ЗАХИСТ ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ У РАМКАХ РАДИ ЄВРОПИ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДІР ІГОР ЮРІЙОВИЧ
УДК 342.7

ЗАХИСТ ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ ЛЮДИНИ
В УКРАЇНІ У РАМКАХ РАДИ ЄВРОПИ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Алмаші Мирослав Михайлович
кандидат юридичних наук

Київ – 2010

З М І С Т

ВСТУП ………………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЗАХИСТУ ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ У РАМКАХ РАДИ ЄВРОПИ ………………….12
1.1. Поняття “захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи”..…....…………………………………………………………..………..13
1.2. Еволюція захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи...……….…………………………………………………………………….….26
Висновки до Розділу 1 ………………………………………….………………..…56
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ ЩОДО ЗАХИСТУ ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ У РАМКАХ РАДИ ЄВРОПИ .....................................................................................61
2.1. Розвиток політико-правової думки щодо захисту громадянських прав людини від часів Античного Світу до проголошення незалежності
України 24 серпня 1991 року..……................….…………...…………..............……62
2.2. Розвиток політико-правової думки щодо захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи після проголошення
незалежності України ……...........................................................................................79
Висновки до Розділу 2 ………………………….…..…………...…………………88
РОЗДІЛ 3. НОРМАТИВНА СИСТЕМА ЗАХИСТУ ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ У РАМКАХ РАДИ ЄВРОПИ……….……….….91
3.1. Нормативна система захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за внутрішньодержавним правом.…...............................…..92
3.2. Нормативна система захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за міжнародним правом................................…………..…...101
Висновки до Розділу 3 .…………………………………………………………...122
РОЗДІЛ 4. ІНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА ЗАХИСТУ ГРОМАДЯНСЬКИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ У РАМКАХ РАДИ ЄВРОПИ…….……..….….127
4.1. Інституційна система захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за внутрішньодержавним правом…………………….…...128
4.2. Інституційна система захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за міжнародним правом................................………..….….140
4.3. Захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи Європейським судом з прав людини................…………..…………….………..….177
Висновки до Розділу 4 ..………………………………………………………….211

ВИСНОВКИ ……………………………………………………….……………..214
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………….…….…221

ВСТУП

Важливим чинником подальшого розвитку України як демократичної і правової держави є закріплення, належне забезпечення, гарантування та захист прав людини. При цьому важливе значення має міжнародне співробітництво України у цій сфері, в тому числі і у рамках Ради Європи, яка значну увагу приділяє правам людини. З-поміж різних груп прав людини фундаментальними та основоположними є громадянські права, а основним правом людини беззаперечно є право на життя. Без забезпечення належної реалізації та захисту громадянських прав людини, в першу чергу права людини на життя, в кожній окремо взятій країні, не може існувати належна реалізація чи захист всіх інших груп прав людини. У такому випадку права людини стають декларативними, формальними, не діючими у реальному житті – все це свідчить, що дана держава не є демократичною, а є авторитарною чи тоталітарною. Належний захист прав людини свідчить про наявність у державі верховенства права, законності, діяльність державних органів та їх посадових осіб виключно у рамках закону, сприяє розвиткові громадянського суспільства, зміцненню міжнаціональної злагоди та толерантності.
Із здобуттям незалежності України відбулися суттєві позитивні зміни у формуванні правового статусу людини, утвердженні громадянських прав людини, створенні системи захисту громадянських прав людини. Після вступу у 1995 році до Ради Європи Україна взяла на себе зобов’язання щодо захисту прав людини у рамках цієї організації.
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в сучасних умовах розбудови України як демократичної і правової держави, еволюції концепції прав людини, розвитку системи захисту громадянських прав людини, євроінтеграції України, важливе практичне та теоретичне значення набуває дослідження проблематики захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи.
Проблематику захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи серед учених-юристів України досліджували: М.М.Алмаші, О.М. Биков, Ю.М.Бисага, Д.М.Бєлов, В.П.Колісник, О.Л.Копиленко, В.О.Нікітюк, Л.І. Рябошапко, М.М.Товт та інші. Вагомий внесок у дослідження проблематики захисту громадянських прав людини у рамках Ради Європи російські учені: А.Х.Абашидзе, Е.А.Лукашова, С.С. Юр’єв. Серед інших зарубіжних авторів, які досліджували захист громадянських прав людини у рамках Ради Європи, доцільно виокремити: К.Екштайна, Ф.Ермакору, Ф. Капоторті, Г.К.Шеу.
Новизна теми дослідження полягає в тому, що незважаючи на широке визнання громадянських прав людини, закріплення в актах законодавства України та документах Ради Європи окремих громадянських прав людини, проблематика захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи є малодослідженою. Зокрема, у вітчизняній науці конституційного права до останнього часу не існувало фундаментальних досліджень захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи. Науковці досліджують лише певні аспекти та складові даної проблематики, зокрема: діяльність Європейського суду з прав людини. На нашу думку, проблема захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи потребує комплексного наукового дослідження.
Актуальність дослідження проблематики захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, також пов’язана, по-перше, зі створенням теоретичних засад захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи; по-друге, з потребою вдосконалення чинного законодавства України у сфері захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи відповідно до новітніх стандартів Ради Європи з прав людини; по-третє, з необхідністю вдосконалення системи захисту прав людини в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із планом науково-дослідної роботи кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету на 2006–2010 рр. Тема дослідження пов’язана із комплексною темою “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.ст.”, яка розробляється науковцями Ужгородського національного університету та зареєстрована у державному реєстрі за № 0198U007793, одним з виконавців якої був дисертант.
Мета та завдання дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз проблематики правового регулювання захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, з’ясування основних проблем у сфері захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, визначення основних перспектив розвитку захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи.
Визначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання таких важливих завдань дослідження:
 визначити поняття “захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи”;
 з’ясувати ознаки поняття “захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи”;
 охарактеризувати еволюцію захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи;
 проаналізувати інституційну та нормативну системи захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи;
 з’ясувати основні проблеми у сфері захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи;
 визначити основні перспективи розвитку захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи;
– cформулювати пропозиції щодо вдосконалення системи захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи.
Предмет дослідження – захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний матеріалізм та об’єктивний ідеалізм, як універсальні методи наукового пізнання, а також система загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, які забезпечують достовірність пізнання та вирішення поставлених мети та завдань. Серед загальнонаукових методів використовувалися методи аналізу, синтезу, абстрагування, індукції, дедукції, аналогії, моделювання, за допомогою яких визначено основні проблеми та перспективи розвитку у сфері захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, охарактеризовано еволюцію захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, а також еволюцію політико-правової думки щодо захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи.
Спеціально-юридичні методи, зокрема: формально-догматичний, порівняльно-правовий, історично-правовий методи, дали змогу проаналізувати захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, виробити пропозиції щодо його вдосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання.
У межах проведеного дослідження автором:
вперше:
– визначено поняття «захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи» як систему норм та принципів права Ради Європи, що поширюється на Україну; уповноважених суб’єктів та їх практична діяльність, спрямовані на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених громадянських прав людини в Україні.
– визначено ознаки поняття «захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи»:
а) це система норм та принципів права Ради Європи, що поширюється на Україну;
б) ця система норм та принципів права Ради Європи, що поширюється на Україну, реалізується виключно уповноваженими суб’єктами шляхом їх практичної діяльності;
в) практична діяльність уповноважених суб’єктів спрямована на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених громадянських прав людини в Україні;
– визначено поняття «захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за внутрішньодержавним правом» як систему норм та принципів внутрішньодержавного права України, прийнятих у відповідності до рекомендацій органів Ради Європи, а також відповідно до зобов’язань України перед Радою Європи, уповноважених суб’єктів та їх практична діяльність, спрямовані на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених громадянських прав людини в Україні.
– визначено поняття «захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за міжнародним правом» як систему норм та принципів міжнародних договорів та інших актів органів Ради Європи, як обов’язкового, так і рекомендаційного характеру, судова прецедентна практика Європейського суду з прав людини, уповноважених суб’єктів та їх практична діяльність, спрямовані на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених громадянських прав людини в Україні.
удосконалено:
– наукову концепцію прав людини, та її складову – захист прав людини, обґрунтовано, що захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи є невід’ємною складовою єдиної цілісної системи захисту прав людини;
– наукову концепцію щодо співвідношення внутрішньодержавного та міжнародного права при захисті громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи;
набули подальшого розвитку:
– система наукових знань, щодо розуміння захисту прав людини у широкому розумінні не як тільки діяльність по відновленню порушених громадянських прав людини в України (правовідновлювальний аспект), але й також як діяльність спрямовану на забезпечення належної реалізації (правозабезпечувальний аспект) та запобігання порушенню громадянських прав людини (превентивний аспект);
– система наукових знань, щодо захисту громадянських прав людини, зокрема, обґрунтовано та визначено основні перспективи розвитку захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, зокрема: впровадження ефективного механізму відшкодування шкоди заподіяної людині внаслідок неправомірних дій чи іншого неналежного виконання своїх обов’язків, що порушує громадянські чи інші права людини з боку державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, шляхом законодавчого встановлення їх юридичної відповідальності за заподіяння такої шкоди всім своїм майном та звільнення їх з посади; впровадження механізму регресу за відповідними рішеннями Європейського суду з прав людини щодо України стосовно державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, інших посадових осіб та суддів, які порушили громадянські чи інші права людини;
– система наукових знань щодо вдосконалення системи захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи. Зокрема, з метою вдосконалення захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, розвитку громадянського суспільства в Україні, утвердження прав людини, створення передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України, доцільно прийняти Закон України «Про внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України», згідно якого прийняти нову статтю Цивільного кодексу України, в якій буде зазначено право регресу для України як держави за відповідними рішеннями Європейського суду з прав людини щодо України стосовно державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, інших посадових осіб та суддів, які порушили громадянські чи інші права людини, шляхом законодавчого встановлення їх цивільно-правової відповідальності за заподіяння такої шкоди всім своїм майном.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації розширюють простір для подальшого теоретичного дослідження в юридичній науці актуальних проблем захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, щодо дослідження захисту прав людини у рамках Ради Європи; реалізації прав людини в Україні у рамках Ради Європи; порівняльно-правового аналізу захисту прав людини в Україні та інших країнах-членах Ради Європи.
Рекомендації, зазначені у дисертації, можуть бути використані у процесі вдосконалення законодавства України про захист громадянських прав людини, у практичній діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій та інших суб’єктів у сфері захисту прав людини, а також у процесі викладання в юридичних та інших навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовані автором у виступах на 7 науково-практичних конференціях: всеукраїнській науково-практичній конференції “Права людини: історія, сучасність та майбутнє” (м. Ужгород, 10 грудня 2007 р., текст доповіді опублікований), всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми євроінтеграції України” (м. Ужгород, 8 квітня 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Закордонне українство: утвердження української присутності в світі” (м. Ужгород, 14-15 травня 2008 р., текст доповіді опублікований), всеукраїнській науково-практичній конференції “Права людини” (м. Ужгород, 10 грудня 2008 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Українське державотворення” (м. Ужгород, 15 березня 2009 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Права людини і глобалізація” (м. Ужгород, 10 грудня 2009 р.), та міжнародній конференції «Майбутнє Європейського суду з прав людини» (м. Інтерлакен, Швейцарія, 19 лютого 2010 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження автором викладено у наступних публікаціях:
1. Дір І.Ю. Захист громадянських прав національних меншин в Україні згідно міжнародних стандартів Ради Європи / І.Ю.Дір // Права людини у сучасному світі: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, (Ужгород, 10 грудня 2007 р.) / Закарпатський інститут ім. А.Волошина Міжрегіональної Академії управління персоналом. – Ужгород, Видавничий центр Закарпатського інституту ім. А.Волошина МАУП, 2007. – С. 82 – 87.
2. Дір І.Ю. Захист громадянських прав людини Комісаром Ради Європи з прав людини / І.Ю.Дір // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 9. – Ужгород: Ліра, 2008. – С. 113 – 114.
3. Дір І.Ю. Захист громадянських прав національних меншин в Україні згідно з міжнародними стандартами Ради Європи / І.Ю.Дір // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2008. – Випуск 39. – С. 193 – 196.
4. Дір І.Ю. Захист громадянських прав людини Комісаром Ради Європи з прав людини: основні проблеми та перспективи розвитку / І.Ю.Дір // Закордонне українство: утвердження української присутності в світі: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (Ужгород, 14-15 травня 2008 р.) / Закарпатська обласна рада, Закарпатська обласна державна адміністрація, Ужгородський національний університет. – Ужгород, Ліра, 2008. – С. 292 – 298.
5. Дір І.Ю. Поняття “захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи” та його ознаки / І.Ю.Дір // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 13. – Ужгород: Ліра, 2010. – С. 72 – 77.
6. Дір І.Ю. Еволюція захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи / І.Ю.Дір // Соціально-правові реформи в незалежній Україні: досягнення, проблеми, перспективи. – К: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2010. – С. 202 – 206.

Список литературы

В И С Н О В К И

У кожній демократичній державі надзвичайно актуальною є проблематика належного захисту прав людини. Права людини можуть реалізовуватися тільки в умовах демократичної і правової держави, а захист прав людини є важливою гарантією для належної реалізації прав людини. Створення системи захисту прав людини кожною демократичною державою, її участь у міжнародній системі захисту прав людини (на універсальному та регіональному рівнях) є запорукою її розвитку як демократичної і правової держави, вагомим внеском у збереження миру на Землі та у розвиток міжнародного співробітництва у сфері прав людини.
Розвиток системи захисту прав людини у рамках Ради Європи (як різновиду регіональної системи захисту прав людини) розпочався із ухваленням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 4 листопада 1950 року, що набула чинності у 1953 році. Рада Європи та її органи важливу роль приділяють правам людини, їх реалізації та захисту. Саме тому членство України у Раді Європи свідчить про її демократичність та відданість принципам верховенства права, плюралістичної демократії та правам людини. Рада Європи здійснює значний вплив на реформування національної правової системи України в контексті її міжнародно-правових зобов’язань перед Радою Європи, в тому числі щодо захисту громадянських прав людини в Україні.
Забезпечення належного захисту громадянських прав людини в Україні є важливим завданням держави і актуальним напрямом розвитку конституційного права України та міжнародного співробітництва України, в тому числі у рамках Ради Європи.
Громадянські права людини складають найбільш важливу групу єдиної цілісної системи прав людини. З-поміж громадянських прав людини виділяють: право на життя, право на честь і гідність, право на свободу віросповідання, право на свободу пересування, право на особисту недоторканність, право на недоторканність житла, право на невтручання в сімейне та особисте життя, право на таємницю кореспонденції, право на національне ім’я, право на використання рідної мови, право на недопущення примусової асиміляції та інші. Деякі з цих прав можуть бути реалізовані тільки індивідуально – право на життя, деякі тільки колективно – право на недопущення примусової асиміляції, а деякі як індивідуально, так і колективно – право на недоторканність житла. Все це обумовлює відповідні підходи та механізми захисту таких прав. Захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи є невід’ємною складовою єдиної цілісної системи захисту прав людини
На нашу думку, захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи – це система норм та принципів права Ради Європи, що поширюється на Україну; уповноважених суб’єктів та їх практична діяльність, спрямовані на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених громадянських прав людини в Україні.
Ознаки поняття «захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи»:
1. Це система норм та принципів права Ради Європи, що поширюється на Україну. З-поміж норм та принципів права Ради Європи, що поширюється на Україну, можна окремо виділити конвенції, хартії та інші міжнародні договори, інші акти органів Ради Європи (обов’язкового та рекомендаційного характеру), судову прецеденту практику Європейського суду з прав людини, а також окремі норми та принципи внутрішньодержавного права України, прийняті у відповідності до рекомендацій органів Ради Європи, а також відповідно до зобов’язань України перед Радою Європи, зокрема, взятих Україною при її вступі до Ради Європи. Наприклад, Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року.
2. Ця система норм та принципів права Ради Європи, що поширюється на Україну, реалізується виключно уповноваженими суб’єктами шляхом їх практичної діяльності. До таких уповноважених суб’єктів можна віднести: органи Ради Європи: статутні, основні та конвенційні, їх посадових осіб; уповноважені органи державної влади України: суди, омбудсмена, прокуратуру; адвокатуру; неурядові організації (насамперед правозахисні організації та інші громадські організації, політичні партії, благодійні фонди та релігійні об’єднання); громадян України та іноземців, які тимчасово або постійно проживають на території України; юридичних осіб (які, зокрема, мають право на звернення до Європейського суду з прав людини для захисту своїх прав); засоби масової інформації; органи місцевого самоврядування.
3. Практична діяльність уповноважених суб’єктів спрямована на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених громадянських прав людини в Україні.
У даному дисертаційному дослідженні захист громадянських прав людини розглянуто у широкому розумінні не тільки як діяльність по відновленню порушених громадянських прав людини в України (правовідновлювальний аспект), але й також як діяльність, спрямовану на забезпечення належної реалізації (право забезпечувальний аспект) та запобігання порушенню громадянських прав людини (превентивний аспект). Саме у цих трьох аспектах захисту прав людини можна охарактеризувати належним чином захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи.
Захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи є складною системою, що складається із двох складових (підсистем) нормативної та інституційної, які в свою чергу складаються із відповідних елементів. Вищенаведені дві складові (підсистеми) захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, ми надалі будемо йменувати нормативною та інституційною системами захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи.
Захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи можна умовно поділити на дві частини: захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за внутрішньодержавним правом та захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за міжнародним правом.
На нашу думку, захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за внутрішньодержавним правом – це система норм та принципів внутрішньодержавного права України, прийнятих у відповідності до рекомендацій органів Ради Європи, а також відповідно до зобов’язань України перед Радою Європи, уповноважених суб’єктів та їх практична діяльність, спрямовані на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених громадянських прав людини в Україні.
На нашу думку, захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за міжнародним правом – це система норм та принципів міжнародних договорів та інших актів органів Ради Європи, як обов’язкового, так і рекомендаційного характеру, судова прецедентна практика Європейського суду з прав людини, уповноважених суб’єктів та їх практична діяльність, спрямовані на забезпечення належної реалізації, запобігання порушенню і відновлення порушених громадянських прав людини в Україні.
Захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за внутрішньодержавним та міжнародним правом доцільно розглядати в контексті їх нормативної та інституційної системи.
Еволюція захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи свідчить про перспективи подальшого розвитку захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи.
Інституційна система захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за міжнародним правом включає в себе такі основні складові елементи:
1. Захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за міжнародним правом статутними органами Ради Європи.
2. Захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за міжнародним правом основними органами Ради Європи.
3. Захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи за міжнародним правом конвенційними органами Ради Європи (в тому числі і Європейським судом з прав людини).
Статутними органами Ради Європи є Комітет міністрів Ради Європи та Парламентська асамблея Ради Європи, які є головними статутними органами, а допоміжним статутним органом є Секретаріат Ради Європи. До основних органів Ради Європи належать: Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи, Комісар Ради Європи з прав людини, Європейська комісія із боротьби з расизмом та нетерпимістю. Конвенційні органи Ради Європи – органи Ради Європи, які діють на підставі спеціальний конвенцій (часткових та розширених часткових уго¬д). Серед таких органів у сфері захисту громадянських прав людини функціонують – Європейський суд з прав людини, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія), «Група Помпіду», Група держав проти корупції.
Європейський суд з прав людини не має можливості безпосеред¬нього юридично обов’язкового впливу на національні правові та судові систе¬ми держав – учасниць Конвенції. Проте, опосередковано через рішення з конкретних справ він впливає на національні правопорядки держав – членів Ради Європи, гармонізуючи їх пра¬вові системи з положеннями Європейської кон¬венції з прав людини.
При вступі до Ради Європи кожна держава бере на себе зобов’язання за-кріпити в національному праві положення Європейської конвенції з прав лю¬дини, створити механізми її реалізації, а також здійснювати контроль за її дотриманням. Роль Європейського суду з прав людини, таким чином, субсидіарна, тобто має доповнюючий характер та полягає у розгляді конкретних випадків щодо пору¬шення прав та свобод, щодо яких подано заяви від позивачів. Субсидіарність означає, що компетенція Європейського суду з прав людини по відношен¬ню до національного правопорядку держави – учасниці є додатковою.
Важливе значення має подальша співпраця України та Ради Європи у сфері вдосконалення системи захисту громадянських прав людини.
Основними проблемами у сфері захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, зокрема, є: невиконання окремих рішень Європейського суду з прав людини; відсутність ефективного механізму відшкодування шкоди заподіяної громадянам внаслідок неправомірних дій чи іншого неналежного виконання своїх обов’язків, що порушує громадянські права людини з боку державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування; відсутність механізму регресу за відповідними рішеннями Європейського суду з прав людини щодо України стосовно державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, інших посадових осіб та суддів, які порушили громадянські чи інші права людини; недосконала система захисту громадянських прав людини в Україні.
Основними перспективами розвитку захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, зокрема, є: впровадження ефективного механізму відшкодування шкоди заподіяної людині внаслідок неправомірних дій чи іншого неналежного виконання своїх обов’язків, що порушує громадянські чи інші права людини з боку державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, шляхом законодавчого встановлення їх юридичної відповідальності за заподіяння такої шкоди всім своїм майном та звільнення їх з посади; впровадження механізму регресу за відповідними рішеннями Європейського суду з прав людини щодо України стосовно державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, інших посадових осіб та суддів, які порушили громадянські чи інші права людини; удосконалення системи захисту громадянських прав людини в Україні за внутрішньодержавним правом, зокрема, реформування адвокатури України відповідно до рекомендацій Ради Європи.
З метою вдосконалення захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, розвитку громадянського суспільства в Україні, утвердження прав людини, створення передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України доцільно прийняти:
1. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України”, згідно якого прийняти нову статтю Цивільного кодексу України, в якій буде зазначено право регресу для України як держави за відповідними рішеннями Європейського суду з прав людини щодо України стосовно державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, інших посадових осіб та суддів, які порушили громадянські чи інші права людини, шляхом законодавчого встановлення їх цивільно-правової відповідальності за заподіяння такої шкоди всім своїм майном.
2. Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких Законів України”, згідно якого внести зміни і доповнення до відповідних Законів України, які регулюють статус державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування, суддів, працівників правоохоронних органів, шляхом введення додаткової підстави для дострокового припинення повноважень вищезгаданих категорій осіб – порушення прав людини під час здійснення своєї службової чи професійної діяльності внаслідок невиконання чи неналежного виконання своїх обов’язків, що встановлено рішення суду України, яке набрало законної сили, або рішенням Європейського суду з прав людини.
3. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу України”, згідно якого прийняти нову статтю Цивільного кодексу України, в якій буде зазначено цивільно-правову відповідальність державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, працівників правоохоронних органів, інших посадових осіб та суддів, за шкоду заподіяну людині внаслідок їх неправомірних дій чи іншого неналежного виконання ними своїх обов’язків, що порушує громадянські чи інші права людини, шляхом законодавчого встановлення їх цивільно-правової відповідальності за заподіяння такої шкоди всім своїм майном.
Сучасний стан захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи можна охарактеризувати позитивно, однак система захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, потребує певного вдосконалення відповідно до рекомендацій Ради Європи, з метою забезпечення її повної відповідності міжнародним стандартам з прав людини.
Україна здійснила величезний поступ у створенні та вдосконаленні системи захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи, що обумовлює реальні перспективи розвитку системи захисту громадянських прав людини в Україні.
Отже, у даному дисертаційному дослідженні ми здійснили комплексне наукове дослідження проблематики захисту громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015
3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004
4. Алмаші М.М. Захист громадянських прав людини за міжнародним правом // Науковий Вісник Ужгородського національного університету. Серія “Право”. Випуск 11. – Ужгород: Ліра, 2008. – С. 77 – 81.
5. Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин (тенденції сучасного розвитку) / М.Товт. – Ужгород: ІВА, 2002. – 160 с.
6. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин від 5 листопада 1992 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets148re.htm
7. Рамкова конвенція про захист національних меншин від 1 лютого 1995 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets157.htm
8. Удовенко Г.Й. Проблеми законодавчого забезпечення прав національних меншин України / Г.Й.Удовенко // Вісник Держкомнацміграції України. – 2002. – № 4. – С. 56 – 61.
9. Статут Ради Європи від 5 травня 1949 p. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets001.html
10. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
11. Гончаренко О.М. Права людини в Україні: навч. посіб. / О.М.Гончаренко. – К.: Знання, 2008. – 207 с.
12. Шумак І. Поняття громадянських прав і свобод людини в Україні / І.Шумак // Право України. – 1999. – № 10. – С. 14 – 16.
13. Шукліна Н.Г. Конституційно-правове регулювання прав і свобод людини і громадянина в Україні (проблеми теорії та практики): Монографія / Н.Г.Шукліна. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 424 с.
14. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник / А.З.Георгіца. – Чернівці: Рута, 2001. – 312 с.
15. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. / А.М.Колодій, А.Ю.Олійник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
16. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права: Навч. посібник / П.М.Рабінович. – К.: Знання, 1995. – 273 с.
17. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 p. // Права людини в Україні. Вип. 21. – К., 1998. – С. 37 – 55.
18. Алмаші М.М. Природні права людини: поняття, ознаки та види / М.М.Алмаші // Науковий Вісник Ужгородського національного університету. Серія “Право”. Випуск 10. – Ужгород, 2008. – С. 86 – 89.
19. Права человека: Учеб. пособие / [Гусев А.Д., Яскевич А.С., Гафарова Ю.Ю. и др.]; под ред. А.Д.Гусева и Я.С.Яскевич. – Минск: ТетраСистемс, 2002. – 304 с.
20. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник / О.Ф.Фрицький. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
21. Конституційне право України / [Погорілко В.Ф., Фрицький О.Ф., Городецький О.В. та ін..]; за ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – 735 с.
22. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
23. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Правові джерела України. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1994. – № 1. – С. 7 – 8.
24. Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
25. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 799.
26. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 року (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст.137.
27. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
28. Тарасюк Б. Україна і Рада Європи / Б.Тарасюк // Право України. – 1999. – № 7. – С. 3 – 4.
29. Заблоцька Л.Г. Політико-правові аспекти діяльності Ради Європи: Навчальний посібник / Заблоцька Л.Г., Федорова А.Л., Шинкаренко Т.І. – К.: Фенікс, 2007. – 224 с.
30. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року [Електронний ресурс] / К.: Інфодиск: Законодавство України. Версія 8.0.0. – Березень 2010 р. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Системні вимоги: OS: Osr2/98/ntSp6/2000/xp/vista; CPU: не нижче P-233; RAM: від 64 Мб; VIDEO: від 32 Мб; HDD: 700 Мб. – Назва з контейнера.
31. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: Закон України від 10 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 415.
32. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 грудня 1993 року (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10.– Ст. 45.
33. Мацко А.С. Міжнародне право: Навч. посіб. / А.С.Мацко. – К.: МАУП, 2005. – 232 с.
34. Конституційний Договір «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 8 червня 1995 року (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
35. Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Радою Європи щодо створення в Україні Бюро інформації Ради Європи та його правового статусу від 9 листопада 2000 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://coe.kiev.ua/uk/dogovory/M2934-III(2002).html
36. Про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та Радою Європи щодо створення в Україні Бюро інформації Ради Європи та його правового статусу: Закон України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 23. – Ст. 154.
37. Висновок № 190 на заяву України про вступ до Ради Європи: ухвалений Парламентською Асамблеєю Ради Європи від 26 вересня 1995 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/N190(1995).html
38. Про приєднання до Статуту Ради Єв¬ропи: Закон України від 31 жовтня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 38. – Ст. 287.
39. Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари від 28 квітня 1983 року, в редакції від 01 листопада 1998 року [Електронний ресурс] / К.: Інфодиск: Законодавство України. Версія 8.0.0. – Березень 2010 р. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Системні вимоги: OS: Osr2/98/ntSp6/2000/xp/vista; CPU: не нижче P-233; RAM: від 64 Мб; VIDEO: від 32 Мб; HDD: 700 Мб. – Назва з контейнера.
40. Про Дер¬жавну міжвідомчу комісію з питань впровадження в законодавство України норм і стандартів Ради Європи: Розпорядження Президента України від 11 березня 1996 року № 48/96-рп [Електронний ресурс] / К.: Інфодиск: Законодавство України. Версія 8.0.0. – Березень 2010 р. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Системні вимоги: OS: Osr2/98/ntSp6/2000/xp/vista; CPU: не нижче P-233; RAM: від 64 Мб; VIDEO: від 32 Мб; HDD: 700 Мб. – Назва з контейнера.
41. Орзих М.Ф. Конституционное право Украины (учебно-методическое пособие) / М.Ф.Орзих. – Одесса: Прогресс, 1998.– 218 с.
42. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. –2003. – № 40-44. – Ст. 356.
43. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131.
44. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 20. – Ст. 99.
45. Резолюція ПАРЄ № 1097 (1996) від 28 червня 1996 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/docs/pace/res1097(1996).html
46. Резолюція ПАРЄ 1112 (1997) «Про дотримання Україною зобов’язання, взятого при вступі до Ради Європи, щодо введення мораторію на виконання смертних вироків» від 11 січня 1997 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1112(1997).html
47. Резолюція ПАРЄ № 1145 (1998) «Виконання Україною смертних ви¬років» від 27 січня 1998 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/doc_8272.pdf
48. Резолюція ПАРЄ № 1115 (1997) від 29 січня 1997 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/docs/pace/res1115(1997).html
49. Резолюція ПАРЄ № 1179 (1999) від 27 січня 1999 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1179(1999).html
50. Рекомендація ПАРЄ № 1335 (1999) від 27 січня 1999 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1335(1999).html
51. Резолюція ПАРЄ № 1194 (1999) «Виконання Україною зобов’язань» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1194(1999).html
52. Рекомендація ПАРЄ № 1416 (1999) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1416(1999).html
53. Про ратифікацію Протоколу № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари: Закон України від 22 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 13. – Ст. 111.
54. Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодек¬сів України: Закон України від 22 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 17. – Ст. 123.
55. Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою: Указ Президента України від 15 січня 2000 року № 65/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 3. – Ст. 68.
56. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) від 27 березня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1285.
57. Про внесення змін до Указу Президента України від 15 січня 2000 року № 65/2000: Указ Президента України від 29 березня 2000 року № 548/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 13. – Ст. 515.
58. Рекомендація ПАРЄ № 1451 (2000) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1451(2000).html
59. Резолюція ПАРЄ № 1239 (2001) «Свобода вираження поглядів та функціонування парламентської демократії в Україні» від 25 січня 2001 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/docs/pace/res1239(2001).htm
60. Рекомендація ПАРЄ № 1497 (2001) «Свобода вираження поглядів та переконань і функціонування парламентської демократії в Україні» від 25 січня 2001 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1497(2001).html
61. Резолюція ПАРЄ № 1244 (2001) від 5 квітня 2001 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1244(2001).html
62. Рекомендація ПАРЄ № 1513 (2001) від 5 квітня 2001 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1173889688
63. Резолюція ПАРЄ № 1262 «Виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 27 ве¬ресня 2001 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1262(2001).html
64. Резолюція ПАРЄ № 1346 від 29 вересня 2003 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1173802623
65. Рекомендація ПАРЄ № 1622 (2003) від 29 вересня 2003 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1173803118
66. Резолюція ПАРЄ № 1364 (2004) «Політична криза в Україні» від 29 січня 2004 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1364(2004).html
67. Ющенко В. Промова Президента України на пленарному засіданні ПАРЄ 25 січня 2005 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.yuschenko.com.ua/ukr/Press_centre/168/2197
68. Резолюція ПАРЄ № 1466 (2005) «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 5 жовтня 2005 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1173801291
69. Рекомендація ПАРЄ № 1722 (2005) про виконання обов’язків та зобов’язань Україною від 5 жовтня 2005 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1173801800
70. Про внесення змін до деяких законів України: Закон України від 9 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 26. – Ст. 216.
71. Резолюція ПАРЄ № 1549 (2007) від 19 квіт¬ня 2007 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/res1549(2007).htm
72. Резолюція (90) 6 щодо Часткової Угоди про Європейську Комісію «За демократію через право»: прийнята Комітетом Міністрів 10 травня 1990 року [Електронний ресурс] / К.: Інфодиск: Законодавство України. Версія 8.0.0. – Березень 2010 р. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Системні вимоги: OS: Osr2/98/ntSp6/2000/xp/vista; CPU: не нижче P-233; RAM: від 64 Мб; VIDEO: від 32 Мб; HDD: 700 Мб. – Назва з контейнера.
73. Про приєднання України до Часткової угоди «За демократію через право»: Закон України від 22 листопада 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 31.
74. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Навч. посіб. / В.Ф.Годованець. – К.: МАУП, 2005. – 360 с.
75. Дір І.Ю. Поняття “захист громадянських прав людини в Україні у рамках Ради Європи” та його ознаки / І.Ю.Дір // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 13. – Ужгород: Ліра, 2010. – С. 72 – 77.
76. Дір І.Ю. Захист громадянських прав національних меншин в Україні згідно з міжнародними стандартами Ради Європи / І.Ю.Дір // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2008. – Випуск 39. – С. 193 – 196.
77. Дір І.Ю. Захист громадянських прав національних меншин в Україні згідно міжнародних стандартів Ради Європи / І.Ю.Дір // Права людини у сучасному світі: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, (Ужгород, 10 грудня 2007 р.) / Закарпатський інститут ім. А.Волошина Міжрегіональної Академії управління персоналом. – Ужгород, Видавничий центр Закарпатського інституту ім. А.Волошина МАУП, 2007. – С. 82 – 87.
78. Гомер. Илиада / Гомер // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 9 – 11.
79. Гесиод. Труды и дни / Гесиод // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 13 – 14.
80. Антифонт. Истина / Антифонт // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 163 – 165.
81. Сократ. Труды и дни / Сократ // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 166 – 170.
82. Платон. Законы. Кн. четвертая / Платон // Платон. Государство. Законы. Политика. – M.: Мысль, 2002. – C. 443 – 485.
83. Платон. Государство. Кн. восьмая / Платон // Платон. Государство. Законы. Политика. – M.: Мысль, 1998. – C. 318 – 339.
84. Аристотель. Политика / Аристотель // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 416 – 468.
85. Цицерон. Диалоги. О законах / Цицерон. – М.: Мысль, 2000. – 175 с.
86. Луций Анней Сенека. О благодеяниях / Луций Анней Сенека // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 736 – 737.
87. Марк Аврелий Антонин. Наедине с собой. Кн. четвертая / Марк Аврелий Антонин // Сенека. Марк Аврелий. – Симферополь: Реноме, 2002. – 384 с.
88. Песнь о Гильгамеше // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 25 – 92.
89. Авеста // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 251 – 282.
90. Айтарея-араньяки // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 323 – 331.
91. Лао-цзы. Дао дэ цзин / Лао-цзы // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 606 – 634.
92. Конфуций. Лунь Юй / Конфуций // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 636 – 679.
93. Мо-цзы. Мо-цзы / Мо-цзы // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 681 – 713.
94. Ян Чжу. Ле-цзы / Ян Чжу // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 716 – 730.
95. Мэн-цзы. Мэн-цзы / Мэн-цзы // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 732 – 759.
96. Хань Фэй. Хань Фэй-цзы / Хань Фэй // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 832 – 907.
97. Біблія. – Ужгород: Закарпаття, 2001. – 724 с.
98. Папаян Р.А. Христианские корни современного права / Р.А.Папаян. – М.: НОРМА, 2002. – 416 с.
99. Макиавелли H. Государь / Н.Макиавелли // Антология мировой политической мысли. – М.: Мысль, 1997. – С. 232 – 314.
100. Макиавелли H. Рассуждения о первой декаде Тита Ливия. Государь / Н.Макиавелли; пер. с итал. М.А.Юсима. – М.: Российская политическая энциклопедия, 2002. – 544 с.
101. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / Г.Гроций. – М.: Ладомир, 1994. – 253 с.
102. Спиноза Б. Богословско-политический трактат / Б.Спиноза. – М.: АСТ, 2003. – 381 с.
103. Локк Д. Два трактата о правлении / Д.Локк // Сочинения в 3-х т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1988. – С. 298 – 385.
104. Юм Д. О первоначальном договоре / Д.Юм // Соч. в 2-х т. – Т.2. – М.: Мысль, 1996. – С. 670 – 692.
105. Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре, или Принципы политического права / Ж.Ж.Руссо // Об общественном договоре. Трактаты. – М., 1998. – С. 290 – 312.
106. Кант И. К вечному миру / И.Кант. – М.: Наука, 1989. – 225 с.
107. Фихте И. Основные черты современной эпохи / И.Фихте. – СПб.: Нева, 1996. – 322 с.
108. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Г.В.Ф.Гегель. – M.: Наука, 1993. – 514 с.
109. Гумбольдт В.Ф. Опыт установления пределов человеческой деятельности / В.Ф.Гумбольдт. – М.: Наука, 1994. – 118 с.
110. Кондорсе. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума / Кондорсе // Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. – Т.1. – М., 1997. – С. 511 – 519.
111. Фребель Ю. Система социальной политики / Ю.Фребель // Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. – Т.1. – М., 1997. – С. 763 – 772.
112. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества / И.Г.Гердер. – М.: Наука, 1977. – 715 с.
113. Ницше Ф. Сочинения / Ф.Ницше. – M.: Мысль, 1998. – 846 с.
114. Еллинек Г. Право меньшинства / Еллинек Г. – М.: Бек, 1998. – 76 с.
115. Шпенглер О. Закат Европы: В 2-х т. – Т.2. / О.Шпенглер; пер. с нем. И.И.Маханькова. – М.: Айрис-пресс, 2003. – 624 с.
116. Лавров П.Л. Философия и социология / П.Л.Лавров // Избранные произведения. В 2-х т. – Т.2. – М., 1965. – С. 270 – 286.
117. Стронин А.И. Политика как наука / А.И.Стронин // Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. – Т.4. – М., 1997. – С. 127 – 128.
118. Бакунин М.А. Федерализм, социализм и антителеологизм / М.А.Бакунин // Антология мировой политической мысли. В 5-ти т. – Т.4. – М., 1997. – С. 18 – 24.
119. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. Взгляд на культурные и политические отношения славянского мира к германо-романскому / Н.Я.Данилевский. – СПб: Питер, 1995. – 248 с.
120. Леонтьев К.Н. Национальная политика как орудие всемирной революции / К.Н. Леонтьев // Записки отшельника. – М.: Наука, 1992. – С. 452 – 502.
121. Градовский А.Д. Национальный вопрос / А.Д.Градовский // Сочинения. – СПб.: Наука, 2001. – С. 364 – 403.
122. Градовский А.Д. Реформы и народность / А.Д.Градовский // Сочинения. – СПб.: Наука, 2001. – С. 441 – 462.
123. Ленин В.И. Государство и революция. Учение марксизма о государстве и задачи пролетариата в революции / В.И.Ленин. – М.: Наука, 1976. – 428 с.
124. Ленин В.И. О праве наций на самоопределение / В.И.Ленин. – М.: Наука, 1980. – 47 с.
125. Декларация прав народов России от 02 (15) ноября 1917 r. // Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. – Т.5. Политические документы. – М., 1997. – С. 213 – 215.
126. Великий Українець: Матеріали з життя та діяльності М.С. Грушевського / Упоряд. А.П.Димеденко. – К.: Веселка, 1992. – 673 с.
127. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть / М.Грушевський. – К.: Знання, 1991. – 526 с.
128. Александров Б.А. Положение национальных меньшинств в послевоенной Европе / Б.А.Александров. – М.: Коммунист, 1933. – 214 с.
129. Жвания Г. Международно-правовые гарантии защиты национальных меньшинств / Г.Жвания. – Тбилиси: Изд-во Акад. Наук Груз. СССР. 1959. – 132 с.
130. Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е.; пер. з англ. О.Савчин – К.: АртЕк, 1997. – 624 с.
131. Бессарабов В.Г. Европейский суд по правам человека / В.Г.Бессарабов. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 248 с.
132. Права человека и вооруженные конфликты: Учебник для высших военных учебных заведений / [Абабков А.В., Безнасюк А.С., Казанчев Ю.Д. и др.]; под ред. В.А. Карташкина. – М.: НОРМА, 2001. – 384 с.
133. Права человека: Учебник для вузов / [Васильева Т.А., Карташкин В.А., Колесова Н.С. и др.]; под ред. Е.А. Лукашевой. – М.: НОРМА, 2002. – 573 с.
134. Саидов А.Х. Общепризнанные права человека: Учебное пособие / А.Х.Саидов. – М.: МЗ Пресс, 2002. – 268 с.
135. Права человека: итоги века, тенденции, перспективы / [Бринчук М.М., Васильева М.И., Васильева Т.А., и др.]; под ред. Е.А.Лукашевой. – М.: НОРМА, 2002. – 448 с.
136. Права людини / [Ю.М.Бисага, М.М.Палінчак, Д.М.Бєлов, М.М.Данканич]. – Ужгород: Ліра, 2003. – 164 с.
137. Глухарева Л.И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) / Л.И.Глухарева. – М.: Юристъ, 2003. – 304 с.
138. Экштайн К. Основные права и свободы. По российской Конституции и Европейской Конвенции. Учебное пособие для вузов / К.Экштайн. – М.: NOTA BENE, 2004. – 496 с.
139. Малевич Ю.И. Права человека в глобальном мире / Ю.И.Малевич. – М.: АСТ, 2004. – 368 с.
140. Раханський А. Десять років в Парламентській асамблеї Ради Європи / А.Раханський. – К.: Фенікс, 2006 – 272 с.
141. Основи демократії. Права людини та їх забезпечення в умовах суспільних змін: Навч. посіб. / [О.В.Філонов, В.М. Субботін, В.В.Пашутін, І.Я.Тодоров]. – К.: Знання, 2008. – 215 с.
142. Олійник А.Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні: Монографія / А.Ю.Олійник. – К.: Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. – 472 с.
143. Гончаренко О.М. Права людини в Україні: навч. посіб. / О.М.Гончаренко. – К.: Знання, 2008. – 207 с.
144. Гіждіван Л.Ю. Становлення та розвиток співробітництва України з Радою Європи у сфері прав людини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 – «Міжнародне право»/ Л.Ю.Гіждіван. – К., 2001. – 17 с.
145. Анісімова М.Ф. Зобов’язання України щодо прав людини у зв’язку зі вступом до Ради Європи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.11 – «Міжнародне право» / М.Ф.Анісімова. – К., 2001. – 14 с.
146. Федик С.Є. Особливості тлумачення юридичних норм щодо прав людини (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 – «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / С.Є.Федик. – К., 2002. – 14 с.
147. Андріанов К.В. Роль контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод