ПРОФЕСІЙНІ СПІЛКИ ЯК СУБ’ЄКТИ ТРУДОВОГО ПРАВА :

Краткое описание

З М І С Т
Перелік умовних скорочень.................................................................3
Вступ.........................................................................................................4
Розділ І. Історико – правовий розвиток діяльності профспілок
як суб’єктів трудового права.........................................................................15
1.1. Історія розвитку правового регулювання повноважень
профспілок у сфері праці.............................................................................15
1.2. Міжнародно-правове регулювання діяльності профспілок
у сфері праці.......................................................................................................37
Розділ 2. Правова характеристика профспілок як
суб’єктів трудового права...............................................................…….......56
2.1. Проблеми правового статусу профспілок як суб’єктів
трудового права........................................................................................56
2.2. Функції та компетенція профспілок у сфері захисту
трудових прав.......................................................................................... …......74
2.3. Роль профспілкових органів у виникненні, змінні і
припиненні трудових прав................................................................................88
2.4. Компетенція профспілкових органів по забезпеченню
охорони праці....................................................................................................114
Розділ 3. Участь профспілок у колективно-договірному
регулюванні трудових відносин.........................................................142
3.1. Профспілкові організації як суб’єкти колективних
трудових відносин......................................…................................................. 142
3.2. Професійні спілки як сторона соціального партнерства............ 154
3.3. Удосконалення правового регулювання діяльності
профспілок при захисті колективних прав та інтересів працівників..........165
Висновки по дисертації...................................................................... 175
Список використаних джерел......................................... .............. 186

В С Т У П

Актуальність теми. Характерною особливістю становища людини і громадянина у демократичному суспільстві є всебічна забезпеченість реального здійснення широкого кола прав і свобод, важливими з яких є право на працю та на об’єднання у професійні спілки.
Але складні політичні та соціально-економічні процеси, що проходять у країні, нагально вимагають вдосконалення правової бази. Разом із активізацією законотворчості істотно збільшується роль досліджень в галузі права, зокрема, трудового.
З прийняттям Конституції України чинне законодавство з питань правового статусу суб’єктів трудового права необхідно привести у відповідність з Основним Законом держави. Для забезпечення цього процесу потрібна серйозна наукова основа, на яку буде спиратись у своїй діяльності законодавець.
Дослідженню правового статусу суб’єктів трудового права присвячені роботи: М.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, Б.К. Бегічева, Я.І. Безуглої, К.М. Варшавського, В.С. Венедиктова, І.С. Войтинського, Л.Я. Гінцбурга, В.М. Горшеньова, І.В. Зуба, Р.І. Кондратьєва, А.М. Курінного, Л.І.Лазор, А.Р. Мацюка, Б.П. Пастухова, В.І. Прокопенка, А.І. Процевського, В.Г. Ротаня, О.В. Смирнова, З.К. Симорота, І.О. Снігірьової, Є.Б. Хохлова, А.І. Цепіна, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенко та інших авторів.
В сучасних умовах дослідження з вказаної теми завдяки корінним змінам економічної та політичної ситуації в нашій країні набуло нового значення. В зв’язку з цим важлива роль відводиться дослідженню діяльності органів і організацій, які повинні забезпечити захист прав та інтересів людини праці. Найбільш чисельними серед таких утворень є професійні спілки.
Проблеми діяльності професійних спілок як представників і захисників інтересів найманих працівників та суб’єктів трудового права у різних ракурсах досліджували О.М. Бондаренко, Ю.М. Гершанов, Г.С. Гончарова, В.М. Догадов, Р.З. Лівшиць, А.М. Мацюк, Г.К. Москаленко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, З.К. Симорот, В.І. Смолярчук, І.О. Снігірьова, А.І. Цепін, Б.О. Шеломов, Л.С. Явіч та інші.
Проте, незважаючи на ґрунтовні дослідження, проблеми професійних спілок як суб’єктів трудового права не тільки не втратили своєї актуальності, а ще більше загострилися.
Донині залишається спірним питання щодо визначення профспілок як суб’єктів трудового права та як сторони трудового відношення. Багато авторів ототожнюють ці два поняття. У зв’язку з цим виникає проблема дослідження правового статусу профспілок як суб’єктів трудового права та як сторони трудового правовідношення. Розмежування цих двох понять дасть змогу чітко визначити, коли саме професійні спілки можуть виступати суб’єктами трудового права, а коли стороною трудового правовідношення.
У чинному Кодексі законів про працю України закріплені окремі повноваження профспілок щодо виникнення, зміни і припинення трудових відносин найманих працівників, їх компетенція по забезпеченню охорони праці та по представництву і захисту трудових прав. Проте вказані права профспілок розпорошені по всьому КЗпП; у діючому законодавстві не знайшли свого закріплення питання форми реалізації прав профспілок. Положення про діяльність профспілок, які містяться в окремих нормативних актах, не знайшли свого відображення в Кодексі законів про працю України.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане в межах планів науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Розвиток трудового права України в сучасних умовах” (2000–2002 рр., державний реєстраційний № 1010001006), “Правове регулювання трудових відносин та пенсійного забезпечення наукових та науково-педагогічних працівників” (2000-2004 рр., державний реєстраційний № 0102007077).
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження правових проблем регулювання відносин, що виникають в процесі представництва і захисту профспілками прав та інтересів найманих працівників за сучасних умов, визначення перспектив їх розвитку, а також розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення норм трудового законодавства, що регулюють ці питання.
З метою уточнення соціальної значимості профспілок як суб’єктів трудового права в ринкових умовах в дисертації на науковій основі вирішуються такі головні завдання:
аналіз розвитку законодавства, що регулює діяльність профспілок та визначення його етапів;
визначення сутності профспілок як організації по захисту трудових прав працівників та закріплення лише за ними права на представництво трудящих;
аналіз норм, які в сучасних умовах суперечать приписам законодавства про профспілки і (або) ускладнюють, виключають повністю або частково реалізацію їх захисних та представницьких функцій;
проведення класифікації прав профспілок за їх цільовим призначенням, за сферою діяльності та соціальній спрямованості;
визначення місця професійних спілок як суб’єктів трудового права в системі трудового права;
аналіз дискусійних питань з проблем індивідуального та колективного
представництва і захисту прав та інтересів найманих працівників;
окреслення шляхів подальшого розвитку та удосконалення правового регулювання діяльності профспілок як суб’єктів трудового права та сторони колективних трудових відносин, формулювання моделей правових норм, що регулюватимуть їх діяльність в новому Трудовому кодексі України.
Об’єктом дослідження є правовідносини, в які вступають профспілки при здійсненні представництва і захисту прав та інтересів найманих працівників.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні проблеми діяльності профспілок як суб’єктів трудового права.
Методи дисертаційного дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, формально-логічний, історичний, нормативно-порівняльний, формально-юридичний та інші.
Діалектичний метод дозволив розглянути поставлені автором проблеми діяльності профспілок як суб’єктів трудового права в їх розвитку та взаємо-зв’язку. Застосування історичного методу у дисертаційному дослідженні дозволило показати розвиток теорії з питань діяльності профспілок та розвиток чинного законодавства і обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми. При тлумаченні правових норм застосовувався формально-логічний метод. З використанням цього методу досліджувалась та формувалась модель відносин між профспілками та іншими суб’єктами трудового права, що надало можливість виявити шляхи вдосконалення цієї моделі, виявити суперечливості в понятійному апараті професійних спілок як суб’єктів трудового права та як сторони трудового правовідношення і сформулювати висновки і рекомендації щодо подальшого розвитку діяльності профспілок. Формально-юридичний метод застосовувався для формулювання нових правових норм і удосконалення вже існуючих.
За допомогою нормативно-порівняльного методу дисертантом проведе-ний аналіз як внутрішнього трудового законодавства України, так і міжнародно-правових норм та законодавства країн з високорозвиненою економікою і країн близького зарубіжжя, що регулює питання діяльності профспілок. Це дало можливість всебічно і критично оцінити зарубіжне законодавство і ообґрунтувати необхідність імплементації деяких норм зарубіжного законодавства в трудове законодавство України.
Основні положення і висновки дисертації ґрунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, практики його застосування, досягнень загальної теорії права, корпоративного, трудового, цивільного права, інших галузей юридичної науки України та зарубіжних країн.
Теоретичну базу дослідження становлять праці таких вчених України, як Н.Ф. Болотіної, В.С. Венедиктова, Н.Д. Гетьманцевої, Г.С. Гончарової, М.І. Данченка, І.В. Зуба, В.В. Жернакова, Д.О. Карпенка, Л.І.Лазор, І.О. Лосиці, А.Р. Мацюка, П.Д. Пилипенка, О.І. Процевського, В.І. Прокопенка, В.Г. Ротаня, З.К. Симорота, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, І.М. Якушева, О.М. Ярошенко та інших вчених.
У роботі були використані також праці вчених колишнього СРСР: М.Г. Александрова, Г. П. Алексєєва, К.М. Варшавського, Л.Я. Гінцбурга, В.М. Догадова, Р.З. Лівшиця, В.Г. Малова, В.І. Нікітінського, В.М. Смир-нова, Л.О. Сироватської, І.О. Снігірьової, О.І. Чистякова, Б.О. Шеломова та інших.
Нормативною базою дисертаційного дослідження є Конституція України, Конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці, чинне законодавство України та зарубіжне законодавство.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше проведено комплексне цілісне дослідження проблем діяльності
професійних спілок як суб’єктів трудового права в умовах ринкової економіки з метою вдосконалення правового урегулювання відносин, в які вступають професійні спілки, здійснюючи представництво і захист прав та інтересів найманих працівників.
Автором одержано такі результати, що становлять наукову новизну:
1. Вперше дано класифікацію етапів розвитку правового регулювання повноважень профспілок у сфері праці та проаналізовано і визначено особливості кожного з цих етапів:
1) перший етап – становлення й удосконалення законодавства про професійні спілки (1918 - 1922 роки); 2) другий етап – удосконалення законодавства про профспілки (1922 - 1970 роки); 3) третій етап – третя кодифікація трудового законодавства та подальший його розвиток (1970 – 1986 роки); 4) четвертий етап – етап перебудови та переходу України до ринкової економіки, побудови правової демократичної держави ( 1986 рік і донині).
Розвиток законодавства про професійні спілки як суб’єкти трудового права характеризується:
а) повною спадкоємністю норм Кодексів законів про працю 1918, 1922, 1971 років, яка полягає не у механічному перенесені усіх норм, що регулюють повноваження профспілок у сфері праці, з одного кодексу до іншого, а в поглибленні та розширенні змісту кожного перенесеного пункту (статті), введення до нового кодексу нових прав профспілок;
б) обмеженням прав профспілок у регулюванні окремих право-відносин при здійснені захисту прав та інтересів робітників і службовців, порівняно з першою редакцією Кодексу законів про працю УРСР 1971 року.

2. Дістала подальший розвиток позиція вчених щодо можливості розгляду профспілок як суб’єктів трудового права та як сторони колективних трудових відносин і зроблено розмежування цих двох понять.
3. Вперше обґрунтовано висновок про необхідність законодавчого закріплення порядку та строків надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця щодо працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів в разі звернення роботодавця з поданням до вищестоящого виборного органу первинної профспілкової організації.
4. З погляду нових соціально-економічних відносин поглиблено аналіз основних видів діяльності профспілок та зроблено новий висновок, що колективні трудові відносини виступають формою реалізації представницьких прав профспілок, а їх правовий міст складає представництво профспілками інтересів найманих працівників перед роботодавцем або уповноваженим ним органом. Право профспілок представляти інтереси трудящих складає основний юридичний зміст колективних трудових відносин і як загальне повноваження являє собою комплекс конкретних прав по представництву інтересів найманих працівників у галузі виробництва, праці, побуту і культури.
5. Додатково аргументовано та удосконалено висновок, що весь комплекс представницьких прав профспілок за своєю функціональною спрямованістю поділяється на чотири основні групи: організаційно-управлінські права; права у сфері локального правотворення (встановлення умов праці); права у сфері правозастосовчої діяльності (застосування умов праці); контрольно-наглядові права.
6. Вперше запропоновано доповнити Конституцію України статтею наступного змісту: “Держава створю умови для розвитку профспілкових

об’єднань і об’єднань роботодавців, які взаємодіють з органами влади на засадах соціального партнерства”.
7. Дістала подальшого розвитку аргументація висновку про необхідність внесення до нового Трудового кодексу України окремого розділу “Соціальне партнерство”, що включатиме норми, які визначають поняття соціального партнерства, сторони та суб’єкти соціального партнерства, його основні принципи, види та форми.
8. Вперше вноситься пропозиція про прийняття Положення про взаємодію роботодавця або уповноваженого ним органу та первинної профспілкової організації, де будуть зафіксовані принципи і форми їх взаємодії, права та обов’язки, а також взаємодія між трудовим колективом та іншими громадськими організаціями.
9. Зроблено новий аргументований висновок, що правосуб’єктність уповноважених первинною профспілковою організацією виборних органів є похідною від правосуб’єктності первинної профспілкової організації, оскільки виникає в результаті наданих їм певних повноважень і може бути обмеженою в разі бажання первинної профспілкової організації самостійно реалізовувати певне право.
10. Запропоновано статтю 36 Конституції України доповнити словами, що право на свободу об’єднання та право на участь у професійних спілках мають не лише громадяни України, а кожна людина.
11. Дістало подальшого розвитку та обґрунтовано положення про необхідність повернення профспілкам права законодавчої ініціативи шляхом внесення доповнення про це до статті 93 Конституції України.
12. Вперше запропоновано частину 5 статті 41 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” та частину 5 статті 252 КЗпП України викласти в наступній редакції: “Профспілковим працівника, звільненим від роботи на підприємстві, в установі, організації, після закінчення строку повноважень надається попередня робота (посада), а при її відсутності – інша рівноцінна робота (посада) у тій чи іншій (за згодою працівника) організації. При неможливості надати відповідну роботу (посаду) за попереднім місцем роботи в разі реорганізації підприємства, установи, організації роботодавець або правонаступник, а при ліквідації організації – профспілка (не нижче районної) зберігає за звільненим профспілковим працівником його середній заробіток на період працевлаштування, але не більше 6 місяців, а у разі навчання або перекваліфікації – на строк одного року.
Час роботи звільнених профспілкових працівників, обраних у профспілкові органи, зараховується їм до загального та спеціального трудового стажу”.
13. Вперше обґрунтовано висновок про доцільність розповсюдження гарантій, передбачених для працівників, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, і на представників профспілок з охорони праці, оскільки вони наділені певними правами щодо здійснення контролю за додержанням роботодавцем, всіма працівниками підприємства, установи, організації вимог нормативних актів про охорону праці.
14. На підставі аналізу законодавчого регулювання діяльності професійних спілок вносяться нові пропозиції щодо змін та доповнень до чинного трудового законодавства України, які регулюють виникнення, зміну та припинення трудових відносин найманих працівників і роботодавців, питання охорони праці, колективних трудових відносин.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях проблем діяльності професійних спілок як суб’єктів трудового права та сторони колективних трудових відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції автора можуть бути використані в правотворчості:
при удосконаленні проекту Трудового кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів України, призначених регулювати трудові відносини і, зокрема, діяльність профспілок по представництву і захисту прав та інтересів найманих працівників.
Обґрунтовані в дисертації рекомендації сприятимуть більш ефективному застосуванню на практиці норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини між профспілками та іншими суб’єктами трудового права.
Отримані результати можуть використовуватися у навчальному процесі в юридичних й інших навчальних закладах при вивченні дисципліни “Трудове право України”, а також при написанні підручників, науково-практичних посібників і розробці методичних рекомендацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, виконаним автором особисто. З метою отримання достовірного наукового результату дисертантом проаналізовано і критично осмислено широке коло нормативних актів та наукових досліджень, обґрунтовано теоретичні положення й сформульовано практичні рекомендації, які спрямовані на підвищення ефективності представництва і захисту трудових прав та інтересів найманих працівників професійними спілками. Реалізуючи мету та поставлені завдання, автором одержано результати, які характеризують новизну роботи. Це дає змогу кваліфікувати зроблені дисертантом висновки та пропозиції як вагомий внесок до науки трудового права.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (Київ, 19 квітня 2001 року); на міжнародній науково-практичній конференції “Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід” (Одеса, 9 листопада 2001 року); на міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами віків” (Київ, 15 травня 2002 року).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в чотирьох статтях, опублікованих в наукових журналах та збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України та трьох збірниках тез науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Структура дисертації визначена з урахуванням мети і завдань наукового дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків і списку використаних джерел (193 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки. Основного тексту – 182 сторінки.

Список литературы

В И С Н О В К И

Перехід України до ринкової економіки, зміна форм власності і господарювання, що впливають на нинішній стан суспільно-трудових відносин, обумовлюють необхідність подальшого вдосконалення трудового законодавства. Особливо це стосується питань представництва та захисту прав найманих працівників. У здійсненні цих завдань велика роль відводиться професійним спілкам України. В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблем у визначенні сфери правового регулювання, які виникають у процесі представництва та захисту профспілками прав та інтересів трудящих.
Результатом проведеного дисертаційного дослідження є розробка основних теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо діяльності профспілок як суб’єктів трудового права. Зокрема, зроблені такі висновки:
1. Розвиток законодавства про правове регулювання повноважень профспілок у сфері праці характеризується такими особливостями:
а) повною спадкоємністю норм Кодексів законів про працю 1918, 1922, 1971 років, яка полягає не у механічному перенесені усіх норм, що регулюють повноваження профспілок у сфері праці, з одного кодексу до іншого, а в поглибленні та розширенні змісту кожного перенесеного пункту (статті), введення до нового кодексу нових прав профспілок;
б) обмеженням прав профспілок у регулюванні окремих правовідносин при здійснені захисту прав та інтересів робітників і службовців, порівняно з першою редакцією Кодексу законів про працю УРСР 1971 року.
2. Щодо інтеграції трудового законодавства України, яке регулює діяльність професійних спілок, із законодавством країн з високорозвиненою економікою та країн, що розвиваються, або з перехідною економікою, можна зробити такий висновок:
- трудове законодавство України, в порівнянні із зарубіжним законодавством, більш повно захищає інтереси працівників при звільненні їх за ініціативою роботодавця, оскільки зобов’язує останнього звернутися за дозволом на звільнення до профспілкової організації, яка діє на підприємстві, тому запозичення можливе тільки з точки зору притягнення роботодавця до матеріальної відповідальності за незаконне звільнення, коли він має відшкодувати працівникові не лише втрату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, але й сплатити штраф в розмірі річного заробітку працівника на рахунок профспілкової організації, яка представляла інтереси останнього в суді.
3. Статтю 36 Конституції України слід доповнити словами, що право на свободу об’єднання та право на участь у професійних спілках мають не лише громадяни України, а кожна людина.
4. Правовий статус профспілок - це їх базове правове становище в суспільстві, що являє собою певні правовідносини профспілок з державою та іншими сторонами правовідносин з приводу представництва і захисту профспілками прав та інтересів найманих працівників.
5. Захисна функція профспілок реалізується шляхом захисту індивідуальних та колективних інтересів трудящих та суспільства в цілому, через участь у підготовці нормативних актів державного, галузевого та локального рівнів, у зміні умов праці та контролі за поновленням порушених прав найманих працівників, колективів та всього суспільства і попередженні порушень.
6. Профспілки відіграють велику роль у виникненні, зміні і припиненні трудових відносин, проте окремі норми чинного законодавства про працю потребують змін та доповнень. В зв’язку з цим:
а) статтю 188 КЗпП України доповнити частиною 4 наступного змісту: “Укладення трудового договору з особою, що не досягла 18 років, проводиться за обов’язковою згодою виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації з наданням йому копії наказу про прийняття на роботу та картки обліку працівника, який не досяг 18 років”;
б) звільнення працівника за пунктом 8 статті 36 КЗпП України має відбуватися за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), який визна-чить, чи справді мало місце невиконання умов, передбачених контрактом, і хто в цьому винен. У зв’язку з цим до частини 1 статті 43 КЗпП України доцільно включити і пункт 8 статті 36 КЗпП України (припинення трудового договору за підставами, передбаченими контрактом);
в) оскільки первинні профспілкові організації покликані контролювати питання дотримання роботодавцем прав неповнолітніх працівників, доцільно в новому Трудовому кодексі розмежувати статті, присвячені молоді взагалі та неповнолітнім зокрема;
г) у законодавчому порядку закріпити категорії осіб, яким може встановлюватись шестимісячний строк випробування, критерії оцінки працівників, порядок і строки погодження питання встановлення випробувального строку з виборним органом первинної профспілкової організації. В зв’язку з цим, частину 1 статті 27 КЗпП України слід викласти у такій редакції: “Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, для службовців, інженерно-технічних працівників та технічних виконавців не може перевищувати трьох місяців. При прийнятті на роботу на керівні посади, в науково-дослідні, проектні, проектно-конструкторські, технологічні організації і науково-дослідні підрозділи вищих навчальних закладів працівникам, які підлягають атестації, за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації може встановлюватись строк випробування до шести місяців”;
д) встановлення випробувального строку за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації вимагає і звільнення за таким же погодженням. У зв’язку з цим, до частини 1 статті 43 КЗпП України доцільно включити і статтю 28 КЗпП України (звільнення за результатами випробування).
е) у разі звільнення працівника за пунктом 1 статті 40 КЗпП передбачити право власника або уповноваженого органу за згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації замінити попередження про наступне вивільнення виплатою компенсації в розмірі двомісячного середнього заробітку;
є) в статті 39 Закону “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” необхідно зазначити, що “порядок і строки надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця щодо працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, розповсюджується і на вищестоящий виборний орган цієї профспілки та не залежить від рішення профспілкового органу первинної профспілкової організації”.
7. Профспілки наділені певними правами в питаннях забезпечення охорони праці найманих працівників, включаючи і окремі категорії працюючих. Проте окремі норми потребують удосконалення. Зважаючи на це:
а) доцільно законодавчо закріпити необхідність створення фондів охорони праці на кожному підприємстві, в установі, організації, що дасть змогу здійснювати захист найманих працівників у питаннях охорони праці окремо від роботодавця;
б) статтю 171 КЗпП України необхідно доповнити частиною 2 та частиною 3 такого змісту: “До складу комісії з розслідування нещасного випадку, професійного захворювання чи аварії входить представник первинної профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а якщо потерпілий не є членом профспілки або на підприємстві первинна профспілкова організація не утворена, до складу комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.
У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого із змістом акту, виборний орган первинної профспілкової організації (уповноважений трудового колективу з питань охорони праці) може надавати свій висновок з цього приводу посадовій особі органу державного нагляду за охороною праці чи органу з розгляду трудового спору, а також представляти там інтереси потерпілого”;
в) з метою посилення гарантій працюючим і надання громадянам можливості захищати своє конституційне право на працю в умовах, що відповідають вимогам безпеки і гігієни, частину 3 статті 24 КЗпП України необхідно доповнити положенням про обов’язковий додаток до трудового договору атестаційного паспорта робочого місця;
г) до частини 1 статті 169 КЗпП України внести доповнення про обов’язок власника або уповноваженого ним органу за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) медичного огляду для всіх поступаючих на роботу;
д) з метою попередження нещасних випадків на виробництві та усунення причин, які можуть їх викликати, необхідно Кодекс законів про працю України доповнити статтею з такою назвою і змістом: “Аналіз причин правопорушень, нещасних випадків, стану умов і охорони праці”:
“Керівник підприємства, установи, організації за участю професійних спілок, а у необхідних випадках із залученням місцевих органів державного нагляду за охороною праці, відповідних правоохоронних органів забезпечує аналіз причин правопорушень, нещасних випадків, стану умов і охорони праці, доведення його результатів до трудових колективів підприємств, установ, організацій, розробку і здійснення заходів з профілактики правопорушень, нещасних випадків, покращення умов і охорони праці”;
е) до частини 7 статті 153 КЗпП України необхідно внести такі зміни та доповнення: “На власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган покладається своєчасне, систематичне і якісне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці та протипожежної охорони, що проводиться на підставі розроблених і чинних інструкцій з охорони праці, які містять вимоги з охорони праці, обов’язкові для робітників і службовців.
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний своєчасно і якісно розробити та затвердити разом із виборним органом первинної профспілкової організації інструкції з охорони праці, погодивши їх у необхідних випадках із відповідними місцевими органами державного нагляду за охороною праці та іншими державними органами.
Інструкції з охорони праці розробляються на підставі чинних законів і правил з охорони праці і відповідно з нормативним актом, що встановлює певний перелік вимог щодо структури, змісту, затвердження, погодження, перегляду, обліку інструкцій з охорони праці”;
є) статтю 158 КЗпП України доповнити частиною 2 такого змісту: “Нова чи удосконалена техніка і технологія можуть бути використані у процесі виробництва, якщо на підприємстві, в установі, організації затвердженні в установленому порядку інструкції з охорони праці або в них внесені відповідні зміни, які забезпечують охорону здоров’я та життя працюючих в нових умовах”;
ж) статтю 40 КЗпП України доповнити пунктом 9 наступного змісту: “грубого порушення правил охорони праці, що призвело до ушкодження здоров’я чи смерті інших працівників”.
8. Право профспілок представляти інтереси трудящих складає основний юридичний зміст колективних трудових відносин і як загальне повноваження являє собою комплекс конкретних прав з представництва інтересів найманих працівників у галузі виробництва, праці, побуту і культури, які реалізуються в системі конкретних колективних трудових правовідносин.
9. Правовий зміст колективних трудових відносин складає представництво профспілками інтересів найманих працівників перед роботодавцем або уповноваженим ним органом.
10. Весь комплекс представницьких прав профспілок за своєю функціональною спрямованістю поділяється на чотири основні групи: організаційно-управлінські права; права у сфері локального нормотворення (встановлення умов праці); права у сфері правозастосовчої діяльності (застосування умов праці); контрольно-наглядові права.
11. Основним законним представником інтересів трудового колективу є первинна профспілкова організація, від імені якої виступає виборний орган первинної профспілкової організації. Саме тому його представницькі права мають найбільш повне і чітке законодавче вираження та оформлення.
12. Права виборного органу первинної профспілкової організації на представництво можна класифікувати за двома критеріями - ті, які регулюють правовідносини, що виникають на підставі закону (норми), і ті, які виникають на підставі колективного договору (колективно-договірні).
13. Метою соціального партнерства є узгодження інтересів найманих працівників та роботодавців у сферах, де вони можуть протистояти.
14. Основним принципом соціального партнерства є принцип трипартизму, який можна визначити як участь усіх трьох суб’єктів соціально-трудових відносин – роботодавця, найманого працівника і держави в особі уряду – в усіх заходах, при проведенні яких зачіпаються інтереси кожного із суб’єктів. Трипартизм повинен реалізовуватись на чотирьох рівнях: державному (центральному), галузевому, регіональному і низовому (на підприємствах, в установах, організаціях). Обов’язковими умовами співробітництва на всіх рівнях має бути добровільність, рівноправність, відповідальність, самообмеження і взаємні уступки під час переговорів у рамках чинного законодавства та погоджених правил.
15. Головним методом забезпечення згоди суб’єктів у ході переговорів повинен виступати консенсус. Якщо домовитись під час переговорів не вдається, то питання необхідно зняти з розгляду, а при виникненні конфліктної ситуації необхідно керуватись нормами Закону “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”.
16. Через механізм генеральної, галузевих і регіональних угод, колективних договорів посилюється вплив держави, профспілок, роботодавців на забезпечення соціальних гарантій у сфері оплати праці, продуктивної зайнятості, поліпшення стану безпеки і охорони праці, зменшення виробничого травматизму, поліпшення умов праці і відпочинку працівників.
17. Держава повинна впливати на соціально-трудові відносини через нормативні акти по мінімальних соціальних стандартах, нормативах, по умовах, режимах, безпеці праці і т.п. Виконавчі органи влади повинні мати можливість втручатися у двосторонні переговори працівників і роботодавців у випадках, коли соціальні партнери не можуть досягти згоди з окремих питань.
18. Правові рамки соціального партнерства визначаються як комплекс правових норм, що регулюють статус і права профспілок, їх об’єднань, організацій роботодавців (підприємців), їх співробітництво на підприємствах і поза ними на основі двостороннього і тристороннього співробітництва.
19. Конституцію України необхідно доповнити статтею такого змісту: “Держава створює умови для розвитку профспілкових об’єднань і об’єднань роботодавців, які взаємодіють з органами влади на засадах соціального партнерства”;
20. Частину 1 статті 2 Закону “Про колективні договори і угоди” доцільно викласти у такій редакції: “Колективний договір укладається на всіх підприємствах, в установах, організаціях (далі – підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності та галузевої належності, які мають право юридичної особи, а також із фізичними особами, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і використовують найману працю”;
21. Національній раді соціального партнерства доручити передпарламентський розгляд законопроектів, які стосуються соціально-трудових відносин;
22. Для створення правової основи функціонування системи соціального партнерства, взаємодії соціальних партнерів і регулювання соціально-трудових відносин прийняти закон “Про соціальне партнерство”, в якому закріпити категорію “система соціального партнерства” та передбачити, що на умовах, визначених сторонами соціального партнерства, на виробничому рівні соціальне партнерство може забезпечуватися також у структурних підрозділах підприємства, установи, організації;
23. До проекту нового Трудового кодексу України доцільно внести окремий розділ “Соціальне партнерство”, що включатиме норми, які визначають поняття соціального партнерства, сторони та суб’єкти соціального партнерства, його основні принципи, види та форми.
24. Визнання за профспілками та їх об’єднаннями виключного права на представництво інтересів найманих працівників при врегулюванні колективних інтересів відповідає інтересам працівників, оскільки метою діяльності профспілок якраз і є представництво та захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів трудящих.
25. В Законі України “Про колективні договори і угоди” передбачити трьохсторонню основу укладення угод і таким чином відобразити роль держави як сторони переговорів; законодавчо закріпити механізм і порядок укладення тарифних угод.
26. У Законі України “Про колективні договори і угоди” посилити відповідальність посадових осіб за забезпечення процедур, визначених цим Законом, та за невиконання укладених договорів і угод. Встановити матеріальну відповідальність роботодавців або уповноважених ними органів та фізичних осіб за заподіяння шкоди через порушення ними колективного договору або угоди, внаслідок чого найманим працівникам, інтереси яких представляє профспілка, була заподіяна матеріальна шкода, розміри якої перевищують сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зроблені висновки і пропозиції сприятимуть удосконаленню норм трудового законодавства, що регулюють правовідносини профспілок при здійсненні ними представництва і захисту прав та інтересів найманих працівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Шевцов Н.В. Историческое развитие Британских профсоюзов. – М.: Наука, 1972. – 216 с.
2. Гордон М. Как изучать профессиональное движение – М.: Вопросы труда, 1925.– 139 с.
3. Чистяков О.И. Организация кодификационных работ в первые годы Советской власти ( 1917 – 1923 гг.)// Советское государство и право. – 1956. – № 5. – С.12–17.
4. Кодекс законів про працю УРСР, затверджений Постановою ВЦВК 10 грудня 1918 року// Збірник законів УРСР. – 1918. – № 47. – Арт. 612.
5. Войтинский И. Трудовое право СССР. – М.: Вопросы труда, 1925. – 202 с.
6. Догадов В. М. Правовое положение профессиональных союзов СССР// Вопросы труда. – 1925. – № 9. – С. 66–81.
7. Сукстанский Л. О расценочно–конфликтных комиссиях // Вестник профессионального движения Украины. – 1924. – № 48. – С. 46–49.
8. Шеломов Б.А. Понятие и содержание профсоюзного представительства. В кн.: Профсоюзы и трудовое право. – М.: Профиздат, – 1979. – С. 37– 44.
9. Варшавский К.М. Трудовое право СССР. Л.: 1924. – 156 с.
10. Кодекс законів про працю УСРР, затверджений Постановою ВУЦВК 2 грудня 1922 року // Збірник законів УСРР. – 1922. – № 52. – Арт. 751.
11. Стенографический отчет V Всероссийского съезда профессиональных союзов с 17 по 22 сентября 1922 года. Пленумы и секции. – М.: 1922. – 71 с.
12. Ленин В.И. Проект резолюции «Задачи профессиональных союзов и методы их осуществления». Полн. собр. соч.– Т. 42, – С. 9 – 10.
13. Антошина А. Профессиональное движение в России: Пособие для самообразования и конкурсов по профсоюзному движению. – М.: Вопросы труда, 1925. – 316 с.
14. Мовчан О.М. Участь професійних спілок України у регулюванні трудових відносин у 20-і роки. – К.: Вісник Академії праці і соціальних відносин України, 2001. – С. 5– 9.
15. Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. М.: 1966. – 229 с.
16. ЦДАГО України. – Ф. 1 . – Оп. 6. – Спр. 45. – С. 34 – 35.
17. Варшавский К.М. Практический словарь по трудовому праву. – М.: Вопросы труда, 1927. – 149 с.
18. ЦДАГО Укр. – Ф. 1 – Оп.20. – Спр. 4221. – С. 10 – 12.
19. Управление народным хазяйством СССР 1917- 1940 г.г.: Сборник документов. – М.: Экономика, 1968. – 281с.
20. Збірник постанов про працю, чинних на 1 серпня 1934 року. – К.: Радянське будівництво і право, 1935. – 498 с.
21. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 31 січня 1957року “Про порядок розгляду трудових спорів”// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1957. – № 1. – Ст. 15.
22. РКП(б). Съезд 12// Резолюции и постановления. – М.: «Красная новь», 1923. – 75 с.
23. Положення про права фабричного, заводського, місцевого комітету професійної спілки, прийняте Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 липня 1958 року// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1958. – № 19. – Ст. 76.
24. Постанова ЦВК і РНК СРСР від 13 листопада 1937 року “Про порядок утримання профспілкових організацій підприємств, установ, організацій”// СЗ СССР. – 1937. – № 29.– Ст. 287.
25. Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю від 15 липня 1970 року// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1970. –№ 29. – Ст. 265.
26. Кодекс законів про працю Української РСР від 10 грудня 1971 року// Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1971. – № 50. – Ст.375.
27. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 червня 1984 року “Про внесення змін і доповнень в деякі законодавчі акти Союзу РСР”// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1984. – № 27. – Ст.21.
28. Закон СРСР “Про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності” від 10 грудня 1990 року// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1990. – № 52. – Ст. 374.
29. Закон України “Про внесення змін і доповнень, що стосуються розгляду індивідуальних трудових спорів, до Кодексу законів про працю Української РСР та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів” від 18 лютого 1992 року// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 302.
30. Програма професійних спілок України. – К.: Профінформ ФПУ, 1993. – 16 с.
31. Про проект Конституції України, схвалений Конституційною комісією 11 березня 1996 року// Федерація професійних спілок України. Документи і матеріали. –К.: Профінформ ФПУ, 1997.– С. 199–203.
32. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.8.
33. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353 с.
34. Конвенція № 87 “Про свободу асоціації і захист прав на організацію”, ратифікована 11 серпня 1956 року// Відомості Верховної Ради України . – 1956. – № 7. – Ст. 123.
35. Конвенція № 98 “Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів” ратифікована 11 серпня 1956 року// Відомості Верховної Ради України . – 1956. – № 7. – Ст. 123.
36. Загальна декларація прав людини. – К.: Українська Правнича Фундація. Видавництво право, 1995. – С. 12–13.
37. Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права від 19 грудня 1966 року// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1976. – № 17. – Ст. 291.
38. Міжнародний пакт про цивільні і політичні права від 19 грудня 1966 року// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1976. – № 17. – Ст. 291.
39. Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 року № 757–ХІV “Засади державної політики України в галузі прав людини”// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – Ст. 303.
40. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 року// Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
41. Конвенции и рекомендации МОТ. – 1919 – 1966. – Женева. – Международное бюро труда. – 1966. – 1532с.
42. Закон України “Про колективні договори і угоди” від 1 липня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993.– № 36. – Ст. 361.
43. Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи/ Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1992. – 199 с.
44. Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3 березня 1998 року// Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 228.
45. Трудовий кодекс Республіки Білорусь. – http: // www. рraca. by/ Trud Kodeks RB. htm
46. Трудовий кодекс Російської Федерації// Профсоюзы. – 2002. –№ 2. – 56 с.
47. Конвенция МОТ № 143 “О злоупотреблениях в области миграции и об обеспечении трудящимся-мигрантам равенства возможностей и обращения”. – http:// zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi
48. Профсоюзное законодательство: зарубежный опыт. – М.: Дело, 1999. – 172 с.
49. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” (справа про свободу утворення профспілок) від 18 жовтня 2002 року № 11-рп/2000// Юридичний вісник України. – 2000. – № 45. – С. 6–7.
50. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. – М.: Дело, 1999 – 728 с.
51. Федеральный закон Российской Федерации от 12 января 1996 года № 10-ФЗ «О профессиональных союзах, их правах и гарантиях деятельности»// Собрание законодательства РФ, 1996. – № 3. – Ст.148.
52. Киселев И.Я. Заключение и изменение трудового договора: зарубежный опыт// Человек и труд. – 1998. – № 2 – С. 53 – 57.
53. Закон України “Про судоустрій України” від 1 березня 1991 року// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14 – Ст.170.
54. Цивільний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. – Харків.: Консум, 2002. – 407с.
55. Прокопенко В.І. Правове становище професійних спілок: сьогодення і перспективи // Право України. – 1999. – № 6. – С. 106 –109.
56. Процевський О.І. Трансформація прав профспілок України: реальність чи вимисел// Право України. – 1996. – № 7. – С. 13 – 20.
57. Трудовое право Украины в вопросах и ответах: Учебник / под ред. Гончаровой Г.С., Жернакова В.В., Прилипко С.Н.– Х.: Одиссей, 2001. – 623 с.
58. Закон України “Про об'єднання громадян” від 16 червня 1992 року// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
59. Якушев І. М. Суб’єкти трудового права. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. – Харків, 2000. – С. 13 – 15.
60. Бондаренко Э.Н. О субъектах коллективного договора и правоотношениях по установлению условий труда// Договорное регулирова- ние имущественных и трудовых отношений. – Барнаул: Изд-во Алтайского ун-та, 1987. – С. 140 – 156.
61. Смолярчук В.И. Права профсоюзов в регулировании трудовых отношений рабочих и служащих. – М.: Профиздат, 1973. – 175 с.
62. Москаленко Г.К. О функциях советского профсоюза. – В кн.: «Роль советских профсоюзов в регулировании трудовых отношений рабочих и служащих». (Тезисы докладов и научных сообщений). – М.: Профиздат, 1971. – С. 4–7.
63. Цепин А.И. Некоторые вопросы правового положения профессиональных союзов СССР. – В кн.: «Вопросы теории общественных организаций».– М.: Наука, 1971.– С. 49–50.
64. Гершанов Е.М., Шеломов Б.А. Правовая основа деятельности ФЗМК // Советское государство и право. – 1972. – № 10. – С. 72–78.
65. Снигирева И.О., Явич Л.С. Государство и профсоюзы. – М.: Профиздат, 1967. – 263 с.
66. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. – К.: Наук. думка, 1984. – 280 с.
67. Гинцбург Л.Я. Комитет профсоюза и трудовые правоотношения// Советское государство и право. – 1970. – № 11. – С. 52–59.
68. Марксистско - ленинская теория государства и права. Социалистическое государство. – М.: Юрид. лит. 1972. – 354 с.
69. Советское трудовое право: Учебник. / Под ред. Пашкова А.С., Хрусталева Б.Ф., Смирнова О.В.– 2–е изд.– М.: Юрид. лит., 1988. – 604с.
70. Гончарова Г.С. Плюралізм профспілок і трудові відносини: вирішення питань на практиці// Право України. – 1999. – № 10. – С. 30–33.
71. Прокопенко В.И. О субъектах правовых отношений комитета профсоюза с администрацией предприятия. – М.: ИГП АН СССР, 1975. – 207 с.
72. Закон України “Про внесення зміни до статті 16 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 5 червня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 397.
73. Снигирева И.О. Профсоюзы и трудовое право. – М.: Юрид лит., 1983. – 176 с.
74. Снигирева И.О. Профсоюзы как субъекты советского трудового права. – Автореф. дис. … доктора юрид. наук. – М.: ВНИИСЗ, 1988. – 34 с.
75. Смолярчук В.И. Профсоюзы и правовое регулирование трудовых отношений// Советское государство и право. – 1969.– № 2. – С. 45–52.
76. Лившиц Р.З. Коллектив предприятия, ФЗМК и трудовые правоотношения// Хозяйственная реформа и трудовое право. – М.: Наука, 1970. – С. 158–175.
77. Советское трудовое право: вопросы теории. Учебник. – Под редакцией Иванова С.А., Лившица Р.З., Орловского Ю.П. – М.: Наука, 1978. – 368 с.
78. Процевський О.І. Про предмет трудового права України // Право України. – 2001. – № 12. – С. 81–86.
79. Фоменко Г.А. ФЗМК профсоюза как субъект советского трудового права. – Иркутск: Изд–во Иркутского ун–та, 1976. – 39 с.
80. Скобелкин В.Н. Трудовые правоотношения внутри трудового коллектива// Советское государство и право. – 1989. – № 6. – С.28–36.
81. Сойфер В.Г. Развитие коллективных трудовых отношений// Советское государство и право. – 1976. – № 6. – С. 27–31.
82. Смирнов О.В. Особенности правового положения советских профсоюзов в условиях развитого социалистического общества// В книге: Профсоюзы и трудовое право: Сборник науч. трудов ВШПД ВЦСПС им. И.М. Шверника. – М.: Профиздат, 1979. – С. 12–20.
83. Участие трудовых коллективов в управлении производством/ Зайкин А.Д., Куренной А.М., Чибисов В.А. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 207 с.
84. Масленников В. А. Правовой статус трудового коллектива// Советское государство и право. – 1979. – № 1. – С. 45–49.
85. Трудовой коллектив как объект и субъект управления// Пашков А.С., Перфильев А.Т., Лебедев П.Н. и др. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980. – 119 с.
86. Яричевский В.С. Правовое положение трудового коллектива. – Х.: Вища школа, 1975. – 101 с.
87. Право и социальное планирование / Пашков А.С., Лебедев П.Н., Перфильев А.Т. и др. – М.: Юрид. лит., 1981. – 119 с.
88. Масссленников В.А. Трудовой коллектив и советская политическая система// Советское государство и право. – 1983. – № 1. – С. 117–119.
89. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. – Львів, Львівський нац. ун-тет, 1999. – 214 с.
90. Советское трудовое право: Учебник// Андреев В. С., Голощапов С.А., Шебанов А.И. и др. – М.: Высш. школа, 1987. – 455 с.
91. Трудове право України. Підручник. – За редакцією Болотіної Н.Б., Чанишевої Г.І. – К.: “Знання”, 2000. – 564 с.
92. Прокопенко В.І. Трудове право України. – Підручник. – Х.: Консум, 2000. – 480 с.
93. Пилипенко П.Д. Трудове право України. – Навчальний посібник.– К.: “Видавничий дім”, 2003. – 534 с.
94. Ефремова Н.И. Возрастание роли профсоюзов на современном этапе коммунистического строительства и их основные функции// Советские профсоюзы. – 1976. – № 1. – С. 32–36.
95. Иванов С.А. Профсоюзы в политической системе развитого социализма. М.: Профиздат, 1978. – 280 с.
96. Цепин А.И. Функции советских профсоюзов в развитом социалистическом обществе// Советское государство и право. – 1977. – № 7. – С. 20–28.
97. Советский энциклопедический словарь.– М.: Советская энцикло-педия, 1981. – 1949 с.
98. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: поиск концепции// Советское государство и право. – 1990. – № 7. – С. 47–56.
99. Заботы профсоюзов: “Круглый стол” журнала “Коммунист” и ВЦСПС// Коммунист, 1988. – № 8. – С. 11-12.
100. Васильєв А.В. Социальные функции советских профсоюзов и их законодательное закрепление: проблемы и решения// Советское государство и право. – 1990. – № 6. – С. 89–94.
101. Федерація професійних спілок України. Документи і матеріали (1990 – 1997). – К.: Профінформ ФПУ. – 1997. – № 1. – 340 с.
102. Ямпольская Ц.А. Об основных аспектах проблемы общественных организаций в свете их значения для личности (методологические вопросы). – М.: Юрид. лит., – 1981. – 197 с.
103. Алексеев Г.П. Профсоюзы в системе управления социалистическим производством. – М.: Профиздат, 1975.– 229 с.
104. Чибисов В.А. Защитная функция советских профсоюзов (правовые вопросы). – В сб.: Профсоюзы и трудовое право. Сборник научных трудов ВШПД ВЦСПС. М.: Профиздат, 1979. – С. 98–104.
105. Малеин И.С. Охраняемый законом интерес// Советское государство и право. – 1980. – № 1 – С. 34– 38.
106. Батыгин К.С. Права советских профсоюзов и их использова-ние// Советские профсоюзы. – 1977. – № 22 – С. 26–27.
107. Чибисов В.А. Основные функции советских профсоюзов// Вестник МГУ. Серия «Право». – 1986. – № 1. – С. 9–15.
108. Арканова Н.Ю. Закон у дії// Житомирщина. – 1999. – № 35. – С. 2.
109. Тихонова Б.Ю. Субъективные права советских граждан, их охрана и защита. – Автореф. дис. … кандидата юрид. наук. – Москва, 1972. – 18 с.
110. Цепин А.И. Профсоюзы и трудовые права рабочих и служащих. – М.: Профиздат, 1980. – 278 с.
111. Кузьмина Т.М. Охрана профсоюзами права на труд как форма реализации в социалистическом праве профсоюзной функции защиты// Ученые записки Саратовского юридического института. Выпуск № 15. – Саратов, 1957. – С. 14– 19.
112. Кримінальний кодекс України. – Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: ЮРінком, 2001. – № 6. – 154 с.
113. Процевський О. І. Новий зміст права на працю – основа реформування трудового законодавства України// Право України. – 1999. – № 6. – С. 101–105.
114. Якушев І.М. Суб’єкти трудового права. – Автореф. дис. ... кандидата юрид. наук. – Львів, 1999. – 18 с.
115. Бегичев Б. К. Трудовая правоспособность советских граждан. –М.: Юрид. лит., 1972. – 245 с.
116. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. – 310 с.
117. Колодій Д.С. Чи захистить закон від свавілля// Житомирщина. – 2002. – № 38. – С. 3.
118. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – № 11–12. – С. 141–157.
119. Див.: Узагальнення практики розгляду судами справ про відмову в прийнятті на роботу. – Архів апеляційного суду Житомирської області. – 2001.
120. Барабаш О. Щодо властивостей трудових правовідносин// Право України. – 1998.– № 3. – С. 64–69.
121. Жернаков В.В. Право на працю та можливості його реалізації в сучасних умовах// Проблеми соціального захисту в Україні: Матеріали науково-практичної конференції (20-21 червня 1996 року). – ЧЮК, 1996. – С. 76–77.
122. Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 року// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 16 – Ст. 33.
123. Див.: Узагальнення практики розгляду судами справ про порушення норм законодавства про працю на приватних підприємствах Житомирської області. – Архів апеляційного суду Житомирської області. – 2002. – 24 с.
124. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття “професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації”, використаного в абзаці шостому частини першої статті 43–1 Кодексу законів про працю України від 29 жовтня 1998 року № 14-рп/98// Офіційний вісник України. – 1998. – № 45.– С. 56.
125. Закон України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст.170.
126. Конвенція № 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 166.
127. Звіт Житомирської обласної спілки промисловців та підприємців України. – Житомир, 2002. – 26 с.
128. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998), ЮРінком, 1998. – С. 217–218.