ПРИНЦИПИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

УДК: 342.25

МАЛІКОВ СЕРГІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ

ПРИНЦИПИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

12.00.02 – конституційне право;
муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Баймуратов Михайло Олександрович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України

МАРІУПОЛЬ - 2012
ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ Й МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ І РОЗУМІННЯ РОЛІ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ…………………………………………….13
1.1. Категоріальні й оцінні підходи до розуміння принципів у праві………….13
1.2. Поняття і політико-правова природа принципів місцевого самоврядування…………………………………………………………………….28
1.3.Класифікація і видова характеристика принципів місцевого самоврядування в Україні……………………………………………………………………………….51
Висновки до розділу 1. ………………………………………………………….63
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТОВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ЇХ СИСТЕМИ… 66
2.1. Сфера функціонування принципів місцевого самоврядування…………… 66
2.2. Проблеми інтерпретації і легалізації принципів місцевого самоврядування в Україні……………………………………………………...83
2.3. Роль міжнародних стандартів місцевого самоврядування у формуванні принципів місцевого самоврядування в Україні…………………………………97
Висновки до розділу 2……………………………………………………………117
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНОЮ ПРИНЦИПІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ………………………………………………………….127
3.1. Сприйняття та реалізація в національному законодавстві України міжнародних стандартів (принципів) місцевого самоврядування……………..127
3.2. Актуальні питання реалізації легалізованих принципів місцевого самоврядування в Україні та нових принципів місцевого самоврядування……………………………………………………………………154
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….180
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………185
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………......199
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення та розвиток місцевого самоврядування є важливим чинником демократичної правової державності. Місцеве самоврядування (далі – МСВ) є не тільки важливим елементом конституційного устрою демократичних держав, воно представляє собою самостійний рівень публічної влади (ст. 5 Конституції України), де представницькі та виконавчі органи, з одного боку, приймають активну участь у здійсненні волі держави, а з іншого – найбільш повно враховують інтереси населення її територій.
Держави з традиційною демократією вже давно визнали безперечні властивості МСВ та відвели йому особливе місце у структурі влади. На органи МСВ (далі – ОМСВ), що є найбільш тісно пов’язаними з територіальними громадами – населенням відповідних територій, була покладена відповідальність за вирішення практично всіх проблем локального характеру: насамперед, місцевого розвитку, житлового та комунального господарства, розвитку сфери послуг, екології тощо.
Актуалізації зазначеної проблематики в Україні сприяла низка питань внутрішнього та зовнішнього характеру. До перших, слід віднести такі, що пов’язані з формуванням інституту МСВ та його системи в нашій державі. Вони виявилися одним з самих важких завдань державного будівництва. На шляху цього процесу повстав цілий комплекс економічних (тривалий процес переходу до ринкових реформ), фінансових (обмеженість прибуткової бази та незбалансованість місцевих бюджетів), соціальних (розпад існуючої соціальної інфраструктури, різке зниження рівня життя населення тощо), політичних (падіння довіри населення до інститутів влади) проблем.
До других відносяться питання, що пов’язані з глобалізацією та європейською інтеграцією, коли питання становлення та розвитку системи МСВ в конкретній державі стають об’єктом міжнародно-правового регулювання, вийшовши на рівень норм (принципів) міжнародного публічного права, що містяться в міжнародних угодах профільного характеру та трансформуються в міжнародно-правові зобов’язання держав.
Звідсіля актуалізується проблематика основних засад (принципів) становлення, розвитку та функціонування МСВ, що в умовах сучасних реалій в Україні вирішує складну проблематику взаємодії суб’єктів конституційного права, виникаючої в системі координат «демократична держава – МСВ – територіальна громада – людина-член територіальної громади».
В умовах політико-правової модернізації України роль принципів МСВ об’єктивно зростає, що пов’язано з пошуком та визначенням оптимальної моделі МСВ в процесі здійснення в державі муніципальної реформи. Разом з тим, важливою проблемою сьогодення є недосконалість нормативно-правового і, перш за все, законодавчого регулювання відносин МСВ, його органів та суб’єктів з державою та поміж собою, що актуалізує та обумовлює об'єктивну необхідність глибокого системного теоретичного дослідження взаємин вказаних інститутів, що склалися як в рамках наявних нормативних встановлень, так і в результаті практичної організації і діяльності їх співпраці в рамках територіальної громади. Це детермінує необхідність розробки правової регламентації і ефективного організаційно-правового забезпечення механізму їх реалізації на основі визначення вже існуючих та введення нових принципів МСВ.
Сучасна юридична наука приділяє достатньо уваги вивченню основоположних засад функціонування інститутів публічної самоврядної влади. Зокрема, поняття, систему, принципи та організаційно-правові форми її здійснення викладено в працях В. Б. Авер'янова, Г. В. Атаманчука, М. О. Баймуратова, В. А. Григор’єва, І. А. Грицяка, В. В. Копейчикова, Н. Р. Нижник, Н. М. Мироненко, В. М. Олуйка, М. П. Орзіх, Ю. М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.В. Цвєткова та інших. Теоретико-правові проблеми МСВ, у тому числі й основні засади його відносин з іншими суб’єктами права, державними та недержавними інституціями, досліджувались в роботах Б.П. Андресюка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, М.М. Гуренко-Вайцман, О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко, В.Ф. Сіренка, А.О. Селіванова, Е.А. Тихонової, О.Л. Копиленка, Т.О. Костецької, В. В. Кравченка, М.І. Корнієнка, В.С. Куйбіди, П.М. Любченка, А.Р. Малюка, М.П. Орзіха, О. П. Орлюк, Б.А. Пережняка, В.Ф. Погорілка, Н. Ю. Пришви, О.В. Приєшкіної, Р.Т. Чернеги, О.Н. Ярмиша, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.
Різноманітні аспекти ролі і місця принципів взаємодії ОМСВ з іншими соціально-правовими інституціями висвітлювалися в роботах вітчизняних та зарубіжних учених Ю.Ю. Бальція, І.І. Боброва, Ф. Броделя, І.П. Бутка, Ю. О. Волошина, А. Газаряна, Р.К. Давидова, А.П. Зайця, В.М. Кампа, В. В. Корженка, В.І. Крусса, А.Р. Крусян, О.В. Марцеляка, І.П. Сторожук, О. Ф. Фрицького, В.Д. Яворського тощо. Роботи усіх зазначених та великої кількості інших вчених із досліджуваної проблематики стали науково-теоретичною основою даного дисертаційного дослідження.
Однак, незважаючи на наявність великого переліку наукових праць, присвячених проблематиці принципів МСВ, яке виступає в якості соціального феномену, що функціонує в сфері та у формі діяльності територіальних громад та сформованих ними ОМСВ, є інститутом громадянського суспільства ї нерозривно є пов’язаним з іншими інститутами такого суспільства, фактично поза увагою вчених залишилися питання ефективності втілення вже існуючих принципів МСВ та запозичення якісно нових основних засад інституту локальної демократії, що випливають з міжнародно-правових зобов’язань України. Сучасний стан теорії і практики МСВ, ОМСВ, а також відсутність сучасних комплексних монографічних досліджень, присвячених дослідженню принципів МСВ в Україні, зумовили вибір теми, визначення мети і завдань дослідження.
Емпіричну базу дослідження становлять Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, а також їх проекти, міжнародно-правові акти міжнародних міждержавних (міжурядових) та недержавних (неурядових) організацій профільного характеру, право реалізаційна практика, нормативні акти деяких держав та ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного університету «Актуальні конституційні та міжнародно-правові проблеми становлення, розвитку та функціонування публічної влади в Україні в умовах міждержавної інтеграції (державний реєстраційний № 0108U008427).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення та розв’язання основних теоретико-правових проблем, пов’язаних з поняттям, правовою природою, видовою, структурною, системною та змістовною характеристиками принципів МСВ, а також актуальних питань сприйняття та реалізації Україною принципів МСВ, що містяться в міжнародних міждержавних угодах та становлять міжнародно-правові зобов’язання нашої держави.
Відповідно до поставленої мети в роботі зосереджується увага на вирішенні таких завдань:
- дослідити теоретичні та методологічні проблеми визначення та розуміння ролі та значення принципів становлення і розвитку інституту МСВ в Україні;
- визначити категоріальні й оцінні підходи до розуміння принципів у праві;
- дослідити поняття і політико-правову природу принципів МСВ;
- визначити класифікацію та видову характеристику принципів МСВ в Україні;
- дослідити та визначити змістовну характеристику принципів МСВ в Україні та їх системи;
- визначити та висвітлити сферу функціонування принципів МСВ;
- дослідити проблеми інтерпретації і легалізації принципів МСВ в Україні;
- проаналізувати роль міжнародних стандартів МСВ у формуванні принципів МСВ в Україні;
- визначити та розкрити зміст реалізації Україною принципів МСВ;
- висвітлити процеси сприйняття та реалізації в національному законодавстві України міжнародних стандартів (принципів) МСВ;
- дослідити актуальні питання реалізації легалізованих та нових принципів МСВ в Україні.
Об'єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, що виникають у процесі становлення, розвитку та реалізації принципів МСВ в Україні.
Предметом дослідження є загальнотеоретичні та прагматичні проблеми становлення і розвитку, сприйняття та реалізації принципів МСВ в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає система філолофсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних юридичних методів. Діалектичний метод дав можливість розкрити єдність і суперечності у становленні та розвитку принципів МСВ в демократичній державі. Системний аналіз, що базується на принципах єдності логічного й історичного, дав можливість дійти висновку про те, що практика застосування принципів МСВ в Україні є суперечливою та недосконалою і суттєво відстає від концептуального осмислення основних теоретичних положень локальної демократії. Це обумовило необхідність розширення і поглиблення методологічної бази дослідження, зокрема використання системно-структурного (дослідження дефінітивної, структурної, змістовної, системної характеристик принципів МСВ, визначення МСВ як самостійного рівня публічної влади, елементу конституційного устрою держави; сфери діяльності територіальних громад, сфери реалізації прав людини) і функціонального (дослідження функціонального наповнення та значення принципів МСВ, їх ролі в формуванні системи МСВ, системи його органів та суб’єктів, організаційно-правових форм їх діяльності, проблем інтерпретації принципів МСВ) методів аналізу конституційно-правової взаємодії суб’єктів МСВ з державою та поміж собою, з його первинним суб'єктом – територіальною громадою (далі – ТГ) і членами цієї ТГ – жителями адміністративно-територіальних одиниць держави. У процесі побудови концептуальної і нормативної моделі такої взаємодії використовувався метод конституційної інженерії.
Предмет даного дослідження перебуває на стику національного конституційного і міжнародного права, тому неодмінною умовою в пошуках відповіді на поставлені завдання став компаративний (порівняльно-правовий) метод, що сприяє запозиченню прогресивного досвіду інших держав і їх міждержавних об'єднань. У питанні дослідження трансформації ролі принципів МСВ в контексті необхідності внесення змін у Конституцію України, правового регулювання конституційно-правового статусу МСВ, прав і свобод людини і громадянина в сфері МСВ, муніципальних прав особистості, був використаний прогностичний метод.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним теоретичним та прагматичним монографічним дослідженням принципів МСВ в Україні на сучасному етапі формування та функціонування демократичної правової держави та інституту локальної демократії. А саме, у дисертації:
Уперше:
- обґрунтовано, що побудова системи локальної демократії в державі, в тому числі й її принципів, може бути здійсненою за допомогою розстановки в системі координат такого елементно-процесуального набору: – глобальної властивості: а) октроювання державою і визнання нею системи МСВ; б) створення такої системи на основі принципів, встановлених державою; в) реалізація правових принципів локальної демократії як шлях до її легалізації і подальшого функціонування системи; – локальної властивості: а) наявність загальної системи місцевих інтересів (у сукупності – локальний інтерес); б) конституювання інтересів території; в) конституювання і інституціоналізація інтересів територіального колективу (у сукупності – колективний інтерес); г) конституювання і становлення системи інтересів конкретної особи-члена такого місцевого співтовариства через призму колективного інтересу (у сукупності – індивідуальний інтерес);
- доведено, що принципи МСВ у широкому їх розумінні можуть збігатися з принципами інших галузей права, що визначають комплексний характер муніципального права, але здебільшого вони носять самостійний характер, хоча взаємодіють і синергують із принципами інших галузей права, що регулюють муніципально-правові відносини в різних сферах місцевого і державного життя;
- запропоновано типологічно-технологічний ланцюжок формування принципів МСВ, який з урахуванням різних доктринальних підходів включає: а) об'єктивний підхід з позицій демократизації етатистської держави: «децентралізація і деконцентрація державної влади» – «виникнення феномена МСВ» – «об'єктивація необхідності розробки його принципових основ і нормативно-правового закріплення» – «прийняття законодавчого, у тому числі конституційного акта»; б) суб'єктивний підхід, заснований на постулатах теорії суспільства, що функціонує в умовах державної організації: «формування індивідуальних, колективних, територіальних інтересів, що не збігаються з державними, але й не суперечать їм» – «об'єктивізація феномена самоорганізації населення з урахуванням об'єктивних законів розвитку соціуму» – «визнання державою локальних інтересів за допомогою легалізації самоорганізації населення і розробки її принципових основ»;
- запропонована класифікація відносин, що виникають у сфері МСВ і телеологічно визначають формування його принципових засад, а саме: - відносини, зв'язані з місцем МСВ у конституційному механізмі України; - договірні відносини по взаємних зобов'язаннях ОМСВ і органів державної влади різного рівня; - відносини, зв'язані з утворенням, видами і структурою ОМСВ і інших організаційних форм здійснення МСВ; - відносини, зв'язані з установленням, розмежуванням і реалізацією компетенції (повноважень) у сфері МСВ; - відносини, що стосуються особливостей організації і діяльності ОМСВ різного рівня; - відносини у сфері місцевих податків, місцевого бюджету, муніципальної власності тощо; - відносини, що випливають зі статусу ОМСВ як юридичних осіб; - відносини, що випливають з практики діяльності ОМСВ.
Удосконалено:
- положення про те, що становлення і розвиток в Україні МСВ неможливі без урахування реалій і закономірностей становлення і розвитку соціальних систем, у рамках яких діє система принципів генезису, побудови і функціонування зазначених систем;
- висновок, що принципи, які обумовлюють побудову системи МСВ, виступають в якості єдиної системи правових принципів (принципів права), оскільки знаходять своє закріплення в законодавстві; з позицій сутнісної характеристики вони мають властивості основоположних ідейних засад, керівних нормативних вимог, загальних (універсальних) норм (норм-принципів), що знаходяться в системному взаємозв'язку і взаємообумовленості; будучи легалізованими, вони фактично набувають нормативного характеру і справляють істотний регулятивний вплив на суспільні відносини і поведінку людей;
Дістали подальшого розвитку:
- положення про те, що в умовах модернізації держави і суспільства на принципах демократії і самоорганізації зростає, актуалізується й об'єктивується роль і значення системи принципів МСВ, які сприяють передбаченому і позитивному, в аспекті положень Конституції України і профільного законодавства, розвитку і вдосконаленню інституту локальної демократії як найважливішого соціально-політичного і правового феномена людського співтовариства, що функціонує на певній території конкретної держави;
- науковий підхід відносно того, що у становленні системи МСВ найважливіша ініціююча і регламентаційна роль належить державі як суб'єкту, що не тільки легітимує систему локальної демократії, але і встановлює систему принципів, на основі яких вона конституюється й інституціоналізується;
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовані й обґрунтовані висновки і пропозиції, що дають можливість поглибити концептуальні підходи до виявлення та розуміння основних засад становлення, розвитку та модернізації інституту МСВ в Україні, вдосконалити методологію їх дослідження, розширити уявлення про роль принципів МСВ в становленні демократичної правової державності та громадянського суспільства. Зазначені висновки і положення можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності – для подальших досліджень правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі функціонування інституту МСВ в Україні; у сфері нормотворчості – у процесі реформування й удосконалення національного законодавства про місцеве самоврядування, права і свободи людини і громадянина; у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін (конституційне право, муніципальне право, право прав людини) і спеціальних курсів, а також при підготовці й підвищенні кваліфікації державних і муніципальних службовців; у практичній діяльності органів місцевого самоврядування.
Апробація результатів дослідження відбувалась у процесі обговорення концепції, основних положень та висновків дисертації на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Маріупольського державного університету, під час проведення I, II, III Всеукраїнських конференцій студентів, аспірантів і молодих вчених «Сучасний розвиток державотворення та правотворення в Україні: проблеми теорії та практики» (м. Маріуполь, 13 березня 2009 р., 12 березня 2010 р., 11 березня 2011 р., тези опубліковано), Науково-теоретичної конференції, приуроченої до 10-ої річниці заснування юридичного факультету Академії муніципального управління «Правові засади реформування державної влади та місцевого самоврядування в Україні» (м. Київ, 26 вересня 2008 р., тези опубліковано), Науково-практичної конференції за міжнародною участю «Європейські орієнтири муніципального управління» (м. Київ, 14 березня 2008 р., тези опубліковано), Міжнародної науково-практичної конференції «Національні та міжнародні механізми захисту прав людини» (м. Харків, 19-20 вересня 2008 р., тези опубліковано).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у 3 наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях і тезах 6 доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків до дисертації, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 225 сторінок, з них основного тексту – 198 сторінок. Список літератури містить 299 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дає змогу зробити наступні висновки:
- становлення і розвиток в Україні МСВ неможливі без урахування реалій і закономірностей становлення і розвитку соціальних систем, у рамках яких діє система принципів генезису, побудови і функціонування зазначених систем;
- в умовах модернізації держави і суспільства на принципах демократії і самоорганізації зростає, актуалізується й об'єктивується роль і значення системи принципів МСВ. Вони сприяють передбаченому і позитивному, в аспекті положень Конституції України і профільного законодавства, розвитку і вдосконаленню інституту локальної демократії як найважливішого соціально-політичного і правового феномена людського співтовариства, що функціонує на певній території конкретної держави;
- у становленні системи МСВ найважливіша ініціююча і регламентаційна роль належить державі як суб'єкту, що не тільки легітимує систему локальної демократії, але і встановлює систему принципів, на основі яких вона конституюється й інституціоналізується;
- побудова системи локальної демократії може бути здійснена за допомогою розстановки в системі координат такого елементно-процесуального набору: – глобальної властивості: а) октроювання державою і визнання нею системи місцевого самоврядування; б) створення такої системи на основі принципів, встановлених державою; в) реалізація правових принципів локальної демократії як шлях до її легалізації і подальшого функціонування системи; – локальної властивості: а) наявність загальної системи місцевих інтересів (у сукупності – локальний інтерес); б) конституювання інтересів території; в) конституювання і інституціоналізація інтересів територіального колективу (у сукупності – колективний інтерес); г) конституювання і становлення системи інтересів конкретної особи-члена такого місцевого співтовариства через призму колективного інтересу (у сукупності – індивідуальний інтерес);
- принципи, що обумовлюють побудову системи МСВ, виступають як єдина система правових принципів (принципів права), оскільки знаходять своє закріплення в законодавстві. З позицій сутнісної характеристики вони мають властивості основоположних ідейних засад, керівних нормативних вимог, загальних (універсальних) норм (норм-принципів), що знаходяться в системному взаємозв'язку і взаємообумовленості. Будучи легалізованими, вони фактично набувають нормативного характеру і справляють істотний регулятивний вплив на суспільні відносини і поведінку людей;
- в умовах соціально-політичної реновації локальної демократії актуалізується й об'єктивується роль і значення принципів МСВ, сприяючих успішному розвитку і вдосконаленню цього найважливішого соціально-політичного і правового феномена людського співтовариства, що функціонує на певній території конкретної держави;
- вивчення генезису терміна «принцип», його різних дефініцій і їх комплексний аналіз з погляду фундаментальних наук дає можливість встановити, що є до 40 різноманітних доктринальних дефініцій поняття «принцип»;
- проблема правових принципів є достатньо широкою, оскільки вони самі по собі складають широку систему правових явищ, яка охоплює право в цілому, всі його галузі й інститути, що онтологічно зумовлює найважливішу конституюючу й інституційну роль і значення правових принципів в ординарному, екстраординарному і перспективному функціонуванні державності, а також у прогресивному розвитку права;
- в основу доктринального визначення принципів МСВ покладені внутрішньо властива локальній демократії її колективістська природа, науково обґрунтовані основоположні норми, що відображають засади й ідеї такої демократії, зв'язаність і системність діяльності всіх суб'єктів МСВ у рамках зазначених принципів, основний об'єкт МСВ – вирішення питань місцевого значення й ознака граничності територіальної організації МСВ;
- видова характеристика принципів МСВ має важливе наукове і практичне значення: перше полягає в тому, що така характеристика підкреслює особливу значущість і визначальну роль принципів у процесах конституювання і функціонування МСВ як найважливішого соціально-правового феномена і одного з найважливіших рівнів публічної влади; друге – виявляється в статутарному і прогностичному функціонуванні МСВ, його суб'єктів і органів в умовах демократичної правової державності;
- виділяючи кожний із принципів МСВ, необхідно розуміти і визначати його не тільки як принцип, що має самостійне значення, але й виходити з того, що будь-який із принципів є елементним чинником складної системи принципів МСВ, що взаємодіє і є взаємозв'язаним з іншими принципами;
- законопроектна діяльність у сфері формулювання і дефінітивного визначення принципів МСВ має істотний прогностичний потенціал, що дозволяє передбачати стратегічні напрями становлення МСВ, забезпечивши при цьому стабільний і прогнозований розвиток цього інституту, виступаючого як найважливіший елемент громадянського суспільства;
- визначення сфери функціонування принципів МСВ дає змогу виявити: а) просторові межі, у рамках яких вони діють; б) коло суб'єктів, на які вони впливають; в) статутарно-онтологічний і функціонально-динамічний стан об'єкта їх правового регулювання, його модифікацію, модернізацію чи стагнацію в його розвитку чи припинення його існування як такого; г) «кадастр» суспільних відносин, виникнення яких вони викликають «до життя», детермінують, актуалізують, акцентують, педалюють, рефлексують, на становлення, формування, розвиток, реалізацію й удосконалення яких вони впливають; д) «віддалені програмні наслідки» впливу принципів МСВ на роль і місце локальної демократії в системі публічної влади, державного управління і громадського самоврядування, у контексті реалізації демократичного, управлінського, комунікативного і гуманістичного потенціалів МСВ;
- використовуючи далі системний метод і підключаючи до нього телеологічний метод, просторові межі, у рамках яких діють принципи МСВ на території України, можна класифікувати на рівні: мегарівень – включає територіально-просторові межі функціонування публічної державної влади, якою легалізоване існування і функціонування інституту МСВ (ст.ст. 5, 7 Конституції України); мезорівень I – включає регіональний рівень публічного державного управління, у рамках якого здійснюється державне місцеве управління – місцевими державними адміністраціями (ст.ст. 118, 119 Конституції України) і місцеве самоврядування – ОМСВ, що представляють колективні (спільні) інтереси ТГ сіл, селищ і міст на рівні областей і районів (ч. 4 ст. 140 Конституції України); мезорівень II – включає місцевий рівень публічного управління (у контексті здійснення публічної самоврядної (муніципальної) влади, його варто визначити як базовий рівень. – Авт.), де МСВ здійснюють ОМСВ, формовані безпосередньо ТГ – жителями сіл, селищ і міст (ч.ч. 1, 3 ст. 140 Конституції України); мікрорівень I – рівень публічного управління, здійснюваного самою ТГ як сукупністю жителів, що проживають у визначених адміністративно-територіальних одиницях держави (сіло, селище, місто), у рамках якої безпосередньо здійснюється публічне управління у вигляді МСВ; мікрорівень II – рівень здійснення публічного управління мікрогромадою: а) органами самоорганізації населення на рівні будинку, кварталу, вулиці і т. д.; б) асоціаціями жителів, утворених по етнічних, національних, релігійних, професійних, вікових і інших критеріях і асоційованих інтересах; в) ініціативними групами жителів з питань, що мають публічне значення;
- виявлення кола суб'єктів, на яких впливають принципи МСВ, може бути визначене за допомогою суб'єктного складу конституційного права як профілюючої галузі національного права України. До таких суб'єктів можуть бути віднесені: держава; народ; органи державної публічної влади; громадянське суспільство і його інститути; інститут МСВ; ОМСВ; виконавчі органи ОМСВ; ТГ, мікрогромади, фізичні особи (які мають різні правові стани – громадянство, безгромадянство, полігромадянство, іноземство, біженці, трудящі-мігранти і члени їхніх родин і ін.) і юридичні особи різних форм власності. Виходячи з міжнародно-правової природи багатьох принципів МСВ, що містяться в міжнародних договорах, які укладаються державою в рамках ММУО, у коло зазначених суб'єктів можуть бути включені: міжнародне співтовариство держав; ММУО універсального, регіонального і субрегіонального характеру;
- критерій, що визначає вплив принципів МСВ на статутарно-онтологічний і функціонально-динамічний стан об'єкта їх правового регулювання, коли як такий виступає сам феномен МСВ, система його суб'єктів і органів, уявляється визначальним, що носить і має конституююче й інституціональне значення для існування правової демократичної державності – у першу чергу саме основні принципи її конституціоналізації – децентралізація і деконцентрація державної влади (ст.ст. 6, 7 Конституції України), визнання і повага прав і свобод людини і громадянина, пріоритет прав людини перед правами держави (ст. 3 Конституції України) – забезпечують виникнення, легалізацію, легітимацію і функціонування феномена МСВ за допомогою адекватного формулювання і закріплення його конституційних і законодавчих принципів;
- роль принципів МСВ у процесах модифікації, модернізації чи стагнації в його розвитку чи припиненні його існування як такого відіграє важливу проспективну роль – адже формулюючи і закріплюючи в праві принципи МСВ, законодавець фактично визначає своє ставлення до інституту МСВ, плануючи на майбутній час його розвиток і вдосконалення – у такий спосіб можна говорити про істотний прогностичний потенціал досліджуваних принципів локальної демократії. Перелік суспільних відносин, на динаміку яких впливають принципи МСВ, може бути визначений з використанням логічного і раціонально-телеологічного методів. Результати його використання дають можливість зробити такі висновки про те, що: до них належать соціальні відносини, що виникають у рамках публічної влади; публічно-правові відносини припускають вибудовування системи горизонтально-вертикальних зв'язків, що виникають між різними рівнями публічної влади – державної і самоврядної, по різних аспектах функціонування МСВ; виникають відносини в рамках публічної самоврядної влади в рамках ТГ, формованих нею органів і інших суб'єктів системи МСВ; варто вказати на відносини, що виникають між ОМСВ і іншими органами і суб'єктами МСВ; це відносини між ОМСВ і органами місцевого управління; це відносини між ОМСВ і центральними органами державної влади, у тому числі законодавчої і виконавчої влади; це відносини між ОМСВ і судовою владою і т. д.;
- вплив принципів МСВ на роль і місце локальної демократії в системі публічної влади, державного управління і громадського самоврядування, у контексті реалізації демократичного, управлінського, комунікативного і гуманістичного потенціалів МСВ, може бути виявлений за допомогою запозичення і рецепції ряду ознак принципів конституційного права, що свідчать про їхню особливу значимість і роль у процесі конституційно-правового регулювання: це загальновизнані ідеї й ідеали конституціоналізму у сфері муніципалізму, що формують правосвідомість, насамперед, учасників муніципально-правових, а також і конституційно-правових відносин і визначають суть таких відносин (онтогенетична ознака. – Авт.); дані принципи є узагальненим і концентрованим вираженням зазначених ідеалів, тобто вищих духовних (ідеологічних) цінностей, досягнення яких є основним стратегічним завданням як муніципально-правового, так і конституційно-правового регулювання (телеологічна ознака. – Авт.); вони втілюють найважливіші ідеї муніципально-правової, а значить, і конституційно-правової думки, що знайшли своє зовнішнє вираження в ідеях, теоріях, концепціях, доктринах і вченнях видатних мислителів стародавності й сучасності (гносеологічна ознака. – Авт.); вони визначають сутність і зміст, спрямованість і форми муніципально-правового і конституційно-правового регулювання, тобто ці принципи є основними соціальними орієнтирами такого регулювання (соціально-діалектична ознака. – Авт.); принципи муніципального права, як і принципи конституційного права, характеризуються системністю, тобто справляють могутній, цілеспрямований і мультиплікативний вплив на всю систему суспільних відносин, що виникають у процесі взаємодії особистості, соціуму і держави, що виступають предметом муніципального і, отже, конституційного права (системна ознака. – Авт.); принципи муніципального права трансформуються в принципи відповідної галузі національного права й одержують своє закріплення в чинному законодавстві України (нормативна ознака. – Авт.); принципи муніципального права, як самостійної галузі національного права України, мають імперативне значення у формуванні власної бази принципів і інститутів, що перебувають у стані становлення і розвитку, підгалузей муніципального права – наприклад, інститутів територіальної основи місцевого самоврядування, муніципальної власності, муніципальної служби та ін.; підгалузей муніципального виборчого права, муніципальних прав людини і т. д. (ознака прогресивного розвитку. – Авт.);
- принципи МСВ у широкому їх розумінні можуть збігатися з принципами інших галузей права, що визначають комплексний характер муніципального права, але здебільшого вони носять самостійний характер, хоча взаємодіють і синергують із принципами інших галузей права, що регулюють муніципально-правові відносини в різних сферах місцевого і державного життя;
- типологічно-технологічний ланцюжок формування принципів МСВ, з урахуванням різних доктринальних підходів, включає: а) об'єктивний підхід з позицій демократизації етатистської держави: «децентралізація і деконцентрація державної влади» – «виникнення феномена МСВ» – «об'єктивація необхідності розробки його принципових основ і нормативно-правового закріплення» – «прийняття законодавчого, у тому числі конституційного акта»; б) суб'єктивний підхід, заснований на постулатах теорії суспільства, що функціонує в умовах державної організації: «формування індивідуальних, колективних, територіальних інтересів, що не збігаються з державними, але й не суперечать їм» – «об'єктивізація феномена самоорганізації населення з урахуванням об'єктивних законів розвитку соціуму» – «визнання державою локальних інтересів за допомогою легалізації самоорганізації населення і розробки її принципових основ»;
- домінуюча в даний час у європейському регіональному і світовому співтоваристві (принаймні, у теоретичному плані) концепція МСВ знайшла своє відображення в Європейській хартії місцевого самоврядування, в основі якої закладені три основних принципи: право на місцеве самоврядування, влада загальної компетенції і принцип субсидіарності;
- врахування і впровадження принципів у діяльність МСВ фактично означає впровадження в його систему сучасних принципів і підходів до розуміння його соціальної, публічної і цивілізаційної цінності: у даний час у всіх демократичних державах МСВ розглядається як найважливіша складова частина суспільного управління, необхідного доповнення і противаги управлінню з центру, свідчення демократичного здоров'я суспільства; наявність ОМСВ, що мають певний ступінь автономії від центру, сприяє певній і істотній фрагментації державної влади, зміні її конфігурації, є здійсненням на практиці принципу поділу публічної влади на локальному рівні (місцеве управління – місцеве самоврядування. – Авт.), відображенням існування в суспільстві плюралізму – тому невипадково знищення чи «згортання» МСВ звичайно розглядається як яскравий симптом і ознака тоталітаризму;
- проблематика визначення принципів МСВ, їх тлумачення і перспективного розвитку може допомогти суб'єктам права України чітко бачити і визначати не тільки соціальну і законодавчу тактику, але і стратегію розвитку інституту місцевої демократії, його суб'єктно-об'єктного складу і механізмів реалізації в соціумі;
- онтологічною домінантою необхідності тлумачення принципів МСВ в Україні є ті складні вертикальні й горизонтальні зв'язки субординаційного, координаційного і реординаційного характеру, що виникають у локальному соціумі, особливо між суб'єктами локальної демократії (територіальні співтовариства, їхні члени, територіальні асоціації типу мікроколективів, органи самоорганізації населення, місцеві ради, їхні виконавчі органи, органи державної виконавчої влади на місцях) і органами держави як локальними, так і центральними, що виступають у ролі інституційних акторів соціальної взаємодії, які об'єктивно створюють поле для управлінських і, отже, правових впливу та дії;
- підхід законодавця до формулювання основних принципів МСВ в Конституції України та профільному законодавчому акті про МСВ, носить амбівалентний, деструктивний характер, бо: породжує неоднозначність у процесі тлумачення зазначених принципів; викликає неоднозначність у поведінці суб'єктів права при їх практичному застосуванні та може призвести до зловживання правом; фактично створює умови для виникнення конкуруючих принципів у процесі визначення основних засад функціонування органів державної влади та органів МСВ, що належать до різних рівнів публічної влади; автоматично закладає можливість виникнення компетенційних суперечок не тільки між органами держави та органами МСВ, а й між органами МСВ різних рівнів; виникає дублювання, іноді «подвійне», у процесі здійснення управлінської діяльності на локальному рівні, де функціонують суб'єкти та органи МСВ. Таке становище вимагає від українського законодавця відповідних дій щодо інтерпретації зазначених принципів та складання загального їх переліку з подальшим закріпленням у відповідному законодавчому акті про МСВ;
- можна виділити чотири групи суспільних відносин, що виникають у рамках функціонування ТГ й апріорі формують принципові основи МСВ. До них належать відносини, зв'язані: 1) зі здатністю населення – членів ТГ безпосередньо вирішувати питання місцевого значення (вибори, місцеві референдуми та ін.). Перелік питань, що вирішуються (чи можуть вирішуватися) населенням безпосередньо, а також форми й інститути прямої демократії, що забезпечують вираження волі громадян з даних питань, закріплюються у статутах ТГ, а також у законодавстві України про МСВ; 2) з організацією і діяльністю виборних і інших ОМСВ з управління муніципальною власністю, об'єктами місцевого господарства, формуванням і виконанням місцевого бюджету, а також іншою їхньою діяльністю в різних сферах місцевого життя, спрямованою на забезпечення стабільної життєдіяльності ТГ та її членів, вирішення інших питань місцевого значення, включаючи й питання організації своєї роботи, муніципальної служби; 3) з функціонуванням різних галузей місцевого господарства через визначення компетенції ОМСВ і статусу різних об'єктів муніципальної власності; 4) зі здійсненням ОМСВ делегованих повноважень органів виконавчої влади, переданих їм відповідно до законодавства, а також у процесі організації і виконання ОМСВ нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади України.
- до відносин, що виникають у сфері МСВ і телеологічно визначають формування його принципових засад можна віднести такі: відносини, зв'язані з місцем МСВ у конституційному механізмі України; договірні відносини по взаємних зобов'язаннях ОМСВ і органів державної влади різного рівня; відносини, зв'язані з утворенням, видами і структурою ОМСВ і інших організаційних форм здійснення МСВ; відносини, зв'язані з установленням, розмежуванням і реалізацією компетенції (повноважень) у сфері МСВ; відносини, що стосуються особливостей організації і діяльності ОМСВ різного рівня; відносини у сфері місцевих податків, місцевого бюджету, муніципальної власності тощо; відносини, що випливають зі статусу ОМСВ як юридичних осіб; практика діяльності ОМСВ;
- відмітними ознаками відносин, що визначають значеннєве навантаження й акцентуацію принципових засад МСВ є такі: а) дані відносини мають локально-територіальний характер – вони виникають на місцевому (муніципальному) територіальному рівні в процесі здійснення МСВ ТГ – жителями певної адміністративно-територіальної одиниці держави, межі якої встановлюються відповідно до законодавства України з урахуванням історичних і інших місцевих традицій (йдеться про відносини, що виникають у межах міст, селищ, сіл, областей і районів України); ці відносини носять комплексний характер, бо зв'язані з реалізацією завдань і функцій МСВ у всіх сферах місцевого життя: економічній, бюджетно-фінансовій, соціально-культурній, екологічній, охорони суспільного порядку та ін. – спільність даних відносин, що обумовлює їх об'єднання і синергію в рамках ТГ, визначається колективістською природою МСВ, отже, суттю МСВ є самостійне вирішення населенням питань місцевого значення; первинним суб'єктом МСВ виступає ТГ, що безпосередньо, тобто шляхом референдуму, виборів, інших форм прямого волевиявлення, сама вирішує питання місцевого значення, а також інший суб'єкт – ОМСВ, сформований самою ТГ і наділений повноваженнями з вирішення даних питань;
- в умовах глобалізації і посилення міждержавної інтеграції зазначені принципові основи трансформуються в об'єкт міжнародно-правового регулювання, у свою чергу закладаючи його принципові основи стосовно інституту МСВ, що функціонує на території суверенної демократичної держави уже на рівні регіонального чи світового співтовариства держав, виявляючись у вигляді міжнародних правових стандартів локальної демократії;
- на міжнародному рівні для МСВ, що залишається переважно публічно-правовим інститутом, світове співтовариство застосовує імперативний метод у сполученні із зобов'язуючими і забороняючими способами регулювання за допомогою встановлення загальних принципів становлення, легалізації і стабільного функціонування цього найважливішого інституту. Однак важливою характеристикою встановлення названих принципів є те, що в рамках двох способів правового регулювання (імперативного та диспозитивного) виникає і виділяється також і третій – дозвіл, тобто надання особі – МСВ, ОМСВ. – права на певну власну поведінку, здійснення тих чи інших дій. Звідси, у рамках принципів, установлених міжнародним правом, фактично міститься дозвіл, що визначає диспозитивний характер правового регулювання, самостійність МСВ й ОМСВ у вирішенні питань місцевого значення в інтересах населення певної території;
- роль міжнародних стандартів МСВ у формуванні його принципів, природно, прямо пов'язана з моделюванням та модифікацією поведінки відповідної держави щодо виникнення, формування, функціонування та розвитку інституту МСВ на своїй території – разом з тим при розгляді проблем формування зазначених принципів слід відмітити, що вони передбачають їх дотримання, виконання та реалізацію шляхом здійснення імплементації норм міжнародного права в норми національного законодавства;
- питання сприйняття і реалізації в національному законодавстві України міжнародних стандартів (принципів) МСВ прямо зв'язано зі складною в доктринальному і практичному аспектах проблемою співвідношення норм державного і міжнародного права;
- виникнення в національному праві України якісно нового джерела конституційного права – міжнародного договору України, пов’язане з тим, що у сучасному міжнародному співтоваристві держав в умовах глобалізації відбувається перманентне і системне розширення об'єктів міжнародно-правового регулювання, причому шляхом запозиченням аналогічних об'єктів, що складали раніше і складають нині абсолютну прерогативу держави (наприклад, права людини, МСВ і т. д.) – у подальшому, у порядку інверсії, ці об'єкти повертаються державі вже урегульованими нормами міжнародного публічного права у вигляді її конкретних міжнародно-правових зобов'язань, зафіксованих у відповідних міжнародних угодах (договорах);
- систематичний аналіз положень ст. 9 Конституції України, що легалізує, «запускає» і в підсумку легітимізує механізм національної імплементації норм міжнародного права, має важливі методологічні властивості: якщо в ч. 1 ст. 9 передбачається, що всі чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких для України дана Верховною Радою України, є частиною її національного законодавства (ординарний режим національної імплементації. – Авт.), то тут же, у ч. 2, передбачається, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливо тільки після внесення в неї відповідних змін (екстраординарний режим національної імплементації. – Авт.);
- становить прагматичний інтерес аксіологічний, ціннісний потенціал наведених положень ст. 9: її перша частина, безумовно, дає можливість збагатити зміст національного законодавства України нормами і принципами, що уніфіковані й закріплені в міжнародних договорах і відображають досягнення світового співтовариства в будівництві глобального правового простору – при цьому вона дає можливість вважати міжнародні договори не тільки джерелом міжнародного права, але й джерелом права України;
- прийняття національних законів України про сприйняття принципів (міжнародних стандартів) МСВ здійснюється за відповідним технологічним і стадійним ланцюжком в основному шляхом ратифікації міжнародних договорів профільного характеру;
- в Україні за допомогою конституційних норм створена загальна правова основа для формування і функціонування національного механізму імплементації, що, безумовно, є серйозним досягненням правової системи незалежної держави;
- стандартизація міжнародних принципів МСВ за допомогою міжнародних угод фактично формує єдиний правовий простір у Європі у сфері локальної демократії, це підтверджується тими цілями, що ставлять перед собою учасники таких угод і які закріплюються в їхніх текстах;
- систематичний аналіз міжнародних угод, що містять принципи МСВ, показує, що їхня архітектоніка заснована на: а) принципах МСВ у вузькоспеціалізованих сферах його функціонування; б) принципах діяльності ОМСВ у відповідних сферах функціонування локального соціуму; в) на перспективних міжнародних обов'язках (зобов'язаннях) держав-учасниць таких майбутніх договірних документів; г) на необхідності подальшого введення даних принципів у національне законодавство;
- теоретичні підходи до реалізації принципів МСВ подібні до реалізації правових норм, реалізації права, бо принципи є такими нормами, щоправда, які виражають правила поведінки на більш високому узагальненому рівні;
- принципи МСВ, що розроблені й легалізовані національним законодавцем в Україні, носять програмний характер і спрямовані на реалізацію його загальних стратегічних підходів до становлення, функціонуванню і розвитку інституту МСВ, становлення правового статусу і реалізації прав і обов'язків його суб'єктів і компетенції його органів. Однак у процесі функціонування МСВ зазначені принципи не тільки стають своєрідними «індикативними» точками для подальшого розвитку законодавства, але й самі перевіряються на вірогідність і реалізуємість повсякденною практикою;
- у контексті реалізації принципів, які сприйняті законодавством України за допомогою імплементації норм міжнародного права (ч. 1 ст. 9 Конституції України), виникає такий феномен: після імплементації вони трансформуються з норм-принципів міжнародного права в ординарні норми права національного і, як обґрунтовано уявляється, утрачають свою силу принципів. Але тут, здається, міститься й істотний позитив: сам факт появи в національному правовому масиві таких норм із досить високим рівнем узагальненості в обов'язковому порядку зверне увагу національного законодавця, що в процесі правозастосування може або зберегти їм статус ординарних норм (у цьому разі вони будуть просто нівельовані й нейтралізовані в оточенні норм, що надають і зобов’язують, які відрізняються конкретикою своєї поведінкової конструкції), або додати їм статус норм-принципів у процесі подальшого розвитку, уніфікації і кодифікації національного законодавства;
- у становленні, розвитку та реалізації принципів МСВ велику роль відіграє правова політика, як науково обґрунтована, послідовна і системна діяльність державних і муніципальних органів, що, безумовно, спирається на певні принципи – отже, можливим і обґрунтованим уявляється виділення муніципально-правової політики, здійснюваної зазначеними органами на певних принципах, тобто принципах МСВ;
- особливе значення в ході реалізації правової (муніципально-правової) політики сучасної України мають не тільки і не стільки законодавчі, скільки підзаконні нормативно-правові акти, різні цільові програми, пріоритетні національні проекти в контексті здійснення МСВ, які б дали можливість конкретизувати і деталізувати легально закріплені принципи МСВ і підтвердити практичну реалізацію тих його принципових засад, що закріплені в конституції й у поточних законах;
- систематичний аналіз форм реалізації муніципально-правової політики (нормотворчої, правозастосовчої, правоінтерпретаційної, доктринальної, правонавчальної), дає змогу виявити положення, згідно якого ознайомлення з принципами МСВ, їх вивчення, освоєння їх парадигмальної значимості для становлення повноцінного МСВ в умовах ефективної державності може справити важливий позитивний вплив на цей процес та неодмінно вплине на виховання муніципально активної особистості;
- муніципальному врядуванню властиві свої закономірності, що виражають найбільш істотні, екзістенціально обумовлені закономірності локального існування людської популяції і найбільш стійкі зв'язки між явищами і процесами; ці закономірності носять об'єктивний характер, вони структурують істотні особливості відносин врядування в процесі ординарного функціонування ТГ і діяльності ОМСВ, здійснюваної в її інтересах;
- виходячи зі специфіки муніципального врядування, його загальні принципи, що є і власне принципами МСВ, можна сформулювати в такий спосіб: 1) самостійність ОМСВ у вирішенні питань місцевого значення; 2) організаційне відокремлення ОМСВ у системі управління державою і взаємодія з органами державної влади в здійсненні спільних завдань і функцій; 3) відповідність матеріальних і фінансових ресурсів до повноважень ОМСВ; 4) відповідальність органів і посадових осіб МСВ перед населенням; 5) різноманіття організаційних форм здійснення муніципального врядування; 6) дотримання прав і свобод людини і громадянина; 7) законність в організації і діяльності ОМСВ; 8) гласність у діяльності ОМСВ; 9) колегіальність і єдиноначальність у діяльності ОМСВ; 10) державні гарантії муніципального врядування. Уявляється, що, лише керуючись усією сукупністю основних принципів у їх єдності, можна забезпечити раціональний підхід до муніципального врядування і досягнення високих кінцевих результатів у розвитку територіальної громади.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Демин В. Н. Принцип как форма научного познания / В. Н. Демин. – М. : Изд-во МГУ, 1976. – С. 12.
2. Большой словарь иностранных слов / сост. А. Ю. Москвин. – М. : ЗАО Центрполиграф, 2005. – С. 538.
3. Булыко А. Н. Большой словарь иностранных слов / А. Н. Булыко. – М. : Мартин, 2008. – С. 466.
4. Методология науки Електронний ресурс. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki
5. Новиков А. М. Методология / А. М. Новиков, Д. А. Новиков. – М. : Синтег, 2007. – С. 20.
6. Там само. – С. 21.
7. Философский словарь / под ред. М. М. Розенталя. – 3-е изд. – М. : Сов. энцикл., 1983. – С. 234.
8. Див.: Малахов В. Современная западная философия : словарь / В. Малахов, В. Филатов. – ТОН-Остожье, 1998, HTML; Абушенко В. Л. Аксиология / В. Л. Абушенко // Всемирная энциклопедия: Философия / гл. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. – М. : АСТ ; Минск : Харвест : Совр. литератор, 2001. – С. 26.
9. Абушенко В. Л. Праксеология / В. Л. Абушенко // Всемирная энциклопедия: Философия / гл. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. – М. : АСТ ; Минск : Харвест : Совр. литератор, 2001. – С. 819.
10. Котарбиньский Т. Трактат о хорошей работе / Т. Котарбиньский. – М. : Наука, 1993. – С. 23.
11. Можейко М. А. Онтология / М. А. Можейко // Новейший философский словарь / гл. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. – М. : АСТ ; Минск : Харвест : Совр. литератор, 2001. – С. 731.
12. Радионова С. А. Принцип / С. А. Радионова // Всемирная энциклопедия: Философия / гл. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. – М. : АСТ ; Минск : Харвест : Совр. литератор, 2001. – С. 824.
13. Демин В. Н. Указ. твір. – С. 17.
14. Семиотика Електронний ресурс // Википедия. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki
15. Див.: Соссюр Ф., де. Курс общей лингвистики / Ф. де Соссюр. – Екатеринбург, 1999. – Ч. 1, гл. IV.
16. Пирс Ч. С. Принципы философии / Ч. С. Пирс. – СПб. : С. Петербург. филос. о-во, 2001. – Т. I. – С. 33.
17. Канке В. А. Общая философия науки : учебник / В. А. Канке. – М. : Омега-Л, 2009. – С. 20-21.
18. Там само. – С. 21.
19. Кондаков Я. И. Логический словарь-справочник / Я. И. Кондаков. – М. : Наука, 1975. – С. 477.
20. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – М. : Азбуковник, 1997. – С. 595-596.
21. Платонов К. К. Система психологии и теория отражения / К. К. Платонов. – М. : Наука, 1982. – С. 251.
22. Митина М. Г. Принципы арбитражного судоустройства : дис. ... канд. юрид. наук / М. Г. Митина. – Екатеринбург, 2000. – С. 14.
23. Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства / В. М. Семенов. – М. : Юрид. лит., 1982. – С. 4.
24. Юридический научно-практический словарь-справочник (основные термины и понятия) / О. Ф. Скакун, Д. А. Бондаренко ; под общ. ред. проф. О. Ф. Скакун. – Х. : Эспада, 2007. – С. 252.
25. Там само. – С. 252-253.
26. Рабинович П. М. Основы общей теории права и государства : учеб. пособие / П. М. Рабинович. – Х. : Консум, 2005. – 320 с.
27. Там само. – С. 129.
28. Там само. – С. 141-142.
29. Там само. – С. 15.
30. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) : монографія / С. П. Погребняк. – Х. : Право, 2008. – С. 24.
31. Кельзен Г. Чисте правознавство : пер. з нім. / Г. Кельзен. – К. : Юніверс, 2004. – С. 45.
32. Харт Г. Л. А. Концепція права : пер. з англ. / Г. Л. А. Харт. – К. : Сфера, 1998. – С. 48, 96, 100.
33. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Р. Дворкін. – К. : Основи, 2001. – С. 47, 50, 52.
34. Харт Г. Л. А. Понятие права : пер. с англ. / Г. Л. А. Харт. – СПб. : Изд во С.-Петербург. ун-та, 2007. – С. 293-294.
35. Основы теории государства и права / отв. ред. С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1971. – С. 226.
36. Див.: Марксистско-ленинская общая теория государства и права: Социалистическое право. – М. : Юрид. лит., 1973. – С. 43; Явич Л. С. Общая теория права / Л. С. Явич. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1976. – С. 149.
37. Див.: Теория государства и права / под ред. А. И. Денисова. – М. : Юрид. лит., 1980. – С. 146.
38. Див.: Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. Т. 1 / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – С. 98.
39. Див.: Малько А. В. Теория государства и права / А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2001. – С. 111.
40. Байтин М. И. Вопросы общей теории государства и права / М. И. Байтин. – Саратов : Саратов. гос. акад. права, 2006. – С. 156.
41. Див.: Цыбулевская О. И. Принципы права / О. И. Цыбулевская // Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – Саратов, 1995. – С. 122.
42. Див.: Леушин В. И. Принципы права / В. И. Леушин // Теория государства и права / под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М. : Издат. группа ИНФРА-М Норма, 2001. – С. 242.
43. Див.: Черданцев А. Ф. Теория государства и права / А. Ф. Черданцев. – М. : Юрайт, 2002. – С. 186.
44. Див.: Бобылев А. И. Теоретические проблемы правового регулирования / А. И. Бобылев // Право и политика. – 2002. – № 8. – С. 11.
45. Див. за: Черданцев А. Ф. Теория государства и права : учеб. для вузов / А. Ф. Черданцев. – М. : Юрайт, 2001. – С. 186.
46. Явич Л. С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы / Л. С. Явич. – М. : Юрид. лит., 1978. – С. 11; Теория государства и права / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2003. – С. 151.
47. Шейндлин Б. В. Сущность советского права / Б. В. Шейндлин. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1959. – С. 64-65; Васильев А. М. О правовых идеях-принципах / А. М. Васильев // Сов. гос. и право. – 1975. – № 3. – С. 12; Байтин М. И. Сущность права. (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М. И. Байтин. – М. : Издат. Дом «Право и государство», 2005. – С. 148.
48. Лукашева В. А. Принципы социалистического права / В. А. Лукашева // Сов. гос. и право. – 1970. – № 6. – С. 21-23.
49. Алексеев С. С. Проблемы теории права / С. С. Алексеев. – Свердловск : С