Колективний договір в умовах ринкової економіки

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Соціально-правова характеристика колективного договору
1.1. Поняття та значення колективного договору в умовах ринкової економіки………………………………………………………..………….10
1.2. Трудовий колектив і роботодавець як сторони колективного договору..…51
1.3. Зміст і структура колективного договору…………………………………...68
РОЗДІЛ 2. Порядок розробки колективного договору на підприємстві, в установі, організації та його підписання
2.1. Місце правовідносин в сфері укладання колективного договору в системі трудового права України…………………………………………………….83
2.2. Колективні переговори як обов’язкова стадія укладення колективного договору……………………………………………………………………………94
2.3. Порядок вирішення розбіжностей та підписання колективного договору…………………………………………………………………………..110
2.4. Контроль за виконанням положень та зобов’язань колективного договору…………………………………………………………………………..128

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….159

ВСТУП
Актуальність теми. Одним з напрямків реалізації соціально-партнерських відносин в Україні є укладення колективних договорів і угод, які укладаються на всіх рівнях – від національного до виробничого. Колективний договір, який містить локальні норми по використанню праці і відтворенню робочої сили, є важливою юридичною основою для укладення індивідуальних трудових договорів між працівником і власником або уповно¬важеним ним органом. Він є надійним засобом захисту трудових прав працівників. Важливу роль колективний договір відіграє в сфері підвищення продуктивності праці, адже існує безпосередній зв’язок між стимулами праці і соціальними резервами виробництва. Локальні правові норми, деталізуючи та конкретизуючи централізовані норми, сприяють ефективному господарюванню, стимулюють трудову діяльність учасників трудових відносин. Проявляючи турботу про себе, працівники тим самим роблять значний внесок у розвиток виробництва, підвищення його ефективності.
Однак інтереси найманих працівників і роботодавця, їх погляди на одні й ті ж питання в сфері праці не в усьому і не завжди збігаються. Працівники зацікавлені в першу чергу у високому рівні оплати праці, встановленні додаткових пільг, гарантій, створенні належних умов праці, скороченні три¬валості робочого часу, а роботодавець — в одержанні високих прибутків, підвищенні ефективності виробництва при менших витратах, підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Звідси і суперечності, спори, конфлікти. Узгодженість цих інтересів відбувається в процесі роз¬робки й укладення колективного договору як юридичного доку-менту, в якому встановлюються взаємні зобов'язання його сторін.
При єдиній формі власності на засоби виробництва – державній – роль колективного договору в регулюванні трудових відносин була приниженою. Протягом тривалого часу працівники байдуже ставилися до колективного договору, не вбачаючи в ньому практичної користі, оскільки була відсутньою можливість будь-що змінити в напрямку поліпшення умов праці та підвищення заробітної плати.
Розвиток ринкових відносин змінив ставлення працівників до колективного договору. Вони почали вбачати в ньому засіб регулювання всього комплексу соціально-побутових умов, метод регулювання трудових відносин. Водночас ще є підприємства, установи та організації, в яких колективний договір не укладається. Найнижчий рівень охоплення працівників колективними договорами спостерігається в галузях невиробничої сфери: охорони здоров’я, освіти, культури та в апараті органів державного управління, а також на багатьох підприємствах, що перебувають у приватній власності. Аналіз процесу укладання колективних договорів в Україні свідчить, що існує значна кількість суперечностей та прогалин у нормативно-правовому забезпеченні, які утруднюють колективно-договірне регулювання трудових відносин, не дозволяють сторонам колективного трудового договору досягти своїх цілей та в повній мірі захистити свої інтереси. Разом із недостатньою дослідженістю даного питання в науці трудового права викладене свідчить про актуальність та важливість даного дисертаційного дослідження.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці М.Г.Александрова, С.С.Алексєєва, В.С.Андрєєва, М.І.Бару, Н.Б.Болотіної, В.С.Венедіктова, Н.К.Воєводенко, Г.С.Гончарової, В.Я.Гоца, Л.Я.Гінцбурга, В.В.Жернакова, С.О.Іванова, С.С.Каринського, Є.О.Кльонова, Ю.М.Коршунова, О.В.Лавриненка, Л.І.Лазор, Р.З.Лівшиця, В.Г.Малова, Л.А.Муксінової, Л.Я.Островського, А.Є.Пашерстника, О.С.Пашкова, П.Д.Пилипенка, В.І.Прокопенка, О.І.Процевського, В.П.Сілаєва, О.Ф.Скакун, В.М.Скобєлкіна, О.В.Смирнова, О.І.Ставцевої, П.Р.Стависького, Л.О.Сироватської, Н.М.Хуторян, Г.І.Чанишевої, О.І.Шебанової та ін.
Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних в науці трудового права. Проблема колективних договорів в умовах формування ринкової економіки визначена серед основних напрямків досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України, входить до плану наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ, а також кафедри трудового, екологічного та аграрного права і науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу досягнень науки трудового права, вітчизняного законодавства та правозастосовчої практики визначити або вдосконалити правові дефініції, розкрити сутність та особливості колективного договору в сучасних умовах, сформулювати нові підходи і внести пропозиції щодо удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення, а також правозастосовчої практики у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети в дисертації поставлені наступні дослідницькі задачі:
- визначити місце, роль та поняття колективного договору в сучасних умовах ринкової економіки;
- дослідити сучасну компетенцію сторін трудового договору;
- розкрити специфіку нормативно-правового забезпечення в цій сфері;
- визначити сучасне місце правовідносин в сфері укладання колективного договору в системі трудового права України;
- проаналізувати форми та методи контролю за виконанням колективного договору;
- дослідити порядок вирішення розбіжностей та підписання колективного договору;
- надати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення нормативно - правового забезпечення в цій сфері.
Об’єктом дослідження є відносини в сфері дії колективних договорів;
Предметом дослідження є теоретичні і організаційно-правові питання, пов’язані з підготовкою та укладанням колективних договорів.
Методи дослідження. Представлені в роботі основні положення та результати, здобуті в процесі наукового дослідження з використанням загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, зокрема: діалектичного, логіко-семантичного, системно-структурного та історичного. Діалектичний метод пізнання дозволив провести дослідження в єдності, взаємозв’язку та розвитку соціальних та юридичних чинників. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат в цій сфері (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою історико-правового методу досліджувався розвиток колективно-договірного регулювання трудових відносин в нашій країні та за кордоном (підрозділи 1.1, 1.3). Застосування системно-структурного методу надало можливість дослідити колективний договір як цілісне правове явище та визначити його специфічні риси та загальні ознаки (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень науки трудового права та узагальнень практики, дослідити особливості укладання колективного договору в умовах ринкової економіки. В процесі проведеного дослідження розроблені і сформульовані нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
- визначено місце правовідносин в сфері укладання колективного договору в системі трудового права України;
- визначено поняття колективного договору в сучасних умовах ринкової економіки договору як виражену у формі локального нормативно-правого акту угоду, досягнуту між трудовим колективом та роботодавцем з приводу вирішення основних питань трудової діяльності працівників на підприємстві, в установі, організації;
- визначено сторони колективного договору, якими є роботодавець та трудовий колектив підприємства, установи, організації;
- обґрунтовано, що учасниками колективно-договірних відносин слід вважати усіх суб’єктів трудового права, які прямо чи опосередковано приймають у цьому участь: профспілки або інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи, керівники юридичної особи, працівники, певні посадові особи, державні органи, загалом держава;
- визначено, що зміст колективного договору складають локальні нормативні положення та індивідуально визначені зобов’язання його сторін чи інших суб’єктів трудового права;
- обґрунтовано, що до основних принципів укладання колективного договору слід віднести: дотримання норм трудового законодавства; повноваження представників сторін; рівність сторін; свободу вибору та обговорення питань; добровільність прийняття зобов’язань; систематичність контролю та невідворотність відповідальності;
- доведено, що за цільовою ознакою колективні договори містять чотири різновиди умов: нормативні, зобов’язальні, інформаційні та організаційні;
- вперше науково обґрунтовано порядок вирішення розбіжностей під час підписання колективного договору;
- надані визначення колективного трудового конфлікту як такої стадії вирішення розбіжностей між трудовим колективом та роботодавцем, їх організаціями або представниками, за якої вони самостійно намагаються дійти компромісу з приводу встановлення зміни чи застосування умов праці та соціально-побутового обслуговування працівників та колективного трудового спору як такої стадії вирішення неврегульованих в процесі колективного трудового конфлікту розбіжностей між трудовим колективом та роботодавцем, їх організаціями чи представниками щодо встановлення, зміни або застосування умов праці та соціально-побутового обслуговування працівників, за якої розгляд цих розбіжностей передається до визначеного законодавством юрисдикційного органу;
- набуло подальшого розвитку дослідження контролю за виконанням колективного договору як сукупності різних за формою дій, що здійснюються суб’єктами контролю за поведінкою сторін колективного договору та їх уповноважених органів з метою: а) отримання інформації про стан виконання нормативних положень та завдань колективного договору; б) застосування заходів щодо попередження правопорушень з боку сторін колективного договору та їх уповноважених органів; в) встановлення причин, які сприяють скоєнню цих правопорушень; г) прийняття заходів щодо притягнення винних осіб до юридичної відповідальності;
- на підставі результатів дослідження, теоретичних і практичних висновків внесено пропозиції щодо удосконалення діючих нормативно-правових актів в сфері укладання колективних договорів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень в науці трудового права взагалі та проблем організації та регулювання відносин по підготовці та прийняття колективних договорів; б) у правотворчості – під час розробки проекту нового Трудового кодексу України та інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів; в) у правозастосовчій діяльності – рекомендації, які обґрунтовані в дисертації, мають за мету вдосконалення практики застосування норм чинного трудового законодавства, яке регулює відносини в сфері укладання колективних договорів; г) у навчальному процесі – під час читання лекцій та проведення практичних занять для студентів юридичних вузів та факультетів, а також підготовки відповідної методичної літератури.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи викладені в надрукованих працях і апробовані на засіданнях кафедри трудового, екологічного і аграрного права та науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України Національного університету внутрішніх справ. Також вони доповідались на науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (Сімферополь, 2003); „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи”(Запоріжжя, 2004).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у 6 наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях та у 2 тезах науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розуміння та удосконалення правового регулювання інституту колективних договорів в умовах ринкової економіки. Основні з них такі:
1. Трудове законодавство України повинно відбивати загальнолюдські цінності, враховувати досягнення світової цивілізації, спиратися на політичні, національні, економічні та культурні особливості нашої країни і тим самим сприяти становленню її як демократичної, соціальної та правової держави. Воно має відповідати двом взаємовиключним вимогам. З одного боку, повинно бути стабільним, оскільки її відсутність знижує ефективність закону. А з іншого – трудове законодавство має бути динамічним, відчувати зміни в соціально-економічному житті суспільства. Саме динаміка фактично існуючих суспільно-трудових відносин служить критерієм перевірки дієвості, ефективності нормативно-правого регулювання.
2. Доведено, що локальне регулювання з придатку до централізованого має поступово перетворитись на самостійне й повноцінне. Відмова від командно-планової системи управління виробництвом, перехід до економічних методів управління вимагають гнучкості в правовому регулюванні праці, яка в основному може бути забезпечена локальними засобами. Саме локальні засоби в повній мірі можуть враховувати інтереси суб’єктів трудових правовідносин, зацікавити їх у виконанні тих чи інших обов’язків, допомогти в реалізації працівниками своїх прав в сфері робочого часу і часу відпочинку, нормування праці та заробітної плати, охорони здоров’я й дисципліни праці.
3. Визначено поняття колективного договору як виражену у формі локального нормативно-правого акту угоду, досягнуту між трудовим колективом та роботодавцем з приводу вирішення основних питань трудової діяльності працівників на підприємстві, в установі, організації.
4. Сторонами колективного договору є роботодавець та трудовий колектив підприємства, установи, організації. За своєю юридичною природою ні роботодавець, ні трудовий колектив не здатні безпосередньо підписати колективний договір або приймати участь у всіх етапах колективно-договірних переговорів. Цю роль виконують представники сторін колективного договору: з боку роботодавця – це керівник підприємства, установи, організації, з боку трудового колективу – профспілки або інші уповноважені на це органи чи відповідним чином обрані та уповноважені трудовим колективом представники трудящих. Учасниками колективно-договірних відносин слід вважати усіх суб’єктів трудового права, які прямо чи опосередковано приймають у цьому участь: профспілки або інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи, керівники юридичної особи, працівники, певні посадові особи, державні органи, загалом держава. З-поміж усіх учасників колективно-договірного процесу є сенс виділити представників сторін колективного договору – це: профспілки або інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи та керівник підприємства, установи, організації.
5. В колективному договорі можуть встановлюватися різні пільги та переваги для працівників, умови праці, більш сприйнятливі порівняно з чинним законодавством про працю. Ці пільги і переваги мають встановлюватися лише з урахуванням існуючого та планованого стану роботодавця. Пільги та переваги мають торкатися тривалості додаткових оплачуваних відпусток та відпусток без збереження заробітної плати; надбавок до пенсій, дострокового виходу на пенсію та здійснюваних при цьому виплатах за рахунок роботодавця; компенсації транспортних витрат; безоплатного або частково оплачуваного годування працівників на виробництві. Вважаємо також, що серед інших питань, врегульованих нормами колективного договору, в ньому повинні бути визначеними: перелік працівників з ненормованим робочим днем та тривалість для них додаткових відпусток; порядок видачі заробітної плати; порядок видачі нарядів на роботи; міжрозрядна різниця працівникам, які виконують роботи, тарифіковані нижче від присвоєних ним розрядів; порядок виплати позапланових авансів; розподіл житлової площі, виділення земельних ділянок для дачно-кооперативного будівництва.
6. Колективно-трудові відносини – це відносини з приводу управління працею на підприємстві, в установі, організації. Управління працею працівників – особлива функція, яка виникає з самої природи суспільної праці і входить у склад останньої. Відповідно, усі відносини, які виникають в зв’язку з управлінням та організацією праці, мають саме трудовий характер. Змістом колективно-трудових відносин є управління працею, організація трудової діяльності працівників. Колективні відносини на підприємстві, в установі, організації є невід’ємною і важливою складовою трудового права. Їх виникнення та розвиток обумовлені характером самої праці чи трудової діяльності працівників у складі того чи іншого трудового колективу.
7. Визначено, що процес проведення колективних переговорів характеризує їх як найважливіший спосіб забезпечення соціального партнерства на підприємстві, в установі, організації. Початком колективних переговорів на підприємстві, в установі, організації слід вважати дату першого засідання представників сторін. На цьому засіданні повинна створюватися і робоча комісія. На теперішній час в законодавстві не визначена дата створення робочої комісії. Тому що перша зустріч представників сторін має присвячуватися як створенню комісії для проведення переговорів, так і складання узгодженого колективного договору.
8. Примірною комісією є орган, який призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору, та який складається із представників сторін. Вона утворюється за ініціативою однієї з сторін з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з однакової кількості представників сторін. Порядок визначення представників до примирної комісії визначається кожною з сторін колективного трудового спору самостійно. На час ведення переговорів і підготовки рішення примирної комісії її членам надається вільний від роботи час.
9. Трудовий арбітраж - це орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору. Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника у триденний строк у разі: неприйняття вирішення колективного трудового спору; виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень чи невиконання вимог законодавства про працю. Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін. Голова трудового арбітражу обирається з числа його членів, до складу трудового арбітражу можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.
10. Внесено ланку пропозицій щодо змін та доповнень діючих нормативно-правових актів в сфері нормативно-правового регулювання укладання колективних договорів:
- по-перше, запропонувати нову редакцію ст. 13 Кодексу законів про працю та ст. 7 Закону України “Про колективні договори і угоди”. Пропонуємо наступний її варіант: “(назва) Структура і зміст колективного договору. (ч.1) Структура та зміст колективного договору визначаться його сторонами та їх уповноваженими органами. (ч.2) Структура колективного договору, як правило, містить вступ або загальні положення, тематичні підрозділи, та прикінцеві положення та додатки. (ч.3) Колективні договори містять нормативні, зобов’язальні, інформативні та організаційні умови діяльності сторін колективного договору та інших учасників колективно-договірного процесу. (ч.4) У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплата праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін..); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); удосконалення організації виробництва і праці, впровадження нової техніки та підвищення продуктивності праці; поліпшення якості та зниження собівартості продукції; зміцнення трудової дисципліни; підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; контролю за виконанням колективного договору та відповідальності його сторін і учасників колективно-договірних відносин”;
- по-друге, викласти ст. 10 Закону України "Про колективні договори і угоди" в наступній редакції: „укладенню колективного договору передують підготовка до колективних переговорів та їх проведення. (ч.2) Підготовча робота до проведення колективних переговорів складається з наступних стадій: а) відбір та формування представників сторін; б) опитування працівників; в) збирання необхідної інформації та документації; г) розробка кожною з сторін проекту колективного договору; д) виявлення ініціативи стороною, яка пропонує розпочати переговори. (2.3) Будь-яка з сторін не раніш як за три місяці до закінчення строку дії колективного договору або у строки, визначені у ньому, письмово повідомляє іншу сторону про початок переговорів. Інша сторона на це повідомлення дає відповідь у письмовій формі. Якщо друга сторона згодна на проведення колективних переговорів вона розпочинає їх у строк, який вказаний в повідомленні – відповіді, але не пізніше семи днів з дня отримання повідомлення про початок проведення колективних переговорів. Якщо інша сторона не згодна з бажанням першої сторони про проведення колективних переговорів і не розпочинає їх через сім днів, винні у цьому особи підлягають юридичній відповідальності. У випадку незгоди сторони на проведення колективних переговорів, сторона, яка їх ініціює, має право розпочати процедуру вирішення колективного трудового спору. Початком колективних переговорів є дата, зазначена у повідомленні другої сторони про початок їх проведення. Цього дня відбувається і перше засідання представників сторін. (2.4) Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору визначається на першому засіданні представниками сторін і оформлюється протоколом. На цьому засіданні також створюється робоча комісія з рівної кількості представників сторін. Склад цієї комісії визначається представниками сторін колективного договору. Робоча комісія створюється для проведення подальших переговорів та підготовки проекту узгодженого з сторонами колективного договору. Склад робочої комісії оголошується наказом по підприємству, установі, організації. (2.5) Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів. Сторони колективних переговорів зобов'язані надавати учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору, угоди. Учасники переговорів не мають права розголошувати дані, що е державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні зобов'язання. (ч.6)”;
- по-третє, внести зміни до ст. 1 Закону України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”;
- по-четверте, викласти у наступній редакції ч. 3 ст. 18 Закону України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”: „Якщо розбіжності між трудовим колективом та роботодавцем (їх організаціями чи представниками) не були вирішені спеціально уповноваженими на це юрисдикційними органами або останній ухиляється від примирних процедур чи не виконує взятих на себе зобов’язань, працівники, з метою врегулювання цих розбіжностей та протиріч, можуть розпочати страйк”.
- по-п’яте, запропоновано іншу редакцію ст. 19 Кодексу законів про працю України та ст. 15 Закону України “Про колективні договори і угоди”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст. 141.
2. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання: Дис… доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 418 с.
3. Пилипенко П.Д. Проблеми регулювання соціального партнерства у проекті Трудового кодексу України //Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції; м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р. /За ред. В.С.Венедиктова. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр.справ, 2004. – 340 с. – С.28-31.
4. Бущенко П.А. Кодифікація як вид систематизації трудового законодавства: проблеми та перспективи //Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції; м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р. /За ред. В.С.Венедиктова. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр.справ, 2004. – 340 с. – С.36-40.
5. Прудивус О.В. Роль та значення трудового договору на сучасному етапі розвитку національного законодавства про працю // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 2002. — № 2. — С. 133 — 140.
6. Лазор В.В. Место, структура и порядок рассмотрения трудовых споров, конфликтов в новом Трудовом кодексе Украины//Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції; м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р. /За ред. В.С.Венедиктова. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр.справ, 2004. – 340 с. – С.65-69.
7. Леонова Ю. Зауваження до проекту нового Трудового кодексу України //Право України. – 2004. - № 4. - С.101-103.
8. Головань Т.Г. Щодо необхідності кодифікації українського трудового законодавства//Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції; м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004 р. /За ред. В.С.Венедиктова. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр.справ, 2004. – 340 с. – С.121-122.
9. Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: Дис… доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 387 с.
10. Венедиктов В.С. Концептуальні підходи до кодифікації трудового законодавства України // Право і безпека. – 2002. - №2. – с.9-12.
11. Лазор Л.І. Проблеми кодифікації трудового законодавства у світлі зміцнення законності при розірванні трудового договору // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 207-211.
12. Гончарова Г.С. Колективний договір у вищих навчальних закладах ІІІ – ІV рівня акредитації: Навчальний посібник – Х., 2004. – 200 с.
13. Венедиктов В.С. Проблеми науки і практики трудового права в сучасних умовах ринкової економіки // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки; Матеріали науково-практичної конференції (м. Сімферополь, 19-20 травня 2003р.) – Х.: Нац. університет внутр. справ, 2003. – с. 6-14
14. Кудрявцев В.М. Закон, поступок, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1986. – 284с.
15. Антонова Л.И. Вопросы теории локального правового регулирования: Дисс... докт. юрид. наук. – Л., 1987. – 248с.
16. Венедиктов В.С. Трудове право України на шляху ринкових перетворень // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Зб. наук. праць. – Луганськ: СУНУ ім. В. Даля. – 2002. - №3. – с.9-15
17. Лазор Л.И. Аттестация рабочих мест как средство обеспечения здоровых и безопасных условий труда в современных условиях // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Зб. наук. праць. – Луганськ: СУНУ ім. В. Даля. – 2002. - №3. – с. 3-9
18. Іванов С.А. Советское трудовое право: проблемы использования трудовых ресурсов. – М.: Наука, 1990 – 304с.
19. Вишневецька С.В. Методологічні проблеми науки трудового права України // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції (м. Сімферополь, 19-20 травня 2003р.) – Х.: Нац. інститут внутр. справ, 2003. – с.19-22
20. Рабинович П. Загальна концепція правової реформи в Україні: до характеристики вихідних засад // Вісник Академії правових наук України – 1998. - №1. – с.16-21
21. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М: Аванта +, 2001. – 550с.
22. Рабінович П. Проблеми трансформації методології вітчизняного правознавства: досягнення, втрати, перспективи // Вісник Академії правових наук України. – 2002.- №4. – с. 3-8
23. Козловський А.А. Гносеологічна концепція права // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – 2000. - №100. – с. 10-15
24. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989. – 264с.
25. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я.М. Шевченко, О.М. Малевіна, А.Л. Салатко. – Х.: Консум, 1999. – 272с.
26. Луканьов І. Контрактна система найму та ефективність її впровадження в сільському господарстві // Україна і аспекти праці. – 1996. - №5. – с. 47-51
27. Венедиктов В.С. Трудове право України в умовах ринкової економіки: проблеми та перспективи // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Право і Безпека. – 2003. – Спецвипуск. – с.7-10
28. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочные пособия / Под ред. В.В. Жернакова. – Х.: Одиссей, 2000. – 624с.
29. Барабаш О.Т. Роль Кодексу про працю в удосконаленні правого регулювання трудових відносин // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської наук-практичної конференції. – Харків, 1995. – 9-11 листопада. – с. 192-196
30. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – Ст. 375.
31. Кисилев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для ВУЗов. – М.: Изд-во „Дело”, 1999. – 726с.
32. Курилов В.И. Личность. Труд. Права. – М.: Юрид. лит., 1989. – 336с.
33. Трудовое право и повышение эффективности общественного производства / Под ред. С.А. Иванова. – М.: Наука, 1972. – 442с.
34. Гурьянова Л., Шапаренко А. Коллективный договор и соглашение по соцальным вопросам и охране труда на сельскохозяйственном предприятии. – М.: Профиздат, 1982. – 79с.
35. Лосица И.А. Коллективный договор в условиях перехода к рыночной экономике: Дисс... канд. юрид. наук. – Х., 1997. – 167с.
36. Кондратьев Р.И. Сочетание централизованного и локального правого регулирования трудовых отношений. – Львов: Вища школа, 1977. – 146с.
37. Кондратьев Р.И. локальные нормы трудового права и материальное стимулирование. – Львов: Вища школа, 1973. – 159с.
38. Гоц В.Я. Договорное регулирование условий труда в условиях рыночной экономики / Концепция развития законодательства Украины. – К., 1996. – с. 294-297
39. Пастухов В.П. Законодательство о труде Украины: проблемы и пути их решения // Концепция развития законодательства Украины. – К., 1996. –с.314-318
40. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 312с.
41. Иванов С.А. Трудовое право и научно-технический прогресс. – М.: Наука, 1974. – 542с.
42. Иванов С.А. Лившиц Р.З., Орловський Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории и практики. – М.: Наука, 1978. – 366с.
43. Фатуев А.А. Трудовое право в жизни человека. – М.: Юрид. лит., 1991.- 254с.
44. Бурак В.Я. Єдність і диференціація правого регулювання трудових відносин робочого часу, часу відпочинку і заробітної плати на підприємстві: Диск... канд. юрид. наук. – Львів, 1999. – 180с.
45. Коршунов Ю. Коллективный договор в условиях рыночной экономики // Хозяйство и право. – 1992. - №2. – с. 65-68
46. Слюсарь А.Н. Правовые проблемы становления законодательства Украины, регулирующего порядок разрешения коллективных трудовых прав (конфликтов): Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – Х., 1995.- 21с.
47. Международная Организация Труда. Конвенции и рекомендации 1919-1956. – Женева: Международное Бюро Труда, 1991. – Т.1. – С.1087-1090
48. Международная Организация Труда. Конвенции и рекомендации 1919-1956. – Женева: Международное Бюро Труда, 1991. – Т.2. – С.1521-1524
49. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 294с.
50. Європейський Союз. Консолідовані договори. – Київ: Видавництво „Port-Royal”, 1999. – с. 120-121
51. Джо Кирвин. Европейский Союз и советы Предприятий // Трудовой мир. – 1996. - №4. – с.13-18
52. Масленников В.А. Трудовой колектив и его конституционный статус. – М.: Наука, 1984. – 167с.
53. Лившиц Р.З. Закон о трудовых колективах и проблемы его реализации // Советское государство и право. – 1986. - №3. – с. 22-28
54. Цепин А.И., Пятаков А.В. Трудовое право и трудовой колектив. – М.: Наука, 1986. – 199с.
55. Кондратьев Р.И. Закон о государственном предприятии и права трудових коллективов. – Львов: Вища школа, 1988. – 95с.
56. Кондратьєв Р.І. Рада трудового колективу: які її повноваження // Радянське право. – 1990. - №4. – с.12-16
57. Мурашин Г.А., Малишко Н.И. Трудовой колектив и правопорядок. – К.: Наукова думка, 1987. – 140с.
58. Курєнной А.М. Производственная демократия и трудовое право – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 215с.
59. Коршунова Т.Д. Участие работников в управлении организацией: проблемы и перспективы // Российское право. – 1998. - №2. – с.31-35
60. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект. – Одеса: Юрид. лит., 2001. – 327с.
61. Лаптев В.В. Законодательство о предприятиях (критический анализ) // Государство и право. – 2000. – №7. – с.24-28
62. Новіков В. Зарубіжний досвід соціального партерства // Україна: аспекти праці. – 1998. – №1. – с. 38-43
63. Хохлов Е.Б. Экономические методы управления и трудовое право. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. – 208с.
64. Маврин С.П. Правовые средства управления трудом на предприятии. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. – 144с.
65. Тихомиров Ю.А. Диалектика управления и самоуправления // Вопросы философии. – 1983. – №8. – с.20-28
66. Проблемы укрепления социальной справедливости в трудових правоотношениях / Под общ. ред. З.К. Симорот. – К.: Наукова думка, 1943. – 168с.
67. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 224с.
68. Прокопенко В.І. Трудове право України. – Х.: „Консум”, 1998. – 480с.
69. Акопова Е.М., Еренина С.Н. Комментарии к законодательству о трудовых договорах: Р на Д: „Феникс”, 1995. – 464с.
70. Декрет СНК РСФСР от 2 июля 1918г. „О порядке утверджения коллективных договоров (тарифов), устанавливающих ставки зароботной платы и условия труда” // Известия ВЦИК. – 1918. - №135
71. Постановления НКТ от 17 января 1918 года. „Об утверждении коллективного договора” №75 // Известия ВЦИК. – 1918. - №4
72. Декрет СНК РСФСР от 22 августа 1922 года. „О коллективных договорах” // СУ РСФСР. – 1922. – №54. – с. 680-688
73. Пашерстник А.Е. Коллективный договор. – М.: Гориздат, 1951. – 142с.
74. Курашвили Б.П. Аспекты перестройки // Советское государство и право. – 1987. – №12. – с.8-11
75. Советское трудовое право / Под ред. Н.Г. Александрова. – М.: Госюриздат, 1949. – 384с.
76. Вайлан В.А. Функции коллективного договора сквозь призму перестройки // Советское государство и право. – 1988. - №5. – с. 64-68
77. Постановления СМ СССР и ВЦСПС „О заключении коллективных договоров на предприятиях и организациях” от 6 марта 1966 года // СП СССР. – 1966. - №5. – с. 50-54
78. Постановления пленума ВЦСПС „Об основных направлениях закрепления коллективных договоров на 1969 год” // СП ВЦСПС – 1968. - №11-12
79. Положения о порядке заключения коллективных договоров, утвержденное Президиумом ВЦСПС и Госкомтрудом СССР 26 августа 1977 года // Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1978. – №1.
80. Общее положение о порядке заключения коллективных договоров, принята Президиумом ВЦСПС и Госкомтруда СССР 27 ноября 1987 года // СП ВЦСПС. – 1987. - №11-12
81. Проект Закона СССР „О коллективных договорах и соглашениях” // Труд. – 1989. – 19 августа. – с.2
82. Закон Украины «О коллективных договорах» и соглашениях» // Голос Украины. – 1993. – 29 июля. – с.6-7.
83. Закон України „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” // Відомості Верховної Рад Иси. – 1998. - №34. – Ст. 227.
84. Чанышева Г.І., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины. –Х.: Одиссей, 1999. – 480с.
85. Трудовое право. Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 2003. – 528с.
86. Шебанова А.И. Коллективный договор на современном этапе // Советское государство и право. – 1976. - №11. – с. 50-54
87. Архипова Б.А. Коллективный договор и локальное регулирование труда на государственных социалистических предприятиях: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1971. – 18с.
88. Грузінова Л.П., Короткін В.Г. Трудове право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2003. – ч.1. – 128с.
89. Трудове право України: Курс лекцій. / За ред. П.Д. Пилипенко. – Львів: Вид-во „Вільна Україна”, 1996. – 159с.
90. Мушко З.Н., Чмихало Н.В. Трудовое право, в условиях рыночной экономики: Учебное пособие. – Х.: Изд-во НФАУ «Золотые страницы», 2002. – 184с.
91. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку. – М.: «Дело Лтд», 1995. – 304с.
92. Молодцов М.В., Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое право России: Учебник. М.: НОРМА, 2001. – 576с.
93. Догадов В.М. К вопросу о субъектах коллективного договора и его правовой силе // Известия АН СССР. – 1950. – №3. – с.201-208
94. Бондаренко Е.Ч. О субъектах коллективного договора и правоотношения по установлению условий труда // Договорное регулирование имущественных и трудовых отношений: межвузовский сб. научн. статей. – Барнаул: Изд-во Ялт. ун-та, 1987. – с.140-155
95. Пашерстник А.Е. Коллективный договор. – М.: Изд-во АН СССР, 1951. – 184с.
96. Бару М.И. Коллективный договор. – Харьков, 1973. – 215с.
97. Левиант Ф.М. Роль коллективного договора в борьбе за выполнение народнохозяйственного плана // Ученые записки. ЛГУ. – 1951. – №5. – с. 187-194
98. Даниленко В.Н. Коллективный договор на современном этапе: Автореф… дисс. канн. юрид. наук. – М., 1969. – 20с.
99. Коршунов Ю.Н. Коллективный договор // Право України. – 1993. - №4. – с. 53-58.
100. Архипова Б. Коллективный договор. – М.: Профиздат, 1978. – 80с.
101. Зінченко С., Карпович Л. Налаживать взаимодействие (о соотношении компетенции трудового коллектива, его совета, администрации предприятия и профсоюзного комитета) / Хозяйство и право. – 1988. - №10. – с. 54-57
102. Шебанова А.И. Соглашения и коллективные договора в условиях формирования рыночных отношений // Государство и право. – 1993. - №5. – с.69-90
103. Заєць В., Чирков В. До соціального миру і злагоди через соціальне партнерство / Людина і праця. – 1994. - №6. – с.21-24
104. Малютина Н.Н. Регулирование коллективных трудовых отношений в Польше // Труд за рубежом. – 1994. - №2. – с. 90-97
105. Кленов Е. Коллективный договор (справочное пособие). – М.: Профиздат, 1977. – 80с.
106. Толкунова В.Н., Гусов К.Н. Трудовое право России: Учебное пособие. – М.: Юрист, 1996. – 448с.
107. Закон України „Про власність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №20. – Ст. 249.
108. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П.Д. Пилипенко. – Львів: „Вільна Україна”, 1996. – 159с.
109. Закон України „Про підприємства” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №24. – Ст. 272.
110. Закон України „Про підприємництво” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №14. – Ст. 169.
111. Хуторян Н.М. Об’єкти та суб’єкти матеріально відповідальності в трудовому праві // Правова держава. НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Ін Юре. – 1998. - №9. – с.185-192
112. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России. – М.: Юрист, 1999. – 278с.
113. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Харьков, 1996. – 136с.
114. Лазор Л. Трудовий колектив як суб’єкт трудового права і сторона трудових спорів // Право України. – 2003. - №10. – с.100-103
115. Докучаева М.В. Регулирование трудовых отношений в коллективе: сравнительный анализ Кодексов законов о труде. – С.-Петербург: С.-Петербургский государственный университет, 1996. – 115с.
116. Зуб І.В. Підстави виникнення трудових відносин у новому КЗпП України // Тези наукових повідомлень ІІІ Всеукраїнської конференції „Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритетність, уніфікація”. – К. ,1995. – с. 62-63
117. Павлович З., П’ятина В. Правове регулювання діяльності трудових колективів при нових формах власності // Право України. – 1995. - №3. – с. 41-43
118. Лосиця І.О. Колективний договір в умовах переходу до ринкової економіки: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – Х., 1997. – 24с.
119. Свічкарьова Я. Регулювання праці в акціонерних товариствах // Право України. – 1998. - №1. – с.58-61
120. Левитов Н.Д. Психология труда. – М.: Госуд. учебно-педагог. изд. Минист. Просвещения РСФСР, 1963.- 340с.
121. Таль Л.С. Очерки промышленного права. – М., 1916. – 418с.
122. Трудовое право. Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 1997. – 448с.
123. Рішення Конституційного Суду від 29 жовтня 1998 року №13/рп-98 по справі по конституційному зверненню Вільної профспілки працівників метрополітенів України щодо офіційного тлумачення поняття „профспілка, діюча на підприємстві, в установі, організації”, використаного в абзаці 6 ч.1 ст. 43-1 КЗпП // Профспілкова газета. – 1998. - №46
124. Корецкий А.Д. Теоретико-правовые учения о договоре. – СПб.: «Юридический центр Пресс» , 2001. – 211с.
125. Положения «О порядке заключения коллективных договоров» от 28 сентября 1984 года // СП ВЦСПС. – 1984. – №7-8
126. Закон СССР от 30.06.1987 года «О государственном предприятии (объединении)» // Ведомости Съезда народных депутатов СССР. – 1987. - №26. – Ст. 385.
127. Закон СССР от 04.06.1990 года „О предприятиях в СССР” // Ведомости съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. - №25. – Ст. 460.
128. Советское трудовое право / Под ред. А.С. Пашкова, О.В. Смирнова. – М.: Юрид. лит., 1982. – 504с.
129. Архипова Б.А. Коллективный договор и локальное регулирование труда на государственных социалистических предприятиях: Автор. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1971. – 21с.
130. Тарасова В.А. Хозяйственная реформа и локальное регулирование труда на социалистических государственных производственных предприятиях: Дисс… канд. юрид. наук. – М., 1969. – 162с.
131. Советское трудовое право. Учебник / Под ред. В.С, Андреева, В.Н. Толкуновой. – М.: Высшая школа, 1987. – 445с.
132. Жернаков В.В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання // Право України. – 1999. - №10. – с.41-45
133. Савич В.И. Управления трудом и трудовое право / Под ред. В.М. Лебедева. – Томск: Изд-во Томського ун-та, 1986. – 224с.
134. Іванов С.А., Лившиц Р.З. Личность в советском трудовом праве. – М.: Юрид. лит., 1982. – 384с.
135. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – т.23. – 587с.
136. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. – К.: Наукова думка, 1984. – 280с.
137. Пашков А.С. Трудовое право и социальное развитие производственных колективом. В кн..: Правовые проблемы регулирования труда в свете решений XXV съезда КПСС. – М.: Юрид. лит., 1977. – с. 3-38
138. Hady L. Hungary: International Encyclopaedia for Labour Law and Industrial Relations. The Netherlands, 1978. – 284p.
139. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. – Львів: Видавничий центр Львів. нац-го ун-ту ім. І. Франка, 1999. – 214с.
140. Советское трудовое право / Под ред. А.С. Пашкова. – М.: Юрид лит., 1988. – 475с.
141. Чанишева Г.І. Теоретичні проблеми правового регулювання колективних відносин в сучасних умовах. // Право України. – 2000. - №8. – с.31-34
142. Чанишева Г.І., Болотіна Н.Б. Окремі теоретичні проблеми сучасного трудового права України (до постановки питання) // Право України. – 1999. - №9. – с.13-19
143. Жернаков В.В. Правове регулювання міжособистісних відносин у трудовому колективі // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. - №11. – с.296-303
144. Жернаков В.В. Договірне регулювання соціально-трудових відносин // Вісник Академії правових наук. 2000. - №4. – с. 227-238
145. Коллективый договор в странах Запада: от подготовки до реализации. – М.: ИНИОН РАН, 1998. – 415с.
146. World labour report 1997-1998: Industrial relations, democracy and social stability. – Geneva, International Labour Office, 1997. – P.108. – 130
147. Жуков В.І., Осовий Г.В., Привалов Ю.О. Проблеми колективно-договірного регулювання трудових відносин в Україні: Монографія. – К.: Інститут соціології НАНУ, 1999. – 420с.
148. Свобода объединения и трудовые отношения. Доклад VII, Международная конференция труда, 30-я сессия. – Женева, 1947. – с.51-58.
149. Резюме Межународных трудових норм. Международное бюро труда. – Женева, 1988. – с.5-12
150. Чанишева Г.І. Право на колективні переговори: міжнародні стандарти і законодавство України // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - №12. – с.44-92
151. Международная Организация Труда. Конвенции и рекомендации 1919-1956. – т.1. – Женева: Международное Бюро Труда, 1991. – с. 1035-1048.
152. Стадник М.П. Проблеми розвитку законодавства про колективні договори та угоди. В кн.: Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку. – К.: Ін Юре ,1999. – с. 3-28
153. Муципова Н.А. Коллективный договор и соглашение как формы социального партнерства в сфере труда. // Правоведение. – 2000.- № 6. – с.112-116
154. Конвенции и рекомендации, принятые Международной организацией труда. – 1957-1990. – т.2. – Женева: Международное бюро труда, 1991. – с.1927-1938
155. Соловей Л.И. Коллективный договор на предприятии (практические рекомендации и зарубежный опыт). – М.: Юрист, 1992.- 112с.
156. Бурак В.Я. Примирні процедури при вирішенні колективних трудових спорів у проекті Трудового кодексу України // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції (м. Сімферополь, 19-20 травня 2003р.). – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – с.101-103
157. Скобелкин В.Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих. –М.: Юрид. лит., 1969. – 388с.
158. Трудовое право России: Учебное пособие / Под ред. В.Н. Толкуновой. – М.: Юрист ,1995. – 512с.
159. Седов Д.И. Порядок разрешения коллективных трудовых споров в России и США (сравнительный анализ): Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1994. – 21с.
160. Бурак В. Поняття колективних трудових спорів // Бюлетень національної служби посередництва і примирення. – 2002. - №4. – с. 45-46
161. Чанишева Г.И. Коллективные отношения в сфере труда: теоретические и практические проблемы правового регулирования: Дисс… докт. юрид. наук. – Одесса, 2001. – 425с.
162. Джузеппе Касале. Врегулювання трудових конфліктів, у країнах Центральної та Східної Європи // Міжнародне Бюро Праці. Бюро МБП для країн Центральної та Східної Європи. – Будапешт, 1998. – с.9-21
163. Лазор В.В. Коллективные трудовые споры и конфликты: теоретический аспект // Право і Безпека. – 2002. - №4. – с.98-102
164. Большая Советская Энциклопедия. – т.22.- М.: Сов. Энциклопедия, 1953, – 828с.
165. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Сов. Энциклопедия, 1973. – 1253с.
166. Шевченко В.А. О Юридическом содержании понятия “коллективные трудовые споры”. Новочеркаск, 1999. – 110с.
167. Куренной А.М. Трудовые споры: Практический комментарий. – М.: Юрист, 2001. – 188с.
168. Грищенко Ю.М. Коллективные трудовые споры (правовой аспект): дисс... канд. юрид. наук. –М., 2000. – 184с.
169. Толкунова В.Н. Трудовые споры и порядок их разрешения: Учебное пособие. – М.: Юрист, 1998. – 314с.
170. Стадник М.П. Правове регулювання вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – К., 1998. – 19с.
171. Сазонов В.А. Коллективные трудовые споры: проблемы теории и практики: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – М., 2000. – 21с.
172. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. – М.: Юрид. лит., 1998. – 1320с.
173. Запара С. Генезис юридичного змісту поняття „колективні трудові спори” (конфлікти) // Право України. – 2003. - №8. – с.113-117
174. Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. – Х.: Ун-т ВД, 1997. – 335с.
175. Семенков С.И. Основы конфликтологии. – М.: Юрист, 1997. – 200с.
176. Журавлев В.И. Основы педагогической конфликтологии. – М.: Рос. педагогическое агенство, 1995. – 372с.
177. Социология: Учебник для юридических вузов / Под ред. В.Я. Резникова. – СПб: Изд-во «Дело» ,2001. – 675с.
178. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – М.: Наука, 1985. – 558с.
179. Психологический словарь / Под ред. В.В. Давыдова, А.В. Запорожца, Б.Ф. Ломова. – М.: Наука, 1983. – 480с.
180. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 551с.
181. Смолярчук В.И. Законодательство о трудовых спорах. – М.: Юрид. лит., 1996. – 227с.
182. Александров Н.Г. Советское трудовое право. – М.: Юрид. лит., 1963-368с.
183. Лазор В.В. Теоретические и социальны