Особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників в умовах ринкової економіки

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Бойченко Ганна Миколаївна

УДК 349.2

Особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників в умовах ринкової економіки

Спеціальність 12.00.05 трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Обушенко Олександр Миколайович

ХАРКІВ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.4
Розділ 1. Соціально-правова характеристика пільгового забезпечення працівників...11
1.1. Історичні передумови існування особливостей правового регулювання пільгового забезпечення працівників..11
1.2. Об’єктивна зумовленість і сутність правового регулювання пільгового забезпечення працівників.30
1.3. Поняття і значення правового регулювання пільгового забезпечення працівників.45
Висновки до розділу 1.64

Розділ 2. Особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників у ринкових умовах ..68
2.1 Класифікація та значення підстав правового регулювання пільгового забезпечення працівників.68
2.2. Об’єктивні особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників.99
2.3. Суб’єктні особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників...108
2.4. Шляхи вдосконалення правового регулювання пільгового забезпечення працівників на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні.162
Висновки до розділу 2...174

ВИСНОВКИ178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...182

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КЗпП Кодекс законів про працю України
Проект ТК України проект Трудового кодексу України

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасними пріоритетами України є вступ до провідних європейських інституцій. Із цією метою в державі запроваджено важливі перетворення в економічній, соціальній, правовій і політичній сферах. Потреби сьогодення вимагають удосконалення правового механізму регулювання всіх суспільних відносин. Найважливішими й найпоширенішими з них є відносини в царині праці, що зачіпають інтереси майже кожного громадянина України. Проте саме тут сьогодні існує низка проблем, які не дозволяють повною мірою реалізувати закріплені Конституцією України права, свободи й законні інтереси громадян, створити необхідні умови для гідного використання працівником своїх здібностей та особистого потенціалу.
Зміни, що відбуваються в суспільстві й економіці країни, поява різноманітних форм підприємницької діяльності, втрата державою функції єдиного роботодавця, зниження рівня нагляду й контролю у сфері праці призвели до того, що існуючі для певних категорій найманих працівників (жінки, молодь, інваліди та ін.) пільги часто стали перетворюватися на свою протилежність: вони хоча формально й захищають працюючих, у дійсності ж знижують їх шанси на ринку праці. Ось чому проблема гідного й дійового пільгового забезпечення працівників набуває все більшої актуальності.
Посилення соціально-правового захисту працівників, забезпечення безперешкодної реалізації їх прав і законних інтересів, подальший розвиток нормативно-правового забезпечення трудових і пов’язаних з ними відносин обумовлюють потребу пошуків нових підходів до з'ясування суті, змісту й особливостей правового регламентування пільгового забезпечення вказаних індивідів. Адже саме через помірковані ефективні пільги можна впливати на розвиток відносин у вигідному для суспільства й держави напрямку, сприяти процесу реформування економіки й одночасно посилювати соціальний захист особи.
Окремі питання правового регулювання пільгового забезпечення працівників були предметом дослідження у наукових роботах таких фахівців у сфері трудового права, права соціального забезпечення, теорії держави та права, як-то: М.Г.Александров, С.С.Алексєєв, В.С.Андрєєв, В.А.Ачаркан, М.Й.Бару, Н.Б.Болотіна, В.С.Венедіктов, І.А.Вєтухова, К.М.Гусов, А.Д.Зайкін, М.І.Іншин, С.Ф. Кечек’ян, В.В. Лазор, Л.І.Лазор, Р.З.Лівшиць, П.Д.Пилипенко, С.М.Прилипко, В.І.Прокопенко, О.І.Процевський, О.Ф.Скакун, Є.О.Субботін, Г.І.Чанишева, О.М.Ярошенко та ін. Однак, незважаючи на вагомі здобутки вказаних науковців, слід зауважити, що в нашій країні немає жодного комплексного дослідження в зазначеній царині.
Робота в цьому напрямку є досить складною за своєю сутністю й вимагає застосування науково виважених, серйозно аргументованих підходів. Дане дослідження не претендує на виключну повноту висвітлення всієї проблеми, але містить певні кроки, які допоможуть вирішити вказані соціальні питання.
Актуальність дисертаційної роботи полягає в (а) науковій і практичній важливості вивчення проблем правової регламентації пільгового забезпечення працівників; (б) сприянні досконалості нормативно-правового забезпечення в досліджуваній царині; (в)нагальній потребі посилення соціально-правового захисту працівників, забезпечення безперешкодної реалізації їх трудових прав і законних інтересів; (г) необхідності створення ефективної системи стимулювання роботодавця до додержання вимог трудового законодавства у сфері пільгового забезпечення праці; (д) усуненні прогалин існуючого теоретично-методологічного підґрунтя для здійснення правових реформ щодо забезпечення працівників пільгами.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.1.1Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №755 від 5 липня 2004 р., та п.п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 2010 роки, схвалених ученою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р., а також планів наукових досліджень кафедри трудового, екологічного й аграрного права і науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті сутності і значення правового регулювання пільгового забезпечення працівників та розробці конкретних практичних рекомендацій і наукових пропозицій з розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.
Для її досягнення в дисертації ставляться такі завдання:
визначити історичні передумови, об’єктивну необхідність і соціально-правову характеристику правового регламентування пільгового забезпечення працівників у ринкових умовах;
визначити поняття «правове регулювання пільгового забезпечення працівників», розкрити його особливості й основні критерії;
з’ясувати зміст правового впорядкування пільгового забезпечення працівників;
розкрити сутність, специфіку й мету правового регламентування пільгового забезпечення працівників;
виявити підстави правової регламентації цього забезпечення й розкрити їх сутність;
розробити пропозиції щодо подальшого вдосконалення трудового законодавства України у сфері правового регулювання забезпечення працівників пільгами.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі пільгового забезпечення працівників.
Предметом дослідження є особливості правового регламентування забезпечення працівників пільгами в процесі їх трудової діяльності.
Методи дослідження. У процесі дослідницької роботи автор оперував як загальнонауковими методами пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, що вивчається, так і окремими, спеціальними методами наукового пізнання. Засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу, дозволили проаналізувати пільгове забезпечення як цілісне правове явище (підрозділи 1.2; 1.3), визначити мету правового впорядкування пільгового забезпечення (підрозділ 1.2) та його завдання (підрозділ 1.3). Логіко-семантичний метод поглиблено допоміг вивчити понятійний апарат правового регулювання забезпечення працівників пільгами (підрозділи 1.2; 1.3). Порівняльно-правовий став у нагоді для порівняння національного законодавства, що регламентує пільгове забезпечення працівників, з міжнародними актами й зарубіжним законодавством, що стосуються цієї царини (підрозділ 2.4). За допомогою історичного методу були виявлені й охарактеризовані історичні передумови правового регулювання пільгового забезпечення працівників (підрозділ 1.1). Метод ототожнення дозволив визначити підстави правової регламентації пільгового забезпечення працівників і скласти їх класифікацію (підрозділи 2.1; 2.2; 2.3).
Положення й висновки дисертації ґрунтуються на нормах міжнародно-правових актів, Конституції України, законів і підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують пільгове забезпечення працівників.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням особливостей правового регулювання пільгового забезпечення працівників в умовах ринкової економіки. У результаті проведеної дослідницької роботи сформульовані нові наукові положення й висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
вперше пільгове забезпечення працівників у трудовому праві представлено під кутом зору сукупності правових засобів щодо впорядкування трудових відносин і наділення спеціальним статусом працівників певної категорії з метою усунення їх нерівності з іншими;
вперше сформульовано причини особливостей пільгового забезпечення у трудовому праві, проведено їх класифікацію на (а)стійкі, що передбачають необхідність регулювання пільгового забезпечення праці окремих категорій працівників спеціальними нормами незалежно від рівня розвитку економіки, і (б)нестійкі, зумовлені сучасним розвитком техніки;
удосконалено наукове обґрунтування об’єктивної необхідності існування забезпечення працівників пільгами, що пояснюється розвитком суспільної організації праці, розподілом у ній праці з різним ступенем її механізації, різним характером і соціальним значенням, об'єктивним існуванням шкідливих і небезпечних умов праці, а також залученням до виробництва таких працівників, які за наявності прагнення виконувати роботу, встановлену в трудовому договорі, фізіологічно до цього не здатні на одному рівні з іншими працівниками з причини існування низки фізіологічних і статевовікових особливостей організму;
дістала подальшого розвитку універсальна класифікація підстав правового регулювання пільгового забезпечення залежно від обумовленості особи працівника;
удосконалено наукове обґрунтування тісного зв’язку між правовим регулюванням пільгового забезпечення й диференціацією правового впорядкування трудових відносин;
вперше наведено аргументи, що суб'єктні підстави правового регламентування забезпечення працівників пільгами можуть бути як основними, так і додатковими;
удосконалено визначення пільг у трудовому праві, розкрито їх зміст, проаналізовано співвідношення із суміжними правовими явищами, обґрунтовано доцільність поділу пільг залежно від об’єму пільгового забезпечення на основні та додаткові;
вперше комплексно обґрунтована необхідність упровадження низки заходів, спрямованих на вдосконалення правового регулювання пільгового забезпечення працівників в умовах ринкової економіки;
дістали подальшого розвитку пропозиції щодо уточнення чинних і розробки нових нормативно-правових актів з метою належного правової регламентації пільгового забезпечення працівників.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки й пропозиції, викладені в дисертації, можуть використовуватись:
а) у науково-дослідницькій сфері для подальшого опрацювання проблем правового регулювання забезпечення працівників пільгами;
б) у правотворчості в процесі підготовки проектів і вдосконалення чинних законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, насамперед КЗпП України й нового Трудового кодексу України;
в) у правозастосовній діяльності під час втілення приписів нормативно-правових актів у практику конкретних трудових відносин щодо пільгового забезпечення працівників;
г) у навчальному процесі при вивченні навчальних дисциплін, як «Трудове право України», «Право соціального забезпечення», у вищих юридичних навчальних закладах та на юридичних факультетах, а також при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій з трудового права;
д) у правовиховній царині в процесі підвищення рівня правової культури працівників і роботодавців.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки знайшли відбиття в наукових публікаціях, а також доповідях на науково-практичних конференціях: «Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах» (Суми, 2005), «Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності» (Харків, 2006). Обговорення результатів проведеного дослідження здійснювалось на засіданнях кафедри трудового, аграрного та екологічного права й науково-дослідної лабораторії з проблем розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення й результати дисертації викладені в п’яти статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань, та в тезах доповіді на науково-практичній конференції.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 2-х розділів‚ що об’єднають 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 199 сторінок. Список використаних літературних джерел складається із 228 найменувань і займає 18 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розуміння й удосконалення правового регулювання пільгового забезпечення працівників в ринкових умовах. Основні з них наводимо нижче:
1. Пільгове забезпечення в трудовому праві виникло з появою перших законодавчих актів про працю. Це пояснюється тим, що правове впорядкування трудових відносин спочатку мало сегментарний характер, який спричиняв необхідність у пільговому забезпеченні окремих категорій працівників. Окремі підстави для такого забезпечення (наприклад, статевовікові особливості організму працівника, умови праці) залишилися незмінними й до сьогодення.
2. Мета пільгового забезпечення є ефективним регламентуванням трудових відносин шляхом урахування й наступної компенсації в правових нормах особливостей і відмінностей, що мають місце під час трудової діяльності в ринкових умовах. Цим зумовлена об'єктивна необхідність пільгового забезпечення в трудовому праві як правовому механізмі, який забезпечує дотримання одного з основоположних принципів у сфері праці принципу соціальної справедливості як одного з чинників стабільності будь-якого демократичного суспільства.
Причини особливостей пільгового забезпечення у трудовому праві можна розділити на (а) стійкі, що передбачають необхідність регулювання пільгового забезпечення праці окремих категорій працівників спеціальними нормами незалежно від рівня розвитку економіки, і (б) нестійкі причини зумовлені сучасним розвитком техніки.
3. Забезпечення працівників певними пільгами об'єктивно зумовлено розвитком суспільної організації праці, розподілом робіт з різним ступенем механізації, різним характером і соціальним значенням, об'єктивним існуванням шкідливих і небезпечних умов праці, а також залученням до виробництва осіб, які за наявності прагнення виконувати роботу, визначену в трудовому договорі, фізіологічно не в змозі її виконувати на одному рівні з іншими працюючими з причини існування особливостей організму (жінки, неповнолітні, інваліди та ін.).
4. Пільгове забезпечення працівників становить собою сукупність правових засобів щодо впорядкування трудових відносин і наділення спеціальним статусом певної категорії осіб з метою усунення нерівності з іншими працюючими. Правове регламентування забезпечення працівників пільгами це правовий механізм установлення, обліку й компенсації особливостей об’єктивного й суб’єктного характеру, існування яких надає право працюючому на отримання відповідних пільг.
5. Поглиблене вивчення правового регулювання пільгового забезпечення працівників крізь призму критеріїв диференціації допомогло зробити висновок, що об'єктивна й суб'єктна диференціація поряд зі своїми загальними критеріями виявляється в зазначених відносинах також у специфічних особливостях. Це дозволяє вести мову про існування специфічних самостійних підстав правової регламентації забезпечення працівників пільгами. Отже, критерії пільгового забезпечення є результатом дії загальних критеріїв диференціації трудового права на правове регулювання пільгового забезпечення працівників і появи на цій підставі як похідних від загальних, так і якісно нових критеріїв правового впорядкування забезпечення працюючих відповідними пільгами.
6. Вважаємо за необхідне доповнити КЗпП України і проект ТК України статтею, яка розкривала б зміст особливостей правового регулювання пільгового забезпечення працівників. Пропонується закріпити її в такій редакції: «Особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників це норми: а) спрямовані на забезпечення необхідного життєвого рівня пільгових категорій працівників; б) що передбачають для окремих категорій додаткові правила; в) які деталізують порядок і методи застосування пільг, пристосовують їх до певних особливостей пільгових категорій працівників; г) що в установлених випадках створюють простір у легальному виборі альтернативи правової поведінки з метою більш повного задоволення потреб та інтересів працівника».
7. Підстави правового регулювання пільгового забезпечення залежно від обумовленості особистості працівника можна поділити на об’єктивні й суб’єктні.
До об'єктивних підстав належить пільгове забезпечення у зв’язку з виконанням робіт важких, зі шкідливими й небезпечними умовами праці або в особливих природно-кліматичних і територіальних умовах. У свою чергу, в такій об’єктивній підставі правового регулювання пільгового забезпечення, як виконання робіт в особливих природно-кліматичних і територіальних умовах, можна вирізнити ще й додаткові підстави, зокрема залежність: а) від територіального місцезнаходження роботи; б) від правового статусу території її виконання; в) від правового положення, встановленого на території виконання роботи. Пільгове забезпечення залежно від особливостей територіального місцезнаходження роботи має місце у разі виконання робіт у (а) гірських районах, (б) зоні відчуження чи території радіоактивного забруднення, (в) умовах військового стану, введеного на конкретній території.
Суб'єктним підставам правової регламентації забезпечення працівників пільгами також властиві такі підстави, як основні й додаткові. Перша група це основні (загальні) критерії, до яких належать статевовікові й фізіологічні особливості працюючого (стать, вік, стан здоров'я). Друга група становить собою додаткові (спеціальні) критерії, які охоплюють такі ознаки, як громадянство, освіта чи її здобуття без відриву від виробництва, наявність сімейних обов’язків, кваліфікація особи й показники її праці, тривалість роботи на конкретному підприємстві та ін.
Деякі з підстав правового регулювання пільгового забезпечення працівників можна тільки умовно віднести до однієї з названих вище груп. Причому суб'єктні підстави завжди можуть бути розкриті повніше лише при одночасному розгляді якого-небудь об'єктивного чинника.
8. Залежно від обсягу забезпечення працівників пільгами, останні можна поділити теж на основні й додаткові. Під основними слід розуміти винятки із загальних норм, які поширюються на всіх представників певної категорії пільговиків (наприклад, працюючих жінок, інвалідів та ін.). Під додатковими пільгами мається на увазі усунення для певної категорії пільговиків тих пільг, що мають на меті встановлення ще ширших і ефективніших переваг, а ніж це передбачено основними пільгами.
9. Цілі правового регулювання пільгового забезпечення працівників: (а) поступовий перехід від суто адміністративно-розподільчих до переважно економічних методів мобілізації й використання ресурсів соціальної сфери; (б) переорієнтація системи соціально-правового захисту на надання допомоги працездатним в організації їх праці й залученні до виробництва; (в)використання адресних соціальних програм для найбільш уразливих верств населення, що потребують забезпечення відповідними пільгами.

Список використаних джерел
1. Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований. М.: Мысль, 1986. 330 с.
2. Васильев A.M. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. М.: Юрид. лит., 1976. 264 с.
3. Киселев И.Я. Трудовое право России: Историко-трудовое исследование: Учеб. пособие. М.: Норма, 2001. 371 с.
4. Устав о промышленности // Свод законов Российской империи. СПб.: Русское Книжное Товарищество «Деятель», 1913. Т. 11. 1148 с.
5. Богдан В.И. Трудовое законодательство России. Историко-правовой анализ. М.: Ось-89, 2003. 192 с.
6. Декрет Совета Народных Комиссаров о восьмичасовом рабочем дне // СУ РСФСР. 1927. № 1. Ст. 10.
7. Кодекс законов о труде РСФСР: утв. постановлением ВЦИК от 10.12.1918 г. // Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства РСФСР. 1918. №87 88. Ст. 905.
8. Про об’єднання діяльності УРСР і РРФСР: Постанова Всеукрревкома від 27.01.1920 р. // СУ Всеукрревкома. 1920. Изд. 1. №1. Ст. 7.
9. Лушников А.М., Лушникова М.В. Курс трудового права: В 2 т. Т.1. М.: Проспект, 2003. 512 с.
10. Кодекс законов о труде РСФСР от 30.10.1922 г. // СУ РСФСР. 1922. №70. Ст. 903.
11. Кодекс законів про працю УРСР: затв. постановою ВУЦВК від 02.12.1922 р. // Збірник законів УСРР. 1922. №52. Арт. 751.
12. Каминская П.Д. Советское трудовое право: Обзор действующего законодательства с практическими комментариями. Х.: Юриздат, 1927. 472 с.
13. Догадов В.М. Очерки трудового права. М.: ВЦСПС, 1927. 81 с.
14. Пашерстник А.Е. Теоретические вопросы кодификации общесоюзного законодательства о труде. М.: Изд-во АН СССР, 1955. 232 с.
15. Левиант Ф.М. Единство и дифференциация советского трудового права // Вестник Ленингр. ун-та. 1958. №23. С. 93 99.
16. Толкунова В.Н. Дифференциация правового регулирования женского труда // Сов. гос-во и право. 1968. №11. С. 45 51.
17. Шебанова А.И. Дифференциация правового регулирования труда молодежи // Сов. гос-во и право. 1970. №5. С. 121 125.
18. Лившиц Р., Никитинский В. Реформа трудового законодательства: вопросы теории // Соц. труд. 1989. №1. С. 78 84.
19. Рабинович-Захарин С.Л. К вопросу о дифференциации советского трудового права // Вопр. сов. гражд. и труд. права. М.: Изд-во АН СССР, 1952. С. 95 110.
20. Каринский С.С. Дифференциация и унификация советского трудового законодательства // Правоведение. 1966. №3. С. 46 53.
21. Бегичев Б.К. Субъектная дифференциация правового регулирования в советском трудовом праве // Сб. учен. тр. Свердл. юрид. ин-та. 1964. Вып. 2. С. 136 144.
22. Кодекс законів про працю України // Відом. Верховн. Ради УРСР. 1971. Дод. до №50. Ст. 375.
23. Мужикова Л.А. Проблемы регулирования рабочего времени в СССР. М.: Юрид. лит., 1969. 306 с.
24. Алексеев С.С. Структура советского права. М.: Юрид. лит., 1975. 263 с.
25. Шрейдер Ю.А., Шаров А.А. Системы и модели. М.: Радио и связь, 1982. 152 с.
26. Могилевский В.Д. Методология систем. М.: Экономика, 1999. 248 с.
27. Сетров М.И. Методологические принципы построения единой организационной теории // Вопросы философии. 1969. №5. С. 28 36.
28. Садовский В.Н. Системы и структуры как специфические предметы современного научного знания // Проблемы исследования систем и структур. М., 1965. С. 40 47.
29. Садовский В.Н. Основания общей теории систем. М. Высш. шк., 1974. 279 с.
30. Карасев Я.А., Гуляев Г.И. Основные принципы советского трудового права. М.: Госюриздат, 1957. 74 с.
31. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. М.: Юрид. лит., 1977. 215 с.
32. Гусов К.Н. Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учебник. М.: Юристъ, 2001. 495 с.
33. Трудовое право России: Учебник / Отв. ред. Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. М.: ИНФРА-М*Норма, 1998. 473 с.
34. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. Введение. Сущность социалистического права: Учеб. пособ. Вып. 1. Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1964. 265 с.
35. Юдельсон К.С. Советский гражданский процесс. М.: Госюриздат, 1956. 439 с.
36. Морейн И.Б. Перевод на другую работу. М.: Юрид. лит., 1965. 207 с.
37. Лушников А.М., Лушникова М.В. Курс трудового права: В 2 т. Т.2. М.: Проспект, 2003. 460 с.
38. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. Изд. 2-е. Т. 37. М.: Политиздат, 1965. 599 с.
39. Васильев A.M. О правовых идеях-принципах // Сов. гос-во и право. 1975. №3. С. 10 15.
40. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций: В 2-х т Т. 1. Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1972. 396 с.
41. Керимов Д.А. Кодификация и законодательная техника. М.: Госюриздат, 1962. 104 с.
42. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. Х.: Консум, 2000. 704 с.
43. Загальна теорія держави і права: Підручник / За ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. Х.: Право, 2009. 584 с.
44. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (зі схемами, кросвордами, тестами): Підручник. К.: Кондор, 2002. 353 с.
45. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. 7-е изд. СПб.: Питер, 2004. 510 с.
46. Вишневский А.Ф. Общая теория государства и права: Учеб. пособие. 2-е изд., дополн. Мн.: Амалфея, 2004. 688 с.
47. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. М.: Юрид. лит., 1982. 152 с.
48. Войтинский И.С. Трудовое право СССР. М., Л.: Гос. изд-во, 1925. 364 с.
49. Советское трудовое право / Под ред. Н.Г. Александрова. М.: Юрид. лит., 1972. 576 с.
50. Андреев B.C., Пашков А.С., Смирнов О. В., Смолярчук В.И. Проблемы общей части советского трудового права // Правоведение. 1980. №3. С. 70 75.
51. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.С. Пашкова. М.: Юрид. лит., 1976. 242 с.
52. Колодій А.М. Принципи права України. К.: Юрінком Інтер, 1998. 208 с.
53. Трудовое право России: Учебник / Отв. ред. Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. М.: ИНФРА-М: Норма, 1999. 493 с.
54. Прокопенко В.И. Основные принципы трудового права. К.: Вища школа, 1969. 126 с.
55. Лушникова M.B., Лушников A.M., Тарусина Н.Н. Единство частных и публичных начал в правовом регулировании трудовых, социально-обеспечительных и семейных отношений: История, теория и практика (сравн.-правовое исслед.). Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2001. 412 с.
56. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. М.: Наука, 1978. 368 с.
57. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до 2-го читання від 02.10.2008 р.) // http://www.rada.gov.ua.
58. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. М.: Госюриздат, 1961. 187 с.
59. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. Т.1. М.: Юрид. лит., 1981. 359 с.
60. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. М.: Юрид. лит., 1972. 288 с.
61. Молодцов М.В., Головина С.Ю. Трудовое право России: Учебник. М.: Норма, 2003. 626 с.
62. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України: Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. Х.: Вид-во ФІНН, 2009. 728 с.
63. Конституція України // Відом. Верховн. Ради України. 1996. №30. Ст. 141.
64. Словарь иностранных слов. М.: Русский язык, 1988. 790 с.
65. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. К.: Укр. енцикл., 2001. Т. 3. 792 с.
66. Юридичний словник-довідник / За ред. Д.С. Шемшученка. К.: Феміда, 1996. 694 с.
67. Словарь по трудовому праву / Отв. ред. Ю.П. Орловский. М.: Изд-во БЕК, 1998. 600 с.
68. Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. К.: Гол. ред. Укр. рад. енциклопедії, 1977. 1211 с.
69. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 05.10.2000 р., №2017-III // Відом. Верховн. Ради України. 2000. №48. Ст. 409.
70. Пересунько В.І. Щодо поняття юридичних гарантій та їх класифікації // Вісник Київського ун-ту ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. 2002. №48. С. 312 315.
71. Ожегов С.И. Словарь русского языка. М.: Русский язык, 1990. 750 с.
72. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я. Сухарев. 2-е изд. доп. М.: Сов. энцикл. 1987. 527 с.
73. Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. К.: Юрінком Інтер, 1998. 219 с.
74. Флейшиц Е. А. Соотношение правоспособности и субъективных прав // Вопросы общей теории советского права. Сборник статей / Под ред. С.Н. Братуся. М.: Госюриздат, 1960. С. 255 283.
75. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. М.: Наука, 1979. 229 с.
76. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. К.: Укр. енцикл., 2001. Т. 5. 787 с.
77. Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины / АПН Украины. Х.: Факт, 1999. 319 с.
78. Якушик В.М. Проблеми типології правової держави // Філософська і соціологічна думка. 1993. №9-10. С. 177 180.
79. Мала енциклопедія етнодержавознавства // Ю.І. Римаренко та ін.; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. К.: Генеза, Довіра, 1996. 942 с.
80. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. М.: Юрид. лит., 1981. 368 с.
81. Ставцева А.И. Судебная защита трудовых и иных социальных прав граждан // Трудовое право. 1997. №2. С. 13 19.
82. Рабинович-Захарин С.Л. Единство и дифференциация советского трудового права: Дис. ... канд. юрид. наук. М., 1948. 198 с.
83. Покровская М.А. О субъектной дифференциации в советском трудовом праве // Правоведение. 1967. №5. С. 52 58.
84. Пашков А.С. Правовые формы обеспечения производства кадрами в СССР. М.: Госюриздат, 1961. 184 с.
85. Пашков А.С. Правовое регулирование подготовки и распределения кадров (Некоторые вопросы теории и практики). Л.: Изд-во ЛГУ, 1966. 188 с.
86. Листопадов П. Правовые вопросы подготовки и распределения кадров (Рецензия на книгу А.С. Пашкова «Правовое регулирование подготовки и распределения кадров») // Социалистический труд. 1968. №3. С. 149 157.
87. Волегов Ю.Б. Значение дифференциации для совершенствования трудового законодательства // Сов. гос-во и право. 1982. №1. С. 48 55.
88. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. Н.Г. Александрова. М.: Госюриздат, 1949. 431 с.
89. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.Д. Зайкина. М.: Юрид. лит., 1979. 534 с.
90. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. Б. К. Бегичева, А. Д. Зайкина. 2-е изд., доп. и перераб. М.: Юрид. лит., 1985. 559 с.
91. Лебедев В.М. Трудовое право: проблемы общей части. Томск: Том. гос. пед. ун-т, 1998. 184 с.
92. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учебник. М.: Юристъ, 2001. 495 с.
93. Дзгоева Ф.О. Правовое регулирование труда и социального обеспечения лиц с семейными обязанностями: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 // Моск. гос. юрид. акад. М., 2001. 25 с.
94. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. М.: Юрид. лит., 1972. 245 с.
95. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.С. Пашкова, О.В. Смирнова. М.: Юрид. лит., 1982. 503 с.
96. Давыдова Е.Н. Общие и частные вопросы дифференциации трудового законодательства в народном хозяйстве // Вестник Ленинградского университета. Экономика. Философия. Право. Вып. 4. 1978. №23. С. 78 86.
97. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. М.: Юрид. лит., 1977. 310 с.
98. Никитинский В.И. Вопросы унификации норм советского трудового права, регулирующих условия труда работников различных отраслей народного хозяйства // Трудовое право в свете решений XXI съезда КПСС (сборник статей). Изд-во АН СССР. М., 1960. С. 192 196.
99. Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права // Сов. гос-во и право. 1971. №10. С. 47 54.
100. Болотіна Н.Б, Чанишева Г.І. Трудове право України: Практикум. Х.: Одіссей, 2004 304 с.
101. Гончарова Г.С., Жернаков В.В., С.М. Прилипко. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебник. Х.: Одиссей, 2001. 656 с.
102. Субботин Е.А. Дифференциация правового регулирования труда на сезонных и временных работах по КЗоТ РСФСР 1922 г. М.: Юрид. лит., 1974. 94 с.
103. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання 2-ге, стереотипне. Х.: Консум, 2000. 480 с.
104. Смирнов О.В. Трудовое право: Учебник. М.: Статус ЛТД+, 1996. 382 с.
105. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины (Общая часть): Учебное пособие. Симферополь, 2004. 164 с.
106. Иванов С.А., Андреев В.С. Трудовое право: энциклопедический словар: 4-е издание. М.: Сов. энциклопедия, 1979. 642 с.
107. Симорот З.К. Единство советского законодательства о труде. К.: Наук. думка, 1988. 273 с.
108. Субботин Е.А. Особенности правового регулирования труда сезонных и временных работников: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 // Всесоюзный юридический заочный институт. М., 1973. 25 с.
109. Дамбраускас А.П. Особенности правового регулирования труда в лесном хозяйстве: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 // Вильнюсский государственный университет им. В. Капсукаса. Вильнюс, 1975. 16 с.
110. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. Т. 2. М.: Юрид. лит., 1982. 359 с.
111. Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы. Львов: Изд-во Львовского ун-та, 1959. 169 с.
112. Лазарев Д.B., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник. М.: Спарк, 1998. 448 с.
113. Советское трудовое право: Учебник / Под общ. ред. А.И. Процевского. К.: Вища школа, 1981. 360 с.
114. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. Т. 2. Свердловск, 1973. 401 с.
115. Куренной A.M. Трудовое право: на пути к рынку. М.: Дело, 1995. 303 с.
116. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник. 2-е. изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 1998. 308 с.
117. Особенности правового регулирования труда в отдельных отраслях народного хозяйства / Под ред. Н.Г. Александрова. М., 1960. 279 с.
118. Снигирева И.О. К вопросу об отраслевой дифференциации советского трудового законодательства // Сов. гос-во и право. 1964. №11. С. 85 89.
119. Александров Н.Г. Советское трудовое право: Учебник. 3-е изд. испр. и доп. М.: Госюриздат, 1963. 414 с.
120. Гинцбург Л.Я. Рецензия на книгу «Особенности правового регулирования труда в отдельных отраслях народного хозяйства» // Сов. гос-во и право. 1962. №2. С. 134 140.
121. Скачкова Г.С. Расширение сферы действия трудового права и дифференциации его норм. М.: МГИУ, 2003. 315 с.
122. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 р., №3356-XII // Відом. Верховн. Ради України. 1993. №36. Ст. 361.
123. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах // Международная защита прав и свобод человека. М.: Юрид. лит.,1990. С. 20 32.
124. Процевский А.И. Новое содержание права на труд основа реформирования трудового законодательства Украины // Право Украины. 1999. №6. С. 101 105.
125. Капустин Е.И. Качество труда и заработная плата. М.: Мысль, 1964. 305 с.
126. Воеводенко Н.К. Регулирование труда работников с ненормированным рабочим днем // Сов. гос-во и право. 1974. №8. С. 120 124.
127. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р., №504/96-ВР // Відом. Верховн. Ради України. 1997. №2. Ст. 4.
128. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р., №2694-XII // Відом. Верховн. Ради України. 1992. №49. Ст. 668.
129. Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р., №442 // http://www.rada.gov.ua.
130. Словарь русского языка: В 4-х т.: Т.1 / Под ред. А.П. Евгеньевой. М.: Русский язык, 1985. 696 с.
131. Иванов Б.С. Оценка опасности промышленных предприятий // Безопасность труда в промышленности. 1994. №2. С. 21 23.
132. Роик В. Защита от профессиональных рисков // Человек и труд. 1995. №2. С. 59 62.
133. Роик В. Главный критерий уровень опасности // Охрана труда и социальное страхование. 1995. №2. С. 12, 13.
134. Роик В. Профессиональные риски: оценка и системы защиты // Охрана труда и социальное страхование. 1995. №4. С. 10 12.
135. Лазор Л.И. Правовые проблемы конкурсного подбора, аттестации кадров и рабочих мест на современном этапе: Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.05 // Моск. юрид. ин-т. М., 1991. 349 с.
136. Лазор Л.И. Правовое регулирование периодической аттестации рабочих мест. М.: Прогресс, 1989. 72 с.
137. Маврин С.П., Хохлов Е.Б. Правовые вопросы аттестации рабочих мест на предприятиях // Сов. гос-во и право. 1988. №8. - С. 126 130.
138. Барышников Ю.Н., Березкин В.Ф., Евлюхин Ю.Я. Аттестация и рационализация рабочих мест. М.: Профиздат, 1987. 102 с.
139. Малкин В., Цуркан В. Аттестация рабочих мест // Охрана труда. 1995. №3. С. 15, 16.
140. Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (додаток №1): Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р., №1290 // http://www.rada.gov.ua.
141. Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р., №163 // Офіц. вісн. України. 2001. №9. Ст. 352.
142. Розин Б.Я. Льготы для работников Крайнего Севера: Проблемы дифференциации регулирования труда по территориальному признаку: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.713 // Ин-т гос-ва и права АН СССР. М., 1972. 20 с.
143. Трудове право України. Навч. посібник / Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., Козак З.Я. та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 536 с.
144. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Вид. 3-тє перероблене і доповн. Х.: Консум, 2002. 528 с.
145. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. К.: Вікар, 2003. 725 с.
146. Трудовое право: Учебник / И.А. Бриллиантова, И.Я. Киселев, М.И. Кучма и др.; О.В. Смирнов (ред.). М.: Статус + ЛТД, 1996. 384 с.
147. Трудовой кодекс Российской Федерации от 30.12.2001 г., №197-ФЗ // Российская газета. 2001. №256. 31 декабря.