Правове регулювання припинення трудового договору: теоретичний аспект

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретична характеристика підстав та порядку припинення трудового договору в сучасних умовах ринкової економіки
1.1. Основні засади припинення трудових правовідносин........................10
1.2. Теоретичні підходи до визначення поняття припинення трудового договору....................................................................................................26
1.3. Сутність нормативно - правового забезпечення припинення трудового договору..................................................................................35
РОЗДІЛ 2. Удосконалення правового регулювання припинення трудового договору.
2.1. Загальна класифікація підстав припинення трудового договору з працівниками..........................................................................................54
2.2. Розірвання трудового договору за ініціативою працівника, роботодавця чи за вимогою третіх осіб........................................................70
2.3. Припинення трудового договору за підстав незалежних від волі учасників трудових правовідносин.............................................................122
2.4. Оптимізація порядку звільнення працівників та розрахунку з
ними.............................................................................................................135
ВИСНОВКИ................................................................................................150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................160

ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку держави суттєві зміни, що відбуваються в економіці, зумовлюють необхідність удосконалення трудових і виробничих відносин. У тісному взаємозв'язку з цим процесом повинні здійснюватись і зміни у свідомості людей у процесі реалізації трудових прав. Вихід України на нові рубежі соціально-економічного прогресу створив об'єктивні передумови для розширення трудових прав працівників і подальшого вдосконалення правового механізму їх охорони. Тому одним з найважливіших теоретичних завдань науки трудового права є розробка питань гарантованого захисту трудових прав працівників, особливо при припиненні трудового договору.
Трудові права громадян України повинні бути не тільки закріплені в трудовому законодавстві, але й забезпечені економічними, матеріальними, політичними, ідеологічними та юридичними гарантіями. Активний розвиток держави викликає необхідність істотних змін у трудовому законодавстві у зв'язку з тим, що окремі норми "не узгоджені" між собою. Зявилося чимало прогалин. Слід також зауважити, що трудове законодавство, одержане у спадок від СРСР, було зорієнтоване в основному на інтереси виробництва, а не працівника. У зв'язку з цим у сучасних умовах великого значення набуває вдосконалення юридичних норм, які регулюють розірвання трудового договору.
Теоретична розробка проблем, пов'язаних з розірванням трудового договору як з ініціативи працівника, так і з ініціативи власника, має серйозне практичне значення. Розв’язання цих завдань допоможе удосконалити правові норми, що охороняють права громадян, сприятиме підсиленню законності, поліпшенню діяльності органів й організацій (незалежно від форм власності), що застосовують ці норми. Теоретичну базу дослідження становлять праці представників науки трудового права: Александрова М.Г., Андрєєва В.С., Венедіктова В.С., Гоца В.Я, Гінзбурга Л.Я., Жернакова В.В., Іванова С.О., Лавриненка О.В., Лазор Л.І, Лівшиця Р.З., Островського Л.Я., Пашерстника А.Є., Пашкова О.С., Пилипенка П.Д., Прокопенка В.І., Процевського О.І., Прудивуса О.В., Скобєлкіна В.М., Ставцевої О.І., Стависького П.Р., Сироватської Л.О., Хуторян Н.М., Шебанової О.І., Шеломова Б.О., та інших
Практичне значення та ефективність підстав припинення трудового договору полягає насамперед у теоретично обґрунтованому й аргументованому їх виборі з подальшим застосуванням на практиці. Щоб глибше проникнути в механізм реалізації трудових прав, доцільно розрізняти у ньому окремі форми їх здійснення, кожна з яких вимагає гарантій, які відповідають її специфіці. Реалізація прав та свобод може виражатись у формі фактичного правоволодіння, користування, розпорядження ними або у захисті, відновленні прав у випадку їх порушення. Володіння, користування і розпорядження, а у випадку порушення і відновлення трудових прав, складають зміст юридичного процесу втілення їх у життя. Щоб користуватися правами, необхідно не тільки їх мати за законом, але й фактично володіти ними.
Визначення підстав розірвання трудового договору потрібно не само по собі, а для більш повного перетворення в життя прав, свобод та обов'язків суб’єктів трудових правовідносин. Звідси, система підстав розірвання трудового договору повинна якомога повніше відповідати певним формам реалізації прав і свобод та здійсненню обов'язків.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, наукове дослідження правового регулювання припинення трудового договору та розрахунку з працівниками у сучасних умовах розвитку держави набуває особливого значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних в науці трудового права. Проблеми припинення трудового договору в умовах формування ринкової економіки визначена серед основних напрямків досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України, входить до плану наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ, а також кафедри трудового, екологічного та аграрного права і науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу досягнень науки трудового права, вітчизняного законодавства та правозастосовчої практики визначити правові дефініції, розкрити сутність та особливості припинення трудового договору в сучасних умовах, сформулювати нові підходи і внести пропозиції щодо удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення, а також правозастосовчої практики у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети в дисертації поставлені наступні дослідницькі задачі:
- визначити основні засади припинення трудових правовідносин;
- визначити теоретичні підходи до визначення поняття припинення трудового договору;
- розкрити сутність нормативно - правового забезпечення припинення трудового договору ;
- визначити місце правовідносин в сфері припинення трудового договору в системі трудового права України;
- дослідити загальну класифікацію підстав припинення трудового договору з працівниками;
- дослідити порядок розірвання трудового договору за ініціативою працівника, роботодавця чи за вимогою третіх осіб;
- надати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення в цій сфері.
Об’єктом дослідження є відносини в сфері припинення трудових договорів;
Предметом дослідження є теоретичні і організаційно-правові питання, пов’язані з припиненням трудових договорів.
Методи дослідження. Представлені в роботі основні положення та результати, здобуті в процесі наукового дослідження з використанням загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, зокрема: діалектичного, логіко-семантичного, системно-структурного та історичного. Діалектичний метод пізнання дозволив провести дослідження нагляду та контрою в єдності, взаємозв’язку та розвитку соціальних та юридичних чинників. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат в цій сфері (підрозділи 1.1, 1.3). Застосування системно-структурного методу надало можливість дослідити колективний договір як цілісне правове явище та визначити його специфічні риси та загальні ознаки (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень науки трудового права, дослідити особливості припинення трудових договорів в умовах ринкової економіки. В процесі проведеного дослідження розроблені і сформульовані нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
- удосконалено поняття припинення трудового договору як припинення трудових правовідносин за виявленням працівника, роботодавця, вимогою третіх осіб, які не є сторонами трудового договору, або за наявності визначених у законодавстві життєвих обставин визначено основні засади припинення трудових правовідносин;
- отримало подальшого розвитку розуміння принципів трудового права, яке полягає в тому, що вони: мають властивість вищої імперативності, універсальності; виступають найважливішим критерієм законності дій учасників суспільно-трудових відносин; сприяють подоланню прогалин у трудовому праві та законодавстві про працю;
- визначено що юридичні факти в сфері припинення трудового договору можуть бути двох видів, це: вольові дії, коли одна з сторін договору або обидві його сторони або третя особа, що не є стороною трудового договору, але має за законом право вимагати його припинення, виявляють ініціативу припинити договір, а також події;
- доведено, що підстави припинення трудових правовідносин – це такі визначені нормами права конкретні життєві обставини (події, дії), виникнення яких викликає настання відповідних правових наслідків, тобто припинення дії трудового договору;
- вперше запропоновано до підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця віднести: а) припинення допуску до державної таємниці, якщо виконувана робота вимагає допуску до державної таємниці; б) розголошення охоронюваної законом таємниці, яка стала відома працівникові у зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків;
- удосконалено поняття аморального проступку як винної дії (бездіяльності), спрямованої на порушення та дискредитацію існуючих у суспільстві моральних норм. Відповідно, аморальним проступком, здійсненим під час виконання навчально-виховних функцій слід вважати винну дію (бездіяльність) учасника навчально-виховного процесу, спрямовану на порушення існуючих у суспільстві моральних норм та дискредитацію своїх повноважень;
- вперше запропоновано на нормативному рівні закріпити за працівником, якщо роботодавець попередив працівника про його вивільнення, надання одного або двох днів на тиждень для того, щоб той міг займатися вирішенням питання свого працевлаштування;
- надано визначення одноразового грубого порушення трудових обов’язків як винної, протиправної дії (бездіяльність), яка заподіяла чи могла заподіяти значну матеріальну або моральну шкоду роботодавцю, працівникам або суспільству;
- на підставі результатів дослідження, теоретичних і практичних висновків внесено пропозиції щодо удосконалення діючих нормативно-правових актів в сфері припинення трудових договорів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень в науці трудового права взагалі та проблем організації та регулювання відносин по припиненню трудових договорів; б) у правотворчості – під час розробки проекту нового Трудового кодексу України та інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів; в) у правозастосовчій діяльності – рекомендації, які обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного трудового законодавства, яке регулює відносини в сфері припинення трудових договорів; г) у навчальному процесі – під час читання лекцій та проведення практичних занять для студентів юридичних вузів та факультетів, а також підготовки відповідної методичної літератури.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи викладені в надрукованих працях і апробовані на засіданнях кафедри трудового, екологічного і аграрного права та науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України Національного університету внутрішніх справ. Також вони доповідались на науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь, 2003); „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи”(Запоріжжя, 2004).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у 6 наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях та у 2 тезах науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

До найбільш вагомих результатів дисертаційного дослідження слід віднести наступне:
1. Принципи права – це такі відправні засади, ідеї, положення, відповідно до яких здійснюється формування та розвиток правової системи будь-якого державно упорядкованого суспільства. Вони виражають найважливіші закономірності і підвалини даного типу держави і права, є однопорядковими із сутністю права і становлять його головні риси, відрізняються універсальністю, вищою імперативністю та загальнозначимістю, відповідають об’єктивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу.
2. Принципи трудового права обумовлюються і визначаються не лише суто економічними закономірностями організації суспільного виробництва і розподілу, але й існуючими у суспільстві ідеологічними відносинами, менталітетом українського чи будь-якого іншого народу, адже вони повинні відображати основні аспекти соціальної політики держави в галузі регулювання поведінки учасників трудових та тісно пов’язаних з ними відносин. Значення принципів трудового права полягає в тому, що вони: мають властивість вищої імперативності, універсальності, загальнозначущості, їм притаманні стійкість і стабільність протягом тривалого часу; спрямовують розвиток і функціонування трудового права і законодавства про працю; виступають найважливішим критерієм законності дій учасників суспільно-трудових відносин; сприяють подоланню прогалин у трудовому праві та законодавстві про працю; впливають на рівень правосвідомості суб’єктів трудового права.
3. За умов побудови правової, демократичної, соціальної держави основними принципами трудового права мають бути наступні з них: гуманізму, демократизму, справедливості, свободи праці, рівності сторін трудового договору, захист від безробіття, оплати праці найманого працівника за її результатами відповідно до встановленого державного мінімуму оплати і договорів про працю, державний і громадський нагляд та контроль за дотриманням умов праці найманих працівників, стабільності трудових правовідносин, забезпечення права сторін трудового договору на об’єднання для захисту своїх прав та законних інтересів, соціальне партнерство суб’єктів трудового права, забезпечення прав учасників трудових відносин на захист своїх прав та законних інтересів, забезпечення права на обов’язкове соціальне страхування працівників.
4. Принципи трудового права це такі нормативно закріплені відправні засади, ідеї, положення, відповідно до яких відбувається формування і розвиток системи трудового права та законодавства про працю, здійснюється правове регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин.
5. Поняття припинення трудового договору визначено як припинення трудових правовідносин за виявленням працівника, роботодавця, вимогою третіх осіб, які не є сторонами трудового договору, або за наявності визначених у законодавстві життєвих обставин.
6. Поняття розірвання трудового договору визначено як припинення трудових правовідносин за виявленням сторін трудового договору або за вимогою інших громадських організацій чи державних органів.
7. До основних ознак джерел трудового права у їх юридичному розумінні слід віднести наступне: а) вони закріплюють і виражають норми права; б) приймаються спеціально уповноваженими на правотворчість органами чи посадовими особами; в) покликані регулювати трудові та тісно пов’язані з ними відносини. Узагальнення цих основних ознак явища джерела трудового права дозволяє визначити його поняття: це прийняті у нормативно визначеному порядку спеціально уповноваженими на це органами та посадовими особами форми і способи, які закріплюють і виражають правові норми, покликані регулювати трудові та тісно пов’язані з ними відносини.
8. Юридичні факти в сфері припинення трудового договору можуть бути двох видів. По-перше, вольові дії, коли одна з сторін договору або обидві його сторони або третя особа, що не є стороною трудового договору, але має за законом право вимагати його припинення (наприклад, суд, профспілка, комісаріат), виявляють ініціативу припинити договір. По-друге, події. Так, подією може бути смерть працівника або переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією. Звідси, припинення трудового договору охоплює як вольові односторонні та двосторонні дії, так і події, а розірвання – лише односторонні вольові дії.
9. Підстави припинення трудових правовідносин – це такі визначені нормами права конкретні життєві обставини (події, дії), виникнення яких викликає настання відповідних правових наслідків, тобто припинення дії трудового договору. Юридичні правоприпиняючі трудові правовідносин факти – це конкретні, індивідуальні обставини, які являють собою життєві явища та обставини, що існують у певному просторі та часі. Якщо йдеться про факти – дії, то конкретність дій означає, що вони вироблені суб’єктами трудових правовідносин і несуть конкретний соціальний та правовий зміст. Дії – це такі життєві обставини, які прямо залежать від свідомості та волі учасників суспільно-трудових відносин. Дія завжди означає те, що припинення трудового договору здійснюється за бажанням працівника, роботодавця чи іншого суб’єкта трудового права. У свою чергу, події – це такі життєві обставини, настання яких не залежить від волі, бажання та свідомості учасників трудових та тісно пов’язаних з ними відносин.
10. Одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків слід вважати винні, протиправні дії (бездіяльність), які заподіяли чи могли заподіяти значну матеріальну або моральну шкоду роботодавцю, працівникам або суспільству.
11. Аморальний проступок це винна дія (бездіяльність), спрямована на порушення та дискредитацію існуючих у суспільстві моральних норм. Відповідно, аморальним проступком, здійсненим під час виконання навчально-виховних функцій слід вважати винну дію (бездіяльність) учасника навчально-виховного процесу, спрямовану на порушення існуючих у суспільстві моральних норм та дискредитацію своїх повноважень.
12. Аналіз підстав припинення трудового договору з працівниками за вольовою ознакою дозволяє нам удосконалити зміст ст. 36 Кодексу законів про працю України [33]. Удосконалена редакція даної статті повинна мати наступний вигляд: „(назва) “Підстави припинення трудового договору.(ч.1) Підставами припинення трудового договору є правоприпиняючі трудові відносини юридичні факти. Правоприпиняючі трудові відносини юридичні факти – це так життєві обставини, настання яких робить неможливим або небажаним продовження дії трудового договору. Правоприпиняючі трудові відносини юридичні факти поділяються на обставини, які: а) залежать від волі та свідомості суб’єктів трудового права; б) не залежать від волі та свідомості учасників трудових правовідносин. (ч.2). Підставами припинення трудового договору, які прямо залежать від волі та свідомості суб’єктів трудового права є: 1) розірвання трудового договору за ініціативою працівника; 2) розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця; 3) згода сторін трудового договору; 4) розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації на вимогу повноваженого на представництво трудовим колективом органу; 5) розірвання трудового договору з неповнолітнім працівником на вимогу його батьків або осіб, що їх замінюють. (ч.3). Підставами припинення трудового договору, які не залежать від волі учасників трудових відносин є: 1) призов на військову або альтернативну (невійськову) службу; 2) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію; 3) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією; 4) відмова працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці; 5) перехід працівника на виборну посаду; 6) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; 7) смерть працівника; 8) смерть роботодавця – фізичної особи; 9) порушення правил прийняття на роботу; 10) настання надзвичайних обставин; 11) визнання працівника повністю непрацездатним згідно з медичним висновком; 12) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 13) направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію. (ч.4). Додаткові підстави припинення трудового договору з різними категоріями працівників можуть встановлюватися лише спеціальними законами України”.
13. Запропоновано в ст. 23 Кодексу законів про працю викласти в наступній редакції: (назва) “Строк трудового договору. (ч.1). Трудові договори можуть укладатися: 1) на невизначений строк; 2) на час виконання певної роботи. (ч.2). Трудовий договір укладається на час виконання певної роботи у випадках, коли трудові відносин не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру такої роботи чи умов ї виконання. (ч.3). У випадку, коли робота, на час виконання якої був укладений трудовий договір, виконана, але ні роботодавець, ні працівник не виявляють бажання припинити трудові правовідносини, трудовий договір вважається укладеним на невизначений термін. (ч.4). Забороняється укладення трудових договорів на виконання певної роботи з метою ухилення від надання працівникам тих чи інших трудових прав, свобод або гарантій їх забезпечення. Якщо органи та посадові особи, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства, встановлять такий факт, трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк”.
14. Запропоновано нову редакцію статті 39-1 Кодексу законів про працю України: “(назва) Розірвання трудового договору за ініціативою працівника. (ч.1). Працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. За згодою між працівником і роботодавцем трудовий договір може бути розірваний і до закінчення двотижневого строку попередження про звільнення. (ч.2). Заява працівника про розірвання трудового договору може надаватися роботодавцю власноручно або пересилатися поштою чи за допомогою засобів електрозв’язку. Порядок прийняття та реєстрації таких заяв визначається в правилах внутрішнього трудового розпорядку. Якщо заява про розірвання трудового договору надсилається поштою чи передається за допомогою засобів електрозв’язку, підпис у цьому випадку засвідчується нотаріусом, відповідною посадовою особою у місті перебування працівників, оператором зв’язку або іншим способом, передбаченим у законі. (ч.3). За наявності поважних причин для розірвання трудового договору з боку працівника роботодавець повинен задовольнити прохання про припинення трудових правовідносин у той день, коли цього бажає працівник. Поважними причинами, що дають працівникові право на визначення дня припинення трудового договору є: 1) переїзд на нове місце проживання; 2) переведення чоловіка (дружини) на роботу в іншу місцевість; 3) вступ до навчального закладу; 4) неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; 5) вагітність; 6) догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; 7) догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом першої групи; 8) порушення роботодавцем трудового законодавства, угод, колективного або трудового договору; 9) обрання на посаду, що заміщується шляхом виборів; 10) обрання на посаду за конкурсом; 11) вихід на пенсію. Цей перелік поважних причин щодо розірвання трудового договору з ініціативи працівника раніше двотижневого терміну попередження не є вичерпним. Роботодавець може визначити такими й інші життєві обставини. (ч.4). До закінчення двотижневого строку попередження про припинення трудового договору працівник має право в будь-який час письмово відізвати свою заяву. Звільнення в цьому разі не провадиться, якщо на його місце не запрошений інший працівник, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладанні трудового законодавства. (ч.5). Після закінчення строку попередження про припинення трудового договору працівник має право припинити роботу. Якщо після закінчення даного терміну працівник продовжує працювати і не наполягає на припиненні трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору”.
15. Пропонуємо, главу третю Кодексу законів про працю України [33] доповнити трьома статтями: “Поняття та підстави вивільнення працівників”, “Ліквідація юридичної особи або припинення діяльності роботодавця – фізичної особи як підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця”, “Скорочення чисельності або штату працівників як підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця”. Відповідно, стаття за назвою “Поняття та підстави вивільнення працівників” матиме наступний зміст: „(ч.1) Вивільнення працівників – це об’єктивне явище, що становить сукупність відповідних соціально-виробничих та правових відносин і викликане нагальною потребою, з різних причин, звільнення підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та господарювання від зайвої кількості працівників з метою підвищення ефективності праці та наступного перерозподілу робочої сили в межах галузі, регіону чи держави в цілому. (ч.2). Підставами вивільнення працівників є: 1) ліквідація юридичної особи або припинення діяльності роботодавця – фізичної особи; 2) скорочення чисельності або штату працівників”. Як видається, редакція статті за назвою “Ліквідація юридичної особи або припинення діяльності роботодавця – фізичної особи як підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця” повинна мати наступний зміст: (ч.1). Ліквідація юридичної особи – це така форма припинення останньої, за якої повністю припиняється всі її права та обов’язки без правонаступництва. (ч.2). Юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами; 2) за рішенням суду про визнання судом недійсної державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути; 3) в інших випадках, встановлених законом. (ч.3). Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення”.
16. Глава третя Кодексу законів про працю України [33] має бути доповнена новою статтею за назвою „Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я як підстава розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Запропоновано власний варіант редакції даної статті: „(ч.1) Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі – це нездатність працівник через недостатню кваліфікацію, підготовку чи стан здоров’я належним чином виконувати обумовлену трудовим договором роботу, а також зниження працездатності, що перешкоджає якісно виконувати роботу без шкоди для здоров’я працівника або здоров’я оточуючи його осіб. Факти недостатньої кваліфікації або стану здоров’я встановлюються роботодавцем. (ч.2) Основним способом встановлення невідповідності працівника виконуваній роботі чи займаній посаді є атестація. Атестація – це процес оцінки відповідності ділових, особистих і морально психологічних якостей працівника займаній посаді чи виконуваній роботі. (ч.3) Недостатня кваліфікація працівника – це недостатній рівень теоретично-практичних знань, умінь та навичок за відповідною професією, спеціальністю, який не відповідає певному тарифному розряду, класу, категорії, вченому ступінню, званню, встановленому нормативним актом. Недостатня кваліфікація працівника може бути виявленою лише у випадку створення роботодавцем для його трудової діяльності необхідних умов праці. (ч.4) Звільнення на підставі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі або внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров’я можливе лише за умови відмови його від переведення на іншу роботу, яка відповідає стану здоров’я і кваліфікації (спеціальності) працівника”.
17. Розгляд суті та особливостей застосування підстави розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця, визначеної в п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України [33], дозволив скласти зміст статті за назвою „Неодноразове невиконання або неналежне виконання працівником без поважних причин своїх трудових обов’язків як підстава розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця”, яка повинна міститися в главі третій даного Кодексу. Наводимо зміст запропонованої статті: „(ч.1) Звільнення працівника за даною підставою можливо, якщо: а) він допустив невиконання або неналежне виконання своїх трудових обов’язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, іншими загальними та спеціальними нормативно-правовими актами; б) невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків мало неодноразовий характер. Протиправними визнаються дії чи бездіяльність працівника, який у процесі праці порушив правила поведінки, визначені нормами трудового права. Винними вважаються дії працівника, пов’язані з невиконанням або неналежним виконанням трудових обов’язків, в яких є вина у формі умислу чи необережності. (ч.2) Усі випадки невиконання або неналежне виконання мають бути доведеними і зафіксовані роботодавцем відповідно до порядку накладання дисциплінарних стягнень”.
18. Обґрунтовуючи необхідність доповнення глави третьої Кодексу законів про працю України [33] низкою статей, присвячених окремим підставам припинення трудових правовідносин, запропоновано власний варіант змісту статті, покликаної впорядковувати основні питання розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця: „(назва) Прогул без поважних причин як підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця”. (ч.1) Прогулом без поважних причин визнається відсутність працівника на роботі протягом робочого дня. До прогулу прирівнюється відсутність працівника без поважних причин на роботі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. (ч.2) Відсутність працівника на роботі з поважних причин, не може вважатися прогулом і призводити до розірвання трудового договору. Роботодавець сам вирішує питання про поважність чи неповажність причин, окрім випадків коли та чи інша причина визнана поважною чинним законодавством. Правильність такого визначення перевіряється судом при розгляді спору про поновлення працівника на роботі. Поважність причини прогулу повинен доводити працівник. (ч.3) Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, тому під час його застосування повинен бути дотриманий порядок накладення дисциплінарних стягнень. (ч.4) При звільненні за прогул трудові відносини вважаються припиненими з першого дня невиходу на роботу, якщо працівник до часу видання наказу не працював”.

Список використаної літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141
2. Венедиктов В.С. Трудове право України на шляху ринкових перетворень // Актуальні проблеми права: теорія і практика. – Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2002. - №3. – с.9-15
3. Лазор В.В. Теоретические и социальные аспекты сущности трудового договора и порядок разрешения споров при невыполнении его условий: Монография. – Луганск: СНУ им. В. Даля, 2002. – 249с.
4. Ильин Ю.Ф. Недействительность трудового договора по советскому праву: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – Воронеж, 1971. – 23с.
5. Безина А.К. Вопросы теории трудового права и судебная практика. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1976. – 176с.
6. Безина А.К. Теоретические вопросы установления условий труда по индивидуальным соглашениям. – Казань.: Изд. КГУ, 1984. – 167с.
7. Безина А.К. Индивидуально-договорные регулирования труда рабочих и служащих. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1984. – 136с.
8. Бару М.І. Виконання зобов’язань за трудовим договором // Право України. – 1995. - №8. – с.10-14.
9. Лазор Л.И. Правовые проблемы конкурентного подбора, аттестации кадров и робочих мест на современном этапе: Дисс… д-ра юрид. наук. – М., 1991. – 378с.
10. Пашков А.С. Проект нового трудового кодекса //Государство и право. – 1995. - №3 – с.25-29
11. Опришко В. Конституція – фундаментальна основа подальшого розвитку законодавства і правової системи // Право Уи. - №9. – с.42-51
12. Пилипенко П.Д. Окремі зауваження до проекту Кодексу України про працю // Право України. – 1996. - №9. – с.70-73
13. Леонова Ю. Зауваження до проекту нового Трудового Кодексу України // Право України . – 2004. - №2. – с.101-103
14. Венедиктов В.С. Концептуальні під’їзди до кодификації трудового законодавства України // Право і безпека. – 2002. - №2. – с.9-12
15. Циганчук Н.А. Теоретичні засади нового трудового законодавства України // Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України. – 2003. - №14. – с.535-540
16. Карпенко Д., Хуторян Н. Особлива частина проекту Кодексу законів про працю України потребує удосконалення // Право України. – 1998. - №6. – с.54-58
17. Іванов С.А. Советское трудовое право: проблемы использования трудовых ресурсов. –М.: Наука, 1990. – 304с.
18. Венедиктов В.С. Трудове право України в умовах ринкової економіки: проблеми та перспективи // ВНУВС. Право і безпека. – 2003. – Спецвипуск. – с.7-10
19. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 205с.
20. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1977. – 213с.
21. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1972. – т.1. – 396с.
22. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права // Советское государство и право. – 1970. - №6. – с.21-29
23. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – т.1. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360с.
24. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах // Советское государство и право. – 1975. - №3. – с.11-18
25. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. – М.: Наука, 1988. – 173с.
26. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1982. – 150с.
27. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы. – М.: Юрид. лит., 1978. – 223с.
28. Лившиц Р.З., Никитинский В.И. Принципы советского трудового права // Советское государство и право. – 1974. - №8. – с.15-26
29. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х томах / Под ред. М.Н. Марченеко. – т.2. – М.: «Зерцало». – 2000. – 656с.
30. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – М.: Интерстиль, 2000. – 375с.
31. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К. Бабаева. – М.: Юрист, 2002. – 592с.
32. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. –Х: Консул, 1998. – 480с.
33. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України. – 1971. - №50. – Ст. 375
34. Бугров Л.Ю. Свобода труда и свобода трудового договора в СССР. – Красноярск: Изд-во Красноярского университета, 1984. – 125с.
35. Кузнецов В.Г. Кузнецова И.Д., Миронов В.В., Момджян К.Х. Философия: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 519с.
36. Философия / Под ред. В.П. Кохановского. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 576с.
37. Філософія: Навчальний посібник / За ред. І.Ф. Надольного. –К.: Викар, 2001. – 457с.
38. Философия / Под ред. Н.И. Жукова. – Мн.: НТЦ “АПИ”, 2000. – 352с.
39. Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики, 2001. – 816с.
40. Лазарев Ф.В., Грифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь: СОНАТ, 999. – 352с.
41. Философия: Учебное пособие / Под общ. ред. В.К. Лукашевича. – Мн.: БГЕУ, 2001. – 431с.
42. Закомлистов А.Ф. Юридическая философия. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 548с.
43. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій. – К.: Віл бор, 1997. – 272с.
44. Філософія: Навчальний посібник / За ред І.Ф. Надольного. –К.: Вікар, 1997. – 584с.
45. Философия: Учебник для ВУЗов / Под ред. В,Н. Лавриненко, В.П. Ратникова. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 584с.
46. Социальные права: Учебное пособие / Под ред. В.М. Сирых. –М.: «Юстицинформ», 2002. – 464с.
47. Лапаева В.В. Социлогия права / Под ред. В.С. Нерсесенца. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 2000. – 304с.
48. Багінін В.А., Панов М.І. Філософія права: Підручник. – К.: “ІнЮре”, 2002. – 472с.
49. Тихонравов Ю.В. Основы философии права: Учебное пособие. –М.: Вестник, 1997. – 608с.
50. Данильен О.Г. Тараненко В,М. Основи філософії: Навчальний посібник. –Х.: Право, 2003. – 352с.
51. Біленчук П.Д., Гвоздецький В.Д., Славка С.С., Філософія права: Навчальний посібник. – К.: Атака, 1999. – 208с.
52. Каримов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта +, 2001. – 510с.
53. Багинин В.А. Философия права и преступления. –Х.: Фолио, 1999. – 607с.
54. Алексеев П.В. Панин А.В. Философия: Учебник. – М.: Проспект, 1997. – 568с.
55. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права України // Право України. – 1999. - №3. – с.34-36
56. Шкода В.В. Вступ до правової філософії. – Х.: Фоліо, 1997. – 715с.
57. Венедиктов В.С., Іншин М.І. Професіоналізм та компактність працівників органів внутрішніх справ як основна мета безперервної професійної підготовки // Зб. Наукових праць: Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Донецьк: ДІВС. – 2—2. - №1. – с.247-256
58. Венедиктов В.С. Зозуля І.В. Професіоналізм працівника на терезах реформування системи МВС України // Право і безпека. – 2003. - №4. – с.8-17
59. Барабаш О. Щодо властивостей трудових правовідносин // Право України . – 1998. - №3. – с.64-69
60. Філософія права: Навчальний посібник / Під ред. О.Г. Данільяна. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 27с.
61. Бердяев Н.А. Царство духа и царство кесаря. –М.: НОРМА-М, 1995. – 588с.
62. Багинин В.А., Сальников В.П. Философия права. Краткий словарь. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2000. – 672с.
63. Чанишева Г.І., Болотіна Н.Б. Окремі теоретичні проблеми сучасного трудового права України. (До постановки питання) // Право України. – 1999. -№9. – с.13-19
64. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для ВУЗов. –М.: ИНФРА-М, 1997. – 652с.
65. Венедиктов В.С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: Учебное пособие для высших учебных заведений. – ч.1. – Х.: Консум, 1998. – 140с.
66. Трудовое право: Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М,: Проспект, 2003. – 528с.
67. Трудовое право в опросах и ответах: Учебно-справочное пособие / Под ред. В.В. Жернакова. – Х.: Одиссей, 2000. – 624с.
68. Лившиц Р.З. Чубайс Б.М. Трудовой договор. – М.: Наука, 1986. – 172с.
69. Никитинский В.И. Азбука трудового права. – М.: «Знание», 1981. – 240с.
70. Трудовое право: Энциклопедический словарь / Под ред. А.И. Денисова. – М.: «Большая Советская Энциклопедия», 1959. – 512с.
71. Закон України “Про державну службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №52. – Ст. 490
72. Усов К.Н. Основания прекращения трудового договора: Учебное пособие. –М.: ВЮЗИ, 1985. – 79с.
73. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.Д. Зайкина. – М.: Юрид. лит., 1979. – 544с.
74. Неумивайченко Н. Припинення трудових правовідносин з державними службовцями // Право України. – 2001. - №9. – с.62-64
75. Старилов Ю.Н. Служебное право. –М.: Изд-во БЕК, 1996. – 698с.
76. Грузінова Л.П. Короткін В.Г. Трудове право України: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2003. – ч.2. – 136с.
77. Трудовое право: Энциклопедический словарь / Под ред. С.А. Иванова. –М.: «Советская энциклопедия», 1979. – 528с.
78. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку. –М.: «Дело ЛТД», 1995. – 304с.
79. Трудовое право: Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 1997. – 448с.
80. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба. Учебник. – М.: Статут, 1999. – 592с.
81. Российское трудовое право: Учебник для ВУЗов / Под ред. .Д. Зайкина. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 415с.
82. Пашерстник А.Е. Марченко В.П. Советское трудовое право. – М.: НКЮ СССР, 1940. – 208с.
83. Молодцов М.В, Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое право России: Учебник для ВУЗов. –М.: НОРМА, 2001. – 576с
84. Пилипенко П.Д. Трудове право України: Курс лекцій. – Львів: Вид-во “Вільна Україна”, 1996. – 159с.
85. Толкунова В.Н. Гусов К.Н. Трудовое право России: Учебное пособие. – М.: Юрист, 1996. – 448с.
86. Акопова Е.М. Еремина С.Н. Компенсации к законодательству о трудовых договорах: правовое регулирование трудовых отношений. – Р- / на Д.: «Феникс», 1995. – 464с.
87. Греков І.П. Особливості правового регулювання праці державних службовців: Дис... канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 182с.
88. Смирнов О.В. Советское трудовое право: Учебное пособие для профсоюзных ВУЗов. –М.: Профиздат, 1991. – 367с.
89. Короткін В.Г. Трудове право: прийняття на роботу і звільнення. – К.: МАУП, 1997. – 88с.
90. Ильин И.А. Философия права. Нравственная философия. –М.: Статут, 1993. – 155с.
91. Трудовое право и научно-технический прогресс / Под ред. С.А. Иванова. –М.: Наука, 1974. – 563с.
92. Теория госуарства и права: Учебник для ВУЗов / Под ред. М.М. Рассолова, О.В. Лугина, Б.С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 640с.
93. Теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. –М.: Право и закон, 2001. – 576с.
94. Лившиц Р., Никитинский В. Где необходимые новые решения // Социалистический труд. – 1989. - №3. – с.85-101
95. Лившиц Р.З. Теоряи права: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 2001. – 224с.
96. Скакун О.Ф., Подберезский Н.К. Теория права и государства. – Х.: Основа, 1997. – 384с.
97. Костюченко О. Перспективи вдосконалення банківського законодавства // Право України. – 1998. -№9. – с.62-68
98. Рішення Конституційного Суду України справі за конституційним зверненням Київської міської Ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (права про тлумачення терміна “законодавство”) // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. -№4. – с.26-28
99. Іншин М.І. Деякі методологічні питання визначення терміна “законодавство про працю” на сучасному етапі розвитку держави // ВУВС. – 1999. -№9. – с.357-360
100. Теория государства и права: Учебник / По ред. В.К. Бабаева. – М.: Юрист, 2002. – 259с.
101. Чиркин В.Е. Закон как источник права в развивающихся странах // Государство и право в развивающихся странах. Источники права. – М.: Юрид. лит., 1988. – с.3-48
102. Ролкер Р. Английская судебная система – М.: Юрид. лит., 1980. – 248с.
103. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в двух томах. – т.2. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360с.
104. Александров Н.Г. Понятие источника права. – М.: ВИНОН, 1946. – 128с.
105. Голунский С.А. Строгович М.С. Теория государства и права. – М.: Юриздат, 1940. – 312с.
106. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категории права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 350с.
107. Костюк В.Л. Джерела трудового права України: Дис... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 160с.
108. Зивс С.Л. Источники права. – М.: Наука, 1981. – 274с.
109. Сирых В.М. Теория государства и права: Учебник. – М.: «Юстицинформ», 2001. – 592с.
110. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – М.: Юрист, 1998. – 416с.
111. Бущенко П.А. До питання про нові джерела трудового права в свті реформування трудового законодавства // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції (м. Сімферополь, 19-20 травня 2003р.). – Х.: НУВС, 2003. – с.14-16
112. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 428с.
113. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 570с.
114. Государственная служба: теория и организация / Под общ. Ред. Е.В. Охотского и В.Г. Игнатова. –Р/на Д: Феникс, 1998. – 640с.
115. Проблемы общей теории права и государства / Под ред. В.С. Нерсесенца. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 832с.
116. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224с.
117. Погребной И.М. Теория права. – Х.: Основа, 2003. – 128с.
118. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Мальцева. – М.: Юрист, 2001. – 776с.
119. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум; УВД, 2000. – 704с.
120. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003. - №7. – с.29-33
121. Теорія права государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Право и Закон, 1996. – 424с.
122. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком, 1997. – 318с.
123. Теорія держави і права: Навчальний посібник / За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368с.
124. Коркунов Н.М. Лекции по общдей теории права. – СПб: «Юридический центр Пресс», 2003. – 430с.
125. Гончарова Г.С. Прием, переводы и увольнения с работы. – К.: Вища школа, 1977. – 46с.
126. Чанышева Г.И. Болотина Н.Б. Трудовое право Украины. – Х.: «Одиссей», 1999. – 480с.
127. Миронов В.К. Трудовое право Европейских социалистических стран. – М.: Юрид. лит., 1963. – 266с.
128. Черданцев А.Ф. Теория государства и право: Учебник для ВУЗов. - М.: Юрайт. – М, 2001. – 432с.
129. Основы государства и права / Под ред. О.Е. Кутафика. – М.: Юрист, 2001.- 416с.
130. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Юрид. лит., 1961. – 412с.
131. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правого регулирования. – Саратов: Изд-во СГУ, 1980. – 241с.
132. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2001. – 176с.
133. Общая теория государства и права: В 2-х томах / Под ред. М.Н. Марченко. – т.1. – М.: «Зерцало», 2000. – 656с.
134. Поляков А.В. Общая теория права: Курс лекций. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2001. – 642с.
135. Закон України „Про боротьбу з корупцією” // Відомості Верховної Ради. – 1995. - №34. – Ст. 266
136. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. – К., 1993.
137. Закон України „Про міліцію” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №4. – Ст. 20
138. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1972. - 288с.
139. Іншин М.І. Управління та правове регулювання вивільнення працівників органів внутрішніх справ України: Дис... канд.. юрид. наук. – Х., 1998. – 169с.
140. Вечканов Г.С. Управление высвобождения и перераспределения трудовых ресурсов в условиях интенсификации. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. – 150с.
141. Квон П.А. Высвобождение рабочей силы в условиях интенсификации производства. – Алма-Ата, 1988. – 146с.
142. Лившиц Р.З. Рыночная система // Социалистический труд. – 1991. - №4. – с.79-74
143. Григорьева Л. Зміни в організації виробництва і праці як підстава для звільнення працівника з ініціативи роботодавця // Праця і зарплата. – 2000. - №18. – с.12-15
144. Іншин М.І. Щодо статусу співробітників органів внутрішніх справ, які звільнені за скороченням штатів // Право України. – 1998. - №11. – с.116-117
145. Іншин М.І. Щодо правового забезпечення права на працю в умовах масового вивільнення робочої сили // Право України. – 1998. - №3. – с.75-76
146. Цуриков В.В. Трудовое право: Учебник . – М.: Статус ЛТД+, 1996. – 182с.
147. Іншин М.І. Правове регулювання вивільнення працівників органів внутрішніх справ України: Навчальний посібник. – Х,: Вид-во УВС, 2001. – 108с.
148. Іванов С.А. Трудовое право переходного периода: некоторые проблемы // Государство и право. – 1999. - №4. – с.53-57
149. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Юрид. лит., 1985. – 237с.
150. Пашков А.С. Занятость, безработица, трудоустройство (обзор законодательства). – СПб: СП ИТМ и О, 1994. – 158с.
151. Прудивус О.В. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за підставами організаційно-правого характеру: Дис… канд. юрид. наук. – Х., 2003. – 246с.
152. Маркіна Т.Г. Право громадян на зайнятість та форми його реалізації в умовах становлення ринкової економіки: Дис… канд. юрид. наук. – Х., 2000. – 239с.
153. Сташков Б. Додержання законодавства про працю // Праця та зарплата. – 2002. - №15. – с.15-17
154. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92р. „Про практику розгляду судами трудових спорів” // право України. – 1993. - №2. – с. 5-7
155. Лившиц Р.З. Трудовое право и научно-технический прогресс. – М.: Юрид. лит., 1974. – 238с.
156. Музичко Р.В. Правові гарантії захисту інтересів працівника при припиненні трудового договору // Зб. наук. праць: Проблеми законності. – Х.: НЮА України, 2001. – Випуск 51. – с.124-127
157. Цивільний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. - №5
158. Пашерстник Н.В., Мейскин М.С. Кадры предприятия. – СПб.: «Издательський дом Гезда», 2002. – 696с.
159. Підопригора А.О., Борисов Д.В. Цивільне право. – К.: Атіка, 1995. – 134с.
160. Цивільне право: Загальна частина / За ред. О.А. Піопригори і Д.В. Бобрової. – К.: Вентурі, 1995. – 416с.
161. Ершов В. Расторжение трудового договора (контракта) по инициативе администрации по п. 1 ст. 33 КЗоТ РФ // Российская юстиция. – 1994. - №3. – с. 26-27
162. Закон України «Про підприємства в Україні» // Відомості Верховної Ради. – 1991. - №24. – Ст. 272
163. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / За