КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЯЛОВА ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 342.725 (477)

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
МОВНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Барчук Геннадій Іванович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ, ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ………..
12
1.1. Генеза мовної політики в Україні………………………………………… 12
1.2. Концептуальні положення досліджень мовної політики в Україні…………………………………………………………………………………………
28
1.3. Питання методології наукових досліджень мовної політики
в Україні……………………………………………………………………………………….
42
Висновки до розділу 1 ..…………………………………………………………… 51
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ І ЇЇ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ……………………….………………………………...
55
2.1. Поняття, ознаки та складові мовної політики в Україні…………… 55
2.2. Міжнародно-правове регулювання мовної політики…………………. 68
2.3. Конституційне регулювання мовної політики в Україні…………….. 82
2.4. Законодавче регулювання мовної політики в Україні……………….. 102
2.5. Підзаконне нормативно-правове регулювання мовної політики в Україні………………………………………………………………………………………….
117
Висновки до розділу 2……………………………………………………………... 127
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ……………………………………….
131
3.1. Поняття реалізації конституційно-правових засад мовної політики в Україні…………………………………………………………………………..
131
3.2. Форми реалізації конституційно-правових засад мовної політики в Україні………………………………………………………………………………............. 136
3.3. Суб’єкти реалізації конституційно-правових засад мовної політики в Україні та їх повноваження……………………………………………… 150
Висновки до розділу 3 …………………………………………………………….. 170
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………… 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………... 180
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………… 204

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з важливих аспектів творення державності в незалежній Україні є мовна політика, яка покликана втілювати кращі традиції боротьби українського народу за національні ідеали, відповідати вимогам трансформаційного періоду, чинити вплив на динаміку гуманітарного розвитку суспільства.
Засади мовної політики встановлені Конституцією України
1996 року. До них, зокрема, належать: визнання української мови як державної мови України; забезпечення державою всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України; гарантування вільного розвитку, використання, захисту російської мови та мов інших національних меншин; визначення порядку застосування мов в Україні виключно законами України; сприяння державою розвиткові мовної самобутності всіх корінних народів і національних меншин та інші.
Органи державної влади України і суспільство приділяють увагу і певним чином сприяють реалізації цих засад. Разом з тим існують проблеми у законодавчому регулюванні мовної політики, які полягають, насамперед, у відсутності закону про мови на основі встановлених Конституцією України засад, та у належній реалізації конституційно-правових засад мовної політики. Зокрема, з року в рік органи місцевого самоврядування деяких регіонів порушують конституційне положення щодо визначення порядку застосування мов в Україні виключно законами України, оскільки без встановлених Конституцією і законами України відповідних повноважень вони неодноразово приймали рішення про надання російській мові статусу офіційної на своїх територіях, хоча Закон України „Про місцеве самоврядування“ від 21 травня 1997 року надає їм право вирішувати лише питання про мову (мови), якою (якими) користуються у своїй роботі рада, її виконавчий комітет та яка (які) використовуються в офіційних оголошеннях.
На парламентських слуханнях „Про функціонування української мови в Україні“, що відбулися 12 березня 2003 року, констатувалося, що сьогодні немає фундаментальних праць з правових аспектів функціонування української мови, зокрема, стосовно ступеня її правового забезпечення і розвитку, відповідності положень Конституції з цього приводу сучасним умовам; щодо наявності, достатності і дієвості підзаконних актів регулювання цього процесу та щодо стану дотримання і узгодження правових норм у сфері мовної політики з відповідними міжнародними стандартами.
Окремі питання становлення, формування мовної політики, методології її досліджень і реалізації в Україні висвітлювали безпосередньо чи опосередковано в останні роки вітчизняні і зарубіжні вчені-юристи Алмаші І.М., Алмаші М.М., Биков О.М., Василенко В.А., Зархіна С.Е., Кафарський В.І., Козюбра М.І., Колісник В.П., Колодій А.М.,
Костицький М.В., Ляшенко Н.В., Рапацька Л.П., Рябошапко Л.І.,
Стецюк П.Б., Тихомиров О.Д., Ткаченко Є.В., Тодика Ю.М., Тренин Є.В., Федоренко В.Л., Шемшученко Ю.С. і вчені інших наукових напрямків: Горбатенко В.П., Євсєєва Г.П., Заблоцький В.В., Козієвська О.І., Корж А.В., Кресіна І.О., Котигоренко В.О., Кулик В.М., Куць О.М., Масенко Л.Т., Нагорна Л.П., Пахльовська О.Є.–Я., Погрібний А.Г., Пономарів О.Д., Хаджирадєва С.К., Шевчук Ж.А., Шумлянський С.В. та ін.
Загалом необхідно підкреслити, що проблеми реалізації конституційно-правових засад мовної політики в Україні в роки її незалежності постійно порушують у засобах масової інформації окремі народні депутати України, державні службовці, лідери і представники політичних партій, інших громадських об’єднань.
У той же час аналіз засвідчує, що й сьогодні у правовій науці України недостатньо належних за рівнем і обсягом досліджень процесів конституційно-правового регулювання мовної політики та її реалізації, хоча успішне вирішення теоретичних і практичних проблем функціонування і розвитку державної мови та мов національних меншин є невід’ємною складовою реалізації такого важливого конституційного принципу як побудова в Україні суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
Враховуючи викладене, актуальною та нагальною є потреба в дослідженні обраної теми з подальшим розробленням науково-обгрунтованих положень, необхідних для більш успішного і ефективного забезпечення реалізації конституційно-правових засад мовної політики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає тематиці Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період
2004–2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року
№ 755, та Пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ на період 2010–2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347, основним напрямкам наукових досліджень та річним планам науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ (протокол № 7 від 28 квітня 2009 року) і внесено до переліку дисертаційних досліджень з проблем держави і права, затверджених у 2009 році Національною академією правових наук України № 185.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в узагальненні конституційно-правових засад функціонування і подальшого розвитку державної мови та мов національних меншин в Україні, виявленні основних тенденцій та особливостей цього процесу, визначенні його недоліків і виробленні практичних рекомендацій щодо їх усунення.
Відповідно до поставленої мети зроблено спробу вирішити такі задачі:
– дослідити ґенезу мовної політики в Україні та на основі законодавства України проаналізувати процес її здійснення в сучасних умовах;
– визначити наукові підходи до формування мовної політики в Україні;
– систематизувати методи здійснення наукових досліджень мовної політики в Україні;
– уточнити визначення поняття „мовна політика“, дати характеристику її ознак та складових;
– розглянути питання міжнародно-правового регулювання мовної політики та його вплив на формування мовної політики в Україні;
– обгрунтувати поняття „конституційно-правові засади мовної політики в Україні“ та розкрити зміст цих засад;
– висвітлити конституційне, законодавче та інше нормативно-правове регулювання мовної політики;
– сформулювати поняття „реалізація конституційно-правових засад мовної політики в Україні“;
– визначити форми та суб’єктів реалізації конституційно-правових засад мовної політики в Україні;
– обґрунтувати практичні рекомендації щодо формування і реалізації мовної політики на основі встановлених Конституцією України засад.
Об’єкт дослідження становлять суспільні відносини, що складаються у сфері мовної політики в Україні.
Предметом дослідження є конституційно-правові засади мовної політики та їх реалізація в Україні.
Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та задач дослідження використано філософсько-світоглядні, загальнонаукові та спеціально-наукові методи, зокрема: філософсько-правовий – для дослідження процесу становлення мовної політики в Україні, природи функціонування та розвитку державної мови і мов національних меншин (підрозділи 1.1, 1.2, 2.4, 2.5); формально-логічний і логіко-семантичний – для формулювання визначення окремих понять і поглиблення категоріально-понятійного апарату (підрозділи 2.1, 2.3, 3.1); порівняльно-правовий – для зіставлення форм, методів і засобів діяльності органів місцевого самоврядування, громадськості в різних регіонах держави щодо здійснення мовної політики в Україні (підрозділи 3.2, 3.3); системно-структурний та функціональний – для дослідження і аналізу процесу реалізації конституційно-правових засад мовної політики (підрозділи 3.2, 3.3); тлумачення (герменевтики) права – для з’ясування змісту правових норм, які регламентують питання функціонування і розвитку державної мови і мов національних меншин в Україні (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1); метод узагальнення – при підготовці висновків (висновки до розділів, загальні висновки); метод раціональної критики – при аналізі сутності положень регулювання мовної політики, встановлених окремими законами, іншими нормативно-правовими актами, що дало змогу виявити колізії, прогалини тощо (підрозділи 2.4, 2.5, 3.3); лінгвістичний метод – при обґрунтуванні необхідності внесення змін до частини другої статті 10 Конституції України.
У ході дослідження також використано методи аналізу і синтезу, індукції, дедукції та аналогії, порівняння при систематизації емпіричного матеріалу й отриманні власних теоретичних результатів для досягнення поставленої мети.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, Апеляційного суду Донецької області (одна справа), Конституційного Суду України (чотири справи), статистичні дані проведеного з 30 листопада до 7 грудня 2006 року опитування 2015 респондентів у 26 територіально-адміністративних суб’єктах України Центром соціологічних досліджень „Громадська думка“, результати анкетування 250 студентів Національної академії внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в науці конституційного права вперше комплексно розглянуто у теоретичному та прикладному аспектах питання конституційно-правових засад мовної політики та їх реалізації в Україні.
Найважливіші результати дисертаційного дослідження, теоретичні положення, висновки і пропозиції, які обумовлюють його новизну і які виносяться на захист, полягають у тому, що:
вперше:
– визначено поняття конституційно-правових засад мовної політики в Україні як встановлених Конституцією України основоположних правил регулювання та функціонування мовних відносин і розвитку державної мови і мов національних меншин;
– визначено поняття реалізації конституційно-правових засад мовної політики в Україні як втілення державою і суспільством встановлених Конституцією України основоположних правил регулювання мовних відносин, забезпечення ними функціонування і розвитку державної мови і мов національних меншин на основі норм законодавства і цілеспрямованої діяльності усіх суб’єктів реалізації конституційно-правових засад мовної політики;
удосконалено:
– поняття мовної політики в Україні, під яким автор пропонує розуміти сукупність норм Конституції України, законів, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування, прийнятих на її основі, та організаційних, ідеологічних, фінансово-економічних та інших заходів держави і суспільства, спрямованих на функціонування і розвиток мовних відносин;
– перелік суб’єктів реалізації конституційно-правових засад мовної політики в Україні. До таких належать: народ України; українська нація та національні меншини, що мешкають на території України; Президент України як глава держави; органи державної влади; народні депутати України; органи місцевого самоврядування; громадяни України; політичні партії й інші об’єднання громадян тощо;
– перелік складових мовної політики. До них належать: розробка і затвердження державних програм з розвитку мов; підготовка і обговорення в суспільстві концептуальних засад здійснення мовної політики; організація і забезпечення реалізації конституційно-правових засад мовної політики її суб’єктами; законодавче закріплення і безумовне забезпечення вільного володіння (усно та письмово) державною мовою (а за необхідності – мовами національних меншин) державними службовцями та посадовими особами органів місцевого самоврядування; формування державою у своїх громадян усіма доступними і можливими методами, засобами, способами переконання у необхідності (з метою збереження України як незалежної держави і забезпечення подальшого її розвитку) володіння, використання, застосування державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України; створення місцевих програм; збільшення частки державної мови у теле- та радіоефірі; матеріально-фінансове забезпечення втілення мовної політики тощо;
дістало подальшого розвитку:
– положення про відповідність конституційно-правових засад мовної політики в Україні нормам міжнародно-правових актів з мовних питань, про необхідність законодавчого регулювання зазначених засад та закріплення порядку їх реалізації з урахуванням вимог Європейської Хартії регіональних мов і мов меншин та забезпечення її перекладу українською мовою з мов оригіналу і повторної ратифікації Верховною Радою України;
– визначення і обґрунтування ознак мовної політики в Україні. До таких, крім уже достатньо досліджених, слід віднести: повне підпорядкування процесу здійснення мовної політики Конституції України; обов’язкове її ґрунтування на чинному українському законодавстві; відповідність мовної політики інтересам особи, суспільства, держави; науковість, взяття за основу передових досягнень юридичної, політологічної, соціологічної та інших наук, поєднаних з державними підходами до вирішення проблем стосовно державної мови і мов національних меншин; захист конституційних засад мовної політики від зовнішніх і внутрішніх впливів, спрямованих на дестабілізацію суспільства, створення в ньому соціально-політичної напруги;
– формулювання положення частини другої статті 10 Конституції України, яке запропоновано викласти у такій редакції: „Держава забезпечує функціонування і всебічний розвиток української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України“. Пропозиція полягає у зміні порядку слів цієї норми: замість „всебічний розвиток і функціонування“ запропоновано „функціонування і всебічний розвиток“.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, узагальнення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідній роботі – для подальшого теоретичного дослідження процесів формування та реалізації мовної політики на основі встановлених Конституцією України засад та вдосконалення форм здійснення мовної політики; у правотворчій діяльності – як матеріал при підготовці законопроектів про мови чи мовну політику в Україні; у правозастосовній діяльності – для підвищення ефективності реалізації конституційно-правових засад мовної політики центральними та місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, політичними партіями, іншими громадськими об’єднаннями; у навчально-виховному процесі для підготовки лекцій і при проведенні семінарських занять з дисциплін „Конституційне право України“, „Українська ділова мова“, підвищення правової культури студентів, виховання у них поваги до права і закону.
Крім того, результати дисертаційного дослідження використані при розгляді у Конституційному Суді України справи № 1-9/2011 (довідка про впровадження результатів дисертаційної роботи № 21-101-16/75 від 23 січня 2012 року), у навчально-виховній роботі Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ (довідка
№ 46/6-1119 від 17 жовтня 2011 року), внесені на розгляд Конституційної Асамблеї для підготовки змін до Конституції України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Інституту держави і права
ім. В. М. Корецького № 126/518 від 13 жовтня 2011 року).
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та пропозиції, викладені в дисертаційній роботі, були представлені на таких наукових конференціях, як: ІІІ Міжвузівська науково-практична конференція з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвячена Дню української писемності та мови „Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи“ (м. Київ, 9 листопада 2007 року); Науково-теоретична конференція „Філософські, методологічні та психологічні проблеми права“ (м. Київ, 26 січня 2008 року); ІV Міжвузівська науково-практична конференція з проблем розвитку та функціонування державної мови, присвячена Дню української писемності та мови „Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи“ (м. Київ, 7 листопада
2008 року); ІІ Всеукраїнська науково-теоретична конференція „Філософські, методологічні та психологічні проблеми права“ (м. Київ, 31 січня 2009 року); ІІІ Всеукраїнська науково-теоретична конференція „Філософські, методологічні й психологічні проблеми права“ (м. Київ, 23 квітня
2010 року); Всеукраїнська науково-практична конференція ННІЗДН НАВС „Державотворення та правотворення в період реформ: питання теорії та практики“ (м. Київ, 19 – 20 квітня 2012 року).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи опубліковані у дев’яти статтях, три із них надруковано у наукових фахових виданнях, рекомендованих МОНмолодьспорт України, та шість – в тезах науково-теоретичних і науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках викладено результати дослідження. Висновки, наведені наприкінці кожного з розділів, дають підстави для остаточних узагальнень.
Дослідженням встановлено, що:
1. На теренах України безперервно точилася боротьба українського народу за національне самовизначення, за власну мовну політику. Від давньоруської мови, яка була фактично державною в умовах Київської Русі, до української мови в статусі державної в роки існування Української Народної Республіки, і від проголошення у 20-х роках ХХ століття курсу так званої „українізації“ та його згортання і до визнання Конституцією України 1996 року української мови державною у незалежній Україні – такий, загалом, тривалий шлях становлення української державної мови та мовної політики в Україні.
2. Конституція України встановлює засади мовної політики на основі норм відповідних міжнародно-правових актів .
Україна як держава, що підписала і ратифікувала в установленому порядку міжнародно-правові акти, в яких порушуються питання мовної політики, вживає заходів для їх реалізації. Але положення Конституції України передбачають забезпечення всебічного розвитку державної мови і мов національних меншин та відповідальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, інститутів громадянського суспільства в межах Конституції України щодо їх реалізації, а вони, як і положення чинних законів та інших нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання мовних відносин, залишаються значною мірою проігнорованими і в багатьох випадках не виконуються.
3. В Україні здійснено значну кількість історичних, політологічних, соціологічних наукових досліджень з мовної політики і підготовлено відповідні рекомендації. Важливими є дослідження Куця О.М. „Мовна політика в державотворчих процесах України“, колективна монографія „Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом“, міжнародний проект „Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспекти та подальші перспективи“, монографія Нагорної Л.П. „Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики“ та інші.
У зазначених працях, разом із висвітленням окремих позитивних явищ у вирішенні мовних питань в Україні, наголошується, що органи державної влади не вживають належних і достатніх заходів для утвердження української мови у статусі державної як важливої складової державотворення і національної безпеки, а також для законодавчого регулювання мовної політики на основі засад, встановлених Основним Законом України.
Значно менше здійснено юридичних досліджень мовної політики в Україні та її конституційно-правового регулювання. Одним з найважливіших таких досліджень останнього часу стала монографія Ткаченка Є.В. „Конституційно-правове регулювання мовних відносин“, у якій висвітлюються концептуальні положення конституційно-правового регулювання мовних відносин і їх регулювання в окремих органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в сферах судочинства, освіти і інформаційного забезпечення.
4. Аналіз норм законів, в яких містяться норми про застосування державної мови і мов національних меншин, свідчить, по-перше, про необхідність їх приведення у відповідність із засадами мовної політики, встановленими Конституцією України. По-друге, про необхідність прийняття закону про мовну політику, який має захищати й утверджувати державну (українську) мову в Україні не лише як мову української нації, а й як держави, та ефективно сприяти розвитку мов національних меншин. По-третє, зважаючи на складність і важливість ефективної реалізації конституційно-правових засад мовної політики для побудови суверенної і незалежної України, постає необхідність створення центрального органу виконавчої влади з мовної політики. По-четверте, регулювання мовної політики не може базуватися тільки на бажанні її утвердження в державі тими чи іншими політичними силами, які перебувають у певний період при владі, а вимагає виваженого наукового підходу з урахуванням характерних для України ознак мовної політики та набутих нею особливостей. Питання мовної політики мають бути врегульовані невідкладно, оскільки мова пов’язана з усіма сферами суспільного життя, а невирішені мовні питання призводять до конфліктів в українському суспільстві. По-п’яте, законодавчими актами з мовної політики в Україні має бути передбачено конкретну (політичну, адміністративну і кримінальну) відповідальність посадових осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування за порушення конституційно-правових засад мовної політики і невиконання відповідних положень законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України з мовних питань.
5. Під час проведення наукових досліджень з мовної політики в Україні вчені застосовують сучасну наукову методологію конституційного права, яка включає трансформацію уже апробованих методів науки радянського державного права; запозичення позитивно зарекомендованої наукової методології, яка не визнавалася радянським державним правом, але практикувалася в зарубіжній науці конституційного права; використання методів, властивих іншим наукам, – соціології, політології, психології, статистиці, кібернетиці, теорії управління, синергетиці тощо.
Ці дослідження передбачають застосування діалектичного методу, а також системного, структурно-функціонального, порівняльно-правового, історично-ретроспективного, формально-догматичного, конкретно-соціологічного, прогностичного та інших методів.
6. На основі вивчення положень Конституції України, законодавчих та інших нормативно-правових актів, аналізу концептуальних положень досліджень мовної політики, визначено, що:
а) мовна політика в Україні – це сукупність норм Конституції України, законів, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування, прийнятих на її основі, та організаційних, ідеологічних, фінансово-економічних та інших заходів держави і суспільства, спрямованих на регулювання і функціонування мовних відносин.
Мовна політика має грунтуватися на встановлених Конституцією України засадах, які у свою чергу повинні бути захищені від зовнішніх і внутрішніх впливів, спрямованих на дестабілізацію в суспільстві та створення в ньому соціально-політичної напруги. З огляду на це мовна політика має спиратися в окремих випадках на державний примус, оскільки забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин належать до пріоритетів національних інтересів України;
б) до складових мовної політики в Україні можуть бути віднесені: розробка і затвердження державних програм з розвитку мов, підготовка і широке обговорення в суспільстві концептуальних засад мовної політики; створення місцевих мовних програм, збільшення частки державної мови у теле- та радіоефірі; організаційне і матеріально-фінансове забезпечення мовної політики; законодавче закріплення і безумовне забезпечення вільного володіння (усно та письмово) державною (українською) мовою (а за необхідності – мовами національних меншин) державними службовцями; формування державою у своїх громадян переконання у необхідності володіння, використання і застосування державної української мови з метою збереження України як незалежної держави і подальшого її розвитку;
в) конституційно-правові засади мовної політики в Україні – це встановлені Конституцією України основоположні правила регулювання та функціонування мовних відносин і розвитку державної мови і мов національних меншин;
г) реалізація конституційно-правових засад мовної політики в Україні – це втілення державою і суспільством встановлених Конституцією України основоположних правил регулювання мовних відносин, забезпечення ними функціонування і розвитку державної мови і мов національних меншин на основі норм законодавства і цілеспрямованої діяльності усіх суб’єктів реалізації конституційно-правових засад мовної політики;
д) до основних суб’єктів реалізації конституційно-правових засад мовної політики в України належать: народ України; українська нація та національні меншини; Президент України як глава держави; органи державної влади; народні депутати України; органи місцевого самоврядування; громадяни України; політичні партії й інші об’єднання громадян.
7. Здійснений аналіз аспектів формування і реалізації конституційних засад мовної політики в Україні дає підстави для внесення пропозицій щодо: а) викладення частини другої статті 10 Основного Закону України
у такій редакції: „Держава забезпечує функціонування і всебічний розвиток української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України“, що більше відповідатиме логіці її викладу, правилам української мови, а також юридичній логіці, оскільки спочатку забезпечується саме функціонування чогось, а вже потім його розвиток;
б) щодо необхідності здійснення кваліфікованого перекладу Європейської хартії регіональних мов або мов меншин українською мовою з мов оригіналу і забезпечення повторної її ратифікації Верховною Радою України, що дасть змогу суб’єктам реалізації мовної політики будувати і реалізовувати цю політику у повній відповідності з принципами, проголошеними зазначеною Хартією;
в) вироблення концепції державної мовної політики і прийняття на її основі нового закону про мови в Україні;
г) утворення в системі центральних органів виконавчої влади, зважаючи на історичні, політичні, культурні, правові, соціально-економічні обставини здійснення мовної політики в Україні, з метою її подальшого активного формування і реалізації в нових умовах життєдіяльності суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової Української держави, центрального органу з мовної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ажнюк Б. М. Мовна політика і верховенство права / Б. М. Ажнюк // Українська освіта в світовому часопросторі : матеріали Другого міжнар. конгр., 25–27 жовт. 2007 р. – К., 2007. – Кн. 1. – С. 42–43.
2. Ажнюк Б. М. Шляхи і методи розширення сфери застосування української мови: концептуальні й практичні аспекти / Б. М. Ажнюк // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. – К., 2008. – С. 343–366.
3. Алмаші І. М. Реалізація прав національних меншин в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / І. М. Алмаші. – Ужгород, 2006. – 227 с.
4. Баурінг Б. Мовна політика в Україні. Міжнародні норми та зобов’язання і український закон та законодавство / Б. Баурінг // Мовна політика та мовна ситуація в Україні: Аналіз і рекомендації / за ред.
Ю. Бестерс-Дільгер. – К., 2008. – С. 55–95.
5. Биков О. М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні: дис. ... кандата юрид. наук : 12.00.02 / О. М. Биков. – К., 2001. –
225 с.
6. Бідей О. Основні форми реалізації правової політики / О. Бідей // Право України. – 2006. – № 7. – С. 42–45.
7. Большой юридический словарь. – М. : ИНФРА–М, 1997. – 790 с.
8. Брицин В. Державна мова / В. Брицин // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України, Ін-т держави і права
ім. В. М. Корецького ; редкол. : Ю. І. Римаренко (відп. ред.) [та ін.]. – К., 1996. – С. 460.
9. Брицин В. Мовна політика (в Україні) / В. Брицин // Етнонаціональний розвиток України: терміни, визначення, персоналії / відп. ред. : Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. – К., 1993. – С. 586–587.
10. Брицин В. Мовна політика (в Україні) / В. Брицин // Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України, Ін-т держави і права
ім. В. М. Корецького ; редкол. : Ю. І. Римаренко (відп. ред.) [та ін.]. – К., 1996. – С. 533.
11. Василенко В. Які мови в Україні потребують особливого захисту. Колізія між національним законом і міжнародними зобов’язаннями держави [Електронний ресурс] . – Режим доступу : //http://observer.sd.org.ua/prn_news.php?id=9203. – Заголовок з екрану.
12. Вдовенко С. Щодо концептуальних підходів розвитку двосторонніх державно-національних взаємовідносин із зарубіжним українством (на прикладі українців Білорусі) / С. Вдовенко // Зб. наук. пр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К., 2003. – Вип. 2. – С. 64–73.
13. Висновок Науково-експертного відділу Верховної Ради України на проект Закону України „Про мови в Україні“: (нова редакція, поданий народним депутатом України В. Алексєєвим (реєстр. № 1167 від
22 травня 1997 року // Арх. Конституційного Суду України,
спр. № 1-6/99 (справа про застосування української мови).
14. Волкобой В. Рятуймося, українець іде – горлопанять „захисники“ другої державної / В. Волкобой // Україна молода. – 2008. – 26 груд.
15. Вступне слово Голови Верховної Ради України Литвина В. М. на парламентських слуханнях у Верховній Раді України 12 березня
2003 року // Обережно – мова!: матеріали парламент. слухань у Верховній Раді України 12 берез. 2003 р. – К., 2003. – С. 5–15.
16. Годованець В. Ф. Конституційне право України : навч. посіб. /
В. Ф. Годованець. – К. : МАУП, 2005. – 360 с.
17. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції Закону України від 21 червня 2001 року № 2539–ІІІ). – офіц. вид – К. : Концерн “Вид. дім“ Ін Юре”, 2004.
18. Декларація прав національностей України від 1 листопада
1991 року // Відом. Верх. Ради УРСР. – 1991. – № 53. – Ст. 799.
19. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня
1990 року // Відом. Верх. Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
20. Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин : Прийнята резолюцією 47/135 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1992 року // Відродження. – 1999. – № 2. – С. 37–40.
21. Державотворча й об’єднувальна функції української мови: реалії, здобутки, перспективи : матеріали міжнар. наук.-метод. семінару,
9–10 черв. 2009 р. – Ужгород : Ліра, 2009. – 489 с.
22. Дзюба І. Сучасна мовна ситуація в Україні: До змісту книги „Чи має українська нація перспективу?“ До розділу „Просвіта“ [Електроний ресурс]. – Режим доступу: // http://ukrlife.org/main/prosvita/dziuba/htm. – Заголовок з екрану.
23. Додаток 2: Відповіді респондентів на запитання анкети (одномірний розподіл, % ) // Мовна політика та мовна ситуація в Україні: Аналіз і рекомендації / за ред. Ю. Бестерс-Дільгер. – К., 2008. – С. 344–363.
24. Дроздовський Д. Залишки імперського палеозою / Д. Дроздовський // Дзеркало тижня. – 2008. – 23 лют.
25. Емірова А. Мовна ситуація та мовна політика в Криму / А. Емірова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – № 6. – С. 121–126.
26. Етнократологічний словник : енцикл.-довід. слов. / за ред. :
О. В. Антонюка, М. Ф. Головатого, Г. В. Щокіна. – К. : МАУП, 2007. – 576 с.
27. Європейська культурна конвенція, Париж, 19 грудня 1954 року // Зб. док. Ради Європи, ратифікованих Україною. – К., 2006. – С. 91–95.
28. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, Страсбург,
5 листопада 1992 року // Зб. док. Ради Європи, ратифікованих Україною. – К., 2006. – С. 423–440.
29. Євсєєва Г. П. Мовна політика в законодавчому просторі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // www.nbuv.gpv.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2008_2/doc/5/09.pdf. – Заголовок з екрану.
30. Євсєєва Г. П. Питання державної мовної політики у діяльності парламентських партій та блоків / Г. П. Євсєєва // Університетські наук. зап. : Часопис Хмельницьк. ун-ту управління та права. – 2010. – № 1. –
С. 196–202.
31. Євсєєва Г. П. Теоретичні засади державної мовної політики /
Г. П. Євсєєва // Університетські наук. зап. : Часопис Хмельницьк. ун-ту управління та права. – Хмельницький, 2008. – Спецвип. № 3. – ч. : 1. –
С. 85–87.
32. Жулинський М. Уявна загроза / М. Жулинський // День. – 2005. –
29 січ.
33. Заблоцький В. В. Мовна політика в Україні: стан та напрями оптимізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси“ / В. В. Заблоцький. – Х., 2007. – 17 с.
34. Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади : Затверджено Указом Президента України від 12 березня 1996 р. // Уряд. кур’єр. – 1996. – 28 берез.
35. Закон України „Про вибори народних депутатів України“ від
25 березня 2004 року № 1665–ІV // Відом. Верх. Ради України. – 2004. –
№ 27/28. – Ст. 366.
36. Закон України „Про Вищу раду юстиції“ від 15 січня 1998 року
№ 22-98–ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.
37. Закон України „Про громадянство України“ від 8 жовтня
1991 року № 1636–ХІІ (втратив чинність) // Відом. Верх. Ради України. – 1991. – № 50. – Ст. 701.
38. Закон України „Про державну службу“ від 16 грудня 1993 року № 3723–ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
39. Закон України „Про засади внутрішньої і зовнішньої політики“ від 1 липня 2010 року № 2411–VІ // Відом. Верх. Ради України. – 2010. – № 40. – Ст. 527.
40. Закон України „Про Збройні Сили України“ від 6 грудня 1991 року № 1934–ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1992. – № 9. – Ст. 108 ; 2000. –
№ 48. – Ст. 410.
41. Закон України „Про інформацію“ від 2 жовтня 1992 року
№ 2567–ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
42. Закон України „Про Кабінет Міністрів України“ від 7 жовтня
2010 року № 2591–VI // Офіц. Вісн. України. – 2010. – № 79. – Ст. 2792.
43. Закон України „Про міліцію“ від 20 грудня 1990 року № 565–ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
44. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні“ від
21 травня 1997 року № 280/97-ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1997. –
№ 24. – Ст. 170.
45. Закон України „Про місцеві державні адміністрації“ від 9 квітня 1999 року № 586–ХІV // Відом. Верх. Ради України. – 1999. – № 20/21. –
Ст. 190.
46. Закон України „Про об’єднання громадян“ від 16 червня 1992 року № 2460–ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
47. Закон України „Про освіту“ від 23 березня 1996 року № 1060–ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1991. – № 34. – Ст. 451; 1996. – № 21. – Ст. 84.
48. Закон України „Основи законодавства України про культуру“ від
14 лютого 1992 року № 2117–ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1992. –
№ 21. – Ст. 294 ; 1996. – № 21. – Ст. 84.
49. Закон України „Про основи національної безпеки України“ від
19 червня 2003 року № 964–IV (зі змінами) // Відом. Верх. Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351 ; 2006. – № 14. – Ст. 116.
50. Закон України „Про політичні партії в Україні“ від 5 квітня
2001 року № 2365–ІІІ // Відом. Верх. Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
51. Закон України „Про правовий статус закордонних українців“ від
4 березня 2004 року № 1582-IV // Відом. Верх. Ради України. – 2004. – № 25. – Ст. 343.
52. Закон України „Про прокуратуру“ від 5 листопада 1991 року
№ 1789–ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
53. Закон України „Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин“ від 15 травня 2003 року № 802–IV // Відом. Верх. Ради України. – 2003. – № 30. – Ст. 259.
54. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини“ 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
55. Закон України „Про Службу безпеки України“ від 25 березня
1992 року № 2229–ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1992. – № 27. –
Ст. 382.
56. Закон України „Про статус народного депутата України“ від
17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ // Відом. Верх. Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
57. Закон України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня
2010 року № 2453–VІ // Відом. Верх. Ради України. – 2010. – №№ 41–45. – Ст. 529.
58. Закон України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини“ від 23 грудня 1997 року № 776/97–ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
59. Закон Української РСР „Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР“ від 27 жовтня 1989 року
№ 8303–ХІ // Відом. Верх. Ради УРСР. – 1989. – № 45. – Ст. 624.
60. Закон Української РСР „Про мови в Українській РСР“
від 28 жовтня 1989 року № 8312–ХІ // Відом. Верх. Ради УРСР. – 1989. –
№ 45. – Ст. 631.
61. Заремба О. В. Роль зовнішніх чинників у політизації мовних проблем / О. В. Заремба, С. Ю. Римаренко // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. – К., 2008. – С. 235–280.
62. Заява МЗС України // ДІНАУ. – 2000. – 14 лют.
63. Звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України, Генерального прокурора України // Поточ. арх. Ком. Верх. Ради України з питань культури і духовності, вх. № 775, 2002 р.
64. Звернення оргкомітету Всеукраїнської Народної Ради „Захистимо Україну!“ до Верховної Ради України // Поточ. арх. Верх. Ради України,
вх. № 92447, 2006 р.
65. Звернення учасників Громадянського форуму „Русскому языку – свободу использования, развития и защиты“ до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України // Поточ. арх. Верх. Ради України, вх. № 97650, 2006 р.
66. Калиновська О. Мовна ситуація в сфері освіти / О. Калиновська // Мовна політика та мовна ситуація в Україні : Аналіз і рекомендації / за ред. Ю. Бестерс-Дільгер. – К., 2008. – С. 196–233.
67. Кафарський В. І. Політичні партії і питання про мови в Україні /
В. І. Кафарський // Держава і право : зб. наук. пр. – 2006. – Вип. 34: Юридичні і політичні науки – С. 556–565.
68. Качура О. „Українську мову потрібно зробити привабливою...“ /
О. Качура // Україна і світ. – 2000. – 5–11 лют.
69. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Д. А. Керимов: М. : Аванта, 2000. – 560 с.
70. Козієвська О. І. Особливості формування культури мовлення у професійній діяльності державних службовців: дис. ... кандидата наук з держ. упр. : 25.00.03 / О. І. Козієвська. – К., 2003. – 275 с.
71. Козюбра М. І. Реалізація Конституції України / М. І. Козюбра /
В. кн. : Конституційне право України: підруч. / За ред. В. Я. Тація,
В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К., 2000. – С. 52–62.
72. Колісник В. П. Конституційно-правові проблеми регулювання міжнаціональних відносин в Україні в умовах становлення правової держави : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук. : спец. 12.00.02 „Конституційне право; муніципальне право“ / В. П. Колісник . – Х., 2003. – 25 с.
73. Колісник В. Правове регулювання мовних відносин в Україні та проблеми його подальшого вдосконалення / В. Колісник // Вісн. Акад. правових наук України. – 1998. – № 4. – С. 81–91.
74. Колодій А. М. Принципи права України : монографія /
А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
75. Коментар до Конституції України / В. Б. Авер'янов [та ін.]; Ін-т законодавства Верх. Ради України. – 2 вид., випр. й доп. – К., 1998. – 410 с.
76. Конвенция об обеспечении прав лиц, принадлежащих к национальным меншинствам, Минск, 21 октября 1994 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – 2-е изд., доп. – М., 2002. – С. 852–866.
77. Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти, прийнята Генеральною конференцією ООН з питань освіти, науки і культури у Парижі 14 грудня 1960 року // Відродження. – 1999. – № 2. – С. 35–37.
78. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
зі змінами, внесеними Протоколом № 11, Рим, 4 листопада 1950 року //
Зб. док. Ради Європи, ратифікованих Україною. – К., 2006. – С. 46–63.
79. Конончук С. Політика багатокультурності та консолідація українського суспільства: проблеми і перспективи / С. Конончук // Регіональна політика України: формування соціогуманітарних пріоритетів розвитку / Укр. незалеж. центр політ. досліджень ; за заг. ред. Ю. Тищенко. – К., 2006. – С. 183–210.
80. Конституційне право України: акад. курс : підруч. :
у 2 т. Т. 2 / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2008. – 800 с.
81. Конституційне право України / за ред. В. Ф. Погорілка. – К. : Наук. думка, 1999. – 734 с.
82. Конституційне право України : підруч. для студ. вищ. навч. закладів України / за ред.: Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К. : Вид. Дім „Ін Юре“, 2002. – 544 с.
83. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України „Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України“ від 8 червня 1995 року // Відом. Верх. Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
84. Конституційный закон [Австрії] об общих правах граждан, для королевств и областей, представленніх в рейсхсрате, 12 декабря
1867 года // Собраніе конституціонныхъ актовъ. – М., 1905. – С. 98–100.
85. Конституція України / Офіц. вісн. України. – 2010. – № 72–1. –
Ст. 25–98.
86. Конституція України: наук.-практ. коментар / Акад. прав. наук. України; В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін [та ін.]; редкол.:
В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой [та ін.]. – Х. : Право; К. : ІнЮре, 2003. – 806 с.
87. Концепція державної мовної політики в Україні: [Проект] // Законодавство України : наук.-практ. коментарі. – 2006. – № 10. – С. 11–21.
88. Костицький М. В. Світоглядні та психологічні причини ігнорування української мови як офіційної / М. В. Костицький // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи : тези доп. ІІІ Міжвузів. наук.-практ. конф., Київ, 9 листоп. 2007р. / відп. ред. І. І. Марунич. – К., 2007. – С. 5–11.
89. Костицький М. В. Теоретичні і методологічні проблеми юридичної психології та педагогіки / М. В. Костицький // Юридична психологія і педагогіка. Наук. журнал. / Київський нац. ун-т внутрішніх справ. – 2009. – № 1. – С. 3–18.
90. Костицький М. Державна мова в Україні (політико-правовий огляд) / М. Костицький, В. Годованець, Т. Ткаченко // Політична думка. – 2000. –
№ 3. – С. 114–130.
91. Котигоренко В. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: Політологічний концепт / В. Котигоренко. – К. : Світогляд, 2004. – 722 с.
92. Кот С. Конституційний Суд: із історії прогнозованих рішень /
С. Кот // День. – 2007. – 20 квіт.
93. Кравченко В. В. Конституційне право України : навч. посіб. /
В. В. Кравченко. – вид. 4-е, випр. та доп. – К. : Атіка, 2006. – 568 с.
94. Крайовий устав Королівства Галіції і Володимерії з князівством Освітема і Затора і Великим князівством Кракова: Цісарський патент від
29 вересня 1850 року / Львівська нац. б-ка України імені В. Стефаника.
95. Кресіна І. О. Основні напрями правового регулювання мовної політики / І. О. Кресіна, В. П. Горбатенко // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. – К., 2008. – С. 335–342.
96. Кресіна І. О. Проблеми імплементації норм міжнародного права у національне законодавство про мови / І. О. Кресіна, В. А. Явір // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. – К., 2008. – С. 190–204.
97. Кримінально-процесуальний кодекс України (зі змінами і доповненнями). – офіц. вид. – К. : Вид. Дім „Ін Юре“, 2004. – 240 с.
98. Кулик В. Мовна політика та суспільні настанови щодо неї після Помаранчевої революції / В. Кулик // Мовна політика та мовна ситуація в Україні : Аналіз і рекомендації / за ред. Ю. Бестерс-Дільгер. – К., 2008. –
С. 11–54.
99. Куць О. М. Мовна політика в державотворчих процесах України : навч. посіб. для поглибл. вивч. студ. пробл. політології / О. М. Куць ; – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2004. – 276 с.
100. Лащенко Р. М. Лекції по історії українського права /
Р. М. Лащенко. – К. : Україна, 1998. – 254 с.
101. Левинський В. Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині / В. Левинський. – 2-е вид., доп. – Х. ; К. : ДВУ, 1930. – 93 с.
102. Лист Сумського обласного об’єднання Всеукраїнського Товариства „Просвіта“ ім. Тараса Шевченка // Поточ. арх. Верх. Ради України, вх. № 88990, 2006 р.
103. Лозинський М. Галичина в житті України / М. Лозинський. – Відень : Вид. Союзу визволення України, 1916. – 61 с.
104. Ляшенко Н. В. Русский язык как государственный язык Российской Федерации: Конституционно-правовой анализ: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.02 / Н. В. Ляшенко. – М., 2004. – 163 с.
105. Майборода О. М. Вступ / О. М. Майборода // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. – К., 2008. – С. 5–11.
106. Майданник О. О. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні / О. О. Майданник // Юридична енциклопедія. – К., 2001. – Т. 3. – С. 284–285.
107. Маляренко В. Про державну мову та перекладача у кримінальному процесі / В. Маляренко // Голос України. – 2006. – 21 верес.
108. Марусик Т. П. Практика регулювання мовної сфери: здобутки і проблеми / Т. П. Марусик // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. – К., 2008. – С. 113–123.
109. Масенко Л. Мовна ситуація в Україні: соціолінгвістичний аналіз / Л. Масенко // Мовна політика та мовна ситуація в Україні: Аналіз і рекомендації. – К., 2008. – С. 96–131.
110. Масенко Л. Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір /
Л. Т.Масенко ; Всеукр. т-во „Просвіта“ ім. Т. Шевченка. – К. : Вид. дім
„КМ Академія“, 2004. – 163 с.
111. Медведєв О. Мовна евтаназія / О. Медведєв // Дзеркало тижня. – 2010. – 25 вер.
112. Международный пакт о гражданских и политических правах: Принят резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН 16 дек. 1966 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – 2-е изд., доп. – М., 2002. – С. 52–67.
113. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах : Принят резолюцией Генеральной Ассамблеи ООН
16 дек. 1966 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – 2-е изд., доп. – М., 2002. – С. 43–51.
114. Миколюк О. „Експертиза на патріотизм“ / О. Миколюк // День. – 2010. – 6 жовт.
115. Михайленко А. Закон о языках: путь к объединению или сепаратизму / А. Михайленко // Судебно-юридическая газета. – 2010. –
25 окт.
116. Мовна політика та мовна ситуація в Україні: Аналіз і рекомендації / за ред. Ю. Бестерс-Дільгер. – К. : Вид. дім „Києво-Могилянська академія“, 2008. – 363 с.
117. Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. – К. : ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. – 398 с.
118. Мучник А. Г. Комментарий к Конституции Украины. Кн. 1 /
А. Г. Мучник. – 2-е изд., испр. и доп. – К. : Парламент. изд-во, 2003. – 399 с.
119. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття / І. Нагаєвський. – К. : Укр. письменник, 1994. – 414 с.
120. Нагорна Л. П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики / Л. П. Нагорна. – К. : Світогляд, 2005. – 315 с.
121. Нагорна Л. Проблема двомовності в Україні: чи є вихід із глухого кута? / Л. Нагорна // Людина і політика. – 2003. – № 6. – С. 3–14.
122. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про затвердження галузевої програми поліпшення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин на 2008–2011 роки“ від 26 травня 2008 року № 461 // Інформ. зб.
М-ва освіти і науки України. – 2008. – червень. – № 18.
123. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про затвердження заходів Міністерства освіти і науки України щодо реалізації положень і завдань Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004–2010 роки“ від 14 листопада 2003 року № 759 // Освіта України. – 2003. – № 87.
124. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про затвердження Положення про Міжнародний конкурс з української мови
ім. П. Яцика“ від 13 березня 2008 року № 168 // Офіц. вісн. України. – 2008. – № 53. – Ст. 1792.
125. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про підсумки проведення VII Міжнародного конкурсу з української мови імені
П. Яцика серед студентів“ від 14 березня 2007 року № 209 // Освіта України. – 2007. – 16 березня.
126. Национальные отношения: словарь / под общ. ред.
В. Л. Калашникова. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. – 208 с.
127. Никольский Л. Б. Язык в политике и идеологии стран Зарубежного Востока / Л. Б. Никольский. М. : Наука, 1996. – 196 с.
128. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. – К. : Аконіт, 1998.
129. Обережно – мова!: матеріали парламент. слухань у Верховній Раді України 12 берез. 2003 р. – К.: Парламент. вид-во, 2003. – 134 с.
130. Окрема думка судді Конституційного Суду України
Мироненка О. М. // Арх. Конституційного Суду України, спр. № 1-6/99 (спр. про застосування укр. мови).
131. Панченко В. Убивці мови / В. Панченко // День. – 2010. – 28 вер.
132. Пархоменко Н. М. Реалізація норм права / Н. М. Пархоменко // Юридична енциклопедія. – К., 2003. – Т. 5. – С. 246.
133. Пахльовська О. Російська мова і демократія: нерозв’язана дилема історії О. Пахльовська // День. – 2005. – 15 лют.
134. Пелагеша Н. Мова рідна і дві іноземні / Н. Пелагеша // День. –
2008. – 5 лип.
135. Перша періодична доповідь України про виконання Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин
(за 2006 рік) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.аdm.dp.gov.ua/OBLADM/Obldp.nsf/(DOCWEB)/25ACDE385120C320 C22572DE0046F48D. – Заголовок з екрану.
136. Питання організації виконання Закону України „Про громадянство України“: Указ Президента України від 27 березня 2001 року № 215 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 13. – Ст. 533.
137. Погорілко В. Ф. Конституційне право України: акад. курс: підруч. : у 2 т. Т. 1 / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко; за ред.
В. Ф. Погорілка. – К. : Юрид. думка, 2006. – 544 с.
138. Погорілко В. Ф. Конституційні норми / В. Ф. Погорілко // Юридична енциклопедія. – К., 2001. – Т. 3. – С. 284.
139. Політична наука : словник : категорії, поняття і терміни / за ред.
Б. Кухти. – Львів : Кальварія, 2003. – 498 с.
140. Політичні партії України: в 3 т. / уклад.: Ю. Шайгородський. – Х. : Укр. центр політ. менеджменту, 2005. – Т. 3.
141. Політологічний словник : навч. посіб. для студ. вищ. навч.
закл. / за ред.: М. Ф. Головатого, О. В. Антонюка. – К. : МАУП, 2005. – 791 с.
142. Положення про Державний комітет України у справах національностей та міграції, затверджене Указом Президента України від
28 жовтня 1996 року, № 1001/96 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon 1. zada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=1001%2F96. – Заголовок з екрану.
143. Положення про Міністерство культури і туризму України : Указ Президента України від 2 грудня 2005 року № 1688 // Офіц. вісн. України. – 2005. – № 49. – Ст. 3500.
144. Положення про порядок розгляду питань, пов’язаних з громадянством України: Указ Президента України від 31 березня 1992 року № 196 // Зб. указів Президента. – 1992. – № 1.
145. Полянський П. Б. Задоволення освітньо-мовних потреб національних меншин в Україні / П. Б. Полянський // Реалізація державної мовної політики України та положень протоколів міжурядових (Змішаної Українсько-Угорської, Змішаної Українсько-Румунської, Двосторонньої Українсько-Словацької) комісій з питань забезпечення прав національних меншин щодо вивчення української мови як державної в загальноосвітніх навчальних закладах Закарпатської області з навчанням мовами національних меншин : матеріали міжнар. наук.-метод. семінару, 9–10 черв. 2009 р., м. Ужгород, Україна / за ред. Ю. В. Герцога. – Ужгород, 2009. –
С. 28–35.
146. Попок А. Нормативно-правова база організації співпраці із закордонним українством на сучасному етапі / А. Попок // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2001. – № 1 – С. 123–130.
147. Постанова Верховної Ради України „Про рекомендації парламентських слухань „Про функціонування української мови в Україні“ від 22 травня 2003 року № 886–IV // Відом. Верх. Ради України. – 2003. –
№ 38. – Ст. 325.
148. Постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад“ від 30 вересня
2009 року № 1033 // Офіц. вісн. України. – 2009. – № 75.– Ст. 2569.
149. Постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1922
і 26 жовтня 2001 року № 1440“ від 26 липня 2006 року № 1035“ // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 31 – Ст. 91.
150. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року“ від 26 липня 2006 року № 1034 // Офіц. вісн. України. – 2006. –
№ 31. – Ст. 2209.
151. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови“ від 8 вересня 1997 року № 998 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua. – Заголовок з екрану.
152. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на
2004–2010 роки“ від 2 жовтня 2003 року № 1546// Офіц. вісн. України. – 2003. – № 40. – Ст. 2105.
153. Постанова Кабінету Міністрів України „Про встановлення розміру стипендій Президента України переможцям Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика“ від 20 серпня 2008 року № 738 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://storinka–m.kiev.ua/artnews1648.php. – Заголовок з екрану.
154. Постанова Ради Міністрів України „Про Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року“ від 12 лютого 1991 року № 41 // Зб. постанов Уряду Української РСР. – 1991. – № 4. – Ст. 25.
155. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України“ від 19 грудня
2006 року № 1757 // Офіц. вісн. України – 2006. – № 51. – Ст. 3410.
156. Проект Закону України „Про внесення змін до Конституції України“ // Офіц. вісн. Президента України. – 2009. – № 8. – С. 4–31.
157. Проект Закону України „Про мови в Україні“: (нова редакція), Реєстр. № 1167 від 22 трав. 1997 року // Арх. Конституційного Суду України, спр. № 1-6/99 (спр. про застосування укр. мови).
158. Проект Закону України „Про мови в Україні“, реєстр. № 1015–3 від 7 вер. 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.go.ua. – Заголовок з екрану.
159. Проект Концепції державної мовної політики в Україні // Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. – К., 2008. – С. 390–397.
160. Рабинович П. М. Застосування правових норм / П. М. Рабинович // Юридична енциклопедія. – К., 1999. – Т. 2. – С. 528.
161. Радевич-Винницький Я. Україна: від мови до нації /
Я. Радевич-Винницький. – Дрогобич : Відродження, 1997. – 359 с.
162. Рамкова конвенція пр