НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН ЯК ОСОБЛИВИЙ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису
КОЛІНКО ЯНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 342.77

НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН ЯК ОСОБЛИВИЙ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Кушніренко Олександр Георгійович

Харків – 2011
ЗМІСТ

ВСТУП.........……………………………………………........................................3
Розділ 1. НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН ЯК ОБ’ЄКТ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ………………………………….………….11
1.1. Надзвичайний стан в системі державно-правових режимів……...............11
1.2. Надзвичайна ситуація як передумова виникнення надзвичайного
стану …...……………………………………………………...…...…………46
1.3. Умови та підстави введення надзвичайного стану…….............................60
1.4. Інституційний механізм реалізації рішення про введення стану……..….95
Висновки до розділу 1………………………………………………………….115

Розділ 2. ПРАВА ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНІ СВОБОДИ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ.......................................................118
2.1. Проблеми обмеження прав людини та основоположних свобод в
умовах надзвичайного стану.......................................................................118
2.2. Поняття гарантій та їх значення для забезпечення прав і свобод
людини в умовах надзвичайного стану ………...…………...………..…153
2.2.1. Гарантії особистих і політичних прав людини і основоположних
свобод в умовах надзвичайного стану……….…………………………...164
2.2.2.Гарантії соціально-економічних прав людини і громадянина в умовах
надзвичайного стану…………….………………………………...………178
Висновки до розділу 2………………………………………………………….188
ВИСНОВКИ........................................................................................................191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................198
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Державно-правовий режим надзвичайного стану – досить складний і багатогранний правовий інститут, дослідження і вдосконалення якого є досить актуальним не лише для України. Велика кількість надзвичайних ситуацій природного, техногенного та соціального характеру, що періодично виникають в Україні, обґрунтовують необхідність існування в державі такого правового інституту, як режим надзвичайного стану. Законодавство, що регламентує зазначений державно-правовий режим на сьогодні не є досконалим. Воно містить низку протиріч і неточностей, що створює необхідність у внесенні змін та доповнень до правових норм із метою їх узгодження.
Уведення режиму надзвичайного стану тісно пов’язано з обмеженням прав і свобод людини та громадянина. За таких умов проблема забезпечення цих прав набуває найбільшої актуальності. Людина, її права та законні інтереси не завжди достатньо захищені, особливо в екстремальних умовах. Теоретичні положення, рекомендації, що містяться в нашому дисертаційному дослідженні, мають за мету вдосконалення механізму захисту прав і свобод особи в умовах дії режиму надзвичайного стану.
Актуальність і своєчасність теми дисертаційного дослідження зумовлена як її недостатньою теоретичною розробленістю, так і практичною значущістю проблем у цій сфері відносин. Недосконалість правового регулювання правовідносин, що виникають при введенні режиму надзвичайного стану може сприяти порушенню прав і свобод людини та громадянина.
Незважаючи на те, що окремі аспекти особливих державно-правових режимів уже були предметом наукових пошуків українських учених: А.В. Басова, О.Г. Брателя, С.В. Ківалова, С.О. Кузніченко та ін., а також радянських та російських науковців: Д.Н. Бахраха, В.М. Гессена, В.В. Гущина, А.Н. Домріна, М.З. Ільясова, В.В. Лозбінєва, С.В. Пчелінцева, П.О. Смирнова, О.І. Соловйова та ін., відсутнє спеціальне наукове дослідження щодо комплексного розгляду правових питань режиму надзвичайного стану. Усе це спонукало автора на визначення й удосконалення правових питань режиму надзвичайного стану.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницьких робіт Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в межах та відповідно до цільової комплексної програми «Права людини і проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» № 0106u002285.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування правової природи, характерних ознак та особливостей режиму надзвичайного стану, забезпечення й удосконалення правових гарантій забезпечення прав і свобод людини та громадянина в умовах режиму надзвичайного стану й розгляд для подальшого вдосконалення чинного національного законодавства.
Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлені такі завдання, що розкривають спрямованість дослідження:
- З’ясувати сутність режиму надзвичайного стану, його правову природу; сформулювати авторське визначення «надзвичайного стану».
- Визначити співвідношення таких понять, як: «особливий правовий режим», «спеціальний правовий режим», «виключний правовий режим», «надзвичайний правовий режим».
- Розкрити вихідні теоретичні положення інституту надзвичайного стану як особливого державно-правового режиму.
- Обґрунтувати підстави введення режиму надзвичайного стану.
- Встановити порядок введення режиму надзвичайного стану в Україні.
- Визначити основні парадигми обмеження прав і свобод людини та громадянина в період дії режиму надзвичайного стану, з’ясувати умови, за яких можливе таке обмеження.
- Охарактеризувати головні гарантії прав людини та її основоположних свобод в умовах режиму надзвичайного стану.
- Розробити пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства про надзвичайний стан, спрямовані на забезпечення прав і свобод людини та громадянина в умовах дії такого режиму й швидкої нормалізації обстановки, що склалася.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини‚ що виникають у разі введення та дії режиму надзвичайного стану.
Предметом дослідження є конституційно-правові аспекти надзвичайного стану як особливого державно-правового режиму.
Методи дослідження охоплюють комплексне поєднання загальнонаукових і спеціальних методів, що використовуються в юридичній науці та становлять теоретико-методологічну основу дослідження.
За допомогою діалектичного методу з’ясовано сутність і правову природу режиму надзвичайного стану; визначено правовий статус людини і громадянина в умовах дії режиму надзвичайного стану.
Порівняльно-правовий метод надав можливість порівняння конституційних та інших норм України із законодавством зарубіжних країн, а також із прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини, що дозволило внести конкретні пропозиції щодо подальшого вдосконалення законодавства України про надзвичайний стан.
Історично-правовий метод застосовано для ретроспективного аналізу закономірностей генезису, становлення та розвитку інституту надзвичайного стану в Україні.
Системно-структурний аналіз дозволив визначити недоліки чинного законодавства України. Усе це дозволило внести пропозиції щодо подальшого вдосконалення правових норм, які регулюють порядок введення надзвичайного стану в Україні або в окремій її місцевості.
Були також використані такі методи: формально-логічний для розмежування і формулювання понять і таких визначень, як особливий правовий режим, надзвичайний правовий режим, надзвичайний стан та ін.; й формально-юридичний у дослідженні нормативно-правових актів, що регламентують відносини в умовах дії режиму надзвичайного стану та виробленні пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства у цій сфері.
Теоретичні висновки та практичні пропозиції побудовано на аналізі положень Конституції України, міжнародно-правових актів, законодавства України, що регламентує порядок запровадження та припинення надзвичайного стану.
Наукова новизна полягає у з’ясуванні правової природи й особливостей надзвичайного стану як специфічного правового режиму. Це, у свою чергу, дозволило одержати нові положення, що виносяться на захист і зумовлюють новизну цього дослідження:
уперше:
- сформульовано визначення «обмеження прав і свобод людини та громадянина в умовах надзвичайного стану» як визначених законодавством про надзвичайний стан меж здійснення людиною своїх прав і свобод, що виражаються у встановленні певних заборон, які носять виключно тимчасовий характер і застосовуються з метою усунення тих обставин, що спричинили введення режиму надзвичайного стану;
- розроблено нову класифікацію надзвичайних режимів «по вертикалі» – залежно від інтенсивності небезпеки та «по горизонталі» – залежно від виду небезпеки;
- виокремлено такі ознаки режиму надзвичайного стану та надзвичайного державно-правового режиму взагалі, як перерозподіл взаємних прав та обов’язків громадян і держави; імперативний характер норм законодавства про надзвичайний стан; обов’язкова наявність соціально-правових гарантій прав і свобод людини та громадянина тощо;
- визначена низка характерних ознак, притаманних надзвичайній ситуації, до яких можна віднести: раптовість виникнення; наявність негативних наслідків, що можуть виражатися в людських жертвах, матеріальних збитках чи завданні екологічної шкоди, або загрози настання таких наслідків; необхідність швидкого реагування на ситуацію, яка склалася шляхом застосування спеціальних заходів і засобів для її врегулювання;
- запропоновано віднести право на медичну допомогу до невід’ємних прав людини, що не підлягають обмеженню в умовах режиму надзвичайного стану, внести відповідні зміни до статті 64 Конституції України;
удосконалено:
- пропозиції щодо подальшого вдосконалення національного законодавства про надзвичайний стан, зокрема розроблення і закріплення в законодавстві єдиного поняття надзвичайної ситуації, визначення підстав для визнання ситуації надзвичайною; закріплення в законодавстві України визначень таких понять, як «стихійне лихо», «застосування засобів уражень», визначення поняття масовості терористичних актів та ін.;
- пропозиції щодо вдосконалення інституційного механізму введення надзвичайного стану шляхом надання Президенту України права вводити режим надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях одноособово, шляхом прийняття відповідного Указу, без затвердження цього Указу Парламентом України, якщо впродовж строку, встановленого законом, не відбудеться засідання Верховної Ради України на якому б було прийнято рішення щодо затвердження або скасування Указу Президента про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях;
дістали подальшого розвитку:
- визначення поняття «спеціальний правовий режим», згідно з яким спеціальний правовий режим є тотожним поняттям «особливого правового режиму» та «виключного правового режиму», під якими слід розуміти форму здійснення державної влади, за якої допускається обмеження прав і свобод фізичних осіб, а також прав і законних інтересів юридичних осіб для забезпечення безпеки особи, суспільства і держави;
- визначення поняття «надзвичайний державно-правовий режим», що являє собою сукупність засобів і способів здійснення державної влади, характеризується наявністю особливого, відмінного від звичного, правового статусу людини, юридичних осіб та органів державної влади, має тимчасовий, чітко регламентований характер, уводиться у разі наявності як зовнішньої, так і внутрішньої загрози лише за підстав, передбачених у чинному законодавстві як крайній захід для захисту прав і свобод особи, відновлення правопорядку в суспільстві та нормалізації обстановки в державі;
- визначення поняття «надзвичайна ситуація» як настання несприятливих чинників, що створюють загрозу особі, суспільству або державі й порушують умови їх нормальної життєдіяльності;
- визначення поняття режиму надзвичайного стану як виду надзвичайного державно-правового режиму, уведення якого передбачено нормами Конституції України, Законами України та міжнародно-правовими актами, що вводиться Указом Президента України з наступним затвердженням Верховною Радою України, метою якого є усунення загрози для нормального функціонування держави, захисту прав і свобод особи, засад конституційного ладу, інтересів суспільства і держави, відновлення правопорядку, що має виключно тимчасовий характер і супроводжується розширенням повноважень органів державної влади та тимчасовим обмеженням прав і свобод людини і громадянина;
- теза щодо співвідношення таких категорій як «обмеження прав людини» та «порушення прав людини», яка несе більш негативний відтінок порівняно з першою, і має місце за наявності фактів незаконної протидії реалізації прав і свобод особи й інших категорій;
- практика Європейського суду з прав людини стосовно питань обмеження прав і свобод людини і громадянина в умовах режиму надзвичайного стану;
- правове поняття про гарантії прав і свобод людини та громадянина в умовах дії режиму надзвичайного стану.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій щодо вдосконалення конституційного законодавства, упровадження яких на практиці поліпшить стан забезпечення прав і свобод людини та громадянина в умовах дії режиму надзвичайного стану та досягнення тієї мети, заради якої надзвичайний стан був уведений. Сформульовані висновки можна застосовувати: у правотворчій діяльності – як теоретична основа для вдосконалення правового регулювання режиму надзвичайного стану; у науково-дослідній діяльності – для подальшої розробки теоретичних засад режиму надзвичайного стану; у навчальному процесі – у підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників із конституційного права України, при викладанні навчального курсу конституційного права України, а також для підготовки лекцій та проведення практичних занять; у правовиховній роботі серед населення основні положення і висновки дисертації можуть слугувати підвищенню культури інформаційної відкритості суспільства, поінформованості громадян, удосконаленню рівня їхньої правової культури.
Апробація результатів дослідження. Робота виконана й обговорена на кафедрі конституційного права України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Основні положення і висновки дисертації було представлено на науково-практичних конференціях: II Міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» (Суми, 2007 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк, 2008 р.); Четвертій всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Простір і час сучасної науки» (Київ, 2008 р.); Міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті академіка права Ю.М. Тодики «Другі конституційні читання» (Харків, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Реформування сучасної правової системи» (Донецьк, 2009 р.); Шостій всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Актуальні проблеми сучасної науки» (Київ, 2010 р.); Міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті академіка права Ю.М. Тодики «Треті конституційні читання» (Харків, 2010 р.).
Публікації. Основні положення дисертації було викладено в 11 наукових працях: 4 статтях у фахових виданнях, 7 тезах наукових доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, що об’єднують вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел з 196 найменуваннями літератури. Загальний обсяг дисертації – 216 сторінок, з них основного тексту – 197 сторінок, список використаних джерел – 19 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено комплексне дослідження надзвичайного стану як особливого державно-правового режиму. Наведені теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукового завдання, що полягало у з’ясуванні сутності й особливостей режиму надзвичайного стану. У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та теоретичного осмислення наукових праць, автором сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання державно-правового режиму надзвичайного стану. Основні з них такі:
1. Категорії «спеціальний правовий режим», «особливий правовий режим» і «виключний правовий режим» можна вважати тотожними й використовувати для визначення форми здійснення державної влади, за якої допускається обмеження прав і свобод фізичних осіб, а також прав і законних інтересів юридичних осіб для забезпечення безпеки особи, суспільства і держави. Надзвичайний правовий режим, у свою чергу, є більш вузьким поняттям і виступає в якості виду спеціального (особливого) правового режиму.
2. Надзвичайний державно-правовий режим – це сукупність засобів і способів здійснення державної влади, який характеризується наявністю особливого, відмінного від звичного, правового статусу людини, юридичних осіб та органів державної влади, має тимчасовий, чітко регламентований характер, вводиться у разі наявності як зовнішньої, так і внутрішньої загрози лише за підстав, передбачених у відповідному законодавстві як крайній захід для захисту прав і свобод особи, відновлення правопорядку в суспільстві та нормалізації обстановки в державі.
Розподіл на види надзвичайних режимів може проводитися як «по вертикалі» – залежно від інтенсивності небезпеки, так і «по горизонталі» – залежно від виду небезпеки. В Україні розподіл здійснюється залежно як від інтенсивності небезпеки, так і залежно від виду небезпеки. Видами надзвичайного державно-правового режиму в Україні є надзвичайний стан, воєнний стан, які можна вважати однозначними за ступенем обмеження прав і свобод особи («по горизонталі»), та зона надзвичайної екологічної ситуації – що є більш м’яким режимом з огляду на ті заходи, що можуть бути застосовані при його введенні («по вертикалі»).
Надзвичайний стан, у свою чергу, являє собою вид надзвичайного державно-правового режиму, уведення якого передбачено нормами Конституції України, Законами України та міжнародно-правовими актами, що вводиться Указом Президента України з наступним затвердженням Верховною Радою України, з метою попередження або усунення загрози для нормального функціонування держави, захисту прав і свобод особи, засад конституційного ладу, інтересів суспільства й держави, відновлення правопорядку, має виключно тимчасовий характер і супроводжується розширенням повноважень органів державної влади та тимчасовим обмеженням прав і свобод людини та громадянина.
Надзвичайна ситуація – настання несприятливих чинників, що створюють загрозу особі, суспільству або державі та порушують умови їх нормальної життєдіяльності. Для надзвичайної ситуації характерна низка ознак, до яких можна віднести: раптовість виникнення; наявність негативних наслідків, які можуть виражатися у людських жертвах, матеріальних збитках чи завданні екологічної шкоди, або загрози настання таких наслідків; необхідність швидкого реагування на ситуацію, що склалася шляхом застосування спеціальних заходів і засобів для її врегулювання.
3. Режиму надзвичайного стану притаманна низка ознак, які відповідають його головним характеристикам, серед яких можна виділити найголовніші:
- надзвичайний стан за своєю формою – це надзвичайний державно-правовий режим, що здійснюється в певних межах. Ці межі мають бути засновані на конституційних нормах і нормах міжнародно-правових актів і встановлюються в кожному конкретному випадку у визначених законом межах з урахуванням особливостей надзвичайної ситуації, інтересів окремих громадян, суспільства, держави;
- ґрунтується на Конституції України як акті найвищої юридичної сили та загальноприйнятих принципах і нормах міжнародного права, що гарантують демократичність і справедливість застосування заходів надзвичайного впливу;
- метою введення надзвичайного стану є попередження або усунення загрози для нормального функціонування держави або її наслідків, захист прав і свобод, засад конституційного ладу, інтересів суспільства й держави, відновлення правопорядку;
- надзвичайний стан охоплює всі сфери життя суспільства, тобто має загальний всеохоплюючий характер;
- правовою основою надзвичайного стану є законодавство про надзвичайний стан, яке діє лише в разі введення на території України
або окремих її місцевостях вищезазначеного режиму;
- уведення надзвичайного стану передбачає перерозподіл взаємних прав та обов’язків громадян, суб’єктів тієї території, на якій він вводиться, та держави; призводить до поширення повноважень органів державної влади за рахунок обмеження правового статусу людини та громадянина;
- норми «надзвичайного» законодавства мають імперативний характер. Недотримання або неточне тлумачення цих норм може призвести до узурпації влади в одних руках, навіть за наявності досконалого законодавства про надзвичайний стан;
- правовий режим надзвичайного стану за своєю природою суперечливий. Він спрямований на відновлення нормальних, звичайний умов життя і одночасно пов’язаний із застосуванням надзвичайних заходів, що обмежують права і свободи особи;
4. Режим надзвичайного стану являє собою інститут, який, з одного боку, дає змогу попередити, зменшити або усунути негативні наслідки надзвичайної ситуації, яка спричинила введення надзвичайного стану. З іншого не допустити використання державної влади в більшому обсязі, ніж це потребує ситуація, що склалася, а також гарантувати реалізацію основоположних конституційних прав і свобод людини та громадянина в умовах надзвичайного стану. Метоювведення надзвичайного стану є усунення тих обставин, що стали підставою для його проголошення, забезпечення захисту прав і свобод людини та громадянина, засад конституційного ладу, інтересів особи, суспільства й держави, відновлення законності і правопорядку, нормалізації обстановки, що склалася.
Для введення режиму надзвичайного стану необхідна наявність визначених Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» умов і підстав введення режиму надзвичайного стану. Перелік закріплених у законодавстві підстав введення режиму надзвичайного стану є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Проте вищеназваний закон потребує низку уточнень із приводу зазначення у своєму тексті визначень таких понять, як «стихійне лихо», «застосування засобів уражень», поняття масовості терористичних актів та ін.
5. У світі існують два способи введення надзвичайного стану: декретом (прокламацією) голови виконавчої влади або президента держави та парламентським актом. Ураховуючи законодавство та практику введення режиму надзвичайного стану країн світу та беручи до уваги сучасне політичне становище в Україні, пропонується закріпити за Президентом України право вводити режим надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях одноособово, шляхом прийняття відповідного Указу, без затвердження цього Указу Парламентом України, якщо впродовж строку, встановленого законом, не відбудеться засідання Верховної Ради України, на якому б було прийнято рішення щодо затвердження або скасування Указу Президента про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях. При цьому для того, щоб не допустити узурпацію державної влади в руках Президента України, але водночас мати змогу швидко відреагувати на виникнення надзвичайної ситуації та вжити необхідних заходів для її усунення, необхідно встановити термін дії надзвичайного стану, що був уведений без затвердження Верховною Радою України на строк не більше 15 діб в Україні і не більше як 30 діб в окремих її місцевостях. У разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України шляхом прийняття відповідного Указу, який набирає чинності вже після обов’язкового його затвердження Верховною Радою України. Таке положення може бути закріплено шляхом внесення відповідних змін до Конституції України та Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану».
6. Категорію «обмеження прав людини» необхідно відрізняти від категорії «порушення прав людини», яка несе більш негативний відтінок порівняно з першою, і має місце за наявності фактів незаконної протидії реалізації прав і свобод особи. Певний взаємозв’язок мають і такі поняття, як «межі здійснення прав і свобод громадян» і «обмеження прав і свобод громадян», проте все ж таки вказані вище поняття мають різний зміст та значення. Обмеження прав і свобод людини в умовах надзвичайного стану повинно відповідати загальновизнаним міжнародним принципам.
Під поняттям обмеження прав і свобод людини та громадянина в умовах надзвичайного стану слід розуміти визначені законодавством про надзвичайний стан межі здійснення людиною своїх прав і свобод, що виражаються у встановленні певних заборон, які носять виключно тимчасовий характер і застосовуються з метою усунення тих обставин, що спричинили введення режиму надзвичайного стану.
7. Стаття 64 Конституції України встановлює виключний перелік прав і свобод людини та громадянина, які не можуть бути обмежені ні за яких умов, наразі при введенні надзвичайного або воєнного стану. Загалом перелік цих прав відповідає засадам і принципам, визнаним міжнародною спільнотою та закріпленним у відповідних міжнародно-правових актах. Проте вважаємо за необхідне віднести до переліку таких прав і свобод право на медичну допомогу, ураховуючи його безперечний і нерозривний зв’язок з основоположним конституційним правом на життя, практику закріплення цього права як такого, що не може бути обмежене, у законодавстві деяких країн світу, а також реальну змогу забезпечити реалізацію права на медичну допомогу в умовах режиму надзвичайного стану.
8. Норми законодавства, що закріплюють гарантії прав і свобод людини та громадянина в умовах надзвичайного стану, які мають місце в законодавстві про надзвичайний стан, мають бути приведені у відповідність між собою. Це створить дієвий механізм і реальну змогу для захисту особою своїх прав і свобод. Так, необхідно внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних обставин», у частині, де зазначено, що такими постраждалими особами визнаються лише громадяни України. Такі зміни дозволять іноземцям та особам без громадянства, які постраждали від надзвичайних обставин, отримати відшкодування шкоди відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану». Також потрібно усунути протиріччя між положенням статті 26 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», яка встановлює гарантії трудових прав осіб в умовах надзвичайного стану та її назвою – «Гарантії трудових прав громадян в умовах надзвичайного стану».
9. Для подальшого вдосконалення організаційних гарантій прав і свобод особи вважаємо за доцільне передбачити в чинному законодавстві та розробити конкретні механізми, процедури, керуючись якими, особа могла б у не судовому порядку звернутися до органів державної влади й органів місцевого самоврядування для захисту своїх прав і свобод. Діяльність цих органів щодо захисту прав людини та громадянина не виключає і самостійних дій особи, яка захищає свої права і свободи способами, що не заборонені законом. Такими способами захисту своїх прав і свобод можуть бути звернення до засобів масової інформації, використання різного роду громадських об’єднань, трудових колективів, зборів громадян. Апеляція до суспільної думки може стати дієвим механізмом по захисту прав і свобод людини та громадянина в умовах надзвичайного стану, для чого необхідно передбачити таку норму в законодавстві України про надзвичайний стан.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Рушайло В.Б. Административно-правовые режимы: монография / В.Б. Рушайло. – М.: Изд-во «Щит-М», 2000. – 264 с.
2. Административное право: учеб. для вузов / [Бахрах Д. Н., Россинский Б.В., Старилов Ю.Н.]. – М.: Норма, 2004. – 768 с.
3. Ківалов С.В. Спеціальні адміністративні режими: сутність та правове регулювання / С.В. Кивалов // Наук. Пр. Одеської національної юридичної академії. – Том 1. – Одеса: Юридична література, 2002. – С. 159–170.
4. Соловьев А.И. Конституционно-правовое регулирование режима чрезвычайного положення в Российской Федерации: автореф. дис.. …канд. юрид. наук: 12.00.02 / Александр Иванович Соловьев. – М., 2001. – 44 с.
5. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений / С.И. Ожегов, Н.Ю.Шведова. – [4-е изд.] – М.: Азбуковник, 1997. – 943 с.
6. Словарь синонимов Н. Абрамова // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vseslova.ru/index.php?dictionary=abramov
7. Кузніченко С.О. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану»: науково-практичний коментар / С.О. Кузніченко, А.В. Басов. – Харків: ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС», 2006. – 380 с.
8. Ильясов М. З. Административно-правовое регулирование общественных отношений про введении чрезвычайного положения в Российской Федерации: дис…канд. юрид. наук: 12.00.14 / Магомет-Сали Зелихманович Ильясов. – СПб., 2006. – 201 с.
9. Цицерон. Диалоги: О государстве. О законах. / Цицерон / под ред. С. Л. Утченко. – пер. В. О. Горенштейна. – М.: Наука. 1966. – 224 с.
10. Макиавелли Николо. Рассуждение о первуй декаде Тита Ливия: сочинения. / Николо Макиавели / пер. Хлодовского Р.– СПб.: Кристалл, 1998. – 316 с.
11. Локк Джон. Два трактата о правлении. / Джон Локк / под ред. А.Л. Субботина. – пер с англ. – М.:Канон, 2009. – 400 с.
12. Бахрах Д.Н. Правовой режим чрезвычвйного положення / Д.Н. Бахрах, С.Д. Хазанов. – Екатеринбург: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1992. – 33 с.
13. Смирнов П.А. Понятие чрезвычайного и военного положений в
законодательстве России и зарубежных стран / П.А. Смирнов // Правоведение. – 2005. – № 2. – С. 162 – 167.
14. Лозбинев В.В. Институт чрезвычайного положения в Российской Федерации и механизм его реализации (теоретические и организационно-правовые авпекты): дис…канд. юрид. наук: 12.00.13 / Владимир Владимирович Лозбинев. – М., 2000. – 262 с.
15. Ковачев Д.А. Институты конституционного права иностранных государств / Д.А. Ковачев. – М.: «Городец-издат», 2002. – 496 с.
16. Про затвердження Порядку класифікацій надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – С. 4. – Ст. 740.
17. Про оголошення окремих територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей зонами надзвичайної екологічної ситуації: Указ Президента України від 28 липня 2008 р. № 682/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 58. – С. 8. – Ст. 1935.
18. Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим: Указ Президента України від 3 грудня 2005 р. №1692/2005// Офіційний вісник України. – 2005 – № 51. – С. 25. – Ст. 3180.
19. Юридический энциклопедический словарь / под ред. А.Я. Сухарева. – М.: Советская Энциклопедия, 1984. – 415 с.
20. Пчелинцев С.В. Проблемы ограничения прав и свобод граждан в условиях особых правових режимов: монографія / С.В. Пчелинцев. – М.: Норма, 2006. – 480 с.
21. Кузніченко С.О. Адміністративний примус у змісті надзвичайних правових режимів / С.О. Кузніченко // Держава і право. – 2002. – № 15. – С. 223-229.
22. Братель О.Г. Надзвичайні ситуації в історичному аспекті / О.Г. Братель // Вісн. ун-ту внутр. справ. – № 10. – 2000. – С. 72-76.
23. Червонюк В.И. Конституционное право России: уч. пос. / В.И. Червонюк. – М.: Термика, Инфа-М, 2004. – 432 с.
24. Конституції нових держав Європи та Азії / упоряд. С.Головатий. - К.: Укр. Правн. фундація, 1996. - 529 с.
25. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність / відпов. ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
26. Гессен В.М. Исключительное положение / В.М. Гессен. – Харьков: Эспада, 2005. – 240 с.
27. Режим чрезвычайного положения: опыт правового регулирования и практика применения в зарубежных странах. Проект. Стратегия для России. [Електронний ресурс] // Режим доступу: тhttp://www.svop.ru/live/materials.
asp?m_id=6731&r_id=6765
28. Ильин И.А. О монархии и республике: собрание сочинений: в 10 т. / И.А. Ильин – М.: Русская книга, 1994. – 595 с.
29. Басов А.В. Адміністративно-правовий режим надзвичайного стану: дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 / Андрій Віталійович Басов. – Х., 2006. – 201 с.
30. Кузніченко С.О. Надзвичайне законодавство в закордонних країнах / С.О. Кузніченко // Вісник НУВС. – 2002. – №20. – С. 125–129.
31. Административное право: учеб. / [А.Б. Агапов] – М.: Издательс.-торговая корпорація «Дашков и Ко», 2004. – 932 с.
32. Домрин А.Н. Институты чрезвычайного положення в зарубежных странах / А.Н. Домрин // Международная жизнь. – 1993. – № 5-6. – С. 12–15.
33. Григорьев В.Н. Правовой режим чрезвычайного положения / В.Н. Григорьев // Правоведение. – 1991. – № 2. – С.87–91.
34. Грязнов А.В. Концепция и конституционные основы института чрезвычайного положения / А.В. Грязнов // Государство и право. – 1994. – № 6. – С.33–43.
35. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000р. № 1550-III // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №23. - Ст. 176. – С. 13–17.
36. Адміністративне право України. Вид. 2-ге перероб і доп.: навч.-метод. пос. [С.В. Ківалов, Л.Р. Біла] – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
37. Административное право Украині. 2-е изд., перераб. и доп.: уч. пос. [Битяк Ю.П., Богуцкий В.В., Гаращук В.Н.] / под ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2003. – 351 с.
38. Радченко В.И. Чрезвычайное и военное положение в России / В.И. Радченко // Вестн. Саратов. гос. акад. права. – 1998. – № 3. – С. 110.
39. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН) [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main. cgi?nreg=995_043
40. Subrata R.C. The rule of law a state of emergency: the Paris minimum standarts of human rights norms in a state of emergency, Pinter Publishers: London. – 1989. – P. 87.
41. О минимальных гуманитарных стандартах: декларация // перепечатана в Доклад ООН Е/СN.4/1995/116 от 31 января 1995 г.
42. Декларація про захист жінок і дітей в надзвичайний стан і в період збройних конфліктів від 14 грудня 1974 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.un.org/russian/documen/declarat/hrdechron.htm.
43. Порфирьев Б.Н. Государственное управление в чрезвычайных ситуациях: анализ методологии и проблемы организации / Б.Н. Порфирьев. – М.: Наука, 1991. – 136 с.
44. Про цивільну оборону: Закон України від 3 лютого 1993 р. № 2974-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 14. – Ст. 124. – С. 7–12.
45. України Про затвердження порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями: Постанова Кабінету Міністрів від 24 березня 2004 р. № 368 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – Ст.740.
46. Гущин В.В. Чрезвычайное положение: административно-правовой аспект: пособие / В.В. Гущин. – М.: ВНИИ МВД России, 1996. – 76 с.
47. Про невідкладні заходи щодо запобігання занесення та поширення високопатогенного грипу птиці та мінімізації наслідків можливої пандемії грипу: Указ Президента України від 19 жовтня 2005 р. № 1450 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 42. – С. 76. – Ст. 2653.
48. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 8 червня 2000р. № 1809-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 4. – ст.337. – С. 29.
49. Про затвердження Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N 175 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – С. 170. – Ст. 356.
50. Кузніченко С.О. Управління органів внутрішніх справ в особливих умовах, викликаних аномальними явищами техногенного і природного характеру / С.О. Кузніченко. – Х.: Вид-во Націон. ун–ту внутрішніх справ, 2001. –170 с.
51. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. // Голос України. – 2001. – № 3. – С. 17.
52. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3.05.1996 р. // Голос України. – 2006. – № 227. С. 23 –24.
53. Qnestiaux N. Studi of the Implications for Human Rights of Recent Developments Concerning Known as State of Siege of Emergency. N. Qnestiaux. – N. Y.: United Nations, Economic and Social Council, 1982. – P. 102.
54. Сиракузские принципы толкования ограничений и отступлений от положений Международного пакта о гражданских и политических правах // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1992. – Вып.4. – С.65–66.
55. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. / Микеле Де Сальвие. – [пер. с франц.]. – СПб.: Изд–во «Юридический центр Пресс», 2004. – 1072 с.
56. Домрин А.Н. Режим чрезвычайного положения, опыт правового регулирования в зарубежных странах / А.Н. Домрин. – М. – 1992. – 325с.
57. Правовое обеспечение безопасности Российской Федерации / под. ред.. В.Г. Вишнякова. – М.: Юрид. лит., 2005. – 400 с.
58. Коротков А.П. Правовые средства управления кризисними ситуациями: сравнительный анализ международно-правового и внутригосударственного регулирования / А.П. Коротков, Ю.Ю. Соковых // Государство и право. – 1997. – № 10. – С.65-72.
59. Власов Д.М. Правовые и организационные основы режима чрезвычайного положения: дис… канд. юрид. наук: 12.00.14. / Дмитрий Михайлович Власов. – М., 2002. – 135 с.
60. Матио А. Теория чрезвычайных обстоятельств / А. Матио. – М., 1992. – 200 с.
61. Петрухин И.Л. Правовой режим в условиях социального бедствия / И.Л. Петрухин // Государство и право. – 1993. – №2. – С.46-56.
62. Матеріал з Вікіпедії – електронної енціклопедії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki
63. Об объявлении чрезвычайной ситуации, связанной с обеспечением пожарной безопасности: Указ Президента РФ от 2 августа 2010 г. № 966 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.garant.ru/.
64. Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 р. № 3745-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21. – С. 17–19.
65. Про затвердження порядку обліку пожеж та їх наслідків: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. №2030 // Урядовий кур'єр. – №18. – С. 24.
66. Інструкція зі службового розслідування, обліку пожеж і наслідків від них у підприємствах цивільної авіації України. Державна авіаційна адміністрація. Міністерство транспорту та зв’язку України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.avia.gov.ua/fire_instr.htm
67. Про затвердження Положення про Цивільну оборону України: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 року № 299 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dzr.dp.ua/file/otdel_ns/p299_100594.txt
68. Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України вiд 06.04.2000р. № 1645-III // Відомості Верховної Ради. – 2000. - № 29, Ст. 228.
69. Про затвердження плану заходів щодо боротьби з грипом серед населення та запобігання виникненню його пандемії: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. №118 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
70. Матеріал з Вікіпедії – електронної енціклопедії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/.
71. В США объявлено чрезвычайное положение в связи с эпидемией // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://economica.com.ua/top/ article/559475.html.
72. Pandemic H1N1/09 virus - Wikipedia, the free encyclopedia // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cdc.gov/media/transcripts/2009/t090424
73. Pandemic (H1N1) 2009 - update 62 (revised 21 August 2009) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.who.int/csr/don/2009_08_21/en/ index.html.
74. Про затвердження плану заходів щодо запобігання виникненню серед населення захворювання на свинячий грип: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2009 р. N 446-р // Урядовий кур'єр. – 2009. – №80. – С. 37.
75. Про запобігання поширенню грипу типу А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 і гострих респіраторних захворювань серед населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2009 р. №1152 // Урядовий кур'єр. – 2009. – № 203. – С. 21.
76. Про тимчасове призупинення навчального процесу в навчальних закладах та установах освіти: Наказ Міністерства юстиції України від 01.06.2001р. N 33/5 // Офіційний вісник України. – 2001 р. – № 27. - С. 136.
77. Тимошенко заявила, що в Україні немає епідемії свинячого гриппу. За матерiалами: Українські новини // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/1013917.
78. Доповідь міністра охорони здоров’я В. Князевича. Міністерство охорони здоров’я України: Офіційний сайт // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/i/.
79. В СП не исключают введения чрезвычайного положения из-за эпидемии гриппа. Новости Украины NEWSru.ua // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rus.newsru.ua/ukraine/06nov2009/stan.html.
80. Надзвичайний стан у країні – обставини і правовий дозвіл // Голос України. – 2009. – № 219 (4719). – 19 листопада.
81. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо боротьби з грипом серед населення та запобігання виникненню його пандемії» від 1 березня 2006 р. N 118-р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
82. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від 13.07.2000р. - № 1908-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000 р. – № 42. – Ст. 348. – С.32– 35.
83. Кримінальний кодекс України за станом на 16.02.2010р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25– 26. – Ст.131. – С. 7– 34.
84. Європейська конвенція про боротьбу з терориз¬мом від 27 січня 1977 р. // Офіційний вісник України. – 2006 р. – № 14. – С. 337. – Ст. 1055.
85. Колісник В.П. Конституційно-правові проблеми регулювання міжнаціональних відносин в Україні в умовах становлення правової держави: дис…доктора юрид. наук: 12.00.02 / Віктор Павлович Колісник. – Х., 2003. – 443 с.
86. Колесник В.П. Конституционные основы обеспечения межнационального согласия / В.П. Колесник // Проблемы законности. – 1995. – №29. – С.17– 22.
87. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Повідомлення Державного комітету статистики України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/polit/02dksvpn.htm.
88. Про національні меншини в Україні: Закон України від 25.06.1992 № 2494-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст.529. – С. 3– 12.
89. Тищенко Ю. Пріоритети політичних партій: мовна політика і етно політика / Ю. Тищенко // Бюлетень «Твій вибір – 2007». – 2007. – С. 24.
90. Жданов І. Крим на політичній карті України / Ігор Жданов // Дзеркало тижня. – 2001. – № 17 (341). – 28 квiтня – 4 травня. – С. 12.
91. Статистика сообщений о жертвах нападений на почве ненависти в Украине,
2006 – 2009 гг. Конгресс национальных общин Украины // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kngu.org/Antisemitism-2009/statistika% 20napad%202006-2009.html.
92. Заявление израильского руководства. Обращение к народу Израиля. LiveJournal // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://community. livejournal.com/our_israel_ru /749421.html.
93. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; 2005. – № 2. – Ст. 44.
94. Мережа церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2009 року. Державний комітет України у справах національностей та релігій // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.scnm.gov.ua/control/uk/ publish/category?cat_id=131554.
95. Науково-прктичний коментар до Кримінального Кодексу України / під. ред. М.А. Потебенька, В.Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – 675 с.
96. Конституційне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред.. В.П. Колісника та Ю.Г. Барабаша. – Х.: Право, 2008. – 416 с.
97. Дважды разогнав оппозиционеров в Тбилисии, Саакашвили ввел чрезвычайное положение по всей стране. NEWSru.com. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newsru.com/world/07nov2007/rike.html.
98. Закон України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 р. № 1777-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1992 р. – №2. – Ст. 5. – C. 26.
99. Домрин А.Н. Правовые институты чрезвычайного режима в Великобритании / А.Н. Домрин // Право и экономика. – М., 1996. – С. 15 – 16.
100. Уейд Э. Конституционное право / Э. Уейд, Дж. Филлипс; под. ред.. Б.С. Крылова. – [пер с англ.]. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1950. – 588 с.
101. Солоневич И.Л. Народная монархия / И.Л. Солоневич. – М.: Издательская и рекламно-информационная фирма "Феникс" ГАСК СК СССР, 1991. – 512 с.
102. Амеллер М. Парламенты. Сравнительное исследование структуры и деятельности представительных учреждений 55 стран. / М. Амеллер; под ред. З.И. Луковниковой. [пер. с англ.]. – М.: Прогресс, 1967. – 712 с.
103. Про регламент Верховної Ради України: Закон України від 10 лютого 2010р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 1-2, 3-4. – Ст.1. – C. 13.
104. International Law Association Paris Conference (1984). International Committee on the Enforcement of Human Rights Law. Report of the Committee// Minimum Standards of Human Rights Norms in a State of Exception. – 1984. – C. 5.
105. Янгол Н.Г. Чрезвычайное законодательство и исключительные правовые режимы: история и современность: монография / Н.Г. Янгол. – СПб.: Ун-т МВД России, 2000. – 406 с.
106. Петрів І.М. Конституційно-правові засади організації та діяльності Ради Національної безпеки і оборони України: дис… канд.. юрид. наук: 12.00.02 / Ігор Миколайович Петрів. – К., 2004. – 209 с.
107. Закон РФ «Про безпеку» №2646-1 від 25.03.1992 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: (http: www.niac.ru).
108. Гущин В.В. Правовые и организационные основы обеспечения общественной безопасности в Российской Федерации при чрезвычайных ситуациях: дис. д-ра юрид. наук.: 12.00.02 / Василий Васильевич Гущин. – М., 1998. – 449 с.
109. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР / Н.В. Витрук. – М.: Юрид. лит., 1985. – 175 с.
110. Кушніренко О.Г., Права і свободи людини і громадянина: навчальний посібник / О.Г. Кушніренко, Т.М. Слінько. – Х.: Факт, 2001. – 440 с.
111. Тодика Ю.Н. Конституционно-правовий статус человека и гражданина в Украине / Ю.Н. Тодика, О.Ю. Тодика. – К.: Ін Юре, 2004. – 368 с.
112. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави / П.М. Рабінович. – К.: Атіка, 1995. - 436 с.
113. Погорілко В.Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні / В.Ф. Погорілко, В.В. Головченко, М.І. Сірий. – К.: ін Юре, 1997. – 52 с.
114. Конституционное право Российской Федерации. Учебник для вузов / под ред. М.В. Баглай. – [3-е изд., изм. и доп]. – М.: Норма, 2002. – 800 с.
115. Чхиквадзе В.М, Демократия и правовой статус личности в советском обществе / В.М. Чхиквадзе. – М.: Наука, 1987. – 231 с.
116. Права человека: Учебник для вузов / [Т.А. Васильева, В.А. Карташкин, Н.С. Колесова и др.]; под ред. В.А. Лукашева. – М.: ИНФРА–М–НОРМА, 1999. – 573 с.
117. Демократия и правовой статус личности в социалистическом обществе / Отв. ред.. В.М. Чхиквадзе. – М., 1987. – 230 с.
118. Эбзеев Б.С. Ограничение конституционных прав: понятие и пределы // Теория и практика ограничения прав человека по российскому законодавтельству и международному праву: сб. науч. тр. / под ред. В.М. Баранова /Б.C. Эбзеев, – Н. Новгород: Нижегородский юридический институт МВД РФ. – 1998. – Ч. I. – С. 6–8.
119. Исаков В.Б. Правомерное и неправомерное ограничение прав человека в законотворческой практике России / В.Б. Исаков // Теория и практика органичения прав человека по российскому законодательству и международному праву. – Н. Новгород, 1998. – Ч.II. – Т.1. – С. 3–7.
120. Малько А.В. Стимулы и ограничения в праве / А.В. Малько. – [2-е изд, перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2005. – 250 с.
121. Барабаш Ю.Г. Конституційна політика України у сфері імплементації міжнародних стандартів прав людини / Ю.Г. Барабаш // Проблеми законності. – 2009. – № 100. – С.71–83.
122. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. // Голос України. – 2008. – № 236. – С. 15–17.
123. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН)
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_042
124. Трубецкой Е.Н. Труды по философии права. Серия «Русская социология XX веков» / Е.Н. Трубецкой. – СПб.: Издательство РХГИ, 2001. – 543 с.
125. Селивон Н. Критерии ограничения прав человека в практике конституционного правосудия / Н. Селивон // Конституционное правосудие: Вестник Конференции органов конституционного контроля стран молодой демократии. – Вып. 3 (29). – 2005. – С. 7– 39.
126. Квитко А.Ф. Конституционно-правовые основы ограничения прав и свобод человека и гражданина в Российской Федерации: автореф. дис.. канд.. юрид. наук: 12.00.02 / Александр Федорович Квитко. – М., 2007. – 28 с.
127. Стрекалов А.Є. Обмеження основних прав та свобод людини і громадянина як інститут конституційного права України: дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 /Андрій Євгенович Стрекалов. – Х., 2010. – 204 с.
128. Loening Е. Lehrbush des Deutschen Verwaltungsreechts. – Leipcig, 1884. – Z. 290
129. Лунев А.Е. О гарантиях прав личности в административно-правовых отношениях / А.Е. Лунев // Конституция СССР и правовое положение личности / пред. редкол. В.М. Чхиквадзе. – М.: Юрид. лит., 1979. – С.138– 144.
130. Пилютин В.А. Государство и личность в СССР (правовые принципы взаимоотношений) / В.А. Пилютин. – М.: Наука, 1974. – 264 с.
131. Ягофарова И.Д. Основные характеристики ограничения прав и свобод человека: теоретико-правовой аспект / И.Д. Ягофарова // Академический юридический журнал. – 2002. – № 4. – С. 30– 34.
132. Устинов В.С. Основания и критерии ограничения прав и свобод личности в законодательстве и теории / В.С. Устинов // Теория и практика ограничения прав человека по российскому законодательству и международному праву: сб. науч. тр. / под. ред. В.М. Баранова. – Н. Новгород, 1998. - Ч. 1. – С. 99– 107.
133. Лапаева В.В. Ограничение прав и свобод человека и гражданина: подходы к выработке правовой позиции / В.В. Лапаева // Законодательство и экономика. – 2005. – № 6. – С. 133– 134.
134. Федоров В.А. Правовой институт исключительного (военного и чрезвычайного) положения в Российской Федерации: дис…канд. юрид. наук: 20.02.03 / Валерий Анатольевич Федоров. – М., 2003. – 231 с.
135. Нагорная М.А. Принципы ограничений прав человека в публичном праве / М.А. Нагорная // Теория и практика ограничения прав человека по российскому законодательству и международному праву: сб. науч. тр. / под. ред . В.М. Баранова. – Н. Новгород, 1998. – Ч. 1. – С. 70–77.
136. Карпов Д.В. Критерии правомерности ограничения прав и свобод человека / Д.В. Карпов // Теория и практика ограничения прав человека по российскому законодательству и международному праву: сб. науч. тр. / под. ред. В.М. Баранова. – Н. Новгород, 1998. – Ч. II. – Т. 2. – С. 133–142
137. Философский словарь / под ред. И.Т. Фролова. – [6-е изд., перераб и доп.] – М.: Политиздат., 1991. – 560 с.
138. Эбзеев Б.С. Человек, народ, государство в конституционном строе Российской Федерации / Б.С. Эбзеев. – М.: Юридическая литература, 2005. – 576 с.
139. Лебедь С.В. Международно-правовые основы обеспечения прав человека в условиях чрезвычайного положения: дис…канд. юрид. наук: 12.02.10 / Сергей Васильевич Лебедь. – М., 2003. – 175 с.
140. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ / К. Хессе. – пер. с нем. – М.: Юрид. лит., 1981. – 368 с.
141. Лукьянцев Г.Е. Европейские стандарты в области прав человека: теория и практика функционирования Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод / Г.Е. Лукьянцев. – М.: Звенья, 2000. – 280 с.
142. Попов Л.Л. Управление. Гражданин. Ответственность: Сущность, применение и эффективность административных взысканий / Л.Л. Попов, А.П. Шергин. – Л.: Наука, 1975. – 251 с.
143. Шейнин Х.Б. Допустимые ограничения прав человека в международном праве и по Конституции Российской Федерации / Х.Б. Шейнин // Общепризнанные принципы и нормы международного права, международные договоры в практике конституционного правосудия: Матер. Всерос. совещания. – М., 2004. – С.159–166.
144. Волкова Н.С. Общественная безопасность и законодательство о правах человека / Н.С. Волкова // Журнал российского права, 2005. – № 2. – С.16– 19.
145. Котляр И.И. Права человека: учебное пособие для студ. Вузов / И.И. Котляр. – [2-е изд.]. – Минск: Тесей, 2002. – 252 с.
146. Дерюжинский В.Ф. Habeas Corpus Актъ и его приостановка по английскому праву (очерк основних гарантий личной свободы в Англии и их современного ограничения) / В.Ф. Дерюжинский. – Юрьев, 1895. – 436с.
147. Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 р. № 9 – зп (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 1. – С. 169. – Ст.25.
148. Садовникова Г.Д. Комментарий к Конституции российской Федерации / Г.Д. Садовникова / под ред. Конюховой (Умновой) И.А. – М.: «Юрайт». – 2000. – 188 с.
149. Гладких В.И. Социальные права граждан Украины: конституционно-правовой аспект: монография / В.И. Гладких. – Х.: Факт, 2005. – 368 с.
150. Рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999р. № 11-рп/99 (справа про смертну кару) // Офіційний вісник України. – 2000 р. – № 4. – С. 114. – Ст. 126.
151. Хазанов С.Д. Правомерное ограничение административно-пр