ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ МОЛОДІ :



  • Название:
  • ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ МОЛОДІ
  • Кол-во страниц:
  • 195
  • ВУЗ:
  • ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. МОЛОДЬ ЯК СУБ’ЄКТ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
    1.1. Поняття молоді як суб’єкта правових відносин. Історичний аспект та сучасність 12
    1.2. Трудова правосуб’єктність молодих громадян 31

    РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА МОЛОДІ НА ПРАЦЮ 48
    2.1. Сутність права на працю в умовах ринкової економіки 48
    2.2. Бронювання робочих місць для молоді 64 2.3. Забезпечення молоді першим робочим місцем, і правові можливості реалізації права на кар’єру 82
    2.4. Правовий статус молодого спеціаліста (робітника) 96

    РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА МОЛОДІ НА ПРАЦЮ У ФОРМІ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ 115
    3.1. Укладення трудового договору з молодою особою 116
    3.2. Правове регулювання умов праці молодих працівників 134
    3.3. Припинення трудового договору з молодим працівником 153

    ВИСНОВКИ 165 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 174
    ВСТУП

    Актуальність теми. Радикальні політичні та економічні перетворення, які відбулися в суспільстві з початку 90-х років минулого століття, загострили проблеми забезпечення гарантій реалізації права на працю й механізму регулювання трудових відносин. Ці проблеми, в першу чергу, справили негативний вплив на молодь: значна частка молодих громадян потрапила в тіньовий сектор економіки; збільшилися обсяги нелегальної зовнішньої трудової міграції. Тому у сучасний період розбудови соціальної й правової держави проблеми праці молоді є одними з найбільш актуальних. Вони потребують посилення координації зусиль держави і громадськості в цьому напрямі й обумовлюють необхідність наукових досліджень у цій сфері.
    Важливість і необхідність наукових досліджень проблем правового регулювання праці молоді визначаються і тим, що молодь представляє собою значну частину трудових ресурсів. Адже в Україні проживає понад 11 млн. молодих громадян, які становлять 22,6 відсотка населення України [43]. Молодь як соціально-демографічна група характеризується не лише віковими ознаками, але й специфікою соціального становлення, особливим місцем у структурі суспільства. Виділення молоді в якості особливого суб’єкта дослідження визначається властивими їй проблемами виховання, освіти, здоров’я, професійного навчання, праці тощо. Про актуальність постановки й дослідження проблем молоді свідчить прийняття Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки [43], реорганізація Державного комітету України у справах сім’ї та молоді у Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту [132; 133; 134].
    Таким чином, на державному рівні вжито певних заходів щодо реалізації державної молодіжної політики. Але проблеми молоді у сфері професійної підготовки, продуктивної зайнятості і, головне, реалізації права на працю в повному обсязі ще не вирішено. Норми права, які регулюють ці суспільні відносини недосконалі і містять у собі низку протиріч. Практичне застосування чинного законодавства, яке регулює працю молоді, свідчить про необхідність його глибокого теоретичного дослідження та вдосконалення, що є актуальним завданням науки трудового права.
    У юридичній літературі дослідженням проблеми правового регулювання праці молоді займалися Д.О. Карпенко, Є.О. Монастирський, Ю.П. Орловський, Г.І. Шебанова. Окремі елементи цієї проблеми розглядалися в роботах М.Г. Александрова, Є.І. Астрахана, О.Т. Барабаша, К.С. Батигіна, Б.К. Бегічева, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, Л.Я. Гінцбурга, В.В. Жернакова, С.С. Каринського, І.Я. Кисельова, О.В. Магницької, О.С. Пашкова, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Л.О. Сироватської, В.М. Скобєлкіна, А.І. Ставцевої, К.П. Уржинського, І.М. Якушева. Не зважаючи на те, що більшість з цих робіт виконана за часів СРСР, вони не втратили наукової цінності. Але, зроблені в них висновки й пропозиції потребують переосмислення з урахуванням тих політичних та соціально-економічних змін, які відбуваються в суспільстві протягом останнього часу. Крім того, слід зазначити, що з часів отримання Україною незалежності, спеціального комплексного дослідження питань правового регулювання праці молоді не провадилося, а ті наукові розробки, що провадяться останнім часом, стосуються лише проблем неповнолітніх.
    Таким чином, зміни в соціально-економічному і правовому житті українського суспільства, сучасні теоретичні й практичні проблеми праці молоді, які мають виняткову актуальність в умовах розбудови громадянського суспільства, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження на тему “Особливості правового регулювання праці молоді” здійснено відповідно до пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на період до 2006 року, встановлених Законом України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11.07.2001 р., напрямів реалізації Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 р., затвердженої Законом України від 18.11.2003 р., планів наукових досліджень кафедри цивільного і трудового права Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди в межах державної наукової програми “Правові засади розбудови державності”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2001 р. №1716 “Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки”. Тема дисертації “Особливості правового регулювання праці молоді” затверджена вченою радою Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди 17.04.2002 р. (протокол №2).
    Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі вивчення наукових праць із теорії права та науки трудового права, міжнародних актів, нормативно-правових актів України та судової практики здійснити комплексне дослідження правового регулювання праці молоді в Україні, виробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення норм чинного законодавства, правотворчої, правозастосовної та правоохоронної діяльності, які б посилили захист і реалізацію трудових і соціальних прав молоді.
    Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження увагу було приділено вирішенню наступних завдань:
    1. дослідити існуючу юридичну термінологію відносно теми дисертаційного дослідження і визначити юридичні поняття “молодь”, “неповнолітні”, “малолітні” “дитина”, а також їх співвідношення;
    2. дослідити питання трудової правосуб’єктності молоді;
    3. визначити теоретико-правові засади права на працю в Україні;
    4. з’ясувати сутність права молоді на працю в умовах ринкової економіки;
    5. детально проаналізувати юридичні гарантії реалізації права молоді на працю;
    6. виявити особливості правового регулювання трудових правовідносин молоді, дослідити динаміку та фактори, які впливають на їх стабільність і розвиток;
    7. сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання праці молоді з урахуванням висновків, отриманих у результаті дисертаційного дослідження.
    Об’єктом дослідження є право молоді на працю та правовідносини, що виникають при його реалізації.
    Предметом дослідження є особливості правового регулювання праці молоді, встановлені нормами чинного законодавства України.
    Методи дослідження. У процесі написання дисертаційної роботи було використано як загальнонаукові так і спеціальні юридичні методи дослідження. Зокрема, для досягнення мети й виконання завдань дослідження, було використано наступні методи: історичний – для розкриття генезису особливостей регулювання праці молоді; діалектичний – при розгляді проблем правового регулювання праці молоді в їх розвитку та взаємозв’язку; нормативно-порівняльний – при розгляді досвіду нормативно-правового регулювання праці молоді на міжнародному рівні й в Україні; структурно-функціональний – при визначенні юридичної сутності права молоді на працю та характеристиці державних гарантій його реалізації; формально-логічний – при тлумаченні юридичних норм, що регулюють працю молоді; дедукції – при встановленні особливостей правового регулювання праці окремих вікових категорій молоді; індукції – при формулювання поняття “молодь” і встановленні особливостей, притаманних праці молоді.
    Теоретичною основою дослідження є наукові праці вказаних раніше авторів, які дали можливість оцінити стан досліджуваних питань і відтворити цілісну картину опрацювання проблеми правового регулювання праці молоді, а отже, і визначити коло питань, які залишилися поза увагою вчених. Крім наукових праць з трудового права у роботі також використано дослідження науковців у сфері теорії права, конституційного, цивільного, сімейного та інших галузей права, психології, педагогіки, соціології та філософії.
    Положення та висновки, які містяться в роботі, ґрунтуються на аналізі норм Конституції України, міжнародних актів у сфері праці та інших нормативно-правових актів чинного законодавства; досягненнях загальної теорії права, конституційного, трудового, цивільного та інших галузей юридичної науки, узагальненнях судової практики.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем правового регулювання праці молоді з часів незалежності України.
    Відповідно до поставленої мети й завдань дисертації на захист виносяться наступні наукові положення, що мають елементи наукової новизни:
    1. вперше запропоновано юридичне визначення поняття “молодь” як особливого суб’єкта правових відносин і об’єкта державної молодіжної політики; відповідно визначено суттєві ознаки поняття “молодь”: вік і громадянство, які зумовлюють надання додаткових юридичних гарантій підтримки соціального становлення і розвитку молоді в сфері реалізації права на працю;
    2. набуло подальшого розвитку визначення юридичної сутності права молоді на працю у якості елемента загальної правоздатності громадянина;
    3. набуло подальшого розвитку обґрунтування трансформації права на працю з елемента загальної правоздатності в суб’єктивне право при використанні молодими громадянами спеціальних юридичних гарантій реалізації права молоді на працю;
    4. в умовах ринкової економіки вперше проаналізовано сутність, підстави й сферу дії спеціальних юридичних гарантій реалізації права молоді на працю;
    5. набуло подальшого розвитку положення про доцільність існування в новому ТК України норм, які регулюють забезпечення молоді спеціальними юридичними гарантіями реалізації права на працю;
    6. вперше досліджено правові можливості молоді щодо кар’єри, надано поняття “молодіжна кар’єра” і обґрунтовано доцільність розробки програм, що сприяють розбудові кар’єри молоді;
    7. вперше внесено пропозицію на законодавчому рівні заборонити укладання строкових трудових договорів з приводу роботи на заброньованому робочому місці, першому робочому місці та з молодими спеціалістами;
    8. вперше внесено пропозицію наділяти рівними юридичними гарантіями реалізації права на працю випускників вищих навчальних закладів, незалежно від форми власності, на якій вони засновані;
    9. набуло подальшого розвитку обґрунтування диференціації особливостей регулювання праці молоді;
    10. набуло подальшого розвитку обґрунтування надання згоди одного з батьків або особи, що її замінює на укладання трудового договору з неповнолітнім у письмовій формі, а також вперше запропоновано визначити це в законодавстві;
    11. набула подальшого розвитку пропозиція встановити в законодавстві обов’язкову письмову форму трудового договору з усіма працівниками незалежно від віку;
    12. вдосконалено пропозицію щодо закріплення в трудовому законодавстві самостійної норми, яка б передбачала підстави розірвання трудового договору з неповнолітнім працівником у разі коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього. У якості підстави пропонується закріпити “порушення роботодавцем законодавства про працю молоді, умов колективного та трудового договору”. Сучасне законодавство такої підстави не містить, а ст. 199 КЗпП указує лише на випадки та можливих ініціаторів такого розірвання;
    13. набула подальшого розвитку пропозиція створення ювенальної юстиції в Україні, сфера дії якої поширювалася б на всі правовідносини (кримінальні, цивільні, трудові тощо), в яких фігурує неповнолітня молодь.
    Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування розроблених у дисертаційному дослідженні теоретичних висновків і рекомендацій:
    - у процесі нормотворчої діяльності компетентних органів під час реформування і кодифікації трудового законодавства, зокрема, в новому ТК України;
    - у практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також під час розгляду трудових спорів;
    - у навчальному процесі в закладах освіти, а саме : при читанні лекцій, при проведенні семінарських і практичних занять, при підготовці навчальної, довідкової та методичної літератури та науково-дослідніцькій роботі студентів.
    Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорено на кафедрі цивільного і трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Основні положення дисертації доповідалися автором на Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова ‘2002” (Дніпропетровськ-Полтава-Черкаси, 10-24 травня 2002 р.), науково-теоретичній конференції “Проблеми реформування трудового та соціального законодавства України” (м. Харків, 26-27 листопада 2002 р.), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 19-20 травня 2003 р.), науково-практичній конференції “Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р.).
    Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено дисертантом у дев’яти наукових роботах. Серед них: шість наукових статей (із них п’ять опубліковано у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для правознавства) та тези трьох наукових доповідей.
    Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які мають дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 195 сторінки, із них основного тексту – 173 сторінок Обсяг списку використаних джерел 22 сторінки (230 найменувань).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Розуміючи, що підростаюче покоління є майбутнім суспільства, що праця є головним фактором у розбудові суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової України, держава має встановлювати для молоді широкий спектр юридичних гарантій реалізації права на працю. Ці гарантії зумовлюються, з одного боку - відсутністю у молодих громадян необхідного виробничого досвіду і навичок; а з іншого - зацікавленістю держави і суспільства в залученні до виробництва фізично і психічно здорових молодих людей, що мають високий рівень теоретичної підготовки. Метою цих додаткових гарантій, знову-таки, є сприяння в якнайбільш швидкому отриманні роботи, яка з одного боку відповідала б побажанням і знанням молодих громадян, а з іншого - загальнодержавним інтересам закріплення на виробництві. Проведене дослідження привело автора до наступних висновків:
    1. Молодь як соціально-демографічна група характеризується не лише віковими ознаками, але й специфікою соціального становлення, особливим місцем у структурі суспільства. Ця специфіка і це особливе місце дозволяють стверджувати що молодь як суб’єкт правових відносин взагалі, і трудових правовідносин, зокрема, наділена державою особливим правовим статусом. Молодь, молоді громадяни - це громадяни України віком від 14 до 35 років, яким внаслідок притаманних особливостей біологічного, психологічного, соціального характеру, держава надає підтримку в соціальному становленні та розвитку у вигляді спеціальних юридичних гарантій забезпечення прав і свобод [57, с. 49]. Саме таке визначення повинно міститися перш за все в Законі України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, який визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді, і є підґрунтям державної молодіжної політики, основним молодіжним законом. Дане визначення молоді як суб’єкта правовідносин загалом є прийнятним для всіх галузей права України, у тому числі і для трудового права. Воно відображає особливості правового регулювання відносин за участю молоді. А отже, обумовлює обґрунтованість пропозиції щодо закріплення цієї дефініції у Юридичній енциклопедії. Запропоноване визначення поняття молоді, молодих громадян у законодавстві і юридичній науці відображає об’єктивно існуючі закономірності розвитку суспільства, що обумовлюють місце молоді в соціальній і правовій державі і в повній мірі характеризують молодь як об’єкт державної молодіжної політики і суб’єкт правових відносин.
    2. Суттєвими ознаками вказаного поняття молодь є: 1. вік від 14 до 35 років; 2. громадянство України. Для характеристики молоді як суб’єкта трудового права значення мають обидві ознаки, тому що тільки громадянин України віком від 14 до 35 років має право на особливі державні гарантії працевлаштування, реалізації права на працю тощо. Однак для характеристики молоді як суб’єкта трудових правовідносин ознака громадянства України не має значення, адже законодавство, що регулює трудові відносини, в однаковій мірі розповсюджується на всіх осіб незалежно від громадянства. В даному випадку суттєвою ознакою є тільки вік. При чому якщо особа є неповнолітньою (14-18 років), вона прирівнюється у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користується пільгами, встановленими законодавством України [65, ст. 187].
    3. Для того щоб стати суб’єктом трудових правовідносин молодий громадянин повинен володіти трудовою правосуб’єктністю, яка включає трудові правоздатність і дієздатність. Особливість цих категорій трудового права є те, що вони настають одночасно, що дає підстави стверджувати про існування єдиної категорії трудової праводієздатності, яка має два критерії – віковий і вольовий.
    4. Чинним законодавством - ст. 188 КЗпП встановлено не тільки загальне правило щодо вікового критерію правосуб’єктності (праводієздатності), але й винятки з цього правила. За загальним правилом молодь може бути суб’єктом трудового правовідносин з 16 років. Однак, як виняток – з 15, і, навіть, з 14 років. Ці винятки є скоріше виключеннями із загального правила, що мають обмежену сферу дії, і тому не дають обґрунтованої підстави для твердження, що трудова правосуб’єктність (праводієздатність) настає з цього віку. Виникнення і володіння праводієздатністю і в 14, і в 15, і в 16 років не залежить ні від волевиявлення батьків або особи, що їх замінює, ні від вступу неповнолітнього в трудові правовідносини. При чому, на відмінність від цивільного права, де є категорії часткової дієздатності, у трудовому праві, і 14-, і 15-, і 16- річна особа, що вступила в правовідносини є повністю праводієздатною. Вольовий критерій наочно в законодавстві про працю не простежується. Однак, особа, визнана в судовому порядку недієздатною, не може бути суб’єктом трудового права, тому що вступ у трудові відносини передбачає єдність волі й волевиявлення. Глибокі вади вольової здатності громадян, що обумовлюють визнання громадянина недієздатним, унеможливлюють таку єдність, а отже, свідчать про неможливість свідомої, цілеспрямованої діяльності людини, яка лежить в основі виникнення й існування трудових відносин.
    5. Оскільки усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, а громадяни мають рівні конституційні права й свободи, остільки, нема підстав стверджувати, що право на працю молодих громадян відрізняється від права на працю всіх інших. Право на працю в сучасних умовах розвитку суспільства за своєю сутністю є елементом загальної правоздатності громадян. Воно представляє собою встановлену Конституцією України й іншими нормативно - правовими актами держави рівну можливість кожної людини, яка має фізичну і розумову здатність, працювати, заробляти собі на життя, при цьому, при наявності конкретної ситуації, вільно, на свій вибір виконувати правомірні дії, спрямовані на реалізацію своєї здатності до праці. Однак реалізація молодими громадянами права на працю за допомогою спеціальних юридичних гарантій обумовлює трансформацію права на працю із елементу загальної правоздатності в суб’єктивне право. Такими спеціальними гарантіями є працевлаштування молодих громадян на заброньовані робочі місця, забезпечення молодих громадян (зокрема молодих спеціалістів і молодих робітників) першим робочим місцем. Їх існування обумовлюється проголошенням Україною курсу на посилення координації зусиль держави і громадськості в напрямі забезпечення соціального становлення і розвитку молоді, реалізації її конституційних прав і свобод.
    6. Перехід України від адміністративно-командної системи управління до ринкових відносин зумовив виникнення у науці і практиці питання щодо ефективності та дієвості юридичних гарантій реалізації права молоді на працю. Слід визнати, що на практиці дійсно існують певні тимчасові недоліки, але вони не дають підстави вважати ці гарантії неефективними. Адже перш за все важливим є їх результат – забезпечення молодих громадян роботою. Для ліквідації ж тимчасових недоліків потрібно, в першу чергу, удосконалити чинне законодавство.
    7. Чинний сьогодні КЗпП, незважаючи на існування в ньому глави XIII, яка називається “Праця молоді” вказує на наявність юридичних гарантій реалізації права на працю лише для осіб віком до 18 років, чим суттєво обмежує коло осіб, які відповідно до законодавства вважаються молоддю і мають право на ці гарантії. Тому в новому ТК України, як кодифікованому акті про працю повинні міститися юридичні гарантії реалізації права на працю для всіх молодих громадян.
    8. В новому ТК України пропонується закріпити таку норму: “Для всіх підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та організаційних форм встановлюється броня прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійно-технічні і вищі навчальні заклади, звільнилися зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби або після відбуття покарання чи примусового лікування, і яка відповідно до законодавства, потребує соціального захисту”.
    9. Для посилення гарантій працевлаштування молоді, їх ефективності і дієвості пропонується встановити на законодавчому рівні конкретний відсоток (квоту) робочих місць на підприємствах для молодих громадян, відповідно до цього абз.1 п. 2 ст. 5 Закону України “Про зайнятість населення” викласти у наступній редакції: “Для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах (об’єднаннях), в установах і організаціях незалежно від форм власності та організаційних форм з чисельністю понад 20 осіб до 5% загальної кількості робочих місць, у тому числі, з гнучкими формами зайнятості. Квота робочих місць для забезпечення працевлаштування молоді, зазначеної в підпункті “в” п. 1 цієї статті на кожному підприємстві повинна складати 3% від загальної кількості заброньованих робочих місць”.
    10. З урахуванням попередньої пропозиції та дієвості гарантії бронювання робочих місць для молоді ч. 2 п. 2 ст. 5 Закону України “Про зайнятість населення” пропонується викласти в такій редакції: “У разі якщо на підприємстві (об'єднанні), в установі, організації працює передбачена абзацом першим цього пункту кількість осіб, які належать до категорій громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, працевлаштованих на підставі направлення державної служби зайнятості в рахунок квоти, підприємство вважається таким, що виконала свої обов’язки щодо заповнення квоти. Чисельність працюючих, які належать до категорії громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, працевлаштованих на підставі направлення державної служби зайнятості в рахунок квоти, враховується при заповненні квоти цими підприємствами (об’єднаннями), установами, організаціями ”.
    11. З метою забезпечення ефективності дії юридичних гарантій реалізації права на працю та сталості трудових відносин запропоновано внести зміни до п. 16 чинного Положення “Про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту” і викласти його в наступній редакції. “У разі прийняття на заброньовані робочі місця молодих громадян, які вперше шукають роботу, трудовий договір укладається на невизначений строк. Протягом 2-х років з моменту укладення трудового договору, звільнення молодого працівника з ініціативи роботодавця допускається лише за порушення дисципліни праці або у випадку повної ліквідації підприємства”.
    12. В умовах ринкової економіки механізм працевлаштування молоді на заброньовані робочі місця отримав альтернативу: працевлаштування молоді на дотаційні місця. Дотація вирішила 3 проблеми: стала матеріальним стимулом для роботодавців; підставою для створення нових робочих місць і додатковою гарантією реалізації права молоді на працю. Але вона тільки розширила спектр спеціальних юридичних гарантій реалізації права молоді на працю і не вимагає заміни вже перевіреного інституту бронювання робочих місць.
    13. Сутність гарантії забезпечення першим робочим місцем полягає в реальному забезпеченні молоді додатковими гарантіями в сферах: реалізації права на працю, отриманні стабільного заробітку, можливості вдосконалювати свої здібності і навички, здійснювати кар’єрний ріст шляхом забезпечення найсуттєвішою гарантією – захисту від звільнення з ініціативи роботодавця. Це обумовило запропонувати до нового ТК України, норму такого змісту: “Працездатній молоді – громадянам України віком від 15 до 35 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце. Трудовий договір з приводу надання першого робочого місця укладається на невизначений строк і не може бути розірваний з ініціативи роботодавця раніше чим через два роки з моменту укладення, крім випадків повної ліквідації підприємства або порушення молодою особою трудової дисципліни”.
    14. Пропонуються зміни до абз.5 ч. 3 ст. 4 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” [124] з метою недопущення заміни гарантії забезпечення першим робочим місцем грошовою компенсацією в наступній редакції: “Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо: ... мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи”. Слова, що слідують після цього: “ а в разі неможливості надання такого робочого місця – встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів” виключити.
    15. Обґрунтовано пропозицію щодо створення державних програм, направлених на професійне зростання молоді незалежно від розподілу на робочі і службові спеціальності. Україна повинна забезпечувати правові можливості не тільки дістати перше робоче місце, але й дістати можливість побудувати кар’єру.
    16. Поняття “молодий спеціаліст” і “молодий робітник” не є тотожними: запропоновано визначати їх у новому ТК України, Законі “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” у такій редакції: “Молоді спеціалісти - це випускники вищих навчальних закладів (незалежно від форми власності), яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, потреба в яких була заявлена підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності або фізичною особою, і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу”; “Молоді робітники – це випускники професійно-технічних навчальних закладів (незалежно від форми власності), яким присвоєно кваліфікацію кваліфікованого робітника, потреба в яких була заявлена підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності або фізичною особою, і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу”.
    17. В Україні має бути сформовано систему ювенальної юстиції, дія якої поширювалася б на всі правовідносини, де стороною є неповнолітня особа, у тому числі і на трудові відносини.
    18. Пропонується встановити обов’язковість письмової форми надання згоди батьків на прийняття неповнолітнього у віці до 16 років на роботу
    19. Пропонується внести зміни до ч. 3 ст. 188 КЗпП, а саме: замість слів “учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів” вказати “неповнолітніх осіб, яким виповнилось 14 років, і які проходять навчання у навчальних закладах освіти”.
    20. Запропоновано внести доповнення до ч.1 ст.235 КЗпП щодо випадків поновлення на роботі, а саме: після слів “без законної підстави” доповнити словами “або порушення встановленого порядку розірвання трудового договору”.
    21. Пропонується доповнити перелік осіб, яким надається перевага в залишенні на роботі, неповнолітніми працівниками, працівниками, що працюють на першому робочому місці і молодими спеціалістами (робітниками).
    22. Пропонується доповнити ст. 197 КЗпП частиною такого змісту: “Розірвання трудового договору, укладеного з молодим громадянином з приводу праці на першому робочому місці за п. 2 ст. 40 КЗпП допускається тільки у випадку загрози здоров’ю працівника і коли можливість переведення на легшу роботу буде відсутня”.
    23. В новому ТК України необхідно передбачити самостійну статтю, яка б містила підстави розірвання трудового договору з неповнолітнім працівником на вимогу батьків та інших осіб в наступній редакції: “Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, у разі порушення роботодавцем законодавства про працю колективного чи трудового договору”.
























    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Акопова Е.М. Современный трудовой договор (контракт). – М.: Экспертное бюро, 1997. – 304 с.
    2. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юрид. изд., тип. МИД СССР, 1948. - 336 с.
    3. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс лекций: В 2-х т. - М.: Юрид. лит., 1982. – Т.2. - 360 с.
    4. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
    5. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2004 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. –2005. - №5. – С. 23-34.
    6. Андреев В.С., Орловский Ю.П. Правовое положение лиц, совмещающих обучение с производственным трудом. – М.: АН СССР, 1961. – 52 с.
    7. Астрахан Е., Каринский С., Ставцева А. Роль советского трудового права в плановом обеспечении народного хозяйства кадрами. - М.: Госюриздат, 1955. - С. 56-57.
    8. Барабаш О. Деякі властивості трудових правовідносин // Право України. – 1997. - №8. - С. 53-57.
    9. Барабаш О.Т. Правові проблеми праці підлітків в Україні // Проблеми законності / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юр.акад. України. - 2001. – Вип.51. - С. 43-49.
    10. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. – М. : Юрид. лит., 1972. – 248 с.
    11. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 2-ге вид. – К.: Вікар, 2004. – 725 с.
    12. Боряз В.Н. Методологические принципы определения понятия “молодёжь” // Человек и общество. – М. – 1969. - С. 34.
    13. Братусь С.Н. Субъективное право // Юридический энциклопедический словарь. – М.: Советская энциклопедия, 1984. - С. 358.
    14. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1950. - 367 с .
    15. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. - № 1. - С. 62-72.
    16. Василенко Н.П. Матеріали до історії українського права: В 2-х т. – Київ: Всеукраїнська Академія наук, 1929. – Т.1. – 448 с.
    17. Венедиктов В.С. До трудового статусу неповнолітніх в Україні: стан та юридичні гарантії // Право і безпека: Спецвипуск. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ. 2003. - С. 126-144.
    18. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Харьков: ХИВД, 1994. - С. 31-33.
    19. Венедиктова В.М. Правове регулювання відхилень від нормальної тривалості робочого часу: Дис. ... канд.. юрид .наук: 12.00.05. - Харків, 1999. - 152 с.
    20. Вишневский А.Ф., Горбаток Н.А., Кучинский В.А. Общая теория государства и права. - Минск: Тисей, 1998. - С. 242-256.
    21. Вісник законодавства України. - 2004. - №46. - С. 45.
    22. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2004-2005 роки від 19.04.2004 р. // Юридичний вісник України. - 2004. - №23.
    23. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. - 310 с.
    24. Голос України. – 2003. - №87.
    25. Голос України. – 2005. - № 163.
    26. Гончарова Г.С., Жернаков В.В., Прилипко С.Н. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие. - Харьков: Одиссей, 2000. – 624 с.
    27. Горбачёва Ж.А. Хозяйство, труд, право // Вестник Московского университета: Серия 11 “Право”. – 1997. - №4. - С. 19-26.
    28. Гордієнко М.І. Окремі проблеми правового регулювання робочого часу та часу відпочинку // Матеріали науково-практичної конф. “Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи”. – Харків: Нац.ун-т внутр.справ, 2004. – С. 122-127.
    29. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 №436-IV // Голос України. - 2003. - №49-59.
    30. Гоц О.В. Підстави виникнення трудових правовідносин з професорсько-викладацьким складом вузів: їх особливості // Право України. - 2002. №2. - С. 64-68.
    31. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми: Затв. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1996 р. №59: Зареєстр. В Міністерстві юстиції України 16.04.1996 р. № 183/1208 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами: В 2 ч. / Укладачі Ковальський В.С., Ляшко Л.П. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – Ч. 2. – С. 359-361.
    32. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – 1981. - Т.2. - 779 с.
    33. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – М., 1982. - Т.3.
    34. Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні: Закон України від 15.12.1992 р. №2859-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №16. - Ст. 166.
    35. Домбругова А. Повна цивільна дієздатність осіб: способи набуття // Юридичний вісник України. - 2004. - №11. - С. 14.
    36. Европейская социальная хартия (пересмотренная) от 03.05.1996 г. / Киселёв И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – С. 651-664.
    37. Егоров В.В. Право на труд рабочих и служащих: теория и практика. М. : Наука, 1986. - 120 с.
    38. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учебное пособие для педагогических вузов. – М..: Высшая школа, 1985. – С. 273-275.
    39. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05/ Національна юридична академія. – Харків, 1998. - 18 с.
    40. Жернаков В. Поняття примусової праці за законодавством України // Право України. – 1997. - №10. – С.35-39. – С. 43.
    41. Жернаков В.В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. – 2000. - №7. - С. 49-52.
    42. Загальна декларація прав людини // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи / Упорядник: Ю.К. Качуренко. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 18 – 24.
    43. Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004-2008 роки: Затверджена Законом України “Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки” від 18.11.2003 р. № 1281-IV // Голос України. - 2003. - № 239.
    44. Зміни до ст.5 Закону України “Про зайнятість” // Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення працевлаштування молоді: Закон України від 01.03.2005 р. № 2429-IV // Урядовий кур’єр. - 2005. - №50.
    45. Зміни до ч.5 ст.7 Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” // Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення працевлаштування молоді: Закон України від 01.03.2005 р. № 2429-IV // Урядовий кур’єр. - 2005. - №50.
    46. Золотарьов В.Ф. Сприяння працевлаштуванню випускників навчальних закладів // Актуальні проблеми державного управління. Збірник наукових праць. – Харків: ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002. - №3. - С. 182-185.
    47. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників: Затв. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 // Збірник найважливіших нормативно-правових актів України про працю/ Укладачі: Жигалкін П., Ярічевська Л., Ярічевський В. та ін. – Харків: Торнадо, 2001. – С. 679-692.
    48. Карпенко Д.А. Гарантии трудовых прав. - К.: Политиздат Украины, 1987. - 87 с.
    49. Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Госюриздат, 1958. - 173 с.
    50. Келина С.Г. Об уголовно-правовой защите политических и трудовых прав граждан // Советское государство и право. - 1963. - № 8. – С. 63-65.
    51. Киселёв И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
    52. Киселёв И.Я. Сравнительное трудовое право: Учебник. – М.: ТК Велби, Проспект, 2005. – 360 с.
    53. Киселёв И.Я. Трудовое право России. Историко – правовое исследование. - М.: Норма, 2001. – 384 с.
    54. Кисільова Т. Працевлаштовуємо випускників // Юридичний вісник України. - 2004. - №52.
    55. Коваленко О.О. Бронювання робочих місць як гарантія реалізації права молоді на працю в умовах ринкової економіки // Зб. Наук. праць: Серія Право, Харків: ХНАДУ. – 2003. - Вип.3. - С.81-83.
    56. Коваленко О.О. Молодь і кар’єра: юридичний аспект проблеми // Збірник наукових праць. Серія “Право”. - Харків: ХНАДУ, 2005. – Вип. 5. - С.33-36.
    57. Коваленко О.О. Молодь як суб’єкт правових відносин// Збірник наукових праць: Серія Право. - Харків: ХНАДУ, 2004 р. - №4. - С. 44-49.
    58. Коваленко О.О. Особливості звільнення молодих працівників з першого місця роботи // Зб. наук. праць: Актуальні проблеми державного управління. – Харків: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - №2. – С.154-158.
    59. Коваленко О.О. Перспективи правового регулювання праці молоді в майбутньому Трудовому кодексі України // Матеріали науково-практичної конференції “Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи”. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2004. – С.303-304.
    60. Коваленко О.О. Правовий статус молодого спеціаліста як гарантія працевлаштування // Зб. наук. праць: Актуальні проблеми державного управління. – Харків: ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - №1. – С. 180-185.
    61. Коваленко О.О. Правові проблеми працевлаштування молоді в умовах ринкової економіки // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки”. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – С. 65-67.
    62. Коваленко О.О. Щодо реалізації права на працю неповнолітніми // Зб. наук. праць: Актуальні проблеми державного управління. – Харків: ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002. - №3. – С. 129-132.
    63. Кодекс законов о труде 1918 года // Киселёв И.Я. Трудовое право России. Историко–правовое исследование. М.: Норма, 2001. - С. 320-343.
    64. Кодекс законов о труде РСФСР 1922 года // Киселёв И.Я. Трудовое право России. Историко – правовое исследование. М.: Издательство “Норма, 2001. - С. 344-368.
    65. Кодекс законов о труде Украины от 10.12.1971 г. // Ведомости Верховного Совета. – 1971. - Приложение к №50. - Ст.375.
    66. Кокіна В. Повернути дітей з вулиці у сім’ї // Урядовий кур’єр. - 2005 р. - №112. - С. 4
    67. Кокіна В. Чому дипломовані випускники стають клієнтами бірж праці? // Урядовий кур’єр. – 2002. - №24. - С. 14.
    68. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации / Коршунов Ю.Н., Коршунова Т.Ю., Кучма М.И., Шеломов Б.А. – М. – 2003. – 767 с.
    69. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации / Под ред. Орловского Ю.П. – Вып.3 . – М. : Контракт, Инфра-М, 2002. – 959 с.
    70. Конвенция о правах ребёнка // Международная защита прав человека: Документы и комментарии. / Сост. Буроменский М.В. – Харьков: Синтекс, ЛТД, 1998. - С. 221-245.
    71. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.
    72. Косянчук І. Ринок і молодий фахівець. Як збалансувати інтереси // Урядовий кур’єр. - 2001. - №112. - С. 7.
    73. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341- III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. - Ст. 131.
    74. Лещух Д.Р. Форма трудового договору: Дис. ... канд..юрид. наук: 12.00.05. – Львів, 2005. – 170 с.
    75. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник. – М.: БЕК, 1994. – 224 с.
    76. Магницкая Е.В. Правовые основы научной организации труда. М.: Юрид.лит., 1967. - С.82.
    77. Магницкая Е.В., Пашков А.С. Распределение трудовых ресурсов: Правовые вопросы. – М.: Юрид.лит., 1980. – 176 с.
    78. Маркіна Т.Г. Право громадян на зайнятість та форми його реалізації в умовах становлення ринкової економіки: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2000. - 17 с.
    79. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения в 50 т. - М.: Гос. изд-во полит. лит, 1961. - Т.23. - С. 189.
    80. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения: В 50 т. / Гос. изд-во полит. лит. – М., 1961. – Т.20. – С.486.
    81. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР. – Саратов: Приволжское книжное изд-во, 1966. – 190 с.
    82. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи Упорядник Ю.К. Качуренко. – К.: Наукова думка, 1992. – С. 24-36.
    83. Монастырский Е.А., Карпенко Д.А. Правовое регулирование труда молодёжи в СССР. – К.: Наукова думка, 1984. – 117 с.
    84. Натали. – 2004. - №7. – С.103.
    85. Натали. – 2004. - №8. – С.113.
    86. Немов Р.С. Психология: Учебник для студентов высших педагогических заведений: В 3-х кн.. – 2-е изд. – М.: Просвещение: Влада, 1995. – Книга 2. - 496 с.
    87. Никитинский В.И. Азбука трудового права: Словарь-справосник для слушателей народного университета. – М.: Знание, 1986. - 240 с.
    88. Новий тлумачний словник української мови: У 4-х т. / Укладачі: Ярешенко В.В., Сліпушко О.М. – К.: Аконт, 1999. – Т.2. – С. 23.
    89. Нуртдинова А. Реформа трудового законодательства: основные направления // Российская юстиция. - 1996. - №2. - С. 42.
    90. О некоторых вопросах, связанных с переводом рабочих и служащих предприятий, учреждений и организаций на пятидневную рабочую неделю с двумя выходными днями: Разъяснение Государстенного комитета Совета Министров СССР по вопросам труда и зароботной платы и Президиума ВЦСПС от 08.04.1967 № 4/П-10 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. - К.: Юрінком-Інтер, 2004. - С. 370.
    91. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. Лазарева В.В. – 2-е изд. – М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
    92. Околіт Т. Юридичні гарантії прав людини як обов’язок держави // Юридичний вісник України. - 2005. - №5. - С. 28-32.
    93. Орловский Ю.П. Молодёжь: трудовые права и обязанности. – М.: Юрид. лит. , 1985. - 192 с.
    94. Орловский Ю.П. Труд молодёжи в СССР. - М.: Наука, 1974. – 256 с.
    95. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (Документи і матеріали. 2003 – 2004 рр.). – Київ-Тернопіль, 2004. - 147 с.
    96. Пашерстник А.Е. Право на труд. - М..: АН СССР, 1951. – 231 с.
    97. Пашков А.С., Ротань В.Г. Социальная политика и трудовое право. - М.: Юрид.лит., 1986. – 240 с.
    98. Пашков А.С., Хрусталёв Б.Ф.. Обязанность трудиться по советскому праву. М.: Юрид.лит., 1970. - 78 с.
    99. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх: Затв. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 р. № 46 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами: В 2 ч. / Укладачі Ковальський В.С., Ляшко Л.П. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – Ч. 2. – С. 280-351.
    100. Пилипенко П. Ознаки трудової правосуб’єктності працівників у трудових правовідносинах // Право України. – 1999. - №12. - С. 94-98.
    101. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових відносин. К.: Знання, 2003. - 146 с.
    102. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудових правовідносин в умовах формування ринкової економіки України. Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05. - Львів, 2001. – 388 с.
    103. Победоносцев К.П. Курс гражданского права / Под ред. В.А. Томсинова,. - М.: Зерцало, 2003. - Т.3. - 608 с.
    104. Положення про Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту: Затв. Указом Президента України від 18.08.2005 р. № 1176/2005 // Урядовий кур’єр. – 2005.
    105. Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях, установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. №578. // Зібрання законодавства України, серія 1. – 1998. - №8. – Ст. 338.
    106. Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 р. № 584 // Зібрання законодавства України. – 2001. - № 8. – Ст. 436.
    107. Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних навчальних і професійних навчально-виховних закладів України: Затв. Наказом Міністерства освіти України від 23.03.1994 р. №79 // Інформаційний бюлетень Українського державного центру правової інформації. – 1994. - №14.
    108. Порядок надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних: затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001 р. // Офіційний Вісник України. -2001.-№5. - Ст. 195.
    109. Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. № 992 // Зібрання постанов Уряду України. - 1996. -№17. - Ст. 160.
    110. Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. - №8. – С. 220.
    111. Правоосвітня робота з молоддю та співпраця органів виконавчої влади Миколаївської області щодо профілактики підліткової злочинності // Право України. – 2005. - №7. - С.150-151.
    112. Про вдосконалення державного регулювання у сфері зайнятості населення на ринку праці в України: Указ Президента України від 11.07.2005 № 1073/2005 // Урядовий кур’єр. – 2005. - №31.
    113. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. № 2984-III // Урядовий кур’єр. – 2002. - №86.
    114. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 2. - Ст. 4.
    115. Про внесення змін до деяких законів України: Закон України від 20.02.2003 р. № 581-IV // Урядовий кур’єр. – 2003. - №54.
    116. Про внесення змін до Закону України “Про охорону дитинства” : Закон України від 03.02.2005 р. № 2414-IV// Юридичний вісник України. – 2005. - №9.
    117. Про внесення змін до Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”: Закон України від 23.03.2000 р. № 1613-III // Урядовий кур’єр. – 2000. - № 77.
    118. Про внесення змін до порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 05.04.2005 р. №104, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.04.2005 р. № 425/10705 // Офіційний вісник України. – 2005. - №16. - Ст. 877.
    119. Про внесення змін до ст.1 Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”: Закон України від 23.03.2004 р. № 1659-V // Офіційний вісник України. – 2004. - № 15. – Ст. ст. 1028, 1029.
    120. Про внесення змін до ст.188 Кодексу законів про працю України: Закон України від 05.06.1992 р. № 2418-XII // Компьютерное законодательство Украины «Юрист-плюс». – 2002. – Вып. 49.
    121. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР: Закон України від 20.03.1991 р. №871-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - №23. - Ст. 267.
    122. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. – Ст. 490.
    123. Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю: Закон України від 04.11.2004 р. № 2150-IV // Урядовий кур’єр. - 2004. - №224.
    124. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: Закон України від 13.01.2005 р. №2342-IV // Голос України. – 2005. - №23.
    125. Про заборону та негайні заходи ліквідації найгірших форм дитячої праці: Конвенція МОП №182 від 17.06.1999 р. // Конвенції та рекомендації ухвалені Міжнародною організацією праці (1965-1999 р.): В 2 т. – Женева: Міжнародне бюро праці. - С. 1542-1545.
    126. Про загальну середню освіту: Закон України від 27 червня 1999 р. №722/ 99 // Урядовий кур’єр. – 1999. - №125-126.
    127. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 р. № 803-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №14. - Ст. 170.
    128. Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів: Указ Президента України № 77/96 від 22.01.1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. - №15-16.
    129. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 р. № 3356-XIII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №36. - Ст. 361.
    130. Про міжнародні договори України: Закон України від 22.12.1993 р. № 3767-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №10. - Ст. 45.
    131. Про мінімальний вік для прийому на роботу: Конвенція №138: Ухв. Генеральною Конференцією МОП 06.06.1973 р. // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною Організацією Праці (1965-1999) : В 2-х т. – Женева: Міжнародне Бюро Праці, 1999. – Т.2. - С. 988-994.
    132. Про Міністерство України у справах молоді та спорту: Указ Президента України від 26.02.2005 р. № 381/2005 // Юридичний вісник України. – 2005. - №10.
    133. Про Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді: Указ Президента України від 06.02.2004 р. № 166/2004 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 6. - Ст.304.
    134. Про Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту: Указ Президента України від 18.08.2005 р. № 1176/2005 // Офіційний вісник України. - 2005 р. - № 34. - Ст. 2029.
    135. Про освіту: Закон України від 23 березня 1996 р. №100/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №21. – Ст. 84.
    136. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р. №2402-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №30. – ст.142.
    137. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 46. - Ст. 621.
    138. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 р. №9 // Збірник найважливіших нормативно-правових актів України про працю/ Укладачі: Жигалкін П., Яріче
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины