ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ У СФЕРІ ПРАЦІ :



  • Название:
  • ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ У СФЕРІ ПРАЦІ
  • Кол-во страниц:
  • 200
  • ВУЗ:
  • ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ
    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ, ПРИНЦИПИ ТА СУБ’ЄКТИ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ У СФЕРІ ПРАЦІ 10

    1.1. Поняття та правова основа соціального діалогу у сфері праці 10
    1.2. Суб’єкти соціального діалогу у сфері праці 39
    1.3. Основні принципи соціального діалогу у сфері праці 54
    1.4. Поняття організаційно-правових форм соціального діалогу у сфері праці та їх перелік 65
    Висновки до Розділу 1 74

    РОЗДІЛ II. ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВИХ ФОРМ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ У СФЕРІ ПРАЦі 77

    2.1.Формування і діяльність органів соціального діалогу 77
    2.2. Колективні переговори як форма соціального діалогу у сфері праці 97
    2.3. Колективні угоди і колективні договори як форма соціального діалогу у сфері праці Ошибка! Закладка не определена.
    2.4. Участь працівників та їх представників в управлінні організацією Ошибка! Закладка не определена.
    2.5. Взаємні консультації та інформування сторін соціального діалогу Ошибка! Закладка не определена.
    2.6. Примирно – посередницька процедура вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) Ошибка! Закладка не определена.
    Висновки до Розділу 2 Ошибка! Закладка не определена.

    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Ошибка! Закладка не определена.
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    ВСТУП
    У сучасних умовах гостро відчувається потреба у життєздатних інститутах соціального діалогу. Саме вони мають забезпечувати стабільні. ефективні зв’язки між роботодавцями та працівниками, і, відповідно, адаптацію трудової сфери до змін в економіці. Становлення ринкової економіки і цивілізований перехід до ринку неможливі без функціонування ефективної системи соціального діалогу. У цей час саме соціальний діалог має виступати як спосіб цивілізованого узгодження інтересів різних груп при вирішенні протиріч, які виникають, і попередження конфліктів у соціально-економічній і трудовій сферах.
    Ратифікувавши 17 грудня 1993 року Конвенцію МОП № 144 «Про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми)» 1976 р., Україна підтвердила, що через соціальний діалог прагне досягнути і забезпечити соціальну злагоду, мир і спокій у суспільстві.
    У сучасний період перед Україною стоїть завдання запровадити на всіх рівнях ефективно діючу систему соціального діалогу як фундамент і гарантію розвитку громадянського суспільства, морального і духовного оздоровлення нації.
    На міжнародному рівні головним провідником ідей соціального діалогу виступає Міжнародна організація праці (далі – МОП). У доповіді, що обговорювалася на 276-й сесії Адміністративної Ради МОП у листопаді 1999 р., підкреслювалися чотири стратегічні завдання МОП: просунення і проведення у життя основоположних принципів і прав у сфері праці; створення більш широких можливостей для жінок і чоловіків у отриманні якісної зайнятості і доходу; поширення охоплення і ефективності соціального захисту для усіх; укріплення трипартизму і соціального діалогу .
    Головні цілі Міжнародної організації праці конкретизуються в Основах стратегічної політики МОП, які розробляються Адміністративною Радою на кожний чотирьохлітній період. Відповідно до Основ Міжнародна організація праці приймає програму і бюджет МОП на кожні два роки. Основи стратегічної політики на кожний період мають свою тему. На період 2002-2005 рр. вона була визначена як «Єдина Програма гідної праці». Темою на 2006-2009 рр. є «Перетворення гідної праці у глобальну мету», яка базується на розвитку основних елементів теми попереднього чотирьохліття. У Магістральних стратегічних напрямках на 2006-2007 рр. особливу увагу приділено вирішенню наступних проблем: справедлива глобалізація; праця як захід боротьби з бідністю; поглиблення гендерної рівності; посилення впливу міжнародних трудових норм на процес розвитку; розширення впливу соціальних партнерів; соціальний діалог і трипартизм .
    Указ Президента України «Про розвиток соціального діалогу в Україні» від 29 грудня 2005 року має за мету підвищення ролі професійних спілок і організацій роботодавців та їх об’єднань у формуванні економічної та соціальної політики держави, дальший розвиток соціального діалогу як одного з головних чинників забезпечення соціальної стабільності, розвитку громадянського суспільства, запобігання суспільним конфліктам . Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2006 року затверджено план заходів щодо розвитку соціального діалогу в Україні. Відповідно до нього буде створено умови для утворення галузевих і територіальних тристоронніх допоміжних органів соціального діалогу з метою узгодженого розв’язання проблем у соціально-економічній сфері, що стосуються прав та інтересів працівників і роботодавців. Протягом третього кварталу планується розробити і затвердити регіональний та галузевий порядок проведення соціального діалогу.
    У зв’язку з цим перед наукою трудового права стоїть завдання виробити концепцію дальшого розвитку соціального діалогу в Україні, визначити шляхи підвищення його ефективності у соціально-економічній і трудовій сферах на всіх рівнях.
    Окремі теоретичні та практичні аспекти соціального партнерства досліджуються у роботах вітчизняних авторів: А. Андрющенка, Н. Болотіної, Г. Гончарової, І. Дубровського, В. Жернакова, В. Жукова, З. Козак, В. Комарницького, В. Новикова, Г. Осового, П. Пилипенка, В. Покотило, О. Процевського, В. Ротаня, Г. Чанишевої, В. Лазор, С. Українця, О. Уманського, Н. Хуторян та ін.
    Втім, у роботах зазначених вчених немає єдності щодо поняття, предмету, принципів, організаційно-правових форм соціального діалогу у сфері праці та інших важливих теоретичних питань, необхідність розроблення яких є особливо актуальною напередодні прийняття нового Трудового кодексу України та законів України «Про соціальний діалог», «Про трудові колективи», «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про колективні договори і угоди».
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні» на 2001-2005 роки і «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки, які є складовими відповідно планів науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави» та 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195) і «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970).
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення поняття, предмету, суб’єктів, принципів, організаційно-правових форм соціального діалогу у сфері праці, здійснення порівняльно-правового аналізу міжнародних трудових норм у сфері соціального діалогу та актів національного законодавства, а також проектів Трудового кодексу та деяких інших законів, вироблення конкретних пропозицій та рекомендацій щодо їх удосконалення.
    Для досягнення поставленої мети дослідження вважаємо за необхідне вирішення таких завдань:
    - сформулювати юридичне поняття соціального діалогу у сфері праці та визначити його предмет;
    - дослідити правовий статус сторін соціального діалогу у сфері праці та їхніх представників, а також інших суб’єктів у цій сфері;
    - визначити правові принципи соціального діалогу у сфері праці та розкрити їх зміст;
    - визначити поняття організаційно-правових форм соціального діалогу у сфері праці та їх перелік;
    - розкрити зміст організаційно-правових форм соціального діалогу у сфері праці;
    - проаналізувати нормативно-правову базу соціального діалогу у сфері праці, внести пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинних актів національного трудового законодавства, а також проектів Трудового кодексу України, Закону України «Про соціальний діалог» з урахуванням міжнародних трудових стандартів і позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.
    Об’єктом дослідження є правовідносини соціального діалогу у сфері праці в умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні.
    Предметом дослідження є актуальні теоретичні та практичні аспекти правового регулювання соціального діалогу у сфері праці.
    Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обраний діалектичний метод наукового пізнання правових процесів та явищ, який дозволяє розглядати їх у розвитку між собою і з суспільством, виявляти закономірності та тенденції розвитку відносин із соціального діалогу у сфері праці. Для досягнення мети і виконання завдань дослідження у роботі були використані також спеціальні наукові методи системного, історичного, структурно-функціонального та нормативно-порівняльного аналізу. Історичний метод використовувався для розкриття генезису відносин із соціального діалогу; системно-функціональний – для дослідження їх особливостей, структури, місця у предметі трудового права. У роботі широко застосовувався метод нормативно-порівняльного аналізу, зокрема, при вивченні досвіду правового регулювання відносин із соціального діалогу у конвенціях і рекомендаціях МОП, актах Ради Європи, Європейського Союзу, законодавстві країн із розвиненою ринковою економікою, а також постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи, держав колишнього Союзу РСР.
    Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права комплексним дослідженням організаційно-правових форм соціального діалогу у сфері праці.
    Наукова новизна дослідження полягає в опрацюванні низки важливих теоретичних та практичних питань правового регулювання відносин соціального діалогу у сфері праці та формулюванні пропозицій і рекомендацій щодо його удосконалення.
    У межах здійсненого автором дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
    - уточнено законодавче визначення поняття і сторін соціального партнерства;
    - визначено предмет і систему соціального діалогу у сфері праці;
    - обґрунтовано висновок про наявність сторін та інших учасників (суб’єктів) відносин соціального діалогу у сфері праці, визначено їх роль і статус;
    - визначено перелік основних принципів соціального діалогу у сфері праці та розкрито їхній зміст;
    - проаналізовано діяльність спеціалізованих органів соціального діалогу та запропоновано шляхи підвищення її ефективності;
    - доведено, що колективні переговори є самостійною організаційно-правовою формою соціального діалогу у сфері праці;
    - визначено основні форми участі працівників в управлінні організаціями;
    - досліджено особливості національної моделі примирно-посередницької процедури вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та внесено пропозиції щодо її удосконалення;
    - обґрунтовано висновок про необхідність розширення можливостей судового захисту прав та законних інтересів сторін соціального діалогу у сфері праці та їх представників, а також про удосконалення досудових інститутів і механізмів захисту трудових прав працівників;
    - проаналізовано положення проекту Трудового кодексу України щодо регулювання колективних трудових відносин, а також проектів законів «Про соціальний діалог», «Про трудові колективи», «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про колективні договори і угоди» та сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо їхнього змісту.
    Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Положення, висновки і рекомендації, сформульовані в роботі, є обґрунтованими і достовірними. У роботі застосовуються наукові праці теоретиків права та представників різних галузей юридичної науки, економістів, соціологів, політологів, міжнародні акти, нормативно-правові акти України та законодавства деяких зарубіжних країн, матеріали судової практики, матеріали роботи органів соціального партнерства, таких як Національна рада соціального партнерства, Національна служба примирення та посередництва.
    Наукове значення роботи. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій вирішуються важливі теоретичні та практичні питання правового регулювання відносин соціального діалогу у сфері праці, що має суттєве значення для науки трудового права.
    Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані дисертанткою, можуть бути використані у законотворчій діяльності, в тому числі при роботі над проектами Трудового кодексу України, законів «Про соціальний діалог», «Про трудові колективи», «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про колективні договори і угоди».
    Висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисними у науково-дослідній роботі для подальшого дослідження теоретичних і практичних проблем правового регулювання відносин соціального діалогу у сфері праці, а також у практиці застосування чинного законодавства про працю.
    Результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні нормативного курсу «Трудове право України», а також спеціальних курсів «Правові основи соціального діалогу у сфері праці», «Порівняльне трудове право», а також при підготовці робочих програм, підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначених дисциплін.
    Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, сформульовані в дисертаційному дослідженні, доповідалися та обговорювалися на засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення, на науково-практичних конференціях, засіданні круглого столу, зокрема: на 6-й (58) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА, присвяченої третій річниці присвоєння ОНЮА статусу національної (м. Одеса, 23-24 квітня 2003 р.); 7-й (59) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА, присвяченої четвертій річниці присвоєння ОНЮА статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2004 р.); 8-й (60) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА, присвяченої п’ятій річниці присвоєння ОНЮА статусу національної (м. Одеса, 22-23 квітня 2005 р.); 9-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 26 квітня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Право ХХІ століття: становлення і перспективи розвитку (м. Миколаїв, 25 листопаду 2005 р.); у засіданні круглого столу «Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах» (м. Чернігів, 11 квітня 2006 р.).
    Публікації. Основні положення дисертації викладені у 5 публікаціях, в тому числі 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.
    Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (210 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок, із яких основного змісту – 179 сторінок.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
    У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо удосконалення актів чинного законодавства, проектів Трудового кодексу України, законів України «Про соціальний діалог», «Про трудові колективи», «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про колективні договори і угоди».
    Поняття соціального діалогу у сфері праці видається доцільним визначати у двох значеннях: як систему колективних трудових відносин і як правовий інститут. У першому значенні соціальний діалог у сфері праці визначається як система колективних трудових відносин між працівниками (їх представниками), роботодавцями (їх представниками), органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими учасниками цих відносин, що засновані на взаємному врахуванні та узгодженні інтересів сторін (суб’єктів) при регулюванні трудових і пов’язаних з ними соціально-економічних відносин, а також при вирішенні трудових спорів.
    Як правовий інститут соціальний діалог являє собою сукупність правових норм, що визначають поняття, предмет, суб’єкти, принципи, систему, організаційно-правові форми соціального діалогу, відповідальність його сторін.
    Предмет соціального діалогу складають всі питання трудової і соціально-економічної сфер, крім питань, для яких встановлений особливий порядок їхнього врегулювання (встановлюються імперативними правовими нормами, віднесені до компетенції відповідних органів і т. ін.).
    Система соціального діалогу у сфері праці включає сторін та інших учасників (суб’єктів), об’єкт (предмет), принципи, рівні, організаційно-правові форми, акти соціального діалогу, процедури їх розробки і укладення.
    Суб’єктами соціального діалогу у сфері праці є сторони та інші учасники соціального діалогу. Ними виступають: працівники та їх представники; роботодавці та їх представники; органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; трудові колективи; спеціалізовані органи соціального діалогу; органи з вирішення трудових спорів; інші суб’єкти (незалежні посередники, трудові арбітри та ін.).
    Принципами соціального діалогу у сфері праці слід вважати основні засади, вихідні положення, на яких засновується система взаємовідносин між працівниками (їх представниками), роботодавцями (їх представниками), органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими учасниками соціального діалогу.
    Основними принципами соціального діалогу у сфері праці є: рівноправність та паритетність сторін соціального діалогу; відкритість, добровільність та конструктивність соціального діалогу; дотримання суб’єктами соціального діалогу законів та інших нормативно-правових актів; повноважне представництво сторін; свобода вибору при обговоренні питань у сфері праці; пріоритетність примирних процедур та компромісних рішень при узгодженні різних інтересів і вирішенні трудових спорів (конфліктів); обов’язковість додержання досягнутих домовленостей і виконання прийнятих рішень; взаємна відповідальність сторін, їх представників за невиконання зобов’язань за колективними договорами і угодами; сприяння розвитку соціального діалогу з боку держави.
    Соціальний діалог здійснюється його сторонами у таких основних формах: формування і діяльність органів соціального діалогу; колективні переговори; укладення колективних угод і колективних договорів; взаємні консультації та інформування сторін соціального діалогу; участь працівників та їх представників в управлінні організаціями; участь працівників у розподілі прибутку, доходів організації; участь представників працівників і роботодавців у досудовому або позасудовому вирішенні трудових спорів; здійснення сторонами контролю за виконанням зобов’язань, спільних рішень; інші форми, визначені законами, колективною угодою, колективним договором, іншим локальним нормативно-правовим актом організації.
    Працівники та їх представники беруть участь в управлінні організаціями у наступних основних формах: участь представників працівників у роботі колегіальних органів управління організації; одержання від роботодавця інформації з питань, що безпосередньо зачіпають інтереси працівників; проведення через представників консультацій з роботодавцем при прийнятті рішень, що зачіпають інтереси працівників; внесення пропозицій з питань соціально-культурного і побутового обслуговування, а також щодо удосконалення роботи організації.
    Книгу шосту проекту Трудового кодексу України пропонується назвати «Соціальний діалог у сфері праці. Колективні трудові відносини». Змістом Книги мають бути норми, що встановлюють загальні положення про соціальний діалог у сфері праці, а також норми про право працівників і роботодавців на об’єднання, професійні спілки, організації роботодавців, колективні угоди і колективні договори, вирішення колективних трудових спорів.
    Визначення колективних трудових відносин у ч. 1 ст. 352 проекту як відносин між найманими працівниками та їх представницькими органами (представниками), з одного боку, і роботодавцями та їх представницькими органами – з другого, видається досить широким і неконкретним. Враховуючи те, що колективні трудові відносини і є відносинами соціального діалогу, пропонується визначити їх як суспільні відносини, що виникають між суб’єктами соціального діалогу при регулюванні трудових і пов’язаних з ними соціально-економічних відносин, а також при вирішенні трудових спорів, і засновані на взаємному врахуванні та узгодженні інтересів цих суб’єктів.
    У ч. 2 ст. 352 проекту пропонується визначити конкретні види колективних трудових відносин і викласти її в такій редакції: «Колективними трудовими відносинами є відносини з участі працівників та їх представників в управлінні організаціями; з ведення колективних переговорів; з укладення, зміни та виконання колективних угод і колективних договорів; із утворення і діяльності професійних спілок та організацій роботодавців (їх об’єднань) у сфері праці; із вирішення колективних трудових спорів».
    У проекті також необхідно передбачити положення про те, що на відміну від індивідуальних, колективні трудові відносини виникають і функціонують й на інших, крім виробничого, рівнях – національному, галузевому, територіальному.
    Не можна погодитися із обмеженням застосування норм Кодексу стосовно діяльності трудових колективів (ст. 372 проекту). Посилання на спеціальний Закон є у ч. 1 ст. 372, а відтак незрозуміло, чому сам термін «трудовий колектив» не застосовується у Книзі 6, в якій йдеться про збори і конференції працівників (а не трудового колективу), укладення колективного договору. Саме у складі трудового колективу працівники реалізують колективні трудові права. Юридичне оформлення волі трудового колективу у вигляді рішення зборів (конференції) необхідне при встановленні і зміні колективних умов праці, укладенні колективного договору, затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку, вирішенні колективних трудових спорів та в інших випадках здійснення трудовим колективом повноважень, передбачених законодавством. Трудовий колектив підприємства (установи, організації) є стороною колективних трудових відносин, тобто відносин із соціального діалогу, на виробничому рівні.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Конвенція МОП № 144 про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми) 1976 р. (ратифікована Україною 17.12.93 р.) //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1063-1066.
    2. Трудовой мир: Издание МОТ. – 1999. - № 5. – С.5.
    3. Богатыренко З.С. Международная организация труда в ХХІ веке: новые условия и перспективы //Трудовое право. – 2006. - № 4. - С.47.
    4. Про розвиток соціального діалогу в Україні: Указ Президента України від 29 грудня 2005 року //Урядовий кур’єр. – 25 січня 2006 року.
    5. Макмиллан Ч. Японская управленческая система. – М.: Прогресс, 1988. – С.141.
    6. Масленников В.Р. Предпринимательские сети в бизнесе. – М.: Центр экономик и маркетинга, 1997. – 168 с.
    7. Маршалл А. Принципы политической экономии. – М., 1984. – С.247.
    8. Маршалл А. Указ раб. – С.248.
    9. Маркович Д. Социология труда. Пер.с сербскохорв. /Под об. ред. Н.И. Дряхлова, Б.В. Князева. – М.: Прогресс, 1988. – 632 с.
    10. Конвенція МОП № 11 про право на організацію та об’єднання трудящих у сільському господарстві 1921 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.55-56.
    11. Там само. – С.434-438.
    12. Там само. – С.530-533.
    13. Конвенція МОП № 144 про тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1063-1069.
    14. Там само. – С.1180-1183.
    15. Рекомендація МОП № 91 про колективні договори 1951 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.545-546.
    16. Там само. – С.547.
    17. Там само. – С.580.
    18. Там само. – С.667-668.
    19. Рекомендація МОП № 129 щодо зв’язків між адміністрацією та працівниками на підприємстві 1967 р. //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.839-841.
    20. Там само. – С.842-844.
    21. Там само. – С. 1184-1185.
    22. Положення про Національну раду соціального партнерства: Затв. Указом Президента України від 27 квітня 1993 р. //Законодавство України про працю: Зб. нормат. актів: У 3 кн./Упоряд. і наук. ред. В.Вакуленко. Книга І. – К.: Істина, 1999. – С.175-177.
    23. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 36. – Ст.361.
    24. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1995.- № 17. – Ст.121.
    25. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 34. – Ст.227.
    26. Про утворення Національної служби посередництва і примирення: Указ Президента України від 17 листопада 1998 р. //Офіційний вісник України. – 1998. - № 46. – Ст.1684.
    27. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 45. – Ст.397.
    28. Про організації роботодавців: Закон України від 24 травня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 32. – Ст.171.
    29. Экономика: Учебник / Под ред. доц. А.С. Булатова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – С.779.
    30. Новіков В. Зарубіжний досвід соціального партнерства //Україна: аспекти праці. – 1998. - № 1. – С.38.
    31. Новіков В. Імперативи розвитку ефективного соціального партнерства //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 3. – С.36.
    32. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Укладачі: В.І. Волович, В.І. Тарасенко, М.В. Захаренко та ін. /За заг. ред. В.І. Воловича. – К.: Укр. центр духов. культури, 1998. – С.384.
    33. Ляшенко Т.М. Соціальне партнерство як фактор політичної та соціальної стабільності в Україні. Автореф. дис. …канд. політ. наук. – Київ, 1998. - С.6.
    34. Михеїв В.А. Политика социального партнёрства. - М.,1999. - С.3.
    35. Михеев В.А. Основы социального партнерства: теория и политика: Учебник для вузов. – М.: Экзамен, 2001. – С.7.
    36. Киселев И.Я., Мошенский М.Г. Буржуазные теории труда на службе монополий. – М., 1965. – С.10-36; 91-140; Киселев И.Я. Современный капитализм и трудовое законодательство. – М., 1971. – С.35-67.
    37. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА . М, 1998. – С.132-188.
    38. Там само. – С.162-163.
    39. Киселев И.Я. Международно-правовое регулирование труда (международные стандарты труда): Учебное пособие. – М.: Академия труда и социальных отношений, 1995. – С.76.
    40. Лушникова М.В. Государство, работодатели и работники: история, теория и практика правового механизма социального партнерства. – Ярославль, 1997; Семигин Г.Ю. Социальное партнерство в современном мире. – М., 1996.
    41. Трудовое право России: Учебник /Под ред. С.П. Маврина, Е.Б. Хохлова. – М.: Юристъ, 2003. – С.148.
    42. Силин А. «Прокукарекали», а где дела? //Профсоюзы и экономика. – 1997. - № 5. – С.43.
    43. Семигин Г.Ю. Социальное партнерство в современном мире. – М.: Мысль, 1996. – С.12.
    44. Жернаков В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання //Право України. – 1999 - № 10. – С.44-45.
    45. Соціальне партнерство за принципом трипартизму //Політика і час. – 1997. - № 12.
    46. Покотило В.М. Становлення соціального партнерства в Україні в світлі проблеми кодифікації трудового законодавства //Конституція України та проблеми систематизації законодавства: Зб. наук. праць. Вип.5. – К., 1999. – С.298-305.
    47. Українець С. Соціально-трудові відносини в Україні: зміст і розвиток //Україна: аспекти праці. – 1999. - № 3. – С.35-41; Соціальне партнерство в Україні: перспективи законодавчого регулювання //Україна: аспекти праці. – 1998. - № 2. – С.22-25.
    48. Жернаков В.В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання //Право України. – 1999. - № 10. – С.41-45.
    49. Жданенко С.Б. Социальное партнерство как институционально-правовая форма партнерства //Проблеми законності. – 1999. - № 10. – С.41-45.
    50. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання. Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня докт. юрид. наук. – Харків, 2002. – С.14
    51. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2003. – С.577.
    52. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. /П.Д. Пилипенко, В.Я. Буряк, З.Я. Козак та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – С.120.
    53. Заржицький О. Соціальне партнерство у соціально-трудових відносинах //Право України. – 2000. - № 11. – С.53-55.
    54. Об организациях работодателей: Закон Украины от 24 мая 2001 года //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 32. – Ст.171.
    55. Трудовое право России: учеб. /Н.А. Бриллиантова и др.; под ред. О.В. Смирнова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – С.145.
    56. Про розвиток соціального діалогу в Україні: Указ Президента України від 29 грудня 2005 року //Урядовий кур’єр. – 25 січня 2006 року.
    57. Что такое МОТ. – Женева: Международное Бюро Труда, 1999. – С.33.
    58. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: Учебник. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – С.251.
    59. Силин А. Миф и быль социального партнерства в Российской Федерации и на Западе //Трудовое право. – 2001. - № 1. – С.17-22; «Социальное партнерство» или «социальний диалог»? //Человек и труд. – 2000. - № 11.
    60. Андрющенко А., Дубровський І. Суб’єкти, предмет, моделі соціально-партнерських відносин у сфері праці //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 3. – С.44.
    61. Дубровський І. Короткий термінологічний словник з питань соціального партнерства //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 4. – С.46.
    62. Андрющенко А., Дубровський І. Місце, роль і функції соціального партнерства в механізмі регулювання соціально-трудових відносин //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 2. – С.24-32.
    63. Українське суспільство: моніторинг соціальних змін (1994-1999 р.). Інформаційно-аналітичні матеріали /За ред. В.М. Ворони, О.А. Ручки. – К.: Інститут соціології НАН України, 1999. – 233 с.
    64. Климова С.Г. Стратегии сторон социально-трудовых конфликтов //Общественные науки и современность. – 1997. - № 6.
    65. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М., 1948. – С.8-10.
    66. Скобелкин В.Н. Трудовые правоотношения. – М., 1999. – С.145-147.
    67. Лушникова М.Н. Государство, работодатели и работники: история, теория и практика правового механизма социального партнерства (сравнительно-правовое исследование). – Ярославль, 1997. – С.56.
    68. Чуча С.Ю. Становление и перспективы развития социального партнерства в Российской Федерации. – М., 2001. – С.311.
    69. Васильев В.А. Социально-трудовые отношения: теория и практика развития //Трудовое право. – 2005. - № 3. – С.6.
    70. Головина С.Ю. Понятийный аппарат трудового права. – Екатеринбург, 1997. – С.23.
    71. Андрющенко А., Дубровський І. Суб’єкти, предмет, моделі соціально-партнерських відносин у сфері праці //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 3. – С.42.
    72. Бородин И.И. Общие понятия социального партнерства //Трудовое право. – 2003. - № 3. - С.42.
    73. Андрющенко А., Дубровський І. Місце, роль і функції соціального партнерства в механізмі регулювання соціально-трудових відносин //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 2. – С. 32.
    74. Эрхард Л. Благосостояние для всех. – М., 1991. – 366 с.
    75. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2003. – С.581.
    76. Андрющенко А., Дубровський І. Суб’єкти, предмет, моделі соціально-партнерських відносин у сфері праці //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 3. – С.44.
    77. Мужикова Н. Соціально-трудові відносини в ХХІ сторіч //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 11. – С.43-46.
    78. Жуков В.М. Міф соціального партнерства, який може стати реальністю //Профспілки України. – 2005. - № 2. – С.76.
    79. Докл. див.: Мачульская Е.Е. Управление предприятием и трудовое право: опыт США. – М., 1996.
    80. Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право. – М.: «Проспект», 2005. – С.238.
    81. Снигирева И.О. Трудовой кодекс Российской Федерации с комментариями. – М.: «Научный центр профсоюзов», 2002. – С.232.
    82. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / В.Г. Ротань, І.В. Зуб, Б.К. Стичинський. – 6-е вид., доп. і переробл. – К.: А.С.К., 2005. – С.86.
    83. Проблеми соціально-трудових відносин в Україні у контексті міжнародного досвіду //Україна: аспекти праці. – 1998. - № 4. – С.46.
    84. Управление персоналом в условиях рыночной экономики /Под науч. ред. проф., д-ра Р.Марра, д-ра Г. Шмидта. – М.: Изд-во МГУ, 1997. – С.370.
    85. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации (постатейный) / Под ред. О.В. Смирнова. 3-е изд. – М.: «Кнорус», 2005. – С.81.
    86. Трудовое право России: учеб. /Н.А. Бриллиантова и др.; под ред. О.В. Смирнова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – С.148.
    87. Трудовое право России: Учебник /Под ред. С.П.Маврина, Е.Б.Хохлова. – М.: Юристъ, 2003. – С.151.
    88. Положення про Національну тристоронню соціально-економічну раду: Затв. Указом Президента України від 29 грудня 2005 року //Урядовий кур’єр. – 25 січня 2006 року.
    89. Андрущенко А., Дубровський І. Місце, роль і функції соціального партнерства в механізмі регулювання соціально-трудових відносин //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 2. – С.24-32.
    90. Дубровський І. Короткий термінологічний словник з питань соціального партнерства //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 4. – С.46.
    91. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання. Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня докт. юрид. наук. – Харків, 2002. – С.14
    92. Трудовое право России: Учебник /Под ред. С.П. Маврина, Е.Б.Хохлова. – М.: Юристъ, 2003. – С.151.
    93. Войтинский И. Коллективные соглашения об условиях труда (тарифный рабочий договор) как проблема законодательства. – СПб., 1911. – С.20.
    94. Андрющенко А., Дубровський І. Суб’єкти, предмет, моделі соціально-партнерських відносин у сфері праці //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 3. – С.46.
    95. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации / Под ред. А.М. Куренного, С.П. Маврина и Е.Б. Хохлова. – М.: «Юристь», 2005. – С.129.
    96. Бородин И.И. Понятие, система, стороны и субъекты социального партнерства (сравнительно-правовое исследование //Трудовое право. – 2006. - № 1. - С.23.
    97. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2003. – С.580-581.
    98. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. зал. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – С.121.
    99. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации / Отв. ред. д.ю.н., проф. Ю.П. Орловский. – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА.М», 2002. – С.77.
    100. Про утворення Національної служби посередництва і примирення: Указ Президента України від 17 листопада 1998 року //Праця і зарплата. – 1998. – № 23.
    101. Рекомендація МОП № 94 щодо консультацій та співробітництва між роботодавцями і працівниками на рівні підприємства 1952 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.580.
    102. Рекомендація МОП № 113 щодо консультацій та співробітництва між державною владою та організаціями підприємців і працівників у галузевому та національному масштабах 1960 року //Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.667-668.
    103. Бернар Жернигон, Альберто Одеро, Горацио Гуидо. Коллективные переговоры: Нормы МОТ и принципы деятельности контрольных органов. – Женева: Международное Бюро Труда, 1999. – С.8.
    104. Иванов О., Гавра Д. Социальное партнёрство: некоторые вопросы теории.- СПб.,1994.- С.6-7
    105. Сборник важнейших нормативно-правовых актов Украины о труде. - Харьков: Торнадо, 2001. - С.514.
    106. Положение о Национальной службе посредничества и примирения: Утв. Указом Президента Украины от 17.11.1998г. № 1258/98 //Праця і зарплата. - 1998. - № 23. - С.6.
    107. Конвенція МОП № 144 про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми) 1976 р. (ратифікована Україною 17.12.93 р.).
    108. Сборник важнейших нормативно-правовых актов Украины о труде. - Харьков: Торнадо, 2001.-С.51
    109. Прокопенко Т. Про окремі аспекти діяльності Національної ради соціального партнерства в 1993-2003 роках //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 3. – С.52-59.
    110. Варениця В Національна рада соціального партнерства: етап реформування //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 12. – С.36-39.
    111. Про розвиток соціального діалогу в Україні: Указ Президента України від 29 грудня 2005 року //Урядовий кур’єр. – 25 січня 2006 року.
    112. Положення про секретаріат Національної тристоронньої соціально-економічної ради: Затв. Указом Президента України від 29 травня 2006 року //Урядовий кур’єр. – 7 червня 2006 року.
    113. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – С.263.
    114. Нуртдинова А. Российская трехсторонняя комиссия и генеральное соглашение //Право и экономика. – 1998. - № 12. - С.36.
    115. Волгин Н.А. Японский опыт решения экономических и социально-трудовых проблем. – М.: Экономика, 1998. - С.143.
    116. Про утворення Національної служби посередництва і примирення: Указ Президента України від 17.11.98 р. //Законодавство України про працю: Збірник нормативно-правових актів. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – С.456-458.
    117. Руденко В.М. Взаимодействие НСПП с Национальным советом социального партнёрства, сторонами социально-трудовых отношений //Бюллетень Национальной службы посредничества и примирения. - 2003. - № 2. - С. 15 - 24.
    118. Руденко В. Національна служба посередництва і примирення: підсумки діяльності в 1998-2004 роках, завдання і пріоритети //Національна служба посередництва і примирення. – 2004. - № 11. – С.3-10.
    119. Звіт про результати діяльності Національної служби посередництва і примирення в першому півріччі 2005 року //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 7. – С.53-64..
    120. Мусієнко Б. Упереджувальні примирні процедури: із практики вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)//Бюлетень Національної служби примирення і посередництва. – 2005 .- № 3. – С.10-12.
    121. Бернар Жернигон, Альберто Одеро, Горацио Гуидо. Коллективные переговоры: Нормы МОТ и принципы деятельности контрольных органов. – Женева: Международное Бюро Труда, 1999. – С.8.
    122. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1180-1183.
    123. Дубровський І. Короткий термінологічний словник з питань соціального партнерства //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 4. – С.44.
    124. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання. Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. – Харків, 2002. – С.25.
    125. Опришко В.Ф. Теоретичні та практичні аспекти механізму гармонізації законодавства України з міжнародним правом //Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції. Жовтень 1998 р. – Київ, 1998. – С.18.
    126. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.93 //ВВРУ. - 1993. - № 36. - Ст.361.
    127. Анисимов А.Л. Коллективные договоры и соглашения и их социально – правовое значение //Трудовое право.- 2003.-№ 2.-С.27-42
    128. Стичиньский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. – Киев-Севастополь: Ин-т юрид. исследований, 2001. – С.177.
    129. Трудовое право Украины: Учеб.-справ. пособие / Под ред. Г.И.Чанышевой, Н.Б.Болотиной. – Х.: Одиссей, 1999. - С.443.
    130. Барбара Дж. Фик. Сравнительный обзор и анализ законодательства в области коллективной защиты трудовых прав восьми центральноевропейских стран. – Вашингтон: Институт свободных профсоюзов, 1997. – С.40.
    131. Нуртдинова А.Ф., Чиканова Л.А. Практика применения законодательства о труде: Научно-практическое пособие. – М.: Юрид. лит., 2000. – С.208.
    132. Жернигон Б., Одеро А., Гуидо Г. Коллективные переговоры: нормы МОИ и принципы деятельности коллективных органов. – Женева, 2001. – С.2.
    133. Смольков В.Г. Пути разрешения трудовых конфликтов//Народонаселение.-2002.-№ 1.-С.104-112.
    134. Михеев В.А.Основы социального партнёрства: теория и практика //Учеб. для вузов. - М.: Экзамен, 2001.- С.148-152.
    135. Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое корпоративное право: Учеб.-практ.пособ. – М.: Издат. гр. НОРМА-ИНФРА.М, 2000. – С.213, 345-348.
    136. Лист НСПП голові первинної профспілкової організації відкритого акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» Шевцову М.М. 04.11.2004 р. № 05-01/38 //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 11. – С.54-58.
    137. Докладніше див.: Киселев И.Я. Сравнительное трудовое право: Учебник. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – С. 262-263.
    138. Докладніше див.: Цыганов М.Е. Тенденции развития коллективно-договорных отношений в странах ЕС //Труд за рубежом. – 2005. - № 3. – С.15-36.
    139. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации / Отв. ред. д.ю.н., проф. Ю.П. Орловский. – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА.М», 2002. – С.95-102.
    140. Цыганов М.Е. Тенденции развития коллективно-договорных отношений в странах ЕС //Труд за рубежом. – 2005. - № 3. – С.19.
    141. Рекомендація МОП № 91 щодо колективних договорів 1951 року //Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.545.
    142. Европейская социальная хартия: Справочник: Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 264 с.
    143. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2001. – С.276.
    144. Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладення колективного договору //Право України. – 2000. - № 8. – С.85-86; Лосиця І. Колективний договір в умовах переходу до ринкової економіки. Автореф. дис. …канд.юрид.наук. – Харків, 1997. – С.17; Свічкарьова Я. Контракт в акціонерних товариствах //Право України. – 1998. - № 1. – С.58-61.
    145. Феськов М.М. Трудове законодавство України і Європейська соціальна хартія (переглянута): питання адаптації. – К.: Знання, 2005. – С.176.
    146. Гомьен Д., Харрис Д., Зваак Л. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия: право и практика. – М.: Изд-во МНИМП, 1998. – С.509.
    147. Щодо розгляду колективного трудового спору з приводу укладення колективного договору: Роз’яснення Міністерства юстиції України від 27.02.2004 //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 3. – С.60.
    148. Каретник О. Колективний договір у виробничих кооперативах //Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 7. – С.161.
    149. Нуртдинова Л.Ф. Коллективный договор и трудовые отношения //Юридический мир.-1997.-№ 6. -С.24-27.
    150. Трудовое право. Учебник /Под редакцией профессора О.В. Смирнова. - М.,1999. - С. 128.
    151. Малета М. Забезпечення колективно-договірного регулювання трудових відносин на виробничому рівні //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 6. – С.31.
    152. Ледней Ф. Виконання у І півріч 2004 року Регіональної угоди між Одеською обласною державною адміністрацією і обласною організацією роботодавців та Федерацією профспілок області на 2004-2005 роки //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 10. – С.24-29.
    153. Снигирева И.О. Толкование норм Трудового кодекса РФ и других актов трудового законодательства //Новый Трудовой кодекс Российской Федерации и проблемы его применения. Материалы Всероссийской научно-практической конференции 16-18 января 2000 г. - М.: «Проспект», 2004. – С.5-20.
    154. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій для студ. юрид. вузів та ф-тів.- К.: Вентурі, 1996. – С.152.
    155. Трудове право України: Підручник /За ред. Н.Б.Болотіної, Г.І.Чанишевої. – К.: Т-во «Знання», 2000. - С.498.
    156. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2004-2005 роки від 19.04.04 р. //Урядовий кур’єр. – 19 травня 2004 року.
    157. Лушникова М.В. Государство, работодатели и работники: история, теория и практика правового механизма социального партнерства (сравнительно-правовое исследование). – Ярославль: ЯрГУ, 1997. – С.137, 142.
    158. Инструменты социального диалога в странах Центральной и Восточной Европы /В кн.: Труд в мире. Трудовые отношения, демократия и социальная стабильность. – М., 1998. – С.146.
    159. Осовий Г. Краще домовлятися, ніж страйкувати //Урядовий кур’єр. – 22 серпня 2006 року.
    160. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Монографія. – Одеса: Юридична літ-ра, 2001. – С.32.
    161. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. – Львів: Видав. центр Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 1999. – С.80.
    162. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации /Ответственный редактор д.ю.н., проф. Ю.П. Орловский. – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА.М», 2002. – С.103-115.
    163. Отраслевое соглашение горно-металлургического комплекса Украины на 2003-2004 годы. – К., 2003.
    164. Цанга О. Хід виконання Регіональної угоди на 2004-2005 роки в І півріччі 2004 року //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 10. – С.29-32.
    165. Цанга О. Хід виконання Регіональної угоди на 2004-2005 роки в І півріччі 2004 року //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 10. – С.32.
    166. Сапожнікова М. Соцпартнерство – запорука реалізації державної соціально-економічної політики //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 6. – С.49-51.
    167. Куренной А.М. Правовые вопросы участия трудящихся в управлении производством. – М.:Издательство Московского университета, 1983. – С.34-53.
    168. Цепин А.И., Пятаков А.В. Трудовое право и трудовой коллектив. – М.: Наука, 1986. - С.80-81.
    169. Иванов С.А. Проблемы международного регулирования труда. – М.: Наука, 1964. – С.107.
    170. Лях Г.И. Коллективный договор на предприятии. – Минск, 1981. – С.30.
    171. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации / Отв. ред. д.ю.н., проф. Ю.П. Орловский. – М.: Юридическая фирма «КОНТРАКТ», «ИНФРА.М», 2002. – С.121.
    172. Киселев В.Н., Смольков В.Г. Социальное партнерство в России: специфика и основные проблемы становления в период рыночных реформ. – М., 1998. – 363 с.; Климова С.Г. Стратегии сторон социально-трудовых конфликтов //Общественные науки и современность. – 1997. - № 6.
    173. Лукьянова Г.И. Трудовые отношения в современной Франции //Труд за рубежом. – 2004. - № 3. – С.67.
    174. Конвенція МОП № 150 про адміністрацію праці: роль, функції та організація 1978 р. //Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.1125-1129.
    175. Рекомендація МОП № 94 щодо консультацій та співробітництва між роботодавцями і працівниками на рівні підприємства 1952 р. //Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.580.
    176. Рекомендація № 129 щодо зв’язків між адміністрацією і працівниками на підприємстві 1967 р. //Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці. 1965-1999. Т.ІІ. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.839-841.
    177. Рекомендація МОП № 113 щодо консультацій та співробітництва між державною владою та організаціями підприємців і працівників у галузевому та в національному масштабі 1960 р. //Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці. 1919-1964. Т.І. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – С.667-669.
    178. Чанишева Г.І. Зазн. роб. – С.108.
    179. Трудовое право России: Учебник /Под общей ред. Ю.П.Орловского, А.Ф. Нуртдиновой. – М.: МЦФЭР, 2004. – С.136.
    180. Европейская социальная хартия //Библиотека журнала «Социальная защита». – М., 1998. Вып.2. – 115 с. (Серия «Права человека»).
    181. Хартия Европейского Союза об основных правах: Комментарий / Под ред. д.ю.н, проф. С.Ю. Кашкина. – М.: Юриспруденция, 2001. – С.105.
    182. Там само.
    183. ОBEC, L 80/29-33.
    184. OBEC, L 294, с.0022-0032.
    185. OBEC, L 207, с.0025-0036.
    186. OBEC, L 207, с.0001-0024.
    187. OBEC, L 294, с.0001-0021.
    188. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 року //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 34. – Ст.227.
    189. Михеев В.А.Основы социального партнёрства: теория и практика //Учеб. для вузов. - М.: Экзамен, 2001.- С.252-256.
    190. Международная Организация Труда. Конвенции и рекомендации 1957-1990.- Женева: Международное Бюро Труда, 1991.-Т.II.-С.1041-1054.
    191. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року //Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. – Ст.490.
    192. Лист Національної служби посередництва і примирення начальникам відділень Національної служби посередництва і примирення в Автономній Республіці Крим та областях від 24 листопада 2003 року //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 1. – С.48-49.
    193. Інструкція про порядок визначення послідовності розгляду і вирішення колективного трудового спору (конфлікту): Затверджено наказом НСПП від 09.11.2005р. № 124 //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 12. – С.26-30.
    194. Положення про трудовий арбітраж: Затв. наказом НСПП від 23 червня 2004 р. //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 8. – С.8-17.
    195. Положення про порядок підготовки і прийняття рішення трудового арбітражу при вирішенні колективного трудового спору (конфлікту): Затв. наказом НСПП від 20 липня 2004 р. //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 8. – С.28-31. Запара С. До питання примусового виконання рішення примирних органів //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 12. – С.49-50.
    196. Марченко Н. Закон потребує докорінного доопрацювання //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 8. – С.34.
    197. Козак З. Зазн. роб. – С.34.
    198. Там само.
    199. Осовий Г., Руденко В. Вирішення трудових спорів //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 4. – С.11.
    200. Лалач Г. Законодавство про колективні трудові спори потребує вдосконалення //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 12. – С.51.
    201. Козак З. Пропозиції щодо вдосконалення нормативних актів з питань здійснення примирних процедур //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 10. – С.33-35.
    202. Чанишева Г.І. Зазн. роб. – С.148; Лаврінчук І. Ефективність розгляду колективних трудових спорів як одна з умов соціальної злагоди //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 4. – С.34-38;
    203. Козак З. Пропозиції щодо вдосконалення нормативних актів з питань здійснення примирних процедур //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 10. – С.33-35.
    204. Руденко В. Національна служба посередництва і примирення: підсумки діяльності в 1998-2004 роках, завдання і пріоритети //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 11. – С.9.
    205. Лаврінчук І. Процесуальне забезпечення трудових прав в Україні //Право України. – 2001. - № 1; Лазор В. моногафія; Запара С. Якою буде трудова юстиція в Україні? //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005 - № 4. – С.5-8.
    206. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА . М, 1998. – С.170.
    207. Положення про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку: Затв. наказом НСПП від 4 серпня 2004 р. № 113 //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2004. - № 9. – С.19-35.
    208. Там само.
    209. Див. докладніше: Осовий Г., Руденко В. Вирішення трудових спорів //Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2005. - № 4. – С.22-25.
    210. Гарбаренко С. Примирення: тимчасове роз
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины