ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ :



  • Название:
  • ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ
  • Кол-во страниц:
  • 203
  • ВУЗ:
  • НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ
    ВСТУП....................................................................................................3
    РОЗДІЛ І
    ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ
    1.1.Поняття молоді як суб’єкта правовідносин щодо працевлаштування.................................................................................................12
    1.2.Регулювання працевлаштування молоді національним і міжнародним законодавством (порівняльно-правовий аналіз).................................................24
    1.3.Історико-правові засади становлення правового регулювання працевлаштування молоді в Україні...................................................................40
    1.4. Класифікація правовідносин щодо працевлаштування молоді.................59

    РОЗДІЛ ІІ
    ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ МОЛОДІ ..............................................69
    2.1.Правове регулювання праці осіб, що не досягли 14 років..........................73
    2.2.Правове регулювання працевлаштування неповнолітніх.........................101
    2.3.Правове регулювання працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів України.............................................138

    ВИСНОВКИ.......................................................................................178
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................188
    ВСТУП

    Актуальність теми дисертаційного дослідження. Україна як суверенна, незалежна, демократична держава перебуває сьогодні на новому та досить складному етапі свого розвитку. Визначений законодавством Радянського Союзу обов’язок усіх громадян працювати, забезпечення державою повної зайнятості поступилися місцем вільній зайнятості та безробіттю.
    Найбільш уразливою та соціально не захищеною категорією населення є молодь. Через відсутність достатнього практичного досвіду, правових та професійних знань, а часто і моральної непідготовленості до конкуренції на ринку праці, реалізувати своє право на працю молодим громадянам сьогодні складно. Різниця між рівнем домагань молодої людини високого рівня життя та можливостями його досягнення, між особистими сподіваннями та труднощами часто веде до дезадаптації індивідуума, що в кінцевому результаті може призвести до поведінки протиправного характеру, тобто до злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо.
    Питання забезпечення зайнятості молоді є важливим для суспільства і держави, тому визначає особливі завдання для правового регулювання в цій сфері. Ігнорування вказаної проблеми може призвести до відсутності кваліфікаційного кадрового потенціалу в країні, підвищення рівня незайнятості, злочинності серед молоді.
    Питанням аналізу правовідносин щодо працевлаштування молоді в науці трудового права завжди приділялася увага, про що свідчать праці О.О. Абрамової, М.Г.Алєксандрова, Б.К. Бегичева, Л.Я. Гінцбурга, О.О. Голованової, Д.О. Карпенка, Є.О. Монастирського, Ю.П. Орловського, О.І. Процевського. Вказані праці не втратили наукової цінності, однак сформульовані в них висновки потребують переосмислення, приймаючи до уваги політичні та соціально-економічні зміни, що відбулися в останні роки.
    Спеціального комплексного дослідження питань правового регулювання відносин щодо працевлаштування молоді в незалежній Україні ще не проводилось. На жаль, нині відсутні монографічні праці, присвячені правовідносинам щодо працевлаштування молоді за сучасних умов. Основними причинами цього, очевидно, є новизна предмета регулювання для України, відсутність перевірених практикою теоретичних засад правового регулювання. Частково у своєму дисертаційному дослідженні „Правове регулювання трудової діяльності неповнолітніх в Україні” з’ясовувала окремі питання зазначеної проблеми О.С. Реус. Дослідженню правових проблем працевлаштування молоді присвячено наукові статті В.С. Венедиктова, О.І. Зозулі, О.С. Реус, З. Колесниченко, В.П. Пастухова.
    Наукові здобутки у цій сфері є особливо необхідними сьогодні, коли триває кодифікація трудового законодавства, зокрема підготовка проекту Трудового кодексу України. Тому, виходячи з наведених міркувань, дослідження правових проблем працевлаштування молоді є актуальним і практично необхідним.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
    Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України відповідно до академічної комплексної наукової теми „Соціальна держава: міжнародний досвід та реалії України”.
    Роботу включено до плану науково-дослідних робіт юридичного факультету Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України (Протокол засідання вченої ради від 13 лютого 2003 року №15).
    Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення проблем у реалізаціїї молоддю права на працю в площині забезпечення зайнятості молоді, визначення основних правових категорій та формулювання науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання працевлаштування молоді для посилення захисту її трудових прав.
    Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання дослідження:
    • визначити на базі аналізу національного та міжнародного законодавства у сфері працевлаштування молоді основні поняття і категорії, пов’язані з предметом дослідження, таких як „молодь”, „працевлаштування”, „зайнятість”, „працевлаштування молоді”, „зайнятість молоді”;
    • здійснити аналіз становлення і розвитку правового регулювання працевлаштування молоді;
    • охарактеризувати існуючі правовідносини щодо працевлаштування молоді та класифікувати їх;
    • визначити напрями та критерії диференціації правового регулювання працевлаштування молоді в Україні;
    • виявити колізії та прогалини у правовому регулюванні працевлаштування окремих категорій молоді, наділених особливим статусом у вказаних відносинах: неповнолітніх, випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів;
    • виробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері правового регулювання працевлаштування молоді та виникнення трудових правовідносин.
    Об’єкт дослідження - суспільні відносини у сфері працевлаштування молоді в Україні.
    Предмет дослідження - теоретичні й практичні проблеми правового регулювання відносин щодо працевлаштування молоді, а також наукові джерела, що стосуються як теоретичного обґрунтування відносин щодо працевлаштування молоді в цілому, так і окремих проблем їх правового регулювання.
    Методи дослідження. При написанні роботи використовувались загальнонаукові і спеціальні юридичні методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять основні положення діалектики як загального методу пізнання закономірностей розвитку природи, суспільства та мислення, а також такі спеціальні методи як формально-логічний, порівняльно-правовий, історичний.
    Так, системно-комплексний метод дозволив визначити місце норм про працевлаштування молоді у трудовому праві як складову відповідного інституту.
    Використання формально-логічного методу дозволило сформулювати модель відносин між молодою особою та державним органом або роботодавцем з приводу працевлаштування.
    Застосування історичного методу дозволило розглядати сучасний стан нормативного регулювання відносин щодо працевлаштування молоді як результат історичного розвитку права.
    Використання порівняльно-правового методу забезпечувалося порівняльним аналізом норм чинного Кодексу законів про працю України і проекту Трудового кодексу України, аналізом досвіду правового регулювання відносин щодо працевлаштування молоді в інших країнах та міжнародного законодавства.
    Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у тому, що дисертант вперше за час існування України як незалежної держави всебічно й комплексно дослідив теоретичні й практичні проблеми правового регулювання працевлаштування молоді, державні гарантії забезпечення зайнятості молоді та ефективність їх реалізації на практиці.
    Наукову новизну дослідження сформульовано у положеннях, що виносяться на захист:
    1. На підставі дослідження й аналізу існуючих у правовій літературі визначень удосконалено визначення поняття „молодь” як особливої групи суспільства віком від 14 до 28 років, якій з метою залучення до продуктивної суспільної праці в період початкового соціального становлення законодавством передбачаються додаткові, порівняно з іншими працівниками, пільги та гарантії щодо працевлаштування, професійного навчання та трудової діяльності.
    2. Проведено порівняльний аналіз правового регулювання працевлаштування молоді національним та іноземним законодавством. Внесено пропозиції щодо приведення норм національного трудового права у відповідність до міжнародних норм, що діють у цій сфері.
    3. Вперше виділено окремі види правовідносин щодо працевлаштування молоді та визначено юридичну природу кожного з них, запропоновано класифікацію цих правовідносин за різними критеріями з метою найповнішого розуміння їх змісту та значення.
    4. На підставі детального дослідження правового регулювання трудових відносин з нових позицій обґрунтовано виділення окремого напряму правової диференціації – правового регулювання працевлаштування молоді.
    5. На підставі детального аналізу національного й міжнародного законодавства щодо мінімального віку прийняття на роботу обґрунтовано висновок про відсутність необхідності його зниження, оскільки він повністю співпадає з віком отримання неповнолітніми базової середньої освіти. Запропоновано внести певні зміни щодо умов прийняття на роботу осіб, яким не виповнилося 16 років.
    6. З метою забезпечення правового захисту осіб, що не досягли 14 років, у трудових відносинах наведено нові аргументи необхідності надання їм можливості з настанням 13 років за особистим бажанням та дозволом батьків отримувати професійну освіту та працювати під контролем педагогів і держави у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах.
    7. На відміну від цивільної правоздатності, трудова правосуб′єктність пов′язана з досягненням певного віку. З нових позицій обґрунтовано висновок, що трудова правосуб′єктність виникає з настанням 15 років, оскільки будь-яка особа з настанням цього віку може бути прийнятою на роботу, а обсяг дієздатності таких осіб буде рівним із обсягом дієздатності інших неповнолітніх. До 14-річних працівників можна застосовувати термін „частково дієздатні”. Застосування цього терміну стверджується тим, що 14-річні працівники, на відміну від 15-річних, можуть бути влаштованими тільки на конкретно визначені види робіт, а тому й дієздатність їх є частковою.
    8. Вперше проаналізовано ефективність застосування на практиці таких державних гарантій працевлаштування молоді як бронювання робочих місць, надання першого робочого місця, надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць, висновки про що було зроблено на підставі аналізу роботи Київського міського центру зайнятості населення.
    9. Обґрунтовано висновок про недоцільність встановлення в наказі Міністерства праці та соціальної політики України „Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних” будь-якого строку перебування на обліку в службі зайнятості для отримання молоддю можливості працевлаштуватися на дотаційне робоче місце.
    10. На підставі порівняння з нових позицій регламентації профорієнтації як додаткової можливості працевлаштування в Україні та в інших країнах запропоновано, по-перше, закріплення на законодавчому рівні вимоги щодо здійснення її на професійному рівні – спеціалістами з відповідною освітою, по-друге, встановлено, що профорієнтаційна робота повинна мати регулярний характер, тобто проводитися не за кілька місяців перед вступом до навчального закладу, а протягом усього періоду навчання в школі.
    11. Зроблене обґрунтування необхідності надання можливості неповнолітнім у виняткових випадках отримувати одноразово допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності не з 18, а з 16 років, з метою надання їм можливості самостійно забезпечувати себе роботою за допомогою служби зайнятості.
    12. Доведена доцільність введення в коло суб’єктів, які можуть бути працевлаштованими на дотаційні робочі місця відповідно до Закону України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”, молодих громадян віком від 14 до 28 років після завершення професійної підготовки й перепідготовки, оскільки вони також є категорією молоді, яка отримала освіту, і мають право на гарантоване державою перше робоче місце відповідно до п. 1 ст. 197 КЗпП України.
    13. Доведена необхідність створення в Україні нового механізму надання першого робочого місця за системою стажування майбутніх кваліфікованих працівників на певних підприємствах та в установах під час навчання на останньому курсі. Таке стажування повинно провадитись на підставі договору між навчальним закладом і роботодавцем будь-якої форми власності про проведення навчання та гарантоване працевлаштування випускника, який уже матиме певний досвід роботи на даному робочому місці.
    Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що дослідження містить висновки й рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання працевлаштування молоді, усунення проблем у практиці застосування законодавства. Окрім цього в дослідженні проведено комплексний аналіз правовідносин щодо працевлаштування молоді, розкрито їх значення, визначено суттєві ознаки, проведено класифікацію, а також проаналізовано правові проблеми працевлаштування різних груп молоді, що дає можливість для продовження наукових досліджень і прискорення вирішення правових проблем працевлаштування молоді в Україні.
    Практичне значення результатів дисертації полягає, насамперед, у тому, що викладені в ній висновки сприятимуть прискоренню вирішення правових проблем працевлаштування молоді в Україні. Їх можна використати для вдосконалення чинного КЗпП України, а також проекту нового Трудового кодексу України. Вони можуть бути використані при підготовці навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації апробовано у навчальному процесі на кафедрі цивільно-правових дисциплін Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України. Результати наукових досліджень, висновки й пропозиції було викладено у доповідях на Міжнародному семінарі „Залучення можливостей профспілок у реалізації проектів, спрямованих на запобігання та викорінення найгірших форм дитячої праці в Україні” (16 травня 2002 р., Академія праці і соціальних відносин ФП України, м. Київ), на Міжнародній науково-практичній конференції „Профспілки в соціально орієнтованій ринковій економіці” (22–23 квітня 2004 р., Міжнародний інститут трудових і соціальних відносин, м. Мінськ), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Від лідера-особистості до держави-лідера” (27–28 травня 2004 р., Федерація професійних спілок України (далі – ФПУ), м. Київ), на тематичних круглих столах „Проблеми молодіжного безробіття та шляхи їх вирішення в Україні” (26 травня 2005 р., ФПУ, м. Київ) та „Механізм впровадження законодавства про перше робоче місце” (9 грудня 2005 р., м. Київ).
    Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях у фахових виданнях внесених до переліку ВАК України, а також у трьох збірниках тез виступів на науково-практичних конференціях.
    Структура дисертації зумовлена її змістом, метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел (187 найменувань). Загальний обсяг наукового дослідження – 203 сторінки, із них 15 – список використаних джерел.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У результаті дослідження було зроблено наступні висновки:
    1. Поняття „молодь” досліджується багатьма науками, такими, як соціологія, економічна теорія, філософія та, звичайно, юридична наука. В юридичній науці визначенню поняття „молодь” найбільшу увагу приділяють кримінологи та спеціалісти з трудового права, обмежуючись при цьому лише віковими ознаками молоді та деякими її характерними рисами. В національному законодавстві взагалі відсутнє повне визначення вказаного поняття, оскільки Закон України „Про соціальне становлення та розвиток молоді в Україні”, регламентуючи його, вказує тільки на вікові межі та на громадянство України.
    Ураховуючи викладене, пропонуємо наступне визначення поняття „молодь”, яке може бути використаним у трудовому праві: це - категорія осіб віком від 14 до 28 років, якій з метою залучення до продуктивної суспільної праці в період початкового соціального становлення законодавством встановлюються додаткові, порівняно з іншими працівниками, пільги та гарантії щодо працевлаштування, професійного навчання та трудової діяльності. Ми не застосовуємо визначену законодавством верхню вікову межу у 35 років, оскільки збільшення її принесло додаткові переваги молоді безпосередньо в соціальних правовідносинах, а не в трудових.
    2. До 70-х років ХХ сторіччя спеціальна література соціалістичних країн, законодавство, судова й профспілкова практика в СРСР, а також практика міжнародно-правового регулювання праці не містили визначення ключового для нашого дослідження поняття „працевлаштування”, а лише дозволяли встановити деякі економічні передумови та юридичні ознаки працевлаштування. Немає одностайності у визначенні даного поняття і в науковців, які працюють над цією проблемою сьогодні.
    На нашу думку, працевлаштування можна розглядати у двох розуміннях. У широкому розумінні працевлаштування - це система економічних та організаційно-правових заходів щодо забезпечення трудової зайнятості населення, що включає в себе самостійне забезпечення роботою або забезпечення роботою з допомогою відповідних державних і недержавних органів. У вузькому розумінні працевлаштування - це діяльність відповідних державних і недержавних органів, головною метою яких є забезпечення трудової зайнятості населення.
    Оскільки об’єктом нашого дисертаційного дослідження є аналіз правового регулювання працевлаштування такої окремої категорії населення, як молодь, вважаємо за необхідне запропонувати визначення такого поняття, як працевлаштування молоді: це - система спеціальних економічних та організаційно - правових заходів щодо забезпечення трудової зайнятості такої окремої категорії населення, як молодь, що включає в себе самостійне забезпечення роботою або забезпечення роботою з допомогою відповідних державних і недержавних органів.
    3. З аналізу нормативно-правових актів, що діють у сфері працевлаштування молоді, ми зробили висновок про достатній рівень правового регулювання правовідносин щодо працевлаштування молоді національним законодавством. Серед недоліків необхідно назвати такі:
    • обмеженість категорій молоді, на яких поширюється дія спеціальних нормативно-правових актів у сфері працевлаштування: більшість із них регламентує вказані заходи щодо неповнолітніх громадян або щодо випускників вищих навчальних закладів державної форми власності;
    • певна застарілість нормативно-правової бази України, оскільки деякі гарантії, передбачені в ній, у зв′язку з об′єктивною неможливістю реалізації їх у сучасних економічних умовах носять декларативний характер;
    • відсутність прийнятих на державному рівні спеціальних програм забезпечення трудової зайнятості молоді, як, наприклад, вищезазначена „Молодіжна практика” в Росії та „Можливості для молоді” і „Молодіжні бригади” в Швеції.
    4. Із аналізу міжнародно-правових актів, присвячених регулюванню питань зайнятості молоді, ми зробили висновок про обмеженість сфери їх дії за колом осіб, оскільки вона поширюється тільки на окрему групу молодих людей, яким ще не виповнилося 18 років, тобто на неповнолітніх. Що стосується інших категорій молоді, таких як молоді спеціалісти та особи віком до 28 років без освіти, то вони залишилися поза міжнародно-правовим захистом, що справило певний вплив і на національне законодавство у цій сфері.
    5. Процес працевлаштування молоді – це складний комплекс суспільних відносин, що виникають між учасниками цих відносин у процесі підшукання підходящої роботи. Вважаємо за доцільне для найповнішого розуміння змісту і значення правовідносин щодо працевлаштування молоді в цілому виділити окремі види правовідносин і класифікувати їх за різними критеріями, визначивши юридичну природу кожного з них, указати на їх роль і значення.
    Нами було виділено три основні критерії поділу вказаних правовідносин на види: за послідовністю виникнення, за особливостями правового статусу суб’єкта, якого працевлаштовують, та особливостями правового статусу суб’єкта, який займаєтьмя працевлаштуванням.
    6. Доцільним є виділення окремого напряму диференціації правового регулювання працевлаштування за ознакою віку та соціального статусу. Диференціацію правового регулювання працевлаштування молоді можна визначити як встановлення на основі загальних норм трудового законодавства у сфері працевлаштування спеціальних норм щодо працевлаштування молодих працівників із урахуванням вікових особливостей і соціального положення даної категорії населення в суспільстві.
    7. Сьогодні в Україні відсутня необхідність зниження мінімального віку прийняття на роботу, оскільки встановлений законодавством вік 16 років повністю співпадає з віком отримання базової середньої освіти, що і вимагається міжнародними нормами. Однак деяких змін потребують умови прийняття на роботу осіб віком до 16 років. Чинним законодавством України не передбачено поняття „легкої роботи” та не визначено, які види робіт можуть відноситись до легких. На нашу думку, цей факт є суттєвим упущенням, яке обов’язково необхідно виправити. Вважаємо за необхідне також доповнити п. 2, 3 ст.188 КЗпП України вимогою отримання письмової згоди, оскільки такий підхід буде сприяти вирішенню можливих спорів про правомірність прийняття на роботу дітей.
    8. Вважаємо за необхідне з метою сприяння вирішенню проблеми праці малолітніх закріпити на законодавчому рівні можливість отримання учнями з настанням 13 років професійної освіти та організації їх продуктивної праці під контролем педагогів і держави в міжшкільних навчально-виробничих комбінатах.
    9. Враховуючи всі викладені пропозиції, пропонуємо викласти ст.188 КЗпП України у наступній редакції:
    Не допускається приийняття на роботу осіб, молодших 16 років.
    За письмовою згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли 15 років, за умови отримання ними базової середньої освіти.
    Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку та за письмовою згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Перелік видів легкої роботи, до виконання якої можуть залучатися особи, яким виповнилося 14 років, затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці.
    В організаціях кінематографії, театральних, концертно-видовищних та інших організаціях дозволяється за письмовою згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, залучати до роботи осіб, які не досягли чотирнадцятирічного віку, для участі в концертах, виставах, інших заходах, а також у створенні кінофільмів або інших творів мистецтва, якщо це не завдає шкоди їхньому здоров’ю, моральному розвиткові і процесу навчання.
    Для забезпечення додаткової можливості отримання професійної освіти та здійснення продуктивної праці допускається навчання осіб, яким виповнилося 13 років, в міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, порядок створення і функціонування яких регулюється законодавством України.”
    10. Із метою конкретизації правовідносин, що є об’єктом нашого дослідження, вважаємо за необхідне визначити такі поняття, як працевлаштування неповнолітніх (випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів) та зайнятість неповнолітніх (випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів).
    Працевлаштування неповнолітніх – це система спеціальних економічних та організаційно-правових заходів держави щодо забезпечення трудової зайнятості неповнолітніх, що включає в себе самостійне забезпечення роботою або забезпечення роботою з допомогою відповідних державних і недержавних органів.
    Зайнятість неповнолітніх – діяльність неповнолітніх, пов′язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що, як правило, приносить доход.
    11. Правова література містить достатньо визначень поняття „трудова правосуб′єктність”. Для більш якісного врегулювання правовідносин щодо працевлаштування молоді вважаємо за необхідне виділення поняття „трудова правосуб’єктність неповнолітніх”. Трудова правосуб’єктність неповнолітніх - визнана державою здатність неповнолітньої особи по досягненні встановленого законом віку мати поряд із загальними трудовими правами й обов’язками ще й спеціальні права, а також самостійно реалізовати їх своїми особистими діями.
    12. На відміну від цивільної правосуб’єктності, трудова правосуб′єктність пов′язана законом із досягненням певного віку. До цього часу в науці немає єдиної точки зору з приводу того, з яким саме віком слід пов′язувати виникнення трудової правосуб’єктності. Вважаємо, що трудова правосуб′єктність виникає з настанням п’ятнадцяти років, оскільки будь-яка особа з настанням цього віку може бути прийнятою на роботу, а обсяг дієздатності таких осіб буде абсолютно рівним обсягу дієздатності інших неповнолітніх.
    До чотирнадцятирічних працівників доцільно застосовувати термін „частково дієздатні”, оскільки чотирнадцятирічні працівники, на відміну від п′ятнадцятирічних, можуть бути влаштованими тільки на конкретно визначені види робіт, а тому і дієздатність їх є частковою.
    13. Міністерство праці та соціальної політики України в п.4 наказу „Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштувння безробітних” закріплює можливість працевлаштування неповнолітніх на дотаційні робочі місця тільки за умови перебування їх на обліку в Державній службі зайнятості як безробітних не менше 3 місяців. Встановлення будь-якого строку перебування на обліку в службі зайнятості для отримання можливості працевлаштуватися на дотаційне робоче місце є недоцільним.
    14. Сьогодні в Україні профорієнтаційна робота ведеться на досить низькому рівні, що негативно впливає на рівень працевлаштування неповнолітніх. Використовуючи порівняння регламентації профорієнтації в інших країнах та в Україні, вважаємо за необхідне, по-перше, закріплення на законодавчому рівні вимоги про здійснення її на професійному рівні – спеціалістами з відповідною освітою. По-друге, профорієнтаційна робота повинна мати регулярний характер, тобто проводитися не за декілька місяців перед вступом до навчального закладу, а протягом усього періоду навчання в школі.
    15. Відповідно до п.7 ст.22 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” допомога по безробіттю може виплачуватись одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштованими у зв’язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їхнім бажанням.
    Вважаємо за необхідне знизити мінімальний вік отримання допомоги для організації підприємницької діяльності з вісімнадцяти до шістнадцяти років з метою надання у виключних випадках можливості неповнолітнім самостійно забезпечувати себе роботою з допомогою служби зайнятості.
    16. Система державного прогнозування та замовлення спеціалістів для забезпечення потреб держави й суспільства у кваліфікованій робочій силі вимагає вдосконалення для застосування її в сучасних умовах. Сьогодні назріла необхідність створення нової моделі визначення потреби в кваліфікованих робітниках, яка б ураховувала розвиток ринкових відносин у суспільстві. Для цього необхідно в першу чергу провести ретельний аналіз існуючого й перспективного стану розвитку підприємств базових галузей і навчальних закладів, як основних споживачів і постачальників молодих спеціалістів на ринок праці. Більш доцільно це зробити на регіональному рівні і отримані показники використати в загальнодержавних аналітичних розробках, на основі чого побудувати методику обчислення реального попиту на фахівців різних спеціальностей та спрогнозувати потребу в спеціалістах щонайменше на 5 років наперед. В першу чергу це стосується відновлення зв’язків між вищими, професійно-технічними навчальними закладами та виробничими підприємствами на новій взаємовигідній основі з метою поетапного залучення молодих спеціалістів до суспільно виробничого процесу ще під час теоретичного навчання.
    17. Державна гарантія надання роботи молодим спеціалістам за фахом на період не менше трьох років відрізняється суттєвою обмеженістю дії за колом осіб: вона поширюється тільки на випускників державних навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням. Із наведених нами статистичних даних стає зрозумілим, наскільки незначною сьогодні є кількість таких осіб порівняно із загальною кількістю випускників. Але й щодо такої невеликої кількості дана гарантія виконується не в повному обсязі з об’єктивних економічних причин.
    18. Вважаємо незрозумілим, чому відповідно до п. 6 Положення „Про сприяння і працевлаштування випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України” випускник професійного навчально-виховного закладу, якому присвоєно робітничу професію певної кваліфікації і якого працевлаштовано на підставі посвідчення про направлення на роботу, вважається молодим спеціалістом протягом двох років з моменту укладення ним трудового договору із замовником. Вказівка на строк два роки не узгоджується з нормами частини другої ст. 197 КЗпП України та ст. 7 Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, відповідно до яких випускникам усіх державних навчальних закладів надається робота за фахом на період не менше трьох років. З метою уникнення вільного тлумачення норм права вважаємо за необхідне внесення відповідних змін до ч. 2 ст. 197 КЗпП України шляхом включення нової норми про те, що молодим спеціалістам – випускникам державних професійних навчально-виховних закладів, потребу в яких раніше було заявлено підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше двох років. Вважаємо дане строкове обмеження справедливим, оскільки навчання в професійному навчально-виховному закладі часто є набагато коротшим у часі, ніж навчання у вищих навчальних закладах, відповідно і коштів на навчання в професійному навчальному закладі державі необхідно витрачати набагато менше.
    19. Відповідно до ст.1 Закону України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю” цей Закон спрямовується на забезпечення працевлаштування молоді, яка отримала вищу або професійну освіту. Вважаємо за доцільне ввести до кола суб’єктів, які мають право бути працевлаштованими на дотаційні робочі місця відповідно до вказаного Закону, молодих громадян віком від 14 до 28 років після завершення професійної підготовки й перепідготовки, оскільки вони також є категорією молоді, яка отримала освіту, і мають право на гарантоване державою перше робоче місце. Таке їх право передбачено п.1 ст.197 КЗпП України.
    20. Конче необхідним сьогодні є забезпечення прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів, необхідних для реалізації законів України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю” та „Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення працевлаштування молоді”, оскільки наслідком неприйняття їх стало зупинення на 2006 рік дії першого та неможливість виконання другого.
    21. Вважаємо за доцільне створити в Україні новий механізм надання першого робочого місця - систему стажування майбутніх кваліфікованих працівників на певних підприємствах та в установах під час навчання на останньому курсі. Таке стажування повинне провадитись на підставі договору між навчальним закладом і роботодавцем будь-якої форми власності про проведення навчання та гарантоване працевлаштування випускника, який уже матиме певний досвід роботи на даному робочому місці.
    Механізм фінансування стажування можна застосовувати аналогічно до надання роботодавцеві дотації, тобто дотувати стажування молодого спеціаліста шляхом покриття виплати йому мінімальної заробітної плати та певного відсотка організації за проведення навчання, та згодом протягом 6 місяців після працевлаштування - в розмірі фактичних витрат на основну й додаткову заробітну плату, але не вище середньої заробітної плати, що склалася за всіма видами економічної діяльності у відповідному регіоні за минулий місяць і сум внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що сплачують роботодавці відповідно до закону.
    22. Для досягнення найбільшого ефекту проблему працевлаштування молоді необхідно вирішувати комплексно шляхом поєднання економічних, соціальних і правових заходів поліпшення ситуації в Україні.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Большая Советская Энциклопедия. – М., 1974. – Т.16. – 1054 с.
    2. Энциклопедический социологический словарь /Под общ. ред. Г.В. Осипова. – М., 1995. – 939 с.
    3. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. – Львів: ЛБА, 1998. – 362 с.
    4. Филлипов Ф. Социолог о молодежи. – М., 1977. – 156 с.
    5. Головатий М. Ф. Соціологія молоді: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 224 с.
    6. Боряз В. Н. Молодежь. Методологические проблемы исследования. – Л., 1973. – 125 с.
    7. Миньковский Г. М. Преступность несовершеннолетних и молодежи // Криминология. – М., 1976. – 527 с.
    8. Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность. – М.: МГУ, 1969. – 286 с.
    9. Ветров Н.И. Профилактика правонарушений среди молодежи. – М., 1980. – 318 с.
    10. Шебанова А.И. Дифференциация правового регулирования труда молодежи // Советское государство и право. – 1970. – № 5. – С. 122.
    11. Арнольди И.Ф., Кондратьева И.И. Труд и здоровье подростка. – М., 1972. – 97 с.
    12. Шебанова А. И. Правовое регулирование труда молодежи. Трудовое право социалистических стран. – М., 1981. – 163 с.
    13. Кодекс законів про працю України: затверджений Законом УРСР від 10.12.1971 р. № 322-VІІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
    14. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 05.02.1993 р. № 2998-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16. – Ст. 167.
    15. Про внесення змін до статті першої Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”: Закон України від 23.04.2002 р. № 1659-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 370.
    16. Уржинский К.П. Трудоустройство граждан в СССР. – М.: Юридическая литература, 1967. – 144 с.
    17. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1959. – № 1.
    18. Мордович А.А. Текучесть рабочих кадров и пути ее сокращения: Автореф. дис. …канд. економ. наук. – Минск, 1964. – 21 с.
    19. Орловский Ю.П. Труд молодежи в СССР. – М.: Наука, 1974. – 255 с.
    20. Юридичний словник. – К., 1974. – 1176 с.
    21. Юридична енциклопедія: В 5 т. / Українська енциклопедія. – К., 2003. – 733 с.
    22. Болотіна Н.Б., Чанишева Г.І. Трудове право України: Підручник. – К.: Знання, 2000. - 564 с.
    23. Бойко М.Д. Трудове право України: Навч. посіб. – К.: Олан, 2002. – 335 с.
    24. Карпенко Д.О. Основи трудового права: Навч. посіб. – К.: А.С.К, 2003. – 656 с.
    25. Економічна енциклопедія: В 2 т. / Академія. – К., 2000. – Т. 3. – 863 с.
    26. Кулинцев И.И. Экономика и соиология труда. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. – 288 с.
    27. Социология: Словарь-справочник. – М.: Гранд, 2000. – 603 с.
    28. Петюх В.М. Ринок праці: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. – 288 с.
    29. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ // Відомості Верховної ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.
    30. Конституція України: затверджена Законом України від 28.06.1996 р. № 254/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
    31. Волков А.М. Швеция: социально-экономическая модель. – М.: Мысль, 1991. – 114 с.
    32. Никифорова А.А. Рынок труда: занятость и безработица. – М.: Международные отношения, 1991. – 92 с.
    33. Яковлев Б.А. Актуальные проблемы занятости населения восточных земель Германии. – М.: Дело, 1995. – 138 с.
    34. Жернаков В. Новий погляд на систему трудового права України // Право України. – 1999. – №11. – С. 141-143.
    35. Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки: Закон України від 18.11.2003 р. № 1281-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 11. – Ст. 144.
    36. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
    37. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24.01.1995 р. № 20/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №6. – Ст. 35.
    38. Григорьянц Г. Государственная молодежная политика за рубежом // Социалистический труд. – 1991. – № 10. – С. 102 – 103.
    39. Про стан дотримання вимог законодавства щодо працевлаштування неповнолітніх та випускників навчальних закладів 2000 року: Постанова Верховної Ради України від 16.11.2000 р. № 2103-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 28. – Ст. 205.
    40. Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді: Указ Президента України від 06.10.1999 р. № 1285 // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 40.
    41. Сулейманова Г.В. Трудоустройство и занятость. – М., 1999. – 254 с.
    42. Труд за рубежом / Институт труда Министерства труда Российской Федерации. – М., 1993. – 95с.
    43. Про затвердження Типового положення про молодіжний центр праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 24.01.2001 р. № 40 // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 28. – 14 лютого.
    44. Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів: Указ Президента України від 22.01.1996 р. № 77/96 // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 15–16.
    45. Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням: затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. № 992 // ЗП Уряду України. – 1996. – № 17. – Ст. 160.
    46. Про освіту: Закон України від 23.05.1991 р. № 1060-ХІІ // Відомості Верхової Ради України. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
    47. Гончарова Г., Жернаков В., Прилипко С. Нове дослідження проблем теорії трудового права. // Право України – 2001. – №5. – С. 144-146.
    48. Про міжнародні договори України: Закон України від 22.12.1993 р. № 3767-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 45.
    49. Декларація прав дитини: Проголошена Ген. Асамблеєю ООН 20.10.1959 р. // Права людини. Збірник міжнародних договорів. – М.: Юрид. літ., 1990. – 225 с.
    50. Про ратифікацію Конвенції про права дитини: Постанова Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 13. – Ст. 145.
    51. Про мінімальний вік приймання дітей на роботу у промисловості: Конвенція № 5, затв. Ген. Конференцією МОП 22.06.1937 р. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією праці (1919-1964): В 2 т. / Міжнародне Бюро праці. – Женева, 1999. – Т. 1 – 578 с.
    52. Про мінімальний вік для прийому на роботу: Конвенція № 138, ухв. Ген. Конференцією МОП 06.06.1973 р. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією праці (1965-1999): В 2 т. – / Міжнародне Бюро праці. – Женева, 1999. – Т. 2. – 728 с.
    53. Трудовой кодекс Российской Федерации от 30.12.2001 г. № 197-ФЗ // Российская газета. – 2001. – № 256. – 31 декабря.
    54. Кодекс праці республіки Польща. Неофіційний переклад. – К. – 2003. – 163 с.
    55. Про нічну працю підлітків у промисловості: Конвенція № 6 // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці (1919-1964): В 2 т. / Міжнародне Бюро Праці. – Женева, 1999. – Т. 1. – 778 с.
    56. Про нічну працю підлітків у промисловості: Конвенція № 90, ухв. Ген. Конференцією МОП 17.06.1948 р. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці (1919-1964): В 2 т. / Міжнародне Бюро Праці. – Женева, 1999. – Т. 2. – 728 с.
    57. Про обмеження нічної праці дітей та підлітків на непромислових роботах: Конвенція № 79, ухв. Ген. Конференцією МОП 09.10.1946 р. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці (1919-1964): В 2 т. / Міжнародне Бюро Праці. – Женева, 1999. – Т. 2. – 728 с.
    58. Про примусову чи обов’язкову працю: Конвенція № 29 // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці (1919-1964): В 2 т. / Міжнародне Бюро Праці. – Женева, 1999. – Т. 1. – 778 с.
    59. Про інспекцію праці: Конвенція № 81 // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці (1919-1964): В 2 т. / Міжнародне Бюро Праці. – Женева, 1999. – Т. 1. – 778 с.
    60. Щодо інспекції умов праці: Рекомендація № 81, ухв. Ген. Конференцією МОП 19.06.1947р. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці (1919-1964): В 2 т. / Міжнародне Бюро Праці. – Женева, 1999. – Т. 1. – 778 с.
    61. Збірник міжнародних документів та нормативно-правових актів України з питань соціально-правового захисту дітей. – К.: Логос, 2001. – Ч. 1. – 595 с.
    62. Про сприяння зайнятості та захист від безробіття: Конвенція № 168 // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці (1919-1964): В 2 т. / Міжнародне Бюро Праці. – Женева, 1999. – Т. 2. – 728 с.
    63. Беликов Б.Д. Охрана детского труда в Германии. – СПб: Новое время., 1913. – 243 с.
    64. Кувшинская Е. История фабричного законодательства в Англии. – СПб: Русская Скоропечатня, 1912. – 224 с.
    65. Федоров А. Фабричное законодательство цивилизованных государств. – СПб: Издание Георга Дюнтца., 1884. – 402 с.
    66. Татаров И. Классовая борьба вокруг законов о труде и образовании рабочей молодежи. – М. – Л.: Молодая гвардия, 1928. – 386 с.
    67. Литвинов-Фалинский В.П. Фабричное законодательство и фабричная инспекция в России. – П.: Типография Суворина, 1900. – 365 с.
    68. Ленин В. И. Полное собрание сочинений.: В 42 т. / М. – Т. 32.
    69. Об учебном профессионально-техническом обязательстве: декрет СНК РСФСР от 20.07.1920 г. // СУ РСФСР. – 1920. – № 70. – Ст. 325.
    70. Декрет СНК РСФСР от 29.10.1917 г. // СУ РСФСР. – 1917. – № 1. – Ст. 7.
    71. Об отделах распределения рабочей силы: декрет СНК РСФСР от 18.03.1918 г. // СУ РСФСР. – 1918. – № 80. – Ст. 838.
    72. Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам (1917 – 1967 гг.). – Т. 1. – М., 1967. – Ст.164.
    73. О порядке утверждения коллективних договоров (тарифов), устанавливающих ставки зароботной платы и условия труда: постановление СНК РСФСР от 02.07.1918 г. // СУ РСФСР. – 1918. – № 48. – Ст. 568.
    74. Шебанова А.И. Право и труд молодежи. – М.: Юридическая литература, 1973. – 224 с.
    75. Об инспекции труда: декрет СНК от 18.05.1918 г. // СУ РСФСР. – 1918. – № 36. – Ст. 474.
    76. Об общих вопросах охраны интересов трудящихся: приказ Инспекции Труда от 29.08.1918 р. // СУ РСФСР. – 1918. – № 56. – Ст. 620.
    77. Одиннадцатый съезд РКП(б): Стенографический отчет. – М., 1961.
    78. Об установлении граничного минимального количества подростков на предприятиях: декрет ВЦИК РСФСР от 23.10.1922 г. // СУ РСФСР. – 1922. – № 39. – Ст. 447.
    79. Скарубский М., Коптев Н., Черновол П. Законы о труде работающей молодежи. – К.: Пролетарий, 1925. – 152 с.
    80. О минимальных нормах брони подростков в промышленности и других отраслях народного хозяйства: постановление СНК РСФСР от 01.08.1928 г. // СУ РСФСР. – 1928. – № 49. – Ст. 437.
    81. Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам (1917 – 1967 гг.). – М. – 1967. – Т. 2. – Ст. 758.
    82. Постановление СНК СССР от 12.07.1940 г. // СП СССР. – 1940. – № 18. – ст. 438.
    83. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 15.08.1955 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1955. – № 15. – Ст. 303.
    84. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 26.05.1956 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1956. – № 12. – Ст. 242.
    85. Про порядок направления на работу и учет государственных трудовых резервов: Инструкция, утвержденная распоряжением Совета Министров СССР от 06.08.1949 г. // СП СССР. – 1949. – № 9. – Ст. 96.
    86. О привлечении к промышленному и сельскохозяйственному производству молодежи, закончившей средние общеобразовательные школы: постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 12.09.1957 г. // СП СССР . – 1957. – № 13.– Ст. 123.
    87. Про укрепление связи школы с жизнью и про дальнейшее развитие системы народного образования в СССР: Закон СССР от 05.01.1959 г. // СП СССР. – 1959. – № 22. – Ст. 198.
    88. О мероприятиях, связанных с исполнением Закона «Об укреплении связи школы с жизнью и о дальнейшем развитии системы народного образования в СССР»: постановление Совета Министров СССР от 07.04.1959 г. // СП СССР. – 1959. – № 26. – Ст. 259.
    89. Голованова ЕА., Трошин А.Ф. Трудовые права подростков в СССР. – М.: Гос. изд-во юрид. лит-ры, 1960. – 77 с.
    90. Об улучшении трудоустройства подростков: постановление Совета Министров СССР от 04.12.1963 г. №1183 // СП СССР. – 1963. – № 21. – Ст. 208.
    91. Постановление Центрального Комитета КПСС и Совета Министров СССР от 02.02.1966 г. // СП СССР. – 1966. – № 3. – Ст. 26.
    92. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о труде. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1970. – № 29. – Ст. 265.
    93. Про комиссии по делам несовершеннолетних Украинской ССР: Положение, утвержденное Указом Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 26.08.67 г. // Законодательство о несовершеннолетних: Сборник нормативных актов. – К.: Политиздат Украины, – 1974. – 53с.
    94. Про комісії по працевлаштуванню молоді: Положення, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 4.05.1966 р. // ЗП УРСР. – 1966. – № 5. – Ст.55.
    95. Про спеціальні професійно-технічні училища: Положення, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 2.11.1964 р. // ЗП УРСР. – 1964. – № 11. – Ст.145.
    96. О персональном распределении молодых специалистов, которые окончили вузы: приказ министра высшего и среднего специального образования СССР от 18.04.1968 г. // СП СССР. – 1968. – № 32. – Ст. 56.
    97. О распределении лиц, которые окончили аспирантуру с отрывом от производства: постановление Совета Министров СССР от 13.09.1969 г. // СП СССР. – 1969. – № 24. – Ст. 43.
    98. Про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту: Положення, затверджене постановою КМУ від 27.04.1998 р. № 578 // Урядовий кур’єр. – 1998. – № 85-86. – 7 травня.
    99. Рабинович-Захарин С.Л. Вопросы советского гражданского и трудового права. – М.: Изд – во АН СССР, 1952.
    100. Снигирева О.И. К вопросу об отраслевой дифференциации советского трудового законодательства // Советское государство и право. – 1964. – № 11. – С. 83.
    101. Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права // Советское государство и право. – 1971. – № 10. – С. 45.
    102. Симкович В. Детский труд в Украине // Киевские ведомости. – 2002. – № 11. – С. 1
    103. Боротьба проти використання праці дітей. – К.:Унів. вид-во „Пульсари”, 2002. – 148с.
    104. Власенко Н., Костриця В. Праця дітей в Україні // Україна: Аспекти праці. – 2000. – № 6. – С. 41.
    105. Тематична державна доповідь про становище дітей в Україні „Праця дітей в Україні”. – К. – 2001. – 100с.
    106. Дитяча праця в Україні / О.О. Яременко, О. М. Балакірєва, Л. С. Волинець та ін. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. – 132с.
    107. Борьба против использования детского труда: Бюро МОТ в Москве. –М., 2001. – 154с.
    108. Венедиктов В.С., Зозуля О.І. До трудового статусу неповнолітніх в Україні: стан та юридичні гарантії // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 89-98.
    109. Доповідь 87 сесії (1999 р. Женева). Міжнародна конференція праці.– Женева, 1999.
    110. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
    111. Ліпич Л. Дитяча праця // Профспілки України. – 2002. – № 1. – С. 52 – 54.
    112. Реус О. С. Вікові межі працездатності неповнолітніх: Адаптація українського законодавства до міжнародних угод // Право України – 1998 – № 5 – С. 73
    113. Постановление СНК СССР от 23.01.1942 г. // СП СССР. – 1942. – № 16. – Ст. 136.
    114. Колесниченко З. Узгодження законодавства України з вимогами Конвенції ООН про права дитини – вимога часу // Право України – 1997 – № 6 – С. 38.
    115. Кримінальний кодекс України: затверджений Законом України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.
    116. Кодекс про адміністративні правопорушення: затверджений Законом України від 07.12.1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – Додаток №51. – Ст.1122.
    117. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.1999 р. № 651-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28. – Ст. 230.
    118. Проект Трудового кодексу України // Праця і зарплата – 2003. – № 42. – С. 2 – 48.
    119. Кривой В.И. Проект Трудового кодекса республики Беларусь // Государство и право. – 1996. – № 6. – С. 11 – 12.
    120. Муцинова Н.А. Трудовое право Франции. – М.: Изд – во Университета дружбы народов, 1985. – 120 с.
    121. Лавриненко Н.В., Небоженко В.С. Роль семьи в трудовом воспитании. – К.: Наукова думка. – 1988. – 64 с.
    122. Реус Е.С. Правовое регулирование трудовой деятельности несовершеннолетних: Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.05. – Луганськ. – 2003. – 179 с.
    123. Про затвердження Положення про міжшкільний навчально-виробничий комбінат: Наказ Міністерства освіти України від 30.11.1993 р. №430 // www.rada.gov.ua
    124. Про затвердження положень щодо застосування Закону України „Про зайнятість населення”: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.1998 // Офіційний вісник України. – 1998. - №17. – С.89
    125. Праця України: Статист. зб. – К.: Державний комітет статистики України. – 2004. – 560 с.
    126. Гатинян А. К вопросу о понятии правового статуса субъектов общенародного социалистического права и его осуществлении: Труды ВЮЗИ. – Т.ХІ – М., 1967. – 163 с.
    127. Вітрук Н. Понятие правового статуса гражданина СССР: Доклады итоговой научной конференции юридических факультетов. – Томск, 1965. – 176 с.
    128. Кучинский В.О. Правовой статус и субъективные права граждан. // Правоведение. – 1965. – № 4.
    129. Мальцев Г.В. Социалистическое право и свобода личности. – М., 1968.
    130. Щотова Ю.М., Короленко В.М. Трудове право України: Навч. посіб. – К.: Школа, 2004. – 320 с.
    131. Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений // Советское государство и право. – 1955. – № 6. – С. 20.
    132. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Курс лекций. – М.: Юрист, 1999. – 672 с.
    133. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Консум, 1998. – 480 с.
    134. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. – М.: Юридическая литература, 1972. – 248 с.
    135. Монастырский Е.А., Карпенко Д.А. Правовое регулирование труда молодежи в СССР. – К.: Наукова думка, 1984. – 115 с.
    136. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юриздат., 1948. – 336 с.
    137. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. – Львів.: Видавничий центр Львів. Національного ун-ту ім. І. Франка, 1999. – 214 с.
    138. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. – 309 с.
    139. Трудовое право: Учебник / Бриллиантова Н.А., Киселев И.Я., Кучма М.И. и др. – М.: Изд. группа «Проспект», 1997. – 384 с.
    140. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Шемшученко Ю. С. та ін. – К.: „Українська енциклопедія”. – 1998. – Т. 1: А – Г. – 672 с.
    141. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов и факультетов / Под ред. В.М.Корельского, В.Д. Превалова та ін. – М.: Инфра – Норма, 1997. – 570 с.
    142. Смирнов О.В. Совершенствование гарантий права на труд в СССР / Проблемы трудового права. – М., 1974.
    143. Бару М. Й. Теоретические вопросы организации охраны трудовых прав. Вопросы государства и права. – М.: Юридическая лит-ра, 1970.
    144. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: Консум, 1996. – 136 с.
    145. Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення працевлаштування молоді: Закон України від 01.03.2005 р. № 2429-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 13. – Ст. 233.
    146. Ринок праці України в 2004 році: аналітично-статист. зб. – К.: Державний центр зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України, 2005. – 186 с.
    147. Шевченко Я., Молявко О. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні. – Харків, 1999.
    148. Стичинський Б.С., Зуб І.В. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – К.: А.С.К., 2000. – 1068 с.
    149. Про затвердження Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштува
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины