ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ :



  • Название:
  • ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В СИСТЕМІ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ
  • Кол-во страниц:
  • 227
  • ВУЗ:
  • Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
  • Год защиты:
  • 2008
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ
    ВСТУП…………………………………………………………………………
    3
    РОЗДІЛ 1. Правова природа та організація пенсійного забезпечення в Україні та інших країнах світу……………………………………………………………...

    11
    1.1. Становлення та розвиток правового регулювання пенсійного забезпечення……………………………….
    11
    1.2. Міжнародно-правове регулювання правовідносин у сфері пенсійного забезпечення………………………...
    28
    1.3. Світовий досвід правового регулювання пенсійного забезпечення…………………………………………….
    49
    Висновки до першого Розділу………………………… 64
    РОЗДІЛ 2. Теоретичні засади загальнообов’язкового державного пенсійного страхування……………………………………….
    66
    2.1. Принципи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування………………………………..

    66
    2.2. Страховий стаж, його зміст та значення в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування……………………………………………..

    86
    2.3. Поняття та елементи правовідносин у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування……………………………………………..

    105
    Висновки до другого Розділу………………………… 132
    РОЗДІЛ 3. Пенсійне забезпечення в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування……………………………………………………..

    134
    3.1. Пенсійне забезпечення та надання соціальних послуг у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування………………….

    134
    3.2. Пенсійне забезпечення в накопичувальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування……………………………………………..

    166
    Висновки до третього Розділу………………………… 187
    ВИСНОВКИ ......................................................................................................
    190
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... 199





    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Конституцією України визначені основні риси України як держави демократичної, правової, соціальної, яка визнає людину найвищою соціальною цінністю, вважаючи своїм головним обов’язком забезпечення її основних прав і свобод [100]. Тому важливим аспектом діяльності нашої держави у соціальній сфері є створення умов для забезпечення соціальних прав і державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного члена суспільства, турбота про соціальну справедливість, добробут своїх громадян та їх соціальну захищеність.
    Конституція України, закріпивши у ст. 46 право громадян на соціальний захист, створила конституційну базу для системи юридичних гарантій у сфері пенсійного забезпечення. Принципове значення мають положення цієї статті про визначеність фінансових джерел пенсійного забезпечення та мінімального рівня пенсій і соціальних допомог. Одним з основних завдань правничої науки є вдосконалення пенсійної системи в ринкових умовах, оскільки розвиток ринкових відносин встановлює різні форми власності та їх рівноправність, різноманітні організаційно-правові форми створення юридичних осіб, однак поряд з цим зменшуються гарантії матеріального забезпечення непрацездатних осіб, в тому числі пенсіонерів.
    Організація ефективної системи пенсійного забезпечення є одним із найважливіших завдань, що стоять перед державою і суспільством. На різних етапах розвитку держави пенсійна система піддавалась суттєвим змінам. Багато питань вирішувались з огляду на фінансові можливості та враховуючи досягнення в економіці. У 1956 році вперше була проведена кодифікація законодавства про пенсійне забезпечення, внаслідок якої було прийнято Закон СРСР “Про державні пенсії” [176], який застосовувався тривалий час і відповідав тим принципам, які існували у розподільчій системі.
    У зв’язку з переходом до ринкової економіки, наприкінці ХХ сторіччя вельми активізувалась робота над пенсійною реформою. Першим етапом пенсійної реформи постало прийняття нового за змістом та ідеологією Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” [181], в основу якого покладено принцип страхування. Однак існуюче законодавство потребує подальшого вдосконалення та вимагає наукового переосмислення нових правових категорій, які виступають невід’ємною складовою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Перед правниками постала відповідальна і складна робота, пов’язана з втіленням у життя нового механізму пенсійного забезпечення.
    Україна обрала стратегічний курс до Європейського союзу, а інтеграція до європейського простору, вимагає вивчення зарубіжного досвіду та міжнародних стандартів у цій галузі, з метою запровадження позитивних рис у вітчизняне законодавство, а також вельми гостро постають проблеми впровадження міжнародних соціальних стандартів у юридичну практику України.
    В сучасних умовах загальнообов’язкове державне пенсійне страхування має певні недоліки: відсутність належної диференціації пенсійних виплат, обумовленої страховими внесками впродовж трудової діяльності; недостатні надходження від сплати пенсійних внесків через великий розмір тіньового сектора економіки; низький вік виходу на пенсію, нижчий вік виходу на пенсію для жінок; наявність елементів соціальної несправедливості у пенсійному забезпеченні, що відображається у високій ставці пенсійних внесків і низькому розмірі пенсій; незадовільний рівень фінансової та правової обізнаності населення у питаннях пенсійного забезпечення.
    Сучасна пенсійна система характеризується наявністю великої кількості спеціальних нормативних актів, якими визначається особливості правового регулювання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян (державних службовців, військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, наукових працівників). На нашу думку, прийняття спеціальних законів із пенсійного забезпечення окремих категорій осіб руйнує саму ідею пенсійного страхування і призводить до напруги в суспільстві, недовіри з боку громадян до державних інституцій.
    Крім того, нове законодавство запровадило складний механізм призначення пенсій, який не сприяє прозорості правового регулювання пенсійної системи. Актуальність обраної теми полягає в розробці пропозицій щодо впровадження дієвої системи пенсійного страхування, спрямованої на забезпечення гідного рівня життя осіб похилого віку та інших категорій громадян, які мають право на пенсійне забезпечення, адекватне їх життєвим потребам.
    Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці відомих вчених-правознавців: В.С. Андрєєва, В.М. Андріїва, Є.І. Астрахана, В.А. Ачаркана, Я.І. Безуглої, Н.Б. Болотіної, А.І. Вишневецього, М.А. Вігдорчика, Г.С. Гончарової, Л.Я. Гінцбурга, І.В. Гущина, В.В. Жернакова, Л.В. Забєліна, О.Д. Зайкіна, М.Л. Захарова, І.В. Зуба, Р.І. Іванової, А.А. Нечай, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, С.М. Синчук, І.М. Сироти, С.О. Сільченка, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського, В.О. Тарасової, Е.Г. Тучкової, Н.І. Фаянс, Я.М. Фогеля, В.Ш. Шайхатдінова, О.М. Ярошенка, а також вчених-економістів В.І. Міщенка, Б.О. Надточія, Ю.І. Павленко, В.В. Яценка та інших.
    Не применшуючи значення наявних наукових праць, слід відзначити, що правова природа загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, принципи, правовідносини, які виникають у цій сфері та інші актуальні питання, що виникають із впровадженням даної системи, залишаються не розробленими. Теоретичні розробки недостатньо використані в нормотворчій діяльності, що робить актуальним питання про необхідність внесення змін і доповнень до чинного Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
    Нормативною базою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, у тому числі конвенції й рекомендації Міжнародної організації праці, правові акти іноземних країн, закони України, а також інші нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики, Пенсійного фонду.
    Позначені вище положення визначили вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, темами планами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з цільовою комплексною програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 2006–2010 роки “Проблеми правового забезпечення соціальних та трудових прав в Україні” (номер державної реєстрації 0106u002291) та затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 19 грудня 2003 р. (протокол № 5).
    Мета й завдання дослідження. Мета роботи полягає у з’ясуванні правової природи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; характеристиці правовідносин, що виникають у цій сфері; визначенні правового статусу суб’єктів відповідних відносин; розробці конкретних наукових пропозицій та практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, що регулює цей вид соціального страхування.
    Для досягнення мети в дисертації ставляться такі основні завдання:
    – проаналізувати розвиток правового регулювання пенсійного забезпечення;
    – визначити об’єктивні та суб’єктивні фактори, що зумовлюють необхідність подальшого розвитку загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
    – розкрити сутність принципів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
    – дослідити поняття “страховий стаж” і надати його визначення;
    – розглянути правовідносини в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
    – з’ясувати правовий статус суб’єктів цих правовідносин;
    – проаналізувати правовий механізм надання матеріального забезпечення та соціальних послуг у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
    – запропонувати шляхи вдосконалення пенсійного забезпечення громадян України в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
    Об’єкт дослідження становлять правові відносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення.
    Предметом дослідження є теоретичні, практичні й організаційно-правові питання реалізації норм, які регулюють правові відносини в сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
    Методи дослідження. При написанні дисертації використовувалися досягнення загальної теорії права, ідеї та концепції, розроблені в праві соціального забезпечення та інших галузях юридичної науки, теоретичні напрацювання провідних вчених-юристів, соціологів, економістів, при цьому застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження. Зокрема, історичний і діалектичний методи використовувалися при вивченні розвитку законодавства про пенсійне забезпечення та пенсійне страхування; порівняльно-правовий метод дослідження застосовано при визначенні специфіки правового регулювання пенсійного забезпечення в міжнародній практиці, що дало можливість зробити узагальнення і визначити напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері; методи абстрагування та узагальнення – у процесі розробки дефініцій різних правових понять і категорій (страховий стаж, принципи пенсійного страхування, загальнообов’язкове державне пенсійне страхування); формально-юридичний – у процесі створення нових правових норм і приписів щодо регулювання пенсійних відносин; за допомогою методу раціональної критики проаналізовано нормативні акти, проекти законів і виявлено прогалини та колізії у правовому регулюванні.
    Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у науці права соціального забезпечення України спеціальним комплексним дослідженням правового регулювання загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
    У межах дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
    1. Уперше запропонована ідея закріпити на законодавчому рівні п’ятискладову систему забезпечення пенсіонерів, яка складається з: 1-го рівня – базового, що гарантує нарахування мінімальної пенсії; 2-го – умовно-накопичувальної системи; 3-го – накопичувальної системи; 4-го – добровільного (недержавного) пенсійного забезпечення; 5-го – соціальна підтримка осіб похилого віку і забезпечення їх доступу до медичних послуг за рахунок Державного бюджету.
    2. Сформульовано авторське визначення поняття “загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та запропоновано конкретні механізми підвищення правових гарантій в цій сфері.
    3. Проведено комплексне дослідження пенсійного забезпечення в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, наведено її позитивні риси, висвітлено недоліки та протиріччя в правовому регулюванні першого рівня пенсійної системи, запропоновано ефективні шляхи подолання цих недоліків.
    4. Уперше проведено ґрунтовний аналіз змісту правової категорії “страховий стаж” та його співвідношення з трудовим стажем, на підставі чого запропоновано власне визначення цього поняття, розкрито його зміст та значення в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
    5. Обґрунтовано пропозицію щодо включення до страхового стажу періоду навчання за державним замовленням у вищих або професійно-технічних закладах на денній формі навчання, в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі і клінічній ординатурі, а також періоди проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю.
    6. Наведено додаткові аргументи щодо необхідності підвищення пенсійного віку для чоловіків та жінок до 63 років, що дозволить накопичити страхові внески за більш тривалий період.
    7. Знайшла подальший розвиток пропозиція щодо уніфікації механізму пенсійного забезпечення з метою скасування необґрунтованих переваг у пенсійному забезпеченні окремих категорій громадян та врегулювання пенсійних правовідносин єдиним нормативно-правовим актом – Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
    8. Запропоновано новий механізм розрахунку пенсій, який відповідає принципу соціальної справедливості, без врахування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, із застосуванням таких показників, як сукупність сплачених страхових внесків за весь період трудової діяльності та середня залишкова тривалість життя після досягнення пенсійного віку, що дозволить отримати розмір пенсії адекватний сумі страхових внесків, сплачених особою протягом трудової діяльності.
    9. На підставі проведеного дослідження внесено конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють поглибленому розумінню правового регулювання загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Висновки та пропозиції, одержані в роботі, можуть бути враховані при внесенні змін і доповнень до законів та підзаконних актів, а також при розробці програм діяльності уряду у сфері пенсійного забезпечення.
    Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі, викладанні курсу права соціального забезпечення, підготовці навчальної, інформаційної та методичної літератури.
    Апробація результатів дисертації. Робота виконана та обговорена на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати проведеного дослідження доповідались на наукових та науково-практичних конференціях: “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України (м. Київ, 12 берез. 2004 р.); “Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 11 – 12 листоп. 2004 р.); “Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (м. Суми, 2 – 4 черв. 2005 р.); “Трудове право України в контексті Європейської інтеграції” (м. Харків, 25 – 27 трав. 2006 р.); “Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин” (м. Чернігів, 31 трав. – 2 черв. 2007 р.); “Трудове право України: сучасний стан та перспективи” (м. Сімферополь, 22 – 24 трав. 2008 р.).
    Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у трьох наукових статтях і шести тезах виступів на наукових і науково-практичних конференціях.
    Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації відображає мету, завдання та основні напрями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (304 найменування). Загальний обсяг дисертації 227 сторінок, із яких основного тексту 198 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у з’ясуванні правової природи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; характеристиці правовідносин, що виникають у цій сфері; визначенні правового статусу суб’єктів відповідних відносин; розробці конкретних наукових пропозицій та практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, що регулює цей вид соціального страхування. В результаті наукового дослідження, проведеного на основі вивчення розвитку правового регулювання пенсійного страхування, аналізу чинного законодавства та практики його застосування, теоретичного осмислення багатьох наукових праць у різних галузях права, авторкою сформульовані висновки та пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. До найбільш вагомих із них слід віднести такі:
    1. З огляду на дослідження правого регулювання пенсійного забезпечення за часів СРСР, поза яким залишилася більшість громадян, оскільки пенсійні внески сплачувалися за рахунок державного бюджету та на користь окремих осіб, неминучим постає висновок, що для держави з соціально орієнтованою ринковою економікою основною організаційно-правовою формою соціального забезпечення повинно бути саме загальнообов’язкове пенсійне страхування, у фінансуванні якого беруть участь держава, роботодавці та працівники, тобто яке засновано на засадах соціального партнерства.
    2. Запропоновано внести зміни до ст. 46 Конституції України, якими встановити, що пенсії, які виплачуються за рахунок загальнообов’язкового державного пенсійного страхування й виступають основним джерелом існування людини, мають забезпечувати достатній життєвий рівень, вартісна величина якого, повинна включати відповідне харчування, одяг, житло, можливість реалізувати соціально-культурні потреби людини, а також передбачати резерв для неухильного поліпшення умов життя. Прожитковий мінімум, як соціальний норматив, повинен застосовуватися лише відносно державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсії з системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, оскільки вони не сплачували страхові внески до Пенсійного фонду України або їх обсяг не достатній для призначення цим особам страхової пенсії.
    3. Керуючись світовим досвідом побудови систем пенсійного забезпечення обґрунтовано необхідність запровадження змішаної пенсійної системи з включенням умовно-накопичувального механізму пенсійного забезпечення в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, оскільки саме вона дозволить уникнути найбільш розповсюджених ризиків. Разом із тим такий механізм стимулюватиме громадян до сплати страхових внесків, оскільки їх пенсія прямо пропорційно залежатиме від розміру сплачених страхових внесків.
    4. Запропоновано в нашій країні запровадити п’ятирівневу систему забезпечення пенсіонерів, яка полягає у наступному.
    Перший рівень повинен називатися базовим і передбачати пенсійне забезпечення, що гарантує нарахування мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму кожному пенсіонеру. Зазначена пенсія повинна призначатися за рахунок державного бюджету, оскільки кошти Пенсійного фонду, як самоврядної неприбуткової організації, відокремлені від державного бюджету. Пенсійне забезпечення на цьому рівні повинно забезпечувати виплату мінімальної пенсії в розмірі, не нижче прожиткового мінімуму, ця пенсія має носити диференційований характер, але обмежуватися певною максимальною межею.
    З огляду на вищезазначене, пропонуємо прийняти Закон України “Про державне пенсійне забезпечення”, структура якого повинна передбачати: загальні положення; умови призначення пенсії; розміри пенсій за державним пенсійним забезпеченням; страховий стаж; порядок призначення пенсії, перерахунок та індексація пенсії; виплата та доставка пенсії. Такий підхід надасть правове підґрунтя для того, щоб на державному рівні уряд і Верховна рада України мали можливість підвищувати за рахунок Державного бюджету пенсійне забезпечення громадян і не мали можливості звертатися до коштів Пенсійного фонду, тому що діяльність Пенсійного фонду планується на багато років вперед (актуарні розрахунку здійснюються на 25, 50, 75 років). Тому будь-яке адміністративно-командне втручання призводить до нестачі коштів і руйнує ідею пенсійного страхування.
    Другий рівень пенсійної системи повинен становити умовно-накопичувальний правовий механізм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базуватиметься на розподільчому принципі її фінансування, однак розмір виплачуваної пенсії визначатиметься страховими внесками майбутнього пенсіонера через систему індивідуальних умовно-накопичувальних рахунків, а також залишковою тривалістю життя.
    На індивідуальний рахунок кожного працівника будуть зараховуватися його страхові внески, однак накопичення відбувається умовно, а не фактично, тому що ці внески не інвестуються, а перераховуються на виплату пенсій існуючим пенсіонерам. Після виходу на пенсію умовно накопичені кошти будуть гарантувати стабільну виплату пенсій, розмір яких буде залежати від тривалості страхового стажу та суми перерахованих страхових внесків.
    Третій рівень пенсійної системи повинен становити накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується на засадах персоніфікованого накопичення та інвестування обов’язкових пенсійних внесків – коштів застрахованих осіб. Накопичувальна система повинна забезпечувати пристойний розмір пенсій за віком, прямо пов’язуючи його з розмірами пенсійних внесків, що сплачувалися кожною застрахованою особою та її роботодавцем.
    Четвертий рівень повинен являти собою систему добровільного (недержавного) пенсійного забезпечення, яка базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні додаткових пенсійних накопичень у недержавних пенсійних фондах, страхових компаніях чи на банківських пенсійних депозитах на умовах та в порядку, визначених законами.
    П’ятий рівень – державна соціальна допомога, що надається у натуральній формі, а також у формі соціального обслуговування та забезпечує доступ до медичних послуг за рахунок Державного бюджету.
    5. З врахуванням останніх тенденцій розвитку системи пенсійного забезпечення, на нашу думку, під принципами загальнообов’язкового державного пенсійного страхування слід розуміти основні положення, головні ідеї, вихідні начала, керівні засади, відображені в нормативно-правових актах, які виступають орієнтирами у правовому регулюванні суспільних відносин у сфері пенсійного забезпечення та визначають суть, зміст, структуру побудови і механізм функціонування пенсійної системи, які базуються на соціальних ризиках та відображають трирівневу пенсійну систему.
    6. Запропоновано доповнити перелік правових принципів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, який міститься у ст. 7 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” принципом соціальної справедливості, який полягає у забезпечені державою системи рівних організаційно-правових умов для реалізації права на пенсію кожним громадянином.
    7. Запропоновано власне визначення “страхового стажу” – це період (строк), протягом якого особа працювала або займалася іншою суспільно корисною діяльністю та підлягала державному соціальному страхуванню, якою/за яку сплачувався збір на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та за який сплачено страхові внески, а також інші періоди, вказані в Законі, з якими пов’язані певні правові наслідки протягом яких страхові внески відшкодовувалися Пенсійному фонду України за рахунок коштів Державного бюджету або надання державних дотацій з відповідних бюджетів.
    8. Внесено пропозицію за рахунок страхових внесків, спрямованих з Державного бюджету, зараховувати до страхового стажу періоди навчання за державним замовленням у вищих або професійно-технічних закладах на денній формі навчання, навчання в аспірантурі, докторантурі, інтернатурі і клінічній ординатурі, а також періоди проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю.
    9. Пенсія – це щомісячна грошова виплата в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку чи визнання її інвалідом або отримують члени її сім’ї, у випадках визначених законодавством, яка фінансується за рахунок страхових внесків Пенсійним фондом, Накопичувальним фондом або дотується з Державного бюджету.
    10. Запропоновано власне визначення “загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”, а саме: це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у старості, у разі повної або часткової втрати працездатності або у зв’язку з втратою годувальника, за рахунок Пенсійного та Накопичувального фондів України, що формуються шляхом сплати обов’язкових страхових внесків роботодавцями, застрахованими особами, а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, яке створює умови для забезпечення громадян похилого віку, інвалідів та осіб, які втратили годувальника, шляхом виплати пенсій за рахунок страхових внесків працездатного населення, спрямованих до Пенсійного фонду, коштів, які накопичуються на індивідуальних пенсійних рахунках кожного громадянина, а також за рахунок державного бюджету.
    11. Правовідносини у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування – це суспільні відносини, які складаються між суб’єктами загальнообов’язкового державного пенсійного страхування з приводу надання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі настання страхового випадку, зокрема, досягнення пенсійного віку, інвалідності або втрати годувальника.
    12. Аналіз міжнародно-правового регулювання пенсійного страхування надав можливість визначити, що Міжнародна організація праці пропонує країнам встановити пенсійний вік у 65 років та не розділяє його окремо для чоловіків та жінок, крім того допускає встановлення більш високої вікової межі. Крім того, зарубіжний досвід переконує, що спільним у пенсійних реформах різних країн є: збільшення пенсійного віку; встановлення однакового пенсійного віку для чоловіків та жінок; збільшення тривалості трудового стажу. Отже, на нашу думку, пенсійний вік, як юридичний факт призначення пенсії за віком, повинен бути збільшений до 63 років, крім того зазначена підстава набуття пенсії за віком повинно бути однаковою, як для чоловіків, так і для жінок.
    13. На наш погляд, передбачена Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в солідарній системі допомога на поховання пенсіонера, повинна бути віднесена не до соціальних послуг, у розумінні організаційно-правової форми соціального забезпечення, а до соціальних допомог.
    14. Вважаємо за необхідне передбачити на умовах п’ятого рівня наступні види соціальних послуг, що повинні безоплатно надаватися особам похилого віку: 1) медичні послуги, мінімальний перелік яких необхідно встановити на законодавчому рівні (наприклад: діагностика; амбулаторне лікування; стаціонарне лікування; надання необхідних для амбулаторного та стаціонарного лікування готових та екстемпоральних лікарських засобів і виробів медичного призначення; профілактичні послуги; послуги з медичної реабілітації; догляд; зубне та слухове протезування; корекція зору за допомогою окулярів та ін.); 2) забезпечення лікарськими засобами хронічних хворих поза межами лікувального закладу, мінімальний набір яких повинен затверджуватися Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони здоров’я України; 3) надання комплексу лікувально-профілактичних та санітарно-протиепідемічних заходів фельдшерсько-акушерськими пунктами у сільській місцевості.
    На нашу думку, вищезазначені соціальні послуги повинні надаватися за рахунок дотацій з Державного бюджету. Крім того, вважаємо, що диференціація обсягів надання соціальних послуг в пенсійній системі повинна залежати не від факту страхування пенсіонера, а від віку, адже чим старше особа, тим більше вона потребує медичної допомоги.
    15. Запропонована власна формула розрахунку пенсії із застосуванням таких показників, як коефіцієнт страхового стажу та середня величина життя після виходу на пенсію, адже така формула забезпечить справедливе нарахування пенсії з огляду на розмір заробітної плати, яку особа отримувала протягом своєї трудової діяльності та тривалість страхового стажу. Крім того, такий механізм розрахунку пенсії буде відповідати принципу соціальної справедливості, оскільки кожна особа у похилому віці зможе отримувати всю суму страхових внесків, яку вона сплатила (або за неї сплачували інші особи) завдяки своїй праці протягом життя. На нашу думку, при розрахунку пенсії потрібно враховувати такі показники: сукупність сплачених страхових внесків за весь період трудової діяльності та середню залишкову тривалість житті після досягнення пенсійного віку. Вищевказані формули дозволять кожному розрахувати свою майбутню пенсію, що сприяє прозорості механізму розрахунку пенсійного забезпечення, крім того, кожна особа зможе отримати рівно стільки, скільки вона (та/або її роботодавець) сплатила, завдяки своїй праці.
    У тих випадках, коли розмір пенсії, обчислений з урахуванням виплаченої суми внесків, невеликий, сама участь у страхуванні гарантує встановлений мінімальний рівень забезпечення.
    16. На наш погляд, необхідно внести зміни до чинного законодавства, відповідно до яких надати право окремим категоріям осіб отримувати одразу дві пенсії: або за віком та по інвалідності, або за віком та у зв’язку з втратою годувальника. Зокрема, на нашу думку, це стосується інвалідів внаслідок воєнної травми, учасників Великої Вітчизняної війни, вдів військовослужбовців, які не вступили до нового шлюбу.
    17. Вважаємо за необхідне, зауважити, що внаслідок реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України та з прийняттям Закону України “Про вищу освіту” – студент після закінчення четвертого курсу, здобуваючи освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавра” відраховується з вищого навчального закладу у червні місяці і зараховується на п’ятий курс для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліста” лише у вересні. Таким чином, виплата пенсії у зв’язку з втратою годувальника припиняться у червні і відновлюється лише у вересні, якщо дитина померлого годувальника вирішила продовжити навчання. На наш погляд, за умови продовження навчання студентом з метою підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня, необхідно здійснювати донарахування пенсії у зв’язку з втратою годувальника за липень і серпень місяці.
    18. Надано авторське визначення накопичувального механізму в загальнообов’язковому пенсійному страхуванні – це сукупність відносин, що виникають у рамках системи загальнообов’язкового пенсійного страхування між страхувальниками, страховиком (Накопичувальним фондом), застрахованими особами, а також учасниками інвестиційного процесу з метою створення за допомогою сплати страхових внесків з наступним інвестуванням фінансової основи для виконання зобов’язань страховика по виплаті застрахованим особам накопичувальної частини пенсії.
    19. На нашу думку, у Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” слід виокремлювати поняття “інвестиційний дохід” та “інвестиційний прибуток”, де перше – це сума приросту вартості пенсійних активів Накопичувального пенсійного фонду за визначений проміжок часу, обчислена з урахуванням зміни їх ринкової вартості, і прибутку від здійснення операцій з активами та пасивних доходів, нарахованих за пенсійними активами, а друге – це різниця між сумою інвестиційного доходу Накопичувального фонду та сумою адміністративних видатків фонду на оплату послуг з управління активами, інвестиційних питань, оплату послуг з проведення планової аудиторської перевірки Накопичувального пенсійного фонду. З огляду на зазначене, вважаємо за необхідне внести зміни до вищезазначеного Закону України, відповідно до яких слова “інвестиційний дохід” замінити словами “інвестиційний прибуток”.
    20. Вважаємо, що вік учасників Накопичувального пенсійного фонду, передбачений Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є цілком виправданим, таким, що враховує об’єктивні та суб’єктивні чинники й міжнародний досвід. Однак, пропонуємо встановити єдину вікову межу для участі у накопичувальній пенсійній системі, як для чоловіків, так і для жінок.
    21. Запропоновано доповнити ч. 2 ст. 102 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яку викласти в такій редакції: “Зберігач несе відповідальність всім своїм майном перед Пенсійним фондом України за збитки, спричинені Накопичувальному фонду та/або застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору, та забезпечує їх відшкодування”.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Directive 2003/41/EC of the European Parliament and of the Council of 3 June 2003 on the activities and supervision of institutions for occupational retirement provision // Official Journal L 235. – 2003. – September 23. – P. 0010-0021.
    2. Адамович В. Роль та місце компаній зі страхування життя у здійсненні пенсійної реформи в Україні / В. Адамович // Економічний часоп. XXI. – 2004. – №11/12. – С.10–13.
    3. Александров Н. Г. Советское трудовое право / Н. Г. Александров; [3-е изд., испр. и доп.]. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1963. – 414 с.
    4. Алиев Маис Наби оглы. Трудовой стаж и его юридическое значение в социальном обеспечении: автореф. дисс. на соискание науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / Маис Наби оглы Алиев. – Тбилиси, 1999. – 27 с.
    5. Андреев В. С. Общественные фонды потребления и право граждан СССР на материальное обеспечение в старости и при нетрудоспособности / В. С. Андреев // Вопросы гражданского процессуального, гражданского и трудового права: Труды. – М., 1965 – Т. 3. – С. 132–212.
    6. Андреев В. С. Право граждан СССР на материальное обеспечение в старости и при нетрудоспособности и его юридические гарантии: автореф. дисс. на соискание науч. степ. д-ра юрид. наук / В. С. Андреев. – М., 1966. – 36 с.
    7. Андреев В. С. Право социального обеспечения в СССР: [учебник] / В. С. Андреев. – М.: Юрид. лит., 1987. – 352 с.
    8. Андреев В. С. Социальное обеспечение в СССР (советское право социального обеспечения): [курс лекций; темы I-VIII] / В. С. Андреев. – М.: РИО ВЮЗИ. – 1969. – 104 с.
    9. Андріїв В. М. До питання про трудовий стаж у пенсійному забезпеченні / В. М. Андріїв // Право України. – 1997. – № 8 – С. 57–61.
    10. Андріїв В. М. Класифікація і юридичне значення трудового стажу в праві соціального забезпечення // Право України. – 1997. – № 5. – С. 62–67.
    11. Андріїв В. М. Поняття і класифікація процесуальних гарантій в пенсійному забезпеченні / В. М. Андріїв // Право України. – 1998. – № 8. – C. 47–49.
    12. Андріїв В. М. Трудовий стаж за законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / В. М. Андріїв. – К., 1997. – 18 с.
    13. Астрахан Е. И. Принципы пенсионного обеспечения рабочих и служащих в СССР / Е. И. Астрахан. – М.: Госюриздат, 1961. – 127 c.
    14. Астрахан Е. И. Развитие законодательства о пенсиях рабочим и служащим / Е. И. Астрахан. – М.: Юрид. лит., 1971. – 216 c.
    15. Ачаркан В. А. Государственные пенсии в СССР: автореф. дисс. на соискание науч. степ. д-ра юрид. наук / В. А. Ачаркан. – М., 1969. – 32 с.
    16. Ачаркан В. А. Государственные пенсии / В. А. Ачаркан. – М.: Юрид. лит., 1967. – 165 c.
    17. Ачаркан В. А. Обеспечение ветеранов труда в СССР / В. А. Ачаркан. – М.: Наука, 1965. – 160 c.
    18. Бабкин В. А. Комментарий к Положению о порядке назначения и выплаты государственных пенсий / В. А. Бабкин, Г. Б. Смирнова. – М.: Юрид. лит., 1983. – 672 с.
    19. Балабанов И. Т. Страхование: учебник [для ВУЗов] / И. Т. Балабанов, А. И. Балабанов. – СПб.: Питер., 2003. – 256 с.
    20. Барабаш Г. О. Особливості правового регулювання праці науковців і його вдосконалення: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Барабаш Галина Олександрівна. – Х., 2005. – 231 с.
    21. Батыгин К. С. Ответственность по законодательству о социальном страховании / К. С. Батыгин. – М.: Юрид. лит., 1974. – 144 c.
    22. Бегичев Б. К. Трудовая правоспособность советских граждан / Б. К. Бегичев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 248 с.
    23. Безугла Я. І. Актуальні проблеми соціального забезпечення і захисту в України (правові аспекти) / Я. І. Безугла // Проблеми соціального захисту в Україні: наук.-практ. конф., 20–21 черв. 1996 р.: матеріали. – Чернігів: ЧЮК Юрист, 1996. – С. 6–14.
    24. Безуглая Я. И. Трудовой стаж и его юридическое значение в стимулировании эффективности и качества труда: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Безуглая Ярослава Ивановна. – Х., 1978. – 177 с.
    25. Бодерскова Н. Н. Правовое регулирование трудового стажа рабочих и служащих: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Бодерскова Надежда Николаевна. – Х., 1971. – 257 с.
    26. Боднарук М. І. До питання поняття соціального страхування / І. М. Боднарук // Підприємництво, госп-во і право. – 2001. – С. 75–76.
    27. Боднарук М. І. Об’єкти правовідносин загальнообов’язкового державного соціального страхування / М. І. Боднарук // Підприємництво, госп-во і право. – 2002. – № 6. – С. 55–56.
    28. Боднарук М. І . Соціальне страхування в Україні: правові аспекти становлення та розвитку / І. М. Боднарук. – Чернівці: Рута, 2002. – 247 с.
    29. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України: навч. посіб. [3-тє вид., доп. та переробл.] / М. Д. Бойко. – К.: Атіка, 2006. – 380 с.
    30. Болотіна Н. Б. Міжнародне соціальне право: досвід для України щодо стандартизації соціальних прав / Н. Б. Болотіна // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. – Вип. 11. – С. 10–14.
    31. Болотіна Н. Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять / Н. Б. Болотіна // Право України. – 2000. – № 4. – С. 35–40.
    32. Болотіна Н. Б. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз / Н. Б. Болотіна // Право України. – 2001. – № 5. – С. 24–29.
    33. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту України: навч. посіб. / Н. Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 615 с.
    34. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні / Н. Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 381 с.
    35. Болотіна Н. Б. Проблемні питання розвитку законодавства України у сфері соціального захисту населення / Н. Б. Болотіна // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: [щоріч. бюл.]. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – Вип. 10. – С. 388–396.
    36. Быховский Н. О страховании инвалидности / Н. Быховский // Вопр. страхования. – 1921. – № 12. – С. 4–5.
    37. Варнхейген М. Розвиток системи державного пенсійного забезпечення у США / М. Варнхейген // Соціальний захист. – 1998. – № 8. – С. 92–99.
    38. Васильєва О. В. З історії милосердя / О. В. Васильєва // Соціальний захист. – 1994. – № 4. – С. 71–72.
    39. Венский Международный план ООН действий по проблемам старения от 06 авг. 1982 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_870&p=1219038317867238.
    40. Вивчаємо досвід розвитку та функціонування пенсійної системи США / Пенсійний фонд України [ред. стаття] // Вісн. Пенсійного фонду України. – 2006. – № 1. – С. 12–13.
    41. Вивчення досвіду пенсійного забезпечення в Латиноамериканських країнах / [ред. стаття] // Соціальний захист. – 2000. – №5. – С. 15–26.
    42. Вигдорчик Н. А. Социальное страхование в общедоступном изложении / Н. А. Вигдорчик. – М.: Вопросы труда, 1927. – 191 с.
    43. Вигдорчик Н. А. Теория и практика социального страхования: теоретические основы социального страхования [2-е изд.]. – Петроград: Книга, 1923. – Вып. 1 – 151 с.
    44. Виноградова З. Д. Соотношение юридических возможностей реализации права на заслуженный отдых, на труд и пенсию лиц пенсионного возраста: автореф. дисс. на соискание науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / З. Д. Виноградова. – М., 1973. – 24 с.
    45. Вишневецкий А. И. Развитие законодательства о социальном страховании в России: законодательство царского времени и советского правительства [изд. 2-е]. – М.: Вопр. труда, 1926. – 234 с.
    46. Воскобойніков В. Пенсійна система – 3 рівень: чужому навчайтесь і свого не цурайтесь [Електронний ресурс] / В. Воскобойніков. – Режим доступу: http://pension.ukrinform.com.ua/analyt-voskoboinikov.html
    47. Ганс фон Роланд. От миски риса для каждого к социальной защите / Г. фон Роланд // Трудовой мир. – 1994. – №1. – С. 8–9.
    48. Гарасимів Т. З. Принципи права соціального забезпечення України / Т. З. Гарасимів. – Дрогобич: Відродження, 2002. – 128 с.
    49. Гарасимів Т. З. Принципи права соціального забезпечення України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 – Львів, 2002. – 15 с.
    50. Гаряча О. В. Пенсійне забезпечення громадян: дещо з історії та перспективи / О. В. Гаряча // Проблеми соціального захисту в Україні: наук.-практ. конф., 20–21 червня 1996 р.: матеріали. – Чернігів: ЧЮК Юрист, 1996. – C. 14–31.
    51. Гафаров З. С. Правовое регулирование труда работников предпенсионного и пенсионного возрастов: автореф. дисс. на соискание науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / З. С. Гафаров. – М., 1983. – 22 с.
    52. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008-2009 роки від 15.04.2008 року // Урядовий кур’єр. – 2008. – № 82.
    53. Гинцбург Л. Я. Трудовой стаж рабочих и служащих / Л. Я. Гинцбург. – М: АН СССР, 1958. – 203 с.
    54. Гнибиденко И. Ф. Эффективность пенсионной системы в Украине и ее реформирование на страховой основе / И. Ф. Гнибиденко // Экономика Украины. – 1999. – № 10. – С. 16–19.
    55. Гнибіденко І. Ф. Прожитковий мінімум – що це? / І. Ф. Гнибіденко // Соціальний захист. – 1997. – № 3. – С. 37–39.
    56. Горюк Н. В. Правові аспекти пенсійної реформи в Україні / Н. В. Горюк // Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. – № 3. – C. 40–55.
    57. Гуменюк І. О. Міжнародні стандарти в сфері соціального страхування / І. О. Гуменюк // Актуальні проблеми політики. – Вип. 13–14. – Одеса: Юрид. літ., 2002. – С. 859–865.
    58. Гутник В. Пенсионная реформа в Германии / В. Гутник, А. Зимаков // Соврем. Европа. – 2001. – № 2. – С.49–59.
    59. Гущин И. В. Правовое регулирование пенсионного обеспечения членов колхозов: автореф. дисс. на соискание науч. степ. канд. юрид. наук / И. В. Гущин. – М., 1967. – 19 с.
    60. Гущин И. В. Правовые проблемы социального обеспечения колхозного крестьянства: автореф. дисс. на соискание науч. степ. д-ра юрид. наук: спец. 12.00.05. / И. В. Гущин. – Алма-Ата, 1986. – 53 с.
    61. Декларация принципов терпимости: утв. резолюцией 5.61 Генеральной конференции ЮНЕСКО от 16 ноября 1995 года // Междунар. документы. – М., 1997. – С. 150–161.
    62. Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів: Наказ Міністерства праці й соціальної політики України від 17 червня 2002 року № 293 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/
    article?art_id=38239&cat_id=34950
    63. Діденко Ю. Ю. Гендерний аспект української пенсійної реформи / Ю. Ю. Діденко // Економіка. Фінанси. Право. – 2002. – №12. – С 15–18.
    64. Діденко Ю. Ю. Соціально-економічні особливості системи пенсійного забезпечення в умовах перехідної економіки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.01.01 / Ю. Ю. Діденко. – Х., 2003. – 20 с.
    65. Догадов В. М. Социальное страхование / В. М. Догадов. – М.: Гострудиздат, 1930. – 210 с.
    66. Дурденевский В. Н. Лекции по праву социальной культуры / В. Н. Дерденевский. – М. –Л.: Гос. изд-во, 1929. – 328 с.
    67. Европейская социальная хартия: справочник [пер. с фр.] – М.: Междунар. отношения, 2000. – 264 с.
    68. Експеримент у Пенсійному фонді України / Пенсійний фонд України // Вісн. Пенсійного фонду України. – 2005. – 42 (12). – С. 21.
    69. Європейський кодекс соціального забезпечення, прийнятий Радою Європи 16 квіт. 1964 р., переглянутий у червні 1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=994_329&p=
    1206882493252040.
    70. Європейський простір у сфері вищої освіти: спільна декларація міністрів освіти Європи. – Болонья, 19 черв. 1999 р. [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_525.
    71. Жернаков В. В. Диференціація пенсійного забезпечення та перспективи законодавчого регулювання соціальної політики в Україні / В. В. Жернаков // Вісн. Акад. праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2006. – № 4 (37). – С. 20–27.
    72. Жернаков В. В. Нова праця з проблем права соціального забезпечення / В. В. Жернаков, Г. С. Гончарова // Право України. – 2006. – № 6. – С. 134–135.
    73. Забелин Л. Теория социального обеспечения / Л. Забелин. – М.: ВЦСПС, 1924. – 202 с.
    74. Загальна декларація прав людини: права людини [міжнародні договори України, декларації, документи]. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 18–24.
    75. Загальна теорія держави і права: підручн. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / [М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.] – Х.: Право, 2002. – 432 с.
    76. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pension.kiev.ua/FILES/UKR/mlsp_booklet_june2006.pdf
    77. Зайкин А. Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению / А. Д. Зайкин. – М.: МГУ, 1974. – 192 с.
    78. Зайчук Б. О. Пенсійний фонд і проблеми соціального захисту населення в сучасних умовах / Б. О. Зайчук // Проблеми соціального захисту в Україні: наук.-практ. конф., 20–21 червня 1996 р.: матеріали. – Чернігів: ЧЮК Юрист, 1996. – С. 32–35.
    79. Зайчук Б. О. Правові засади діяльності Пенсійного фонду України / Б. О. Зайчук // Право України. – 2004. – №8. – С 49–53.
    80. Запровадження накопичувальної системи / Пенсійний фонд України // Вісн. Пенс. фонду України. – 2006. –№ 7. – С. 25.
    81. За тривалістю життя Україна нині займає передостаннє місце в Європі: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.radioera.com.ua/ournews/?id
    Article=6979
    82. Захаров М. Л. Вопросы общего и особенного в пенсионном обеспечении рабочих (служащих) и колхозников: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / М. Л. Захаров. – М., 1970. – 20 с.
    83. Захаров М. Л. Единая система пенсионного обеспечения в СССР: становление, функционирование и перспективы развития (правовое исследование): автореф. дисс. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук: 12.00.05 / М. Л. Захаров. – М., 1978. – 35 с.
    84. Захаров М. Л. Право социального обеспечения России: Учеб. [4-е изд., перераб. и доп.] / М. Л. Захаров, Э. Г. Тучкова.– М.: Волтерс Клувер, 2005. – 640 с.
    85. Зубченко Л. А. Пенсионная система Франции: состояние и перспективы реформирования / Л. А. Зубченко // Вопр. экономики. – 1995. – № 9. – C. 56–63.
    86. Иванова Р. И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР / Р. И. Иванова. – М.: МГУ, 1986. – 176 с.
    87. Иванова Р. И. Социальное обеспечение в государственно-организованном обществе: генезис, развитие и функционирование (правовой аспект): автореф. дисс. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.05 / Р. И. Иванова. – М. 1987. – 27 с.
    88. Иосифиди Д. Г. Право социального обеспечения Российской Федерации: учебник [для вузов] / Д. Г. Иосифиди. – М.: Право и государство, 2003. – 479 с.
    89. Іванницька О. М. Міжнародний досвід використання ресурсів пенсійних фондів і можливості його застосування в Україні / О. М. Іванницька // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2003. – № 3. – C. 432–436.
    90. Іншин М. І. Юридичні гарантії як фактор стабільності та підвищення ефективності службово-трудової діяльності державних службовців / М. І. Іншин // Право України. – 2004. – № 5. – С. 83 – 87.
    91. Калмыков В. В. Пенсионное законодательство и система пенсионного обеспечения Канады / В. В. Калмыков // Социальное и пенсионное право. – 2006. – № 4. – С. 41–43.
    92. Карновская Е. А. Современная концепция инвалидности и пенсионное законодательство / Е. А. Карновская // Вопр. социального обеспечения: тр. ЦИЭТИН. – М., 1978. – Вып. 18. – С. 39–46.
    93. Кіндратець О. М. Пенсійна політика в країнах Заходу / О. М. Кіндратець // Право України. – 2004. – № 3. – C. 132–135.
    94. Клемпарський М. М. Правове регулювання пенсійного забезпечення працівників органів внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / М. М. Клемпарський. – Х., 2004. – 19 с.
    95. Клемпарський М. М. Правові підстави виникнення, зміни та припинення пенсійних правовідносин / М. М. Клемпарський // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин: наук.-практ. конф., 31 трав.-2 черв. 2007 р., м. Чернігів: матеріали / за ред. В. С. Венедиктова. – Чернігів: Укр. асоц. фахівців трудового права; Черніг. держ. ін-т права, соц. технологій та праці, 2007. – С. 27–31.
    96. Кобзева С. И. Правовое регулирование социального страхования трудящихся в ГДР: автореф. дисс. на соискание науч. степ. канд. юрид. наук / С. И. Кобзева. – М., 1980. – 22 с.
    97. Колбун В. А. Накопичувальна пенсійна система Казахстану: підсумки, проблеми, перспективи / В. А. Колбун // Вісн. Пенсійного фонду України. – 2004. – № 25 (7). – С. 17–19.
    98. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.: перший протокол та протоколи № 1, 4, 6, 7, 9, 10 та 11 до Конвенції // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 32. – Ст. 2371.
    99. Конституція Союзу Радянських Соціалістичних Республік: прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради СРСР дев’ятого скликання 7 жовт. 1977 р. // Відом. Верхов. Ради СРСР. – 1977. – № 41. – Ст. 617.
    100. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Просвіта, 1997. – 63 с.
    101. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки: затв. 30 січ. 1937 р. Надзвичайним XIV Всеукраїнським з’їздом рад // СЗ УССР. – 1937. – № 30. – Ст. 121.
    102. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки: прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради УРСР дев’ятого скликання 20 жовт. 1978 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1978. – № 18. – Ст. 268.
    103. Концепція соціального забезпечення населення України: затв. постановою Верховної Ради України від 21.12.1993 р. № 3758–XII // Відом. Верх. Ради України. – 2004. – №6. – Ст. 32.
    104. Кравченко М. В. Чинники уповільненої дії пенсійного забезпечення українців / М. В. Кравченко // Зб. наук. пр. НАДУ при Президентові України. – 2005. – № 1. – C. 431–438.
    105. Красильникова Т. В. Пенсионные правоотношения и общие основания их возникновения: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / Т. В. Красильникова. – Свердловск, 1972. – 22 с.
    106. Кременчук І. Ю. Особливості запровадження накопичувальних пенсійних фондів в Україні / І. Ю. Кременчук // Підприємництво, госп-во і право. – 2006. – № 4. – С. 111–113.
    107. Лаврів О. Я. Система принципів трудового права України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 / О. Я. Лаврів. – Х., 2007. – 19 с.
    108. Лазор Л. И. Предмет права социального обеспечения / Л. И. Лазор // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: наук.-практ. конф., 19–20 трав. 2003 р., м. Сімферополь: матеріали. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ. – 2003. – С. 181–185.
    109. Левшин А. В. Правовое регулирование пенсионного обеспечения рабочих и служащих по инвалидности: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук / А. В. Левшин. – М., 1964. – 19 с.
    110. Литвиненко В. М. Поняття “соціальні послуги” в законодавстві України / В. М. Литвиненко // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин: наук.-практ. конф., 31 трав.–2 черв. 2007 р., м. Чернігів: матеріали / за ред. В.С. Венедиктова: Укр. асоц. фахівців трудового права; Черніг. держ. ін-т права, соц. технологій та праці, 2007. – С. 90–94.
    111. Лібанова Е. М. Демографічні передумови реформування системи пенсійного забезпечення / Е. М. Лібанова // Соціальний захист. – 2000. – №2. – С. 48–56.
    112. Лукьянова Г. Система социальной защиты во Франции (пути реформирования) / Г. Лукьянова // Соврем. Европа. – 2001. – № 4. – С. 61–70.
    113. Львівський О. Пенсійні реформи. Досвід Болгарії / О. Львівський // Вісн. Пенсійного фонду України. – 2005. – № 42 (12). – С. 20.
    114. МакТаггарт Г. Пенсійна реформа у постсоціалістичних країнах / Г. МакТаггарт // Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. – № 11. – С. 19–25.
    115. МакТаггарт Г. Вади чилійської моделі. Чи придатний для нас досвід пенсійної реформи в Чилі? / Г. МакТаггарт, Т. Кіча, Б. Надточій // Політика і час. – 2003. – № 5. – C. 3–6.
    116. Малецький О. М. Накопичувальна система Російської Федерації – досвід початку використання / О. М. Малецький // Вісн. Пенсійного фонду України. – 2006. – № 8. – С. 17–19.
    117. Малютина Н. Н. Развитие системы пенсионного обеспечения в зарубежных
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины