Особливості правового регулювання праці науковців і його вдосконалення

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП .............................................................................................................
3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАЦІ НАУКОВЦІВ ТА ЇЇ МІСЦЕ У СИСТЕМІ СУСПІЛЬНОГО РОЗПОДІЛУ ПРАЦІ ...............................

15
1.1. Наукова діяльність: поняття, види і суб’єкти .............. 15
1.2. Підстави диференціації правового регулювання праці науковців ..........................................................................
38
59
Висновки до першого Розділу .......................................

РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ВИНИКНЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН З НАУКОВИМИ ПРАЦІВНИКАМИ ..................................................................

61
2.1. Конкурс як елемент юридичного складу підстави виникнення трудових відносин з науковцями .............
61
2.2. Позаконкурсний порядок виникнення трудових відносин з науковими працівниками ............................
89
2.3. Особливості припинення трудових правовідносин з науковцями ......................................................................
113
129
Висновки до другого Розділу .........................................

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАУКОВИХ ПРАЦІВНИКІВ .............

133
3.1. Правове регулювання режимів робочого часу і часу відпочинку наукових працівників .................................
133
3.2. Системи оплати праці та форми стимулювання наукової творчості ..........................................................
156
183
Висновки до третього Розділу .......................................

ВИСНОВКИ ...................................................................................................
187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................... 190

Додаток 1. Проект Положення про тимчасовий творчий (науковий) колектив .....................................................................................

216

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Наука, сутністю і метою якої є пізнання закономірностей та властивостей розвитку природи, суспільства і людини, завжди відігравала першорядну роль у будь-якому суспільстві, у розвитку соціальної і духовної сфер, матеріального виробництва і самореалізації особистості. Особливого значення вона набуває в сучасних умовах, коли Україна спрямовує активні зусилля на економічне зростання та підвищення рівня соціального захисту всіх громадян. Серед стратегічних пріоритетів економічного та соціального розвитку головним чинником стійкого економічного розвитку визначено зростання інтелектуального потенціалу нації та науково-технологічні інновації, застосування яких суттєво змінює обсяги та якість виробництва і споживання. Тісний зв’язок між економічним розквітом держави та науково-технічним прогресом визнається більшістю розвинених країн. Разом з тим стан науки в Україні не можна визнати задовільним. Україна ніби є серед розвинених країн, але у структурі експорту України частка інноваційної, високотехнологічної, наукоємної продукції становить 0,1 %. Це на порядок менше, ніж у Польщі, та на кілька порядків менше, ніж у ФРН [92, c. 7] . Наша держава значно відстає від розвинутих країн за кількістю впроваджених розробок, поданих ліцензій тощо. І цей розрив у сфері науково-технічної діяльності постійно зростає. Кількість підприємств, які здійснюють інноваційну діяльність, у 1-му півріччі 2004 року склала лише 7 % від їх загальної кількості, обсяг наукоємної продукції нараховував 5 % від загального обсягу продукції. Її доля на світовому ринку склала лише 0,1 % та представляла собою переважно продукцію військово-промислового комплексу та авіаційної промисловості [214, c.9] . Серед науковців спостерігається перехід до інших сфер діяльності, відплив кадрів за кордон. Держава намагається подолати негативні явища, що мають місце у науковій та науково-технічній діяльності, а також докладає чимало зусиль до підвищення рівня соціального захисту науковців.
У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям» [189] у розділі «Освіта і наука» поставлено завдання щодо всебічного розвитку науки. Кабінет Міністрів України забезпечуватиме створення і розвиток національної науково-дослідної та освітньої мережі, взаємодію науково-освітніх закладів України і Європи, корпоративних комп’ютерних мереж для наукових та освітніх цілей з поступовим формуванням єдиного віртуального науково-освітнього простору, розширення наукових зв’язків. Уряд буде вживати заходів щодо забезпечення доступу до світових електронних бібліотек та інтеграції у світовий науково-освітній простір, сприяти науковим дослідженням у сфері високих технологій, оптимізації діяльності Національної академії наук з орієнтацією на зближення академічної науки з освітою та промисловістю. У виконанні цих завдань значну роль може відігравати належне нормативно-правове забезпечення наукової діяльності.
Як зазначає А.О. Селіванов, „наука не існує без закону”. Правова інфраструктура має складатися і в сфері наукової та науково-технічної діяльності [211, c.15] . Правове забезпечення наукових досліджень, належне правове регулювання праці науковців, режимів роботи, підвищення їх соціального захисту може в певній мірі сприяти виконанню поставлених завдань.
Наукові та науково-технічні роботи виконують в Україні 1421 організації, установи та підприємства, в яких за даними Держкомстату у січні–червні 2004 року працювало 169,7 тис. чол. [249] Ці статистичні дані не включають науковців, які виконують наукові дослідження в наукових секторах, відділах, тимчасових колективах, що створені на підприємствах, в установах, організаціях, які не є науковими. Це означає, що проблема виявлення особливостей у правовому регулюванні праці науковців зачіпає інтереси значної кількості громадян України.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [171] держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності (крім видатків на оборону) у розмірі не менше 1,7 % валового внутрішнього продукту України. У Законі України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» [162] на науку виділено всього 0,3 % ВВП, що свідчить про невиконання норми Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Зазначимо, що законодавство про працю науковців не піддавалось оновленню більше 40 років. Що стосується, наприклад, науково-педагогічних та педагогічних працівників, то їх повноваження визначені новими Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про середній загальноосвітній заклад» та іншими нормативно-правовими актами. Правове регулювання праці науковців лише частково визначено Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» [180] на території України застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України. Отже, залишаються чинними такі нормативно-правові акти колишнього СРСР, як Інструкція про порядок заміщення посад наукових працівників науково-дослідних установ, затверджена Постановою Президії Академії наук СРСР від 14 грудня 1962 року № 982, Постанови Президії АН СРСР з питань трудової дисципліни, робочого часу тощо. Не вирішена доля Постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1949 року № 1577 “Про відпустки працівників науково-дослідних, навчальних та культурно-освітніх установ”, яка в певній частині містить норми, які свідчать про колізію між нею та Законом України «Про відпустки», Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346.
На цей час в Україні не розроблені Кваліфікаційні характеристики посад наукових працівників. Наукові установи вимушені користуватися Кваліфікаційними характеристиками посад наукових працівників, вченого секретаря та завідувачів (начальників) науково-дослідних підрозділів науково-дослідних інститутів (установ), які затверджені Постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальним питанням від 30 грудня 1985 року № 416 [68] (зі змінами та доповненнями). До цього часу в Україні не розроблено Положення про наукову та науково-виробничу діяльність у вищих навчальних закладах. ВНЗ користуються Тимчасовим положенням про наукову і науково-виробничу діяльність вищих навчальних закладах, затвердженим Наказом Державного комітету СРСР з народної освіти від 4 квітня 1990 року № 220 [28] . Відсутній нормативно-правовий акт про виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами із замовниками, який би чітко визначав правовий статус науковців, їх трудові функції, умови виконання наукових досліджень та припинення трудових відносин. Незважаючи на широке використання такої організаційної форми виконання комплексних наукових досліджень як тимчасові творчі колективи, в Україні немає навіть рекомендацій щодо порядку їх створення та розподілу обов’язків серед членів ТТК. В цих випадках науковці України користуються Положенням колишнього СРСР від 1984 року.
У 1991 році Україна однією з перших країн СНД прийняла Закон «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності». Також були прийняті й інші ключові Закони, які стосуються наукової діяльності. У 1993 році прийнято Закон України «Про науково-технічну інформацію», у 1995 – «Про наукову і науково-технічну експертизу», у 2001 – «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», у 2002 році – «Про інноваційну діяльність». Ці та інші законодавчі акти в основному вирішують питання організації виконання наукових досліджень, а питання правового регулювання праці науковців залишається поза увагою законодавчого органу. А головне, що підтверджує актуальність теми, полягає в необхідності виявлення особливостей творчого характеру праці науковців та врахування їх у чинному законодавстві. Зазначений характер праці науковців потребує специфічного юридичного захисту творчих засад. На жаль, ні в чинному Кодексі законів про працю України, ні в Проекті Трудового кодексу України немає жодної статті, яка б наголошувала на особливостях правового регулювання праці науковців. Відсутня така стаття і в Трудовому кодексі Російської Федерації. У Трудовому кодексі Республіки Білорусь лише згадуються наукові працівники (стаття 319. Особливості регулювання праці деяких категорій працівників) .
Актуальність теми дослідження обумовлена і тим, що наука опинилась у кризовому стані. У Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку, схваленій Постановою Верховної Ради України від 13 липня 1999 року № 916–ХІV [75] , зазначається, що національні інтереси України вимагають негайних та ефективних заходів, спрямованих на збереження її науково-технологічного потенціалу, забезпечення ефективного його використання для подолання кризових явищ в економічному та соціальному розвитку.
В Указі Президента України від 20 серпня 2001 року № 640/2001 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 3 липня 2001 року «Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового стану науково-технологічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку» [182] передбачено необхідність суттєвого підвищення заробітної плати науковцям, впорядкування та затвердження оптимальної структури державних органів та установ, які реалізують наукову і науково-технологічну політику, прийняття деяких законів, наприклад, про оцінку інтелектуальної власності, про особливості оподаткування наукових установ, стимулювання науково-дослідних та дослідно-конструкторських установ і організацій до утворення галузевих інноваційних фондів, заохочення молоді до участі в науковій й науково-технічній діяльності тощо. Але, не дивлячись на цей нормативно-правовий акт, стан науки залишається незадовільним, на що наголошує член Президії НАН України В.П. Семіноженко: «За індексом конкурентоздатності розвитку Україна опинилась на 86 місці. Вона перебуває позаду таких країн, як Танзанія та Замбія» [32] . У Постанові Верховної Ради України від 16 червня 2004 року № 1786–ІV «Про дотримання законодавства про розвиток науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні» [163] також відмічається, що Україна перебуває під загрозою наближення до положення відсталої держави. Неприпустимо затягується процес інституційних перетворень системи науково-технічного і кадрового забезпечення економіки України відповідно до умов світового ринку. Загрозливих масштабів набуло старіння наукових кадрів, критичної межі досягла зношеність парку наукового обладнання та матеріально-технічної бази науки, внаслідок чого наукова складова національної конкурентоздатності неухильно знижується. В сучасних умовах фінансування на одного вченого в Російській Федерації у 4 рази вище, ніж в Україні.
Відхід спеціалістів, які приступили до наукової роботи у 50–60-і рр. і, навіть, на початку 70-х рр. може виявитися фатальним для вітчизняної науки і техніки, оскільки на зміну їм не прийшли наступні покоління. Тому, одним з важливих завдань є залучення до наукових досліджень молоді, при цьому не слід втрачати нормальне співвідношення між молодими та досвідченими науковцями.
Отже, актуальність проблеми і нерозробленість вищезазначених питань на дисертаційному рівні обумовили вибір теми цього дисертаційного дослідження.
Науково-теоретичну базу дослідження становлять праці Л.Ю. Бугрова, В.С. Венедиктова, Н.К. Воєводенко, В.Л. Гейхмана, Л.Я. Гінцбурга, В.А. Глозмана, Г.С. Гончарової, В.В. Жернакова, М.В. Журавльова, І.В. Зуба, С.О. Іванова, Л.І. Лазор, Б.Д. Лебіна, Р.З. Лівшиця, А.Р. Мацюка, Т.П. Мітіль, Ю.П. Орловського, А.Ю. Пашерстніка, О.С. Пашкова, Л.Ф. Петренка, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.А. Рассудовського, А.О. Селіванова, З.К. Симорота, О.В. Смирнова, В.Г. Сойфера, Л.Є. Стахєєва, Г.І. Федькіна, Г.О. Ципкіна, Г.Г.Ципріс, Я.М. Шевченко та інших.
Нормативну базу дослідження становлять: Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, а також міжнародно-правові акти.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Дослідженню особливостей правового регулювання праці науковців приділялась увага в радянській правовій науці. На той час було захищено лише дві кандидатські дисертації Л.Є. Стахєєвим (1972) та М.В. Журавльовим (1983), видавались окремі монографічні роботи (Лебін Б.Д., Ципкін Г.А., Петренко Л.Ф., Фатуєв А.А., Орлов А.Г.), довідники з питань праці науковців (Мацюк А.Р., Симорот З.К., Шевченко Я.М., Венецька М.В., Гриценко О.Н., Малишко Н.І., Негоденко В.К., Сумін В.А., Тимченко І.А.), які в основному носили публіцистично-популярний характер, а за роки незалежності України проблема правового регулювання праці науковців взагалі не піддавалась науковому дослідженню.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з цільовою комплексною програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 2001–2005 роки «Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових і соціальних прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070864) та затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 21 грудня 2001 року (протокол № 7).
Мета і задачі дослідження. Мета полягає у всебічному аналізі та розкритті особливостей правового регулювання праці науковців, в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку та подальшого вдосконалення нормативно-правового бази праці науковців академічного, галузевого та вузівського секторів науки.
Для досягнення поставленої мети в дисертації були поставлені такі основні завдання:
− Розкрити сутність, основні риси наукової та науково-технічної діяльності як різновиду складної творчої розумової праці;
− Охарактеризувати суб’єктів наукової діяльності та їх правовий статус;
− З’ясувати критерії диференціації правового регулювання праці науковців;
− Проаналізувати сучасний стан нормативного забезпечення правового регулювання їх праці;
− Дослідити особливості виникнення трудових правовідносин з науковими працівниками та припинення трудових правовідносин з цією категорією працівників;
− Розробити рекомендації щодо порядку регулювання трудових відносин при виконанні наукових досліджень у тимчасових творчих колективах;
− Виявити специфіку трудових відносин з науковими працівниками, які виконують наукові дослідження за господарськими договорами із замовниками;
− Проаналізувати особливості правового регулювання робочого часу і часу відпочинку науковців;
− Дослідити особливості у правовому регулювання оплати праці науковців і стимулювання наукової творчості.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері правового регулюванні праці науковців.
Предметом дослідження виступають теоретичні та організаційно-правові питання, пов’язані з правовим регулюванням праці науковців.
Методи дослідження. При написанні дисертації використовувались базові науково-теоретичні положення теорії держави та права, а також ідеї та концепції, розроблені у науці трудового права. В основу методології дослідження покладено загальнонауковий діалектичний метод. У роботі використано також такі наукові методи дослідження: історичний, логіко-юридичний, логіко-семантичний, системний, соціологічний, порівняльно-правовий.
Діалектичний метод пізнання дозволив провести дослідження в єдності, взаємозв’язку та розвитку соціальних та юридичних чинників. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат та проведено різницю між науковим працівником та вченим. Історико-правовий метод дозволив дослідити історію правового регулювання організації конкурсного заміщення посад наукових працівників, розвитку законодавства про відпустки науковців. Із застосуванням порівняльно-правового методу досліджувався розвиток трудових відносин з науковцями в Україні та за її межами.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням особливостей правового регулювання праці науковців.
У межах дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
1. З’ясовані критерії диференціації правового регулювання праці науковців.
2. Зроблено висновок про необхідність розробки нового Положення про конкурсне заміщення посад наукових працівників. Обґрунтовані виключні випадки заміщення посад науковців без проведення конкурсу.
3. Проаналізовано вимоги, які пред’являються до кандидатів на заміщення посад науковців.
4. Доведено необхідність застосування в певних випадках контракту як особливого виду трудового договору для виконання наукових досліджень.
5. Обґрунтовано висновок про необхідність застосування гнучких та індивідуалізованих режимів робочого часу науковців.
6. Внесені пропозиції щодо більш широкого використання колективного договору для вирішення питання про вивільнення науковців від табельного обліку та можливості встановлення інших режимів праці.
7. Сформульовано висновок про необхідність розширення переліку наукових установ, у яких доктори і кандидати наук мають право отримувати подовжену відпустку (56 та 42 календарних днів).
8. Визначені концептуальні підходи до змісту кваліфікаційних характеристик посад наукових працівників.
9. Розроблено проект Положення про тимчасові творчі колективи (див. Додаток 1).
10. Проведено відмінності між такими поняттями як „наукова діяльність” і „науковий стаж”. Запропоновано включати до стажу наукової роботи осіб, які не займали наукової посади, не більше 5-ти років, що передували отриманню ступеня кандидата наук за спеціальністю, що відповідає профілю її діяльності.
11. Зроблено висновок про відсутність безпосередніх юридичних важелів, які впливають на творчу працю.
12. Внесено пропозиції про зміну порядку визначення складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради наукової установи.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертації можуть бути використані в подальших наукових розробках проблем правового регулювання праці науковців. Науково-прикладне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції авторки можуть бути використані в правотворчій роботі, а саме, при прийнятті нового Трудового кодексу України, інших нормативно-правових актів, призначених для регулювання трудових відносин науковців, зокрема, при розробці нових нормативно-правових актів про порядок заміщення посад наукових працівників науково-дослідних установ, про порядок заміщення посади керівника наукової установи тощо.
Одержані результати можуть використовуватись у навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах України при вивченні дисципліни «Трудове право України», у тому числі на факультетах підвищення кваліфікації, а також при написанні підручників, науково-практичних посібників, підготовці коментарів до трудового законодавства, при розробці методичних рекомендацій.
Окремі положення дисертаційного дослідження можуть бути використані науково-дослідними установами при встановленні режимів робочого часу, розробці положень про оплату праці та матеріальне стимулювання наукової творчості, укладенні ними колективних договорів, зарахуванні на наукові посади, змінах трудового договору та при припиненні трудових відносин, при виплаті науковцям надбавок за стаж роботи в науковій сфері.
Деякі висновки можуть бути використані при укладенні договорів на виконання наукової роботи господарським способом.
Інформація, яка міститься в роботі, має пізнавальне значення, може надати допомогу при вирішенні теоретичних і практичних питань праці науковців у наукових установах, проектних, дослідно-конструкторських та інших установах, в тому числі у вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати проведеного дослідження доповідались авторкою на науково-практичній конференції „Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення” (м. Київ, 30 січня 2003 р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 19–20 травня 2003 р.); науково-практичній конференції „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (м. Запоріжжя, 25–26 червня 2004 р.); міжнародній науковій конференції молодих учених та здобувачів „Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 11–12 листопада 2004 р.); науково-практичній конференції „Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (м. Суми, 2–4 червня 2005 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються при проведенні практичних і семінарських занять за курсом «Трудове право та право соціального забезпечення» з таких тем: «Джерела трудового права», «Суб’єкти трудового права», «Трудовий договір», «Колективний договір», «Робочий час і час відпочинку», «Оплата праці».
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковано у трьох наукових статтях і тезах п’яти наукових конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (264 найменування) та додатку. Загальний обсяг дисертації складає 219 сторінок, з яких основного тексту 189 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Виявлені дві основні соціальні функції науки: пізнавальна і практична. Перша спрямована на пошук нового, аналіз процесів і явищ, що відбуваються в природі і суспільстві та виявлення закономірностей їх розвитку. Друга функція спрямована на використання знань у різних галузях суспільства. У зв’язку з цим аналізуються три види наукових досліджень: фундаментальні, прикладні й розробницькі (інженерні).
2. Наукову діяльність визнано видом трудової діяльності, яка має свою специфіку, що проявляється в тому, що творчий пошук не піддається прямому правовому впливу, а отже нормуванню подібно до інших галузей виробництва. Для наукових досліджень характерною рисою є імовірність очікуваного результату.
3. Виявлені підстави для диференціації у правовому регулювання праці науковців, які об’єднуються у дві групи: критерії соціально-економічного характеру та критерії інтелектуально-фізіологічного характеру.
До першої групи відносяться: значення наукової діяльності для економічного розвитку держави, складність об’єктивної оцінки результатів досліджень, специфічність критеріїв оцінки виконаних наукових робіт, наявність колективних форм організації наукових досліджень, особливий склад трудових обов’язків науковця, правовий статус наукової установи, встановлення додаткових специфічних виплат тощо.
До інтелектуально-фізіологічних критеріїв відносяться: інтелектуальний творчий характер наукової діяльності, розумове навантаження та напруженість розумової праці (особливий психо-нервовий стан наукових працівників), особистісний чинник (самоорганізація у виконання поставлених завдань) тощо.
4. Сформульовано висновок про те, що основною формою заміщення наукових посад має бути проведення конкурсу з наступним укладенням трудового договору на невизначений строк. Сфера застосування контракту у науковій діяльності визнана доцільною лише в двох випадках: при прийнятті на роботу наукового пенсіонера та при необхідності виконання певних наукових завдань конкретною особою, яка має специфічну індивідуальну підготовку та високий рівень професіональних знань.
5. Доведено, що без проведення конкурсу можна заміщувати посади молодших наукових співробітників та наукових співробітників; осіб, що приймають на роботу для виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами; при прийнятті на роботу за сумісництвом; за строковим трудовим договором для заміщення тимчасово відсутніх працівників; дійсних членів та членів-кореспондентів академій наук тощо.
6. Обґрунтовано, що тимчасові творчі колективи за своєю правовою природою є організаційно-правовою формою діяльності науковців.
7. Внесено пропозицію про зміни до статті 32 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”. Запропоновано вилучити слово „дорадчим” та вважати, що вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада є колегіальним органом управління наукової установи.
8. Запропоновано доповнити перелік посад наукових працівників аспірантами (ад’юнктами), які навчаються на денній (очній) формі навчання.
9. Запропоновано при обранні керівника наукової установи забезпечувати участь у загальних зборах (конференції) не менше 75 % наукових працівників. Зроблено висновок про необхідність регулювання порядку обрання керівника не у локальному, а в централізованому порядку. Вимоги, що пред’являються до претендента на посаду керівника установи, доповнено пунктом про належність особи до громадян України.
10. Запропоновано введення у наукових установах таких режимів робочого часу для науковців, як гнучкий та індивідуалізований. Звільняти від реєстрації прибуття на роботу та залишення місця роботи не лише академіків та керівників, а й інших науковців у порядку, передбаченому правилами внутрішнього трудового розпорядку.
11. Доведено необхідність збільшення тривалості щорічної основної відпустки залежно від тривалості безперервного стажу роботи в науковій установі. Обґрунтовано висновок про можливість надання подовженої відпустки тривалістю 56 (для докторів наук) та 42 (для кандидатів наук) календарних днів не лише в академічних установах, а й в інших провідних науково-дослідних установах, яким надано статусу національних. Передбачати у статутах НДІ можливість надання кожні п’ять років творчої відпустки тривалістю до шести місяців з метою підготовки монографій, підвищення кваліфікації тощо.
12. Запропоновано п. 3 ст. 41 КЗпП України доповнити вказівкою на можливість звільняти науковців за дії, пов’язані з використанням наукових знань всупереч загальнолюдським цінностям та моралі.
13. Обґрунтовано необхідність встановлення співвідношення між посадовими окладами доктора і кандидата наук на рівні не меншому 33 % з метою стимулювання наукової творчості.
14. Для забезпечення гармонійного співвідношення між молодими та досвідченими науковцями та використання наукового потенціалу й досвіду старших поколінь, дозволити НДІ вводити (у разі потреби) посади наукових консультантів з числа докторів наук.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова А.А., Войленко И.И. Правовые вопросы конкурсного подбора кадров // Советское государство и право. – 1957. – № 1. – С. 71–76.
2. Азимов Ч.Н. Договорные отношения в области научно-технического прогресса: Дис. …д-ра юрид. наук. – Х., 1981. – 349 с.
3. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юриздат НКЮ СССР, 1948. – 336 с.
4. Алехин В.В. Философские проблемы инженерно-технического труда. – М., 1983.
5. Антон О.А. Право на відпустку: соціальний захист і санкції за правопорушення // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: Матеріали науково-практичної конференції; 12 березня 2004 року, м. Київ / За ред. О.Ф. Штанька, Н.Б. Болотіної. – К.: КЮІ МВС України, 2004. – Ч.1. – С. 102–105.
6. Архів Фрунзенського районного суду м. Харкова. – 2004. – справа № 2–1629.
7. Барабаш О.Т. Роль Кодексу про працю в удосконаленні правового регулювання трудових відносин // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доп. та наук. повід. респ. наук.-практ. конф. – Х., 1995. – С.194–197.
8. Баранюк Ю.В. Контракт як вид трудового договору: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 1999. – 16 с.
9. Баранюк Ю.В. Особливості змісту трудових контрактів // Право України. – 1998. – № 9. – С. 74–78.
10. Бараш Я.Б. Договоры на выполнение научно-исследовательских и конструкторских работ. – М.: Госюриздат, 1962. – 91 с.
11. Бару М. Оценочные понятия в трудовом праве // Советское государство и право. – 1970. – № 7. – С. 104–108.
12. Бегичев Б.К. Субъектная дифференциация правового регулирования в советском трудовом праве // Ученые труды Свердловского юридического института. – 1964. – Вып. 2. – С. 136–144.
13. Большая книга афоризмов / Сост. К.В. Душенко. – М.: Эксмо, 2004. – 1056 с.
14. Брагинский М. Подряд, выполнение научно-исследовательских, опытно-конструкторских и технологических работ, возмездное оказание услуг: комментарий к ГК РФ // Хозяйство и право. – 1996. – № 4. – С. 3–15.
15. Бугров Л.Ю., Худякова С.С., Варламова Ю.В., Гонцов Н.И. Творчество и трудовое право / Под ред. Л.Ю. Бугрова – Пермь: Изд-во Пермского ун-та, 1995. – 132 с.
16. Варшавский К.М. Организация труда научных работников. – М.: Экономика, 1975. – 109 с.
17. Веденеев Ю.А. Научная деятельность как предмет правового регулирования // Проблемы государства и права. – М.: ИГПАН СССР, 1975. – Вып. 10. – С. 188–198.
18. Ведяхин В.М. Научная деятельность – объект правового регулирования // Правоведение. – 1977. – № 6. – С. 63–69.
19. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины (Общая часть): Учеб. пособие. – Х.: ХИВД, 1994. – 76 с.
20. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины (Особенная часть): Учеб. пособ. для курсантов и слушателей высш. учеб. завед. МВД Украины. – Симферополь: Эльиньо, 2005. – 200 с.
21. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины: Учебное пособие. – Х.: Консум, 2004. – 304 с.
22. Венедиктова В.М. Правове регулювання відхилень від нормальної тривалості робочого часу: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Київ, 1999. – 19 с.
23. Воеводенко Н.К. Правовое регулирование труда работников с ненормированным рабочим днем: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1976. – 21 с.
24. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. – М.: Норма, 1997. – 304 с.
25. Войленко Е.И. Особенности правового регулирования труда и підготовки кадров прфессорско-преподавательского состава высших учебных заведений: Автореф. дисс... канд. юрид. наук. – М., 1965. – 21 с.
26. Волегов Ю.Б. Особенности правового регулирования труда творческих работников телевидения: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – М., 1979.
27. Волошко С.Д. Договор на передачу научно-технических достижений: Дис. …канд. юрид. наук. – Х., 1975. – 147 с.
28. Временное положение о научной и научно-производственной деятельности высших учебных заведений: Утверждено Приказом Государственного комитета СССР по народному образованию от 4 апреля 1990 года № 220 // Бюллетень Государственного комитета СССР по народному образованию. – 1990. – № 1. – Серия профессиональное образование. –С. 12–28.
29. Гаврилюк О.В. Контракт в трудовому праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 1998. – 17 с.
30. Газета «Время». – 15 марта 2005 г. – № 28. – С. 3.
31. Гаращенко Л.П. Правове регулювання відпусток за законодавством України: Монографія. – К.: Редакція газети «Іменем Закону», Павлім, 2003. – 172 с.
32. Гаташ В. Между молотом политики и наковальней экономики // Газета «Время». – 2 апреля 2005 г. – № 36. – С. 2.
33. Гейхман В.Л. Сложные фактические составы как основания возникновения трудовых правоотношений: Автореф. дисс…канд. юрид. наук. – М.: МГУ, 1970. – 26 с.
34. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2002–2003 роки // Газета „Профспілкові вісті”. – 13 вересня 2002 року. – С. 4.
35. Гетьман А., Гончарова Г. Колізії у законодавстві про вищу освіту та шляхи їх подолання // Новий колегіум. – 2005. – № 1–2. – С. 13–20.
36. Гинцбург Л.Я. Регулирование рабочего времени в СССР. – М.: Наука, 1966. – 302 с.
37. Глазырин В.В. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В.И. Шкатуллы. – М.: Норма, 2004.
38. Глозман В.А. Трудовой договор в условиях научно-технического прогресса. – Минск: Изд-во БГУ, 1978. – 184 с.
39. Государственное право Российской Федерации / Под ред. Е.И. Козловой и О.Е. Кутафина. – М.: Юристъ, 1996. – 520 с.
40. Гоц О.В. Правове регулювання виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками: Автореф. дис...канд. юрид. наук. – Х., 2004. – 19 с.
41. Гоц О.В. Правове регулювання виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками: Дис...канд. юрид. наук. – Х., 2004. – 180 с.
42. Груздев К.А. Основания прекращения трудового договора по советскому праву: Автореф. дис.…канд. юрид. наук. - М., 1974. – 24 с.
43. Грущинский И.М. Гарантии при расторжении трудового договора по дополнительным основаниям: Дис…канд. юрид. наук. – Харьков, 1983. – 191 с.
44. Гудошников Л.М. Система государственной службы в Японии // Советское государство и право. – 1971. – № 2. – С. 134–138.
45. Гусов К.Н. Дополнительные основания для прекращения трудового договора некоторых категорий рабочих и служащих при определенных условиях: Автореф. дис.…канд. юрид. наук. – М., 1974. – 22 с.
46. Гусов К.Н. Основания прекращения трудового договора: Учеб. пособие. – М.: ВЮЗИ, 1982. – 80 с.
47. Дмитриева И.К. Трудовой договор научно-педагогических работников вузов. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 166 с.
48. Долинская В.В. Правовое положение руководителя организации // Трудовое право. – 2005. – № 3. – С. 62–76.
49. Дуюнова О.М. Угоди про працю за трудовим законодавством України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2004. – 23 с.
50. Ершова Е.А. Расторжение трудового договора по пунктам 1, 2 и 3 статьи 81 ТК РФ // Трудовое право. – 2005. – № 4. – С. 45–54.
51. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002–2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур’єр. – 31 травня 2000 р. – № 97.
52. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Х., 1998. – 18 с.
53. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права України. – 1999. – № 3. – С. 34–36, 55.
54. Жернаков В.В. Контракт как особая форма трудового договора // Проблемы совершенствования законодательства Украины и практика его применения: Краткие тезисы докладов и научных сообщений Межрегиональной научной конференции молодых ученых и соискателей. – Х., 1991. – С. 61–62.
55. Журавлев Н.В. Основные проблемы правового регулирования труда научных работников: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.05. – 24 с.
56. Завлин П.Н., Щербаков А.И., Юделевич М.А. Труд в сфере науки. – Новосибирск: Наука, 1971. – 392 с.
57. Зворыкин А.А. Изучение науки как единого целого. – М., 1971.
58. Зобов’язальне право: теорія і практика: Навч. посіб. для студ. юрид. вузів і фак. ун-тів / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
59. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978. – 368 с.
60. Ильин И.Г. Оценка труда научных работников // США: экономика, политика, идеология. – 1989. – № 10. – С. 97–101.
61. Инструкция о порядке замещения должностей заведующих лабораториями, научными отделами, секторами и старших научных сотрудников лабораторий: Постановление Президиума Академии наук СССР от 22 февраля 1957 года № 114 // О конкурсах и аттестации научных сотрудников научно-исследовательских институтов и лабораторий. – М., 1957. – С. 24.
62. Инструкция о порядке замещения должностей научных работников научно-исследовательских учреждений: Утверждена Постановлением Президиума Академии наук СССР от 14 декабря 1962 года № 982 // Бюллетень Министерства высшего и среднего специального образования СССР. – 1963. – № 3. – С. 9.
63. Ігнатова Т. Про наукову і науково-технічну діяльність // Праця і зарплата. – 2004. – № 24. – С. 15.
64. Йорданов И. Оценка экономической эффективности науки / Перевод с болгарского. – М.: Прогресс, 1977.
65. Йосипович М. Трудовое право Югославии. – М.: Юридическая литература, 1989.
66. Каринский С.С. Дифференциация и унификация советского трудового законодательства // Правоведение. – 1966. – № 3. – С. 48–52.
67. Каринский С.С. Правовое регулирование заработной платы. – М.: Госюриздат, 1963. – 210 с.
68. Квалификационные характеристики должностей научных работников, ученого секретаря и заведующих (начальников) научно-исследовательских подразделений научно-исследовательских институтов (учреждений): Утверждены Постановление Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам от 30 декабря 1985 года № 416 // Бюллетень Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам. – 1986. – № 6. – С. 7–14.
69. Квалификационный справочник должностей руководителей, специалистов и служащих. – М.: Экономика, 1989. – 272 с.
70. Киселев И.А. Сравнительное и международное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
71. Киселев И.Я. Новый облик трудового права стран Запада (прорыв в постиндустриальное общество). – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез» совместно с ООО «Журнал «Управление персоналом», 2003. – 160 с.
72. Класифікатор професій ДК 003–95: Затверджений Наказом Держстандарту від 27 липня 1995 року № 257.
73. Колеватова В.С. Юридическая природа акта избрания на выборную должность // Перестройка экономики и право: Сборник научных трудов. – Ижевск, 1988. – С. 144–157.
74. Конвенции и рекомендации, принятые Международной Конференцией Труда. 1957 – 1990. Том 2. Международное Бюро Труда. – Женева, 1991. – С. 1173–1179.
75. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку: Схвалена Постановою Верховної Ради України від 13 липня 1999 року № 916–ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 37. – Ст. 336.
76. Красильникова А.В. Договор на создание научно-технической продукции в новых условиях хозяйствования: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Саратов, 1990. – 21 с.
77. Кудрин С.М. Обеспечение прогресса технического творчества средствами трудового права: Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – Пермь, 1998. – 24 с.
78. Кудрявцев В.Н. Свобода научного творчества // Государство и право. ¬– 2005. – № 5. – С. 22–28.
79. Лавриненко О.В. Трудовое право Украины: наука, отрасль, учебная дисциплина (современное состояние и перспективы развития в XXI веке). – Х.: АВГ–Пресс, 2000. – 768 с.
80. Лазор Л.И. Правовые проблемы конкурсного подбора, аттестации кадров и рабочих мест на современном этапе: Автореф. дисс…докт. юрид. наук. – М., 1991. – 31 с.
81. Лебин Б.Д., Цыпкин Г.А. Права работников науки. – Л.: Наука, 1971. – 226 с.
82. Лившиц Р.З Заработная плата в СССР. – М.: Наука, 1972. – 271 с.
83. Лившиц Р.З. Трудовой договор // Трудовое право и научно-технический прогресс. – М.: Наука, 1974. – 563 с.
84. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 5 травня 2001 року № 03–3/2003–02–6 // Урядовий кур’єр. – 2002. – № 71.
85. Маковецький А.М., Маковецький В.А. Наука і наукова діяльність як цінність: Монографія. – Чернівці: Рута, 2002. – 158 с.
86. Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права. – М.: Проспект, 2001. – 760 с.
87. Матюшина А. Вітчизняна наука потребує реорганізації // Урядовий кур’єр. – 9 квітня 2002 року. – № 67. – С. 2.
88. Минц Б. Договоры на создание научно-технической продукции // Хозяйство и право. – 1989. – № 3. – С. 67–74.
89. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. – М.: Госюриздат, 1962. – 212 с.
90. Нагребельний В.П. Конкурс // Юридична енциклопедія. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 2001. – Т. 3. – С. 264.
91. Негру Ф.П. Научно-технический прогресс и трудовой договор. – Кишинев: Штиинца, 1977. – 95 с.
92. Ніколаєнко С. Національна інноваційна система – дорога у майбутнє // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 146. – С. 7.
93. Норми оплати праці офіційних опонентів: Затверджені Наказом Вищої атестаційної комісії України, Міністерства праці та соціальної політики України від 14 травня 2005 року № 292/169 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 22. – Ст. 1239.
94. О дальнейшем укреплении трудовой дисциплины и сокращеннии текучести кадров в народном хозяйстве: Постановление ЦК КПСС, Совета Министров СССР и ВЦСПС от 13 декабря 1979 года // СП СССР. – 1980. – № 3. – Ст. 17.
95. О дополнительных мерах по укреплению трудовой дисциплины: Постановление Совета Министров СССР и ВЦСПС от 28 июля 1983 года № 745 //СП СССР. – 1983. – № 21. – Ст. 116.
96. О мерах по дальнейшему усовершенствованию подбора и подготовки научных кадров: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 12 мая 1962 года № 982 // СП СССР. – 1962. – № 7. – Ст. 57.
97. О мерах по повышению эффективности работы научных организаций и ускорению использования в народном хозяйстве дострижений науки и техники: Постановление ЦК КПСС и Сонета Министров СССР от 24 сентября 1968 года № 760 // СП СССР. – 1968. – № 18. – Ст. 122.
98. О науке и государственной научно-технической политике: Федеральный Закон Российской Федерации № 127–ФЗ от 23 августа 1996 года // Российская газета. – 1996. – № 167.
99. О науке: Закон Республики Казахстан от 9 июля 2001 года № 225 // Ведомости Парламента Республики Казахстан. – 2001. – № 15–16. – Ст. 226.
100. О научной деятельности: Закон Республики Беларусь от 21 октября 1996 года № 708–XIII // Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. – 1996. – № 34. – Ст. 608.
101. О перестройке системы повышения квалификации и переподготовки руководящих работников и специалистов народного хозяйства: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 6 февраля 1988 года № 166 // СП СССР. – 1988. – № 10. – Ст. 27.
102. О совершенствовании оплаты труда научных работников, конструкторов и технологов промышленности: Постановление ЦК КПСС, Совета Министров СССР и ВЦСПС от 22 мая 1985 года № 462 // СП СССР. – 1985. – № 21. – Ст. 104.
103. О совмещении должностей и о службе родственников в учреждениях, предприятиях и организациях обобществленного сектора: Постановление Совета Народних комиссаров УССР от 4 июня 1933 года // СЗ УССР. – 1933. – № 32. – Ст. 413; СП УССР. – 1980. – № 11. – Ст. 83.
104. О состоянии научно-исследовательского дела в РСФСР: Постановление СНК РСФСР от 21 февраля 1931 года // СУ РСФСР. – 1931. – № 9. – Ст. 113.
105. О состоянии трудовой дисциплины в научных учреждениях АН СССР: Постановление Президиума Академии наук СССР от 22 февраля 1973 года // Петренко Л.Ф. Законодательство о труде научных работников. – М.: Наука, 1979. – 177 с. – С. 135.
106. Об образовании: Федеральный Закон Российской Федерации от 10 июля 1992 года № 3266–I // Ведомости Съезда народных депутатов Российской Федерации и Верховного Совета Российской Федерации. – 1992. – № 30. – Ст. 1797.
107. Об отпусках работников научно-исследовательских, учебных и культурно-просветительных учреждений: Постановление Совета Министров СССР от 21 апреля 1949 года № 1577 // Сборник законодательных актов о труде. – М.: Юридическая литература, 1977. – С. 272.
108. Об усилении работы по укреплению социалистической дисциплины труда: Постановление ЦК КПСС, Совета Министров СССР и ВЦСПС от 28 июля 1983 года № 744 // СП СССР. – 1983. – № 21. – Ст. 115.
109. Об усилении роли аттестации при создании действенного механизма оценки труда научных работников и других специалистов научных организаций: Постановление Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам, Государственного комитета СССР по науке и технике и Секретариата ВЦСПС от 31 декабря 1987 года № 779/495/33–61 // Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1988. – № 4. – С. 15–16.
110. Омаров А.М. Руководитель: Размышления о стиле управления. – М.: Политиздат, 1987. – 366 с.
111. Орлов А.Г. Оплата труда работников науки. – М.: Наука, 1973. – 125 с.
112. Орловский Ю.П. Контракт и его роль в возникновении, изменении и прекращении трудовых правоотношений // Советское государство и право. – 1991. – № 8. – С. 59–62.
113. Панасюк О. Про “внутрішній трудовий розпорядок” як категорію трудового права // Право України. – 2005. – № 4. – С. 100–104.
114. Патон Б. Рівень науки – обличчя держави // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 49.
115. Пашерстник А.Е. К истории правового регулирования продолжительности рабочего дня в СССР // Вопросы советского государства и права. 1917–1957 гг. – М.: Изд-во АН СССР, 1957.
116. Пашерстник А.Е. Основы советского трудового права. – М., 1956.
117. Пашерстник А.Е. Регулирование рабочего времени в свете последних законодательных актов // Советское государство и право. – 1941. – № 2. – С. 52–53.
118. Пашков А.С. Правовое регулирование подготовки и распределения кадров. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1966.
119. Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 163 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 352.
120. Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 257 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 590.
121. Перелік посад наукових працівників державних наукових установ, організацій та посад науково-педагогічних працівників державних вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на одержання пенсії та грошової допомоги при виході на пенсію відповідно до Закону України „Про наукову і науково-технічну діяльність”: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 р. № 923 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 22. – Ст. 1010.
122. Петренко Л.Ф. Законодательство о труде научных работников. – М.: Наука, 1979. – 182 с.
123. Пилипенко П. Кодифікаційні процеси у сфері трудового права України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції; 13–14 лютого 2003 р., м. Львів. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – С.354–355.
124. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин. – К.: Знання, 2003. – 146 с.
125. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. – Львів: ЛНУ, 1999. – 214 с.
126. Питерс Т., Уотермен Р. В поисках эффективного управления (опыт лучших компаний) / Перевод с англ. – М.: Прогресс, 1986. – 422 с.
127. Плиев И.П. Увольнение по п. 4 ст. 106 Основ законодательства о труде (п. 1 ст. 254 КЗоТ РСФСР) // Известия высших учебных заведений: Правоведение. – 1978. – № 4. – С. 91-96.
128. Погосов П.А., Погосов К.П. Вопросы рационального использования рабочего времени разработчиков новых товаров и технологий: Учеб. пособие для студ. вузов. – Донецк: Юго-Восток, 2002.
129. Покровская М.А. Особенности правового регулирования труда женщин: Автореф. дисс… канд. юрид. наук. – Л., 1970.
130. Политика США в области науки / Сокр. перевод с англ. под общ. ред. и с предисл. члена-корреспондента АН СССР Д.М. Гвишиани. – М.: Прогресс, 1971. – 406 с.
131. Положение о временном коллективе для проведения работ по решению перспективных научно-технических проблем межотраслевого характера, созданию и освоению на производстве новой техники, технологии и материалов: Постановление Государственного комитета СССР по науке и технике от 17 февраля 1984 года № 56 // Бюллетень Министерства высшего и среднего специального образования СССР. – 1984. – № 11. – С. 36-40.
132. Положение о научно-исследовательских институтах и ассоциациях институтов: Утверждено Наркомпросом РСФСР от 22 января 1925 года // Еженедельник НКП. – 1925. – № 22. – С. 36–38.
133. Положення „Основні принципи організації та діяльності науково-дослідного інституту Академії наук України”: Затверджене Загальними зборами Академії наук України 25 листопада 1992 року // http:// www.nau.kiev.ua
134. Положення про атестацію наукових працівників: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року № 1475 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 33. – Ст. 1719.
135. Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації: Затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1515.
136. Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів: Затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 309 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 9. – Ст. 345.
137. Положення про порядок виборів та затвердження на посаду керівника наукової установи Укрхарчопрому: Наказ Міністерства агропромислового комплексу України та Комітету харчової промисловості України від 12 лютого 1999 року № 8 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 12. – Ст. 490.
138. Положення про порядок проведення атестації працівників органів управління, закладів, підприємств та організацій Міністерства культури України: Затверджене Наказом Міністерства культури України від 8 липня 1993 року № 145–к // http:// zakon.rada.gov.ua
139. Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій: Затверджене Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 // Право України. – 1996. – № 2–3. – С. 103.
140. Порядок застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня: Затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23 березня 2001 року № 122 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 14. – Ст. 634.
141. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 16. – С. 73.
142. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 644 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 27. – С. 105.
143. Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 року № 234 // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 68.
144. Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи: Затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1826 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 50. – Ст. 2165.
145. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995–1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 272 с.
146. Постановление Народного комиссариата труда от 27 июля 1931 года // Бюллетень финансового и хозяйственного законодательства. – 1931. – № 28. – С. 53.
147. Постановление Президиума Академии наук СССР от 10 апреля 1947 года // Архив АН СССР. – Ф. 2. – Оп. 6. – № 61. – С. 88–89.
148. Постановление Президиума Академии наук СССР от 23 декабря 1955 года // Архив АН СССР. – Ф. 2. – Оп. 6. – № 207. – С. 20.
149. Постановление СНК СССР от 6 января 1941 года // СП СССР. – 1941. – № 2. – Ст. 37.
150. Праця і зарплата. – 2002. – № 21. – С. 6.
151. Приказ Министерства здравоохранения СССР от 8 сентября 1950 года № 757 (с последующими изменениями и дополнениями) // Сборник нормативных актов о рабочем времени и отпусках работников здравоохранения / Сост. И.Л. Глущенко. – М.: Медицина, 1979. – 416 с. – С. 239–241.
152. Прилипко С.М. Трудовий контракт за законодавством України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Національна юридична академія України. – Х., 1995. – 14 с.
153. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 року № 2984–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст. 134.
154. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 року № 2984–ІІІ // Голос України. – 2002. – № 43. – С. 10.
155. Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.
156. Про внесення змін до Закону України „Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності”: Закон України від 1 грудня 1998 року № 284–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 2–3. – Ст. 20.
157. Про внесення змін до Кодексу законів про працю України: Закон України від 24 грудня 1999 року № 1356-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 6–7. – Ст. 41.
158. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки: Закон України від 20 березня 1991 року № 871-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 23. – Ст. 267.
159. Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2005 року № 790 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 34. – Ст. 2064.
160. Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ: Наказ Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 40. – Ст. 2567.
161. Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення, підготовки та перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 695 // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 132.
162. Про Державний бюджет України на 2005 рік: Закон України від 23 грудня 2004 року № 2285–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 7–8. – Ст. 162.
163. Про дотримання законодавства про розвиток науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні: Постанова Верховної Ради України від 16 червня 2004 року № 1786–ІV // Голос Украины. – 2004. – № 135. – С. 7.
164. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963–1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – 711 с.
165. Про затвердження зразкових Статуту та внутрішніх Положень відкритого акціонерного товариства: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 8 квітня 2004 року № 123 // Українська інвестиційна газета. – 2004. – № 21.
166. Про затвердження Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 494 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 16. – Ст. 1111.
167. Про затвердження Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 // http:// www.nau.kiev.ua
168. Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 3. – Ст. 105.
169. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003 року № 1296–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – Ст. 192.
170. Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Указ Президента України від 25 листопада 1999 року № 1496/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 48. – Ст. 2336.
171. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13 грудня 1991 року № 1977–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165.
172. Про Національний інститут українсько-російських відносин: Указ Президента України від 23 червня 1997 року № 573/97 // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 120–121. – С. 12.
173. Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 36. – Ст. 1699.
174. Про оплату праці, гарантії і компенсації для працівників, які направляються для роботи на антарктичну станцію „Академік Вернадський”: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 2000 року № 140 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 5. – Ст. 161.
175. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 17. – Ст. 121.
176. Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію: Постанова Вищої атестаційної комісії від 4 квітня 2000 року № 178 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 1242.
177. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 року № 1060–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
178. Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності: Закон України від 13 грудня 1991 року № 1977–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165.
179. Про Положення про національний заклад (установу) України: Указ Президента України від 16 червня 1995 року № 451/95 // Урядовий кур’єр. – 1995. – № 93. – С. 2.
180. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР: Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
181. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України (1963 – 1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – 711 с.
182. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 3 липня 2001 року «Про невідкладні заходи щодо виводу з кризового стану науково-технологічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку»: Указ Президента України від 20 серпня 2001 року № 640/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 34. – Ст. 1579.
183. Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 // ЗП України. – 1993. – № 9. – Ст. 184.
184. Про розмір довічної плати за звання дійсного члена та члена-кореспондента Національної академії наук, галузевих академій наук: Указ Президента України від 21 січня 2005 року № 64/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 4. – Ст. 201.
185. Про стан науки та її роль в економічному розвитку України: Постанові Верховної Ради України від 1 липня 1994 року № 73/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 29. – Ст. 282.
186. Про Статут Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Указ През