КОНСТИТУЦІЙНО–ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ В УКРАЇНІ: СУТНІСТЬ, МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СКОМОРОХА Людмила Вікторівна
УДК 342.565:347.962(477)

КОНСТИТУЦІЙНО–ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СУДДІВСЬКОГО КОРПУСУ В УКРАЇНІ:
СУТНІСТЬ, МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
КОПИЛЕНКО Олександр Любимович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України

Київ – 2010

Зміст
Вступ………………………………………………………………………………...3
Розділ I. Загальна характеристика конституційно–правових аспектів формування професійного суддівського корпусу в України …………………..12
1.1. Сутність та значення конституційно–правових аспектів формування професійного суддівського корпусу в Україні………………………………… 12
1.2. Засоби забезпечення дотримання конституційно–правових вимог щодо добору професійних суддів в Україні……………………………………………32
Висновки до Розділу I …………………………………………………………… 38
Розділ II. Порядок та організація процесу формування суддівського корпусу в Україні та використання міжнародного досвіду…………………………………43
2.1. Правові засади механізму реалізації формування суддівського корпусу в Україні………………………………………………………………………………43
2.2. Кваліфікаційні вимоги, які висуваються до кандидатів на посади суддів……………………………………………………………………………….66
2.3. Організаційно–правові засоби забезпечення формування професійного корпусу суддів висококваліфікованими фахівцями у галузі права……………107
2.4. Законодавчо встановлені шляхи формування суддівського корпусу…...141
Висновки до Розділу II …………………………………………………………..153
Розділ III. Підвищення кваліфікації професійних суддів у країні......................162
3.1. Порядок та умови підвищення кваліфікації професійних суддів…………162
3.2. Органи, відповідальні за процес підвищення професійного
рівня суддів………………………………………………………………………..170
Висновки до Розділу III ………………………………………………………….186
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….188
Список використаних джерел……………………………………………………196

В С Т У П
Актуальність теми дослідження. Упродовж періоду незалежності України судова система держави зазнала суттєвих змін. Конституцією України закріплено нові принципи побудови судової влади, було сформовано Конституційний Суд України та спеціалізовані суди (господарський, адміністративний). Також було створено Державну судову адміністрацію України для організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та інших органів і установ судової системи.
Аналіз існуючої нормативної бази, що регламентує процес формування суддівського корпусу в Україні, свідчить про необхідність нормативного врегулювання правової основи, яка визначає систему, спрямованість, зміст і строки підготовки, призначення суддів на посади, як необхідної умови створення чіткого, законодавчо визначеного підґрунтя існування міцної судової влади в державі.
Відповідно до чинного національного законодавства обов’язкової підготовки кандидатів на посади суддів не передбачено, за винятком визначеної в Законі України «Про судоустрій України», підготовки в Академії суддів України, яка є державним органом, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів та підготовку кадрів на посади суддів із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту та відповідають вимогам, встановленим законом, до кандидатів на посади суддів. Однак, законодавчо встановлені кваліфікаційні вимоги до кандидатів у судді не передбачають перед призначенням їх на суддівську посаду такої обов’язкової умови, як проходження навчання у вказаній установі чи будь-якому іншому навчальному закладі.
Також вітчизняний законодавець не встановив такої умови для зайняття посади судді, як стажування, хоча аналіз міжнародного досвіду дозволяє зробити висновок про доцільність та ефективність проходження такої процедури перед призначенням особи на посаду судді. Отже, у відповідності з чинним законодавством України спеціальної підготовки претендентів на посади суддів не існує, а рівень професійних знань і навичок практично зводиться до з’ясування наявності у кандидата необхідного стажу роботи в галузі права.
Відсутність чіткого визначення критеріїв добору претендентів, кваліфікаційних вимог та здійснення заходів щодо порядку проведення перевірок кандидатів на посади суддів, відсутність законодавчої регламентації обсягу, строків та суб’єкта проведення перевірок кандидатів у судді призводять до затягування процесу призначення особи на посаду судді. Практика здійснення таких заходів стосовно одного кандидата може становити близько двох років.
Актуальність дослідження теми дисертації підтверджується тим, що на Дев’ятому з’їзді суддів (13-14 листопада 2008 р.) було обговорено заходи, вжиття яких пов’язано з внесенням змін до Конституції України з метою визначення ідеологічних пріоритетів судоустрою і судочинства. Зокрема, наголошувалась увага на тому, що формування складу Вищої ради юстиції слід здійснювати на засадах, котрі відповідають міжнародним рекомендаціям з питань незалежності судової влади, згідно з якими більшість її складу має обиратися (призначатися) суддями. До першочергових віднесені заходи, які можна реалізувати без внесення змін до Основного Закону, що спрямовані на подолання кризових явищ і негативних тенденцій у правосудді. Так, потребує вдосконалення законодавство, яке регулює добір і навчання суддів, призначення та обрання їх на посади.
Враховуючи викладене, дослідження змісту конституційно-правових аспектів формування професійного суддівського корпусу в Україні, сутності та механізму їх реалізації в сучасних умовах, видається актуальною науковою проблемою.
В останні роки в Україні здійснено ряд дисертаційних та монографічних досліджень, у яких розглядаються окремі аспекти формування суддівського корпусу. Водночас, комплексних, загальнотеоретичних досліджень із зазначеної проблеми не провадилось, що й зумовило вибір теми дисертації.
Науково-теоретичною основою дослідження стали теоретичні розробки вітчизняних вчених та практиків, роботи яких присвячені проблематиці та практичній діяльності в процесі формування суддівського корпусу, механізму забезпечення та додержання законодавчо закріплених норм добору, підготовки та навчання суддів, зокрема: В.Авєр`янова, В.Бойка, М.Василевича, А.Георгіци, В.Городовенка, Ю.Грошевого, А.Зайця, О.Зайчука, А.Закалюка, М.Козюбри, С.Ківалова, В.Копєйчикова, О.Копиленка, І.Марочкіна, В.Медведчука, М.Мельника, Л.Москвич, І.Назарова, Н.Нижник, В.Онопенка, С.Прилуцького, Д.Притики, П.Рабіновича, А.Селіванова, М.Селіванова, В.Скоморохи, В.Стефанюка, В.Тація, В.Тихого, Ю.Тодики, Ю.Шемшученка, В.Шишкіна.
У роботі використовувались також праці зарубіжних вчених, практиків та мислителів: Е.Абросимової, С.Алексєєва, І.Альошиної, С.Афанасьєвої, М.Баглая, В.Вишнякова, А.Гамбаряна, С.Гришина, Р.Давида, К.Жоффре-Спінозі, І.Канта, М.Клєандрова, В.Кузнецова, М.Марченка, Б.Мирбобоєва, І.Михайловської, Ш.Монтеск`є, Е.Мурадьян, В.Нерсесянца, В.Пейсикова, І.Петрухіна, В.Туманова, Б. Футея, В.Чиркіна.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано як складова загального плану науково-дослідної роботи Інституту законодавства Верховної Ради України за темою «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстр. № 0103U007975).
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є науково-правовий та системний аналізи чинного законодавства, яке регулює порядок призначення суддів і вивчення міжнародного досвіду з метою формування нових законодавчих норм, які б сприяли підвищенню ефективності та професійності існуючого суддівського корпусу та удосконаленню і чіткому законодавчому визначенню процесу добору і професійної підготовки кандидата на посаду судді.
Для досягнення мети дослідження у дисертації зосереджено увагу на вирішенні таких завдань:
- визначення сутності та значення конституційно-правових аспектів формування професійного суддівського корпусу в Україні;
- дослідження механізму формування професійного суддівського корпусу (конституційно-правові аспекти);
- формування засобів забезпечення дотримання конституційно-правових вимог щодо добору професійних суддів в Україні;
- дослідження порядку та організації процесу формування суддівського корпусу в Україні з використанням міжнародного досвіду;
- аналіз правових засад організації процесу формування суддівського корпусу в Україні, кваліфікаційних вимог, які висуваються до кандидатів на посади суддів;
- на основі розгляду національного законодавства та міжнародної практики визначення шляхів удосконалення процесу підвищення кваліфікації професійних суддів в Україні.
Об’єктом дослідження є конституційно-правові відносини, пов’язані з проблемами реалізації норм Конституції та законодавства України в результаті практичного їх застосування при формуванні суддівського корпусу, підготовки і підвищення кваліфікації діючих суддів в Україні.
Предметом дослідження є конституційно-правове забезпечення процесу формування професійного суддівського корпусу в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять як загальнонаукові (діалектичний, системний тощо), так і спеціальні (порівняльно-правовий, науковий аналіз, історично-правовий, аналітичний, формально-юридичний, статистичний) методи. Так, за допомогою діалектичного методу досліджується формування суддівського корпусу з огляду на існуючі конституційно-правові норми в Україні та в порівнянні з іншими країнами.
На основі порівняльно-правового та аналітичного методу проведено аналіз положень національного та міжнародного законодавства.
За допомогою формально-юридичного методу було встановлено формулювання визначень наукових тез, піддано аналізу позиції дослідників, зміст юридичних норм.
Системний метод дозволив комплексно розглянути процес формування суддівського корпусу та встановити його проблемні аспекти.
Статистичний метод дав змогу проаналізувати процес формування суддівського корпусу в динаміці з урахуванням кваліфікаційних вимог, які висуваються до кандидатів у судді, зокрема, пріоритетність закладів освіти, що готують фахівців - юристів, певного напрямку роботи у галузі права, що передує призначенню особи на посаду судді.
Комплекс наукових методів дослідження дав можливість проаналізувати питання, які розглядаються, в порівнянні з міжнародним досвідом щодо формування високопрофесійного суддівського корпусу через призму добору, підготовки кандидатів на посади суддів, призначення та перепідготовки і підвищення кваліфікації суддів в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів у даному дослідженні полягає як у самій постановці проблеми, так і у запропонованих автором варіантах розв’язання конкретних проблем в умовах зміни суспільно-політичного та економічного ладу держави і у зв’язку з цим кардинального реформування судової системи, що стало підґрунтям для проведення наукових досліджень проблем організаційних і правових шляхів формування професійного суддівського корпусу в Україні.
За результатами проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення та висновки:
вперше:
визначено сутність конституційно-правових аспектів формування професійного суддівського корпусу, як сукупності взаємопов’язаних принципів та засобів, встановлених нормами Основного Закону та іншими актами національного законодавства, спрямованих на забезпечення процесу призначення суддів на посади;
обґрунтовано, що механізм реалізації формування професійного суддівського корпусу в Україні включає законодавчо встановлені форми, засоби, умови добору, підготовки кандидатів у судді, призначення та перепідготовки і підвищення кваліфікації суддів;
дано авторське визначення понять «зарахування кандидатом у судді» та «кандидат на посаду судді», якими пропонується кваліфікувати правовий статус особи, яка виявила бажання, зайняти посаду судді, з визначенням її прав та обов’язків і запропоновано їх введення у законодавство як правової дефініції;
проаналізовано проблеми щодо забезпечення в Україні професійної підготовки суддівських кадрів і запропоновано запровадження додаткових кваліфікаційних вимог для кандидата на посаду судді (спеціалізована підготовка, стажування на посаді судді під наглядом судді – куратора, визначення порядку оплати праці стажиста, конкретизація обчислення терміну проживання на території України перед призначенням на суддівську посаду, обмеження роботи у одному суді осіб, які є близькими родичами, а також обмеження щодо територіального призначення осіб, родичі яких мають там бізнесові інтереси);
досліджено та піддано юридичній кваліфікації вимоги до фахової підготовки кандидатів у судді, які можуть бути призначеними до спеціалізованих судів, і сформульовано пропозиції щодо внесення відповідних змін до законодавства із зазначенням конкретних напрямків, за якими кандидат має здобути вищу освіту;
удосконалено:
визначення відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня вищої освіти, здобуття якого дасть можливість отримати достатній обсяг знань, вмінь та навичок для зайняття посади судді та запропоновано законодавчо закріпити такий освітній рівень;
концептуальні підходи щодо удосконалення вимог до кандидатів на посади суддів: стосовно осілості, проведення спеціальної перевірки стосовно кандидатів у судді, розширення у законодавстві переліку обмежень для зайняття посади судді;
доктринальні положення щодо напрямів законодавчого регулювання механізму формування суддівського корпусу в частині приведення положень Закону України «Про Вищу раду юстиції» у відповідність до європейських стандартів;
дістало подальший розвиток:
теоретична конструкція щодо збалансування повноважень органів, на які покладено завдання по формуванню суддівського корпусу;
концепція вдосконалення чинного законодавства України щодо порядку та ефективності формування суддівського корпусу шляхом приведення у відповідність до міжнародних стандартів;
на основі науково-теоретично обґрунтованих і практично вивірених висновків дисертантом зроблено ряд пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства стосовно формування суддівського корпусу в Україні, а саме: запровадити у законодавстві перелік посад, які можуть зараховуватися до стажу роботи у галузі права особам, що виявили бажання зайняти посаду судді; визначити перелік захворювань, що унеможливлюють призначення або перебування особи на посаді судді; передбачити, що суддя, якого відсторонено від посади, поновлюється на посаді, якщо відпали обставини, які були підставою для прийняття рішення про усунення його з посади, відсторонення від посади тягне за собою призупинення виплат судді, при поновленні на посаді йому повністю виплачуються всі види матеріального і соціального забезпечення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що окремі положення дисертації сприяють визначенню критеріїв добору і навчання суддів в Україні, вдосконаленню галузевого законодавства та запровадженню нових методів і напрямків правового та організаційного аспектів формування суддівського корпусу. В той же час, головні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані: 1) у законотворчій діяльності щодо визначення сутності та значення конституційно-правових аспектів формування професійного суддівського корпусу; 2) правозастосуванні для вдосконалення форм і методів порядку та організації процесу формування суддівського корпусу в Україні з використанням міжнародного досвіду; 3) навчальному процесі для підготовки кандидатів у судді та підвищення кваліфікації діючих суддів на основі аналізу національного законодавства та міжнародної практики.
Висновки і пропозиції дисертанта сприятимуть ефективній реалізації судової реформи в Україні шляхом вдосконалення процедури добору, підготовки суддів та підвищення їх кваліфікації.
Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації розроблені автором особисто і викладені в одноосібних наукових працях та застосовані в практичній діяльності.
Апробація результатів дисертації здійснювалася на засіданнях відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України. Матеріали дисертаційного дослідження були використані під час семінарських та практичних занять на юридичному факультеті Міжнародного Соломонового університету в процесі викладання дисципліни «Проблеми судового права України».
Окремі положення, висвітлені в дисертації, обговорювалися на міжнародних семінарах, які відбувались за участю Проекту «Україна: верховенство права», що проводились на території України: 21-22 лютого 2008 року в м. Одеса // Журнал «Юрист», 3 (63) березня 2008. – С. 22; 12-13 червня 2008 року в смт. Гаспра Автономної Республіки Крим // (Матеріали зустрічі); 30 червня 2009 року у місті Київ // (Матеріали зустрічі); 6-9 липня 2009 року в місті Севастополь (Матеріали зустрічі); 27-28 серпня 2009 року в місті Одеса // (Матеріали семінару). Інформаційний вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України – 2009. – № 3(11). – С. 2-3.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 9-ти публікаціях, з яких – 7 у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 216 сторінок, із них обсяг основного тексту - 195 сторінок, список використаних джерел – 21 сторінка (214 найменувань).

Список литературы

В И С Н О В К И
У Висновках дисертації викладені підсумки дослідження, визначено основні ідеї і засади, що дали змогу сформулювати й обґрунтувати пропозиції теоретичного та практичного характеру:
1.Проведене дослідження правових, організаційних, історичних аспектів формування суддівського корпусу в Україні, а також розгляд міжнародного досвіду в цій царині дозволяє зробити деякі висновки щодо існуючої проблематики в процесі добору, підготовки кандидатів у судді, призначення, перепідготовки і підвищення кваліфікації суддів. У даному дослідженні наукова новизна полягає як у самій постановці проблеми, окресленою темою, так і у запропонованих автором варіантах розв’язання конкретних проблем в умовах зміни суспільно-політичного та економічного ладу держави і у зв’язку з цим кардинального реформування судової системи, що стало підґрунтям для проведення наукових досліджень проблем організаційних і правових шляхів формування професійного суддівського корпусу в Україні.
У роботі обґрунтовано та дано авторське визначення механізму реалізації формування професійного суддівського корпусу в Україні, який включає законодавчо встановлені форми, засоби, умови добору, підготовки кандидатів у судді, призначення та перепідготовки і підвищення кваліфікації суддів, сутності конституційно–правових аспектів формування професійного суддівського корпусу, яка полягає у сукупності взаємопов’язаних принципів та засобів, що мають своє відображення у нормах як основного закону, так і всього законодавчого масиву держави, направленого на ствердження демократичних принципів існування незалежної, сильної та дієвої судової влади в країні, яка має формуватися шляхом чіткого дотримання законодавчо встановлених приписів щодо порядку зайняття посади судді.
2. Існуючий порядок призначення суддів на посади, що визначений Конституцією України, Законами України, Указами Глави держави та рядом положень, інструкцій, які прийняті різними відомствами, як з міжвідомчим погодженням, так і без дотримання такої процедури, потребує удосконалення та приведення у відповідність до міжнародних стандартів. Унеможливлення призначення суддями осіб, які мають низький професійний рівень, є психічно нестійкими особистостями та через певні психоемоційні фактори неспроможні здійснювати правосуддя, які мають низькі моральні та етичні вимоги, потребує удосконалення законодавства, зокрема, вимог, які висуваються до кандидатів на посади суддів.
В Україні має відбутися стандартизація кваліфікаційних вимог відповідно до міжнародних норм та національної судової системи. Порядок призначення суддів повинен регламентуватися відповідними законодавчими актами, які мають силу закону, породження неймовірної кількості відомчих і міжвідомчих актів призводить до неузгодженості в діях відповідних органів та окремих посадових осіб, які повинні забезпечувати прозорість та неупередженість процедури формування суддівського корпусу. Кваліфікаційна комісія суддів повинна визначити одного претендента на конкретну вакантну суддівську посаду, що має відбуватися шляхом проведення конкурсу, положення щодо проведення якого мають бути відображені в Законі України «Про судоустрій України».
Удосконалення процедури призначення суддів на посади в Україні можливе шляхом законодавчого врегулювання фактично існуючих окремих етапів в процесі призначення суддів та введення додаткових, не встановлених діючим законодавством, шляхів формування суддівського корпусу, зокрема внесення доповнень до Законів України «Про статус суддів» та «Про судоустрій України» окремих правових норм, які законодавчо закріплять положення особи ще на початковому етапі, при виявленні нею бажання зайняти посаду судді, а саме: «зарахування кандидатом у судді» та передбачення окремого статусу – «кандидат на посаду судді».
3. Надалі доцільно приділити увагу професійній підготовці кандидатів на посади суддів. Існуюча на сьогодні, різноманітність навчальних закладів, які здійснюють підготовку суддівських кадрів не дає бажаного ефекту, оскільки, як свідчить практика, кількість призначених на посади суддів осіб, які проходили спеціалізоване навчання, є настільки мізерною в порівнянні із загальною кількістю, що це дає змогу робити висновки про малу ефективність таких заходів, в Україні. Отже, запровадження додаткової спеціалізованої підготовки кандидатів на посади суддів має бути врегульовано на законодавчому рівні шляхом внесення відповідних змін знов таки до Законів України «Про статус суддів» та «Про судоустрій України».
4. Особа, яка виявила бажання зайняти посаду судді, повинна не тільки усвідомлювати, яку відповідальність на неї буде покладено, а й реально розуміти, який обсяг та навантаження ляжуть на її плечі. На погляд дисертанта, варто законодавчо закріпити таку умову перед призначенням на посаду судді, як стажування на посаді судді під наглядом судді–куратора. Стажування має проводитись у суді тієї юрисдикції, в якому має бажання працювати майбутній суддя. Тобто, це дасть змогу як самому кандидату уявити весь обсяг роботи, так би мовити в умовах реального часу, так і зробити певні висновки вже професійним суддям, які мають дати, за підсумками стажування, висновки щодо спроможності особи виконувати обов’язки судді. Такий висновок має бути схвалений на загальних зборах суду, в якому проходив стажування претендент. Вказані висновки повинні носити рекомендаційний характер для кваліфікаційних комісій при прийнятті рішення про надання рекомендації кандидату для призначення його до відповідного суду, оскільки не можна не брати до уваги суб’єктивний фактор при наданні висновку щодо певного кандидата. Надання негативного висновку кандидату за підсумками стажування має бути відповідним сигналом для кваліфікаційної комісії, яка повинна або рекомендувати особі пройти додаткове навчання, про яке йшла мова вище, або перенаправити такого кандидата до іншого суду, де є вакантна посада судді, для проходження подібного стажування. Оплата праці кандидата, який проходить стажування, має відбуватися за рахунок коштів фонду заробітної плати, які передбачені для оплати праці відсутнього судді.
5. Досліджено кваліфікаційні вимоги та критерії, як конституційно-правові умови формування професійного суддівського корпусу та встановлено, зокрема, що у частині 3 статті 59 Закону України «Про судоустрій України», не визначено конкретні кваліфікаційні вимоги та критерії, які є достатніми для призначення на посаду судді спеціалізованого суду, а тому є необхідність внесення змін до Конституції України, Закону України «Про судоустрій України» із зазначенням конкретних напрямків освіти, за якими кандидат має здобути вищу освіту: економічну, фахівця з банківської справи, фінансову, питань державної служби.
На погляд дисертанта, є неефективним призначення на посаду судді особи, яка не володіє навіть елементарними азами юриспруденції. Підтвердженням цієї тези може виступати те, що з 2002 року (часу набуття чинності. Закону України «Про судоустрій України», де закладена така неоднозначна позиція), суддею спеціалізованого суду не було призначено жодного кандидата – не юриста, що свідчить про існування так званої «мертвої» статті.
6. Потребує уточнення й саме положення щодо вищої юридичної освіти, яка є необхідною для призначення на посаду судді. Виходячи з вимог освітянського законодавства, в Україні існують чотири освітньо-кваліфікаційні рівні та спеціальності, за якими здійснюється освітня діяльність з присвоєнням відповідної кваліфікації. Отже, виходячи з цих положень доцільно до Конституції України та Законів України «Про статус суддів» і «Про судоустрій України» внести зміни та вказати, що на посаду судді може бути призначена особа, яка, зокрема, має вищу юридичну освіту, здобуту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста чи магістра за спеціальністю «правознавство» з кваліфікацією – юрист.
Необхідно внести законодавчі зміни до кваліфікаційних вимог, які висуваються до кандидатів у судді, що мають намір вперше зайняти посаду судді, шляхом збільшення вікового цензу до 30 років.
7. За результатами вивчення міжнародного досвіду дисертантом запропоновано вдосконалити порядок формування Вищої ради юстиції відповідно до вимог європейських стандартів, як умов забезпечення підвищення ефективності та професійності суддівського корпусу в Україні, а саме доцільно передбачити формування складу Ради з числа суддів різних спеціалізацій, при умові, що їх кількість буде складати більше половини від загальної кількості членів, причому вказана установа має діяти на постійній основі.
Доведено необхідність функції, які надані Державній судовій адміністрації України, (матеріально-технічне, фінансове забезпечення суддів та судів, тощо) передати Вищій раді юстиції, таким чином реформувати існуючий орган і створити дійсно дієвий механізм, здатний в повній мірі вирішувати всі нагальні проблеми судової гілки влади.
Обґрунтовується доцільність внесення змін до Конституції України, Закону України «Про Вищу раду юстиції», якими слід передбачити можливість залучення до участі в засіданнях Вищої ради юстиції фахівців з різних галузей знань (освіти, медицини і таке інше) та наділення їх правом дорадчого голосу при прийнятті рішення про внесення подання Президенту України про призначення на посади суддів.
8. Удосконалено підходи щодо критерію осілості, як конституційно-правової вимоги для зайняття посади, зокрема, пропонується уточнення питання щодо терміну проживання громадянина на території України перед призначенням його на посаду судді, на погляд дисертанта, вказане положення треба викласти в такій редакції «безперервне проживання в Україні не менш як десять років, перед зайняттям посади судді».
9. Видається доцільним законодавчо визначити перелік посад, які можуть зараховуватися до роботи у галузі права особами, що виявили бажання претендувати на посаду судді. Кандидат у судді повинен набути відповідного стажу роботи за юридичною спеціальністю на посадах: секретаря судового засідання; помічника судді чи голови суду; стажиста судді; державного виконавця, консультанта суду, нотаріуса; атестованого працівника прокуратури; іншого фахівця в державних органах, що вимагає вищої юридичної освіти; адвоката; юриста; юрисконсульта; керівника юридичного підрозділу установ, організацій; викладача юридичних дисциплін в установах, що забезпечують здобуття вищої освіти; наукового та іншого працівника в науково-дослідних установах, що вимагає юридичної освіти; посади, що вимагають юридичної освіти в Збройних Силах України, органах служби безпеки, а також органах внутрішніх справ, митних органах. Також кандидати мають працювати на посадах, які пов’язані із застосуванням норм права чи з керівництвом та контролем за правовою діяльністю у відповідних органах.
10. Важливим є питання проведення спеціальної перевірки кандидатів на посади суддів та особливої уваги заслуговує питання, який орган повинен здійснювати заходи щодо проведення спеціальної перевірки кандидатів на суддівські посади. Положення закону мають містити чіткий перелік обмежень щодо зайняття посади судді. Таким чином, доцільно пункт 3 частини четвертої статті 59 Закону України «Про судоустрій України» розширити додатковими умовами та внести такі зміни: не можуть бути суддями в одному суді члени подружжя та родини, у яких родинні стосунки або шлюбні відносини виникли до або після призначення на посаду, такі обставини передбачають необхідність офіційного переведення одного з суддів до іншого суду; які раніше були засудженні за скоєння злочину (незалежно від погашеної чи знятої судимості), щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи; яка нездатна за станом здоров`я виконувати обов’язки судді, що підтверджується медичним висновком; неможливість територіального призначення на посади суддів громадян, близькі родичі яких мають не зняту чи непогашену судимість у судах апеляційного округу, межі якого встановлюються відповідно до статті 25 Закону України «Про судоустрій України» (особливо, якщо особа йде працювати суддею до суду, де було розглянуто судову справу щодо засудження родича претендента); неможливе призначення кандидатів, родичі яких мають власний бізнес або обіймають керівні посади в органах державної влади відповідної територіальної одиниці (щоб унеможливити випадки, коли суддя при вирішенні справи може мати певну зацікавленість при розгляді судових справ стосовно осіб, які є партнерами чи конкурентами по бізнесу чи входять до ділових кіл його родичів).
11.Пропонується закріпити в законі перелік тих ганебних вчинків, за скоєння яких діючий суддя повинен бути відсторонений від посади, а кандидат не допущений до неї. До таких вчинків можна віднести скоєння кандидатом злочину або суспільно небезпечного діяння, за яке його було засуджено чи звільнено від кримінальної відповідальності, або покарання з нереабілітуючих підстав.
12. Щодо органів, які мають здійснювати спеціальну перевірку, то ці заходи доцільно проводити на початковому етапі призначення кандидатів, тобто під час рекомендації на посаду судді кваліфікаційними комісіями шляхом направлення запитів до органів МВС, СБУ, ДПА України, за виключенням уточнення інформації щодо притягнення до кримінальної відповідальності, з’ясування питань щодо порушення кримінальної справи слід здійснювати безпосередньо на момент призначення на посаду судді.
13. Обґрунтовано необхідність внесення змін до нормативних актів, які визначають перелік захворювань, що унеможливлюють призначення або перебування особи на посаді судді, такими суб’єктами, як «кандидат на посаду судді» та «суддя».
14. Законодавче запровадження переведення судді, який пропрацював в одному суді більше десяти років. Це положення можна розцінювати як унеможливлювання вчинення корупційних дій з боку судді. Переведення також має відбуватися у випадку, коли члени подружжя та родини не можуть одночасно бути суддями в одному суді. Родинні стосунки або шлюбні відносини, які виникли після призначення, передбачають необхідність офіційного переведення одного із суддів до іншого суду.
15. За наслідками визначення спроможності кандидата бути призначеним на посаду судді кваліфікаційна комісія суддів повинна визначити одного претендента на конкретну вакантну суддівську посаду, це має відбуватися шляхом проведення конкурсу, положення щодо проведення якого мають бути відображені в Законі України «Про судоустрій України».
16. Доведено необхідність законодавчого визначення такої процедури, як відсторонення судді від посади, що тягне за собою призупинення виплат судді заробітної плати та інших видів матеріальних і соціальних забезпечень. Аналогічний механізм має застосовуватися і до суддів, які більше місяця перебувають без повноважень внаслідок неприйняття Верховною Радою України рішення про обрання їх безстроково після закінчення п’ятирічного строку перебування на посаді судді. Якщо суддя обраний безстроково, то йому компенсуються всі види матеріального і соціального забезпечення, а в разі необрання суддею безстроково компенсація не здійснюється, а моментом припинення є останній день п’ятирічного строку перебування на посаді судді.
17. Обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення механізму, за яким кандидат на посаду судді має пройти психологічний та психофізіологічний тести на визначення його інтелектуального рівня, що дасть можливість захистити самого кандидата від непосильної за психоемоційними та психофізіологічними параметрами діяльності так і суспільство від негативних наслідків його професійної невідповідності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Абросимова Е. Б. Судебная власть / Е. Б. Абросимова // Комментарий к Конституции Российской Федерации / под общ. ред. Р. В. Лазарева. – 3-е изд., доп. и перераб. – М.: Новая правовая культура: Проспект, 2009. – С. 698 - 703.
2. Академія суддів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://aj.court.gov.ua/about/concept.

3. Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць / Голов. ред. С. В. Ківалов.- Вип. 32. – Одеса: Фенікс, 2007. – 485 с.
4. Алешина И. Кандидат на должность судьи / И. Алешина // Законность. – 2001. – № 12. – С. 40 - 42.
5. Анишина В. И. Основы судебной власти и правосудия в Российской Федерации: Курс лекций / В. И. Анишина. – М.: Эксмо, 2008. – 272с.
6. Антонов И. А. Организационные, правовые и нравственные вопросы отбора кандидатов на должности судей / И. А. Антонов, В. М. Зяпкин // Российский судья. – 2008. – № 10. – С. 46-48.
7. Аристотель. Політика / Арістотель; пер. з давньогр. та передм. О. Кислюк. – К.: Основи, 2000. – 238 с.
8. Архипова Л. Б. Профессиональная переподготовка и повышение квалификации судей и работников аппаратов судов / Л. Б. Архипова, В. В. Лапаева // Российское правосудие: Научно-практический журнал. – 2007. – № 4 (12). – С. 94 - 96.
9. Атяшев М. С. К вопросу о кадровом комплектовании судебной системы / М. С. Атяшев // Администратор суда. – 2007. – № 1. – С. 4-6.
10. Афанасьєва С. И. Конституционно–правовые гарантии принципа независимости судей в Российской Федерации: дисс. кандидата юрид. наук: 12.00.02 / Афанасьева Светлана Ивановна. – М., 2003. – 177с.
11. Бангалорские принципы поведения судей (разработаны председателями верховных судов ряда государств и утверждены 25-26 ноября 2002 г. Комиссией ООН по правам человека) // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2005. – № 3. – С.153 - 155.
12. Баренбойм П. Первая Конституция мира / П. Баренбойм // Российская юстиция. – М.: Белые альвы, 1997. – 144 с.
13. Бойко В. Ф. Вопросы судоустройства – на обсуждении светлицы / В. Ф. Бойко // Юридическая практика: Еженедельная проф. газета. – 2008. – № 11 (533). – С. 10.
14. Бойко Л. Хотіли краще, а стало гірше / Л. Бойко // Урядовий кур’єр. – 2001. – 21 грудня. – С. 8.
15. Бородин С. В. О судебной власти в России / С. В.Бородин, Н. В.Кудрявцев // Государство и право. – 2001. – № 10 . – С. 24 - 32.
16. Бэррес Р. Т. Документы Американской Революции: Декларация независимости, Конституция Соединенных Штатов, Билль о правах / Ричард Т. Бэррес.; пер. с англ. П. В. Рыбина и И. А. Бжилянской. – Тверь-Москва: Альба: Российский экономический журнал, 1994. – 222 с.
17. Василевич М.В. Призначення та обрання суддів судів загальної юрисдикції / М. В. Василевич // Наук. вісник Київського нац. ун-тету внутрішніх справ. – 2009. – № 4. – С. 61-70.
18. Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. – М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф: ООО «Плюс», 2000. – 448 с.
19. Висновки першої експертної комісії Міжнародної асоціації суддів, Амстердам, 22-26 вересня 1996 року // Міжнародні стандарти незалежності суддів: Зб. документів. – К.: Поліграф – Експрес, 2008. – С. 39 - 78.
20. Висновок щодо законопроекту Про судоустрій та законопроекту Про статус суддів в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.venice.coe.int/docs/2007/CDL-AD(2007)003-ukr.asp.

21. Вінокурова Л. В. До проблеми реформування судової влади в Україні / Л. В. Вінокурова // Нова парадигма: Журнал наукових праць / Гол. ред. В. П. Бех; НПУ ім. М. П. Драгоманова. – 2007. - Вип. 61. – С. 119 - 121.
22. Вінокурова Л. В. Проблеми функціонування та розвитку судової влади в Україні. Дотримання стандартів суддівської незалежності та відповідальності суддів /Л. В. Вінокурова // Вибори та демократія: Наук.-просвітницький правничий журнал / Ін-тут виборчого права, Нац. ун-тет «Києво-Могилянська Академія». - 2008. – №. 3 (17). – С. 22 – 23.
23. Гамбарян А. С. Судебный кодекс Республики Армении как форма кодификации судебного законодательства / А. С. Гамбарян // Российская юстиция. –2007. –№ 8. – С. 71 -7 3.
24. Гомьен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика / Д. Гомьен, Д. Харрис, Л. Зваак. – М.: МНИМП, 1998. – 218 с.
25. Городовенко В. Обрання суддів народом призведе до повного краху судової системи / В. Городовенко // Закон і бізнес. – 2007. – № 38 (22-28 вересня). – С. 1, 3.
26. Городовенко В. Принцип незалежності суддів i підкорення їх лише законові як один з основних принципів судочинства в Україні / В. Городовенко // Право України. – 2002. – №4. – С. 124 - 127.
27. Городовенко В. В. Проблеми незалежності судової влади: дис. кан. юрид. наук: 12.00.10 / Городовенко Віктор Валентинович. – Х., 2006. – 197 с.
28. Гринюк В. О. Принципи незалежності суддів і підкорення їх тільки закону: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09 / Гринюк Володимир Олексійович – К., 2004. – 198 с.
29. Гришин С. Требования, предъявляемые к кандидатам на должность судьи / С. Гришин // Росийская юстиция. – 2003. – № 12. – С. 22 - 24.
30. Грошевий Ю. М. Органи судової влади в Україні / Ю. Грошевий, І. Марочкін. – К.: Ін Юре, 1997. – 20 с.
31. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози; пер. с фр. В. А. Туманова. – М.: Международные отношения, 2009. – 456 с.
32. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. Т. 4.: Н – V / В. И. Даль. – СПб.: ТОО «Диамант», 1996. – 688 с.
33. Доклад Председателя Высшей Квалификационной коллегии Судей Российской Федерации Кузнецова В. В. на VI Всероссийском съезде судей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vkks.ru/ss_detale.php?id=24.

34. Ершов В. От студента до судьи / В. Ершов // Парламентская газета. – 2007. – 5 апреля (№ 47(2115). – С.4.

35. Жеребцов А. Повышение авторитета судебной власти – главное в работе квалификационных коллегий судей / А. Жеребцов // Российская юстиция. – 1997. – № 8. – С. 6 - 8.
36. Задорожній О. Правова система України в європейському правовому просторі / О. Задорожній, М. Гнатовський // Український часопис міжнародного права / Ін-т міжнародних відносин Київського нац. ун-тету ім. Т. Шевченка. – 2002. – № 2. – С. 29 - 32.
37. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А. П. Заєць. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.
38. Закалюк А. П. Наукове обґрунтування законодавчого регулювання порядку добору та рекомендації до призначення кандидатів на посаду судді / А. П. Закалюк // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 3. – С. 222 – 229.
39. Закалюк А. П. Суддів безпідставно залишили поза процесом формування власного корпусу / А. П. Закалюк // Вісник Державної судової адміністрації України. – 2009. – № 1 (10). – С. 26.
40. Звернення Пленуму Вищого адміністративного суду України до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради суддів України, Генеральної прокуратури України та Державної судової адміністрації України // Юридичний вісник України. – 2008. – № 42. – С. 10.
41. Изварина А. Ф. Судебная власть в Российской Федерации: содержание, организация, формы / А. Ф. Изварина. – Ростов н/Д: Феникс, 2005. – 350 с.
42. Кайрат М. Развитию суда претит радикализм / М. Кайрат // Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии: Дайджест официальных материалов и публикаций в периодической печати. – 2007. – № 18.– С. 10.
43. Какауліна Л. М. Державний лад в Україні: сучасні виклики у сфері судівництва: Деякі аспекти реформування системи добору і підготовки суддів в Україні, удосконалення системи їх відповідальності. - Ч. 1 / Л. М. Какауліна // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2008. – № 3. - С. 142 - 144.
2
44. Каламкарян Р. А. Российско-американский семинар для представителей судов и представителей квалификационных коллегий судей субъектов Российской Федерации «Подбор судей, судейская этика и дисциплина» / Р. А. Каламкарян // Государство и право. – 1999. – № 6. – С.99 - 100.
45. Карабань В. Я. Зміни ще не відповідають потребам суспільства / В. Я. Карабань // Голос України. – 2004. – 23 листопада (№ 220). – С. 7.
46. Клеандров М. И. В чем основной смысл квалификационного экзамена кандидата в судьи? / М. И. Клеандров // Российское правосудие: Научно- практический журнал. – 2008. – №1 (21). – С. 88 - 90.
47. Клеандров М. И. О природе конкурса на замещение вакантной должности судьи (руководителя суда) / М. И. Клеандров // Российский судья. – 2006. – № 12. – С. 3 – 6.
48. Клеандров М. И. О совершенствовании механизма отбора кандидатов в судьи и наделении их судейскими полномочиями / М. И. Клеандров // Государство и право. - 2005. – № 5. – С. 86 - 92.
49. Клеандров М. И. Статус судьи: правовой и смежные компоненты / М. И. Клеандров. – М.: Норма, 2008. – 446 с.
50. Ковальчук В. Б. Проблеми конституційності та легітимності державної влади: вітчизняний досвід / В. Б. Ковальчук // Актуальні проблеми Конституційного права та державотворення: Зб. наук. праць / За заг. ред. В. М. Олуйка. - Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права. – 2008. – С. 315 – 316.
51. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971, № 332–VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – дод. до № 50. – Ст. 375.
52. Козачина А. Є. Проблеми формування суддівських кадрів / А. Є. Козачина // Юриспруденція: теорія і практика. – 2009. – № 9. – С. 23 - 26.
53. Козюбра М. І. Принцип верховенства права і права людини: Права людини і правова держава (До 50-ї річниці Загальної Декларації прав людини): Тези доп. та наук. повідомлень, 10-11 грудня 1998 р. / М.І. Козюбра. – X., 1998. – 87 с.
54. Комментарий к Закону «О судоустройстве Белорусской ССР». – Мн.: Беларусь, 1975. – 136 с.
55. Конспект лекцій з дисципліни «Організація роботи судових та правоохоронних органів» / Укладачі: Г. М. Коваленська, Є. В. Білан. – К.: АЦЗ України, 2005. – 96 с.
56. Конституции государств–участников СНГ / Ред.: Л. А. Окуньков, В. В. Оксамытный, М. Я. Булошмиков. - М.: НОРМА- ИНФРА, 1999. - 736 с.
57. Конституции зарубежных стран / Сост. В. Н. Дубровин. – М.: Юрлитинформ, 2006 . – 223 с.
58. Конституции зарубежных стран: Сборник. – М.: Юрлитинформ, 2000. – 447 с.
1
59. Конституционное право: Словарь / Отв. ред. В. В. Маклаков. – М.: Юрист, 2001. – 545 с.
60. Конституція України від 28.06.1996, № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. –1996. – № 30. – Ст. 141.
61. Конституція України: Науково - практ. коментар / [В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.]; ред. кол.: В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків; К.: Право: Ін Юре, 2003. — 805 с.
62. Коротун О. М. Деякі проблеми нормативного регулювання процедури добору кандидатів для призначення на посаду судді вперше / О. М. Коротун // Науковий вісник Ужгородського національного університету: Сер. Право. – 2008. – Вип. 9. – С. 138 - 141.
63. Марков И. И. Системный подход к психологическому сопровождению судебной деятельности / И. И. Марков, И. М. Черевко // Российское правосудие. – 2008. – № 1 (21). – С. 99 - 102.
64. Марочкін І. Є. Добір кандидатів на посади суддів. / І. Є. Марочкін // Інформаційний вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. – 2007 . – Вип. 1(2). – С. 16 - 18.
65. Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судебное право / М. Н. Марченко. – М.: Проспект, 2008. – 512 с.
66. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації з метою забезпечення інноваційного розвитку економіки» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.belisa.org.by/ru/izd/other/Kadr 2006/kadr62.html
67. Мельник Н. И. Приватизация правосудия. Процесс пошел? / Н. И. Мельник // Зеркало недели. – 2003. – № 39 (464). – С.4 - 5.
68. Минюст предлагает ввести анонимное тестирование для кандидатов на должность судьи // Юридическая практика: Еженедельная профессиональная газета. – 2008р. – № 42 (564). – С.4.
69. Мирбобоев Б. Конституция и независимость судебной власти / Б. Мирбобоев // Вестник Конституционного Суда Республики Узбекистан. – 2001. – Вып. 5. – С. 82–85.
70. Михайловская И. Б. Суды и судьи: независимость и управляемость / И. Б. Михайловская. – М.: Проспект, 2008. – 124 с.
71. Михненко А. М. Судова влада в контексті демократичної трансформації українського суспільства / А. М. Михненко, Л. М. Какауліна // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 30 трав. 2008р.: У 3 т. / За заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. - Т.2. – К.: НАДУ, 2008. – 388 с.
72. Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція по незалежності правосуддя, Монреаль, 1983р.) // Збірка документів. – К.: Поліграф–Експрес, 2008. – 184 с.
2
73. Монтеск`є Ш. Л. О духе законов / Шарль Луи Монтеск`є.; сост., пер с фр. и коммент. А. В. Матешук. – М.: Мысль, 1999. – 672 с.
74. Москвич Л. На шляху до реформування конституційних засад судової системи / Л. Москвич // Право України. – 2009. – № 10. – С. 97 - 98.
75. Москвич Л. М. Організаційно – правові проблеми статусу суддів: дис. канд. юрид. наук: 12.00.10. / Москвич Лідія Миколаївна. – Х., 2003. – 226 с.
76. Муза О. В. Потреби розвитку адміністративних судів в судовій системі України / О. В. Муза // Актуальні проблеми конституційного права та державотворення: Зб. наук. праць / За заг. ред. В. М. Олуйка. – Ч. 2. - Хмельницький: Вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2008.– С. 155 - 156.
77. Мурадьян Э. М. Судебное право / Є. М. Мурадьян. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2007. – 575 с.
78. Назаров І. В. Правовий статус Вищої ради юстиції: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10. / Назаров Іван Володимирович. – Х., 2005. – 200 с.
79. Назаров І. В. Роль Вищої ради юстиції при першому призначенні на посаду професійного судді / І. В. Назаров // Вісник національного університету внутрішніх справ. – 2004 . – Вип. 26. – С. 144 – 147.
80. Накази, постанови колегії, інструкції та листи Міністерства юстиції Української РСР / Міністерство юстиції УРСР. – К., 1979. – 709 с.
81. Немецкий закон о судьях: Материалы по вопросам политики и общества Федеральной Республики Германия. – Бонн: ИНТЕР–НАЦИОНЕС, 1993. – 25 с.
82. Нижник Н. Р. Органи державної влади в Україні: структура, функції і тенденції розвитку: Навч. посібник / Н. Р. Нижник, С. Д. Дубенко, Н. Г. Плахотнюк та ін.; Київський регіональний центр Академії правових наук України; Кафедра держ. управління і менеджменту Української академії держ. управління при Президентові України; Кафедра держ. управління Івано-Франківського національного технічного ун-ту нафти і газу / Н. Р. Нижник (заг. ред.) – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2003. – 284 с.
83. Новий тлумачний словник Української мови: у 3 т. – Т. 1. – К.: АКОНІТ, 2003. – 926 с.
84. Новикова Ю. Приоритеты судебной системы / Ю. Новикова // Голос Украины. – 2009. - 7 апреля (№ 62 (4562). – С. 5.
85. О Высшем совете магистратуры: Закон Республики Молдова от 19.07.1996, № 947 // Мониторул Офичиал ал Р. Молдова. – 1996. – № 64. – Ст. 641.
86. О Высшем Судебном Совете Республики Казахстан: Конституционный Закон от 25.12.2000, №203-2 // Казахстанская правда. – 2001. – 2 июня. - С. 4.
87. О порядке исчисления стажа по специальности, необходимого для кандидата на должность судьи общего или хозяйственного суда: Постановление Министерства юстиции Республики Беларусь от 10.11.2006, № 66 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravoby.info/docum09/
part12/akt12241.htm
88. О специальной подготовке на должность судьи общего суда Республики Беларусь: Постановление Министерства юстиции Республики Беларусь от 11.05.2007, № 32 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravoby.info/docum09/part10/akt10256.htm.
89. О статусе судей: Закон Республики Молдова от 20.07.1995, №544–XIII // Мониторул Офичиал ал Р. Молдова от 26.10.1995 г., № 59-60/664.– Ст. 664.
90. О статусе судей в РФ : Закон РФ от 26.06.1992 г., № 3132 – I // Комментарий к Федеральному конституционному закону “О судебной системе Российской Федерации”/ Отв. ред. первый заместитель Председателя Верховного Суда РФ В. Радченко. – М.: НОРМА, 2003. – 480 с.
91. О Статусе судей Киргизской Республики: Закон Киргизской Республики от 09.07. 2008 г. // Эркин Тоо. - 2008 – № 51. – С. 10 - 14.
92. О Статусе судей Киргизской Республики: Конституционный Закон от 13.03.2001 г. // Эркин Тоо. – 2001. - № 25. – С. 6 - 11.
93. О судах: Закон Республики Узбекистан от 03.09.1993 г. (новая редакция от 14.12.2000г.) // Ведомости Олий Мажлиса Республики Узбекистан. – 2001. –№ 1-2. - Cт. 10; 2002. – № 1. – Ст. 20.
94. О судебной власти: Закон Латвийской Республики, принятый Верховным Советом Латвийской Республики от 15.12.1992 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.pravo.lv/content/s_ss.html.
95. О судебной системе и статусе судей Республики Казахстан: Конституционный Закон от 25.12.2000 р., №132-2 // Ведомости Парламента. – 2000. –№ 23. – Ст. 410.
96. О судоустройстве и статусе судей: Кодекс Республики Беларусь от 29.06.2006 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.levonevski.net/pravo/norm2009/num15/d15361/index.html.
97. О судьях: Закон Китайской Народной Республики от 01.07.1995 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.china–portal.com.ua/article_info.php/articles_id/41/tplf/xpu
98. Ожегов С. И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / С. И. Ожегов / Под. ред. чл.- кор. АН СССР Н. Ю. Шведовой. – 17-е изд., стереотип. – М.: Русcк. яз., 1985. – 797 с.
99. Оніщук М. В. Потрібна нова система доступу до суддівської професії / М. Оніщук // Вісник Державної судової адміністрації України. – 2009. – № 2. – С. 6–9.
100. Онопенко В. В. Для обеспечения порядка в сфере правосудия, прежде всего необходимо обеспечить единство судебной системы / В. В. Онопенко // Конституционное правосудие в странах СНГ и Балтии: Дайджест официальных материалов и публикаций периодической печати. – 2009. – № 16. – С. 125 - 126.
101. Онопенко В. В. Чи відповідає українська судова система Європейським стандартам? / В. В. Онопенко // Політика і час. – 2006. – № 10. – С. 41.
102. Онопенко В. В. Як уникнути «кишенькового правосуддя»: Інтерв’ю з Головою Верховного Суду України Онопенком В. В. / В. В. Онопенко // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 4. – С. 2 - 3.
2
103. Онопенко В. В. В руках судді зосереджено величезну владу, тому і відповідальність має бути такою ж величезною: Виступ на дев’ятому з’їзді суддів України 13.11.2008 р. / В. В. Онопенко // Закон і бізнес. – 2008. – 22–28 листопада (№ 47 (879). – С. 4.
104. Определение Конституционного Суда Российской Федерации об отказе в принятии к рассмотрению жалобы гражданина Юрина С. А. на нарушение его конституционных прав частью 6 статьи 13 Федерального конституционного закона «О судебной системе Российской Федерации» и статьи 6 Закона Российской Федерации «О статусе судей в Российской Федерации» от 21.12.2000 г. / Конституционный Суд Российской Федерации. Постановление. Определение / Отв. ред. Т. Г. Морщакова. – М.: Юристъ. – 2001. – 555 с.
105. Основы законодательства о судоустройстве Союза ССР, союзных и автономных республик // Сборник Законов СССР и Указов Президиума Верховного Совета СССР 1938–1967: В 2 т. Том. 2. – М.: Известия Советов депутатов трудящихся СССР, 1968. – 895 с.
106. Павловський В. Судебной системе требуется психолог / В. Павловський, О. Степанов // Российская юстиция. – 2004. – № 1. – С. 52 - 54.
107. Пейсиков В. В. Как становятся судьями: зарубежный опыт и российская действительность. Часть 1-я: Франция / В. В. Пейсиков // Новая юстиция: Журнал судебных прецедентов. – 2008. – № 1. – С.39 - 40.
108. Пейсиков В. В. Правовые основы отбора и подготовки судей в России / В. В. Пейсиков // Российская юстиция. – 2004. – № 5. – С. 11 - 14.
1
109. Пейсиков В. В. Правовые и организационные аспекты отбора, подготовки и повышения квалификации судей: дисс. канд. юрид. наук: 12.00.11 / Пейсиков Владимир Валентинович. – М., 2006. – 327 с.
110. Пейсиков В. В. Сравнительно-правовой анализ международного законодательства в области статуса судей / В. В. Пейсиков // Российский судья. –2004. – № 12. – С.4 - 8.
111. Пейсиков В. В. Обучение судей: международный опыт и российские перспективы / В. В. Пейсиков // Российская юстиция. – 2001. – № 6. – С. 59 - 61.
1
112. Петрухин И. Л. Человек и власть (в сфере борьбы с преступностью) / И. Л. Петрухин. – М.: Юристъ, 1999. – 392 с.
113. Плохих судей net // Судебно-юридическая газета. – 2009. – № 1. – С. 14.
114. Положение об экзаменационных комиссиях по приему квалификационного экзамена на должность судьи, утвержденного Высшей квалификационной коллегией судей Российской Федерации 15.05.2002г. // Администратор суда. – 2007.– № 4 – С. 9 - 10.
115. Положення про формування кадрового резерву на посади суддів місцевих та апеляційних судів, затверджене наказом Державної судової адміністрації України від 04.08.2006р., № 79, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 21.08.2006 р. за № 991/12865 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 34. – Ст. 2444.
116. Порівняльне правознавство (правові системи світу): Монографія / Ю. С. Шемшученко, О. В. Зайчук, О. Л. Копиленко та ін.; за ред.: О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. –К.: Парламентське вид-во, 2008. – 488 с.
117. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 / Відповід. ред. та автор передмови акад. НАН України Ю. С. Шемшученко. – К., 1997. – 81 с.
118. Правила опіки і піклування, затверджені спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р., № 34/166/131/88, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 р. за № 387/3680 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. - Ст. 1252.
119. Прилуцький С. В. Незмінювальність суддів – питання теорії і практики. / Сергій Валентинович Прилуцький // Право України. – 2003. – № 8. – С. 51 - 53.
120. Прилуцький С. В. Фо