вироблені рекомендації щодо її подальшого вдосконалення, що дістало відображення у законодавчій практиці.
удосконалено:
– зміст законодавчого визначення поняття «політична партія», в якому зроблено акцент на такі ознаки партії, як структурованість, стабільність, представництво інтересів громадян в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;
– класифікацію функцій політичних партій у законодавстві України, зокрема виділено функції політичні, соціалізації, формування громадської думки, статутні (внутрішньопартійні) та виховні, функції контролю та критики, доведено, що функції політичних партій переплітаються з основними функціями політичної системи суспільства;
– конституційно-правову характеристику інституту членства в партії і таких форм належності до політичної партії, як кандидат у члени партії та прихильник партії;
– зміст законодавчих норм, що визначають порядок реєстрації, заборони діяльності та ліквідації політичних партій; визначено перелік підстав, які дають змогу продовжити термін реєстрації; конкретизовані вимоги щодо реєстрації регіональних та місцевих партійних організацій, доведена необхідність відмови від формалізованого збору підписів на підтримку партії;
– теоретичні положення про державний (парламентський) і громадський контроль (громадські слухання, плебісцит громадян, народна правотворча ініціатива) виконання передвиборних програм, про внутрішньопартійний контроль діяльності керівних органів, структурних осередків і членів партії;
– наукову дефініцію конституційно-правової відповідальності політичних партій: це визначений конституційно-правовими нормами вид юридичної відповідальності, який передбачає належне виконання суб’єктами державно-політичних відносин своїх обов’язків у зв’язку з набуттям ними спеціального конституційного статусу і здійсненням політичної влади та встановлює негативні наслідки у вигляді конституційно-правових санкцій у разі вчинення ними конституційного делікту.
отримали подальший розвиток:
– теоретичні положення щодо конституційних принципів діяльності політичних партій; щодо законодавчого регулювання програмових і статутних основ їх діяльності; підтверджено, що принципи, які визначають основи внутрішньопартійної діяльності, не перешкоджають спеціальним нормам, які містять уточнення і навіть винятки із загальних правил за умови, що ці обмеження узгоджуються з Конституцією України, нормами міжнародного права і не ведуть до обмеження конституційного права громадян на об’єднання, визнання ідеологічного і політичного плюралізму та багатопартійності.
– пропозиції щодо вдосконалення системи виборів до Верховної Ради України та зміни системи виборів до місцевих органів влади; щодо врегулювання процедури встановлення результатів виборів та розподілу мандатів; визначення прохідного бар’єра для політичних партій і виборчих блоків політичних партій; щодо ролі органів державної влади та органів місцевого самоврядування в організації та проведенні виборів; юридичної відповідальності місцевих партійних організацій за порушення виборчого законодавства; виведення ЦВК з-під формального і неформального контролю політичних партій;
– висновки та пропозиції щодо конституційно-правового регулювання правовідносин парламентських партій з депутатськими фракціями та народними депутатами України; законодавчого забезпечення діяльності парламентської опозиції; принципів і механізмів відкликання депутатів різних рівнів;
– дослідження процедури формування парламентської коаліції та Кабінету Міністрів України; юридичної відповідальності коаліції за діяльність уряду; принципів взаємодії політичних партій з громадськими організаціями; законодавчого забезпечення функціонування місцевих партійних організацій;
– теоретичні обґрунтування оптимізації механізму конституційно-правової відповідальності політичних партій як сукупності взаємозв’язаних нормативних, інституційних, функціональних та ідеологічних елементів, за допомогою яких забезпечується свідоме використання політичними партіями своїх прав, виконання обов’язків, дотримання заборон, а в разі вчинення конституційно-правового делікту – застосування до них конституційно-правових санкцій;
– теоретико-методологічні положення про політичні партії як інститут права, що склався на основі поєднання конституційних норм, а також норм ци¬вільного й адміністративного законодавства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовано й обґрунтовано висновки та пропозиції, які дають можливість поглибити концептуальні засади державотворення і правотворення в Україні, вдосконалити методологію їх дослідження, розширити уявлення про конституційні засади діяльності політичних партій, розвиток конституціоналізму в Україні, що сприятиме вдосконаленню національного законодавства і правотворчого процесу в цілому. Результати дослідження можуть бути використані для розвитку теорії та практики конституціоналізму, політичної і правової систем, у процесі гармонізації національного законодавства з європейським правом, у практиці політичної і правової реформ в Україні, а також у викладанні конституційного та адміністративного права.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, обговорена і рекомендована до захисту на спільному засіданні відділу правових проблем політології та відділу конституційного права та місцевого самоврядування.
Результати роботи доповідалися на міжнародних та українських конференціях, семінарах: методологічному семінарі «Громадянське суспільство і держава в Україні: проблеми взаємодії» (26 січня 2004 р., м. Київ, тези опубліковано); всеукраїнській науково-практичній конференції «Політичні партії і вибори в Україні: історія та сучасність» (14–15 жовтня 2005 р., м. Івано-Франківськ); міжнародній науково-теоретичній конференції «Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі» (8–9 лютого 2006 р., м. Київ, тези опубліковано); науково-практичній конференції «Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики» (26 червня 2006 р., м. Київ, тези опубліковано); міжнародній науковій конференції «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (26 жовтня 2007 р., м. Київ, тези опубліковано); методологічному семінарі «Проблеми організації державної влади в Україні в контексті політико-правової реформи» (2 квітня 2008 р., м. Київ); міжнародній науковій конференції «Четверті юридичні читання» (3–4 квітня 2008 р., м. Київ, тези опубліковано); міжнародній науковій конференції «Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності» (7 квітня 2008 р., м. Київ, тези опубліковано); всеукраїнських наукових конференціях «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (11 квітня 2008 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано); «Право на приватність: тенденції і перспективи» (14 листопада 2008 р., м. Львів, тези опубліковано);
ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Співпраця поліції, органів адміністрації та місцевої громадськості задля забезпечення безпеки під час масових заходів ЄВРО-2012» (17–19 листопада 2008 р., м. Івано-Франківськ); науково-практичній конференції до 60-річчя Загальної декларації прав людини «Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні»
(28 листопада 2008 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано); міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні засади та практика реалізації безпосередньої демократії в Україні» (19–21 лютого 2009 р., Тернопіль-Яремче, тези опубліковано); IX міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (26–27 березня 2009 р., м. Харків, тези опубліковано); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні»
(23–24 квітня 2009 р., м. Івано-Франківськ, тези опубліковано); І міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (24 квітня 2009 р., м. Сімферополь, тези опубліковано).
Теоретичні положення дисертації були використані у законодавчій діяльності. Дисертант є автором і співавтором 64 проектів нормативно-правових актів, з яких 45 законопроектів та 19 проектів постанов (Довідка Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України № 06-6/14-289 від 26.04.2006 р.). Результати дослідження були прийняті до впровадження Комітетом з питань правової політики Верховної Ради України при розробці проекту Закону України «Про політичні партії в Україні», зокрема щодо визначення політичної партії; правових засад створення, реєстрації, анулювання реєстраційного свідоцтва та заборони діяльності політичних партій; членства в політичних партіях; прав та обов’язків політичних партій (Довідка Комітету з питань правової політики Верховної Ради України № 06-1/20-298 від 14.02.2006 р.).
Автор брав активну участь у розробці проектів законів «Про вибори народних депутатів України» та «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» і його редакції 2005 р., зокрема у погодженні виборчого законодавства із Законом України «Про політичні партії в Україні», уніфікації та узгодженні законів «Про вибори народних депутатів України» та «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» у частині участі політичних партій та їх місцевих осередків у виборах, уточненні процедури формування виборчих комісій та підрахунку голосів (Довідка Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Верховної Ради України № 06-2/17-747 від 26.04.2006 р.). Наукові розробки дисертанта використані Комітетом з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України при підготовці законопроектів щодо політичних прав людини і громадянина (Довідка Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради України № 4-28/14-77(25844) від 12.02.2009 р.).
Положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані автором під час розробки і викладання у Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника та Прикарпатському юридичному інституті Львівського державного університету внутрішніх справ курсів «Політологія», «Конституційне право України», спецкурсів «Проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму», «Об’єднання громадян», у методичних матеріалах «Стратегія і тактика виборчої кампанії» (Івано-Франківськ, 2001).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дослідження викладені в 45 опублікованих працях дисертанта, в тому числі чотирьох індивідуальних та одній колективній монографіях, 28 статтях у фахових наукових виданнях та 12 тезах виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації. Специфіка проблем, що стали об’єктом дисертаційного дослідження, зумовили її логіку та структуру. Робота складається із вступу, шести розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (923 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 471 сторінку, із них основного тексту – 375 сторінок, списку використаних джерел – 96 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати дослідження конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій дають підстави зробити наступні теоретичні узагальнення:
1. В Україні конституційно-правове регулювання організації і діяльності політичних партій опосередковано минулим досвідом діяльності суб’єктів конституційно-правових відносин та новими підходами до суспільних змін, основою яких є правові конструкції, що успішно діють в умовах стабільних демократій. Політичні партії, які, не будучи інститутом державної влади, функціонально включені в систему державно-політичних відносин: визначають загальнообов’язкові норми взаємовідносин, правила прийняття політичних рішень, закладають основи механізму поділу владних ресурсів і, таким чином, видозмінюють політичну і правову системи. Нові форми здійснення державної влади супроводжуються численними конфліктами, які за умови, що механізми політичного регулювання й суспільного діалогу ще не сформовані, переростають у затяжні політичні кризи.
2. У теорії конституційного права необхідно розрізняти правову і політичну інституціоналізацію політичних партій. Правова інституціоналізація політичних партій визначається їх політичною інституціоналізацією (організа¬ційною структурою, ідеологічним впливом, місцем у політичній системі), здатністю держави і суспільства конституційними засобами визначати межі діяльності суб’єктів державно-політичних відносин; способами визначення якісних характеристик суспільних процесів та домінуючими підходами до визначення суспільної мети і задоволення суспільних потреб; фазами й етапами інституціоналізації, що обумовлено діючою системою суспільних відносин; особливостями становлення публічно-правових інститутів, статусом та правовими межами діяльності політичних партій. Якщо зміст правового статусу партії (комплекс норм, які регулюють її правовий стан) динамічний, то структура правового статусу (її правова конструкція, принципи організації і діяльності, права і обов’язки, які визначають її конституційно-правову і цивільно-правову правосуб’єктність, та правовідносини загального (статусного) типу), навпаки, відрізняється певною статичністю і може бути описана через сукупність елементів у їх системній цілісності та взаємозв’язку. До них, зокрема, належать питання взаємодії держави і партій, правові гарантії їх суб’єктивних прав, принципи діяльності та юридична відповідальність партій.
3. Зміни у політичній та правовій системах визначили основні етапи правової інституціоналізації політичних партій: 1-й – з липня 1990 р. до липня 1994 р., коли було прийнято Постанову Верховної Ради «Про регламент Верховної Ради України»; 2-й – з часу підготовки та прийняття Конституції України і до прийняття у 2001 р. Закону України «Про політичні партії в Україні»; 3-й – з прийняття у 2003 р. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні» до прийняття у 2004 р. Закону України «Про внесення змін до Конституції України». 4-й, з 2005 р., – етап правової інституціоналізації політичних партій, пов’язаний з політико-правовим осмисленням їх діяльності як суб’єктів конституційних правовідносин та процесом внесення змін до Конституції України.
4. У транзитних системах політичні партії можуть і не мати нормативного виміру. Вони, з одного боку, є публічно-правовим інститутом, що дає можливість регулювати їх внутрішню структуру, а з іншого – інститутом громадянського суспільства, що змушує більш чітко визначити зміст, форми і способи правового регулювання їх діяльності. З огляду на те, що в Україні громадянське суспільство ще не сформоване, необхідно повніше окреслити нормативно-правову базу функціонування політичних партій як суб’єктів конституційного права. Тому потребує уточнення поняття «політична партія», що міститься у Законі України «Про політичні партії в Україні», а саме: політична партія – це добровільне структуроване об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, яке бере участь у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади та здійсненні публічної влади з метою реалізації їх політичної волі.
5. Потребує подальшого законодавчого регулювання діяльність парламентського представництва політичних партій, які повинні керуватися загальнона-ціональними, а не локальними чи корпоративними інтересами; не обмежуватися рішеннями партії, тим більше у випадках, коли вони суперечать національним інтересам. Необхідно відмовитися від імперативного мандата, змінити діючу систему виборів народних депутатів та унормувати порядок їх звітності перед виборцями.
6. Потребує врегулювання процедура встановлення результатів виборів та розподілу депутатських мандатів. Адже під час підрахунку бюлетенів до 3%, необхідних для подолання виборчого бар’єра, включаються як дійсні бюлетені, так і ті, що визнані недійсними. Такий підхід суперечить поняттю «волевиявлення» (частина восьма ст. 83 Закону «Про вибори народних депутатів України»), бо збільшення суми голосів за рахунок недійсних бюлетенів вимагає більшої кількості голосів для подолання виборчого бар’єра. Саме волевиявлення як результативне голосування, а не участь у виборах має бути в основі процедури встановлення результатів.
7. Закон України «Про статус народного депутата України» необхідно привести у відповідність до пропорційної системи виборів або змінити систему виборів. Відповідні зміни необхідно внести й до Регламенту Верховної Ради України, тобто сформувати таку нормативно-правову базу, яка б забезпечувала права всіх учасників законотворчої діяльності та давала змогу парламентсько-урядовій коаліції реалізувати свою програму. Діяльність депутатів, як і організаційні питання взаємодії партії з парламентською фракцією, теж мають бути врегульовані на законодавчому рівні та унормовані в статутах політичних партій.
8. Відсутність механізмів реалізації передвиборчих програм зумовила необхідність вирішення таких питань: а) спроможності партій виконати свої зобов’язання перед виборцями; б) здатності утриматися від авторитарно-адміністративних методів управління; в) сформувати конституційно-правові основи відповідальності партій та їх осередків за реалізацію загальнодержавної та місцевої політики.
9. Конституційно-правові норми мають забезпечити цивілізоване співіснування коаліції і опозиції, створити належні умови парламентської діяльності опозиції. За парламентською опозицією мають бути закріплені відповідні права та обов’язки: 1) ініціювати проведення позачергового пленарного засідання Верховної Ради України; 2) періодично, у встановлений Регламентом день формувати порядок денний роботи Верховної Ради; 3) визначатися з посадами голів комітетів Верховної Ради з питань бюджету, свободи слова та інформації, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби з організованою злочинністю і корупцією; 4) обов’язкової доповіді під час розгляду Верховною Радою суспільно значущих питань. Законодавець має звернути увагу як на обов’язки, так і на відповідальність опозиції за свої дії. До опозиції необхідно застосовувати парламентські методи впливу, які варто закріпити у Регламенті Верховної Ради України.
10. За пропорційної системи виборів уряд має формуватися з одного джерела, отримувати самостійність у межах своїх повноважень і спільно з партіями, які його сформували, відповідати за забезпечення внутрішньої і зовнішньої політики. Тому необхідно унормувати статус Президента України, в юридичному плані зробити його максимально чітким і однозначним, таким, що відповідає сучасному стану політичної і правової систем України.
11. До першочергових завдань подальшого вдосконалення законодавства про політичні партії слід віднести: оптимізацію порядку створення і державної реєстрації політичних партій; конкретизацію вимог щодо їх організаційної структури; визначення переліку підстав, які дають змогу продовжити термін реєстрації; врегулювання вимог щодо реєстрації регіональних та місцевих партійних організацій, визначення їх індивідуального правового статусу, що дасть можливість зменшити можливий адміністративний тиск на них з боку органів влади. Необхідно або відмовитися від формалізованого збору підписів на підтримку партії, або встановити конкретні вимоги як до осіб, що збирають підписи, так і тих, хто ці підписи ставить.
12. Демократизація партійного життя потребує системних змін, передусім тих, які обмежували б диктат партійних керівників. Тому в спеціальному законі необхідно закріпити таємне голосування як обов’язкову форму прийняття рішень про вибори керівних і контрольно-ревізійних органів. Доцільно запровадити незалежний від керівних органів партійний арбітраж і таким чином закласти норми захисту прав партійної меншості та внести до спеціального закону низку положень, що врегульовують ідеологічну діяльність партії.
13. Потребує подальшого законодавчого регулювання фінансування політичних партій, яке повинно охоплювати такі питання, як традиційні джерела фінансування, приватні пожертви, державні субсидії політичним партіям, і має включати норми та правила, що регулюють основні способи досягнення прозорості політичних фінансів:
- по-перше, правила, які зобов’язують партії розкривати фінансову звітність і оприлюднювати інформацію про розміри надходжень до партійної каси (включаючи особу дарувальників) і видатків;
- по-друге, звітність, норми, які передбачають, що рахунки партії потрібно оприлюднювати, включати до звітної документації, що направляється до відповідного органу;
- по-третє, моніторинг (положення про незалежний орган, що вивчає й перевіряє партійні рахунки);
- по-четверте, примусове здійснення (передбачена законом система санкцій, яка гарантує, що ніхто не ухилятиметься від дотримання норм і правил фінансування партій, і передбачає застосування стягнень до порушників закону). Вирішення цих питань залежить від обсягу повноважень і рівня самостійності відповідних інститутів. Необхідно не тільки створити такий інститут, а й визначити порядок формування складу контролюючого органу, строк повноважень його членів та напрями їх діяльності; вказати види порушень, що підлягають санкціям, і самі санкції, які застосовуються за різні види порушень; визначити порядок опротестування рішень цього органу.
14. У процесі конституційно-правового регулювання організації та діяльності політичних партій та їх взаємодії з органами місцевого самоврядування необхідно чітко окреслити систему безпосередньої демократії та використати такі інститути, як референдум, народна правотворча ініціатива, народне вето, що не тільки розширить межі діяльності місцевих громад, а й створить відповідні суспільні важелі протидії неконтрольованій законотворчій діяльності парламентських політичних партій.
Ключовим засобом вирішення проблем місцевого самоврядування є зміна виборчої системи, тобто повернення до мажоритарної системи виборів до місцевих представницьких органів влади.
15. На нинішньому етапі державотворення потребують подальшого законодавчого регулювання питання співпраці громадських організацій та політичних партій. Політичні партії та громадські організації як об’єднання громадян мають різне походження та виконують різні суспільні функції, а тому необхідно заборонити політичним партіям утворювати «супутні» (сателітні) громадські організації та здійснювати їх фінансування.
У новій редакції Закону України «Про об’єднання громадян» слід розширити перелік прав громадських організацій, сформувати правовий механізм здійснення контролю за діяльністю об’єднань громадян.
16. Конституційно-правова відповідальність політичних партій – це визначений конституційно-правовими нормами вид соціально-правової відповідальності, який передбачає належне виконання суб’єктами державно-політичних відносин своїх обов’язків у зв’язку з набуттям ними спеціального конституційного статусу і здійсненням політичної влади та встановлює негативні наслідки у вигляді конституційно-правових санкцій у разі вчинення ними конституційного делікту. Визначений конституційно-правовими нормами вид соціально-правової відповідальності вимагає створення механізму реалізації такої відповідальності. Тому необхідно визначити правові норми протиправної діяльності політичних партій, включити до них ключові норми статутів партій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдурахманова И.В. Тоталитарное правосознание в России: факторы формирования и трудности преодоления / Ирина Вениаминовна Абдурахманова. // Государство и право. – 2008. – № 5. – С. 86–89.
2. Авакьян С.А. Конституция России: природа, эволюция, современность / Сурен Адибекович Авакьян. – М.: РЮИД, 2000. – 426 с.
3. Авер’янов В.Б. Закон про КМУ: деякі нерозв’язані питання / Вадим Борисович Авер’янов. // Правовий тиждень. – 2007. – № 8. – С. 4–12.
4. Авер’янов В.Б. Конституційно-правовий статус українського уряду: проблеми реалізації [Електронний ресурс] / Вадим Борисович Авер’янов. // Юридичний журнал. – 2005. – № 4. – Режим доступу: http://justinian.com.ua/article.php?id=1666
5. Автономов А.С. Правовая онтология политики. К построению системы категорий / Алексей Станиславович Автономов. – М.: Инфограф, 1999. – 384 с.
6. Автономов А.С. Правовая регламентация деятельности партии в капиталистических и развивающихся странах / Алексей Станиславович Автономов // Советское государство и право. – 1990. – № 6. – С. 130–139.
7. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении: социально-правовой аспект. – Л.: ЛГУ, 1990. – 141 с.
8. Адашис Л.І. Правові основи участі політичних партій у формуванні виборчих комісій: проблеми та подальші перспективи / Л.І. Адашис // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Зб. наук. праць / МВС України: ДДУВС, 2006. – Вип. 4. – С. 44–56.
9. Ашкеров А. По справедливости: эссе о партийности бытия / Андрей Ашкеров. – М.: Европа, 2008. – 248 с.
10. Александров Ю. Политические системы в странах социалистической ориентации / Юрий Александров / Отв. ред. Р.А. Ульяновский. – М.: Наука, 1985. – 351 с.
11. Алексеев С.С. Право: азбука–теория–философия: опыт комплексного исследования / Сергей Сергеевич Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
12. Алексеев С. Система советского права и перспективи ее развития / Сергей Сергеевич Алексеев // Советское государство и право. – 1982. – № 7. –
С. 102-106.
13. Алєксєєнко І.В. Глобалізація крізь призму сучасних світових реалій / Ірина Вікторівна Алєкєєнко // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2004. – Вип. 25. – С. 569–574.
14. Алмонд Г. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор /
Г. Алмонд, Дж. Пауэлл, Р. Далтон. – М.: Аспект Пресc, 2002. – 536 с.
15. Алмонд Г. Политическая наука: история дисциплины / Габриэль Алмонд // Полис. – 1997. – № 7. – С. 174–183.
16. Амеллер М. Парламенты / Мишель Амеллер. – М.: Прогресс, 1967. – 512 с.
17. Андреев С.С. Политические структуры и политический строй общества / Сергей Сергеевич Андреев. // Социально-политические науки. – 1991. – № 10. – С. 10–15.
18. Андрусяк Т.Г. Правова ідеологія: поняття та суть [Електронний ресурс] / Тарас Григорович Андрусяк. // Інтернет-видання “Юриспруденція он-лайн”. – Режим доступу: http://www.lawyer. org.ua/?w=r&i=&d=277
19. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права [Електронний ресурс] / Тарас Григорович Андрусяк. // Інтернет-видання “Юриспруденція он-лайн”. – Режим доступу: http://www.lawyer.org. ua/?i=172
20. Анохин М.Г. Политические системы: адаптация, динамика, устойчивость / Михаил Григорьевич Анохин – М.: Инфомарт, 1996. – 304 с.
21. Антонос Г.А. Государственное финансирование выборов и политических партий в Италии [Електронний ресурс] / Георгий Александрович Антонос. // Веб-сайт Избир. комиссии Корякского АО. – Режим доступу: http://www.koryak.izbirkom.ru/example_news/ sx/art/929102/cp/1/br/929099
22. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права / Марк Ансель // Очерки сравнительного права / Под ред. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1981. – С. 40–74.
23. Антологія української юридичної думки: в 10 т. / [редкол.: Юрій Сергійович Шемшученко (голова) та ін.] – К.: Юрид. книга. – 2005. Т. 10.: Юридична наука незалежної України. - 944 с.
24. Аристотель. Афинская полития. Государственное устройство афінян / Аристотель; [пер. и прим. С.И. Радцига]. – М.: Соцэкгиз, 1937. – 254 с.
25. Афанасьев П.В. Депутатские объединения по действующему законодательству Республики Казахстан [Електронний ресурс] / Павел Васильевич Афанасьєв // Веб-сайт «www.rusnauka.com». – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/NNM_2006 /Pravo/16714.doc.htm
26. Афанасьев В.Г. Системность и общество / Виктор Григорьевич Афанасьев. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
27. Афанаcьева М.В. Избирательные технологии в Украине: конституционно-правовое обеспечение: Монография / Марьяна Владимировна Афанасьева. – Одесса : Юридична література, 2007. – 200 с.
28. Бабенко К.А. Проблеми конституційно-правового регулювання процесу взаємодії вищих органів виконавчої та законодавчої влади / Костянтин Анатолійович Бабенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. –
№ 11. – С. 5–14.
29. Базылев Б. Т. Юридическая ответственность: теоретические вопросы / Б.Т. Базылев. – Красноярск: Изд.-во Красноярского ун.-та, 1985. – 119 с.
30. Баймуратов М.А. Международное публичное право: Учебник / Михаил Александрович Баймуратов. – Х.: Одиссей, 2003. – 752 с.
31. Баймуратов М.А. Объектный состав публичной самоуправленческой (муниципальной) власти: Телеологические установки, идентификация, конституционно-правовая регламентация: Монография] / М.А. Баймуратов, Т.М. Буряк. – Сумы: Університетська книга, 2007. – 232 с.
32. Бакуменко В. Д. Політична реформа - гарантія демократичного розвитку українського суспільства: [наук.-метод. матеріали] / В.Д. Бакуменко, В.І. Борденюк, О.Л. Валевський та ін. – К.: Видавництво УАДУ, 2003. – 160 с.
33. Бандера С. Перспективи української революції / Степан Бандера. – К.: Ін-т нац. державознавства, 1999. – 622 с.
34. Бандурка О.М. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток: [монографія] / О.М. Бандурка, Ю.Д. Древаль. – Х.: Ун-т вн. справ, 1998. – 288 с.
35. Барабаш Ю. Правові засади функціонування парламентської коаліції: проблеми теорії та практики / Юрій Барабаш // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 2. – С. 51–60.
36. Баранов В.М. Законодательная дефиниция как общеправовой феномен / Владимир Михайлович Баранов // Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы: материалы Международного «круглого стола» (Черновцы, 21 – 23 сентября 2006 г.) / Под ред. В.М. Баранова,
П.С. Пацуркивского, Г.О. Матюшкина. – Н.Новгород, 2007. – С. 24–67.
37. Баранова С.Г. Особливості становлення демократичного політичного режиму в Україні (історико- методологічний аспект): Дис... канд. політ. наук: 23.00.01 / Баранова Світлана Григорівна. – Львів, 1997. – 190 с.
38. Барков В. Політична система в Україні / Валерій Барков // Українська політична нація: генеза, стан, перспективи / За ред. В.С. Крисаченка. – К.: НІСД, 2004. – C. 351–390.
39. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія / Олександр Васильович Батанов / За заг. ред.
В.Ф. Погорілка. – К.: Ін Юре, 2003. – 512 с.
40. Баубліс В. Опозиція у Сеймі Литовської Республіки: права та гарантії діяльності / Вікторас Баубліс // Національна безпека і оборона. – 2002. –№7.– С. 61–62.
41. Бебик В. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: Монографія / Валерій Михайлович Бебик.– К.: МАУП, 2000. – 384 с.
42. Бейме фон К. Партии / Клаус фон Бейме. // Политология вчера и сегодня. – Вып. 4. – М., 1992. – С. 61–67.
43. Беккер Г. Исключительный закон против социалистов [Електронний ресурс] / Гари Беккер // Режим доступу: http://www.cultinfo.ru/fulltext/1/001/008/056/657.htm
44. Бекназар-Юзбашев Т.Б. Партии в буржуазных политико-правовых учениях / Тигран Беникович Бекназар-Юзбашев. – М.: Наука, 1988. – 175 с.
45. Бекназар-Юзбашев Т.Б. Политические партии и развитие буржуазной государственно-правовой доктрины (Политические партии как объект исследования в буржуазных политико-правовых учениях): Дис. канд. юр. наук: 12.00.01 / Бекназар-Юзбашев Тигран Беникович. – М., 1983. – 213 с.
46. Белов Г. Эволюция нормативной политической системы современного российского общества / Геннадий Белов // Образ. портал «Экономика,менеджмент».–2004.–2.07.–Режимдоступу: http://www.ecsocman.edu.ru/images/pubs/2004/06/02/0000160241/005Gennadij_BELOV.pdf
47. Белов С.А. Правовое регулирование политических партий в РФ: проблема и пути ее решения [Електронний ресурс] / Сергей Александрович Белов. // Материалы науч.-практ. конф. «Выборы в Российской Федерации» (Санкт-Петербург, 16-17 марта 2002 г.) / Санкт-Петербургский гуманитарно-политолог. центр «Стратегия», Ин-т развития избир. систем (ИРИС). – Режим доступу:http://www.democracy.ru/library/practice/media/ rfelec_gor/page8.html
48. Бергер П. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. – М.: Медиум, 1995. – 333 с.
49. Березюк О. Чи стане законом Закон «Про Кабінет Міністрів України» / Олег Березюк // Юридичний журнал. – 2007. – № 2. – С. 20–21.
50. Берлин П.А. Политические партии за Западе: Их доктрины, организация и деятельность / П. А. Берлин. – СПб.: Дело, 1907. – 268 с.
51. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Гарольд Дж. Берман; [Пер. с англ. Н. Р. Никоновой.] – М.: ИНФРА М – НОРМА, 1998. – 624 с.
52. Берназюк Я.О. Проблеми становлення та розвитку інституту президентства в Україні та зарубіжних країнах / Ян Олександрович Берназюк. // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 6. – С. 13–20.
53. Бєлов Д.М. Констуицтійно-правове регулювання інституту президентства в Україні та Франції: Монографія / Дмитро Михайлович Бєлов, Юрій Михайлович Бисага. – Ужгород: Ліра, 2007. – 216 с.
54. Биктагиров Р.Т. Информационное обеспечение выборов: организационно-правовые аспекты / Риф Тереньтьевич Биктагиров // Журнал о выборах. – 2003. – № 1. – С. 7-11.
55. Бисага Ю.М. Конституційно-процесуальне право України /
Ю.М. Бисага, В.В. Гомонай, В.І. Чечерський –Ужгород: Ліра, 2008. – 307 с.
56. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади / Юрій Прокопович Битяк. – Х.: Право, 2005. – 304 с.
57. Быченко С.И. Статус политических партий как субъектов парламентского процесса / Сергей Иванович Быченко // Інтернет-сайт «Развитие образования в России». – Режим доступу: http://grant-urfak.econ.rsu.ru/public/bichenko1.doc
58. Білак М. Президент України як гарант Конституції / Мирослава Білакє // Право України. – 2007. - № 11. – С. 11–17.
59. Біленчук П.Д. Філософія права: Навч. посіб./ П.Д. Біленчук,
В.Д. Гвоздецький, С.С. Сливка. – К.: Атіка, 1999. – 298 с.
60. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посіб. / Артур Олександрович Білоус. – К.: АМУПП, 2000. – 200 с.
61. Блау П.М. Различные точки зрения на социальную структуру и их общий знаменатель / Питер Микаэл Блау // Американская социологическая мисль / Под ред. В. И. Добренькова. – М.: Изд-во МГУ, 1994. – С. 3–15.
62. Блэйденский Н. Нормы общественной жизни. Финансирование политических партий в Соединенном Королевстве / Нэйлл Блэйденский // Інтернет-сайт «democracy.ru». – Режим доступу: http://www.democracy.ru/library/foreign/countries/gb/rus_1999-8/index.html
63. Бобова Н.А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм: Государственно-правовые аспекты / Н.А. Бобова, Т.Д. Зражевская. – Воронеж: Изд.-во Воронежского ун.-та, 1985. – 154 с.
64. Бойко О.Д. Україна в 1985–1991 рр.: основні тенденції суспільно-політичного розвитку: Монографія / Олександр Дмитрович Бойко. – К.: ІПіЕНД, 2002. – 306 с.
65. Бойко О.Ю. Особливості трансформації партійної системи України в перехідний період / Оксана Юріївна Бойко // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2004. – Вип. 25. – С. 601–608.
66. Большой юридический словарь / Ред. А.Я. Сухарев, В.Д. Зорькин,
В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 790 с.
67. Большой юридический энциклопедический словарь / Авт.-сост.
А.Б. Барихин. – М.: Книжный мир, 2002. – 720 с.
68. Бондарь Н.С. Власть и свобода на весах конституционного правосудия: защита прав человека Конституционным Судом Российской Федерации / Николай Семенович Бондарь. – М.: Юстицинформ, 2005. – 592 с.
69. Бондарь Н.С. Права человека и местное самоуправление в Российской Федерации: Дис. ... доктора юрид. наук / Бондарь Николай Семенович. – М., 1997. – 370 с.
70. Борденюк В. Верховна Рада України і представницькі органи місцевого самоврядування в механізмі держави / Василь Іванович Борденюк // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 1. – C. 58–70.
71. Борденюк В.І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення і взаємодії: Монографія / Василь Іванович Борденюк.– К.: Парламентське вид-во, 2007. – 576 с.
72. Борденюк В.І. Місцеве самоврядування в контексті децентралізації державної влади / Василь Іванович Борденюк // Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 2002. – С. 49–53.
73. Борисов И.И. Homo cognoscens. Человек познающий: Очерки по истории гносеологии / Иван Иванович Борисов. – СПб.: Санкт-Петербургский ун-т, 1999. – 173 с.
74. Бостан С.К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики / Сергій Костянтинович Бостан. – Запоріжжя: Юридичний ін-т, 2005. – 540 с.
75. Боярунець А. Становлення та перспективи партійної системи в незалежній Україні / Андрій Боярунець // Вісник Київського ун-ту ім. Тараса Шевченка. Серія Філософія. Політологія. – К., 2001. – Вип. 37. – С. 30–31.
76. Брежнев О.В. Конституционно-правовые коллизии и споры (теоретико-методологические подходы к исследованию) / Олег Викторович Брежнев // Правовая политика и правовая жизнь. – 2002. – № 4. – С. 20-26.
77. Бруно Л. Свобода и закон [Пер.с англ. В.Кошкина; под ред. А. Куряева] / Бруно Леони. – М.: ИРИСЭН, 2008. – 308 с.
78. Бурдье П. Социология политики / Пьер Бурдье; [пер. с фр.: Е. Д. Вознесенская, Ю. М. Ледовских, Г. А. Чередниченко, Н. А. Шматко]. / Сост., общ. ред. и предисл. Н.А.Шматко. – М.: Socio-Logos, 1993. – 336 с.
79. Бурдяк В.І. Сучасні теоретичні та методологічні підходи до трансформаційних змін у постсоціалістичних країнах Центрально-Східної Європи / Віра Іванівна Бурдяк // Держава і право: Зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2004. – Вип. 25. – С. 557–568.
80. Буроменський М.В. Міжнародне право: [навч. посібник] /
М.В. Буроменський, І.Б. Кудас, А.А. Маєвська, В.С. Семенов, В.М. Стешенко – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 336 c.
81. Бусленко В.В. Особливості становлення центристських сил у західному регіоні України в першій половині 90-х років ХХ ст. / Василь Володимирович Бусленко // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАНУ, 2001. – Вип. 12. – С. 549–553.
82. Бьорнзен В. Взірець з маленькими недоліками. Депутати між ідеалом і реальністю / Вольфганг Бьорнзен. – К., 2003. – 196 с.
83. Вайнштейн Г.И. Закономерности и проблемы посткомунистических трансформаций / Григорий Ильич Вайнштейн // Политические институты на рубеже тысячелетий. – Дубна: ООО «Феникс+», 2001. – С. 136–170.
84. Валєцкі М. Фінансування виборчих компаній в Україні та його порівняльний аналіз з країнами Центральної та Східної Європи / Марчін Валєцкі // Парламент. – 2003. – № 3–4. – С. 49-56.
85. Ваславский Я.И. Конституционные условия для демократии: Стравнительный аналіз: Монография / Ян Ильич Ваславский. – М.: МГИМО-Университет, 2008. – 192 с.
86. Вебер М. Избранные произведения / Макс Вебер. – М.: Просвещение, 1990. – 764 с.
87. Веденеев Ю.О. Политические партии: между обществом и государством / Ю.О. Веденеев, Д.В. Чижов // Журнал о выборах. – 2002. – № 2. – С. 12–17.
88. Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе / Михаил Сергеевич Вершинин. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 253 c.
89. Вибори–2006: Досвід. Проблеми. Перспективи: Зб. матеріалів між нар. наук.-практ. конф. (Київ, 31 жовтня – 1 листопада 2006 року) / Гол. ред. кол. Я.В. Давидович. – К.: Атіка, 2007. – 552 с.
90. Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 13–15 листопада 2002 р.) – К.: Нора-друк, 2003. – 504 с.
91. Вибори до Верховної Ради України: [інформ.-довід. вид]. / Рекол.: М.М. Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2002. – 675 с.
92. Вибори Президента України 2004 року. Електоральна статистика: [інформ.-аналіт. вид. / Редкол.: Я.В. Давидович (голова), М.І. Ставнійчук (заст. голови), М.І. Мельник та ін]. – К.: Центральна виборча комісія, 2005. – 608 с.
93. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / За заг. ред. Є.В. Радченка. – К.: Факт, 2003. – 308 с.
94. Виборчий Закон Боснії та Герцеговини // Зб. виборчих законів країн Східної та Центральної Європи. – Вашингтон Д.К.: Міжнар. фундація виборчих систем, 2002. – С. 73–112.
95. Виборчий кодекс Республіки Албанія від 8 травня 2000 року № 8609 // Зб. виборчих законів країн Східної та Центральної Європи. – Вашингтон Д.К.: Міжнар. фундація виборчих систем, 2002. – С. 1–38.
96. Винер Н. Кибернетика и общество / Норберт Винер. – М., 1958. – 200 с.
97. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред.
В.Б. Авер'янова. – К. : Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
98. Висновки № 230/2002 щодо трьох проектів законів про внесення змін до Конституції Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії). Страсбург, 8 грудня 2003 р. //Режим доступу: http://www.parliament.org.ua/index.php?action=draft_art&dtopic=3&ar_id=292&as
99. Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України на проект Закону України «Про вибори народних депутатів України» (реєстр. № 6531-2 від 24.04.05) [Електронний ресурс] // Веб-сервер ВР України. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua:8080/pls/zweb/webproc34?id=&pf3511=24432&pf35401
100. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України на проект Закону України «Про громадські організації» (реєстр. № 3371 від 14.11.2008 р.) [Електронний ресурс] // Веб-сервер ВР України. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511
101. Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України на проект Закону України «Про заборону комуністичної ідеології в Україні» (реєстр. № 8364 від 01.11.05 р.), внесеного О.Тягнибоком [Електронний ресурс] // Веб-сервер ВР України. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=25938&pf35401=852
102. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 80, 90, 106 Конституції України) від 27 червня 2000 року № 1-в/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – С. 163. – Ст. 1287.
103. Вишняк О.І. Дослідження і прогнозування виборів в Росії та Україні: досвід і проблеми / О.І. Вишняк, І.П. Шевель. – К.: Стилос, 1998. – 150 с.
104. Виноградов В.А. Конституционная ответственность: вопросы теории и правового регулирования / Владимир Алексеевич Виноградов. – М.: Академпресс, 2000. – 288 с.
105. Вінокурова Л. Проблеми функціонування та розвитку судової влади в Україні. Дотримання стандартів суддівської незалежності та відповідальності суддів / Лідія Вінокурова. // Вибори та демократія. – 2008. – № 3. – С. 19–27.
106. Витрук Н.В. Общая теория правового положения личности: Монография / Витрук Николай Васильевич. – М.: Норма, 2008. – 447 с.
107. Власюк О. Проблеми партійної структуризації місцевої влади /
О. Власюк, Н. Прозорова, Д. Яковлєв // Україна: стратегічні пріоритети. Аналіт. оцінки – 2004 . – К.: НІСД, 2004. – С. 94–100.
108. Войтов В. Проблеми формування правосвідомості в сучасному українському суспільстві / Володимир Войтов. // Сучасна українська держава: історичні імперативи становлення, тенденції та проблеми розвитку: Збірник. – К.: ІПіЕНД, 2006. – С. 329–341.
109. Волинка К. Проблема збереження прав і свобод особи в Україні / Катерина Волинка // Людина і політика. – 2000. – № 1. – С. 64–68.
110. Волков Н. Олигархократия в Украине / Николай Волков. – К., 2004. – 32 с.
111. Волощук О.Т. Правова доктрина про місце президента в системі поділу влади / Оксана Троянівна Волощук. // Держава і право: Зб. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2002. – Вип. 18. – С. 344–350.
112. Волощук О.Т. Припинення повноважень Президента: порівняльно-правовий аналіз конституцій та політичної практики фракцій Росії, України / Оксана Троянівна Волощук. // Держава і право: Зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2004. – Вип. 24. – С. 181–190.
113. Волянська Г.М. Парламентські вибори – 2006: Теоретичні проблеми класичного конституційного права / Галина Миколаївна Волянська // Право вибору. – 2005. – № 2. – С. 15–24.
114. Гаджиев К.С. Политическая наука: Уч. пособие / Камалудин Серажудинович Гаджиев. – М.: Междунар. отношения, 1995. – 400 с.
115. Гаєва Н.П. Акти законодавства про об’єднання громадян як джерело конституційного права України / Надія Петрівна Гаєва // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права
ім. В.М. Корецького НАНУ, 2006. – Вип. 33. – С. 678–686.
116. Гаєва Н.П. Багатопартійність та пропорційна виборча система в Україні / Надія Петрівна Гаєва // Держава і право: Зб. наук. праць.– К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2005. – Вип. 28. – С. 183–190.
117. Гаєва Н.П. Виборча система та політичні партії / Надія Петрівна Гаєва. // Держава і право: зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – Вип. 6. – С. 131–135.
118. Гаєва Н.П. Роль політичних партій у системі безпосередньої демократії / Надія Петрівна Гаєва // Держава і право: Зб. наук. праць. – Вип. 7. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2000. – С. 210 – 215.
119. Гайдамакин А.А. Полемические заметки о логике права и правосознания / Андрей Андреевич Гайдамакин // Государство и право. – 2007. – № 7. – С. 92-95.
120. Галкин А.А. Россия на перепутье. Авторитаризм или демократия: варианты развития / А.А. Галкин, Ю.А. Красин. – М.: Весь мир, 1998. – 164 с.
121. Гальчинський А.С. Суперечності реформ: у контексті цивілізаційного процесу / Анатолій Степанович Гальчинський. – К.: Укр. пропілеї, 2001. – 320 с.
122. Гамбаров Ю. Политические партии в их прошлом и настоящем /
Юрий Гамбаров. – СПб.: Типография Альтшуллера, 1905. – 47 с.
123. Ганжа Н.В. Теоретичні проблеми регламенту Верховної Ради України: Автореф. дис. канд. юрид. наук / Н.В. Ганжа – К., 2004. – 17 с.
124. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук / Георг Вильгельм Фридрих Гегель.– М.: Мысль, 1974. – Т. 1: Наука логики. – 452 с.
125. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Георг Вильгельм Фридрих Гегель.– М.: Мысль, 1990. – 526 с.
126. Гейда О.В. Поняття політичної партії як правового інституту та її ознаки / Ольга Володимирівна Гейда // Вісник Нац. ун-ту внутрішніх справ. – Вип. 11. – 2002. – С. 306–309.
127. Гейда О.В. Теоретико-правові основи організації та діяльності політичних партій в Україні: Автореф. дис. канд.. юрид. наук: спец. 12.00.01 / О. В. Гейда. – Харків, 2005. – 20 с.
128. Генезис // Словарь иностранных слов / Под ред. И.В. Лехина,
С.М. Локшиной и др. – М.: Сирин, 1996. – С. 117.
129. Гендерные аспекты избирательного права // Гендерная экспертиза рос. Зак-ва. – Режим доступу: http://www.owl.ru/library/035t-4.htm
130. Гессен В.М. Исключительное положение / Владимир Матвеевич Гессен. — Х.: Эспада, 2005. — 239с.
131. Гетьман І.В. Концепція правового спілкування: зміст, витоки, перспективи: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Гетьман Ірина Володимирівна. – Х., 2006. – 208 с.
132. Гладуняк І.В. Правові проблеми формування політичної системи в Україні на сучасному етапі: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.13 / Гладуняк Іван Васильович. – Одеса, 2001. – 199 c.
133. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) / Людмила Ивановна Глухарева. – М.: Юристъ, 2003. – 303 с. – (Institutiones).
134. Гоббс Т. Сочинения: в 2 т. / Томас Гоббс.– М.: Мысль.—Т. 1. – 1989. – 622 c.
135. Говлет М. Дослідження державної політики: цикли та підсистеми політики / Міхаель Говлет, Магадеван Рамен [Пер. з англ. О. Рядова]. – Львів: Кальварія, 2004. – 264 с.
136. Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції / В. Головатенко // Право України. – К., 2004. – № 3. – С. 14-18.
137. Головатий М.Ф. Класи і партії / Микола Федорович Головатий. – К.: Персонал, 2008.– 144 с.
138. Голосов Г.В. Партийные системы России и стран Восточной Европы / Григорий Васильевич Голосов. – М.: Весь Мир, 1999. – 152 с.
139. Голосов Г.В. Форматы партийных систем в новых демократиях: институциональние факторы неустойчивости и фрагментации / Григорий Васильевич Голосов // Полит. исследования. – 1998. – № 1. – С. 106–130.
140. Государственное право Германии: в 2 т. / За ред. Б.Топорнина. – М.: Ин-т государства и права РАН.— Т. 2. –1994.— 425 с.
141. Горбатенко В.П. Кризовий синдром модернізації в контексті етнонаціональних конфліктів / Володимир Павлович Горбатенко // Етнополітичні конфлікти у посттоталітарному просторі / Відп. ред.
Ю. Римаренко, І. Тимошенко, Є. Степанов.–