ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ ЛОБІЮВАННЯ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

ДЯГІЛЄВ Олексій Володимирович

УДК 342.571:328.184 (477)

ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ ЛОБІЮВАННЯ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кушніренко Олександр Георгійович
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ІНСТИТУТ ЛОБІЮВАННЯ В АСПЕКТІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
1.1. Понятійний апарат лобізму………………………………………………….12
1.2. Види лобізму та їх соціально-правова природа……………………………39
1.3. Методи лобістської діяльності……………………………………………...67
1.4. Організаційно-правові форми здійснення лобістської діяльності………..80
1.5. Досвід правового регулювання лобістської діяльності…………………...89
Висновки до першого розділу………………………………………………….118
РОЗДІЛ 2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВІТЧИЗНЯНОГО ЛОБІЮВАННЯ
2.1. Аналіз становлення інституту лобізму в Україні…………………………122
2.2. Аналіз законодавчого закріплення інституту лобізму в Україні
та його межі……………………………………………………………………...142
2.3. Шляхи оптимізації законодавства про лобістську діяльність в Україні..164
Висновки до другого розділу…………………………………………………...187
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….196

ВСТУП

Актуальність теми дослідження: Нинішній період існування української держави та українського суспільства характеризується глибокими трансформаційними та інституціональними змінами. Триває процес удосконалення моделі державного устрою України, побудови нових принципів взаємовідносин органів державної влади між собою та інститутами громадянського суспільства. Із здобуттям Україною статусу суверенної держави розпочався процес оформлення низки інституцій, покликаних наповнити реальним змістом як державний, так і національний та народний суверенний статус українського народу, як вищого носія влади в країні. Однією з головних ознак статусу народу як суверенного та незалежного чинника в ланці «держава – спільнота – окремий громадянин» є існування розвиненого громадянського суспільства, наявність якого є базисною інституціональною передумовою до забезпечення прав і свобод громадян України, вільного розвитку суспільних інститутів, громадських ініціатив та окремих особистостей, партнерських відносин між суспільством та державою.
Співіснування інститутів громадянського суспільства та державної влади повинно базуватись на засадах не тільки виконання владно-розпорядчих приписів та рішень держави (через її окремі інститути та посадових осіб), а і через вплив суспільства та його окремих громадян на формування різних аспектів державної політики. Конституція України чітко закріплює статус народу як єдиного носія суверенітету та джерела влади в країні. Отже, право кожного з громадян України на участь в громадсько-політичному процесі є незаперечним. Проте, форми та методи зазначеної активної діяльності громадян мають бути, по можливості, чітко врегульовані, оскільки, в разі участі в прийнятті рішень органами державної влади, мова йде вже не про приватний, а про суспільний інтерес.
На думку автора, вищезазначене в повній мірі стосується такого суспільно-політичного інституту як лобізм, функціонування якого є невід’ємною ознакою демократичного політичного режиму. Україна довгий час була складовою частиною тоталітарної держави – Радянського Союзу, де юридично було дозволено існування лише однієї політичної партії, а законодавчі норми, що декларували права громадян об’єднуватись в різноманітні організації з метою відстоювання власних інтересів, фактично не виконувались, адже існували лише «дозволені» єдині профспілки, спілки письменників, журналістів тощо. Намагання громадян створювати альтернативні організації з метою відстоювання своїх прав та інтересів жорстко придушувалось, яскравим прикладом чого є діяльність Української Гельсінської групи, яка ставила своєю метою захист громадянських прав. На сьогодні побудова демократичного суспільства та подальший розвиток його різних інститутів передбачає прагнення громадян здійснювати вплив на державну політику в Україні. Фактично, ми є свідками швидкого становлення розгалужених лобістських відносин, що охоплюють різні сфери державного, суспільного, політичного, економічного життя країни. При цьому мають місце як спроби громадян захистити свої невід’ємні права та інтереси, що в багатьох випадках мають загальносуспільний інтерес, так і відверті намагання окремих потужних фінансово-промислових груп, підконтрольних ним партійних та владних структур певним чином монополізувати прийняття важливих управлінських рішень, що мають великий суспільний резонанс як на регіональному, так і на загальнодержавному рівні. В зв’язку з зазначеним, сам термін «лобізм» в громадській свідомості має негативне сприйняття як системи суспільних відносин, що пов’язані з здійсненням неправового, а навіть більшою частиною корумпованого впливу на представників органів державної влади та місцевого самоврядування. Отже, вже назріло питання нормативного врегулювання суспільно-політичного явища лобізму таким чином, аби, з одного боку, забезпечити невід’ємне право громадян на участь в управлінні державними справами, а, з іншого, – гарантувати захист держави, суспільства та окремих громадян від «тіньового», протиправного впливу лобістських структур на процес прийняття законодавцями, державними службовцями, іншими представниками владних структур рішень на користь зазначених лобістських груп, оскільки вказаний вплив може вступати у протиріччя з загальносуспільними та державними інтересами. Вказане завдання створення оптимальної моделі взаємодії різноманітних лобістських груп з державними інститутами покликані вирішити як законодавці, так і представники вітчизняної правової науки, і, в першу чергу, вчені конституціоналісти. Одним з завдань юриспруденції як науки є розробка такої базової нормативно-правової моделі існування суспільства та держави, яка б забезпечувала їх гармонійний розвиток та унеможливлювала протиправні посягання.
Виходячи з об’єктивних умов існування в суспільстві явища лобізму, наявності цілого спектру його позитивних та негативних рис, існує реальна потреба вивчення зазначеної ситуації в конституційно-правовому аспекті, формування теорії конституційно-правового регулювання лобістських відносин. Необхідно дослідити зазначене явище суспільно-політичного життя в його специфічних українських реаліях, сформувати певний понятійно-категоріальний апарат, що буде характеризувати вказану сферу суспільно-правових відносин. При цьому необхідно враховувати закордонний досвід регулювання лобістських відносин, його позитивні та негативні аспекти. Аналіз Конституції України, інших вітчизняних нормативно-правових актів, що був здійснений автором, дозволяє впевнено стверджувати, що законодавство України містить певні правові норми, що є основою для розвитку правового та некорумпованого інституту лобіювання інтересів громадян та їх об’єднань. Проте, вказані норми вимагають доповнення, регламентації та окреслення правового поля лобістських відносин.
Слід зазначити, що явище лобізму стало предметом вивчення низки вітчизняних вчених. Це роботи Д.С. Базілевича, М.Л. Богдановича, І.Ю. Богдановськой, О.Л. Голіченко, А. Євгеньєвої, В. Ф. Жмира, А. Куліша, П. Круша, К.В. Манжули, О.В. Молодцова, І.І. Нікітчука, О. Одинцової, А.М. Онупрієнко, О.Л. Порфімович, Ю.М. Розенфельда, Б.Г. Розовського, Є.Б. Тихомирової. Втім, значна частина з вказаних авторів розглядає проблему лобізму лише у політологічному та соціологічному вимірі або стосується лише окремих аспектів правового регулювання лобізму. Єдиним комплексним дослідженням питань лобістської діяльності у вітчизняній юридичній науці є кандидатська дисертація В.Ф. Нестеровича, проте, лишаються недостатньо з’ясованими питання термінології та понятійного апарату лобізму, створення несуперечливої конструкції лобістської діяльності, а також сутності, особливостей та меж конституційно-правового регулювання даного політико-правового явища в Україні.
Все вищевикладене стало тими аргументами, що викликали у автора намір звернутись до конституційно-правового дослідження теми формування лобістських відносин в Україні як одного з факторів становлення громадянського суспільства. Досліджуючи питання лобістської діяльності автор звернувся до фундаментальних досліджень вітчизняних та закордонних вчених, в яких містяться концептуальні положення стосовно базисного статусу інститутів конституційного (державного) права, ролі інститутів громадянського суспільства в політико-правовому полі держави, взаємодії державних інститутів між собою та з суспільними інститутами. Зазначені положення містяться в працях закордонних вчених С.А. Авак'яна, С.С. Алексєєва, В.Г. Вишнякова, Р. Давіда, Л. Дюгі, В.Д. Зорькіна, О.Є. Кутафіна, О.П. Любімова, Ю.О. Страшуна, В.Є. Чиркіна, в працях вітчизняних вчених Ю.Г. Барабаша, Ю.М. Бисаги, В.П. Колісника, О.Г. Кушніренко, В.Ф. Погорілко, В.В. Речицького, Т.М. Слінько, Ю.М. Тодики, В.М. Шаповала.
Різні аспекти проблематики лобістських відносин та діяльності лобістських груп знайшли своє відображення в працях таких зарубіжних вчених як О.С. Автономов, С.А. Авак'ян, А. Бентлі, Е. Вітенберг, К.С. Вяткін, Є.П. Герінг, С.В. Зотов, М.Б. Іванов, К. Кумс, О.Л. Кучеров, В.А. Лепьохін, О.В. Малько, В.Г. Павлов, В.В. Смірнов, В.М. Соломатіна, В.В. Субочев, П.О. Толстих. Серед закордонних досліджень значний інтерес складають праці російського вченого О.П. Любімова, які є одними з перших ґрунтовних досліджень проблеми лобіювання на пострадянському просторі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках і відповідно до цільової комплексної програми Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого № 0106u002285 «Права людини і проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства».
Мета та завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексна розробка інституту лобізму та з’ясування особливостей його конституційно-правового регулювання.
Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлено наступні наукові завдання, що розкривають спрямованість дослідження:
- визначити природу лобізму, його специфічні риси, сформулювати відповідний понятійний апарат;
- розробити системну класифікацію видів лобізму;
- з’ясувати специфічні форми та методи лобістської діяльності;
- встановити юридичну природу інституту лобізму, його зв’язок з галузями права, в першу чергу конституційним правом України;
- з’ясувати особливості конституційно-правового регулювання лобістської діяльності у зарубіжних країнах;
- встановити історично-правовий досвід та етапи регулювання лобізму на теренах України;
- розкрити стан конституційно-правового регулювання взаємодії органів влади та громадськості у правотворчому процесі в Україні;
- розробити шляхи удосконалення механізму конституційно-правового регулювання процесу лобістської діяльності в Україні.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, пов’язані з лобістською діяльністю в Україні.
Предмет дослідження – правовий інститут лобізму та його конституційно-правовий аспект.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектико-предметний метод пізнання конституційно-правових явищ та процесів, спрямований на дослідження передумов та обставин становлення лобістських процесів в їх динаміці та в умовах постійного розвитку. Застосування конкретно-історичного методу дозволило вивчити процес розвитку лобістських відносин виходячи з обставин історичного часу та умов існування лобістських відносин. За допомогою інституціонального методу системно розглянуто процес становлення лобістських відносин у взаємодії цілого ряду суспільно-політичних чинників, що дозволяє вважати лобістські відносини єдиним суспільно-політичним явищем. Системний метод сприяв розгляду даного суспільно-політичного явища не відокремлено, а у комплексі з низкою обставин та чинників, що обумовлюють розвиток інститутів громадського суспільства, державних органів та носять міждисциплінарний характер. Структурно-функціональний метод дозволив розглянути всі складові інституту лобізму, виходячи з вивчення його повної структури та завдань окремих елементів. За допомогою порівняльно-правового методу пізнання досліджено лобістську діяльність в контексті наявного зарубіжного та вітчизняного досвіду.
Наукова новизна полягає в з’ясуванні сутності лобізму та особливостей конституційно-правового регулювання лобістських відносин в контексті розвитку громадянського суспільства.
Це дозволило одержати нові положення, які виносяться на захист. Результати запропонованого дослідження характеризуються такими висновками й положеннями:
уперше:
- доведено, що термін «лобізм» є базовим поняттям, що визначається як сукупність норм, які вимагають правової легалізації, регулюють відносини, що виникають у процесі захисту громадянами своїх інтересів шляхом впливу на органи державної влади. При цьому, доведено необхідність розмежування термінів «лобізм» та «лобіювання»;
- обґрунтовано необхідність розмежування поняття лобізму, а також похідних від нього понять у широкому (соціально-політичному) та вузькому (юридично-інституціональному) значенні;
- встановлено необхідність визнання лобізму окремим міжгалузевим правовим інститутом, досліджено його зв’язки з конституційним, адміністративним, іншими галузями права;
удосконалено:
- класифікацію видів лобістської діяльності, що обумовлена наявністю цілого ряду аспектів лобізму;
- визначення організаційно-правових форм та методів лобістської діяльності, виокремлено методи т.зв. «тіньового лобіювання», запропоновані шляхи подолання явища «тіньового лобізму»;
- пропозиції щодо ухвалення спеціального закону України про регулювання лобістської діяльності в Україні, в якому слід закріпити: поняття лобізм, лобіювання, лобіст, клієнт, лобістська діяльність; сфери лобістської діяльності та її обмеження; порядок реєстрації лобістів та нагляду за діяльністю лобістів та тих, кого лобіюють, їх права та обов’язки; порядок розслідування порушень в сфері лобістської діяльності;
- підходи до закріплення норм про регулювання лобістської діяльності в Україні у таких нормативних актах як Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» та Регламент Кабінету Міністрів України;
- пропозиції про ухвалення нормативних актів з питань державної служби та етики держслужбовців, а також типового статуту місцевої територіальної громади, в яких необхідно окремо визначити положення стосовно лобістської діяльності, гарантії прав громадськості на участь в ухваленні владних рішень та прозорий порядок взаємодії представників влади з лобістами;
дістало подальшого розвитку:
- положення про необхідність запровадження на вітчизняному правовому ґрунті конституційно-правового досвіду зарубіжних країн у сфері регулювання лобістської діяльності;
- висновок про необхідність нормативного регулювання лобізму з метою розвитку його позитивних аспектів та нівелювання негативних рис;
- тези про необхідність врахування досвіду регулювання лобістської діяльності на теренах України у дорадянський період при визначенні шляхів легалізації вітчизняного лобізму;
- положення про те, що хоча діюче законодавство України містить низку нормативних актів, що створюють можливість здійснення лобістської діяльності, однак вказані нормативні акти є системно неузгодженими та розрізненими, наслідком чого є недостатня участь громадськості в ухваленні рішень органами влади та декларативний характер окремих правових норм.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки можуть бути використанні: у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки питань конституційного регулювання політико-правового явища лобізму як невід’ємного інституту взаємодії влади та громадського суспільства; у правотворчій діяльності – як теоретичний матеріал при опрацюванні та прийнятті законів та інших нормативно-правових актів, призначених для регулювання порядку здійснення лобістської діяльності; у навчальному процесі – при підготовці навчальних посібників і підручників з конституційного права України, державного права зарубіжних країн, теорії держави і права, історії держави і права зарубіжних країн, політології та у процесі викладання даних навчальних дисциплін і спецкурсів; у правовиховній роботі серед населення – для підвищення правової культури державних службовців, що мають безпосереднє відношення до розгляду різноманітних нормотворчих ініціатив громадськості, а також роз’яснення змісту конституційних прав громадян по управлінню державними справами.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні кафедри конституційного права України Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднювались на міжнародних науково-теоретичних конференціях: «ХХІ Харківські політологічні читання «Суспільство і політичні інститути в умовах трансформації та реформ» (Харків, 18 грудня 2008 року), «ХХІІІ Харківські політологічні читання «Влада та суспільство: під впливом закону циркуляції еліт» (Харків, 11-12 червня 2010 року); міжнародних наукових конференціях молодих учених, аспірантів і студентів присвячених пам’яті академіка права Ю.М. Тодики: «Другі конституційні читання» (Харків, 29-30 травня 2009 року), «Треті конституційні читання» (Харків, 21-22 травня 2010 року); міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2009 року» (Харків, 13 листопада 2009 року).
Публікації. Основні положення дисертації було викладено у 10 наукових працях (5 статей у фахових виданнях і 5 тез доповідей на наукових конференціях).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють сформулювати наступні основні висновки:
1. Враховуючи багатогранність явища лобізму, з метою створення несуперечливої конструкції лобістської діяльності, вважаємо доцільним розмежувати термінологію лобізму в широкому (суспільно-політичному) та вузькому (формально-юридичному) сенсі.
2. Лобізм – це сукупність норм, які вимагають правової легалізації, базуються на невід’ємному конституційному праві громадян на участь в управлінні державними справами і регулюють відносини на законодавчому рівні, що виникають у процесі захисту громадянами своїх інтересів або тих, що представляються ними, шляхом незаборонених законом методів впливу на органи державної влади й органи місцевого самоврядування; лобіювання – процес впливу (тиску) громадян або їх груп (об’єднань), що мають бути зареєстровані в спеціальному порядку, на органи державної влади й органи місцевого самоврядування, перелік яких підлягає нормативному закріпленню, з метою сприяти прийняттю рішень в інтересах вказаних осіб, їх груп (об’єднань), або тих, чиї інтереси вони представляють; лобістська діяльність – безпосередня взаємодія юридичних і фізичних осіб, які підлягають реєстрації в спеціальному порядку, з певними органами державної влади й органами місцевого самоврядування, перелік яких підлягає нормативному закріпленню з метою впливу на розробку і прийняття зазначеними органами законів, підзаконних актів, адміністративних, політичних та інших рішень у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб (клієнтів); лобіст – зареєстрована у спеціальному порядку фізична або юридична особа, яка впливає на відповідні нормативно визначені органи державної влади й органи місцевого самоврядування з метою сприяти прийняттю рішень у власних інтересах або інтересах третіх осіб (клієнтів).
3. В залежності від об'єктів, на які здійснюється лобістський вплив, слід виокремити законодавче, виконавче та судове лобіювання, а також лобіювання в органах місцевого самоврядування. В залежності від предмету лобістської зацікавленості (різні типові сфери інтересів) та суб’єктів лобістської діяльності запропоновано умовно виділяти такі види лобіювання: політичне, економічне, громадське, релігійне, професійне, відомче, регіональне, іноземне; в залежності від відношення лобістів до суб’єктів прийняття владних рішень – зовнішне та внутрішне лобіювання. Детальна класифікація та розгляд видів лобізму має не тільки науково-теоритичне, а і практичне значення. Адже це дозволяє на законодавчому рівні виділити дозволені сфери лобістської діяльності та визначити рамки допустимих обмежень лобізму. Зокрема, вважається неприпустимим розглядати в якості об’єктів лобістського впливу суди загальної юрисдикції, Конституційний Суд України. Так само виглядає необхідним обмеження політичного та відомчого лобізму.
4. Методи лобізму розподіляються на прямі, що передбачають безпосередні контакти лобістів із представниками влади, та непрямі, тобто засоби, що виключають безпосередній вплив лобістів на суб’єктів прийняття рішень. Серед прямих методів лобізму визначені наступні: підготовка лобістами проекту відповідного рішення державного органу; виступ лобістів на слуханнях у комітетах парламенту (уряду) або під час засідання сесії парламенту чи органу місцевого самоврядування; надання інформації з обговорюваного питання суб’єктам прийняття владних рішень, участь у розробці проектів нормативних актів; проведення конференцій, семінарів, нарад, «круглих столів»; направлення депутатського запиту; блокування роботи парламенту або органу місцевого самоврядування; проведення масових заходів або страйків (останні методи лобіювання можуть мати характер прямого й опосередкованого впливу). Серед непрямих методів лобіювання доцільно виділити наступні: проведення пропагандистських кампаній у ЗМІ та розміщення матеріалів в інформаційних агенціях; проведення соціологічних опитувань і досліджень; направлення заяв, скарг, пропозицій поштою (або іншим зв’язком) посадовим особам; лобіювання за допомогою мережі Інтернет. Зазначено, що крім легальних засобів, лобістами широко використовуються, так звані, «тіньові»: вибір «свого» комітету для розробки проектів рішень; внесення поправок у законопроект перед його останнім читанням; зміна форми голосування; голосування за кілька рішень у «пакеті» тощо. Зауважено, що вказані методи лобіювання межують з порушенням регламентних норм та можуть використовуватись певними посадовими особами (спікер парламенту та його заступники, голова уряду тощо), у зв’язку з чим при вирішення питання про законодавче регулювання лобістської діяльності запропоновано вилучити вказаних посадовців із сфери лобістського впливу.
5. Основними організаційно-правові форми здійснення лобістської діяльності, тобто інституційними формами, за допомогою яких відбувається процес взаємодії владних структур та груп інтересів та які у передбаченому законом порядку підлягають відповідній реєстрації в органах державної влади та органах місцевого самоврядування є: громадські організації; профспілки; відповідні підрозділи корпорацій, банків, фінансово-промислових груп; професійні лобістські фірми (піар-агенції, адвокатські контори); індивідуальні лобісти; внутрішні лобісти (окремі депутати, їх об’єднання).
6. Значна частина провідних демократичних країн світу намагається нормативно врегулювати лобістську діяльність. Вітчизняне лобіювання більше тяжіє до європейської моделі, яка передбачає врегулювання взаємодії влади та громадськості низкою нормативних актів різного рівня. Проте головною перевагою здобутків американської субмоделі, які можуть адаптовані на національно-правовий ґрунт, є унормування лобістської діяльності спеціальним законом.
7. В умовах проведення в Україні конституційно-правової реформи та закріплення виключної ролі політичних партій у виборчому процесі (за винятком виборів до сільських та селищних рад) величезна кількість найрізноманітніших суспільних груп, що мають свої інтереси, не може представити їх через депутатів. За такої ситуації лобізм виступає тим механізмом, що забезпечує зв’язок громадян з владними інституціями. Разом із тим, лобіювання має і негативні риси, адже лобізм може слугувати фактором розвитку відомчості, соціальної несправедливості (що особливо стосується захисту інтересів «великого бізнесу»), розбалансування розвитку регіонів. Необхідною умовою розвитку позитивних та зменшення негативних рис лобізму виглядає його нормативне упорядкування.
8. Лобізм є особливим міжгалузевим правовим інститутом, який має специфічну сферу правового регулювання – суспільні відносини, що виникають в процесі відстоювання громадянами та їх об’єднаннями різноманітних суспільних прав шляхом впливу на процес прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування управлінських рішень. Враховуючи специфічну природу предмету правового регулювання, найбільш широко правові норми інституту лобізму представлені у конституційному праві. Разом з тим, багатогранність явища лобізму обумовлює наявність різноманітних аспектів даного правового інституту у адміністративному, трудовому, кримінальному процесуальному та цивільному процесуальному праві.
9. Досвід лобістської діяльності на теренах України може бути використаний у сучасній вітчизняній політико-правовій практиці. Це стосується нормативного регулювання взаємодії держави та лобістських інституцій у Російській імперії, зокрема, діяльності різноманітних представницьких об’єднань підприємницьких кіл – біржових комітетів, з’їздів, спілок та товариств підприємців, станових корпорацій. Представляють інтерес позитивні приклади лобістської діяльності українських фракцій у парламентах Російської та Австро-Угорської імперій, які відстоювали не тільки економічні інтереси, а і громадянські та політичні права українців. У важкі роки визвольних змагань молода українська держава за допомогою діаспори намагалась використати лобістські важелі впливу для отримання зовнішньої допомоги. Крім того, цікавим та повчальним є досвід лобістської діяльності за часів існування Гетьманату, зокрема, приклад соціально несправедливого, але успішного лобіювання групи великих землевласників.
10. На сьогодні в країні існує конституційно-правове підґрунтя для здійснення цивілізованої лобістської діяльності. Запропонована наступна класифікація нормативно-правових актів, що створюють умови для здійснення лобістської діяльності: 1) закони та підзаконні акти, що забезпечують участь громадян в прийнятті державою владних рішень. В залежності від владних структур, стосовно яких здійснюється лобіювання, нормативно-правові акти розподіляються на ті, що регулюють взаємодію владних органів та громадськості: у Верховній Раді України, органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування; 2) нормативно-правові акти, що регулюють участь громадян в здійсненні державної політики в конкретній сфері інтересів, яка є об’єктом зацікавленості певних груп впливу (суспільне життя, гендерна та молодіжна політика, архітектурно-будівельна діяльність, регуляторна політика); 3) нормативні акти, що встановлюють обмеження на здійснення лобістської діяльності в залежності від об’єкту можливих лобістських дій та переліку лобіюємих інтересів. Констатовано, що існуюча суперечлива практика вітчизняного лобізму свідчить про недостатню участь громадськості у прийнятті владних рішень, а також декларативний характер окремих правових норм. Причиною вказаного стану речей є системна неузгодженість законодавства з питань взаємодії влади та громадськості, розрізненість існуючих нормативно-правових актів. Поняття лобістської діяльності законодавчо не визначено, не встановлено єдиного порядку її здійснення, наявні нормативно-правові акти не містять як гарантій забезпечення громадського впливу на прийняття управлінських рішень, так і механізмів контролю за реально існуючою взаємодією представників влади та впливових лобістів.
11. Наявні законопроекти в сфері регулювання лобістських відносин, містять позитивні пропозиції з легалізації лобізму в Україні, проте, мають низку істотних концептуальних вад. З метою вдосконалення законодавства з питань участі громадськості у прийнятті владних рішень виглядає необхідним: 1) прийняти окремий закон України, що буде регламентувати здійснення лобістської діяльності, в якому слід закріпити: визначення лобізму та похідних від нього понять; сфери лобістської діяльності та її обмеження; порядок реєстрації лобістів та нагляду за діяльністю як лобістів, так і тих, кого лобіюють; права та обов’язки учасників лобістських відносин; порядок розслідування порушень в сфері лобістської діяльності; 2) закріпити норми про лобіювання в діючих нормативних актах, зокрема, Законі України «Про Регламент Верховної Ради України» та Регламенті Кабінету Міністрів України; 3) прийняти нормативно-правові акти з питань державної служби та етики держслужбовців, а також типовий статут місцевої територіальної громади, в яких необхідно окремо визначити положення стосовно лобістської діяльності, гарантії права громадськості на участь у прийнятті владних рішень та прозорий порядок взаємодії представників влади з лобістами.
Запропоновані пропозиції по нормативному регулюванню лобістської діяльності в Україні з чітким визначенням її обмежень, а також прав і обов’язків учасників лобістських відносин є кроком до цивілізованого розподілу функцій по лінії громадянське суспільство – держава. Прийняття зазначених новел у законодавстві України повинно як забезпечити невід’ємне право громадян на участь в управлінні справами держави, так і зробити цей процес максимально прозорим. Адже, детальна регламентація процедури відстоювання громадянами своїх інтересів у владних структурах має потужну антикорупційну складову.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Автономов А.С. Азбука лоббирования / А.С. Автономов. – М.: ИРИС. – 2004. – 204 с.
2. Автономов А.С. Материалы круглого стола по обсуждению законопроекта «О регулировании лоббистской деятельности в федеральных органах государственной власти» / А.С. Автономов // М.: Фонд развития парламентаризма в России – 1995. –116 с.
3. Автопроизводители просят Кабмин ввести пониженнyю пошлину на импортные авто с 1 января 2009 г. [редакційна] // Украинское независимое информационное агентство новостей (УНИАН). Раздел «Транспорт». – 2008. – 24 января. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. unian.net.
4. Акт про реєстрацію лобістів від 1989 року [Канади] // Сайт Канадо-українського законодавчого і міжурядового проекту. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.culip.com.ua/.
5. Базілевич Д.С., Нестерович В.Ф. Інформаційно-аналітичні матеріали до круглого столу: “Лобіювання в Україні: досвід, проблеми і перспективи”. [За заг. редакцією к.ю.н. В. Федоренка] – К.: СПД Москаленко О.М., 2009. – 36 с.
6. Бакун О. Лише сильна країна досягне успіху в інтеграції / О. Бакун // Вісник Національного банку України. – 2003. – № 11 – С. 20.
7. Барабаш Ю.Г. Державно-правові конфлікти на сучасному етапі державотворення: конституційно-правовий аспект: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Ю.Г. Барабаш. – Харків, 2009. – 35 с.
8. Баранников М.Н. Деловой мир России: историко-биографический справочник / М.Н. Баранников М.Н. – С. Пб.: Искусство-СПб, Logos,1998. – 448 с.
9. Башта В. Игорный бизнес: Запретить, нельзя разрешить / В. Башта // Зеркало недели. – 2009. – № 18 (746) – 23-29 мая. – С. 1,6.
10. Белоусов А. Лоббизм как политическая коммуникация / А. Белоусов. – Екатеринбург: УрО РАН, 2005. – 216 с.
11. Бесте Р., Глюзинг Й. Кнут и тростниковый сахар / Р. Бесте, Й. Глюзинг // Der Spiegel-профиль. – 2007. – № 8. – 24 декабря – С. 39.
12. Бєліков Ю.А. Купецтво Харківської губернії (Друга половина ХІХ – початок ХХ ст.ст.: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. істор. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Ю.А. Бєліков. – Харків, 2004. – 22 с.
13. Бєліков Ю.А. Купецтво Харківської губернії (Друга половина ХІХ – початок ХХ ст.ст.: дис. на здобуття наукового ступеня канд. істор. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Ю.А. Бєліков. – Харків, 2003. – 267 с.
14. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и ее геостратегические императивы [Перевод с англ. О.Ю. Уральской] / З. Бжезинский. – М.: Международные отношения, 2009. – 280 с.
15. Білозір О. Уряду, який довів економіку країни до такого стану, небезпечно доручати виведення України з кризи / О. Білозір // Українська правда. – 2008. – 3 листопада. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// blogs. pravda.com.ua.
16. Богданович М.Л. Функціональна роль груп інтересів у політичних системах демократичного типу / М.Л. Богданович // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. праць. Випуск 4(22). – Д.: Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президенті України – 2005. – С. 28-33.
17. Богдановская И.Ю. Правовое регулирование лоббизма в США / И.Ю. Богдановская // Право и политика. – 2002. – № 3. – С. 44-49.
18. Бондаренко Б. Кому нужны уставы территориальных громад? / Б. Бондаренко // Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. khpg. org/ index. Php ? id=1223974541.
19. Будков Д.В. Міжнародно-інформаційна діяльність Української держави 1917-1923 р.р.: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. істор. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Д.В. Будков. – Донецьк, 2004. – 18 с.
20. БЮТ висунув Кожемякіна на посаду голови ФДМУ, але проголосувати за нього не зміг [редакційна] // Інтернет-газета Newsru.ua. Раздел «Економіка». – 2008. – 5 червня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. newsru. ua.
21. Виступ В. Ющенка у Верховній Раді України // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 20. – 5 лютого. – С. 2.
22. Відповіді на питання журналу «Національна безпека та оборона» архієпископа Ігоря Ісиченко [редакційна] // Офіційний веб сайт Патріархії УАПЦ. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bishop. kharkov.ua/ Interview/ National%20Security.htm.
23. Власова И. Маршрутки могут забастовать / И. Власова // Панорама. – 2009. – 30 марта. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rama.com.ua/ news+ article.storyid+2170.htm.
24. Володимир Литвин заявляє, що блокування роботи Верховної Ради України здійснюється під надуманим приводом (Заява прес-служби) // Офіційний веб сайт Верховної Ради України. – 2009. – 12 травня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua/rada/ control/uk/publish/article/news_left?art_id=154245& cat _id=37486.
25. Вуйма А.Ю. Лоббирование. Как добиться от власти нужных решений. / А.Ю. Вуйма. – СПб.: Питер, 2008. – 383 с.
26. Высочайше утвержденное Учреждение Государственной Думы // Полное собрание законов Российской империи. – Собр. 3-е. – Т. 26. – № 27424.
27. Гай-Нижник П.П. Фінансова політика уряду Української Держави у період Гетьманату 1918 року/ П.П. Гай-Нижник // Фінанси України — 1996. — № 12. — С. 107- 117.
28. Гамрищак І. Лобізм по-українські: валізи з грошима головам фракцій / І. Гамрищак //Львівська газета. – 2009. – № 10. — С. 3-4.
29. Ганжуров Ю. Парламент України в політичній комунікації / Ю. Ганжуров. – К.: Україна, 2007. – 352 с.
30. Гнатуш Н. Легальність лобіювання: українські реалії і світовий досвід // Молодіжне лобіювання / Н. Гнатуш. – К.: «Молодіжна альтернатива», 2002. – С. 17-24.
31. Голіченко О.Л. Механізми впливу недержавних організацій на державні структури / О.Л. Голіченко // Інтернет-видання «Третій сектор». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.spa.ukma.kiev.ua/ article.php?story=200802291 64949675&mode=print.
32. Государственная дума. Стенографические отчеты. Второй созыв. – СПб., – Т.1. – Стб. 1318.
33. Государственная дума. Стенографические отчеты. Второй созыв. – СПб., – Т.2. – Стб. 544-545.
34. Государственная дума. Стенографические отчеты. Первый созыв. – СПб., – Т.1. – Стб. 1098.
35. Государственная дума. Стенографические отчеты. Первый созыв. – СПб., – Т.2. – Стб. 1050.
36. Девід П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки [переклад з англ. О. Мокровольского] – К.: «Веселка», 1993. – 192 с.
37. Дейниченко Р. Про утиски проти громад УПЦ Київського Патріархату в Росії / Р. Дейниченко // Майдан-інформ. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //maidan.org.ua.
38. Державний архів Харківської області. Ф.3: Канцелярія Харківського губернатора. – Оп. 277. – спр. 106.
39. Державний архів Харківської області. Ф.4: Харківське губернське правління. – Оп. 127. – спр. 31.
40. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року № 1378 за станом на 20 березня 2008 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – Ст. 2773.
41. Добкину – рельса, Кернесу – шпала, Водовозову – костыль. [редакційна] // Офіційний веб сайт громадської організації Харківська обласна спілка об'єднань громадян «Громадянська Рада Харківщини». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gromrada.kh.ua/index.php.
42. Договор об учреждении Европейского Сообщества, измененный Амстердамским и Ниццким договорами // Конституции зарубежных государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, Европейский Союз, Соединенные Штаты Америки, Япония, Индия: Уч. пособие / [сост. В.В. Маклаков] – 5-е изд. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – С. 277-310.
43. Дорошенко А. Організована злочинність як фактор політичного процесу / А. Дорошенко // Віче. – 2000. – № 10 (103). – С. 90-112.
44. Євгеньєва А. Законодавче регулювання лобістської діяльності / А. Євгеньєва // Часопис ПАРЛАМЕНТ. – 2004. – № 1. – С. 32-39.
45. Європейська конвенція про визнання правосуб’єктності міжнародних неурядових організацій. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: . – .
46. Жаботинський В. Фальшування школи // В. Жаботинський. Вибрані статті з національного питання. – К., 1991. – 112 с.
47. Жмир В.Ф. Лобі в Україні: соціальна держава і соціальна політика / В.Ф. Жмир // Філософські обрії. – 2002. – № 7. – С. 138-149.
48. З’явилось дуже багато соціологічних фірм під замовні опитування [редакційна] // Українська незалежна інформаційна агенція новин (УНІАН). –2009. – 18 липня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unian.net/ukr/ news/news-326839.html.
49. Зиммерман Дж. Прямая демократия в Соединенных Штатах Америки: опыт и проблемы / Дж. Зиммерман // Вестник Московского университета. – Серия 11. Право. – 1991. – №5. – С. 52-53.
50. Зяблюк Н.Г. Лоббизм как политический институт // Политические институты США. История и современность. – М.: Наука, 1988. – С. 228-244.
51. Зяблюк Н.Г. США: лоббизм и политика / Н.Г. Зяблюк. – М.: Мысль, 1976. – 207 с.
52. Иванов Н.Б. Организация наиболее влиятельных иностранных лобби в США / Н.Б. Иванов // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. – № 3. – С. 24-31.
53. Известия Харьковской городской думы. – 1917. - № 1-3. - С. 61.
54. Интервью с Ю. Ехануровым // Бизнес. – 2004. – № 45. – 8 ноября. – С. 41-43.
55. Итоги международного Форума «Финансовая Украина’08» [редакційна] // Интернет-издание «Украинская выставочная компания». – 2008. – 10 октября. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// vneshexpo. kiev. ua/proekty/ bank. htm.
56. Їжак О. Системне реформування правоохоронних органів як базова складова забезпечення верховенства права / О.Їжак. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.db.niss.gov.ua.
57. Каленский В.Г. Политическая наука в США / В.Г. Каленский. – М.: Юрид. лит., 1969. – 280 с.
58. Каменєв М., Чіхіро О., Лебедь М. Міністр засвідчив відміну постанови № 369. Хроніка студентських перемог / М. Каменєв, О. Чіхіро, М. Лебедь // Неофіційна газета Київського університету. – 2009. – 10 червня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta. univ. kiev. ua/?act = view&id=2566.
59. Каренек О., Шинкаренко Є. Кампанія врятувати «Боммер» триває / О. Каренек, Є. Шинкаренко. // Харківські новини – 2009. – 22 вересня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kharkovnews.info/news/n8388
60. Киян М.Ш. Представительство от украинских губерний в Государственной думе Российской Империи І и ІІ созывов (1906-1907 гг.) / М.Ш. Киян. – Х.: Основа, 1997. – 191с.
61. Кізима А., Кушнірик І. Спеціальні податкові режими як інструмент податкового регулювання / А. Кізима, І. Кушнірик. // Галицький економічний вісник. — 2009. — № 1. — С. 117-127.
62. Кличко заявил о возможной фальсификации землеотводов в Киевсовете [редакційна] / Інтернет-видання: «ПреступностиНет» – 2009. – 15 жовтня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pn.mk.ua.
63. Кодекс поведінки лобіста від 1995 року [Канади] // Сайт Канадо-українського законодавчого і міжурядового проекту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.culip.com.ua/.
64. Кожурін Ф. Про фінансово-аналітичні підвалини та системність здійснення реформ / Ф. Кожурін // Економіст – 2003. – № 12. – С. 11.
65. Колесник Р. Лобізм по-європейськи / Р. Колесник // Народний депутат. – 2006. – липень. – С. 30-32.
66. Комуністи вирішили боротись з НАТО міжфракційно [редакційна] // Українська правда. – 2008. – 6 березня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/6/72731.htm.
67. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов. [ общ. ред.. член-корр. РАН проф. М.В. Баглая, докт. юрид. наук, проф. Ю.И. Лейбо, докт. юрид. наук, проф. Л.М. Энтина.] – М.: Издательская група Норма – ИНФРА М, 2004. – 832 с.
68. Конституция ФРГ // Конституции государств Европы: в 3 т.// под общей редакцией Л.А.Окунькова. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – С. 524-686.
69. Конституційне право України. / [Заг. ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погорілка, Ю.М. Тодики.] – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376с.
70. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
71. Костяев С.С. Законодательное регулирование лоббистской деятельности в США / С.С. Костяев // США-Канада: Экономика. Политика. Культура. – 2005. – № 5. – С. 72-86.
72. Кравченко А.И. Лоббизм в России: этапы большого пути / А.И. Кравченко // Социс. – 1996. – № 4. – С. 54-63.
73. Крамаренко М. Исповедь Черновецкого. Послесловие перед выборами / М. Крамаренко // ГлавРед. – 2008. – 21 мая. – с. 1,3.
74. Краткий политический словарь / Аберенков В.П., Абова Т.Е., Аверкин А.Г. и др.; [сост. и обобщ. ред. Л.А. Оникова, Н.В. Шишлина]. – 6-е изд., допол. – М.: Политиздат, 1989. – 623 с.
75. Кримінально-процесуальний кодекс України затверджений Законом від 28 грудня 1960 року за станом 31 грудня 2009 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
76. Куліш А. Правове регулювання лобізму як складова конституційно- законодавчого процесу в Україні / А. Куліш // Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президенті України. – 1999. – № 1. – С. 34-39.
77. Кумс К. Лоббизм и его регулирование: советы британского эксперта / К. Кумс // Бизнес и политика. – 1994. – № 1. – С. 34-39.
78. Кучеренко А. При Леониде Кучме непрозрачность работы естественных монополий стала нормой / А. Кучеренко // Бизнес. – 2005. – № 3-4. – С. 38.
79. Кушніренко О.Г., Слинько Т.М. Комітети Верховної Ради України і проблеми підвищення ефективності їх діяльності / О.Г. Кушніренко, Т.М. Слинько // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. — Х., 2000. — Вип.42. – С. 36-41.
80. Лабскир В., Шаправский В., Николаева М., Домовой А., Ермолаева Е., Диденко Н., Шовский А. О массовых беспорядках на улице Клочковской / В. Лабскир, В. Шаправский, М. Николаева, А. Домовой, Е. Ермолаева, Н. Диденко, А. Шовский. В. Лабскир, В. Шаправский, М. Николаева, А. Домовой, Е. Ермолаева, Н. Диденко, А. Шовский // Агентство, телевидение, новости. – 2007. – 13 января. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://atn.kharkov.ua.
81. Лаверычев В.Я.Крупная буржуазия в пореформенной России:1861–1900 / В.Я. Лаверычев – М.: Мысль, 1974. – 252 с.
82. Ларин С. Кто правит Америкой?… Лоббисты / С. Ларин // Российская газета. – 1993. – № 45 (661) – 6 марта. – С. 7.
83. Лещенко С. Тимошенко і Коломойський – докази лежать на поверхні / С. Лещенко // Українська правда. – 2007. – 4 вересня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko /46ddac6411553/.
84. Лисенко Є. Надзвичайна і уповноважена церква МП в Україні / Є. Лисенко // Інтернет журнал ОБКОМ (Общественная коммуникация). – 2004. – 2 вересня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// obkom. net. ua/ read/2716.html.
85. Литвин своєї думки не змінює [редакційна] // Верховна Рада України у дзеркалі ЗМІ (видання інформаційного управління апарату ВРУ) – 2009. – 9 квітня. – С. 19-21.
86. Лоббизм в России [редакційна] // Россия и современный мир. – 1996. – №3. – С. 64-97.
87. Лоббизм в России, 10 лет теории и практики (Материалы конференции) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: httр://www.ng/politics/2000-03-07/3_ more.html.
88. Лоббизм в России: мнение политиков и экспертов (опрос социологической службы «Кассандра») // Бизнес и политика. – 1995. – № 3 (4). – С. 42-43.
89. Лоббист в законе [редакційна] // Компаньйон. – 1999. – № 18. – С. 22-23.
90. Лобіювання. Група міжнародного співробітництва. – К.: День печати, 2004. – 30 с.
91. Лозанский Э.Д. Этносы и лоббизм в США. О перспективах российского лобби в Америке / Э.Д. Лозанский. – М.: Международные отношения, 2004. – 272 с.
92. Лукаш обжаловала решения суда о «плохой» рекламе Ю. Тимошенко [редакційна] // Украинское независимое информационное агентство новостей (УНИАН). – 2009. – 29 вересня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unian.net.
93. Любимов А.П. История лоббизма в России / А.П. Любимов. – М.: Фонд «Либеральная миссия», 2005. – 208 с.
94. Любимов А.П. Правовые институты демократии России и стран Европы. Выборы, лоббизм и парламентаризм (сравнительный анализ) / А.П. Любимов. –М.: РАН, 1999. – 58 с.
95. Любимов А.П. Формирование лоббистских правоотношений в российском обществе. Конституционно-правовое исследование: дис. на соискательство ученой степени доктора юридических наук: спец. 12.00.02. «Конституционное право» – М.: РГБ. – 2003. – 499с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //diss.rsl.ru/diss/03/0659/030659031.pdf
96. Львівські профспілчани заговорили про акції непокори (Інтерв’ю з Б. Козло) // Українська незалежна інформаційна агенція новин (УНІАН). – 2008. – 10 листопада. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// portal. lviv.ua/ news/ 2008/11/10/171743.html.
97. Малько А.В. Лоббизм / А.В. Малько // Общественные науки и современность. – 1995. – № 4. – С. 58-65.
98. Манжул К.В. Нікітчук І.І. Лобізм у законотворчій діяльності України / К.В. Манжул, І.І. Нікітчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 11 (49). – 2005. – С. 5-11.
99. Миколюк О. Містобудування в стилі «хаос» / О. Миколюк // День. – 2008. – № 40. – 4 березня. – С. 1,3.
100. Між Кабінетом міністрів, профспілками і роботодавцями підписано Генеральну угоду. [редакційна] // Урядовий портал. – 2008. – 15 квітня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/ publish/article?art_id=126500490&cat_id=33355500.
101. Молодцов О.В. Асоціації органів місцевого самоврядування як суб’єкти лобіювання / О.В. Молодцов // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. пр. / Голов. ред. С.М. Серьогін – 2002. – № 1 (7). – С. 183-192.
102. Молодцов О.В. Проблеми створення системи лобізму у сфері захисту інтересів місцевого самоврядування України / О.В. Молодцов // Роль громадських організацій та інших неурядових структур у становленні та розвитку місцевого самоврядування в Україні / За ред. В.В. Кравченка. Науково-практичний посібник. – К.: Атіка, 2003. – С. 105-118.
103. На повторний розгляд Бюджет-2007 [редакційна] // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 235. – 13 грудня. – С. 1,2.
104. Нестерович В.Ф. Досвід США у прийнятті лобінгового законодавства / В.Ф. Нестерович // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. –2006. – №4. – С. 111-122.
105. Нестерович В.Ф. Конституційно-правові аспекти лобіювання у правотворчому процесі України: дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В.Ф. Нестерович. – Луганськ, 2004. – 212 с.
106. Нестерович В.Ф. Конституційно-правові аспекти лобіювання у правотворчому процесі України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / В.Ф. Нестерович. – Луганськ, 2004. – 20 с.
107. Нестерович В.Ф. Конституційно-правові засади лобіювання у Федеративній Республіці Німеччини / В.Ф. Несторович // Держава і право. – 2009. – № 3 (21). – С. 59-66.
108. Новини молоді [редакційна] // Офіційний веб сайт Харківського міського центру дозвілля молоді. – 2007. – 14 грудня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.centrmolodi.kharkov.com / ?module= articles&c= news&b=1&a=73.
109. Новый англо-русский словарь / Голов. ред. В.К. Мюллер – М. Рус. яз.-Медиа. – 2005. – 945с.
110. О ходе реализации Закона Украины «О специальных экономических зонах и специальном режиме инвестиционной деятельности в Донецкой области» [редакційна] // Голос Украины. – 2001. – № 134. – 31 июля. – С. 2.
111. Одінцова О. Лобізм в Україні: проблеми законодавчого регулювання / О. Одінцова // Юридична Україна. – 2005. – № 7. – С. 15-18.
112. Одінцова О. Цивілізований лобізм як метод боротьби з корупцією / О. Одинцова // Право України. – 2006. – №6. – С. 110-113.
113. Онупрієнко А.М. Формування інституту лобізму / А.М. Онупрієнко // Проблеми законності. Вип. 56. – Х.: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого – 2002. – С. 35-40.
114. Отчеты Харьковского биржевого комитета за 1901–1914 годы. – Харьков, 1902–1915. – Отчет за 1906 год.
115. Отчеты Харьковского биржевого комитета за 1901–1914 годы. – Харьков, 1902–1915. – Отчет за 1913 год.
116. Павлов В.Г. Есть ли в России лоббизм? / В.Г. Павлов // Российская юстиция. – 1998. – № 8. – С. 19-20.
117. Панасенко С. Народна школа і рідна мова на Вкраїні / С. Панасенко // Нова громада. – 1906. – №9. – С. 23-24.
118. Перегудов С.П., Лапина Н.Ю., Семененко И.С. Группы интересов и российское государство / С.П. Перегудов, Н.Ю. Лапина, И.С. Семененко; [Институт МЭМО РАН]. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 352 с.
119. Пиар-агентства России [редакційна] // Советник. – 2000. – № 3. – С 28-30.
120. Плекан Ю. Українські депутати австрійського парламенту (ХІХ-поч. ХХ ст.) / Ю. Плекан // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// kolomyya. org/ histpub/ historypub54.htm.
121. Погорєлова А. Передумови розширення доступу громадян до законотворчого процесу / А. Погорєлова // Журнал Верховної Ради України «Віче». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.viche.info/ journal/737/.
122. Положення про Головне управління державної служби України: Постанова Кабінету Міністрів України № 1180 від 26 вересня 2007 року за станом на 9 червня 2009 року // Офіційний вісник України. – 2007. – № 74. – Ст. 2757, Офіційний вісник України. – 2008. – № 56. – Ст. 1857, Офіційний вісник України. – 2009. – № 40. – Ст. 1356.
123. Попри зміни в законодавстві, умови діяльності малого бізнесу залишаються складними [Інтерв’ю з О. Кужель] // Економічний монітор. – 2000. – № 18. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. ucipr. kiev.ua.
124. Портнов А.В. [редакційна] // Інтернет-журнал «Люди». – 2008. – 9 липня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.peoples.ru/state/ statesmen/andrey_portnov/.
125. Порфирович О.Л. Питання запровадження правового регулювання вітчизняної лобістської практики / О. Л. Порфирович // Українське право. – 2004. – № 1. – С. 123-129.
126. Порфімович О.Л. Лобістська діяльність органів державної влади (на прикладі МВС України) / О.Л. Порфімович // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених. – 2004. – № 30. – С. 27-31.
127. Правительство собирается продлить льготы для украинского автопрома. [Інтерв’ю з В. Новицьким] // Паралель-медиа. – 2009. – 6 листопада. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kharkov news.info/news/ n8388.
128. Президент призупинив розпорядження Кабміну про призначення голови ФДМУ. [редакційна] // Інтернет-газета Newsru.ua. Раздел «Економіка». – 2008. – 2 січня. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. newsru.ua.
129. Приватизация Одесского припортового завода. Скандал продолжается. [редакційна] // РИА Новости Украина. – 2009. – 29 августа. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rian.com.ua.
130. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
131. Про діяльність лобістів у Верховній Раді України: Проект Закону України від 9 листопада 2003 року № 8429 // Сайт Лабораторії законодавчих ініціатив [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.parlament.org.ua /index.php? action=draft &draft_id=1983.
132. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року №1629 за станом на 31 січня 2009 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
133. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11 вересня 2003 року № 1160-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
134. Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 в редакції, встановленій Постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року № 712 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 54. – Ст. 2180, Офіційний вісник України. – 2009. – № 52. – Ст. 1789.
135. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР за станом на 20 березня 2008 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
136. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 16 травня 2008 року № 279-VІ за станом на 31 грудня 2009 року // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 25. – Ст.241.
137. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 року № 116/95-ВР за станом на 20 березня 2008 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
138. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР за станом на 7 липня 2009 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1996. – № 49 – Ст. 272.
139. Про Концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності»: Указ Президента України № 742 від 11 вересня 2006 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 37. – Ст. 2540.
140. Про лобіювання в Україні: Проект Закону України від 13 квітня 1999 року № 3188 // Сайт Законопроекти України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.gov.ua/.
141. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ за станом на 11 червня 2009 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
142. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року № 28097-ВР за станом на 20 березня 2008 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
143. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року № 586-ХІV за станом на 20 березня 2008 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
144. Про молодіжні та дитячі громадські організації: Закон України від 1 грудня 1998 року № 281 ХІV за станом на 15 листопада 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 1. – Ст. 2.
145. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV за станом на 24 листопада 2009 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.
146. Про о