КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

На правах рукопису
УДК 342. 565. 5

Куненко Ірина Сергіївна

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Спеціальність 12.00.02 конституційне право; муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Ющик Олексій Іванович
доктор юридичних наук

Київ - 2011
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ЯК ВИД ЗАКОНОДАВЧОГО ПРОЦЕСУ 11
1.1. Феномен «конституційний процес» у сучасній науці 11
1.2. Визначення конституційного процесу як правового явища 27
1.3. Співвідношення поняття «конституційний процес» із суміжними
поняттями 44
1.4. Поняття та види (способи реалізації) конституційного процесу 56
Висновки до розділу 1 76

РОЗДІЛ 2.
ПРАВОВІ ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ 79
2.1. Конституція України як правова основа конституційного процесу 79
2.2. Правове регулювання прийняття Конституції в Україні 90
2.3. Правове регулювання внесення змін до Конституції України 111
Висновки до розділу 2 132

РОЗДІЛ 3.
ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 136
3.1. Основні напрями вдосконалення конституційного процесу в контексті правової реформи 136
3.2. Актуальні проблеми вдосконалення законодавства щодо конституційного процесу 160
Висновки до розділу 3 183

ВИСНОВКИ 187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність теми даного дослідження обумовлена теоретичним і, особливо, практичним значенням питань, пов’язаних із здійсненням в Україні конституційного процесу. Зміни в суспільно-політичній і правовій сферах в останнє десятиліття виявили потребу в удосконаленні чинної Конституції України, що, в свою чергу, передбачає необхідність визначення способів і порядку її змінення, а отже і наукове осмислення тих проблем, які виникають у зв’язку з цим процесом.
Здійснення конституційного процесу в нашій державі ускладнюється його правовою невизначеністю, що не сприяє формуванню якісного Основного Закону України. З липня 1997 р. по січень 2004 р. Верховна Рада України не внесла жодної зміни до Конституції України, хоча було запропоновано близько двадцяти різних конституційних законопроектів. Завершився безрезультатно у 2000 році і Всеукраїнський референдум з питань про внесення змін до Конституції України. Нарешті, конституційні зміни від 8 грудня 2004 р. визнано неконституційними за рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 р., чим ще більш заплутано конституційний процес в Україні.
Актуальність теми у практичному аспекті підтверджує й той факт, що на найвищому державному рівні нещодавно ухвалено рішення про створення спеціального органу для підготовки пропозицій стосовно внесення змін до чинної Конституції України. У зв’язку з цим постає питання про обрання найбільш прийнятного способу розробки та ухвалення вказаних змін.
Варто зазначити, що проблеми конституційного процесу досліджуються в Україні впродовж двох останніх десятиліть досить активно, що значною мірою обумовлено як підготовкою та прийняттям нової Конституції України у 1996 році, так і суперечливою практикою її наступного застосування, виникненням багатьох конституційно-правових конфліктів і не завжди послідовними, неоднозначними рішеннями органу конституційної юрисдикції, тлумаченням ним конституційних положень, яке викликає дискусії, в тому числі теоретичного характеру.
Разом з тим у вітчизняній конституційно-правовій науці досі не сформовано загальноприйнятого поняття конституційного процесу, цей процес розглядається в різних аспектах, під різними кутами зору. Через це в науковій літературі має місце різне уявлення про конституційний процес, від його «вузького» розуміння, що обмежує цей процес процедурою прийняття і внесення змін до Конституції, до «широкого» розуміння, яке включає в зміст конституційного процесу різні за своєю природою аспекти (політичний, ідеологічний, юридичний тощо), що так або інакше пов’язані з Конституцією, як Основним законом, охоплюючи при цьому і вироблення та ухвалення самої Конституції, і внесення змін до неї, а також процеси її реалізації в політичній та правовій системі держави, в контексті поняття конституціоналізму.
Таке різноманіття уявлень про конституційний процес не сприяє чіткому визначенню його поняття, видів, форм реалізації тощо, а отже, гальмує наукову розробку конкретних механізмів його реалізації, не сприяє виробленню обґрунтованих теоретичних рекомендацій для практики його здійснення.
Зважаючи на це, постає як актуальне наукове завдання вироблення єдиних методологічних підходів до формування наукового поняття конституційного процесу, дослідження конституційного процесу як самостійного феномена та його співвідношень з іншими близькими до нього явищами суспільного життя.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на теоретичних працях представників вітчизняної і зарубіжної юридичної науки різних історичних періодів. Теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, серед яких: С.А. Авакьян, М.В. Баглай, В.В. Бородін, Ш. Боржо, А.З. Георгіца, Р.В. Єнгибарян, Л.С. Жакаєва, Ж.-П. Жакке, Т.Д. Зражевська, В.М. Кампо, С.В. Ківалов, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, І.О. Кравець, В.В. Кравченко, Л.Т. Кривенко, О.Є. Кутафін, В.В. Маклаков, В.В. Медведчук, А.М. Медушевський, Ж.Й. Овсепян, М.В. Оніщук, В.Ф. Опришко, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, А.О. Селіванов, В.Ф. Сіренко, О.В. Скрипнюк, П.Б. Стецюк, Б.О. Страшун, В.Я. Тацій, Ю.О. Тихомиров, М.О. Теплюк, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, Т.Я Хабрієва, В.Є. Чиркін, М.Ф. Чудаков, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л.П. Юзьков, О.І. Ющик та ін.
Вивчення робіт названих та інших авторів переконує, що попри значну кількість досліджень проблематики конституційного процесу вказане вище завдання залишається актуальним. Саме цим обґрунтовується вибір автором теми і предмета даної дисертаційної роботи.
Нормативну базу дослідження складають Конституція України та закони України, конституції зарубіжних країн, рішення і висновки Конституційного Суду України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося на кафедрі правового регулювання економіки Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в рамках комплексної цільової програми «Проблеми правового забезпечення соціально-політичного та економічного розвитку України» (номер державної реєстрації 0102 U 006315)
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є визначення поняття конституційного процесу, з’ясування його змісту, видів, правових основ регулювання даного процесу, і на цій основі підготовка пропозицій щодо ефективної реалізації конституційного процесу в Україні.
Відповідно до зазначеної мети в дисертаційному дослідженні вирішуються такі основні завдання:
з’ясувати стан теоретичної розробки конституційного процесу в юридичній науці;
сформулювати поняття конституційного процесу;
розглянути співвідношення конституційного процесу з близькими до нього явищами суспільного життя;
визначити види конституційного процесу та їх особливості;
проаналізувати стан правового регулювання конституційного процесу в Україні, здійснити порівняння з світовою практикою;
визначити необхідність та основні напрями удосконалення конституційного процесу в України;
виробити пропозиції щодо законодавчого забезпечення конституційного процесу в Україні
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення конституційного процесу в Україні
Предмет дослідження становить конституційний процес як конституційно-правове явище, проблеми правового забезпечення та удосконалення вказаного процесу в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять загальні та спеціальні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлено об’єктом і предметом дослідження.
Діалектичний метод використано для розгляду досліджуваного явища як внутрішньо суперечливого, такого, що розвивається і знаходиться у взаємозв’язку з іншими явищами суспільного життя.
Метод системно-структурного аналізу застосовано в частині дослідження конституційного процесу як системного феномена, що дало змогу проаналізувати його структуру та окреслити конституційний процес у співвідношенні з іншими близькими за своїм характером суспільно-політичними явищами. Історичний метод дав змогу розглянути конституційний процес в його історичному розвитку, з’ясувати особливості різних етапів вказаного розвитку, а також його тенденції. Порівняльно-правовий метод використано для визначення загальних ознак, притаманних світовому конституційному процесу, та специфічних особливостей конституційного процесу України, виходячи з аналізу положень зарубіжних конституцій, а також для врахування їх при формулюванні пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного конституційного процесу.
У роботі використано також логіко-юридичний метод аналізу нормативно-правової бази дослідження, правових норм, що визначають конституційну процедуру, та правових позицій у рішеннях Конституційного Суду України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в даній дисертаційній роботі вперше в Україні комплексно розглядається конституційний процес, як самостійне, виокремлене з єдиного політико-правового процесу конституційно-правове явище, що дало змогу сформулювати авторське поняття конституційного процесу, поглибити уявлення про його зміст, види (способи реалізації), проблеми правового регулювання в Україні, а також обґрунтувати необхідність і напрями вдосконалення вітчизняного конституційного процесу.
Найбільш суттєві результати, що характеризують наукову новизну даного дисертаційного дослідження, полягають у тому що:
уперше:
конституційний процес досліджено у конституційно-правовому аспекті, як самостійне правове явище, теоретично виділене з єдиного суспільно-політичного процесу і співвіднесене з близькими за своїм характером явищами (процесами), спільним чинником для яких є феномен конституції;
запропоновано авторське визначення загального поняття конституційного процесу – як процесу законодавчої діяльності, що здійснюється органами державної влади, безпосередньо громадянами або спеціально уповноваженими органами та суб’єктами і спрямований на підготовку, розробку й прийняття та введення в дію Конституції, а також внесення до неї змін і припинення її дії;
здійснено теоретичне розмежування поняття конституційного процесу та понять суміжних, близьких за своїм характером явищ, зокрема, таких як «конституційна реформа», «політичний процес», «політична реформа» тощо;
удосконалено:
визначення конституційних законів, а також їх класифікацію за різними ознаками. Зокрема, в дисертації під конституційними законами пропонується розуміти конституцію та закони, що вносять зміни до конституції або припиняють чинність її положень. Конституційні закони запропоновано класифікувати за різними критеріями, в тому числі залежно від характеру конституційних змін на: закони, що передбачають вилучення окремих положень конституції; закони, якими змінюється формулювання положень конституції; закони, що доповнюють чинну конституцію новими положеннями; закони, що припиняють дію окремих положень конституції; закони, що визначають порядок введення в дію нових конституційних положень;
здійснення порівняльного аналізу правового визначення різних елементів вітчизняного конституційного процесу та конституційного процесу в інших країнах, в аспекті конституційно-правової природи конституційного процесу та авторського поділу його на види;
отримали подальший розвиток:
обґрунтування методології визначення конституційного процесу як конституційно-правового явища, що передбачає, зокрема, дотримання логічної вимоги до формулювання поняття «конституційний процес» через найближчий рід та специфічну видову ознаку. Найближчим родовим щодо конституційного процесу поняттям є «законодавчий процес» (як вид юридичного процесу), а специфічною видовою ознакою – продукт вказаного процесу, тобто особливий законодавчий акт: конституція або конституційний закон;
визначення критеріїв класифікації конституційного процесу та проведення його класифікації за обраними критеріями. Найбільш важливим критерієм поділу конституційного процесу на види, на думку автора, є цільовий критерій даного процесу, орієнтований на характер його продукту – нову конституцію або конституційний закон про внесення змін до чинної конституції. За цим критерієм визначаються відповідно два види конституційного процесу – перспективний і поточний конституційний процеси;
з’ясування призначення та фактичної ролі Конституційного Суду України у вітчизняному конституційному процесі, критика його правових позицій щодо розуміння і тлумачення конституційних положень, які стосуються здійснення конституційного процесу в Україні, зокрема, щодо природи та значення висновків Конституційного Суду України на конституційні законопроекти, а також стосовно його повноваження вирішувати питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів про внесення змін до Конституції України;
обґрунтування необхідності та основних напрямів вдосконалення конституційно-правового забезпечення конституційного процесу в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження мають теоретичне і прикладне значення, що полягає у можливості їх використання:
у науково-дослідній діяльності для подальшої теоретичної розробки проблем конституційного процесу, особливо враховуючи потреби наукового забезпечення сучасного конституційного процесу в Україні;
у правотворчій діяльності для забезпечення більш ефективного здійснення конституційного процесу в Україні, з урахуванням світового досвіду в цій сфері; сформульовані в роботі критичні зауваження та конкретні пропозиції можуть бути враховані при підготовці нової редакції Конституції України;
у навчальному процесі для підготовки програми та викладання навчального спецкурсу «Конституційний процес в Україні»; для підготовки підручників, посібників з конституційного права, відповідних розділів підручників з теорії держави і права та конституційного права; для підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які приймають участь у конституційному процесі та його правовому забезпеченні.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції практичного характеру, що містяться у дисертації, були предметом обговорення на засіданнях кафедри правового регулювання економіки Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Теоретичні висновки та основні положення дисертації оприлюднені у виступах і доповідях автора на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародної науково-практичної конференції «Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми)» (м. Київ, 2004 р.; тези доповіді опубліковано), Міжнародної наукової конференції «Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності» (м. Київ, 27 жовтня 2007 р.; тези доповіді опубліковано), Міжнародної науково-практичної конференції «Держава і право: de lege praeterita, instante, future» (м. Миколаїв, 27-28 листопада 2009 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображено у дев’яти наукових працях автора, з яких шість опубліковано у фахових наукових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України, та три – у збірниках матеріалів наукових конференцій. Сформовані в дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових і нормативно-правових джерел. Публікації, в яких викладені результати дослідження, підготовлені здобувачем особисто, без участі співавторів.
Структура дисертації визначається предметом дослідження, його метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують дев’ять підрозділів, а також висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, в тому числі основний текст викладено на 190 сторінках, список використаних джерел складає 20 сторінок (180 найменувань).

Список литературы

ВИCНОВКИ
Загальні висновки за результатами дисертаційного дослідження зводяться до наступного:
1. Вивчення наукової літератури дає підстави стверджувати, що поняття конституційного процесу не має задовільного визначення в юридичній науці. Відсутнє єдине уявлення як про даний предмет, так і про місце конституційного процесу в системі правових явищ.
2. Автор виділяє три основних підходи щодо визначення конституційного процесу: суспільно-політичний (широкий) підхід, що зводить конституційний процес до історичного розвитку конституцій; юридичний (вузький) підхід, який характеризує феномен конституційного процесу з точки зору його юридичної специфіки; змішаний, при якому конституційний процес розуміють, змішуючи обидва підходи («широкий» і «вузький») у різних співвідношеннях.
3. З методологічної точки зору для визначення поняття конституційного процесу необхідно насамперед розмежувати суспільно-політичний, юридичний та змішаний підходи щодо визначення конституційного процесу, визначивши той найближчий рід, до якого належить дане поняття, а також з’ясувати особливості, що вирізняють його як самостійний вид процесу. Найбільш прийнятним у логічному відношенні є розуміння конституційного процесу як конституційно-правового феномена, яке (розуміння) уникає абстрактності та неоднозначності, що властиві двом іншим підходам («широкому» та «змішаному»), і зважаючи на це, є більш продуктивним з наукової та практичної точок зору.
4. Аналізуючи поняття конституційного процесу, автор виходить з того, що для нього, як правового феномена, родовим є поняття юридичного процесу, а найближчим до нього родом – поняття «законодавчий процес». Останній є юридичним процесом вироблення законів держави; а оскільки Конституція також є законом, лише особливим (Основним законом держави), що має верховенство над іншими (звичайними) законами, і має притаманні тільки їй специфічні властивості, то процес її розробки, прийняття та зміни відрізняється від того, який має місце щодо звичайних законів, і виступає як особливий законодавчий процес, а саме як конституційний процес.
5. Законодавчий і конституційний процес співвідносяться як загальне і особливе. Конституційному процесу притаманні ознаки законодавчого процесу, всі загальні моменти процедури прийняття звичайних законів поширюються і на конституційний процес. Однак, разом з тим, для регулювання конституційного процесу передбачені спеціальні конституційні норми, що їх містить розділ XІІІ чинної Конституції України. Аналіз даного розділу свідчить, що конституційний процес здійснюють не тільки органи державної влади, а й громадяни (через участь у всеукраїнському референдумі, який затверджує зміни до Конституції). Світова практика вказує також на інших суб’єктів конституційного процесу – спеціально уповноважені орган (установчі збори тощо).
6. Формування поняття конституційного процесу передбачає визначення конституційних законів у системі законодавства, на відміну від Основного закону та звичайних законів. Практичне значення такого виділення важливе насамперед при здійсненні конституційної юрисдикції. В дисертації під конституційними законами пропонується розуміти конституцію та закони, що вносять зміни до конституції або припиняють чинність її положень. Конституційні закони класифікуються за різними критеріями, в тому числі залежно від характеру конституційних змін на: закони, що передбачають вилучення окремих положень конституції; закони, якими змінюється формулювання положень конституції; закони, що доповнюють чинну конституцію новими положеннями; закони, що припиняють дію окремих положень конституції; закони, що визначають порядок введення в дію нових конституційних положень.
7. Враховуючи вказаний вище підхід, конституційний процес визначається як процес законодавчої діяльності, що здійснюється органами державної влади, безпосередньо громадянами або спеціально уповноваженими органами та суб’єктами і спрямований на підготовку, розробку й прийняття та введення в дію Основного закону держави, а також внесення до нього змін і припинення його дії. Отже, даний феномен визначається у конституційно-правовому аспекті, як самостійне правове явище, теоретично виділене з єдиного суспільно-політичного процесу і співвіднесене з близькими за своїм характером явищами (процесами), спільним чинником для яких є феномен конституції; у такому значенні конституційний процес чітко відмежовується від близьких до нього понять «конституційна реформа», «політичний процес» тощо.
8. Найбільш важливим критерієм поділу конституційного процесу на види, на думку автора, є цільовий критерій даного процесу, орієнтований на характер його продукту – нову конституцію або конституційний закон про внесення змін до чинної конституції. За цим критерієм визначаються відповідно два види конституційного процесу – перспективний конституційний процес, тобто процес розробки та прийняття нової Конституції, і поточний конституційний процес, тобто процес внесення змін до існуючої Конституції. У рамках поточного конституційного процесу автор виділяє також процес зміни Конституції шляхом ухвалення її нової редакції. У конституційній практиці різноманіття способів прийняття Конституції та внесення змін до неї значною мірою пов’язане з особливостями політичного режиму, який панує в державі, формою правління і територіального устрою держави, а також від характеру самої конституції.
9. Правове регулювання конституційного процесу в Україні не є чітким і послідовним, порядок прийняття нової конституції взагалі не визначений, а щодо порядку прийняття конституційних законів, то він у чинній Конституції України визначений дуже недосконало, суперечливо, до того ж викривлений практикою парламенту і, особливо, рішеннями Конституційного Суду України. Критика його правових позицій щодо розуміння і тлумачення конституційних положень, які стосуються здійснення конституційного процесу в Україні, зокрема, щодо природи та значення висновків Конституційного Суду України на конституційні законопроекти, а також стосовно його повноваження вирішувати питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів про внесення змін до Конституції України, вказує на потребу в більш чіткому конституційному та законодавчому регулюванні конституційного процесу в Україні.
10. На сучасному етапі розвитку заслуговує на увагу, на думку автора, точка зору внесення змін до Конституції шляхом прийняття її нової редакції, яка є переважаючою у ініціаторів конституційного процесу в Україні. Це пов’язано з характером суспільно-політичних та державно-правових змін, які відбуваються в Україні останнім часом, з необхідністю реформування її політичних та правових інститутів.
11. Головним напрямом конституційного процесу в Україні є, з точки зору автора, чітке вирішення проблеми установчої влади на конституційному та законодавчому рівнях. Напрями і способи вдосконалення правового забезпечення конституційного процесу було б доцільно визначити в загальній концепції правової реформи. В дисертації пропонується прийняття низки законів, що врегульовували б конституційний процес більш послідовно і повно, а також звертається увага на необхідність посилення уваги до дотримання вимог юридичної техніки, як важливої складової конституційного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Саликов М.С. Конституционно-процессуальное право как наука, отрасль права и учебная дисциплина / М.С. Саликов // Право и политика. – 2000. – № 4. – С. 15—26.
2. Жакаева Л.С. Конституционный процесс в республике Казахстан: теоретико-правовые вопросы : автореф. дис. на соиск. учен. степени д-ра юр. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право» / Л.С. Жакаева. – М., 2008. – 33 с.
3. Чудаков М. Конституция Испании 1978г. и ее роль в мировом конституционном процессе: сравнительно-правовой анализ Електронний ресурс / М. Чудаков // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2003. — № 1 – С. 36 – 45. – Режим доступу до журн.: http://www.evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=
610&Itemid=54.
4. Джанкёзов Б.М. Федеративный процесс как элемент конституционного процесса Федерализм и регионализм: приоритеты XXI века / Б.М. Джанкёзов // Материалы междунар. науч. конф. / под общей редакцией М.А. Миндзаева. – Владикавказ: Владикавказский институт управления, 2007. – 323 с.
5. Крусян А. Роль та значення конституційних законів у системі сучасного українського конституціоналізму / А. Крусян // Вісник Львівського Ун-ту. – 2009. – Вип. 48. – С. 88-94.
6. Енгибарян Р.В. Конституционное развитие в современном мире. Основные тенденции / Р.В. Енгибарян. – М. : Норма, 2007. – 495 с.
7. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран : учебник / В.Е.Чиркин. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Юрист, 2005. – 669 с.
8. Чудаков М.Ф. Становление и развитие конституционного процесса в Беларуси (1447-1996 гг.) : автореф. дис. на соиск. уч. степени д-ра юр. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / М.Ф. Чудаков. – Минск, 2009. – 40 с.
9. Пастухов В.Б. Становление российской государственности и конституционный процесс: политологический аспект / В.Б. Пастухов // Государство и право. – 1993 – № 2. – С. 89 – 96.
10. Румянцев О.Г. Основы конституционного строя России: понятие, содержание, вопросы становлення / О.Г. Румянцев. – М. :Юрист, 1994. – 288 с.
11. Кравец И.А. Российский конституционализм: проблемы становления, развития и осуществления / И.А. Кравец. – СПБ. : «Юридический центр Пресс», 2004. – 675 с.
12. Боброва Н.А. Конституционный строй и конституционализм в России: монограф. / Н.А. Боброва. – М. : Юнити, 2003. – 264 с.
13. Орзіх М.П. Конституція України діє, конституційна реформа триває / М.П. Орзіх // Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 4-й річниці Конституції України / упоряд. Ю.М. Бисага. – Ужгород: Закарпаття, 2000. – 300 с.
14. Степанов И.М. Российское парламентское право: сущностные и регулятивно-целевые ориентиры формирования Електронний ресурс / .М. Степанов // Государство и право. – 1994. – №11. – С.7 – 8. – Режим доступу: http//www.xserver.ru/user/rppsr/
15. Бородин В.В. Конституционный процесс (Сравнительно-правовой анализ) : автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра юр. наук : спец. 12.00.02. «Конституционное право» / В.В. Бородин. – СПб., 2000. – 20 с.
16. Зражевская Т.Д. Процессуальные гарантии конституционализма / Т.Д. Зражевская // Российский конституционализм: проблемы и решения : материалы междунар. конф. – М.: РАН. Ин-т гос. и права, 1999. – 162 c.
17. Конституція України – основа реформування суспільства. – Х.: Право, 1996. – 96 с.
18. Тодика Ю. Конституція України – Основний Закон держави і суспільства : навчальний посібник / Ю. Тодика. – Х. : Факт, 2001. – 382 с.
19. Конституційне право України Текст : підручник / підр. ред., В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, О.В.Городецький та ін.; За ред. В.Ф.Погорілка – К. : Наукова думка, 2003. – 732 с.
20. Кравченко В.В. Конституційне право України : навчальний посібник / В.В. Кравченко – вид. 4-те. – К.: Атіка, 2007. – 592с.
21. Скрипнюк О.В. Конституція України та її функції: проблеми теорії та практики реалізації / О.В. Скрипнюк – К. : АПН, 2005. – 168 с.
22. Стецюк П.Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша: посібник для студентів / П.Б. Стецюк. – Львів : астролябія, 2003. – 158 с.
23. Ющик О.І. Теоретичні основи законодавчого процесу: монографія / О.І. Ющик. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – 519 с.
24. Хакимов Р.С. Конституционный процесс в Российской Федерации: тенденции и перспективы. / Р.С. Хакимов // Пробелы в российской Конституции и возможности ее совершенствования. – М., 1998. – 98 с.
25. Макушин А.А. Конституционный процесс. / А.А. Макушин // Конституционное и муниципальное право. – 2007. – № 9. – С. 2 – 7.
26. Иванец Г.И. Конституционное право России: энциклопедический словарь / Г.И. Иванец, И.В. Калинский, В.И. Червонюк / Под общей ред. В.И. Червонюка. – М.: Юрид. лит., 2002. – 432 с.
27. Большой юридический словарь / под ред. проф. А.Я. Сухарева. – 3-е изд., доп. и перераб. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 858 с.
28. Баймуратов М.А. Курс конституционного права Украины. Том 1. Общая часть: Основы теории конституционного права : учебник / М.А. Баймуратов, А.В. Батанов. – Х. : Одиссей, 2008. – 672с.
29. Медведчук В.В. Конституційний процес в Україні і організація державної влади та місцевого самоврядування / В.В. Медведчук. – К.: Україна, 1996. – 148 с.
30. Приходько Х. Конституційний процес як самостійний вид юридичного процесу / Х. Приходько // Право України. – 2008. – № 6. – С. 29 – 31.
31. Митюков М.А. Модернизация Конституции: необходимость или очередные иллюзии? / М.А. Митюков // Российский конституционализм: проблемы и решения : материалы междунар. конф. – М., 1999. – С. 42 – 43.
32. Авакьян С.А. Конституция России: природа, эволюция, современность / С.А. Авакьян. –2-е изд. – М. : РЮИД «Сашко», 2000. – 528с.
33. Лунь З. Про деякі аспекти розвитку Конституції України / З. Лунь // Вибори та демократія. – 2006. – № 2. – С. 50 – 54.
34. Саммигулин В.К. Конституционное право России: курс лекций / В.К. Саммигулин. – 3-е изд., перераб. и доп. – Уфа : РИО БашГУ, 2004. – 430 с.
35. Бессонов А.А. Процессуальные нормы российского права. дис.… канд. юрид. наук : 12.00.01 / А.А. Бессонов. – Саратов, 2001. – 194 с.
36. Погорілко В.Ф. Конституційне право України [Текст] : підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко. – 2-ге вид., переробл. та доопрац. – К. : Алерта: КНТ; Центр учбової літератури, 2010. – 432 с.
37. Цоклан В.І. Система сучасних джерел конституційного права України: монографія / За ред. В.Л. Федоренко. – К. : Ліра-К, 2009. – 400 с.
38. Алексеев С.С. Общая теория права : учебник / С.С. Алексеев. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт, 2001. – 416 с.
39. Конституція України, 28 червня 1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України – 1996 р. – № 30. – Ст. 141.
40. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України, 10.02. 2010 № 1861-VI // Офіційний вісник України – 2010 р. – № 12. – С. 9. – Ст. 565, код акту 49690/2010.
41. Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник. В 4-х томах. Т. 1. / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: Издательство БЕК, 1993. – 246 с.
42. Енгибарян Р.В., Конституционное право: учебник. / Р.В. Енгибарян, Е.В. Тадевосян – М., 2000. – 492 с.
43. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм : монографія / В.М. Шаповал. – К.: Юридична фірма «Салком», 2005. – 560 с.
44. Шаповал В. Референдум як форма безпосередньої демократії / В. Шаповал // Вибори та демократія. – 2005. – № 3 (5). – С. 5-18.
45. Овсепян Ж.И. Источники российского конституционного права. / Ж.И. Овсепян // Северо-Кавказский юридический вестник. – 2003. – №1. – С. 29 – 52.
46. Скакун О.Ф. Юридический научно-практический словарь-справочник (основные термины и понятия) /Скакун О.Ф., Д.А.Бондаренко Д.А./ Под. общ. ред. проф. Скакун О.Ф.. – Харьков : Эслада, 2007. – 448 с.
47. Кутафин О.Е. Источники конституционного права Российской Федерации / О.Е. Кутафин. – М. : Юристъ, 2002. – 348 с.
48. Юзьков Л. Конституційні закони: утвердження концепції і становлення практики. / Л. Юзьков // Радянське право. – 1991. – №5. – С. 12 – 15.
49. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред.. акад.. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К. : ТОВ «Видавництво Юридична думка», 2007. – 992 с.
50. Топорин Б.Н. Сравнительное конституционное право: учебное пособие / Б.Н.Топорин, В.Е.Чиркин, Ю.А. Юдин и др. – М.: Международные отношения, 2002. – 448 с.
51. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн : підручник / А.З. Георгіца. – Тернопіль : «Астон», 2003. – 432 с.
52. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс : підручник / В.М. Шаповал. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 464 с.
53. Маклаков В.В. Конституционное право зарубежных стран. Общая часть: учебник / В.В. Маклаков. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 896 с.
54. Конституція Республіки Словенія від 23.12. 1990 р. Електронний ресурс // Режим доступу: http://constitution.garant.ru/DOC_3864893
55. Конституция Республики Хорватия от 22. 12. 1990 г. Електронний ресурс // Режим доступу: http://www.constitution.garant.ru/ DOC_3864911.htm#sub_para_N_10000
56. Конституция Азербайджанской Республики от 12.11. 1995 г. (текст Конституции приводится по сборнику "Конституции государств Европы". Издательство НОРМА, 2001 г.) Конституции государств Европы : в 3-х томах. / под общей ред. Л. А. Окунькова. – М.: изд. НОРМА, 2001. – Т. 1. – С. 155.
57. Федеральный конституционный закон Австрии от 10.11.1920 г. «Конституция Австрийской республіки» Електронний ресурс // Режим доступу: http://www.constitution.garant.ru/DOC_3864861.htm.
58. Конституция Российской Федерации. Официальный текст. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2008.
59. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Под общ. ред. чл.-корр. РАН, проф. М.В. Баглая, д. ю. н., проф. Ю.И. Лейбо и д. ю. н., проф. Л.М. Энтина. —М.: Норма, 2004. — 832 с.
60. Дутка Г.І. Закон в ієрархічній системі нормативно-правових актів / Г.І. Дутка // Наук. вісн. Чернівецького університету. – Серія «Правознавство». – 1999. – Вип.70. – С. 11 – 16.
61. Колодій А.М. Теорія держави і права : навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков; [За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
62. Тихомиров Ю.А. Конституция, закон, подзаконный акт. / Ю.А. Тихомиров. – М.: Юрид. лит., 1994. – 136 с.
63. Конституция Французской Республики от 4.10. 1958г. / Конституции зарубежных государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, европейский союз. Соедин. Штаты Америки, Япония, Индия: учеб. пособие / сост.сб., пер., авт.введ и вступ. сл. Маклаков В.В. – 5-е изд. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 608 с.
64. Конституция Королевства Испании от 27.12. 1978 г. Електронний ресурс // Режим доступу: http://www.constitution.garant.ru/DOC_3864829.htm
65. Конституция Республики Молдова от 29.07. 1994 г. Електронний ресурс // Режим доступу: http://www.presedinte.md/const.php?lang=rus
66. Конституция Грузии от 24.08. 1995 г. Електронний ресурс // Режим доступу: http:// www.constitution.garant.ru /DOC_3864889. htm#sub_para_N_10000
67. Хабриева Т.Я. Теория современной конституции. / Т.Я. Хабриева, В.Е. Чиркин. – М.: Норма, 2007. – 320с.
68. Конституция Республики Беларусь Електронний ресурс // Режим доступу: http:// www.president.gov.by/ press19328.html#doc
69. Конституция Чешской Республики от 16.12. 1992 г. Електронний ресурс // Режим доступу: http: //constitution.garant.ru/ DOC_3864913.htm#sub_para_N_10000
70. Фрицький О.Ф. Конституційне право України : підручник / О.Ф. Фрицький. – К.: Юрінком інтер, 2002 – 535 с.
71. Кампо В. Українські реформи: політика і право : популярний нарис / В. Кампо. – Київ, 1995. – 30 с.
72. Мосенцева Т. Конституційна реформа: внутрішні та зовнішні чинники (інтерв’ю з екс-міністром закордонним справ А. Зленком) / Т. Мосенцева // День. – № 36. – 28.02.2007. – С. 1,4.
73. Артеменко В. Конституційний процес в умовах політичного дефолту українського політикуму Електронний ресурс / В. Артеменко – Режим доступу: http://www.csi.org.ua/?&lim_beg=10&id=312
74. Пушкина Е.В. Конституционный процесс в Украине: проблемы и суждения / Е.В.Пушкина // «Сучасні наукові дослідження – 2006» : матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 20-28 лютого, 2006 р.): Т. 4 «Право». – Дніпропетровськ, 2006. – С. 76 – 78.
75. Селіванов А. Витяг із виступів доповідачів на Громадянському форумі «Конституційна реформа: погляд у громадянське суспільство» / А. Селіванов // Часопис Парламент. – 2007. – № 1. – С. 56.
76. Толково-энциклопедический словарь. /  гл.ред. Снарская С.М.. – СПБ.: «Норинт», 2006. – 2144 с.
77. Большой юридический энциклопедический словарь / авт. Барихин А.Б.  – М.: Книжный мир. 2003. – 720 с.
78. Ожегов С.И. Словарь русского языка / под ред. чл..-корр АН СССР Н.Ю. Шведовой . – 17-е изд., стереотип. – М. : Рус.яз., 1985. – 797 с.
79. Тихомирова Л.В. Юридическая энциклопедия / Л.В. Тихомирова, М.Ю. Тихомиров / под. ред. М.Ю. Тихомирова – 5-е изд. доп. и перераб. – М. : Изд. Тихомирова М.Ю., 2006 – 972 с.
80. Ющик О.І. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні / О.І. Ющик. – К.: Парлам. вид-во, 1997. – 190 с.
81. Белкин А.А. Пересмотр конституции (теоретические аспекты) /
А. Белкин // Правоведение. – 1995. – №1. – С. 73 – 94.
82. Киреев В.В. Категория конституционной реформы как доктринальное выражение процесса конституционных преобразований Електронний ресурс / В. В. Киреев. – Режим доступу: http: // www.lawmix.ru/comm/465/
83. Селиванов А. Виборче право в контексті конституційної реформи / А. Селиванов // Вибори та демократія. – 2009. – № 2(20). – С. 5 – 9.
84. Медушевский А.Н. Размышления о современном российском конституционализме / А.Н. Медушевский .– М.: Российская энциклопедия, 2007. – 176 с.
85. Табио Ф.А. Комментарий к социалистической Конституции Республики Куба / Ф.А.Табио. – М., 1986. – 322 с.
86. Шемшученко Ю.С. Конституційна реформа в Україні (порівняльно-правовий аспект) / Ю.С. Шемшученко // Правова держава : щорічник наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – Вип.14. – 636 с.
87. Селіванов В. Демократичний вимір конституційної реформи в Україні: сучасне розуміння / В. Селіванов // Право України. – 2003. – № 9. – С. 15 – 24.
88. Малишко М.І. Стан і перспективи розвитку конституційно-парламентської реформи в Україні / М.І. Малишко // Парламентаризм в Україні: теорія і практика [Текст] : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України 26 червня 2001 р. – К., 2001. – 659 с.
89. Оніщук М.В. Конституційна реформа: вимір відповідальності : популярний нарис / М.В. Оніщук. – К.: Юрид. книга, 2004. – 59 с.
90. Заболотний Г.М. Оновлена Конституція – основа демократії / Г.М. Заболотний // Стратегічні пріоритети. – 2008. – №2(7). – С. 33 – 37.
91. Алебастрова И.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / И.А. Алебастрова. – М. Юриспруденция, 2000. – 304 с.
92. Ківалов С.В. Межі та процедура конституційних перетворень в Україні / С.В. Ківалов // Стратегічні пріоритети. – 2008. – №2(7). – С. 43 – 47.
93. Кравец И.А. Сущность конституций и конституционный процесс. Динамика социально-политического содержания российский конституций / И.А. Кравец // Правоведение. – 2002. – № 2 (241). – С. 43 – 57.
94. Бабенко К. Конституція України як фактор стабілізації та розвитку правового і політичного життя суспільства / К. Бабенко // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 1. – С. 38 – 44.
95. Ж.-П. Жакке. Конституционное право и политические институты: учеб. пособие / пер. с франц. / Ж-П. Жаке. – М.: Юрист, 2002 – 365 с.
96. Політологічний енциклопедичний словник / ред. Ю.С. Шемшученко, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – К. : Генеза, 2004. – 736 с.
97. Ирхин Ю.В. Политология : учебник / Ю.В. Ирхин, В.Д. Зотов, Л.В. Зотова. – М.: Юристъ, 2002. – 511с.
98. Конституция Федеративной республики Германия. Конституции зарубежных государств: Великобритания, Франция, Германия, Италия, европейский союз. Соедин. Штаты Америки, Япония, Индия: учеб. пособие / сост.сб., пер., авт. введ и вступ. сл. Маклаков В.В. – 5-е изд. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 608 с.
99. Конституция Алжирской народно-демократической республики с изменениями, принятыми на референдуме 28.11. 1996 г. Електронний ресурс / Режим доступу: http: //constitutions.ru/archives/101
100. Кудинов О.А. Официальные конституционные проекты Российской империи XIX в / О.А. Кудинов // Государство и право. – 2002. – № 5. – С. 70 - 78
101. Автономов А.С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник / А.С. Автономов. – М.: ТК Велби, из-во проспект, 2007 – 560 с.
102. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник для вузов / А.А. Мишин. – 14изд. – М.: «Юстицинформ», 2008. – 519 с.
103. Ш. Боржо Учреждение и пересмотр конституции / Ш. Боржо. – М.: издание М. и С. Сабашниковых, 1918. – 290 с.
104. Медушевский А.Н. Конституционная модернизация. Конституция как фактор социальніх изменений. Сборник докладов. М. центр конструктивных исследований МОНФ, 1999. – 108 с.
105. Конституция Республики Армения от 5. 07. 1995 г. Електронний ресурс // Режим доступу: http: //www.president.am /library/ constitution/ rus/ ?chapter=1.
106. Конституция Республики Болгарии от 12. 07. 1991 г. Електронний ресурс//Режимдоступу:http://constitution.garant.ru/DOC_3864875.htm#sub_para_N_10000.
107. Конституция Швейцарской Конфедерации от 18.04. 1999 г. Електронний ресурс // Режим доступу: http://constitution.garant.ru/DOC_3864915.htm#sub_para_N_10000.
108. Конституция Княжества Монако от 17. 12. 1962 г. Електронний ресурс // Режим доступу: http://constitution.garant.ru/ DOC_3864915. htm#sub_ para_N_10000
109. Теплюк М. Правові проблеми змінення Конституції України / М. Теплюк, О. Ющик // Право України. – 2007. – N 12. – С. 3 – 7.
110. Конституция Королевства Бельгия от 17. 02. 1994 г. Електронний ресурс // Режим доступу: http://constitution.garant.ru/DOC_3864893.htm
111. Конституция Ирландской республики от 29. 12. 1937 г. Електронний ресурс // Режим доступу http://constitution.garant.ru/DOC_3864893.
112. Конституция Румынии от 2. 11. 1991 г. Електронний ресурс // Режим доступу http://constitution.garant.ru/DOC_3864893.
113. Федоренко В.Л. Теоретичні основи Конституції України: досвід і перспективи / В.Л. Федоренко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – №6. – С. 8 – 11.
114. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) // Офіційний вісник України. – 1997. – № 42, стор. 59, код акту 4146/1997.
115. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 та за конституційним зверненням громадян Галайчука Вадима Сергійовича, Подгорної Вікторії Валентинівни, Кислої Тетяни Володимирівни про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України (справа про здійснення влади народом) // Офіційний вісник України. – 2005. – № 41. – С. 31. – Ст. 2605, код акту 34045/2005.
116. Про закони і законодавчу діяльність: проект закону, 18 груд. 2006 р. Електронний ресурс // Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/web
117. Шаповал В. Основний Закон України і референдум: до питання про «стабільність» Конституції / В. Шаповал // Право України. – 2000. – № 2. – С. 3 – 5.
118. Ухвала Конституційного Суду України від 8 травня 1997 року Справа N 03/731-97 N 5-з про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням групи народних депутатів України щодо відповідності законопроекту «Про внесення змін і доповнень до статті 81 Конституції України» вимогам статей 157 і 158 Конституції України Електронний ресурс // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
119. Теплюк М. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі / М. Теплюк, О. Ющик // Віче. – 1995. – №7(40). – С. 6 – 9.
120. Ющик О. Конституційні проблеми установчої влади в Україні / О. Ющик // Юридичний вісник України. – 2007. – № 42. – С.1,5
121. Селіванов А. Конституція і парламент Електронний ресурс / А. Селіванов // Голос України. – 2008. – № 54. – 20 березня – Режим доступу: http://www.golos.com.ua/article/1205999830.html.
122. Про Національну конституційну раду: Указ Президента України, 27.12. 2007 р. № 1294/2007/ Електронний ресурс // Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/7234.html
123. Ющенко В. Україні потрібна Конституція національного творення Електронний ресурс / В. Ющенко // Дзеркало тижня. – 2008. – №7(686). – 23 – 29 лютого. – Режим доступу: http://dt.ua/articles/52906.
124. Про процедуру підготовки проекту нової редакції Конституції України: проект Закону, 20.03. 2008 р. Електронний ресурс  // Режим доступу: http:// gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=32057
125. Янукович В. Свобода, злагода, компроміс, або яка Конституція потрібна Україні Електронний ресурс / В. Янукович // Дзеркало тижня, 2007. – № 25 (654). – 30 червня — 6 липня 2007. – Режим доступу: http://dt.ua/articles/50556.
126. Послання Президента України Віктора Януковича до Українського народу, 3 червня 2010 р. Електронний ресурс / В. Янукович // Офіційне інтернет-представництво Президента України – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/17307.html. – Назва з екрану.
127. Янукович В. Перш за все ми повинні утвердити традицію поваги до Конституції і беззастережного її дотримання. Електронний ресурс / В. Янукович // Офіційне інтернет-представництво Президента України // Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/17928.html. – Назва з екрану
128. Янукович В. Чинна Конституція України потребує подальшого вдосконалення. Електронний ресурс / В. Янукович // Офіційне інтернет-представництво Президента України – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/18419.html.
129. Льовочкін прогнозує, що Янукович внесе проект нової Конституції Електронний ресурс // Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/news-394887.html. – Назва з екрану.
130. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року N 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) // Вісник Конституційного суду України – 2010. – № 5. – стор. 36.
131. Про підтримку ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї: Указ Президента України, 21.02. 2011 р. № 224/2011 Електронний ресурс // Офіційне інтернет-представництво Президента України – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13153.html.
132. Микола Оніщук: Конституційна асамблея має бути дорадчим, а не законотворчим органом Електронний ресурс // Режим доступу: http://siver-info.com/news/2011-02-01-2774.
133. Про всеукраїнський та місцеві референдуми: Закон України, 03 липня 1991р. № 1286-XII Електронний ресурс // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1286-12&c=1#Public.
134. Конституційне-правові основи безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-ї річниці незалежності України. — К., 2001. – 356 с.
135. Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою: Указ Президента України, 15.01. 2000 р. № 65/2000 Електронний ресурс // Режим доступу: http:zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=65%2F2000.
136. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – С. 153, ст. 1285.
137. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України» (справа щодо конституційності тлумачення Верховною Радою України статті 98 Конституції України) // Офіційний вісник України – 1997. – № 29. – стор. 85, код акту 2025/1997.
138. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) // Офіційний вісник України – 2008. – № 32, стор. 35, ст. 1056.
139. Окрема думка судді Конституційного Суду України Мачужак Я. В. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) // Вісник Конституційного Суду України. – 2008. – № 3. – С. 35 – 37.
140. Конституция Королевства Дания от 5.06.1953 г. Електронний ресурс // Режим доступу: http://constitution.garant.ru/DOC_3864891.htm#sub_para_N_10000
141. Конституционное право государств Европы: учеб. пособ. для студентов юрид. вузов и фак. (отв. ред. Д.А. Ковачев). – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 320 с.
142. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою" вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 80, 90, 106 Конституції України вiд 27.06.2000 № 1-в/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – С. 163. – Ст. 1287, код акту 16360/2000.
143. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про зміни до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму 16.04.2000 р.», поданого народними депутатами України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до Конституції України за ініціативою народних депутатів України) вiд 11.07.2000 № 2-в/2000 // Офіційний вісник України – 2000. – № 28. – С. 49. – Ст. 1169, код акту 16266/2000.
144. Конституційний процес в Україні 1996-2004рр.: Протиріччя та компроміси. Центр Разумкова. // Національна безпека і оборона. – 2007. – №1. – С. 3 – 68.
145. Гайворонський В.М Конституційний принцип верховенства права. / В.М. Гайворонський // Право України. – 2003. – №5. – С. 29 – 30.
146. Окрема Думка судді Конституційного Суду України Селівона М. Ф. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою) // Вісник Конституційного Суду України. — 2000. — № 2. — С. 13.
147. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 158 та статті 159 Конституції України (справа щодо внесення змін до Конституції України) від 9.06.1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 23. – С. 118, код акту 5490/1998.
148. Мусіяка В. Закон є те, що ми пояснюємо Електронний / В. Мусіяка // Дзеркало тижня. – 2001 – № 5 (329) від 3 – 9 лютого 2001. – Режим доступу: http://dt.ua/articles/22960.
149. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту «Про внесення змін до Конституції України» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект № 4150 з внесеними до нього поправками) від 16 березня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Т. 1. – С. 181. – Ст. 761, код акту 28144/2004.
150. Окрема Думка судді Конституційного Суду України Шаповала В.М. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту «Про внесення змін до Конституції України» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект N 4105 з внесеними до нього поправками). // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Т. 1. – С. 181. – Ст. 761, код акту 28144/2004.
151. Окрема Думка судді Конституційного Суду України Савенка М.Д. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту «Про внесення змін до Конституції України» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект N 4105 з внесеними до нього поправками) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Т. 1. – С. 181. – Ст. 761, код акту 28144/2004.
152. Про внесення зміни до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Конституційний Суд України»: Закон України, 04сер. 2006 р. № 79-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006 р. – № 41. – С. 1415. – Ст. 355.
153. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 73 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) здійсненого Президентом України права вето стосовно прийнятого Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до статті 98 Конституції України» та пропозицій до нього (справа щодо права вето на закон про внесення змін до Конституції України) від 11 березня 2003 року // Офіційний вісник України – 2003. – № 16. – стор. 55, стаття 710, код акту 24956/2003.
154. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (статей 84, 85, 89, 92, 93, 94, 106, 147, 150, 151 та пункту 6 розділу XV Конституції України)» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 84, 85 та інших Конституції України від 14.03.2001. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 12. – стор. 39, стаття 494, код акту 18176/2001.
155. Окрема Думка судді Конституційного Суду України Шаповала В.М. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 73 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) здійсненого Президентом України права вето стосовно прийнятого Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до статті 98 Конституції України» та пропозицій до н