КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЖОГАН РОМАН АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 342.163 (477)(075.8)

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС
ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Колодій Анатолій Миколайович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ДОКТРИНАЛЬНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТА НОРМАТИВНА ФОРМАЛІЗАЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ 10
1.1. Доктринальні дослідження конституційно-правового статусу прокуратури в Україні 10
1.2. Нормативно-правове регулювання конституційно-правового статусу прокуратури в Україні 26
Висновки до розділу 1 46
РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ 50
2.1. Поняття, ознаки та принципи конституційно-правового статусу прокуратури в Україні 50
2.2. Територіальна та предметно-галузева система прокуратури в Україні 73
2.3. Компетенція прокуратури в Україні – центральний елемент її конституційно-правового статусу 93
2.4. Гарантії діяльності прокуратури в Україні як елемент її конституційно-правового статусу 114
Висновки до розділу 2 131
РОЗДІЛ 3 ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ 135
3.1. Завдання та функції прокуратури в Україні 135
3.2. Форми і методи діяльності прокуратури в Україні 154
3.3. Відповідальність прокурорських працівників як елемент конституційно-правового статусу прокуратури в Україні 176
Висновки до розділу 3 187
ВИСНОВКИ 192
ДОДАТКИ 202
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 208

ВСТУП

Актуальність теми. Народ України, проголосивши незалежність і сприйнявши європейські цінності, потребує приведення конституційних основ внутрішнього життя українського суспільства у відповідність із міжнародними стандартами, однією з важливих складових якого має стати реформування органів прокуратури в Україні.
Конституційно-правовий статус прокуратури в Україні визначається, насамперед, Конституцією та Законом України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року (станом на 4 вересня 2008 року). При цьому слід наголосити, що положення чинного Закону України у великій мірі не відповідають вимогам Конституції України та сучасним європейським підходам до побудови подібних органів конституційного нагляду і контролю, а також їх місця в суспільстві. Тому існує наукова і практична потреба подальшого поглибленого вивчення й аналізу проблем щодо місця прокуратури в системі владних структур, її відносин з вищими, центральними, місцевими органами державної влади й органами місцевого самоврядування. Переважна більшість наукових публікацій, дисертаційних досліджень з цих питань стосується дореформеного періоду, і в них, звичайно, не могли бути враховані зміни, що стались у політико-правових реаліях сучасної України. Необхідність реформування прокуратури, її становлення як незалежного державного органу, відповідно до принципів Конституції України та потреб розвитку українського суспільства, свідчить, що, насамперед, слід вирішити ряд питань на теоретичному рівні, тобто, тих, які стосуються теперішніх проблем конституційно-правового статусу національної прокуратури. При цьому потрібно мати на увазі те, що в нашій країні прокуратура завжди відігравала важливу роль у системі органів, покликаних охороняти права та законні інтереси громадян і держави, вести боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями.
Незважаючи на велике значення для України обраної проблематики вона ще не піддавалась окремому, самостійному, монографічному дослідженню. Водночас необхідно визнати, що з питань конституційно-правового статусу прокуратури існує значна кількість публікацій на рівні статей, глав, параграфів у підручниках, монографіях таких авторів, як: Басков В., Даєв В., Добровольська Т., Зеленецький В., Козлов А., Ломовський В., Маршунов М., Меженцева А., Михайленко О., Мурашин Г., Новіков С., Рагінський М., Ремізов Є., Рябцев В., Савицький В., Сапожніков Ю., Тадевосян В., Чеканов В., Черв’якова О. та інших.
А це свідчить, що проблеми конституційно-правового статусу прокуратури привертають увагу багатьох авторів. Проте системної роботи з визначення сучасного конституційно-правового статусу прокуратури в Україні не проводилось, хоча потреба в цьому є як з позиції теорії, так і враховуючи потреби практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах та відповідно до цільової комплексної програми “Права людини і проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування” №0186.0.070865; “Державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської і євроатлантичної інтеграції України на 2004–2007 рр.”, затвердженої Указом Президента України від 13 грудня 2003 року №1433; “Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр.”, затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 року №755.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб здійснити комплексне конституційно-правове дослідження статусу та основ діяльності прокуратури України і на цій основі сформулювати та обґрунтувати науково виважені пропозиції і рекомендації, спрямовані на вдосконалення законодавчого закріплення конституційно-правового статусу прокуратури України з урахуванням європейського досвіду. Виходячи з названої мети дослідження, ми поставили перед собою такі завдання:
- вивчити та узагальнити результати доктринальних досліджень, в яких розкривається конституційно-правовий статус прокуратури в Україні;
- систематизувати нормативні джерела регулювання конституційно-правового статусу прокуратури в Україні;
- сформулювати поняття і визначити ознаки та принципи конституційно-правового статусу прокуратури в Україні;
- визначити територіальну та предметно-галузеву систему прокуратури в Україні;
- розкрити компетенцію прокуратури як центральний елемент її конституційно-правового статусу;
- визначити гарантії діяльності прокуратури в Україні як елемент її конституційно-правового статусу;
- розкрити завдання та функції прокуратури в Україні, форми і методи її діяльності;
- вивчити і обґрунтувати межі відповідальності прокурорських працівників як елемента конституційно-правового статусу прокуратури в Україні;
- розробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення конституційно-правового статусу прокуратури в Україні.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини в сфері становлення, функціонування та розвитку конституційно-правового інституту прокуратури.
Предмет дослідження – конституційно-правовий статус прокуратури в Україні.
Методи дослідження. При підготовці дисертації автор застосовував філософські, загальнонаукові та спеціально наукові методи пізнання, використання яких забезпечило достовірність знань і вирішення поставлених перед дисертантом мети та завдань. Так, застосування системного та структурного методів дозволило дослідити співвідношення теорії і практики конституційно-правового статусу і діяльності прокуратури в Україні, запропонувати рекомендації щодо вдосконалення процесу реалізації законодавчих положень (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий метод застосовано при дослідженні конституційно-порівняльного аналізу прокуратури в Україні та країнах Європи, а також відповідності Конституції та законодавства України стандартам та рекомендаціям Ради Європи та Європейського Союзу (підрозділ 1.2). Для з’ясування поняття та особливостей конституційно-правового статусу прокуратури використовувався логіко-семантичний метод із метою визначення окремих ключових категорій, зокрема таких, як “конституційно-правовий статус прокуратури”, “принципи конституційно-правового статусу прокуратури”, “гарантії конституційно-правового статусу прокуратури”, що сприяло уточненню їх змісту та виробленню пропозицій до законодавства (підрозділи 2.1–2.4). Методи збору, аналізу і синтезу використано при вивченні нормативних джерел, документів, спостережень і практичної діяльності здобувача безпосередньо в органах прокуратури (підрозділ 2.4, 3.2, 3.3). Спеціально-юридичний метод, сутність якого полягає у фіксації державно-правової практики для встановлення зовнішніх ознак державно-правових явищ, їх відмінності одне від одного, відпрацювання визначень про них, застосовано при визначенні проблеми поняття, ознак, принципів статусу, порядку формування, складу і структури органів прокуратури України (підрозділи 2.1, 2.2). За допомогою функціонального методу проаналізовано зарубіжний та вітчизняний правовий досвід функціонування конституційних моделей закріплення статусу прокуратури, зокрема форм і методів її діяльності (підрозділ 3.2). Метод узагальнення застосовано при підготовці висновків; методи багатофакторності, моделювання і прогнозування використано при розробці пропозицій і рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавства України з питань конституційно-правового статусу та діяльності прокуратури в Україні (підрозділ 3.4).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є комплексним монографічним дослідженням конституційно-правового статусу прокуратури в Україні. На основі проведеного дослідження сформульовано низку нових теоретичних і практичних рекомендацій, висновків та пропозицій, спрямованих на вдосконалення конституційно-правового статусу прокуратури в Україні, зокрема:
вперше:
- систематизовано науково-теоретичні погляди на проблему дослідження і напрямки реформування основних елементів конституційно-правового статусу прокуратури в України;
- з нових позицій обґрунтовано сутність конституційно-правового статусу прокуратури в Україні як юридичний режим публічно-правового становища прокуратури, що обумовлений національним історичним і міжнародним досвідом, який характеризується сукупністю структурних елементів (правосуб’єктністю, поняттям, ознаками, порядком формування; принципами; компетенцією, завданнями та функціями; організаційною системою; формами і методами діяльності; гарантіями; відповідальністю), що визначені Конституцією та законами України і забезпечують стабільність та ефективність функціональних взаємозв’язків як між органами системи прокуратури, так і з іншими державними органами;
- аргументовано пропозицію виключити з функцій прокуратури нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами;
удосконалено:
- характеристику принципів побудови системи прокуратури: за галузевим і територіальним принципами. Вважаємо недоцільним збільшення кількості спеціалізованих прокуратур. Перспективною вважаємо орієнтацію на територіальний принцип з включенням спеціалізованих прокуратур у загальну територіальну систему в якості, зокрема, управлінь;
- положення про передачу функції досудового розслідування спеціальним слідчим органам і активізації діяльності прокуратури у напрямку нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство і представництво інтересів громадянина або держави в суді;
- обґрунтування практичної реалізації гарантій конституційно-правового статусу органів та працівників прокуратури в Україні, зокрема незалежності від зовнішніх факторів та внутрішньої ієрархії;
- можливості міжнародних зв’язків України через реалізацію функції міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю, зокрема виконання міждержавних угод про надання правової допомоги у кримінальних справах, видачу злочинців та осіб, які підозрюються у вчиненні злочину;
дістали подальшого розвитку:
- положення про відсутність універсальної міжнародної визнаної моделі організації прокуратури чи подібних до неї органів. Наголошено, що в Україні необхідно створити прокуратуру, яка б відповідала сучасним умовам України і активно та ефективно здійснювала захист як публічних інтересів, так і прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина;
- висновок, що в державному механізмі України прокуратура ще не отримала чітко закріпленого конституційно-правового статусу, оскільки не віднесена до жодної із гілок державної влади і наділена занадто широким колом повноважень. Україна частково відійшла від радянської моделі прокуратури, яка виступала в якості додаткового механізму управління, однак практика національного державотворення доводить, що трансформація, яка відбулася за час незалежності, не забезпечила існування ефективної і демократичної прокуратури в Україні і саме тому є нагальна потреба здійснювати конституційну реформу;
- розробка науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення організаційно-функціональної будови прокуратури в Україні, використавши позитивний досвід країн Європи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки, рекомендації та пропозиції, що обґрунтовані у дослідженні, створюють основу для формування сучасного розуміння конституційно-правового статусу прокуратури в Україні, її місця у системі державних органів України, подальшого реформування та удосконалення її статусу та діяльності. Одержані результати використані: при підготовці пропозицій Президента України щодо внесення змін і доповнень до Конституції України та нової редакції Закону України “Про прокуратуру” в частині уточнення системи, компетенції та гарантій статусу прокуратури (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження №30-10/19 від 20 листопада 2009 року); у практичній діяльності прокуратури Солом’янського району м. Києва (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність № 2676 від 31 березня 2010 року); у навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес від 6 листопада 2009 року).
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри конституційного та міжнародного права Київського національного університету внутрішніх справ; були апробовані у виступах автора на всеукраїнських науково-практичних конференціях та круглих столах, зокрема на: Регіональній науково-практичній конференції “Верховенство права у правозастосовній діяльності” (м. Івано-Франківськ, 2007 р.); круглому столі “Міжнародно-правові стандарти прав людини та їх імплементація в національному законодавстві України” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми становлення і розвитку конституційної держави в Україні” (м. Хмельницький, 2008 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у восьми публікаціях, з яких п’ять опубліковані у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з юридичних наук, а також у трьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації сформульовані досягнуті науково-теоретичні і прикладні результати дослідження важливої проблематики – конституційно-правового статусу прокуратури в Україні:
1. Наведено аргументи, що однією з найгостріших проблем сучасної науки конституційного права України за даних умов розвитку держави є проблема теоретичного обґрунтування конституційно-правового статусу прокуратури, максимально чіткого визначення системи, функцій, компетенції, форм та методів діяльності, гарантій ефективного здійснення завдань прокуратури.
2. Опрацьовано ґенезу наукових досліджень щодо конституційно-правового статусу прокуратури, при цьому вивчено як національні доктрини, так і закордонні, зокрема, країн Європи.
3. Розроблено алгоритм викладення доктринальних досліджень конституційно-правового статусу прокуратури, відповідно до якого, спочатку проаналізовано головні положення докторських та кандидатських досліджень національних і зарубіжних учених; дано характеристику історичних і сучасних підходів до визначення елементів конституційно-правового статусу прокуратури та її працівників в Україні та країнах Європи, а також можливих напрямів реформування названого інституту.
4. Опрацювання доктринальних досліджень щодо конституційно-правового статусу прокуратури в Україні, дозволило сформулювати та обґрунтувати висновок, що незважаючи на велике теоретичне і практичне значення обраної теми дослідження для вітчизняної науки і практики, дана проблема ще не піддавалась окремому, самостійному монографічному дослідженню. Показано, що з питань конституційно-правового статусу прокуратури існує значна кількість публікацій на рівні статей, глав, параграфів в підручниках, монографіях як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Проте системної роботи з розкриття і визначення динаміки розвитку сучасного конституційно-правового статусу прокуратури в Україні не проводилося, хоча потреба в цьому є як з позиції теорії, так і з потреб практики.
5. На основі системного аналізу конституційно-правового регламентування статусу прокуратури України зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку державності організація і порядок діяльності органів прокуратури України за основними параметрами визначаються і регулюються більше 120 базовими нормативними актами різного рівня, які різняться між собою юридичною силою, рівнем правового регулювання і призначенням.
6. З нових позицій обґрунтовано сутність конституційно-правового статусу прокуратури в Україні як юридичний режим публічно-правового становища прокуратури, що обумовлений національним історичним і міжнародним досвідом, який характеризується сукупністю структурних елементів (завданнями, функціями, компетенцією, правосуб’єктністю, гарантіями та відповідальністю), визначених Конституцією України та законами України, і які забезпечують стабільність та ефективність функціональних взаємозв’язків як між органами системи прокуратур, так і з іншими державними органами.
7. Законом України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року ст. 121 Конституції України доповнено п. 5, який містить не одну, а дві норми права, об’єднані в одній частині статті: 1) нагляд за додержанням прав i свобод людини i громадянина; 2) нагляд за додержанням законів з даних питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими i службовими особами. Невипадково ці норми відокремлені одна від одної комою. Цими змінами фактично відновлено конституційне підґрунтя для більшості форм прокурорського нагляду. Водночас у повному обсязі діє п. 9 Перехідних положень, оскільки правових підстав вважати його таким, що вичерпав свою дію, немає. Таким чином забезпечуються конституційні засади прокурорського нагляду у більш широких межах, ніж це передбачено п.п. 3, 5 ст. 121 Конституції України.
8. Дістали подальшого розвитку конституційно-правове регулювання та форми взаємовідносин прокуратури з діяльністю Верховної Ради України, Президента України, органами виконавчої і судової влади, Рахунковою палатою, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, органами дізнання та досудового слідства, які спрямовані на забезпечення прав і свобод людини, законності у державі.
9. Зроблено спробу виділити рівні конституційно-правового регулювання статусу прокуратури. Так, до першого рівня слід віднести нормативно-правові акти вищих органів влади України, котрі, у свою чергу, поділяються на ті, що визначають загальні положення, організаційно-правові основи діяльності прокуратури, матеріально-технічне, фінансове та соціально-правове забезпечення, статус прокурора в судочинстві, і ті, що визначають повноваження прокуратури. На вищому рівні ці суспільні відносини в межах своєї компетенції регулюються Верховною Радою України, Президентом України та Кабінетом Міністрів України.
До другого рівня відносяться відомчі нормативні акти, що регулюють організаційно-правові аспекти діяльності органів прокуратури, а саме: організацію і порядок діяльності, роботу з кадрами. Прийняття таких актів належить в основному до компетенції Генерального прокурора України.
Третій рівень включає нормативні акти з міжнародного співробітництва, це (меморандуми, угоди, протоколи тощо), серед яких найважливішими є угоди про правову допомогу і співробітництво Генеральної прокуратури України з прокуратурами інших держав.
10. Запропоновано прийняти новий Закон України, присвячений прокуратурі, під назвою “Про організацію і порядок діяльності органів прокуратури України”. Оскільки Конституція України орієнтує не тільки суто на організацію роботи прокуратури, а й на процедури, на динаміку та порядок діяльності, вважаємо за необхідне в даному законі передбачити регулювання не тільки питань організації та завдань прокуратури, а й зазначити, як саме, в який спосіб та якими методами, за якою формою і процедурою це повинно здійснюватись.
11. Виходячи з конституційних положенням про прокуратуру, сформульовано авторське визначення прокуратури України – це упорядкована відповідно до єдиних принципів організації і діяльності система державних постійно діючих, контрольно-наглядових, ієрархічно підпорядкованих, призначуваних органів і установ, головні елементи статусу яких визначені в Конституції України від 28 червня 1996 року та Законі України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року (станом на 4 вересня 2008 року).
12. Визначено ознаки, що притаманні прокуратурі: здійснює державну владу, складається з централізованої ієрархічної системи спеціалізованих однорідних органів з підпорядкуванням Генеральному прокурору України; органи прокуратури діють самостійно та незалежно від інших гілок державної влади; вони структуровані у державному механізмі і є одним з чинників забезпечення системи стримувань та противаг; прокурорська діяльність має специфічні форми, методи та процедури, визначені законом.
13. Сформульовано визначення конституційно-правового статусу прокуратури в Україні – це юридичний режим публічно-правового становища прокуратури, який обумовлений національним історичним і міжнародним досвідом, характеризується сукупністю структурних елементів (завданнями, функціями, компетенцією, правосуб’єктністю, системою, гарантіями та відповідальністю), що визначені Конституцією України та законами України і забезпечують стабільність та ефективність функціональних взаємозв’язків як між органами системи прокуратур, так і з іншими державними органами.
14. Зроблено аргументований висновок, що в державному механізмі України прокуратура на даний час ще не отримала чітко закріпленого конституційно-правового статусу, оскільки не віднесена до жодної з гілок державної влади і наділена занадто широким колом повноважень. Україна частково відійшла від радянської моделі прокуратури, яка виступала в якості додаткового механізму управління, однак практика національного державотворення доводить, що трансформація, яка відбулася за час незалежності, не забезпечила існування ефективної і демократичної прокуратури в Україні, і саме тому є нагальна потреба здійснювати конституційну реформу.
15. На нашу думку, конституційно-правові принципи статусу прокуратури – це закріплені в Конституції, законах, міжнародних договорах України, обов’язкові до виконання, основоположні положення та вимоги, які виражають соціальне і державне призначення прокуратури, окреслюють мету, завдання і повноваження прокурорів, зміст і характер правових засобів, форм та методів діяльності прокурорів по здійсненню покладених на них функцій, а також містять ознаки, що визначають організаційний устрій прокуратури, основи взаємодії та координації її з іншими державними органами, у тому числі й контрольно-наглядовими та правоохоронними.
16. Сформульовано висновок, що конституційно-правовий статус і діяльність системи прокуратури в Україні має реформуватися через утвердження принципів незалежності, законності, демократії, гуманізму, гласносі, об’єктивності, політичної коректності, професіоналізму та системності. Розкривається суть, генезис, зміст конкретних принципів організації та діяльності прокуратури, визначається їх система, враховуючи сучасний механізм правового регулювання.
17. Визначено принципи побудови системи прокуратури – галузевий і територіальний. Обґрунтовано і сформульовано пропозицію, що спеціалізовані прокуратури необхідно ліквідувати і перевести в систему територіальних прокуратур, посиливши їх якісно і чисельно. А вже в апараті територіальних прокуратур можуть бути створені, при необхідності, спеціалізовані відділи по нагляду за виконанням законів на транспорті, в сфері екології тощо.
18. Розроблено науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення організаційно-функціональної будови прокуратури в Україні, взявши за основу досвід країн Європи. Так, доведено, що організаційно-функціональна будова подібних до прокуратури України органів країн Європи залежить від особливостей побудови правової системи. Автором аргументовано стверджується, що усунення недоліків та суперечностей організаційно-функціональної будови прокуратури в Україні потребує комплексного підходу, здійснення якого ускладнюється відсутністю єдиних підходів до реформування даного державного органу.
19. Визначено положення про відсутність універсальної міжнародної визнаної моделі організації прокуратури чи подібних до неї органів. Наголошується, що Україні необхідно перебудувати прокуратуру таким чином, щоб вона відповідала сучасним умовам України і активно та ефективно здійснювала захист як публічних інтересів, так і прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина;
20. Військова прокуратура, враховуючи сьогоднішні реалії ще певний час має виконувати свої функції, але із суттєвими змінами. Самі назви “військова прокуратура”, “військовий прокурор” асоціюються з суто військовими поняттями, що не завжди відповідає сутності і призначенню прокурора в збройних силах. У цьому зв’язку пропонується військову прокуратуру перейменувати на прокуратуру Збройних Сил України, а працівникам військових прокуратур присвоювати класні чини, а не військові звання. На фоні того, що навіть Міністр оборони України – цивільна особа, повним дисонансом є військові генерали і полковники на посадах прокурорів. Законодавчо має бути деталізовано і врегульовано зв’язок Генеральної прокуратури України і військової прокуратури, оскільки зараз це законом не визначено і має переважно формальний характер.
21. Обґрунтовано пропозицію про доповнення ст. 150 Конституції України положенням, за яким прокуратура в Україні має отримати право на конституційне звернення до Конституційного Суду України, що дозволить їй брати участь у вирішенні питань щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
22. Удосконалено пропозиції щодо теоретичного обґрунтування та практичної реалізації гарантій конституційно-правового статусу органів та працівників прокуратури в Україні, зокрема незалежності від зовнішніх факторів та внутрішньої ієрархії. Обґрунтовано потребу чіткої правової регламентації гарантій прокуратури з метою утвердження принципу розподілу влади, зокрема аргументовано необхідність зрівняння прокурорів за соціально-правовим статусом до інших контрольно-наглядових органів – Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Висловлено пропозиції передбачити в Законі про прокуратуру норму, відповідно до якої прокурори не можуть бути включені до складу комісій, комітетів, робочих груп тощо, створюваних органами державної влади і місцевого самоврядування; відмовитись від встановлення строків призначення прокурорів на посади; підсилити гарантії їх особистої безпеки, аж до створення відповідної служби в системі прокуратури. Внесено пропозицію виділити такі види гарантій статусу прокуратури та її працівників: організаційні, функціональні, фінансово-матеріальні, особистісні. Обґрунтовано необхідність визначення і обґрунтування механізму права відмови прокурора від виконання незаконних вказівок вищестоящого прокурора.
23. Запропоновано визначення функції прокуратури як напрям діяльності її органів і посадових осіб, що здійснюється в межах їхньої компетенції, обумовлюється соціальним призначенням прокуратури і спрямовано на виконання покладених законом на прокуратуру завдань.
24. Аргументовано пропозицію виключити функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини та громадянина, додержанням законів з цих питань органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Названий нагляд у багатьох випадках збігається зі спеціальним відомчим контролем, можливості і професійність якого на порядок вище, оскільки проводиться спеціалістами у вузькій сфері. У даному випадку є необхідність через закон розставити акценти, покладаючи на прокуратуру прийняття принципових рішень за матеріалами контрольних органів, і таким чином звільнити від дублювання під час перевірок. Вважаємо за потрібне реформувати систему місцевої влади і покласти на місцеві державні адміністрації названу функцію.
25. Реформа прокуратури можлива при зміні або прийнятті нової редакції Конституції України. Ми відстоюємо позицію, згідно з якою статус прокуратури може бути змінений виключно через конституційні зміни. Тому нами запропоновано внести зміни до Основного Закону, які б демократизували прокуратуру, чітко визначали елементи її конституційно-правового статусу, зокрема функції. Пропонується, з огляду на практику більшості країн Європи, позбавити прокуратуру функції досудового розслідування спеціальним слідчим органом і активізацію діяльності прокуратури у напряму нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудового слідства, а також представництво інтересів громадянина чи держави в суді. Це має сприяти подоланню дуалізму повноважень прокурорів щодо керівництва розслідуванням і нагляду за розслідуванням.
26. Можливості міжнародних зв’язків України через реалізацію функції міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю, зокрема виконання міждержавних угод про надання правової допомоги у кримінальних справах, видачу злочинців та осіб, які підозрюються у вчиненні злочину можна активізувати, запозичивши досвід організаційно-функціональної побудови органів прокуратури країн – учасниць Європейського Союзу, особливо щодо принципів їх субординаційних взаємовідносин, порядку та підстав проведення прокурорських перевірок та результативності заходів реагування, враховуючи при цьому вітчизняний історичний досвід та національні особливості.
27. Зовнішнім відображенням реалізації закріпленої в Конституції України та законах компетенції є форма, в якій згадана компетенція державного органу виражається. Виходячи з цього, прокуратура в України виконує визначену Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами діяльність, яка передбачає особливі, тобто притаманні лише їй форми і методи такої діяльності.
28. Під формою діяльності прокуратури та її органів в України слід вважати певні дії органів та посадових осіб прокуратури, що закріплені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, на які впливає практика державного будівництва і стан суспільства, за допомогою яких реалізуються їхні завдання і функції в межах компетенції.
29. Ми поділяємо форми діяльності прокуратури в Україні на правові та організаційні, залежно від характеру породжуваних ними наслідків, що безпосередньо випливають з тих функцій, які покладені Конституцією України на прокуратуру. Правові форми – це такі види здійснення функцій, які тягнуть за собою правові наслідки. До правових слід віднети нормотворчу, правоохоронну, управлінську, правореалізаційну і правозастосовну форми діяльності прокуратури в Україні. Правові форми прокурорської діяльності можна умовно поділити на загальні (для будь-яких функцій або групи функцій) та спеціальні (для окремих функцій діяльності прокуратури). Організаційні форми діяльності прокуратури в Україні – це вид діяльності, який спрямовано на здійснення функцій та не тягне за собою юридичних наслідків і не утворює правовідносин. Головними організаційними формами є визначення основних напрямів роботи, належне планування, забезпечення дієвого виконання контролю, правильний добір і розстановка кадрів.
30. Обґрунтовано висновок, що в демократичній правовій державі конституційно-правова відповідальність виступає реальною гарантією проти концентрації влади та зловживання нею. Саме цей вид відповідальності дозволяє дати оцінку діям органів державної влади, перешкодити їм зловживати владою та безкарно порушувати закони. Без запровадження інституту конституційно-правової відповідальності не можна у повній мірі стверджувати про можливість ефективного і публічного функціонування всієї державної влади.
31. Конституційний делікт є юридичним фактом, який складається з двох взаємопов’язаних частин – юридичної (норма права, яка передбачає конкретні життєві обставини) і фактичної (власне самі конкретні життєві обставини), і породжує виникнення відносин конституційно-правової відповідальності. Розкриваючи конституційні делікти у сфері прокуратури, зроблено висновок, що з усієї системи прокуратури конституційно-правову відповідальність може нести тільки Генеральний прокурор України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Конституції України Генеральний прокурор України призначається та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України також може висловити недовіру Генеральному прокурору України, наслідком чого має бути його відставка з посади. Оскільки підстави відповідальності Генерального прокурора України в Конституції України не конкретизовано, існує багато проблем щодо реалізації такої відповідальності на практиці.
32. Розкриваючи відповідальність працівників прокуратури, слід зауважити, що основним видом відповідальності зазначеної категорії осіб є саме дисциплінарна. Недосконалість законодавства про дисциплінарну відповідальність прокурорів та практики його застосування стримує діяльність суб’єктів дисциплінарної влади, не забезпечує, з одного боку, невідворотності відповідальності за порушення службових обов’язків, з іншого – створює можливості для зловживань у цій сфері, призводить до помилок і як наслідок – до дезорганізації в роботі з кадрами, не сприяє закріпленню кращих із них у системі органів прокуратури. Будь-які порушення прокурорськими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, а також завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141 ; Із змінами та доповненнями від 8 груд. 2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 2. – ст. 44.
2. Про судоустрій : Закон України від 7 лют. 2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 27–28. – С. 180.
3. Біденко М. Місце і роль прокуратури в системі органів влади / М. Біденко // Право. Людина. Держава. – 2005. – № 7. – С. 15–20.
4. Гутаріна К. Місце і роль прокуратури в системі органів державної влади в Україні / К. Гутаріна // Адвокат. – К., 2005. – № 6. – С. 17–29.
5. Долежан В. Конституційна реформа і функції прокуратури / В. Долежан // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 12. – С. 27–33.
6. Теоретико-правові проблеми діяльності прокуратури (український та міжнародний досвід : аналіт. огляд / [за ред. Я. Ю. Кондратьєва]. – К. : НАВСУ, 2003. – 65 с.
7. Косюта М. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства / Косюта М. – Одесса : Юрид. літ., 2002. – 375 с.
8. Литвак О. М. Функції прокуратури України / О. М. Литвак, П. В. Шумський. – Хмельницький, 1998. – 125 с.
9. Руденко М.В. Прокурор у господарському судочинстві : [навч. посібник] / Руденко М.В. – К. : Концерн “Вид-чий Дім “Ін Юре”, 2003. – 149 с.
10. Тацій В. Прокуратура в системі поділу влади / В. Тацій // Вісник прокуратури. – 1999. – № 2. – С. 27–29.
11. Бессарабов В. Г. Прокуратура в системе контроля Российской Федерации : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02, 12.00.11 / В. Г. Бессарабов / НИИ при Ген. пр-ре РФ. – М., 2000. – 46 с.
12. Зайков С. Ю. Конституционно-правовой статус прокуратуры в Российской Федерации : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.02 / Зайков С. Ю. – М., 2002. – 160 с.
13. Мельников Н. В. Прокуратура России и ее роль в обеспечении конституционных прав и свобод граждан : дис. …д-ра юрид. наук : 12.00.02 / Мельников Н. В. – Ростов-на-Дону, 2001. – 316 с.
14. Осипян С. А. Российский федерализм и конституционно-правовой статус прокуратуры: концептуальные проблемы : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02., 12.00.11 / С. А. Осипян / НИИ проблем укрепления законности и правопорядка при Ген. пр-ре РФ. – М., 2000. – 46 с.
15. Решетникова Т. А. Правовой статус, функции и полномочия прокуратуры в странах СНГ (сравнительно-правовое исследование) : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / Т. А. Решетникова. – М., 2005. – 29 с.
16. Косюта М. В. Проблеми та шляхи розвитку прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.10 / М. В. Косюта / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 33 с.
17. Пшонка А. В. Дисциплінарна відповідальність прокурорів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / А. В. Пшонка / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2006. – 22 с.
18. Гусаров В. М. Проблеми організаційної роботи міської (районної) прокуратури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / В. М. Гусаров / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1995. – 20 с.
19. Малюга В. І. Принципи організації та діяльності прокуратури України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / В. І. Малюга / Нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 20 с.
20. Мичко М. І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.10 / М. І. Мичко / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 38 с.
21. Сухонос В. В. Організаційно-правові проблеми кадрового забезпечення органів прокуратури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / В. В. Сухонос / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 19 с.
22. Пікуля Т. О. Правоохоронні органи в механізмі держави України (теоретико-правові питання функціонування) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Т. О. Пікуля / НАВСУ. – К., 2004. – 19 с.
23. Бабкова В. С. Організаційно-правові проблеми контролю в прокурорській діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / В. С. Бабкова / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1998. – 18 с.
24. Жиліна Л. С. Прокурорський нагляд за додержанням законів при провадженні слідчих дій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / Л. С. Жиліна / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1999. – 18 с.
25. Кравчук В. М. Роль суду і прокуратури у забезпеченні законності актів органів виконавчої влади і місцевого самоврядування : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.10 / Кравчук В. М./ Одес. нац. юрид. академія. – Одеса, 2008.
26. Шевченко Є. О. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства про звернення громадян : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.10 / Шевченко Є. О. / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2008.
27. Середа В.О. Проблеми підвищення ефективності діяльності прокурора з підтримання державного обвинувачення в суді: дис. …канд. юрид. наук : 12.00.10 / Середа В.О. / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2006.
28. Корнякова Т. В. Прокуратура та органи позавідомчого контролю: нагляд і взаємодія : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / Т. В. Корнякова / Одеська нац. юрид. академія. – Одеса, 2004. – 22 с.
29. Шуба В. В. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України: загальнотеоретичні аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / В. В. Шуба / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2007. – 20 с.
30. Якимчук М. К. Організаційно-правові основи управління в органах прокуратури України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 / М. К. Якимчук / НАН України. Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького. – Київ, 2002. – 32 с.
31. Чечерський В. І. Конституційно-правовий статус органів прокуратури в Словаччині, Польщі, Чехії та Україні (порівняльно-правове дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / В. І. Чечерський / НАНУ. Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького. – К., 2006. – 20 с.
32. Мельников Н. В. Прокуратура России и ее роль в обеспечении конституционных прав и свобод граждан : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02 / Н. В. Мельников. – Ростов-на-Дону, 2001. – 45 с.
33. Бессарабов В. Г. Прокуратура в системе государственного контроля Российской Федерации : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02, 12.00.11 / В. Г. Бессарабов. – М., 2001. – 46 с.
34. Рамазанов Р. У. Конституционные основы деятельности прокуратуры и иных правоохранительных органов в обеспечении прав граждан на свободу передвижения, выбор места пребывания и жительства : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Р. У. Рамазанов. – Махачкала, 2003. – 24 с.
35. Безлепкин А. В. Конституционные основы деятельности прокуратуры по защите прав и свобод человека и гражданина в Российской Федерации : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 /А. В. Безлепкин. – Саратов, 2002. – 22 с.
36. Пономарев Г. С. Прокуратура в условиях кризиса законности и правовых реформ в России : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.11, 12.00.09 / Г. С. Пономарев / НИИ проблем укрепл. закон. и правопорядка Генеральной Прокуратуры РФ. – М., 1995. – 36 c.
37. Зайков С. Ю. Конституционно-правовой статус прокуратуры в Российской Федерации : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / С. Ю. Зайков. – М., 2002. – 24 с.
38. Щерба С. П. Прокуратура в странах СНГ: правовой статус, функции, полномочия / С. П. Щерба, Т. А. Решетникова, О. А. Зайцев ; НИИ проблем укрепл. закон. и правопорядка при Генеральной Прокуратуре РФ ; Московская академия экономики и права. – М. : Экзамен, 2007. – 558 с.
39. Михайленко О. Прокуратура суверенної України: час становлення спливає / О. Михайленко, В. Ковальський // Юридичний вісник України. – 2000. – № 48. – С. 76–79.
40. Конституційне право України. Академічний курс : [підручник] : у 2-х т. / [за заг. ред. Ю. С. Шемшученка]. – К : ТОВ “Вид-во “Юридична думка”, 2008. – Т. 2. – 800 с.
41. Малюга В. Система принципів організації та діяльності прокуратури: суть, класифікація / В. Малюга // Вісник прокуратури. – 2001.– № 6.– С. 31–36.
42. Юлдашев С. Шляхи реформування прокуратури / С. Юлдашев // Юрид. вісн. України. – 2007 (20–26 січ.). – № 3.
43. Глаговський В. Становлення і розвиток української моделі прокурорського нагляду на сучасному етапі (концептуальні проблеми) / В. Глаговський, М. Руденко // Право України. – 1996. – № 1. – С. 43–46.
44. Полянський Ю. Незалежність органів прокуратури та прокурорів і необхідність посилення її гарантій / Ю. Полянський, В. Долежан // Вісн. Академії прокуратури. – 2006. – № 4. – С. 12–18.
45. Курило М. П. Нагляд за додержанням прав і законних інтересів засуджених до позбавлення волі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / М. П. Курило / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1997. – 18 с.
46. Шемшученко Ю. С. Теоретичні засади прокурорського нагляду на сучасному етапі / Ю. С. Шемшученко // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави : матеріали наук.-практ. конф. – К. : Генеральна прокуратура України, 1996. – С. 15–19.
47. Тацій В. Я. Роль і місце прокуратури в системі правоохоронних органів України / В. Я. Тацій // Проблеми розвитку прокуратури України в умовах становлення демократичної правової держави : матеріали наук.-практ. конф. – К. : Генеральна прокуратура України, 1996. – С. 20–22.
48. Полянский Ю. Е. Об упразднении некоторых функций прокуратуры / Ю. Е. Полянский // Юридична освіта та держава : наук. збірник. – Одеса : Юрид. ін.-т Одеськ. держ. ун-ту ім. І. Мечнікова, 1997.– С. 112–116.
49. Грошевой Ю. М. Органи конституційного контролю і нагляду (контрольно-наглядова влада) / Ю. М. Грошевой // Актуальные проблемы государства и права : сборн. науч. тр. Юрид. ин-та Одесского госуд. ун-та им. И. И. Мечникова. – Одесса, 1996. – Вып. 3. – С. 3–9.
50. Мудров А. М. Про деякі проблеми прокурорської незалежності / А. М. Мудров // Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні : матеріали наук.-практ. конф. – К., 2000. – С. 52–57.
51. Грицаєнко Л. Р. Конституційно-правовий статус прокуратури України : [підручник] / Л. Р. Грицаєнко. – К. : БІНОВАТОР, 2007. – 544 с.
52. Червякова Е. Б. Защита конституционных прав граждан средствами прокурорского надзора (проблемы общенадзорной деятельности) : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 / Е. Б. Червякова / Нац. юрид. академия Украины им. Ярослава Мудрого. – Харьков, 1992. – 26 с.
53. Селіванов А. Конституційна реформа не може оминути прокуратуру / А. Селіванов // Вісн. прокуратури. – 2003. – № 8. – С. 11–15.
54. Грицаєнко Л. Р. Прокуратура в країнах Європи : [підручник] / Грицаєнко Л. Р. – К. : БІНОВАТОР, 2006. – 400 с.
55. Прокуратура в Україні: Правові основи. Організаційні засади. Прокурор у судочинстві. Прокурорський нагляд. Міжнародне співробітництво : зб. нормат. актів / відп. ред. М. О. Потебенько ; упоряд. А. В. Довбня, Є. В. Гриніченко. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 400 с.
56. Каркач П. М. Конституційні функції прокуратури в діяльності суду : [навч. посібник] / П. М. Каркач, М. Й. Курочка / МВС України. ЛАВС. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2004. – 114 с.
57. Курочка М. Й. Прокурорський нагляд в Україні : [підручник] / М. Й. Курочка, П. М. Каркач ; [за ред. проф. Е. О. Дідоренка] / МВС України, Луган. академія внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2004. – 424 с.
58. Михайленко О. Р. Прокуратура України : [підручник] / Михайленко О. Р. / М-во освіти і науки України. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.
59. Про прокуратуру : Закон України від 5 лист. 1991 р. (станом на 4 вер. 2008 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 1. – Ст. 793.
60. Когутич І. І. Прокурорський нагляд в Україні : курс лекцій для студентів юрид. вищ. навч. закладів / І. І. Когутич, В. Т. Нор, А. А. Павлишин; за ред. проф. В. Т. Нора. – К. : Атака, 2004. – 352 с.
61. Органы прокуратуры Украины, Российской Федерации и США (сравнительный анализ законодательства) : [учеб. пособие] / [Давыденко Л. М., Каркач П. М., Мычко Н. И., Руденко Н. В. ; под ред. Л. М. Давыденко] / Генеральная прокуратура Украины. Ин-т повышения квалификации. – Харьков : Медиа-группа, 1999. – 76 с.
62. Судебные и правоохранительные органы Украины : [учебник] / [Бандурка А. М., Бессмертный А.К. и др.] ; под ред. А. М. Бандурки. – МВД Украины. Ун-т внутр. дел. – Х. : “Эспада”, 1999. – 350 с.
63. Мельник М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність : [навч. посіб.] / Мельник М. І., Хавронюк М. І. – К. : Атака, 2002. – 576 с.
64. Бессарабов В. Г. Прокурорский надзор : [учебник] / Бессарабов В. Г. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 536 с.
65. Правовые системы стран мира : энциклопедический справочник / [отв. ред. докт. юрид. наук, проф. А. Я. Сухарев]. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Изд-во НОРМА, 2003. – 976 с.
66. Васильєв Г. Прокуратура – як гарант законності в державі / Г. Васильєв // Вісн. прокуратури. – 2003. – № 12. – С. 3–4.
67. Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України : постанова Верховної Ради України від 6 лист. 1991 р. № 1796-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 15.
68. Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України : постанова Верховної Ради України від 6 лист. 1991 р. № 1795-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст. 14.
69. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 груд. 1960 р. № 1001 (станом на 5 лист. 2009 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
70. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 бер. 2004 р. № 1618 (станом на 17 лист. 2009 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40–41, 42. – Ст. 492.
71. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 груд. 1984 р. № 8073 (станом на 5 лист. 2009 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984 р. – № 51. – Ст. 1122.
72. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 лип. 2003 р. № 1129 (станом на 11 черв. 2009 р.) // Голос України. – 2003. – № 161.
73. Кодекс законів про працю України від 10 груд. 1971 р. № 322 (станом на 25 черв. 2009 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50.
74. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовт. 1996 р. № 393 (станом на 11 черв. 2009 р.) // Голос України. – 1996 (22 жовт.).
75. Про об’єднання громадян : Закон України від 16 черв. 1992 р. № 2660 (станом на 30 квіт. 2009 р.) // Голос України. – 1992 (18 лип.).
76. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р. № 565 (станом на 11 черв. 2009 р.) // Голос України. – 1991 (4 січ.).
77. Про Службу безпеки : Закон України від 25 берез. 1992 р. № 2229 (станом на 22 трав. 2008 р.) // Голос України. – 1992 (13 трав.).
78. Про Збройні Сили України : Закон України від 6 груд. 1991 р. № 1934 (станом на 7 черв. 2009 р.) // Голос України. – 1991 (20 груд.).
79. Про Прикордонні війська України : Закон України від 4 лист. 1991 р. № 1779 (станом на 1 серп. 2003 р.) // Голос України. – 1991 (18 груд.).
80. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лют. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22; 1993. – № 11; 1994. – № 11; 1998. – № 26; 1999. – № 4.
81. Про органи і служби у справах неповнолітніх : Закон України від 24 січ. 1995 р. № 20/95–ВР (станом на 11 черв. 2009 р.) // Голос України. – 1995 (23 лют.).
82. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30 черв. № 3341 (станом на 18 лист. 2009 р.) // Голос України. – 1993 (6 серп.).
83. Про боротьбу з корупцією : Закон України від 5 жовт. 1995 р. № 356/95-ВР (станом на 11 бер. 2007 р.) // Голос України. – 1995 (16 лист.).
84. Про пожежну безпеку : Закон України від 17 груд. 1993 р. № 3745 (станом на 30 груд. 2009 р.) // Голос України. – 1994 (29 січ.).
85. Про попереднє ув’язнення : Закон України від 30 черв. 1993 р. № 3352 (станом на 11 черв. 2009 р.) // Голос України. – 1993 (6 серп.).
86. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі : Закон України від 1 груд. 1994 р. № 264/94-ВР (станом на 28 січ. 2005 р.) // Голос України. – 1995 (3 січ.).
87. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів : Закон України від 23 груд. 1993 р. № 3781 (станом на 11 черв. 2009 р.) // Голос України. – 1994 (2 берез.).
88. Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві : Закон України від 23 груд. 1993 р. № 3782 (станом на 11 черв. 2009 р.) // Голос України. – 1994 (2 берез.).
89. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : Закон України від 22 жовт. 1993 р. № 3551 (станом на 1 січ. 2010 р.) // Голос України. – 1993 (12 лист.).
90. Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку : Закон України від 8 лют. 1995 р. № 39/95-ВР (станом на 1 січ. 2010 р.) // Голос України. – 1995 (13 квіт.).
91. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 черв. 1991 р. № 126