ІСТОТНІ УМОВИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ :

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Істотні умови трудового договору: їх сутність та значення 9
1.1. Поняття та класифікація істотних умов трудового договору 9
1.2. Істотні-обов’язкові умови трудового договору 19
1.3. Істотні-ініціативні умови трудового договору 48
1.4. Недійсність істотних умов трудового договору 67

РОЗДІЛ 2. Правові підстави зміни істотних умов трудового договору 81
2.1. Правове регулювання зміни істотних умов трудового договору 81
2.2. Переведення працівників на іншу постійну роботу 104
2.3. Тимчасові переведення як зміна умов трудового договору 129
2.4. Переміщення працівників та проблема істотних умов трудового
договору 162
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178

ВСТУП

Актуальність теми. Проведення ринкових реформ зумовило зміни у сфері суспільно-трудових відносин, а зростання конкуренції на внутрішньому та на зовнішньому ринках праці потребує від роботодавців приділяти більше уваги якісним характеристикам робочої сили. Поряд з тим, особу, яка наймається на роботу, дедалі більше цікавлять не лише матеріальні аспекти її праці, а й додаткові пільги та перспективи професійного росту чи просування по службі.
Необхідність поєднання інтересів найманих працівників та роботодавців зумовлюють пошук оптимальних варіантів для вирішення цих важливих проблем. Особливу стабілізуючу роль у цьому процесі виконує трудовий договір, який у сучасних умовах має бути важливим інструментом соціального захисту найманих працівників. При цьому умови трудового договору, обумовлені сторонами, спрямовуються на підвищення матеріального та культурного рівня особи, забезпечення стабільності трудових правовідносин.
Вироблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавства України про працю, формування змісту трудових договорів та порядку їхньої зміни з дотриманням основних договірних принципів, є важливими й актуальними, і сприятимуть зміцненню гарантій трудових прав працівників і роботодавців.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена також тим, що на даний час фактично відсутня правова регламентація на законодавчому рівні істотних умов трудового договору і передусім умови про трудову функцію працівника, про місце роботи, а також визнання умов недійсними. Потребують перегляду норми, що забезпечують гарантії трудових прав найманих працівників при зміні істотних умов трудового договору, при переведенні на іншу роботу, при переміщенні на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає загальній темі науково-дослідної роботи кафедри трудового, аграрного та екологічного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка „Проблеми реформування трудового, аграрного та екологічного законодавства в умовах становлення і розвитку ринкових відносин в Україні”, затвердженій наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 16.04.2003 р., в додаток до наказу ректора від 28.12.2002 р. № 592.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад визначення змісту трудового договору, з’ясування ролі істотних умов трудового договору та їх значення для забезпечення стабільності трудових правовідносин і на цій основі вироблення науково-обґрунтованих практичних рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення трудового законодавства України.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:
– виробити концептуально нові підходи до розуміння змісту трудового договору;
– визначити істотні-обов’язкові умови трудового договору, що є необхідними під час його укладення;
– з’ясувати підстави, порядок та наслідки визнання недійсним трудового договору та його умов;
– сформулювати визначення поняття „зміна умов трудового договору”;
– розкрити зміст понять „переведення працівника на іншу роботу” та „переміщення на інше робоче місце”;
– визначити відповідність тимчасових переведень на іншу роботу конституційним нормам про заборону примусової праці;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення трудового законодавства для забезпечення гарантій дотримання трудових прав працівників і роботодавців в умовах становлення ринкових відносин.
Об’єктом дослідження є трудовий договір як основний інститут трудового права та підстава виникнення трудових правовідносин. При цьому головна увага приділяється змісту трудового договору, зокрема його умовам, що визначають права та обов’язки найманих працівників і роботодавців.
Предметом дослідження є норми чинного трудового законодавства і практика їхнього застосування, акти окремих зарубіжних держав, проекти нормативно-правових актів, що визначають зміст трудового договору, судова практика про визнання недійсними умов договору внаслідок порушення правил укладення, зміни та припинення трудових договорів.
Методологічну основу дослідження становлять філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання. Зокрема при написанні роботи використовувались діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий методи, метод історичного аналізу, метод прогнозування. Ці та інші методи наукового дослідження переважно використовувались у взаємозв’язку. Основні положення та висновки, що містяться в роботі, ґрунтуються на аналізі норм Конституції України, трудового законодавства та законодавства інших галузей права, на досягненнях юридичної загальнотеоретичної науки, науки трудового права та інших галузевих наук.
Теоретичною основою дослідження є наукові положення, що стосуються змісту трудового договору, відображені у працях таких відомих учених-юристів радянського періоду, як: М.Г. Александрова, Є.І. Астрахана, М.Й. Бару, О.К. Безіної, Л.Ю. Бугрова, М.Г. Гладкова, Д.А. Колбасіна, В.І. Прокопенка, В.М. Скобелкіна, А.А. Фатуєва, О.С. Хохрякової, а також сучасних провідних вітчизняних науковців: Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, Г.С. Гончарової, П.І. Жигалкіна, Р.І. Кондратьєва, В.В. Жернакова, І.В. Зуба, Л.І. Лазор, А.Р. Мацюка, П.Д. Пилипенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Г.І. Чанишевої, Н.М. Хуторян. В процесі роботи над темою були також проаналізовані наукові праці зарубіжних вчених.
Емпіричною базою дослідження є матеріали судової практики, що пов’язані з визнанням незаконним переведення працівника на іншу роботу, переміщення та зміни істотних умов праці. В роботі також використана практика укладення трудових та колективних договорів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у сучасному українському трудовому праві монографічним дослідженням змісту трудового договору та його істотних умов у якому обґрунтовано нові теоретичні і практичні положення щодо значення цієї категорії для забезпечення свободи трудового договору у ринкових відносинах.
У результаті проведеного дослідження сформульовані такі основні положення, які виносяться на захист:
- визначено та комплексно охарактеризовано поняття істотних умов трудового договору. Такими зокрема є умови, що передбачені чинним законодавством і щодо яких сторони при укладенні трудового договору повинні досягти згоди та умови договору внесені до його змісту за ініціативою будь-якої із сторін;
- запропоновано нову класифікацію істотних умов трудового договору з огляду на підставу внесення (нормативну чи ініціативну) їх до змісту договору, і, в результаті, виділено два їх види: істотні-обов'язкові та істотні-ініціативні;
- обґрунтовується необхідність визначення на законодавчому рівні істотних-обов’язкових умов трудового договору: про трудову функцію працівника, про оплату праці, про місце роботи та умови про час початку працівником роботи;
- місце роботи працівника пропонується визначати як розташоване за відповідною адресою місце, де працівник безпосередньо виконуватиме свої трудові обов’язки. В договорі воно визначається місцезнаходженням роботодавця юридичної особи або її структурного утворення та місцем реєстрації роботодавця-фізичної особи у органах зайнятості;
- трудовий договір доцільно визнавати недійсним, якщо його укладено без належного волевиявлення сторін (тобто, за наявності недоліків волі (обману, недієздатності громадянина, примусу тощо), або порушено встановлені чинним законодавством вимоги щодо укладення договору (а саме, коли особа немає необхідного обсягу трудової правосуб’єктності); частково недійсним трудовий договір вважатиметься у разі не дотримання вимог щодо його змісту (в разі погіршення становища працівника, порівняно з чинним законодавством);
- пропонується „змінами умов трудового договору” вважати доповнення, скасування або коригування певних істотних умов змісту договору, якщо при цьому трудові правовідносини продовжують тривати;
- “переміщенням працівника” вважається обґрунтоване виробничими, організаційними або економічними причинами доручення йому роботи на новому робочому місці (механізмі чи агрегаті), якщо це не призводить до зміни істотних умов трудового договору;
- пропонується переведенням на іншу роботу, що потребує згоди працівника, вважати будь-яку зміну істотних умов трудового договору, які формують його зміст, в тому числі й істотних-ініціативних.
Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані моделі окремих статей Трудового кодексу та пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення трудових відносин, які можна використовувати при кодифікації трудового законодавства.
Матеріали дисертації можуть бути використані у навчальному процесі, зокрема, для читання курсу „Трудове право України”; під час підготовки підручників, навчальних посібників, практикумів, коментарів до законодавчих актів, а також, при виконанні студентами наукових робіт. Положення і висновки дисертаційного дослідження можуть застосовуватись для подальшого вивчення трудового договору як основного інституту трудового права.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі трудового, аграрного та екологічного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Головні положення дисертації висвітлювались у доповідях на науково-практичних конференціях, зокрема на Регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13-14.02.2002 р.); Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів „Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30.04.2002 р.); Регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів 13-14.02.2003 р.); Регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів 5-6.02.2004 р.).
Публікації. Головні положення та результати дисертаційного дослідження містяться у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, і в матеріалах наукових конференцій.
Структура роботи. Дисертація складається з вступу, двох розділів, що поділені загалом на вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 284 найменування. Обсяг дисертації становить 177 сторінок (без списку використаних джерел).

Список литературы

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного комплексного дослідження можна зробити наступні висновки:
- до істотних умов трудового договору належать ті з них, що визначені законодавством (істотні-обов’язкові), та внесені до його змісту за ініціативою будь-якої із сторін щодо яких досягнуто згоди (істотні-ініціативні);
- з поміж істотно-обов’язкових умов виділено загальні та спеціальні. До перших належать умови, які є необхідними для укладення трудового договору (про трудову функцію, про місце роботи, про оплату праці, про час початку роботи). Спеціальні істотні-обов’язкові є важливими для договорів певного виду (контракту, трудового договору про роботу пов’язану із доступом до державної таємниці);
- місцем роботи вважається розташоване за відповідною адресою, місце де працівник безпосередньо виконуватиме свої трудові обов’язки. Воно визначається вказівкою на місцезнаходження роботодавця юридичної особи або її структурного утворення та місцем реєстрації роботодавця-фізичної особи у органах зайнятості;
- робоче місце характеризується поєднанням речових, особистісних та просторових чинників, завдяки яким здійснюється трудова діяльність;
- пропонується відмовитись від вживання терміна „істотні” щодо умов праці, оскільки ні соціальні, ні виробничі чинники, за наявності яких здійснюється трудова діяльність особи, не можна розмежовувати на „істотні” та „неістотні”. Дотримання умов праці, встановлених на законодавчому або локальному рівнях компетентними органами, є однаково обов’язковими (істотними) як для роботодавців, так і для найманих працівників відповідного утворення або його структурних одиниць;
- у зв’язку із зміною умов праці роботодавець вправі змінювати тарифікаційний розряд - ступінь складності та важкості робіт, проте не вправі без згоди з працівником допускати зміну розряду працівника як величину, яка відображає рівень його професійної підготовки;
- „змінами умов трудового договору” вважати доповнення, скасування або коригування певних істотних умов змісту договору, якщо при цьому трудові правовідносини продовжують тривати. Такий відступ може виражатися у формі правочину, який не припиняє дії трудового договору і повинен відповідати вимогам, що ставляться до дійсності правочинів;
- статтю 23 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” пропонується доповнити нормою, яка б наділяла роботодавця правом переводити працівника-бактеріоносія, на іншу роботу без його згоди, якщо подальше продовження ним роботи може призвести до поширення інфекційних хвороб і поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей. Подати перелік інфекційних хвороб, а також робіт, при виконанні яких бактеріоносіями може створитися загроза життю та здоров’ю людей;
- пропонується доповнити частину третю ст. 22 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” обов’язком роботодавця повідомляти первинні профспілкові організації за три місяці і консультуватися з останніми щодо доцільності проведення зміни умов праці для запобігання несприятливим наслідкам, що можуть настати внаслідок таких змін;
- необхідно, щоб дія частини третьої ст. 178 КЗпП України поширювалася на чоловіків, які виховують дітей без матері;
- зміни, які відбуваються у правовому становищі працівника при переведенні до іншого роботодавця мають іншу юридичну природу. Тому пропонуємо розглядати це правове явище як самостійну підставу звільнення працівника з роботи, під назвою “за домовленістю між роботодавцями та працівником”. При цьому зберегти увесь спектр гарантій, передбачених чинним законодавством, для працівників, які звільняються за п.5 ст. 36 КЗпП України;
- пропонується відмовитись від такого виду переведення, як тимчасове переведення у зв'язку із простоєм. Питання залучення працівників до роботи у разі простою вирішувати відповідно з вимогами щодо переміщення та тимчасового переведення працівників. При цьому необхідно зберегти існуючі у чинному законодавстві відповідні гарантії щодо оплати часу простою.
Зроблено висновок про те, що у новому Трудовому кодексі доцільно закріпити:
- поняття істотних умов трудового договору та визначити загальні істотні-обов’язкові умови, що є обов’язковими при укладенні всіх видів трудових договорів. Такими є: умова про трудову функцію працівника, про місце його роботи, про оплату праці, про час початку працівником роботи;
- підстави та порядок визнання трудового договору недійсним якщо він укладений без належного волевиявлення його сторін (в результаті погрози, помилки, обману, тощо) або порушено встановлені чинним законодавством вимоги щодо його укладення (наприклад, недосягнення громадянином необхідного віку, наявність судимості, яка не сумісна із зайняттям відповідної посади). Відзначити, що частково недійсним трудовий договір вважатиметься тоді, коли недотримано вимог щодо його змісту. Недодержання письмової форми трудового договору не є підставою визнання трудового договору недійсним;
- що у випадку визнання відповідним юрисдикційним органом недійсними окремих умов трудового договору, зобов’язати сторони у визначений строк привести ці умови у відповідність з вимогами закону, а за увесь попередній термін їх просто ігнорувати;
- обов’язок роботодавця укладати з працівником трудовий договір у письмовій формі упродовж тижневого строку після фактичного початку ним роботи. У разі недотримання роботодавцем цього строку працівник вправі вимагати від нього виплати компенсації у розмірі подвійної оплати за роботу за кожен день затримки виконання зобов’язання. Трудовий договір визнається недійсним, якщо працівник без поважних причин не приступив до роботи в обумовлений сторонами строк;
- вимоги щодо форми та порядку проведення зміни умов трудового договору, встановивши відповідальність роботодавця за неналежне оформлення таких змін, а також за ухилення його від вчинення дій, спрямованих на зміну погоджених сторонами умов трудового договору. Зокрема, передбачити строки ознайомлення працівника з наказом про зміну умов трудового договору;
- що у випадку вивільнення працівника з роботи йому повинна пропонуватися передусім робота, яка відповідає його кваліфікаційним вимогам;
- що переведенням на іншу роботу, яке не допускається без взаємного погодження обох сторін є будь-яка зміна істотних умов трудового договору. Зміна робочого місця працівника, якщо це пов’язано із суттєвим збільшенням витрат часу на проїзд до нового робочого місця має ознаки переведення, а не переміщення;
- окрему статтю присвятити переміщенням працівника і викласти її у такій редакції: “Переміщенням, яке не потребує згоди працівника, вважається обґрунтоване виробничими, організаційними або економічними причинами доручення працівникові роботи, яка не протипоказана йому за станом здоров’я, на новому робочому місці (механізмі чи агрегаті), якщо це не призводить до зміни істотних умов трудового договору.
Воно оформляється наказом, який доводиться до працівника не пізніше як за шість днів до переміщення”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Н.Г. К вопросу о роли договора в правовом регулировании общественных отношений. – М.: Ученые записки ВИЮН, 1947. – Вып.V. – С. 5-12.
2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. - 2003. – № 45-46. – 12 березня.
4. Проект Трудового кодексу України // Праця і зарплата. – 2003. – № 42. – листопад. – Спецвипуск.
5. Притыка Д.Н., Карабань В.Я., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к гражданскому законодательству Украины: В 4 т. – Киев; Севастополь: Институт юридических исследований, 2000. – Т.1. – 944 с.
6. Пухан Иво, Поленак-Акимовская Мирьяна. Римское право (базовий учебник)/ Пер. с македонского проф. В.А.Томсинова и Ю.В. Филиппова; Под ред. проф. В.А. Томсинова. - М.: Зерцало, 1999. – 448 с.
7. Загальна теорія цивільного права: Підручник / За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової. – К.: Вища школа, 1992. – 454 c.
8. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в социалистическом гражданском праве. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1954. – 240 с.
9. Сулейманов М.К., Покровский Б.В., Жакенов В.А. и др. Договор в народном хозяйстве (вопросы общей теории). – Алма-Ата: Изд-во «Наука», 1987. – 176 с.
10. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – К, 2001. – 20 с.
11. Кульбарисов Ф. Управление трудовыми ресурсами и трудовой договор // Советская юстиция, 1974. - № 11. – С.16-17.
12. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Харьков: Консум, 1996. – 136 с.
13. Сокуренко В.Г., Савицька А.М. Право, свобода, равенство. – Львів: Вища школа, 1981. – 231 с.
14. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. – М.: Юрид лит., 1954. – 248 с.
15. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник у 2 т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: Концерн Вид. Дім Ін Юре, 2003. – Т.1. Загальна частина. – 520 с.
16. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-М-ИНФРА, 1998. – 570 с.
17. Новий тлумачний словник української мови: У 3 т. – К.: Аконіт, 2001. – Т.1. – 928 с.
18. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К.: Вища шк., 1995. – 267 c.
19. Дроніков В.К. Римське приватне право. –К.: Вид-во Київ. ун-ту., 1961. – 200 с.
20. Гражданское право. Учебник: /Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – Ч.1. – 632 с.
21. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997. – 480 с.
22. Кабалкин А. Понятие и условия договора // Российская юстиция, 1996. - № 6. - С. 19-22.
23. Гражданское право: Учебник для вузов / Под ред. Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А. Плетнева. - М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА, 1998. – Ч.I – 464 c.
24. Иоффе О.С. Обязательственное право. - М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
25. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. - М.: Издательство “Статут”, 1998. – 682 с.
26. Петров И.Н., В. И. Чураков. Основы советского гражданского и трудового права. - М.: Юрид. лит., 1978. – 360 с.
27. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, З.Я. Козак та ін.; За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Концерн Вид. Дім Ін Юре, 2004. – 536 с.
28. Бару М.І. До питання про класифікацію умов трудового договору. – Радянське право. – 1984. – № 11. – С. 70-72.
29. Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.
30. Закон України „Про угоди про розподіл продукції” від 14 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 44. – Ст. 391.
31. Закон України „Про іпотеку” від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
32. Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 46-47. – Ст. 280.
33. Тлумачний словник української мови / Уклад. Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Синтекс, 2002. – 672 с.
34. Морейн И.Б. Перевод на другую работу. – М.: Юрид. лит., 1965. – 208 с.
35. Процевський О. Новий зміст права на працю – основа реформування трудового законодавства України // Право України. – 1999. – № 6. – С. 101-105.
36. Молодцов М.В., Головина С.Ю. Трудовое право России: Учебник для вузов. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – 640 с.
37. Козак З.Я. Правове регулювання охорони праці: Навч. посібник. – Львів, 2003. – 168с.
38. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р., /Ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.73 р. // Бюлетень Міністерства юстиції України, 2002, 00, 2.
39. Бугров Л.Ю. Советское законодательство о переводах на другую работу (Некоторые вопросы развития). – Красноярск, 1987. – 165 с.
40. Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків /Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 р. № 136/1161.
41. Наказ Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства праці та соціальної політики від 31 грудня 1997 р. № 383/55 „Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих факторів // Офіційний вісник України. – 1998. – № 4. – Ст. 167.
42. Закон Республики Казахстан «О труде в республике Казахстан» от 10 декабря 1999 г., № 493-1 //Основные законодательные акты о труде в Республике Казахстан. – Алматы: ЮРИСТ, 2000. – 70 с.
43. Стависский П. Трудовой договор. - Одесса, 1973. – 51 с.
44. Русакова В.А. Недействительность условий трудового договора: Новая кодификация законодательства и развитие трудового права // Сб. ученых трудов. – Свердловск, 1974. – Вып.35. – С.46-49.
45. Жигалкин П.И. Трудовое право в обеспечении стабильности кадров. – К.: Вища шк., 1977. – 122 с.
46. Гончарова Г.С. Переводы и перемещения в судебной практике. – Харьков: Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1982. – 168 с.
47. Ронжин В.Н. Твое трудовое право. – Горький: Волго-Вятское кн. изд-во, 1984. – 112 с.
48. Мартиросян Э.Р., Бойченко Т.А. Перестройка и трудовое право. - Новосибирское кн. изд-во, 1990. – 96 с.
49. Трудовое право / Под ред. О.В. Смирнова. Учебник. Изд. 2-е, изд. перераб. и доп. – М.: Проспект, 1997. – 448 с.
50. Гладков Н.Г. Изменение содержания трудового договора. – Ташкент, 1985. – 52 с.
51. Сыроватская Л.А. Трудовое право. – М.: Высшая шк., 1997. – 255 с.
52. Советское трудовое право: Учебник /Под ред. А.С. Пашкова. – М.: Юрид. лит. – 1988. – 608 с.
53. Ставцева А.И., Хохрякова О.С. Трудовой договор. – М.: Юрид. лит., 1983. – 175 с.
54. Фоменко В.А. Трудовой договор по советскому праву. – Иркутск, 1975. – 78 с.
55. Трудове право України: Практикум. – К.: Юрінком Інтер, 1999. –288 с.
56. Анисимов Л.Н. Трудовой договор. – М.: Сов. Россия, 1989. – 95 с.
57. Колбасин Д.А. Содержание трудового договора на современном этапе. - Минск: Навука и тэхника, 1990. – 175 с.
58. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 146 с.
59. Попов В.І. Труд и право. - Свердловск: Сред. Урал. кн. изд-во, 1984. – 96 с.
60. Шахов В.Д. Соотношение понятий “трудовой договор” “трудовое правоотношение” //Советское государство и право, 1980. – № 6. – С. 133-136.
61. Словник української мови / За ред. В.О. Винник, Л.А. Юрчук. – К.: Наук. думка, 1974. – Т.5. – 840 с.
62. Словник української мови / За ред. П.П. Доценка, Л.А. Юрчук. - К.: Наук. думка, 1971. – Т.2. – 732 с.
63. Словник української мови / За ред. А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк. - К.: Наук. думка, 1979. – Т.10. – 658 с.
64. Хозяйственный договор. Общие положения / Под ред. Н.Н. Степанова. – Свердловск, 1986. – 70с.
65. Парпан Т.В. Про істотні умови трудового договору // Вісник Львів. ун-ту. – Сер. юрид., 2001. – Вип.36. – С. 366-369.
66. Карасев Я.А. Трудовой договор. – М., 1957. – 30 с.
67. Абжанов К.А. Трудовой договор по советскому праву. – М.: Юрид. лит., 1964. – 192 c.
68. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 288 с.
69. Скобелкин В. Прием на работу в порядке перевода по согласованию между руководителями предприятий // Советская юстиция. – 1974. – № 4. – С. 5-7.
70. Левиант Ф.М. Правовое регулирование трудового договора в Основах законодательства о труде. – Вестник ЛГУ. Серия “Экономика, философия, право”. – 1971. – № 11. – Вып.2. – С. 37-39.
71. Прокопенко В.І. Трудове право України. Підручник. – Х.: Фірма “Консум”, 1998. – 480 с.
72. Голованова Е.А. Трудовой договор. – Пермь: Перм. кн. изд-во, 1973. – 108 с.
73. Мартиросян Э.Р. Правовые вопросы применения неполного рабочего времени: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Свердловск, 1974. – 16 с.
74. Голеня Є.Ф. Трудовий договір. – К.: Тов-во “Знання” УРСР, 1977. – 32 с.
75. Гладков Н.Г. Трудовая функция рабочих и служащих (правовые вопросы). – Ташкент: Изд-во «Фан», 1986. – 92 с.
76. Глозман В.А. Трудовой договор в условиях научно-технического прогресса.- Минск: Изд-во Белосур. ун-та, 1978. – 189 с.
77. Пашков А.С., Хрусталев Б.Ф. Обязанность трудиться по советскому праву. - М., 1970. - С.156-159.
78. Архипова О.А. Трудовая функция работника. – http://aeli.altai/ru/nauka/sbornik/1999/ arcipova.html.
79. Державний класифікатор України. Класифікатор професій / Держстандарт України. – К., 1995.
80. Советское трудовое право. Учебник для юрид. ин-тов и фак. / Под ред. Н.Г. Александрова. - М.: Юрид. лит., 1972. – 576 с.
81. Трудове право України: Підручник / За ред Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. - К.: Знання, КОО, 2000. – 564 с.
82. Інструкція про встановлення груп інвалідності /Затв. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 7 квітня 2004 р. № 183 // Офіційний вісник України, 2004. – № 17. – Ст. 1235.
83. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Професії працівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, які є загальними для всіх видів економічної діяльності. Випуск 1 /Затв. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 лютого 1998, № 24.
84. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
85. Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст.56.
86. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст.793.
87. Закон України „Про нотаріат” від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
88. Закон України “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст.62.
89. Закон України “Про вищу освіту” від 17 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України, 2002. – № 20. – Ст. 134.
90. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 2-е вид., допов. та перероб. – К.: А.С.К., 2001. – 1072 с.
91. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. - М.: Юрид. лит., 1977. – 215 с.
92. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728с.
93. Закон України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
94. Закон України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст.4.
95. Тимчасове положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи / Затв. наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 20 травня 1999 року, № 147 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 40. – Ст. 2013.
96. Парпан Т.В. Про місце роботи та робоче місце працівника як умови трудового договору // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 6. – С. 51-53.
97. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 р. / Затв. наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзах. населення України від 29 липня 1993, № 58 // Законодавство України про працю. – Львів, 2002. – С. 182.
98. Закон України «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні» від 19 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 47. – Ст. 294.
99. Конвенція МОП № 155 про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище (1981 рік). – Міжнародне законодавство про охорону праці: конвенції та рекомендації МОП. – К., 1997. – Т.1. – С. 46.
100. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 4. – Ст. 18.
101. Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 400 «Про введення в дію Правил пожежної безпеки в Україні» від 22 червня 1995 р.
102. Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі / Затв. наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 8 липня 1996 р.
103. Правила торгівлі на ринках /Затв. Наказом № 57/188/84/105 Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р.
104. Закон України „Про державну таємницю” від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
105. Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів від 03.05.95 р. / Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. – № 314 // Законодавство України про соціальне забезпечення. - Львів. - 2000.
106. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Під заг. ред. В.І. Воловича. – К.: Укр. Центр духовної культури, 1998. – 736 с.
107. Пилипенко П.Д. Про участь профспілок у трудових правовідносинах у світлі Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” // Право України, 2000. - №9. – С. 81-83, 90.
108. Астрахан Е., Каринский С., Ставцева А. Роль советского трудового права в плановом обеспечении народного хозяйства кадрами. – М.: Госюриздат, 1955. – 192 с.
109. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989. – 191 с.
110. Козак З.Я. Контракт за трудовим договором. Навч. посібник для студ. вищих навч. юрид. закладів та практичних працівників. – Львів, 1998. – 28 с.
111. Колот А. Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу // Україна: аспекти праці. – 1998. – №1. – С. 16-21.
112. Наказ Національного космічного агенства України від 21 січня 2002 року № 19 «Про впорядкування умов оплати праці працівників Національного центру управління та випробувань космічних засобів, представництв генерального замовника – Національного космічного агенства України // Офіційний вісник України, 2002. – № 8. – Ст. 390.
113. Заржицький О., Миргородський Д. Особливості правового становища осіб, які працюють у громадян за трудовим договором // Право України. – №10. – 1996. – С.42-43.
114. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24 грудня 1999 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 2 – 2004.
115. Гегель. Энциклопедия философских наук. Т.3. Философия духа / Отв. ред. Е.П. Ситковский. – М.: Мысль, 1977. – 471 с.
116. Казакевич Т.А. Целесообразность и цель в общественном развитии. – Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1969. – 96 с.
117. Пилипенко П. Місце трудового права в системі права України // Вісник Львів. ун-ту. Серія юрид., 1999. – Вип.34. – С.107-113.
118. Юридический справочник для населения. – М.: Юрид. лит., 1968. – 504 с.
119. Трудовое право России. Учебник для вузов. / Отв. ред. Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М.: Инфра-М-Норма, 1998. – 480 с.
120. Парпан Т.В. Оплата праці – як істотна умова трудового договору // Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів 13-14.02.2003 р.) – Львів, 2003. – С. 352-353.
121. Жернаков В.В. Договори про працю у трудовому та цивільному праві // Вісник Одеського ін-ту внутрішніх справ. – №1. – 2000. – С.92-97.
122. Вишновецька С. Строки в трудовому праві. – Чернівці: Рута, 1996. – 208 с.
123. Скобелкин В.Н. Обеспечение трудовых прав в СССР. - М.: Юрид. лит., 1987. – 167 с.
124. Здыбский И.И. Заключение и расторжение трудового договора. - Нальчик: Изд-во “Эльбрус”. – 1983. – 188 с.
125. Закон України „Про внесення змін і доповнень, що стосуються трудового договору до Кодексу законів про працю // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 5. – Ст.30.
126. Закон України „Про внесення змін і доповнень, що стосуються трудового договору до Кодексу законів про працю // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 5. – Ст.30.
127. Указ Президії Верховної Ради СРСР „Про умови праці робітників і службовців на сезонних роботах” від 24 грудня 1974 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1974. – № 40.
128. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165.
129. Положення про помічника-консультанта народного депутата України / Затверджене Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 37. – Ст. 283.
130. Закон України «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 29.
131. Сільченко С.М. Гарантії права на працю при застосуванні строкового трудового договору // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції. 30 січня 2003 р. / За ред. Н.Б. Болотіної . – К.: «МП Леся», 2003. – С.80-83.
132. Рекомендація МОП щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця № 166 від 2 червня 1982 р.
133. Конвенція МОП про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця N 158 (1982 р.). – Міжнародне законодавство про охорону праці: конвенції та рекомендації МОП // Інформаційний бюлетень Міністерства праці України „Людина і праця”, 1994. - № 4.
134. Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності / Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.93 р. (назва із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99).
135. Гаврилюк О. Контракт в трудовому праві України: Автореф. канд. юрид. наук. – К., 1998. – 20 с.
136. Гевел О. Основні концептуальні підходи до визначення змісту трудового договору // Право України. – 2000. – № 12. – С. 55-59.
137. Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників // Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №170 // Збірник постанов України. – 1994. – №7. – Ст.172.
138. Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 264 с.
139. Никитинский В., Орлов А. Трудовой контракт и рыночная экномика // Социалистический труд. – 1991. – № 2. – С.99-106.
140. Глазырин В. Предпринимательский контракт // Хозяйство и право. – № 7. – 1992. – С.107-113.
141. Постанова Кабінету Міністрів України „Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких пов’язана з державною таємницею” від 16 листопада 1994 р. № 779 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 2. – Ст. 31.
142. Типова форма трудового договору з працівником, діяльність якого пов’язана з державною таємницею / Затв. наказом Держкомсекретів України від 8 грудня 1994 р. №44 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – №№ 11-12.
143. Бару М. И. Чи потребують судового захисту трудові спори до виникнення трудових правовідносин // Право України. – №5. – 1996. – С. 63-65.
144. Волкова О. Испытательный срок в трудовом договоре // Советская юстиция, 1982. – № 14. – С. 19.
145. Закон України „Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 р., в редакції Закону України від 1 січня 2004 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
146. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20; Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 16. – Ст. 203.
147. Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 16. – Ст. 203.
148. Указ Президії Верховної Ради СРСР „Про умови праці тимчасових робітників і службовців” від 24 грудня 1974 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1974. – № 40.
149. Порядок заключения трудового договора и приема на работу //http://www.avers.dp.ua/documents/new2834.htm.
150. Петрыкина Н. Испытание при приеме на работу // Кадровый менеджмент, 2004. – № 9 (13).
151. Положение о порядке и условиях применения труда женщин, имеющих детей и работающих неполное рабочее время: Утверждено пост. Госкомитета СССР по труду и социальным вопросам и Секретариата ВЦСПС от 29 апреля 1980 г. №111/8-51 // Бюллетень Государственного Комитета СССР по труду и социальным вопросам. – 1980. – № 8.
152. Панкин М.Е. Совмещение профессий и должностей. – М.: Юрид. лит., 1984. – 96 с.
153. Молодцов М.В., Сойфер В.Г. Стабильность трудовых правоотношений. – М., 1976. – 89 с.
154. Негру Ф.П. Научно-технический прогрес и трудовой договор. - Кишынев: Изд-во “Штиинца”, 1977. – 96 с.
155. Фатуев А.А. Правовые вопросы применения тарифных ставок и систем заработной платы // Хозяйственная реформа и трудовое право. – М., 1970. – С. 292-312.
156. Ставцева А. И. Правовые вопросы перераспределения трудовых ресуров. – М.: Юрид. лит., 1974. – 160 с.
157. Закон України “Про професійній спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
158. Закон України „Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
159. Постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 р. № 245 // Збірник постанов України. – 1993. – № 9. – Ст. 184.
160. Лист Міністерства праці та соціальної політики України «Про включення до трудового договору обмежень на роботу за сумісництвом» від 30 квітня 2002 року № 06/2-4/123 // Вісник законодавства України, 2002. – 26 червня.
161. Лист Головного управління державної служби України „Про роботу за сумісництвом” від 12 жовтня 1999 р. № 70/5050.
162. Закон України „Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
163. Сергєєва О. Питання співвідношення ноу-хау та комерційної таємниці в праві України // Право України. – 2000. – №11. – С. 85-88.
164. Постанова Кабінету Міністрів України “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці” від 9 срепня 1993 року, № 611 // Зібрання постанов Уряду України, 1993. – № 12. – Ст. 269.
165. Капіца Ю.М. Проблеми правової охорони комерційної таємниці, ноу-хау та конфіденційної інформації в праві України / Реферативний огляд діючого законодавства України та практики його застосування. Регіональний центр АПН України. – К., 2000. – С.175-199.
166. Ващук Я. Що таке комерційна таємниця? // Інтернет-сайт «ВЯПат» / http:/patent.km.ua/ukr/articles/group16/i272.
167. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст.131.
168. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток № 51. – Ст. 1122.
169. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник для вузов. – М., 1998. – 263 с.
170. Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” Глава 4 Закону // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 36. – Ст.164.
171. Денчик Н. Право на коммерческую тайну // Хозяйство и право. – № 9. – 1993. – С. 90-98.
172. Рынок труда. Учебник / Под ред. В.С. Буланова и Н.А. Волгина. – М.: Экзамен, 2000. – 448 с.
173. Пилипенко П. Деякі термінологічні аспекти понятійного апарату сучасного трудового права України // Підприємництво, господарство, право. – №7. – 2000. – С.64-67.
174. Бару М. И. Признание трудового договора недействительным // Советская юстиция. – № 4. – 1972. – С. 7-8.
175. Ильин Ю.Ф. Недействительность трудового договора по советскому праву. – Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Воронеж, 1971. – 16 с.
176. Безина А.К. Вопросы теории трудового права и судебная практика. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1976. – 176 с.
177. Парпан Т.В. Про недійсність умов трудового договору // Вісник Львів. ун-ту. – Сер. юрид., 2002. – Вип.37. – С. 354-358.
178. Лещух Д. Про письмову форму трудового договору. – Вісник Львів. ун-ту. – Сер. юрид., 2000. – Вип.35. – С. 330-334.
179. Пилипенко П.Д. Способи укладення трудового договору // Право України, 2001. – № 4. – С. 56-59.
180. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М., 1948. – 336 с.
181. Левиант Ф.М. Виды трудового договора. – М.: Юрид. лит., 1966. – 188 с.
182. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел., 2000. – 704 с.
183. Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
184. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. – Львів, 1999. – 214 с.
185. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – № 1. – 1995. – ППВСУ. – С. 337.
186. Томашевский К.Л. Актуальные вопросы трудового договора. – Вестник Белар. гос. ун-та. – Серия 3. История, философия, психология, политология, социология, экономика, право. – №3. – 1999. – С.81-85.
187. Парпан Т. Про переведення на іншу роботу та зміну умов трудового договору // Збірник наук. праць за матеріалами Міжн. наук. конференції студентів та аспірантів „Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”/ Вісник Хмельниц. ін-ту регіон. управління та права. – Спецвипуск № 1. – 2002. – С. 144-145.
188. Бабалян Л.А. Договор как основание возникновения обязательства между государственными организациями. – Ереван, 1973. – 208 с.
189. Заменгоф З.М. Изменение и расторжение хозяйственных договоров. – М.: Изд-во «Юрид. лит.», 1967. – 144 с.
190. Миронов В.К. Трудовой договор в социалистических странах. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 144 с.
191. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо, 2001. – 540 с.
192. Бугров Л.Ю. Перестройка и развитие советского законодательства о переводах на другую работу // Сов. государство и право. – 1988. – № 12. – С. 38-46.
193. Астрахан Е.И. Перевод на другую работу. – М.: Юрид. лит., 1977. – 64 с.
194. Ставцева А.И., Яковлев М.В. Прием и перевод на другую работу. – М.: Юрид.лит., 1967. – 160 с.
195. Пересунько В. Гарантії трудових прав працівників при переведенні, переміщенні, зміні істотних умов праці // Підприємництво, господарство і право, 2000. – №9. – С. 51-55.
196. Юшко А.М. Переведення на іншу роботу / Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Харків, 2002. – 20 с.
197. Пилипенко П. Про істотні умови трудового договору та проблеми, пов’язані з переведенням і переміщенням працівників // Вісник Львів. ун-ту. Серія юрид. – 2002. – Вип.37. – С.337-342.
198. Аналіз причин перегляду судових рішень по цивільних справах, розглянутих судами Львівської області у 1998 році.
199. Словник української мови / За ред. А.В. Лагутіна, К.В. Ленець. – К.: Наукова думка, 1975. – Т.6. – 832 с.
200. Словник української мови / Під ред. Г.М. Гнатюка, Т.К. Черторизької. – К., 1972. – Т.3. – 744 с.
201. Стадник М. Чи сприяють зміни у трудовому законодавстві зміцненню юридичних гарантій права на працю? // Радянське право. - №1. – 1990. – С.63-66.
202. Лившиц Р.З., Чубайс Б.М. Трудовой договор. – М., 1986. – 174 с.
203. Законодательство о труде в условиях перестройки / Отв. ред. З.К. Симорот. – К., 1991.
204. Ухвала Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 27 січня 1999 р. // Рішення Верховного Суду України, 2000.
205. Балюк М., Гончарова Г. Зміни в організації виробництва і праці та соціальне партнерство // Право України. – 1996. – № 11. – С. 33-39.
206. Юшко А. Розгляд судами спорів, викликаних реорганізацією підприємства // Право України, 1998. – № 9. – С.18-22, 33.
207. Ламперт Хайнц. Социальная рыночная экономика. Германский путь. – М.: Дело ЛТД, 1994. – 224 с.
208. Берканссон Б. Роль рабочих в изменении характера трудовой деятельности на рабочем месте: некоторые вопросы // Сравнительное трудовое право. – М., 1987. – С. 63-71.
209. Парпан Т. Зміна істотних умов праці: правові наслідки // Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів 13-14.02.2002 р.) – Львів, 2002. – С. 243-244.
210. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 1 листопада 1996 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2002.00.8.
211. План дій на 2003 рік щодо виконання Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки / Затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 червня 2003 р. N 340-р.
212. Веренич Н.В. Особливості правового регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад): Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2003. – 20 с.
213. Подмарков В. Сучасна соціологічна теорія організації і проблема праці // Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2001. – №1. – С.175-189.
214. Каневская Е.М. Расширения участия трудовых коллективов в заключении, изменении и прекращении трудового договора // Договорное регулирование имущественных и трудовых отношений: Межвузовск. сб. – Барнаул, 1987. – С. 130-137.
215. Ильина А.М. Трудовой кодекс РФ: изменение трудового договора // Кадры предприятия, 2002. – № 4. – С. 26-27.
216. Положение о порядке проведения аттестации руководящих, инженерно-технических работником и других специалистов предприятий и организаций промышленности, строительства, сельского хозяйства, траспорта и связи от 5 октября 1973 г. / Утв. Постановлением Госкомитета Совета Министров СССР по науке и технике и Госкомитета Совета Министров СССР по вопросам труда и заработной платы от 5 октября 1973 г. № 420/267.
217. Положення про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств / Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 р.
218. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження “Положення про атестацію наукових працівників” від 13 серпня 1999 р., №1475 // Урядовий кур’єр. –1999. – № 167. – вересень.
219. Анисимов Л.Н. Труд охраняется зак