КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОПОЗИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое описание

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК 342:321.01

БЕРНАЗЮК Інна Миколаївна

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ОПОЗИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
БИСАГА Юрій Михайлович

Київ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОПОЗИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ТА ДЕЯКИХ ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВАХ 14
1.1 Основні наукові дослідження опозиційної діяльності
у представницьких органах влади 14
1.2 Конституційно-правове регулювання опозиційної діяльності
в деяких зарубіжних державах 32
Висновки до розділу 1 42

РОЗДІЛ 2: СУБ'ЄКТИ ОЗИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 44
2.1 Опозиційна діяльність як самостійний вид
конституційно-правових відносин 44
2.2 Суб'єкти опозиційної діяльності, їх повноваження 64
2.3 Опозиційна діяльність у Верховній Раді України 90
2.4 Опозиційна діяльність у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування 106
Висновки до розділу 2 122

РОЗДІЛ 3: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРПЕКТИВИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПОЗИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 127
3.1 Удосконалення правового регулювання опозиційної діяльності у Верховній Раді України 127
3.2 Удосконалення правового регулювання опозиційної діяльності у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування 149
Висновки до розділу 3 160

ВИСНОВКИ 163

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167

ДОДАТКИ 188

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРК Автономна Республіка Крим
ВРУ Верховна Рада України
ГАУ Громадянська Асамблея України
ДПАУ Державна податкова адміністрація України
ЗМІ Засоби масової інформації
ККУ Кримінальний кодекс України
КМУ Кабінет Міністрів України
КСУ Конституційний Суд України
НБУ Національний банк України
НПА Нормативно-правовий акт
НУО Неурядові організації
ПАРЄ Парламентська Асамблея Ради Європи
РНБОУ Рада національної безпеки та оборони України
ТСК Тимчасова слідча комісія
УНЦПД Український незалежний центр політичних досліджень

ВСТУП

Актуальність теми. Із набуттям Україною незалежності почався процес формування нового конституційного ладу нашої держави, під час якого використовуються як нові інститути влади, характерні для демократичних країн, так і ті, що успадковані від радянських часів. Одним з найбільш складних питань у цьому процесі є формування системи владних стримувань та противаг, частиною якої є опозиційна діяльність.
Стаття 1 Конституції України передбачає, що Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою. Статус правової держави свідчить про те, що в Україні безумовно гарантується дотримання принципу гласності, а також принципу максимального узгодження інтересів громадян та органів влади (їх посадових осіб), які повинні співіснувати як рівноправні партнери й опоненти одночасно. Взагалі, головними об’єктивними причинами виникнення та існування в будь-якій країні опозиції є неможливість органів влади однаковою мірою розв’язувати проблеми усіх громадян та соціальних груп. Крім того, Основний Закон закріплює принципи народовладдя, ідеологічної, економічної та політичної багатоманітності (ст. 15 Конституції України), які також виступають гарантіями ефективного функціонування системи стримувань і противаг та її необхідних складових.
Для повноцінної реалізації зазначених положень Конституції України з урахуванням формування у нашій державі парламентсько-президентської форми правління, необхідною є взаємодія держави та суспільства, а також формування умов змагальної, конкурентної політичної системи, що передбачає, зокрема співіснування відмінних за своєю спрямованістю позицій влади та опозиції у представницьких органах влади різного рівня. У зв’язку з цим, у дисертації зосереджено увагу на діяльності трьох видів типових суб’єктів опозиційної діяльності: опозиційних парламентських фракцій Верховної Ради України, опозиційних фракцій Верховної Ради Автономної Республіки Крим та опозиційних фракцій (депутатських груп) представницьких органів місцевого самоврядування. Крім того, прийняття рішень будь-яким органом державної влади повинні максимально враховуватись позиції усіх учасників відповідних конституційно-правових відносин, а також забезпечуватись досягнення компромісу в рамках правових норм та процедур.
З урахуванням нетривалого існування опозиції в Україні як невід’ємної та необхідної частини представницьких органів влади, доцільним вважається використання іноземного досвіду, насамперед, країн сталої демократії, де опозиція давно де-факто і де-юре зайняла відповідне місце у системі влади. Аналіз законодавства, правових звичаїв та традицій, певних аспектів правової культури вказаних країн дозволить, використовуючи іноземний досвід, уникнути відповідних помилок та пришвидшити процеси демократизації українського суспільства.
Дисертація ґрунтується на наукових монографіях, дисертаційних дослідженнях, наукових статтях, що мають відношення до досліджуваної автором проблеми. Було використано праці, в першу чергу, таких конституціоналістів, як А.З. Георгіца, В.С. Журавський, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, В.В. Лемак, О.О. Майданник, О.В. Марцеляк, Н.Р. Нижник, О.В. Скрипнюк, О.В. Совгиря, В.Ф. Погорілко, Ю.М. Тодика, В.Л. Федоренко, О.Ф. Фрицький, М.В. Цвік, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л.П. Юзьков, О.І. Ющик; дослідників теорії держави і права – І.А. Безклубий, О.Ф. Скакун, В.Я. Тацій; політологів – Н.Ю. Вінничук, Л.І. Гурська, В.С. Лісовий, С.Г. Рябов; соціологів – В.С. Білоус, Д.В. Зубрицька, Н.Й. Черниш.
Приділена увага також досвіду вивчення опозиційної діяльності іноземними вченими: Д.Г. Бартенев (Росія), Ф. Гізо (Франція), В.Я. Гельман (Росія), Т.Є. Граєва (Росія), Г. Кельзен (Німеччина), О.О. Кутафін (Росія), Х.-Х. Лінц (США), С.А. Сергєєв (Росія), А.Г. Танова (Росія), В.Є. Чіркін (Росія).
Актуальність та новизна наукової розробки сучасної теорії та практики опозиційної діяльності в Україні зумовлена тим, що в нашій державі відсутня належна правова база регулювання опозиційної діяльності, що породжує деякі проблеми розвитку демократії, а також функціонування представницьких органів державної влади. Слід зазначити, що своєчасність комплексного дослідження опозиційної діяльності у Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органів місцевого самоврядування викликана недостатньою кількістю відповідних вітчизняних наукових напрацювань.
Дослідження опозиційної діяльності є досить актуальними ще й з огляду на динамічність перетворень у конституційно-правовій сфері, що останнім часом відбуваються в Україні. Виходячи з цього, завдання даного дисертаційного дослідження полягає в здійсненні науково-теоретичного обґрунтування засад конституційно-правового регулювання опозиційної діяльності в Україні. Автор намагався виявити та розглянути недосліджені грані цих засад з метою їх теоретичного обгрунтування та подальшого практичного запровадження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із планом науково-дослідної роботи “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи” кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету. Тема дослідження пов’язана із комплексною темою “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.”, яка розробляється науковцями Ужгородського національного університету та зареєстрована у державному реєстрі за № 0198U007793, одним з виконавців якої був дисертант.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у науково-теоретичній розробці й вивченні концептуальних засад опозиційної діяльності в Україні, як однієї із складових забезпечення демократичного розвитку держави, виявленні її недосліджених аспектів та визначенні шляхів усунення недоліків, обґрунтуванні доцільності удосконалення законодавчого регулювання опозиційної діяльності шляхом прийняття двох законів України: "Про опозиційну діяльність у Верховній Раді України" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо опозиційної діяльності у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування)".
Метою обумовлені такі завдання:
- сформувати поняття опозиційної діяльності як самостійного виду конституційно-правових відносин;
- виявити і обґрунтувати основні ознаки, функції та особливості опозиційної діяльності у Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування;
- сформувати поняття суб’єкта опозиційної діяльності, визначити перелік таких суб’єктів, дослідити їх конституційну правосуб’єктність;
- дослідити особливості конституційно-правового регулювання опозиційної діяльності в іноземних державах та можливі шляхи його застосування в законодавстві України;
- розробити практичні рекомендації з удосконалення правового регулювання опозиційної діяльності в Україні в контексті взаємодії влади і опозиції та забезпечення конструктивної спрямованості опозиційної діяльності у сучасних умовах;
- обґрунтувати основні положення проекту Закону України “Про опозиційну діяльність у Верховній Раді України” та встановити перелік законів, які потребують внесення відповідних змін.
Об'єкт дослідження – суспільні відносини у сфері опозиційної діяльності у Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування.
Предмет дослідження – конституційно-правове регулювання опозиційної діяльності у Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування.
Методи дослідження. Особливість теми, що досліджувалася, зумовила комплексність застосування наукових методів та методологічних підходів, кожний з яких дозволяє вивчити опозиційну діяльність у певному ракурсі:
–– системний підхід використано для максимально повної характеристики опозиційної діяльності представницьких органів влади на різних рівнях, що дозволило типологізувати та змістовно визначити всіх суб’єктів опозиційної діяльності (роз. 2);
–– антрополого-комунікативний підхід у ракурсі конфліктно-компромісного аналізу використано з метою вивчення відносин (протиріч та засобів їх упорядкування) між владою та опозицією (роз. 2);
–– діалектичний метод застосовано з метою виявлення наявності чи відсутності зв’язків між елементами опозиційної діяльності, а також для обґрунтування причинно-наслідкових зв’язків між ними (роз. 1);
–– дедуктивний метод дозволив зробити висновки щодо аналізу спектра наявних проблемних питань опозиційної діяльності в конституційно-правовій сфері, а індуктивний метод –– щодо проблем в конкретній правовій практиці (роз. 3);
–– метод політико-історичного аналізу використано з метою дослідження поглядів вчених різних країн та різних періодів, що дозволило визначати опозиційну діяльність як самостійний вид конституційно-правових відносин (роз. 1);
–– компаративіський (порівняльний) метод застосовано з метою дослідження останніх напрацювань вітчизняної та іноземної конституційно-правової науки, що дало змогу співставити основні риси предмета дисертаційного дослідження (роз. 2);
–– методи нормативно-логічного аналізу та синтезу використано з метою визначення нормативно-правових засад функціонування опозиції в Україні та поза її межами (роз. 3);
–– логіко-семантичний метод застосовано з метою удосконалення та запровадження категорій та понять, що характеризують опозиційну діяльність в Україні (роз. 2);
–– теоретика-прогностичний метод посприяв розробці пропозицій до законодавства України щодо удосконалення упорядкування опозиційної діяльності (роз. 2, 3);
–– у дисертації використано методи емпіричного дослідження, зокрема, статистичний, який надав змогу виявити тенденції розвитку опозиційної діяльності в Україні (роз. 1).
Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що дисертаційна робота є першою спробою комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки, дослідити проблемні питання опозиційної діяльності в Україні, як складової процесу утвердження демократичних принципів діяльності органів державної влади після внесення в 2004 році змін до Конституції України.
У результаті проведеного дослідження проаналізовано діяльність опозиції в Україні, стан її правового забезпечення, сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
Вперше:
- виявлено закономірності розвитку опозиційної діяльності у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування;
- сформовано структуру типових суб’єктів опозиційної діяльності, до якої входять опозиційні парламентські фракції Верховної Ради України, опозиційні фракції Верховної Ради Автономної Республіки Крим та опозиційні фракції (депутатські групи) представницьких органів місцевого самоврядування;
- обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення повноважень суб'єктів опозиційної діяльності у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування;
- систематизовано повноваження, які можуть використовувати суб’єкти конституційно-правових відносин для здійснення опозиційної діяльності в Україні.
Удосконалено:
- поняття опозиції в таких контекстах: як законодавчо унормованого процесу діяльності суб’єктів опозиції і як сукупності певним чином організованих й структурно оформлених осіб;
- наукові положення щодо правового регулювання опозиційної діяльності у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування;
- визначення опозиційної діяльності та суб’єкта опозиційної діяльності;
- модель наукового обґрунтування доцільності прийняття двох законів України: "Про опозиційну діяльність у Верховній Раді України" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо опозиційної діяльності у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування)";
- класифікацію видів опозиційної діяльності за цілями діяльності, за методами реалізації, в залежності від відношення до провладних суб’єктів конституційно-правових відносин;
- ознаки та функції опозиційної діяльності у Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування.
Отримали подальший розвиток:
- обґрунтування напрямів вдосконалення опозиційної діяльності в Україні з урахуванням досвіду діяльності опозиції в країнах сталої демократії, зокрема, існування опозиційного кабінету міністрів, фінансування діяльності опозиції тощо;
- підходи до визначення функцій та формулювання ознак опозиційної діяльності;
- шляхи дослідження причин недостатньо ефективної роботи опозиції в Україні та шляхів розв’язання вказаних проблемних питань;
- висновки щодо доцільності розмежування змісту понять опозиційної діяльності у вузькому значеннях (у Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування) та широкому (дії всіх суб’єктів конституційно-правових відносин).
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки, положення та пропозиції можуть бути використані:
- у правотворчій роботі органів державної влади – як основа для законодавчої діяльності Верховної Ради України, нормотворчої роботи Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування;
- у правозастосовчій діяльності – для підвищення ефективності діяльності опозиції в Україні шляхом оптимізації використання її суб’єктами повноважень, які закріплені у чинних актах законодавства;
- у науково-дослідній сфері – як база для подальших наукових досліджень консультативно-дорадчих структур органів влади, науково-дослідних інститутів, неурядових організацій правотворчої і правозахисної спрямованості тощо;
- у навчальному процесі – під час розробки підручників, навчально-методичних посібників, навчальних програм та курсів з дисциплін "Конституційне право України", "Конституційне право зарубіжних країн" і т.д.;
- у правовиховній роботі – при підготовці юридичних кадрів у профільних вищих навчальних закладах, в практичній роботі депутатів Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, представницьких органів місцевого самоврядування, членів політичних партій та інших учасників конституційно-правових відносин, а також підвищення загальної правової культури громадян.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедр конституційного права і порівняльного правознавства Ужгородського національного університету, а також доповідалися на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: "Конституційна реформа та консолідована демократія: роль громадського суспільства, влади та опозиції" (с. Барвінок, Ужгородського району, Закарпатської області, 2009), "Аналітичні методи та стратегічне планування законотворчої діяльності" (Сімеїз, АР Крим, 2009), "Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави: сучасний стан, проблеми та шляхи вирішення" (м. Одеса, 2009 р.), "Деякі питання діяльності опозиції у представницьких органах місцевого самоврядування" (м. Ужгород, 2010 р.) та інше.
Матеріали роботи пройшли також апробацію при підготовці програм і методичних рекомендацій з дисципліни "Конституційне право України" в Українському державному університеті фінансів та міжнародної торгівлі (Акт впровадження від 5 березня 2010 року № 26/01-316) та при розробці Міністерством юстиції України Концепції проекту Закону України "Про основні засади державної комунікативної політики" (Акт впровадження від 10 березня 2010 № 18-52/585).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення в п’яти статтях у фахових наукових виданнях та двох тезах виступів на наукових і науково-практичних конференціях, що додатково висвітлюють зміст і результати дослідження.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, що поділяються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (198 найменувань) та додатків (проекти законів "Про опозиційну діяльність в Україні" і "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"). Загальний обсяг дисертації становить 228 сторінок, із них основного тексту – 166 сторінок, список використаних джерел – 21 сторінка, додатки – 41 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі зроблено теоретичне узагальнення та запропоновано шляхи вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні концептуальних засад правового регулювання опозиційної діяльності в Україні на рівні Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представницьких органів місцевого самоврядування. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання роботи дозволяють зробити такі основні висновки.
1. Опозиційна діяльність – цілеспрямована поведінка уповноважених суб’єктів конституційно-правових відносин, що передбачає здійснення контролю за органами державної влади та органами місцевого самоврядування, критику їх роботи та створення альтернативної програми розвитку держави (окремого регіону) й формування позитивного досвіду управлінської роботи та кадрового потенціалу. Для опозиційної діяльності характерні такі основні риси: уособлює частину загальнодержавної (регіональної) системи стримувань та противаг; характерна для суб’єктів конституційно-правових відносин, які в результаті виборів можуть отримати владу; ведеться ідеологічно структурованими учасниками (політичні партії, блоки політичних партій тощо); представляє настрої певної частини суспільства; відрізняється від діяльності провладних суб’єктів конституційно-правових відносин; передбачає наявність альтернативної програми розвитку. До найважливіших функцій опозиційної діяльності відносяться: контрольна (нагляд за роботою органів влади); інформаційна (критика дій, бездіяльності та проектів рішень органів влади); захисна (відстоювання інтересів певних громадян або соціальних груп, інтереси яких не представлені у органах влади або представлені не належним чином); акумулятивна (накопичення досвіду управлінської роботи).
2. Типовими суб’єктами опозиційної діяльності в Україні виступають: депутатські фракції політичних партій (блоків політичних партій) у Верховній Раді України або їх об’єднання, які не увійшли до парламентської більшості та відповідно не приймають участь у формуванні Кабінету Міністрів України; фракції або об'єднання фракцій у Верховній Раді Автономної Республіки Крим, які заявили про свою опозиційність та не приймають участь у формуванні Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; фракції або їх об’єднання в районних у містах, міських, районних у областях та обласних радах, які заявили про свою опозиційність; депутати або групи депутатів сільських та селищних рад, які заявили про свою опозиційність.
3. Відсутність в більшості країн світу окремого закону про опозиційну діяльність, пов’язано, як правило, з тим, що правовий статус опозиції частково регулюється положеннями конституцій, а більш детально – спеціальними нормами регламенту парламентів цих країн. Крім того, досить часто діяльність опозиції як в парламенті, так і за його межами підпадає під регулювання законодавства про свободу вираження поглядів та проведення мітингів і демонстрацій. При цьому основними повноваженнями, які закріплюються за парламентською опозицією, в більшості випадків, є: формування “тіньового кабінету міністрів”, право виступу в парламенті, погодження порядку денного, запропонованого парламентською більшістю, використання “години запитань до уряду”, регулярне отримання від уряду інформації про проблеми, що становлять суспільний інтерес, використання механізму інтерпеляції, право рівного доступу до засобів масової інформації, отримання фінансування з державного бюджету, зокрема у вигляді спеціальної (опозиційної) надбавки; право на пропорційну кількість місць в комітетах парламенту та слідчих комісіях.
4. Сьогоднішнє законодавче регулювання опозиційної діяльності в Україні, яке здійснюється на рівні Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” та частково деяких інших законів, є недостатнім та потребує удосконалення. Це зумовлено, в першу чергу, унормованістю великої кількості питань діяльності опозиції на рівні правових звичаїв та домовленостей суб’єктів конституційно-правових відносин, низьким рівнем правової культури цих суб’єктів, недостатнім досвідом демократичного парламентаризму та місцевого самоврядування в Україні. Така ситуація може бути покращена шляхом прийняття спеціальних законів “Про опозиційну діяльність у Верховній Раді України” та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо опозиційної діяльності у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування)”.
5. Закон України “Про опозиційну діяльність у Верховній Раді України” повинен містити в обов’язковому порядку поняття опозиційної діяльності та суб’єкта опозиційної діяльності; порядок утворення парламентської опозиції та припинення її діяльності; принципи представництва опозиції на керівних посад у Верховній Раді та її органах; права парламентської опозиції на пленарних засіданнях Верховної Ради та за її межами; участь опозиції у створенні та діяльності тимчасових слідчих комісій; порядок утворення “тіньового кабінету міністрів”; принципи доступу опозиції до засобів масової інформації; відповідальність за протидію опозиційній діяльності. Цей Закон також повинен передбачати внесення змін до Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” та закріплення за опозицією посади першого заступника голови Верховної Ради України. Крім того, його положення повинні закріплювати механізми, згідно з якими фінансування діяльності опозиційних фракцій та “тіньового кабінету міністрів” відбувається за рахунок власних партійних коштів та/або в межах коштів, які виділяються на утримання секретаріатів відповідних парламентських фракцій.
6. З метою врегулювання опозиційної діяльності на місцевому рівні пропонується прийняти Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо опозиційної діяльності у Верховній Раді Автономної Республіки Крим та представницьких органах місцевого самоврядування)”. Ці зміни повинні полягати, в першу чергу, в уніфікації понятійного апарату та механізмів опозиційної діяльності, які вже встановлені законами України “Про статус народного депутата України”, “Про статус депутатів місцевих рад”, “Про вибори народних депутатів України”, “Про політичні партії” та “Про Кабінет Міністрів України”. В Конституції Автономної Республіки Крим пропонується закріпити за опозицією посаду першого заступника голови Верховної Ради в Автономній Республіці Крим, а в законах України “Про статус депутатів місцевих рад” та “Про столицю України - місто-герой Київ” – посаду секретаря відповідного представницького органу місцевого самоврядування. Крім того, в Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” запропоновано внести зміни та передбачити зменшення кількості депутатів, які можуть прийняти рішення про формування тимчасових контрольних комісій. Рекомендовано передбачити в Законі України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” можливість фінансування місцевого референдуму за рахунок приватних джерел та коштів резервного фонду Державного бюджету України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України - 1996, № 30, ст. 141.
2. Про внесення змін до Конституції України. Закон України від 08.12.2004 р. № 2222 - IV // Відомості Верховної Ради України - 2005, № 2, ст. 44.
3. Георгіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики: Дис. … докт. юрид. наук: спец. 12.00.02 - “Конституційне право” / А.З. Георгіца - Чернівці, 1999. - 426 с.
4. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы / Пер. с нем. Л.Ю.Пантиной. Ред. пер. М.Н. Грецкий. - М: Изд-во “РОССПЭН”, 2002. - 288 с.
5. Дюверже М. Политические партии / Пер. с франц. Л.А. Зиминой. - Науч. изд. - М.: Академический проект, 2000. - 538 с.
6. Dahl R. Introduction / R. Dahl // Regimes and Oppositions. - New Haven, Yale University Press, 1973. - 411 р.
7. Яценюк А. Я ніколи не кажу “ні”. Я кажу: “так, але...” // “Україна молода”. - 2008. - № 1. - С. 4-6.
8. Тимофеева Л.Н. Власть и оппозиция в России: проблемы взаимодействия в условиях демократии // Вестник Российской академии государственной службы при Президенте РФ. - 2006 г., № 5. - С. 34-41.
9. Процитовано за Михальченко М. Позиції опозиції. Хто є хто в Україні // “Віче”. - 2002. - № 3. - С. 3-11.
10. Коран. Дамаск (Сирия): Изд-во Рукаби & Надар. - 2008. - 668 с.
11. Henry St. John Bolingbroke. Dissertation Upon Parties. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://socserv.mcmaster.ca/econ/ugcm/3ll3/bolingbroke/parties.html.
12. Бєлов Д.М., Бисага Ю.М. Конституційно-правове регулювання інституту президента в Україні та Франції. - Ужгород: Ліра, 2007. - 216 c.
13. Конончук С.Г., Ярош О.А. Парламентська опозиція в Україні: модель та запровадження. Дослідження проблеми - К., Український незалежний центр політичних досліджень, 2006. – 64 с.
14. Совгиря О.В. Правовий статус парламентської опозиції (порівняльно-правовий аналіз): дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 - “Конституційне право” / О.В. Совгиря – К.: 2005. - 243 с.
15. Правове регулювання опозиційної діяльності в Україні: постановка проблеми. Берназюк І.М. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. “Держава і право” (Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2009). – № 44. – С. 254 – 261.
16. Офіційний сайт Народного Руху України. Загальна інформація. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nru.org.ua/about/
17. Регламент ВРУ. Постанова Верховної Ради України від 27.07.1994 р. № 129/94-ВР // Відомості Верховної Ради України - 1994, № 35, ст. 338.
18. Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. - К.: Либідь, 2005. - 568 c.
19. Колесник К.О. Парламентська процедура в зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аналіз. Дис. … канд. юрид. наук. 12.00.02 - “Конституційне право”. - Харків, 2003. - 213 с.
20. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. - 2 вид., стереотип. - К.: МАУП, 2001. - 216 с.
21. Танова А.Г. Легальная оппозиция в политическом процессе современного российского общества: дис. … канд. соц. наук: спец. 23.00.02 - “Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии”/ А.Г. Танова - Санкт-Петербург, 2003. - 209 с.
22. Тимофеева Л. Н. Власть и оппозиция: проблемы легитимации и коммуникации, // Народ - партии - власть. Общественно-политические движения как предмет исследования / Сост. Е.И. Хаванов. - М., 1997. - 210 с.
23. Вожеватов М.В. Социально-политические особенности деятельности субъектов оппозиции в регионах современной России (на примере Южного Федерального Округа): дис. … канд. полит. наук: спец. 23.00.02 - “Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии” / М.В. Вожеватов – М., 2006. – 171 с.
24. Граева Т.Е. Представления о политической оппозиции в массовом сознании электората: дис. … канд. социол. наук: спец. 22.00.04 - “Социальная структура, социальные институты и процессы” / Т.Е. Граева - М., 2005. - 161 с.
25. Макеев Д.А. Политическая оппозиция как институт современного российского общества: дис. … канд. полит. наук: спец. 23.00.02 - “Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии” / Д.А. Макеев - М., 2004. - 127 с.
26. Березинський В.П. Транзитивні особливості формування електорального простору сучасної України : автореф. дис... канд. політ. наук : 23.00.02 - “Політичні інститути та процеси” / Дніпропетр. нац. ун-т. - Дніпропетровськ, 2005. - 19 с.
27. Дробуш І.В. Функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 - “Конституційне право” / І.В. Дробуш – К., 2002. - 233 с.
28. Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні: проблеми теорії та практики. дис. … канд. юрид. наук 12.00.02 - “Конституційне право”. - Харків, 2003. - 206 с.
29. Колесник К.О. Парламентська процедура в зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аналіз: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 - “Конституційне право” / К.О. Колесник - Харків, 2003. - 213 с.
30. Чумак В. Статус опозиції в Україні: зміст та межі правового регулювання. Матеріали до круглого столу. - К., 2006. - 17 с.
31. Конончук С.Г., Ярош О.А. Уряд і “тіньовий кабінет”: як можлива вестмінстерська модель у політичному полі України? Дослідження проблеми. - К.: Український незалежний центр політичних досліджень, 2007. - 44 с.
32. Які політичні сили, перебуваючи при владі, більшою мірою поважають права опозиції? Дослідження Центру Разумкова з 27 жовтня по 1 листопада 2006 року в усіх регіонах України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=216.
33. Сергеев С.А. Политическая оппозиция в современной России (федеральный и региональный аспекты): дис. … докт. полит. наук: спец. 23.00.02 - “Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии” / С.А. Сергеев. - Казань, 2005. - 390 с.
34. Сичова В.В. Еволюція інституту політичної опозиції в контексті модернізації системи державного управління України// Актуальні проблеми державного управління. - 2009. № 2 (36) - С. 24-31.
35. Зубрицька Д.В. Вплив політичної опозиції на прийняття парламентських рішень // “Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія”. – Ужгород, 2009. - № 12.
36. Habeas Corpus act. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.constitution.org/eng/habcorpa.htm
37. Bill of Rights 1689. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://avalon.law.yale.edu/17th_century/england.asp
38. The Philosophical Works of the Late Right Honourable Henry St John, Lord Viscount Bolingbroke 3 vol (1776; facsimile reprint 2005). - London: Oxford Press. 2005. – 150 c.
39. Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. - К.: Вища школа, 1993. - 368 с.
40. Крылова Н.С. Британский парламентаризм // Очерки парламентского права (зарубежный опыт). - М.: Институт государства и права РАН, 1993. - 270 с.
41. Витяг з Регламенту Палати громад (Великобританія) // Свєтова С. Практика парламентаризму. - К.: Заповіт, 1997. - 132 с.
42. Inside Canada's Parliament: an introduction to how the Canadian Parliament works. - Ottawa: Library of Parliament, 2002. - 40 p.
43. Декларация прав человека и гражданина 1789 г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.liberte.newmail.ru/declaration.html
44. Конституція Французької республіки 1958 г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vivovoco.rsl.ru/VV/LAW/FRANCE_W.HTM
45. Becker C. The Declaration of Independence: A Study on the History of Political Ideas (New York: Harcourt, Brace and Co., 1922). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://oll.libertyfund.org/index.php?option=com_staticxt&staticfile=show.php&title=1177
46. Конституція США // Д. П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О. М. Мокровольського. - К.: Веселка, 1993. - 192 с.
47. Конституция Португальской республики 1976 г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/law/portugal_constitut.html
48. Basic Law for the Federal Republic of Germany. German Bundestag - Administration - Public Relations Division. - Berlin, 2008. - 96 p.
49. Государственное право Германии: Сокращ. пер. с нем. семитомн. изд. - Т. 1. - М.: Институт государства и права РАН, 1994. - 312 с.
50. Конституція Норвегії 1814 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.stortinget.no/en/In-English/About-the-Storting/The-Constitution/ The-Constitution
51. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник - Львів: юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2003. - 234 с.
52. Бартенев Д.Г. Основы конституционного права Финляндии /Д.Г. Бартенев; Юридический институт (Санкт-Петербург). - науч. изд. - СПб.: Юридический институт, 2004. - 174 с.
53. Конституція Литовської республіки 1992 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/LIBRARY/catalog/law/lit_konst1.htm.
54. Конституция Сейшел 1979 г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.vokrugsveta.ru/encyclopedia/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%B9%D1%88%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5_%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0
55. Constitution of the Republic of Slovenia. Official Gazette RS. - Ljubljana: 2006. - 55 с.
56. The Wordsworth Dictionary on British history. Editor J.P. Kenyon. - Ware, Wordsworth Editions Ltd., 1994. - 416 c.
57. Liberals in Schism: A History of the National Liberal Party, by David Dutton. - London; I.B. Tauris & Co Ltd, 2008. - 272 c.
58. Напередодні 13-ої річниці прийняття Конституції України Голова Трудової партії України Дмитро Сирота прокоментував сучасний конституційний процес в Україні. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.tpu.org.ua/ua/news/top_news/detail/590.
59. Створення Блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.razom.org.ua/454/455.
60. Сартори Дж. Партии и партийные системы: Рамки анализа // Партии и выборы: Хрестоматия. Ч.1. - М.: ИНИОН РАН, 2004. - 159 с.
61. Kolinski E. Opposition // The Blackwell Encyclopedia of Political Science. - London: Oxford Press, 1993. - 397 с.
62. Брегеда А. Ю. Основи політології: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 312 с.
63. Політологія: Курc лекцій: Навч. посібник І.С. Дзюбко, В.Ф. Панібудьласка, Ю.С. Шемшученко та ін.; За заг. ред. І. С. Дзюбка. - К.: Вища школа, 1993. - 252 с.
64. Лопханова Н. И. Проблема понимания и интерпретации в герменевтике Г. Г. Гадамера и культурно-исторической теории языка Л.С. Выготского: автореф. дис. … канд. филос. наук : 09.00.01 - “Онтология и теория познания” / Н.И. Лопханова, Соврем. гуманит. ин-т. - М., 2003. - 218 с.
65. Рикёр П. Память, история, забвение / Пер. с фр. И.И. Блауберг, И.С. Вдовина, О.И. Мачульская, Г.М. Тавризян - М.: Изд-во гуманит. лит-ры, 2004. - 728 с.
66. Матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ / За ред. Ю. Ключковського. - К.: ФАДА ЛТД, 2008. - 340 с.
67. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-III // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 5-6, ст.30.
68. Про Регламент Верховної Ради України. Закон України від 10.02.2010 р. № 1861-VI // Голос України вiд 17.02.2010 - № 28.
69. Регламент Верховної Ради України від 19.09.2008 р. Постанова ВРУ № 547-VI // Відомості Верховної Ради України, 2009, № 1-2,3-4, ст.1.
70. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України та Регламенту Верховної Ради України” від 26.11.2009 р. № 30-рп/2009 // Офіційний вісник України вiд 18.12.2009 - 2009 р., № 95, стор. 100, ст. 3286.
71. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 80, 90, 106 Конституції України) від 27.06.2000 р. № 1-в/2000 // Офіційний вісник України - 2000, № 30, стор. 163, ст. 1287.
72. Про політичні партії в Україні. Закон України від 05.04.2001 р. № 2365-ІІІ // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 23, ст.118.
73. Сичова В.В. Легітимація політичної опозиції як умова підвищення ефективності діяльності органів влади щодо соціально-економічного розвитку регіону // Державне будівництво, № 1 - 2006. Електронне видання Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2006-1/index.html
74. Бабкін В. Д. Опозиція // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. - К.: Укр. енцикл., 2002. - Т. 4. - 792 с.
75. Даль В.И. Большой иллюстрированный толковый словарь русского языка. Современное написание. - М.: АСТ, 2008. - 349 с.
76. Брокгауз Ф.А. Энциклопедический словарь / Ф.А. Брокгауз, И.А. Ефрон; под ред. И.Е. Андреевского. - 7-е изд. - СПб.: Типолитография И.А. Ефрона, 1898. Електронний ресурс: http://www.vehi.net/brokgauz/index.html.
77. Гизо Ф. “О средствах правления и оппозиции в современной Франции” [Електронний ресурс]. Режим доступу: www/partyofregions.org.ua/opposition-a-z/4270e0d95879e.
78. Большая Советская Энциклопедия. В 30 томах. М.: Изд-во “Советская энциклопедия”. 1970-1978. Изд-е третье. - Ст. 50547.
79. Левада-центр: Россияне одобряют критику власти, но не ее смену. 04.08.2008 г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.democrat-info.ru/2008/08/04/levada-tsentr-rossiyane-odobryayut-kritiku-vlasti-no-ne-ee-smenu.
80. Y. Mersel. How patriotic can the opposition be? The role of the minority party during national crisis. [Електронний ресурс]. Режим доступу:www.jeanmonnetprogram.org/fellowsforum/ymersel_presentation.pdf.
81. Про політичну опозицію. Проект Закону від 16.07.2002 р. № 2007. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=12810.
82. Вінничук Н.Ю. Політична опозиція як інститут сучасної демократії: дис... канд. політ. наук: 23.00.02 - “Політичні інститути і процеси” / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2007. - 183 с.
83. Зеркин Д.П. Политический конфликт и оппозиция // Социально-политический журнал. - 1998. - № 5. - 89-98.
84. Политология: Энциклопедический словарь / Общ. ред и сост. Ю.И.Аверьянов. - М.: Изд-во Моск. коммерч.ун-та, 1993. - 431с.
85. Рябов С. Опозиція як джерело альтернативної політики // “Вибори і демократія”. - 2006. № 4. - С. 9-20.
86. Гаврилов Г.А. Модели политической оппозиции: теоретико-методологический анализ. - Екатеринбург, УрО РАН, 2003. - 158 с.
87. Бромхед П. Эволюция Британской конституции. Пер. c англ. Карповой Д.П., Лисицына Е.Н.. Отв. ред. Баранчиков В.А.. - М.: Юрид. литература, 1978 г. - 336 с.
88. Саенко Г.В. Оппозиция … Оппозиция … Оппозиция? Да здравствует оппозиция! (Политическая оппозиция как социальное явление). - М., 1995.
89. Про опозиційну політичну діяльність. Проект Закону України від 25.05.2006 р. № 1011. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=27257
90. Гельман В.Я. Политическая оппозиция в России: вымирающий вид? // Полис. - 2004. - № 4. - С. 53-59.
91. Paleski K. Opozycja polityczna - proba typologii / Opozycia w systemach demokratycznych i niedemokratycznych. - Inst. Nauk spol. Academii Pedagogicznej im. KEN - Krakow, 2001. - 546 s.
92. Punnett R. British government and politics, Dartmouth Pub. Co., USA - 1994. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://openlibrary.org/b/OL1435276M/British_government_and_politics.
93. Лінц Х.-Х. Президентська система і парламентаризм // У кн.: Демократія: Антологія / Упоряд. О. Проценко. - К.: Смолоскип, 2005. - 1108 с.
94. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. Бураковський С.О. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.
95. Силенко Л.М. Конституційні основи системи стримувань і противаг як засіб організації та функціонування державної влади в Україні. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 - “Конституційне право”. - К., 2000. - 208 с.
96. Л. Гурська. Бунт і опозиція // Етнокультурні проблеми політичного процесу в Україні: Колективна монографія. – Львів: Центр політичних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка, 2001. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://westukr.itgo.com/hurska.html.
97. Дерябина Е.С. Политическая оппозиция в переходный период отечественной истории (1985-1993 гг.): дис. ... канд. ист. наук. 07.00.09 - “Историография, источниковедение и методы исторического исследования” – Пермь, 1998. - 197 с.
98. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Закон України від 06.04.2004 № 1667-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 30.07.2004 - 2004 р., / 30-31 /, стор. 1194, ст. 382.
99. Хессе К. Основы конституционного строя. - М.: Прогресс, 1981. - 368 с.
100. Латинська мова. Навчальний посібник. Антонюк Г.Д. - Львів: Львівська політехніка, 2006. - 172 с.
101. Семигин Г.Ю. Субъекты политики // Политическая энциклопедия: В 2 т. - Т. 2 / Национальный общественно-научный фонд; рук. проекта Г.Ю. Семигин; Науч.-ред. совет: пред. совета Г.Ю. Семигин. - М., 1999. - 1454 c.
102. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Бусел В.Т. - К.: ВТФ Перун, 2007. - 1736 c.
103. Кельзен Г. Чисте правознавство: З дод. Проблеми справедливості / Пер. з нім. О. Мокровольського. - К.: Юніверс, 2004. - 496 с.
104. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн: підр./ В.М. Шаповал - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 496 с.
105. Майданник О.О. Теоретичні проблеми контрольної функції парламенту України. дис. … докт. юрид. наук за спеціальністю 12.00.02 - “Конституційне право”. - К.: Інститут законодавства ВРУ, 2007. - 417 с.
106. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. Учебник. – М.: “Юристъ”, 1997. - 572 с.
107. Салмин А.М. Партийная система в России в 1989 - 1993 г.: Опыт становлення. - М.: Начала-Прес, 1994. - 216 с.
108. Про статус народного депутата України. Закон України від 17.11.1992 року № 2790-XII. Із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 3, ст. 17.
109. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27.10.1999 р. № 1-15/99 // Офіційний вісник України вiд 19.11.1999 - 1999 р., № 44, стор. 71.
110. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої, третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 26, частин першої, другої, третьої статті 27 Закону України “Про статус народного депутата України” та за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України (справа про гарантії депутатської недоторканності) від 26.06.2003 р. № 1-15/2003 // Офіційний вісник України вiд 25.07.2003 - 2003 р., № 28, стор. 119, ст. 1381.
111. Про боротьбу з корупцією. Закон України від 05.10.1995 р. № 356/95-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1995, № 34, ст. 266.
112. Про засади запобігання та протидії корупції. Закон України від 11.06.2009 р. № 1506-VI // “Урядовий кур'єр” вiд 22.07.2009 - № 130.
113. Про Пам’ятку щодо організації роботи із запитами та зверненнями народних депутатів України, а також зверненнями, запитами та запитаннями депутатів місцевих рад. Наказ Міністерства юстиції України від 21.06.2007р. № 414/5. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v414_323-07.
114. Про комітети Верховної Ради України. Закон України від 04.04.1995 р. № 116/95-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1995, № 19, ст.134.
115. Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 № 1153 // Офіційний вісник України - 1997 р., № 43, стор. 50.
116. Про статус депутатів місцевих рад. Закон України від 11.07.2002 р. № 93-IV // Відомості Верховної Ради України, 2002, № 40, ст. 290.
117. Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України. Закон України від 15.01.2009 року № 890-VI // Відомості Верховної Ради України, 2009, № 25, ст. 311.
118. Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2009 від 10.09.2009 р. у справі № 1-26/2009 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України Закону України “Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України” // Вісник Конституційного Суду України, 2009. № 6. - С. 6-10.
119. Визнання неконституційним прийнятого Закону про тимчасові слідчі комісії призведе до ігнорування діяльності комісій з боку осіб, щодо яких вони будуть проводити свою роботу. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/publish/article/news_left?art_id=168597&cat_id=37486.
120. Медвідь А.Б. Конституційно-правовий статус тимчасових комісій Верховної Ради України. дис. … канд. юрид. наук // 12.00.02 “Конституційне право”. - К., 2008 [Електронний ресурс]. Доступ з екрану http://disser.com.ua/content/350803.html.
121. Миляев С. Конституционное право: конспект лекций. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2008. - 286 с.
122. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Закон України від 23.12.1997 р. № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1998, № 20, ст.99.
123. Про Конституційний Суд України. Закон України від 16.10.1996 р. № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 49, ст.272.
124. Про проведення Парламентської конференції “Досвід, форми і методи діяльності парламентаріїв”. Постанова Президії Верховної Ради України від 12.04.1994 р. № 4071-ХІІ.
125. Вестмінстер у Верховній Раді. В. Бушанський [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1536.
126. Публічне обговорення проекту Закону України “Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів” (попередня назва – “Про лобіювання”) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pdp.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1449:-l-r-l-r&catid=3:newsflash&Itemid=66.
127. Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку: Монографія / За заг. ред. Ю.Г. Рубана. - К.: НІСД, 2008. - 744 с.
128. Офіційний сайт Міністерства юстиції України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/499.
129. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 25-26, ст. 131.
130. 7-8 вересня 2005 року у Нью-Йорку Голова Верховної Ради України Володимир Литвин узяв участь у ІІ Всесвітній конференції голів національних парламентів, скликаній ООН і міжнародною організацією Міжпарламентський союз. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.viche.info/journal/38/
131. Відповідна роль парламентів та ЗМІ у забезпеченні громадськості об’єктивною, точною та достовірною інформацією. [Електронний ресурс]. Режим доступу: gska2.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/421_1-PostKom(PrRez).doc.
132. Конституційний процес в Україні (2005-2008). За ред. Б.Є. Захарова. Наукове видання Харківської правозахисної групи. - Харків: Права людини, 2009. - 320 с.
133. Про парламентську опозицію. Проект закону від 04.09.2006 р. № 1011-1. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=27810
134. Большая Советская Энциклопедия. В 30 томах. М.: Изд-во “Советская энциклопедия”, 1970-1978. Изд-е третье. - Ст. 50547.
135. Терлюк І.Я. Особливості державотворення в Україні в період “Другої УНР” (Директорії) // Збірник наукових праць Львівського державного університету внутрішніх справ. - Львів, 2008. № 2. - 76 с.
136. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 93 Конституції України (справа про позачерговий розгляд законопроектів) вiд 28.03.2001 № 2-рп/2001 // Офіційний вісник України вiд 27.04.2001 - 2001 р., № 15, стор. 105, ст. 658.
137. Сарторі Дж. Порівняльна конституційна інженерія: Дослідження структур, мотивів і результатів: Пер. з англ. Мороз О.І. - К.: АртЕк, 2001. - 224 c.
138. Угода про створення Антикризової коаліції у Верховній Ради України V скликання між фракцією Партії регіонів, фракцією Соціалістичної партії України та фракцією Комуністичної партії України від 07.07.2006 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0005001-06&p=1252764513700271.
139. Prelims and Editorial and 'The Relaunch of Irish Political Studies'. Paul Mitchell; Ben Tonra. Irish Political Studies, Volume 17, Issue 1 Summer 2002 , pages 1-8.
140. Погорєлова А. “Слухання в комітетах Верховної Ради України в контексті культури парламентаризму” // Журнал Верховної Ради України “Віче”. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1154.
141. Литвин видав зарплату нардепам тільки за роботу в комітетах. Ліга-Новини від 05.10.2009 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://news.liga.net/ukr/news/NU096585.html.
142. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення статті 86 Конституції України та статей 12, 19 Закону України “Про статус народного депутата України” (справа про запити народних депутатів України № 1-12/99) від 19.05.1999 р. № 4-рп/99 // Офіційний вісник України вiд 04.06.1999 - 1999 р., № 20, стор. 283.
143. Рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2003 від 14.10.2003 р. у справі № 1-21/2003 за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 84, пункту 34 частини першої статті 85, частини першої статті 86, статті 91 Конституції України, частин другої, третьої, четвертої статті 15 Закону України “Про статус народного депутата України” (справа про направлення запиту до Президента України). Вісник Конституційного Суду України. № 5. 2003. 5-11 с.
144. Про державну службу. Закон України від 16.12.1993 р. № N 3723-XII // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст.490.
145. Забезпечення контрольної функції парламенту у стосунках між законодавчою та виконавчою гілками влади. Дослідження Лабораторії законодавчих ініціатив (м. Київ) на замовлення Програми сприяння парламенту України Університету Індіани. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pdp.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=879:-69-2-visnyk-&catid=43:-i--&Itemid=119#2.
146. Майданник О.О. Інтерпеляція як форма контрольної діяльності парламенту. Сучасні правові проблеми українського державотворення: Матеріали державної наукової конференції (09-10 квітня 2009 року, м. Біла Церква). - 2009 - Випуск № 6/300. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://tezy.btsau.edu.ua/ua/?iss=27&page=4.
147. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О. Ріяка (керівник авт. кол.), B.C. Семенов, М.В. Цвік та ін.; за заг. ред. В.О. Ріяки. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 512 с.
148. Синклер Т. Контроль з боку комітетів Конгресу. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pdp.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=876:123-a2--------&catid=43:-i--&Itemid=119.
149. Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин інциденту за участю Міністра внутрішніх справ України Луценка Ю.В., який мав місце 4 травня 2009 року в аеропорту м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина. Постанова Верховної Ради України від 19.05.2009 р. № 1339-VI // Відомості Верховної Ради України, 2009, № 43, ст.642.
150. Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування інциденту за участю Міністра внутрішніх справ України Луценка Ю.В., який стався 4 травня 2009 р., та інших повідомлень про можливі зловживання з його боку. Постанова Верховної Ради України від 19.05.2009 р. № 1340-VI // Відомості Верховної Ради України, 2009, № 42, ст.637.
151. Про Рахункову палату. Закон України від 11.07.1996 р. № 315/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 43, ст.212.
152. Association of California State supervisors. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.acssonline.org/Home/tabid/90/Default.aspx.
153. Українське ноу-хау: плутанина з опозицією. Кравець А. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/domestic/story/2007/10/071009_bondarenko_coalition_sp.shtml.
154. Про Кабінет Міністрів України. Закон України від 16.05.2008 р. № 279-VI // Відомості Верховної Ради України, 2008, № 25, ст.241.
155. Склад опозиційного уряду Януковича. Список. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.newsru.ua/arch/ukraine/21dec2007/yrjaddd.html.
156. Альтернативный парламент оппозиционеров России соберется на заседание. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.democrat-info.ru/2008/05/17/alternativnyiy-parlament-oppozitsionerov-rossii-soberetsya-na-zasedanie.
157. Her Majesty's Opposition. M. Durkin and O. Gay. Standard Note SN/PC/3910. - London. 2006. – 6 p.
158. Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування. Закон України від 15.07.1997 р. № 452/97-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1997, № 38, ст.249.
159. З'їзд луганських сепаратистів 29.11.2004 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.utr.tv/news/?id=1974.
160. Про асоціації органів місцевого самоврядування. Закон України від 16.04.2009 р. № 1275-VI // Відомості Верховної Ради України, 2009, № 38, ст.534.
161. Асоціацію сільських та селищних рад зареєстровано. Газета “Урядовий кур’єр” від 09.10.2009. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukurier.gov.ua/index.php?news=1&id=2507.
162. Краснікова О.В. Конституційна відповідальність в системі захисту правового статусу суб’єктів місцевого самоврядування. дис. … канд.. юрид. наук. 12.00.02 - “Конституційне право”. - Одеса, 2004. - 197 с.
163. Куйбіда В.С. Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування: Монографія. - К.: МАУП, 2004. - 432 с.
164. Щебетун І.С. Організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні. дис. … канд. юрид. наук. 12.00.02 - “Конституційне право”. - Харків, 2002. - 198 с.
165. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1997, № 24, ст.170.
166. Пастернак О.М. Суб'єкти правових відносин у сфері місцевого самоврядування в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 - “Конституційне право” / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2006. - 22 с.
167. Про всеукраїнський та місцеві референдуми. Закон України від 03.07.1991 р. № 1286-XII// Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, № 33, ст.443.
168. Як територіальна громада може впливати на вирішення питань місцевого значення / М.В. Лациба, В.В. Бондаренко - К.: [Український незалежний центр політичних досліджень], 2007. - 108 с.
169. Статут територіальної громади міста Києва. Рішення Київської міської ради від 28.03.2002 р. № 371/1805. Зареєстровано наказом Міністерства юстиції України від 02.02.2005 р. № 14/5.
170. Про звернення громадян. Закон України від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 47, ст.256.
171. Про інформацію. Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 48, ст.650.
172. Про доступ до судових рішень. Закон України від 22.12.2005 р. № 3262-IV // Відомості Верховної Ради України, 2006, № 15, ст. 128.
173. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим. Закон України від 23.12.1998 р. № 350-XIV // Відомості Верховної Ради, 1999, № 5-6, ст. 43.
174. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.) // Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/history/1710cnst.htm.
175. Про вибори народних депутатів України. Закон України від 25.03.2004 р. № 1665-IV // Відомості Верховної Ради України - 2004 р. /27-28/ стор. 1098, ст. 366.
176. Про затвердження складу організаційного комітету з підготовки та проведення науково-практичної конференції “Політична опозиція: світовий досвід та українська практика”. Розпорядження КМУ від 24.02.1995 р. № 107-р.
177. Декларація єднання та співпраці заради майбутнього України від 13.09.2005 р. // Урядовий кур'єр вiд 15.09.